Журнал №6 (34) vol. 2 / 2020|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВИКЛАДАЧА ТА СТУДЕНТА-МЕДИКА

Ірина Пилипчук, Вадим Флуд

Ірина Пилипчук, кандидат медичних наук, заступник декана медичного факультету, асистент кафедри акушерства та гінекології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (Львів, Україна)
Вадим Флуд, кандидат медичних наук, керівник навчального імітаційного центру, асистент кафедри акушерства та гінекології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7205-3740, ORCID ID: 0000-0002-1563-604X

Anotation. У статті розкрито значення та важливість упровадження, застосування сучасного імітаційного навчання в підготовці студента-медика. Розглядаються переваги, недоліки, шляхи вдосконалення підготовки сту- дентів-медиків до використання інформаційних технологій у майбутній професійній діяльності. Виділені основні напрями та способи застосування інформаційних технологій у навчанні й управлінні медичною освітою. Обґрун- товано переваги та недоліки впровадження інноваційних технологій у процес навчання. Продемонстровано, що використання цих технологій у навчанні підвищує мотивацію студентів до обраного фаху і сприяє формуванню професійного мислення та творчого підходу у практичній діяльності. Доведено, що інноваційні технології роз- кривають творчий потенціал викладача та студента.
Keywords: У статті розкрито значення та важливість упровадження, застосування сучасного імітаційного навчання в підготовці студента-медика. Розглядаються переваги, недоліки, шляхи вдосконалення підготовки сту- дентів-медиків до використання інформаційних технологій у майбутній професійній діяльності. Виділені основні напрями та способи застосування інформаційних технологій у навчанні й управлінні медичною освітою. Обґрун- товано переваги та недоліки впровадження інноваційних технологій у процес навчання. Продемонстровано, що використання цих технологій у навчанні підвищує мотивацію студентів до обраного фаху і сприяє формуванню професійного мислення та творчого підходу у практичній діяльності. Доведено, що інноваційні технології роз- кривають творчий потенціал викладача та студента.

АНАЛІЗ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРВИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ СЕРЕД СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Ольга Ткачук

викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист, викладач інфектології
Хмельницький базовий медичний коледж (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-517783-01

Anotation. У статті визначено та проаналізовано лідерські якості майбутнього фахівця сестринської справи в організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед студентської молоді. Добір і диференціювання найбільш важливих лідерських якостей, необхідних в організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед студентської молоді, проведено за такими групами: загальні управлінські, власне лідерські та специфічні, характерні для медичної галузі. Обґрунтовано необхідність кожної з виділених якостей для успішного функціонування ліде- ра в організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед студентської молоді. Доведено потребу включен- ня в навчальний процес вимог щодо підготовки майбутніх фахівців сестринської справи – лідерів в організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції. Установлено можливість і необхідність формування лідерських якостей у студентів медичних коледжів, які варто взяти за основу виховного ідеалу майбутнього фахівця сестринської справи – лідера з метою успішної організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед студентської молоді.
Keywords: У статті визначено та проаналізовано лідерські якості майбутнього фахівця сестринської справи в організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед студентської молоді. Добір і диференціювання найбільш важливих лідерських якостей, необхідних в організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед студентської молоді, проведено за такими групами: загальні управлінські, власне лідерські та специфічні, характерні для медичної галузі. Обґрунтовано необхідність кожної з виділених якостей для успішного функціонування ліде- ра в організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед студентської молоді. Доведено потребу включен- ня в навчальний процес вимог щодо підготовки майбутніх фахівців сестринської справи – лідерів в організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції. Установлено можливість і необхідність формування лідерських якостей у студентів медичних коледжів, які варто взяти за основу виховного ідеалу майбутнього фахівця сестринської справи – лідера з метою успішної організації первинної профілактики ВІЛ-інфекції серед студентської молоді.

ІНТЕГРАЦІЯ ЗМІСТУ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ГАРМОНІЙНОГО СВІТОСПРИЙНЯТТЯ В ДІТЕЙ 5–8 РОКІВ

Світлана Якименко

кандидат педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогіки початкової освіти
Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського (Миколаїв, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6722-6333

Anotation. У статті розглядається проблема актуальності інтеграції змісту освітнього процесу як головного чин- ника формування основ гармонійного світосприйняття в дітей п’яти-восьми років, що створює умови для повноцін- ного цілісного розвитку особистості дитини. Розкриваються різні підходи дослідників до розуміння сутності поняття «інтеграція» та впливу зазначеного феномена на формування в дітей гармонійного світосприйняття на основі ціліс- ного уявлення про природу і суспільство, розвитку ціннісних орієнтацій, гуманістичної спрямованості особистості. Розглядається інтеграція як принцип побудови освітнього процесу, що реалізується у двох взаємопов’язаних аспек- тах, таких як предметно-змістовий і методи засвоєння дітьми інтегрованого навчального змісту. Акцентовано увагу на теоретичних і методичних основах інтеграції знань в освіті, а саме основ гармонійного світосприйняття в дітей п’яти-восьми років.
Keywords: У статті розглядається проблема актуальності інтеграції змісту освітнього процесу як головного чин- ника формування основ гармонійного світосприйняття в дітей п’яти-восьми років, що створює умови для повноцін- ного цілісного розвитку особистості дитини. Розкриваються різні підходи дослідників до розуміння сутності поняття «інтеграція» та впливу зазначеного феномена на формування в дітей гармонійного світосприйняття на основі ціліс- ного уявлення про природу і суспільство, розвитку ціннісних орієнтацій, гуманістичної спрямованості особистості. Розглядається інтеграція як принцип побудови освітнього процесу, що реалізується у двох взаємопов’язаних аспек- тах, таких як предметно-змістовий і методи засвоєння дітьми інтегрованого навчального змісту. Акцентовано увагу на теоретичних і методичних основах інтеграції знань в освіті, а саме основ гармонійного світосприйняття в дітей п’яти-восьми років.

МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ДИЗАЙНІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ НЕФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ (НА МАТЕРІАЛІ КУРСІВ З ПЕРЕКЛАДУ)

Олена Яременко-Гасюк

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9544-4733

Anotation. Поняття мотивації визначається як система, заснована на єдності внутрішніх факторів і зовнішніх стимулів, що визначають поведінку людини. Мотивація вважається важливим фактором успішного навчання. Ось чому в дослідженні ми хотіли б дослідити мотиваційний компонент у вивченні англійської мови для студентів третього та четвертого курсів нефілологічних факультетів і спеціальностей, яким читають дисципліну «Теорія та практика перекладу», «Технічний переклад», «Практика перекладу» в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Анкетування студентів, проведене в рамках дослідження, розкрило деякі стратегії педагогічного дизайну (безпосередньо з погляду студентів – майбутніх учителів), які можуть посилити мотиваційний компонент навчання у таких студентів. Важливим фактором є те, що студенти – майбутні вчителі – можуть надати викладачам іноземних мов певні ідеї та пропозиції, які, у свою чергу, можуть підвищити рівень мотивації своїх студентів. Варто відмітити, що існує вже багато досліджень, які розглядали деякі стратегії, що вчителі використовують у контексті навчання іноземної мови, більше того, деякі вчені класифікували їх за певними характеристиками (Dornyei, Rost, Schmidt etc.). Завдяки їм ми змогли провести дослідження й отримати позитивні результати, що стосуються студентів нефілологічних спеціальностей педагогічного університету, а саме студентів факультету природничо-географічних наук та екології.
Keywords: Поняття мотивації визначається як система, заснована на єдності внутрішніх факторів і зовнішніх стимулів, що визначають поведінку людини. Мотивація вважається важливим фактором успішного навчання. Ось чому в дослідженні ми хотіли б дослідити мотиваційний компонент у вивченні англійської мови для студентів третього та четвертого курсів нефілологічних факультетів і спеціальностей, яким читають дисципліну «Теорія та практика перекладу», «Технічний переклад», «Практика перекладу» в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Анкетування студентів, проведене в рамках дослідження, розкрило деякі стратегії педагогічного дизайну (безпосередньо з погляду студентів – майбутніх учителів), які можуть посилити мотиваційний компонент навчання у таких студентів. Важливим фактором є те, що студенти – майбутні вчителі – можуть надати викладачам іноземних мов певні ідеї та пропозиції, які, у свою чергу, можуть підвищити рівень мотивації своїх студентів. Варто відмітити, що існує вже багато досліджень, які розглядали деякі стратегії, що вчителі використовують у контексті навчання іноземної мови, більше того, деякі вчені класифікували їх за певними характеристиками (Dornyei, Rost, Schmidt etc.). Завдяки їм ми змогли провести дослідження й отримати позитивні результати, що стосуються студентів нефілологічних спеціальностей педагогічного університету, а саме студентів факультету природничо-географічних наук та екології.

ФІЛОСОФІЯ КРИТИЧНО-РЕФЛЕКТИВНОГО МИСЛЕННЯ В АКСІОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Анна Набокова

аспірантка кафедри філософії
Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького (Мелітополь, Запорізька область, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4079-0898

Anotation. Актуальність і пізнавальна ситуація зумовлені проблемою модернізації сучасної вищої освіти, у якій недостатньо актуалізовано і використано методологічний потенціал аксіологічної, критичної та рефлектив- ної складових частин філософії, зокрема в розвитку громадянської культури здобувачів вищої освіти. Водночас аналіз літератури свідчить про наявність різних теорій, позицій, досвіду соціальних і особистісних практик гро- мадянського навчання. Метою статті є розкриття сутності і конструктивного потенціалу застосування критично- рефлективних функцій філософії в реалізації аксіологічного підходу до розвитку громадянської культури здобу- вачів вищої освіти. За допомогою філософських і загальнонаукових підходів та функціонально-логічних методів і когнітивних процедур відрефлексовано творення аксіології громадянських знань у науково-освітньому процесі, роль критичного мислення та філософської рефлексії в забезпеченні фундаментальних ціннісних констант гро- мадянської культури. Таким способом експліковано аксіологічний підхід до розвитку громадянської культури як конструкт трансформування знань, умінь та навичок у світоглядні пріоритети особистості й інтеріоризації громадянських цінностей, доповнено аксіологічну парадигму філософським супроводом перетворювальних дій (критично-рефлективні процедури) громадянського навчання.
Keywords: Актуальність і пізнавальна ситуація зумовлені проблемою модернізації сучасної вищої освіти, у якій недостатньо актуалізовано і використано методологічний потенціал аксіологічної, критичної та рефлектив- ної складових частин філософії, зокрема в розвитку громадянської культури здобувачів вищої освіти. Водночас аналіз літератури свідчить про наявність різних теорій, позицій, досвіду соціальних і особистісних практик гро- мадянського навчання. Метою статті є розкриття сутності і конструктивного потенціалу застосування критично- рефлективних функцій філософії в реалізації аксіологічного підходу до розвитку громадянської культури здобу- вачів вищої освіти. За допомогою філософських і загальнонаукових підходів та функціонально-логічних методів і когнітивних процедур відрефлексовано творення аксіології громадянських знань у науково-освітньому процесі, роль критичного мислення та філософської рефлексії в забезпеченні фундаментальних ціннісних констант гро- мадянської культури. Таким способом експліковано аксіологічний підхід до розвитку громадянської культури як конструкт трансформування знань, умінь та навичок у світоглядні пріоритети особистості й інтеріоризації громадянських цінностей, доповнено аксіологічну парадигму філософським супроводом перетворювальних дій (критично-рефлективні процедури) громадянського навчання.

ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ ВЧЕНОГО О.М. ЗАСУХІНА (1884–1922) В ІСТОРІОГРАФІЧНИХ НАПРАЦЮВАННЯХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

Ольга Осадча

аспірантка
Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної аграрної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7488-7829

Anotation. Метою статті стало здійснення дослідження з історії науково-практичної діяльності вченого О.М. Засухіна (1884–1922 роки), виявлення на основі історіографічного аналізу ступеня наукового розроблення досліджуваної проблеми для сільськогосподарської науки України. У процесі дослідження використовувалися історико-порівняльний, історико-системний, а також методи джерелознавчого аналізу та персоналізації. Пред- ставлено результати історіографічного аналізу окремих публікацій сучасного періоду, що висвітлюють життєвий і науковий шлях О.М. Засухіна (1884–1922 роки) – відомого вченого й одного з основоположників сільськогоспо- дарської дослідної справи на піщаних ґрунтах Полісся України. Окремі аспекти його життя і творчого шляху вже були досліджені у вітчизняній історіографії, але науково-дослідна й організаційна робота вченого ще не дістала належного висвітлення в науковій літературі, тобто історіографічні напрацювання доби незалежності України відзначаються окремими аспектами творчих пошуків О.М. Засухіна. Історіографію питання систематизовано, поділено на дві групи: до першої віднесено наукові розвідки про життєвий шлях та наукову спадщину О.М. Засу- хіна; до другої – стислі довідкові праці, присвячені вченому. Аналіз літератури виявив однотипність інформа- ції, яка здебільшого не виходить за межі біографічних розвідок, зокрема досліджень, які б висвітлювали вплив О.М. Засухіна на розвиток сільського господарства, так, його науковий доробок на дослідних полях Всеросій- ського товариства цукрозаводчиків, Безенчуцької сільськогосподарської дослідної станції, Харківської обласної сільськогосподарської дослідної станції і Радомисльської сільськогосподарської дослідної станції залишився поза увагою дослідників. Проаналізовано напрацювання істориків-аграрників і виділено перспективні напрями для подальших досліджень проблеми. Розглянуто питання необхідності вивчення наукової спадщини О.М. Засухіна, усебічного висвітлення його творчого доробку, що сприятиме збереженню національної пам’яті, персоніфікації історії сільськогосподарської науки й освіти.
Keywords: Метою статті стало здійснення дослідження з історії науково-практичної діяльності вченого О.М. Засухіна (1884–1922 роки), виявлення на основі історіографічного аналізу ступеня наукового розроблення досліджуваної проблеми для сільськогосподарської науки України. У процесі дослідження використовувалися історико-порівняльний, історико-системний, а також методи джерелознавчого аналізу та персоналізації. Пред- ставлено результати історіографічного аналізу окремих публікацій сучасного періоду, що висвітлюють життєвий і науковий шлях О.М. Засухіна (1884–1922 роки) – відомого вченого й одного з основоположників сільськогоспо- дарської дослідної справи на піщаних ґрунтах Полісся України. Окремі аспекти його життя і творчого шляху вже були досліджені у вітчизняній історіографії, але науково-дослідна й організаційна робота вченого ще не дістала належного висвітлення в науковій літературі, тобто історіографічні напрацювання доби незалежності України відзначаються окремими аспектами творчих пошуків О.М. Засухіна. Історіографію питання систематизовано, поділено на дві групи: до першої віднесено наукові розвідки про життєвий шлях та наукову спадщину О.М. Засу- хіна; до другої – стислі довідкові праці, присвячені вченому. Аналіз літератури виявив однотипність інформа- ції, яка здебільшого не виходить за межі біографічних розвідок, зокрема досліджень, які б висвітлювали вплив О.М. Засухіна на розвиток сільського господарства, так, його науковий доробок на дослідних полях Всеросій- ського товариства цукрозаводчиків, Безенчуцької сільськогосподарської дослідної станції, Харківської обласної сільськогосподарської дослідної станції і Радомисльської сільськогосподарської дослідної станції залишився поза увагою дослідників. Проаналізовано напрацювання істориків-аграрників і виділено перспективні напрями для подальших досліджень проблеми. Розглянуто питання необхідності вивчення наукової спадщини О.М. Засухіна, усебічного висвітлення його творчого доробку, що сприятиме збереженню національної пам’яті, персоніфікації історії сільськогосподарської науки й освіти.

МІЖ МАЙБУТНІМ І МИНУЛИМ: ЗАКОНОМІРНІСТЬ УКРАЇНО-РОСІЙСЬКОГО ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПРОТИСТОЯННЯ

Оксана Патлайчук, Ольга Ступак

Оксана Патлайчук, кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії та культурології Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (Миколаїв, Україна)
Ольга Ступак, старший викладач кафедри філософії та культурології Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (Миколаїв, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1448-3360, ORCID ID: 0000-0001-7846-1489

Anotation. З огляду на актуальність проблеми цивілізаційного вибору України за умови реалізації Росією на пострадянському просторі агресивної реінтеграційної стратегії в статті коротко окреслено алгоритми російського політичного режиму в історичному контексті. Показано, що протягом п’яти століть Росія проводила одну й ту саму політику, застосовуючи техніку дестабілізації, залякування та підкупу, розширюючи свою територію, залу- чаючи ресурси, які у свою чергу будуть використані для нового розширення. Таким чином, проведення аналізу змісту сучасної геополітики РФ неможливо без урахування соціокультурного підґрунтя її творення і розвитку, реального процесу формування і утвердження політико-правових цінностей, зрештою, без розуміння історії як реальності, наповненої конкретними діями, ідеями, переконаннями. Розглянуто приклади міжчасових аналогій, зокрема конкретні політичні судові процеси сорокових років та справи українських політичних в’язнів – Катин- ська справа 1940 року та «Кримська справа 26 лютого 2014 року». Доведено, що циклічна замкненість є однією із суттєвих особливостей способу буття Російської імперії, а кожна спроба модернізації обертається станом кризи і новою формою догматизму.
Keywords: З огляду на актуальність проблеми цивілізаційного вибору України за умови реалізації Росією на пострадянському просторі агресивної реінтеграційної стратегії в статті коротко окреслено алгоритми російського політичного режиму в історичному контексті. Показано, що протягом п’яти століть Росія проводила одну й ту саму політику, застосовуючи техніку дестабілізації, залякування та підкупу, розширюючи свою територію, залу- чаючи ресурси, які у свою чергу будуть використані для нового розширення. Таким чином, проведення аналізу змісту сучасної геополітики РФ неможливо без урахування соціокультурного підґрунтя її творення і розвитку, реального процесу формування і утвердження політико-правових цінностей, зрештою, без розуміння історії як реальності, наповненої конкретними діями, ідеями, переконаннями. Розглянуто приклади міжчасових аналогій, зокрема конкретні політичні судові процеси сорокових років та справи українських політичних в’язнів – Катин- ська справа 1940 року та «Кримська справа 26 лютого 2014 року». Доведено, що циклічна замкненість є однією із суттєвих особливостей способу буття Російської імперії, а кожна спроба модернізації обертається станом кризи і новою формою догматизму.

ДИСКУРС ЕРОТИЧНОГО В ЧОЛОВІЧОМУ ПОСТМОДЕРНОМУ РОМАНІ

Любов Печерських

кандидат філологічних наук, докторант кафедри української літератури та журналістики імені професора Л. В. Ушкалова
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1377-4462

Anotation. У положеннях наукової статті автор проводить аналіз художніх проявів категорії еротичного на матеріалі романів Ю. Андруховича, Ю. Винничука, С. Жадана. Використовуючи традиційні загальнонаукові мето- ди деконструкції, метатекстуальності, інтертекстуальності, а також порівняльно-історичний метод, з’ясовуються принципові відмінності бачення категорії еротичного у чоловічій прозі порівняно із жіночою. Вказується, що свято-дійство у романах автора відповідає категорії оргії Ж. Батая, оскільки несе у собі навантаження тимчасово- го порушення заборон на противагу тотальній невмолимості протиставлюваної ситуації, ворожих сил або обста- вин. Спостерігається, що синтетичний жіночий образ створюється у текстах колористичними, графічними, дина- мічними, звуковими, кінестетичними, метафоричними, мовними димінутивними засобами. Найбільш еротично забарвленими є образи рук, голосу, звуковий образ ритмічного співу, порятунком від надміру еротичних вражень стають заплющені очі героя. У ході дослідження визначені прояви еротичного дискурсу прози Ю. Винничука: іро- нічно-саркастичне змалювання жінок, зображення мистецтва приготування їжі, кардинальна антипримусовість взаємодії, прагнення до збереження власних меж. Доводиться, що образи інфантильної сексуальності та недозрі- лого еротизму сформувалися у «Депеш Мод» і зберігаються у пізніших текстах С. Жадана.
Keywords: У положеннях наукової статті автор проводить аналіз художніх проявів категорії еротичного на матеріалі романів Ю. Андруховича, Ю. Винничука, С. Жадана. Використовуючи традиційні загальнонаукові мето- ди деконструкції, метатекстуальності, інтертекстуальності, а також порівняльно-історичний метод, з’ясовуються принципові відмінності бачення категорії еротичного у чоловічій прозі порівняно із жіночою. Вказується, що свято-дійство у романах автора відповідає категорії оргії Ж. Батая, оскільки несе у собі навантаження тимчасово- го порушення заборон на противагу тотальній невмолимості протиставлюваної ситуації, ворожих сил або обста- вин. Спостерігається, що синтетичний жіночий образ створюється у текстах колористичними, графічними, дина- мічними, звуковими, кінестетичними, метафоричними, мовними димінутивними засобами. Найбільш еротично забарвленими є образи рук, голосу, звуковий образ ритмічного співу, порятунком від надміру еротичних вражень стають заплющені очі героя. У ході дослідження визначені прояви еротичного дискурсу прози Ю. Винничука: іро- нічно-саркастичне змалювання жінок, зображення мистецтва приготування їжі, кардинальна антипримусовість взаємодії, прагнення до збереження власних меж. Доводиться, що образи інфантильної сексуальності та недозрі- лого еротизму сформувалися у «Депеш Мод» і зберігаються у пізніших текстах С. Жадана.

ПРОБЛЕМА ПОХОДЖЕННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕРМІНІВ

Інна Рогальська-Якубова, Наталія Чепелюк

Інна Рогальська-Якубова, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри лінгвістичної підготовки Державного університету інтелектуальних технологій та зв’язку (Одеса, Україна)
Наталія Чепелюк, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри лінгвістичної підготовки Державного університету інтелектуальних технологій та зв’язку (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7975-7801, ORCID ID: 0000-0002-6822-9691

Anotation. Стаття присвячена аналізу походження й значення найпоширеніших комп’ютерних термінів- англіцизмів, уживаних в українській мові. Досліджуються шляхи творення термінів в англійській мові, можливі варіанти мотивації в мові оригіналу. Серед комп’ютерних термінів в англійській мові найчастіше спостеріга- ються лексеми з інтернаціональними компонентами (алгоритм, процес, периферія, вірус, троян, кіло-, мега-, тера- тощо), терміни, утворені з загальновживаних слів шляхом метафоричного переносу (кластер, драйвер, утиліта, трафік, контент, кеш, майстер, міст, шина, вузол, пакет, черв’як тощо), різні види абревіатур (модем, кодек, біт, спам), що подекуди використовуються без перекладу (www, IP, USB, DVD), деривати з продуктивними суфіксами, найпоширенішим з яких є -er-, лексеми, утворені за допомогою основоскладання (hardware, software, gateway, login). Найшвидше засвоюються терміни з інтернаціональними компонентами, відомими з інших галу- зей, найважче сприймаються переосмислені, складноскорочені деривати, у такому разі може мати місце народна етимологія, спотворення значення.
Keywords: Стаття присвячена аналізу походження й значення найпоширеніших комп’ютерних термінів- англіцизмів, уживаних в українській мові. Досліджуються шляхи творення термінів в англійській мові, можливі варіанти мотивації в мові оригіналу. Серед комп’ютерних термінів в англійській мові найчастіше спостеріга- ються лексеми з інтернаціональними компонентами (алгоритм, процес, периферія, вірус, троян, кіло-, мега-, тера- тощо), терміни, утворені з загальновживаних слів шляхом метафоричного переносу (кластер, драйвер, утиліта, трафік, контент, кеш, майстер, міст, шина, вузол, пакет, черв’як тощо), різні види абревіатур (модем, кодек, біт, спам), що подекуди використовуються без перекладу (www, IP, USB, DVD), деривати з продуктивними суфіксами, найпоширенішим з яких є -er-, лексеми, утворені за допомогою основоскладання (hardware, software, gateway, login). Найшвидше засвоюються терміни з інтернаціональними компонентами, відомими з інших галу- зей, найважче сприймаються переосмислені, складноскорочені деривати, у такому разі може мати місце народна етимологія, спотворення значення.

МЕТОДОЛОГІЯ ВИБОРУ TERTIUM COMPARATIONIS ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ДЕМІНУТИВНОСТІ В РІЗНИХ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВАХ

Ольга Романенко

аспірантка кафедри германської і фіно-угорської філології імені професора Г.Г. Почепцова
Київський національний лінгвістичний університет (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4490-5533

Anotation. У статті розглянуто методологію вибору tertium comparationis для дослідження категорії демінутив- ності в різних індоєвропейських мовах. Наведено основні підходи до вибору основи зіставлення в контрастивній лінгвістиці. З’ясована лінгвістична природа обрання tertium comparationis категорії демінутивності в міжмовно- му зіставленні, яку можна трактувати за характером ознаки, що категоризується. Досліджено категорійні озна- ки, які мають універсальний характер і можуть біти надійною основою зіставлення, забезпечуючи двосторонній підхід для вивчення мовних явищ. Зазначено, що категорія демінутивності може бути виражена на всіх мовних рівнях: фонологічному, граматичному, лексико-семантичному та когнітивному. Досліджено основу зіставлення в плані вираження форми та змісту, а також на функційному рівні. Особливу увагу приділено визначенню tertium comparationis на функціональному рівні, досліджена структура функціонально-семантичного поля демінутивності.
Keywords: У статті розглянуто методологію вибору tertium comparationis для дослідження категорії демінутив- ності в різних індоєвропейських мовах. Наведено основні підходи до вибору основи зіставлення в контрастивній лінгвістиці. З’ясована лінгвістична природа обрання tertium comparationis категорії демінутивності в міжмовно- му зіставленні, яку можна трактувати за характером ознаки, що категоризується. Досліджено категорійні озна- ки, які мають універсальний характер і можуть біти надійною основою зіставлення, забезпечуючи двосторонній підхід для вивчення мовних явищ. Зазначено, що категорія демінутивності може бути виражена на всіх мовних рівнях: фонологічному, граматичному, лексико-семантичному та когнітивному. Досліджено основу зіставлення в плані вираження форми та змісту, а також на функційному рівні. Особливу увагу приділено визначенню tertium comparationis на функціональному рівні, досліджена структура функціонально-семантичного поля демінутивності.

АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВПЛИВІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ НА ПОЗИТИВНЕ ПРАВО У ФІЛОСОФІЇ ПРАВА ПАМФИЛА ЮРКЕВИЧА

Олександра Соколова

аспірантка кафедри філософії та міжнародної комунікації
Національний університет біоресурсів і природокористування України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1820-9246

Anotation. Новочасний період західноєвропейської історії позначений поглибленням філософсько-антропо- логічної проблематики та супроводжується, зокрема, відповідно розроблюваними філософсько-правовими кон- цепціями, коли сутність людини, потреби, інтереси, цілі її життєздійснення визначають зміст і спрямованість правознавчих пошуків і формування нових ідей. Антропологія філософсько-правової рефлексії П.Д. Юркевича в ракурсі взаємодії національного характеру й позитивного права відкриває нові підходи поглибленого переосмис- лення правосвідомості, правового закону, поняття справедливості тощо, сприяючи «наповненню» останніх не висвітленими до цього значеннями власне людського. Артикулюється, відтак, розуміння правової антропології як філософсько-правового обґрунтування доконечно буттійнісної значущості національно-культурних чинників пра- вових вимірів життєздійснення людини цивілізованої, без постійного вдосконалення й розвитку яких з урахуван- ням особливостей національного характеру знесилюється людина в її творчо-самотворчих умовах і перспективах соціокультурного буття, що, у свою чергу, експлікує правову антропологію як постійно розширюваний і погли- блюваний полілог, вільними «учасниками» якого доконечно мають бути форми правосвідомості й антропологічні знання, презумпція останніх, у певному сенсі здійснюючи «запити» до перших, окреслює необхідні межі люд- ськості життєздійснення національної людини, її буття в суспільстві в необхідних правових відносинах і проявах правочинності як особистості, суб’єкта форм культурної творчості. Новизна висвітленої в статті проблеми в тому, що з’ясовано таке: у філософсько-правовій рефлексії П. Юркевича із цивілізаційним поступом загострюються потреби змістового переосмислення субстанційності національного характеру в системі філософсько-правового дискурсу; антропологічні виміри впливів національного духу на формування позитивного права зманіфестовують доконечність постійного врахування особистісності суті людини як визначально зорієнтовуючої правосвідомість і форми законності; актуалізується наснаженість позитивного права цінностями національного духу як цивілі- заційно синтезуючим чинником екзистенційного «простору» реалізації антропологічних потреб особистісності життєздійснення людини, як реальних можливостей чути мову «народного генія», коли життєво важливе для народу позитивне право покликане демонструвати сформовані філософією права правосвідомість і юридичний світогляд. Методологічна основа дослідження – загальні принципи світоглядового плюралізму та об’єктивності, конкретно-історичний, системний підхід і порівняльно-аналітичний метод. Методи дослідження визначаються дескриптивним аналізом впливів національного характеру на законотворчість у поєднанні з порівняльно-історич- ним підходом і критичним дискурсом.
Keywords: Новочасний період західноєвропейської історії позначений поглибленням філософсько-антропо- логічної проблематики та супроводжується, зокрема, відповідно розроблюваними філософсько-правовими кон- цепціями, коли сутність людини, потреби, інтереси, цілі її життєздійснення визначають зміст і спрямованість правознавчих пошуків і формування нових ідей. Антропологія філософсько-правової рефлексії П.Д. Юркевича в ракурсі взаємодії національного характеру й позитивного права відкриває нові підходи поглибленого переосмис- лення правосвідомості, правового закону, поняття справедливості тощо, сприяючи «наповненню» останніх не висвітленими до цього значеннями власне людського. Артикулюється, відтак, розуміння правової антропології як філософсько-правового обґрунтування доконечно буттійнісної значущості національно-культурних чинників пра- вових вимірів життєздійснення людини цивілізованої, без постійного вдосконалення й розвитку яких з урахуван- ням особливостей національного характеру знесилюється людина в її творчо-самотворчих умовах і перспективах соціокультурного буття, що, у свою чергу, експлікує правову антропологію як постійно розширюваний і погли- блюваний полілог, вільними «учасниками» якого доконечно мають бути форми правосвідомості й антропологічні знання, презумпція останніх, у певному сенсі здійснюючи «запити» до перших, окреслює необхідні межі люд- ськості життєздійснення національної людини, її буття в суспільстві в необхідних правових відносинах і проявах правочинності як особистості, суб’єкта форм культурної творчості. Новизна висвітленої в статті проблеми в тому, що з’ясовано таке: у філософсько-правовій рефлексії П. Юркевича із цивілізаційним поступом загострюються потреби змістового переосмислення субстанційності національного характеру в системі філософсько-правового дискурсу; антропологічні виміри впливів національного духу на формування позитивного права зманіфестовують доконечність постійного врахування особистісності суті людини як визначально зорієнтовуючої правосвідомість і форми законності; актуалізується наснаженість позитивного права цінностями національного духу як цивілі- заційно синтезуючим чинником екзистенційного «простору» реалізації антропологічних потреб особистісності життєздійснення людини, як реальних можливостей чути мову «народного генія», коли життєво важливе для народу позитивне право покликане демонструвати сформовані філософією права правосвідомість і юридичний світогляд. Методологічна основа дослідження – загальні принципи світоглядового плюралізму та об’єктивності, конкретно-історичний, системний підхід і порівняльно-аналітичний метод. Методи дослідження визначаються дескриптивним аналізом впливів національного характеру на законотворчість у поєднанні з порівняльно-історич- ним підходом і критичним дискурсом.

L’IMMAGINE DELL’ITALIA NELL’INTERPRETAZIONE DI MYKHAILO KOCJUBYNS’KYJ (SUL MATERIALE DELLA NOVELLA “LODE ALLA VITA” E DELLE SUE LETTERE)

Hanna Tryfonova, Alina Grachova

Hanna Tryfonova, Ph.D. (Comunicazione Sociale), Docente, Capocattedra di Filologia Italiana Università Statale di Mariupol (Mariupol, Regione di Donetsk, Ucraina)
Alina Grachova, Ph.D. (Filologia), Docente della Cattedra di Filologia Italiana Università Statale di Mariupol (Mariupol, Regione di Donetsk, Ucraina)

ORCID ID: 0000-0003-0426-2836, ORCID ID: 0000-0002-7235-1198

Anotation. L’articolo è dedicato all’analisi della percezione originale dell’Italia, descritta nelle lettere private e nella novella “Lode alla vita” di un prominente scrittore impressionista ucraino Mykhailo Kocjubyns’kyj. L’utilizzo del metodo biografico e di quello strutturale insieme all’osservazione e descrizione ha reso possibile studiare profondamente il ruolo dell’Italia nella vita del prosaico e definire l’immagine del Belpaese nella sua interpretazione. Nella ricerca sono stati formulati i principali mezzi figurativi usati dallo scrittore nella sua novella per esprimere l’idea del trionfo della vita in un contesto della tragedia. È stata caratterizzata la maniera specifica di Mykhailo Kocjubyns’kyj di descrivere la mentalità della gente, l’atmosfera e gli aspetti storico-culturali in Italia.
Keywords: L’articolo è dedicato all’analisi della percezione originale dell’Italia, descritta nelle lettere private e nella novella “Lode alla vita” di un prominente scrittore impressionista ucraino Mykhailo Kocjubyns’kyj. L’utilizzo del metodo biografico e di quello strutturale insieme all’osservazione e descrizione ha reso possibile studiare profondamente il ruolo dell’Italia nella vita del prosaico e definire l’immagine del Belpaese nella sua interpretazione. Nella ricerca sono stati formulati i principali mezzi figurativi usati dallo scrittore nella sua novella per esprimere l’idea del trionfo della vita in un contesto della tragedia. È stata caratterizzata la maniera specifica di Mykhailo Kocjubyns’kyj di descrivere la mentalità della gente, l’atmosfera e gli aspetti storico-culturali in Italia.

ПОШУК СВОБОДИ В ТЕНЕТАХ РОБОТИ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТИЛЮ ЖИТТЯ ТА ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО ФРІЛАНСЕРА

Катерина Настояща

кандидатка соціологічних наук, доцентка, докторантка кафедри історії та теорії соціології
Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2338-9448

Anotation. Статтю присвячено аналізу нових форм зайнятості, які з’являються внаслідок впливу глобальних тенденцій. Систематизуючи останні, автор, зокрема, приділяє увагу такій новій формі зайнятості, яка все більше набуває популярності, як фріланс. У контексті цього автор аналізує стиль життя фрілансерів, спираючись на результати останніх паралельних досліджень. У статті робиться висновок, що сьогодні фріланс стає новим стилем життя, в межах якого кордон між домашнім і робочим простором із часом стає дуже гнучким, зникаю- чим. Через це свобода у виборі замовлень і формуванні вільного графіку робить фрілансера вільним в одному, але позбавленим чогось в іншому. Так, зовнішня привабливість, свобода і незалежність стилю життя фрілансера виявляється не позбавленою проблем і труднощів.
Keywords: Статтю присвячено аналізу нових форм зайнятості, які з’являються внаслідок впливу глобальних тенденцій. Систематизуючи останні, автор, зокрема, приділяє увагу такій новій формі зайнятості, яка все більше набуває популярності, як фріланс. У контексті цього автор аналізує стиль життя фрілансерів, спираючись на результати останніх паралельних досліджень. У статті робиться висновок, що сьогодні фріланс стає новим стилем життя, в межах якого кордон між домашнім і робочим простором із часом стає дуже гнучким, зникаю- чим. Через це свобода у виборі замовлень і формуванні вільного графіку робить фрілансера вільним в одному, але позбавленим чогось в іншому. Так, зовнішня привабливість, свобода і незалежність стилю життя фрілансера виявляється не позбавленою проблем і труднощів.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ВИКЛИК СЬОГОДЕННЯ ЧИ УЯВНЕ БЛАГО?

Олена Стукал

аспірант відділу соціальної психології
Інститут соціології Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6332-5943

Anotation. У статті наведено огляд результатів дослідження толерантних аспектів функціонування україн- ського соціуму. Зокрема, представлено відповіді на окремі питання World Values Survey, щорічного Моніторингу Інституту соціології НАН України, вивчення міжособистісної політико-психологічної напруженості населен- ня КМІС. Охарактеризовано сприйняття толерантності населення України в оцінках студентської аудиторії (за результатами авторського дослідження). Толерантність вітчизняного суспільства була позначена респондентами як бажана, проте не існуюча ситуація. При цьому студенти мали різні оцінки стану терпимості українського соціуму та зазначали умови та чинники досягнення толерантності. Зокрема, йшлось про урегулювання соціально- економічної ситуації у державі, подолання конфліктів, створення сприятливої атмосфери для розвитку індивідів, забезпечення стабільності функціонування соціуму, розширення культурного досвіду громадян, підвищення про- інформованості суспільства щодо переваг толерантного відношення. Важливим критерієм зазначено виховання індивіда різними агентами соціалізації.
Keywords: У статті наведено огляд результатів дослідження толерантних аспектів функціонування україн- ського соціуму. Зокрема, представлено відповіді на окремі питання World Values Survey, щорічного Моніторингу Інституту соціології НАН України, вивчення міжособистісної політико-психологічної напруженості населен- ня КМІС. Охарактеризовано сприйняття толерантності населення України в оцінках студентської аудиторії (за результатами авторського дослідження). Толерантність вітчизняного суспільства була позначена респондентами як бажана, проте не існуюча ситуація. При цьому студенти мали різні оцінки стану терпимості українського соціуму та зазначали умови та чинники досягнення толерантності. Зокрема, йшлось про урегулювання соціально- економічної ситуації у державі, подолання конфліктів, створення сприятливої атмосфери для розвитку індивідів, забезпечення стабільності функціонування соціуму, розширення культурного досвіду громадян, підвищення про- інформованості суспільства щодо переваг толерантного відношення. Важливим критерієм зазначено виховання індивіда різними агентами соціалізації.

ПРОЕКТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІНСТРУМЕНТ МІСЦЕВОГО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ: КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД

Алла Ушакова

аспірант кафедри менеджменту та управління проектами
Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1197-978X

Anotation. У статті обґрунтовано необхідність підвищення рівня проектної компетентності публічних служ- бовців, зокрема посадових осіб місцевого самоврядування, як необхідної умови забезпечення спроможності тери- торіальної громади та інвестиційної привабливості території, на якій вона мешкає, через реалізацію відповідних програмно-цільових документів (стратегій, програм, проектів), що розробляються за безпосередньою участю депутатів і громадськості, затверджуються на сесії місцевої (сільської, селищної, міської) ради й, на жаль, не завжди мають належну якість, яка необхідна для забезпечення успіху їх виконання. Проектна компетентність при цьому розглядається як складник проектно-орієнтованого управління, результативність та ефективність якого, у свою чергу, відображається на рівні та якості життя громади загалом. Надано авторську дефініцію поняття «проектна компетентність».
Keywords: У статті обґрунтовано необхідність підвищення рівня проектної компетентності публічних служ- бовців, зокрема посадових осіб місцевого самоврядування, як необхідної умови забезпечення спроможності тери- торіальної громади та інвестиційної привабливості території, на якій вона мешкає, через реалізацію відповідних програмно-цільових документів (стратегій, програм, проектів), що розробляються за безпосередньою участю депутатів і громадськості, затверджуються на сесії місцевої (сільської, селищної, міської) ради й, на жаль, не завжди мають належну якість, яка необхідна для забезпечення успіху їх виконання. Проектна компетентність при цьому розглядається як складник проектно-орієнтованого управління, результативність та ефективність якого, у свою чергу, відображається на рівні та якості життя громади загалом. Надано авторську дефініцію поняття «проектна компетентність».

ОЗНАКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРОВИРОБНИКА В НОРМАТИВНО-ПРАВОВІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Юрій Ярмоленко

головний державний ревізор-інспектор відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість
Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0628-4396

Anotation. З активним розвитком в Україні сільського господарства як пріоритетної галузі економіки подальший розвиток самої галузі залежатиме від стану оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. За таких умов автором проведено дослідження сутності категорії «сільськогосподарський товаровиробник», що застосовується в нормативно-правових актах України. Звернуто увагу на наявність різних підходів науковців до визначення сутності сільськогосподарського товаровиробника. Наголошено на відсутності єдиної класифікації видів і форм суб’єктів гос- подарювання з метою їх зарахування до виробників сільськогосподарської продукції. Обґрунтовано, що різнобічність підходів не сприяє розкриттю наукової категорії та водночас має практичне значення в оподаткуванні сільськогоспо- дарських товаровиробників. Установлено класифікаційні ознаки сільськогосподарських товаровиробників за орга- нізаційно-правовими формами господарювання (КОПФГ), видами економічної діяльності (КВЕД) і номенклатурою продукції сільського господарства (ПНСГ). Запропонована класифікація сільгоспвиробників дає змогу покращити збір та обробку даних як інформаційного ресурсу в державному регулюванні системи оподаткування таких суб’єктів господарювання. Останнє сприятиме виконанню інформаційної функції в управлінні оподаткуванням виробників сільськогосподарської продукції й інших суб’єктів сільськогосподарської галузі національної економіки.
Keywords: З активним розвитком в Україні сільського господарства як пріоритетної галузі економіки подальший розвиток самої галузі залежатиме від стану оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. За таких умов автором проведено дослідження сутності категорії «сільськогосподарський товаровиробник», що застосовується в нормативно-правових актах України. Звернуто увагу на наявність різних підходів науковців до визначення сутності сільськогосподарського товаровиробника. Наголошено на відсутності єдиної класифікації видів і форм суб’єктів гос- подарювання з метою їх зарахування до виробників сільськогосподарської продукції. Обґрунтовано, що різнобічність підходів не сприяє розкриттю наукової категорії та водночас має практичне значення в оподаткуванні сільськогоспо- дарських товаровиробників. Установлено класифікаційні ознаки сільськогосподарських товаровиробників за орга- нізаційно-правовими формами господарювання (КОПФГ), видами економічної діяльності (КВЕД) і номенклатурою продукції сільського господарства (ПНСГ). Запропонована класифікація сільгоспвиробників дає змогу покращити збір та обробку даних як інформаційного ресурсу в державному регулюванні системи оподаткування таких суб’єктів господарювання. Останнє сприятиме виконанню інформаційної функції в управлінні оподаткуванням виробників сільськогосподарської продукції й інших суб’єктів сільськогосподарської галузі національної економіки.

РЕТРОСПЕКТИВА СТАНОВЛЕННЯ ДЖЕРЕЛ ПРАВА У ВІТЧИЗНЯНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ВІД КИЇВСЬКОЇ РУСІ ДО РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ПОЛЬСЬКОЇ

Тетяна Аріфходжаєва

доцент кафедри теорії держави і права та конституційного права
Навчально-науковий інститут права імені князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1827-1699

Anotation. Статтю присвячено дослідженню ретроспективи виникнення та поширення джерел права у вітчиз- няному судочинстві у період Київської Русі. У контексті дослідження, авторка розглядає джерело права як мате- ріальне втілення, що проявляє себе у вигляді історичних пам’яток чинного права. Визначено, що вже в часи становлення Рюриковичів на княжому столі в Києві мала місце обмежена монархія, рамками якої виступали звичаєве право та думка народного віче. При цьому одним із правових джерел виступали договори князів із народом, які мали назву «ряди», укладені здебільшого в усній формі (рідше – у письмовій) між князем та віче. На основі розгляду наявних у вітчизняній правовій та історичній науці підходів виокремлено осно- вні категорії джерел права у сфері судочинства, що сформувалися в Х–ХV ст.: норми звичаєвого права, що відслід- ковувалися на віче, а також ряди князів та народу (що могли бути й писаними, однак не збереглися в документова- ному вигляді); Руську правду (у всіх її списках та редакціях); джерела права, сформовані за рахунок апроксимації візантійського та римського права (наприклад, Кормчі книги, що враховували положення візантійських збірників «Номоканон», «Еклога» та «Прохірон»); міжнародні договори (як договори Русі з Візантією, так і, ймовірно, існу- ючі в той час договори з іншими державами), які містили правові норми, що застосовувалися в судочинстві. З’ясовано, що найбільш значущим джерелом права для судочинства досліджуваного періоду виступала «Русь- ка правда», що частково зберігала своє значення чи знайшла застосування й у Великому князівстві Литовському і в Речі Посполитій Польській, і навіть у Московському царстві. Окрему увагу приділено Церковним судам Київської Русі (які, вирішуючи справи, керувалися нормами кано- нічного (церковного) права, що практично завжди походили з Візантії).
Keywords: Статтю присвячено дослідженню ретроспективи виникнення та поширення джерел права у вітчиз- няному судочинстві у період Київської Русі. У контексті дослідження, авторка розглядає джерело права як мате- ріальне втілення, що проявляє себе у вигляді історичних пам’яток чинного права. Визначено, що вже в часи становлення Рюриковичів на княжому столі в Києві мала місце обмежена монархія, рамками якої виступали звичаєве право та думка народного віче. При цьому одним із правових джерел виступали договори князів із народом, які мали назву «ряди», укладені здебільшого в усній формі (рідше – у письмовій) між князем та віче. На основі розгляду наявних у вітчизняній правовій та історичній науці підходів виокремлено осно- вні категорії джерел права у сфері судочинства, що сформувалися в Х–ХV ст.: норми звичаєвого права, що відслід- ковувалися на віче, а також ряди князів та народу (що могли бути й писаними, однак не збереглися в документова- ному вигляді); Руську правду (у всіх її списках та редакціях); джерела права, сформовані за рахунок апроксимації візантійського та римського права (наприклад, Кормчі книги, що враховували положення візантійських збірників «Номоканон», «Еклога» та «Прохірон»); міжнародні договори (як договори Русі з Візантією, так і, ймовірно, існу- ючі в той час договори з іншими державами), які містили правові норми, що застосовувалися в судочинстві. З’ясовано, що найбільш значущим джерелом права для судочинства досліджуваного періоду виступала «Русь- ка правда», що частково зберігала своє значення чи знайшла застосування й у Великому князівстві Литовському і в Речі Посполитій Польській, і навіть у Московському царстві. Окрему увагу приділено Церковним судам Київської Русі (які, вирішуючи справи, керувалися нормами кано- нічного (церковного) права, що практично завжди походили з Візантії).

СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ТА СУСПІЛЬНА МОРАЛЬ: ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ

Віталій Бойченко

асистент кафедри кримінального права
Національний університет «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1938-4943

Anotation. У статті досліджуються антропологічні основи кримінально-правової політики щодо забезпечення безпеки моральності в процесі розвитку сучасної правової доктрини. У концепції кримінально-правового захисту суспільної моралі підкреслюється, що злочини проти суспільної моралі через велику кількість мережевих опо- відей про свободу взаємодії повинні бути змінені таким чином, щоб декриміналізувати деякі правопорушення проти розповсюдження насильства та порнографії. Проаналізовано дослідження кримінально-правового захисту суспільної моралі та моральності індивіда як соціально та історично обумовленого явища антропогенезу. Ідео- логія соціальної справедливості є найвищою метою регулювання кримінально-правової протидії злочинам проти моралі з точки зору інструментів та механізмів сучасної правової антропології.
Keywords: У статті досліджуються антропологічні основи кримінально-правової політики щодо забезпечення безпеки моральності в процесі розвитку сучасної правової доктрини. У концепції кримінально-правового захисту суспільної моралі підкреслюється, що злочини проти суспільної моралі через велику кількість мережевих опо- відей про свободу взаємодії повинні бути змінені таким чином, щоб декриміналізувати деякі правопорушення проти розповсюдження насильства та порнографії. Проаналізовано дослідження кримінально-правового захисту суспільної моралі та моральності індивіда як соціально та історично обумовленого явища антропогенезу. Ідео- логія соціальної справедливості є найвищою метою регулювання кримінально-правової протидії злочинам проти моралі з точки зору інструментів та механізмів сучасної правової антропології.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Олег Германов

здобувач кафедри адміністративного та митного права
Університет митної справи та фінансів (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0446-4502

Anotation. У статті проаналізовано особливості провадження у справах про адміністративні правопорушен- ня у сфері земельних відносин. На підставі наукової та навчальної адміністративно-правової та адміністратив- но-процесуальної літератури досліджено поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушен- ня» та сформульовано авторське поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин». Досліджено доктринальні підходи до виокремлення стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення та підтримано класичний підхід до виокремлення чотирьох стадій (порушення провадження та адміністративне розслідування; розгляд справи та винесення постанови; оскарження постано- ви; виконання постанови) для характеристики стадій провадження у справах про адміністративні правопору- шення у сфері земельних відносин. Проаналізовано окремі аспекти провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин на кожній стадії (органи, які вповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення, вимоги та реквізити протоколу, місце і строки розгляду, перелік органів, упо- вноважених розглядати справу, особливості винесення постанови у справі про адміністративне правопорушен- ня, специфіку і порядок оскарження постанови, правила виконання постанови тощо). Виокремлено особливості, притаманні провадженню у справах про адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин, а саме: комплексне нормативно-правове регулювання (здебільшого положеннями кодифікованого акта, однак особливос- ті передбачені також підзаконними актами); наявність специфічних обставин, які обов’язково треба передбачи- ти в протоколі про адміністративне правопорушення у сфері земельних відносин; нормативна деталізація стадії оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері земельних відносин.
Keywords: У статті проаналізовано особливості провадження у справах про адміністративні правопорушен- ня у сфері земельних відносин. На підставі наукової та навчальної адміністративно-правової та адміністратив- но-процесуальної літератури досліджено поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушен- ня» та сформульовано авторське поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин». Досліджено доктринальні підходи до виокремлення стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення та підтримано класичний підхід до виокремлення чотирьох стадій (порушення провадження та адміністративне розслідування; розгляд справи та винесення постанови; оскарження постано- ви; виконання постанови) для характеристики стадій провадження у справах про адміністративні правопору- шення у сфері земельних відносин. Проаналізовано окремі аспекти провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин на кожній стадії (органи, які вповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення, вимоги та реквізити протоколу, місце і строки розгляду, перелік органів, упо- вноважених розглядати справу, особливості винесення постанови у справі про адміністративне правопорушен- ня, специфіку і порядок оскарження постанови, правила виконання постанови тощо). Виокремлено особливості, притаманні провадженню у справах про адміністративні правопорушення у сфері земельних відносин, а саме: комплексне нормативно-правове регулювання (здебільшого положеннями кодифікованого акта, однак особливос- ті передбачені також підзаконними актами); наявність специфічних обставин, які обов’язково треба передбачи- ти в протоколі про адміністративне правопорушення у сфері земельних відносин; нормативна деталізація стадії оскарження постанови про адміністративне правопорушення у сфері земельних відносин.

ЗВЕРНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ: ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Тарас Іваненко

здобувач кафедри адміністративного та господарського права
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8141-4971

Anotation. У статті автором розглянуто важливі практичні проблеми удосконалення звернення до адміністра- тивного суду приватними особами, сфокусовано увагу на спрощенні вимог до оформлення позову, додатків до нього, засвідчення копій документів, сплати судового збору та судових витрат. Методологічну основу становить засто- сування методів індукції, дедукції, узагальнення, синтезу, порівняльно-правового аналізу, системного підходу. Обґрунтовано на основі застосування системного підходу, що сучасна практика прийняття звернень адмі- ністративними судами потребує удосконалення з погляду повнішого захисту порушення прав громадян і здій- снення надійного процесуального представництва, особливо стосовно соціально вразливих груп громадян, мало- літніх і неповнолітніх осіб. Процесуальне законодавство України потребує значного спрощення та скорочення обов’язкових вимог до процесуальних документів із метою більш ефективного реагування на вирішення проблем захисту прав людини в публічно-правовій площині. Судовий збір і його сплата не може бути перешкодою у при- йнятті позову адміністративним судом і потребує перегляду відповідних положень спеціального закону та Кодек- су адміністративного судочинства України, так само як і квитанція про його сплату не повинна бути надана тільки в паперовому вигляді, адже розвиток цифрових технологій пропонує низку альтернативних варіантів.
Keywords: У статті автором розглянуто важливі практичні проблеми удосконалення звернення до адміністра- тивного суду приватними особами, сфокусовано увагу на спрощенні вимог до оформлення позову, додатків до нього, засвідчення копій документів, сплати судового збору та судових витрат. Методологічну основу становить засто- сування методів індукції, дедукції, узагальнення, синтезу, порівняльно-правового аналізу, системного підходу. Обґрунтовано на основі застосування системного підходу, що сучасна практика прийняття звернень адмі- ністративними судами потребує удосконалення з погляду повнішого захисту порушення прав громадян і здій- снення надійного процесуального представництва, особливо стосовно соціально вразливих груп громадян, мало- літніх і неповнолітніх осіб. Процесуальне законодавство України потребує значного спрощення та скорочення обов’язкових вимог до процесуальних документів із метою більш ефективного реагування на вирішення проблем захисту прав людини в публічно-правовій площині. Судовий збір і його сплата не може бути перешкодою у при- йнятті позову адміністративним судом і потребує перегляду відповідних положень спеціального закону та Кодек- су адміністративного судочинства України, так само як і квитанція про його сплату не повинна бути надана тільки в паперовому вигляді, адже розвиток цифрових технологій пропонує низку альтернативних варіантів.

ПЕНЯ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ОХОРОННОЇ ФУНКЦІЇ ПОДАТКОВОГО ПРАВА

Дмитро Кобильнік

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри фінансового права
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6777-7963

Anotation. У статті автором зосереджено увагу на дослідженні правової природи пені. Підкреслено, що пеня є однією із форм реалізації охоронної функції податкового права. Аргументовано, що через реалізацію охоронної функції відбувається дотримання моделі поведінки суб’єктів податкових правовідносин, встановлених норма- ми податкового права, а також спонукання суб’єктів податкового права до виконання його норм, забезпечення виконання покладених обов’язків, гарантування можливості відновлення порушених прав інтересів владних і зобов’язаних сторін відносин. Правова природа пені навряд чи може вважатися належним чином визначеною. Це зумовлено тим, що у деяких актах вона розглядається безпосередньо як вид фінансових санкцій, а згідно із приписами Податкового кодексу України пеня не належить до заходів відповідальності, а отже, має зовсім інше функціональне призначення.
Keywords: У статті автором зосереджено увагу на дослідженні правової природи пені. Підкреслено, що пеня є однією із форм реалізації охоронної функції податкового права. Аргументовано, що через реалізацію охоронної функції відбувається дотримання моделі поведінки суб’єктів податкових правовідносин, встановлених норма- ми податкового права, а також спонукання суб’єктів податкового права до виконання його норм, забезпечення виконання покладених обов’язків, гарантування можливості відновлення порушених прав інтересів владних і зобов’язаних сторін відносин. Правова природа пені навряд чи може вважатися належним чином визначеною. Це зумовлено тим, що у деяких актах вона розглядається безпосередньо як вид фінансових санкцій, а згідно із приписами Податкового кодексу України пеня не належить до заходів відповідальності, а отже, має зовсім інше функціональне призначення.

ВИТРАТИ НА ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

Сергій Колісник

здобувач кафедри адміністративного та господарського права
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0025-3589-4628

Anotation. У статті зроблено спробу узагальнення нормативних положень та судової практики щодо визна- чення змісту витрат на правничу допомогу в адміністративному судочинстві та механізму їх нарахування, дове- дення, розподілу та відшкодування. Запропоновано авторське визначення витрат на правничу допомогу в адмі- ністративному судочинстві як встановлених за принципами реальності, необхідності, розумності, співмірності, обґрунтованості, пов’язаності, добросовісності сум коштів, витрачені сторонами на оплату роботи та послуг адвоката (чи іншого фахівця у галузі права). З’ясовано, що практика застосування КАС України виявила низку проблемних питань, що виникають при застосуванні інституту витрат на професійну правничу допомогу, які обумовлені відсутністю науково-обґрунтованого змісту відповідних понять. Автором з’ясовано, що гарантія- ми добросовісного визначення розміру судових витрат виступає законодавча вимога подання детального опису робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат; основними засадами визначення розміру, доведення та розподілу витрат на правничу допомогу в адміністративному судочинстві є принципи реальності, необхідності, розумності, співмірності, обґрунтованості, пов’язаності, добросовісності; призначенням інституту витрат на правничу допомогу є гарантування права на доступ до правосуддя не залежно від майнового стану сторін судового розгляду. Поняття механізму визначення, доведення та розподілу витрат на правничу допомогу в адміністративному судочинстві запропоновано визначати як сукупність правил діяльності учасників судового процесу, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, щодо з’ясування обсягів сум коштів, що були витрачені сторонами при отриманні послуг чи виконанні робіт адвокатом (іншим фахівцем у галузі права) з урахуванням показників визначених законодавством, встановлення співвідношення заявлених учасниками про- цесу складу і розміру витрат правничу допомогу із доказами у справі за принципами реальності, необхіднос- ті, розумності та призначення до виплати сторонами відповідних сум на засадах співмірності, обґрунтованості, розумності та добросовісності.
Keywords: У статті зроблено спробу узагальнення нормативних положень та судової практики щодо визна- чення змісту витрат на правничу допомогу в адміністративному судочинстві та механізму їх нарахування, дове- дення, розподілу та відшкодування. Запропоновано авторське визначення витрат на правничу допомогу в адмі- ністративному судочинстві як встановлених за принципами реальності, необхідності, розумності, співмірності, обґрунтованості, пов’язаності, добросовісності сум коштів, витрачені сторонами на оплату роботи та послуг адвоката (чи іншого фахівця у галузі права). З’ясовано, що практика застосування КАС України виявила низку проблемних питань, що виникають при застосуванні інституту витрат на професійну правничу допомогу, які обумовлені відсутністю науково-обґрунтованого змісту відповідних понять. Автором з’ясовано, що гарантія- ми добросовісного визначення розміру судових витрат виступає законодавча вимога подання детального опису робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат; основними засадами визначення розміру, доведення та розподілу витрат на правничу допомогу в адміністративному судочинстві є принципи реальності, необхідності, розумності, співмірності, обґрунтованості, пов’язаності, добросовісності; призначенням інституту витрат на правничу допомогу є гарантування права на доступ до правосуддя не залежно від майнового стану сторін судового розгляду. Поняття механізму визначення, доведення та розподілу витрат на правничу допомогу в адміністративному судочинстві запропоновано визначати як сукупність правил діяльності учасників судового процесу, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, щодо з’ясування обсягів сум коштів, що були витрачені сторонами при отриманні послуг чи виконанні робіт адвокатом (іншим фахівцем у галузі права) з урахуванням показників визначених законодавством, встановлення співвідношення заявлених учасниками про- цесу складу і розміру витрат правничу допомогу із доказами у справі за принципами реальності, необхіднос- ті, розумності та призначення до виплати сторонами відповідних сум на засадах співмірності, обґрунтованості, розумності та добросовісності.

ПРАВОВА ПРИРОДА І КВАЛІФІКАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ САНКЦІЙ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РЕЖИМ ПРИВАТНОПРАВОВИХ КОНТРАКТІВ

Денис Кононенко

аспірант кафедри міжнародного та європейського права
Національний університет «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0889-7601

Anotation. Економічні санкції, особливо односторонні, стають все більш популярним інструментом зовніш- ньої політики. На тлі санкційних режимів, запроваджених після 2014 року щодо Росії, та її контрсанкцій, в цій статті розглядаються питання правової кваліфікації економічних санкцій та їх можливого впливу на виконання приватноправових контрактів – як підстави для недійсності контрактів і перешкод, які звільняють боржників від виконання своїх зобов’язань. Підкреслюється, що за межами ситуацій, коли санкція була накладена резолюцією Ради Безпеки ООН або країною, матеріальне право якої регулює контракт, юридична характеристика іноземної заборони стає особливо важливою. У статті аналізуються відмінності між застосуванням санкцій національними судами та арбітражними судами. У висновках розглядаються можливості подальшого розвитку фундаментальних підходів у практиці судів і арбі- тражів. Зроблено висновок, що законодавство України в галузі міжнародного приватного права з таких питань, як вибір права, недійсність контрактів і перешкоди їх виконання, дуже схоже на європейське, і, без сумніву, на нього вплинула європейська правова традиція.
Keywords: Економічні санкції, особливо односторонні, стають все більш популярним інструментом зовніш- ньої політики. На тлі санкційних режимів, запроваджених після 2014 року щодо Росії, та її контрсанкцій, в цій статті розглядаються питання правової кваліфікації економічних санкцій та їх можливого впливу на виконання приватноправових контрактів – як підстави для недійсності контрактів і перешкод, які звільняють боржників від виконання своїх зобов’язань. Підкреслюється, що за межами ситуацій, коли санкція була накладена резолюцією Ради Безпеки ООН або країною, матеріальне право якої регулює контракт, юридична характеристика іноземної заборони стає особливо важливою. У статті аналізуються відмінності між застосуванням санкцій національними судами та арбітражними судами. У висновках розглядаються можливості подальшого розвитку фундаментальних підходів у практиці судів і арбі- тражів. Зроблено висновок, що законодавство України в галузі міжнародного приватного права з таких питань, як вибір права, недійсність контрактів і перешкоди їх виконання, дуже схоже на європейське, і, без сумніву, на нього вплинула європейська правова традиція.

ЦІЛІСНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ У ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Лариса Курах

суддя
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області (Мукачево, Закарпатська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8234-5111

Anotation. У статті розглянуто практику Європейського суду з прав людини щодо цілісності особистості. Досліджено, що особиста цілісність людини починає зустрічатися в рішеннях Страсбурзького суду наприкінці 80-х рр. як цінність, захищена забороною тортур та іншого нелюдського або такого, що принижує гідність, пово- дження. Особлива увага приділяється захисту прав неповнолітніх, а також справам щодо насильства та цілісності осіб, котрі перебувають під вартою. Визначено, що за ст. 2 Європейської конвенції з прав людини (право на життя) цілісність особистості згадувалася у справах щодо психічно хворих, примусового медичного лікування, а також репродуктивних прав людини. Судом акцен- тується увага на справах про аборти, стерилізаційні процедури осіб ромського населення, а також трансгендерних осіб. Проаналізовано особливості захисту цілісності особистості в рамках права на повагу до приватного та сімей- ного життя, в т. ч. права на повагу до дому. Досліджено, що, хоча Європейський суд з прав людини захищає фізичну, моральну, психічну та тілесну ціліс- ність особистості, він не наводить ніяких тлумачень змісту цих понять і їхнього взаємозв’язку.
Keywords: У статті розглянуто практику Європейського суду з прав людини щодо цілісності особистості. Досліджено, що особиста цілісність людини починає зустрічатися в рішеннях Страсбурзького суду наприкінці 80-х рр. як цінність, захищена забороною тортур та іншого нелюдського або такого, що принижує гідність, пово- дження. Особлива увага приділяється захисту прав неповнолітніх, а також справам щодо насильства та цілісності осіб, котрі перебувають під вартою. Визначено, що за ст. 2 Європейської конвенції з прав людини (право на життя) цілісність особистості згадувалася у справах щодо психічно хворих, примусового медичного лікування, а також репродуктивних прав людини. Судом акцен- тується увага на справах про аборти, стерилізаційні процедури осіб ромського населення, а також трансгендерних осіб. Проаналізовано особливості захисту цілісності особистості в рамках права на повагу до приватного та сімей- ного життя, в т. ч. права на повагу до дому. Досліджено, що, хоча Європейський суд з прав людини захищає фізичну, моральну, психічну та тілесну ціліс- ність особистості, він не наводить ніяких тлумачень змісту цих понять і їхнього взаємозв’язку.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ МИТНИХ РЕЖИМІВ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Ростислав Лемеха

кандидат юридичних наук, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9013-8318

Anotation. У науковій публікації здійснюється порівняльний аналіз правового регулювання та адмініструван- ня митних режимів у зарубіжних країнах та визначається можливість і доцільність впровадження відповідного позитивного зарубіжного досвіду в національне митне законодавство та юридичну практику. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеці- ально-юридичних методів дослідження. Серед останніх більшою мірою застосовуються методи порівняльного правознавства, юридичної догматики та методи юридичного моделювання. Досліджується позитивний досвід проведення реформ систем управління митними послугами та організації діяльності митних органів у Великобританії, Італії та США. Сформульовано висновок про необхідність подаль- шого дослідження особливостей правового регулювання митних режимів у зарубіжних країнах та визначення можливості запозичення найкращого позитивного досвіду з метою впровадження його в національне законодав- ство та юридичну практику. Формулюється висновок про те, що до актуальних напрямів удосконалення правового регулювання та адмі- ністрування митних режимів в Україні слід віднести максимальну автоматизацію митних процедур в процесі митного оформлення товарів та здійснення митного контролю дотримання норм митного та податкового зако- нодавства (по аналогії із системою електронного митного оформлення у Великобританії, Італії та США). Роль суб’єктів владних повноважень органів Державної митної служби України в процесі прийняття рішення щодо пропуску товарів через митний кордон повинна бути зведена до мінімуму. Використання технології «штучного інтелекту» та роботизованого обладнання для проведення огляду товарів і транспортних засобів дозволить міні- мізувати корупційні ризики в роботі органів публічної адміністрації та неупереджено виявляти факти порушення митного законодавства суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Зазначається, що перспективність подальшого наукового дослідження даної тематики зумовлена постійними змінами в зарубіжних правових системах, продовженням процесів глобалізації та євроінтеграції, а також необ- хідністю формулювання конкретних пропозицій щодо внесення змін до національного митного законодавства з урахуванням найкращого позитивного досвіду зарубіжних країн та міжнародних стандартів у сфері правового регулювання та адміністрування митних режимів.
Keywords: У науковій публікації здійснюється порівняльний аналіз правового регулювання та адмініструван- ня митних режимів у зарубіжних країнах та визначається можливість і доцільність впровадження відповідного позитивного зарубіжного досвіду в національне митне законодавство та юридичну практику. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеці- ально-юридичних методів дослідження. Серед останніх більшою мірою застосовуються методи порівняльного правознавства, юридичної догматики та методи юридичного моделювання. Досліджується позитивний досвід проведення реформ систем управління митними послугами та організації діяльності митних органів у Великобританії, Італії та США. Сформульовано висновок про необхідність подаль- шого дослідження особливостей правового регулювання митних режимів у зарубіжних країнах та визначення можливості запозичення найкращого позитивного досвіду з метою впровадження його в національне законодав- ство та юридичну практику. Формулюється висновок про те, що до актуальних напрямів удосконалення правового регулювання та адмі- ністрування митних режимів в Україні слід віднести максимальну автоматизацію митних процедур в процесі митного оформлення товарів та здійснення митного контролю дотримання норм митного та податкового зако- нодавства (по аналогії із системою електронного митного оформлення у Великобританії, Італії та США). Роль суб’єктів владних повноважень органів Державної митної служби України в процесі прийняття рішення щодо пропуску товарів через митний кордон повинна бути зведена до мінімуму. Використання технології «штучного інтелекту» та роботизованого обладнання для проведення огляду товарів і транспортних засобів дозволить міні- мізувати корупційні ризики в роботі органів публічної адміністрації та неупереджено виявляти факти порушення митного законодавства суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Зазначається, що перспективність подальшого наукового дослідження даної тематики зумовлена постійними змінами в зарубіжних правових системах, продовженням процесів глобалізації та євроінтеграції, а також необ- хідністю формулювання конкретних пропозицій щодо внесення змін до національного митного законодавства з урахуванням найкращого позитивного досвіду зарубіжних країн та міжнародних стандартів у сфері правового регулювання та адміністрування митних режимів.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОКУРАТУР У ФЕДЕРАТИВНІЙ РЕСПУБЛІЦІ БРАЗИЛІЯ

Роман Мазурик

кандидат юридичних наук, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук
Університет митної справи та фінансів (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9197-4844

Anotation. У науковій публікації проаналізовано досвід адміністративно-правового забезпечення організації та діяльності регіональних прокуратур у Федеративній Республіці Бразилія. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеці- ально-юридичних методів дослідження. Серед останніх більшою мірою застосовуються методи порівняльного правознавства, юридичної догматики та методи юридичного моделювання. Досліджено позитивний досвід орга- нізації діяльності прокуратури у Федеративній Республіці Бразилія, яка має глибоке історичне коріння та сфор- мовану протягом тривалого періоду стабільну систему організації прокурорської діяльності, засновану на націо- нальних традиціях та з високим рівнем поваги в суспільстві. Зазначається, що для України важливим є досвід адміністративно-правового забезпечення організа- ції та діяльності регіональних прокуратур у закордонних країнах, адже позитивний досвід організації діяльності прокурорів в інших державах може бути запозичений із метою впровадження в національну юридичну практику. Зокрема, доцільно запозичити бразильський досвід організації та діяльності регі- ональних прокуратур, зважаючи на адміністративно-територіальний поділ Бразилії як федеративної держави, а також національні правові традиції та звичаї, рівень правосвідомості та правової культури громадян. Для українських органів публічної адміністрації в контексті адміністративно-територіальної реформи децентралізації позитивним є досвід створення такої розгалуженої системи органів прокурату- ри, яка збігається із системою органів правосуддя та максимально наближена до громадян відповідної територіальної громади. Заслуговує на увагу позитивний досвід бразильської прокуратури щодо протидії корупції та розслідування резонансних корупційних злочинів, учинених топ-чиновниками й агентами поліції. Незважаючи на створення в Україні спеціальних антикорупційних органів, роль прокуратури у сфері запобігання та протидії корупції зали- шається вирішальною та потребує активізації даного напряму діяльності. Сформульовано висновок щодо необхідності узгодження адміністративно-правових засад організації та діяль- ності органів прокуратури України загалом та на регіональному рівні з міжнародними стандартами діяльності прокурорів, з урахуванням найкращого позитивного досвіду закордонних країн.
Keywords: У науковій публікації проаналізовано досвід адміністративно-правового забезпечення організації та діяльності регіональних прокуратур у Федеративній Республіці Бразилія. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових та спеці- ально-юридичних методів дослідження. Серед останніх більшою мірою застосовуються методи порівняльного правознавства, юридичної догматики та методи юридичного моделювання. Досліджено позитивний досвід орга- нізації діяльності прокуратури у Федеративній Республіці Бразилія, яка має глибоке історичне коріння та сфор- мовану протягом тривалого періоду стабільну систему організації прокурорської діяльності, засновану на націо- нальних традиціях та з високим рівнем поваги в суспільстві. Зазначається, що для України важливим є досвід адміністративно-правового забезпечення організа- ції та діяльності регіональних прокуратур у закордонних країнах, адже позитивний досвід організації діяльності прокурорів в інших державах може бути запозичений із метою впровадження в національну юридичну практику. Зокрема, доцільно запозичити бразильський досвід організації та діяльності регі- ональних прокуратур, зважаючи на адміністративно-територіальний поділ Бразилії як федеративної держави, а також національні правові традиції та звичаї, рівень правосвідомості та правової культури громадян. Для українських органів публічної адміністрації в контексті адміністративно-територіальної реформи децентралізації позитивним є досвід створення такої розгалуженої системи органів прокурату- ри, яка збігається із системою органів правосуддя та максимально наближена до громадян відповідної територіальної громади. Заслуговує на увагу позитивний досвід бразильської прокуратури щодо протидії корупції та розслідування резонансних корупційних злочинів, учинених топ-чиновниками й агентами поліції. Незважаючи на створення в Україні спеціальних антикорупційних органів, роль прокуратури у сфері запобігання та протидії корупції зали- шається вирішальною та потребує активізації даного напряму діяльності. Сформульовано висновок щодо необхідності узгодження адміністративно-правових засад організації та діяль- ності органів прокуратури України загалом та на регіональному рівні з міжнародними стандартами діяльності прокурорів, з урахуванням найкращого позитивного досвіду закордонних країн.

ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ ВІДНОСИН ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ В ПОДАТКОВО-ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ

Олександр Мамалуй

кандидат юридичних наук, суддя
Верховний Суд (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0667-4746

Anotation. У науковому дослідженні автором розглянуто зміст та значення відносин забезпечувального харак- теру в податково-правовому регулюванні. Охарактеризовано забезпечувальні відносини в податковому праві як такі, що виступають гарантіями щодо виконання суб’єктом правовідносин покладених на нього обов’язків, зокрема щодо сплати податків та зборів. Під час дослідження питання щодо змісту та значення відносин забезпе- чувального характеру в податково-правовому регулюванні було проаналізовано чинне податкове законодавство, яким до кола забезпечувальних заходів віднесено податкову заставу й адміністративний арешт майна платника податків. На основі виокремлення підходів до визначення поняття «засоби забезпечення виконання податко- вого обов’язку», визначення переліку видів таких засобів автором запропоновано визначення поняття «відно- сини забезпечувального характеру в податково-правовому регулюванні», наведено елементи таких відносин. У науковій роботі у процесі доктринального пошуку й аналізу чинного податкового законодавства визначено положення, у яких проявляються матеріальні та процесуальні аспекти адміністративного арешту майна платни- ка податків і податкової застави. У процесі дослідження автор дійшов висновку, що функціонування механізму застосування засобів забезпечувального характеру залежить від належного закріплення норм як матеріального, так і процесуального права.
Keywords: У науковому дослідженні автором розглянуто зміст та значення відносин забезпечувального харак- теру в податково-правовому регулюванні. Охарактеризовано забезпечувальні відносини в податковому праві як такі, що виступають гарантіями щодо виконання суб’єктом правовідносин покладених на нього обов’язків, зокрема щодо сплати податків та зборів. Під час дослідження питання щодо змісту та значення відносин забезпе- чувального характеру в податково-правовому регулюванні було проаналізовано чинне податкове законодавство, яким до кола забезпечувальних заходів віднесено податкову заставу й адміністративний арешт майна платника податків. На основі виокремлення підходів до визначення поняття «засоби забезпечення виконання податко- вого обов’язку», визначення переліку видів таких засобів автором запропоновано визначення поняття «відно- сини забезпечувального характеру в податково-правовому регулюванні», наведено елементи таких відносин. У науковій роботі у процесі доктринального пошуку й аналізу чинного податкового законодавства визначено положення, у яких проявляються матеріальні та процесуальні аспекти адміністративного арешту майна платни- ка податків і податкової застави. У процесі дослідження автор дійшов висновку, що функціонування механізму застосування засобів забезпечувального характеру залежить від належного закріплення норм як матеріального, так і процесуального права.

ДОСВІД ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ В УКРАЇНІ ТА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ

Владислав Новицький

аспірант кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права
Національний університет «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0796-311X

Anotation. Стаття присвячена аналізу інформації, що становить комерційну таємницю, розміщену в мере- жі Інтернет, дослідженню законодавчого забезпечення захисту, забезпечення, використання та збереження такої інформації, виявленню актуальних проблем, формуванню висновків, а також пропозицій щодо вдосконалення захисту комерційної таємниці в Україні через порівняльний аналіз захисту комерційної таємниці у мережі Інтер- нет в Україні та Сполучених Штатах Америки. Під час ведення ІТ-бізнесу постійно відбуваються різноманітні комунікації – із клієнтами, між партнерами, усередині колективу. Отже, виникають ризики розголошення інформації з обмеженим доступом у процесі таких комунікацій. Водночас деяка інформація є надзвичайно важливою та цінною, оскільки завдяки володінню нею конкретний бізнес заробляє гроші, має певні конкурентні переваги. Якщо така інформація опиниться у сторонніх осіб, бізнес може зазнати суттєвих збитків, навіть уся модель ведення бізнесу може опинитися під загрозою. Саме тому захист комерційної таємниці є однією із ключових потреб бізнесу.
Keywords: Стаття присвячена аналізу інформації, що становить комерційну таємницю, розміщену в мере- жі Інтернет, дослідженню законодавчого забезпечення захисту, забезпечення, використання та збереження такої інформації, виявленню актуальних проблем, формуванню висновків, а також пропозицій щодо вдосконалення захисту комерційної таємниці в Україні через порівняльний аналіз захисту комерційної таємниці у мережі Інтер- нет в Україні та Сполучених Штатах Америки. Під час ведення ІТ-бізнесу постійно відбуваються різноманітні комунікації – із клієнтами, між партнерами, усередині колективу. Отже, виникають ризики розголошення інформації з обмеженим доступом у процесі таких комунікацій. Водночас деяка інформація є надзвичайно важливою та цінною, оскільки завдяки володінню нею конкретний бізнес заробляє гроші, має певні конкурентні переваги. Якщо така інформація опиниться у сторонніх осіб, бізнес може зазнати суттєвих збитків, навіть уся модель ведення бізнесу може опинитися під загрозою. Саме тому захист комерційної таємниці є однією із ключових потреб бізнесу.

ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ КОНКУРЕНЦІЇ: ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ НОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ

Леонід Омельченко

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1762-9895

Anotation. Об’єктом дослідження статті виступили суспільні відносини у сфері державного антимонопольного регулювання. Предметом дослідження стали суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації суспільних інтересів щодо захисту конкуренції. До предмета статті належать загальноправові принципи, норми і принципи загальної частини українського і закордонного адміністративного права, міжнародного права, норми і принципи вітчизняного і закордонного антимонопольного права і законодавства, суміжні галузі та галузі правового і зако- нодавчого регулювання, зокрема й законодавство про стратегічне планування, законодавство про адміністративні правопорушення. Метою статті є побудова концепції адміністративно-правового забезпечення балансу державних інтересів у сфері захисту конкуренції й інших державних і приватних інтересів у сфері антимонопольного регулю- вання, що включає комплекс пропозицій, що формують теоретичну основу вдосконалення адміністративно-пра- вового антимонопольного регулювання. Методологічною основою дослідження статті є комплекс філософських, загальнонаукових і приватнонаукових засобів (методів) пізнання. В основу дослідження були покладені такі філо- софсько-ідеологічні ідеали і цінності, як верховенство права, поділ права на приватне і публічне, матеріальне і про- цесуальне, а також забезпечення розвинених правових засобів захисту публічних і приватних інтересів із метою досягнення балансу інтересів. У статті розглядається вибір балансу інтересів як предметно-цільової основи дослі- дження адміністративно-правового антимонопольного регулювання, який не можна вважати достатнім без попере- днього вирішення теоретичного питання про предмет такого балансу, природу і зміст інтересів, які повинні бути зба- лансовані нормами адміністративного права для досягнення ефективного антимонопольного регулювання. Отже, дана стаття є дослідженням, спрямованим на побудову теоретичної концепції, що забезпечує системне вирішення проблем адміністративно-правового забезпечення захисту конкуренції у сфері антимонопольного регулювання.
Keywords: Об’єктом дослідження статті виступили суспільні відносини у сфері державного антимонопольного регулювання. Предметом дослідження стали суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації суспільних інтересів щодо захисту конкуренції. До предмета статті належать загальноправові принципи, норми і принципи загальної частини українського і закордонного адміністративного права, міжнародного права, норми і принципи вітчизняного і закордонного антимонопольного права і законодавства, суміжні галузі та галузі правового і зако- нодавчого регулювання, зокрема й законодавство про стратегічне планування, законодавство про адміністративні правопорушення. Метою статті є побудова концепції адміністративно-правового забезпечення балансу державних інтересів у сфері захисту конкуренції й інших державних і приватних інтересів у сфері антимонопольного регулю- вання, що включає комплекс пропозицій, що формують теоретичну основу вдосконалення адміністративно-пра- вового антимонопольного регулювання. Методологічною основою дослідження статті є комплекс філософських, загальнонаукових і приватнонаукових засобів (методів) пізнання. В основу дослідження були покладені такі філо- софсько-ідеологічні ідеали і цінності, як верховенство права, поділ права на приватне і публічне, матеріальне і про- цесуальне, а також забезпечення розвинених правових засобів захисту публічних і приватних інтересів із метою досягнення балансу інтересів. У статті розглядається вибір балансу інтересів як предметно-цільової основи дослі- дження адміністративно-правового антимонопольного регулювання, який не можна вважати достатнім без попере- днього вирішення теоретичного питання про предмет такого балансу, природу і зміст інтересів, які повинні бути зба- лансовані нормами адміністративного права для досягнення ефективного антимонопольного регулювання. Отже, дана стаття є дослідженням, спрямованим на побудову теоретичної концепції, що забезпечує системне вирішення проблем адміністративно-правового забезпечення захисту конкуренції у сфері антимонопольного регулювання.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ

Галина Подзігун

здобувач кафедри адміністративного та господарського права
Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2230-8981

Anotation. У статті проаналізовано стан правового регулювання цифрової трансформації в Україні, що відо- бражає стан та розвиток реформування різних сфер суспільного життя й участь суб’єктів публічної адміністрації в цьому процесі. Встановлено, що під цифровою трансформацією публічного адміністрування варто розуміти систему заходів із перетворення, удосконалення шляхом інтеграції інформаційних та телекомунікаційних технологій діяльності суб’єктів публічної адміністрації та їх посадових осіб для розвитку відкритого інформаційного суспільства, під- вищення продуктивності, економічного зростання, а також підвищення якості життя громадян України. До осно- вних проявів цифрової трансформації віднесено: а) цифровізацію; б) розвиток цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій; в) упровадження електронного урядування й електронної демократії; г) упровадження електронного документообігу та вироблення національних електронних інформаційних ресурсів, використання принципу інтероперабельності тощо. Класифіковано нормативно-правові акти, які регулюють цифрову трансформацію в Україні, шляхом виокрем- лення: 1) нормативно-правових актів, які визначають цифрову трансформацію як невід’ємну частину реформу- вання публічного адміністрування; 2) нормативно-правових актів, що визначають пріоритетні напрями цифрової трансформації в Україні; 3) нормативно-правових актів, які визначають правовий статус суб’єктів публічної адмі- ністрації у сфері цифрової трансформації. Звернуто увагу на те, що конституційні норми опосередковують потребу слідування міжнародним тенденці- ям під час їх правозастосування. Не є винятком переформатування діяльності суб’єктів публічної адміністрації через застосування інформаційно-телекомунікаційних технологій. Встановлено, що міжнародними документами, з одного боку, встановлено основні орієнтири забезпечення прав людини через застосування механізмів цифрової трансформації, а з іншого – передбачено необхідність цифрової трансформації у сфері надання публічних послуг та співпраці органів публічного адміністрування і громадян.
Keywords: У статті проаналізовано стан правового регулювання цифрової трансформації в Україні, що відо- бражає стан та розвиток реформування різних сфер суспільного життя й участь суб’єктів публічної адміністрації в цьому процесі. Встановлено, що під цифровою трансформацією публічного адміністрування варто розуміти систему заходів із перетворення, удосконалення шляхом інтеграції інформаційних та телекомунікаційних технологій діяльності суб’єктів публічної адміністрації та їх посадових осіб для розвитку відкритого інформаційного суспільства, під- вищення продуктивності, економічного зростання, а також підвищення якості життя громадян України. До осно- вних проявів цифрової трансформації віднесено: а) цифровізацію; б) розвиток цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій; в) упровадження електронного урядування й електронної демократії; г) упровадження електронного документообігу та вироблення національних електронних інформаційних ресурсів, використання принципу інтероперабельності тощо. Класифіковано нормативно-правові акти, які регулюють цифрову трансформацію в Україні, шляхом виокрем- лення: 1) нормативно-правових актів, які визначають цифрову трансформацію як невід’ємну частину реформу- вання публічного адміністрування; 2) нормативно-правових актів, що визначають пріоритетні напрями цифрової трансформації в Україні; 3) нормативно-правових актів, які визначають правовий статус суб’єктів публічної адмі- ністрації у сфері цифрової трансформації. Звернуто увагу на те, що конституційні норми опосередковують потребу слідування міжнародним тенденці- ям під час їх правозастосування. Не є винятком переформатування діяльності суб’єктів публічної адміністрації через застосування інформаційно-телекомунікаційних технологій. Встановлено, що міжнародними документами, з одного боку, встановлено основні орієнтири забезпечення прав людини через застосування механізмів цифрової трансформації, а з іншого – передбачено необхідність цифрової трансформації у сфері надання публічних послуг та співпраці органів публічного адміністрування і громадян.

ПОНЯТТЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ З АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИМ СТАТУСОМ МІГРАНТІВ

Вероніка Посмітна

аспірантка
Національний університет “Одеська юридична академія” (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2609-4263

Anotation. Протягом багатьох років точиться наукова дискусія щодо визначення і співвідношення понять правового статусу та правосуб’єктності в цілому й адміністративного правового статусу та адміністративної правосуб’єктності зокрема. Поняття адміністративної правосуб’єктності тісно пов’язане з поняттями «суб’єкт адміністративного права» та «суб’єкт адміністративних правовідносин». Загальноприйнятим є розуміння під суб’єктами адміністративного права осіб, які мають права та обов’язки, закріплені в нормах адміністративного права, і можуть вступати в адміністративно-правові відносини. При цьому, на відміну від суб’єкта адміністративно-правових відносин, суб’єкт адміністративного права володіє лише потен- ційною здатністю вступати у правовідносини. Реалізуючи право на вільне пресування, громадянин України може перебувати за її межами, в такому разі він фактично не бере участі в будь-яких адміністративно-правових відносинах, тобто не буде їх суб’єктом, однак суб’єктом адміністративного права він є завжди, оскільки його як громадянина адміністративно-правові норми наділили комплексом прав і обов’язків. Важливим для даного дослідження є також акцент на тому, що адміністративно-правовий статус є різним за наявністю прав і обов’язків для громадян України, іноземців, осіб без громадянства, біженців та, відповідно, осіб, які представляють власне наш науковий інтерес – мігрантів. Правовий статус мігранта забезпечується системою юридичних норм, за допомогою яких Україна здійснює реалізацію його прав. У статті запропоновано авторське визначення поняття «адміністративна правосуб’єктність мігрантів» та з’ясовано її співвідношення з адміністративно-правовим статусом.
Keywords: Протягом багатьох років точиться наукова дискусія щодо визначення і співвідношення понять правового статусу та правосуб’єктності в цілому й адміністративного правового статусу та адміністративної правосуб’єктності зокрема. Поняття адміністративної правосуб’єктності тісно пов’язане з поняттями «суб’єкт адміністративного права» та «суб’єкт адміністративних правовідносин». Загальноприйнятим є розуміння під суб’єктами адміністративного права осіб, які мають права та обов’язки, закріплені в нормах адміністративного права, і можуть вступати в адміністративно-правові відносини. При цьому, на відміну від суб’єкта адміністративно-правових відносин, суб’єкт адміністративного права володіє лише потен- ційною здатністю вступати у правовідносини. Реалізуючи право на вільне пресування, громадянин України може перебувати за її межами, в такому разі він фактично не бере участі в будь-яких адміністративно-правових відносинах, тобто не буде їх суб’єктом, однак суб’єктом адміністративного права він є завжди, оскільки його як громадянина адміністративно-правові норми наділили комплексом прав і обов’язків. Важливим для даного дослідження є також акцент на тому, що адміністративно-правовий статус є різним за наявністю прав і обов’язків для громадян України, іноземців, осіб без громадянства, біженців та, відповідно, осіб, які представляють власне наш науковий інтерес – мігрантів. Правовий статус мігранта забезпечується системою юридичних норм, за допомогою яких Україна здійснює реалізацію його прав. У статті запропоновано авторське визначення поняття «адміністративна правосуб’єктність мігрантів» та з’ясовано її співвідношення з адміністративно-правовим статусом.

ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВИХ ОСНОВ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ У ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ

Анастасія Приваліхіна

аспірант
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2523-5194

Anotation. У статті здійснено аналіз правового забезпечення у діяльності суду. Проаналізовано думки вчених щодо змісту поняття персональні дані. Обґрунтовано необхідність створення спеціального уповноваженого підрозділу або призначення відпові- дальної особи, що організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також опри- люднення вказаної інформації тому що суд є тією інституцією, де збирається і зберігається велика кількість персональних даних. Констатовано, що для зайняття посади судді передбачений особливий порядок призначення, який передбачає певне розкриття персональних даних кандидата. Під час подачі документів для участі у доборі кандидат надає письмову згоду на збирання, зберігання, обробку та використання інформації саме про себе як кандидата, однак жодним чином не про інших осіб, які є його родичами та/або знайомими. Тому доведено доцільність введен- ня чіткого розмежування законодавцем персональних даних кандидата на посаду судді та персональних даних пов’язаних із ним осіб шляхом отримання від таких осіб окремої згоди на збирання, зберігання, обробку та вико- ристання інформації щодо себе.
Keywords: У статті здійснено аналіз правового забезпечення у діяльності суду. Проаналізовано думки вчених щодо змісту поняття персональні дані. Обґрунтовано необхідність створення спеціального уповноваженого підрозділу або призначення відпові- дальної особи, що організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці, а також опри- люднення вказаної інформації тому що суд є тією інституцією, де збирається і зберігається велика кількість персональних даних. Констатовано, що для зайняття посади судді передбачений особливий порядок призначення, який передбачає певне розкриття персональних даних кандидата. Під час подачі документів для участі у доборі кандидат надає письмову згоду на збирання, зберігання, обробку та використання інформації саме про себе як кандидата, однак жодним чином не про інших осіб, які є його родичами та/або знайомими. Тому доведено доцільність введен- ня чіткого розмежування законодавцем персональних даних кандидата на посаду судді та персональних даних пов’язаних із ним осіб шляхом отримання від таких осіб окремої згоди на збирання, зберігання, обробку та вико- ристання інформації щодо себе.

ПРАВОВІ ІНСТИТУТИ ЯК ОБ’ЄКТИ ПРАВОВОЇ СПАДЩИНИ

Михайло Рязанов

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри загальнотеоретичної юриспруденції
Національний університет «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0404-2841

Anotation. Багатовимірність поняття «правовий інститут» визначила проблематику сприйняття інституціоналізації в праві. Примітною в цій ситуації є та обставина, що відсутність загального підходу спостерігається на тлі інтересу, що зростає, багатьох дослідників до цієї категорії. Однак це підтверджує складність та унікальність правових інститу- тів, їх залежність як від процесів практичного характеру, так і від належного уявлення про них у науці. Не випадково низка вчених розглядає правові інститути як тип інформації щодо того, які стосунки (цілі, цінності) мають стійкий характер і повинні бути відображені в законодавстві. Отже, за допомогою правових інститутів як об’єктів правової спадщини здійснюється зв’язок із минулими поколіннями, а утворення нових правових інститутів, а також їх визнання на науковому й державному рівнях є способом передачі особливого типу правової інформації майбутнім поколінням. Отже, за допомогою правових інститутів як об’єктів правової спадщини здійснюється зв’язок із минулими покоління- ми та відбувається подальша трансляція права. Сучасні правові інститути, безумовно, не є копійованими елементами, але по них можна визначити тенденцію правового розвитку, формування підходів і способів правового регулювання, відокремлення методу правого регулювання, які становлять основу подальших більш складних конструкцій. Тобто через правовий інститут, як і через інші об’єкти правової спадщини, здійснюється процес правового успадкування.
Keywords: Багатовимірність поняття «правовий інститут» визначила проблематику сприйняття інституціоналізації в праві. Примітною в цій ситуації є та обставина, що відсутність загального підходу спостерігається на тлі інтересу, що зростає, багатьох дослідників до цієї категорії. Однак це підтверджує складність та унікальність правових інститу- тів, їх залежність як від процесів практичного характеру, так і від належного уявлення про них у науці. Не випадково низка вчених розглядає правові інститути як тип інформації щодо того, які стосунки (цілі, цінності) мають стійкий характер і повинні бути відображені в законодавстві. Отже, за допомогою правових інститутів як об’єктів правової спадщини здійснюється зв’язок із минулими поколіннями, а утворення нових правових інститутів, а також їх визнання на науковому й державному рівнях є способом передачі особливого типу правової інформації майбутнім поколінням. Отже, за допомогою правових інститутів як об’єктів правової спадщини здійснюється зв’язок із минулими покоління- ми та відбувається подальша трансляція права. Сучасні правові інститути, безумовно, не є копійованими елементами, але по них можна визначити тенденцію правового розвитку, формування підходів і способів правового регулювання, відокремлення методу правого регулювання, які становлять основу подальших більш складних конструкцій. Тобто через правовий інститут, як і через інші об’єкти правової спадщини, здійснюється процес правового успадкування.

ПОНЯТТЯ І ОЗНАКИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

Світлана Скрипченко

здобувач кафедри адміністративного та господарського права
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8837-0003

Anotation. У положеннях наукової статті автор проводить аналіз думок науковців щодо сутності та змісту поняття «публічне адміністрування у сфері функціонування політичних партій». Акцентовано увагу на публіч- ному адмініструванні як правовому феномені шляхом означення найпомітніших теоретико-методологічних під- ходів до його наукового обґрунтування. Автор доводить, що політичні партії є особливим політико-правовим інститутом, зокрема і у публічному управлінні, тому цей особливий вид громадських об’єднань із особливим статусом потребує підвищеної уваги. Враховано, що політичні партії є інструментом, спрямованим на досягнення політичних цілей в управлінні публічними справами, найбільш ефективним механізмом щодо проведення про- гресивних реформ у державі, а також є об’єктом публічного управління, від ефективності якого значною мірою залежить стабільність суспільства. Охарактеризовано загальне поняття «публічне адміністрування», яке впливає на формування його окремих різновидів. Проведено розмежування понять «державне управління» і «публічне адміністрування» за змістом. Сформульовано авторське визначення поняття «публічне адміністрування у сфері функціонування політичних партій» та запропоновано перелік його основних ознак.
Keywords: У положеннях наукової статті автор проводить аналіз думок науковців щодо сутності та змісту поняття «публічне адміністрування у сфері функціонування політичних партій». Акцентовано увагу на публіч- ному адмініструванні як правовому феномені шляхом означення найпомітніших теоретико-методологічних під- ходів до його наукового обґрунтування. Автор доводить, що політичні партії є особливим політико-правовим інститутом, зокрема і у публічному управлінні, тому цей особливий вид громадських об’єднань із особливим статусом потребує підвищеної уваги. Враховано, що політичні партії є інструментом, спрямованим на досягнення політичних цілей в управлінні публічними справами, найбільш ефективним механізмом щодо проведення про- гресивних реформ у державі, а також є об’єктом публічного управління, від ефективності якого значною мірою залежить стабільність суспільства. Охарактеризовано загальне поняття «публічне адміністрування», яке впливає на формування його окремих різновидів. Проведено розмежування понять «державне управління» і «публічне адміністрування» за змістом. Сформульовано авторське визначення поняття «публічне адміністрування у сфері функціонування політичних партій» та запропоновано перелік його основних ознак.

ПОГЛЯД ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ З ПРАВ ЛЮДИНИ НА МОВНЕ ПИТАННЯ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ СУДОЧИНСТВА

Василь Сліпенюк

адвокат, аспірант кафедри конституційного права та правосуддя
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1879-5596

Anotation. У науковій статті автор дослідив Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод на предмет закріплення в ній права особи на використання в судочинстві рідної мови або мови, яку особа розуміє, як складового елементу права на справедливий суд. На підставі конвенційних норм і тлумачення рішень Європей- ського суду з прав людини виділено суб’єктивне й об’єктивне розуміння вищевказаного права та проаналізовано особливості його практичної реалізації. Наголошено на необхідності закріплення права особи на використання в судочинстві рідної мови або мови, яку особа розуміє, на національному рівні, а також підкреслено важливість його реалізації для справедливості судового процесу й подальшого дотримання інших прав та основоположних свобод людини.
Keywords: У науковій статті автор дослідив Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод на предмет закріплення в ній права особи на використання в судочинстві рідної мови або мови, яку особа розуміє, як складового елементу права на справедливий суд. На підставі конвенційних норм і тлумачення рішень Європей- ського суду з прав людини виділено суб’єктивне й об’єктивне розуміння вищевказаного права та проаналізовано особливості його практичної реалізації. Наголошено на необхідності закріплення права особи на використання в судочинстві рідної мови або мови, яку особа розуміє, на національному рівні, а також підкреслено важливість його реалізації для справедливості судового процесу й подальшого дотримання інших прав та основоположних свобод людини.

ОСОБЛИВОСТІ НАБУТТЯ СТАТУСУ УЧАСНИКА АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Любов Токмілова

суддя Одеського окружного адміністративного суду (Одеса, Україна), аспірантка кафедри адміністративного та фінансового права
Національний університет «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9189-9864

Anotation. У статті досліджено особливості набуття статусу учасника адміністративного судочинства. Уста- новлено, що особи, які належатимуть до різних груп учасників адміністративного судочинства, фактично будуть носіями різних процесуальних прав, що потребують різного змісту гарантування. При цьому особа за наявності юридичної підстави її участі в розгляді та вирішенні адміністративними судами конкретної справи в судовому процесі набуває правового статусу, характерного для конкретного учасника адміністративного судочинства. Визначено, що одна й та сама особа може набувати як одного й того самого, так і різного правового статусу учасника адміністративного судочинства під час розгляду різних адміністративних справ. З іншого боку, неза- лежно від того, хто набуває правового статусу учасника адміністративного судочинства, сукупність елементів, якими його детерміновано, не є змінною та залежать виключно від конструкції адміністративного процесуального законодавства.
Keywords: У статті досліджено особливості набуття статусу учасника адміністративного судочинства. Уста- новлено, що особи, які належатимуть до різних груп учасників адміністративного судочинства, фактично будуть носіями різних процесуальних прав, що потребують різного змісту гарантування. При цьому особа за наявності юридичної підстави її участі в розгляді та вирішенні адміністративними судами конкретної справи в судовому процесі набуває правового статусу, характерного для конкретного учасника адміністративного судочинства. Визначено, що одна й та сама особа може набувати як одного й того самого, так і різного правового статусу учасника адміністративного судочинства під час розгляду різних адміністративних справ. З іншого боку, неза- лежно від того, хто набуває правового статусу учасника адміністративного судочинства, сукупність елементів, якими його детерміновано, не є змінною та залежать виключно від конструкції адміністративного процесуального законодавства.

ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СФЕРИ ОПОДАТКУВАННЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УПОВНОВАЖЕНИХ СУБ’ЄКТІВ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Ярослав Янушевич

кандидат економічних наук

ORCID ID: 0000-0001-9532-3387

Anotation. Статтю присвячено дослідженню інституційного механізму забезпечення сфери оподаткування. Визначено особливості інституційного механізму забезпечення сфери оподаткування як способу організації і здій- снення діяльності уповноважених суб’єктів публічної адміністрації щодо впорядкування та створення належних умов для сплати податків, зборів та інших загальнообов’язкових платежів, яка має на меті досягнення публіч- ного інтересу. Обґрунтовано, що суб’єкт публічної адміністрації, функціонування якого є змістовним елемен- том інституційного механізму забезпечення сфери оподаткування, носієм владних повноважень щодо здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності й надання адміністративних послуг під час адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів до державного й місцевих бюджетів, а також до публічних цільових фондів. Уста- новлено, що інституційний механізм забезпечення сфери оподаткування необхідно формувати з функціонального відображення діяльності окремих суб’єктів публічної адміністрації. Виокремлено такі групи суб’єктів публічної адміністрації, функціонування яких є змістовним елементом інституційного механізму забезпечення сфери опо- даткування: органи державної виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; суб’єкти делегованих повно- важень, якими у сфері оподаткування можуть виступати інститути громадянського суспільства; суб’єкти, яких не зараховано до органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, але яких наділено окремими повноваженнями щодо забезпечення управлінського впливу в означеній сфері. Акцентовано увагу на тому, що інституційний механізм забезпечення сфери оподаткування завжди повинен відповідати цілям і завданням, які ставляться перед державою.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню інституційного механізму забезпечення сфери оподаткування. Визначено особливості інституційного механізму забезпечення сфери оподаткування як способу організації і здій- снення діяльності уповноважених суб’єктів публічної адміністрації щодо впорядкування та створення належних умов для сплати податків, зборів та інших загальнообов’язкових платежів, яка має на меті досягнення публіч- ного інтересу. Обґрунтовано, що суб’єкт публічної адміністрації, функціонування якого є змістовним елемен- том інституційного механізму забезпечення сфери оподаткування, носієм владних повноважень щодо здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності й надання адміністративних послуг під час адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів до державного й місцевих бюджетів, а також до публічних цільових фондів. Уста- новлено, що інституційний механізм забезпечення сфери оподаткування необхідно формувати з функціонального відображення діяльності окремих суб’єктів публічної адміністрації. Виокремлено такі групи суб’єктів публічної адміністрації, функціонування яких є змістовним елементом інституційного механізму забезпечення сфери опо- даткування: органи державної виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; суб’єкти делегованих повно- важень, якими у сфері оподаткування можуть виступати інститути громадянського суспільства; суб’єкти, яких не зараховано до органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, але яких наділено окремими повноваженнями щодо забезпечення управлінського впливу в означеній сфері. Акцентовано увагу на тому, що інституційний механізм забезпечення сфери оподаткування завжди повинен відповідати цілям і завданням, які ставляться перед державою.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ЗДОРОВ’Я

Анатолій Лебедєв

аспірант
Класичний приватний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5947-8699

Anotation. Здоров’я населення є одним із найважливіших факторів розвитку економіки будь-якої країни та добробуту населення. За останні п’ятдесят років здатність системи охорони здоров’я впливати на здоров’я населення збільшилася в декілька разів. Сучасна система охорони здоров’я повинна забезпечувати доступність медичних послуг для тих, хто їх найбільше потребує, характеризуватися високою якістю й безпечністю та гаран- тувати максимально можливі результати для здоров’я на популяційному рівні. У статті автор досліджує стратегію розвитку системи охорони здоров’я, оскільки в Україні за роки незалеж- ності неодноразово започатковувалися різні реформи у сфері охорони здоров’я. Загалом вони характеризували- ся відсутністю чітко позначених цілей, відсутністю комплексності перетворень, постійним переглядом стратегії реформ, чіткої політики, що забезпечує виконання прийнятих рішень, ігноруванням науково доведених або пере- вірених практикою підходів, форм і методів перетворень, істотним впливом на прийняття рішень лобістських груп, низькими темпами реалізації, непослідовністю та суперечливістю. У статті виокремлено основні проблеми чинної системи охорони здоров’я в Україні, які потребують нагального вирішення.
Keywords: Здоров’я населення є одним із найважливіших факторів розвитку економіки будь-якої країни та добробуту населення. За останні п’ятдесят років здатність системи охорони здоров’я впливати на здоров’я населення збільшилася в декілька разів. Сучасна система охорони здоров’я повинна забезпечувати доступність медичних послуг для тих, хто їх найбільше потребує, характеризуватися високою якістю й безпечністю та гаран- тувати максимально можливі результати для здоров’я на популяційному рівні. У статті автор досліджує стратегію розвитку системи охорони здоров’я, оскільки в Україні за роки незалеж- ності неодноразово започатковувалися різні реформи у сфері охорони здоров’я. Загалом вони характеризували- ся відсутністю чітко позначених цілей, відсутністю комплексності перетворень, постійним переглядом стратегії реформ, чіткої політики, що забезпечує виконання прийнятих рішень, ігноруванням науково доведених або пере- вірених практикою підходів, форм і методів перетворень, істотним впливом на прийняття рішень лобістських груп, низькими темпами реалізації, непослідовністю та суперечливістю. У статті виокремлено основні проблеми чинної системи охорони здоров’я в Україні, які потребують нагального вирішення.

ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗПОДІЛУ ЗБРОЙНИХ СИЛ НА З’ЄДНАННЯ (ЧАСТИНИ) МИРНОГО ТА ВОЄННОГО ЧАСУ

Володимир Можаровський, Сергій Годзь

Володимир Можаровський, доктор військових наук, старший дослідник, провідний науковий співробітник Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України (Київ, Україна)
Сергій Годзь, кандидат військових наук, старший дослідник, старший науковий співробітник Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3542-5407, ORCID ID: 0000-0002-7860-2330

Anotation. Проблема розподілу військ на з’єднання (частини) постійної готовності (мирного часу) та ті, що підлягають відмобілізуванню в особливий період (воєнного часу), завжди була невід’ємною складовою процесу будівництва збройних сил держави. Така проблема зумовлена суперечністю, суть якої полягає в тому, що, з одного боку, є виправданим намагання утримувати розгорнутими в мирний час більшість або навіть усі з’єднання (час- тини). Це мінімізує загальний час на їх приведення в готовність до виконання завдань за призначенням. Однак у цьому разі з урахуванням середньорічних затрат (без урахування вартості озброєння і військової техніки) на утримання, доукомплектування і приведення в бойову готовність одного з’єднання (частини) значно зростають загальні затрати на утримання цих з’єднань (частин). Ці затрати можуть перевищити виділені для цього середньорічні фінансові ресурси. Із другого боку, можна розглянути й іншу крайність, коли в особливий період більшість або навіть усі з’єднання (частини) підлягатимуть відмобілізуванню та приведенню в бойову готовність. Такий варіант їх утримання з урахуванням середньорічних затрат (без урахування вартості озброєння і військової тех- ніки) на відмобілізування та приведення в бойову готовність одного з’єднання (частини) мінімізує необхідні на це затрати, але в цьому разі значно збільшується час на приведення цих з’єднань (частин) у бойову готовність, ускладнюється процес їх бойового злагодження. Унаслідок такої суперечності й виникає проблема пошуку комп- ромісного рішення, тобто найбільш прийнятного варіанта розподілу загальної кількості військових формувань на з’єднання (частини) постійної готовності (ті, що утримуються розгорнутими в мирний час) та з’єднання (части- ни), що підлягають відмобілізуванню в особливий період (скороченого складу та кадрів). Водночас ураховуються обмеження щодо середньорічних фінансових ресурсів, які виділяються, та необхідних ресурсів на утримання з’єднань (частин), а також відповідних строків на їх приведення в бойову готовність. Проте натепер вирішення зазначеної проблеми здійснюється переважно емпірично та без необхідного наукового обґрунтування. У зв’язку із цим виникає потреба в розробленні методичного апарату обґрунтування такого розподілу, який би комплексно враховував основні чинники впливу на рівень боєздатності військ та їх розподіл за призначенням. Метою цієї статті є викладення суті й основного змісту одного з методів методичного апарату дослідження – методу пріори- тетів. На думку авторів, запропонований метод дозволить обґрунтувати розподіл бойового складу військ – зазда- легідь визначеної кількості з’єднань (частин) щодо порядку їх утримання (розгорнутих у мирний час і тих, що підлягають відмобілізуванню в особливий період).
Keywords: Проблема розподілу військ на з’єднання (частини) постійної готовності (мирного часу) та ті, що підлягають відмобілізуванню в особливий період (воєнного часу), завжди була невід’ємною складовою процесу будівництва збройних сил держави. Така проблема зумовлена суперечністю, суть якої полягає в тому, що, з одного боку, є виправданим намагання утримувати розгорнутими в мирний час більшість або навіть усі з’єднання (час- тини). Це мінімізує загальний час на їх приведення в готовність до виконання завдань за призначенням. Однак у цьому разі з урахуванням середньорічних затрат (без урахування вартості озброєння і військової техніки) на утримання, доукомплектування і приведення в бойову готовність одного з’єднання (частини) значно зростають загальні затрати на утримання цих з’єднань (частин). Ці затрати можуть перевищити виділені для цього середньорічні фінансові ресурси. Із другого боку, можна розглянути й іншу крайність, коли в особливий період більшість або навіть усі з’єднання (частини) підлягатимуть відмобілізуванню та приведенню в бойову готовність. Такий варіант їх утримання з урахуванням середньорічних затрат (без урахування вартості озброєння і військової тех- ніки) на відмобілізування та приведення в бойову готовність одного з’єднання (частини) мінімізує необхідні на це затрати, але в цьому разі значно збільшується час на приведення цих з’єднань (частин) у бойову готовність, ускладнюється процес їх бойового злагодження. Унаслідок такої суперечності й виникає проблема пошуку комп- ромісного рішення, тобто найбільш прийнятного варіанта розподілу загальної кількості військових формувань на з’єднання (частини) постійної готовності (ті, що утримуються розгорнутими в мирний час) та з’єднання (части- ни), що підлягають відмобілізуванню в особливий період (скороченого складу та кадрів). Водночас ураховуються обмеження щодо середньорічних фінансових ресурсів, які виділяються, та необхідних ресурсів на утримання з’єднань (частин), а також відповідних строків на їх приведення в бойову готовність. Проте натепер вирішення зазначеної проблеми здійснюється переважно емпірично та без необхідного наукового обґрунтування. У зв’язку із цим виникає потреба в розробленні методичного апарату обґрунтування такого розподілу, який би комплексно враховував основні чинники впливу на рівень боєздатності військ та їх розподіл за призначенням. Метою цієї статті є викладення суті й основного змісту одного з методів методичного апарату дослідження – методу пріори- тетів. На думку авторів, запропонований метод дозволить обґрунтувати розподіл бойового складу військ – зазда- легідь визначеної кількості з’єднань (частин) щодо порядку їх утримання (розгорнутих у мирний час і тих, що підлягають відмобілізуванню в особливий період).

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ПЕРЕРАХУНКУ ПЕНСІЙ ВІЙСЬКОВИМ ПЕНСІОНЕРАМ: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ

Ярослав Радченко

аспірант
Класичний приватний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0331-7025

Anotation. Економічна криза, фінансове неблагополуччя та бюрократичний механізм реалізації будь-якого соціального права, зокрема і права на пенсію в Україні, сприяє тому, що передбачені права щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей не реалізуються належним чином, тому нерідко такі пенсії не призначаються, або ж призначаються значно пізніше, ніж таке право виникає. Наприклад, протягом 2019 року подано 47,4 тис. позовів до органів Пенсійного фонду України щодо пен- сійного забезпечення та з інших питань на суму 527,1 млн грн. Задоволено судом 38,6 тис. позовів (85,1% усіх розглянутих судами справ) на суму 458,11 млн грн. Найбільше позовів (майже 15 тис.) подано з питань призна- чення (перерахунку) і виплати пенсій особам, звільненим з військової служби, задоволено 11,2 тис. позовів, що становить 83,2% розглянутих судами справ цієї категорії. Вказана статистика свідчить лише про те, що наразі багато військовослужбовців, які мають право на пенсійне забезпечення, стикаються з проблемою правильного, вчасного та справедливого нарахування та перерахунку роз- міру власної, заслуженої пенсії. Автор підкреслює, що перерахунок пенсії – це законодавчо встановлена процедура перегляду розміру вже призначеної пенсії у зв’язку зі зміною обставин, наданням нових документів, прийняттям нових законодавчих актів, зміною державних соціальних стандартів тощо. Призначення пенсії, як частина пенсійного правовідношен- ня, є особливо важливою складовою його частиною, тому що саме на цій стадії відбувається встановлення тих відносин, які в подальшому будуть лише розвиватися.
Keywords: Економічна криза, фінансове неблагополуччя та бюрократичний механізм реалізації будь-якого соціального права, зокрема і права на пенсію в Україні, сприяє тому, що передбачені права щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей не реалізуються належним чином, тому нерідко такі пенсії не призначаються, або ж призначаються значно пізніше, ніж таке право виникає. Наприклад, протягом 2019 року подано 47,4 тис. позовів до органів Пенсійного фонду України щодо пен- сійного забезпечення та з інших питань на суму 527,1 млн грн. Задоволено судом 38,6 тис. позовів (85,1% усіх розглянутих судами справ) на суму 458,11 млн грн. Найбільше позовів (майже 15 тис.) подано з питань призна- чення (перерахунку) і виплати пенсій особам, звільненим з військової служби, задоволено 11,2 тис. позовів, що становить 83,2% розглянутих судами справ цієї категорії. Вказана статистика свідчить лише про те, що наразі багато військовослужбовців, які мають право на пенсійне забезпечення, стикаються з проблемою правильного, вчасного та справедливого нарахування та перерахунку роз- міру власної, заслуженої пенсії. Автор підкреслює, що перерахунок пенсії – це законодавчо встановлена процедура перегляду розміру вже призначеної пенсії у зв’язку зі зміною обставин, наданням нових документів, прийняттям нових законодавчих актів, зміною державних соціальних стандартів тощо. Призначення пенсії, як частина пенсійного правовідношен- ня, є особливо важливою складовою його частиною, тому що саме на цій стадії відбувається встановлення тих відносин, які в подальшому будуть лише розвиватися.