Журнал №7 (35) vol. 3 / 2020|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Людмила Апанаскович

здобувач кафедри правового забезпечення господарської діяльності
Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2203-0457

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що державна служба є складною за своєю сутністю та зміс- том, тому вона вимагає особливого підходу до регулювання праці цієї категорії працівників, зокрема створення необхідних умов для реалізації ними свого права на працю. Право державних службовців на захист трудових прав – це матеріальне суб’єктивне право, виражене у можливості держслужбовця звертатись до певних способів захисту, вживати заходів правового характеру для відновлення його порушеного чи оскаржуваного права. У стат- ті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених, ми запропонували власне визначення поняття способів захис- ту трудових прав державних службовців. Виокремлено та надано характеристику відповідних способів захисту. Відзначено, що перелічені у статті способи захисту трудових прав повинні використовуватись комплексно, тобто поєднуватись, що дасть змогу підвищити ефективність та результативність такого захисту. Визначено, що спосіб захисту трудових прав державних службовців найбільш доцільно розуміти як сукупність законодавчо визначених дій, які вчиняються державними службовцями та/або органами державної влади задля реалізації першими нада- них їм нормами чинного законодавства повноважень під час здійснення трудової діяльності.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що державна служба є складною за своєю сутністю та зміс- том, тому вона вимагає особливого підходу до регулювання праці цієї категорії працівників, зокрема створення необхідних умов для реалізації ними свого права на працю. Право державних службовців на захист трудових прав – це матеріальне суб’єктивне право, виражене у можливості держслужбовця звертатись до певних способів захисту, вживати заходів правового характеру для відновлення його порушеного чи оскаржуваного права. У стат- ті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених, ми запропонували власне визначення поняття способів захис- ту трудових прав державних службовців. Виокремлено та надано характеристику відповідних способів захисту. Відзначено, що перелічені у статті способи захисту трудових прав повинні використовуватись комплексно, тобто поєднуватись, що дасть змогу підвищити ефективність та результативність такого захисту. Визначено, що спосіб захисту трудових прав державних службовців найбільш доцільно розуміти як сукупність законодавчо визначених дій, які вчиняються державними службовцями та/або органами державної влади задля реалізації першими нада- них їм нормами чинного законодавства повноважень під час здійснення трудової діяльності.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТІВ ЯК УЧАСНИКІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

Євгенія Бережна

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1220-847X

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що проблеми реформування української правової сфери загалом та її інститутів зокрема обумовлені багатьма факторами, доволі вагомим серед яких є відсутність в української політико-правової еліти необхідного досвіду. Така ситуація обумовлює необхідність і корисність вивчення відповідного зарубіжного досвіду задля використання його найкращих зразків в українському правовому просторі, зви- чайно, з урахуванням реалій політико-правового, соціально-економічного, культурного та інших аспектів суспіль- ного життя в нашій державі. Актуальність активного вивчення та впровадження в Україні провідного зарубіжного досвіду також обумовлена тим, що наша держава є активним учасником міжнародної співпраці, зокрема у сфері захисту прав і свобод людини, а також тримає курс на європейську інтеграцію. У статті, спираючись на аналіз нау- кових поглядів учених, ми узагальнили зарубіжний досвід регулювання діяльності адвокатів як учасників адмі- ністративного процесу. Відзначено, що підходи в різних державах до регулювання участі адвокатів в адміністра- тивному процесі різняться між собою. Сформовано авторський підхід до можливостей використання позитивного зарубіжного досвіду в контексті вдосконалення вітчизняного законодавства, яке регулює діяльність адвокатів.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що проблеми реформування української правової сфери загалом та її інститутів зокрема обумовлені багатьма факторами, доволі вагомим серед яких є відсутність в української політико-правової еліти необхідного досвіду. Така ситуація обумовлює необхідність і корисність вивчення відповідного зарубіжного досвіду задля використання його найкращих зразків в українському правовому просторі, зви- чайно, з урахуванням реалій політико-правового, соціально-економічного, культурного та інших аспектів суспіль- ного життя в нашій державі. Актуальність активного вивчення та впровадження в Україні провідного зарубіжного досвіду також обумовлена тим, що наша держава є активним учасником міжнародної співпраці, зокрема у сфері захисту прав і свобод людини, а також тримає курс на європейську інтеграцію. У статті, спираючись на аналіз нау- кових поглядів учених, ми узагальнили зарубіжний досвід регулювання діяльності адвокатів як учасників адмі- ністративного процесу. Відзначено, що підходи в різних державах до регулювання участі адвокатів в адміністра- тивному процесі різняться між собою. Сформовано авторський підхід до можливостей використання позитивного зарубіжного досвіду в контексті вдосконалення вітчизняного законодавства, яке регулює діяльність адвокатів.

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ СУДОЧИНСТВА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖВОЄННИХ ДЕСЯТИЛІТЬ (1918–1939 РР.)

Олександр Биркович

кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії та історії держави і права
Ужгородського національного університету (Ужгород, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3880-359X

Anotation. У статті розкриваються особливості системи судочинства, що реалізовувалася в Галичині, Буко- вині та Закарпатті після їх включення до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини відповідно. Здійснюється порівняльна характеристика конституційних та інших нормативних актів, що регулювали становлення системи судоустрою Польщі, Румунії та Чехословаччини, а також специфіка їх реалізації на українських землях. Окремий акцент робиться на порушенні взятих на себе державами-інкорпорантами правових зобов’язань стосовно гаран- тування українцям широкої автономії у їх складі, зокрема в праві на справедливий суд. Зроблено висновок, що на західноукраїнських землях впродовж 1918–1939 рр. була утверджена судова система держав, до складу яких були включені Буковина, Галичина та Закарпаття. Характер судової влади визначався загальним змістом правової системи згаданих держав, і для кожної з них він пройшов кількаступеневу еволюцію, що здебільшого ознаменува- лась обмеженням демократичних принципів судочинства. Авторитарна монархічна влада в Румунії використову- вала суди як інструмент впливу на населення, всіляко обмежуючи національні права українців. Не тільки останні не могли бути вибрані суддями, але й саме судочинство здійснювалося винятково румунською.
Keywords: У статті розкриваються особливості системи судочинства, що реалізовувалася в Галичині, Буко- вині та Закарпатті після їх включення до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини відповідно. Здійснюється порівняльна характеристика конституційних та інших нормативних актів, що регулювали становлення системи судоустрою Польщі, Румунії та Чехословаччини, а також специфіка їх реалізації на українських землях. Окремий акцент робиться на порушенні взятих на себе державами-інкорпорантами правових зобов’язань стосовно гаран- тування українцям широкої автономії у їх складі, зокрема в праві на справедливий суд. Зроблено висновок, що на західноукраїнських землях впродовж 1918–1939 рр. була утверджена судова система держав, до складу яких були включені Буковина, Галичина та Закарпаття. Характер судової влади визначався загальним змістом правової системи згаданих держав, і для кожної з них він пройшов кількаступеневу еволюцію, що здебільшого ознаменува- лась обмеженням демократичних принципів судочинства. Авторитарна монархічна влада в Румунії використову- вала суди як інструмент впливу на населення, всіляко обмежуючи національні права українців. Не тільки останні не могли бути вибрані суддями, але й саме судочинство здійснювалося винятково румунською.

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ФОРМ І МЕТОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ СЕЗОННИХ ТА ТИМЧАСОВИХ ПРАЦІВНИКІВ

Сергій Бондаренко

здобувач кафедри правового забезпечення господарської діяльності
Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2237-7370

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що забезпечення диференціації правового регулювання праці сезонних та тимчасових працівників – це діяльність, що має свої форми та методи, вивчення яких дасть змогу більш змістовно зрозуміти її сутність та механізм реалізації. Форми забезпечення диференціації правового регу- лювання праці сезонних та тимчасових працівників як зовнішнє вираження цього явища – це той вигляд, у якому означена диференціація проявляється в об’єктивному світі, зокрема в об’єктивному праві. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених та норм чинного законодавства, ми окреслили коло форм та методів забез- печення диференціації правового регулювання праці сезонних та тимчасових працівників. Обґрунтовано, що для того, щоб розглянуті у статті форми й методи були дієвими та ефективними у виконанні тих завдань, для вирі- шення яких вони використовуються, процес їх реалізації має ґрунтуватись на чітко визначеній системі принципів.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що забезпечення диференціації правового регулювання праці сезонних та тимчасових працівників – це діяльність, що має свої форми та методи, вивчення яких дасть змогу більш змістовно зрозуміти її сутність та механізм реалізації. Форми забезпечення диференціації правового регу- лювання праці сезонних та тимчасових працівників як зовнішнє вираження цього явища – це той вигляд, у якому означена диференціація проявляється в об’єктивному світі, зокрема в об’єктивному праві. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених та норм чинного законодавства, ми окреслили коло форм та методів забез- печення диференціації правового регулювання праці сезонних та тимчасових працівників. Обґрунтовано, що для того, щоб розглянуті у статті форми й методи були дієвими та ефективними у виконанні тих завдань, для вирі- шення яких вони використовуються, процес їх реалізації має ґрунтуватись на чітко визначеній системі принципів.

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ЮРИДИЧНИХ ГАРАНТІЙ РЕАЛІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ БІЖЕНЦІВ ТА ОСІБ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО АБО ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

Вадим Босий

кандидат юридичних наук, докторант
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4731-6489

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що реалізація юридичних гарантій постає за необхідності захисту порушених прав біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, зокрема, в разі невиконання або неналежного виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами, або іншими суб’єктами своїх обов’язків, тобто коли є загроза реалізації адмі- ністративно-правового статусу зазначених категорій осіб. Під юридичними гарантіями адміністративно-право- вого статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, доцільно розуміти сукупність передбачених законом заходів і засобів, що забезпечують охорону та покликані сприяти практичній реалізації прав та свобод цих категорій осіб. Система юридичних гарантій забезпечується певними інструментами, зокре- ма нормативними, процесуальними, галузевими, які є способами й засобами захисту та реалізації прав і свобод людини. Основою юридичних гарантій є нормативне забезпечення, тобто, іншими словами, основою юридичних гарантій є закон. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених та норм чинного законодавства Украї- ни, ми надали характеристику ключових гарантій реалізації адміністративно-правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні. Наголошено на тому, що одним із ключових недо- ліків юридичних гарантій реалізації адміністративно-правового статусу біженців та осіб, які потребують додатко- вого або тимчасового захисту в Україні, є недостатність їх нормативно-правового підґрунтя.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що реалізація юридичних гарантій постає за необхідності захисту порушених прав біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, зокрема, в разі невиконання або неналежного виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами, або іншими суб’єктами своїх обов’язків, тобто коли є загроза реалізації адмі- ністративно-правового статусу зазначених категорій осіб. Під юридичними гарантіями адміністративно-право- вого статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, доцільно розуміти сукупність передбачених законом заходів і засобів, що забезпечують охорону та покликані сприяти практичній реалізації прав та свобод цих категорій осіб. Система юридичних гарантій забезпечується певними інструментами, зокре- ма нормативними, процесуальними, галузевими, які є способами й засобами захисту та реалізації прав і свобод людини. Основою юридичних гарантій є нормативне забезпечення, тобто, іншими словами, основою юридичних гарантій є закон. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених та норм чинного законодавства Украї- ни, ми надали характеристику ключових гарантій реалізації адміністративно-правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні. Наголошено на тому, що одним із ключових недо- ліків юридичних гарантій реалізації адміністративно-правового статусу біженців та осіб, які потребують додатко- вого або тимчасового захисту в Україні, є недостатність їх нормативно-правового підґрунтя.

КРИМІНАЛІСТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ СИМУЛЯЦІЇ ПІДОЗРЮВАНОГО НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ

Богдан Бурбело

начальник відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління
Головного управління національної поліції в Харківській області (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1889-0713

Anotation. На основі аналізу матеріалів слідчої та судової практики, а також наукової літератури визначено актуальність дослідження криміналістичних проблем виявлення та протидії симуляції. Здійснено аналіз поняття «симуляція» та її видів. Розглянуто мотив і мету застосування симуляції підозрюваним. Визначено необхідні зна- ння, якими повинні професійно володіти слідчі, прокурори, судді для вирішення питань, пов’язаних із виявлен- ням симулянтів.
Keywords: На основі аналізу матеріалів слідчої та судової практики, а також наукової літератури визначено актуальність дослідження криміналістичних проблем виявлення та протидії симуляції. Здійснено аналіз поняття «симуляція» та її видів. Розглянуто мотив і мету застосування симуляції підозрюваним. Визначено необхідні зна- ння, якими повинні професійно володіти слідчі, прокурори, судді для вирішення питань, пов’язаних із виявлен- ням симулянтів.

ОСОБЛИВОСТІ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА МНОЖИННІСТЬ УМИСНИХ ВБИВСТВ ЗА ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИН У КРИМІНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Микола Василенко

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2689-4190

Anotation. У статті розглянуто положення закону про кримінальну відповідальність Азербайджанської Респу- бліки, що передбачають кримінальну відповідальність за множинність умисних вбивств за обтяжуючих обставин. Встановлено, що, відповідно до ч. 3 ст. 16 КК Азербайджанської Республіки, злочин не визнається вчиненим повторно, якщо особа, яка за раніше вчинений злочин була засуджена, звільнена від кримінальної відповідальнос- ті або судимість якої за раніше вчинений злочин було погашено чи знято, повторно вчинила злочин, передбачений тією самою статтею КК або різними статтями у випадках, прямо зазначених у Особливій частині закону про кримінальну відповідальність. Отже, на відміну від положень КК України, в законі про кримінальну відповідаль- ність Азербайджанської Республіки наявність у суб’єкта судимості за раніше вчинений злочин є обставиною, яка виключає повторність злочинів. Запропоновано скористатись досвідом Азербайджанської Республіки та перед- бачити у ст. 34 КК України таку обставину, що виключає рецидив кримінальних правопорушень, як судимість за кримінальні правопорушення, вчинені особою у віці до 18 років.
Keywords: У статті розглянуто положення закону про кримінальну відповідальність Азербайджанської Респу- бліки, що передбачають кримінальну відповідальність за множинність умисних вбивств за обтяжуючих обставин. Встановлено, що, відповідно до ч. 3 ст. 16 КК Азербайджанської Республіки, злочин не визнається вчиненим повторно, якщо особа, яка за раніше вчинений злочин була засуджена, звільнена від кримінальної відповідальнос- ті або судимість якої за раніше вчинений злочин було погашено чи знято, повторно вчинила злочин, передбачений тією самою статтею КК або різними статтями у випадках, прямо зазначених у Особливій частині закону про кримінальну відповідальність. Отже, на відміну від положень КК України, в законі про кримінальну відповідаль- ність Азербайджанської Республіки наявність у суб’єкта судимості за раніше вчинений злочин є обставиною, яка виключає повторність злочинів. Запропоновано скористатись досвідом Азербайджанської Республіки та перед- бачити у ст. 34 КК України таку обставину, що виключає рецидив кримінальних правопорушень, як судимість за кримінальні правопорушення, вчинені особою у віці до 18 років.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОТРИМАННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ

Юліанна Вітик

аспірант кафедри конституційного права та прав людини
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4474-3717

Anotation. У статті проаналізовано праці українських та зарубіжних науковців, які становлять теоретичну основу наукового дослідження міжнародно-правових стандартів поліцейської діяльності, зокрема у сфері забез- печення дотримання прав і свобод людини. З огляду на аспект забезпечення дотримання прав і свобод людини, передбачених міжнародними договорами України, така діяльність має бути релевантною міжнародним стандартам. Констатовано, що запровадження міжнародно-правових стандартів поліцейської діяльності на національно- му рівні є концентрованим відображенням загальноприйнятої світової правозастосовної практики, зокрема у сфе- рі забезпечення дотримання прав і свобод людини відповідними правоохоронними органами, та формує сучасну стратегію протидії викликам транснаціональній організованій злочинності як невід’ємної міжнародної складової частини превентивного запровадження виникнення деструктивних загроз світовому суспільству. Зазначено, що своєрідність відповідних міжнародно-правових стандартів полягає в особливо гострій необхідності їх подальшого науково-теоретичного осмислення за умови складної політико-правової ситуації в Україні. Саме для подальшого об’єктивного та всебічного їх дослідження, відповідно, окреслення шляхів інтеграції у світовий та європейський простір напрям авторського аналізу також спрямовано на наукове обґрунтування та запровадження у вітчизняне законодавство міжнародно-правових стандартів у поліцейській діяльності у сфері забезпечення дотримання прав і свобод людини.
Keywords: У статті проаналізовано праці українських та зарубіжних науковців, які становлять теоретичну основу наукового дослідження міжнародно-правових стандартів поліцейської діяльності, зокрема у сфері забез- печення дотримання прав і свобод людини. З огляду на аспект забезпечення дотримання прав і свобод людини, передбачених міжнародними договорами України, така діяльність має бути релевантною міжнародним стандартам. Констатовано, що запровадження міжнародно-правових стандартів поліцейської діяльності на національно- му рівні є концентрованим відображенням загальноприйнятої світової правозастосовної практики, зокрема у сфе- рі забезпечення дотримання прав і свобод людини відповідними правоохоронними органами, та формує сучасну стратегію протидії викликам транснаціональній організованій злочинності як невід’ємної міжнародної складової частини превентивного запровадження виникнення деструктивних загроз світовому суспільству. Зазначено, що своєрідність відповідних міжнародно-правових стандартів полягає в особливо гострій необхідності їх подальшого науково-теоретичного осмислення за умови складної політико-правової ситуації в Україні. Саме для подальшого об’єктивного та всебічного їх дослідження, відповідно, окреслення шляхів інтеграції у світовий та європейський простір напрям авторського аналізу також спрямовано на наукове обґрунтування та запровадження у вітчизняне законодавство міжнародно-правових стандартів у поліцейській діяльності у сфері забезпечення дотримання прав і свобод людини.

НАУКОВА РОЗРОБЛЕНІСТЬ ПРОБЛЕМИ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАБРУДНЕННЯМ ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ (ОГЛЯД ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ)

Ольга Галицька

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5956-2532

Anotation. У статті доведено значення міждисциплінарного підходу для удосконалення методики роз- слідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із забрудненням водних об’єктів, за якого науко- вим підґрунтям цієї діяльності є дослідження, здійснені неюридичними науками, зокрема природничими, природно-технічними, гуманітарними, досягнення яких інтегруються криміналістикою залежно від потреб практики правоохоронної діяльності у цій сфері; дослідження, здійснені юридичними науками, які поді- ляються на юридичні науки кримінального циклу (кримінальне право, кримінологія, кримінальний процес, судова експертологія, криміналістика тощо); юридичні науки некримінального циклу (екологічне право, природноресурсове право, водне право, морське право тощо). Охарактеризовано основні положення най- більш значущих для цієї роботи дисертацій, виконаних у рамках наук кримінального циклу. Наголошено на тому, що наявні методики розслідування кримінальних правопорушень у цій сфері не можуть розглядатись як такі, що відповідають потребам практики протидії досліджуваним діянням, що обумовлює їх подальші наукові розвідки. Доведено, що залучення юридичної науки до процесу удосконалення законодавства у при- родоохоронній сфері та посилення юридичної відповідальності за правопорушення – це запорука успішного проведення реформ, які сьогодні відбуваються в Україні.
Keywords: У статті доведено значення міждисциплінарного підходу для удосконалення методики роз- слідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із забрудненням водних об’єктів, за якого науко- вим підґрунтям цієї діяльності є дослідження, здійснені неюридичними науками, зокрема природничими, природно-технічними, гуманітарними, досягнення яких інтегруються криміналістикою залежно від потреб практики правоохоронної діяльності у цій сфері; дослідження, здійснені юридичними науками, які поді- ляються на юридичні науки кримінального циклу (кримінальне право, кримінологія, кримінальний процес, судова експертологія, криміналістика тощо); юридичні науки некримінального циклу (екологічне право, природноресурсове право, водне право, морське право тощо). Охарактеризовано основні положення най- більш значущих для цієї роботи дисертацій, виконаних у рамках наук кримінального циклу. Наголошено на тому, що наявні методики розслідування кримінальних правопорушень у цій сфері не можуть розглядатись як такі, що відповідають потребам практики протидії досліджуваним діянням, що обумовлює їх подальші наукові розвідки. Доведено, що залучення юридичної науки до процесу удосконалення законодавства у при- родоохоронній сфері та посилення юридичної відповідальності за правопорушення – це запорука успішного проведення реформ, які сьогодні відбуваються в Україні.

ДОСВІД ОКРЕМИХ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ЩОДО КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ В’ЇЗДУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНУ ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ ТА ВИЇЗДУ З НЕЇ

Віталій Деркач

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6502-9523

Anotation. У статті під час дослідження зарубіжного досвіду було встановлено, що за загальним правилом кримінальна відповідальності за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї не характерна для розглянутих правових сімей. Виняток ставить ст. 259 Пенітенціарного кодексу Естонської Респу- бліки, де передбачено кримінальну відповідальність за незаконне переміщення іноземців через державний кор- дон Естонської Республіки і тимчасову контрольну лінію, де тимчасова контрольна лінія використовується задля розділу території, яка підпадає під юрисдикцію держав Естонської Республіки і Російської Федерації. Для країн романо-германської правової сім’ї характерна кримінальна відповідальності за незаконний перетин (порушення порядку перетину) державного кордону. Зокрема, це Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. У більшості країн дослі- джувана кримінально-правова норма віднесена до злочинів проти порядку управління (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан). У кри- мінальному законодавстві Естонії вона віднесена до винних діянь проти громадського спокою, а Молдови – до злочинів проти публічної влади й безпеки держави.
Keywords: У статті під час дослідження зарубіжного досвіду було встановлено, що за загальним правилом кримінальна відповідальності за порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї не характерна для розглянутих правових сімей. Виняток ставить ст. 259 Пенітенціарного кодексу Естонської Респу- бліки, де передбачено кримінальну відповідальність за незаконне переміщення іноземців через державний кор- дон Естонської Республіки і тимчасову контрольну лінію, де тимчасова контрольна лінія використовується задля розділу території, яка підпадає під юрисдикцію держав Естонської Республіки і Російської Федерації. Для країн романо-германської правової сім’ї характерна кримінальна відповідальності за незаконний перетин (порушення порядку перетину) державного кордону. Зокрема, це Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. У більшості країн дослі- джувана кримінально-правова норма віднесена до злочинів проти порядку управління (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан). У кри- мінальному законодавстві Естонії вона віднесена до винних діянь проти громадського спокою, а Молдови – до злочинів проти публічної влади й безпеки держави.

РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВТЕЧУ ЗІ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ЛІКУВАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

Яна Деркач

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2414-2743

Anotation. У статті автором продовжується дослідження історико-правового розвитку законодавства про кри- мінальну відповідальність за втечу зі спеціалізованого лікувального закладу. У попередній роботі було встанов- лено, що до початку XIX ст. психічно хворих направляли під нагляд монастирів. Від Уложення про покарання кримінальні й виправні 1845 року психічно хворих направляли на примусове лікування у спеціальні будинки для божевільних, а з прийняттям Кримінального уложення 1903 року – до спеціальних лікувальних закладів. Однак перспективним залишився розгляд радянського періоду становлення кримінального законодавства за втечу зі спе- ціалізованого лікувального закладу, який автор спробував здійснити у запропонованій вашій увазі роботі.
Keywords: У статті автором продовжується дослідження історико-правового розвитку законодавства про кри- мінальну відповідальність за втечу зі спеціалізованого лікувального закладу. У попередній роботі було встанов- лено, що до початку XIX ст. психічно хворих направляли під нагляд монастирів. Від Уложення про покарання кримінальні й виправні 1845 року психічно хворих направляли на примусове лікування у спеціальні будинки для божевільних, а з прийняттям Кримінального уложення 1903 року – до спеціальних лікувальних закладів. Однак перспективним залишився розгляд радянського періоду становлення кримінального законодавства за втечу зі спе- ціалізованого лікувального закладу, який автор спробував здійснити у запропонованій вашій увазі роботі.

СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА, РЕГУЛИРУЮЩЕГО АДМИНИСТРАТИВНО-ПРАВОВОЙ СТАТУС ПОЛИЦЕЙСКОГО В УКРАИНЕ

Роман Дмитрик

адъюнкт кафедры полицейского права
Национальной академии внутренних дел (Киев, Украина)

ORCID ID: 0000-0001-8115-5431

Anotation. Целью статьи является определение путей совершенствования законодательства, регулирующего административно-правовой статус полицейского в Украине. Статья посвящена вопросам свойств администра- тивно-правового статуса Национальной полиции. В статье исследуются понятия административно-правового статуса субъекта, освещаются его элементы. Опираясь на научные исследования и законодательство, автор пред- лагает собственное определение и систему элементов административно-правового статуса Национальной поли- ции. Другие элементы административно-правового статуса Национальной полиции имеют следствием определение ее места в системе органов исполнительной власти, а также в системе органов МВД Украины. Сделан вывод, что сегодня в Украине уже заложены основные организационные основы деятельности Национальной полиции и введены соответствующие обеспечительные механизмы, главной задачей которых является обес- печение стабильной и эффективной работы ее органов путем полноценного удовлетворения их потребностей в информационных, материально-технических, финансовых, кадровых и других ресурсах.
Keywords: Целью статьи является определение путей совершенствования законодательства, регулирующего административно-правовой статус полицейского в Украине. Статья посвящена вопросам свойств администра- тивно-правового статуса Национальной полиции. В статье исследуются понятия административно-правового статуса субъекта, освещаются его элементы. Опираясь на научные исследования и законодательство, автор пред- лагает собственное определение и систему элементов административно-правового статуса Национальной поли- ции. Другие элементы административно-правового статуса Национальной полиции имеют следствием определение ее места в системе органов исполнительной власти, а также в системе органов МВД Украины. Сделан вывод, что сегодня в Украине уже заложены основные организационные основы деятельности Национальной полиции и введены соответствующие обеспечительные механизмы, главной задачей которых является обес- печение стабильной и эффективной работы ее органов путем полноценного удовлетворения их потребностей в информационных, материально-технических, финансовых, кадровых и других ресурсах.

ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ АДМИНИСТРАТИВНЫХ ПРОЦЕДУР В АДВОКАТСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ И ВОЗМОЖНОСТИ ЕГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ

Артем Захаров

соискатель
Научно-исследовательского института публичного права (Киев, Украина)

ORCID ID: 0000-0003-1362-2151

Anotation. Целью статьи является исследование зарубежного опыта осуществления административных про- цедур в адвокатской деятельности и возможности его использования в Украине. В статье исследован зарубежный опыт осуществления административных процедур в адвокатской деятельности, а также возможности его исполь- зования в Украине. Определено, что осуществление административных процедур контроля над функциониро- ванием института адвокатуры за рубежом характеризуется сочетанием управленческих функций государства (в лице судебной ветви власти) с четкой организационной и дисциплинарной связанностью адвокатов внутри адво- катских коллегий (между коллегиями). Сделан вывод, что достаточно дискуссионным является вопрос целесоо- бразности апробации зарубежного опыта контроля над адвокатурой, в частности расширение государственного сегмента в структуре субъектов управления.
Keywords: Целью статьи является исследование зарубежного опыта осуществления административных про- цедур в адвокатской деятельности и возможности его использования в Украине. В статье исследован зарубежный опыт осуществления административных процедур в адвокатской деятельности, а также возможности его исполь- зования в Украине. Определено, что осуществление административных процедур контроля над функциониро- ванием института адвокатуры за рубежом характеризуется сочетанием управленческих функций государства (в лице судебной ветви власти) с четкой организационной и дисциплинарной связанностью адвокатов внутри адво- катских коллегий (между коллегиями). Сделан вывод, что достаточно дискуссионным является вопрос целесоо- бразности апробации зарубежного опыта контроля над адвокатурой, в частности расширение государственного сегмента в структуре субъектов управления.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ СЕРВІСНИХ ПОСЛУГ У МИТНІЙ СПРАВІ

Анна Колісник

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7379-3297

Anotation. У статті на основі аналізу положень вітчизняних нормативно-правових актів зроблено висновок, що адміністративно-правове забезпечення надання сервісних послуг у митній справі становить регламентовану адміністративно-правовими нормами діяльність митних органів щодо створення умов для сприяння зовнішньо- торговельній діяльності під час здійснення митної справи за ініціативи зацікавлених осіб. Слід констатувати, що сучасна законодавча регламентація надання сервісних послуг у митній справі є недоскональною та потребує доопрацювання, тому вважаємо, що необхідно змінити окремі положення Митного кодексу України щодо вве- дення до його змісту законодавчого визначення сервісних послуг у митній справі; прийняти єдиний нормативний акт, що міститиме єдиний перелік таких послуг; узгодити положення нормативно-правових актів у сфері надання сервісних митних послуг між собою та адаптувати їх до вимог європейських стандартів.
Keywords: У статті на основі аналізу положень вітчизняних нормативно-правових актів зроблено висновок, що адміністративно-правове забезпечення надання сервісних послуг у митній справі становить регламентовану адміністративно-правовими нормами діяльність митних органів щодо створення умов для сприяння зовнішньо- торговельній діяльності під час здійснення митної справи за ініціативи зацікавлених осіб. Слід констатувати, що сучасна законодавча регламентація надання сервісних послуг у митній справі є недоскональною та потребує доопрацювання, тому вважаємо, що необхідно змінити окремі положення Митного кодексу України щодо вве- дення до його змісту законодавчого визначення сервісних послуг у митній справі; прийняти єдиний нормативний акт, що міститиме єдиний перелік таких послуг; узгодити положення нормативно-правових актів у сфері надання сервісних митних послуг між собою та адаптувати їх до вимог європейських стандартів.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ УЧАСНИКІВ ПРОВЕДЕННЯ ОБШУКУ

Яна Конюшенко

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4988-0793

Anotation. У статті визначено, що учасниками обшуку є такі особи, як слідчий, прокурор; потерпілий, підозрюваний, захисник, представник; інші учасники кримінального провадження, зокрема двоє понятих; спеціаліст; особи, права та законні інтереси яких можуть бути обмежені або порушені. Обов’язок виконати ухвалу про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладено на слідчого чи прокурора. Проаналізовано можливість залучення оперативних працівників до обшуку шляхом надання слідчим доручення оперативному підрозділу на проведення обшуку; проведення обшуку слідчим, прокурором разом з оперативними працівниками. Визнано, що всупереч усталеній практиці, яка спостерігається тривалий час, ані перша, ані друга форми залучення оперативних працівників до обшуку не є незаконними. Акцентовано увагу на проблематиці недопущення адвоката/ захисника до проведення обшуку. Констатовано, що такі дії слідчого, прокурора порушують конституційне право особи на захист.
Keywords: У статті визначено, що учасниками обшуку є такі особи, як слідчий, прокурор; потерпілий, підозрюваний, захисник, представник; інші учасники кримінального провадження, зокрема двоє понятих; спеціаліст; особи, права та законні інтереси яких можуть бути обмежені або порушені. Обов’язок виконати ухвалу про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладено на слідчого чи прокурора. Проаналізовано можливість залучення оперативних працівників до обшуку шляхом надання слідчим доручення оперативному підрозділу на проведення обшуку; проведення обшуку слідчим, прокурором разом з оперативними працівниками. Визнано, що всупереч усталеній практиці, яка спостерігається тривалий час, ані перша, ані друга форми залучення оперативних працівників до обшуку не є незаконними. Акцентовано увагу на проблематиці недопущення адвоката/ захисника до проведення обшуку. Констатовано, що такі дії слідчого, прокурора порушують конституційне право особи на захист.

СОВРЕМЕННЫЙ ПОДХОД К ФОРМИРОВАНИЮ АДМИНИСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНИЗМА ОБЕСПЕЧЕНИЯ ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ОРГАНОВ НАЦИОНАЛЬНОЙ ПОЛИЦИИ УКРАИНЫ

Евгений Никулин

соискатель
Научно-исследовательского института публичного права (Киев, Украина)

ORCID ID: 0000-0003-3633-4996

Anotation. Актуальность статьи заключается в том, что современное общество стремительно развивается, появляются новые общественные отношения и вместе с ними формируются новые угрозы, которые направлены на разрушение существующего порядка, дезорганизацию общества и дестабилизацию деятельности органов государственного управления, поэтому вместе с внедрением новейших технологий, оптимизирующих процессы администрирования, должны развиваться механизмы, которые будут обеспечивать защиту новых сфер дея- тельности, сделают их менее уязвимыми к воздействию внешних (внутренних) негативных факторов. В статье рассматриваются современные подходы к формированию структуры административно-правового механизма обеспечения информационной безопасности органов Национальной полиции Украины. Детально рассмотрены субъекты, формы, методы, правовые средства обеспечения информационной безопасности органов Националь- ной полиции, а также юридические гарантии как ключевые его элементы. Сделан вывод, что современные походы к формированию административно-правового механизма обеспечения информационной безопасности органов Национальной полиции Украины ориентированы на его многофункциональность и действенность в конкретных условиях места и времени.
Keywords: Актуальность статьи заключается в том, что современное общество стремительно развивается, появляются новые общественные отношения и вместе с ними формируются новые угрозы, которые направлены на разрушение существующего порядка, дезорганизацию общества и дестабилизацию деятельности органов государственного управления, поэтому вместе с внедрением новейших технологий, оптимизирующих процессы администрирования, должны развиваться механизмы, которые будут обеспечивать защиту новых сфер дея- тельности, сделают их менее уязвимыми к воздействию внешних (внутренних) негативных факторов. В статье рассматриваются современные подходы к формированию структуры административно-правового механизма обеспечения информационной безопасности органов Национальной полиции Украины. Детально рассмотрены субъекты, формы, методы, правовые средства обеспечения информационной безопасности органов Националь- ной полиции, а также юридические гарантии как ключевые его элементы. Сделан вывод, что современные походы к формированию административно-правового механизма обеспечения информационной безопасности органов Национальной полиции Украины ориентированы на его многофункциональность и действенность в конкретных условиях места и времени.

ПОНЯТТЯ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ЦИФРОВОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Костянтин Оксютенко

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2303-8461

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що в сучасному інноваційному суспільстві поведінка громадян, їх бажання, потреби, спосіб роботи, спілкування та взаємодія між людьми змінюються завдяки Інтернету, який дає змогу отримувати більш широкі можливості у всіх сферах суспільного життя, тому цифровізація адміністративно- процесуальної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є нагальною потребою суспільства з точки зору кращого надання публічних послуг. Цифрові технології відкривають унікальні можливості для розвитку публічної адміністрації задля підвищення якості життя громадян. Мета статті полягає в тому, щоб на основі цінностей природнього права, теорії адміністративного права, чинного законодавства з’ясувати поняття публічного адміністрування цифрового суспільства в Україні. У статті сформульовано базові дефініції понятійно- категоріального апарату публічного адміністрування цифрового суспільства в Україні. Здійснено етимологічний та семантичний аналіз термінів, які використовуються в зарубіжних і вітчизняних наукових дослідженнях із проблематики адміністративно-процесуальної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері цифрового розвитку.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що в сучасному інноваційному суспільстві поведінка громадян, їх бажання, потреби, спосіб роботи, спілкування та взаємодія між людьми змінюються завдяки Інтернету, який дає змогу отримувати більш широкі можливості у всіх сферах суспільного життя, тому цифровізація адміністративно- процесуальної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування є нагальною потребою суспільства з точки зору кращого надання публічних послуг. Цифрові технології відкривають унікальні можливості для розвитку публічної адміністрації задля підвищення якості життя громадян. Мета статті полягає в тому, щоб на основі цінностей природнього права, теорії адміністративного права, чинного законодавства з’ясувати поняття публічного адміністрування цифрового суспільства в Україні. У статті сформульовано базові дефініції понятійно- категоріального апарату публічного адміністрування цифрового суспільства в Україні. Здійснено етимологічний та семантичний аналіз термінів, які використовуються в зарубіжних і вітчизняних наукових дослідженнях із проблематики адміністративно-процесуальної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері цифрового розвитку.

МЕЖІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАЦІВНИКАМИ ТРУДОВИХ ПРАВ

Юлія Остапенко

кандидат юридичних наук

ORCID ID: 0000-0003-3859-6615

Anotation. У статті комплексно окреслюється юридична сутність меж здійснення працівниками трудових прав. Автором аналізуються позиції учених щодо розуміння меж реалізації особою її прав, а також виявляються актуальні підходи до визначення видів меж здійснення прав. На основі цього формується визначення поняття меж здійснення працівником трудових прав та виокремлюються їх види. До групи меж морально-правового характеру автор відносить межі, що відображають загальну сутність права та правової системи; межі, обумовлені справед- ливістю та розумністю юридично значимої поведінки суб’єкта права; межі, обумовлені добросовісністю юридич- но значимої поведінки працівника. Групу меж формально-юридичного, визначального характеру складають межі, обумовлені способами здійснення працівником трудових прав; просторово-часові межі здійснення працівником трудових прав. Група меж об’єктивно-суб’єктного правового характеру окреслюється сутністю та характером конкретної правосуб’єктності працівника, котрий здійснює трудові права, у певний період часу. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження.
Keywords: У статті комплексно окреслюється юридична сутність меж здійснення працівниками трудових прав. Автором аналізуються позиції учених щодо розуміння меж реалізації особою її прав, а також виявляються актуальні підходи до визначення видів меж здійснення прав. На основі цього формується визначення поняття меж здійснення працівником трудових прав та виокремлюються їх види. До групи меж морально-правового характеру автор відносить межі, що відображають загальну сутність права та правової системи; межі, обумовлені справед- ливістю та розумністю юридично значимої поведінки суб’єкта права; межі, обумовлені добросовісністю юридич- но значимої поведінки працівника. Групу меж формально-юридичного, визначального характеру складають межі, обумовлені способами здійснення працівником трудових прав; просторово-часові межі здійснення працівником трудових прав. Група меж об’єктивно-суб’єктного правового характеру окреслюється сутністю та характером конкретної правосуб’єктності працівника, котрий здійснює трудові права, у певний період часу. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження.

ЗАГАЛЬНОПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНОМУ НАСИЛЬСТВУ В ОРГАНАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Ольга Перунова

аспірант кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ, начальник відділу з питань дотримання гендерної рівності
Управління моніторингу дотримання прав людини Міністерства внутрішніх справ України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3507-5144

Anotation. У статті розглянуто основні заходи профілактики, що можуть застосовуватись у сфері запобігання насильству залежності від статі в правоохоронних органах. Автором сформовано практичні рекомендації щодо вдосконалення наявних та запропоновано вжиття нових заходів профілактики в досліджуваній сфері. Звернено увагу на усталеність у суспільстві гендерних стереотипів, що спричиняють детермінацію широкого кола гендер- них феноменів. Водночас визначено, що вплив корпоративної культури виявляє свою корисність у забезпеченні координації діяльності на основі узгодженості у великих міжфункціональних організаціях, у тому числі в орга- нах Національної поліції України. Автором запропоновано відновити інститут наставництва, в результаті чого можливо ефективно забезпечити зростання уваги до працівників поліції шляхом аналізу їх професійного розви- тку, уникнути деформованих особливостей та встановити професійну відповідність вибраній професії. Зроблено висновки щодо необхідності комплексного підходу під час організаційного рівня профілактичних або терапевтич- них заходів задля уникнення розвитку та поширення гендерно зумовленого насильства.
Keywords: У статті розглянуто основні заходи профілактики, що можуть застосовуватись у сфері запобігання насильству залежності від статі в правоохоронних органах. Автором сформовано практичні рекомендації щодо вдосконалення наявних та запропоновано вжиття нових заходів профілактики в досліджуваній сфері. Звернено увагу на усталеність у суспільстві гендерних стереотипів, що спричиняють детермінацію широкого кола гендер- них феноменів. Водночас визначено, що вплив корпоративної культури виявляє свою корисність у забезпеченні координації діяльності на основі узгодженості у великих міжфункціональних організаціях, у тому числі в орга- нах Національної поліції України. Автором запропоновано відновити інститут наставництва, в результаті чого можливо ефективно забезпечити зростання уваги до працівників поліції шляхом аналізу їх професійного розви- тку, уникнути деформованих особливостей та встановити професійну відповідність вибраній професії. Зроблено висновки щодо необхідності комплексного підходу під час організаційного рівня профілактичних або терапевтич- них заходів задля уникнення розвитку та поширення гендерно зумовленого насильства.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ СПЕЦІАЛЬНО-КРИМІНОЛОГІЧНОГО ЗАПОБІГАННЯ В УКРАЇНІ ПРИВЛАСНЕННЮ, РОЗТРАТІ АБО ЗАВОЛОДІННЮ ЧУЖИМ МАЙНОМ ШЛЯХОМ ЗЛОВЖИВАННЯ СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ СВОЇМ СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ

Анна Петришина

здобувачка
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1837-2091

Anotation. Метою статті є розгляд окремих аспектів спеціально-кримінологічного запобігання привласненню, розтраті або заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Досліджено окремі аспекти спеціально-кримінологічного запобігання привласненню, розтраті або заволодін- ню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. З’ясовано, що у сис- темі спеціально-кримінологічного запобігання привласненню, розтраті або заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем необхідно виокремлювати заходи, що орієнтовані на усунення більш-менш безособових криміногенних об’єктів (загальне спеціально-кримінологічне запобіган- ня), і заходи, які впливають на конкретних осіб (індивідуальне спеціально-кримінологічне запобігання). Конста- товано, що складність спеціально-кримінологічного запобігання саме привласненню, розтраті або заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем полягає в тому, що необ- хідно поєднувати методики, які притаманні протидії кримінальним правопорушенням проти власності, та мето- дики протидії економічним, службовим та корупційним кримінальним правопорушенням.
Keywords: Метою статті є розгляд окремих аспектів спеціально-кримінологічного запобігання привласненню, розтраті або заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Досліджено окремі аспекти спеціально-кримінологічного запобігання привласненню, розтраті або заволодін- ню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. З’ясовано, що у сис- темі спеціально-кримінологічного запобігання привласненню, розтраті або заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем необхідно виокремлювати заходи, що орієнтовані на усунення більш-менш безособових криміногенних об’єктів (загальне спеціально-кримінологічне запобіган- ня), і заходи, які впливають на конкретних осіб (індивідуальне спеціально-кримінологічне запобігання). Конста- товано, що складність спеціально-кримінологічного запобігання саме привласненню, розтраті або заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем полягає в тому, що необ- хідно поєднувати методики, які притаманні протидії кримінальним правопорушенням проти власності, та мето- дики протидії економічним, службовим та корупційним кримінальним правопорушенням.

АЛЬТЕРНАТИВНЕ ВИРІШЕННЯ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ КРАЇН – АСОЦІЙОВАНИХ ЧЛЕНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (НА ПРИКЛАДІ РЕСПУБЛІК ГРУЗІЯ ТА МОЛДОВА)

Інна Проскурякова

аспірант кафедри публічного управління та адміністрування
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5734-4352

Anotation. У статті представлено результати порівняльно-правового аналізу норм чинного законодавства Рес- публік Грузія та Молдова з питань альтернативного вирішення публічно-правових спорів в адміністративному судочинстві. Під час аналізу судових рішень автором здійснено спробу осмислення спільних рис розвитку. Осо- блива увага автором звернена на спільні прояви правового нігілізму та зроблено спробу осмислити ситуацію, яка склалась. Дослідник розглядає відповідні кодекси, закони та підзаконні акти Республік Грузія та Молдова, якими сутність альтернативного вирішення публічно-правових спорів в адміністративному судочинстві переважно зво- диться до перемовин. Під час наукової розвідки з’ясовано, що для Республіки Грузія характерна спеціальна юри- дична термінологія, а саме «мирова угода» та «медіація». Мирова угода як різновид адміністративного договору характерна для Республіки Молдова. Крім того, автором названо інші риси альтернативного вирішення спорів, які стосуються його учасників, рішень, витрат або особливостей адміністративного судочинства.
Keywords: У статті представлено результати порівняльно-правового аналізу норм чинного законодавства Рес- публік Грузія та Молдова з питань альтернативного вирішення публічно-правових спорів в адміністративному судочинстві. Під час аналізу судових рішень автором здійснено спробу осмислення спільних рис розвитку. Осо- блива увага автором звернена на спільні прояви правового нігілізму та зроблено спробу осмислити ситуацію, яка склалась. Дослідник розглядає відповідні кодекси, закони та підзаконні акти Республік Грузія та Молдова, якими сутність альтернативного вирішення публічно-правових спорів в адміністративному судочинстві переважно зво- диться до перемовин. Під час наукової розвідки з’ясовано, що для Республіки Грузія характерна спеціальна юри- дична термінологія, а саме «мирова угода» та «медіація». Мирова угода як різновид адміністративного договору характерна для Республіки Молдова. Крім того, автором названо інші риси альтернативного вирішення спорів, які стосуються його учасників, рішень, витрат або особливостей адміністративного судочинства.

НАУКОВІ ЗАСАДИ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЗАПОБІГАННЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ УСТАНОВАХ ЗАКРИТОГО ТИПУ

Ян Стрелюк

кандидат юридичних наук, здобувач кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності
Міжрегіональної Академії управління персоналом (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3337-1286

Anotation. У статті розкрито наукові засади індивідуально-профілактичного запобігання кримінальним право- порушенням у кримінально-виконавчих установах закритого типу. Встановлено, що ця проблема на рівні науко- вих засад є малодослідженою. Зазначено, що індивідуально-профілактичне запобігання кримінальним правопо- рушенням у кримінально-виконавчих установах закритого типу – це робота з певною категорією засуджених, поведінка яких свідчить про можливість вчинення ними під час відбування покарання нового кримінального правопорушення. Виокремлено три етапи індивідуально-профілактичного запобігання кримінальним правопору- шенням у кримінально-виконавчих установах закритого типу. Доведено, що заходи індивідуальної профілакти- ки кримінальних правопорушень у кримінально-виконавчій установі спрямовані на виявлення засуджених осіб, схильних до вчинення нових кримінальних правопорушень, а також здійснення профілактичних впливів на них та навколишнє середовище для запобігання цим правопорушенням у кримінально-виконавчих установах.
Keywords: У статті розкрито наукові засади індивідуально-профілактичного запобігання кримінальним право- порушенням у кримінально-виконавчих установах закритого типу. Встановлено, що ця проблема на рівні науко- вих засад є малодослідженою. Зазначено, що індивідуально-профілактичне запобігання кримінальним правопо- рушенням у кримінально-виконавчих установах закритого типу – це робота з певною категорією засуджених, поведінка яких свідчить про можливість вчинення ними під час відбування покарання нового кримінального правопорушення. Виокремлено три етапи індивідуально-профілактичного запобігання кримінальним правопору- шенням у кримінально-виконавчих установах закритого типу. Доведено, що заходи індивідуальної профілакти- ки кримінальних правопорушень у кримінально-виконавчій установі спрямовані на виявлення засуджених осіб, схильних до вчинення нових кримінальних правопорушень, а також здійснення профілактичних впливів на них та навколишнє середовище для запобігання цим правопорушенням у кримінально-виконавчих установах.

ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНИХ ТЯЖКИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ, ЗАПОДІЯНИХ У СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ

Інна Строк

здобувач кафедри кримінального процесу та організації досудового слідства
Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5734-4352

Anotation. У статті на основі криміналістичного вчення про ситуаційну зумовленість розслідування злочи- нів виокремлено та типізовано слідчі ситуації, що, як правило, виникають на початковому етапі розслідування тяжких тілесних ушкоджень, заподіяних у стані сильного душевного хвилювання. За результатами проведеного дослідження встановлено три такі основні типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування умисних тяж- ких тілесних ушкоджень, заподіяних у стані сильного душевного хвилювання: встановлені особи потерпілого і підозрюваного та відомі основні обставини події; встановлені факт нанесення тяжких тілесних ушкоджень, осо- ба потерпілого, але невідома особа злочинця; відомий факт нанесення тілесних ушкоджень, однак не встановлені ні особи потерпілого, ні особи злочинця.
Keywords: У статті на основі криміналістичного вчення про ситуаційну зумовленість розслідування злочи- нів виокремлено та типізовано слідчі ситуації, що, як правило, виникають на початковому етапі розслідування тяжких тілесних ушкоджень, заподіяних у стані сильного душевного хвилювання. За результатами проведеного дослідження встановлено три такі основні типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування умисних тяж- ких тілесних ушкоджень, заподіяних у стані сильного душевного хвилювання: встановлені особи потерпілого і підозрюваного та відомі основні обставини події; встановлені факт нанесення тяжких тілесних ушкоджень, осо- ба потерпілого, але невідома особа злочинця; відомий факт нанесення тілесних ушкоджень, однак не встановлені ні особи потерпілого, ні особи злочинця.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ІЗ СУБ’ЄКТАМИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

Ганна Турчанікова

ад’юнкт кафедри тактико-спеціальної підготовки
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7379-3297

Anotation. У статті на основі критичного аналізу чинного законодавства, що регулює відносини з громадськіс- тю у секторі безпеки та оборони держави, розглядається стан нормативно-правового забезпечення у боротьбі з тероризмом, а також організація та форми взаємодії у боротьбі з тероризмом. Одним із ключових явищ, що унеможливлює або ускладнює реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей Украї- ни, є тероризм – соціально небезпечна діяльність, яка полягає у навмисному та цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, вбивств, тортур, залякування чи інших посягань на життя чи здоров’я невинних людей або погрози вчинення злочинних дій для досягнення злочинних цілей. Хоча вели- чина об’єкта та широкий спектр суб’єктів боротьби з тероризмом регулюються Законом України «Про боротьбу з тероризмом», який визначає правові та організаційні основи цієї боротьби та створює загальнодержавну систе- му боротьби з терористичною діяльністю як такою, що організована відповідно до законодавства України, проте сукупність учасників боротьби з тероризмом та їх можливостей у цій галузі, яка наділена системоутворюючими факторами, передбачає участь центральних органів виконавчої влади в межах своєї компетенції, визначеної зако- нами та іншими нормативними актами, виданими на їх основі.
Keywords: У статті на основі критичного аналізу чинного законодавства, що регулює відносини з громадськіс- тю у секторі безпеки та оборони держави, розглядається стан нормативно-правового забезпечення у боротьбі з тероризмом, а також організація та форми взаємодії у боротьбі з тероризмом. Одним із ключових явищ, що унеможливлює або ускладнює реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей Украї- ни, є тероризм – соціально небезпечна діяльність, яка полягає у навмисному та цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, вбивств, тортур, залякування чи інших посягань на життя чи здоров’я невинних людей або погрози вчинення злочинних дій для досягнення злочинних цілей. Хоча вели- чина об’єкта та широкий спектр суб’єктів боротьби з тероризмом регулюються Законом України «Про боротьбу з тероризмом», який визначає правові та організаційні основи цієї боротьби та створює загальнодержавну систе- му боротьби з терористичною діяльністю як такою, що організована відповідно до законодавства України, проте сукупність учасників боротьби з тероризмом та їх можливостей у цій галузі, яка наділена системоутворюючими факторами, передбачає участь центральних органів виконавчої влади в межах своєї компетенції, визначеної зако- нами та іншими нормативними актами, виданими на їх основі.

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ МИТНИХ І ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ У ПРОЦЕСІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОНТРАБАНДІ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ

Анастасія Шалай

здобувачка
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6056-1411

Anotation. У статті досліджено особливості взаємодії митних і правоохоронних органів у процесі запобігання і протидії контрабанді наркотичних засобів як на національному, так і на міжнародному рівнях. Зроблено висно- вок, що, окрім загальних тез, на кшталт того, що митні органи під час виконання покладених на них завдань взаємодіють, зокрема шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому зако- нодавством (ст. 558 Митного кодексу України), бажано було б мати спеціальні ґрунтовні спільні інструкції, які на підзаконному рівні детально б регулювали питання такої взаємодії. Запропоновано приєднатися до Додатку X «Надання допомоги у боротьбі з контрабандою наркотиків та психотропних речовин» Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня 1977 р.
Keywords: У статті досліджено особливості взаємодії митних і правоохоронних органів у процесі запобігання і протидії контрабанді наркотичних засобів як на національному, так і на міжнародному рівнях. Зроблено висно- вок, що, окрім загальних тез, на кшталт того, що митні органи під час виконання покладених на них завдань взаємодіють, зокрема шляхом обміну інформацією, з правоохоронними органами в порядку, встановленому зако- нодавством (ст. 558 Митного кодексу України), бажано було б мати спеціальні ґрунтовні спільні інструкції, які на підзаконному рівні детально б регулювали питання такої взаємодії. Запропоновано приєднатися до Додатку X «Надання допомоги у боротьбі з контрабандою наркотиків та психотропних речовин» Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня 1977 р.

ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Тетяна Шевчук

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1604-4484

Anotation. У статті на основі аналізу чинного законодавства, наявних наукових, публіцистичних та методичних джерел, зокрема зарубіжного досвіду, визначено поняття, з’ясовано сутність та значення адміністративно-право- вих засобів у забезпеченні безпеки атмосферного повітря. Встановлено, що сутність правової охорони атмосферного повітря полягає в обмеженні тих антропогенних впливів на атмосферне повітря, що мають негативні наслідки для людини та навколишнього середовища. Окреслено специфічні ознаки, притаманні адміністративно- правовим засобам убезпечення атмосферного повітря, серед яких слід назвати особливу сферу впливу цих засо- бів, що пов’язано із застосуванням виключно задля збереження, поліпшення та відновлення стану атмосферного повітря, запобігання його забрудненню та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів, а також зниження рівня такого забруднення; виключне застосування лише в межах дії адміністративно-правових відносин, що виникають під час охорони цього природного компоненту; наявність широкого кола суб’єктів засто- сування; домінування серед них вжиття заходів контрольно-наглядового та превентивно-примусового характеру; переважну деталізацію та розвиток у відомчих нормативних актах і рішеннях місцевих органів влади та місцевого самоврядування; використання під час застосування норм техніко-юридичного змісту та характеру.
Keywords: У статті на основі аналізу чинного законодавства, наявних наукових, публіцистичних та методичних джерел, зокрема зарубіжного досвіду, визначено поняття, з’ясовано сутність та значення адміністративно-право- вих засобів у забезпеченні безпеки атмосферного повітря. Встановлено, що сутність правової охорони атмосферного повітря полягає в обмеженні тих антропогенних впливів на атмосферне повітря, що мають негативні наслідки для людини та навколишнього середовища. Окреслено специфічні ознаки, притаманні адміністративно- правовим засобам убезпечення атмосферного повітря, серед яких слід назвати особливу сферу впливу цих засо- бів, що пов’язано із застосуванням виключно задля збереження, поліпшення та відновлення стану атмосферного повітря, запобігання його забрудненню та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів, а також зниження рівня такого забруднення; виключне застосування лише в межах дії адміністративно-правових відносин, що виникають під час охорони цього природного компоненту; наявність широкого кола суб’єктів засто- сування; домінування серед них вжиття заходів контрольно-наглядового та превентивно-примусового характеру; переважну деталізацію та розвиток у відомчих нормативних актах і рішеннях місцевих органів влади та місцевого самоврядування; використання під час застосування норм техніко-юридичного змісту та характеру.