Журнал №2 (38) vol. 1 / 2021|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ХІМІЇ ДО ФОРМУВАННЯ ГНОСТИЧНИХ УМІНЬ В УЧНІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Ольга Авдєєва

аспірант кафедри педагогіки, професійної освіти та управління освітніми закладами, асистент кафедри хімії
Житомирського державного університету імені Івана Франка (Житомир, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6550-0776

Anotation. На основі аналізу нормативних, наукових і педагогічних джерел у статті виокремлено й охарак- теризовано авторську модель підготовки майбутнього вчителя хімії до формування гностичних умінь в учнів у позакласній діяльності. Визначено сутність взаємопов’язаних блоків моделі (цільового, методологічного, зміс- тового, організаційно-процесуального, оцінно-рефлексивного) та її компонентів. На основі визначених методоло- гічних підходів, принципів і відповідно до проблеми дослідження окреслено основні завдання, на вирішення яких спрямована запропонована модель. Обґрунтовано необхідність реалізації взаємозв’язку теоретичної, практич- ної, науково-методичної підготовки відповідно до розробленої моделі для підвищення ефективності самостійної та індивідуальної роботи здобувачів вищої освіти, забезпечення оптимальної інтеграції психолого-педагогічних і загальнохімічних складників підготовки в системі методичної готовності майбутнього вчителя хімії до форму- вання гностичних умінь в учнів у позакласній діяльності.
Keywords: На основі аналізу нормативних, наукових і педагогічних джерел у статті виокремлено й охарак- теризовано авторську модель підготовки майбутнього вчителя хімії до формування гностичних умінь в учнів у позакласній діяльності. Визначено сутність взаємопов’язаних блоків моделі (цільового, методологічного, зміс- тового, організаційно-процесуального, оцінно-рефлексивного) та її компонентів. На основі визначених методоло- гічних підходів, принципів і відповідно до проблеми дослідження окреслено основні завдання, на вирішення яких спрямована запропонована модель. Обґрунтовано необхідність реалізації взаємозв’язку теоретичної, практич- ної, науково-методичної підготовки відповідно до розробленої моделі для підвищення ефективності самостійної та індивідуальної роботи здобувачів вищої освіти, забезпечення оптимальної інтеграції психолого-педагогічних і загальнохімічних складників підготовки в системі методичної готовності майбутнього вчителя хімії до форму- вання гностичних умінь в учнів у позакласній діяльності.

НАВЧАННЯ НЕПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ У 1980–2020 РОКАХ

Євген Богданов

аспірант кафедри педагогіки й менеджменту освіти КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради, начальник
Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Херсонської області (Херсон, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4559-3052

Anotation. У статті розглянуто досвід організації навчання непрацюючого населення у сфері цивільного захис- ту в історичній ретроспективі 1980–2020 років. Визначено основні підходи до організації навчання населення, не зайнятого у сферах виробництва й обслу- говування, за місцем проживання. До проведення навчання в різні роки рекомендувалося залучати ветеранів цивільної оборони, активістів цивільного захисту, студентів і школярів старших класів, фахівців служби цивіль- ного захисту, працівників навчально-методичних центрів цивільного захисту й безпеки життєдіяльності (курсів цивільної оборони). Розкрито основний зміст навчання, що залежно від актуальних для часу загроз передбачав формування знань і практичних навичок захисту в умовах прогнозованих небезпек. Відповідно, у різні роки програми навчання були орієнтовані на формування вмінь населення діяти в умовах нападу противника, ядерного вибуху, при уражен- ні радіоактивними, небезпечними хімічними, бактеріологічними речовинами, виникнення аварій на потенційно небезпечних об’єктах, катастрофічного затоплення й інших притаманних місцевості загроз.
Keywords: У статті розглянуто досвід організації навчання непрацюючого населення у сфері цивільного захис- ту в історичній ретроспективі 1980–2020 років. Визначено основні підходи до організації навчання населення, не зайнятого у сферах виробництва й обслу- говування, за місцем проживання. До проведення навчання в різні роки рекомендувалося залучати ветеранів цивільної оборони, активістів цивільного захисту, студентів і школярів старших класів, фахівців служби цивіль- ного захисту, працівників навчально-методичних центрів цивільного захисту й безпеки життєдіяльності (курсів цивільної оборони). Розкрито основний зміст навчання, що залежно від актуальних для часу загроз передбачав формування знань і практичних навичок захисту в умовах прогнозованих небезпек. Відповідно, у різні роки програми навчання були орієнтовані на формування вмінь населення діяти в умовах нападу противника, ядерного вибуху, при уражен- ні радіоактивними, небезпечними хімічними, бактеріологічними речовинами, виникнення аварій на потенційно небезпечних об’єктах, катастрофічного затоплення й інших притаманних місцевості загроз.

ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ЛІТЕРАТУРИ: ПЕДАГОГІЧНІ ПОШУКИ ТА ІДЕЇ НОВАТОРСТВА (КІНЕЦЬ 1990-Х – ПОЧАТОК 2000-Х РР.)

Наталія Гоголь

кандидат педагогічних наук, доцент, докторант відділу історії та філософії освіти
Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0780-6237

Anotation. У статті обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку та реалізації ідей культурологічного підходу до навчання літератури, які висвітлені у працях сучасних українських і російських учених. Доведено, що якісним змінам у методичній системі навчання літератури у кінці 1990-х – на початку 2000-х рр. сприяли дослідницькі пошуки учених-методистів, спрямовані на створення теоретичних і методичних основ шкільного вивчення літе- ратури у взаємодії із суміжними мистецтвами. Розглянуто проблему реалізації ідей культурологічного підходу до навчання літератури, представлену у науково-методичних працях російських учених кінця 1990-х – початку 2000-х рр. Визначено значущість педагогічних і науково-методичних ідей російських учених означеного істо- ричного періоду для розвитку сучасної методики літератури. Доведено, що конструктивно-критичне осмислен- ня науково-методичних праць учених щодо реалізації ідей культурологічного підходу до навчання літератури є вкрай важливим для створення й упровадження в освітній процес нових методик з урахуванням позитивного досвіду минулого і сьогодення.
Keywords: У статті обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку та реалізації ідей культурологічного підходу до навчання літератури, які висвітлені у працях сучасних українських і російських учених. Доведено, що якісним змінам у методичній системі навчання літератури у кінці 1990-х – на початку 2000-х рр. сприяли дослідницькі пошуки учених-методистів, спрямовані на створення теоретичних і методичних основ шкільного вивчення літе- ратури у взаємодії із суміжними мистецтвами. Розглянуто проблему реалізації ідей культурологічного підходу до навчання літератури, представлену у науково-методичних працях російських учених кінця 1990-х – початку 2000-х рр. Визначено значущість педагогічних і науково-методичних ідей російських учених означеного істо- ричного періоду для розвитку сучасної методики літератури. Доведено, що конструктивно-критичне осмислен- ня науково-методичних праць учених щодо реалізації ідей культурологічного підходу до навчання літератури є вкрай важливим для створення й упровадження в освітній процес нових методик з урахуванням позитивного досвіду минулого і сьогодення.

УДОСКОНАЛЕННЯ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА ЗАСАДАХ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА (НА ПРИКЛАДІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ)

Софія Дембіцька, Ольга Кузьменко

Софія Дембіцька, докторка педагогічних наук, доцентка, професорка кафедри безпеки життєдіяльності та педагогіки безпеки Вінницького національного технічного університету (Вінниця, Україна)
Ольга Кузьменко, докторка педагогічних наук, доцентка, професорка кафедри фізико-математичних дисциплін Льотної академії Національного авіаційного університету (Кропивницький, Україна), старша наукова співробітниця відділу інформаційно-дидактичного моделювання Національного центру «Мала академія наук України» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2005-67448, ORCID ID: 0000-0003-4514-3032

Anotation. У положеннях наукової статті авторами розглянуто трактування понять «самоосвітня діяльність» і «самоосвітня компетентність» у навчанні фізики в технічних закладах вищої освіти. Виокремлено особливості цього процесу та наявні недоліки щодо формування самоосвітньої компетентності майбутніх фахівців технічних спеціальностей. Обґрунтовано необхідність розробки стратегії поетапного управління самоосвітньою діяльністю студентів у процесі професійної підготовки й окреслено її можливі напрями. До умов її ефективного провадження в освітній процес технічних закладів вищої освіти віднесено забезпечення мотивації до здійснення самоосвітньої діяльності на засадах інноваційності й цифрової адженди; розкриття змісту самоосвіти; створення проблемних навчальних ситуацій, а також сприяння розвитку рефлексії в майбутніх фахівців технічних спеціальностей. Перспективами подальших наукових розвідок визначено розробку методичного забезпечення управління самоосвітньою діяльністю студентів технічних спеціальностей у процесі отримання фаху та її апробацію в реаль- них умовах закладів вищої освіти.
Keywords: У положеннях наукової статті авторами розглянуто трактування понять «самоосвітня діяльність» і «самоосвітня компетентність» у навчанні фізики в технічних закладах вищої освіти. Виокремлено особливості цього процесу та наявні недоліки щодо формування самоосвітньої компетентності майбутніх фахівців технічних спеціальностей. Обґрунтовано необхідність розробки стратегії поетапного управління самоосвітньою діяльністю студентів у процесі професійної підготовки й окреслено її можливі напрями. До умов її ефективного провадження в освітній процес технічних закладів вищої освіти віднесено забезпечення мотивації до здійснення самоосвітньої діяльності на засадах інноваційності й цифрової адженди; розкриття змісту самоосвіти; створення проблемних навчальних ситуацій, а також сприяння розвитку рефлексії в майбутніх фахівців технічних спеціальностей. Перспективами подальших наукових розвідок визначено розробку методичного забезпечення управління самоосвітньою діяльністю студентів технічних спеціальностей у процесі отримання фаху та її апробацію в реаль- них умовах закладів вищої освіти.

УКРАЇНСЬКИЙ ЕТНОДИЗАЙН У СТРУКТУРІ НАУКОВОЇ ШКОЛИ

Алла Дяченко

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри промислового дизайну і комп’ютерних технологій
Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4496-5931

Anotation. У статті автор розробляє наукові положення дослідження за методологією, яка ґрунтується на біо- енергетичному та географічному детермінізмі (соціобіологічному розумінні етносу) та висвітлена у концепції Л. Гумільова, де етноси виступають природним і біологічним феноменом. Для з’ясування методологічних засад середовищного (інвайронментального) підходу до навчання етнодизайну враховувалися теоретичні розвідки В. Вернадського щодо особливостей розвитку «живої матерії» організму людини. Застосування соціокультур- ного методу сприяло аналізу етнодизайну як синтезу етномистецьких традицій і художньо-проектної творчості; системнo-cтруктурного – дослідженню етнодизайну як галузі дизайн-діяльності, окресленню місця етнодизай- ну в системі наукової школи; методу стилістичного аналізу – усвідомленню композиційної організації форми дизайн-продукту. Дослідження полягає в уточненні сутності поняття «етнодизайн»; формуванні авторської струк- тури наукової школи українського етнодизайну; виявленні особливостей професійної підготовки фахівців із вико- ристанням етнодизайну. Формування наукових шкіл українського етнодизайну допоможе навчити майбутніх фахівців «наповнювати» предмети, які нас оточують, духовним початком і народним духом. Також етнодизайн зміцнить любов і повагу до рідної культури, оскільки він відіграє значну роль не тільки у світі мистецтва, але і в науковому середовищі.
Keywords: У статті автор розробляє наукові положення дослідження за методологією, яка ґрунтується на біо- енергетичному та географічному детермінізмі (соціобіологічному розумінні етносу) та висвітлена у концепції Л. Гумільова, де етноси виступають природним і біологічним феноменом. Для з’ясування методологічних засад середовищного (інвайронментального) підходу до навчання етнодизайну враховувалися теоретичні розвідки В. Вернадського щодо особливостей розвитку «живої матерії» організму людини. Застосування соціокультур- ного методу сприяло аналізу етнодизайну як синтезу етномистецьких традицій і художньо-проектної творчості; системнo-cтруктурного – дослідженню етнодизайну як галузі дизайн-діяльності, окресленню місця етнодизай- ну в системі наукової школи; методу стилістичного аналізу – усвідомленню композиційної організації форми дизайн-продукту. Дослідження полягає в уточненні сутності поняття «етнодизайн»; формуванні авторської струк- тури наукової школи українського етнодизайну; виявленні особливостей професійної підготовки фахівців із вико- ристанням етнодизайну. Формування наукових шкіл українського етнодизайну допоможе навчити майбутніх фахівців «наповнювати» предмети, які нас оточують, духовним початком і народним духом. Також етнодизайн зміцнить любов і повагу до рідної культури, оскільки він відіграє значну роль не тільки у світі мистецтва, але і в науковому середовищі.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ХІМІКІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Олена Євдоченко

аспірантка кафедри педагогіки, професійної освіти та управління освітніми закладами
Житомирського державного університету імені Івана Франка (Житомир, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6338-5372

Anotation. На основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено основні поняття дослідження, про- аналізовано державний стандарт вищої освіти спеціальності 102 «Хімія» першого (бакалавр) рівня та освітні про- грами провідних закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку хіміків, на їхній основі визначено вимоги до рівня підготовки спеціалістів цього напряму. Формування професійної компетентності в майбутнього хіміка має відбуватись у спеціально створеному освітньому середовищі, провідним видом діяльності в якому буде виконан- ня хімічного експерименту з дотриманням усіх вимог. Шляхом факторного аналізу визначено педагогічні умови підготовки хіміків, обґрунтовано ефективність їх реалізації в освітньому процесі.
Keywords: На основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено основні поняття дослідження, про- аналізовано державний стандарт вищої освіти спеціальності 102 «Хімія» першого (бакалавр) рівня та освітні про- грами провідних закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку хіміків, на їхній основі визначено вимоги до рівня підготовки спеціалістів цього напряму. Формування професійної компетентності в майбутнього хіміка має відбуватись у спеціально створеному освітньому середовищі, провідним видом діяльності в якому буде виконан- ня хімічного експерименту з дотриманням усіх вимог. Шляхом факторного аналізу визначено педагогічні умови підготовки хіміків, обґрунтовано ефективність їх реалізації в освітньому процесі.

ПІЗНАННЯ ПРЕДМЕТІВ ДОВКІЛЛЯ ДОШКІЛЬНИКАМИ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ

Олег Легкий

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу освіти дітей з порушеннями зору
Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8934-7390

Anotation. У статті розглядаються питання процесу пізнання навколишнього світу дошкільниками з порушен- ням зору, розвитку пізнавальних процесів дітей дошкільного віку: дотикове сприйняття, наочно-логічне мислен- ня, предметно-практична діяльність; допомоги дитині в оволодінні прийомами та способами сприйняття навко- лишнього світу, явищ природи і предметної діяльності. Метою статті є розгляд питання ефективного формування активного дотикового сприймання у дітей із гли- бокими порушеннями зору, пізнання властивостей навколишніх предметів та формування уявлень про довкілля у процесі виховання дошкільників із порушенням зору. Результатом роботи з формування предметної діяльності дошкільників із порушенням зору є формування у них повноцінних уявлень про навколишній світ, навколишні предмети, орієнтування у просторі, розвиток мис- лення та пізнавальної діяльності.
Keywords: У статті розглядаються питання процесу пізнання навколишнього світу дошкільниками з порушен- ням зору, розвитку пізнавальних процесів дітей дошкільного віку: дотикове сприйняття, наочно-логічне мислен- ня, предметно-практична діяльність; допомоги дитині в оволодінні прийомами та способами сприйняття навко- лишнього світу, явищ природи і предметної діяльності. Метою статті є розгляд питання ефективного формування активного дотикового сприймання у дітей із гли- бокими порушеннями зору, пізнання властивостей навколишніх предметів та формування уявлень про довкілля у процесі виховання дошкільників із порушенням зору. Результатом роботи з формування предметної діяльності дошкільників із порушенням зору є формування у них повноцінних уявлень про навколишній світ, навколишні предмети, орієнтування у просторі, розвиток мис- лення та пізнавальної діяльності.

КОМПОНЕНТИ, ЩО НАЙБІЛЬШ ЯСКРАВО ВІДОБРАЖАЮТЬ ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ РИС КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Галина Мороз

здобувач наукового ступеня кандидата педагогічних наук
Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9991-187X

Anotation. У статті проаналізована можлива модель конкурентоспроможного майбутнього фахівця фармації і медицини, наведені критерії характеристик конкурентоспроможності та їх структурні компоненти. У статті презентовано розгляд ціннісного-мотиваційного, когнітивного, особистісно-діяльнісного і рефлексій- ного критеріїв як складових частин конкурентоспроможності, які виявилися найбільш ефективними для розвитку педагогічних умов, що сприяють росту конкурентоспроможності, що можливо побачити з таблиці розподілу май- бутніх фармацевтів за рівнями сформованості конкурентоспроможності за певними критеріями після завершення математичної обробки зібраних емпіричних даних результатів діагностичного контрольного зрізу сформованості конкурентоспроможності майбутніх фармацевтів. Показана графічно динаміка зростання конкурентоспроможності у студентів за певними критеріями. Відзначено, що у разі успішного розвитку цих проаналізованих критеріїв здійснюється найважливіша вимога світового ринку праці – відбувається зростання конкурентоспроможності майбутніх фахівців у процесі професій- ної підготовки.
Keywords: У статті проаналізована можлива модель конкурентоспроможного майбутнього фахівця фармації і медицини, наведені критерії характеристик конкурентоспроможності та їх структурні компоненти. У статті презентовано розгляд ціннісного-мотиваційного, когнітивного, особистісно-діяльнісного і рефлексій- ного критеріїв як складових частин конкурентоспроможності, які виявилися найбільш ефективними для розвитку педагогічних умов, що сприяють росту конкурентоспроможності, що можливо побачити з таблиці розподілу май- бутніх фармацевтів за рівнями сформованості конкурентоспроможності за певними критеріями після завершення математичної обробки зібраних емпіричних даних результатів діагностичного контрольного зрізу сформованості конкурентоспроможності майбутніх фармацевтів. Показана графічно динаміка зростання конкурентоспроможності у студентів за певними критеріями. Відзначено, що у разі успішного розвитку цих проаналізованих критеріїв здійснюється найважливіша вимога світового ринку праці – відбувається зростання конкурентоспроможності майбутніх фахівців у процесі професій- ної підготовки.

СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРАКТИЧНОМУ ЗАСТОСУВАННІ ПІД ЧАС ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ

Наталія Нечипорук

доцент кафедри іноземних мов
Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова (Житомир, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6770-813X

Anotation. Сучасні стандарти вищої освіти орієнтуються на компетентнісний підхід. Військовий фахівець сьо- годні повинен володіти набором інтегруючих, загальних і спеціальних компетентностей. Особливого значення серед загальних набуває компетентність спілкуватися іноземною мовою з урахуванням культурно-національних особливостей. Міжкультурна компетентність курсантів вищих військових навчальних закладів формується в про- цесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу, передусім як складова частина іншомовної підготовки. Мовна підготовка в системі вищої військової освіти вважається пріоритетною, зважаючи на сучасні інтеграційні про- цеси в структури НАТО. Міжнаціональне спілкування з країнами-членами та партнерами НАТО стає засобом наближення до стандартів Північно-Атлантичного альянсу. Важливим етапом упровадження моделі згаданої компетентності вважаємо розроблення її структури та аналіз кожного з компонентів. Мета статті – проаналізува- ти основні складники міжкультурної компетентності, яка представлена системою взаємозумовлених компонен- тів: мотиваційно-ціннісного, когнітивно-лінгвістичного, комунікативно-стратегічного та оцінно-рефлексивного. Важливою є послідовність згаданих компонентів, оскільки кожен із них має свої цілі та етапи проведення.
Keywords: Сучасні стандарти вищої освіти орієнтуються на компетентнісний підхід. Військовий фахівець сьо- годні повинен володіти набором інтегруючих, загальних і спеціальних компетентностей. Особливого значення серед загальних набуває компетентність спілкуватися іноземною мовою з урахуванням культурно-національних особливостей. Міжкультурна компетентність курсантів вищих військових навчальних закладів формується в про- цесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу, передусім як складова частина іншомовної підготовки. Мовна підготовка в системі вищої військової освіти вважається пріоритетною, зважаючи на сучасні інтеграційні про- цеси в структури НАТО. Міжнаціональне спілкування з країнами-членами та партнерами НАТО стає засобом наближення до стандартів Північно-Атлантичного альянсу. Важливим етапом упровадження моделі згаданої компетентності вважаємо розроблення її структури та аналіз кожного з компонентів. Мета статті – проаналізува- ти основні складники міжкультурної компетентності, яка представлена системою взаємозумовлених компонен- тів: мотиваційно-ціннісного, когнітивно-лінгвістичного, комунікативно-стратегічного та оцінно-рефлексивного. Важливою є послідовність згаданих компонентів, оскільки кожен із них має свої цілі та етапи проведення.

ОЦІНЮВАННЯ УЧИТЕЛЕМ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ГІМНАЗІЇ У ЗМІСТІ КОНТРОЛЬНО-ОЦІНЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Віра Рогова

здобувач відділу управління та економіки загальної середньої освіти
Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3978-4063

Anotation. Стаття присвячена питанню сутності процедури оцінювання вчителем навчальних досягнень учнів гімназії (відповідно до кількісно-калітативних характеристик – змістовність, об’єктивність, модальність, комунікативність, інформативність) у змісті контрольно-оцінювальної діяльності. Оцінювання розглядається як мотиваційно-методичний складник контрольно-оцінювальної діяльності вчителя гімназії. Проспекція оцінюван- ня полягає в здійсненні аналізу навчальних досягнень учнів гімназії (з урахуванням принципів об’єктивності, систематичності). Застосування індивідуального підходу дозволяє визначити засвоєні учнями гімназії компонен- ти змісту освіти, на цій основі визначити подальшу проспекцію індивідуального освітнього розвитку, відповід- не створення умов задля формування навичок самооцінювання та самоконтролю здобувачами освіти. Рефлексія навчальних досягнень учнями гімназії забезпечує зворотній зв’язок в оцінюванні вчителем і здобувачем освіти освітніх результатів, сприяє подальшій інтеріоризації засвоєних понять на рівні цінності і внутрішньої потре- би подальшого пізнання. У публікації наводяться алгоритми навчально-пізнавального й науково-дослідницького пошуку (природничий і філологічний профілі підготовки в гімназії).
Keywords: Стаття присвячена питанню сутності процедури оцінювання вчителем навчальних досягнень учнів гімназії (відповідно до кількісно-калітативних характеристик – змістовність, об’єктивність, модальність, комунікативність, інформативність) у змісті контрольно-оцінювальної діяльності. Оцінювання розглядається як мотиваційно-методичний складник контрольно-оцінювальної діяльності вчителя гімназії. Проспекція оцінюван- ня полягає в здійсненні аналізу навчальних досягнень учнів гімназії (з урахуванням принципів об’єктивності, систематичності). Застосування індивідуального підходу дозволяє визначити засвоєні учнями гімназії компонен- ти змісту освіти, на цій основі визначити подальшу проспекцію індивідуального освітнього розвитку, відповід- не створення умов задля формування навичок самооцінювання та самоконтролю здобувачами освіти. Рефлексія навчальних досягнень учнями гімназії забезпечує зворотній зв’язок в оцінюванні вчителем і здобувачем освіти освітніх результатів, сприяє подальшій інтеріоризації засвоєних понять на рівні цінності і внутрішньої потре- би подальшого пізнання. У публікації наводяться алгоритми навчально-пізнавального й науково-дослідницького пошуку (природничий і філологічний профілі підготовки в гімназії).

ПОНЯТТЯ МУЗИКАЛЬНОСТІ У МУЗИЧНІЙ ЕСТЕТИЦІ ХIX – ПОЧАТКУ XXI СТ.

Ганна Гусєва

аспірантка кафедри теорії музики
Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0456-2329

Anotation. Стаття присвячена аналізу поняття «музикальність» у контексті музичної естетики за допомогою розгляду різних аспектів терміна «музикальність» і шляхом визначення його місця в музичній естетиці. Завдяки структурно-системному підходу, що дає перспективу вивчення різних наукових теорій, у роботі окреслені кон- цепції Е. Гансліка, С. Фокіна, Г. Гегеля, Т. Адорно, І. Ашмаріна. Використані компаративний (порівняння кон- цепцій), загальнокультурологічний методи (кросс-культурне побутування терміна), а також метод герменевтики (тлумачення визначень музикальності) та метод узагальнення (у висновках). Огляд концепцій показав розуміння музикальності як критерію для отримання естетичної насолоди (Е. Ганслік), як емоційного переживання музики (Т. Адорно), а також як шляху до набуття гармонії свого внутрішнього світу (І. Ашмарін).
Keywords: Стаття присвячена аналізу поняття «музикальність» у контексті музичної естетики за допомогою розгляду різних аспектів терміна «музикальність» і шляхом визначення його місця в музичній естетиці. Завдяки структурно-системному підходу, що дає перспективу вивчення різних наукових теорій, у роботі окреслені кон- цепції Е. Гансліка, С. Фокіна, Г. Гегеля, Т. Адорно, І. Ашмаріна. Використані компаративний (порівняння кон- цепцій), загальнокультурологічний методи (кросс-культурне побутування терміна), а також метод герменевтики (тлумачення визначень музикальності) та метод узагальнення (у висновках). Огляд концепцій показав розуміння музикальності як критерію для отримання естетичної насолоди (Е. Ганслік), як емоційного переживання музики (Т. Адорно), а також як шляху до набуття гармонії свого внутрішнього світу (І. Ашмарін).

СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ БАНДУРНОГО АНСАМБЛЕВОГО МИСТЕЦТВА В СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Віолетта Дутчак, Ольга Кубік

Віолетта Дутчак, доктор мистецтвознавства, професор, завідувачка кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)
Ольга Кубік, аспірантка кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6050-4698, ORCID ID: 0000-0002-5277-8266

Anotation. У дослідженні пропонується хронологічний зріз розвитку ансамблевого бандурного мистецтва в середовищі української діаспори упродовж ХХ – початку ХХІ століття. У статті використано загальнонауко- ву та музикознавчу методологію, зокрема історичний, джерелознавчий, аналітичний методи. Диференційовано діяльність бандурних колективів в українських осередках країн світу. Здійснено аналіз ансамблевого реперту- ару бандуристів зарубіжжя за тематичними, жанрово-стильовими, виконавськими векторами. Проаналізова- но концертну, звукозаписну, видавничу діяльність бандурних колективів камерного і великого складу (капели). Виокремлено мистецькі здобутки керівників і бандурних колективів, аксіологічне значення їхньої діяльності за кордоном, зокрема в популяризації творчості українських композиторів і поетів. Окрему увагу приділено про- відним мистецьким колективам українського зарубіжжя – Капелі бандуристів ім. Т. Шевченка (Сполучені Штати Америки), Канадській капелі бандуристів, бандурним колективам Польщі, Австралії, Аргентини й іншим. Результатом дослідження постає цілісна картина розвитку і здобутків ансамблевого бандурного мистецтва в середовищі української діаспори в сукупності виконавської діяльності різних осередків та колективів. Перспек- тивним напрямом дослідження є виокремлення творчості деяких колективів і їхніх керівників.
Keywords: У дослідженні пропонується хронологічний зріз розвитку ансамблевого бандурного мистецтва в середовищі української діаспори упродовж ХХ – початку ХХІ століття. У статті використано загальнонауко- ву та музикознавчу методологію, зокрема історичний, джерелознавчий, аналітичний методи. Диференційовано діяльність бандурних колективів в українських осередках країн світу. Здійснено аналіз ансамблевого реперту- ару бандуристів зарубіжжя за тематичними, жанрово-стильовими, виконавськими векторами. Проаналізова- но концертну, звукозаписну, видавничу діяльність бандурних колективів камерного і великого складу (капели). Виокремлено мистецькі здобутки керівників і бандурних колективів, аксіологічне значення їхньої діяльності за кордоном, зокрема в популяризації творчості українських композиторів і поетів. Окрему увагу приділено про- відним мистецьким колективам українського зарубіжжя – Капелі бандуристів ім. Т. Шевченка (Сполучені Штати Америки), Канадській капелі бандуристів, бандурним колективам Польщі, Австралії, Аргентини й іншим. Результатом дослідження постає цілісна картина розвитку і здобутків ансамблевого бандурного мистецтва в середовищі української діаспори в сукупності виконавської діяльності різних осередків та колективів. Перспек- тивним напрямом дослідження є виокремлення творчості деяких колективів і їхніх керівників.

УКРАЇНСЬКА РАДЯНСЬКА ДИТЯЧА КНИГА 1920–30-Х РОКІВ: КОНЦЕПЦІЯ ІЛЮСТРУВАННЯ Б. БУТНІКА-СІВЕРСЬКОГО ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЯ

Валерія Пітеніна

аспірант кафедри історії та теорії мистецтва
Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6303-051Х

Anotation. У статті розкривається діяльність Кабінету дитячої творчості ВУАН. Зокрема аналізується теоре- тична й практична діяльність педагога, психолога, художнього редактора видавництва «Культура» Б. Бутніка- Сіверського та його роль у формуванні візуальної мови української дитячої книги перших радянських десятиліть. Досліджено його методики диференціації зображень для дітей різного віку, проголошені в роботі «Принципи ілюстрування дитячої книги». На прикладі низки дитячих видань, оформлених художниками-ілюстраторами Є. Раче- вим, Б. Крюковим, Б. Єрмоленком, І. Ніжником, Г. Пустовойтом, продемонстровано використання площинних композиційних рішень, спрощених об’ємів, схематичних жестів замість складних ракурсів, відсутності світлотіні та перспективи в якості рекомендованих художніх засобів для дитячої книги. Цей комплекс художніх прийомів сприяв створенню специфічної на той час стилістики, що уподібнює ілюстрацію до дитячого малюнка. Таким чином виявлено, що теоретичні дослідження та нові концепції ілюстрування дитячої книги, зокрема Б. Бутніка- Сіверського, стали одним із чинників зміни візуальності української дитячої книги 1920–30-х років.
Keywords: У статті розкривається діяльність Кабінету дитячої творчості ВУАН. Зокрема аналізується теоре- тична й практична діяльність педагога, психолога, художнього редактора видавництва «Культура» Б. Бутніка- Сіверського та його роль у формуванні візуальної мови української дитячої книги перших радянських десятиліть. Досліджено його методики диференціації зображень для дітей різного віку, проголошені в роботі «Принципи ілюстрування дитячої книги». На прикладі низки дитячих видань, оформлених художниками-ілюстраторами Є. Раче- вим, Б. Крюковим, Б. Єрмоленком, І. Ніжником, Г. Пустовойтом, продемонстровано використання площинних композиційних рішень, спрощених об’ємів, схематичних жестів замість складних ракурсів, відсутності світлотіні та перспективи в якості рекомендованих художніх засобів для дитячої книги. Цей комплекс художніх прийомів сприяв створенню специфічної на той час стилістики, що уподібнює ілюстрацію до дитячого малюнка. Таким чином виявлено, що теоретичні дослідження та нові концепції ілюстрування дитячої книги, зокрема Б. Бутніка- Сіверського, стали одним із чинників зміни візуальності української дитячої книги 1920–30-х років.

ЗДОБИЧНИЦТВО УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА В ЗГАДКАХ СУЧАСНИКІВ XVI СТ.

Оксана Амеліна

аспірантка
Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2450-7848

Anotation. У статті розкривається питання сприйняття традиції козацького здобичництва сучасниками, пере- важно урядниками Речі Посполитої, мандрівниками, дипломатами. У публікації проаналізовано матеріали, зосереджені в королівських і гетьманських універсалах, постановах і листах зазначеного періоду. Окрім того, особлива увага звертається на записки сучасників, які служили при королівських дворах або були відомими того- часними політичними та військовими діячами. Судження сучасників про здобичництво українського козацтва є доволі репрезентативними й дають можливість більш об’єктивно оцінювати офіційне та неофіційне трактування й обґрунтування здобичництва як у середовищі українського козацтва, так і у владі Речі Посполитої. Також публікація частково розкриває питання впливу традиції здобичництва на міжнародну ситуацію в межах Великого Степового Кордону України.
Keywords: У статті розкривається питання сприйняття традиції козацького здобичництва сучасниками, пере- важно урядниками Речі Посполитої, мандрівниками, дипломатами. У публікації проаналізовано матеріали, зосереджені в королівських і гетьманських універсалах, постановах і листах зазначеного періоду. Окрім того, особлива увага звертається на записки сучасників, які служили при королівських дворах або були відомими того- часними політичними та військовими діячами. Судження сучасників про здобичництво українського козацтва є доволі репрезентативними й дають можливість більш об’єктивно оцінювати офіційне та неофіційне трактування й обґрунтування здобичництва як у середовищі українського козацтва, так і у владі Речі Посполитої. Також публікація частково розкриває питання впливу традиції здобичництва на міжнародну ситуацію в межах Великого Степового Кордону України.

ІНШОМОВНА СЕРЕДНЯ ТА ВИЩА ОСВІТА У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ: СТРАТЕГІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Іван Безена, Марія Парфентьєва

Іван Безена, кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри соціально-гуманітарної освіти КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради (Дніпро, Україна)
Марія Парфентьєва, викладач українсько-польського центру Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7169-2038, ORCID ID: 0000-0003-3638-9153

Anotation. Стаття присвячена дослідженню проблеми розвитку іншомовного освітнього середовища у контек- сті євроінтеграції та задоволення індивідуальних освітніх потреб і необмеженої мовленнєвої комунікації у від- критому світі. Стратегічною метою України окреслюються загальні проблеми: формування вільної особистості вчителя, який займається актуальними питаннями сталого професійного зростання; надання особливого значення цінностям толерантності та поваги до іншої думки або культури; спроможність сформувати новий рівень органі- зації освітнього середовища (динамічного, гнучкого, індивідуально зорієнтованого). Автори досліджували: вчителя національної середньої та вищої школи; нові моделі підвищення кваліфікації; трансформації змісту та якості іншомовної освіти; практики реформи іншомовної освіти на рівні закладу освіти. Оцінений рівень матеріально-технічного забезпечення іншомовного освітнього середовища та професійної діяль- ності учителя. Сучасна модель педагогічного професійного зростання має включати: мобільність, гнучкість і свободу вибо- ру вчителя форми та теми, терміни та періодичність підвищення кваліфікації. Зарубіжний досвід педагогічного творчого зростання підтверджується гарантованою наявністю у вчителя ключового права на академічну свободу у вище окреслених аспектах професійної діяльності та мінімальним впливом адміністрації закладу освіти, але водночас повною відповідальністю вчителя за зміст/якість іншомовної освіти здобувачів.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню проблеми розвитку іншомовного освітнього середовища у контек- сті євроінтеграції та задоволення індивідуальних освітніх потреб і необмеженої мовленнєвої комунікації у від- критому світі. Стратегічною метою України окреслюються загальні проблеми: формування вільної особистості вчителя, який займається актуальними питаннями сталого професійного зростання; надання особливого значення цінностям толерантності та поваги до іншої думки або культури; спроможність сформувати новий рівень органі- зації освітнього середовища (динамічного, гнучкого, індивідуально зорієнтованого). Автори досліджували: вчителя національної середньої та вищої школи; нові моделі підвищення кваліфікації; трансформації змісту та якості іншомовної освіти; практики реформи іншомовної освіти на рівні закладу освіти. Оцінений рівень матеріально-технічного забезпечення іншомовного освітнього середовища та професійної діяль- ності учителя. Сучасна модель педагогічного професійного зростання має включати: мобільність, гнучкість і свободу вибо- ру вчителя форми та теми, терміни та періодичність підвищення кваліфікації. Зарубіжний досвід педагогічного творчого зростання підтверджується гарантованою наявністю у вчителя ключового права на академічну свободу у вище окреслених аспектах професійної діяльності та мінімальним впливом адміністрації закладу освіти, але водночас повною відповідальністю вчителя за зміст/якість іншомовної освіти здобувачів.

СТРУКТУРА РОДИНИ УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ.

Світлана Дудка

аспірантка кафедри історії України
Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (Полтава, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7748-2106

Anotation. Статтю присвячено характеристиці сім’ї та мережі родинних зв’язків сільських жителів української козацької держави Гетьманщини у другій половині XVIII ст. На прикладі найчисельнішої мікрогрупи сільського соціуму – козаків – аналізуються показники населеності домогосподарств і чисельності родин, поколінний склад, типологія і структура сімейних домогосподарств. Обрахунки проведено на основі облікових даних сповідних розписів трьох сіл Лубенського полку Гетьманщини (пізніше – Пирятинського повіту Київського намісництва) – Давидівки, Повстина та Харківців. Дослідження ґрунтується на широко поширеній у сучасній історико-демогра- фічній науці методиці визначення структури родинних домогосподарств британського історика Пітера Ласлетта. Встановлено, що упродовж другої половини XVIII ст. у середовищі козацького населення аналізованих сіл переважали складні форми сімейної організації. Отримані дані є близькими до аналогічних показників, обрахованих українськими дослідниками стосовно інших сільських населених пунктів Гетьманщини.
Keywords: Статтю присвячено характеристиці сім’ї та мережі родинних зв’язків сільських жителів української козацької держави Гетьманщини у другій половині XVIII ст. На прикладі найчисельнішої мікрогрупи сільського соціуму – козаків – аналізуються показники населеності домогосподарств і чисельності родин, поколінний склад, типологія і структура сімейних домогосподарств. Обрахунки проведено на основі облікових даних сповідних розписів трьох сіл Лубенського полку Гетьманщини (пізніше – Пирятинського повіту Київського намісництва) – Давидівки, Повстина та Харківців. Дослідження ґрунтується на широко поширеній у сучасній історико-демогра- фічній науці методиці визначення структури родинних домогосподарств британського історика Пітера Ласлетта. Встановлено, що упродовж другої половини XVIII ст. у середовищі козацького населення аналізованих сіл переважали складні форми сімейної організації. Отримані дані є близькими до аналогічних показників, обрахованих українськими дослідниками стосовно інших сільських населених пунктів Гетьманщини.

СПРОЩЕНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

Олександр Іванов

аспірант юридичного факультету
Академії адвокатури України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0025-3589-4628

Anotation. У статті досліджується спрощене позовне провадження в господарському судочинстві та проблеми з порядком проведення розгляду господарськими судами справ. Узагальнено, що основне завдання господар- ського судочинства полягає у відновленні порушених прав суб’єктів господарювання у спосіб, що є одночасно економічно вигідним та оперативним. Мінімізація витрат часу на розв’язання спорів у судовому порядку є запо- рукою інтенсифікації господарської діяльності, а тому така інтенсифікація повинна забезпечуватися, окрім іншо- го, якістю судових процедур і їх спрощеним характером. Розкрито сутність та основне призначення процедури спрощеного позовного провадження у господарському процесі. Досліджено питання щодо справ, які доцільно та можливо розглядати у порядку спрощеного позовного провадження. Виявлено, що застосування спрощеного провадження в господарському судочинстві пов’язано з дотриманням умов суб’єктивного й об’єктивного харак- теру. Спрощення структури провадження і судового розгляду справи передбачає скасування окремих процесуаль- них дій та етапів на стадіях підготовчого провадження і судового розгляду справи. Виокремлено основні пробле- ми практичного здійснення спрощеного позовного провадження та запропоновані шляхи їх вирішення.
Keywords: У статті досліджується спрощене позовне провадження в господарському судочинстві та проблеми з порядком проведення розгляду господарськими судами справ. Узагальнено, що основне завдання господар- ського судочинства полягає у відновленні порушених прав суб’єктів господарювання у спосіб, що є одночасно економічно вигідним та оперативним. Мінімізація витрат часу на розв’язання спорів у судовому порядку є запо- рукою інтенсифікації господарської діяльності, а тому така інтенсифікація повинна забезпечуватися, окрім іншо- го, якістю судових процедур і їх спрощеним характером. Розкрито сутність та основне призначення процедури спрощеного позовного провадження у господарському процесі. Досліджено питання щодо справ, які доцільно та можливо розглядати у порядку спрощеного позовного провадження. Виявлено, що застосування спрощеного провадження в господарському судочинстві пов’язано з дотриманням умов суб’єктивного й об’єктивного харак- теру. Спрощення структури провадження і судового розгляду справи передбачає скасування окремих процесуаль- них дій та етапів на стадіях підготовчого провадження і судового розгляду справи. Виокремлено основні пробле- ми практичного здійснення спрощеного позовного провадження та запропоновані шляхи їх вирішення.

ОСОБИСТІСНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ В УМОВАХ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ

Ольга Клепікова

аспірантка кафедри психології особистості та соціальних практик
Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4227-6238

Anotation. У статті теоретично обґрунтовано й емпірично досліджено взаємозв’язок між психологічними кате- горіями «особистісне благополуччя» та «професійне становлення». Висвітлено результати емпіричного дослідження особистісного благополуччя майбутніх психологів в умовах професійного становлення під час фахового навчання університеті. Дослідження проведено із 311 студентами Київського університету імені Бориса Грінчен- ка перших – четвертих курсів за спеціальністю «Психологія». У дослідженні використано такий діагностичний інструментарій, як: «Шкала психологічного благополуччя К. Ріфф» (адаптація Т.Д. Шевельонкова, Т.П. Фесенко); «Методика діагностики рівня та типу професійного становлення студента» (О.А. Столярчук). У результаті конста- тувального експерименту встановлено значущий зв’язок категорій «особистісне благополуччя» та «професійне становлення». Встановлено панівні за рейтингом значущості компоненти особистісного благополуччя студентів- психологів в умовах професійного становлення.
Keywords: У статті теоретично обґрунтовано й емпірично досліджено взаємозв’язок між психологічними кате- горіями «особистісне благополуччя» та «професійне становлення». Висвітлено результати емпіричного дослідження особистісного благополуччя майбутніх психологів в умовах професійного становлення під час фахового навчання університеті. Дослідження проведено із 311 студентами Київського університету імені Бориса Грінчен- ка перших – четвертих курсів за спеціальністю «Психологія». У дослідженні використано такий діагностичний інструментарій, як: «Шкала психологічного благополуччя К. Ріфф» (адаптація Т.Д. Шевельонкова, Т.П. Фесенко); «Методика діагностики рівня та типу професійного становлення студента» (О.А. Столярчук). У результаті конста- тувального експерименту встановлено значущий зв’язок категорій «особистісне благополуччя» та «професійне становлення». Встановлено панівні за рейтингом значущості компоненти особистісного благополуччя студентів- психологів в умовах професійного становлення.

ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧІ ТЕРМІНИ У ПРАЦЯХ М. РИЛЬСЬКОГО КРІЗЬ ПРИЗМУ ПОЛЕМІКИ ЗІ ШКОЛОЮ А. ФЕДОРОВА

Ірина Куліш

аспірантка кафедри теорії і практики перекладу з англійської
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9377-996X

Anotation. У статті проведено аналіз особливостей вживання перекладознавчих термінів «адекватність», «вірність», «точність», «еквівалентність», «відповідність» та їх морфологічних форм у перекладознавчому доробку М. Рильського на тлі полеміки М. Рильського як представника літературознавчої теорії художнього перекладу з А. Федоровим як представником лінгвістичного підходу до перекладу щодо досліджуваних термінів. Дослідження виконано в межах дескриптивного мета-перекладознавства через ретроспективно-діахронічний та синхронічний підходи. Висвітлено становлення наведених термінів в українській перекладознавчій думці в період від кінця 1920-х до 1950-х рр., їх подальшу еволюцію, а також визначено пріоритетність тих чи інших термінів в індивідуальній науковій мові М. Рильського. Проаналізовано фактори впливу на формування концептосфери М. Рильського як неокласика та автора теорії художнього перекладу з близькоспоріднених мов за певних історичних умов. Досліджено основні риси терміновживання у М. Рильського, наповнення та зміст одиниць авторської терміносистеми і концептосфери М. Рильського-перекладознавця, уточнено відтінки значення вищенаведених термінів у М. Рильського.
Keywords: У статті проведено аналіз особливостей вживання перекладознавчих термінів «адекватність», «вірність», «точність», «еквівалентність», «відповідність» та їх морфологічних форм у перекладознавчому доробку М. Рильського на тлі полеміки М. Рильського як представника літературознавчої теорії художнього перекладу з А. Федоровим як представником лінгвістичного підходу до перекладу щодо досліджуваних термінів. Дослідження виконано в межах дескриптивного мета-перекладознавства через ретроспективно-діахронічний та синхронічний підходи. Висвітлено становлення наведених термінів в українській перекладознавчій думці в період від кінця 1920-х до 1950-х рр., їх подальшу еволюцію, а також визначено пріоритетність тих чи інших термінів в індивідуальній науковій мові М. Рильського. Проаналізовано фактори впливу на формування концептосфери М. Рильського як неокласика та автора теорії художнього перекладу з близькоспоріднених мов за певних історичних умов. Досліджено основні риси терміновживання у М. Рильського, наповнення та зміст одиниць авторської терміносистеми і концептосфери М. Рильського-перекладознавця, уточнено відтінки значення вищенаведених термінів у М. Рильського.

ТЕМАТИЧНІ ПАРАДИГМИ ЛІРИКИ ЧЖУАН ЦЗЯН ТА СЮЙ МУ ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАРОДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КИТАЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Альона Кундій

магістр філології, випускниця кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2686-7553

Anotation. Стаття присвячена вивченню авторської лірики поеток Чжуан Цзян та Сюй Му, творчість яких уві- йшла до складу канонічної збірки давньої поезії Китаю – «Книги пісень». Завдяки майстерності свого поетичного таланту перші поетки доціньської епохи змогли висловити та передати багатогранність душевних переживань китайської жінки, яка жила в непростий період історії Китаю. У роботі були використані такі наукові методи: культурно-історичний, біографічний та метод текстового аналізу. Більшість тематичних парадигм лірики Чжуан Цзян та Сюй Му, як-от поезія розставання та траурна лірика, відобразилися на особливостях творчості китай- ських поетів пізніших епох. Результати нашого дослідження можуть сприяти глибшому вивченню впливу «Ши цзіну» на китайську поетичну творчість загалом, а також слугувати базою для детального аналізу жіночої поезії феодального Китаю пізніших епох.
Keywords: Стаття присвячена вивченню авторської лірики поеток Чжуан Цзян та Сюй Му, творчість яких уві- йшла до складу канонічної збірки давньої поезії Китаю – «Книги пісень». Завдяки майстерності свого поетичного таланту перші поетки доціньської епохи змогли висловити та передати багатогранність душевних переживань китайської жінки, яка жила в непростий період історії Китаю. У роботі були використані такі наукові методи: культурно-історичний, біографічний та метод текстового аналізу. Більшість тематичних парадигм лірики Чжуан Цзян та Сюй Му, як-от поезія розставання та траурна лірика, відобразилися на особливостях творчості китай- ських поетів пізніших епох. Результати нашого дослідження можуть сприяти глибшому вивченню впливу «Ши цзіну» на китайську поетичну творчість загалом, а також слугувати базою для детального аналізу жіночої поезії феодального Китаю пізніших епох.

РИБАЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ КАЛАМБУРИ В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ УКРАЇНЦІВ

Роман Міняйло

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української лінгвістики, літератури та методики навчання
КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9392-594X

Anotation. У розвідці проаналізовано мотиваційну природу породжених рибальським буттям устале- них комічних висловів, у яких обіграно багатозначність слова (словосполучення) або співзвучність слів. Внутрішня форма цих каламбурних фразеологізмів до того ж нерідко ускладнена несподіваною, дещо загад- ковою «сюжетною лінією» мотиваційної основи (мотиваційного ланцюжка), що змушує до активізації мис- лення в напрямі розкриття «згущеної думки» (за О. Потебнею), занурення у світ народних бувальщин, анек- дотів, повірʼїв, тобто осягнення рибальського промислу як матеріально-духовного складника національної культури. Тож встановлення мотиваційного ланцюжка каламбурно-мотивованих фразеологізмів можливе лише за умови розгляду їхньої внутрішньої форми крізь призму загальнонародних етнокультурних стерео- типів, ретрансльованих у вигляді евфемістичної чи перифрастичної загадки, іронічної (глузливої) конотації якогось із складників вислову, у чому відображається вигадливе дискурсивне мислення українців.
Keywords: У розвідці проаналізовано мотиваційну природу породжених рибальським буттям устале- них комічних висловів, у яких обіграно багатозначність слова (словосполучення) або співзвучність слів. Внутрішня форма цих каламбурних фразеологізмів до того ж нерідко ускладнена несподіваною, дещо загад- ковою «сюжетною лінією» мотиваційної основи (мотиваційного ланцюжка), що змушує до активізації мис- лення в напрямі розкриття «згущеної думки» (за О. Потебнею), занурення у світ народних бувальщин, анек- дотів, повірʼїв, тобто осягнення рибальського промислу як матеріально-духовного складника національної культури. Тож встановлення мотиваційного ланцюжка каламбурно-мотивованих фразеологізмів можливе лише за умови розгляду їхньої внутрішньої форми крізь призму загальнонародних етнокультурних стерео- типів, ретрансльованих у вигляді евфемістичної чи перифрастичної загадки, іронічної (глузливої) конотації якогось із складників вислову, у чому відображається вигадливе дискурсивне мислення українців.

ІДЕОГРАФІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ НІМЕЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ГЕТЕРОСТЕРЕОТИПІВ

Ірина Орел

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри романо-германської філології
Рівненського державного гуманітарного університету (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7258-1444

Anotation. У статті описано семантичну класифікацію німецьких фразеологізмів на позначення гетеростерео- типів. Для проведення розвідки залучено низку загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів, які забезпе- чують отримання релевантних результатів. Основним прийомом дослідження є компонентний аналіз, який сприяє встановленню складу структури ФО і семно-семемного набору структури значення. Виявлено фразеотематичну групу, яка складається із трьох варіантно-семантичних полів, які структуровані фразеосемантичними рядами. Кожен фразеосемантичний ряд репрезентовано ФО, що мають спільну диференційну та інтегральну семи, але від- мінні семеми, через що транслюється позитивна, негативна чи нейтральна оцінки. Виокремлені оцінні складники фразеологічного значення розглядаємо як ідеограми, на основі яких можливо проводити подальше ідеографіч- не членування ФО на підставі аналізу структури конотативного компонента фразеологічного значення. Розгляд структури фразеологічного значення проводиться з урахуванням екстралінгвальних чинників, які відображають ознаки ономасіологічного портрета досліджуваних ФО. Встановлення позалінгвальних чинників, які визнача- ють підстави і вектори переосмислення виокремлених ознак стереотипізованого образу, уможливило виявлення семантичних компонентів та їх елементів у структурі цілісного значення ФО.
Keywords: У статті описано семантичну класифікацію німецьких фразеологізмів на позначення гетеростерео- типів. Для проведення розвідки залучено низку загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів, які забезпе- чують отримання релевантних результатів. Основним прийомом дослідження є компонентний аналіз, який сприяє встановленню складу структури ФО і семно-семемного набору структури значення. Виявлено фразеотематичну групу, яка складається із трьох варіантно-семантичних полів, які структуровані фразеосемантичними рядами. Кожен фразеосемантичний ряд репрезентовано ФО, що мають спільну диференційну та інтегральну семи, але від- мінні семеми, через що транслюється позитивна, негативна чи нейтральна оцінки. Виокремлені оцінні складники фразеологічного значення розглядаємо як ідеограми, на основі яких можливо проводити подальше ідеографіч- не членування ФО на підставі аналізу структури конотативного компонента фразеологічного значення. Розгляд структури фразеологічного значення проводиться з урахуванням екстралінгвальних чинників, які відображають ознаки ономасіологічного портрета досліджуваних ФО. Встановлення позалінгвальних чинників, які визнача- ють підстави і вектори переосмислення виокремлених ознак стереотипізованого образу, уможливило виявлення семантичних компонентів та їх елементів у структурі цілісного значення ФО.

ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНИЙ СТАН У ТУРЕЦЬКІЙ МОВІ

Ярослав Підлипний, Ганна Спотар-Аяр

Ярослав Підлипний, магістр філології, студент кафедри тюркології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)
Ганна Спотар-Аяр, кандидат філологічних наук, асистент кафедри тюркології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0425-1299, ORCID ID: 0000-0002-2861-6339

Anotation. У статті досліджено лексичні та граматичні категорії зобов’язання в турецькій мові, встановлено специфіку їхнього функціонування та відмінності вжитку. Проаналізовано етапи розвитку конструкцій на позна- чення зобов’язання. З’ясовано, що конструкції зобов’язання залежно від контексту можуть виражати прохання, наполегливість, благання, бажання, намір, заохочення, наказ, мету, наслідки та результативність. Визначено сту- пені перформативності супровідних дієслів: впливові, невпливові, нейтральні. Розглянуто афікси, що актуалізу- ють семантику зобов’язання, конструкції з якими можуть виражати значення конкретної події в минулому, пері- одичне зобов’язання та зобов’язання відносно очікуваного або недалекого майбутнього. Визначено відмінності між об’єктивною і створеною мовцем потребою, а також між актуалізованою і неактуалізованою необхідністю. У статті подається розподіл способів вираження зобов’язання за групами та наведено приклади їх використання.
Keywords: У статті досліджено лексичні та граматичні категорії зобов’язання в турецькій мові, встановлено специфіку їхнього функціонування та відмінності вжитку. Проаналізовано етапи розвитку конструкцій на позна- чення зобов’язання. З’ясовано, що конструкції зобов’язання залежно від контексту можуть виражати прохання, наполегливість, благання, бажання, намір, заохочення, наказ, мету, наслідки та результативність. Визначено сту- пені перформативності супровідних дієслів: впливові, невпливові, нейтральні. Розглянуто афікси, що актуалізу- ють семантику зобов’язання, конструкції з якими можуть виражати значення конкретної події в минулому, пері- одичне зобов’язання та зобов’язання відносно очікуваного або недалекого майбутнього. Визначено відмінності між об’єктивною і створеною мовцем потребою, а також між актуалізованою і неактуалізованою необхідністю. У статті подається розподіл способів вираження зобов’язання за групами та наведено приклади їх використання.

СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДІВ ТУРЕЦЬКОЮ МОВОЮ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ: НАЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Ірина Прушковська

докторка філологічних наук, доцентка, професорка кафедри іноземних мов
Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1949-0911

Anotation. Дослідження присвячено перекладам літературних творів з європейської (англійської, французької) та слов’янської (російської, української) мов на турецьку мову в період реформ в Османській державі, окрему ува- гу зосереджено на аналізі художніх перекладів, здійснених у другій половині ХХ – початку ХХІ століття з ракурсу стратегій перекладу, які визначаються національною специфікою турків. Основний акцент зроблено на елементах оригінальних текстів, які мають національний вплив на культурний ґрунт мови перекладу. Робота із запропоно- ваним фактичним матеріалом лягла в основу висновків про те, що турецькі перекладачі свідомо вносили і продо- вжують вносити зміни до тексту перекладу з метою захисту національних інтересів.
Keywords: Дослідження присвячено перекладам літературних творів з європейської (англійської, французької) та слов’янської (російської, української) мов на турецьку мову в період реформ в Османській державі, окрему ува- гу зосереджено на аналізі художніх перекладів, здійснених у другій половині ХХ – початку ХХІ століття з ракурсу стратегій перекладу, які визначаються національною специфікою турків. Основний акцент зроблено на елементах оригінальних текстів, які мають національний вплив на культурний ґрунт мови перекладу. Робота із запропоно- ваним фактичним матеріалом лягла в основу висновків про те, що турецькі перекладачі свідомо вносили і продо- вжують вносити зміни до тексту перекладу з метою захисту національних інтересів.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕЛІБЕРАТИВНОЇ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ

Вікторія Медведська

аспірантка кафедри політології філософського факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6817-155X

Anotation. У статті проаналізовано особливості взаємодії громадянського суспільства та органів державної влади в Україні та окреслено перспективи і пріоритетні напрями для розвитку деліберативної демократії на теренах України. Автором окреслено стан формування деліберативного діалогу в соціальних мережах, що має велике значення для формування громадянського суспільства в Україні. Для досягнення поставленої мети наукового дослідження використовувалися загально-теоретичні та специ- фічні методи дослідження, зокрема описовий, системний, структурно-функціональний. У статті виокремлено потенційні шляхи підвищення ефективності проведення консультацій у межах делібе- ративної демократії. Автор підкреслює, що сьогодні українське суспільство готове до поступового впроваджен- ня елементів деліберативної демократії, що приведе до раціональної комунікації між органами державної влади та громадянським суспільством, а також сприятиме їх транспарентній та ефективній взаємодії.
Keywords: У статті проаналізовано особливості взаємодії громадянського суспільства та органів державної влади в Україні та окреслено перспективи і пріоритетні напрями для розвитку деліберативної демократії на теренах України. Автором окреслено стан формування деліберативного діалогу в соціальних мережах, що має велике значення для формування громадянського суспільства в Україні. Для досягнення поставленої мети наукового дослідження використовувалися загально-теоретичні та специ- фічні методи дослідження, зокрема описовий, системний, структурно-функціональний. У статті виокремлено потенційні шляхи підвищення ефективності проведення консультацій у межах делібе- ративної демократії. Автор підкреслює, що сьогодні українське суспільство готове до поступового впроваджен- ня елементів деліберативної демократії, що приведе до раціональної комунікації між органами державної влади та громадянським суспільством, а також сприятиме їх транспарентній та ефективній взаємодії.

СИМВОЛ ТА ПЕРФОРМАНС У ПОЛІТИЧНІЙ КОМУНІКАЦІЇ ДОБИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Анастасія Оніщенко

аспірантка кафедри політології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3192-2652

Anotation. Дане дослідження присвячено ролі символу та перформансу в сучасній політичній комунікації. Політична комунікація виступає в ролі публічного діалогу між владою та громадянським суспільством. Вплив доби постмодернізму призводить до відчутних змін у сучасному дискурсі: посилення значення візуального сприй- няття, обширне використання різноманітних маркетингових інструментів та включення відкритих інтернет-май- данчиків у політичну комунікацію. У свою чергу це призвело до посилення значення символу та перформансу в публічній комунікації та їх ролі в процесі легітимації політичної влади. Особливої актуальності подальше дослі- дження цієї теми набуває в контексті загострення соціальних криз та криз комунікації, які виливаються в протес- ти, мітинги та інші деструктивні різновиди перформансів. Тому дослідження особливостей сучасної політичної комунікації та ефективне використання її символічного складника є необхідними для налагодження ефективного діалогу між владою і громадою та уникнення різного роду конфліктних ситуацій.
Keywords: Дане дослідження присвячено ролі символу та перформансу в сучасній політичній комунікації. Політична комунікація виступає в ролі публічного діалогу між владою та громадянським суспільством. Вплив доби постмодернізму призводить до відчутних змін у сучасному дискурсі: посилення значення візуального сприй- няття, обширне використання різноманітних маркетингових інструментів та включення відкритих інтернет-май- данчиків у політичну комунікацію. У свою чергу це призвело до посилення значення символу та перформансу в публічній комунікації та їх ролі в процесі легітимації політичної влади. Особливої актуальності подальше дослі- дження цієї теми набуває в контексті загострення соціальних криз та криз комунікації, які виливаються в протес- ти, мітинги та інші деструктивні різновиди перформансів. Тому дослідження особливостей сучасної політичної комунікації та ефективне використання її символічного складника є необхідними для налагодження ефективного діалогу між владою і громадою та уникнення різного роду конфліктних ситуацій.

ОПІР ЗМІНАМ У ПРОЦЕСІ РЕФОРМУВАННЯ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ: ПРОЯВИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Жанна Петрочко

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи
Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4413-1243

Anotation. У положеннях наукової статті автор подає аналіз думок щодо опору змінам e процесі реформу- вання інтернатних закладів в Україні. Висновки зроблено за результатами реалізації проєкту на замовлення Міністерства соціальної політики України за підтримки Світового банку в Тернопільській області (2019-2021 рр.). Представлено статистичні дані, одержані під час реалізації проєкту. Розкрито сутність деінституціалі- зації, а також прояви опору цьому процесу на різних рівнях (суспільному, інституційному, особистісному). Наголошено на викликах, що спричиняють опір на державному/суспільному рівні. Проаналізовано труднощі реінтеграції вихованця інтернатного закладу. Описано форми, ознаки й причини опору, який чинить людина під час змін. Визначено шляхи (методи) подолання опору працівниками інтернатних закладів в умовах деінститу- ціалізації. Акцентовано на важливості виділення такої компетентності педагогічних працівників інтернатних закладів, як готовність до змін.
Keywords: У положеннях наукової статті автор подає аналіз думок щодо опору змінам e процесі реформу- вання інтернатних закладів в Україні. Висновки зроблено за результатами реалізації проєкту на замовлення Міністерства соціальної політики України за підтримки Світового банку в Тернопільській області (2019-2021 рр.). Представлено статистичні дані, одержані під час реалізації проєкту. Розкрито сутність деінституціалі- зації, а також прояви опору цьому процесу на різних рівнях (суспільному, інституційному, особистісному). Наголошено на викликах, що спричиняють опір на державному/суспільному рівні. Проаналізовано труднощі реінтеграції вихованця інтернатного закладу. Описано форми, ознаки й причини опору, який чинить людина під час змін. Визначено шляхи (методи) подолання опору працівниками інтернатних закладів в умовах деінститу- ціалізації. Акцентовано на важливості виділення такої компетентності педагогічних працівників інтернатних закладів, як готовність до змін.

СЕКСУАЛІЗАЦІЯ СУЧАСНИХ МАСМЕДІА

Валентина Кубко

кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри інформаційної діяльності та медіакомунікацій
Державного університету «Одеська політехніка» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0433-2013

Anotation. Сексуалізація сучасних медіа загалом і реклами зокрема не тільки привертає увагу, а й впливає на соціалізацію та ставлення до того чи іншого бренду. На основі контент-аналізу медіа акцентовано увагу на явищі сексизму, його різновидах, використанні ґендерних та соціальних стереотипів, особливо в царині реклами, та ставленні до них соціуму. Зазначено вплив соціальних стереотипів на формування сучасного споживача тих чи інших товарів. Проаналізовано вплив сексуалізованої реклами на виховання дітей та підлітків. Визначено роль міжнародних та вітчизняних громадських організацій у запобіганні та протидії дискримінаційній рекламі. Зроблено висновки про те, що масмедіа (і реклама) конструюють соціальні знання і соціальні образи, через які інтерпретується світ соціуму та формується відповідний соціальний досвід.
Keywords: Сексуалізація сучасних медіа загалом і реклами зокрема не тільки привертає увагу, а й впливає на соціалізацію та ставлення до того чи іншого бренду. На основі контент-аналізу медіа акцентовано увагу на явищі сексизму, його різновидах, використанні ґендерних та соціальних стереотипів, особливо в царині реклами, та ставленні до них соціуму. Зазначено вплив соціальних стереотипів на формування сучасного споживача тих чи інших товарів. Проаналізовано вплив сексуалізованої реклами на виховання дітей та підлітків. Визначено роль міжнародних та вітчизняних громадських організацій у запобіганні та протидії дискримінаційній рекламі. Зроблено висновки про те, що масмедіа (і реклама) конструюють соціальні знання і соціальні образи, через які інтерпретується світ соціуму та формується відповідний соціальний досвід.

ІНСТИТУТИ Й МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В КИТАЇ

Людмила Бережна

старший викладач кафедри іноземних мов
Донецького державного університету управління (Маріуполь, Донецька область, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4096-4309

Anotation. У статті розкрито одну зі стратегічних цілей зміцнення кожної держави – забезпечення якості вищої освіти в Китаї. Визначено механізми забезпечення якості вищої освіти Китаю та проаналізовано програми, проєкти й плани щодо подальшого розвитку системи забезпечення якості вищої освіти. Система управління вищою освітою Китаю визначена як поєднання державних і партійних органів: центрального й місцевого пар- тійного керівництва та управління партійно організацій центральних і місцевих державних органів і первинних організацій КПК з державними центральними й місцевими органами виконавчої влади. До інститутів партійно- го керівництва відносяться центральні керівні виконавчі органи ЦК КПК і місцеві виконавчі партійні комітети, партійні організації центральних і місцевих державних органів і первинних партійних комітетів ВНО, Інститути державного управління – центральні виконавчі органи (Держрада КНР, що включає Міністерство освіти й інші структури Держради, які займаються вищими навчальними закладами) і місцеві органи виконавчої влади (народ- ні уряди, що включають департаменти освіти провінцій та автономних районів, а також комітети освіти міст центрального підпорядкування).
Keywords: У статті розкрито одну зі стратегічних цілей зміцнення кожної держави – забезпечення якості вищої освіти в Китаї. Визначено механізми забезпечення якості вищої освіти Китаю та проаналізовано програми, проєкти й плани щодо подальшого розвитку системи забезпечення якості вищої освіти. Система управління вищою освітою Китаю визначена як поєднання державних і партійних органів: центрального й місцевого пар- тійного керівництва та управління партійно організацій центральних і місцевих державних органів і первинних організацій КПК з державними центральними й місцевими органами виконавчої влади. До інститутів партійно- го керівництва відносяться центральні керівні виконавчі органи ЦК КПК і місцеві виконавчі партійні комітети, партійні організації центральних і місцевих державних органів і первинних партійних комітетів ВНО, Інститути державного управління – центральні виконавчі органи (Держрада КНР, що включає Міністерство освіти й інші структури Держради, які займаються вищими навчальними закладами) і місцеві органи виконавчої влади (народ- ні уряди, що включають департаменти освіти провінцій та автономних районів, а також комітети освіти міст центрального підпорядкування).

МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ ТА ЛОГІСТИКИ У СУДНОБУДІВНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Ірина Запорожець

кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту
Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (Миколаїв, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4015-5958

Anotation. Метою досліджень є визначення особливостей формування логістичної системи проекту й обґрун- тування принципів управління проектами у логістиці суднобудівного підприємства. Суднобудівні підприємства є проектно-орієнтованими підприємствами з матричною організаційною структурою, де активно взаємодіють методи та моделі управління проектами і логістики. Побудовані моделі управління проектами в логістиці направ- лені на розвиток логістичної системи підприємства й управління потоком ресурсів, які походять через систему на всіх етапах життєвого циклу реалізації проекту. Управління суднобудівними проектами,характеризується складністю та динамічністю, що вимагає здійснення раціонального логістичного управління ресурсами про- ектів, пов’язаних із постійним управлінням змінами у структурі зв’язків між підприємствами партнерами, його взаємозв’язків із зовнішнім середовищем і функціонуванням бізнес-процесів. Функціональна й організаційна модель логістичної системи підприємства здатна забезпечити потужність логістичної системи, вирішити питан- ня управління витратами, запропонувати необхідний рівень сервісу в реалізації проектів, а інтегровані інфор- маційні системи управління проектами у логістиці дозволять підприємству відповідати факторам конкуренто- спроможності.
Keywords: Метою досліджень є визначення особливостей формування логістичної системи проекту й обґрун- тування принципів управління проектами у логістиці суднобудівного підприємства. Суднобудівні підприємства є проектно-орієнтованими підприємствами з матричною організаційною структурою, де активно взаємодіють методи та моделі управління проектами і логістики. Побудовані моделі управління проектами в логістиці направ- лені на розвиток логістичної системи підприємства й управління потоком ресурсів, які походять через систему на всіх етапах життєвого циклу реалізації проекту. Управління суднобудівними проектами,характеризується складністю та динамічністю, що вимагає здійснення раціонального логістичного управління ресурсами про- ектів, пов’язаних із постійним управлінням змінами у структурі зв’язків між підприємствами партнерами, його взаємозв’язків із зовнішнім середовищем і функціонуванням бізнес-процесів. Функціональна й організаційна модель логістичної системи підприємства здатна забезпечити потужність логістичної системи, вирішити питан- ня управління витратами, запропонувати необхідний рівень сервісу в реалізації проектів, а інтегровані інфор- маційні системи управління проектами у логістиці дозволять підприємству відповідати факторам конкуренто- спроможності.

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ТА МЕТОДІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЮ БЕЗПЕКОЮ ОСОБИСТОСТІ

Ігор Кукін

кандидат наук з державного управління, докторант кафедри прикордонної безпеки
Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0976-7884

Anotation. У статті автор проводить аналіз окремих питань, визначає зміст та структуру теоретико-методо- логічних засад публічного управління забезпеченням інформаційної безпеки особистості у сфері національної безпеки держави. Акцентовано увагу, що людина є основним елементом соціальної системи та носієм державної влади у демократичній країні. Це вимагає розглядати інформаційну безпеку особистості як один з основних чин- ників забезпечення інформаційної безпеки у сфері національної безпеки держави. В умовах ведення сучасних інформаційних війн ідеальна стратегія та тактика для отримання перемоги від- сутня. Український соціум та міжнародна спільнота продовжують знаходитися під тиском інформаційних загроз із боку ворожих держав. Це вимагає переосмислення терміна «інформація» та удосконалення теорії і практики публічного управління забезпеченням інформаційної безпеки особистості у сфері національної безпеки. Рекомен- довано у сфері забезпечення національної безпеки держави відокремлювати такі наукові категорії: функції, роль, місце, рівні, інструменти інформаційної безпеки особистості. Для зміцнення інформаційного імунітету найбільш важливими механізмами публічного управління зазначені мотиваційний, правового регулювання, двобічного симетричного діалогу із суспільством, інформаційної взаємо- дії, документування діяльності.
Keywords: У статті автор проводить аналіз окремих питань, визначає зміст та структуру теоретико-методо- логічних засад публічного управління забезпеченням інформаційної безпеки особистості у сфері національної безпеки держави. Акцентовано увагу, що людина є основним елементом соціальної системи та носієм державної влади у демократичній країні. Це вимагає розглядати інформаційну безпеку особистості як один з основних чин- ників забезпечення інформаційної безпеки у сфері національної безпеки держави. В умовах ведення сучасних інформаційних війн ідеальна стратегія та тактика для отримання перемоги від- сутня. Український соціум та міжнародна спільнота продовжують знаходитися під тиском інформаційних загроз із боку ворожих держав. Це вимагає переосмислення терміна «інформація» та удосконалення теорії і практики публічного управління забезпеченням інформаційної безпеки особистості у сфері національної безпеки. Рекомен- довано у сфері забезпечення національної безпеки держави відокремлювати такі наукові категорії: функції, роль, місце, рівні, інструменти інформаційної безпеки особистості. Для зміцнення інформаційного імунітету найбільш важливими механізмами публічного управління зазначені мотиваційний, правового регулювання, двобічного симетричного діалогу із суспільством, інформаційної взаємо- дії, документування діяльності.

АНТИКРИЗОВІ КОМУНІКАЦІЇ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕПУТАЦІЇ КОМПАНІЇ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

Микола Маранчак

здобувач наукового ступеня кандидата наук, викладач кафедри інформаційних технологій
Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5062-0759

Anotation. Дослідження пов'язане з пошуком нових антикризових засобів та методів захисту і підтримки репутації компанії в умовах пандемії COVID-19. Репутаційна стратегія не завжди враховує нові соціальні під- ходи до комунікації споживачів у сучасному онлайн-середовищі. Методологія дослідження полягає в застосу- ванні емпіричних методів включеного спостереження. Зазначений методологічний підхід дає змогу розкрити та піддати аналізу певні загрози стосовно репутаційного менеджменту підприємств, що утворюються під впли- вом появи специфічних споживчих звичок у карантинних умовах самоізоляції, та виявити проблеми репутації як довіри до бізнесу в умовах гіперчутливості споживачів у період коронакризи. Наукова новизна роботи поля- гає в розширенні уявлень про антикризові комунікації для збереження репутації компанії. Репутаційні ризики компаній в умовах пандемії COVID-19 зростають та стають непередбачуваними через чутливість споживачів до бренду. Активні соціальні кампанії організацій дають змогу не лише забезпечити антикризовий менеджмент, а й убезпечити репутацію як превентивні методи протидії потенційним кризовим ситуаціям. Завдяки визначен- ню базових антикризових можливостей організацій знайдено комунікаційні рішення для захисту репутації від кризових ситуацій.
Keywords: Дослідження пов'язане з пошуком нових антикризових засобів та методів захисту і підтримки репутації компанії в умовах пандемії COVID-19. Репутаційна стратегія не завжди враховує нові соціальні під- ходи до комунікації споживачів у сучасному онлайн-середовищі. Методологія дослідження полягає в застосу- ванні емпіричних методів включеного спостереження. Зазначений методологічний підхід дає змогу розкрити та піддати аналізу певні загрози стосовно репутаційного менеджменту підприємств, що утворюються під впли- вом появи специфічних споживчих звичок у карантинних умовах самоізоляції, та виявити проблеми репутації як довіри до бізнесу в умовах гіперчутливості споживачів у період коронакризи. Наукова новизна роботи поля- гає в розширенні уявлень про антикризові комунікації для збереження репутації компанії. Репутаційні ризики компаній в умовах пандемії COVID-19 зростають та стають непередбачуваними через чутливість споживачів до бренду. Активні соціальні кампанії організацій дають змогу не лише забезпечити антикризовий менеджмент, а й убезпечити репутацію як превентивні методи протидії потенційним кризовим ситуаціям. Завдяки визначен- ню базових антикризових можливостей організацій знайдено комунікаційні рішення для захисту репутації від кризових ситуацій.

ЩОДО ОКРЕМИХ ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ СТОРОНОЮ ОБВИНУВАЧЕННЯ ЧЕРЕЗ ІНСТИТУТ НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА МАЙНО

Анастасія Баженова

слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, аспірант кафедри кримінального процесу
Одеського державного університету внутрішніх справ (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4652-0330

Anotation. Стаття присвячена дослідженню окремих питань забезпечення відшкодування збитків стороною обвинувачення через інститут накладення арешту на майно. Запропоновано надати потерпілому права вимагати відшкодування шкоди, завданої йому кримінальним правопорушенням, вимагати накладення арешту на вклади, кошти на рахунках, майно підозрюваного, обвинуваченого, отримувати назад належне йому майно, вилучене в нього стороною обвинувачення, отримувати належне йому майно, вилучене в особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Обґрунтовується необхідність надання цивільному позивачу чи його представнику права кло- потати перед дізнавачем, слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом про прийняття заходів забезпечення заяв- леного ними позову, а також положення, що слідчий за клопотанням потерпілого, цивільного позивача або зі своєї ініціативи зобов’язаний ужити заходів щодо забезпечення цивільного позову. Пропонується зобов’язати слідчого, прокурора вживати необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт, забезпечення збереження майна до вирішення кримінального провадження в судовому розгляді, зокрема, шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню окремих питань забезпечення відшкодування збитків стороною обвинувачення через інститут накладення арешту на майно. Запропоновано надати потерпілому права вимагати відшкодування шкоди, завданої йому кримінальним правопорушенням, вимагати накладення арешту на вклади, кошти на рахунках, майно підозрюваного, обвинуваченого, отримувати назад належне йому майно, вилучене в нього стороною обвинувачення, отримувати належне йому майно, вилучене в особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Обґрунтовується необхідність надання цивільному позивачу чи його представнику права кло- потати перед дізнавачем, слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом про прийняття заходів забезпечення заяв- леного ними позову, а також положення, що слідчий за клопотанням потерпілого, цивільного позивача або зі своєї ініціативи зобов’язаний ужити заходів щодо забезпечення цивільного позову. Пропонується зобов’язати слідчого, прокурора вживати необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт, забезпечення збереження майна до вирішення кримінального провадження в судовому розгляді, зокрема, шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ПРО КРИМІНАЛЬНІ ПРОСТУПКИ (ДІЗНАННЯ)

Дмитро Мірковець

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри публічно-приватного права
Університету сучасних знань (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2539-2824

Anotation. Проаналізовано нормативну основу діяльності прокурора, дізнавача та керівника органу дізнання та визначено особливості контрольно-наглядової діяльності прокурора за відповідним напрямом. Наголошено, що забезпечення законності та дотримання прав осіб однаково поширюється на діяльність прокурора на досудо- вому слідстві та дізнанні. Встановлено, що повноваження прокурора на стадії досудового розслідування виходять за межі нагляду, що має наслідком змішування, поєднання контрольних і наглядових повноважень у діяльності одного суб’єкта. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом раціонального перерозподілу повноважень між про- курором та суб’єктами відомчого контролю. Так, потрібно вилучити з переліку повноважень право прокурора давати вказівки про проведення слідчих (розшукових) дій, можливість самостійно їх проводити, вказівки, дору- чення прокурора потрібно спрямовувати керівнику органу досудового розслідування.
Keywords: Проаналізовано нормативну основу діяльності прокурора, дізнавача та керівника органу дізнання та визначено особливості контрольно-наглядової діяльності прокурора за відповідним напрямом. Наголошено, що забезпечення законності та дотримання прав осіб однаково поширюється на діяльність прокурора на досудо- вому слідстві та дізнанні. Встановлено, що повноваження прокурора на стадії досудового розслідування виходять за межі нагляду, що має наслідком змішування, поєднання контрольних і наглядових повноважень у діяльності одного суб’єкта. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом раціонального перерозподілу повноважень між про- курором та суб’єктами відомчого контролю. Так, потрібно вилучити з переліку повноважень право прокурора давати вказівки про проведення слідчих (розшукових) дій, можливість самостійно їх проводити, вказівки, дору- чення прокурора потрібно спрямовувати керівнику органу досудового розслідування.

МІЖНАРОДНЕ ІСЛАМСЬКЕ ПРАВО: ДО ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМИ

Наргіс Мохд

аспірант кафедри міжнародного та європейського права
Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0025-3589-4628

Anotation. Стаття присвячена питанню формування міжнародного ісламського права в рамках концепції регі- оналізації міжнародного права. Наголошено, що протягом останніх десятиліть доктриною міжнародного права є сформована концепція міжнародного регіонального права, в межах якої виділяється частково умовно міжнарод- не європейське право, а також сукупність міжнародно-правових норм, які враховують особливості африканського, північноамериканського, південноамериканського регіонів. При цьому питання регіоналізації міжнародного пра- ва стосовно відокремлення міжнародного ісламського права є найменш дослідженими. У зв’язку з цим актуаль- ною є проблема виділення із сукупності універсальних міжнародно-правових норм тієї частини, яка стосується ісламських держав, а також міжнародно-правових норм, прийнятних серед ісламських міжнародних організацій. Цей процес відбувається не тільки в напрямку адаптації до універсальних міжнародних стандартів з урахуванням особливостей ісламських держав, а й у напрямку створення регіональних стандартів, які конкретизують універ- сальні правові норми через призму їхніх цивілізаційних особливостей. Наголошено на відсутності у національній доктрині міжнародного права досліджень, присвячених міжнарод- ному ісламському праву як прояву регіоналізації і фрагментації міжнародного права. З’ясовано, що відокремлен- ня міжнародного ісламського права в якості феномена регіоналізації сучасного міжнародного права не співпадає із географічним позначенням території, на яку поширюється дія цих регіональних норм. Критерієм відокремлен- ня міжнародного ісламського права є не територіальний, а цивілізаційно-релігійний чинник. Розкрито питання щодо розуміння лімологічних характеристик міжнародного ісламського права. Наголошується на нетотожності ісламської концепції міжнародного права, що базується на положеннях класичного ісламського права, та міжна- родного ісламського права, яке є прикладом фрагментації та регіоналізації сучасного міжнародного права.
Keywords: Стаття присвячена питанню формування міжнародного ісламського права в рамках концепції регі- оналізації міжнародного права. Наголошено, що протягом останніх десятиліть доктриною міжнародного права є сформована концепція міжнародного регіонального права, в межах якої виділяється частково умовно міжнарод- не європейське право, а також сукупність міжнародно-правових норм, які враховують особливості африканського, північноамериканського, південноамериканського регіонів. При цьому питання регіоналізації міжнародного пра- ва стосовно відокремлення міжнародного ісламського права є найменш дослідженими. У зв’язку з цим актуаль- ною є проблема виділення із сукупності універсальних міжнародно-правових норм тієї частини, яка стосується ісламських держав, а також міжнародно-правових норм, прийнятних серед ісламських міжнародних організацій. Цей процес відбувається не тільки в напрямку адаптації до універсальних міжнародних стандартів з урахуванням особливостей ісламських держав, а й у напрямку створення регіональних стандартів, які конкретизують універ- сальні правові норми через призму їхніх цивілізаційних особливостей. Наголошено на відсутності у національній доктрині міжнародного права досліджень, присвячених міжнарод- ному ісламському праву як прояву регіоналізації і фрагментації міжнародного права. З’ясовано, що відокремлен- ня міжнародного ісламського права в якості феномена регіоналізації сучасного міжнародного права не співпадає із географічним позначенням території, на яку поширюється дія цих регіональних норм. Критерієм відокремлен- ня міжнародного ісламського права є не територіальний, а цивілізаційно-релігійний чинник. Розкрито питання щодо розуміння лімологічних характеристик міжнародного ісламського права. Наголошується на нетотожності ісламської концепції міжнародного права, що базується на положеннях класичного ісламського права, та міжна- родного ісламського права, яке є прикладом фрагментації та регіоналізації сучасного міжнародного права.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ В КОНТЕКСТІ ПРАВОСУДДЯ, ДРУЖНЬОГО ДО ДИТИНИ

Павло Пархоменко

кандидат юридичних наук, голова
Бахмацького районного суду Чернігівської області (Бахмач, Чернігівська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0275-9120

Anotation. Стаття присвячена питанням вдосконалення законодавства у сфері захисту прав дитини, при цьому обрано окрему специфічну сферу, яка стосується правосуддя, дружнього до дитини. Наголошено на тому, що розвиток законодавства в цій сфері є важливим елементом державної політики захисту прав дитини, але чинна нормативна база не має достатньої систематизації та не в повній мірі базується на кращих інтересах дитини. З метою демонстрації перспектив нормативно-правового регулювання дружнього до дитини правосуддя про- ведено узагальнення досвіду міжнародного співтовариства. Виділено два перспективні шляхи систематизації законодавства, які можуть бути реалізовані у вигляді Юве- нального кодексу та відповідного йому Закону про дружнє до дитини правосуддя. При цьому прийняття остан- нього виглядає більш реальним та перспективним в умовах сьогодення, а відповідний законопроект перебуває на стадії розробки та обговорення із зацікавленими суб’єктами.
Keywords: Стаття присвячена питанням вдосконалення законодавства у сфері захисту прав дитини, при цьому обрано окрему специфічну сферу, яка стосується правосуддя, дружнього до дитини. Наголошено на тому, що розвиток законодавства в цій сфері є важливим елементом державної політики захисту прав дитини, але чинна нормативна база не має достатньої систематизації та не в повній мірі базується на кращих інтересах дитини. З метою демонстрації перспектив нормативно-правового регулювання дружнього до дитини правосуддя про- ведено узагальнення досвіду міжнародного співтовариства. Виділено два перспективні шляхи систематизації законодавства, які можуть бути реалізовані у вигляді Юве- нального кодексу та відповідного йому Закону про дружнє до дитини правосуддя. При цьому прийняття остан- нього виглядає більш реальним та перспективним в умовах сьогодення, а відповідний законопроект перебуває на стадії розробки та обговорення із зацікавленими суб’єктами.

КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Олександр Єрмак

кандидат економічних наук

ORCID ID: 0000-0003-3854-2051

Anotation. Стаття присвячена висвітленню питань, пов’язаних із визначенням нормативно-правових засад ста- тусу державного службовця правоохоронного органу в Україні, встановленням підходів до класифікації категорій державних службовців за національним та зарубіжним законодавством. Визначено відмінності правового регу- лювання категорій державного службовця в національній системі шляхом порівняння нормативного закріплення розподілу державних службовців на класи у Франції та Німеччині. Підкреслено, що в Україні та Франції наяв- на спеціальна правова регламентація адміністративно-правового статусу державних службовців. Зазначено, що окрему категорію державних службовців складають ті, що проходять службу в правоохоронних органах. При цьо- му спеціального виокремлення статусу державних службовців у системі правоохоронних органів не відбувається.
Keywords: Стаття присвячена висвітленню питань, пов’язаних із визначенням нормативно-правових засад ста- тусу державного службовця правоохоронного органу в Україні, встановленням підходів до класифікації категорій державних службовців за національним та зарубіжним законодавством. Визначено відмінності правового регу- лювання категорій державного службовця в національній системі шляхом порівняння нормативного закріплення розподілу державних службовців на класи у Франції та Німеччині. Підкреслено, що в Україні та Франції наяв- на спеціальна правова регламентація адміністративно-правового статусу державних службовців. Зазначено, що окрему категорію державних службовців складають ті, що проходять службу в правоохоронних органах. При цьо- му спеціального виокремлення статусу державних службовців у системі правоохоронних органів не відбувається.

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ФІСКАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ У КИТАЙСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Тетяна Татарова

доцент кафедри публічного управління та адміністрування Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9575-7940

Anotation. Стаття присвячена дослідженню діяльності організації, що реалізує фіскальний контроль на території Китаю, а саме Державного податкового управління КНР. Розглянуто можливості, якими воно наділене, та його структуру. Зазначено поділ платників податків на типи. Охарактеризовано процедуру здійснення фіскального контролю на території Китайської Народної Республіки. Китайська Народна Республіка є на сьогоднішній день однією з найпрогресивніших країн у сфері фіскального контролю. Найбільший інтерес для нас викликає процес проведення податкових перевірок, у ході яких існує можливість подання запиту, у тому числі про депозитні рахунки, якими платник податків або податковий агент дізнатися про заощадження, якими володіє підозрюваний. Але така інформація має виняткову спрямованість і не може використовуватись для інших цілей, крім збору податків.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню діяльності організації, що реалізує фіскальний контроль на території Китаю, а саме Державного податкового управління КНР. Розглянуто можливості, якими воно наділене, та його структуру. Зазначено поділ платників податків на типи. Охарактеризовано процедуру здійснення фіскального контролю на території Китайської Народної Республіки. Китайська Народна Республіка є на сьогоднішній день однією з найпрогресивніших країн у сфері фіскального контролю. Найбільший інтерес для нас викликає процес проведення податкових перевірок, у ході яких існує можливість подання запиту, у тому числі про депозитні рахунки, якими платник податків або податковий агент дізнатися про заощадження, якими володіє підозрюваний. Але така інформація має виняткову спрямованість і не може використовуватись для інших цілей, крім збору податків.