СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

THE SCIENTIFIC HERITAGE OF NIKOLAI KOSTOMAROV IN THE EVOLUTION OF UKRAINIAN COMPARATIVISM

Galina Aleksandrova

Doctor of Philology, Senior Researcher
at the Institute of Philology of the Kyiv National Taras Shevchenko University, (Kyiv, Ukraine)
galekss@ukr.net

Anotation. The article analyzes the legacy of M. Kostomarov, which is also important for comparative studies, which initially had an interdisciplinary character. It is emphasized that the scholar continued the traditions of M. Zertelev, M. Maximovich, O. Bodianskiy, who began to study the poetry of the Ukrainian people, its history and language, comparing the spiritual foundations of its people with the neighboring ones. The comparative method in the research of Ukrainian scholars developed in close connection with such categories of romanticism as «nationality», «identity», «historicism», «the spirit of the nation», «the soul of the people», which was reflected in the national character. In his works, Ukraine is clearly emerging as a spiritually throwing phenomenon in unity with the people and its culture. An innovative was the desire to comprehend moral and ethical, spiritual, aesthetic and psychological dimensions of peoples on the basis of comparison of folk poetry, to oppose His and the Other. It is proved that in the process of comparison M. Kostomarov tried to identify a nationally original, dominant for each people in the system of historically predetermined views, beliefs, ideals, worldview, life and customs. The ideas of M. Kostomarov influenced the formation of comparative literary studies in Ukraine, they were extended by other researchers.
Keywords: The article analyzes the legacy of M. Kostomarov, which is also important for comparative studies, which initially had an interdisciplinary character. It is emphasized that the scholar continued the traditions of M. Zertelev, M. Maximovich, O. Bodianskiy, who began to study the poetry of the Ukrainian people, its history and language, comparing the spiritual foundations of its people with the neighboring ones. The comparative method in the research of Ukrainian scholars developed in close connection with such categories of romanticism as «nationality», «identity», «historicism», «the spirit of the nation», «the soul of the people», which was reflected in the national character. In his works, Ukraine is clearly emerging as a spiritually throwing phenomenon in unity with the people and its culture. An innovative was the desire to comprehend moral and ethical, spiritual, aesthetic and psychological dimensions of peoples on the basis of comparison of folk poetry, to oppose His and the Other. It is proved that in the process of comparison M. Kostomarov tried to identify a nationally original, dominant for each people in the system of historically predetermined views, beliefs, ideals, worldview, life and customs. The ideas of M. Kostomarov influenced the formation of comparative literary studies in Ukraine, they were extended by other researchers.

СТАН НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВБИВСТВА МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

Богдан Бадзюк

аспірант юридичного факультету
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, ( Луцьк, Україна)
bogdan.badziuk@gmail.com
ORCID ID: none
Anotation. Анотація. В статті автор проводить дослідження наукових праць вчених кримінального права, кримінології, криміналістики які присвятили свої роботи проблемам вивчення злочину, а саме вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини. Також положення наукової статті містять аналіз норм історичного кримінального законодавства країн колишнього СРСР, сучасного кримінального законодавства України, Японії та окремих країн Європейського Союзу. Автор статті аналізує судову практику України в справах про злочини проти життя і здоров’я людини, та робить загальний висновок, що питання методики розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини на монографічному рівні в Україні не розглядалось і не була предметом самостійного монографічного дослідження, та потребує ґрунтовного дослідження на сучасному періоді становлення науки криміналістики в Україні.
Keywords: Анотація. В статті автор проводить дослідження наукових праць вчених кримінального права, кримінології, криміналістики які присвятили свої роботи проблемам вивчення злочину, а саме вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини. Також положення наукової статті містять аналіз норм історичного кримінального законодавства країн колишнього СРСР, сучасного кримінального законодавства України, Японії та окремих країн Європейського Союзу. Автор статті аналізує судову практику України в справах про злочини проти життя і здоров’я людини, та робить загальний висновок, що питання методики розслідування вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини на монографічному рівні в Україні не розглядалось і не була предметом самостійного монографічного дослідження, та потребує ґрунтовного дослідження на сучасному періоді становлення науки криміналістики в Україні.

ДОСЛІДЖЕННЯ СЛІДЧИХ СИТУАЦІЙ У ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ВЧИНЕНИХ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ УКРАЇНИ

Олег Батюк

кандидат юридичних наук, доцент, професор
кафедри інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін Київського інституту інтелектуальної власності та права
Національного університету «Одеська Юридична Академія», (Київ, Україна)
batiukolegkiivponua@gmail.com
ORCID ID: ORCID: 0000-0002-2291-4247
Anotation. Анотація. У науковій статті автор проводить дослідження розуміння слідчих ситуацій у процесі розслідування злочинів вчинених в установах виконання покаран ь України, та визначає, що від слідчої ситуації на тому чи іншому етапі розслідування залежить планування слідчим видів і характеру слідчих дій як способу доказування у справі. Автор статті визначає, що слід виділяти три основні групи факторів, що впливают ь на розслідування злочинів, скоєних в УВП: позитивні, негативні і змішані. У положеннях статті, визначено автором групу умов, що детермінують розслідування злочинів скоєних в УВП, що найменше на три групи: до першої групи, відносять особистісні властивості осіб які вчиняють пенітенціарні злочини; до другої групи умов відносять відносини які панують між учасниками які перебувають в УВП; до третьої групи умов, автор пропонує віднести соціальне середовище місць позбавлення волі. Особливу увагу автором приділено характеристиці основних факторів, які негативно впливають на зміст слідчих ситуацій, що виникають в ході розслідування злочинів скоєних в УВП. Як висновок автор, рекомендує слідчим Національної поліції України використовувати у процесі виконання поставлених перед ними завдань наукові та емпіричні дослідження слідчих ситуацій у процесі розслідування злочинів вчинених в установах виконання покарань України.
Keywords: Анотація. У науковій статті автор проводить дослідження розуміння слідчих ситуацій у процесі розслідування злочинів вчинених в установах виконання покаран ь України, та визначає, що від слідчої ситуації на тому чи іншому етапі розслідування залежить планування слідчим видів і характеру слідчих дій як способу доказування у справі. Автор статті визначає, що слід виділяти три основні групи факторів, що впливают ь на розслідування злочинів, скоєних в УВП: позитивні, негативні і змішані. У положеннях статті, визначено автором групу умов, що детермінують розслідування злочинів скоєних в УВП, що найменше на три групи: до першої групи, відносять особистісні властивості осіб які вчиняють пенітенціарні злочини; до другої групи умов відносять відносини які панують між учасниками які перебувають в УВП; до третьої групи умов, автор пропонує віднести соціальне середовище місць позбавлення волі. Особливу увагу автором приділено характеристиці основних факторів, які негативно впливають на зміст слідчих ситуацій, що виникають в ході розслідування злочинів скоєних в УВП. Як висновок автор, рекомендує слідчим Національної поліції України використовувати у процесі виконання поставлених перед ними завдань наукові та емпіричні дослідження слідчих ситуацій у процесі розслідування злочинів вчинених в установах виконання покарань України.

НАРАТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ СИМВОЛІСТСЬКОГО РОМАНУ (МАРСЕЛЬ ПРУСТ)

Людмила Бондарук

доцент
кафедри романських мов та інтерлінгвістики
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, (Луцьк, Україна)
liudmylabndrk@gmail.com

Anotation. Анотація. У статті йдеться про специфіку наратологічного аналізу символістського тексту, зокрема, на матеріалі епопеї Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу». Стверджується, що символістський роман Марселя Пруста як особливий тип тексту потребує розроблення особливої методології дослідження. У символістському романі головна ідея абстрактна, засоби її вираження конкретні: це символ як універсальна категорія людського мислення. Для того, щоб символ функціонував у багаторівневій структурі тексту, авторові символістського твору потрібно обрати спеціальну структуру наративу і відповідні стратегії і тактики, які вочевидь різняться від традиційних. Хронологія, прийоми, виміри наративу символістського роману конструюються за принципом градаційної значущості у становленні персонажів, їх розвитку, самовираження, моделювання індивідуальних цінностей, взаємодії людини із зовнішнім світом на межі сакрального / профанного. Марсель Пруст показав, що час і життя – нероздільні поняття, які у світогляді людини відіграють основну роль. У синхронному та діахронному аспектах час фіксується у світобаченні через певні події та емоції, які вони викликали, а головне – через ті образи-символи, які закарбовуються в пам’яті й відображають асоціативні відчуття. Саме тому Марсель Пруст дуже ретельно формував символістський корпус мовно-виразових засобів, які відіграють особливу когнітивну та інформативну ролі.
Keywords: Анотація. У статті йдеться про специфіку наратологічного аналізу символістського тексту, зокрема, на матеріалі епопеї Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу». Стверджується, що символістський роман Марселя Пруста як особливий тип тексту потребує розроблення особливої методології дослідження. У символістському романі головна ідея абстрактна, засоби її вираження конкретні: це символ як універсальна категорія людського мислення. Для того, щоб символ функціонував у багаторівневій структурі тексту, авторові символістського твору потрібно обрати спеціальну структуру наративу і відповідні стратегії і тактики, які вочевидь різняться від традиційних. Хронологія, прийоми, виміри наративу символістського роману конструюються за принципом градаційної значущості у становленні персонажів, їх розвитку, самовираження, моделювання індивідуальних цінностей, взаємодії людини із зовнішнім світом на межі сакрального / профанного. Марсель Пруст показав, що час і життя – нероздільні поняття, які у світогляді людини відіграють основну роль. У синхронному та діахронному аспектах час фіксується у світобаченні через певні події та емоції, які вони викликали, а головне – через ті образи-символи, які закарбовуються в пам’яті й відображають асоціативні відчуття. Саме тому Марсель Пруст дуже ретельно формував символістський корпус мовно-виразових засобів, які відіграють особливу когнітивну та інформативну ролі.

СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ В НАУЦІ ПРОБЛЕМ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ МОТИВІВ ВЧИНЕННЯ КОРУПЦІЙНИХ ТА ІНШИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ УКРАЇНИ

Андрій Боровик

кандидат юридичних наук, доцент
кафедри кримінального права і правосуддя
Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степані Дем’янчука, (Рівне, Україна)
aborovychok@gmail.com

Anotation. Анотація. Наукова стаття присвячена важливим питанням мотивів вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень у сфері виконання покарань України, які досліджувались у сучасній історії України (1991-2018 р. р.) на протязі декількох періодів, кожен із яких мав свої особливості та обсяг змістовного відображення означених проблем у працях учених. Автор у положеннях наукової статті робить висновок, що виходячи з проведеного аналізу стану дослідження в науці проблем, що стосуються мотивів вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень у сфері виконання покарань, варто констатувати, що у всі визначені у науковій статті чотири періоди реформ у сфері виконання покарань та обумовлених у зв’язку з цим наукових пошуків, а саме: перший період 1991-1998 р. р.; другий період 1999-2010 р. р.; третій період 2011-2016 р. р.; четвертий період з 2017 р. – по даний час, зазначена проблематика була не достатньо досліджена, що й повинно стати основою для подальшого наукового дослідження визначеної проблеми мотивів вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень у сфері виконання покарань України.
Keywords: Анотація. Наукова стаття присвячена важливим питанням мотивів вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень у сфері виконання покарань України, які досліджувались у сучасній історії України (1991-2018 р. р.) на протязі декількох періодів, кожен із яких мав свої особливості та обсяг змістовного відображення означених проблем у працях учених. Автор у положеннях наукової статті робить висновок, що виходячи з проведеного аналізу стану дослідження в науці проблем, що стосуються мотивів вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень у сфері виконання покарань, варто констатувати, що у всі визначені у науковій статті чотири періоди реформ у сфері виконання покарань та обумовлених у зв’язку з цим наукових пошуків, а саме: перший період 1991-1998 р. р.; другий період 1999-2010 р. р.; третій період 2011-2016 р. р.; четвертий період з 2017 р. – по даний час, зазначена проблематика була не достатньо досліджена, що й повинно стати основою для подальшого наукового дослідження визначеної проблеми мотивів вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень у сфері виконання покарань України.

СОЦІАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ВИМІРИ ВИЩОЇ ОСВІТИ (ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)

Микола Чумак

кандидат педагогічних наук, доцент
кафедри теорії та методики викладання фізики та астрономії,
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, (Київ, Україна)
chumak.m.e@gmail.com

Anotation. У статті проаналізовано соціально-антропологічні витоки вищої освіти в історико-педагогічному ключі. Актуалізовано багатоаспектність досліджуваного феномена у контексті діяльнісно-поведінкового, аксіологічного та гносеологічного аспектів. Структуризовано історіографічні та наукознавчі витоки досліджуваної проблематики, охарактеризовано поліфункціональність вищої освіти на сучасному етапі розвитку суспільства. Предметом дослідження виступив феномен вищої освіти у розрізі соціально - антропологічних перетворень. Метою статті є аналіз соціально-антропологічної наповненості вищої освіти. Інструментарієм дослідження послугував хронологічно-змістовний, поетапно- проблемний, історико-педагогічний та порівняльний методи. У дослідницьких рамках системного і міждисциплінарного підходу розвивається ідейність про те, що соціальний інститут вищої освіти формує глибинний соціально- антропологічний потенціал, а тому дослідження механізму його дії набуває поведінкових обрисів, паралельно центруючись на діяльнісному базисі. Використання такого широкого методологічного спектру на теоретичному рівні підтвердило, що примноження культурного потенціалу суспільства найповніше віддзеркалене у соціокультурному конструюванні соціального середовища, яке розглядається у тривимірному розрізі – суспільство, культура і взаємовідносини між соціальними групами. Підсумовано, що привабливий соціальний образ вищої освіти у міжцивілізаційних вимірах продукувався завдяки певній епістемологічній ідентичності, яка є продуктом багатостолітнього історичного розвитку суспільства та відтворює мікроклімат внутрішніх територій, що у сумарному результаті є визначальним у розрізі реалізації творчого потенціалу особистості. На дослідницькому рівні підкреслено, що завдяки зміцненню просвітницьких взаємозв'язків між різними соціальними групами, практично примножувалася варіативність педагогічної практики, підвищувалася ефективність функціонування у часопросторі титульного феномена. Автор акцентує увагу на детермінантності нових педагогічних напрацювань, які впливають на підвищення результативності функціонування вищої освіти в цілому. У статті проілюстровано наукознавчі точки дотику вищої освіти та соціальної антропології, соціально-антропологічні витоки вищої освіти та компонентну структуру середовища функціонування вищої освіти. У матеріалах дослідження, також, представлено аналіз соціальних інститутів – основоположних ланок становлення соціальної ідентичності у контексті розвитку вищої освіти в цілому. У рамках інституційного аспекту в якості основних способів формування соціальної ідентичності розглянуто різні інструменти і стратегії соціального розвитку. Особливу увагу автор приділяє інноваційно-педагогічній високоідейності, що є перспективним проектом найбільш ефективного формування освітньої парадигми та конструювання ступеневості знань відповідно до наявного освітнього рівня. Узагальнено міжцивілізаційні аспекти розвитку вищої освіти, які сприяли уніфікації знань природночо-математичної та гуманістичної наповненості. Виходячи з теоретичних передумов аналізу предмету дослідження, автором виокремлено ряд інституційних та культурних змін, що віддзеркалилися у розвитку вищої освіти та були результатом внутрішньо-соціальних і особистісних перетворень. Підсумовано, що на ґрунті різних цивілізаційних перетворень діють дуже схожі соціальні механізми функціонування вищої освіти, що визначають участь особистості у діяльнісних починань різного рівня складності в межах дії певних соціальних інститутів, що актуалізує питання соціальної мобільності і тим самим дозволяє нівелювати проблему соціальної нерівності.
Keywords: У статті проаналізовано соціально-антропологічні витоки вищої освіти в історико-педагогічному ключі. Актуалізовано багатоаспектність досліджуваного феномена у контексті діяльнісно-поведінкового, аксіологічного та гносеологічного аспектів. Структуризовано історіографічні та наукознавчі витоки досліджуваної проблематики, охарактеризовано поліфункціональність вищої освіти на сучасному етапі розвитку суспільства. Предметом дослідження виступив феномен вищої освіти у розрізі соціально - антропологічних перетворень. Метою статті є аналіз соціально-антропологічної наповненості вищої освіти. Інструментарієм дослідження послугував хронологічно-змістовний, поетапно- проблемний, історико-педагогічний та порівняльний методи. У дослідницьких рамках системного і міждисциплінарного підходу розвивається ідейність про те, що соціальний інститут вищої освіти формує глибинний соціально- антропологічний потенціал, а тому дослідження механізму його дії набуває поведінкових обрисів, паралельно центруючись на діяльнісному базисі. Використання такого широкого методологічного спектру на теоретичному рівні підтвердило, що примноження культурного потенціалу суспільства найповніше віддзеркалене у соціокультурному конструюванні соціального середовища, яке розглядається у тривимірному розрізі – суспільство, культура і взаємовідносини між соціальними групами. Підсумовано, що привабливий соціальний образ вищої освіти у міжцивілізаційних вимірах продукувався завдяки певній епістемологічній ідентичності, яка є продуктом багатостолітнього історичного розвитку суспільства та відтворює мікроклімат внутрішніх територій, що у сумарному результаті є визначальним у розрізі реалізації творчого потенціалу особистості. На дослідницькому рівні підкреслено, що завдяки зміцненню просвітницьких взаємозв'язків між різними соціальними групами, практично примножувалася варіативність педагогічної практики, підвищувалася ефективність функціонування у часопросторі титульного феномена. Автор акцентує увагу на детермінантності нових педагогічних напрацювань, які впливають на підвищення результативності функціонування вищої освіти в цілому. У статті проілюстровано наукознавчі точки дотику вищої освіти та соціальної антропології, соціально-антропологічні витоки вищої освіти та компонентну структуру середовища функціонування вищої освіти. У матеріалах дослідження, також, представлено аналіз соціальних інститутів – основоположних ланок становлення соціальної ідентичності у контексті розвитку вищої освіти в цілому. У рамках інституційного аспекту в якості основних способів формування соціальної ідентичності розглянуто різні інструменти і стратегії соціального розвитку. Особливу увагу автор приділяє інноваційно-педагогічній високоідейності, що є перспективним проектом найбільш ефективного формування освітньої парадигми та конструювання ступеневості знань відповідно до наявного освітнього рівня. Узагальнено міжцивілізаційні аспекти розвитку вищої освіти, які сприяли уніфікації знань природночо-математичної та гуманістичної наповненості. Виходячи з теоретичних передумов аналізу предмету дослідження, автором виокремлено ряд інституційних та культурних змін, що віддзеркалилися у розвитку вищої освіти та були результатом внутрішньо-соціальних і особистісних перетворень. Підсумовано, що на ґрунті різних цивілізаційних перетворень діють дуже схожі соціальні механізми функціонування вищої освіти, що визначають участь особистості у діяльнісних починань різного рівня складності в межах дії певних соціальних інститутів, що актуалізує питання соціальної мобільності і тим самим дозволяє нівелювати проблему соціальної нерівності.

ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДБОРУ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Тетяна Гладун

доцент кафедри загально технічних дисциплін
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, (Київ, Україна)
hladunt@gmail.com

Anotation. В умовах реформування вищої педагогічної освіти особливої актуальності набуває проблема підготовки майбутніх викладачів, із високим рівнем екологічних знань, екологічної вихованості, світоглядних переконань, професіоналізму, здатних до організації та проведення природоохоронної діяльності, які б уміли творчо підходити до вирішення складних завдань у педагогічній справі. На думку С. Шмалєй, екологічне виховання здійснюється шляхом впливу на свідомість особистості у процесі її формування, з метою розвитку соціально-психологічних установок, моральних принципів та норм, раціонального використання природних ресурсів та техногенного впливу на природні комплекси. Екологічне виховання формує навички поведінки особистості у природі. М. Бауер визначає, що екологічне виховання формується на основі екологічної освіти, яка являє собою систему знань, направлених на засвоєння загальнонаукової теорії і практики з різних екологічних дисциплін. Основне її завдання – це теоретичне формування екологічної свідомості, екологічного мислення, екологічної поведінки, екологічного світогляду, що формує перші елементарні знання про особливості взаємовідносин «людина-суспільство-природа». Для успішної реалізації таких основних завдань екологічної освіти і виховання необхідний підбір активних методів. Практичне втілення частково методичних принципів отримують у методах і прийомах. До поняття „метод” у вітчизняній та зарубіжній науці вкладається розуміння значення “засобу дії”, саме в такому значенні будемо обговорювати методи навчання в екологічній освіті, у процесі вивчення дисциплін природничо -наукового циклу. Методи навчання – категорія зумовлена. Вони залежать від мети, змісту, етапу навчання. Методи, які є явищем історичним, пройшли певний шлях розвитку – від словесно-догматичних до словесно-наочних і до інших класифікацій, які розроблені на засадах різних критеріїв. “Оскільки методи навчання мають ряд сторін і можуть розглядатися в різних аспектах, – відзначає Ю.Бабанський, – тому цілком можливе існування декілька підходів до їх класифікацій”. Вважаємо, що критерії відображають діапазон використання методів. Так за джерелом передачі та набуття знань виділяємо як продуктивні у екологічній освіті наступні методи: словесні, робота з книгою, спостереження, експеримент, вправи, практичні роботи. Надалі ми виходили з використання у якості критеріїв характеристик самовиховання, самоактуалізації та творчості. Так на основі якісних параметрів, зокрема, особливостей пізнавальної діяльності студентів, ми з’ясовували, що є рушійною силою у системі методів. Відповідно до завдань методи навчання в екологічній освіті використовуються як пізнавальні, тренувальні, контрольні. Використання конкретного методу залежить від ряду чинників: мети навчання, його змісту, соціального замовлення, особистості студентів. На вибір методів впливають також задачі, які ставить викладач, особистісні та професіональні якості викладача, термін часу, матеріальна база. Критерієм ефективності методу вважається кінцевий результат: особистісний розвиток студентів, свідоме і якісне засвоєння знань, набуття практичних навичок та вмінь, здатність трансформувати задачу, приймати оригінальне рішення.
Keywords: В умовах реформування вищої педагогічної освіти особливої актуальності набуває проблема підготовки майбутніх викладачів, із високим рівнем екологічних знань, екологічної вихованості, світоглядних переконань, професіоналізму, здатних до організації та проведення природоохоронної діяльності, які б уміли творчо підходити до вирішення складних завдань у педагогічній справі. На думку С. Шмалєй, екологічне виховання здійснюється шляхом впливу на свідомість особистості у процесі її формування, з метою розвитку соціально-психологічних установок, моральних принципів та норм, раціонального використання природних ресурсів та техногенного впливу на природні комплекси. Екологічне виховання формує навички поведінки особистості у природі. М. Бауер визначає, що екологічне виховання формується на основі екологічної освіти, яка являє собою систему знань, направлених на засвоєння загальнонаукової теорії і практики з різних екологічних дисциплін. Основне її завдання – це теоретичне формування екологічної свідомості, екологічного мислення, екологічної поведінки, екологічного світогляду, що формує перші елементарні знання про особливості взаємовідносин «людина-суспільство-природа». Для успішної реалізації таких основних завдань екологічної освіти і виховання необхідний підбір активних методів. Практичне втілення частково методичних принципів отримують у методах і прийомах. До поняття „метод” у вітчизняній та зарубіжній науці вкладається розуміння значення “засобу дії”, саме в такому значенні будемо обговорювати методи навчання в екологічній освіті, у процесі вивчення дисциплін природничо -наукового циклу. Методи навчання – категорія зумовлена. Вони залежать від мети, змісту, етапу навчання. Методи, які є явищем історичним, пройшли певний шлях розвитку – від словесно-догматичних до словесно-наочних і до інших класифікацій, які розроблені на засадах різних критеріїв. “Оскільки методи навчання мають ряд сторін і можуть розглядатися в різних аспектах, – відзначає Ю.Бабанський, – тому цілком можливе існування декілька підходів до їх класифікацій”. Вважаємо, що критерії відображають діапазон використання методів. Так за джерелом передачі та набуття знань виділяємо як продуктивні у екологічній освіті наступні методи: словесні, робота з книгою, спостереження, експеримент, вправи, практичні роботи. Надалі ми виходили з використання у якості критеріїв характеристик самовиховання, самоактуалізації та творчості. Так на основі якісних параметрів, зокрема, особливостей пізнавальної діяльності студентів, ми з’ясовували, що є рушійною силою у системі методів. Відповідно до завдань методи навчання в екологічній освіті використовуються як пізнавальні, тренувальні, контрольні. Використання конкретного методу залежить від ряду чинників: мети навчання, його змісту, соціального замовлення, особистості студентів. На вибір методів впливають також задачі, які ставить викладач, особистісні та професіональні якості викладача, термін часу, матеріальна база. Критерієм ефективності методу вважається кінцевий результат: особистісний розвиток студентів, свідоме і якісне засвоєння знань, набуття практичних навичок та вмінь, здатність трансформувати задачу, приймати оригінальне рішення.

НАВЧАННЯ ЖАНРОВОГО АНАЛІЗУ

Наталія Грицак, Раїса Чорній

Наталія Грицак, кандидат філологічних наук, доцент, докторант кафедри методики викладання світової літератури Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна)
Раїса Чорній кандидат філологічних наук, доцент кафедри англійської філології та методики навчання англійської мови Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, Україна)
grycak78@ukr.net, rchorniy@ukr.net

Anotation. Стаття присвячена жанровому аналізу художнього твору як одного з важливих інструментів формування фахової підготовки майбутніх учителів-словесників. Розуміння студентами жанру як ключової категорії літературної критики допомагає вчителю ефективно реалізувати методи порівняльного аналізу творів національних літератур. Компаративний жанровий аналіз - це умовний поділ цілісного художнього твору на структурні елементи, розгляд кожного складника відокремлено і у взаємозв’язках, з метою знаходження загальних усталених типологічних ознак і виявлення оригінальних авторських національних рис. На прикладі антивоєнних оповідань С. Пилипенка «Огнева паніка» і Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» за допомогою прийому інтерв’ю проілюстровано принцип реалізації компаративного жанрового аналізу художнього твору. Антивоєнні оповідання С. Пилипенка, і Г. Белля репрезентують авторську концепцію – засудження війни, фокусуючи увагу на проблемах «людина і війна», «людина на війні», що красномовно представлено в творах українського та німецького майстрів художнього слова. Детальний порівняльний аналіз антивоєнних оповідань українського і німецького письменників дозволяє студентам увиразнити індивідуальні авторські жанрові риси оповідання.
Keywords: Стаття присвячена жанровому аналізу художнього твору як одного з важливих інструментів формування фахової підготовки майбутніх учителів-словесників. Розуміння студентами жанру як ключової категорії літературної критики допомагає вчителю ефективно реалізувати методи порівняльного аналізу творів національних літератур. Компаративний жанровий аналіз - це умовний поділ цілісного художнього твору на структурні елементи, розгляд кожного складника відокремлено і у взаємозв’язках, з метою знаходження загальних усталених типологічних ознак і виявлення оригінальних авторських національних рис. На прикладі антивоєнних оповідань С. Пилипенка «Огнева паніка» і Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» за допомогою прийому інтерв’ю проілюстровано принцип реалізації компаративного жанрового аналізу художнього твору. Антивоєнні оповідання С. Пилипенка, і Г. Белля репрезентують авторську концепцію – засудження війни, фокусуючи увагу на проблемах «людина і війна», «людина на війні», що красномовно представлено в творах українського та німецького майстрів художнього слова. Детальний порівняльний аналіз антивоєнних оповідань українського і німецького письменників дозволяє студентам увиразнити індивідуальні авторські жанрові риси оповідання.

САМОСТІЙНА РОБОТА ЯК СКЛАДНИК ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ В КОНТЕКСТІ ІДЕЙ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Наталія Грона

доктор педагогічних наук,
Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І. Я. Франка, (Прилуки, Україна)
natashagrona@ukr.net

Anotation. У статті висвітлено особливості процесу організації та керівництва самостійною роботою в аспекті сучасних вимог лінгводидактичної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Акцентується увага на тому, що необхідно озброїти майбутнього спеціаліста не тільки сумою міцних теоретичних знань, а й уміннями застосовувати ці знання на практиці. Доведено, що правильно організована самостійна робота передбачає не лише базову, наукову і відповідну педагогічну підготовку, але й уміння доцільно активізувати пізнавальну діяльність студентів у навчальному процесі. Правильний вибір форми самостійної роботи сприяє активізації творчого мислення студентів, розвиває їхні дослідницькі вміння, адже сьогодні в освіті маємо глобальний тренд зростаючої творчості та мобільності, тому успішними будуть ті, хто здатен жити в креативному просторі. На цих позиціях ґрунтується Концепція Нової української школи. Автор наводить приклади різних видів самостійної роботи у межах тем дисципліни «Методика навчання української мови».
Keywords: У статті висвітлено особливості процесу організації та керівництва самостійною роботою в аспекті сучасних вимог лінгводидактичної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Акцентується увага на тому, що необхідно озброїти майбутнього спеціаліста не тільки сумою міцних теоретичних знань, а й уміннями застосовувати ці знання на практиці. Доведено, що правильно організована самостійна робота передбачає не лише базову, наукову і відповідну педагогічну підготовку, але й уміння доцільно активізувати пізнавальну діяльність студентів у навчальному процесі. Правильний вибір форми самостійної роботи сприяє активізації творчого мислення студентів, розвиває їхні дослідницькі вміння, адже сьогодні в освіті маємо глобальний тренд зростаючої творчості та мобільності, тому успішними будуть ті, хто здатен жити в креативному просторі. На цих позиціях ґрунтується Концепція Нової української школи. Автор наводить приклади різних видів самостійної роботи у межах тем дисципліни «Методика навчання української мови».

ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ НА ШЛЯХУ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Віктор Грищук, Ольга Балинська

Віктор Грищук<br> головний науковий співробітник Львівського державного університету внутрішніх справ,доктор юридичних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України,
Ольга Балинська<br> проректор Львівського державного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор, (Львів, Україна)
vkhryshchuk@gmail.com, olga_bal@ukr.net
ORCID ID: 0000-0002-6781-9243, 0000-0002-0168-143X
Anotation. У статті пропонується авторське розуміння проблем функціонування та реформування державно-правової та політичної системи в Україні, її складових елементів, а також окреслюються можливі шляхи подолання системної кризи. Аналізуються можливі доктринальні шляхи перспективного забезпечення правової безпеки держави. Окремий акцент робиться на необхідності збалансування інститутів безпосереднього та опосередкованого народовладдя, проведення адміністративної реформи, запровадження законодавчого плюралізму, забезпечення належної рівноваги між гілками державної влади, покращання якості законів.
Keywords: У статті пропонується авторське розуміння проблем функціонування та реформування державно-правової та політичної системи в Україні, її складових елементів, а також окреслюються можливі шляхи подолання системної кризи. Аналізуються можливі доктринальні шляхи перспективного забезпечення правової безпеки держави. Окремий акцент робиться на необхідності збалансування інститутів безпосереднього та опосередкованого народовладдя, проведення адміністративної реформи, запровадження законодавчого плюралізму, забезпечення належної рівноваги між гілками державної влади, покращання якості законів.

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИ З ЧИСЛА ПЕРСОНАЛУ КОЛОНІЇ, ЯКА ВЧИНЯЄ ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ УКРАЇНИ

Олексій Гумін, Леся Дучимінська

Олексій Гумін<br>доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінального права та процесу НУ «Львівська політехніка» (Львів, Україна)
Леся Дучимінська<br>начальник управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Луцьк, Україна)
lesya5@meta.ua

Anotation. В статті, на підставі аналізу теоретичних підходів, що стосуються змісту поняття «особа злочинця», сформульовано авторський його варіант та здійснено кримінологічну характеристику системоутворюючих ознак, що складають його зміст, а також доведено його теоретичне та практичне значення.
Keywords: В статті, на підставі аналізу теоретичних підходів, що стосуються змісту поняття «особа злочинця», сформульовано авторський його варіант та здійснено кримінологічну характеристику системоутворюючих ознак, що складають його зміст, а також доведено його теоретичне та практичне значення.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО ІНСТИТУТУ ГРОМАДЯНСТВА МІСТА-ДЕРЖАВИ ВАТИКАН

Богдан Гутів

аспірант,
Львівський національний університет імені Івана Франка, (Львів, Україна)
bokus2012@gmail.com

Anotation. У статті розглядаються правові підстави, історико-правові передумови та особливості формування інституту громадянства держави Ватикан, розглядаються особливості набуття статусу громадянства та його припинення (втрати), аналізуються правові норми законодавства, що регулюють інститут громадянства Ватикану. Встановлено, що практично все населення Ватикану — піддані Святого Престолу (підданства Ватикану не існує), що мають паспорт (даний паспорт володіє дипломатичним статусом Святого Престолу, вказує на приналежність до мешканців Апостольської Столиці (Ватикану) і видається Державним Секретаріатом) і є служителями Католицької Церкви. Автором досліджено саме поняття громадянства та його значення в міжнародній правовій доктрині. Проаналізовано ряд наукових праць вчених, які, зокрема досліджували питання виникнення інституту громадянства, в тому числі у місті-державі Ватикан. Також в дослідженні встановлено, що громадянство Ватикану має особливий статус, який не притаманний для більшості держав світу, та описується перелік посад, перебуваючи на яких особа автоматично отримує громадянство міста-держави Ватикан.
Keywords: У статті розглядаються правові підстави, історико-правові передумови та особливості формування інституту громадянства держави Ватикан, розглядаються особливості набуття статусу громадянства та його припинення (втрати), аналізуються правові норми законодавства, що регулюють інститут громадянства Ватикану. Встановлено, що практично все населення Ватикану — піддані Святого Престолу (підданства Ватикану не існує), що мають паспорт (даний паспорт володіє дипломатичним статусом Святого Престолу, вказує на приналежність до мешканців Апостольської Столиці (Ватикану) і видається Державним Секретаріатом) і є служителями Католицької Церкви. Автором досліджено саме поняття громадянства та його значення в міжнародній правовій доктрині. Проаналізовано ряд наукових праць вчених, які, зокрема досліджували питання виникнення інституту громадянства, в тому числі у місті-державі Ватикан. Також в дослідженні встановлено, що громадянство Ватикану має особливий статус, який не притаманний для більшості держав світу, та описується перелік посад, перебуваючи на яких особа автоматично отримує громадянство міста-держави Ватикан.

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПОВЕДІНКОВИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Алла Дуброва

аспірант,
Рівненський державний гуманітарний університет, (Рівне, Україна)
alladubrova29@ukr.net

Anotation. У статті розглянуто питання формування іншомовної комунікативної професійної компетентності майбутніх фахівців поведінкових спеціальностей у процесі професійної підготовки. Охарактеризовано поняття іншомовної компетентності, що є необхідним у професійній діяльності фахівця. Розвиток іншомовної комунікативної компетентності студента немовного факультету потребує використання комунікативного підходу до навчання, котрий, в свою чергу включає використання інтерактивних методів навчання. Проаналізовано основні методики формування іншомовної комунікативної компетентності студентів немовних факультетів. Особливу увагу приділено застосуванню активних методів навчання, оскільки вони ставлять студентів в активну позицію, що передбачає не лише засвоєння знань з мови, а й сприяє навчанню професійно- орієнтованого спілкування. Розглянуто основні засоби інноваційних технологій. Здійснено аналіз застосування засобів інноваційних технологій у формуванні іншомовної професійної компетентності студентів немовних факультетів поведінкових спеціальностей. Основними методами роботи, які використовувались у даному дослідженні є аналіз, класифікація, узагальнення та систематизація науково-теоретичного матеріалу. Визначено, що іншомовна професійна компетентність майбутніх фахівців поведінкових спеціальностей - це сукупність лексичних, граматичних, соціокультурних і зокрема професійних знань, умінь і навичок, необхідних для іншомовного спілкування у професійній діяльності. Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо в розробці спеціальних методик для формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців поведінкових спеціальностей.
Keywords: У статті розглянуто питання формування іншомовної комунікативної професійної компетентності майбутніх фахівців поведінкових спеціальностей у процесі професійної підготовки. Охарактеризовано поняття іншомовної компетентності, що є необхідним у професійній діяльності фахівця. Розвиток іншомовної комунікативної компетентності студента немовного факультету потребує використання комунікативного підходу до навчання, котрий, в свою чергу включає використання інтерактивних методів навчання. Проаналізовано основні методики формування іншомовної комунікативної компетентності студентів немовних факультетів. Особливу увагу приділено застосуванню активних методів навчання, оскільки вони ставлять студентів в активну позицію, що передбачає не лише засвоєння знань з мови, а й сприяє навчанню професійно- орієнтованого спілкування. Розглянуто основні засоби інноваційних технологій. Здійснено аналіз застосування засобів інноваційних технологій у формуванні іншомовної професійної компетентності студентів немовних факультетів поведінкових спеціальностей. Основними методами роботи, які використовувались у даному дослідженні є аналіз, класифікація, узагальнення та систематизація науково-теоретичного матеріалу. Визначено, що іншомовна професійна компетентність майбутніх фахівців поведінкових спеціальностей - це сукупність лексичних, граматичних, соціокультурних і зокрема професійних знань, умінь і навичок, необхідних для іншомовного спілкування у професійній діяльності. Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо в розробці спеціальних методик для формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців поведінкових спеціальностей.

СПОСІБ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ СТВОРЕННЯ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ ВОЄНІЗОВАНИХ АБО ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАНЬ

Руслан Дударець

заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України, (Київ, Україна)
dudaretsrus@ukr.net

Anotation. У статті аналізується практика встановлення типових способів вчинення злочину під час розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Звертається увага на такі способи вчинення вказаного злочину, як створення, участь, керівництво незаконним збройним формуванням, фінансування його діяльності. Отримана інформація щодо визначення типового способу вчинення злочину вико- ристовується для побудови та висунення версій, планування розслідування, розробки тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій, обрання та реалізації криміналістичної методики розслідування, визначення напрямів профілактики кримінальних правопорушень. Специфічність мети та завдань дослідження зумовили необхідність використання діалектичного, порівняльно-правового, історично-правового, формально-логічного, системно-структурного, соціологічних, статистичних та інших методів наукового пошуку. Під час розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань важливо насамперед встановити, яким способом вчинено цей злочин. Встановлення способу вчинення важливе не лише для кваліфікації злочину, а й для визначення інших елементів криміналістичної характеристики, які у своїй сукупності надають можливість обрати й реалізувати криміналістичну методику розслідування.
Keywords: У статті аналізується практика встановлення типових способів вчинення злочину під час розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань. Звертається увага на такі способи вчинення вказаного злочину, як створення, участь, керівництво незаконним збройним формуванням, фінансування його діяльності. Отримана інформація щодо визначення типового способу вчинення злочину вико- ристовується для побудови та висунення версій, планування розслідування, розробки тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій, обрання та реалізації криміналістичної методики розслідування, визначення напрямів профілактики кримінальних правопорушень. Специфічність мети та завдань дослідження зумовили необхідність використання діалектичного, порівняльно-правового, історично-правового, формально-логічного, системно-структурного, соціологічних, статистичних та інших методів наукового пошуку. Під час розслідування створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань важливо насамперед встановити, яким способом вчинено цей злочин. Встановлення способу вчинення важливе не лише для кваліфікації злочину, а й для визначення інших елементів криміналістичної характеристики, які у своїй сукупності надають можливість обрати й реалізувати криміналістичну методику розслідування.

ОДНОЧАСНИЙ ДОПИТ ДВОХ ЧИ БІЛЬШЕ ВЖЕ ДОПИТАНИХ ОСІБ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ НОРМ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Ірина Жалдак

здобувач кафедри криміналістики та судової медицини, Національна академія внутрішніх справ,( Київ, Україна)
zhaldak_irina@ukr.net
ORCID ID: 0000-0002-1832-8843
Anotation. Впровадження міжнародних стандартів, уніфікація термінології в діяльність державних інституцій, в тому числі й в галузі кримінального процесу, що регулює порядок кримінального провадження України, набуває надзвичайної актуальності. В цьому контексті було досліджено назву та сутність слідчої (розшукової) дії - одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб, що регламентується ч. 9 ст. 224 КПК України. Було проведено порівняльно-правове дослідження діючої норми «одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб» з регулюванням «конфронтації» - подібної за змістом дії у кримінальних процесах різних країн ЄС. В ході порівняльного дослідження, системного аналізу визначено спільні та відмінні риси регулювання «одночасного допиту» та «конфронтації». Для забезпечення високих міжнародних стандартів важливе значення має вивчення та впровадження у національне законодавство і правозастосовну діяльність кращого зарубіжного досвіду, розробка нормативно-правових актів з метою деталізації законодавчих положень, криміналістичних рекомендацій.
Keywords: Впровадження міжнародних стандартів, уніфікація термінології в діяльність державних інституцій, в тому числі й в галузі кримінального процесу, що регулює порядок кримінального провадження України, набуває надзвичайної актуальності. В цьому контексті було досліджено назву та сутність слідчої (розшукової) дії - одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб, що регламентується ч. 9 ст. 224 КПК України. Було проведено порівняльно-правове дослідження діючої норми «одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб» з регулюванням «конфронтації» - подібної за змістом дії у кримінальних процесах різних країн ЄС. В ході порівняльного дослідження, системного аналізу визначено спільні та відмінні риси регулювання «одночасного допиту» та «конфронтації». Для забезпечення високих міжнародних стандартів важливе значення має вивчення та впровадження у національне законодавство і правозастосовну діяльність кращого зарубіжного досвіду, розробка нормативно-правових актів з метою деталізації законодавчих положень, криміналістичних рекомендацій.

НАУКОЗНАВЧІ ПІДХОДИ У ДОСЛІДЖЕННІ ПРОБЛЕМАТИКИ ПРАВОЗАСТОСОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ

Михайло Кельман, Лідія Кельман, Ольга Заяць

Михайло Кельман доктор юридичних наук, професор професор кафедри теорії та філософії права Національний університет «Львівська політехніка», (Львів, Україна)
Ольга Заяць кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Львівський державний університет внутрішніх справ, (Львів, Україна)
Лідія Кельман кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Львівський державний університет внутрішніх справ, (Львів, Україна)
muchaylo_lviv@ukr.net , kelman_l@ukr.net, zayatsolha@gmail.com

Anotation. Базовою метою реформування, з реалізацією пов’язаний подальший гармонійний розвиток державно – правової системи, є побудова в Україні правової держави. Загальновизнаним, є те що втілення фундаментальних принципів концепції правової держави, передбачає пріоритет інтересів особи, свободи і недоторканності громадян, обмеження політичної влади правом сприяє подолання негативних наслідків тоталітарного минулого, демократизації суспільного життя та встановлення реального правового порядку. Разом з тим, ст. 3 Конституції України закріплює ідеї правової держави та на превеликий жаль, поки що не знаходить своєї реалізації. Видається, що для формування правової держави як особливої форми взаємовідносин держави та громадянського суспільства недостатньо юридичного визнання людини вищою цінністю, закріплення принципів верховенства права і поділу влад, гарантування загальновизнаних політичних та економічних прав. Практичне втілення концепції правової держави вимагає корінної трансформації усіх елементів державно-правової системи, з тим, щоб функції держави здійснювалися такими способами та методами, які б відповідали ідеалам справедливості та гуманізму, забезпечували справжнє верховенство права і гарантували реальну відповідальність держави перед громадянами. Неймовірно висока значущість в Україні правової держави цілком пояснює актуальність дослідження будь-якої тематики, котра пов’язана з її формуванням. При цьому внаслідок того, що реалізація відповідного завдання виявляється досить складною і суперечливою, підвищену актуальність набуває розробка проблематики якраз у прикладному її аспекті, що пов’язана з пошуком шляхів і засобів реалізації ідеалів правового суспільства на практиці. Особливо важливим уявляється аналіз питань пов’язаних з реалізацією принципів правової держави у правозастосуванні. З однієї сторони, формування такої держави не може бути забезпечене тільки лише за рахунок удосконалення правотворчої практики, гуманізації і актуалізації чинного законодавства. Вона можлива тільки там, де правові норми отримують практичне втілення і в першу чергу – у діяльності самої правової держави. З іншої сторони, принципи організації які реалізуються у сьогоденній повсякденній практиці, на жаль, і реалізація правозастосовної діяльності виявилися не адекватними самій ідеї правової держави.
Keywords: Базовою метою реформування, з реалізацією пов’язаний подальший гармонійний розвиток державно – правової системи, є побудова в Україні правової держави. Загальновизнаним, є те що втілення фундаментальних принципів концепції правової держави, передбачає пріоритет інтересів особи, свободи і недоторканності громадян, обмеження політичної влади правом сприяє подолання негативних наслідків тоталітарного минулого, демократизації суспільного життя та встановлення реального правового порядку. Разом з тим, ст. 3 Конституції України закріплює ідеї правової держави та на превеликий жаль, поки що не знаходить своєї реалізації. Видається, що для формування правової держави як особливої форми взаємовідносин держави та громадянського суспільства недостатньо юридичного визнання людини вищою цінністю, закріплення принципів верховенства права і поділу влад, гарантування загальновизнаних політичних та економічних прав. Практичне втілення концепції правової держави вимагає корінної трансформації усіх елементів державно-правової системи, з тим, щоб функції держави здійснювалися такими способами та методами, які б відповідали ідеалам справедливості та гуманізму, забезпечували справжнє верховенство права і гарантували реальну відповідальність держави перед громадянами. Неймовірно висока значущість в Україні правової держави цілком пояснює актуальність дослідження будь-якої тематики, котра пов’язана з її формуванням. При цьому внаслідок того, що реалізація відповідного завдання виявляється досить складною і суперечливою, підвищену актуальність набуває розробка проблематики якраз у прикладному її аспекті, що пов’язана з пошуком шляхів і засобів реалізації ідеалів правового суспільства на практиці. Особливо важливим уявляється аналіз питань пов’язаних з реалізацією принципів правової держави у правозастосуванні. З однієї сторони, формування такої держави не може бути забезпечене тільки лише за рахунок удосконалення правотворчої практики, гуманізації і актуалізації чинного законодавства. Вона можлива тільки там, де правові норми отримують практичне втілення і в першу чергу – у діяльності самої правової держави. З іншої сторони, принципи організації які реалізуються у сьогоденній повсякденній практиці, на жаль, і реалізація правозастосовної діяльності виявилися не адекватними самій ідеї правової держави.

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ КОЛОНІЙ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ ДО ЗАСУДЖЕНИХ

Валентин Коваленко, Роксолана Колб

Валентин Коваленко доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, (Київ, Україна)
Роксолана Колб магістрант кафедри права Волинського інституту ім. В. Липинського ПРАТ ВНЗ МАУ, (Луцьк, Україна)
kovalenkov@ukr.net, roksolanakolb@ukr.net

Anotation. В статті з'ясовано зміст діяльності релігійних організацій та їх представників (священнослужителів і капеланів), спрямованої на запобігання та зниження кількості випадків застосування персоналом колоній до засуджених передбачених законом засобів приборкання, а також розроблені науково обґрунтовані шляхи щодо удосконалення зазначеного процесу в сфері виконання покарань.
Keywords: В статті з'ясовано зміст діяльності релігійних організацій та їх представників (священнослужителів і капеланів), спрямованої на запобігання та зниження кількості випадків застосування персоналом колоній до засуджених передбачених законом засобів приборкання, а також розроблені науково обґрунтовані шляхи щодо удосконалення зазначеного процесу в сфері виконання покарань.

ПРО ДЕЯКІ ТЕНДЕНЦІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ УКРАЇНИ

Олександр Колб, Тарас Міськів

Олександр Колб доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального права та процесу НУ «Львівська політехніка» (Львів, Україна)
Тарас Міськів радник голови Господарського суду у Волинській області (Луцьк, Україна)
o.kolb@i.ua, tarasmiskiv@ukr.net

Anotation. В статті встановлено основні тенденції злочинності, що склалися у колоніях України у сучасних умовах, а також здійснено аналіз її основних показників з урахуванням їх впливу на стан правопорядку в зазначених установах виконання покарань та рівень ефективності запобіжної діяльності.
Keywords: В статті встановлено основні тенденції злочинності, що склалися у колоніях України у сучасних умовах, а також здійснено аналіз її основних показників з урахуванням їх впливу на стан правопорядку в зазначених установах виконання покарань та рівень ефективності запобіжної діяльності.

ПСИХОАНАЛІТИЧНИЙ НАРАТИВ У ЛЮБОВНИХ ІСТОРІЯХ ЛЕСІ УКРАЇНКИ («БЛАКИТНА ТРОЯНДА», «ЛІСОВА ПІСНЯ»)

Марія Моклиця

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, ( Луцьк, Україна)
moklytsja@gmail.com

Anotation. У статті йдеться про те, що в останні десятиліття до особи Лесі Українки активно застосовувався психоаналіз, але майже відсутні прочитання її творів в психоаналітичному ключі. Обґрунтовується поняття «імпліцитний психоаналітичний наратив» щодо художніх творів, в основу яких покладена історія людини, несвідоме якої стає імпліцитним об’єктом зображення. Обґрунтовується необхідність використання цього поняття до тих творів, в яких акцентується несвідомість персонажів як одна з важливих причин психічних розладів, життєвих проблем і трагедій. Історії кохання Лесі Українки мають трагічний перебіг, а реципієнт скеровується на пошук глибшої мотивації, аніж та, що декларується персонажами по ходу розгортання сюжету. Психологічна основа багатьох творів Лесі Українки відчутно біографічна. Авторці важливо розібратись, за посередництвом своїх персонажів, у власних внутрішніх проблемах.
Keywords: У статті йдеться про те, що в останні десятиліття до особи Лесі Українки активно застосовувався психоаналіз, але майже відсутні прочитання її творів в психоаналітичному ключі. Обґрунтовується поняття «імпліцитний психоаналітичний наратив» щодо художніх творів, в основу яких покладена історія людини, несвідоме якої стає імпліцитним об’єктом зображення. Обґрунтовується необхідність використання цього поняття до тих творів, в яких акцентується несвідомість персонажів як одна з важливих причин психічних розладів, життєвих проблем і трагедій. Історії кохання Лесі Українки мають трагічний перебіг, а реципієнт скеровується на пошук глибшої мотивації, аніж та, що декларується персонажами по ходу розгортання сюжету. Психологічна основа багатьох творів Лесі Українки відчутно біографічна. Авторці важливо розібратись, за посередництвом своїх персонажів, у власних внутрішніх проблемах.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Катерина Мудрицька

аспірант кафедри інтелектуальної власності та корпоративного права Національного університету «Одеська юридична академія», (Одеса, Україна)
email@mail

Anotation. В даній статті розглядається проблема відносин, пов’язана з дослідженням інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Автором виявляється та обґрунтовується необхідність у визначенні поняття інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Проведено аналіз наукової літератури та думок науковців що стосуються поняття інтелектуальної власності, на цій основі досліджено спосіб захисту інформації яка містить ознаки інтелектуальної власності. У висновках автор пропонує власне, поняття інтелектуальної власності у мережі Інтернет, а також подає авторське розуміння поняття захист інтелектуальної власності в мережі Інтернет.
Keywords: В даній статті розглядається проблема відносин, пов’язана з дослідженням інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Автором виявляється та обґрунтовується необхідність у визначенні поняття інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Проведено аналіз наукової літератури та думок науковців що стосуються поняття інтелектуальної власності, на цій основі досліджено спосіб захисту інформації яка містить ознаки інтелектуальної власності. У висновках автор пропонує власне, поняття інтелектуальної власності у мережі Інтернет, а також подає авторське розуміння поняття захист інтелектуальної власності в мережі Інтернет.

ЩОДО ЗМІСТУ ДЕЯКИХ ДЕТЕРМІНАНТ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ПЕРСОНАЛОМ КОЛОНІЙ

Володимир Ортинський, Сергій Колб

Володимир Ортинський доктор юридичних наук, професор директор інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)
Сергій Колб юрисконсульт АО «Бона Фіде», кандидат юридичних наук (Луцьк, Україна)
inpp.dept@lpnu.ua, kolbs@ukr.net

Anotation. В статті здійснено аналіз змісту поняття «детермінанти злочинності» та на цій підставі визначено деякі детермінанти злочинів, які спричинюють та обумовлюють вчинення злочинів персоналом колоній. Крім цього, запропоновано низку науково обґрунтованих заходів щодо їх нейтралізації, блокуванню, усуненню тощо.
Keywords: В статті здійснено аналіз змісту поняття «детермінанти злочинності» та на цій підставі визначено деякі детермінанти злочинів, які спричинюють та обумовлюють вчинення злочинів персоналом колоній. Крім цього, запропоновано низку науково обґрунтованих заходів щодо їх нейтралізації, блокуванню, усуненню тощо.

НОВА МОРАЛЬ СИЛЬНОЇ ЛЮДИНИ: МІРКУВАННЯ І ПОШУКИ НОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

Людмила Павлишин

доктор філософських наук, професор, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, Україна)
lyudpavl@gmail.com

Anotation. Дослідження даної проблематики покликане продемонструвати та проаналізувати погляди низки видатних мислителів на основи традиційної моралі, причини її переосмислення та переоцінки, міркування про людину із чіткими життєвими орієнтирами як двигуна суспільного прогресу та нового стилю мислення та дії. Проблема суспільно-політичної кризи та нігілістичного ставлення до оточуючої дійсності, незадоволення моральним станом суспільства на кожному етапі розвитку суспільства є надзвичайно важливою і такою, що потребує нагального вирішення. Її актуальність особливо загострюється у періоди становлення і зміцнення держави, у часи сусп ільних, економічних, політичних колізій. Цивілізаційний процес, науково -технічна революція, з одного боку, сприяли розвитку суспільства, людини, збагатили її знаннями, зробили компетентною у комп’ютерних технологіях, проте, з другого боку, в гонитві за нов ими знаннями і відкриттями вона забуває цікавитися власною душею. Людське буття є нестійким, а тому кожен повинен критично подивитися на себе самого, стати на шлях самопізнання. Пізнаючи себе люди будуть здатними змінювати як себе, так і світ. Людина, яка може помічати власну недосконалість, отримає внутрішню свободу для подолання власних вад, стане на шлях, який виведе її на вищий щабель розвитку.
Keywords: Дослідження даної проблематики покликане продемонструвати та проаналізувати погляди низки видатних мислителів на основи традиційної моралі, причини її переосмислення та переоцінки, міркування про людину із чіткими життєвими орієнтирами як двигуна суспільного прогресу та нового стилю мислення та дії. Проблема суспільно-політичної кризи та нігілістичного ставлення до оточуючої дійсності, незадоволення моральним станом суспільства на кожному етапі розвитку суспільства є надзвичайно важливою і такою, що потребує нагального вирішення. Її актуальність особливо загострюється у періоди становлення і зміцнення держави, у часи сусп ільних, економічних, політичних колізій. Цивілізаційний процес, науково -технічна революція, з одного боку, сприяли розвитку суспільства, людини, збагатили її знаннями, зробили компетентною у комп’ютерних технологіях, проте, з другого боку, в гонитві за нов ими знаннями і відкриттями вона забуває цікавитися власною душею. Людське буття є нестійким, а тому кожен повинен критично подивитися на себе самого, стати на шлях самопізнання. Пізнаючи себе люди будуть здатними змінювати як себе, так і світ. Людина, яка може помічати власну недосконалість, отримає внутрішню свободу для подолання власних вад, стане на шлях, який виведе її на вищий щабель розвитку.

НЕОБХІДНІСТЬ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ З ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ ДЛЯ РОЗВИТКУ НАВИЧОК ГОВОРІННЯ

Лілія Петльована

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов Хмельницький національний університет (Хмельницький, Україна)
petliovana@gmail.com

Anotation. У галузі туризму та готельного бізнесу спілкування є ключовим чинником. Як і більшість інших секторів, туризм та готельний бізнес мають свій набір жаргону, який важливо вивчити та розуміти. У цій галузі ви будете мати справу з людьми багато часу, і вам потрібно буди впевненим що ви можете робити рекомендації, дати інструкції та чітко пояснити ситуації. Ця стаття має за мету висвітлити поточні потреби управління туризмом та готельним бізнесом в Україні з точки зору ефективності іноземних мов як перший крок на шляху до надання майбутнім фахівцям конкурентної переваги завдяки розробці успішних навчальних програм та методики вищої освіти для вивчення конкретної лексики для досконалого спілкування в кар'єрі туризму та готельного бізнесу. Тому, в наступній статі буде розглянута міжнародна література з даного питання, буде представлений процес дослідження на якому базується наступне дослідження, і будуть висвітлені його найважливіші результати, а також рекомендовані конкретні заходи та майбутні дослідження.
Keywords: У галузі туризму та готельного бізнесу спілкування є ключовим чинником. Як і більшість інших секторів, туризм та готельний бізнес мають свій набір жаргону, який важливо вивчити та розуміти. У цій галузі ви будете мати справу з людьми багато часу, і вам потрібно буди впевненим що ви можете робити рекомендації, дати інструкції та чітко пояснити ситуації. Ця стаття має за мету висвітлити поточні потреби управління туризмом та готельним бізнесом в Україні з точки зору ефективності іноземних мов як перший крок на шляху до надання майбутнім фахівцям конкурентної переваги завдяки розробці успішних навчальних програм та методики вищої освіти для вивчення конкретної лексики для досконалого спілкування в кар'єрі туризму та готельного бізнесу. Тому, в наступній статі буде розглянута міжнародна література з даного питання, буде представлений процес дослідження на якому базується наступне дослідження, і будуть висвітлені його найважливіші результати, а також рекомендовані конкретні заходи та майбутні дослідження.

СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ В ПАТРІАРХАЛЬНОМУ СВІТІ (ЛЕСЯ УКРАЇНКА ТА ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА)

Сергій Романов

кандидат філологічних наук, доцент,
Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, (Луцьк,Україна)
sergmr.@ukr.net

Anotation. У статті в порівняльному контексті розглядається буттєве становлення особистостей Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Дослідження сфокусовано на культурних, психологічних та гендерних аспектах історичного періоду в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століть. Типологія особистості обох дівчат вивчається на часовому періоді їхнього дитинства та юності. Особливу увагу віддано розкриттю соціальних норм, як найдавнішого способу тримати жінку в межах її природи. Також аналізується травматичний досвід такого соціального представлення і шляхи його проговорювання в літературних та автобіографічних творах. Автор доходить висновку, що відповідно структурований біографічний матеріал відкриває можливості нових ракурсів розгляду життєвих і творчих шляхів відомих українських письменниць.
Keywords: У статті в порівняльному контексті розглядається буттєве становлення особистостей Лесі Українки та Ольги Кобилянської. Дослідження сфокусовано на культурних, психологічних та гендерних аспектах історичного періоду в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століть. Типологія особистості обох дівчат вивчається на часовому періоді їхнього дитинства та юності. Особливу увагу віддано розкриттю соціальних норм, як найдавнішого способу тримати жінку в межах її природи. Також аналізується травматичний досвід такого соціального представлення і шляхи його проговорювання в літературних та автобіографічних творах. Автор доходить висновку, що відповідно структурований біографічний матеріал відкриває можливості нових ракурсів розгляду життєвих і творчих шляхів відомих українських письменниць.

ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЇ

Алла Степанюк

доктор педагогічних наук, професор
Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, ( Тернопіль, Україна)
alstep@tnpu.edu.ua

Anotation. В статті обґрунтовано ідею розгляду критичного мислення як ієрархічної системи та окреслено етапи розвитку цього уміння впродовж навчання в загальноосвітній школі. Перший етап – основна школа – цілеспрямована діяльність із формування прийомів розумової діяльності: аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, вміння робити висновки тощо; другий етап – розвиток критичного мислення як складного цілісного утворення, що передбачає формування особистісний цінностей, умінь вибудувати власну модель критичної поведінки. Розроблена методика формування критичного мислення школярів у процесі вивчення біології. Її ключовою ідеєю є доцільність організації у процесі біологічної освіти школярів спеціальної цілеспрямованої діяльності із формування компонентів критичного мислення в учнів та його розвитку як цілісного інтегрального утворення. Компоненти критичного мислення формуються і як вид знань, і як спосіб діяльності.
Keywords: В статті обґрунтовано ідею розгляду критичного мислення як ієрархічної системи та окреслено етапи розвитку цього уміння впродовж навчання в загальноосвітній школі. Перший етап – основна школа – цілеспрямована діяльність із формування прийомів розумової діяльності: аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення, вміння робити висновки тощо; другий етап – розвиток критичного мислення як складного цілісного утворення, що передбачає формування особистісний цінностей, умінь вибудувати власну модель критичної поведінки. Розроблена методика формування критичного мислення школярів у процесі вивчення біології. Її ключовою ідеєю є доцільність організації у процесі біологічної освіти школярів спеціальної цілеспрямованої діяльності із формування компонентів критичного мислення в учнів та його розвитку як цілісного інтегрального утворення. Компоненти критичного мислення формуються і як вид знань, і як спосіб діяльності.

ОЦІНКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ МЕТОДОМ ІНДЕКСІВ

Алла Сулима, Олександр Здебський, Владислав Корженко

Алла Сулима кандидат наук з фізичного виховання і спорту, старший викладач кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання і фізичної реабілітації
Владислав Корженко студент 4 курсу факультету фізичного виховання і спорту, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, (Вінниця, Україна)
Олександр Здебський студент 4 курсу факультету фізичного виховання і спорту, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, (Вінниця, Україна)
allasulyma16.83@gmail.com, zdebskyi-sanya@mail.ru, vladkorzhenko@l.ua

Anotation. Молодший шкільний вік характеризується поступовим зростанням фізичних якостей, покращенням антропометричних показників, а отже і зміною фізичного розвитку учнів. Тому мета статті полягала у вивченні та оцінці рівня фізично го розвитку учнів 2 і 3 класів. Для оцінки фізичного розвитку молодших школярів ми застосовували антропометричні індекси: силовий індекс, життєвий індекс, ваго -ростовий індекс, індекс Піньє, індекс Ерісмана, індекс Скібінської та індекс гіпоксії. Результати дослідження свідчать, що з віком як у хлопчиків, так і у дівчаток зареєстровано підвищення середніх значень вищезгаданих показників. Однак у хлопчиків, які навчаються у 3 класі, покращення силового та ваго-ростового індексів проявляється більше, ніж у дівчаток того ж віку. Вірогідне покращення зареєстровано між середніми значеннями ваго -ростового індексу, індексу Піньє, індексу Ерісмана, індексу Скібінської та індексу гіпоксії учнів - третьокласників порівняно зі школярами 2 класу, незалежно від статі.
Keywords: Молодший шкільний вік характеризується поступовим зростанням фізичних якостей, покращенням антропометричних показників, а отже і зміною фізичного розвитку учнів. Тому мета статті полягала у вивченні та оцінці рівня фізично го розвитку учнів 2 і 3 класів. Для оцінки фізичного розвитку молодших школярів ми застосовували антропометричні індекси: силовий індекс, життєвий індекс, ваго -ростовий індекс, індекс Піньє, індекс Ерісмана, індекс Скібінської та індекс гіпоксії. Результати дослідження свідчать, що з віком як у хлопчиків, так і у дівчаток зареєстровано підвищення середніх значень вищезгаданих показників. Однак у хлопчиків, які навчаються у 3 класі, покращення силового та ваго-ростового індексів проявляється більше, ніж у дівчаток того ж віку. Вірогідне покращення зареєстровано між середніми значеннями ваго -ростового індексу, індексу Піньє, індексу Ерісмана, індексу Скібінської та індексу гіпоксії учнів - третьокласників порівняно зі школярами 2 класу, незалежно від статі.

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАХИСТУ ВЛАСНОСТІ ЗАСОБАМИ ОХОРОННОЇ ТЕХНІКИ В УКРАЇНІ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ

Іван Хараберюш

доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри права та публічного адміністрування Маріупольського державного університету, (Маріуполь, Україна)
hif52.04@gmail.com

Anotation. У статті охоронна техніка розглядається як наукова категорія, складова дисципліни «Спеціальна техніка правоохоронних органів» та засіб захисту об'єктів. Як наукова категорія охоронна техніка представляє собою сукупність наукових положень та рекомендацій щодо застосування технічних, програмно-технічних, програмних засобів, речовин, інформаційних систем, наукових та спеціальних методів їх використання при виконанні завдань суб'єктами охоронної діяльності. Визначено систему та проблеми охоронної техніки. Система охоронної техніки складається з елементів, а саме: загальних положень, напрямку застосування та функціонального призначення засобів охоронної техніки. Виділяються правові засади використання охоронної техніки та організаційні структури її застосування для охорони об’єктів. Показано, що нормативно -правові акти, які становлять правову основу захисту майна та застосування технічних засобів охорони, належать до різних галузей права. Визначено категорію «організація технічної охорони об'єктів» та її класифікацію.
Keywords: У статті охоронна техніка розглядається як наукова категорія, складова дисципліни «Спеціальна техніка правоохоронних органів» та засіб захисту об'єктів. Як наукова категорія охоронна техніка представляє собою сукупність наукових положень та рекомендацій щодо застосування технічних, програмно-технічних, програмних засобів, речовин, інформаційних систем, наукових та спеціальних методів їх використання при виконанні завдань суб'єктами охоронної діяльності. Визначено систему та проблеми охоронної техніки. Система охоронної техніки складається з елементів, а саме: загальних положень, напрямку застосування та функціонального призначення засобів охоронної техніки. Виділяються правові засади використання охоронної техніки та організаційні структури її застосування для охорони об’єктів. Показано, що нормативно -правові акти, які становлять правову основу захисту майна та застосування технічних засобів охорони, належать до різних галузей права. Визначено категорію «організація технічної охорони об'єктів» та її класифікацію.

ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ ЗАСУДЖЕНИХ ЯК ЖЕРТВИ У МЕХАНІЗМІ ЗЛОЧИНУ

Ліліана Церкуник

аспірант юридичного факультету
Ужгородського національного університету, (Ужгород, Україна)
tserkunykovali@gmail.com

Anotation. У науковій статті автор проводить дослідження розуміння віктимної поведінки людини загалом та засуджених осіб які стали потерпілими від злочинів вчинених в установах виконання покарань зокрема. Автор у положеннях наукової статті зазначає, що у генезисі вчинення злочину значне місце посідає механізм віктимної поведінки, що охоплює поведінку людини, винної особи, ситуацію, в якій особа стає жертвою злочину, її безпосередні причини. Як висновок автор зазначає, по-перше, виходячи з отриманих у ході даного дослідження результатів, за своїм характером віктимна поведінка може бути: конфліктною, провокуючою, легковажною; по-друге, становище потенційної жертви злочинного наміру, спосіб її життя, особливості її поведінки в сукупності з віктимологічними ситуаціями та передумовами взаємостосунків із потенційним правопорушником можуть сприяти зародженню у свідомості особи злочинного наміру, стимулювати її антисуспільну установку, вибрати спосіб учинення злочину.
Keywords: У науковій статті автор проводить дослідження розуміння віктимної поведінки людини загалом та засуджених осіб які стали потерпілими від злочинів вчинених в установах виконання покарань зокрема. Автор у положеннях наукової статті зазначає, що у генезисі вчинення злочину значне місце посідає механізм віктимної поведінки, що охоплює поведінку людини, винної особи, ситуацію, в якій особа стає жертвою злочину, її безпосередні причини. Як висновок автор зазначає, по-перше, виходячи з отриманих у ході даного дослідження результатів, за своїм характером віктимна поведінка може бути: конфліктною, провокуючою, легковажною; по-друге, становище потенційної жертви злочинного наміру, спосіб її життя, особливості її поведінки в сукупності з віктимологічними ситуаціями та передумовами взаємостосунків із потенційним правопорушником можуть сприяти зародженню у свідомості особи злочинного наміру, стимулювати її антисуспільну установку, вибрати спосіб учинення злочину.

ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ НЕУПЕРЕДЖЕНОСТІ СУДОВОЇ ВЛАДИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВ ЛЮДИНИ

Наталя Чабан

ад’юнкт аспірантури та докторантури по кафедрі теорії держави та права,
Національна академія внутрішніх справ, (Київ, Україна)
sadchenko.o.o@gmail.com

Anotation. Проаналізовано історико-правові й теоретико-правові джерела і систематизовано основні наукові праці за тематикою дослідження проблем неупередженості судової влади у забезпеченні прав людини. Визначено та узагальнено напрями вже здійснених досліджень з даної проблематики, а тако ж визначено малодосліджені аспекти вказаної проблеми, що є підґрунтям для подальшого активного вивчення теоретичних засад неупередженості судової влади з урахуванням сучасного стану реформування судочинства в Україні. Теоретичні надбання за час незалежності української держави слугують важливим підтвердженням того, що політична ідеологія може змінювати напрями судової діяльності й чинити вплив на здійснення правосуддя й правозастосовчу практику.
Keywords: Проаналізовано історико-правові й теоретико-правові джерела і систематизовано основні наукові праці за тематикою дослідження проблем неупередженості судової влади у забезпеченні прав людини. Визначено та узагальнено напрями вже здійснених досліджень з даної проблематики, а тако ж визначено малодосліджені аспекти вказаної проблеми, що є підґрунтям для подальшого активного вивчення теоретичних засад неупередженості судової влади з урахуванням сучасного стану реформування судочинства в Україні. Теоретичні надбання за час незалежності української держави слугують важливим підтвердженням того, що політична ідеологія може змінювати напрями судової діяльності й чинити вплив на здійснення правосуддя й правозастосовчу практику.

«ЛІСОВА ПІСНЯ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ ЯК МІФОЛОГЕМА «СМЕРТЬ – ВОСКРЕСІННЯ»

Ольга Яблонська

кандидат філологічних наук, доцент; доцент кафедри української літератури
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)
o_jabl@ukr.net

Anotation. У статті в контексті міфологічної та літературної традицій розглядається драма-феєрія Лесі Українки як ідейно-художня реалізація філософії вічного повернення, зокрема в аспекті міфологеми «смерть – воскресіння». Простежується специфіка таких аспектів, як циклічність буття, антиномії світу, стихії землі та вогню, потойбіччя, психохарактеристика українського світу. Міфологічний і психоаналітичний підходи забезпечили прочитання первісного / глибинного та соціального у тексті. Зокрема зауважено психохарактеристику героїв твору: інфантильність Лукаша, його матері як фальшивої жінки, акцентуйованість особи Килини. Наголошується, що життєва історія Лукаша – це розвиток, занепад і відродження любові як духовного начала; його стан вовкулаки можна розцінювати як явище тимчасової смерті. Доводиться, що міфологема «смерть – воскресіння» є визначальною в поетиці «Лісової пісні» Лесі Українки.
Keywords: У статті в контексті міфологічної та літературної традицій розглядається драма-феєрія Лесі Українки як ідейно-художня реалізація філософії вічного повернення, зокрема в аспекті міфологеми «смерть – воскресіння». Простежується специфіка таких аспектів, як циклічність буття, антиномії світу, стихії землі та вогню, потойбіччя, психохарактеристика українського світу. Міфологічний і психоаналітичний підходи забезпечили прочитання первісного / глибинного та соціального у тексті. Зокрема зауважено психохарактеристику героїв твору: інфантильність Лукаша, його матері як фальшивої жінки, акцентуйованість особи Килини. Наголошується, що життєва історія Лукаша – це розвиток, занепад і відродження любові як духовного начала; його стан вовкулаки можна розцінювати як явище тимчасової смерті. Доводиться, що міфологема «смерть – воскресіння» є визначальною в поетиці «Лісової пісні» Лесі Українки.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВБИВСТВ, УЧИНЕНИХ ІНОЗЕМЦЯМИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Богдан Замула

здобувач наукового ступеня доктора філософії кафедри криміналістики та судової медицини
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
absord@ukr.net

Anotation. У статті розкрито криміналістичну характеристику вбивств, учинених іноземцями на території України. Проаналізовано думку щодо елементів криміналістичної характеристики. Автором концентровано увагу на основних елементах криміналістичної характеристики. Розкрито способи вчинення даної категорії злочинів. Надані найпоширеніші групи слідової інформації, яка слугуватиме доказом вини особи. Розкрито характеристику особи злочинця та потерпілого, які матимуть значення для процесу розслідування.
Keywords: У статті розкрито криміналістичну характеристику вбивств, учинених іноземцями на території України. Проаналізовано думку щодо елементів криміналістичної характеристики. Автором концентровано увагу на основних елементах криміналістичної характеристики. Розкрито способи вчинення даної категорії злочинів. Надані найпоширеніші групи слідової інформації, яка слугуватиме доказом вини особи. Розкрито характеристику особи злочинця та потерпілого, які матимуть значення для процесу розслідування.