Журнал №7 (43) vol. 2 / 2021|KELM

Редакційна колегія Зміст Титулка

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

РОЗВИТОК ГУЦУЛЬЩИНОЗНАВСТВА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

Тарас Паска

аспірант кафедри педагогіки та освітнього менеджменту імені Богдана Ступарика
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-4579-388X
Anotation. У статті розглядаються теоретичні засади і досвід вивчення регіонального етнографічного компонента в закладах освіти Карпатського регіону України на прикладі Гуцульщини. Висвітлено внесок польських та українських науковців, краєзнавців, педагогів у дослідження етнокультурного феномену Гуцульщини – одного з етнографічних регіонів сучасної України. Розкрито передумови виникнення на переломі ХХ – ХХІ ст. освітянського руху з відродження гуцульської школи. Охарактеризовано суть концепції гуцульської школи та гуцульщинознавства як навчального предмета, організаційно-педагогічні засади розбудови гуцульської школи як регіональної української національної. Проаналізовано навчально-методичне забезпечення вивчення гуцульщинознавства. Акцентовано увагу на необхідності міжнародного співробітництва у дослідженні і вирішенні проблем гірської школи. Обґрунтовано необхідність подальшого дослідження наукової спадщини основоположників гуцульщинознавства та кращого педагогічного досвіду закладів освіти Гуцульського регіону.
Keywords: У статті розглядаються теоретичні засади і досвід вивчення регіонального етнографічного компонента в закладах освіти Карпатського регіону України на прикладі Гуцульщини. Висвітлено внесок польських та українських науковців, краєзнавців, педагогів у дослідження етнокультурного феномену Гуцульщини – одного з етнографічних регіонів сучасної України. Розкрито передумови виникнення на переломі ХХ – ХХІ ст. освітянського руху з відродження гуцульської школи. Охарактеризовано суть концепції гуцульської школи та гуцульщинознавства як навчального предмета, організаційно-педагогічні засади розбудови гуцульської школи як регіональної української національної. Проаналізовано навчально-методичне забезпечення вивчення гуцульщинознавства. Акцентовано увагу на необхідності міжнародного співробітництва у дослідженні і вирішенні проблем гірської школи. Обґрунтовано необхідність подальшого дослідження наукової спадщини основоположників гуцульщинознавства та кращого педагогічного досвіду закладів освіти Гуцульського регіону.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО СПОРТИВНО-ПАТРІОТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Дмитро Пелипась

аспірант кафедри теорії та методики фізичного виховання Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» (Старобільськ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-1912-6418
Anotation. У статті розглянуто поняття «педагогічні умови» та «педагогічні умови готовності майбутніх учителів фізичної культури до спортивно-патріотичної діяльності». Визначено три педагогічні умови готовності майбутніх учителів фізичної культури до спортивно-патріотичної діяльності: підвищення обізнаності студентської молоді щодо спортивно-патріотичного виховання учнів у закладах загальної середньої освіти на засадах використання міжпредметних зв’язків та філософії олімпізму; реалізація комплексу спортивно-патріотичних заходів під час педагогічної (виробничої) практики; збагачення творчого досвіду майбутніх учителів фізичної культури в контексті спортивно-патріотичного виховання. Розглянуті позиції та думки щодо патріотичного виховання у працях українських науковців. Розроблено методи, форми та засоби, які доречно використовувати під час спортивно-патріотичної діяльності. Дослідження сприятиме запровадженню вчителями фізичної культури національно-патріотичного, військово-патріотичного та спортивно-патріотичного виховання в заклади загальної середньої освіти.
Keywords: У статті розглянуто поняття «педагогічні умови» та «педагогічні умови готовності майбутніх учителів фізичної культури до спортивно-патріотичної діяльності». Визначено три педагогічні умови готовності майбутніх учителів фізичної культури до спортивно-патріотичної діяльності: підвищення обізнаності студентської молоді щодо спортивно-патріотичного виховання учнів у закладах загальної середньої освіти на засадах використання міжпредметних зв’язків та філософії олімпізму; реалізація комплексу спортивно-патріотичних заходів під час педагогічної (виробничої) практики; збагачення творчого досвіду майбутніх учителів фізичної культури в контексті спортивно-патріотичного виховання. Розглянуті позиції та думки щодо патріотичного виховання у працях українських науковців. Розроблено методи, форми та засоби, які доречно використовувати під час спортивно-патріотичної діяльності. Дослідження сприятиме запровадженню вчителями фізичної культури національно-патріотичного, військово-патріотичного та спортивно-патріотичного виховання в заклади загальної середньої освіти.

ДЖАЗ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН

Аліна Попова

аспірантка кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури
Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ,Україна)
ORCID ID: 0000-0001-5534-073Х
Anotation. У статті досліджується та розкривається сутність джазу як соціокультурного феномену. Освітлюються особливості ґенези мистецтва джазу у його історико-культурних та соціально-мистецьких зв’язках. Розглядається техніка виконання джазу порівняно з академічною музикою. Простежується період початкового становлення та перших десятиліть розвитку названого музичного жанру. У статті розкриваються соціокультурні та музичні впливи на появу музичної творчості афроамериканців нового типу, зокрема вплив фольклору. Визначаються музичні стилістичні течії та жанри, які відіграли важливу роль у формуванні джазового мистецтва. Під час написання статті були використані методи аналізу, синтезу, прогнозування, вторинної обробки інформації. Робиться висновок про причини популярності джазу та ті чинники, що сприяли його світовому поширенню.
Keywords: У статті досліджується та розкривається сутність джазу як соціокультурного феномену. Освітлюються особливості ґенези мистецтва джазу у його історико-культурних та соціально-мистецьких зв’язках. Розглядається техніка виконання джазу порівняно з академічною музикою. Простежується період початкового становлення та перших десятиліть розвитку названого музичного жанру. У статті розкриваються соціокультурні та музичні впливи на появу музичної творчості афроамериканців нового типу, зокрема вплив фольклору. Визначаються музичні стилістичні течії та жанри, які відіграли важливу роль у формуванні джазового мистецтва. Під час написання статті були використані методи аналізу, синтезу, прогнозування, вторинної обробки інформації. Робиться висновок про причини популярності джазу та ті чинники, що сприяли його світовому поширенню.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ЮСТИЦІЇ

Ірина Продан

адвокат (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-2412-7829
Anotation. У статті досліджено міжнародно-правовий і зарубіжний досвід антикорупційної юстиції у контексті норм міжнародного права та законодавства окремих держав, у яких функціонують спеціалізовані антикорупційні суди. Під час дослідження використано доктринальний метод, який дав змогу охарактеризувати різноманітні підходи вчених до аналізу функцій та призначення антикорупційних судів у різноманітних країнах; історико-правовий метод, який дав можливість проаналізувати різні етапи формування антикорупційного законодавства у міжнародних актах; компаративістський метод, який дав можливість здійснити порівняння різноманітних моделей антикорупційної юстиції. У висновках констатовано, що міжнародно-правові норми створюють загальні принципи антикорупційної юстиції, конкретна модель зумовлена внутрішньодержавною судовою і правоохоронною системою, а для удосконалення української моделі потрібно досліджувати динаміку трансформацій у зарубіжних моделях антикорупційних судових органів.
Keywords: У статті досліджено міжнародно-правовий і зарубіжний досвід антикорупційної юстиції у контексті норм міжнародного права та законодавства окремих держав, у яких функціонують спеціалізовані антикорупційні суди. Під час дослідження використано доктринальний метод, який дав змогу охарактеризувати різноманітні підходи вчених до аналізу функцій та призначення антикорупційних судів у різноманітних країнах; історико-правовий метод, який дав можливість проаналізувати різні етапи формування антикорупційного законодавства у міжнародних актах; компаративістський метод, який дав можливість здійснити порівняння різноманітних моделей антикорупційної юстиції. У висновках констатовано, що міжнародно-правові норми створюють загальні принципи антикорупційної юстиції, конкретна модель зумовлена внутрішньодержавною судовою і правоохоронною системою, а для удосконалення української моделі потрібно досліджувати динаміку трансформацій у зарубіжних моделях антикорупційних судових органів.

КУЛЬТУРУЛОГІЧНИЙ ВИМІР НЕЙРОЛІНГВІСТИЧНОГО ПРОГРАМУВАННЯ У ТРИЄДНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ РЕЖИСЕРА, АКТОРА, ГЛЯДАЧА

Світлана Садовенко, Леся Порядченко

Світлана Садовенко, доктор культурології, доцент, заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри режисури та акторської майстерності Інституту сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)
Леся Порядченко, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-9166-5259, ORCID ID: 0000-0001-8596-8907
Anotation. У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми особистісної взаємодії актора, режисера та глядача. Наведено особливості емоційно-комунікативного впливу режисера на актора й актора на глядача з використанням основ нейролінгвістичного програмування (НЛП). Основну увагу акцентовано на ідею щодо використання технологій нейролінгвістичного програмування у процесі творчої комунікації, що сприятиме кращому взаєморозумінню муж суб’єктами творчого процесу й протегуватиме чітке розуміння і взаємозв’язок між режисером та актором у репетиційний час та між акторами і глядачами під час спектаклю. Висунуто гіпотезу, що врахування нейролінгвістичних особливостей пріоритетного сенсорного каналу акторів та глядачів, їхніх репрезентативних систем (аудіальних, візуальних, кінестетичних та дегітальних), на основі яких відбувається сприймання та відтворення інформації, дасть можливість режисеру усвідомлено враховувати індивідуальні особливості світосприйняття кожного суб’єкта творчого процесу. Якоріння (закріплення емоцій людей, щоби потім знову викликати їх у потрібний момент) емоцій допоможе режисеру та актору швидше досягати бажаного емоційного стану героя. Досконале використання лінгвістичних засобів у творчій взаємодії актора і глядача та режисера й актора сприятиме прямому впливу на свідомість об’єктів творчості.
Keywords: У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми особистісної взаємодії актора, режисера та глядача. Наведено особливості емоційно-комунікативного впливу режисера на актора й актора на глядача з використанням основ нейролінгвістичного програмування (НЛП). Основну увагу акцентовано на ідею щодо використання технологій нейролінгвістичного програмування у процесі творчої комунікації, що сприятиме кращому взаєморозумінню муж суб’єктами творчого процесу й протегуватиме чітке розуміння і взаємозв’язок між режисером та актором у репетиційний час та між акторами і глядачами під час спектаклю. Висунуто гіпотезу, що врахування нейролінгвістичних особливостей пріоритетного сенсорного каналу акторів та глядачів, їхніх репрезентативних систем (аудіальних, візуальних, кінестетичних та дегітальних), на основі яких відбувається сприймання та відтворення інформації, дасть можливість режисеру усвідомлено враховувати індивідуальні особливості світосприйняття кожного суб’єкта творчого процесу. Якоріння (закріплення емоцій людей, щоби потім знову викликати їх у потрібний момент) емоцій допоможе режисеру та актору швидше досягати бажаного емоційного стану героя. Досконале використання лінгвістичних засобів у творчій взаємодії актора і глядача та режисера й актора сприятиме прямому впливу на свідомість об’єктів творчості.

КРОССКУЛЬТУРНЫЕ ВОЗДЕЙСТВИЯ В ПРОЦЕССЕ СТАНОВЛЕНИЯ НАРОДНОГО ТАНЦА ВОЛЫНИ НА ПРИМЕРЕ ТАНЦА «ОЙРА»

Николай Цапяк

аспирант кафедры культурологии Волынского национального университета имени Леси Украинки, преподаватель хореографических дисциплин Волынского фахового коледжа культуры и исскуств имени И. Ф. Стравинского (Луцк, Украина)
ORCID ID: 0000-0003-3645-201X
Anotation. Определяется сущность кросс-культурных связей в процессе развития и становления хореологии народного танца Волыни. Основываясь на диалектическом, аналитическом, историческом, сравнительном методах исследования, автор пытается обосновать версию происхождения танца «ойра». На примере этого танца осуществлен комплексный анализ и раскрыта связь диалога культур при генезисе развития хореографической традиции региона. Систематизация и структурирование полученных результатов, расширение источниковой базы исследования указывает на значение процесса аккультурации при формировании танцевальной лексики и определяет дальнейшие направления исследования хореологии народного танца Волыни.
Keywords: Определяется сущность кросс-культурных связей в процессе развития и становления хореологии народного танца Волыни. Основываясь на диалектическом, аналитическом, историческом, сравнительном методах исследования, автор пытается обосновать версию происхождения танца «ойра». На примере этого танца осуществлен комплексный анализ и раскрыта связь диалога культур при генезисе развития хореографической традиции региона. Систематизация и структурирование полученных результатов, расширение источниковой базы исследования указывает на значение процесса аккультурации при формировании танцевальной лексики и определяет дальнейшие направления исследования хореологии народного танца Волыни.

ШЛЯХ ВИЗНАННЯ АКВАРЕЛІ ЧЕРЕЗ МИСТЕЦЬКІ СОЮЗИ

Наталя Черкашина

аспірантка Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв, головний судовий експерт Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-3972-0817
Anotation. Роботу присвячено дослідженню мистецьких асоціацій XIX ст., які були створені у Голландії. Визначено роль, яку зіграли подібні об’єднання у розвитку мистецтва, схеми функціонування об’єднань, займані позиції одне щодо одного; проаналізовано необхідність утворення союзу художників; визначені додаткові причини, завдяки яким були створені подібні товариства, та причини розпаду одного із відомих об’єднань митців, а саме «Голландської графічної компанії малювання». Обґрунтовано та виявлено зв’язки асоціацій з арт-дилерами міжнародних салонів на прикладах займаних колективних позицій. Проаналізовано статистичні дані продажів виставок, що дало змогу простежити рівень попиту та пропозицій тогочасного арт-ринку. Наукова новизна роботи полягає в розширенні діапазону дослідження асоціацій художників, які об’єднувалися за одним видом живопису, а саме аквареллю. Встановлення списків учасників союзів та дослідження каталогів виставок робіт можуть стати предметом вивчення мистецтвознавців. Слід відзначити, що фундаментального дослідження товариства «Голландська графічна компанія малювання» немає, тому багато питань досі не висвітлено.
Keywords: Роботу присвячено дослідженню мистецьких асоціацій XIX ст., які були створені у Голландії. Визначено роль, яку зіграли подібні об’єднання у розвитку мистецтва, схеми функціонування об’єднань, займані позиції одне щодо одного; проаналізовано необхідність утворення союзу художників; визначені додаткові причини, завдяки яким були створені подібні товариства, та причини розпаду одного із відомих об’єднань митців, а саме «Голландської графічної компанії малювання». Обґрунтовано та виявлено зв’язки асоціацій з арт-дилерами міжнародних салонів на прикладах займаних колективних позицій. Проаналізовано статистичні дані продажів виставок, що дало змогу простежити рівень попиту та пропозицій тогочасного арт-ринку. Наукова новизна роботи полягає в розширенні діапазону дослідження асоціацій художників, які об’єднувалися за одним видом живопису, а саме аквареллю. Встановлення списків учасників союзів та дослідження каталогів виставок робіт можуть стати предметом вивчення мистецтвознавців. Слід відзначити, що фундаментального дослідження товариства «Голландська графічна компанія малювання» немає, тому багато питань досі не висвітлено.

ПРОБЛЕМА СМЕРТІ ТА БЕЗСМЕРТЯ ОСОБИСТОСТІ В НАУКОВОМУ СВІТОГЛЯДІ: КРИТЕРІЙ ПОЧАТКУ ОСОБИСТІСНОГО БУТТЯ

Павло Нестеренко

аспірант кафедри богослов’я та релігієзнавства, факультету історії і філософії
Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-8252-6879
Anotation. Головною метою статті є аналіз проблеми смерті та безсмертя особистості в контексті наукового світогляду. У роботі зроблено спробу розкрити смисл смерті в людському бутті та розглянути основні види безсмертя в науковому типі світогляду. Проблема смерті полягає в тому, що вона незримо завжди з нами. Кожен наш видих повітря – це символічна смерть і кожен вдих кисню – символічне воскресіння з мертвих. Серед ликів Танатосу в людському бутті можна виділити: 1. Смерть як тотальне розслаблення. 2. Смерть як сон. 3. Будь-яке закінчення як смерть. 4. Оргазм як мала смерть. 5. Божевілля як вид смерті. Науковий світогляд піднімає питання критерію початку особистісного буття. Автор доводить, що особистістю не народжуються, а стають в процесі онтогенетичного розвитку індивіда. Критерій початку особистісного буття – усвідомлення неминучості власної смерті та прагнення до безсмертя. Вирішення проблеми смерті та безсмертя в науці залежить від типу світогляду науковця: ідеалістичного, матеріалістичного чи персоналістичного.
Keywords: Головною метою статті є аналіз проблеми смерті та безсмертя особистості в контексті наукового світогляду. У роботі зроблено спробу розкрити смисл смерті в людському бутті та розглянути основні види безсмертя в науковому типі світогляду. Проблема смерті полягає в тому, що вона незримо завжди з нами. Кожен наш видих повітря – це символічна смерть і кожен вдих кисню – символічне воскресіння з мертвих. Серед ликів Танатосу в людському бутті можна виділити: 1. Смерть як тотальне розслаблення. 2. Смерть як сон. 3. Будь-яке закінчення як смерть. 4. Оргазм як мала смерть. 5. Божевілля як вид смерті. Науковий світогляд піднімає питання критерію початку особистісного буття. Автор доводить, що особистістю не народжуються, а стають в процесі онтогенетичного розвитку індивіда. Критерій початку особистісного буття – усвідомлення неминучості власної смерті та прагнення до безсмертя. Вирішення проблеми смерті та безсмертя в науці залежить від типу світогляду науковця: ідеалістичного, матеріалістичного чи персоналістичного.

ДЖАЗОВЕ МИСТЕЦТВО В УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ

Валентина Олянич, Лариса Олянич

Валентина Олянич, доктор історичних наук, доцент, професор кафедри історії та суспільно-економічних дисциплін Харківської гуманітарно-педагогічної академії (Харків, Україна)
Лариса Олянич, кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії та суспільно-економічних дисциплін Харківської гуманітарно-педагогічної академії (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-7880-6579, ORCID ID: 0000-0002-4924-145X
Anotation. Стаття досліджує культурні зміни у суспільстві починаючи з періоду непу і до нашого часу на прикладі феноменального явища джазового мистецтва, яке здійснило справжній прорив у культурному житті. Поява нових джазових оркестрів, інструментальної танцювальної музики, елементів театралізації вносили нові явища у духовне життя суспільства. У період нової економічної політики поняття «джаз» у пересічного населення країни уявлялося як явище комерційної музики. Радянська влада постійно намагалася контролювати культурне життя, ставлячи його в ідеологічні рамки, диктувала правила і ставила перешкоди. Джаз трактували як «буржуазну» зброю ідеологічної боротьби за свідомість радянських людей. Джаз із задоволенням слухали, поступово він набуває терміна «масове популярне мистецтво», що увібрало різні напрями XX ст.: біт, поп, шлягер, естраду, мюзикл, рок, реп, ритм-енд-блюз, соул, фолк, джаз. У контексті історичного дослідження варто зазначити, що джаз в Україні за століття поступово стає об’єднуючою ідеологічною новацією, що заглиблюється у суспільство і, незалежно від раси, релігії, етнічного походження, об’єднує мільйони людей.
Keywords: Стаття досліджує культурні зміни у суспільстві починаючи з періоду непу і до нашого часу на прикладі феноменального явища джазового мистецтва, яке здійснило справжній прорив у культурному житті. Поява нових джазових оркестрів, інструментальної танцювальної музики, елементів театралізації вносили нові явища у духовне життя суспільства. У період нової економічної політики поняття «джаз» у пересічного населення країни уявлялося як явище комерційної музики. Радянська влада постійно намагалася контролювати культурне життя, ставлячи його в ідеологічні рамки, диктувала правила і ставила перешкоди. Джаз трактували як «буржуазну» зброю ідеологічної боротьби за свідомість радянських людей. Джаз із задоволенням слухали, поступово він набуває терміна «масове популярне мистецтво», що увібрало різні напрями XX ст.: біт, поп, шлягер, естраду, мюзикл, рок, реп, ритм-енд-блюз, соул, фолк, джаз. У контексті історичного дослідження варто зазначити, що джаз в Україні за століття поступово стає об’єднуючою ідеологічною новацією, що заглиблюється у суспільство і, незалежно від раси, релігії, етнічного походження, об’єднує мільйони людей.

СИНОНІМІЧНІ ВІДНОШЕННЯ У ТЕРМІНОСИСТЕМІ НІМЕЦЬКОЇ ФАХОВОЇ МОВИ АРХІТЕКТУРИ ТА БУДІВНИЦТВА

Євгенія Рубана

аспірант кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-4039-0977
Anotation. Статтю присвячено комплексному аналізу парадигматичних (синонімічних) відношень, що існують у рамках терміносистеми німецької фахової мови архітектури та будівництва. Досягнення основної мети дослідження – виокремлення групи термінів-синонімів німецької фахової мови в галузі архітектури та будівництва, окреслення специфіки синонімічних відношень у досліджуваній терміносистемі, а також аналіз частотного потенціалу всіх одиниць синонімічних рядів в історичному контексті – реалізується у використанні методик структурного методу. Використання цих методик для студій синонімічних рядів НФМАБ показало, що з 6108 термінів існує 250 синонімічних рядів, які об'єднані 1090 синонімічними відношеннями. Загалом виокремлено 2499 термінів-синонімів НФМАБ, які було розподілено за частотою вживання у процесі фахової комунікації на 5 груп. Результати дослідження допоможуть у реконструкції етапів становлення та розвитку НФМАБ, а також сприятимуть вивченню наявних парадигматичних відношень (антонімічних, омонімічних) у терміносистемі НФМАБ із перспективи частоти вживання запропонованих термінів у процесі іншомовної фахової комунікації.
Keywords: Статтю присвячено комплексному аналізу парадигматичних (синонімічних) відношень, що існують у рамках терміносистеми німецької фахової мови архітектури та будівництва. Досягнення основної мети дослідження – виокремлення групи термінів-синонімів німецької фахової мови в галузі архітектури та будівництва, окреслення специфіки синонімічних відношень у досліджуваній терміносистемі, а також аналіз частотного потенціалу всіх одиниць синонімічних рядів в історичному контексті – реалізується у використанні методик структурного методу. Використання цих методик для студій синонімічних рядів НФМАБ показало, що з 6108 термінів існує 250 синонімічних рядів, які об'єднані 1090 синонімічними відношеннями. Загалом виокремлено 2499 термінів-синонімів НФМАБ, які було розподілено за частотою вживання у процесі фахової комунікації на 5 груп. Результати дослідження допоможуть у реконструкції етапів становлення та розвитку НФМАБ, а також сприятимуть вивченню наявних парадигматичних відношень (антонімічних, омонімічних) у терміносистемі НФМАБ із перспективи частоти вживання запропонованих термінів у процесі іншомовної фахової комунікації.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЯТУВАЛЬНИКІВ СЛУЖБИ ПОРЯТУНКУ ОСОБЛИВОГО РИЗИКУ МНС АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Софієва Ханум Раміз кизи

начальниця відділу організації медичної та психологічної допомоги
Міністерства з надзвичайних ситуацій Азербайджанської Республіки (Баку, Азербайджанська Республіка)
ORCID ID: 0000-0002-3267-8209
Anotation. У положеннях наукової статті авторка визначає психологічні особливості та проводить психологічний аналіз професійної діяльності рятувальників Служби Порятунку Особливого Ризику Міністерства з Надзвичайних Ситуацій Азербайджанської Республіки. При цьому використовуються такі методи дослідження: системний аналіз наукової літератури та нормативно-правових актів, порівняння, узагальнення, систематизація отриманої інформації, спостереження, індивідуальна бесіда, методи експертної оцінки. Наведені у статті дані сприятимуть проведенню психологічного прогнозу професійної придатності кандидатів на службу в підрозділи МНС Азербайджану. Перспективами подальших досліджень може стати обґрунтування необхідності зміни формату проведення професійного відбору в Міністерстві з Надзвичайних Ситуацій Азербайджанської Республіки, спираючись на сучасний досвід Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Keywords: У положеннях наукової статті авторка визначає психологічні особливості та проводить психологічний аналіз професійної діяльності рятувальників Служби Порятунку Особливого Ризику Міністерства з Надзвичайних Ситуацій Азербайджанської Республіки. При цьому використовуються такі методи дослідження: системний аналіз наукової літератури та нормативно-правових актів, порівняння, узагальнення, систематизація отриманої інформації, спостереження, індивідуальна бесіда, методи експертної оцінки. Наведені у статті дані сприятимуть проведенню психологічного прогнозу професійної придатності кандидатів на службу в підрозділи МНС Азербайджану. Перспективами подальших досліджень може стати обґрунтування необхідності зміни формату проведення професійного відбору в Міністерстві з Надзвичайних Ситуацій Азербайджанської Республіки, спираючись на сучасний досвід Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ПОЛІГРАФІ

Реґина Яремчук

начальник відділу поліграфологічних досліджень
Служби судової охорони (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-8866-7947
Anotation. У статті розглянуто основні методологічні підходи пояснення результатів поліграфічного дослідження. На основі теоретичного аналізу здійснена спроба проаналізувати найбільш розповсюджені підходи тлумачення показників поліграфічного дослідження. Наведено позиції науковців у лоні теорії проявів пам’яті, емоцій, уваги, «Попередня теорія процесів», системного підходу тощо. Окреслено, що одним із магістральних методологічних завдань застосування поліграфа є визначення серед наявних концепцій тієї, яка буде прийнята більшістю представників наукового співтовариства. Переважна кількість теоретичних концепцій базується на кореляційному підході до пояснення механізмів фізіологічних реакцій і передбачає оцінку безпосередньої значущості стимулу. Водночас зазначені теорії не розкривають при цьому сутність самого феномена. Системний підхід дає можливість побудови науково обґрунтованої моделі, яка має можливість бути математично підтверджена. Передбачається, що об’єктами тестування за допомогою поліграфа є не окремі психічні пізнавальні процеси, а насамперед функціональні системи з диференційованими пристосувальними результатами.
Keywords: У статті розглянуто основні методологічні підходи пояснення результатів поліграфічного дослідження. На основі теоретичного аналізу здійснена спроба проаналізувати найбільш розповсюджені підходи тлумачення показників поліграфічного дослідження. Наведено позиції науковців у лоні теорії проявів пам’яті, емоцій, уваги, «Попередня теорія процесів», системного підходу тощо. Окреслено, що одним із магістральних методологічних завдань застосування поліграфа є визначення серед наявних концепцій тієї, яка буде прийнята більшістю представників наукового співтовариства. Переважна кількість теоретичних концепцій базується на кореляційному підході до пояснення механізмів фізіологічних реакцій і передбачає оцінку безпосередньої значущості стимулу. Водночас зазначені теорії не розкривають при цьому сутність самого феномена. Системний підхід дає можливість побудови науково обґрунтованої моделі, яка має можливість бути математично підтверджена. Передбачається, що об’єктами тестування за допомогою поліграфа є не окремі психічні пізнавальні процеси, а насамперед функціональні системи з диференційованими пристосувальними результатами.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МОДЕЛІ ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ЗБАГАЧЕННЮ

Богдан Безгинський

ад’юнкт кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-4362-153
Anotation. У статті йдеться про одне з найпоширеніших корупційних кримінальних правопорушень – незаконне збагачення. Проаналізовано кримінальне законодавство іноземних держав щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, визначено практичні проблеми, які потребують врегулювання, і досліджено міжнародно-правові моделі протидії незаконному збагаченню. Установлено кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в міжнародному вимірі через дослідження антикорупційного законодавства й основних заходів кримінального реагування на такі кримінальні правопорушення, а також умов звільнення від кримінальної відповідальності. Основним методом розслідування є метод порівняльного аналізу, за допомогою якого були виявлені відмінності між криміналізацією незаконного збагачення в іноземних державах. Зроблено загальний висновок, що незаконне збагачення має ряд відмінностей у міжнародно-правовій системі. Такі відмінності визначають особливості розслідування кримінальних правопорушень. Зокрема, такі особливості проявляються в антикорупційній політиці.
Keywords: У статті йдеться про одне з найпоширеніших корупційних кримінальних правопорушень – незаконне збагачення. Проаналізовано кримінальне законодавство іноземних держав щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, визначено практичні проблеми, які потребують врегулювання, і досліджено міжнародно-правові моделі протидії незаконному збагаченню. Установлено кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в міжнародному вимірі через дослідження антикорупційного законодавства й основних заходів кримінального реагування на такі кримінальні правопорушення, а також умов звільнення від кримінальної відповідальності. Основним методом розслідування є метод порівняльного аналізу, за допомогою якого були виявлені відмінності між криміналізацією незаконного збагачення в іноземних державах. Зроблено загальний висновок, що незаконне збагачення має ряд відмінностей у міжнародно-правовій системі. Такі відмінності визначають особливості розслідування кримінальних правопорушень. Зокрема, такі особливості проявляються в антикорупційній політиці.

ПАТЕНТУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

В’ячеслав Буковський

кандидат юридичних наук, здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-1759-3881
Anotation. У статті проведено правовий аналіз стану й тенденцій розвитку патентування як інструменту охорони інтелектуальної власності. Детально розглянуто й проаналізовано нормативну базу патентного законодавства України, Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу. Проведено порівняльно-правовий аналіз України, країн – учасниць Європейського Союзу й Північної Америки щодо патентування як дієвого адміністративного інструменту у сфері охорони інтелектуальної власності. Зроблено висновок, що українське патентне законодавство з метою гармонізації із законодавством Європейського Союзу має спільні ключові положення щодо патентування як інструменту у сфері охорони інтелектуальної власності. Стосовно патентного законодавства Сполучених Штатів Америки, то міжнародні зусилля створення рівних умов для патентування були успішними, хоча деякі відмінності між ними залишаються.
Keywords: У статті проведено правовий аналіз стану й тенденцій розвитку патентування як інструменту охорони інтелектуальної власності. Детально розглянуто й проаналізовано нормативну базу патентного законодавства України, Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу. Проведено порівняльно-правовий аналіз України, країн – учасниць Європейського Союзу й Північної Америки щодо патентування як дієвого адміністративного інструменту у сфері охорони інтелектуальної власності. Зроблено висновок, що українське патентне законодавство з метою гармонізації із законодавством Європейського Союзу має спільні ключові положення щодо патентування як інструменту у сфері охорони інтелектуальної власності. Стосовно патентного законодавства Сполучених Штатів Америки, то міжнародні зусилля створення рівних умов для патентування були успішними, хоча деякі відмінності між ними залишаються.

ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ СТАТТЯМИ 3662–3663 КК УКРАЇНИ

Дмитро Волонець

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-1347-9562
Anotation. У статті розглядається зміст об’єктивної сторони складів кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 3662–3663 КК України. Встановлено, що злочини у вигляді декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, вповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, належать до кримінальних правопорушень із формальним складом. Доведено, що об’єктивна сторона кримніального правопорушення, передбаченого ст. 3662 КК України, характеризується кримінально протиправною дією, що полягає в поданні в декларації завідомо недостовірних відомостей, що відрізняються від достовірних на встановлену в законі суму (у випадку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 3662 КК України, – від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а у випадку злочину, закріпленого у ч. 2 ст. 3662 КК України, – понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Keywords: У статті розглядається зміст об’єктивної сторони складів кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 3662–3663 КК України. Встановлено, що злочини у вигляді декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, вповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, належать до кримінальних правопорушень із формальним складом. Доведено, що об’єктивна сторона кримніального правопорушення, передбаченого ст. 3662 КК України, характеризується кримінально протиправною дією, що полягає в поданні в декларації завідомо недостовірних відомостей, що відрізняються від достовірних на встановлену в законі суму (у випадку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 3662 КК України, – від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а у випадку злочину, закріпленого у ч. 2 ст. 3662 КК України, – понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ЗМІСТУ ДИСЦИПЛІНАРНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЯК ВАЖЛИВОЇ ГАРАНТІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ

Дар’я Глушкова

аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-5909-6367
Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених і норм чинного законодавства, охарактеризовано зміст і розкрито значення трудових прав працівників. Опрацьовано сутність гарантій трудових прав і здійснено їх класифікацію. Установлено значення й особливості дисциплінарних проваджень як однієї з гарантій трудових прав працівників у сучасному трудовому праві України. Запропоновано авторське визначення поняття «дисциплінарне провадження». Зроблено висновок, що дисциплінарне провадження є гарантією того, що факт порушення працівником трудової дисципліни встановлюватиметься в повному обсязі, а застосовувані до нього заходи дисциплінарного впливу, зокрема звільнення, матимуть об’єктивний характер, відповідний ступеню провини. Тобто дисциплінарне провадження не просто декларує необхідність проведення аналізу кожного окремого випадку порушення трудової дисципліни, а уособлює обов’язок роботодавця приймати рішення про негативну зміну статусу працівника й обмеження його прав виключно в разі встановлення об’єктивних причин, умов та обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених і норм чинного законодавства, охарактеризовано зміст і розкрито значення трудових прав працівників. Опрацьовано сутність гарантій трудових прав і здійснено їх класифікацію. Установлено значення й особливості дисциплінарних проваджень як однієї з гарантій трудових прав працівників у сучасному трудовому праві України. Запропоновано авторське визначення поняття «дисциплінарне провадження». Зроблено висновок, що дисциплінарне провадження є гарантією того, що факт порушення працівником трудової дисципліни встановлюватиметься в повному обсязі, а застосовувані до нього заходи дисциплінарного впливу, зокрема звільнення, матимуть об’єктивний характер, відповідний ступеню провини. Тобто дисциплінарне провадження не просто декларує необхідність проведення аналізу кожного окремого випадку порушення трудової дисципліни, а уособлює обов’язок роботодавця приймати рішення про негативну зміну статусу працівника й обмеження його прав виключно в разі встановлення об’єктивних причин, умов та обставин вчинення дисциплінарного проступку.

ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ У СПРАВАХ СТОСОВНО ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЩОДО ПРИТЯГНЕННЯ ОСІБ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Людмила Домусчі

науковий співробітник Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-5124-8514
Anotation. Мета статті полягає в тому, щоб на основі праць учених-юристів визначити й окреслити поняття та ознаки адміністративного процесу у справах стосовно оскарження рішень суб’єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності в Україні. Адміністративний процес у справах стосовно оскарження рішень суб’єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності в Україні – це правовідносини, які складаються під час вирішення судом публічно-правового спору щодо рішення, дії чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, покликані на відновлення та встановлення законних прав, свобод і законних інтересів громадян.
Keywords: Мета статті полягає в тому, щоб на основі праць учених-юристів визначити й окреслити поняття та ознаки адміністративного процесу у справах стосовно оскарження рішень суб’єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності в Україні. Адміністративний процес у справах стосовно оскарження рішень суб’єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності в Україні – це правовідносини, які складаються під час вирішення судом публічно-правового спору щодо рішення, дії чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, покликані на відновлення та встановлення законних прав, свобод і законних інтересів громадян.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОСТОРІ РІЗНОВИДІВ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

Вікторія Євтушенко

аспірант кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-1249-7662
Anotation. Мета статті – узагальнити наукові погляди на поняття індивідуального стилю діяльності та висвітлити результати експериментального дослідження щодо виявлення індивідуального стилю діяльності в просторі різновидів правоохоронної діяльності поліцейських. Методологічний інструментарій представлено як сукупність загальнонаукових і психологічних принципів, а також теоретичних (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та емпіричних (спостереження, тестування) методів. Для обробки емпіричних даних застосовували методи кількісного та якісного аналізу результатів експериментального дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що автором уперше висвітлено результати експериментального дослідження щодо виявлення індивідуального стилю професійної діяльності різних видів поліцейської діяльності (слідчого, оперуповноваженого карного розшуку (кримінальної поліції), дільничного офіцера поліції). На підставі результатів проведеного емпіричного дослідження можна констатувати, що формування індивідуального стилю професійної діяльності поліцейських є необхідним для розвитку особистості поліцейського як суб’єкта ефективної професійної діяльності, а також дає можливість запропонувати рекомендаційні заходи щодо формування та розвитку індивідуального стилю діяльності в процесі професійно-психологічної підготовки та психологічного супроводження службової діяльності працівників НПУ з різних видів поліцейської діяльності (слідчого, оперуповноваженого карного розшуку (кримінальної поліції), дільничного офіцера поліції).
Keywords: Мета статті – узагальнити наукові погляди на поняття індивідуального стилю діяльності та висвітлити результати експериментального дослідження щодо виявлення індивідуального стилю діяльності в просторі різновидів правоохоронної діяльності поліцейських. Методологічний інструментарій представлено як сукупність загальнонаукових і психологічних принципів, а також теоретичних (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та емпіричних (спостереження, тестування) методів. Для обробки емпіричних даних застосовували методи кількісного та якісного аналізу результатів експериментального дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що автором уперше висвітлено результати експериментального дослідження щодо виявлення індивідуального стилю професійної діяльності різних видів поліцейської діяльності (слідчого, оперуповноваженого карного розшуку (кримінальної поліції), дільничного офіцера поліції). На підставі результатів проведеного емпіричного дослідження можна констатувати, що формування індивідуального стилю професійної діяльності поліцейських є необхідним для розвитку особистості поліцейського як суб’єкта ефективної професійної діяльності, а також дає можливість запропонувати рекомендаційні заходи щодо формування та розвитку індивідуального стилю діяльності в процесі професійно-психологічної підготовки та психологічного супроводження службової діяльності працівників НПУ з різних видів поліцейської діяльності (слідчого, оперуповноваженого карного розшуку (кримінальної поліції), дільничного офіцера поліції).

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Ілля Клочко

аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-0101-0709
Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених та норм чинного законодавства, ми обґрунтували, що сутність забезпечення прав поліцейських у сфері охорони праці полягає у вжитті комплексу різноманітних заходів під час виконання працівниками поліції своєї службово-трудової діяльності, які спрямовані на збереження життя, здоров’я та їх професійної придатності. Виокремлено ключові чинники, якими зумовлені особливості забезпечення прав поліцейських у сфері охорони праці. Зроблено висновок, що особливості забезпечення прав поліцейських у сфері охорони праці зумовлені, по-перше, сферою їх професійної діяльності, яка характеризується підвищеною небезпекою; по-друге, обумовленими підвищеною небезпекою заходами, що мають враховувати різні фактори небезпеки службової діяльності поліцейських; по-третє, тим, що заходи охорони праці поліцейських можуть бути як загальними, що регламентуються нормами трудового права і охоплюють усі категорії працюючих, так і спеціальними, які побудовані нормами, які враховують особливі умови праці окремих категорій поліцейських.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених та норм чинного законодавства, ми обґрунтували, що сутність забезпечення прав поліцейських у сфері охорони праці полягає у вжитті комплексу різноманітних заходів під час виконання працівниками поліції своєї службово-трудової діяльності, які спрямовані на збереження життя, здоров’я та їх професійної придатності. Виокремлено ключові чинники, якими зумовлені особливості забезпечення прав поліцейських у сфері охорони праці. Зроблено висновок, що особливості забезпечення прав поліцейських у сфері охорони праці зумовлені, по-перше, сферою їх професійної діяльності, яка характеризується підвищеною небезпекою; по-друге, обумовленими підвищеною небезпекою заходами, що мають враховувати різні фактори небезпеки службової діяльності поліцейських; по-третє, тим, що заходи охорони праці поліцейських можуть бути як загальними, що регламентуються нормами трудового права і охоплюють усі категорії працюючих, так і спеціальними, які побудовані нормами, які враховують особливі умови праці окремих категорій поліцейських.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ АДВОКАТА ЯК УЧАСНИКА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Олександр Крайз

аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-9190-2658
Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених, ми розкрили сутність, зміст та характерні ознаки категорії «правовий статус», на основі чого запропонували власне визначення правового статусу адвокатів. Опрацьовано зміст трудо-правового статусу адвоката як учасника трудових правовідносин та виділено його специфіку. Акцентовано увагу на тому, що правовий статус адвоката як учасника трудових правовідносин має подвійну природу. Зроблено висновок, що у відносинах, де адвокат реалізує передбачені національним законодавством різновиди адвокатської діяльності, його трудо-правовий статус змінюється, адже активізується дія положень спеціального законодавства, які, по-перше, передбачають можливість використання професійних прав та необхідність виконання професійних обов’язків адвоката безпосередньо; по-друге, визначають принципи здійснення адвокатської діяльності; по-третє, встановлюють професійні обмеження, яких адвокат повинен неухильно дотримуватись у своїх трудовій діяльності.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів учених, ми розкрили сутність, зміст та характерні ознаки категорії «правовий статус», на основі чого запропонували власне визначення правового статусу адвокатів. Опрацьовано зміст трудо-правового статусу адвоката як учасника трудових правовідносин та виділено його специфіку. Акцентовано увагу на тому, що правовий статус адвоката як учасника трудових правовідносин має подвійну природу. Зроблено висновок, що у відносинах, де адвокат реалізує передбачені національним законодавством різновиди адвокатської діяльності, його трудо-правовий статус змінюється, адже активізується дія положень спеціального законодавства, які, по-перше, передбачають можливість використання професійних прав та необхідність виконання професійних обов’язків адвоката безпосередньо; по-друге, визначають принципи здійснення адвокатської діяльності; по-третє, встановлюють професійні обмеження, яких адвокат повинен неухильно дотримуватись у своїх трудовій діяльності.

МЕХАНІЗМИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЗМІНИ КЛІМАТУ ЗА ПАРИЗЬКОЮ УГОДОЮ

Ольга Нанарова

аспірантка кафедри міжнародного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-3675-7385
Anotation. Паризька угода – нова глобальна кліматична угода, прийняття якої демонструє нагальну потребу пошуку нових форм співпраці держав на основі норм міжнародного права заради виживання людства та забезпечення його сталого розвитку. У статті здійснено огляд ключових аспектів Паризької угоди, визначення її правової форми, механізмів регулювання протидії зміни клімату та варіантів міжнародної взаємодії між країнами-учасницями в аспекті дотримання цієї угоди. Юридично обов’язковий характер угоди забезпечує основу для створення інституційного каркасу, забезпечуючи функціонування чітких процедур прозорості та звітності країн-учасниць угоди; досягається високий рівень участі урядів, приватного сектору, засобів масової комунікації у дотриманні положень Паризької угоди.
Keywords: Паризька угода – нова глобальна кліматична угода, прийняття якої демонструє нагальну потребу пошуку нових форм співпраці держав на основі норм міжнародного права заради виживання людства та забезпечення його сталого розвитку. У статті здійснено огляд ключових аспектів Паризької угоди, визначення її правової форми, механізмів регулювання протидії зміни клімату та варіантів міжнародної взаємодії між країнами-учасницями в аспекті дотримання цієї угоди. Юридично обов’язковий характер угоди забезпечує основу для створення інституційного каркасу, забезпечуючи функціонування чітких процедур прозорості та звітності країн-учасниць угоди; досягається високий рівень участі урядів, приватного сектору, засобів масової комунікації у дотриманні положень Паризької угоди.

ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ НЕЗАКОННОЇ ПОРУБКИ І КОНТРАБАНДИ ЛІСУ, ВЧИНЕНОЇ ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННОЮ ГРУПОЮ

Антон Новицький

ад’юнкт відділу організації освітньо-наукової підготовки
Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-1181-5473
Anotation. У статті підкреслено, що криміналістична характеристика є невід’ємним вихідним елементом методики незаконної порубки і контрабанди лісу, вчиненої організованою злочинною групою. Наголошено, що формування криміналістичної характеристики є складним і трудомістким процесом із вивчення та узагальнення кримінальної протиправної діяльності, пов’язаної з незаконною рубкою і контрабандою лісів. Підкреслено, що за допомогою знань про елементи криміналістичної характеристики незаконної порубки і контрабанди лісу, вчиненої організованою злочинною групою, можна організувати та правильно визначити напрям розслідування на початку кримінального провадження за відсутності достатнього обсягу вихідної інформації. Зазначено, що в наукових працях відсутня єдність у тлумаченнях поняття криміналістичної характеристики, через що виникають певні труднощі під час як формування, так і використання відповідних криміналістичних характеристик у практичній діяльності з виявлення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень загалом та незаконної порубки і контрабанди лісу, вчиненої організованою злочинною групою, зокрема. З’ясовано сутність поняття «криміналістична характеристика кримінальних правопорушень» як криміналістичної категорії та структурного елементу методики розслідування. Запропоновано авторське визначення криміналістичної характеристики незаконної порубки і контрабанди лісу, вчиненої організованою злочинною групою.
Keywords: У статті підкреслено, що криміналістична характеристика є невід’ємним вихідним елементом методики незаконної порубки і контрабанди лісу, вчиненої організованою злочинною групою. Наголошено, що формування криміналістичної характеристики є складним і трудомістким процесом із вивчення та узагальнення кримінальної протиправної діяльності, пов’язаної з незаконною рубкою і контрабандою лісів. Підкреслено, що за допомогою знань про елементи криміналістичної характеристики незаконної порубки і контрабанди лісу, вчиненої організованою злочинною групою, можна організувати та правильно визначити напрям розслідування на початку кримінального провадження за відсутності достатнього обсягу вихідної інформації. Зазначено, що в наукових працях відсутня єдність у тлумаченнях поняття криміналістичної характеристики, через що виникають певні труднощі під час як формування, так і використання відповідних криміналістичних характеристик у практичній діяльності з виявлення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень загалом та незаконної порубки і контрабанди лісу, вчиненої організованою злочинною групою, зокрема. З’ясовано сутність поняття «криміналістична характеристика кримінальних правопорушень» як криміналістичної категорії та структурного елементу методики розслідування. Запропоновано авторське визначення криміналістичної характеристики незаконної порубки і контрабанди лісу, вчиненої організованою злочинною групою.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НЕЗАКОННИМ ВИДОБУТКОМ ДОРОГОЦІННОГО КАМІННЯ ОРГАНОГЕННОГО УТВОРЕННЯ

Яна Пустовойтова

оперуповноважений Головного управління Національної поліції в Київській області (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-2838-4491
Anotation. У положеннях статті автор шляхом аналізу різних поглядів науковців, кримінальних проваджень, вивчення статистики наводить проблеми, пов’язані з незаконним видобутком дорогоцінного каміння органогенного утворення як злочином проти довкілля. Засвідчує необхідність подальшого дослідження цього виду злочинів, зокрема його криміналістичної характеристики та формування на її основі відповідної методики розслідування. Незважаючи на її відсутність, пропонує використовувати рекомендації, що є в інших, подібних із криміналістичної позиції, методиках розслідування інших злочинів проти довкілля. Щодо питань, що мають специфіку, для вирішення яких не підійдуть нині наявні рекомендації, пропонує розробити і включити їх у методику розслідування незаконного видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення. Надає поняття криміналістичної характеристики цього виду злочину та розкриває типові складові елементи, зокрема особу злочинця; мотив і мету вчинення злочинів; обстановку вчинення злочину; предмет злочинного посягання; типові способи та типову слідову картину, типові злочинні наслідки.
Keywords: У положеннях статті автор шляхом аналізу різних поглядів науковців, кримінальних проваджень, вивчення статистики наводить проблеми, пов’язані з незаконним видобутком дорогоцінного каміння органогенного утворення як злочином проти довкілля. Засвідчує необхідність подальшого дослідження цього виду злочинів, зокрема його криміналістичної характеристики та формування на її основі відповідної методики розслідування. Незважаючи на її відсутність, пропонує використовувати рекомендації, що є в інших, подібних із криміналістичної позиції, методиках розслідування інших злочинів проти довкілля. Щодо питань, що мають специфіку, для вирішення яких не підійдуть нині наявні рекомендації, пропонує розробити і включити їх у методику розслідування незаконного видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення. Надає поняття криміналістичної характеристики цього виду злочину та розкриває типові складові елементи, зокрема особу злочинця; мотив і мету вчинення злочинів; обстановку вчинення злочину; предмет злочинного посягання; типові способи та типову слідову картину, типові злочинні наслідки.

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ «ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ ОСІБ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ»

Андрій Свінцицький

кандидат юридичних наук, директор Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-2562-8852
Anotation. У статті проаналізовано думки науковців щодо поняття, сутності та змісту процесуального забезпечення участі осіб у кримінальному провадженні. Зазначено, що термін «процесуальне забезпечення участі осіб у кримінальному провадженні» майже не використовується у кримінальній процесуальній науці, натомість широко відомі «заходи кримінального процесуального примусу», «заходи забезпечення кримінального провадження», «запобіжні заходи», «примусові заходи» тощо. Зроблено порівняльний аналіз змісту цих понять. Під процесуальним забезпеченням у кримінальному процесі України запропоновано розуміти визначену законодавством України процедуру залучення учасників кримінального провадження до участі на різних стадіях кримінального провадження, судового розгляду тощо, що здійснюється у визначених КПК України формах та покладається на певних учасників кримінального провадження. За допомогою цього інституту кримінального провадження забезпечується реалізація засад законності, верховенства права та безпосередності дослідження показань.
Keywords: У статті проаналізовано думки науковців щодо поняття, сутності та змісту процесуального забезпечення участі осіб у кримінальному провадженні. Зазначено, що термін «процесуальне забезпечення участі осіб у кримінальному провадженні» майже не використовується у кримінальній процесуальній науці, натомість широко відомі «заходи кримінального процесуального примусу», «заходи забезпечення кримінального провадження», «запобіжні заходи», «примусові заходи» тощо. Зроблено порівняльний аналіз змісту цих понять. Під процесуальним забезпеченням у кримінальному процесі України запропоновано розуміти визначену законодавством України процедуру залучення учасників кримінального провадження до участі на різних стадіях кримінального провадження, судового розгляду тощо, що здійснюється у визначених КПК України формах та покладається на певних учасників кримінального провадження. За допомогою цього інституту кримінального провадження забезпечується реалізація засад законності, верховенства права та безпосередності дослідження показань.

ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ ТА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА СУТНІСТЬ ГАДЯЦЬКОЇ УГОДИ

Ярослав Сонько

аспірант кафедри історії держави та права
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-4866-7771
Anotation. Стаття присвячена дослідженню Гадяцької угоди та її суспільно-політичного значення у контексті історії української державності. Докладно проаналізовано й окреслено безпосередню роль договору, його подальший вплив на функціонування та становлення основних принципів державно-правової системи Гетьманщини. Виокремлені ключові причинно-наслідкові аспекти стратегії зовнішньополітичної діяльності, формування специфіки правових норм і вдосконалення міжнародних дипломатичних відносин як складової частини процесу державотворення Гетьманської України. Окрім того, акцентовано увагу на проблемах реалізації політично-ідейних концепцій договору, провідних правотворчих положень і його основних пунктів. Проведено всебічний аналіз іноземних публікацій на основі широкого кола польських джерел, значного комплексу документів, архівних матеріалів, які раніше були мало задіяні історіографією стосовно розвитку державної правової політики гетьмана Івана Виговського.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню Гадяцької угоди та її суспільно-політичного значення у контексті історії української державності. Докладно проаналізовано й окреслено безпосередню роль договору, його подальший вплив на функціонування та становлення основних принципів державно-правової системи Гетьманщини. Виокремлені ключові причинно-наслідкові аспекти стратегії зовнішньополітичної діяльності, формування специфіки правових норм і вдосконалення міжнародних дипломатичних відносин як складової частини процесу державотворення Гетьманської України. Окрім того, акцентовано увагу на проблемах реалізації політично-ідейних концепцій договору, провідних правотворчих положень і його основних пунктів. Проведено всебічний аналіз іноземних публікацій на основі широкого кола польських джерел, значного комплексу документів, архівних матеріалів, які раніше були мало задіяні історіографією стосовно розвитку державної правової політики гетьмана Івана Виговського.

ФОРМИ ПУБЛІЧНО-СЕРВІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Вадим Троян

здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-6415-2215
Anotation. Форми публічно-сервісної діяльності органів Національної поліції досліджено через призму прийняття саме дозвільних документів, які пов’язані з волевиявленням органу Національної поліції, право якого щодо здійснення публічно-сервісної діяльності визначене нормами чинного законодавства. Запропоновано під формою публічно-сервісної діяльності Національної поліції розуміти зовнішньо виражену дію органів поліції або їх посадових осіб (поліцейських), здійснену у межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами з метою досягнення поставлених перед ними мети та завдань щодо забезпечення прав і свобод людини, а також захист інтересів суспільства і держави, підтримання публічного порядку та безпеки, протидії злочинності. Виокремлено основні ознаки, які притаманні формам публічно-сервісної діяльності Національної поліції: 1) наявність правової регламентації, передбаченої нормативно-правовими актами, або їх формальна визначеність; 2) наявність юридичних наслідків для одержувачів послуг; 3) спрямованість на реалізацію державно-владних повноважень, притаманних органам Національної поліції.
Keywords: Форми публічно-сервісної діяльності органів Національної поліції досліджено через призму прийняття саме дозвільних документів, які пов’язані з волевиявленням органу Національної поліції, право якого щодо здійснення публічно-сервісної діяльності визначене нормами чинного законодавства. Запропоновано під формою публічно-сервісної діяльності Національної поліції розуміти зовнішньо виражену дію органів поліції або їх посадових осіб (поліцейських), здійснену у межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами з метою досягнення поставлених перед ними мети та завдань щодо забезпечення прав і свобод людини, а також захист інтересів суспільства і держави, підтримання публічного порядку та безпеки, протидії злочинності. Виокремлено основні ознаки, які притаманні формам публічно-сервісної діяльності Національної поліції: 1) наявність правової регламентації, передбаченої нормативно-правовими актами, або їх формальна визначеність; 2) наявність юридичних наслідків для одержувачів послуг; 3) спрямованість на реалізацію державно-владних повноважень, притаманних органам Національної поліції.

РОЛЬ ПРАВОВИХ ПРИНЦИПІВ У ПСИХОЛОГІЇ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО (ДЕТЕКТИВА) З ПРОКУРОРОМ У ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ

Юрій Хить

здобувач кафедри юридичної психології Національної академії внутрішніх справ, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-1012-9062
Anotation. У роботі розглянуті питання вдосконалення розуміння загальноправових і спеціальних правових принципів, які визначають ефективну юридико-психологічну взаємодію між слідчим і прокурором у кримінальному процесі, з урахуванням сучасних досліджень у галузі юридичної психології. Проаналізовано різні наукові підходи до розуміння ефективної взаємодії слідчого та прокурора, заснованої на принципах законності, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності вини, додержання розумних строків досудового розслідування кримінальних проваджень. У юридично-психологічній доктрині України сьогодні відбуваються суттєві зміни в підходах до розуміння принципів взаємодії між слідчим і прокурором. Юридико-психологічна взаємодія між слідчим і прокурором неможлива без належного рівня координації та комунікації на різних його етапах, є ключовою умовою забезпечення ефективного досудового розслідування. Ефективна юридико-психологічна взаємодія слідчого і прокурора неможлива без глибокого розуміння учасниками такої взаємодії базових принципів: законності, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності вини, розумних строків та ефективності досудового розслідування.
Keywords: У роботі розглянуті питання вдосконалення розуміння загальноправових і спеціальних правових принципів, які визначають ефективну юридико-психологічну взаємодію між слідчим і прокурором у кримінальному процесі, з урахуванням сучасних досліджень у галузі юридичної психології. Проаналізовано різні наукові підходи до розуміння ефективної взаємодії слідчого та прокурора, заснованої на принципах законності, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності вини, додержання розумних строків досудового розслідування кримінальних проваджень. У юридично-психологічній доктрині України сьогодні відбуваються суттєві зміни в підходах до розуміння принципів взаємодії між слідчим і прокурором. Юридико-психологічна взаємодія між слідчим і прокурором неможлива без належного рівня координації та комунікації на різних його етапах, є ключовою умовою забезпечення ефективного досудового розслідування. Ефективна юридико-психологічна взаємодія слідчого і прокурора неможлива без глибокого розуміння учасниками такої взаємодії базових принципів: законності, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності вини, розумних строків та ефективності досудового розслідування.

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ МВС УКРАЇНИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБ’ЄКТІВ ДОЗВІЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Анастасія Чепіжко

ад’юнкт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-7395-9541
Anotation. Зміни в кримінальному законодавстві України відбулися у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів, вибухових пристроїв, а також у зв’язку з реформуванням усіх органів державної влади та АТО, що проводиться на території України з 2014 року. Це призвело до розповсюдження надзвичайно великої кількості зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів, які не зареєстровані в органах Національної поліції. Їх незаконне розповсюдження вже становить підвищену загрозу громадськості та національній безпеці держави. Поступовий розвиток України не в останню чергу залежить від стабільності суспільних відносин, захисту інтересів особистості та потребує ефективної роботи всіх правоохоронних органів, зокрема Національної поліції. Значна роль у виконанні завдань, передбачених статутним законодавством, належить діяльності Національної поліції у сфері забезпечення ліцензійних процедур.
Keywords: Зміни в кримінальному законодавстві України відбулися у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових матеріалів, вибухових пристроїв, а також у зв’язку з реформуванням усіх органів державної влади та АТО, що проводиться на території України з 2014 року. Це призвело до розповсюдження надзвичайно великої кількості зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів, які не зареєстровані в органах Національної поліції. Їх незаконне розповсюдження вже становить підвищену загрозу громадськості та національній безпеці держави. Поступовий розвиток України не в останню чергу залежить від стабільності суспільних відносин, захисту інтересів особистості та потребує ефективної роботи всіх правоохоронних органів, зокрема Національної поліції. Значна роль у виконанні завдань, передбачених статутним законодавством, належить діяльності Національної поліції у сфері забезпечення ліцензійних процедур.

ОЦІНКА ПРАВОМІРНОСТІ ВИЗНАННЯ УГОД НЕДІЙСНИМИ У ПЕРЕБІГУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕДУР ВИРІШЕННЯ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ

Ірина Шугалєєва

аспірант кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-4310-5630
Anotation. Стаття присвячена реалізації процедур вирішення податкових спорів, зокрема оцінці правомірності визнання угод недійсними у перебігу реалізації таких процедур. Справи з приводу визнання укладених платниками податків угод недійсними контролюючими органами у статті виділено в окрему категорію податкових спорів. Проаналізовано масив судової практики з приводу оцінки контролюючим органом правомірності та законності укладених платниками податків угод. У статті акцентовано увагу на тому, що, характеризуючи судовий аспект визнання угод недійсними, потрібно пам’ятати про необхідність доказування неправомірної мети такої угоди. За результатами проведеного дослідження автор дійшов висновку, що контролюючі органи, як і будь-які інші органи державної влади, мають діяти виключно у межах наданих їм повноважень, що гарантується нормами Конституції України; контролюючі органи не мають права самостійно на власний розсуд визнавати правочини нікчемними, адже встановлення такого факту відбувається у судовому порядку; податкові наслідки недійсності угод можуть застосовуватися тільки під час визначення угод недійсними в судовому порядку.
Keywords: Стаття присвячена реалізації процедур вирішення податкових спорів, зокрема оцінці правомірності визнання угод недійсними у перебігу реалізації таких процедур. Справи з приводу визнання укладених платниками податків угод недійсними контролюючими органами у статті виділено в окрему категорію податкових спорів. Проаналізовано масив судової практики з приводу оцінки контролюючим органом правомірності та законності укладених платниками податків угод. У статті акцентовано увагу на тому, що, характеризуючи судовий аспект визнання угод недійсними, потрібно пам’ятати про необхідність доказування неправомірної мети такої угоди. За результатами проведеного дослідження автор дійшов висновку, що контролюючі органи, як і будь-які інші органи державної влади, мають діяти виключно у межах наданих їм повноважень, що гарантується нормами Конституції України; контролюючі органи не мають права самостійно на власний розсуд визнавати правочини нікчемними, адже встановлення такого факту відбувається у судовому порядку; податкові наслідки недійсності угод можуть застосовуватися тільки під час визначення угод недійсними в судовому порядку.

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА, В ЯКОМУ ЗАКРІПЛЮЮТЬСЯ ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ СУДДІВ

Богдан Яресько

аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-0012-0668
Anotation. У статті з опорою на розгляд норм чинного законодавства здійснено критичний аналіз положень «Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» та «Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки». Акцентовано увагу на прогалинах у чинному законодавстві, норми якого регулюють працю суддів. Запропоновано напрями подолання відповідних прогалин та недоліків. Наголошено на доцільності перегляду системи відбору осіб на посаду суддів, що в умовах перевантаження, в яких наразі доводиться працювати багатьом суддям, має важливе значення з точки зору забезпечення суддівського корпусу якісними та професійними кадрами. Саме тому належним чином організована система відбору суддів фактично є запорукою впровадження принципів реалізації права на працю суддів.
Keywords: У статті з опорою на розгляд норм чинного законодавства здійснено критичний аналіз положень «Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» та «Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки». Акцентовано увагу на прогалинах у чинному законодавстві, норми якого регулюють працю суддів. Запропоновано напрями подолання відповідних прогалин та недоліків. Наголошено на доцільності перегляду системи відбору осіб на посаду суддів, що в умовах перевантаження, в яких наразі доводиться працювати багатьом суддям, має важливе значення з точки зору забезпечення суддівського корпусу якісними та професійними кадрами. Саме тому належним чином організована система відбору суддів фактично є запорукою впровадження принципів реалізації права на працю суддів.