Журнал №1 (45) / 2022|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

МЕТОДЫ ОБУЧЕНИЯ СОВРЕМЕННОМУ РУССКОМУ ЯЗЫКУ КАК ИНОСТРАННОМУ В ВЫСШЕЙ ШКОЛЕ

Светлана Дерба

кандидат филологических наук, доцент, заведующая кафедры украинского и русского языков как иностранных учебно-исследовательского института филологии Киевского национального университета имени Тараса Шевченко (Киев, Украина)

ORCID ID: 0000-0002-2906-0344

Anotation. В данной работе автор рассматривает общие методы преподавания русского языка в высшей школе, анализирует классификации методов преподавания лингвистических дисциплин в высшей школе. Доказывает эффективность использования различных методов и их комбинаций при изучении русского языка как иностранного в высшей школе. В Киевском национальном университете имени Тараса Шевченко часто группы иностранных студентов формируются без учета национальной принадлежности, поэтому преподаватель должен подбирать (комбинировать) методы и приемы успешного обучения. Также автор детально рассматривает применение метода проектирования в иностранной аудитории. Именно этот метод позволяет иностранным студентам учиться через деятельность. Они могут самостоятельно сформулировать проблему, собрать и проанализировать необходимую информацию, сделать выводы и представить наглядно результат проделанной работы.
Keywords: В данной работе автор рассматривает общие методы преподавания русского языка в высшей школе, анализирует классификации методов преподавания лингвистических дисциплин в высшей школе. Доказывает эффективность использования различных методов и их комбинаций при изучении русского языка как иностранного в высшей школе. В Киевском национальном университете имени Тараса Шевченко часто группы иностранных студентов формируются без учета национальной принадлежности, поэтому преподаватель должен подбирать (комбинировать) методы и приемы успешного обучения. Также автор детально рассматривает применение метода проектирования в иностранной аудитории. Именно этот метод позволяет иностранным студентам учиться через деятельность. Они могут самостоятельно сформулировать проблему, собрать и проанализировать необходимую информацию, сделать выводы и представить наглядно результат проделанной работы.

НАДАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЯМ-СИРОТАМ У ПРИЙОМНІЙ СІМ’Ї

Валентин Марчук

аспірант кафедри соціальної роботи та педагогіки вищої школи Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5408-9555

Anotation. Автором відзначено важливість підготовки до проживання в умовах прийомної сім’ї дітей-сиріт. Зазначено, що програма супроводу дітей-сиріт може виступати моделлю комплексної соціально-педагогічної під- тримки дітей-сиріт. Вказані завдання, на рішення яких повинна бути орієнтована програма. Визначено перелік суб’єктів педагогічної підтримки соціалізації дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї. Зазначено важливу роль залучення дітей-сиріт до різнопланової міжособистісної взаємодії з різними соціальними інститутами. Представлено змістовне наповнення теоретичної моделі технології педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї через призму таких факторів, як: умови, принципи, учасники, форми реалізації, методи. Акцентовано увагу на моделі психолого-педагогічної підтримки підготовки дітей-сиріт до передачі в сім’ю, в межах якої окреслено напрямки діяльності, заходи, форми роботи, методи, техніки та відповідальні за кожен конкретний напрямок. Зазначено особливості соціально-педагогічної підтримки та мезо- та мікрорівнях. Розглянуто соціально-педагогічний напрям діяльності в контексті взаємодії прийомної сім’ї з мережею інституцій соціального виховання. Розглянуто ключовий принцип програми та важливість ролі кураторів і тьюторів. Зазначено пріоритетні напрямки та окреслено особливості взаємодії куратора та дитини-сироти. Вказано, що для здійснення повноцінної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт необхідним є поєднання індивідуальних та групових форм роботи, таких як: корекційні заняття, робота в групах спілкування і методичних групах, заходи з підвищення педагогічної компетентності прийомних батьків. Наголошено на тому, що можливість взаємодії соціальних працівників з майбутніми прийомними батьками значно підвищує рівень ефективності роботи з прийомною сім’єю.
Keywords: Автором відзначено важливість підготовки до проживання в умовах прийомної сім’ї дітей-сиріт. Зазначено, що програма супроводу дітей-сиріт може виступати моделлю комплексної соціально-педагогічної під- тримки дітей-сиріт. Вказані завдання, на рішення яких повинна бути орієнтована програма. Визначено перелік суб’єктів педагогічної підтримки соціалізації дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї. Зазначено важливу роль залучення дітей-сиріт до різнопланової міжособистісної взаємодії з різними соціальними інститутами. Представлено змістовне наповнення теоретичної моделі технології педагогічної підтримки дітей-сиріт в умовах прийомної сім’ї через призму таких факторів, як: умови, принципи, учасники, форми реалізації, методи. Акцентовано увагу на моделі психолого-педагогічної підтримки підготовки дітей-сиріт до передачі в сім’ю, в межах якої окреслено напрямки діяльності, заходи, форми роботи, методи, техніки та відповідальні за кожен конкретний напрямок. Зазначено особливості соціально-педагогічної підтримки та мезо- та мікрорівнях. Розглянуто соціально-педагогічний напрям діяльності в контексті взаємодії прийомної сім’ї з мережею інституцій соціального виховання. Розглянуто ключовий принцип програми та важливість ролі кураторів і тьюторів. Зазначено пріоритетні напрямки та окреслено особливості взаємодії куратора та дитини-сироти. Вказано, що для здійснення повноцінної соціально-педагогічної підтримки дітей-сиріт необхідним є поєднання індивідуальних та групових форм роботи, таких як: корекційні заняття, робота в групах спілкування і методичних групах, заходи з підвищення педагогічної компетентності прийомних батьків. Наголошено на тому, що можливість взаємодії соціальних працівників з майбутніми прийомними батьками значно підвищує рівень ефективності роботи з прийомною сім’єю.

ПЕДАГОГІЧНЕ ВИМІРЮВАННЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО КОМПОНЕНТУ ФАХОВОЇ ГОТОВНОСТІ ДО БОЙОВИХ ПОЛЬОТІВ МАЙБУТНІХ ЛЬОТЧИКІВ ТАКТИЧНОЇ АВІАЦІЇ

Роман Невзоров

кандидат педагогічних наук, начальник кафедри тактики авіації Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1496-2465

Anotation. У статті презентовані й обґрунтовані результати педагогічного вимірювання психофізіологічного компоненту фахової готовності майбутніх льотчиків тактичної авіації в умовах освітнього процесу авіаційного вищого військового навчального закладу (в Україні він єдиний – Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба). У рамках авторської концепції фахової готовності курсантів-військових льотчиків даний компонент розглянутий і як відповідний критерій. Наш варіант вказаного педагогічного вимірювання базується на власно розробленому комплексі показників і рівнів оцінювання даного критерію, з одного боку, та методиці шкалованої самооцінки (на зорово-аналогових шкалах) психофізіологічного стану О.М. Кокун як методологічного інструменту, з іншого. Проведене за їх допомогою дослідження психофізіологічного компоненту фахової готовності до бойових польотів курсантів-військових льотчиків Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба доводить ефективність і перспективність застосування такого підходу.
Keywords: У статті презентовані й обґрунтовані результати педагогічного вимірювання психофізіологічного компоненту фахової готовності майбутніх льотчиків тактичної авіації в умовах освітнього процесу авіаційного вищого військового навчального закладу (в Україні він єдиний – Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба). У рамках авторської концепції фахової готовності курсантів-військових льотчиків даний компонент розглянутий і як відповідний критерій. Наш варіант вказаного педагогічного вимірювання базується на власно розробленому комплексі показників і рівнів оцінювання даного критерію, з одного боку, та методиці шкалованої самооцінки (на зорово-аналогових шкалах) психофізіологічного стану О.М. Кокун як методологічного інструменту, з іншого. Проведене за їх допомогою дослідження психофізіологічного компоненту фахової готовності до бойових польотів курсантів-військових льотчиків Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба доводить ефективність і перспективність застосування такого підходу.

МЕТОДОЛОГІЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО СПОРТИВНО-ПАТРІОТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Олена Отравенко, Дмитро Пелипась

Олена Отравенко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» (Старобільськ, Україна)
Дмитро Пелипась, аспірант кафедри теорії та методики фізичного виховання Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» (Старобільськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8308-5895, ORCID ID: 0000-0002-1912-6418

Anotation. У статті розглянуті основні методологічні підходи в підготовці майбутніх учителів фізичної культури до спортивно-патріотичної діяльності в закладах загальної середньої освіти. Нами запропоновано такі методологічні підходи: аксіологічний, креативний, соціокультурний, міждисциплінарний та системно-діяльнісний. Аксіологічний підхід сприяє розвитку ціннісних характеристик патріота. Креативний підхід допоможе у творчій роботі спортивно-патріотичного характеру зі здобувачами загальної середньої освіти. Соціокультурний підхід надасть важливості толерантності та гуманізму в міжособистісних відносинах; випрацює повагу до інших культур. Міждисциплінарний окреслить певну лінію патріотичної підготовки, охоплюючи більшість освітніх компонентів. Системно-діяльнісний підхід має застосовуватися з опорою на культурну спадщину України, її приєднання до європейського загальнокультурного простору, збагачення культури передовим досвідом загальносвітового надбання. Дослідження сприятиме запровадженню вчителями фізичної культури національно-патріотичного, військово-патріотичного та спортивно-патріотичного виховання в заклади загальної середньої освіти.
Keywords: У статті розглянуті основні методологічні підходи в підготовці майбутніх учителів фізичної культури до спортивно-патріотичної діяльності в закладах загальної середньої освіти. Нами запропоновано такі методологічні підходи: аксіологічний, креативний, соціокультурний, міждисциплінарний та системно-діяльнісний. Аксіологічний підхід сприяє розвитку ціннісних характеристик патріота. Креативний підхід допоможе у творчій роботі спортивно-патріотичного характеру зі здобувачами загальної середньої освіти. Соціокультурний підхід надасть важливості толерантності та гуманізму в міжособистісних відносинах; випрацює повагу до інших культур. Міждисциплінарний окреслить певну лінію патріотичної підготовки, охоплюючи більшість освітніх компонентів. Системно-діяльнісний підхід має застосовуватися з опорою на культурну спадщину України, її приєднання до європейського загальнокультурного простору, збагачення культури передовим досвідом загальносвітового надбання. Дослідження сприятиме запровадженню вчителями фізичної культури національно-патріотичного, військово-патріотичного та спортивно-патріотичного виховання в заклади загальної середньої освіти.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОЇ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Юлія Перебийніс

викладач кафедри теоретико-правових дисциплін Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Полтава, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9431-3555

Anotation. Статтю присвячено проблемі підготовки спеціалістів у галузі права до комунікації іноземною мовою у межах фаху – одному із основних завдань, що наразі стоїть перед системою вищої юридичної освіти. Її метою є виокремлення педагогічних умов реалізації технології формування готовності майбутніх бакалаврів права до професійно орієнтованого іншомовного спілкування. Унаслідок проведеного дослідження було виявлено й обґрунтовано основні педагогічні умови, дотримання яких є ключовими для реалізації у закладі вищої освіти розроблюваної нами педагогічної технології, націленої на розвиток іншомовної компетентності майбутніх правників, а саме: готовність викладача іноземної мови за правознавчим спрямуванням до формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх бакалаврів права, зорієнтованість на індивідуально-психологічні особливості студентів-юристів, зокрема їхні навчально-пізнавальні стилі, та створення відкритого іншомовного комунікативного середовища із залученням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.
Keywords: Статтю присвячено проблемі підготовки спеціалістів у галузі права до комунікації іноземною мовою у межах фаху – одному із основних завдань, що наразі стоїть перед системою вищої юридичної освіти. Її метою є виокремлення педагогічних умов реалізації технології формування готовності майбутніх бакалаврів права до професійно орієнтованого іншомовного спілкування. Унаслідок проведеного дослідження було виявлено й обґрунтовано основні педагогічні умови, дотримання яких є ключовими для реалізації у закладі вищої освіти розроблюваної нами педагогічної технології, націленої на розвиток іншомовної компетентності майбутніх правників, а саме: готовність викладача іноземної мови за правознавчим спрямуванням до формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх бакалаврів права, зорієнтованість на індивідуально-психологічні особливості студентів-юристів, зокрема їхні навчально-пізнавальні стилі, та створення відкритого іншомовного комунікативного середовища із залученням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ ПЕРЕКЛАДУ НА ОСНОВІ НАВЧАННЯ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Янші Лю

аспірант кафедри педагогіки, іноземної філології та перекладу Харківського національного економічного університету імені Симона Кузнеця (Харків, Україна); професор Школи іноземних мов Сичуаньського університету мистецтв і науки (Дачжоу, Китай)

ORCID ID: 0000-0002-6588-8325

Anotation. Ця стаття має на меті дослідити та розробити модель навчання перекладацьких семінарів на основі екосистеми інтелектуального навчання перекладу після змін нової ери порівняно з традиційною моделлю викладання та навчання перекладу, а також обговорити застосування цієї моделі в перекладі, навчальні практики за допомогою комп’ютерного перекладу та інших перекладацьких технологій, щоб підвищити компетенцію учнів перекладача. Автор провів експеримент протягом одного семестру, щоб перевірити доцільність цієї нової моделі з дотестовим, післятестовим, інтерв’ю та опитуванням студентів-експериментаторів. Завдяки аналізу порівнянь зібраних даних результати показують, що ця нова модель покращила ефективність навчання, підвищила перекладацьку компетенцію учнів у перекладацьких навичках, правильності та вільності, точності використання мови та креативності. Новий спосіб навчання перекладу завоював визнання студентів. Це дослідження має подальші наслідки для покращення теоретичних знань і навичок студентів з перекладу, а також структури знань викладачів.
Keywords: Ця стаття має на меті дослідити та розробити модель навчання перекладацьких семінарів на основі екосистеми інтелектуального навчання перекладу після змін нової ери порівняно з традиційною моделлю викладання та навчання перекладу, а також обговорити застосування цієї моделі в перекладі, навчальні практики за допомогою комп’ютерного перекладу та інших перекладацьких технологій, щоб підвищити компетенцію учнів перекладача. Автор провів експеримент протягом одного семестру, щоб перевірити доцільність цієї нової моделі з дотестовим, післятестовим, інтерв’ю та опитуванням студентів-експериментаторів. Завдяки аналізу порівнянь зібраних даних результати показують, що ця нова модель покращила ефективність навчання, підвищила перекладацьку компетенцію учнів у перекладацьких навичках, правильності та вільності, точності використання мови та креативності. Новий спосіб навчання перекладу завоював визнання студентів. Це дослідження має подальші наслідки для покращення теоретичних знань і навичок студентів з перекладу, а також структури знань викладачів.

КУЛЬТУРНИЙ ДИСКУРС ЯК ЧИННИК КОНОТОВАНОЇ КОМУНІКАЦІЇ МАРГІНАЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ: ФРАЗЕОЛОГІЧНА СЕМАНТИКА

Тетяна Андрущенко

доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри суспільних наук Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0381-171X

Anotation. У пропонованій розвідці увага приділяється проблемі вивчення семантики фразеологічних одиниць суспільно-політичного дискурсу як дієвого чинника прояву комунікаційного процесу в контексті специфіки мовленнєвої діяльності політиків, спрямованої на створення негативного образу опонентів. Виділяють дві умовні функціональні групи фразеологізованих висловлювань щодо створення негативного образу політичного опонента: а) намір вчинити мовленнєвий акт суворого осуду; б) намір здійснити мовленнєвий акт завуальованого різкого глузування.
Keywords: У пропонованій розвідці увага приділяється проблемі вивчення семантики фразеологічних одиниць суспільно-політичного дискурсу як дієвого чинника прояву комунікаційного процесу в контексті специфіки мовленнєвої діяльності політиків, спрямованої на створення негативного образу опонентів. Виділяють дві умовні функціональні групи фразеологізованих висловлювань щодо створення негативного образу політичного опонента: а) намір вчинити мовленнєвий акт суворого осуду; б) намір здійснити мовленнєвий акт завуальованого різкого глузування.

МУЗИЧНІ ТВОРИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ АВТОРІВ У ВОКАЛЬНОМУ РЕПЕРТУАРІ ДІТЕЙ (НА ПРИКЛАДІ УЧАСНИКІВ ПЕРШОГО СЕЗОНУ ШОУ «ГОЛОС. ДІТИ» – УКРАЇНА)

Ольга Борин

аспірантка кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9796-6191

Anotation. У статті розглядається питання репертуарних уподобань сучасного молодого покоління. Проаналізовано особливості підбору вокального репертуару для участі дітей у різноманітних фестивалях, конкурсах та телешоу. Методологією дослідження є систематизація теоретичних даних, застосування методів аналізу та синтезу, об’єктивного спостереження, порівняння і контент-аналізу. Зокрема, здійснено аналіз репертуарного складника першого сезону шоу «Голос. Діти» та зведено статистичні дані, на основі яких простежується тенденція до виконання дітьми вокальних творів європейських авторів та високий рівень зацікавленості європейською музичною культурою. Згідно з нашим дослідженням, серед європейських вокальних творів найбільш виконуваними серед дітей є високохудожні композиції, які сприяють розвитку вокальних здібностей юних артистів-вокалістів та формують їхній художній смак. Такі музичні твори є надбанням світової музичної культури, не втрачають своєї актуальності впродовж багатьох років та є цінними орієнтирами для наслідування та вдосконалення виконавської майстерності.
Keywords: У статті розглядається питання репертуарних уподобань сучасного молодого покоління. Проаналізовано особливості підбору вокального репертуару для участі дітей у різноманітних фестивалях, конкурсах та телешоу. Методологією дослідження є систематизація теоретичних даних, застосування методів аналізу та синтезу, об’єктивного спостереження, порівняння і контент-аналізу. Зокрема, здійснено аналіз репертуарного складника першого сезону шоу «Голос. Діти» та зведено статистичні дані, на основі яких простежується тенденція до виконання дітьми вокальних творів європейських авторів та високий рівень зацікавленості європейською музичною культурою. Згідно з нашим дослідженням, серед європейських вокальних творів найбільш виконуваними серед дітей є високохудожні композиції, які сприяють розвитку вокальних здібностей юних артистів-вокалістів та формують їхній художній смак. Такі музичні твори є надбанням світової музичної культури, не втрачають своєї актуальності впродовж багатьох років та є цінними орієнтирами для наслідування та вдосконалення виконавської майстерності.

РОБЕРТ ДІК – РЕВОЛЮЦІЙНИЙ КОМПОЗИТОР ТА ФЛЕЙТИСТ МАЙБУТНЬОГО

Юлія Данильченко

викладач «Мистецької школи № 2 с. Опитне», аспірант кафедри музичного мистецтва та хореографії Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Бахмут, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1243-6728

Anotation. Робота присвячена дослідженню творчого шляху сучасного революційного композитора-виконавця Роберта Діка. У статті розкриваються особливості композиторського стилю, виконавська, теоретична та педагогічна діяльність сучасного музиканта. Методологію дослідження становить застосування загальнонаукового принципу об’єктивності, біографічного, системного, аналітичного, стильового, історико-типологічного методів у дослідженні біографічних даних Роберта Діка, особливостей творчої спадщини композитора-революціонера, яскравого виконавця-флейтиста ХХІ ст. Роберт Дік по праву вважається новатором у флейтовому мистецтві, автором важливих робіт у флейтовій педагогіці ХХ століття. “The Other Flute” вважається основною методичною книгою у сучасному флейтовому виконавстві. Як популярний виконавець на флейті Роберт Дік вільно володіє різними музичними жанрами, такими як: класика, джаз, рок, електронна музика та world music. Його виконання насичене сучасними техніками. Авангардний флейтист, винахідник Glissando Headjoint не вважається першовідкривачем нестандартних технік, проте його модель застосування та нотація розширених технік переконливо та практично демонструються широкому колу флейтистів. Більш ніж у двохсот творах композитор демонструє можливість флейти виконувати різну музичну роль у будь-якому жанрі.
Keywords: Робота присвячена дослідженню творчого шляху сучасного революційного композитора-виконавця Роберта Діка. У статті розкриваються особливості композиторського стилю, виконавська, теоретична та педагогічна діяльність сучасного музиканта. Методологію дослідження становить застосування загальнонаукового принципу об’єктивності, біографічного, системного, аналітичного, стильового, історико-типологічного методів у дослідженні біографічних даних Роберта Діка, особливостей творчої спадщини композитора-революціонера, яскравого виконавця-флейтиста ХХІ ст. Роберт Дік по праву вважається новатором у флейтовому мистецтві, автором важливих робіт у флейтовій педагогіці ХХ століття. “The Other Flute” вважається основною методичною книгою у сучасному флейтовому виконавстві. Як популярний виконавець на флейті Роберт Дік вільно володіє різними музичними жанрами, такими як: класика, джаз, рок, електронна музика та world music. Його виконання насичене сучасними техніками. Авангардний флейтист, винахідник Glissando Headjoint не вважається першовідкривачем нестандартних технік, проте його модель застосування та нотація розширених технік переконливо та практично демонструються широкому колу флейтистів. Більш ніж у двохсот творах композитор демонструє можливість флейти виконувати різну музичну роль у будь-якому жанрі.

УНІВЕРСИТЕТСЬКА ЕПІСИСТЕМА ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Оксана Дульська

здобувач Київського національного університету культури і мистецтв

ORCID ID: 0000-0003-1899-7315

Anotation. У статті розкриваються духовні особливості національних традицій в системі вітчизняної університетської освіти у її історичних та соціокультурних зв’язках. Основну увагу акцентовано на ідеї діалогічності характеру моделі української освіченості та соціально-культурні підвалини загальнонаукового національного досвіду, побудованого як за загальноєвропейським стандартом освіти, так і за етнокультурними архетипами в його складі. Входження національної культури в загальноєвропейський культурно-освітній процес у XIХ ст. викликало до життя ідею формування людини, що поєднує в собі яскраві індивідуальні якості, високі патріотичні почуття, громадянську свідомість, патріотизм, персоналізм. Ремінісценція античної спадщини дала поштовх інтеграції новаторської західноєвропейської інтенції наукового світогляду з консерватизмом візантійської форми духовного розвитку. На цих двох основах спільної спадщини було сформовано блискучу плеяду вчених, письменників, філософів, митців, державних діячів, ієрархів. Вони склали українську еліту з ґрунтовними знаннями вітчизняної і світової літератури, історії, іноземних мов, філософії, здобутків математики, правових теорій, художнього мистецтва, що і в сучасних умовах слугують для підготовки фахівців європейського зразку.
Keywords: У статті розкриваються духовні особливості національних традицій в системі вітчизняної університетської освіти у її історичних та соціокультурних зв’язках. Основну увагу акцентовано на ідеї діалогічності характеру моделі української освіченості та соціально-культурні підвалини загальнонаукового національного досвіду, побудованого як за загальноєвропейським стандартом освіти, так і за етнокультурними архетипами в його складі. Входження національної культури в загальноєвропейський культурно-освітній процес у XIХ ст. викликало до життя ідею формування людини, що поєднує в собі яскраві індивідуальні якості, високі патріотичні почуття, громадянську свідомість, патріотизм, персоналізм. Ремінісценція античної спадщини дала поштовх інтеграції новаторської західноєвропейської інтенції наукового світогляду з консерватизмом візантійської форми духовного розвитку. На цих двох основах спільної спадщини було сформовано блискучу плеяду вчених, письменників, філософів, митців, державних діячів, ієрархів. Вони склали українську еліту з ґрунтовними знаннями вітчизняної і світової літератури, історії, іноземних мов, філософії, здобутків математики, правових теорій, художнього мистецтва, що і в сучасних умовах слугують для підготовки фахівців європейського зразку.

ФЕНОМЕН ЗАКАРПАТСЬКОГО ТЕАТРАЛЬНО-ДЕКОРАЦІЙНОГО МИСТЕЦТВА ХХ СТОЛІТТЯ

Олег Зайцев

аспірант кафедри культурології та міжкультурних комунікацій Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна) заслужений працівник культури України

ORCID ID: 0000-0001-8571-2186

Anotation. У статті проаналізовано феномен закарпатського театрально-декораційного мистецтва, визначені витоки та провідні тенденції розвитку закарпатського театрально-декораційного мистецтва ХХ століття. У дослідженні застосовано комплексний аналіз художніх процесів у закарпатському театрі, які сприяють поглибленому вивченню цих та інших питань. Розгляд феномену закарпатського театрально-декораційного мистецтва є реально першою спробою здійснити узагальнення та ввести до наукового обігу це поняття, розкриваючи його ґенезу та зв’язок із художньо-культурними процесами на Закарпатті, новими концепціями сучасного візуального мистецтва.
Keywords: У статті проаналізовано феномен закарпатського театрально-декораційного мистецтва, визначені витоки та провідні тенденції розвитку закарпатського театрально-декораційного мистецтва ХХ століття. У дослідженні застосовано комплексний аналіз художніх процесів у закарпатському театрі, які сприяють поглибленому вивченню цих та інших питань. Розгляд феномену закарпатського театрально-декораційного мистецтва є реально першою спробою здійснити узагальнення та ввести до наукового обігу це поняття, розкриваючи його ґенезу та зв’язок із художньо-культурними процесами на Закарпатті, новими концепціями сучасного візуального мистецтва.

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЙОГАННА ВОЛЬФГАНГА ФОН ГЕТЕ В КОНТЕКСТІ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ПЛАСТИЧНОСТІ ФОРМИ У XIX СТОЛІТТІ

Анастасія Мельничук

аспірантка кафедри теорії та історії мистецтва,викладач пластичної анатомії Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9930-1652

Anotation. У межах статті детально розглянуто науковий доробок Йоганна Вольфганга фон Гете в галузі пластичної анатомії та його значення для художньої освіти у ХІХ столітті. Це поставило на меті вирішення актуальних питань про новий підхід до вивчення анатомії та нового розуміння пластичності форми людського тіла в образотворчому мистецтві XIX ст. Вивчення пластичної анатомії Гете вважав необхідною умовою професійної підготовки медичних та мистецьких спеціальностей і вважав за необхідне створення воскових анатомічних пластиків, що використовувалися в якості методичного матеріалу у навчанні як медиків, так і художників. Автором детально розглянуто генеалогію поглядів Гете на проблематику реалізму у образотворчому мистецтві та їх вплив на інтелектуальні та творчі кола тогочасної Європи. Попри всі наукові здобутки, досі українське мистецтвознавство не приділяло належної уваги дослідженню даної проблематики.
Keywords: У межах статті детально розглянуто науковий доробок Йоганна Вольфганга фон Гете в галузі пластичної анатомії та його значення для художньої освіти у ХІХ столітті. Це поставило на меті вирішення актуальних питань про новий підхід до вивчення анатомії та нового розуміння пластичності форми людського тіла в образотворчому мистецтві XIX ст. Вивчення пластичної анатомії Гете вважав необхідною умовою професійної підготовки медичних та мистецьких спеціальностей і вважав за необхідне створення воскових анатомічних пластиків, що використовувалися в якості методичного матеріалу у навчанні як медиків, так і художників. Автором детально розглянуто генеалогію поглядів Гете на проблематику реалізму у образотворчому мистецтві та їх вплив на інтелектуальні та творчі кола тогочасної Європи. Попри всі наукові здобутки, досі українське мистецтвознавство не приділяло належної уваги дослідженню даної проблематики.

ОПЕРА ШИ ГУАННАНЬ «ЖАЛЬ ЗА МИНУЛИМ» У ПРОСТОРІ СУЧАСНОГО КИТАЙСЬКОГО ТЕАТРУ: АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Хуівень Сяо

аспірантка творчої аспірантури Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9977-4027

Anotation. У статті окреслено шляхи формування китайської опери європейського типу та виділено основні етапи засвоєння європейської традиції в галузі театрального мистецтва. Оперна культура сучасного Китаю розглядається як цілісний феномен зі складною структурою та стильовим розмаїттям. На матеріалі постановок опери “Regret for the Past” Shi Guangnan у 1981 (Beijing People’s Theater) та 2018 роках (Poly Theatre, Beijing) досліджено форми засвоєння європейського досвіду на теренах сучасного китайського оперного театру.
Keywords: У статті окреслено шляхи формування китайської опери європейського типу та виділено основні етапи засвоєння європейської традиції в галузі театрального мистецтва. Оперна культура сучасного Китаю розглядається як цілісний феномен зі складною структурою та стильовим розмаїттям. На матеріалі постановок опери “Regret for the Past” Shi Guangnan у 1981 (Beijing People’s Theater) та 2018 роках (Poly Theatre, Beijing) досліджено форми засвоєння європейського досвіду на теренах сучасного китайського оперного театру.

ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ ОПОВІДАЧА СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ АМЕРІНДІАНСЬКОЇ ПРОЗИ В ЕТНОЛІНГВІСТИЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

Світлана Волкова, Ліана Варчук

Світлана Волкова, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри теорії та практики перекладу Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» (Харків, Україна)
Ліана Варчук, доктор філософії з філології, викладач кафедри іноземних мов Вінницького національного технічного університету (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5708-7034, ORCID ID: 0000-0002-8122-5142

Anotation. Статтю присвячено етнолінгвістичному вивченню художнього образу оповідача у сучасній англомовній амеріндіанській прозі. Етнолінгвістична перспектива представленої праці передбачає висвітлення таких питань сучасної лінгвістики художнього тексту, як оповідач художнього тексту, етнокультурний орнаменталізм художнього тексту і засоби формування художнього образу оповідача як оповідача-орнаменталіста сучасного англомовного прозового тексту. В етнолінгвістичній перспективі проведено текстово-інтерпретаційний аналіз сучасних англомовних амеріндіанських прозових текстів, в яких оповідач розповідає про світосприйняття, етнокультурні цінності, етнореалії та ставлення до них сучасних американців, які мають індіанське коріння. Ми виявили домінантні етноконцепти (HARMONY, BALANCE, UNITY, MEMORY, SACRALITY OF NATURE AND THINGS), а також лексико-стилістичні засоби їх актуалізації (повтори, персоніфікації, метафоризації, метанімізації в наративах) та їх культове значення для американців сьогодення.
Keywords: Статтю присвячено етнолінгвістичному вивченню художнього образу оповідача у сучасній англомовній амеріндіанській прозі. Етнолінгвістична перспектива представленої праці передбачає висвітлення таких питань сучасної лінгвістики художнього тексту, як оповідач художнього тексту, етнокультурний орнаменталізм художнього тексту і засоби формування художнього образу оповідача як оповідача-орнаменталіста сучасного англомовного прозового тексту. В етнолінгвістичній перспективі проведено текстово-інтерпретаційний аналіз сучасних англомовних амеріндіанських прозових текстів, в яких оповідач розповідає про світосприйняття, етнокультурні цінності, етнореалії та ставлення до них сучасних американців, які мають індіанське коріння. Ми виявили домінантні етноконцепти (HARMONY, BALANCE, UNITY, MEMORY, SACRALITY OF NATURE AND THINGS), а також лексико-стилістичні засоби їх актуалізації (повтори, персоніфікації, метафоризації, метанімізації в наративах) та їх культове значення для американців сьогодення.

НАЙПОШИРЕНІШІ МОДЕЛІ СКОРОЧЕНЬ В АНГЛОМОВНИХ МЕДІАТЕКСТАХ МУЗИЧНОЇ ТЕМАТИКИ (НА МАТЕРІАЛІ INSTAGRAM-ПОВІДОМЛЕНЬ)

Ганна Глущенко, Ольга Литвак

Ганна Глущенко, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради (Запоріжжя, Україна)
Ольга Литвак, викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2199-2849, ORCID ID: 0000-0003-3616-5061

Anotation. Робота присвячена аналізу англійських скорочень у стислих медіатекстах музичної тематики (на матеріалі Instagram-повідомлень) з метою дослідити їх типологію, моделі утворення, а також виявити їх найпоширеніші типи. Актуальність роботи визначається активною тенденцією до мовної компресії під час спілкування на сторінках соціальних мереж, що сприяє виникненню нових скорочень в англійській мові, розуміння яких являє труднощі для розуміння змісту самих повідомлень. У ході роботи за допомогою емпіричного методу, методу суцільної вибірки, компаративного методу досліджено основні способи утворення скорочень в англійській мові; зроблено вибірку медіатекстів, що містять скорочення, на сторінках музикантів у соціальній мережі Instagram; проаналізовано скорочення мовних одиниць за структурними типами, частотністю використання та лексичною приналежністю.
Keywords: Робота присвячена аналізу англійських скорочень у стислих медіатекстах музичної тематики (на матеріалі Instagram-повідомлень) з метою дослідити їх типологію, моделі утворення, а також виявити їх найпоширеніші типи. Актуальність роботи визначається активною тенденцією до мовної компресії під час спілкування на сторінках соціальних мереж, що сприяє виникненню нових скорочень в англійській мові, розуміння яких являє труднощі для розуміння змісту самих повідомлень. У ході роботи за допомогою емпіричного методу, методу суцільної вибірки, компаративного методу досліджено основні способи утворення скорочень в англійській мові; зроблено вибірку медіатекстів, що містять скорочення, на сторінках музикантів у соціальній мережі Instagram; проаналізовано скорочення мовних одиниць за структурними типами, частотністю використання та лексичною приналежністю.

МИФОЭНЦИКЛОПЕДИЧЕСКАЯ И ЛИНГВОПОЭТИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗОВ «ВОДА» И «ОГОНЬ» В МИРОВОЙ КУЛЬТУРЕ

Анжела Демьянюк, Исаев Хуршид Байрам оглу

Анжела Демьянюк, кандидат филологических наук, доцент, доцент отделения славянских языков и литератур Кавказского университета (Карс, Турция)
Исаев Хуршид Байрам, оглу доктор филологических наук, профессор, профессор отделения славянских языков и литератур Кавказского университета (Карс, Турция)

ORCID ID: 0000-0001-7704-4157, ORCID ID: 0000-0002-4578-3833

Anotation. В статье рассматривается мифоэнциклопедическая и лингвопоэтическая характеристика образов «вода» и «огонь» в разных этносах и социумах. Отмечено, что во всех мифологиях мира огонь и вода выступают как первоэлементы бытия. Образ воды является древним универсальным символом всех культур мира, так как связывается с первоматерией и перворождением, вследствие чего вода и рассматривается в качестве хранительницы жизни, символизирует ее начало и конец. Огонь чаще всего рассматривается как мужская субстанция (в противоположность воде как субстанции женской) и как символ жизненной энергии, сердца, оплодотворяющей силы, просветления, Солнца. Образ «воды» не является целостным образом, он складывается из множества форм: море, река, океан, озеро, роса, поток, дождь, ливень, гроза, буря, лед, туман, колодец, источник. Образ «огня» также объективирован разными формами: очаг, свеча, пламя, костер, но символизирующие значения у них слишком близки. Большое внимание уделяется описанию значений основных лингвомифопоэтических характеристик образов «вода» и «огонь» в мировой, а также в славянской мифопоэтической картине мира.
Keywords: В статье рассматривается мифоэнциклопедическая и лингвопоэтическая характеристика образов «вода» и «огонь» в разных этносах и социумах. Отмечено, что во всех мифологиях мира огонь и вода выступают как первоэлементы бытия. Образ воды является древним универсальным символом всех культур мира, так как связывается с первоматерией и перворождением, вследствие чего вода и рассматривается в качестве хранительницы жизни, символизирует ее начало и конец. Огонь чаще всего рассматривается как мужская субстанция (в противоположность воде как субстанции женской) и как символ жизненной энергии, сердца, оплодотворяющей силы, просветления, Солнца. Образ «воды» не является целостным образом, он складывается из множества форм: море, река, океан, озеро, роса, поток, дождь, ливень, гроза, буря, лед, туман, колодец, источник. Образ «огня» также объективирован разными формами: очаг, свеча, пламя, костер, но символизирующие значения у них слишком близки. Большое внимание уделяется описанию значений основных лингвомифопоэтических характеристик образов «вода» и «огонь» в мировой, а также в славянской мифопоэтической картине мира.

СУБ’ЄКТ І СУБ’ЄКТИВНЕ В УКРАЇНСЬКІЙ НОВЕЛІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ: МЕТАФІЗИЧНИЙ ДИСКУРС

Тетяна Лях

кандидат філологічних наук, доцент кафедри громадського здоров’я і гуманітарних дисциплін Ужгородського національного університету (Ужгород, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7913-3468

Anotation. Український літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ століть значну роль надавав людині, котра прагне віднайти себе у світі, що було ознакою модернізму. Митці відображали як реалії життя, психологічні стани за певних обставин, так і внутрішнє єство, почуття та настрій персонажа. Творчість українських письменників зламу минулих століть формувалася під впливом тогочасних культурно-історичних реалій, європейської філософії. У зв’язку з цим важливо дослідити суб’єкт і суб’єктивне в українській новелі кінця ХІХ – початку ХХ століть, що є метою статті. Суб’єкт і суб’єктивне в українській новелі виявляються як на рівні поетики, так і у філософсько-естетичному, метафізичному дискурсі. В художньому тексті ці категорії актуалізують онтологічні маркери світу, взаємини особистісного буття автора зі світом і таким чином актуалізують метафізичний дискурс української новели кінця ХІХ – початку ХХ століть. Суб’єктно-авторське сприйняття світу найбільше виявляється в автобіографічних творах. У новелах Василя Стефаника («Моє слово», «Дорога»), Марка Черемшини («Карби»), Михайла Коцюбинського («Intermezzo») суб’єктивне відображає трансцендендування автора, його творчість, що виявляється через особисті рефлексії та переживання. Митець, проєктуючи суб’єктивний світ, онтологізує в тексті те «невидиме» суще, Абсолют, що є основою буття і творчості. З’ясовано, що в новелах суб’єкт та суб’єктивне відображають взаємини «Я» та «Іншого». Дослідження накреслює подальші аспекти вивчення української новелістики в контексті міждисциплінарних досліджень.
Keywords: Український літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ століть значну роль надавав людині, котра прагне віднайти себе у світі, що було ознакою модернізму. Митці відображали як реалії життя, психологічні стани за певних обставин, так і внутрішнє єство, почуття та настрій персонажа. Творчість українських письменників зламу минулих століть формувалася під впливом тогочасних культурно-історичних реалій, європейської філософії. У зв’язку з цим важливо дослідити суб’єкт і суб’єктивне в українській новелі кінця ХІХ – початку ХХ століть, що є метою статті. Суб’єкт і суб’єктивне в українській новелі виявляються як на рівні поетики, так і у філософсько-естетичному, метафізичному дискурсі. В художньому тексті ці категорії актуалізують онтологічні маркери світу, взаємини особистісного буття автора зі світом і таким чином актуалізують метафізичний дискурс української новели кінця ХІХ – початку ХХ століть. Суб’єктно-авторське сприйняття світу найбільше виявляється в автобіографічних творах. У новелах Василя Стефаника («Моє слово», «Дорога»), Марка Черемшини («Карби»), Михайла Коцюбинського («Intermezzo») суб’єктивне відображає трансцендендування автора, його творчість, що виявляється через особисті рефлексії та переживання. Митець, проєктуючи суб’єктивний світ, онтологізує в тексті те «невидиме» суще, Абсолют, що є основою буття і творчості. З’ясовано, що в новелах суб’єкт та суб’єктивне відображають взаємини «Я» та «Іншого». Дослідження накреслює подальші аспекти вивчення української новелістики в контексті міждисциплінарних досліджень.

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ МОВНІ КОНТАКТИ У XVI–XVII СТ.: ЛЕКСИЧНИЙ РІВЕНЬ

Ганна Москальчук

аспірантка Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6806-4954

Anotation. Стаття присвячена дослідженню особливостей українсько-польських мовних зв’язків. Окреслено історико-суспільні передумови посилення міжмовних контактів у період пізнього середньовіччя. За умови інтенсифікації літературного спілкування матеріалом дослідження визначено драму XVII ст. «Олексій, чоловік божий» як текст, який репрезентує літературно-писемний доробок українського бароко і демонструє особливості тогочасного комунікативного процесу. Зафіксовані у тексті запозичення згруповано у лексико-тематичні групи, наведено їх походження. Зроблено висновок про розширення лексичного складу староукраїнської мови за рахунок полонізмів, яке відбувалося завдяки процесу аналогії староукраїнських слів до семантичної структури аналогічних польських лексем. Відзначено, що через посередництво польської мови до староукраїнської також активно проникали запозичення з інших європейських мов, зокрема германізми та латинізми. Перспективи подальших досліджень обґрунтовано з урахуванням опису моделі семантичної адаптації польських запозичень до системи староукраїнської мови та подальшого їх функціонування в сучасній українські мові.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню особливостей українсько-польських мовних зв’язків. Окреслено історико-суспільні передумови посилення міжмовних контактів у період пізнього середньовіччя. За умови інтенсифікації літературного спілкування матеріалом дослідження визначено драму XVII ст. «Олексій, чоловік божий» як текст, який репрезентує літературно-писемний доробок українського бароко і демонструє особливості тогочасного комунікативного процесу. Зафіксовані у тексті запозичення згруповано у лексико-тематичні групи, наведено їх походження. Зроблено висновок про розширення лексичного складу староукраїнської мови за рахунок полонізмів, яке відбувалося завдяки процесу аналогії староукраїнських слів до семантичної структури аналогічних польських лексем. Відзначено, що через посередництво польської мови до староукраїнської також активно проникали запозичення з інших європейських мов, зокрема германізми та латинізми. Перспективи подальших досліджень обґрунтовано з урахуванням опису моделі семантичної адаптації польських запозичень до системи староукраїнської мови та подальшого їх функціонування в сучасній українські мові.

ФЕНОМЕН ЩАСТЯ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ: ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНІ ВИМІРИ

Іван Чорноморденко, Лариса Сіра

Іван Чорноморденко, доктор філософських наук, професор кафедри філософії Київського національного університету будівництва і архітектури (Київ, Україна)
Лариса Сіра, аспірантка Київського національного університету будівництва і архітектури (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8738-5772

Anotation. У статті досліджується метаантропологічне розуміння феномену щастя в екзистенціальних вимірах людського буття. Антропологія як метаантропологія у соціогуманітарному знанні розкриває екзистенційні виміри і представляє різні шляхи до щастя. Феномен щастя може бути усвідомлений як рух від буденного буття людини до граничного і метаграничного. Кожен вимір має свій прояв щастя. Буденне буття людини має матеріальний смак. Граничне буття прагне до свободи, творчості. Відчути щастя в повному обсязі можна тільки в метаграничному бутті, де людина спрямована до свободи, любові і співтворчості. У набутті щастя ключове місце посідає творчість. Автори пропонують шлях досягнення найвищого екзистенційного виміру. Щоб відчути щастя в повному обсязі, необхідно досягти метаграничного буття.
Keywords: У статті досліджується метаантропологічне розуміння феномену щастя в екзистенціальних вимірах людського буття. Антропологія як метаантропологія у соціогуманітарному знанні розкриває екзистенційні виміри і представляє різні шляхи до щастя. Феномен щастя може бути усвідомлений як рух від буденного буття людини до граничного і метаграничного. Кожен вимір має свій прояв щастя. Буденне буття людини має матеріальний смак. Граничне буття прагне до свободи, творчості. Відчути щастя в повному обсязі можна тільки в метаграничному бутті, де людина спрямована до свободи, любові і співтворчості. У набутті щастя ключове місце посідає творчість. Автори пропонують шлях досягнення найвищого екзистенційного виміру. Щоб відчути щастя в повному обсязі, необхідно досягти метаграничного буття.

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ВЕРСІЇ ОПИТУВАЛЬНИКА СТРАХУ РЕЦИДИВУ РАКУ

Катерина Лисник

аспірант Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8196-6696

Anotation. У статті відображено результати першого етапу адаптації та валідізації української версії Опитувальника страху рецидиву раку, який є всесвітньо визнаною методикою виявлення клінічних рівнів страху рецидиву раку у онкоодужуючих. Проведено статистичну обробку результатів тестування опитувальника, отримані дані проаналізовано з метою внесення необхідних коректив. Додатково розглянуто виявлені закономірності відповідей українських онкоодужуючих. Мета: адаптувати українською Опитувальник страху рецидиву раку для використання в психоонкологічній практиці. Методи: тестування Опитувальника 50 онкоодужуючими жінками. Статистичний аналіз тестових даних засобами IBM SPSS, аналіз отриманих результатів. Результати: перший етап адаптації опитувальника страху рецидиву раку довів, що українська версія готова для подальшої валідізації. Висновки: наявна версія опитувальника добре пройшла перевірку першого етапу. Перспективою подальших досліджень є проведення тестування Опитувальника на широкій вибірці онкоодужуючих та практичне застосування валідизованої методики в українських онкоодужуючих для дослідження притаманних їм психоемоційних станів.
Keywords: У статті відображено результати першого етапу адаптації та валідізації української версії Опитувальника страху рецидиву раку, який є всесвітньо визнаною методикою виявлення клінічних рівнів страху рецидиву раку у онкоодужуючих. Проведено статистичну обробку результатів тестування опитувальника, отримані дані проаналізовано з метою внесення необхідних коректив. Додатково розглянуто виявлені закономірності відповідей українських онкоодужуючих. Мета: адаптувати українською Опитувальник страху рецидиву раку для використання в психоонкологічній практиці. Методи: тестування Опитувальника 50 онкоодужуючими жінками. Статистичний аналіз тестових даних засобами IBM SPSS, аналіз отриманих результатів. Результати: перший етап адаптації опитувальника страху рецидиву раку довів, що українська версія готова для подальшої валідізації. Висновки: наявна версія опитувальника добре пройшла перевірку першого етапу. Перспективою подальших досліджень є проведення тестування Опитувальника на широкій вибірці онкоодужуючих та практичне застосування валідизованої методики в українських онкоодужуючих для дослідження притаманних їм психоемоційних станів.

ЗМІСТОВА ХАРАКТЕРИСТИКА, ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ РЕФЕРЕНДУМІВ

Галина Панишко

кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри політології та публічного управління Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8870-1543

Anotation. Стаття є спробою дослідити позиції референдуму в системі форм безпосередньої демократії. Зазначено, що інститути безпосередньої демократії в усіх країнах світу визнані найдоступнішою формою участі населення у вирішенні важливих політичних питань. Питання місця та ролі референдумів у політичному житті суспільства стали предметом багатьох наукових досліджень. Науковий інтерес до проблем сутності та ролі референдумів існував завжди та був спричинений міждисциплінарним характером цього феномену, адже дослідження тематики референдумів та інших форм народовладдя тривалий час були притаманні теорії конституційного права і лише згодом стали об’єктами політологічних та соціологічних досліджень. Досліджено етимологію поняття та види референдумів, проаналізовано стадії проведення референдумів, прослідковано особливості проведення референдумів у Швейцарії, інших європейських країнах, порівняно предмет референдуму в Україні, визначено місце й роль референдуму в системі інститутів сучасного демократичного суспільства. Референдум відіграє вагому роль в демократичному суспільстві, прямо впливає на політичне життя тої чи іншої країни, скасовуючи рішення уряду та парламенту.
Keywords: Стаття є спробою дослідити позиції референдуму в системі форм безпосередньої демократії. Зазначено, що інститути безпосередньої демократії в усіх країнах світу визнані найдоступнішою формою участі населення у вирішенні важливих політичних питань. Питання місця та ролі референдумів у політичному житті суспільства стали предметом багатьох наукових досліджень. Науковий інтерес до проблем сутності та ролі референдумів існував завжди та був спричинений міждисциплінарним характером цього феномену, адже дослідження тематики референдумів та інших форм народовладдя тривалий час були притаманні теорії конституційного права і лише згодом стали об’єктами політологічних та соціологічних досліджень. Досліджено етимологію поняття та види референдумів, проаналізовано стадії проведення референдумів, прослідковано особливості проведення референдумів у Швейцарії, інших європейських країнах, порівняно предмет референдуму в Україні, визначено місце й роль референдуму в системі інститутів сучасного демократичного суспільства. Референдум відіграє вагому роль в демократичному суспільстві, прямо впливає на політичне життя тої чи іншої країни, скасовуючи рішення уряду та парламенту.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД

Руслан Фікрет огли Джафаров

аспірант Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3870-5693

Anotation. Децентралізація влади стала справжнім амбасадором серед реформ, які було впроваджено в Україні протягом останнього десятиліття. І справа не лише в її масштабах та серйозних якісних змінах, які за нею слідували. Адже саме порядність, ефективність та муніципально-правова відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування є гарантією успішного розвитку територіальної громади. І насамперед це стосується депутатів місцевих рад, які є прямими представниками інтересів жителів громади. У статті теоретично обґрунтовано необхідність визначення шляхів підвищення ефективності діяльності депутатів місцевих рад та використання вироблених рекомендацій у процесі подальшого втілення реформи децентралізації влади. У результаті було виявлено, що серед ключових шляхів для підвищення якості діяльності депутатів місцевих рад варто виокремити: – підвищення кваліфікації та самоосвіту; – налагоджену комунікацію між чиновниками, громадою, органами самоорганізації населення та органами місцевого самоврядування; – відповідне законодавче забезпечення та розширення гарантій депутатської діяльності; – співпрацю зі ЗМІ та лідерами суспільної думки; – чітку та врегульовану процедуру дострокового припинення повноважень.
Keywords: Децентралізація влади стала справжнім амбасадором серед реформ, які було впроваджено в Україні протягом останнього десятиліття. І справа не лише в її масштабах та серйозних якісних змінах, які за нею слідували. Адже саме порядність, ефективність та муніципально-правова відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування є гарантією успішного розвитку територіальної громади. І насамперед це стосується депутатів місцевих рад, які є прямими представниками інтересів жителів громади. У статті теоретично обґрунтовано необхідність визначення шляхів підвищення ефективності діяльності депутатів місцевих рад та використання вироблених рекомендацій у процесі подальшого втілення реформи децентралізації влади. У результаті було виявлено, що серед ключових шляхів для підвищення якості діяльності депутатів місцевих рад варто виокремити: – підвищення кваліфікації та самоосвіту; – налагоджену комунікацію між чиновниками, громадою, органами самоорганізації населення та органами місцевого самоврядування; – відповідне законодавче забезпечення та розширення гарантій депутатської діяльності; – співпрацю зі ЗМІ та лідерами суспільної думки; – чітку та врегульовану процедуру дострокового припинення повноважень.

ЛОГІСТИЧНИЙ КОНТРОЛІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

Людмила Киш

кандидат економічних наук, доцент кафедри комп’ютерних наук та економічної кібернетики, Вінницький національний аграрний університет (м. Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3664-3871

Anotation. Логістичны процеси можна моделювати, аналізувати, візуалізувати та оптимізувати за допомогою спеціального програмного забезпечення для моделювання. Мінімізація використання ресурсів є поширеною мотивацією в логістиці для імпорту та експорту. Метою даного дослідження є виявлення місця логістичного контролінгу в системі управління ефективністю діяльності підприємств. У роботі використані такі методи дослідження, як аналіз, синтез, опис, бібліографічний аналіз та порівняння. Глобалізація логістики є невід’ємною частиною подібних процесів, які відбуваються в усіх сферах світової економіки. Цей процес не залишив без уваги підприємства, але вийти на міжнародну арену із застарілими методами, представленнями та способами здійснення логістичних операцій, – значить приректи себе на провал. Тому необхідно використовувати сучасні технології та інновації, до яких вдаються розвинені країни, які активно використовують досягнення науково-технічної революції, в основі яких лежить комп’ютерна техніка. Правильна структура та використання логістичних систем, що базується на запровадженні інтегрованої логістичної діяльності міжнародних стандартів, – це успіх на міжнародних ринках та інтеграція в сучасну структуру зовнішньоекономічних зв’язків.
Keywords: Логістичны процеси можна моделювати, аналізувати, візуалізувати та оптимізувати за допомогою спеціального програмного забезпечення для моделювання. Мінімізація використання ресурсів є поширеною мотивацією в логістиці для імпорту та експорту. Метою даного дослідження є виявлення місця логістичного контролінгу в системі управління ефективністю діяльності підприємств. У роботі використані такі методи дослідження, як аналіз, синтез, опис, бібліографічний аналіз та порівняння. Глобалізація логістики є невід’ємною частиною подібних процесів, які відбуваються в усіх сферах світової економіки. Цей процес не залишив без уваги підприємства, але вийти на міжнародну арену із застарілими методами, представленнями та способами здійснення логістичних операцій, – значить приректи себе на провал. Тому необхідно використовувати сучасні технології та інновації, до яких вдаються розвинені країни, які активно використовують досягнення науково-технічної революції, в основі яких лежить комп’ютерна техніка. Правильна структура та використання логістичних систем, що базується на запровадженні інтегрованої логістичної діяльності міжнародних стандартів, – це успіх на міжнародних ринках та інтеграція в сучасну структуру зовнішньоекономічних зв’язків.

ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ, ЩО ВИНИКАЛИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ СУДОВОЇ РЕФОРМИ 1864 РОКУ

Василь Горбачов

кандидат юридичних наук, доцент адвокат Донецької обласної колегії адвокатів (м. Донецьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8632-8768

Anotation. У статті досліджено питання правового регулювання діяльності прокуратури Російської імперії, що виникали під час підготовки судової реформи 1864 року. Зроблено висновок, що з поступовою зміною концепції майбутнього кримінального процесу (переходом від слідчого до слідчо-обвинувального процесу) погляди на роль у ньому прокурора так само поступово змінювалися. Первісні пропозиції тільки про деяке розширення його прав надалі змінилися пропозиціями принципово реформувати правовий статус прокурора та надати йому функцію обвинувачення. У процесі підготовки реформи враховувалися західноєвропейські наукові теорії, законодавство і практика його застосування. Проте механічного запозичення не відбулося. Зарубіжний досвід було враховано з корегуванням на місцеві умови Російської імперії, а багато прийнятих законодавцем положень про прокуратуру не мали аналогів у зарубіжному законодавстві й були більш прогресивними.
Keywords: У статті досліджено питання правового регулювання діяльності прокуратури Російської імперії, що виникали під час підготовки судової реформи 1864 року. Зроблено висновок, що з поступовою зміною концепції майбутнього кримінального процесу (переходом від слідчого до слідчо-обвинувального процесу) погляди на роль у ньому прокурора так само поступово змінювалися. Первісні пропозиції тільки про деяке розширення його прав надалі змінилися пропозиціями принципово реформувати правовий статус прокурора та надати йому функцію обвинувачення. У процесі підготовки реформи враховувалися західноєвропейські наукові теорії, законодавство і практика його застосування. Проте механічного запозичення не відбулося. Зарубіжний досвід було враховано з корегуванням на місцеві умови Російської імперії, а багато прийнятих законодавцем положень про прокуратуру не мали аналогів у зарубіжному законодавстві й були більш прогресивними.

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (ТІЛООХОРОНЦІВ) УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ОХОРОНИ УКРАЇНИ

Максим Донець

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0025-3589-1628

Anotation. У статті доведено, що адміністративні права військовослужбовців (тілоохоронців) Управління державної охорони України є особливим невід’ємним адміністративно-правовим елементом їх адміністративно-правового статусу, крім того, це передбачена законодавством можливість користуватися певними правилами поведінки з метою виконання поставлених їхніми функціональними обов’язками завдань, що призначені для захисту охоронюваних осіб. Наголошено, що адміністративні права військовослужбовців (тілоохоронців) Управління державної охорони України становлять за змістом органічну тріаду. Це їхнє право на здійснення певних чітко визначених виключно законами адміністративних дій, найбільш важливим з яких є право застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби і як виключний захід вогнепальну зброю. Крім того, до вагомих прав з цієї когорти належать право затримувати осіб, які скоїли (намагалися скоїти) напад на людину, яка перебуває під охороною, незаконно проникли або намагаються проникнути на об’єкти, стосовно яких встановлені режимні обмеження, пов’язані з охороною, перевіряти у них документи, здійснювати особистий огляд затриманих та огляд їхніх речей.
Keywords: У статті доведено, що адміністративні права військовослужбовців (тілоохоронців) Управління державної охорони України є особливим невід’ємним адміністративно-правовим елементом їх адміністративно-правового статусу, крім того, це передбачена законодавством можливість користуватися певними правилами поведінки з метою виконання поставлених їхніми функціональними обов’язками завдань, що призначені для захисту охоронюваних осіб. Наголошено, що адміністративні права військовослужбовців (тілоохоронців) Управління державної охорони України становлять за змістом органічну тріаду. Це їхнє право на здійснення певних чітко визначених виключно законами адміністративних дій, найбільш важливим з яких є право застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби і як виключний захід вогнепальну зброю. Крім того, до вагомих прав з цієї когорти належать право затримувати осіб, які скоїли (намагалися скоїти) напад на людину, яка перебуває під охороною, незаконно проникли або намагаються проникнути на об’єкти, стосовно яких встановлені режимні обмеження, пов’язані з охороною, перевіряти у них документи, здійснювати особистий огляд затриманих та огляд їхніх речей.

РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Іван Йовенко

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3188-4328

Anotation. Стаття присвячена формуванню актуальної наукової думки про реалізацію права на мирні зібрання в Україні як об’єкт адміністративно-правового регулювання. Комплексно з’ясовується система підстав (нормативно-правова, фактична і процедурна), а також основних умов (наявність позитивних обставин, відсутність негативних обставин дійсності, що обмежують чи унеможливлюють правореалізацію) реалізації відповідного конституційного права. На підставі критичного аналізу підстав і умов реалізації конституційного права на мирні зібрання автором обґрунтовується позиція, відповідно до якої реалізація конституційного права на мирні зібрання є об’єктом адміністративно-правового регулювання. На користь цієї позиції наводяться такі аргументи: хоча ст. 39 Конституція України залишається основним орієнтиром широти свободи мирних зібрань (і реалізації права на мирні зібрання), реалізація відповідного права в основному врегульована нормами адміністративного (матеріального та процесуального) законодавства; нормативну основу реалізації права на мирні зібрання в Україні складають норми, в яких на державу покладаються обов’язки щодо забезпечення реалізації такого конституційного права, а також забезпечення державою належного функціонування режиму публічної безпеки і порядку під час проведення мирних зібрань.
Keywords: Стаття присвячена формуванню актуальної наукової думки про реалізацію права на мирні зібрання в Україні як об’єкт адміністративно-правового регулювання. Комплексно з’ясовується система підстав (нормативно-правова, фактична і процедурна), а також основних умов (наявність позитивних обставин, відсутність негативних обставин дійсності, що обмежують чи унеможливлюють правореалізацію) реалізації відповідного конституційного права. На підставі критичного аналізу підстав і умов реалізації конституційного права на мирні зібрання автором обґрунтовується позиція, відповідно до якої реалізація конституційного права на мирні зібрання є об’єктом адміністративно-правового регулювання. На користь цієї позиції наводяться такі аргументи: хоча ст. 39 Конституція України залишається основним орієнтиром широти свободи мирних зібрань (і реалізації права на мирні зібрання), реалізація відповідного права в основному врегульована нормами адміністративного (матеріального та процесуального) законодавства; нормативну основу реалізації права на мирні зібрання в Україні складають норми, в яких на державу покладаються обов’язки щодо забезпечення реалізації такого конституційного права, а також забезпечення державою належного функціонування режиму публічної безпеки і порядку під час проведення мирних зібрань.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ВЧИНЕНИХ ШЛЯХОМ ПІДПАЛУ

Андрій Лісіцький

здобувач наукового ступеня доктора філософії кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9908-6267

Anotation. Метою статті є розкриття мети, завдань судової експертизи під час розслідування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом підпалу, особливостей вирішення актуальних практичних завдань за даних умов. У кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, вчинених шляхом підпалу, висновок експерта є важливим джерелом доказів. До перспективних напрямів розвитку судової експертизи у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, вчинених шляхом підпалу, належать: вивчення закономірностей формування та розвитку зареєстрованих видів судових експертиз, розширення їх можливостей; зміцнення основи теорії судової експертизи; розробка і удосконалення засобів, методів і методик експертної діяльності; розробка програмного забезпечення судових експертиз; прогнозування процесів, що відбуваються в експертній практичній діяльності і завдань наукових досліджень в галузі судової експертизи. Окрема увага повинна бути звернена на збирання матеріалів – речових доказів для забезпечення процесу проведення судових експертиз. Передумовою є якісне та ефективне проведення огляду місця події та інших слідчих (розшукових) дій.
Keywords: Метою статті є розкриття мети, завдань судової експертизи під час розслідування кримінальних правопорушень, вчинених шляхом підпалу, особливостей вирішення актуальних практичних завдань за даних умов. У кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, вчинених шляхом підпалу, висновок експерта є важливим джерелом доказів. До перспективних напрямів розвитку судової експертизи у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, вчинених шляхом підпалу, належать: вивчення закономірностей формування та розвитку зареєстрованих видів судових експертиз, розширення їх можливостей; зміцнення основи теорії судової експертизи; розробка і удосконалення засобів, методів і методик експертної діяльності; розробка програмного забезпечення судових експертиз; прогнозування процесів, що відбуваються в експертній практичній діяльності і завдань наукових досліджень в галузі судової експертизи. Окрема увага повинна бути звернена на збирання матеріалів – речових доказів для забезпечення процесу проведення судових експертиз. Передумовою є якісне та ефективне проведення огляду місця події та інших слідчих (розшукових) дій.

ЧИ МОЖЛИВА ПСИХОТЕРАПІЯ ПІД ЧАС ДОПИТУ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ПОТЕРПІЛОГО?

Оксана Мельник, Мирослав Попович

Оксана Мельник, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
Мирослав Попович, здобувач наукового ступеня доктора філософії кафедри кримінального процесу зі спеціальності 081 «Право» Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1805-830X, ORCID ID: 0000-0003-4817-6621

Anotation. Статтю присвячено можливості надання психотерапевтичної допомоги потерпілим неповнолітнім у кримінальному провадженні. Акцентовано увагу на вразливості дитячої психіки та посиленій обережності під час допиту неповнолітнього потерпілого. Досліджено вікові періоди криз «турбулентності». Авторами проаналізовано ключові засади паліативної допомоги. Запропоновано нове бачення допиту крізь паліативну допомогу як захисту. Розглянуто можливість уникати під час допиту встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину щодо неповнолітнього, безпосередньо через допит потерпілої дитини.
Keywords: Статтю присвячено можливості надання психотерапевтичної допомоги потерпілим неповнолітнім у кримінальному провадженні. Акцентовано увагу на вразливості дитячої психіки та посиленій обережності під час допиту неповнолітнього потерпілого. Досліджено вікові періоди криз «турбулентності». Авторами проаналізовано ключові засади паліативної допомоги. Запропоновано нове бачення допиту крізь паліативну допомогу як захисту. Розглянуто можливість уникати під час допиту встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину щодо неповнолітнього, безпосередньо через допит потерпілої дитини.

ПРОБЛЕМАТИКА РОЗМЕЖУВАННЯ ПРАВОМІРНОГО ТА НЕПРАВОМІРНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Вадим Мінковський

аспірант кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»(Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4775-9941

Anotation. У статті розглянуто проблемні питання розмежування правомірного та неправомірного використання торговельної марки в мережі Інтернет, а саме: недосконалість цивільного законодавства та законодавства в сфері інтелектуальної власності; неоднозначність та складність судової практики розгляду такої категорії справ. Також розглянуто доктринальні дослідження вчених щодо використання торговельної марки у технічній частині веб-сайту в метатегах <title>, <keywords>, <description> та дослідження, у яких проаналізовано поняття та форми вини у цивільному праві. Крім того, зазначені вище наукові заходи у межах дослідження дали змогу змоделювати спірну ситуацію використання торговельної марки у технічній частині веб-сайту та дати їй обґрунтовану правову оцінку, спираючись на положення чинного законодавства України та теоретичні концепції.
Keywords: У статті розглянуто проблемні питання розмежування правомірного та неправомірного використання торговельної марки в мережі Інтернет, а саме: недосконалість цивільного законодавства та законодавства в сфері інтелектуальної власності; неоднозначність та складність судової практики розгляду такої категорії справ. Також розглянуто доктринальні дослідження вчених щодо використання торговельної марки у технічній частині веб-сайту в метатегах <title>, <keywords>, <description> та дослідження, у яких проаналізовано поняття та форми вини у цивільному праві. Крім того, зазначені вище наукові заходи у межах дослідження дали змогу змоделювати спірну ситуацію використання торговельної марки у технічній частині веб-сайту та дати їй обґрунтовану правову оцінку, спираючись на положення чинного законодавства України та теоретичні концепції.

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕПАРТАМЕНТУ ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Владислав Роїк

аспірант кафедри публічного управління та адміністрування Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9108-6267

Anotation. Визначено, що адміністративно-правовий статус Департаменту захисту інтересів суспільства і держави, як окремого підрозділу Національної поліції, також складається із трьох блоків, таких як: цільовий, організаційно-управлінський та функціонально-компетенційний. Призначення цільового блоку витікає із мети створення Департаменту захисту інтересів суспільства і держави, яку можна охарактеризувати як забезпечення публічного порядку і безпеки; захист прав, свобод та законних інтересів громадян і публічних осіб. Організаційний блок адміністративно-правового статусу Департаменту захисту інтересів суспільства і держави характеризується як саме побудована внутрішня структура даного органу. Варто зауважити, що загальні відомості про структуру, чисельний склад персоналу, завдання та функції Департаменту захисту інтересів суспільства і держави становлять службову інформацію, яка публічно не розголошується. Організаційна структура та штат персоналу Департаменту захисту інтересів суспільства і держави затверджуються у встановленому законодавством України порядку.
Keywords: Визначено, що адміністративно-правовий статус Департаменту захисту інтересів суспільства і держави, як окремого підрозділу Національної поліції, також складається із трьох блоків, таких як: цільовий, організаційно-управлінський та функціонально-компетенційний. Призначення цільового блоку витікає із мети створення Департаменту захисту інтересів суспільства і держави, яку можна охарактеризувати як забезпечення публічного порядку і безпеки; захист прав, свобод та законних інтересів громадян і публічних осіб. Організаційний блок адміністративно-правового статусу Департаменту захисту інтересів суспільства і держави характеризується як саме побудована внутрішня структура даного органу. Варто зауважити, що загальні відомості про структуру, чисельний склад персоналу, завдання та функції Департаменту захисту інтересів суспільства і держави становлять службову інформацію, яка публічно не розголошується. Організаційна структура та штат персоналу Департаменту захисту інтересів суспільства і держави затверджуються у встановленому законодавством України порядку.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ У ЗАСТОСУВАННІ ЧАСТИНИ 3 СТАТТІ 13 ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ У РАЗІ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ПРО ЗЛОВЖИВАННЯ ЦИВІЛЬНИМИ ПРАВАМИ

Олександр Салазський

адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Бона Фідес» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2147-1189

Anotation. У статті аналізується припис ч. 3 ст. 13 ЦК України, яким встановлена заборона для будь-якої особи зловживати своїм цивільним правом. Розглядаються наукові дослідження авторів щодо визначення категорії «зловживання правом» та виділення типових ознак такого явища, як зловживання правом. Розкривається зміст правила, закріпленого в ч. 3 ст. 13 ЦК України, та виводяться нормативні ознаки такого явища, як зловживання правом. Проводиться співставлення наявного нормативного регулювання інституту «зловживання правом» та теоретичних напрацювань з цього питання в частині виявлення притаманних такій правовій категорії обов’язкових ознак. Робиться висновок, що першою і головною ознакою, необхідною для кваліфікації дій особи у якості зловживання правом, є наявність у особи суб’єктивного права. Робиться висновок про необхідність подальшого вивчення практики застосування норми ч. 3 ст. 13 ЦК України з метою виявлення проблемних питань у правозастосуванні та удосконалення чинного нормативного регулювання.
Keywords: У статті аналізується припис ч. 3 ст. 13 ЦК України, яким встановлена заборона для будь-якої особи зловживати своїм цивільним правом. Розглядаються наукові дослідження авторів щодо визначення категорії «зловживання правом» та виділення типових ознак такого явища, як зловживання правом. Розкривається зміст правила, закріпленого в ч. 3 ст. 13 ЦК України, та виводяться нормативні ознаки такого явища, як зловживання правом. Проводиться співставлення наявного нормативного регулювання інституту «зловживання правом» та теоретичних напрацювань з цього питання в частині виявлення притаманних такій правовій категорії обов’язкових ознак. Робиться висновок, що першою і головною ознакою, необхідною для кваліфікації дій особи у якості зловживання правом, є наявність у особи суб’єктивного права. Робиться висновок про необхідність подальшого вивчення практики застосування норми ч. 3 ст. 13 ЦК України з метою виявлення проблемних питань у правозастосуванні та удосконалення чинного нормативного регулювання.

ДО ПИТАННЯ СУТНОСТІ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ ФОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО НАГЛЯДУ В ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Ірина Томіліна

аспірантка кафедри публічного управління та адміністрування Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4412-4116

Anotation. Мета статті полягає у визначенні сутності поняття «форми адміністративного нагляду, що реалізується Національною поліцією», здійснення класифікації їх видів та характеристики змісту. У статті здійснюється дослідження сутності категорії «форми адміністративного нагляду, що реалізується Національною поліцією». Визначається, що саме завдяки формам відбувається реалізація визначених на рівні законодавства функцій та завдань поліції у сфері загального адміністративного нагляду. Належне застосування цих форм безпосередньо здійснює вплив на результат адміністративно-наглядової діяльності та ефективність функціонування Національної поліції загалом. Здійснюється класифікація застосовуваних форм та проводиться їх характеристика. Зроблено висновок, що форми адміністративного нагляду Національної поліції являють собою зовнішнє вираження широкого кола цілеспрямованих, різних за змістом і суттю дій та заходів, які реалізуються в межах функціональних повноважень органами та працівниками поліції в напрямі та з метою забезпечення громадського порядку, законності у сфері суспільних відносин, дотримання гарантованих прав і свобод їх учасників.
Keywords: Мета статті полягає у визначенні сутності поняття «форми адміністративного нагляду, що реалізується Національною поліцією», здійснення класифікації їх видів та характеристики змісту. У статті здійснюється дослідження сутності категорії «форми адміністративного нагляду, що реалізується Національною поліцією». Визначається, що саме завдяки формам відбувається реалізація визначених на рівні законодавства функцій та завдань поліції у сфері загального адміністративного нагляду. Належне застосування цих форм безпосередньо здійснює вплив на результат адміністративно-наглядової діяльності та ефективність функціонування Національної поліції загалом. Здійснюється класифікація застосовуваних форм та проводиться їх характеристика. Зроблено висновок, що форми адміністративного нагляду Національної поліції являють собою зовнішнє вираження широкого кола цілеспрямованих, різних за змістом і суттю дій та заходів, які реалізуються в межах функціональних повноважень органами та працівниками поліції в напрямі та з метою забезпечення громадського порядку, законності у сфері суспільних відносин, дотримання гарантованих прав і свобод їх учасників.

СИСТЕМА ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ГРАЛЬНИМ БІЗНЕСОМ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ

Зоряна Топорецька

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2441-4852

Anotation. У статті розглянуто систему публічного управління гральним бізнесом в Україні. Автор, використовуючи діяльнісний підхід до розуміння певного явища чи процесу, пропонує до системи публічного управління гральним бізнесом включати такі елементи, як: суб’єкти управління, об’єкти управління, мета та цілі публічного управління, функції публічного управління та механізм публічного управління гральним бізнесом, юридична відповідальність. Своєю чергою механізм публічного управління гральним бізнесом включає у себе форми, методи та засоби публічного управління. Дискусії щодо включення юридичної відповідальності до складу публічного управління ведуться давно. В межах системи публічного управління гральним бізнесом автор пропонує розглядати лише протидію правопорушенням, які впливають на визначений державою стан моделі публічного управління гральним бізнесом.
Keywords: У статті розглянуто систему публічного управління гральним бізнесом в Україні. Автор, використовуючи діяльнісний підхід до розуміння певного явища чи процесу, пропонує до системи публічного управління гральним бізнесом включати такі елементи, як: суб’єкти управління, об’єкти управління, мета та цілі публічного управління, функції публічного управління та механізм публічного управління гральним бізнесом, юридична відповідальність. Своєю чергою механізм публічного управління гральним бізнесом включає у себе форми, методи та засоби публічного управління. Дискусії щодо включення юридичної відповідальності до складу публічного управління ведуться давно. В межах системи публічного управління гральним бізнесом автор пропонує розглядати лише протидію правопорушенням, які впливають на визначений державою стан моделі публічного управління гральним бізнесом.