Журнал №4 (48) / 2022|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЯ

Людмила Алексєєнко-Лемовська

кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри туризму та освітнього менеджменту Міжнародного європейського університету (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5391-0719

Anotation. У статті визначено психолого-педагогічні умови формування лідерських якостей у студентів спеціальності Психологія, специфіку організації освітнього процесу закладу вищої освіти. Розкриваються лідерські якості сучасного фахівця: загально-професійні, творчі, соціально-психологічні, соціально-комунікативні. Виділено компоненти, що визначають особистість лідера. Основні риси особистості майбутнього фахівця структуровані компонентами: комунікативним, організаторським, гностичним і конструктивним. Лідерство вважається певним внутрішнім станом глибоко мотивованої людини, націленої на досягнення успіху, впевненої у своїх рішеннях, цілеспрямованої у професійній діяльності. Лідерські якості особистості визначаються як безпосередня умова реалізації лідерства. В основу розробки методики формування лідерських якостей на засадах особистісної відповідальності покладено діяльнісний, особистісно-орієнтований, аксіологічний, системний, компетентнісний підходи, принцип розвитку. Представлено види технологій, що найбільш ефективно використовуються з метою особистісного розвитку. У питанні формулювання лідерських якостей обґрунтовано необхідність врахування особливостей соціального середовища, специфіки професійної діяльності та викликів, що постають перед майбутніми фахівцями галузі.
Keywords: У статті визначено психолого-педагогічні умови формування лідерських якостей у студентів спеціальності Психологія, специфіку організації освітнього процесу закладу вищої освіти. Розкриваються лідерські якості сучасного фахівця: загально-професійні, творчі, соціально-психологічні, соціально-комунікативні. Виділено компоненти, що визначають особистість лідера. Основні риси особистості майбутнього фахівця структуровані компонентами: комунікативним, організаторським, гностичним і конструктивним. Лідерство вважається певним внутрішнім станом глибоко мотивованої людини, націленої на досягнення успіху, впевненої у своїх рішеннях, цілеспрямованої у професійній діяльності. Лідерські якості особистості визначаються як безпосередня умова реалізації лідерства. В основу розробки методики формування лідерських якостей на засадах особистісної відповідальності покладено діяльнісний, особистісно-орієнтований, аксіологічний, системний, компетентнісний підходи, принцип розвитку. Представлено види технологій, що найбільш ефективно використовуються з метою особистісного розвитку. У питанні формулювання лідерських якостей обґрунтовано необхідність врахування особливостей соціального середовища, специфіки професійної діяльності та викликів, що постають перед майбутніми фахівцями галузі.

РОЛЬ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО ПІДХОДУ У ФОРМУВАННІ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ФОРТЕПІАНО

Олеся Коцан

аспірант кафедри музичного мистецтва Мукачівського державного університету (Мукачево, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2213-5208

Anotation. Статтю присвячено визначенню та обгрунтуванню ролі міждисциплінарного підходу у формуванні інтерпретаційної компетентності викладача фортепіано. Проблема формування здатності інтерпретувати музичний образ, розкрити глибину художнього задуму композитора, розуміти, усвідомлювати та передати багатовимірну систему різнорівневих смислових зв’язків музичного твору у її цілісності зумовлює пошук оптимальних підходів для її розв’язання та актуалізує застосування міждисциплінарного підходу як ключової методології. На основі аналізу наукових джерел з’ясовано місце і значення міждисциплінарного підходу в сучасній освітній парадигмі, розглянуто погляди науковців на типи міждисциплінарних зв’язків, розкрито значення та особливості міждисциплінарних взаємодій та інтеграції дисциплін для формування інтерпретаційної компетентності викладачів фортепіано в процесі професійної підготовки. Доведено, що міждисциплінарний підхід є важливим чинником підвищення ефективності процесу формування інтерпретаційної компетентності викладача фортепіано.
Keywords: Статтю присвячено визначенню та обгрунтуванню ролі міждисциплінарного підходу у формуванні інтерпретаційної компетентності викладача фортепіано. Проблема формування здатності інтерпретувати музичний образ, розкрити глибину художнього задуму композитора, розуміти, усвідомлювати та передати багатовимірну систему різнорівневих смислових зв’язків музичного твору у її цілісності зумовлює пошук оптимальних підходів для її розв’язання та актуалізує застосування міждисциплінарного підходу як ключової методології. На основі аналізу наукових джерел з’ясовано місце і значення міждисциплінарного підходу в сучасній освітній парадигмі, розглянуто погляди науковців на типи міждисциплінарних зв’язків, розкрито значення та особливості міждисциплінарних взаємодій та інтеграції дисциплін для формування інтерпретаційної компетентності викладачів фортепіано в процесі професійної підготовки. Доведено, що міждисциплінарний підхід є важливим чинником підвищення ефективності процесу формування інтерпретаційної компетентності викладача фортепіано.

СТОРІТЕЛЛІНГ ЯК МЕТОД НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Валентина Мойсюк

доктор філологічних наук, доцент, доцент кафедри романської філології та перекладу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2732-3817

Anotation. Урахування змісту та основних завдань сучасної освіти, а також психолого-вікових особливостей учнів, їхніх життєвих навичок та інтересів вимагає від педагогів перегляду традиційних методів навчання іноземної мови. Сторітеллінг постає одним із новітніх методів навчання іншомовної компетентності, сутність якого полягає у наданні інформації шляхом розповідання історій повчального змісту з реальними або вигаданими персонажами. Автор статті детально аналізує саме поняття сторітеллінгу, визначає його типи та функції, характеризує основні вимоги до складання історій, наводить конкретні приклади застосування цього методу в навчально- му процесі вищої школи. Основними ознаками сторітеллінгу автор називає мотивацію до навчання, полегшення сприйняття і запам’ятовування інформації, стимулювання до самоаналізу, розвиток критичного та креативного мислення, створення сприятливої атмосфери в освітньому середовищі, вплив на емоційну та когнітивну сфери студентів, що доводить доцільність його використання у процесі навчання сучасного покоління.
Keywords: Урахування змісту та основних завдань сучасної освіти, а також психолого-вікових особливостей учнів, їхніх життєвих навичок та інтересів вимагає від педагогів перегляду традиційних методів навчання іноземної мови. Сторітеллінг постає одним із новітніх методів навчання іншомовної компетентності, сутність якого полягає у наданні інформації шляхом розповідання історій повчального змісту з реальними або вигаданими персонажами. Автор статті детально аналізує саме поняття сторітеллінгу, визначає його типи та функції, характеризує основні вимоги до складання історій, наводить конкретні приклади застосування цього методу в навчально- му процесі вищої школи. Основними ознаками сторітеллінгу автор називає мотивацію до навчання, полегшення сприйняття і запам’ятовування інформації, стимулювання до самоаналізу, розвиток критичного та креативного мислення, створення сприятливої атмосфери в освітньому середовищі, вплив на емоційну та когнітивну сфери студентів, що доводить доцільність його використання у процесі навчання сучасного покоління.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ОСВІТИ ТА СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ КВАЛІФІКАЦІЙ В УКРАЇНІ

Олександр Назаркін, Вікторія Назаркіна

Олександр Назаркін, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки, методики та менеджменту освіти Української інженерно-педагогічної академії (Харків, Україна)
Вікторія Назаркіна, доктор фармацевтичних наук, доцент доцент кафедри організації та економіки фармації Національного фармацевтичного університету (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1384-749X, ORCID ID: 0000-0002-0767-6180

Anotation. Стаття присвячена дослідженню сучасних підходів до підвищення ефективності формування, розвитку та раціонального використання людського капіталу. Досліджені основні проблеми вітчизняної системі підготовки фахівців. Доведено, що однією з ключових проблем є невідповідність змісту та якості вищої освіти актуальним потребам суспільства та національної економіки, міжнародного ринку праці. Негативний вплив мають також неузгодженість термінології та нормативно-правових документів, зокрема освітніх та професійних стандартів, Національної рамки кваліфікацій, класифікатора професій. Запропоновані шляхи удосконалення вітчизняної системі підготовки з урахуванням досягнення Глобальних цілей сталого розвитку та стратегії розвитку освіти в Україні. Доведено необхідність створення цілісної національної системи кваліфікацій для інтеграції діяльності у сфері присвоєння, підтвердження, визнання кваліфікацій між суб’єктами освітньої діяльності та стейкхолдерами.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню сучасних підходів до підвищення ефективності формування, розвитку та раціонального використання людського капіталу. Досліджені основні проблеми вітчизняної системі підготовки фахівців. Доведено, що однією з ключових проблем є невідповідність змісту та якості вищої освіти актуальним потребам суспільства та національної економіки, міжнародного ринку праці. Негативний вплив мають також неузгодженість термінології та нормативно-правових документів, зокрема освітніх та професійних стандартів, Національної рамки кваліфікацій, класифікатора професій. Запропоновані шляхи удосконалення вітчизняної системі підготовки з урахуванням досягнення Глобальних цілей сталого розвитку та стратегії розвитку освіти в Україні. Доведено необхідність створення цілісної національної системи кваліфікацій для інтеграції діяльності у сфері присвоєння, підтвердження, визнання кваліфікацій між суб’єктами освітньої діяльності та стейкхолдерами.

РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ У КОНТЕКСТІ ПСИХОАНАЛІТИКО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДИСКУРСУ

Євген Нелін

кандидат педагогічних наук, психоаналітик, викладач психологічних дисциплін Інституту професійної супервізії (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5612-8589

Anotation. У статті розкрито ключові аспекти теорії індивідуальної психології у контексті психоаналітико-педагогічного дискурсу. Досліджено витоки розвитку індивідуальної психології та її концептуальні відмінності від теорії класичного психоаналізу. Розкрито основні віхи життя та еволюцію поглядів А. Адлера. Встановлено, що основу адлеріанської педагогіки складали ідеї демократичного виховання, взаємоповаги, співпраці та віри у можливості дитини. Однією із головних цілей виховання А. Адлер називав формування сміливої і впевненої у собі особистості, а не слухняної і смиренної. Зазначено, що попри велику популярність теорії індивідуальної психології у країнах Європи і Північної Америки, єдиним всесвітньо відомим наступником А. Адлера став Р. Дрейкурс. Зроблено висновок, що індивідуальна психологія є одним із найкращих прикладів практичного втілення психоаналізу у педагогіці.
Keywords: У статті розкрито ключові аспекти теорії індивідуальної психології у контексті психоаналітико-педагогічного дискурсу. Досліджено витоки розвитку індивідуальної психології та її концептуальні відмінності від теорії класичного психоаналізу. Розкрито основні віхи життя та еволюцію поглядів А. Адлера. Встановлено, що основу адлеріанської педагогіки складали ідеї демократичного виховання, взаємоповаги, співпраці та віри у можливості дитини. Однією із головних цілей виховання А. Адлер називав формування сміливої і впевненої у собі особистості, а не слухняної і смиренної. Зазначено, що попри велику популярність теорії індивідуальної психології у країнах Європи і Північної Америки, єдиним всесвітньо відомим наступником А. Адлера став Р. Дрейкурс. Зроблено висновок, що індивідуальна психологія є одним із найкращих прикладів практичного втілення психоаналізу у педагогіці.

ДОСЛІДЖЕННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ОБДАРОВАНОСТІ У ВІТЧИЗНЯНИХ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ РОЗВІДКАХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Володимир Онацький

аспірант Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4751-7029

Anotation. У статті розкриваються ключові ідеї відомих вітчизняних педагогів і психологів на проблему розвитку дитячої обдарованості. Встановлено, що протягом 1910–1930-х років увага багатьох педологів була зосереджена на проблемах диференціації навчання та індивідуального підходу в освіті. Обґрунтовано ідеї Г. Россолімо, О. Лазурського, І. Соколянського, С. Рубінштейна, В. Екземплярського, П. Блонського, О. Болтунова, М. Сиркіна та ін. Доведено, що обдарованість розглядалася у контексті інтелектуального розвитку особистості. Акцентовано увагу на реалізації у школах СРСР різних психологічних тестів для визначення рівня академічної обдарованості. Зроблено висновок, що після прийняття Постанови ЦК ВКП (б) «Про педологічні перекручення в системі Наркомосів» (1936) будь-який підхід до роботи з обдарованими учнями було проголошено «педагогічною перверсією» і заборонено, а з лексикону вчених педагогів і психологів зникли такі поняття як «обдарованість» і «талант». Перспективи подальших розвідок сплановано у дослідженні феномену обдарованості в Україні у другій половині ХХ ст.
Keywords: У статті розкриваються ключові ідеї відомих вітчизняних педагогів і психологів на проблему розвитку дитячої обдарованості. Встановлено, що протягом 1910–1930-х років увага багатьох педологів була зосереджена на проблемах диференціації навчання та індивідуального підходу в освіті. Обґрунтовано ідеї Г. Россолімо, О. Лазурського, І. Соколянського, С. Рубінштейна, В. Екземплярського, П. Блонського, О. Болтунова, М. Сиркіна та ін. Доведено, що обдарованість розглядалася у контексті інтелектуального розвитку особистості. Акцентовано увагу на реалізації у школах СРСР різних психологічних тестів для визначення рівня академічної обдарованості. Зроблено висновок, що після прийняття Постанови ЦК ВКП (б) «Про педологічні перекручення в системі Наркомосів» (1936) будь-який підхід до роботи з обдарованими учнями було проголошено «педагогічною перверсією» і заборонено, а з лексикону вчених педагогів і психологів зникли такі поняття як «обдарованість» і «талант». Перспективи подальших розвідок сплановано у дослідженні феномену обдарованості в Україні у другій половині ХХ ст.

ЗАСТОСУВАННЯ ОНЛАЙН СЕРВІСІВ ПРИ НАВЧАННІ МАТЕМАТИЦІ ШКОЛЯРІВ МОЛОДШОГО ВІКУ

Ольга Тітова

кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри фундаментальної та прикладної математики Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8471-0867

Anotation. Стаття звернена до проблеми сучасної організації навчального процесу. Одним із напрямків підвищення якості математичної освіти під час дистанційного та змішаного навчання є використання нових підходів та методів навчання, які впроваджуються завдяки новітнім комп’ютерним технологіям. Сучасний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій надає викладачам унікальну можливість розширити свій арсенал методів, форм та засобів викладання. У статті розглядаються особливості використання комп’ютерних технологій при виконанні завдань з математики школярами молодшого віку. Досліджено можливості використання різних ресурсів та онлайнових інструментів у навчальному процесі. Запропоновано інструменти для створення онлайнових вправ, наведено деякі алгоритми їх використання. Приділено увагу таким сервісам, як LearningApps, Wordwall, Matific. Продемонстровано основні переваги використання описаних сервісів. Результати дослідження свідчать про те, що Інтернет ресурси та інформаційні технології значно розширюють потенціал навчального матеріалу, сприяють розвитку рівня мотивації школярів та диференціації методів, форм і засобів навчання математики з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.
Keywords: Стаття звернена до проблеми сучасної організації навчального процесу. Одним із напрямків підвищення якості математичної освіти під час дистанційного та змішаного навчання є використання нових підходів та методів навчання, які впроваджуються завдяки новітнім комп’ютерним технологіям. Сучасний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій надає викладачам унікальну можливість розширити свій арсенал методів, форм та засобів викладання. У статті розглядаються особливості використання комп’ютерних технологій при виконанні завдань з математики школярами молодшого віку. Досліджено можливості використання різних ресурсів та онлайнових інструментів у навчальному процесі. Запропоновано інструменти для створення онлайнових вправ, наведено деякі алгоритми їх використання. Приділено увагу таким сервісам, як LearningApps, Wordwall, Matific. Продемонстровано основні переваги використання описаних сервісів. Результати дослідження свідчать про те, що Інтернет ресурси та інформаційні технології значно розширюють потенціал навчального матеріалу, сприяють розвитку рівня мотивації школярів та диференціації методів, форм і засобів навчання математики з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ

Тун Ліньге

аспірантка Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (Одеса, Україна)

Anotation. У статті розглядаються питання підвищення якості підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до розвитку музичних здібностей школярів. Наголошено на значущості розвинених музичних здібностей для виховання учнів, здатних сприймати твори музичного мистецтва як художньо- й особистісно значущі феномени, підготовлених до активних форм музикування та реалізації своїх творчих потенцій. Зазначено, шо важливим фактором підвищення рівня майбутніх учителів підготовки до виконання розвивально-професійних функцій є їх методологічна оснащеність, яка спрямовує діяльність фахівців на застосування ефективних методів і технологій педагогічного впливу на розвиток музичних здібностей школярів. Обґрунтовано доцільність впровадження у процес підготовки майбутніх фахівців до розвитку музичних здібностей своїх вихованців антропологічного, здоров’язбережувального, особистісно-розвивального, інноваційного підходів, врахування настановних ідей яких сприятиме вирішенню означених завдань.
Keywords: У статті розглядаються питання підвищення якості підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до розвитку музичних здібностей школярів. Наголошено на значущості розвинених музичних здібностей для виховання учнів, здатних сприймати твори музичного мистецтва як художньо- й особистісно значущі феномени, підготовлених до активних форм музикування та реалізації своїх творчих потенцій. Зазначено, шо важливим фактором підвищення рівня майбутніх учителів підготовки до виконання розвивально-професійних функцій є їх методологічна оснащеність, яка спрямовує діяльність фахівців на застосування ефективних методів і технологій педагогічного впливу на розвиток музичних здібностей школярів. Обґрунтовано доцільність впровадження у процес підготовки майбутніх фахівців до розвитку музичних здібностей своїх вихованців антропологічного, здоров’язбережувального, особистісно-розвивального, інноваційного підходів, врахування настановних ідей яких сприятиме вирішенню означених завдань.

ЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Вікторія Фуркало, Володимир Фуркало

Вікторія Фуркало, кандидат філософських наук, доцент кафедри соціальних і правових дисциплін Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Умань, Україна)
Володимир Фуркало, кандидат філософських наук, доцент кафедри соціальних і правових дисциплін Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Умань, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0502-3207, ORCID ID: 0000-0002-4707-6788

Anotation. У статті розглядаються життєві цінності під час війни. Визначено, що війна, крім своїх жорстоких наслідків, впливає на свідомість людей. Бойові дії на українських територіях – дистресують індивіда, що призводить до психічних травм, а ще у більшості випадків до переосмислення, а то й зміни життєвих цінностей. Проаналізовано наукові погляди філософів до визначення феномена «життєві цінності» та з’ясовано, що цінність у філософському розумінні розглядається як аналіз людського, соціокультурного значення відповідних явищ реальності. Усвідомлення будь-яких феноменів чи предметів у ціннісному аспекті є осмислення їх через категоріальні відношення добра і зла, істини та заблудження, справедливого і несправедливого. Зроблено висновки, що війна є намаганням колонізувати життєвий світ, коли агресор взагалі не бажає сприймати та поважати право кожної людини на свободу, вибір, мову, землю, дім, а найголовніше право на життя, що захист своїх рідних та близьких людей, своєї території і, насамперед держави в цілому – це збереження того світу, в якому функціонують і яким живуть люди, яких ми знаємо, цінуємо та любимо.
Keywords: У статті розглядаються життєві цінності під час війни. Визначено, що війна, крім своїх жорстоких наслідків, впливає на свідомість людей. Бойові дії на українських територіях – дистресують індивіда, що призводить до психічних травм, а ще у більшості випадків до переосмислення, а то й зміни життєвих цінностей. Проаналізовано наукові погляди філософів до визначення феномена «життєві цінності» та з’ясовано, що цінність у філософському розумінні розглядається як аналіз людського, соціокультурного значення відповідних явищ реальності. Усвідомлення будь-яких феноменів чи предметів у ціннісному аспекті є осмислення їх через категоріальні відношення добра і зла, істини та заблудження, справедливого і несправедливого. Зроблено висновки, що війна є намаганням колонізувати життєвий світ, коли агресор взагалі не бажає сприймати та поважати право кожної людини на свободу, вибір, мову, землю, дім, а найголовніше право на життя, що захист своїх рідних та близьких людей, своєї території і, насамперед держави в цілому – це збереження того світу, в якому функціонують і яким живуть люди, яких ми знаємо, цінуємо та любимо.

ТЕХНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІЗНИХ НАПРЯМІВ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ В СУЧАСНИХ УМОВАХ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Олена Шаманська

кандидат економічних наук, доцент кафедри педагогіки, професійної освіти та управління освітніми закладами, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2677-8983

Anotation. У статті досліджено та проаналізовано технологічне забезпечення різних напрямів освіти дорослих в сучасних умовах суспільного розвитку. Автором обгрунтовано основне значення тенологічного забезпечення освіти дорослих в контексті інформатизації освіти та суспільства. Визначено принципово нові можливості для створення інформаційно-технологічного забезпечення підготовки дорослих студентів, які їх стимулювали б до підвищення кваліфікації та професійного самовдосконалення протягом всього життя. Використання інформаційних технологій у навчальному процесі дорослих студентів дозволяють змінювати просторові та часові межі взаємодії, індивідуалізувати навчальний процес, адаптувати до особливостей кожного дорослого студента, а також сформувати процес навчання в режимі діалогу. Дистанційна форма навчання являється однією із сучасних та ефективних форм навчання дорослих учнів. Більше того дистанційне навчання за своєю сутністю відповідає гуманістичній парадигмі самої освіти, оскільки відповідає потребам професійного та духовного саморозвитку як вчителя так і дорослого студента.
Keywords: У статті досліджено та проаналізовано технологічне забезпечення різних напрямів освіти дорослих в сучасних умовах суспільного розвитку. Автором обгрунтовано основне значення тенологічного забезпечення освіти дорослих в контексті інформатизації освіти та суспільства. Визначено принципово нові можливості для створення інформаційно-технологічного забезпечення підготовки дорослих студентів, які їх стимулювали б до підвищення кваліфікації та професійного самовдосконалення протягом всього життя. Використання інформаційних технологій у навчальному процесі дорослих студентів дозволяють змінювати просторові та часові межі взаємодії, індивідуалізувати навчальний процес, адаптувати до особливостей кожного дорослого студента, а також сформувати процес навчання в режимі діалогу. Дистанційна форма навчання являється однією із сучасних та ефективних форм навчання дорослих учнів. Більше того дистанційне навчання за своєю сутністю відповідає гуманістичній парадигмі самої освіти, оскільки відповідає потребам професійного та духовного саморозвитку як вчителя так і дорослого студента.

ТЕРМІНОЛОГІЧНІ КОЛІЗІЇ У ВИЗНАЧЕННІ СУТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ПОНЯТТЯ «ХУДОЖНИК-ВИКОНАВЕЦЬ»

Людмила Шестерікова

аспірантка Інституту професійної освіти Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8303-4294

Anotation. У розвитку вітчизняної економіки важливу роль виконують креативні індустрії, що зумовлює актуальність підготовки майбутніх художників-виконавців до підприємницької діяльності. Відтак, актуалізується необхідність визначення сутності і змісту назви професії «художник-виконавець». Метою статті є здійснення теоретичного аналізу використання педагогічного поняття «художник-виконавець» у підготовці фахових молодших бакалаврів. Унаслідок проведеного нами теоретичного аналізу терміну «художник-виконавець» було з’ясовано, що використання в сучасних освітньо-професійних програмах (далі: ОПП) терміну «художник-виконавець» відповідно до Класифікатора професій характеризується низкою термінологічних колізій: існує невідповідність передбаченої ОПП діяльності майбутнього фахового молодшого бакалавра (за кваліфікацією 3471 художник-виконавець) змісту поняття «виконавчі мистецтва», яке застосовується зазвичай до форм мистецтв, що виконуються для глядачів; використання в назві спеціалізації терміну «виконавець» дуже звужує діяльність фахівця, заперечуючи в ній творчий компонент, наприклад, можливість утілення художником-виконавцем власного задуму у творі (що має місце в ОПП, де передбачено застосування під час виконання індивідуальної техніки). Обґрунтовано пропозиції щодо можливої корекції назви професії «художник-виконавець»: замінити у назві професії термін «виконавець» на певний вид діяльності (наприклад, художник-графік, художник-живописець, художник-ілюстратор, художник-іконописець, тощо); конкретизувати назву професії шляхом додавання певної спеціалізації (наприклад, художник виконавець вільної графіки, художник виконавець станкового живопису, художник виконавець ілюстрацій книги).
Keywords: У розвитку вітчизняної економіки важливу роль виконують креативні індустрії, що зумовлює актуальність підготовки майбутніх художників-виконавців до підприємницької діяльності. Відтак, актуалізується необхідність визначення сутності і змісту назви професії «художник-виконавець». Метою статті є здійснення теоретичного аналізу використання педагогічного поняття «художник-виконавець» у підготовці фахових молодших бакалаврів. Унаслідок проведеного нами теоретичного аналізу терміну «художник-виконавець» було з’ясовано, що використання в сучасних освітньо-професійних програмах (далі: ОПП) терміну «художник-виконавець» відповідно до Класифікатора професій характеризується низкою термінологічних колізій: існує невідповідність передбаченої ОПП діяльності майбутнього фахового молодшого бакалавра (за кваліфікацією 3471 художник-виконавець) змісту поняття «виконавчі мистецтва», яке застосовується зазвичай до форм мистецтв, що виконуються для глядачів; використання в назві спеціалізації терміну «виконавець» дуже звужує діяльність фахівця, заперечуючи в ній творчий компонент, наприклад, можливість утілення художником-виконавцем власного задуму у творі (що має місце в ОПП, де передбачено застосування під час виконання індивідуальної техніки). Обґрунтовано пропозиції щодо можливої корекції назви професії «художник-виконавець»: замінити у назві професії термін «виконавець» на певний вид діяльності (наприклад, художник-графік, художник-живописець, художник-ілюстратор, художник-іконописець, тощо); конкретизувати назву професії шляхом додавання певної спеціалізації (наприклад, художник виконавець вільної графіки, художник виконавець станкового живопису, художник виконавець ілюстрацій книги).

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ПІДҐРУНТЯ ВИНИКНЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ В КИЄВІ ДО КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ

Павло Берест

аспірант кафедри культурології та міжкультурних комунікацій, Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5218-4812

Anotation. У статті проаналізовано культурологічні аспекти історії розвитку міста Києва та досліджено культурологічні підґрунтя виникнення туристичних дестинацій, від початків заснування міста. Також розглянуті основні історико-культурологічні етапи становлення Києва та його туристичних дестинацій; описано взаємозалежність політичного, економічного та інших чинників розвитку міста з культурологічними елементами еволюції туристичних дестинацій в Києві; узагальнено послідовність й підґрунтя формування туристичних дестинацій в Києві, протягом його історичного розвитку. Застосовано загальнонаукові, теоретичні й емпіричні, а також спеціальні культурологічні методи наукового пізнання. Зокрема застосовані методи аналізу, синтезу, генетичний, історичний та інші. Виявлено, що культурологічному дослідженню взаємозв’язку становлення й історії розвитку Києва та виникнення й еволюції туристичних дестинацій, не приділялося значної уваги. Це, серед іншого, й обумовлює актуальність та новизну даної наукової розвідки. Запропоновано послідовну, хронологічну градацію культурологічних етапів виникнення та розвитку туристичних дестинацій в Києві. Дане дослідження передбачає подальші наукові кроки у вивчені окресленої тематики.
Keywords: У статті проаналізовано культурологічні аспекти історії розвитку міста Києва та досліджено культурологічні підґрунтя виникнення туристичних дестинацій, від початків заснування міста. Також розглянуті основні історико-культурологічні етапи становлення Києва та його туристичних дестинацій; описано взаємозалежність політичного, економічного та інших чинників розвитку міста з культурологічними елементами еволюції туристичних дестинацій в Києві; узагальнено послідовність й підґрунтя формування туристичних дестинацій в Києві, протягом його історичного розвитку. Застосовано загальнонаукові, теоретичні й емпіричні, а також спеціальні культурологічні методи наукового пізнання. Зокрема застосовані методи аналізу, синтезу, генетичний, історичний та інші. Виявлено, що культурологічному дослідженню взаємозв’язку становлення й історії розвитку Києва та виникнення й еволюції туристичних дестинацій, не приділялося значної уваги. Це, серед іншого, й обумовлює актуальність та новизну даної наукової розвідки. Запропоновано послідовну, хронологічну градацію культурологічних етапів виникнення та розвитку туристичних дестинацій в Києві. Дане дослідження передбачає подальші наукові кроки у вивчені окресленої тематики.

ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: БЕЗПЕКОВИЙ АСПЕКТ

Світлана Марченко

старший викладач кафедри суспільних наук Поліського національного університету (Житомир, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3662-9826

Anotation. Суспільно-політичні події останніх десятиліть та повномасштабна війна, розв’язана Росією в Україні, актуалізували безпековий підхід до розуміння такого явища як культурна спадщина. Стаття містить аналіз зв’язку культурної спадщини та національної безпеки в контексті інформаційної, ідеологічної та військової агресії Росії проти України. Відображено необхідність фізичного збереження пам’яток історії та культури для повного і об’єктивного висвітлення історичного шляху народу, розкриття його культурного розвитку, формування його історичної пам’яті. Визначено важливість усвідомлення цінності культурної спадщини широкими масами населення для національної самоідентифікації та протистояння пропагандистським впливам ворога. Наголошено на недостатній увазі до питань культурної спадщини у стратегіях національної безпеки України ХХІ століття. Розкрито важливість збереження та популяризації культурної спадщини України для забезпечення національної безпеки держави. Обґрунтовано необхідність поширення достовірного українського наративу у світі та розкриття унікальності української ідентичності.
Keywords: Суспільно-політичні події останніх десятиліть та повномасштабна війна, розв’язана Росією в Україні, актуалізували безпековий підхід до розуміння такого явища як культурна спадщина. Стаття містить аналіз зв’язку культурної спадщини та національної безпеки в контексті інформаційної, ідеологічної та військової агресії Росії проти України. Відображено необхідність фізичного збереження пам’яток історії та культури для повного і об’єктивного висвітлення історичного шляху народу, розкриття його культурного розвитку, формування його історичної пам’яті. Визначено важливість усвідомлення цінності культурної спадщини широкими масами населення для національної самоідентифікації та протистояння пропагандистським впливам ворога. Наголошено на недостатній увазі до питань культурної спадщини у стратегіях національної безпеки України ХХІ століття. Розкрито важливість збереження та популяризації культурної спадщини України для забезпечення національної безпеки держави. Обґрунтовано необхідність поширення достовірного українського наративу у світі та розкриття унікальності української ідентичності.

МИСТЕЦТВОЗНАВЧІ АСПЕКТИ МАТЕРІАЛІВ ТА ФОРМИ В ДИЗАЙНІ ЧОЛОВІЧОГО ОДЯГУ

Лілія Навольська

аспірантка факультету дизайну Київського національного університету технологій та дизайну (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0244-0371

Anotation. В роботі досліджено взаємозалежність матеріалів і форми чоловічого одягу, принципи візуалізації формотворення та естетику декорування поверхонь. Охарактеризовано властивості різноманітних матеріалів з точки зору їх впливу на конструкцію та ергономічність чоловічого одягу. Проаналізовано етапи становлення (періоди) найбільш актуальних пластичних форм чоловічого одягу. Описано поєднання різноманітних фактур матеріалів та методів їх декорування при проектуванні одягу для чоловіків у XIII–XIX столітті, представлено анотовані кольорові зображення історичного одягу, який характеризує особливості формоутворення та оздоблення залежно від виду матеріалу, проведено аналіз конструктивного устрою чоловічих костюмів у ХХ столітті та визначено основні принципи еклектики матеріалів і форми чоловічого одягу на початку XXI століття.
Keywords: В роботі досліджено взаємозалежність матеріалів і форми чоловічого одягу, принципи візуалізації формотворення та естетику декорування поверхонь. Охарактеризовано властивості різноманітних матеріалів з точки зору їх впливу на конструкцію та ергономічність чоловічого одягу. Проаналізовано етапи становлення (періоди) найбільш актуальних пластичних форм чоловічого одягу. Описано поєднання різноманітних фактур матеріалів та методів їх декорування при проектуванні одягу для чоловіків у XIII–XIX столітті, представлено анотовані кольорові зображення історичного одягу, який характеризує особливості формоутворення та оздоблення залежно від виду матеріалу, проведено аналіз конструктивного устрою чоловічих костюмів у ХХ столітті та визначено основні принципи еклектики матеріалів і форми чоловічого одягу на початку XXI століття.

РОЛЬ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ВИСВІТЛЕННІ ТРАГІЧНОЇ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ РОМІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Євгеній Шишлюк

аспірант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7358-7864

Anotation. Під час Другої світової війни, знаходячись і проживаючи на теренах Європи, циганська частина тогочасного населення стала жертвою геноциду, здійсненого нацистським режимом. Сотні тисяч чоловіків, жінок і дітей, яких вважали представниками асоціальної та неповноцінної раси, винищували в концтаборах або вбивали під час численних блискавично ініційованих страт. Це був геноцид ромського народу, який самі цигани називають “Porrajmós” або «Велика наруга». Роми, нарівні з євреями, були тими нацменшинами, яких нацисти знищували за расовими ознаками, проте геноцид циган довго замовчувався й ігнорувався. Навіть сьогодні це погано досліджений факт знищення декількох поколінь, сотень тисяч пригноблених нацистським режимом сімей, недооцінений та інколи заперечуваний факт тотального знищення людських життів, який відображається навіть в тогочасних дитячих малюнках полонених, ніби вже тоді було відомо, що й примітивний живопис про життя в концтаборі займе чільне місце серед доказів для визнання геноциду ромів.
Keywords: Під час Другої світової війни, знаходячись і проживаючи на теренах Європи, циганська частина тогочасного населення стала жертвою геноциду, здійсненого нацистським режимом. Сотні тисяч чоловіків, жінок і дітей, яких вважали представниками асоціальної та неповноцінної раси, винищували в концтаборах або вбивали під час численних блискавично ініційованих страт. Це був геноцид ромського народу, який самі цигани називають “Porrajmós” або «Велика наруга». Роми, нарівні з євреями, були тими нацменшинами, яких нацисти знищували за расовими ознаками, проте геноцид циган довго замовчувався й ігнорувався. Навіть сьогодні це погано досліджений факт знищення декількох поколінь, сотень тисяч пригноблених нацистським режимом сімей, недооцінений та інколи заперечуваний факт тотального знищення людських життів, який відображається навіть в тогочасних дитячих малюнках полонених, ніби вже тоді було відомо, що й примітивний живопис про життя в концтаборі займе чільне місце серед доказів для визнання геноциду ромів.

СТАНОВЛЕННЯ ЦИФРОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УКРАЇНІ

Іван Ярема

аспірант Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2843-5087

Anotation. У даному дослідженні приділена увага з’ясуванню ролі становлення цифрової комунікації в Україні як комунікаційного інструменту; проаналізовано використання цифрових комунікацій у публічній діяльності бібліотеками україни, органами місцевого самоврядування, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, народними депутатами, вищими навчальними закладами.; розглянуто основні засоби комунікації та отримання інформації в інформаційному суспільстві, виявлена потреба модернізувати інформаційні заклади; досліджено, як світова пандемія, та повномаштабна війна російської федерації, вплинула на використання мережі Інтернет та соціальних мереж різними категоріями населення «учні, студенти, працінники, пенсіонери та ін.». Дана тема актуальна в умовах візичної війни та одночасно інформаційної війни рФ проти України та висвітлює механізми цифрової трансформації країни для швидшого навчання населення цифрової грамотності.
Keywords: У даному дослідженні приділена увага з’ясуванню ролі становлення цифрової комунікації в Україні як комунікаційного інструменту; проаналізовано використання цифрових комунікацій у публічній діяльності бібліотеками україни, органами місцевого самоврядування, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, народними депутатами, вищими навчальними закладами.; розглянуто основні засоби комунікації та отримання інформації в інформаційному суспільстві, виявлена потреба модернізувати інформаційні заклади; досліджено, як світова пандемія, та повномаштабна війна російської федерації, вплинула на використання мережі Інтернет та соціальних мереж різними категоріями населення «учні, студенти, працінники, пенсіонери та ін.». Дана тема актуальна в умовах візичної війни та одночасно інформаційної війни рФ проти України та висвітлює механізми цифрової трансформації країни для швидшого навчання населення цифрової грамотності.

ПРАКТИКА ФІКСАЦІЇ ПЕРФОРМАНСУ: МАНІПУЛЯЦІЯ ЧИ НЕОБХІДНІСТЬ

Ірина Яцик

наукова співробітниця відділу теорії та історії культури Інституту проблем сучасного мистецтва Академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7918-7522

Anotation. Проаналізовано погляди науковців щодо практики фіксації перформансу, як форми мистецтва. Зазначено, що від початку становлення перформансу, як самостійної мистецької форми, одночасно відбувалася дискусія щодо можливості збереження цих творів з метою майбутніх досліджень та створення архіву. Автором підкреслено особливості розвитку перформансу та проблеми його фіксації в соціополітичному контексті України. Мета роботи – з’ясувати, як практика документування перформансу впливає на розуміння та вивчення цієї форми мистецтва. Висунуто припущення, що практика фіксації перформансів мала вплив на становлення та розвиток відеоарту та фотографії в Україні, зокрема, розглянуто вплив явища “performed photography” на розвиток сучасного мистецтва в Україні. Виявлено, що практика документування перформансів за допомогою різних технологічних засобів має експериментальний характер та тісно пов’язана з іншими мистецькими практиками, а в багатьох випадках стає поштовхом до поглиблення образного втілення в мистецьких творах. Окреслено проблемне поле, яке актуалізується при спробі атрибуції певних творів мистецтва, які виникають на перетині мистецтва перформансу, відеоарту та фотографії.
Keywords: Проаналізовано погляди науковців щодо практики фіксації перформансу, як форми мистецтва. Зазначено, що від початку становлення перформансу, як самостійної мистецької форми, одночасно відбувалася дискусія щодо можливості збереження цих творів з метою майбутніх досліджень та створення архіву. Автором підкреслено особливості розвитку перформансу та проблеми його фіксації в соціополітичному контексті України. Мета роботи – з’ясувати, як практика документування перформансу впливає на розуміння та вивчення цієї форми мистецтва. Висунуто припущення, що практика фіксації перформансів мала вплив на становлення та розвиток відеоарту та фотографії в Україні, зокрема, розглянуто вплив явища “performed photography” на розвиток сучасного мистецтва в Україні. Виявлено, що практика документування перформансів за допомогою різних технологічних засобів має експериментальний характер та тісно пов’язана з іншими мистецькими практиками, а в багатьох випадках стає поштовхом до поглиблення образного втілення в мистецьких творах. Окреслено проблемне поле, яке актуалізується при спробі атрибуції певних творів мистецтва, які виникають на перетині мистецтва перформансу, відеоарту та фотографії.

МОДАЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ПРАГМАТИЧНОГО ВПЛИВУ В АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТАХ МІЖНАРОДНИХ ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Олег Баргель

асистент, аспірант кафедри англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2242-2701

Anotation. Стаття присвячена дослідженню прагматичного впливу модальності в англомовних текстах міжнародних правових документів. У статті проаналізовано поняття модальності, її прагматичну роль у правових текстах та значення, які вона вербалізує. В результаті аналізу двадцяти п’яти міжнародних документів зроблено висновок про те, що в англомовних міжнародних правових текстах переважають деонтична та динамічна модальності. Деонтична модальність, яка найчастіше представлена модальними дієсловами shall, may, must, should, напівмодальними дієсловами be to та have to та модальними виразами to be binding upon, to be bound to, to obliged to, в міжнародних правових текстах слугує засобом прагматичного впливу завдяки значенням, які вона вербалізує: рекомендація, наказовість, спонукування, заборона, необхідність, обов’язковість, гарантія виконання, надання вказівок. Також виявлено те, що прагматичний вплив динамічної модальності, яка представлена can, will, be able to, be unable to, be willing/unwilling to, полягає у вираженні здатності суб’єкта або бажанні чи небажанні виконувати дію у певній ситуації чи за певних обставин, інтенцію стосовно майбутнього та неминучість дії.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню прагматичного впливу модальності в англомовних текстах міжнародних правових документів. У статті проаналізовано поняття модальності, її прагматичну роль у правових текстах та значення, які вона вербалізує. В результаті аналізу двадцяти п’яти міжнародних документів зроблено висновок про те, що в англомовних міжнародних правових текстах переважають деонтична та динамічна модальності. Деонтична модальність, яка найчастіше представлена модальними дієсловами shall, may, must, should, напівмодальними дієсловами be to та have to та модальними виразами to be binding upon, to be bound to, to obliged to, в міжнародних правових текстах слугує засобом прагматичного впливу завдяки значенням, які вона вербалізує: рекомендація, наказовість, спонукування, заборона, необхідність, обов’язковість, гарантія виконання, надання вказівок. Також виявлено те, що прагматичний вплив динамічної модальності, яка представлена can, will, be able to, be unable to, be willing/unwilling to, полягає у вираженні здатності суб’єкта або бажанні чи небажанні виконувати дію у певній ситуації чи за певних обставин, інтенцію стосовно майбутнього та неминучість дії.

ЧИ МАЄ ГОРЩИК О СЕМИ ОТВОРАХ БУТИ ЗАГАДКОЮ ТЕОРЕТИКА ПЕРЕКЛАДУ?

Ольга Ваховська

кандидат філологічних наук (Україна), магістр когнітивної науки (Німеччина), доцент кафедри англійської філології і філософії мови Київського національного лінгвістичного університету (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7720-0970

Anotation. У статті розглянуто поняття внутрішньої форми слова й розкрито евристичний потенціал цього поняття у теорії перекладу. Внутрішня форма слова є архаїчним образом, який мотивував виникнення саме цього слова у мові. У статті підкреслено виняткову властивість внутрішньої форми слова бути ментальним образом у зародку: образом-насіниною, із якого мають потенцію розвинутися кілька ментальних репрезентацій. Матеріалом дослідження постали іменники an eye, an ear, a mouth та a nose, кожен із яких в англійській мові має своє окреме значення і є полісемантом; при цьому, внутрішньою формою цих іменників є один і той самий архаїчний образ – образ отвору. Тим самим, образ отвору є образом-насіниною, із якого розвинулися 4 значення, кожне із своїм унікальним набором лексико-семантичних варіантів (загалом, 138), в основі кожного із яких лежить осібна пропозиція. Це підтверджує здатність внутрішньої форми слова у мисленні породжувати різноманітний образний зміст й обертатися у різноманітний зміст пропозиціональний, що уможливлює тлумачення слів як творчий акт мислення.
Keywords: У статті розглянуто поняття внутрішньої форми слова й розкрито евристичний потенціал цього поняття у теорії перекладу. Внутрішня форма слова є архаїчним образом, який мотивував виникнення саме цього слова у мові. У статті підкреслено виняткову властивість внутрішньої форми слова бути ментальним образом у зародку: образом-насіниною, із якого мають потенцію розвинутися кілька ментальних репрезентацій. Матеріалом дослідження постали іменники an eye, an ear, a mouth та a nose, кожен із яких в англійській мові має своє окреме значення і є полісемантом; при цьому, внутрішньою формою цих іменників є один і той самий архаїчний образ – образ отвору. Тим самим, образ отвору є образом-насіниною, із якого розвинулися 4 значення, кожне із своїм унікальним набором лексико-семантичних варіантів (загалом, 138), в основі кожного із яких лежить осібна пропозиція. Це підтверджує здатність внутрішньої форми слова у мисленні породжувати різноманітний образний зміст й обертатися у різноманітний зміст пропозиціональний, що уможливлює тлумачення слів як творчий акт мислення.

ЮРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ ПІНЧУК: ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ В НАУКОВОМУ ДОРОБКУ М. І. КОСТОМАРОВА

Тамара Дорохіна, Юрій Кахерський

Тамара Дорохіна, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, археології та краєзнавства Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка (Чернігів, Україна)
Юрій Кахерський, аспірант кафедри історії України, археології та краєзнавства Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка (Чернігів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9936-6226, ORCID ID: 0000-0002-8615-3651

Anotation. У статті розглянуто науковий доробок українського історика, дослідника проблем історіографії та джерелознавства України, заслуженого діяча науки і техніки України Юрія Анатолійовича Пінчука, який присвячений вивченню поглядів історика України ХІХ століття Миколи Івановича Костомарова на історичний поступ у творенні української народності, формуванні національного самоусвідомлення народу, подій, пов’язаних з національно-визвольним рухом, розвитком української державності тощо. Ю. А. Пінчук з 70-х років ХХ століття впродовж усього свого наукового шляху вивчав життя та творчість М. І. Костомарова, запропонував неупереджену оцінку його визначної спадщини з історії України. Приділено увагу особистому внеску Ю. А. Пінчука щодо перевидання та популяризації наукової спадщини видатного історика, етнографа, мислителя та громадського діяча.
Keywords: У статті розглянуто науковий доробок українського історика, дослідника проблем історіографії та джерелознавства України, заслуженого діяча науки і техніки України Юрія Анатолійовича Пінчука, який присвячений вивченню поглядів історика України ХІХ століття Миколи Івановича Костомарова на історичний поступ у творенні української народності, формуванні національного самоусвідомлення народу, подій, пов’язаних з національно-визвольним рухом, розвитком української державності тощо. Ю. А. Пінчук з 70-х років ХХ століття впродовж усього свого наукового шляху вивчав життя та творчість М. І. Костомарова, запропонував неупереджену оцінку його визначної спадщини з історії України. Приділено увагу особистому внеску Ю. А. Пінчука щодо перевидання та популяризації наукової спадщини видатного історика, етнографа, мислителя та громадського діяча.

ПОВСЯКДЕННЯ ПОЛЬСЬКОЇ ГРОМАДИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: СВІДОМІСТЬ, ПАМ’ЯТЬ, АДАПТАЦІЯ (НА МАТЕРІАЛАХ УСНОЇ ІСТОРІЇ)

Василина Зайцева

аспірантка відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича Національної академії наук України (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2840-4440

Anotation. На основі усноісторичних матеріалів здійснена спроба окреслити деякі аспекти повсякденного життя поляків Західної України після Другої світової війни. До опитування залучені мешканці колишніх польських сіл, що в 1944 р. опинилися в складі Радянського Союзу. Інтерв’ю проведено методом Ф. Шутце, за яким виділено основний наратив із життя інформантів. Для аналізу також залучені фрагменти матеріалів з проєкту «Поляки на Сході» архіву Осередку КАРТА у Варшаві. Визначено, що новий життєсвіт представників польської громади будувався навколо щоденної важкої праці в колгоспі та релігійності. З’ясовано, що визначальними подіями в житті респондентів стали не крах Польської держави, а втрата власної землі та запис до колгоспу. Розкрито особливості польсько-українських відносин на міжлюдському вимірі. Висвітлено проблему публічного вживання польської мови за радянських часів, адаптації в україномовному середовищі. Проаналізовано можливості культурного розвитку поляків в умовах радянського життя. На підставі методу контент-аналізу досліджено пам’ять респондентів про становище осіб польської національності в УРСР. Зроблено висновки щодо пам’яті, ідентичності та адаптації інформантів.
Keywords: На основі усноісторичних матеріалів здійснена спроба окреслити деякі аспекти повсякденного життя поляків Західної України після Другої світової війни. До опитування залучені мешканці колишніх польських сіл, що в 1944 р. опинилися в складі Радянського Союзу. Інтерв’ю проведено методом Ф. Шутце, за яким виділено основний наратив із життя інформантів. Для аналізу також залучені фрагменти матеріалів з проєкту «Поляки на Сході» архіву Осередку КАРТА у Варшаві. Визначено, що новий життєсвіт представників польської громади будувався навколо щоденної важкої праці в колгоспі та релігійності. З’ясовано, що визначальними подіями в житті респондентів стали не крах Польської держави, а втрата власної землі та запис до колгоспу. Розкрито особливості польсько-українських відносин на міжлюдському вимірі. Висвітлено проблему публічного вживання польської мови за радянських часів, адаптації в україномовному середовищі. Проаналізовано можливості культурного розвитку поляків в умовах радянського життя. На підставі методу контент-аналізу досліджено пам’ять респондентів про становище осіб польської національності в УРСР. Зроблено висновки щодо пам’яті, ідентичності та адаптації інформантів.

СИНТАКСИС ЯК ОДИН ІЗ ПРОВІДНИХ ЗАСОБІВ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАГМАТИЧНОЇ ФУНКЦІЇ У ТЕКСТАХ АНГЛОМОВНОЇ РЕКЛАМИ

Наталія Куспісь

асистент кафедри іноземних мов, аспірант кафедри англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4221-9281

Anotation. Стаття присвячена лінгвістичному дослідженню англомовних рекламних текстів. У статті окреслено поняття синтаксису як розділу граматики, який займається вивченням основних ознак будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць. Основна увага зосереджена на особливостях використання синтаксичних конструкцій у рекламних текстах різноманітних сфер діяльності. У дослідженні використано такі методи як описовий – для окреслення загальної проблеми, аналізу – для дослідження синтаксичних особливостей функціонування граматичних конструкцій у різних рекламних текстах та метод узагальнення – для підсумку отриманих результатів. У тексті детально розглядаються такі граматичні конструкції як спонукальні речення, односкладні поширені речення, односкладні речення дієслівного типу, імперативні форми дієслова, питальні, риторичні та окличні речення, інверсія, паралельні конструкції. У процесі дослідження тридцяти двох рекламних текстів виявлено часте застосування граматичних конструкцій у рекламних текстах та слоганах туристичної сфери, автомобілів та косметичних засобів. Таким чином, від коректного поєднання граматичних конструкцій буде залежати який ефект дана реклама справить на клієнта, та чи захоче він скористатися певним видом послуг.
Keywords: Стаття присвячена лінгвістичному дослідженню англомовних рекламних текстів. У статті окреслено поняття синтаксису як розділу граматики, який займається вивченням основних ознак будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць. Основна увага зосереджена на особливостях використання синтаксичних конструкцій у рекламних текстах різноманітних сфер діяльності. У дослідженні використано такі методи як описовий – для окреслення загальної проблеми, аналізу – для дослідження синтаксичних особливостей функціонування граматичних конструкцій у різних рекламних текстах та метод узагальнення – для підсумку отриманих результатів. У тексті детально розглядаються такі граматичні конструкції як спонукальні речення, односкладні поширені речення, односкладні речення дієслівного типу, імперативні форми дієслова, питальні, риторичні та окличні речення, інверсія, паралельні конструкції. У процесі дослідження тридцяти двох рекламних текстів виявлено часте застосування граматичних конструкцій у рекламних текстах та слоганах туристичної сфери, автомобілів та косметичних засобів. Таким чином, від коректного поєднання граматичних конструкцій буде залежати який ефект дана реклама справить на клієнта, та чи захоче він скористатися певним видом послуг.

МАНІФЕСТАЦІЯ ФЕНОМЕНУ ОСОБИСТОСТІ ЯК НОСІЯ СВОБОДИ ВОЛІ КРІЗЬ ПРИЗМУ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ОСМИСЛЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ЖАНА-ПОЛЯ САРТРА

Марина Мазур

аспірант кафедри філософії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5371-490X

Anotation. Метою дослідження є розкриття сутності феномену особистості, як носія свободи волі в контексті філософських поглядів Жана-Поля Сартра. У даній статті, по-перше, було підкреслено, що сартрівська діалектика чітко розмежовує матеріальний світ об’єктів (буття-в-собі) і духовний світ людини (буття-для-себе). Іншими словами, тут мова йде про співвідношення двох діаметрально протилежних полюсів: об’єктивної реальності (необхідності) та суб’єктивної реальності (свободи людського існування). По-друге, наголошено, що суб’єкт є втіленням свободи, яка передбачає його персональну відповідальність за кожен здійснений вибір, який є умовою його самореалізації. Кожен вчинок та будь-який обраний cуб’єктом деструктивний образ, який він вирішить приміряти на себе, наприклад, брехуна, негідника чи боягуза залишить свій відбиток безпосередньо на його репутації.
Keywords: Метою дослідження є розкриття сутності феномену особистості, як носія свободи волі в контексті філософських поглядів Жана-Поля Сартра. У даній статті, по-перше, було підкреслено, що сартрівська діалектика чітко розмежовує матеріальний світ об’єктів (буття-в-собі) і духовний світ людини (буття-для-себе). Іншими словами, тут мова йде про співвідношення двох діаметрально протилежних полюсів: об’єктивної реальності (необхідності) та суб’єктивної реальності (свободи людського існування). По-друге, наголошено, що суб’єкт є втіленням свободи, яка передбачає його персональну відповідальність за кожен здійснений вибір, який є умовою його самореалізації. Кожен вчинок та будь-який обраний cуб’єктом деструктивний образ, який він вирішить приміряти на себе, наприклад, брехуна, негідника чи боягуза залишить свій відбиток безпосередньо на його репутації.

ЖІНОЧІ ВІЗІЇ ТОПОСУ ВІЙНИ В РОМАНАХ ГОРІХА ЗЕРНЯ «ДОЦЯ» ТА ГАСЬКИ ШИЯН «ЗА СПИНОЮ»

Дмитро Присівок

аспірант кафедри літератури, методики її навчання, історії культури та журналістики Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (Ніжин, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2877-3200

Anotation. У статті звертається увага на одну з груп текстів про війну на сході України періоду АТО, а саме жіночу прозу. Об’єктом дослідження є романи Гаськи Шиян «За спиною» та Тамари Горіха Зерня «Доця». Предметом – топоси війни в означених текстах. У праці шляхом цілісного аналізу тексту виокремлюються топоси, якими авторки яскраво ілюструють положення жінок під час війни. Засвідчується взаємодія топосів між собою. Виокремлюються спільні та відмінні риси зображення війни в обох творах на рівні топосу. Шляхом аналізу виявлено, що в романах фокусується увага на жіночих стражданнях, втім втілення цього топосу відрізняється, оскільки авторки порушують у текстах різну проблематику. Зокрема, Горіха Зерня зображує окупований простір Донбасу, а Гаська Шиян – підконтрольний і далекий від фронту Львів.
Keywords: У статті звертається увага на одну з груп текстів про війну на сході України періоду АТО, а саме жіночу прозу. Об’єктом дослідження є романи Гаськи Шиян «За спиною» та Тамари Горіха Зерня «Доця». Предметом – топоси війни в означених текстах. У праці шляхом цілісного аналізу тексту виокремлюються топоси, якими авторки яскраво ілюструють положення жінок під час війни. Засвідчується взаємодія топосів між собою. Виокремлюються спільні та відмінні риси зображення війни в обох творах на рівні топосу. Шляхом аналізу виявлено, що в романах фокусується увага на жіночих стражданнях, втім втілення цього топосу відрізняється, оскільки авторки порушують у текстах різну проблематику. Зокрема, Горіха Зерня зображує окупований простір Донбасу, а Гаська Шиян – підконтрольний і далекий від фронту Львів.

ЗСУВ СТАНДАРТІВ: ЯК МОВОЗНАВЦІ СТАВЛЯТЬСЯ ДО МОВНИХ НОВОУТВОРІВ В ІСТОРИЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

Марія Семенова

аспірантка кафедри прикладної лінгвістики Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3370-7750

Anotation. У матеріалі наукової статті автор ставить на меті окреслити підходи до вивчення словотвору, зобразити словотвірні моделі та відреагувати на лінгвістичну критику мовних змін. Для виконання поставлених завдань були застосовані наступні методи: інформаційно-пошуковий метод під час відбору матеріалу дослідження; аналіз словникових дефініцій та словотвірних моделей; метод суцільної вибірки із лексикографічних джерел; контекстуальний, функціональний та метод аналізy словникових дефініцій для простеження лінгвопрагматичних особливостей англійських мовних новоутворів; детуктивно-індуктивний метод для узагальнення даних і підсумування висновків роботи. Наукова стаття містить: 1) широкий огляд історичних та сучасних підходів до вивчення словотвору із зазначенням відмінностей діахронічного та синхронічного опису, особливостей семасіологічної та ономасіологічної перспективи; 2) чітку класифікацію основних словотвірних моделей; 3) дискурс на тему критики мовних змін. Робота несе значну актуальність у питанні узагальнення, систематизації та актуалізації сучасних словотвірних даних. Перспективність дослідження прослідковується у потенційному використанні матеріалів та результатів у нормативних курсах: «Лексикологія», «Стилістика», «Дискурсологія», «Соціолінвістика», а також при написанні навчальних посібників і в дослідженні науковців.
Keywords: У матеріалі наукової статті автор ставить на меті окреслити підходи до вивчення словотвору, зобразити словотвірні моделі та відреагувати на лінгвістичну критику мовних змін. Для виконання поставлених завдань були застосовані наступні методи: інформаційно-пошуковий метод під час відбору матеріалу дослідження; аналіз словникових дефініцій та словотвірних моделей; метод суцільної вибірки із лексикографічних джерел; контекстуальний, функціональний та метод аналізy словникових дефініцій для простеження лінгвопрагматичних особливостей англійських мовних новоутворів; детуктивно-індуктивний метод для узагальнення даних і підсумування висновків роботи. Наукова стаття містить: 1) широкий огляд історичних та сучасних підходів до вивчення словотвору із зазначенням відмінностей діахронічного та синхронічного опису, особливостей семасіологічної та ономасіологічної перспективи; 2) чітку класифікацію основних словотвірних моделей; 3) дискурс на тему критики мовних змін. Робота несе значну актуальність у питанні узагальнення, систематизації та актуалізації сучасних словотвірних даних. Перспективність дослідження прослідковується у потенційному використанні матеріалів та результатів у нормативних курсах: «Лексикологія», «Стилістика», «Дискурсологія», «Соціолінвістика», а також при написанні навчальних посібників і в дослідженні науковців.

ДЕІНФАНТАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК СТРАТЕГІЯ ХУДОЖНІХ ПРОЗОВИХ ТЕКСТІВ ПРО РЕВОЛЮЦІЮ ГІДНОСТІ

Ольга Сидоренко

аспірантка кафедри української літератури Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8702-3659

Anotation. У статті здійснено спробу простежити, як саме реалізовані в літературі художні стратегії висвітлення події – Революції Гідності, які авторські художні стратегії найчастіше використані з цією метою, в чому полягає їх специфіка. Попри понад восьмирічний період все ще відсутні повноцінні дослідження, в яких було б простежено і проаналізовано роль текстів про Революцію Гідності у формуванні мілітарного дискурсу сучасної української прози, їх основні стратегії, а також вплив на моделі авторського наративу, що й зумовлює високу актуальність та новизну нашої роботи. В результаті дослідження з’ясовано, що провідною стратегією художніх прозових текстів про Революцію Гідності є деінфантилізація українського суспільства: символічний перехід від незрілого інфантильного українця до «гідного», відповідального, усвідомленого. У цих текстах спостерігається спроба не лише зафіксувати найбільш переломні моменти донедавньої історії, а передусім консолідувати різні соціальні групи, сприяти переосмисленню українцями всього періоду Незалежності, деструкції колишніх ідеалів задля творення спільного по-справжньому суверенного національного простору.
Keywords: У статті здійснено спробу простежити, як саме реалізовані в літературі художні стратегії висвітлення події – Революції Гідності, які авторські художні стратегії найчастіше використані з цією метою, в чому полягає їх специфіка. Попри понад восьмирічний період все ще відсутні повноцінні дослідження, в яких було б простежено і проаналізовано роль текстів про Революцію Гідності у формуванні мілітарного дискурсу сучасної української прози, їх основні стратегії, а також вплив на моделі авторського наративу, що й зумовлює високу актуальність та новизну нашої роботи. В результаті дослідження з’ясовано, що провідною стратегією художніх прозових текстів про Революцію Гідності є деінфантилізація українського суспільства: символічний перехід від незрілого інфантильного українця до «гідного», відповідального, усвідомленого. У цих текстах спостерігається спроба не лише зафіксувати найбільш переломні моменти донедавньої історії, а передусім консолідувати різні соціальні групи, сприяти переосмисленню українцями всього періоду Незалежності, деструкції колишніх ідеалів задля творення спільного по-справжньому суверенного національного простору.

СИМВОЛІЗАЦІЯ ЗООФРАЗЕМ У НАРОДНОМУ МОВЛЕННІ

Ганна Oнуфрійчук, Марія Філіпчук

Ганна Oнуфрійчук, кандидат філoлoгічних наук, дoцент кафедри української мoви та культури Націoнальнoгo авіаційнoгo університету (Київ, Україна)
Марія Філіпчук, кандидат філoлoгічних наук, доцент, доцент кафедри історії та культури української мoви Чернівецького націoнальнoгo університету імені Ю. Федьковича (Чернівці, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7589-4411, ORCID ID: 0000-0001-6818-6890

Anotation. Актуальність дослідження зумовлена потребою вивчення символіки зоофразем в етнолінгвістичному аспекті та визначення їх ролі у формуванні мовної картини світу. Символізовані слова-назви відображають особливості культури народу, його історію, звичаї та спонукають до виникнення асоціативних зв’язків, які ґрунтуються на порівнянні, співвідношенні предметів, явищ, якостей тощо. Асоціативні паралелі створюються на особистому суб’єктивному досвіді особи, що збігається з етнокультурними традиціями народу, до якого належить мовець. Через призму анімістичного світогляду народу комплексно проаналізовано специфіку відображення асоціативних паралелей між людиною та птахою в поширених етносимволах. З’ясовано значення та вплив птахів на риси характеру та вдачі людини, визначено позитивні та негативні характеристики птаха. Етносимволи на позначення фауносимволіки створені на основі метафоричного осмислення реалій та компонентів мовних одиниць, відображають мовну картину світу українського народу, сприяють пізнанню його традицій, національної ідентичності й неповторності.
Keywords: Актуальність дослідження зумовлена потребою вивчення символіки зоофразем в етнолінгвістичному аспекті та визначення їх ролі у формуванні мовної картини світу. Символізовані слова-назви відображають особливості культури народу, його історію, звичаї та спонукають до виникнення асоціативних зв’язків, які ґрунтуються на порівнянні, співвідношенні предметів, явищ, якостей тощо. Асоціативні паралелі створюються на особистому суб’єктивному досвіді особи, що збігається з етнокультурними традиціями народу, до якого належить мовець. Через призму анімістичного світогляду народу комплексно проаналізовано специфіку відображення асоціативних паралелей між людиною та птахою в поширених етносимволах. З’ясовано значення та вплив птахів на риси характеру та вдачі людини, визначено позитивні та негативні характеристики птаха. Етносимволи на позначення фауносимволіки створені на основі метафоричного осмислення реалій та компонентів мовних одиниць, відображають мовну картину світу українського народу, сприяють пізнанню його традицій, національної ідентичності й неповторності.

ФУНКЦІЇ ІНТЕР’ЄРУ В ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ

Каріне Хачатурян

доктор філософії, викладач Харківського автотранспортного фахового коледжу (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4131-1836

Anotation. У статті розглядається роль літературного інтер’єру в організації простору художнього твору – форми опису, що використовуються в тексті художнього твору поряд з такими формами, як пейзаж та портрет. Наводиться огляд наукових робіт, де розглядаються художні функції предметних речей, що складають літературний інтер’єрний простір. Показується, що інтер’єр відіграє важливу роль не тільки як структурний елемент художнього тексту, але також відіграє значну роль у розкритті поетики творів мистецтва по-новому, посідаючи ключову роль і на смисловому рівні. Вивчаються роль інтер’єру у розкритті внутрішнього світу персонажа, у пізнанні природи, натури і характеру персонажа, і аналітично показано як це все пов’язується з концепцією психологізму в художній літературі. Через хронотопну функцію літературного інтер’єру вивчаються особливості художнього вираження предметів із символічним значенням, властивості і характеристики естетичного простору, сформованого в єдності часу і простору, встановленому в культурному пізнанні людства. Аналіз функції літературного інтер’єру дозволяє теоретично вивчати систему предметів у художньому творі і виявляти особливості використання матеріальних деталей у художніх текстах.
Keywords: У статті розглядається роль літературного інтер’єру в організації простору художнього твору – форми опису, що використовуються в тексті художнього твору поряд з такими формами, як пейзаж та портрет. Наводиться огляд наукових робіт, де розглядаються художні функції предметних речей, що складають літературний інтер’єрний простір. Показується, що інтер’єр відіграє важливу роль не тільки як структурний елемент художнього тексту, але також відіграє значну роль у розкритті поетики творів мистецтва по-новому, посідаючи ключову роль і на смисловому рівні. Вивчаються роль інтер’єру у розкритті внутрішнього світу персонажа, у пізнанні природи, натури і характеру персонажа, і аналітично показано як це все пов’язується з концепцією психологізму в художній літературі. Через хронотопну функцію літературного інтер’єру вивчаються особливості художнього вираження предметів із символічним значенням, властивості і характеристики естетичного простору, сформованого в єдності часу і простору, встановленому в культурному пізнанні людства. Аналіз функції літературного інтер’єру дозволяє теоретично вивчати систему предметів у художньому творі і виявляти особливості використання матеріальних деталей у художніх текстах.

ІНОЗЕМЦІ В ЛАВАХ АРМІЇ УНР ПІД ЧАС ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ 1920 РОКУ

Олександр Шолк

аспірант кафедри історії України Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (Кам’янець-Подільський, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0830-4538

Anotation. У статті досліджено участь іноземців у збройній боротьбі у лавах армії Української Народної Республіки під час польсько-радянської війни 1920 року. Автор звертає увагу на маловідомі факти щодо утворення іноземних відділів у складі українського війська, нереалізовані проекти формування неукраїнських частин, залучення російських, козацьких, польських офіцерів і вояків до військових дій на території Західної і Правобережної України, що стало наслідком Варшавської угоди 1920 р., про польсько-український військовий союз, до якого згодом долучився і глава Кримського уряду Петро Врангель. Окремо приділено увагу утворенню козацьких і змішаних польско-українських частин, ініціаторами створення яких було саме польське військове керівництво. Автор звернув увагу на недостатню опрацьованість джерел з цієї тематики, відсутність достатньої інформації про учасників тих подій, їх діяльність та вплив на процеси.
Keywords: У статті досліджено участь іноземців у збройній боротьбі у лавах армії Української Народної Республіки під час польсько-радянської війни 1920 року. Автор звертає увагу на маловідомі факти щодо утворення іноземних відділів у складі українського війська, нереалізовані проекти формування неукраїнських частин, залучення російських, козацьких, польських офіцерів і вояків до військових дій на території Західної і Правобережної України, що стало наслідком Варшавської угоди 1920 р., про польсько-український військовий союз, до якого згодом долучився і глава Кримського уряду Петро Врангель. Окремо приділено увагу утворенню козацьких і змішаних польско-українських частин, ініціаторами створення яких було саме польське військове керівництво. Автор звернув увагу на недостатню опрацьованість джерел з цієї тематики, відсутність достатньої інформації про учасників тих подій, їх діяльність та вплив на процеси.

ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ СУЧАСНОСТІ

Світлана Внучко, Олена Половко

Світлана Внучко, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)
Олена Половко, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9176-1304, ORCID ID: 0000-0002-1207-7174

Anotation. У статті розглядаються особливості інституційного виміру інформаційної безпеки держави в умовах глобалізаційних тенденцій сучасності. Акцентується увага на питаннях розвитку інформаційної сфери суспільства та виникнення нових загроз для інформаційної безпеки держави в рамках реалізації завдань внутрішньої і зовнішньої політики держави, особливо в умова гібридної війни. Досліджуються особливості системи захисту національної безпеки в секторі протидії інформаційній експансії. Вивчається роль інформаційної безпеки України як однієї з ключових у сучасній боротьбі за власну незалежність. У підсумку відмічається, що для зменшення наслідків інформаційних атак, державна інформаційна політика повинна базуватись на забезпеченні права на достовірну, повну та своєчасну інформацію, свободу слова та інформаційну діяльність, недопущення втручання в зміст та внутрішню організацію інформаційних процесів; збереженні та вдосконаленні вітчизняного національного інформаційного продукту та технологій, забезпеченні інформаційної та національно-культурної ідентифікації України у світовому інформаційному просторі.
Keywords: У статті розглядаються особливості інституційного виміру інформаційної безпеки держави в умовах глобалізаційних тенденцій сучасності. Акцентується увага на питаннях розвитку інформаційної сфери суспільства та виникнення нових загроз для інформаційної безпеки держави в рамках реалізації завдань внутрішньої і зовнішньої політики держави, особливо в умова гібридної війни. Досліджуються особливості системи захисту національної безпеки в секторі протидії інформаційній експансії. Вивчається роль інформаційної безпеки України як однієї з ключових у сучасній боротьбі за власну незалежність. У підсумку відмічається, що для зменшення наслідків інформаційних атак, державна інформаційна політика повинна базуватись на забезпеченні права на достовірну, повну та своєчасну інформацію, свободу слова та інформаційну діяльність, недопущення втручання в зміст та внутрішню організацію інформаційних процесів; збереженні та вдосконаленні вітчизняного національного інформаційного продукту та технологій, забезпеченні інформаційної та національно-культурної ідентифікації України у світовому інформаційному просторі.

ПСИХОКОРЕКЦІЙНИЙ ТРЕНІНГ «ВЧИМОСЬ КОНСТРУКТИВНО ВИРІШУВАТИ КОНФЛІКТНІ СИТУАЦІЇ»

Наталія Гриньова, Вікторія Станішевська

Наталія Гриньова, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Умань, Україна)
Вікторія Станішевська, викладач кафедри психології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Умань, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7261-9871, ORCID ID: 0000-0003-3324-8988

Anotation. В статті охарактеризовано поняття «конфлікт» та «внутрішньоособистісний конфлікт». Зазначається, що конфліктні ситуації, які переживаються в підлітковому віці мають гостріший темп протікання та чинять не тільки негативний вплив на формування особистості, а й можуть призвести до розвитку кризових станів, невротичних явищ, аномальних змін особистості. Визначено специфічні прояви внутрішньоособистісного конфлікту, характерні для них ознаки у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах підлітків. Подано результати дослідження нейротизму серед підлітків, які свідчать про наявність підвищеного рівня «нейротизму» серед дітей підліткового віку. Представлено авторський психокорекційний тренінг «Вчимось конструктивно вирішувати конфліктні ситуації» для використання психологами, які працюють з дітьми підліткового віку. Тренінг може застосовуватися як метод надання допомоги підліткам, які мають підвищений рівень конфліктності, ознаки внутрішньо-особистісного конфлікту, високий рівень «нейротизму».
Keywords: В статті охарактеризовано поняття «конфлікт» та «внутрішньоособистісний конфлікт». Зазначається, що конфліктні ситуації, які переживаються в підлітковому віці мають гостріший темп протікання та чинять не тільки негативний вплив на формування особистості, а й можуть призвести до розвитку кризових станів, невротичних явищ, аномальних змін особистості. Визначено специфічні прояви внутрішньоособистісного конфлікту, характерні для них ознаки у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах підлітків. Подано результати дослідження нейротизму серед підлітків, які свідчать про наявність підвищеного рівня «нейротизму» серед дітей підліткового віку. Представлено авторський психокорекційний тренінг «Вчимось конструктивно вирішувати конфліктні ситуації» для використання психологами, які працюють з дітьми підліткового віку. Тренінг може застосовуватися як метод надання допомоги підліткам, які мають підвищений рівень конфліктності, ознаки внутрішньо-особистісного конфлікту, високий рівень «нейротизму».

РОЗРОБКА ІНТЕГРАЦІЙНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ В ПСИХОЛОГІЇ: НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Олена Завгородня

доктор психологічних наук, старший дослідник, провідний науковий співробітник лабораторії методології і теорії психології Інститут імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8786-8707

Anotation. У статті проаналізовано теоретичні засади та напрямки опрацювання методологічного інструментарію інтеграції психологічного знання. Констатовано зростання варіативності психологічного знання, розходження мов теоретизування; тому актуальною є розробка та вдосконалення інтеграційного інструментарію. Стратегія інтеграції спрямована на аналіз і співвіднесення усталених класичних і нових теорій, включаючи WEIRD-проблему, посколоніальні і гендерні студії, етик- та емік-підходи, здобутки індигенної психології. Сформульовано завдання та перспективи інтеграції на метатеоретичному рівні. З’ясовано можливості фасилітації інтеграції на рівні емпіричного дослідження. Стверджується, що цілеспрямована рефлексія дослідників про психологічну науку, а також розробка методологічного інструментарію, необхідного для реалізації інтегративних проєктів, є чинником подолання кризових явищ, рушієм розвитку та дієвості психологічного знання. Окреслено умови сприяння інтеграційним настановленням дослідника.
Keywords: У статті проаналізовано теоретичні засади та напрямки опрацювання методологічного інструментарію інтеграції психологічного знання. Констатовано зростання варіативності психологічного знання, розходження мов теоретизування; тому актуальною є розробка та вдосконалення інтеграційного інструментарію. Стратегія інтеграції спрямована на аналіз і співвіднесення усталених класичних і нових теорій, включаючи WEIRD-проблему, посколоніальні і гендерні студії, етик- та емік-підходи, здобутки індигенної психології. Сформульовано завдання та перспективи інтеграції на метатеоретичному рівні. З’ясовано можливості фасилітації інтеграції на рівні емпіричного дослідження. Стверджується, що цілеспрямована рефлексія дослідників про психологічну науку, а також розробка методологічного інструментарію, необхідного для реалізації інтегративних проєктів, є чинником подолання кризових явищ, рушієм розвитку та дієвості психологічного знання. Окреслено умови сприяння інтеграційним настановленням дослідника.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Олена Іванова

асистент кафедри філософії, соціально-гуманітарних наук та фізичного виховання Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0682-5607

Anotation. Акцентовано увагу на особливостях психологічної підготовки соціальних працівників. Виявлено проблеми взаємозв’язку спеціальних психологічних знань у діяльності соціального працівника. Зазначено важливість орієнтації процесу формування готовності майбутнього соціального працівника до професійної діяльності на особливих якостях і рисах особистості, які складають основу успіху виконання професійних обов’язків. Розглянуто трактування поняття «готовність соціальних працівників до професійної діяльності». Визначено, що головним критерієм готовності є професійна компетентність фахівця. Представлено та охарактеризовано основні вимоги до майбутнього соціального працівника. Обумовлено етапність реалізації моделі професійної підготовки студентів вищих закладів освіти до соціальної роботи. Зазначено, що для оцінки психологічних аспектів підготовки соціальних працівників було проведено психологічне дослідження з використанням методу спостереження. Участь прийняли студенти другого курсу групи «Соціальне забезпечення». За результатами спостереження було виявлено низький рівень психологічної підготовки студентів до соціальної роботи, оскільки респонденти продемонстрували емоційну нестабільність, високий рівень тривожності, фрагментарну усвідомленість щодо сфер і форм соціальної роботи.
Keywords: Акцентовано увагу на особливостях психологічної підготовки соціальних працівників. Виявлено проблеми взаємозв’язку спеціальних психологічних знань у діяльності соціального працівника. Зазначено важливість орієнтації процесу формування готовності майбутнього соціального працівника до професійної діяльності на особливих якостях і рисах особистості, які складають основу успіху виконання професійних обов’язків. Розглянуто трактування поняття «готовність соціальних працівників до професійної діяльності». Визначено, що головним критерієм готовності є професійна компетентність фахівця. Представлено та охарактеризовано основні вимоги до майбутнього соціального працівника. Обумовлено етапність реалізації моделі професійної підготовки студентів вищих закладів освіти до соціальної роботи. Зазначено, що для оцінки психологічних аспектів підготовки соціальних працівників було проведено психологічне дослідження з використанням методу спостереження. Участь прийняли студенти другого курсу групи «Соціальне забезпечення». За результатами спостереження було виявлено низький рівень психологічної підготовки студентів до соціальної роботи, оскільки респонденти продемонстрували емоційну нестабільність, високий рівень тривожності, фрагментарну усвідомленість щодо сфер і форм соціальної роботи.

ТЕОРІЯ ГЕОСТРАТЕГІЇ: ДИСКУРСИВНИЙ АНАЛІЗ

Володимир Ліпкан

доктор юридичних наук, професор, докторант відділу правових проблем політології Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7411-2086

Anotation. Логіка дослідження сучасних процесів у геостратегічному просторі передбачає формування засад для творення геостратегічного дискурсу, з’ясування його стратегічного метакогнітивного потенціалу в рамках розроблення теорії геостратегії. Обґрунтовано необхідність послуговування дискурсивним аналізом у разі формування стратегічних наративів. На підставі авторської концепції геостратегії аналізуються сучасні прикладні політичні тенденції в політичній комунікації, які впливають на формування геостратегії сучасної України. Одним із визначних методів у цьому виступає саме дискурсивний аналіз, який унаочнює необхідність порізнення та систематизації мультиплікативності дискурсів, які функціонують у разі вивчення явищ у геостратегічному просторі. У статті продовжується ключова авторська ідея щодо чіткого порізнення геополітики і геостратегії. Під час аналізу геостратегії в лінгвокультурологічній перспективі виділено об’єктний і суб’єктний підходи. Обґрунтовано значення хронотопу. Констатовано, що метакогнітивний дискурс уможливлює для стратегічного архітектора отримувати можливість виходити за межі пізнавального процесу, зробивши його об’єктом моніторингу та інтерпретації. Застосовано метод кейс-стаді, що виявляється в аналізі прикладних проблем і формулюванні на їх основі теоретичних висновків. Подана авторська модель системних дискурсів геостратегії як теорії.
Keywords: Логіка дослідження сучасних процесів у геостратегічному просторі передбачає формування засад для творення геостратегічного дискурсу, з’ясування його стратегічного метакогнітивного потенціалу в рамках розроблення теорії геостратегії. Обґрунтовано необхідність послуговування дискурсивним аналізом у разі формування стратегічних наративів. На підставі авторської концепції геостратегії аналізуються сучасні прикладні політичні тенденції в політичній комунікації, які впливають на формування геостратегії сучасної України. Одним із визначних методів у цьому виступає саме дискурсивний аналіз, який унаочнює необхідність порізнення та систематизації мультиплікативності дискурсів, які функціонують у разі вивчення явищ у геостратегічному просторі. У статті продовжується ключова авторська ідея щодо чіткого порізнення геополітики і геостратегії. Під час аналізу геостратегії в лінгвокультурологічній перспективі виділено об’єктний і суб’єктний підходи. Обґрунтовано значення хронотопу. Констатовано, що метакогнітивний дискурс уможливлює для стратегічного архітектора отримувати можливість виходити за межі пізнавального процесу, зробивши його об’єктом моніторингу та інтерпретації. Застосовано метод кейс-стаді, що виявляється в аналізі прикладних проблем і формулюванні на їх основі теоретичних висновків. Подана авторська модель системних дискурсів геостратегії як теорії.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР’ЄРІВ В РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ

Лю Янь

аспірант кафедри психології розвитку та соціальних комунікацій Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8477-3403

Anotation. В статті розглянуто проблему вивчення прояву психологічних бар’єрів в розвитку креативності у молодших підлітків. Розглянуто поняття «психологічний бар’єр» та «креативність». Емпірично досліджено особливості прояву психологічних бар’єрів в розвитку креативності у молодших підлітків 10–12 років. Серед методик дослідження були використані наступні: опитувальник креативності особистості Г. Девіса, методика П. Торренса, методика С. Медника, методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттелла (дитячий варіант) в адаптації Є. Олександровської, шкала особистісної тривожності О. Прихожан, авторська анкета вивчення психологічних бар’єрів креативності молодших підлітків (А. Массанов, Лю Янь); серед статистичних методів обрано кореляційний метод за Спірменом та критерій U Манна-Уітні. Встановлено, що у досліджуваних переважає нижче середнього та низький рівні розвитку структурних компонентів креативності. Вивчені індивідуально-особистісні характеристики та особливості прояву психологічних бар’єрів у молодших підлітків. Доведено, що у молодших підлітків перешкодами прояву креативності виступають такі психологічні бар’єри як страх, тривожність, невпевненість у собі та сумлінність.
Keywords: В статті розглянуто проблему вивчення прояву психологічних бар’єрів в розвитку креативності у молодших підлітків. Розглянуто поняття «психологічний бар’єр» та «креативність». Емпірично досліджено особливості прояву психологічних бар’єрів в розвитку креативності у молодших підлітків 10–12 років. Серед методик дослідження були використані наступні: опитувальник креативності особистості Г. Девіса, методика П. Торренса, методика С. Медника, методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттелла (дитячий варіант) в адаптації Є. Олександровської, шкала особистісної тривожності О. Прихожан, авторська анкета вивчення психологічних бар’єрів креативності молодших підлітків (А. Массанов, Лю Янь); серед статистичних методів обрано кореляційний метод за Спірменом та критерій U Манна-Уітні. Встановлено, що у досліджуваних переважає нижче середнього та низький рівні розвитку структурних компонентів креативності. Вивчені індивідуально-особистісні характеристики та особливості прояву психологічних бар’єрів у молодших підлітків. Доведено, що у молодших підлітків перешкодами прояву креативності виступають такі психологічні бар’єри як страх, тривожність, невпевненість у собі та сумлінність.

КОМУНІКАЦІЇ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анастасія Міщенко

аспірантка кафедри політології факультету соціології та управління Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3394-3841

Anotation. У статті зосереджена увага на моделях реалізації стратегічної комунікації органів місцевого самоврядування в об’єднаних територіальних громадах України під час війни. Розглянуто, як концептуально варто розробляти стратегічну комунікацію між місцевим самоврядуванням та населенням громади. Зосереджено увагу на тому, якою повинна бути комунікація в громадах під час війни. Окремо розглянуто варіанти комунікації між органами місцевого самоврядуванням та ОТГ на територіях, що знаходяться під тимчасовою окупацією та на підконтрольній Україні територіях. Кожен із вказаних варіантів конкретизовано ще за існуючими сценаріями діяльності влади та громади. Запропоновано засади інформаційно-освітнього проєкту, мета якого – допомогти розбудувати більш ефективну комунікацію між місцевою владою та громадою, підготувати владу та населення до різних варіантів ведення війни, тим самим забезпечити хоч мінімальну гарантію на виживання в умовах загроз та окупації.
Keywords: У статті зосереджена увага на моделях реалізації стратегічної комунікації органів місцевого самоврядування в об’єднаних територіальних громадах України під час війни. Розглянуто, як концептуально варто розробляти стратегічну комунікацію між місцевим самоврядуванням та населенням громади. Зосереджено увагу на тому, якою повинна бути комунікація в громадах під час війни. Окремо розглянуто варіанти комунікації між органами місцевого самоврядуванням та ОТГ на територіях, що знаходяться під тимчасовою окупацією та на підконтрольній Україні територіях. Кожен із вказаних варіантів конкретизовано ще за існуючими сценаріями діяльності влади та громади. Запропоновано засади інформаційно-освітнього проєкту, мета якого – допомогти розбудувати більш ефективну комунікацію між місцевою владою та громадою, підготувати владу та населення до різних варіантів ведення війни, тим самим забезпечити хоч мінімальну гарантію на виживання в умовах загроз та окупації.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЧИННИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Тетяна Панюк, Іван Зима

Тетяна Панюк, кандидат економічних наук, доцент, професор кафедри економічної теорії Рівненського державного гуманітарного університету (Рівне, Україна)
Іван Зима, кандидат медичних наук, доктор наук з державного управління, доцент, заслужений лікар України, академік Міжнародної кадрової академії (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2494-6111, ORCID ID: 0000-0002-5063-949Х

Anotation. На основі дослідження чинників економічної безпеки закладів вищої освіти в Україні, здійснено систематизацію показників, що характеризують ефективність функціонування системи закладів вищої освіти. З’ясовано, що основним показником від якого залежить стан інших показників – є видатки загального фонду державного бюджету. Проведений аналіз його видатків та представлена сума зменшення у 2022 році порівняно з 2021 роком. Доведено, що на ефективність функціонування закладів вищої освіти впливають чинники зовнішнього та внутрішнього середовища. Детально охарактеризовані чинники економічної безпеки які впливають на ефективність діяльності закладів вищої освіти які є прямими та непрямими. Виділено чотири групи чинників, що характеризують сферу управління системою закладів вищої освіти у контексті її фінансового та організаційного забезпечення.
Keywords: На основі дослідження чинників економічної безпеки закладів вищої освіти в Україні, здійснено систематизацію показників, що характеризують ефективність функціонування системи закладів вищої освіти. З’ясовано, що основним показником від якого залежить стан інших показників – є видатки загального фонду державного бюджету. Проведений аналіз його видатків та представлена сума зменшення у 2022 році порівняно з 2021 роком. Доведено, що на ефективність функціонування закладів вищої освіти впливають чинники зовнішнього та внутрішнього середовища. Детально охарактеризовані чинники економічної безпеки які впливають на ефективність діяльності закладів вищої освіти які є прямими та непрямими. Виділено чотири групи чинників, що характеризують сферу управління системою закладів вищої освіти у контексті її фінансового та організаційного забезпечення.

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ СТУДЕНТІВ ДО МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ РЕКЛАМИ

Наталія Шеленкова, Людмила Загоруйко

Наталія Шеленкова, кандидат психологічних наук, доцент, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини (Умань, Україна)
Людмила Загоруйко, кандидат педагогічних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6488-9078, ORCID ID: 0000-0003-4250-3688

Anotation. Стаття присвячена дослідженню психологічної стійкості студентів до маніпулятивного впливу рекламного контенту. Здійснено аналіз психологічної літератури з означеного питання, розглядається реклама як поняття, види реклами, її справжнє призначення і вплив на свідомість людини, а також найпоширеніші способи маніпулювання свідомістю. За допомогою емпіричного дослідження виявлено рівень індивідуальної гіпнабельності студентів, а також їх ставлення до реклами та її засобів. Автори використовували власну анкету для визначення ставлення студентів до реклами та її засобів, а також шкалу опитувальника, розроблену Інститутом неврології та психіатрії ім. П. Протопопова. Отримані результати дослідження свідчать про те, що респонденти вважають себе незалежними від впливу реклами, але все ж частково підпадають під її вплив. Це доводить, що яким би інтенсивним не був опір зовнішнім силам, критичне мислення споживача реклами поступово нівелюється.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню психологічної стійкості студентів до маніпулятивного впливу рекламного контенту. Здійснено аналіз психологічної літератури з означеного питання, розглядається реклама як поняття, види реклами, її справжнє призначення і вплив на свідомість людини, а також найпоширеніші способи маніпулювання свідомістю. За допомогою емпіричного дослідження виявлено рівень індивідуальної гіпнабельності студентів, а також їх ставлення до реклами та її засобів. Автори використовували власну анкету для визначення ставлення студентів до реклами та її засобів, а також шкалу опитувальника, розроблену Інститутом неврології та психіатрії ім. П. Протопопова. Отримані результати дослідження свідчать про те, що респонденти вважають себе незалежними від впливу реклами, але все ж частково підпадають під її вплив. Це доводить, що яким би інтенсивним не був опір зовнішнім силам, критичне мислення споживача реклами поступово нівелюється.

ІНСТРУМЕНТИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ТОП-МЕНЕДЖМЕНТУ ГЛОБАЛЬНИХ ФІНАНСОВИХ КОРПОРАЦІЙ

Наталія Александрова, Тетяна Давиденко

Наталія Александрова, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов та міжкультурної комунікації Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (Київ, Україна)
Тетяна Давиденко, старший викладач кафедри іноземних мов та міжкультурної комунікації Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7902-2434, ORCID ID: 0000-0002-5470-8691

Anotation. В статті аналізується зміст сутності поняття «мотивація» та виокремлюються основні мотиватори та фактори впливу на мотивацію працівників організації та керівників. Пропонуються сучасні підходи та практики формування та покращення мотиваційної сфери у міжнародних фінансових організаціях. Розглядається сутність мотивації крізь призму основних принципів корпоративного управління. Мотивація постає як основний та невід’ємний компонент та складова соціальної відповідальності бізнесу перед своїми працівниками. Наголошується на необхідність навчання упродовж життя та удосконалення комунікативних навичок та вмінь соціальної взаємодії. Автор аналізує неоднозначність фінансових стимулів як одного з інструментів стимулювання праці топ менеджменту. Прослідковується взаємозалежність між ефективністю діяльності фінансової корпорації та рівнем мотивації її робітників та управлінського апарату.
Keywords: В статті аналізується зміст сутності поняття «мотивація» та виокремлюються основні мотиватори та фактори впливу на мотивацію працівників організації та керівників. Пропонуються сучасні підходи та практики формування та покращення мотиваційної сфери у міжнародних фінансових організаціях. Розглядається сутність мотивації крізь призму основних принципів корпоративного управління. Мотивація постає як основний та невід’ємний компонент та складова соціальної відповідальності бізнесу перед своїми працівниками. Наголошується на необхідність навчання упродовж життя та удосконалення комунікативних навичок та вмінь соціальної взаємодії. Автор аналізує неоднозначність фінансових стимулів як одного з інструментів стимулювання праці топ менеджменту. Прослідковується взаємозалежність між ефективністю діяльності фінансової корпорації та рівнем мотивації її робітників та управлінського апарату.

ВПЛИВ ТА АКТУАЛІЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Тетяна Бєлошапка

аспірант кафедри місцевого самоврядування та розвитку територій Навчально-наукового інституту публічної служби та управління ДУ «Одеська політехніка», (Одеса, Україна); головний спеціаліст Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2103-0730

Anotation. Розглянуто питання впливу громадських організацій в сфері екологічної безпеки України. Досліджено діяльність та структуру громадських організацій, які здійснюють публічне управління в сфері екологічної безпеки. Проаналізовано нормативно-правову базу та праці науковців, де досліджувалися питання сучасного стану громадських організацій в публічному управлінні у сфері екологічної безпеки. Наголошується на необхідності екологізації публічного управління та висвітлюються його важливі напрями як на регіональному, так і на місцевому рівнях. Акцентовано увагу на актуальності формування екологічної свідомості суспільства як передумови подальшого сталого розвитку територій і держави. Ознакою її реалій є екологізація системи публічного управління, яка, на думку провідних науковців, має стійку тенденцію до поглиблення з метою зміни основних суб’єкт-об’єктних відносин і впливів у механізмах державного управління сучасності.
Keywords: Розглянуто питання впливу громадських організацій в сфері екологічної безпеки України. Досліджено діяльність та структуру громадських організацій, які здійснюють публічне управління в сфері екологічної безпеки. Проаналізовано нормативно-правову базу та праці науковців, де досліджувалися питання сучасного стану громадських організацій в публічному управлінні у сфері екологічної безпеки. Наголошується на необхідності екологізації публічного управління та висвітлюються його важливі напрями як на регіональному, так і на місцевому рівнях. Акцентовано увагу на актуальності формування екологічної свідомості суспільства як передумови подальшого сталого розвитку територій і держави. Ознакою її реалій є екологізація системи публічного управління, яка, на думку провідних науковців, має стійку тенденцію до поглиблення з метою зміни основних суб’єкт-об’єктних відносин і впливів у механізмах державного управління сучасності.

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ОРГАНАМИ І ПІДРОЗДІЛАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Богдан Аганін

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8654-3940

Anotation. У статті на основі аналізу чинного законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху констатовано, що однією із основних причин виникнення проблеми в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є недосконалість правового механізму та нормативно-правового регулювання. Тому правові засади забезпечення безпеки дорожнього руху органами і підрозділами Національної поліції потребують чіткого законодавчого визначення для ефективного управління ризиками у цій сфері. Зроблено висновок, що правовою основою діяльності Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є: Конституція України; Закони України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», КУпАП, інші закони України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, укази Президента України, нормативно-правові акти МВС України та Національної поліції. Органи і підрозділи Національні поліції при здійсненні своєї діяльності зобов’язані неухильно дотримуватися чинного національного законодавства, а також міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України. Тобто для її діяльності характерним є спеціально-дозвільний тип правового регулювання.
Keywords: У статті на основі аналізу чинного законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху констатовано, що однією із основних причин виникнення проблеми в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є недосконалість правового механізму та нормативно-правового регулювання. Тому правові засади забезпечення безпеки дорожнього руху органами і підрозділами Національної поліції потребують чіткого законодавчого визначення для ефективного управління ризиками у цій сфері. Зроблено висновок, що правовою основою діяльності Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є: Конституція України; Закони України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», КУпАП, інші закони України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, укази Президента України, нормативно-правові акти МВС України та Національної поліції. Органи і підрозділи Національні поліції при здійсненні своєї діяльності зобов’язані неухильно дотримуватися чинного національного законодавства, а також міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України. Тобто для її діяльності характерним є спеціально-дозвільний тип правового регулювання.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СПОРУ ПРО ПОНОВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКА НА РОБОТІ

Роман Балагура

викладач кафедри права Університету Короля Данила (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1353-8694

Anotation. Трудові спори про відновлення на роботі незаконно звільнених працівників є одним із найпоширеніших різновидів трудових спорів. За загальним правилом вони розглядаються в порядку цивільного судочинства. В юридичній літературі відсутні єдині підходи до розуміння спору про поновлення роботі. Тому видається доцільним запропонувати авторське бачення ознак спорів про поновлення на роботі, які вирізняють його серед інших видів трудових спорів. Зроблено висновок, що особливостями трудового спору про поновлення на роботі є: 1) залежність юрисдикції спору від суб’єктного складу сторін; 2) відсутність фактичних трудових правовідносин на момент подання позову; 3) поєднання немайнової та майнової вимоги в позові; 4) негайність (невідкладність) виконання; 5) неможливість виконання без участі боржника.
Keywords: Трудові спори про відновлення на роботі незаконно звільнених працівників є одним із найпоширеніших різновидів трудових спорів. За загальним правилом вони розглядаються в порядку цивільного судочинства. В юридичній літературі відсутні єдині підходи до розуміння спору про поновлення роботі. Тому видається доцільним запропонувати авторське бачення ознак спорів про поновлення на роботі, які вирізняють його серед інших видів трудових спорів. Зроблено висновок, що особливостями трудового спору про поновлення на роботі є: 1) залежність юрисдикції спору від суб’єктного складу сторін; 2) відсутність фактичних трудових правовідносин на момент подання позову; 3) поєднання немайнової та майнової вимоги в позові; 4) негайність (невідкладність) виконання; 5) неможливість виконання без участі боржника.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ ІНСТИТУТУ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Інна Безух

аспірант кафедри кримінальної юстиції Університету державної фіскальної служби України (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0654-4028

Anotation. У статті проаналізовано положення кримінального процесуального законодавства в частині суб’єкта та порядку вирішення питання про обрання чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах воєнного часу, а також практику застосування ст. 615 КПК України щодо особливого порядку кримінального провадження під час делегування прокурору частини повноважень слідчого судді. Наведено та проаналізовано судову практику щодо зміни територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану, розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та проведення судового засідання у відсутність обвинуваченого. Звернено увагу на необхідність внесення змін до КПК України щодо оскарження рішення прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.
Keywords: У статті проаналізовано положення кримінального процесуального законодавства в частині суб’єкта та порядку вирішення питання про обрання чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах воєнного часу, а також практику застосування ст. 615 КПК України щодо особливого порядку кримінального провадження під час делегування прокурору частини повноважень слідчого судді. Наведено та проаналізовано судову практику щодо зміни територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану, розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та проведення судового засідання у відсутність обвинуваченого. Звернено увагу на необхідність внесення змін до КПК України щодо оскарження рішення прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу.

ПРО ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Наталія Бльок

кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивільного права та процесу Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7052-5297

Anotation. У статті запропоновано авторське визначення поняття «внутрішньо переміщені особи». Зазначено, причини вимушеної міграції населення, що спонукають громадян до переміщення в межах країни. Вказано про особливості отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та підстави щодо скасування довідки. Схарактеризовано осіб, котрі можуть подавати заяву про отримання довідки, яка свідчить про правовий статус переміщеної особи. Проаналізовано чинне законодавство та перелік документів, що необхідний для отримання довідки. Констатовано, що застосунок Дія став спрощеною процедурою щодо отримання довідки, тому електронна довідка формується засобами Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та Порталу Дія з дотриманням вимог законодавства про інформацію та законодавства про захист персональних даних.
Keywords: У статті запропоновано авторське визначення поняття «внутрішньо переміщені особи». Зазначено, причини вимушеної міграції населення, що спонукають громадян до переміщення в межах країни. Вказано про особливості отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та підстави щодо скасування довідки. Схарактеризовано осіб, котрі можуть подавати заяву про отримання довідки, яка свідчить про правовий статус переміщеної особи. Проаналізовано чинне законодавство та перелік документів, що необхідний для отримання довідки. Констатовано, що застосунок Дія став спрощеною процедурою щодо отримання довідки, тому електронна довідка формується засобами Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та Порталу Дія з дотриманням вимог законодавства про інформацію та законодавства про захист персональних даних.

ДОХОДИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ФІНАНСОВО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Євгенія Боковикова

аспірантка кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0577-3569

Anotation. У роботі визначено особливості формування дохідної частини місцевих бюджетів в умовах воєнного стану. Проаналізовано нормативно-правове регулювання механізму горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій і надання додаткової дотації на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок наданих державою податкових пільг після початку воєнних дій на території України. Констатовано фактичне незастосування механізму горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій умовах воєнного стану. Розмежовано поняття «суспільний інтерес» і «державний інтерес» у відносинах щодо наповнення дохідної частини місцевих бюджетів, розглянуто правове регулювання формування дохідної частини місцевих бюджетів і умовах воєнного стану з позицій його відповідності державному і публічному інтересам, наголошено на необхідності пошуку справедливого балансу між забезпеченням таких інтересів. Визначено недоліки чинного бюджетного законодавства з питань забезпечення окремих місцевих бюджетів достатньою кількістю фінансових ресурсів. Запропоновано шляхи удосконалення міжбюджетних відносин в умовах воєнного стану.
Keywords: У роботі визначено особливості формування дохідної частини місцевих бюджетів в умовах воєнного стану. Проаналізовано нормативно-правове регулювання механізму горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій і надання додаткової дотації на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок наданих державою податкових пільг після початку воєнних дій на території України. Констатовано фактичне незастосування механізму горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій умовах воєнного стану. Розмежовано поняття «суспільний інтерес» і «державний інтерес» у відносинах щодо наповнення дохідної частини місцевих бюджетів, розглянуто правове регулювання формування дохідної частини місцевих бюджетів і умовах воєнного стану з позицій його відповідності державному і публічному інтересам, наголошено на необхідності пошуку справедливого балансу між забезпеченням таких інтересів. Визначено недоліки чинного бюджетного законодавства з питань забезпечення окремих місцевих бюджетів достатньою кількістю фінансових ресурсів. Запропоновано шляхи удосконалення міжбюджетних відносин в умовах воєнного стану.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ У МІЖНАРОДНОМУ ВИМІРІ

Дарія Вітюк

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теоретико-правових дисциплін Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3457-9984

Anotation. Автором проаналізовано нормативно-правове регулювання взаємодії держав щодо запобігання злочинності у міжнародному вимірі. Дослідження проведено як в історичному аспекті, так і в умовах сьогодення. Зазначено, що актуальність досліджуваної проблеми зумовлена тим, що будь-яке державотворення, визначаючи протиправність дій, посилює боротьбу зі злочинністю. Однак людству здавна відомі злочини, які виходять за кордони держави, таким чином посягаючи на безпеку як декількох держав зокрема, так і на міжнародну безпеку всього людства в цілому. Дана проблема і визначила потребу в об’єднанні зусиль держав по запобіганню таким злочинам. У зв’язку з цим і виникає необхідність у науковому дослідженні проблем становлення і розвитку основних напрямків міжнародно-правового співробітництва у запобіганні злочинності для використання цього досвіду в сучасних умовах. Визначено специфіку напрямків нормативно-правового регулювання досліджуваного питання та запропоновано шляхи удосконалення.
Keywords: Автором проаналізовано нормативно-правове регулювання взаємодії держав щодо запобігання злочинності у міжнародному вимірі. Дослідження проведено як в історичному аспекті, так і в умовах сьогодення. Зазначено, що актуальність досліджуваної проблеми зумовлена тим, що будь-яке державотворення, визначаючи протиправність дій, посилює боротьбу зі злочинністю. Однак людству здавна відомі злочини, які виходять за кордони держави, таким чином посягаючи на безпеку як декількох держав зокрема, так і на міжнародну безпеку всього людства в цілому. Дана проблема і визначила потребу в об’єднанні зусиль держав по запобіганню таким злочинам. У зв’язку з цим і виникає необхідність у науковому дослідженні проблем становлення і розвитку основних напрямків міжнародно-правового співробітництва у запобіганні злочинності для використання цього досвіду в сучасних умовах. Визначено специфіку напрямків нормативно-правового регулювання досліджуваного питання та запропоновано шляхи удосконалення.

ЩОДО ПИТАННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Олександра Войцишена

аспірантка кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0631-9656

Anotation. Питання правового регулювання дисциплінарної відповідальності особливо нагальне у сучасних умовах, коли працівник, як сторона трудового договору, так чи інакше перебуває у більш незахищеному становищі у трудових відносинах. У статті представлене комплексне дослідження найбільш загострених проблем дисциплінарної відповідальності до працівників за трудовим законодавством в Україні. Йдеться про те, що трудове законодавство у сфері дисциплінарної відповідальності формувалося ще за часів колишнього СРСР, що вказує на його явну застарілість та невідповідність сучасним реаліям ринку праці. Реалізація даних норм на практиці не позбавляє типових проблем, більше того – постійно виникають нові. У статті особлива увага приділена негативним наслідкам, яких зазнає працівник та визначено шляхи вирішення даних питань. Наряду із правовими проблемами, звичайно, актуальними залишаються і інші – воєнні дії, криза економіки, спад виробництва, низький рівень доходів населення та в цілому рівня життя в Україні, рішення яких лежать на багато глибше, ніж у змінах чинного чи розробці дієвого перспективного трудового законодавства.
Keywords: Питання правового регулювання дисциплінарної відповідальності особливо нагальне у сучасних умовах, коли працівник, як сторона трудового договору, так чи інакше перебуває у більш незахищеному становищі у трудових відносинах. У статті представлене комплексне дослідження найбільш загострених проблем дисциплінарної відповідальності до працівників за трудовим законодавством в Україні. Йдеться про те, що трудове законодавство у сфері дисциплінарної відповідальності формувалося ще за часів колишнього СРСР, що вказує на його явну застарілість та невідповідність сучасним реаліям ринку праці. Реалізація даних норм на практиці не позбавляє типових проблем, більше того – постійно виникають нові. У статті особлива увага приділена негативним наслідкам, яких зазнає працівник та визначено шляхи вирішення даних питань. Наряду із правовими проблемами, звичайно, актуальними залишаються і інші – воєнні дії, криза економіки, спад виробництва, низький рівень доходів населення та в цілому рівня життя в Україні, рішення яких лежать на багато глибше, ніж у змінах чинного чи розробці дієвого перспективного трудового законодавства.

ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНО-СУДОВОГО ДОКАЗУВАННЯ: ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ

Петро Гавалешко

Суддя Троїцького районного суду Луганської області (Троїцьке, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5903-6321

Anotation. У статті досліджено адміністративно-судове доказування, визначено його процесуальні характеристики. Наголошено, що в адміністративному судовому процесі факти мають вирішальне значення та є важливі для звичайного судового правозастосування. Тому для визначення змісту й обсягу поняття адміністративно-судового доказування потрібно, по-перше, зрозуміти природу і функціональне призначення фактів, що встановлюються при перевірці доказів. Зроблено висновок, що факт, який сприймається як подія, не спроможний функціонувати як засіб пізнання. Його не можна зібрати, зберігати і безпосередньо досліджувати. А оперувати можна тільки усвідомленими повідомленнями (інформацією). Як наслідок, можна висунути гіпотезу про те, що докази є образами відбитих фактів об’єктивної дійсності. Отже, щоб відомості про небайдужі праву факти вважалися доказами, вони мають бути наділені процесуальною формою (письмові докази, експертні висновки, свідчення свідків тощо).
Keywords: У статті досліджено адміністративно-судове доказування, визначено його процесуальні характеристики. Наголошено, що в адміністративному судовому процесі факти мають вирішальне значення та є важливі для звичайного судового правозастосування. Тому для визначення змісту й обсягу поняття адміністративно-судового доказування потрібно, по-перше, зрозуміти природу і функціональне призначення фактів, що встановлюються при перевірці доказів. Зроблено висновок, що факт, який сприймається як подія, не спроможний функціонувати як засіб пізнання. Його не можна зібрати, зберігати і безпосередньо досліджувати. А оперувати можна тільки усвідомленими повідомленнями (інформацією). Як наслідок, можна висунути гіпотезу про те, що докази є образами відбитих фактів об’єктивної дійсності. Отже, щоб відомості про небайдужі праву факти вважалися доказами, вони мають бути наділені процесуальною формою (письмові докази, експертні висновки, свідчення свідків тощо).

ІНСТРУМЕНТИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНИ

Валентин Галунько

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8133-6766

Anotation. В статті розкрито юридичну природу та зміст інструментів публічного адміністрування академічної доброчесності вищої освіти в України. Доведено що, головним суб’єктом публічної адміністрації, які застосують інструменти публічного адміністрування в аналізованій сфері є Національне агентство з якості вищої освіти, провідним Міністерство освіти і науки України, вагомими адміністрація та вчені ради наукових закладів та освіти, а також суб’єкти громадянського суспільства. Найбільш часто вони застосують наступні інструменти публічного адміністрування: виданням нормативних та індивідуальних актів, акти дії, заходи переконання та адміністративного примусу та електронне врядування. З’ясовано, що одним із головних інструментів публічного адміністрування щодо забезпечення академічної доброчесності вищої освіти є заходи переконання, які пропонує науковій спільноті Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а саме: виключення випадків публікацій творів авторів без їх письмової згоди; забезпечення однозначної специфікації авторського складу у колективних працях; уникання посилання на джерела недостатньої академічної якості; надмірного вживання дослівного перекладу. Зроблено висновок, що суб’єкти публічної адміністрації при застосуванні інструментів публічного адміністрування мають пам’ятати, що вони є способом, а не метою. На думку Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти метою боротьби з плагіатом є підвищення якості наукових досліджень й культури написання академічних текстів, сприяння взаємодії та співпраці на засадах академічної доброчесності, доброзичливості й професіоналізму. В цілому узагальнено що, інструменти публічного адміністрування академічної доброчесності вищої освіти в України – це способи спеціально і загальної адміністративної діяльності публічної адміністрації (Національне агентство з якості вищої освіти, Міністерство освіти і науки України, адміністрація та вчені ради наукових закладів та освіти, суб’єкти громадянського суспільства), що використовуються з метою не допущення плагіату є підвищення якості наукових досліджень й культури написання академічних текстів, сприяння взаємодії та співпраці на засадах академічної доброчесності, доброзичливості й професіоналізму.
Keywords: В статті розкрито юридичну природу та зміст інструментів публічного адміністрування академічної доброчесності вищої освіти в України. Доведено що, головним суб’єктом публічної адміністрації, які застосують інструменти публічного адміністрування в аналізованій сфері є Національне агентство з якості вищої освіти, провідним Міністерство освіти і науки України, вагомими адміністрація та вчені ради наукових закладів та освіти, а також суб’єкти громадянського суспільства. Найбільш часто вони застосують наступні інструменти публічного адміністрування: виданням нормативних та індивідуальних актів, акти дії, заходи переконання та адміністративного примусу та електронне врядування. З’ясовано, що одним із головних інструментів публічного адміністрування щодо забезпечення академічної доброчесності вищої освіти є заходи переконання, які пропонує науковій спільноті Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а саме: виключення випадків публікацій творів авторів без їх письмової згоди; забезпечення однозначної специфікації авторського складу у колективних працях; уникання посилання на джерела недостатньої академічної якості; надмірного вживання дослівного перекладу. Зроблено висновок, що суб’єкти публічної адміністрації при застосуванні інструментів публічного адміністрування мають пам’ятати, що вони є способом, а не метою. На думку Комітет з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти метою боротьби з плагіатом є підвищення якості наукових досліджень й культури написання академічних текстів, сприяння взаємодії та співпраці на засадах академічної доброчесності, доброзичливості й професіоналізму. В цілому узагальнено що, інструменти публічного адміністрування академічної доброчесності вищої освіти в України – це способи спеціально і загальної адміністративної діяльності публічної адміністрації (Національне агентство з якості вищої освіти, Міністерство освіти і науки України, адміністрація та вчені ради наукових закладів та освіти, суб’єкти громадянського суспільства), що використовуються з метою не допущення плагіату є підвищення якості наукових досліджень й культури написання академічних текстів, сприяння взаємодії та співпраці на засадах академічної доброчесності, доброзичливості й професіоналізму.

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ІМПІЧМЕНТУ В СИСТЕМІ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Еліна Гансецька

аспірантка кафедри конституційного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3515-8655

Anotation. Наукова стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню правової природи інституту імпічменту, його сутності із врахуванням досвіду країн англосаксонської правової сімʼї. Розглядаються особливості розглядуваних моделей імпічменту глави держави та його концепції в англійській на американській традиції окремо. Встановлюється, що історичні передумови виникнення та подальшого розвитку інституту імпічменту повʼязані із більш простим поняттям державної зради чиновниками середньовіччя. Також приділяється увага проявам трансформації поняття імпічменту від більш жорстоких методів впливу (в тому числі вбивства) до більш лояльних та зосереджених у рамках застосування заходів конституційно-правової відповідальності до можновладців. Під час здійснення дослідження найбільш результативним виявилося застосування порівняльно-правового методу задля створення цілісної картини правової природи інституту імпічменту та розкриття його певних закономірностей і тенденцій становлення в традиції різних країн та форм державного правління. Завдяки опису основних висновків, отриманих у ході дослідження, було виявлено глибинну суть імпічменту, яка насамперед проявляється у заходах превентивного характеру на вищих посадових осіб у державі.
Keywords: Наукова стаття присвячена теоретико-правовому дослідженню правової природи інституту імпічменту, його сутності із врахуванням досвіду країн англосаксонської правової сімʼї. Розглядаються особливості розглядуваних моделей імпічменту глави держави та його концепції в англійській на американській традиції окремо. Встановлюється, що історичні передумови виникнення та подальшого розвитку інституту імпічменту повʼязані із більш простим поняттям державної зради чиновниками середньовіччя. Також приділяється увага проявам трансформації поняття імпічменту від більш жорстоких методів впливу (в тому числі вбивства) до більш лояльних та зосереджених у рамках застосування заходів конституційно-правової відповідальності до можновладців. Під час здійснення дослідження найбільш результативним виявилося застосування порівняльно-правового методу задля створення цілісної картини правової природи інституту імпічменту та розкриття його певних закономірностей і тенденцій становлення в традиції різних країн та форм державного правління. Завдяки опису основних висновків, отриманих у ході дослідження, було виявлено глибинну суть імпічменту, яка насамперед проявляється у заходах превентивного характеру на вищих посадових осіб у державі.

ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Владислав Гринчук

аспірант кафедри інтелектуальної власності та інформаційного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5747-6454

Anotation. Стаття присвячена розгляду особливостей захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет. У публікації наголошується, що на сьогоднішній день в Україні спостерігаються значна кількість випадків порушення прав на торговельні марки, що завдають істотної шкоди, не лише правоволодільцям, а і державі в цілому. Відзначається, що сфера захисту прав на торговельні марки в мережі Інтернет потребує сучасного комплексного підходу у правовому регулюванні, а заходи щодо забезпечення ефективного захисту мають спрямовуватися не лише з боку держави та її органів. Значну роль у цьому процесі має відігравати діяльність самих правоволодільців за контролем додержання їх прав та попередження правопорушень, застосування позасудових способів захисту прав інтелектуальної власності, що особливо важливо у сфері захисту прав на торговельні марки у мережі Інтернет.
Keywords: Стаття присвячена розгляду особливостей захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет. У публікації наголошується, що на сьогоднішній день в Україні спостерігаються значна кількість випадків порушення прав на торговельні марки, що завдають істотної шкоди, не лише правоволодільцям, а і державі в цілому. Відзначається, що сфера захисту прав на торговельні марки в мережі Інтернет потребує сучасного комплексного підходу у правовому регулюванні, а заходи щодо забезпечення ефективного захисту мають спрямовуватися не лише з боку держави та її органів. Значну роль у цьому процесі має відігравати діяльність самих правоволодільців за контролем додержання їх прав та попередження правопорушень, застосування позасудових способів захисту прав інтелектуальної власності, що особливо важливо у сфері захисту прав на торговельні марки у мережі Інтернет.

ЗАКОНОДАВЧЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО КРИМІНАЛЬНИХ ПРОСТУПКІВ: ДОСВІД КРАЇН КОНТИНЕНТАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПРАВА

Олексій Євтушенко

аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики Університет Державної фіскальної служби України (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4524-3773

Anotation. У статті проаналізовано законодавчу регламентацію в кримінальному процесі окремих країн континентальної системи права провадження щодо кримінальних проступків, з акцентом на судове провадження щодо них. На підставі вивчення кримінальних процесуальних законів європейських країн констатовано відсутність єдності у нормотворчості стосовно виокремлення особливостей кримінального провадження щодо проступків/нетяжких злочинів: від запровадження таких особливостей (Німеччина, Франція) до ігнорування ними (Болгарія, Чехія, Польща) або визначення особливого, протокольного (позасудового) способу вирішення конфлікту, зумовленого проступком (країни Балтії). Вказано на активне використання європейським законодавцем категорії «спрощення» (у широкому розумінні) для окреслення диференціації процедури судового провадження. При цьому, з’ясовано, що кримінальний проступок у такому спрощенні не відіграє вирішальну роль. Показано спільні та відмінні риси урегулювання окреслених питань і висловлено авторське бачення подальшого удосконалення вітчизняного кримінального процесуального закону щодо судового провадження відносно кримінальних проступків.
Keywords: У статті проаналізовано законодавчу регламентацію в кримінальному процесі окремих країн континентальної системи права провадження щодо кримінальних проступків, з акцентом на судове провадження щодо них. На підставі вивчення кримінальних процесуальних законів європейських країн констатовано відсутність єдності у нормотворчості стосовно виокремлення особливостей кримінального провадження щодо проступків/нетяжких злочинів: від запровадження таких особливостей (Німеччина, Франція) до ігнорування ними (Болгарія, Чехія, Польща) або визначення особливого, протокольного (позасудового) способу вирішення конфлікту, зумовленого проступком (країни Балтії). Вказано на активне використання європейським законодавцем категорії «спрощення» (у широкому розумінні) для окреслення диференціації процедури судового провадження. При цьому, з’ясовано, що кримінальний проступок у такому спрощенні не відіграє вирішальну роль. Показано спільні та відмінні риси урегулювання окреслених питань і висловлено авторське бачення подальшого удосконалення вітчизняного кримінального процесуального закону щодо судового провадження відносно кримінальних проступків.

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ОБУМОВЛЕНОСТІ ВСТАНОВЛЕННЯ САНКЦІЙ ЗА КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Олена Іващенко

аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2148-8220

Anotation. Стаття присвячена актуальним питанням визначення соціальної обумовленості встановлення санкцій за кримінальні правопорушення у сфері земельних відносин. Національні статистичні дані останніх років свідчать про невпинне зростання кількості кримінальних правопорушень у вищезазначеній сфері. Незаконне заволодіння та використання земельних ресурсів, у тому числі забруднення, псування, нераціональне та нецільове їх використання призвело до значного погіршення їх якості, родючості, катастрофічного стану ґрунтового покриву земель та взагалі до її знищення, неможливості її використання. Саме така діяльність людства і стала вагомим поштовхом до криміналізації, а відповідно й пеналізації суспільно небезпечних діянь у сфері земельних правовідносин, так як цей елемент навколишнього природного середовища потребує не просто особливої уваги, а й належної охорони. У статті зроблено висновок, що загроза існуючим суспільним відносинам та іншим благам й цінностям і є підставою для криміналізації та встановлення справедливих та юридично вивірених санкцій за кримінальні правопорушення у сфері земельних правовідносин, які мали б найбільшу ефективність у протидії кримінально протиправним вчинкам та їх профілактиці.
Keywords: Стаття присвячена актуальним питанням визначення соціальної обумовленості встановлення санкцій за кримінальні правопорушення у сфері земельних відносин. Національні статистичні дані останніх років свідчать про невпинне зростання кількості кримінальних правопорушень у вищезазначеній сфері. Незаконне заволодіння та використання земельних ресурсів, у тому числі забруднення, псування, нераціональне та нецільове їх використання призвело до значного погіршення їх якості, родючості, катастрофічного стану ґрунтового покриву земель та взагалі до її знищення, неможливості її використання. Саме така діяльність людства і стала вагомим поштовхом до криміналізації, а відповідно й пеналізації суспільно небезпечних діянь у сфері земельних правовідносин, так як цей елемент навколишнього природного середовища потребує не просто особливої уваги, а й належної охорони. У статті зроблено висновок, що загроза існуючим суспільним відносинам та іншим благам й цінностям і є підставою для криміналізації та встановлення справедливих та юридично вивірених санкцій за кримінальні правопорушення у сфері земельних правовідносин, які мали б найбільшу ефективність у протидії кримінально протиправним вчинкам та їх профілактиці.

ЗАВДАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СУДОВИХ ПРОЦЕДУР В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Надія Ільчишин

кандидат юридичних наук, суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0435-6480

Anotation. Акцентовано увагу на важливості з’ясування сутності завдань судових процедур в адміністративному судочинстві та правильного формулювання окремих з них як однією з умов повного, всебічного розуміння їх складної юридичної природи. Здійснено аналіз наукових підходів щодо загального розуміння сутності категорії «завдання» з метою встановлення сутності як у цілому завдань судових процедур в адміністративному судочинстві, так і визначення окремих з них. Здійснено семантичний аналіз слова «завдання». З’ясовано співвідношення понять «завдання» та «мета». Підкреслено, що категорії «завдання» та «мета» є схожими, близькими за значенням, однак у жодному разі не тотожними. Наголошено, що визначене законодавцем завдання адміністративного судочинства, в контексті його застосування по відношенню до судових процедур, має бути уточнено з урахуванням окремо взятого публічно-правового спору, який у разі його розгляду та відповідно вирішення адміністративним судом трансформується в адміністративну справу.
Keywords: Акцентовано увагу на важливості з’ясування сутності завдань судових процедур в адміністративному судочинстві та правильного формулювання окремих з них як однією з умов повного, всебічного розуміння їх складної юридичної природи. Здійснено аналіз наукових підходів щодо загального розуміння сутності категорії «завдання» з метою встановлення сутності як у цілому завдань судових процедур в адміністративному судочинстві, так і визначення окремих з них. Здійснено семантичний аналіз слова «завдання». З’ясовано співвідношення понять «завдання» та «мета». Підкреслено, що категорії «завдання» та «мета» є схожими, близькими за значенням, однак у жодному разі не тотожними. Наголошено, що визначене законодавцем завдання адміністративного судочинства, в контексті його застосування по відношенню до судових процедур, має бути уточнено з урахуванням окремо взятого публічно-правового спору, який у разі його розгляду та відповідно вирішення адміністративним судом трансформується в адміністративну справу.

ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ПОДАТКОВИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У КОНТЕКСТІ ДОСВІДУ КРАЇН ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ

Наталія Карабаза

аспірантка кафедри кримінального процесу та криміналістики Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9526-2155

Anotation. У статті проаналізовано законодавство країн пострадянського простору, яке регулює питання судового провадження щодо податкових кримінальних правопорушень (зокрема, ухилень від оподаткування). Вказано на обрання законодавцями різних підходів до визначення: сутності (змісту) терміносистеми «ухилення від сплати податків, зборів (інших платежів)», окремих понять, властивих притягненню до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків (розміру завданої шкоди, звільненню від кримінальної відповідальності), права суду на застосування додаткових та особливих (додаткових) видів покарань. Виявлено відмінності у віднесенні суду до учасників/суб’єктів провадження (процесу). Констатовано, що більшість складових понятійно-категоріального апарату судового провадження в кримінальному процесі є однаковими і відображають процедуру розгляду справи в суді, проте, має місце і використання специфічних термінів. Встановлено, що деяким кримінальним процесуальним законам властиві певні особливості щодо податків, пов’язані із доказуванням та застосуванням запобіжних заходів, проведенням скороченого (спрощеного) судового провадження.
Keywords: У статті проаналізовано законодавство країн пострадянського простору, яке регулює питання судового провадження щодо податкових кримінальних правопорушень (зокрема, ухилень від оподаткування). Вказано на обрання законодавцями різних підходів до визначення: сутності (змісту) терміносистеми «ухилення від сплати податків, зборів (інших платежів)», окремих понять, властивих притягненню до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків (розміру завданої шкоди, звільненню від кримінальної відповідальності), права суду на застосування додаткових та особливих (додаткових) видів покарань. Виявлено відмінності у віднесенні суду до учасників/суб’єктів провадження (процесу). Констатовано, що більшість складових понятійно-категоріального апарату судового провадження в кримінальному процесі є однаковими і відображають процедуру розгляду справи в суді, проте, має місце і використання специфічних термінів. Встановлено, що деяким кримінальним процесуальним законам властиві певні особливості щодо податків, пов’язані із доказуванням та застосуванням запобіжних заходів, проведенням скороченого (спрощеного) судового провадження.

ЕНЕРГЕТИЧНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ: ДОВОЄННА СТРАТЕГІЯ, ПОВОЄННА ТРАНСФОРМАЦІЯ

Роман Кірін, Сергій Грищак

Роман Кірін, доктор юридичних наук, доцент, провідний науковий співробітник Державної установи «Інститут економіко-правових досліджень імені В. К. Мамутова Національної академії наук України» (Київ, Україна)
Сергій Грищак, кандидат юридичних наук, доцент, директор Навчально-наукового інституту гуманітарних i соціальних наук Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0089-4086, ORCID ID: 0000-0002-6302-1322

Anotation. У статті розглянуті основні напрями довоєнної стратегії та повоєнної трансформації енергетичного законодавства України. Аналіз довоєнних енергетичних стратегій України (1996–2013 рр.) показав обумовленість їх розробки, переважно, черговим періодом критичного або передкритичного стану в енергетиці. Виявлено принципові ознаки, які визначили їх невідповідність європейським та національним вимогам до галузі, а також недостатню дієвість механізмів реалізації. З’ясовано сучасний стан вітчизняного правового забезпечення стратегічного розвитку паливно-енергетичного комплексу України на законодавчому та підзаконному рівнях. Проведено узагальнення та виявлено пріоритетні напрями енергетичної трансформації України в умовах повоєнного відновлення економіки. Запропоновано формувати систему джерел енергетичного права на основі двовимірної багаторівневої моделі.
Keywords: У статті розглянуті основні напрями довоєнної стратегії та повоєнної трансформації енергетичного законодавства України. Аналіз довоєнних енергетичних стратегій України (1996–2013 рр.) показав обумовленість їх розробки, переважно, черговим періодом критичного або передкритичного стану в енергетиці. Виявлено принципові ознаки, які визначили їх невідповідність європейським та національним вимогам до галузі, а також недостатню дієвість механізмів реалізації. З’ясовано сучасний стан вітчизняного правового забезпечення стратегічного розвитку паливно-енергетичного комплексу України на законодавчому та підзаконному рівнях. Проведено узагальнення та виявлено пріоритетні напрями енергетичної трансформації України в умовах повоєнного відновлення економіки. Запропоновано формувати систему джерел енергетичного права на основі двовимірної багаторівневої моделі.

ПРО ДЕЯКІ ДЕТЕРМІНАНТИ, ЩО ОБУМОВИЛИ НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ ОСВІТИ І НАУКИ В УКРАЇНІ У ВОЄННИЙ ЧАС

Олександр Колб

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, голова робочої групи волонтерів ГО «Союз інвалідів Чорнобиля Волині» Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1792-4739

Anotation. В статті, на підставі аналізу нормативно-правових актів, які регулюють сферу освіти і науки в Україні, визначені основні проблеми, що детермінують низький рівень науково-освітньої діяльності. Зокрема, у ст. 59 ЗУ «Про вищу освіту» чітко визначені правові гарантії реалізації науково-педагогічними працівниками своїх прав і обов’язків, що досить важливо у контексті тих проблем, які породив наказ МОН України від 16.02.2022 № 186 «Про затвердження рекомендованого переліку видів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи для науково-педагогічних працівників» та практика його виконання керівникам ВНЗ. Так, у цьому підзаконному акті введені ті обов’язки для НПП, які не передбачені на законодавчому рівні, а саме – щодо: а) організації та проведення заходів і роботи з профорієнтації; б) організації та проведення культурно-мистецької, спортивної та т. п. заходів для студентів у позанавчальний час, при тому, що для останніх це є правом, а не обов’язком.
Keywords: В статті, на підставі аналізу нормативно-правових актів, які регулюють сферу освіти і науки в Україні, визначені основні проблеми, що детермінують низький рівень науково-освітньої діяльності. Зокрема, у ст. 59 ЗУ «Про вищу освіту» чітко визначені правові гарантії реалізації науково-педагогічними працівниками своїх прав і обов’язків, що досить важливо у контексті тих проблем, які породив наказ МОН України від 16.02.2022 № 186 «Про затвердження рекомендованого переліку видів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи для науково-педагогічних працівників» та практика його виконання керівникам ВНЗ. Так, у цьому підзаконному акті введені ті обов’язки для НПП, які не передбачені на законодавчому рівні, а саме – щодо: а) організації та проведення заходів і роботи з профорієнтації; б) організації та проведення культурно-мистецької, спортивної та т. п. заходів для студентів у позанавчальний час, при тому, що для останніх це є правом, а не обов’язком.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КІБЕРБЕЗПЕКИ ТА ПРОТИДІЇ КІБЕРЗЛОЧИНАМ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Олександр Колосов, Любов Омельчук

Олександр Колосов, аспірант кафедри кримінальної юстиції Навчально-наукового інституту права Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)
Любов Омельчук, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінальної юстиції Навчально-наукового інституту права Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0128-5565, ORCID ID: 0000-0002-2457-0118

Anotation. У статті досліджуються особливості забезпечення кібербезпеки та протидії кіберзлочинам в умовах воєнного стану в Україні. У статті висвітлено випадки кіберзагроз в Україні під час воєнного стану, проаналізовано зміни до українського законодавства у частині забезпечення кібербезпеки та протидії кіберзлочинам в умовах воєнного стану в Україні, сформульовано пропозицій на основі використаних джерел щодо покращення забезпечення кібербезпеки в Україні. Проаналізовано зміни до Кримінального кодексу України щодо підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю в умовах дії воєнного стану, зокрема Закон № 2149-IX. Також обґрунтовано створення в Україні законодавчих та організаційних можливостей для трьохсторонньої співпраці у напрямку забезпечення кібербезпеки між публічним та приватним секторами та науково-освітіми навчальними закладами.
Keywords: У статті досліджуються особливості забезпечення кібербезпеки та протидії кіберзлочинам в умовах воєнного стану в Україні. У статті висвітлено випадки кіберзагроз в Україні під час воєнного стану, проаналізовано зміни до українського законодавства у частині забезпечення кібербезпеки та протидії кіберзлочинам в умовах воєнного стану в Україні, сформульовано пропозицій на основі використаних джерел щодо покращення забезпечення кібербезпеки в Україні. Проаналізовано зміни до Кримінального кодексу України щодо підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю в умовах дії воєнного стану, зокрема Закон № 2149-IX. Також обґрунтовано створення в Україні законодавчих та організаційних можливостей для трьохсторонньої співпраці у напрямку забезпечення кібербезпеки між публічним та приватним секторами та науково-освітіми навчальними закладами.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ В УКРАЇНІ ОКРЕМИХ ВИДІВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ОБІГУ КРИПТОВАЛЮТИ

Петро Кравчук, Маргарита Довга

Петро Кравчук, кандидат юридичних наук, доцент, декан юридичного факультету ПВНЗ «Європейський університет» (Київ, Україна)
Маргарита Довга, здобувач вищої освіти Навчально-наукового інституту права Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4246-974Х. ORCID ID: 0000-0001-9320-0631

Anotation. Ця стаття присвячена дослідженню проблем розслідування деяких видів злочинів у сфері обігу та використання криптовалюти. Автори дослідили особливості розслідування таких поширених кримінальних правопорушень як легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом із використанням криптовалюти та ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) у сфері обігу криптовалюти. Частково у цій роботі проводиться аналіз й інших злочинів, пов’язаних із обігом віртуальних активів. Значну увагу під час даного дослідження було приділено визначенню кримінально-правового статусу криптовалюти.
Keywords: Ця стаття присвячена дослідженню проблем розслідування деяких видів злочинів у сфері обігу та використання криптовалюти. Автори дослідили особливості розслідування таких поширених кримінальних правопорушень як легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом із використанням криптовалюти та ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) у сфері обігу криптовалюти. Частково у цій роботі проводиться аналіз й інших злочинів, пов’язаних із обігом віртуальних активів. Значну увагу під час даного дослідження було приділено визначенню кримінально-правового статусу криптовалюти.

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Марина Куценко

аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7469-4760

Anotation. В даній статті досліджується тематика історичного розвитку трудового законодавства. Автор послуговується комплексним підходом для повного розкриття обраної тематики та в ретроспективній площині визначає особливості історичного розвитку вітчизняного трудового законодавства. Комплексний аналіз напрацювань правової доктрини та положень правових актів диференційованих періодів надав можливість встановити, що трудове законодавство України пройшло три основні етапи становлення та розвитку, а саме, дорадянський, радянський та сучасний етап розвитку. Кожен із відповідних етапів характеризується особливими рисами та передумовами прийняття диференційованих за змістом правових актів, що було розкрито нами при безпосередньому розгляді останніх. Доведено, що глобалізація світових економічних процесів та розвиток підприємницького сектору позитивно вплинув на правове регулювання трудових відносин та розвиток трудового законодавства загалом. Для обґрунтованості власних тверджень автор здійснює аналіз правових актів минулих епох, а також напрацювань правової доктрини у даній площині.
Keywords: В даній статті досліджується тематика історичного розвитку трудового законодавства. Автор послуговується комплексним підходом для повного розкриття обраної тематики та в ретроспективній площині визначає особливості історичного розвитку вітчизняного трудового законодавства. Комплексний аналіз напрацювань правової доктрини та положень правових актів диференційованих періодів надав можливість встановити, що трудове законодавство України пройшло три основні етапи становлення та розвитку, а саме, дорадянський, радянський та сучасний етап розвитку. Кожен із відповідних етапів характеризується особливими рисами та передумовами прийняття диференційованих за змістом правових актів, що було розкрито нами при безпосередньому розгляді останніх. Доведено, що глобалізація світових економічних процесів та розвиток підприємницького сектору позитивно вплинув на правове регулювання трудових відносин та розвиток трудового законодавства загалом. Для обґрунтованості власних тверджень автор здійснює аналіз правових актів минулих епох, а також напрацювань правової доктрини у даній площині.

CУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУДДІ

Тетяна Куценко

аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4607-9362

Anotation. Статтю присвячено дослідженню правового регулювання трудової діяльності суддів, як спеціальних суб’єктів трудового права в Україні. Дослідження проведено з використанням таких методів як аналіз, синтез, порівняння. В статті визначається, що держава забезпечує кожному громадянину можливість на реалізацію його права на працю, при цьому гарантує вільний вибір у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до їх трудових потреб. Судова діяльність є гласною та відкритою, і рішення, які приймаються суддею по справі є обов’язкові для виконання. Це в свою чергу забезпечує дотримання прав та обов’язків суддів, а також підтримує рівень поваги до професійної діяльності суддів. Доведено, що на найвищому рівні правового регулювання трудової діяльності суддів існує великий перелік норм, що визначають спеціальний правовий статус суддів, їх незалежність та недоторканність, визначає підвищення матеріальне та соціальне забезпечення, особливий порядок прийняття та припинення повноважень судді, головні завдання трудової діяльності суддів тощо. Зроблено висновок, що трудова діяльність судді, як спеціального суб’єкта трудового права України регулюється нормами загального трудового законодавства та спеціального законодавства про судоустрій та судову діяльність.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню правового регулювання трудової діяльності суддів, як спеціальних суб’єктів трудового права в Україні. Дослідження проведено з використанням таких методів як аналіз, синтез, порівняння. В статті визначається, що держава забезпечує кожному громадянину можливість на реалізацію його права на працю, при цьому гарантує вільний вибір у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до їх трудових потреб. Судова діяльність є гласною та відкритою, і рішення, які приймаються суддею по справі є обов’язкові для виконання. Це в свою чергу забезпечує дотримання прав та обов’язків суддів, а також підтримує рівень поваги до професійної діяльності суддів. Доведено, що на найвищому рівні правового регулювання трудової діяльності суддів існує великий перелік норм, що визначають спеціальний правовий статус суддів, їх незалежність та недоторканність, визначає підвищення матеріальне та соціальне забезпечення, особливий порядок прийняття та припинення повноважень судді, головні завдання трудової діяльності суддів тощо. Зроблено висновок, що трудова діяльність судді, як спеціального суб’єкта трудового права України регулюється нормами загального трудового законодавства та спеціального законодавства про судоустрій та судову діяльність.

НАЛЕЖНА ПРАВОВА ПРОЦЕДУРА В ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО СУДДІ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ

Леонід Мерзлий

аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики Державний податковий університет (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9202-1981

Anotation. У статті досліджено європейські теоретико-нормативні підходи до дотримання слідчим суддею у кримінальному провадженні належної правової процедури. Для цього проаналізовані кримінальні процесуальні кодекси (закони) окремих європейських країн (сталої і «молодої» демократії) щодо кейсу «належна правова процедура в діяльності слідчого судді». Встановлено, що понятійно-категоріальне поєднання двох систем права (англо-американської і континентальної) призвело до використання терміносистеми «належна правова процедура в діяльності слідчого судді». Належна правова процедура розглядається як європейський стандарт і сприймається аксіоматично, у контексті права на справедливий судовий розгляд. З’ясовано, що, на відміну від теоретико-методологічного сприйняття категорії «належна правова процедура», поняття «слідчий суддя» має законодавче урегулювання і притаманне кримінальним процесуальним законам більшості зарубіжних країн. Звернено увагу на використання категорії «належна правова процедура» у рішеннях Європейського Суду з прав людини.
Keywords: У статті досліджено європейські теоретико-нормативні підходи до дотримання слідчим суддею у кримінальному провадженні належної правової процедури. Для цього проаналізовані кримінальні процесуальні кодекси (закони) окремих європейських країн (сталої і «молодої» демократії) щодо кейсу «належна правова процедура в діяльності слідчого судді». Встановлено, що понятійно-категоріальне поєднання двох систем права (англо-американської і континентальної) призвело до використання терміносистеми «належна правова процедура в діяльності слідчого судді». Належна правова процедура розглядається як європейський стандарт і сприймається аксіоматично, у контексті права на справедливий судовий розгляд. З’ясовано, що, на відміну від теоретико-методологічного сприйняття категорії «належна правова процедура», поняття «слідчий суддя» має законодавче урегулювання і притаманне кримінальним процесуальним законам більшості зарубіжних країн. Звернено увагу на використання категорії «належна правова процедура» у рішеннях Європейського Суду з прав людини.

ПІДРОЗДІЛ ДІЗНАННЯ ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ТА АНАЛОГІЧНІ ПІДРОЗДІЛИ В ІНШИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Костянтин Мєшковой

ад’юнкт кафедри публічного управління та адміністрування Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3341-5811

Anotation. У положеннях наукової статті автор всебічно та багатогранно проводить аналіз діяльності підрозділу дізнання Національної поліції України та його аналогів в інших країнах світу, їх особливості, унікальності, а також відмінності. Методологія дослідження передбачає використання системи методів наукового пізнання: порівняльно-правовий метод (під час аналізу щодо дослідження аналогічності та розбіжностей), методи аналізу і синтезу (для визначення стану адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України та дослідження зарубіжного досвіду інших країн світу). Використано теоретичні та узагальнюючі висновки вітчизняних і зарубіжних юристів. В результаті проведеного аналізу встановлено та проаналізовано основні аспекти діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України та аналогічних підрозділів в інших країнах світу.
Keywords: У положеннях наукової статті автор всебічно та багатогранно проводить аналіз діяльності підрозділу дізнання Національної поліції України та його аналогів в інших країнах світу, їх особливості, унікальності, а також відмінності. Методологія дослідження передбачає використання системи методів наукового пізнання: порівняльно-правовий метод (під час аналізу щодо дослідження аналогічності та розбіжностей), методи аналізу і синтезу (для визначення стану адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України та дослідження зарубіжного досвіду інших країн світу). Використано теоретичні та узагальнюючі висновки вітчизняних і зарубіжних юристів. В результаті проведеного аналізу встановлено та проаналізовано основні аспекти діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України та аналогічних підрозділів в інших країнах світу.

ЗАКОНОДАВЧЕ ОБМЕЖЕННЯ САМОСТІЙНОГО ОБСТОЮВАННЯ ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБАМИ, ЩОДО ЯКИХ ВЕДЕТЬСЯ ПРОВАДЖЕННЯ ПО ЗАСТОСУВАННЮ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Віра Навроцька, Галина Борейко

Віра Навроцька, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, Україна)
Галина Борейко, кандидат юридичних наук, заступник прокурора Львівської області (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3407-7984, ОRCID ID: 0000-0002-5592-4302

Anotation. У статті стверджується, що не будь-який розлад психічної діяльності учасника кримінального судочинства є автоматичним свідченням його процесуальної недієздатності. Аналізуються положення КПК України, у яких законодавець безпідставно та невиправдано перешкоджає особі, стосовно якої ведеться провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру, реалізувати право на захист шляхом самостійного (без допомоги й сприяння захисника та /чи законного представника) обстоювання своїх законних інтересів. Констатовано неприйнятність подібних ситуацій. З метою їх уникнення обґрунтовано внесення окремих змін й доповнень до КК та КПК України.
Keywords: У статті стверджується, що не будь-який розлад психічної діяльності учасника кримінального судочинства є автоматичним свідченням його процесуальної недієздатності. Аналізуються положення КПК України, у яких законодавець безпідставно та невиправдано перешкоджає особі, стосовно якої ведеться провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру, реалізувати право на захист шляхом самостійного (без допомоги й сприяння захисника та /чи законного представника) обстоювання своїх законних інтересів. Констатовано неприйнятність подібних ситуацій. З метою їх уникнення обґрунтовано внесення окремих змін й доповнень до КК та КПК України.

ЗАСТОСУВАННЯ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА МІЖНАРОДНИМИ ТА НАЦІОНАЛЬНИМИ СУДАМИ

Лариса Наливайко, Ольга Чепік-Трегубенко

Лариса Наливайко, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, проректор Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро,Україна)
Ольга Чепік-Трегубенко, кандидат юридичних наук, доцент кафедри загальноправових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро,Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7696-4223, ORCID ID: 0000-0001-5499-5793

Anotation. У статті розглянуто особливості застосування принципу верховенства права міжнародними та національними судами. Визначено, що концепція правової демократичної держави в Україні залишається провідною дослідницькою темою серед вітчизняних науковців – філософів, соціологів, правознавців, політологів, управлінців та ін., а також для впровадження її основних ідей органами публічної влади, враховуючи позитивний досвід інших країн. Акцентовано, що формування такої моделі держави, яка б функціонувала на засадах верховенства права – явище складне та довготривале, що потребує системних, послідовних, змістовно якісних політико-правових, соціально-економічних, духовно-культурних модернізацій. Наголошено, що аналіз рішень ЄСПЛ, КСУ та ВС свідчить про те, що на сучасному етапі судді активно застосовують у практиці принцип верховенства права. Визначено перспективні напрями для юридичної теорії та практики у забезпеченні принципу верховенства права.
Keywords: У статті розглянуто особливості застосування принципу верховенства права міжнародними та національними судами. Визначено, що концепція правової демократичної держави в Україні залишається провідною дослідницькою темою серед вітчизняних науковців – філософів, соціологів, правознавців, політологів, управлінців та ін., а також для впровадження її основних ідей органами публічної влади, враховуючи позитивний досвід інших країн. Акцентовано, що формування такої моделі держави, яка б функціонувала на засадах верховенства права – явище складне та довготривале, що потребує системних, послідовних, змістовно якісних політико-правових, соціально-економічних, духовно-культурних модернізацій. Наголошено, що аналіз рішень ЄСПЛ, КСУ та ВС свідчить про те, що на сучасному етапі судді активно застосовують у практиці принцип верховенства права. Визначено перспективні напрями для юридичної теорії та практики у забезпеченні принципу верховенства права.

СУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Олександр Пащинський

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6156-2715

Anotation. У статті досліджено стан правового регулювання забезпечення громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Запропоновано класифікацію правових актів у досліджуваній сфері. З’ясовано, що удосконалення правового регулювання громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування виступає фактором підвищення ефективності їх діяльності. Встановлено, що це забезпечується завдяки зниженню корупційних ризиків у роботі досліджуваних суб’єктів та оперативному коригуванню доцільності застосованих методів діяльності, що сприяє розбудові демократичної правової соціальної держави та ефективній системі місцевого самоврядування. Зроблено висновок, що процес контрольної діяльності має вади та прогалини, обумовлені відсутністю єдиних правових стандартів та процедур контролю. Акцентовано увагу на тому, що такий стан сприяє виникненню конфліктів, пов’язаних з неоднозначним розумінням компетенції та кола суб’єктів контролю. Запропоновано розробити і затвердити законопроєкт про громадський контроль з метою запровадження єдиних стандартів і правил здійснення досліджуваного виду контролю.
Keywords: У статті досліджено стан правового регулювання забезпечення громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Запропоновано класифікацію правових актів у досліджуваній сфері. З’ясовано, що удосконалення правового регулювання громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування виступає фактором підвищення ефективності їх діяльності. Встановлено, що це забезпечується завдяки зниженню корупційних ризиків у роботі досліджуваних суб’єктів та оперативному коригуванню доцільності застосованих методів діяльності, що сприяє розбудові демократичної правової соціальної держави та ефективній системі місцевого самоврядування. Зроблено висновок, що процес контрольної діяльності має вади та прогалини, обумовлені відсутністю єдиних правових стандартів та процедур контролю. Акцентовано увагу на тому, що такий стан сприяє виникненню конфліктів, пов’язаних з неоднозначним розумінням компетенції та кола суб’єктів контролю. Запропоновано розробити і затвердити законопроєкт про громадський контроль з метою запровадження єдиних стандартів і правил здійснення досліджуваного виду контролю.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИНЦИПУ СПРАВЕДЛИВОСТІ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ ПРАВА

Володимир Поліш

викладач кафедри права Університету Короля Данила (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6293-188X

Anotation. Метою статті є комплексне теоретико-методологічне дослідження принципу справедливості в контексті принципів права. Стаття присвячена дослідженню принципу справедливості у системі загальних принципів права. На підставі проведеного теоретико-методологічного аналізу даної проблематики, визначено, що розуміння принципу справедливості в контексті системи принципів права, зумовлюється умовами життя суспільства, його розвитком, надбаннями та досягненнями, що породжує зміни у позитивному праві, правотворчості та правозастосуванні. Наголошено, що справедливість за своєю суттю є поняттям релятивним, що віддзеркалює соціальні реалії того чи іншого суспільства, рівень його культурної, правової свідомості, зрілості. Можна стверджувати, що сьогодні справедливість відіграє роль своєрідного індикатора, який дає конкретне уявлення про відповідність моделі соціальної та правової держави її фактичному стану в суспільстві.
Keywords: Метою статті є комплексне теоретико-методологічне дослідження принципу справедливості в контексті принципів права. Стаття присвячена дослідженню принципу справедливості у системі загальних принципів права. На підставі проведеного теоретико-методологічного аналізу даної проблематики, визначено, що розуміння принципу справедливості в контексті системи принципів права, зумовлюється умовами життя суспільства, його розвитком, надбаннями та досягненнями, що породжує зміни у позитивному праві, правотворчості та правозастосуванні. Наголошено, що справедливість за своєю суттю є поняттям релятивним, що віддзеркалює соціальні реалії того чи іншого суспільства, рівень його культурної, правової свідомості, зрілості. Можна стверджувати, що сьогодні справедливість відіграє роль своєрідного індикатора, який дає конкретне уявлення про відповідність моделі соціальної та правової держави її фактичному стану в суспільстві.

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЇ БЛОКЧЕЙН НА СУДОВУ ПРАВОТВОРЧІСТЬ

Олександр Соломонюк

аспірант кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4879-9486

Anotation. У статті досліджується та розкривається сутність технології блокчейн та її потенційне застосування при здійсненні судової правотворчості. Освітлюються особливості реалізації технології блокчейн під час здійснення судової практичної діяльності. Запропоновано варіанти застосування технології блокчейн у судовій правотворчості, що можуть допомогти з уніфікацією судової практики з окремих правових питань і правових позицій судів вищої інстанції, в яких міститься трактування конкретної правової норми. Під час написання статті були використані методи аналізу, синтезу, прогнозування, вторинної обробки інформації. Робиться висновок про те, що в найближчому майбутньому можна очікувати, що в різних суспільних сферах будуть з’являтися нові проєкти на базі блокчейну.
Keywords: У статті досліджується та розкривається сутність технології блокчейн та її потенційне застосування при здійсненні судової правотворчості. Освітлюються особливості реалізації технології блокчейн під час здійснення судової практичної діяльності. Запропоновано варіанти застосування технології блокчейн у судовій правотворчості, що можуть допомогти з уніфікацією судової практики з окремих правових питань і правових позицій судів вищої інстанції, в яких міститься трактування конкретної правової норми. Під час написання статті були використані методи аналізу, синтезу, прогнозування, вторинної обробки інформації. Робиться висновок про те, що в найближчому майбутньому можна очікувати, що в різних суспільних сферах будуть з’являтися нові проєкти на базі блокчейну.

РЕІНТЕГРАЦІЯ МОЛОДІ ЯК ОДИН ІЗ ВИДІВ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МОЛОДІ

Анастасія Черниш

аспірантка кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7551-5365

Anotation. У статті досліджено особливості мотиваційних і когнітивних психічних станів молоді та виявлено соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей сучасною молоддю в процесі її реінтеграції. Зʼясовано вплив соціального самопочуття (когнітивно-оцінної, мотиваційно-ціннісної, емоційно-поведінкової складових) та субʼєктивного соціального благополуччя молоді (соціальної помітності, соціальної дистантності, емоційного прийняття, соціального схвалення, соціальних переконань) науспішність процесу її реінтеграції в умовах сучасного соціуму. З метою реалізації принципу комплексності в оцінці результату реінтеграції молоді у соціум задіяно інтеграційний показник соціально-психологічної спроможності/неспроможності особистості, як багатокомпонентне утворення, що характеризує рівень розвитку особистості. Встановлено, що соціально-психологічна неспроможність виражається у наявності деструктивних соціальних установок у міжособистісних відносинах, формуванні психотичного рівня психопатологічних розладів особистості, акцентуйованому профілі саморегуляції поведінки, неадекватній самооцінці.
Keywords: У статті досліджено особливості мотиваційних і когнітивних психічних станів молоді та виявлено соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей сучасною молоддю в процесі її реінтеграції. Зʼясовано вплив соціального самопочуття (когнітивно-оцінної, мотиваційно-ціннісної, емоційно-поведінкової складових) та субʼєктивного соціального благополуччя молоді (соціальної помітності, соціальної дистантності, емоційного прийняття, соціального схвалення, соціальних переконань) науспішність процесу її реінтеграції в умовах сучасного соціуму. З метою реалізації принципу комплексності в оцінці результату реінтеграції молоді у соціум задіяно інтеграційний показник соціально-психологічної спроможності/неспроможності особистості, як багатокомпонентне утворення, що характеризує рівень розвитку особистості. Встановлено, що соціально-психологічна неспроможність виражається у наявності деструктивних соціальних установок у міжособистісних відносинах, формуванні психотичного рівня психопатологічних розладів особистості, акцентуйованому профілі саморегуляції поведінки, неадекватній самооцінці.

ДОСВІД КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ ПРОКУРОРІВ

Віта Шаль

прокурор відділу фінансового контролю управління внутрішнього аудиту та контролю Генеральної прокуратури України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9099-4253

Anotation. У статті здійснено розгляд окремих питань правового регулювання закріплення соціальних гарантій прокурорів у країнах Європейського Союзу. У рамках дослідження здійснено аналіз загальних положень профільних законів країн ЄС щодо соціального захисту прокурорів, проведено розгляд окремих соціальних гарантій та їх закріплення у законодавстві країн ЄС. Зазначено, що на рівні країн ЄС немає єдиного нормативно-правового визначення соціальних гарантій прокурорів, відсутні закріплені їх види та чіткий перелік. Неоднозначним автором названо й закріплення моделі нормативно-правового регулювання соціального захисту та соціальних гарантій прокурорів, що обумовлено особливостями національних правових систем кожної з держав. Вченим названо позитивним досвід Болгарії щодо рівності прокурорів та суддів у питаннях призначення, кар’єрного зростання та дисципліни та інших соціальних гарантій. Але окремо наголошеного на детальному та поглибленому дослідженні такої рівності саме для України. Особливу увагу у приділено досвіду зарубіжних країн щодо регулювання робочого часу прокурорів та визначення навантаження на прокурорів.
Keywords: У статті здійснено розгляд окремих питань правового регулювання закріплення соціальних гарантій прокурорів у країнах Європейського Союзу. У рамках дослідження здійснено аналіз загальних положень профільних законів країн ЄС щодо соціального захисту прокурорів, проведено розгляд окремих соціальних гарантій та їх закріплення у законодавстві країн ЄС. Зазначено, що на рівні країн ЄС немає єдиного нормативно-правового визначення соціальних гарантій прокурорів, відсутні закріплені їх види та чіткий перелік. Неоднозначним автором названо й закріплення моделі нормативно-правового регулювання соціального захисту та соціальних гарантій прокурорів, що обумовлено особливостями національних правових систем кожної з держав. Вченим названо позитивним досвід Болгарії щодо рівності прокурорів та суддів у питаннях призначення, кар’єрного зростання та дисципліни та інших соціальних гарантій. Але окремо наголошеного на детальному та поглибленому дослідженні такої рівності саме для України. Особливу увагу у приділено досвіду зарубіжних країн щодо регулювання робочого часу прокурорів та визначення навантаження на прокурорів.

ПОЗИТИВНИЙ ДОСВІД ЛИТВИ ЩОДО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНИХ КОМУНІКАЦІЙ

Катерина Шаповалова

доктор філософії з галузі «Право» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4027-7576

Anotation. У статті проаналізовано специфіку правового регулювання соціального захисту державних службовців в Литві. Наведено головні закони Литви у даній сфері. Деталізовано зміст і значення законодавчих положень щодо соціального захисту державних службовців в сучасних умовах інформаційних комунікацій. Вказано позитивні моменти правового регулювання даної царини у порівнянні з вітчизняним досвідом. Сформульовано перелік пропозицій щодо запозичення таких моментів у національне соціальне законодавство. Аргументовано вагомість кожної із них для удосконалення правового регулювання соціального захисту державних службовців в Україні. Зазначено, що: вітчизняний законодавець міг би використати досвід литовського законодавства у регламентації обмежень, пов’язаних із державною службою; було б варто скористатись досвідом литовського законодавства у правовому регулюванні окремих соціальних гарантій, якими наділяються державні службовці в Литві; вітчизняний законодавець мав би дещо послабити обмеження із одночасним розширенням переліку соціальних гарантій.
Keywords: У статті проаналізовано специфіку правового регулювання соціального захисту державних службовців в Литві. Наведено головні закони Литви у даній сфері. Деталізовано зміст і значення законодавчих положень щодо соціального захисту державних службовців в сучасних умовах інформаційних комунікацій. Вказано позитивні моменти правового регулювання даної царини у порівнянні з вітчизняним досвідом. Сформульовано перелік пропозицій щодо запозичення таких моментів у національне соціальне законодавство. Аргументовано вагомість кожної із них для удосконалення правового регулювання соціального захисту державних службовців в Україні. Зазначено, що: вітчизняний законодавець міг би використати досвід литовського законодавства у регламентації обмежень, пов’язаних із державною службою; було б варто скористатись досвідом литовського законодавства у правовому регулюванні окремих соціальних гарантій, якими наділяються державні службовці в Литві; вітчизняний законодавець мав би дещо послабити обмеження із одночасним розширенням переліку соціальних гарантій.