Журнал №7 (51) / 2022|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

НОРМИ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯХ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Роман Зварич

бакалавр педагогічної освіти, магістр права, юрист, кандидат історичних наук (доктор філософії), викладач суспільних дисциплін Коломийського педагогічного фахового коледжу Івано-Франківської обласної ради (Коломия, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3936-3602

Anotation. Норми права становлять вид поведінкових регуляторів суспільних відносин, відносин, перш за все, між нами, людьми, та нашими організаціями, об’єднаннями чи представницькими державно-правовими інститутами. За допомогою методів наукового пізнання акцентовано на пріоритетності імплементації й культивування української самосвідомості в учнів початкової школи задля консолідації Українського народу в умовах геноциду та воєнного стану. Висвітлено законні підстави вивчення норм права на заняттях громадянської освіти в початковій школі. Проаналізовано деякі норми Закону України «Про освіту», Закону України «Про повну загальну середню освіту», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні», постанови Кабінету Міністрів України «Державний стандарт початкової освіти» в частині законодавчих механізмів реалізації громадянської освіти на заняттях в початковій школі. Охарактеризовано поняття «правило» в українській мові, визначено роль християнської ідеології у виробленні сучасних принципів права, що регулюють поведінку людей. Подано можливу методику вивчення норм права на заняттях громадянської освіти в початковій школі. Наголошено на конституційному принципі поведінки людей – принципі гуманізму.
Keywords: Норми права становлять вид поведінкових регуляторів суспільних відносин, відносин, перш за все, між нами, людьми, та нашими організаціями, об’єднаннями чи представницькими державно-правовими інститутами. За допомогою методів наукового пізнання акцентовано на пріоритетності імплементації й культивування української самосвідомості в учнів початкової школи задля консолідації Українського народу в умовах геноциду та воєнного стану. Висвітлено законні підстави вивчення норм права на заняттях громадянської освіти в початковій школі. Проаналізовано деякі норми Закону України «Про освіту», Закону України «Про повну загальну середню освіту», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні», постанови Кабінету Міністрів України «Державний стандарт початкової освіти» в частині законодавчих механізмів реалізації громадянської освіти на заняттях в початковій школі. Охарактеризовано поняття «правило» в українській мові, визначено роль християнської ідеології у виробленні сучасних принципів права, що регулюють поведінку людей. Подано можливу методику вивчення норм права на заняттях громадянської освіти в початковій школі. Наголошено на конституційному принципі поведінки людей – принципі гуманізму.

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІДЕЇ РІВНОСТІ ТА НЕДИСКРИМІНАЦІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Марина Микитенко

аспірантка кафедри педагогіки Криворізького держаного педагогічного університету (Кривий Ріг, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7644-8819

Anotation. Тенденції розвитку ідеї рівності передбачають впровадження гендерного підходу. Гендерний підхід є проявом індивідуалізації навчання, що відповідає гуманістичній стратегії. Нині можна констатувати існування суттєвого розриву між реальним станом проблеми підвищення гендерної культури суспільства та практикою впровадження гендерної освіти в освітніх установах. гендерний компонент повинен бути введений в освітні програми як компетенція, якою має володіти випускник після закінчення навчання. Шляхи реалізації у фаховій підготовці здобувачів освіти: формування ґрунтовної обізнаності майбутніх фахівців щодо гендерного аспекту їх профільної спеціальності (спеціалізації); фокусування уваги здобувачів освіти щодо реалізації їх власних здібностей у професії з урахуванням вивільнення від стереотипних гендерних уявлень щодо призначення статей; упровадження циклів навчальних дисциплін з гендерної проблематики, або/та коригування й поповнення змісту навчальних курсів, що вже реалізовуються в освітньому процесі, гендерною компонентою. Як результат ефективного створення ним оптимальних умов для максимальної самореалізації, для формування гендерної самосвідомісті (розуміння рівності прав і свобод жінок та чоловіків; толерантне ставлення до представників обох статей тощо).
Keywords: Тенденції розвитку ідеї рівності передбачають впровадження гендерного підходу. Гендерний підхід є проявом індивідуалізації навчання, що відповідає гуманістичній стратегії. Нині можна констатувати існування суттєвого розриву між реальним станом проблеми підвищення гендерної культури суспільства та практикою впровадження гендерної освіти в освітніх установах. гендерний компонент повинен бути введений в освітні програми як компетенція, якою має володіти випускник після закінчення навчання. Шляхи реалізації у фаховій підготовці здобувачів освіти: формування ґрунтовної обізнаності майбутніх фахівців щодо гендерного аспекту їх профільної спеціальності (спеціалізації); фокусування уваги здобувачів освіти щодо реалізації їх власних здібностей у професії з урахуванням вивільнення від стереотипних гендерних уявлень щодо призначення статей; упровадження циклів навчальних дисциплін з гендерної проблематики, або/та коригування й поповнення змісту навчальних курсів, що вже реалізовуються в освітньому процесі, гендерною компонентою. Як результат ефективного створення ним оптимальних умов для максимальної самореалізації, для формування гендерної самосвідомісті (розуміння рівності прав і свобод жінок та чоловіків; толерантне ставлення до представників обох статей тощо).

ПРОБЛЕМАТИКА ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ У ПРОЗОВИХ ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННКІВ ЗАКАРПАТТЯ (20–30-ТІ РР. ХХ СТОЛІТТЯ)

Ірина Розман, Оксана Лемак

Ірина Розман, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри англійської мови, літератури з методиками навчання Мукачівського державного університету (Мукачево, Україна)
Оксана Лемак, здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти доктор філософії Мукачівського державного університету (Мукачево, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4951-0074, ORCID: 0000 0001 5439 2247

Anotation. У статті аналізується проблематика формування і розвитку особистості, відображена у творах українських письменників Закарпаття 20-30-х рр. ХХ століття. Акцентовано на творчості Василя Ґренджи-Донського, Федора Потушняка та Юрія Станинця, яка вирізняються глибоким проникненням у внутрішній світ людини. У статті наголошено, що в літературній критиці досліджуваного періоду існувала тенденція трактування художніх творів, які ґрунтувалися на фольклорних джерелах і народному епосі та підніматиме гострі соціальні проблеми як «етнографізм» і «примітивне побутування». Відзначено два важливі аспекти прози Закарпаття, які зрідка піднімаються педагогічною науковою, але актуалізуються за умов російсько-української війни та її наслідків. Особлива увага приділена потужному виховному потенціалі ідеї, згідно з якою, перебуваючи в умовах миру, сімейної злагоди, достатку, діти і дорослі мають цінувати та усвідомлювати потребу їхнього збереження, захисту та плекання сумлінним навчанням і працею.
Keywords: У статті аналізується проблематика формування і розвитку особистості, відображена у творах українських письменників Закарпаття 20-30-х рр. ХХ століття. Акцентовано на творчості Василя Ґренджи-Донського, Федора Потушняка та Юрія Станинця, яка вирізняються глибоким проникненням у внутрішній світ людини. У статті наголошено, що в літературній критиці досліджуваного періоду існувала тенденція трактування художніх творів, які ґрунтувалися на фольклорних джерелах і народному епосі та підніматиме гострі соціальні проблеми як «етнографізм» і «примітивне побутування». Відзначено два важливі аспекти прози Закарпаття, які зрідка піднімаються педагогічною науковою, але актуалізуються за умов російсько-української війни та її наслідків. Особлива увага приділена потужному виховному потенціалі ідеї, згідно з якою, перебуваючи в умовах миру, сімейної злагоди, достатку, діти і дорослі мають цінувати та усвідомлювати потребу їхнього збереження, захисту та плекання сумлінним навчанням і працею.

ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТІВ «ЧОЛОВІК» / «ЖІНКА» В РОМАНІ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО «РОКСОЛАНА»

Лілія Рускуліс, Інна Родіонова

Лілія Рускуліс, доктор педагогічних наук, професор кафедри української мови і літератури Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (Миколаїв, Україна)
Інна Родіонова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і літератури Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (Миколаїв, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2293-5715, ORCID ID: 0000-0002-3020-8764

Anotation. У статті досліджуються концепти «Чоловік»/«Жінка», використані Павлом Загребельним в історичному романі «Роксолана». З’ясовано, що на сьогодні в науковій літературі немає однозначного розуміння поняття «концепт», акцентовано такі його інваріантні ознаки: мінімальна одиниця людського досвіду в його ідеальному уявленні, вербалізована за допомогою слова; основні одиниці обробки, збереження та передачі знань; наявність гнучких змістових кордонів; концепт є соціальним, при цьому асоціативне поле обумовлює його прагматику; культурна маркованість. За основу дослідження концептів «Чоловік» та «Жінка» в романі П. Загребельного «Роксолана» нами взято класифікацію, запропоновану О. Чибишевою, яка запропонувала виокремити мікроконцепти: «зовнішні характеристики людини», «внутрішні характеристики людини» та «соціальні характеристики людини», що віддзеркалює усі іпостасі чоловіка/жінки: природно-фізичні, фізіологічні, психологічні, інтелектуальні та соціально-статусні тощо. Установлено, вербалізація аналізованих концептів «Чоловік»/«Жінка» має національну специфіку, що зумовлена особливостями етнічної свідомості носіїв мови, яка віддзеркалюється крізь призму соціально-аксіологічних, емотивно-оцінних, морально-етичних показників.
Keywords: У статті досліджуються концепти «Чоловік»/«Жінка», використані Павлом Загребельним в історичному романі «Роксолана». З’ясовано, що на сьогодні в науковій літературі немає однозначного розуміння поняття «концепт», акцентовано такі його інваріантні ознаки: мінімальна одиниця людського досвіду в його ідеальному уявленні, вербалізована за допомогою слова; основні одиниці обробки, збереження та передачі знань; наявність гнучких змістових кордонів; концепт є соціальним, при цьому асоціативне поле обумовлює його прагматику; культурна маркованість. За основу дослідження концептів «Чоловік» та «Жінка» в романі П. Загребельного «Роксолана» нами взято класифікацію, запропоновану О. Чибишевою, яка запропонувала виокремити мікроконцепти: «зовнішні характеристики людини», «внутрішні характеристики людини» та «соціальні характеристики людини», що віддзеркалює усі іпостасі чоловіка/жінки: природно-фізичні, фізіологічні, психологічні, інтелектуальні та соціально-статусні тощо. Установлено, вербалізація аналізованих концептів «Чоловік»/«Жінка» має національну специфіку, що зумовлена особливостями етнічної свідомості носіїв мови, яка віддзеркалюється крізь призму соціально-аксіологічних, емотивно-оцінних, морально-етичних показників.

ЯКІСТЬ СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ФОРМАТАХ РЕЙТИНГОВИХ ШКАЛ

Ольга Фунтікова, Юлія Демидова

Ольга Фунтікова, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри дошкільної освіти Маріупольського державного університету (Київ, Україна)
Юлія Демидова, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри дошкільної освіти Маріупольського державного університету (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4183-3263, ORCID ID: 0000-0001-6587-0152

Anotation. У статті представлено система рейтингових шкал, таких як: Шкала оцінки середовища немовлят, Шкала оцінки середовища раннього дитинства, Шкала оцінки середовища догляду за дітьми в сім’ї, Шкала оцінки середовища догляду за дітьми в школі. За допомогою теоретичного методу аналізу отримано знання про структуру рейтингових шкал. На основі методу синтезу досліджено абстрактні аспекти кожної оціночної шкали. Вони мають взаємозв’язок підшкал, індикаторів та кількісних показників між собою. Отримані результати становлять педагогічні знання про еволюцію рейтингових шкал. За результатами дослідження зроблено висновок про систему рейтингових шкал, які мають єдину методологію вимірювання, обчислення та інтерпретацію результатів навчання дошкільників. Рейтингові шкали враховують особливості фізичного, психічного та соціального розвитку дітей дошкільного віку в середовищі закладу дошкільної освіти.
Keywords: У статті представлено система рейтингових шкал, таких як: Шкала оцінки середовища немовлят, Шкала оцінки середовища раннього дитинства, Шкала оцінки середовища догляду за дітьми в сім’ї, Шкала оцінки середовища догляду за дітьми в школі. За допомогою теоретичного методу аналізу отримано знання про структуру рейтингових шкал. На основі методу синтезу досліджено абстрактні аспекти кожної оціночної шкали. Вони мають взаємозв’язок підшкал, індикаторів та кількісних показників між собою. Отримані результати становлять педагогічні знання про еволюцію рейтингових шкал. За результатами дослідження зроблено висновок про систему рейтингових шкал, які мають єдину методологію вимірювання, обчислення та інтерпретацію результатів навчання дошкільників. Рейтингові шкали враховують особливості фізичного, психічного та соціального розвитку дітей дошкільного віку в середовищі закладу дошкільної освіти.

АНАЛІЗ МАЛОЇ ПРОЗИ В. ВИННИЧЕНКА КРІЗЬ ПРИЗМУ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ О. ШПЕНГЛЕРА

Наталія Кобзей

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри філології та перекладу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8288-7079

Anotation. У статті аналізується мала проза В. Винниченка, у якій знайшла свою репрезентацію культурологічна теорія О. Шпенглера. Звертається увага, що остання мала вплив на деякі філософські погляди письменника, тому-то і відображалася в його літературних творах. Скажімо, йому імпонували ідеї про циклічність світових процесів, що не відбуваються лінійно, та про три неминучі стадії культури – зародження, розквіт і занепад, описані в ґрунтовній праці німецького дослідника «Присмерк Європи». Винниченко, як і Шпенглер, вважав, що боротьба культури і цивілізації (останньої стадії занепаду) відбувається постійно. Остання занепадає, стаючи нежиттєздатною, як тільки влада панівної верхівки стає абсолютною, а інтереси простого населення перестають братися до уваги. Наступний виток культури почнеться із самого низу, де первісні цінності людини ще не спотворені владою і багатством. Але щоб цей процес відбувся, потрібно, щоб революційні рухи виникали не інстинктивно, а свідомо. Український спротив часів Винниченка цього не зробив, тому і зазнав жорстокої поразки. Сьогодні наше суспільство, як ніколи, об’єднане, сильне і свідоме і має унікальний шанс виправити всі помилки своїх попередників.
Keywords: У статті аналізується мала проза В. Винниченка, у якій знайшла свою репрезентацію культурологічна теорія О. Шпенглера. Звертається увага, що остання мала вплив на деякі філософські погляди письменника, тому-то і відображалася в його літературних творах. Скажімо, йому імпонували ідеї про циклічність світових процесів, що не відбуваються лінійно, та про три неминучі стадії культури – зародження, розквіт і занепад, описані в ґрунтовній праці німецького дослідника «Присмерк Європи». Винниченко, як і Шпенглер, вважав, що боротьба культури і цивілізації (останньої стадії занепаду) відбувається постійно. Остання занепадає, стаючи нежиттєздатною, як тільки влада панівної верхівки стає абсолютною, а інтереси простого населення перестають братися до уваги. Наступний виток культури почнеться із самого низу, де первісні цінності людини ще не спотворені владою і багатством. Але щоб цей процес відбувся, потрібно, щоб революційні рухи виникали не інстинктивно, а свідомо. Український спротив часів Винниченка цього не зробив, тому і зазнав жорстокої поразки. Сьогодні наше суспільство, як ніколи, об’єднане, сильне і свідоме і має унікальний шанс виправити всі помилки своїх попередників.

ВТОРИННА НОМІНАЦІЯ ЯК ЗАСІБ УВИРАЗНЕННЯ МОВОСВІТУ СУЧАСНОЇ МАЛОЇ ПРОЗИ

Людмила Приблуда

кандидат філологічних наук, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Національного університету харчових технологій (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3858-7324

Anotation. Наукову працю присвячено дослідженню особливостей функціонування вторинної номінації в сучасній малій прозі О. Деркачової, Ю. Винничука, О. і Т. Литовченків, Ірен Роздобудько. Зауважено, що метафора, метонімія, синекдоха, перифраза як засоби вторинної номінації стають все більше вживаними через прагнення сучасних авторів зробити художній світ своїх творів експресивнішим, колоритнішим за допомогою використання яскравих мовних засобів. Схарактеризовано лексико-семантичні особливості вторинних найменувань. Доведено, що вони сприяють увиразненню художнього мовлення та колоритного відтворення зображуваних явищ навколишньої дійсності, зображеної в мовосвіті досліджуваних текстів. Автори здебільшого послуговуються зооморфною, артефактною метафорою, особливий колорит створює дієслівна метафора. В аналізованих художніх творах переважає локальна та темпоральна метонімія. Продуктивним типом синекдохічного перенесення, який використовують сучасні письменники, є частина → ціле. Перифразові номінації формують яскраву образну систему художніх творів письменників.
Keywords: Наукову працю присвячено дослідженню особливостей функціонування вторинної номінації в сучасній малій прозі О. Деркачової, Ю. Винничука, О. і Т. Литовченків, Ірен Роздобудько. Зауважено, що метафора, метонімія, синекдоха, перифраза як засоби вторинної номінації стають все більше вживаними через прагнення сучасних авторів зробити художній світ своїх творів експресивнішим, колоритнішим за допомогою використання яскравих мовних засобів. Схарактеризовано лексико-семантичні особливості вторинних найменувань. Доведено, що вони сприяють увиразненню художнього мовлення та колоритного відтворення зображуваних явищ навколишньої дійсності, зображеної в мовосвіті досліджуваних текстів. Автори здебільшого послуговуються зооморфною, артефактною метафорою, особливий колорит створює дієслівна метафора. В аналізованих художніх творах переважає локальна та темпоральна метонімія. Продуктивним типом синекдохічного перенесення, який використовують сучасні письменники, є частина → ціле. Перифразові номінації формують яскраву образну систему художніх творів письменників.

РОСІЙСЬКИЙ ШЛЯХ: ВІД ТРАДИЦІЇ ІМПЕРСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ ДО РАШИЗМУ

Володимир Таран, Таїсія Гайворонська

Володимир Таран, доктор філософських наук, професор, професор кафедри соціальної роботи та психології Національного університету «Запорізька політехніка» (Запоріжжя, Україна)
Таїсія Гайворонська, кандидат філософських наук, доцент, декан факультету соціальних наук Національного університету «Запорізька політехніка» (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1581-2565, ORCID ID: 0000-0002-1165-0194

Anotation. У статті розкривається процес перетворення сучасного політичного режиму в Росії на специфічну форму фашизму – рашизм. Значною мірою це обумовлено традицією російської державності, яка, хоч і зазнавала суттєвих трансформаційних змін протягом всієї історії, зберігала базові ознаки імперськості – авторитаризм, експансіонізм, примусове приєднання інших територій, культ держави і влади, міфологізовану історію, етнофобію тощо, які поступово перетворилися на стійку складову російської політичної культури і способу російського мислення. На теоретичному рівні це знайшло відображення в концепції «руського миру». Рашизм – це фашизм, доведений до своєї максимальної нелогічності як культ безумства, як шизофашизм. Він виступає формою гіперімперіалізму сучасної Росії, для якої шовінізм, нацизм і геноцид стали природним виразом її імперської сутності.
Keywords: У статті розкривається процес перетворення сучасного політичного режиму в Росії на специфічну форму фашизму – рашизм. Значною мірою це обумовлено традицією російської державності, яка, хоч і зазнавала суттєвих трансформаційних змін протягом всієї історії, зберігала базові ознаки імперськості – авторитаризм, експансіонізм, примусове приєднання інших територій, культ держави і влади, міфологізовану історію, етнофобію тощо, які поступово перетворилися на стійку складову російської політичної культури і способу російського мислення. На теоретичному рівні це знайшло відображення в концепції «руського миру». Рашизм – це фашизм, доведений до своєї максимальної нелогічності як культ безумства, як шизофашизм. Він виступає формою гіперімперіалізму сучасної Росії, для якої шовінізм, нацизм і геноцид стали природним виразом її імперської сутності.

ОСОБИСТІСНЕ МАЙБУТНЄ ОЧИМА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ З ОКУПОВАНИХ ЧАСТИН ДОНБАСУ ТА АР КРИМ

Валерія Діброва

аспірант лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5707-9798

Anotation. Довготривала війна в Україні стала причиною вимушеної міграції великої кількості людей. Дані дослідження, які було зібрано до початку повномасштабного вторгнення, відображають ставлення до майбутнього переселенців з Донбасу та Криму. Сьогодні, коли жителі України змушені шукати безпечні місця в країні та за кордоном, висновки цього дослідження набувають ще більшого значення. Дослідження бачення ВПО свого майбутнього проводилося за допомогою методів незакінчених речень та письмового наративу. Метою дослідження було з’ясувати ставлення вимушених переселенців до власного майбутнього та визначити сфери життя, в яких відображається їх мотивація його будувати. Було визначено емоційну валентність ставлення ВПО до свого майбутнього, а також ключові теми, що характеризуються емоційним забарвленням. Серед таких тем: стосунки з іншими, нове житло, війна та окупація рідних міст респондентів. Аналіз мотиваційних об’єктів показує, що часова перспектива майбутнього ВПО є відкритою та невизначеною в часі. Виявлено наявність наслідків війни та вимушеного переселення як у протяжності майбутнього, так і у змісті мотивацій щодо майбутнього.
Keywords: Довготривала війна в Україні стала причиною вимушеної міграції великої кількості людей. Дані дослідження, які було зібрано до початку повномасштабного вторгнення, відображають ставлення до майбутнього переселенців з Донбасу та Криму. Сьогодні, коли жителі України змушені шукати безпечні місця в країні та за кордоном, висновки цього дослідження набувають ще більшого значення. Дослідження бачення ВПО свого майбутнього проводилося за допомогою методів незакінчених речень та письмового наративу. Метою дослідження було з’ясувати ставлення вимушених переселенців до власного майбутнього та визначити сфери життя, в яких відображається їх мотивація його будувати. Було визначено емоційну валентність ставлення ВПО до свого майбутнього, а також ключові теми, що характеризуються емоційним забарвленням. Серед таких тем: стосунки з іншими, нове житло, війна та окупація рідних міст респондентів. Аналіз мотиваційних об’єктів показує, що часова перспектива майбутнього ВПО є відкритою та невизначеною в часі. Виявлено наявність наслідків війни та вимушеного переселення як у протяжності майбутнього, так і у змісті мотивацій щодо майбутнього.

СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОГО ПРОТИБОРСТВА В КІБЕРНЕТИЧНІЙ СФЕРІ

Юлія Завгородня

кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3500-8638

Anotation. Політична діяльність є важливим елементом діяльності системи управління країни та системи глобальних відносин. В умовах цифровізації суспільства відбувається трансформація уявлень про політико-управлінські відносини. Тому, політичний розвиток набуває якісних змін, які сформовані сучасними вимогами від суспільства. Як правило, усі політичні рішення є наслідком викликів, які сформуватись на глобальному чи регіональному рівні відносин. Так само і питання політичної модернізації походить від бажань та потреб громадян, які реалізуються у вигляді конструктивних змін у відносинах між політичними суб’єктами та специфікою реалізації політичної діяльності. Важливу роль у реалізації політичної діяльності відіграє конфліктогенна урівноваженість в країні. Оскільки, цілі дисбалансу політичної системи та органів управління опираються на конфліктогенну ситуацію. Під «конфліктогенною урівноваженістю в державі» варто розуміти систему заходів, які попереджують конфлікти та систему заходів, які здійснюють стабілізаційні дії постконфліктного синдрому. Тому, в умовах збільшення можливостей для поширення інформації виникає потреба у збільшенні заходів щодо роботи з суспільством та органами управління щодо системи вчинків в напрямку відкритої комунікації та погодженням позицій сторін.
Keywords: Політична діяльність є важливим елементом діяльності системи управління країни та системи глобальних відносин. В умовах цифровізації суспільства відбувається трансформація уявлень про політико-управлінські відносини. Тому, політичний розвиток набуває якісних змін, які сформовані сучасними вимогами від суспільства. Як правило, усі політичні рішення є наслідком викликів, які сформуватись на глобальному чи регіональному рівні відносин. Так само і питання політичної модернізації походить від бажань та потреб громадян, які реалізуються у вигляді конструктивних змін у відносинах між політичними суб’єктами та специфікою реалізації політичної діяльності. Важливу роль у реалізації політичної діяльності відіграє конфліктогенна урівноваженість в країні. Оскільки, цілі дисбалансу політичної системи та органів управління опираються на конфліктогенну ситуацію. Під «конфліктогенною урівноваженістю в державі» варто розуміти систему заходів, які попереджують конфлікти та систему заходів, які здійснюють стабілізаційні дії постконфліктного синдрому. Тому, в умовах збільшення можливостей для поширення інформації виникає потреба у збільшенні заходів щодо роботи з суспільством та органами управління щодо системи вчинків в напрямку відкритої комунікації та погодженням позицій сторін.

ОСОБЛИВОСТІ РЕІНТЕГРАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: ПІДХІД QUADRUPLE HELIX

Тетяна Коленіченко

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної роботи Національного університету «Чернігівська політехніка» (Чернігів, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0357-7457

Anotation. У положеннях наукової статті здійснений аналіз наукових поглядів зарубіжних та вітчизняних вчених, які займалися вивченням процесу реінтеграції. Нами акцент зроблений на змістовному наповнені поняття «реінтеграція» з метою подальшого визначення особливостей даного процесу та його складових. Використання якісного методу дослідження фокус-груп дозволило нам виявити індивідуально-психологічні особливості ветеранів, які обумовлюють процес реінтеграції і впливають на його перебіг; потреби та проблеми ветеранів, що дозволило з’ясувати основні сфери життєдіяльності в яких виникають проблеми і окреслити коло потреб, які є незадоволеними і впливають на життєдіяльність ветерана. Виявлені індивідуально-психологічні особливості, потреби та проблеми ветеранів стали підґрунтям створення реінтеграційного середовища на основі концептуального підходу QUADRUPLE helix. Зазначений концептуальний підхід передбачає синергію всіх складових реінтеграційного середовища (влада, громада, бізнес, університет) через призму продукування інновацій з метою створення реінтеграційного середовища, яке б сприяло ефективному процесу реінтеграції ветеранів через призму задоволення їх потреб та проблем і з врахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей.
Keywords: У положеннях наукової статті здійснений аналіз наукових поглядів зарубіжних та вітчизняних вчених, які займалися вивченням процесу реінтеграції. Нами акцент зроблений на змістовному наповнені поняття «реінтеграція» з метою подальшого визначення особливостей даного процесу та його складових. Використання якісного методу дослідження фокус-груп дозволило нам виявити індивідуально-психологічні особливості ветеранів, які обумовлюють процес реінтеграції і впливають на його перебіг; потреби та проблеми ветеранів, що дозволило з’ясувати основні сфери життєдіяльності в яких виникають проблеми і окреслити коло потреб, які є незадоволеними і впливають на життєдіяльність ветерана. Виявлені індивідуально-психологічні особливості, потреби та проблеми ветеранів стали підґрунтям створення реінтеграційного середовища на основі концептуального підходу QUADRUPLE helix. Зазначений концептуальний підхід передбачає синергію всіх складових реінтеграційного середовища (влада, громада, бізнес, університет) через призму продукування інновацій з метою створення реінтеграційного середовища, яке б сприяло ефективному процесу реінтеграції ветеранів через призму задоволення їх потреб та проблем і з врахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей.

«ДЖОРДАНО БРУНО І ПАНТЕЇЗМ» У НАУКОВІЙ ТВОРЧОСТІ ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПСИХОЛОГА М. ГРОТА

Павло Нестеренко

аспірант кафедри загальної та практичної психології факультету психології та соціальної роботи Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (Ніжин, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8252-6879

Anotation. У даному історико-психологічному дослідженні продовжена робота по пошуку психологічних ідей в науковій спадщині М. Грота в контексті написання кандидатської дисертації аспірантом П. Нестеренком на тему «Психологічні ідеї творчості у науковій спадщині М.Я. Грота (1852–1899 рр.)». Мета статті – дослідити та проаналізувати психологічні ідеї видатного українського психолога М. Грота в його фундаментальній праці «Джордано Бруно і пантеїзм». На основі дослідження автор приходить до висновку, що методологією сучасної психології повинен стати пантеїзм Дж. Бруно, одним з аспектів якого є постулат про існування колективної надсвідомості всесвіту. Всі індивідуальні свідомості людей пов’язані з цією колективною надсвідомістю (аналогія з колективним несвідомим К. Юнга).
Keywords: У даному історико-психологічному дослідженні продовжена робота по пошуку психологічних ідей в науковій спадщині М. Грота в контексті написання кандидатської дисертації аспірантом П. Нестеренком на тему «Психологічні ідеї творчості у науковій спадщині М.Я. Грота (1852–1899 рр.)». Мета статті – дослідити та проаналізувати психологічні ідеї видатного українського психолога М. Грота в його фундаментальній праці «Джордано Бруно і пантеїзм». На основі дослідження автор приходить до висновку, що методологією сучасної психології повинен стати пантеїзм Дж. Бруно, одним з аспектів якого є постулат про існування колективної надсвідомості всесвіту. Всі індивідуальні свідомості людей пов’язані з цією колективною надсвідомістю (аналогія з колективним несвідомим К. Юнга).

СОЦІАЛЬНО-УПРАВЛІНСЬКІ ПРАКТИКИ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ

Василь Попович, Тетяна Новак

Василь Попович, доктор філософських наук, професор, професор кафедри соціальної роботи та психології Національний університет «Запорізька політехніка» (Запоріжжя, Україна)
Тетяна Новак, аспірантка кафедри соціальної роботи та психології Національний університет «Запорізька політехніка» (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9288-3765, ORCID ID: 0000-0002-1591-3094

Anotation. В статті визначено здійснено концептуальний аналіз поняття «соціально-управлінські практики» в контексті дослідження системи менеджменту соціальної роботи, що обумовлено об’єктивною потребою в розробленні сучасної моделі управління у сфері соціальної роботи. Представлено менеджмент соціальної роботи як практичну управлінську діяльність, як систему управління соціальною роботою на макро-, мезо- і мікрорівнях, як процес планування, мотивації, реалізації та контролю управлінських рішень. Соціально-управлінську практику визначено як соціальну взаємодію соціальних суб’єктів управління (індивідів, груп, спільнот, організацій, суспільства) у просторово-часовому вимірі, що забезпечує усталене функціонування й управління соціальними інститутами. Доведено, що соціально-управлінські практики в системі менеджменту соціальної роботи виступають як способи реалізації соціально-управлінських дій, що формуються в результаті взаємодій соціальних суб’єктів управління у сфері надання соціальних послуг, які реалізуються у когнітивно-інтерпретаційному, ціннісно-мотиваційному, організаційно-процесуальному, комунікативному і діяльнісно-поведінковому вимірах.
Keywords: В статті визначено здійснено концептуальний аналіз поняття «соціально-управлінські практики» в контексті дослідження системи менеджменту соціальної роботи, що обумовлено об’єктивною потребою в розробленні сучасної моделі управління у сфері соціальної роботи. Представлено менеджмент соціальної роботи як практичну управлінську діяльність, як систему управління соціальною роботою на макро-, мезо- і мікрорівнях, як процес планування, мотивації, реалізації та контролю управлінських рішень. Соціально-управлінську практику визначено як соціальну взаємодію соціальних суб’єктів управління (індивідів, груп, спільнот, організацій, суспільства) у просторово-часовому вимірі, що забезпечує усталене функціонування й управління соціальними інститутами. Доведено, що соціально-управлінські практики в системі менеджменту соціальної роботи виступають як способи реалізації соціально-управлінських дій, що формуються в результаті взаємодій соціальних суб’єктів управління у сфері надання соціальних послуг, які реалізуються у когнітивно-інтерпретаційному, ціннісно-мотиваційному, організаційно-процесуальному, комунікативному і діяльнісно-поведінковому вимірах.

ДЕРЖАВНА ҐЕНДЕРНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Юлія Намазова

аспірантка кафедри публічного управління та адміністрування Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0466-6005

Anotation. У статті автором наголошується, що в Україні, у відповідності до норм міжнародного права, заборонено будь які прояви дискримінації, а адаптація державної політики до Цілей сталого розвитку сприяє інтеграції ґендерного підходу до основ державної політики. Визначено, що територіальна громада у умовах реформи децентралізації є складовою конституційного ладу та виступає базовим важелем дотримання прав і свобод людини і громадянина, у тому числі – ґендерної рівності. Реформа децентралізації автором позиціонується однією із форм посилення демократизації суспільства, що передбачає забезпечення доступності публічних послуг для усіх мешканців територіальної громади через втілення доктрини належного врядування. Обгрунтовано сутність ґендерно чутливих послуг в умовах децентралізації. Визначено, що громада ефективніше забезпечує аналіз потреб своїх мешканців чим може забезпечити надання ґендерно чутливих послуг. Автором узагальнено пропозиції по інтегруванню пріоритетних напрямків у реалізації державної ґендерної політики в умовах децентралізації.
Keywords: У статті автором наголошується, що в Україні, у відповідності до норм міжнародного права, заборонено будь які прояви дискримінації, а адаптація державної політики до Цілей сталого розвитку сприяє інтеграції ґендерного підходу до основ державної політики. Визначено, що територіальна громада у умовах реформи децентралізації є складовою конституційного ладу та виступає базовим важелем дотримання прав і свобод людини і громадянина, у тому числі – ґендерної рівності. Реформа децентралізації автором позиціонується однією із форм посилення демократизації суспільства, що передбачає забезпечення доступності публічних послуг для усіх мешканців територіальної громади через втілення доктрини належного врядування. Обгрунтовано сутність ґендерно чутливих послуг в умовах децентралізації. Визначено, що громада ефективніше забезпечує аналіз потреб своїх мешканців чим може забезпечити надання ґендерно чутливих послуг. Автором узагальнено пропозиції по інтегруванню пріоритетних напрямків у реалізації державної ґендерної політики в умовах децентралізації.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАХИСТУ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УКРАЇНІ ТА НАПРЯМИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ

Ярослав Страхніцький

аспірант кафедри публічного управління та адміністрування Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3066-0961

Anotation. У положеннях наукової статті автор проводить аналіз нормативно правової бази та праць науковців щодо сучасних аспектів державної політики захисту критичної інфраструктури в Україні та напрями її удосконалення в умовах війни. У результаті аналізу нормативно-правових актів узагальнено рівні управління, відповідальні органи та загальний склад суб’єктів національної системи захисту критичної інфраструктури. У практичній реалізації архітектури національної безпеки ідентифіковано квадрокомплекс автономних державних систем захисту. Відзначається, що національна нормативно-правова база в її теперішньому вигляді не може бути надійною основою для розробки і реалізації планів і процедур координації дій, взаємодії та обміну інформацією між існуючими в Україні системами захисту, безпеки та кризового реагування. Виявлені інституційні прогалини у діяльності суб’єктів безпеки критичної інфраструктури запропоновано усунути на основі імплементації окремих елементів закордонної практики захисту об’єктів критичної інфраструктури. Особлива увага приділено ідеї забезпечення стійкості критичної інфраструктури.
Keywords: У положеннях наукової статті автор проводить аналіз нормативно правової бази та праць науковців щодо сучасних аспектів державної політики захисту критичної інфраструктури в Україні та напрями її удосконалення в умовах війни. У результаті аналізу нормативно-правових актів узагальнено рівні управління, відповідальні органи та загальний склад суб’єктів національної системи захисту критичної інфраструктури. У практичній реалізації архітектури національної безпеки ідентифіковано квадрокомплекс автономних державних систем захисту. Відзначається, що національна нормативно-правова база в її теперішньому вигляді не може бути надійною основою для розробки і реалізації планів і процедур координації дій, взаємодії та обміну інформацією між існуючими в Україні системами захисту, безпеки та кризового реагування. Виявлені інституційні прогалини у діяльності суб’єктів безпеки критичної інфраструктури запропоновано усунути на основі імплементації окремих елементів закордонної практики захисту об’єктів критичної інфраструктури. Особлива увага приділено ідеї забезпечення стійкості критичної інфраструктури.

ОБОВ’ЯЗОК ЗАХИЩАТИ ВІТЧИЗНУ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄС (НА ПРИКЛАДІ НІМЕЧЧИНИ): ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анжеліка Баран

доцент кафедри міжнародного права та міграційної політики Західноукраїнського національного університету (Тернопіль, Україна), науковий співробітник Оснабрюцького університету (Німеччина, Оснабрюк)

ORCID ID: 0000-0003-2134-1325

Anotation. У статті розглянуто історико-правовий аспект формування та розвитку конституційного обов’язку захисту Вітчизни в Україні та Німеччині. Розглянуто поетапне формування військового обов’язку в нашій державі. Визначено основні завдання, які гостро постають сьогодні у звязку з війною, яку Росія розпочала 24 лютого 2022 року. Обґрунтовано особливості військової служби у Німеччині.
Keywords: У статті розглянуто історико-правовий аспект формування та розвитку конституційного обов’язку захисту Вітчизни в Україні та Німеччині. Розглянуто поетапне формування військового обов’язку в нашій державі. Визначено основні завдання, які гостро постають сьогодні у звязку з війною, яку Росія розпочала 24 лютого 2022 року. Обґрунтовано особливості військової служби у Німеччині.

ЕВОЛЮЦІЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ ІНІЦІАТИВИ ЩОДО ПОРЯДКУ СКАСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ ПІДОЗРЮВАНИМ, ОБВИНУВАЧЕНИМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ЗА ПРИЗОВОМ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, НА ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД АБО ЙОГО ЗМІНИ З ІНШИХ ПІДСТАВ

Інна Безух, Любов Омельчук

Інна Безух, аспірант кафедри кримінальної юстиції Навчально-наукового інституту права Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)
Любов Омельчук, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінальної юстиції Навчально-наукового інституту права Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0654-4028, ORCID ID: 0000-0002-2457-0118

Anotation. У статті проаналізовано внесені законодавцем зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Наведено та проаналізовано судову практику в умовах воєнного стану щодо застосування ст. 616 КПК України, а також особливостей заміни запобіжного заходу з інших підстав, пов’язаних із воєнним станом і бойовими діями. Запропоновано передбачити у ст. 616 КПК вимогу щодо набрання законної сили ухвали в день призову підозрюваного, обвинуваченого на військову службу. Також звернено увагу на необхідність внесення змін до КПК України щодо можливості звернення до слідчого судді, суду як сторони захисту так і підозрюваним, обвинуваченим з клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Keywords: У статті проаналізовано внесені законодавцем зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Наведено та проаналізовано судову практику в умовах воєнного стану щодо застосування ст. 616 КПК України, а також особливостей заміни запобіжного заходу з інших підстав, пов’язаних із воєнним станом і бойовими діями. Запропоновано передбачити у ст. 616 КПК вимогу щодо набрання законної сили ухвали в день призову підозрюваного, обвинуваченого на військову службу. Також звернено увагу на необхідність внесення змін до КПК України щодо можливості звернення до слідчого судді, суду як сторони захисту так і підозрюваним, обвинуваченим з клопотанням про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.

ПРЕДМЕТ ВВЕЗЕННЯ, ВИГОТОВЛЕННЯ, ЗБУТУ І РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПОРНОГРАФІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ

Віталій Варфоломєєв

здобувач Донецького державного університету внутрішніх справ (Кропивницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1378-7175

Anotation. В статті розглядається сутність та зміст порнографічних предметів. Автор звертає увагу на дискусійність визначення відсутності культурної, наукової, художньої та історичної цінності як ознаки порнографії, що зумовлено наявністю низки інших предметів та продуктів сексуального та еротичного характеру, які не можуть бути оцінені з точки зору їх цінності, при цьому вони не мають специфіки порнографії, про що також зазначено у Законі України «Про захист суспільної моралі». Вказано на потенційну небезпеку порнографічних предметів для осіб, які їх переглядають з точки зору деморалізації, а також формування насильницької поведінки. Юридична оцінка предметів порнографії потребує чітко визначених критеріїв, які нададуть можливість органам досудового розслідування, а також експертним установам, які проводитимуть судово-мистецтвознавчу експертизу розмежовувати продукцію, яка містить сексуальний характер та визначати ступінь суспільної небезпеки діянь, які пов’язані із її обігом.
Keywords: В статті розглядається сутність та зміст порнографічних предметів. Автор звертає увагу на дискусійність визначення відсутності культурної, наукової, художньої та історичної цінності як ознаки порнографії, що зумовлено наявністю низки інших предметів та продуктів сексуального та еротичного характеру, які не можуть бути оцінені з точки зору їх цінності, при цьому вони не мають специфіки порнографії, про що також зазначено у Законі України «Про захист суспільної моралі». Вказано на потенційну небезпеку порнографічних предметів для осіб, які їх переглядають з точки зору деморалізації, а також формування насильницької поведінки. Юридична оцінка предметів порнографії потребує чітко визначених критеріїв, які нададуть можливість органам досудового розслідування, а також експертним установам, які проводитимуть судово-мистецтвознавчу експертизу розмежовувати продукцію, яка містить сексуальний характер та визначати ступінь суспільної небезпеки діянь, які пов’язані із її обігом.

ФОРМИ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НА ПРАКТИЦІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Павло Гарасим

кандидат юридичних наук, докторант Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0336-4710

Anotation. У статті здійснено аналіз закріплених у законі форм здійснення громадського контролю за процесом виконання – відбування покарань України, визначено проблеми їх реалізації на практиці та розроблені авторські науково обґрунтовані шляхи їх вирішення по суті. Так, вивчення змісту нормативно-правових актів, що стосуються правових підстав, порядку і форм проведення громадського контролю за дотриманням прав засуджених у ході виконання кримінальних покарань, вказує на те, що ця діяльність є малоефективною, беззмістовною та безсистемною у силу існуючих у законодавчих актах України правових прогалин і колізій, без усунення яких практично неможливо підвищити рівень охорони та захисту визначених у законі всіх без винятку змістовних елементів правового статусу осіб, які тримаються в установах виконання покарань.
Keywords: У статті здійснено аналіз закріплених у законі форм здійснення громадського контролю за процесом виконання – відбування покарань України, визначено проблеми їх реалізації на практиці та розроблені авторські науково обґрунтовані шляхи їх вирішення по суті. Так, вивчення змісту нормативно-правових актів, що стосуються правових підстав, порядку і форм проведення громадського контролю за дотриманням прав засуджених у ході виконання кримінальних покарань, вказує на те, що ця діяльність є малоефективною, беззмістовною та безсистемною у силу існуючих у законодавчих актах України правових прогалин і колізій, без усунення яких практично неможливо підвищити рівень охорони та захисту визначених у законі всіх без винятку змістовних елементів правового статусу осіб, які тримаються в установах виконання покарань.

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ

Роман Голобутовський

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри загальноправових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх спав (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4670-5407

Anotation. Стаття присвячена вивченню проблемних питань та шляхів їх вирішення у сфері адміністративно-правового регулювання гуманітарної допомоги. Зазначено, що реагуючи на виклики, пов’язані із війною у крані, держава почала оперативно вирішувати питання створення необхідних організаційних, правових, технічних та інших умов для найшвидшого забезпечення тих, хто потребує, гуманітарною допомогою. Звертається увага на те, що створено законодавство, яке регулює питання надання гуманітарної допомоги. За останній рік керівництво країни вжило суттєвих заходів для того, щоб адаптувати його положення до умов воєнного стану. Актуалізується питання необхідності створення дієвого та ефективного механізму надання гуманітарної допомоги. Обґрунтовується, що сьогодні залишається недостатньо врегульованою процедура розподілу гуманітарної допомоги, що в свою чергу створює чисельні корупційні ризики: відомостей щодо змісту вантажів, розподілу гуманітарної допомоги на види у загальному доступі немає, що також потребує вирішення на законодавчому рівні.
Keywords: Стаття присвячена вивченню проблемних питань та шляхів їх вирішення у сфері адміністративно-правового регулювання гуманітарної допомоги. Зазначено, що реагуючи на виклики, пов’язані із війною у крані, держава почала оперативно вирішувати питання створення необхідних організаційних, правових, технічних та інших умов для найшвидшого забезпечення тих, хто потребує, гуманітарною допомогою. Звертається увага на те, що створено законодавство, яке регулює питання надання гуманітарної допомоги. За останній рік керівництво країни вжило суттєвих заходів для того, щоб адаптувати його положення до умов воєнного стану. Актуалізується питання необхідності створення дієвого та ефективного механізму надання гуманітарної допомоги. Обґрунтовується, що сьогодні залишається недостатньо врегульованою процедура розподілу гуманітарної допомоги, що в свою чергу створює чисельні корупційні ризики: відомостей щодо змісту вантажів, розподілу гуманітарної допомоги на види у загальному доступі немає, що також потребує вирішення на законодавчому рівні.

ДИСКУСІЇ ЩОДО СИСТЕМИ СУБ’ЄКТІВ, ЯКІ ВПОВНОВАЖЕНІ ПРИТЯГУВАТИ ОСІБ ДО АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Катерина Дубова

здобувачка третього (освітньо-наукового) рівня освіти кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1098-9620

Anotation. В статті були проаналізовані прогностичні думки вчених про перспективи розвитку системи суб’єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності. З’ясовано, що в науковій літературі представлено чимало цікавих і достатньо аргументованих наукових позицій щодо системи суб’єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності, в яких пропонується прогностичне бачення її розвитку. Відзначено, що з середини минулого століття коло органів та посадових осіб, які вправі накладати на правопорушників адміністративні стягнення, постійно розширювалось і являє собою сьогодні громіздку, штучну та малоефективну конструкцію. Зроблено висновок, що найбільш розповсюдженими прогностичними уявленнями про систему суб’єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності, є наступні: 1) передати всі адміністративно-юрисдикційні повноваження судам; 2) виключити із системи юрисдикційних органів адміністративні комісії та обмежити юрисдикційні повноваження органів місцевого самоврядування; 3) залишити розгалужену систему органів та посадових осіб, які мають право накладати адміністративні стягнення, але з визначенням основного юрисдикційного органу, який би розглядав переважну кількість справ про адміністративні правопорушення. При цьому, таким основним юрисдикційним органом, в одних випадках, повинен, на думку вчених, стати суд, в інших – спеціалізований юрисдикційний орган виконавчої влади.
Keywords: В статті були проаналізовані прогностичні думки вчених про перспективи розвитку системи суб’єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності. З’ясовано, що в науковій літературі представлено чимало цікавих і достатньо аргументованих наукових позицій щодо системи суб’єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності, в яких пропонується прогностичне бачення її розвитку. Відзначено, що з середини минулого століття коло органів та посадових осіб, які вправі накладати на правопорушників адміністративні стягнення, постійно розширювалось і являє собою сьогодні громіздку, штучну та малоефективну конструкцію. Зроблено висновок, що найбільш розповсюдженими прогностичними уявленнями про систему суб’єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності, є наступні: 1) передати всі адміністративно-юрисдикційні повноваження судам; 2) виключити із системи юрисдикційних органів адміністративні комісії та обмежити юрисдикційні повноваження органів місцевого самоврядування; 3) залишити розгалужену систему органів та посадових осіб, які мають право накладати адміністративні стягнення, але з визначенням основного юрисдикційного органу, який би розглядав переважну кількість справ про адміністративні правопорушення. При цьому, таким основним юрисдикційним органом, в одних випадках, повинен, на думку вчених, стати суд, в інших – спеціалізований юрисдикційний орган виконавчої влади.

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ВИЗНАННЯ СПАДЩИНИ ВІДУМЕРЛОЮ

Араік Кочкадамян

здобувач наукового ступеня доктора філософії кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1075-7360

Anotation. Статтю присвячено з’ясуванню поняття та сутності окремого провадження, у порядку якого розглядаються справи про визнання спадщини відумерлою. Акцентовано, що окремому провадженню у справах про визнання спадщини відумерлою характерна різна сутність і специфічна матеріально-правова природа, яка визначається певними особливостями об’єктів й способів судового захисту. Констатовано, що таким справам притаманні особливості суб’єктного складу учасників, предмета судової діяльності та процесуального порядку розгляду й вирішення справ. До об’єктів судового захисту в окремому провадженні у справах про визнання спадщини відумерлою віднесено як законні інтереси, так і неоспорювані суб’єктивні права фізичних, юридичних осіб або держави. Визначено способи захисту прав та інтересів в окремому провадженні у справах про визнання спадщини відумерлою, що передбачають підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Keywords: Статтю присвячено з’ясуванню поняття та сутності окремого провадження, у порядку якого розглядаються справи про визнання спадщини відумерлою. Акцентовано, що окремому провадженню у справах про визнання спадщини відумерлою характерна різна сутність і специфічна матеріально-правова природа, яка визначається певними особливостями об’єктів й способів судового захисту. Констатовано, що таким справам притаманні особливості суб’єктного складу учасників, предмета судової діяльності та процесуального порядку розгляду й вирішення справ. До об’єктів судового захисту в окремому провадженні у справах про визнання спадщини відумерлою віднесено як законні інтереси, так і неоспорювані суб’єктивні права фізичних, юридичних осіб або держави. Визначено способи захисту прав та інтересів в окремому провадженні у справах про визнання спадщини відумерлою, що передбачають підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА НЕПОРУШНІСТЬ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Іван Ліщина

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3724-1868

Anotation. Досліджуються особливості закріплення принципу непорушності права власності в Конституції України, в Цивільному кодексі України та в Господарському кодексі України і на основі проведеного дослідження робиться висновок про відсутність єдиного законодавчого підходу до розуміння його змісту. Аналізуються та порівнюються наукові підходи до розуміння правової природи та сутності даного принципу в загальній теорії права, а також в кримінальному процесуальному, конституційному та цивільному праві. На основі проведеного порівняльно-правового аналізу наукових дефініцій звертається увага на той факт, що більшість сучасних науковців, розкриваючи зміст принципу непорушності права власності, ігнорують значення норм адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства не лише в регулюванні аналізованого права, але й у визначенні його меж та встановленні винятків із загального правила про його непорушність.
Keywords: Досліджуються особливості закріплення принципу непорушності права власності в Конституції України, в Цивільному кодексі України та в Господарському кодексі України і на основі проведеного дослідження робиться висновок про відсутність єдиного законодавчого підходу до розуміння його змісту. Аналізуються та порівнюються наукові підходи до розуміння правової природи та сутності даного принципу в загальній теорії права, а також в кримінальному процесуальному, конституційному та цивільному праві. На основі проведеного порівняльно-правового аналізу наукових дефініцій звертається увага на той факт, що більшість сучасних науковців, розкриваючи зміст принципу непорушності права власності, ігнорують значення норм адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства не лише в регулюванні аналізованого права, але й у визначенні його меж та встановленні винятків із загального правила про його непорушність.

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ УМОВ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЗАВДАНОЇ ПРАЦІВНИКОМ

Валентин Мельник

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри правових основ господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9348-8444

Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства України, встановлено коло умов відшкодування шкоди завданої працівником, а також надано їх змістовну характеристику. Доведено, що всі окреслені у статті умови не можна розглядати відокремлено, адже вони є взаємозалежними та доповнюють одне одного, фактично, в своїй сукупності вони утворюють юридичний склад правопорушення майнового характеру.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства України, встановлено коло умов відшкодування шкоди завданої працівником, а також надано їх змістовну характеристику. Доведено, що всі окреслені у статті умови не можна розглядати відокремлено, адже вони є взаємозалежними та доповнюють одне одного, фактично, в своїй сукупності вони утворюють юридичний склад правопорушення майнового характеру.

УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В МЕХАНІЗМІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ

Євгенія Мінакова, Ігор Наливайко

Євгенія Мінакова, кандидат юридичних наук, доцент кафедри загальноправових дисциплін Навчально-наукового інституту права та інноваційної освіти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)
Ігор Наливайко, викладач кафедри загальноправових дисциплін Навчально-наукового інституту права та інноваційної освіти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3823-3072, ORCID ID: 0000-0003-1532-2996

Anotation. У статті розкрито роль інститутів громадянського суспільства у запобіганні і протидії корупції в органах публічної влади. Доведено, що дієвими є ті механізми протидії та запобігання корупції, що на пріоритетне місце ставлять залучення громадськості. Останні події в країні показали, що багато змін до законодавства відбуваються без участі громадськості. Більшість із цих змін стосуються запобігання корупції. Залучення громадськості до цього процесу дозволяє створити більш стабільну та ефективну систему протидії корупції. Крім того, залучення громадськості дозволяє протидіяти корупції у всіх її проявах: службових правопорушеннях, зловживанні владою та розкраданні майня. Незважаючи на те, що останнім часом все більше людей залучаються до громадської участі, все ще існує скептицизм щодо її ефективності. Методи та інструменти, які використовує громадськість у боротьбі з корупцією, є динамічними та часто змінюються. Останнім часом адвокація та лобіювання вважаються провідними. Крім того, ведеться пошук нових інструментів запобігання корупції.
Keywords: У статті розкрито роль інститутів громадянського суспільства у запобіганні і протидії корупції в органах публічної влади. Доведено, що дієвими є ті механізми протидії та запобігання корупції, що на пріоритетне місце ставлять залучення громадськості. Останні події в країні показали, що багато змін до законодавства відбуваються без участі громадськості. Більшість із цих змін стосуються запобігання корупції. Залучення громадськості до цього процесу дозволяє створити більш стабільну та ефективну систему протидії корупції. Крім того, залучення громадськості дозволяє протидіяти корупції у всіх її проявах: службових правопорушеннях, зловживанні владою та розкраданні майня. Незважаючи на те, що останнім часом все більше людей залучаються до громадської участі, все ще існує скептицизм щодо її ефективності. Методи та інструменти, які використовує громадськість у боротьбі з корупцією, є динамічними та часто змінюються. Останнім часом адвокація та лобіювання вважаються провідними. Крім того, ведеться пошук нових інструментів запобігання корупції.

КАТЕГОРІЯ ОСІБ, ЩОДО ЯКИХ МОЖУТЬ БУТИ ЗАСТОСОВАНІ ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО / ПСИХІАТРИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Віра Навроцька

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3407-7984

Anotation. У статті констатовано, що у Кримінальному та у Кримінальному процесуальному кодексах України дуже суперечливо регламентовано питання про те, щодо яких осіб можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. З метою узгодження положення цих обох кодексів та із урахуванням напрацювань розробників нового проекту Кримінального кодексу України, норм вітчизняного закону «Про психіатричну допомогу, а також з огляду на висловлені в юридичній літературі та на практиці критичні підходи до положень, викладених в кожному із цих нормативно-правових актів та у проекті, запропоновано низку змін та доповнень до чинного законодавства.
Keywords: У статті констатовано, що у Кримінальному та у Кримінальному процесуальному кодексах України дуже суперечливо регламентовано питання про те, щодо яких осіб можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. З метою узгодження положення цих обох кодексів та із урахуванням напрацювань розробників нового проекту Кримінального кодексу України, норм вітчизняного закону «Про психіатричну допомогу, а також з огляду на висловлені в юридичній літературі та на практиці критичні підходи до положень, викладених в кожному із цих нормативно-правових актів та у проекті, запропоновано низку змін та доповнень до чинного законодавства.

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА У СПРАВАХ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ НАРОДЖЕННЯ АБО СМЕРТІ ОСОБИ

Андрій Петровський, Євген Болюбаш

Андрій Петровський, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
Євген Болюбаш, здобувач наукового ступеня доктора філософії кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8607-282X, ORCID ID: 0000-0002-9331-9461

Anotation. У статті досліджено теоретико-правові основи інституту цивільного судочинства у справах про встановлення факту народження або смерті особи. Встановлення таких фактів здійснюється в порядку окремого провадження, особливістю якого є його спрямування на з’ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Констатовано, що неможливість створення державою доступного механізму встановлення фактів на відповідній території призводить до того, що особа не матиме змоги скористатись адміністративним порядком реєстрації народження чи смерті, що ускладнить реалізацію нею низки своїх громадянських і цивільних прав, зокрема права на спадкування, на соціальні виплати, на громадянство та інших.
Keywords: У статті досліджено теоретико-правові основи інституту цивільного судочинства у справах про встановлення факту народження або смерті особи. Встановлення таких фактів здійснюється в порядку окремого провадження, особливістю якого є його спрямування на з’ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Констатовано, що неможливість створення державою доступного механізму встановлення фактів на відповідній території призводить до того, що особа не матиме змоги скористатись адміністративним порядком реєстрації народження чи смерті, що ускладнить реалізацію нею низки своїх громадянських і цивільних прав, зокрема права на спадкування, на соціальні виплати, на громадянство та інших.

СВОБОДА ДОГОВОРУ ЯК ОСНОВА ВІЛЬНОГО РИНКУ. НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Аліна Устименко

аспірантка Державної установи «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8567-1820

Anotation. Дослідження актуалізує питання визначення правової природи свободи договору в господарському праві України з урахуванням інтеграційних процесів із внутрішнім ринком ЄС. В роботі пропонується підхід, за яким свобода договору розглядається не тільки як суб’єктивне право (правомочність) чи принцип, а й як основа вільного ринку. Це дозволяє виділити особливості змісту цієї категорії в господарському обороті та обґрунтувати доцільність застосування свободи договору в господарських зобов’язаннях. З цією метою в роботі було: охарактеризовано європейський підхід до законодавчого закріплення свободи договору та її обмежень; наведено підстави обмежень в господарському праві України; розмежовано поняття обмеження свободи договору та втручання держави в договірні відносини учасників господарського обороту.
Keywords: Дослідження актуалізує питання визначення правової природи свободи договору в господарському праві України з урахуванням інтеграційних процесів із внутрішнім ринком ЄС. В роботі пропонується підхід, за яким свобода договору розглядається не тільки як суб’єктивне право (правомочність) чи принцип, а й як основа вільного ринку. Це дозволяє виділити особливості змісту цієї категорії в господарському обороті та обґрунтувати доцільність застосування свободи договору в господарських зобов’язаннях. З цією метою в роботі було: охарактеризовано європейський підхід до законодавчого закріплення свободи договору та її обмежень; наведено підстави обмежень в господарському праві України; розмежовано поняття обмеження свободи договору та втручання держави в договірні відносини учасників господарського обороту.

СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ КОНФІДЕНЦІЙНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Юлія Шишацька

аспірантка третього року кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4731-5769

Anotation. В статті автор досліджує законодавче регулювання використання конфіденційного співробітництва в різних країнах світу. Так, було зроблено аналіз законодавства США, відповідно до якого обов’язковою умовою застосування конфіденційного співробітництва є укладання контракту між прокурором та особою, яку він залучає. Також автор робить висновок, що низка зарубіжних країн активно використовує конфіденційне не лише для розслідування кримінальних правопорушень, а і в інших сферах життєдіяльності. Такий підхід дозволив популяризувати серед населення важливість повідомлення про будь-які порушення (в тому числі і корупційні) відповідним уповноваженим органам. Також велика кількість країн робить значний наголос на нормативному закріплення безпеки конфідентів, гарантуючи їм захист від незаконного переслідування як в межах кримінального провадження, так і на робочому місці.
Keywords: В статті автор досліджує законодавче регулювання використання конфіденційного співробітництва в різних країнах світу. Так, було зроблено аналіз законодавства США, відповідно до якого обов’язковою умовою застосування конфіденційного співробітництва є укладання контракту між прокурором та особою, яку він залучає. Також автор робить висновок, що низка зарубіжних країн активно використовує конфіденційне не лише для розслідування кримінальних правопорушень, а і в інших сферах життєдіяльності. Такий підхід дозволив популяризувати серед населення важливість повідомлення про будь-які порушення (в тому числі і корупційні) відповідним уповноваженим органам. Також велика кількість країн робить значний наголос на нормативному закріплення безпеки конфідентів, гарантуючи їм захист від незаконного переслідування як в межах кримінального провадження, так і на робочому місці.

ПРОБЛЕМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Юлія Князєва

здобувач кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0009-0009-7913-6800

Anotation. У статті проаналізовано проблеми адміністративно-правового регулювання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за законодавством України в умовах воєнного стану. Запропоновано умовно поділяти проблеми адміністративно-правового регулювання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування саме в умовах воєнного стану на декілька груп (нормативного, процедурного, економічного, соціального характеру). Акцентовано увагу на пошуку оптимальних шляхів вирішення таких проблем, у тому числі і післявоєнний період, зокрема: систематизація законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування з метою належного нормативно-правового забезпечення відповідних процедур; консолідація та координація роботи органів публічного адміністрування та правоохоронних органів, які мають повноваження в означеній сфері; розробка алгоритму чітких дій для всіх учасників процедур щодо влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; залучення міжнародних організацій з метою захисту прав дитини; розробка державної цільової соціальної програми з метою створення умов для реалізації державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; відповідне врахування видатків у державному бюджеті України, місцевих бюджетах; вироблення єдиної державної стратегії щодо відновлення фізичного, психічного здоров’я дітей внаслідок воєнних дій, забезпечення соціальної адаптації у зв’язку з переїздом, евакуацією, надання допомоги і підтримки.
Keywords: У статті проаналізовано проблеми адміністративно-правового регулювання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за законодавством України в умовах воєнного стану. Запропоновано умовно поділяти проблеми адміністративно-правового регулювання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування саме в умовах воєнного стану на декілька груп (нормативного, процедурного, економічного, соціального характеру). Акцентовано увагу на пошуку оптимальних шляхів вирішення таких проблем, у тому числі і післявоєнний період, зокрема: систематизація законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування з метою належного нормативно-правового забезпечення відповідних процедур; консолідація та координація роботи органів публічного адміністрування та правоохоронних органів, які мають повноваження в означеній сфері; розробка алгоритму чітких дій для всіх учасників процедур щодо влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; залучення міжнародних організацій з метою захисту прав дитини; розробка державної цільової соціальної програми з метою створення умов для реалізації державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; відповідне врахування видатків у державному бюджеті України, місцевих бюджетах; вироблення єдиної державної стратегії щодо відновлення фізичного, психічного здоров’я дітей внаслідок воєнних дій, забезпечення соціальної адаптації у зв’язку з переїздом, евакуацією, надання допомоги і підтримки.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ЗУПИНКИ, СТОЯНКИ, ПАРКУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЗАФІКСОВАНИХ В РЕЖИМІ ФОТОЗЙОМКИ: УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Юрій Григорчак

здобувач, Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0009-0009-8521-7922

Anotation. У статті з’ясовані погляди науковців щодо адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки. Досліджено чинне законодавство та запропоновано внести зміни до нього. Встановлено, що адміністративна відповідальність за порушення правил стоянки, зупинки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки, характеризується певними дискусійними положеннями та особливостями, зокрема: існує спрощений порядок накладення адміністративного стягнення; порушення принципів презумпції невинуватості, індивідуалізації покарання; запроваджується звільнення від адміністративної відповідальності в залежності від вчинення активних дій іншими особами (водій, відмінний від власника, звертається до уповноваженого органу із заявою про вчинення ним правопорушення та надає згоду на притягнення його до відповідальності); обмежується право на правову допомогу, подачу доказів під час розгляду справи; тощо.
Keywords: У статті з’ясовані погляди науковців щодо адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки. Досліджено чинне законодавство та запропоновано внести зміни до нього. Встановлено, що адміністративна відповідальність за порушення правил стоянки, зупинки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки, характеризується певними дискусійними положеннями та особливостями, зокрема: існує спрощений порядок накладення адміністративного стягнення; порушення принципів презумпції невинуватості, індивідуалізації покарання; запроваджується звільнення від адміністративної відповідальності в залежності від вчинення активних дій іншими особами (водій, відмінний від власника, звертається до уповноваженого органу із заявою про вчинення ним правопорушення та надає згоду на притягнення його до відповідальності); обмежується право на правову допомогу, подачу доказів під час розгляду справи; тощо.

ПОБУТОВО-СІМЕЙНІ КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ

Лілія Городинська

викладач Вінницького фахового коледжу економіки та підприємництва Західноукраїнського національного університету, (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3440-9755

Anotation. Стаття присвячена важливому малодослідженому аспекту розвитку етикетної культури на українських землях – побутово-сімейним культурним практикам козацької старшини XVII–XVIII століть. Основними джерелами нашого дослідження стали матеріали сучасників тих подій. Встановлено, що у побутово-сімейних культурних практиках козацького старшинського середовища ХVІІ–ХVІІІ століть значна увага приділялася манерам (шанобливому ввічливому звертанню, спілкуванню під час застіль), зовнішньому вигляду (одягу, прикрасам). Певних трансформацій впродовж досліджуваного періоду зазнавала гастрономічна культура. Розвинулися риси сімейної та релігійної обрядовості. При цьому спостерігалися й суттєві іноземні (переважно французькі) впливи на козацьку традицію. Насамперед, мова йде про влаштування святкових прийомів, балів, запозичення різноманітних страв, напоїв, використання посуду, носіння одягу. Значно скромнішими були практики етикетної культури простого люду.
Keywords: Стаття присвячена важливому малодослідженому аспекту розвитку етикетної культури на українських землях – побутово-сімейним культурним практикам козацької старшини XVII–XVIII століть. Основними джерелами нашого дослідження стали матеріали сучасників тих подій. Встановлено, що у побутово-сімейних культурних практиках козацького старшинського середовища ХVІІ–ХVІІІ століть значна увага приділялася манерам (шанобливому ввічливому звертанню, спілкуванню під час застіль), зовнішньому вигляду (одягу, прикрасам). Певних трансформацій впродовж досліджуваного періоду зазнавала гастрономічна культура. Розвинулися риси сімейної та релігійної обрядовості. При цьому спостерігалися й суттєві іноземні (переважно французькі) впливи на козацьку традицію. Насамперед, мова йде про влаштування святкових прийомів, балів, запозичення різноманітних страв, напоїв, використання посуду, носіння одягу. Значно скромнішими були практики етикетної культури простого люду.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ВИЩОЇ РАДИ ПРАВОСУДДЯ

Наталія Кастрова

здобувачка Закладу вищої освіти «Міжнародний університет бізнесу і права» (Херсон, Україна)

ORCID ID: 0009-0001-0770-9966

Anotation. Статтю присвячено дослідженню особливостей правового статусу Вищої ради правосуддя. Автор здійснює комплексний аналіз чинного національного та міжнародного законодавства, а також відповідної правової доктрини в аспекті аналізу обраної проблематики. У межах цього наукового дослідження визначається доктринальний зміст категорії «правовий статус», і навіть різниця останнього стосовно різних суб'єктів. Автор особливу увагу зосереджує на аналізі правового статусу суб'єктів публічного адміністрування, та здійснює його визначення через призму категорії «повноваження». В рамках цієї наукової спадщини закріплюється авторське бачення поділу повноважень Вищої ради правосуддя на окремі різновиди, при цьому кожен із різновидів повноважень був окремим об'єктом доктринального аналізу. Встановлюються, що повноваження Вищої ради правосуддя є багатоаспектними, диференційованими, але водночас єдиними, опосередковує особливості правового статусу інституції, яку ми розглядаємо. У результаті даного дослідження нами було встановлено, що правовий статус Вищої ради правосуддя – це багатоаспектна, диференційована категорія, котра здебільшого визначається шляхом аналізу ознак, а також повноваження даної інституції, та наділяється особливим правовим змістом. В результаті проведеного дослідження автором було сформовано висновки, що мають прикладний характер.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню особливостей правового статусу Вищої ради правосуддя. Автор здійснює комплексний аналіз чинного національного та міжнародного законодавства, а також відповідної правової доктрини в аспекті аналізу обраної проблематики. У межах цього наукового дослідження визначається доктринальний зміст категорії «правовий статус», і навіть різниця останнього стосовно різних суб'єктів. Автор особливу увагу зосереджує на аналізі правового статусу суб'єктів публічного адміністрування, та здійснює його визначення через призму категорії «повноваження». В рамках цієї наукової спадщини закріплюється авторське бачення поділу повноважень Вищої ради правосуддя на окремі різновиди, при цьому кожен із різновидів повноважень був окремим об'єктом доктринального аналізу. Встановлюються, що повноваження Вищої ради правосуддя є багатоаспектними, диференційованими, але водночас єдиними, опосередковує особливості правового статусу інституції, яку ми розглядаємо. У результаті даного дослідження нами було встановлено, що правовий статус Вищої ради правосуддя – це багатоаспектна, диференційована категорія, котра здебільшого визначається шляхом аналізу ознак, а також повноваження даної інституції, та наділяється особливим правовим змістом. В результаті проведеного дослідження автором було сформовано висновки, що мають прикладний характер.

Е-КОМЕРЦІЯ – ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: ҐЕНЕЗА НАУКОВИХ ПІДХОДІВ

Коба Валерій

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4381-0301

Anotation. Метою статті є висвітлення й узагальнення наукових підходів щодо визначення поняття «е-комерція» та здійснення криміналістичного аналізу шахрайства у сфері е-комерції. Наукова стаття присвячена висвітленню актуальних проблемних питань у сфері електронної комерції, в якій окреслено різні погляди та наукові підходи щодо понять «електронна комерція», «електронна торгівля», «інтернет-комерція» та ін. Наголошено на розбіжності поглядів щодо змістовної частини цих понять. Здійснено криміналістичний аналіз обстановки у сфері е-комерції та визначено фактори, що впливають на рівень шахрайських посягань у сфері е-комерції.
Keywords: Метою статті є висвітлення й узагальнення наукових підходів щодо визначення поняття «е-комерція» та здійснення криміналістичного аналізу шахрайства у сфері е-комерції. Наукова стаття присвячена висвітленню актуальних проблемних питань у сфері електронної комерції, в якій окреслено різні погляди та наукові підходи щодо понять «електронна комерція», «електронна торгівля», «інтернет-комерція» та ін. Наголошено на розбіжності поглядів щодо змістовної частини цих понять. Здійснено криміналістичний аналіз обстановки у сфері е-комерції та визначено фактори, що впливають на рівень шахрайських посягань у сфері е-комерції.

КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ: ОПРИЛЮДНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Анатолій Павзюк

аспірант кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0009-0008-0924-1333

Anotation. В статті досліджено аргументи, які вказують на необхідність оприлюднення виконання Розпорядження КМ України від 8.11.2017 №797-р (щодо Концепції та Плану заходів щодо її реалізації) та виокремлено ряд ключових причин для цього, як то для поширення усвідомлення, активізації громадянства, підтримки реформ, створення обґрунтованих рекомендацій, публічний тиск і засудження, систематизація інформації. Вибудовано ряд аргументів, які пояснюють необхідність оприлюднення інформації про виконання Плану заходів: прозорість та відкритість; відповідальність Кабінету Міністрів України, залучення громадян, підвищення довіри, покращення ефективності управління. Обґрунтовано, що дотримання таких рекомендацій сприятиме створенню більш відкритого і прозорого уряду та допоможе забезпечити оприлюднення виконання Плану заходів з метою розвитку електронної демократії в Україні за умови активної громадської підтримки, впровадження механізмів громадського тиску і моніторингу.
Keywords: В статті досліджено аргументи, які вказують на необхідність оприлюднення виконання Розпорядження КМ України від 8.11.2017 №797-р (щодо Концепції та Плану заходів щодо її реалізації) та виокремлено ряд ключових причин для цього, як то для поширення усвідомлення, активізації громадянства, підтримки реформ, створення обґрунтованих рекомендацій, публічний тиск і засудження, систематизація інформації. Вибудовано ряд аргументів, які пояснюють необхідність оприлюднення інформації про виконання Плану заходів: прозорість та відкритість; відповідальність Кабінету Міністрів України, залучення громадян, підвищення довіри, покращення ефективності управління. Обґрунтовано, що дотримання таких рекомендацій сприятиме створенню більш відкритого і прозорого уряду та допоможе забезпечити оприлюднення виконання Плану заходів з метою розвитку електронної демократії в Україні за умови активної громадської підтримки, впровадження механізмів громадського тиску і моніторингу.

НАУКОВІ ПІДХОДИ СТОСОВНО ТИПОВИХ СЛІДЧИХ СИТУАЦІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГУ

Валерій Сисолятін

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3228-8845

Anotation. Наукова стаття присвячена висвітленню окремих аспектів розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з використанням інтернет-банкінгу. Досліджуються типові слідчі ситуації при розслідуванні визначеної категорії протиправних діянь. Наголошено на тому, що алгоритмізація є обов’язковою складовою для будь-якого процесу, звичайно, лише в тих випадках, коли у його організатора на меті буде послідовна та цілеспрямована діяльність. Розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з використанням Інтернет-банкінгу, не є виключенням. У той же час, алгоритмізація повинна бути побудована відповідно до певної системи. В цьому розрізі, процес розслідування будується на типових слідчих ситуаціях. Адже в собі вказані ситуації можуть акумулювати як криміналістичні версії, так і окремі відомості про подію протиправного діяння та її учасників (потерпілих, свідків, підозрюваних).
Keywords: Наукова стаття присвячена висвітленню окремих аспектів розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з використанням інтернет-банкінгу. Досліджуються типові слідчі ситуації при розслідуванні визначеної категорії протиправних діянь. Наголошено на тому, що алгоритмізація є обов’язковою складовою для будь-якого процесу, звичайно, лише в тих випадках, коли у його організатора на меті буде послідовна та цілеспрямована діяльність. Розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних з використанням Інтернет-банкінгу, не є виключенням. У той же час, алгоритмізація повинна бути побудована відповідно до певної системи. В цьому розрізі, процес розслідування будується на типових слідчих ситуаціях. Адже в собі вказані ситуації можуть акумулювати як криміналістичні версії, так і окремі відомості про подію протиправного діяння та її учасників (потерпілих, свідків, підозрюваних).

ПЕРШИЙ ЛІОНСЬКИЙ СОБОР (26 ЧЕРВНЯ – 17 ЛИПНЯ 1245 РОКУ): ВНЕСОК В РОЗВИТОК ЦЕРКОВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ І СУДОЧИНСТВА

Валерій Санжаров

старший викладач кафедри теоретико-правових дисциплін Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4075-8572

Anotation. Стаття присвячена аналізу конституцій (постанов) Першого Ліонського Собору 1245 року і внеску соборного законодавства в розвиток церковної юрисдикції і судочинства. Автором констатовано, що Перший Ліонський Собор став відображенням нового етапу боротьби між двома панівними силами середньовічного християнства: папством і імперією. Відзначена жорстка позиція Інокентія IV: папа звільнив усіх підданих імператора від клятви вірності і під загрозою відлучення заборонив їм коритися Фрідріху Штауфену як імператору та королю; понтифік закликав імперських князів-виборників обрати нового імператора. Вказано, що п’ять конституцій містять результати обговорень Собором викладених у листах про скликання та інавгураційній промові питань: церковна реформа (дві конституції), Латинська імперія та держави хрестоносців на Святій землі (потреба у військовій допомозі), татари (військово-оборонні заходи, створення системи оповіщення), хрестовий похід (оголошено про початок та визначено джерела фінансування). Проаналізовано постанови про церковні вибори, про папських легатів, про захист прав сторін у суді, про ексцепції, про рескрипти, про суддів, про папських делегованих суддів («conservatores»), про несумлінних суддів. У декретах розглянуті проблеми захисту духовенства, а також церковного майна від мирян і недобросовісних кліриків, розглядаються питання розподілу бенефіціїв та володіння ними, а також пов'язані з бенефіціями заходи покарання кліриків та судового впливу на них. Автор доходить висновку про важливість соборного законодавства для врегулювання апеляційного судочинства.
Keywords: Стаття присвячена аналізу конституцій (постанов) Першого Ліонського Собору 1245 року і внеску соборного законодавства в розвиток церковної юрисдикції і судочинства. Автором констатовано, що Перший Ліонський Собор став відображенням нового етапу боротьби між двома панівними силами середньовічного християнства: папством і імперією. Відзначена жорстка позиція Інокентія IV: папа звільнив усіх підданих імператора від клятви вірності і під загрозою відлучення заборонив їм коритися Фрідріху Штауфену як імператору та королю; понтифік закликав імперських князів-виборників обрати нового імператора. Вказано, що п’ять конституцій містять результати обговорень Собором викладених у листах про скликання та інавгураційній промові питань: церковна реформа (дві конституції), Латинська імперія та держави хрестоносців на Святій землі (потреба у військовій допомозі), татари (військово-оборонні заходи, створення системи оповіщення), хрестовий похід (оголошено про початок та визначено джерела фінансування). Проаналізовано постанови про церковні вибори, про папських легатів, про захист прав сторін у суді, про ексцепції, про рескрипти, про суддів, про папських делегованих суддів («conservatores»), про несумлінних суддів. У декретах розглянуті проблеми захисту духовенства, а також церковного майна від мирян і недобросовісних кліриків, розглядаються питання розподілу бенефіціїв та володіння ними, а також пов'язані з бенефіціями заходи покарання кліриків та судового впливу на них. Автор доходить висновку про важливість соборного законодавства для врегулювання апеляційного судочинства.

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ

Олександр Кабиш

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0006-9137-0266

Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, розкрито сутність поняття «взаємодія» як загальнонаукової категорії, та як форми співпраці між різними суб’єктами, яка передбачає загальну цілеспрямованість, узгодженість, координованість їх роботи задля виконання спільних поточних завдань та досягнення кінцевої мети. Виділено набір ключових особливостей, які вирізняють взаємодію суб’єктів протидії кіберзлочинності та висвітлено зміст кожної з них. Зроблено висновок, що взаємодія суб’єктів протидії кіберзлочинності – це регламентована нормами адміністративної галузі права модель суспільних відносин, яка передбачає тісну інформаційно-організаційну співпрацю, консолідацію ресурсів, реалізацію спільних заходів, а також поділ відповідальності у процесі здійснення державно-значущої діяльності у напрямку протидії та запобігання суспільно-небезпечним діянням, які складають структуру кіберзлочинності.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, розкрито сутність поняття «взаємодія» як загальнонаукової категорії, та як форми співпраці між різними суб’єктами, яка передбачає загальну цілеспрямованість, узгодженість, координованість їх роботи задля виконання спільних поточних завдань та досягнення кінцевої мети. Виділено набір ключових особливостей, які вирізняють взаємодію суб’єктів протидії кіберзлочинності та висвітлено зміст кожної з них. Зроблено висновок, що взаємодія суб’єктів протидії кіберзлочинності – це регламентована нормами адміністративної галузі права модель суспільних відносин, яка передбачає тісну інформаційно-організаційну співпрацю, консолідацію ресурсів, реалізацію спільних заходів, а також поділ відповідальності у процесі здійснення державно-значущої діяльності у напрямку протидії та запобігання суспільно-небезпечним діянням, які складають структуру кіберзлочинності.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КАДРОВОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Володимир Карастельов

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9355-2384

Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, розкрито загальні проблемні аспекти роботи органів державної влади в цілому та безпосередньо інституцій сектору національної безпеки, зокрема. Виділено ключові особливості, які негативно впливають на процедуру формування кадрового складу органів та підрозділів Служби безпеки України. Зроблено висновок, що на сьогоднішній день Служба безпеки України – це спеціальний, правоохоронний орган із законодавчо встановленою структурою, що протидіє правопорушенням, вчинення яких загрожує українській державності та національній безпеці, та робота в структурних підрозділах якого вимагає наявності спеціальних професійних і морально-ділових якостей, а також покладає на особу додаткові обмеження та міру юридичної відповідальності. Внаслідок даних аспектів формування кадрового складу Служби безпеки України ускладнено, адже передбачає пошук нових кандидатів серед вузького кола осіб, які потенційно можуть бути придатними для служби, а також формалізм процесу відбору, який залежить від законодавчих та структурних обмежень.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, розкрито загальні проблемні аспекти роботи органів державної влади в цілому та безпосередньо інституцій сектору національної безпеки, зокрема. Виділено ключові особливості, які негативно впливають на процедуру формування кадрового складу органів та підрозділів Служби безпеки України. Зроблено висновок, що на сьогоднішній день Служба безпеки України – це спеціальний, правоохоронний орган із законодавчо встановленою структурою, що протидіє правопорушенням, вчинення яких загрожує українській державності та національній безпеці, та робота в структурних підрозділах якого вимагає наявності спеціальних професійних і морально-ділових якостей, а також покладає на особу додаткові обмеження та міру юридичної відповідальності. Внаслідок даних аспектів формування кадрового складу Служби безпеки України ускладнено, адже передбачає пошук нових кандидатів серед вузького кола осіб, які потенційно можуть бути придатними для служби, а також формалізм процесу відбору, який залежить від законодавчих та структурних обмежень.

СУЧАСНИЙ РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Ілля Вдовін

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1916-3559

Anotation. У статті акцентовано увагу на тому, що тільки після початку агресії російської федерації проти України, яка в тому числі здійснюється в інформаційному просторі, українське суспільство та публічна влада почали по-справжньому уважно і відповідально ставитися до питання забезпечення інформаційної безпеки. Обґрунтовано, що саме на сучасному етапі інформаційна безпека реально розкрилася як необхідна умова не просто протидії злочинності, а збереження української державності, територіальної цілісності та національної ідентичності. Зроблено висновок, що тільки після початку агресії російської федерації проти України, яка в тому числі здійснюється в інформаційному просторі, українське суспільство та публічна влада почали по-справжньому уважно і відповідально ставитися до питання забезпечення інформаційної безпеки. Зокрема, йдеться про те, що від визнання деяких окремих загроз і викликів, що стоять перед Україною в інформаційній сфері, а також від визначення певних напрямків їх подолання, влада перейшла до: формулювання комплексу концептуальних засад, стратегічних пріоритетів, цілей і напрямків щодо забезпечення інформаційної безпеки України, як на глобальному, так і національному рівні; закріплення на законодавчому рівні основних засад організації та функціонування адміністративно-правового механізму забезпечення інформаційної безпеки із розподілом відповідних завдань і повноважень між суб’єктами публічної влади.
Keywords: У статті акцентовано увагу на тому, що тільки після початку агресії російської федерації проти України, яка в тому числі здійснюється в інформаційному просторі, українське суспільство та публічна влада почали по-справжньому уважно і відповідально ставитися до питання забезпечення інформаційної безпеки. Обґрунтовано, що саме на сучасному етапі інформаційна безпека реально розкрилася як необхідна умова не просто протидії злочинності, а збереження української державності, територіальної цілісності та національної ідентичності. Зроблено висновок, що тільки після початку агресії російської федерації проти України, яка в тому числі здійснюється в інформаційному просторі, українське суспільство та публічна влада почали по-справжньому уважно і відповідально ставитися до питання забезпечення інформаційної безпеки. Зокрема, йдеться про те, що від визнання деяких окремих загроз і викликів, що стоять перед Україною в інформаційній сфері, а також від визначення певних напрямків їх подолання, влада перейшла до: формулювання комплексу концептуальних засад, стратегічних пріоритетів, цілей і напрямків щодо забезпечення інформаційної безпеки України, як на глобальному, так і національному рівні; закріплення на законодавчому рівні основних засад організації та функціонування адміністративно-правового механізму забезпечення інформаційної безпеки із розподілом відповідних завдань і повноважень між суб’єктами публічної влади.

УЧАСТЬ АДВОКАТА-ЗАХИСНИКА В РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ

Крістіна Подлєгаєва

здобувачка кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності Міжрегіональна Академія управління персоналом (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1825-492X

Anotation. У статті доведено, що «забезпечення права на захист» як загальна засади кримінального провадження закріплює кримінальним процесуальним законом основні ідеї правової регламентації забезпечення права підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) на захист, визначаючи зміст, правовий механізм забезпечення, спрямований на її реалізацію. Закріплення у Кримінальному процесуальному кодексі України однією із загальних засад кримінального провадження свідчить про надання даному праву особи винятково особливого значення. Правову основу засади забезпечення права на захист становить сукупність правових норм, які визначають місце та зміст права на захист в кримінальному провадженні України, окреслюють його межі, встановлюють правовий статус учасників кримінального провадження, які мають право на захист та захисника, регулюють правовідносини, що складаються з приводу реалізації та організаційного забезпечення їх діяльності.
Keywords: У статті доведено, що «забезпечення права на захист» як загальна засади кримінального провадження закріплює кримінальним процесуальним законом основні ідеї правової регламентації забезпечення права підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) на захист, визначаючи зміст, правовий механізм забезпечення, спрямований на її реалізацію. Закріплення у Кримінальному процесуальному кодексі України однією із загальних засад кримінального провадження свідчить про надання даному праву особи винятково особливого значення. Правову основу засади забезпечення права на захист становить сукупність правових норм, які визначають місце та зміст права на захист в кримінальному провадженні України, окреслюють його межі, встановлюють правовий статус учасників кримінального провадження, які мають право на захист та захисника, регулюють правовідносини, що складаються з приводу реалізації та організаційного забезпечення їх діяльності.

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ПОГЛЯД НА МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ: «ОПЕРАЦІЮ ВІСЛА» ТА «ВОЛИНСЬКУ ТРАГЕДІЮ»

Юлія Ругало

аспірантка кафедри Міжнародного та Європейського права Національного університету «Одеська юридична академія»

ORCID ID: 0009-0007-1271-8342

Anotation. Представлена наукова стаття присвячена міжнародно-правовому аналізу двох історичних подій – Операції Вісла та Волинської трагедії, мова про які часто виникає паралельно. У роботі проведено аналіз правових та історичних аспектів обох подій та досліджено правову кваліфікацію Операції Вісла. Особлива увага приділялася вивченню причин та наслідків злочинів, що сталися під час цих подій. Додатково, висвітлено актуальність цих питань у контексті досягнення історичної справедливості та усвідомлення потенційних геополітичних маніпуляцій росією через використання історичних конфліктів між Україною та Польщею для досягнення власних цілей. Дослідження дозволяє не лише збагатити наше розуміння подій минулого, а й розглянути потенційні загрози сучасності, пов'язані з історичними конфліктами та спробами порушення міжнародних норм. Результати цього дослідження запрошують до подальших історичних вивчень цих подій задля досягнення консенсусу з метою запобігання маніпуляціям та вирішення історичних питань між двома державами.
Keywords: Представлена наукова стаття присвячена міжнародно-правовому аналізу двох історичних подій – Операції Вісла та Волинської трагедії, мова про які часто виникає паралельно. У роботі проведено аналіз правових та історичних аспектів обох подій та досліджено правову кваліфікацію Операції Вісла. Особлива увага приділялася вивченню причин та наслідків злочинів, що сталися під час цих подій. Додатково, висвітлено актуальність цих питань у контексті досягнення історичної справедливості та усвідомлення потенційних геополітичних маніпуляцій росією через використання історичних конфліктів між Україною та Польщею для досягнення власних цілей. Дослідження дозволяє не лише збагатити наше розуміння подій минулого, а й розглянути потенційні загрози сучасності, пов'язані з історичними конфліктами та спробами порушення міжнародних норм. Результати цього дослідження запрошують до подальших історичних вивчень цих подій задля досягнення консенсусу з метою запобігання маніпуляціям та вирішення історичних питань між двома державами.

ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ФУНКЦІЇ ЯК НАПРЯМУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ

Володимир Огурченко

кандидат юридичних наук, докторант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0009-0008-1752-9740

Anotation. В науковій статті на основі комплексного аналізу теорії адміністративного права, позицій законодавства та практики у сфері здійснення оперативно-розшукової діяльності, розкрито форми реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України. Доведено, що форми реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України – це спеціалізовані зовнішні заходи та дії нормативного, організаційного, технічного та координаційного характеру, що в процесі реалізації оперативно-розшукової функції об’єднуються в єдиний механізм, що спрямований на виявлення, розкриття та припинення правопорушень, ефективне використання ресурсів для забезпечення безпеки громадян, загальне гарантування та захист правопорядку та безпеки суспільства.
Keywords: В науковій статті на основі комплексного аналізу теорії адміністративного права, позицій законодавства та практики у сфері здійснення оперативно-розшукової діяльності, розкрито форми реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України. Доведено, що форми реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України – це спеціалізовані зовнішні заходи та дії нормативного, організаційного, технічного та координаційного характеру, що в процесі реалізації оперативно-розшукової функції об’єднуються в єдиний механізм, що спрямований на виявлення, розкриття та припинення правопорушень, ефективне використання ресурсів для забезпечення безпеки громадян, загальне гарантування та захист правопорядку та безпеки суспільства.

НАПРЯМИ КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ТА ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Роман Козьяков

начальник Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області

ORCID ID: 0009-0008-7028-7832

Anotation. У статті здійснено теоретико-правове дослідження напрямів контрольно-наглядової діяльності Національної поліції України. Констатовано, що наявна на теперішній час організаційна структура органів та підрозділів Національної поліції не сприяє ефективному виконанню повноважень її співробітниками у сфері здійснення контрольно-наглядової діяльності. Підтримано наукову позицію щодо необхідності внесення змін до статті 13 Закону України «Про Національну поліцію», щодо утворення у складі Національної поліції нового поліцейського органу – поліції превентивної діяльності. Проаналізовано проект Закону України «Про право на цивільну вогнепальну зброю» (реєстр. № 5708), яким, на думку автора, мають бути врегульовані контрольно-наглядові повноваження суб’єктів єдиного державного реєстру цивільної вогнепальної зброї, провідне місце серед яких має посісти Національна поліція України.
Keywords: У статті здійснено теоретико-правове дослідження напрямів контрольно-наглядової діяльності Національної поліції України. Констатовано, що наявна на теперішній час організаційна структура органів та підрозділів Національної поліції не сприяє ефективному виконанню повноважень її співробітниками у сфері здійснення контрольно-наглядової діяльності. Підтримано наукову позицію щодо необхідності внесення змін до статті 13 Закону України «Про Національну поліцію», щодо утворення у складі Національної поліції нового поліцейського органу – поліції превентивної діяльності. Проаналізовано проект Закону України «Про право на цивільну вогнепальну зброю» (реєстр. № 5708), яким, на думку автора, мають бути врегульовані контрольно-наглядові повноваження суб’єктів єдиного державного реєстру цивільної вогнепальної зброї, провідне місце серед яких має посісти Національна поліція України.

РЕІМБУРСАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЕФЕКТИВНОГО ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Моніка Джумутія

здобувач кафедри конституційного та адміністративного права, Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0009-0001-3609-0357

Anotation. У статті проаналізовано теоретичні та нормативні основи інструменту реімбурсації лікарських засобів у системі функціонування охорони здоровʼя України. Наведено авторські підходи до розуміння реімбурсації лікарських засобів, а також приклади нормативно-правового забезпечення даного процесу. Зʼясовано, що інструмент реімбурсації повʼязано із конституційними нормами про обовʼязок держави забезпечення сталого функціонування сфери охорони здоровʼя. Запропоновано до ознак реімбурсації відносити наявність механізму державного управління, її віднесення до моделей державно-приватного партнерства, раціоналізація витрат бюджету у частині реалізації соціального забезпечення, надання шляхом реімбурсації лікарської допомоги окремим категоріям громадян, соціальне спрямування. Частково проаналізовано витоки європейського досвіду нормативного забезпечення реімбурсації, а також національного. Наведені окремі положення вітчизняного законодавства, які дозволяють в історичному аспекті прослідкувати розвиток інструменту реімбурсації. Сформовано висновки про те, що реімбурсація є економічним та фінансовим механізмом, що сприяє унормованому витрачанні бюджетних коштів на лікарські засоби та дозволяє досягти соціально корисної мети та глобального блага, сформувавши таку систему суспільних відносин, у якій кожен учасник таких відносин матиме захищений стан.
Keywords: У статті проаналізовано теоретичні та нормативні основи інструменту реімбурсації лікарських засобів у системі функціонування охорони здоровʼя України. Наведено авторські підходи до розуміння реімбурсації лікарських засобів, а також приклади нормативно-правового забезпечення даного процесу. Зʼясовано, що інструмент реімбурсації повʼязано із конституційними нормами про обовʼязок держави забезпечення сталого функціонування сфери охорони здоровʼя. Запропоновано до ознак реімбурсації відносити наявність механізму державного управління, її віднесення до моделей державно-приватного партнерства, раціоналізація витрат бюджету у частині реалізації соціального забезпечення, надання шляхом реімбурсації лікарської допомоги окремим категоріям громадян, соціальне спрямування. Частково проаналізовано витоки європейського досвіду нормативного забезпечення реімбурсації, а також національного. Наведені окремі положення вітчизняного законодавства, які дозволяють в історичному аспекті прослідкувати розвиток інструменту реімбурсації. Сформовано висновки про те, що реімбурсація є економічним та фінансовим механізмом, що сприяє унормованому витрачанні бюджетних коштів на лікарські засоби та дозволяє досягти соціально корисної мети та глобального блага, сформувавши таку систему суспільних відносин, у якій кожен учасник таких відносин матиме захищений стан.