Журнал №8 (52) / 2022|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ВИКОРИСТАННЯ АВТЕНТИЧНИХ ТЕКСТІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ (НА ПРИКЛАДІ ГАГАУЗЬКОЇ МОВИ)

Федора Арнаут, Катерина Телешун

Федора Арнаут, кандидат філологічних наук, доцент кафедри тюркології Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)
Катерина Телешун, кандидат філологічних наук, доцент кафедри тюркології Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7291-0239; ORCID ID: 0000-0003-0091-8252

Anotation. У статті досліджується роль автентичних текстів у навчанні гагаузької мови як іноземної та наводяться методичні рекомендації щодо їх використання. Подається класифікація автентичних матеріалів, розглядаються функції, які вони виконують, виділяються їхні переваги як цінного ресурсу для викладання та самостійної роботи студентів. Особлива увага приділяється визначенню цілей використання аутентичних матеріалів та результату їх систематичного використання у навчанні гагаузької мови. Застосування автентичних матеріалів необхідне на всіх етапах навчання іноземної мови у всіх видах мовленнєвої діяльності, адже саме автентичні тексти дозволяють долучитися до природнього мовного середовища, знайомлять студентів з культурою й повсякденним життям народу, для якого ця мова є рідною, формують у студентів – майбутніх учителів гагаузької мови міжкультурну комунікативну компетентність.
Keywords: У статті досліджується роль автентичних текстів у навчанні гагаузької мови як іноземної та наводяться методичні рекомендації щодо їх використання. Подається класифікація автентичних матеріалів, розглядаються функції, які вони виконують, виділяються їхні переваги як цінного ресурсу для викладання та самостійної роботи студентів. Особлива увага приділяється визначенню цілей використання аутентичних матеріалів та результату їх систематичного використання у навчанні гагаузької мови. Застосування автентичних матеріалів необхідне на всіх етапах навчання іноземної мови у всіх видах мовленнєвої діяльності, адже саме автентичні тексти дозволяють долучитися до природнього мовного середовища, знайомлять студентів з культурою й повсякденним життям народу, для якого ця мова є рідною, формують у студентів – майбутніх учителів гагаузької мови міжкультурну комунікативну компетентність.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВИКЛАДАЧА ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ДИСЦИПЛІН ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Марина Кабиш

кандидат філологічних наук, докторантка Інституту професійної освіти Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0454-6065

Anotation. Висвітлено концептуальні положення формування педагогічної майстерності викладача загально- освітніх дисциплін закладу професійної освіти. Наведено результати дефінітивного аналізу визначення педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Виокремлено компоненти педагогічної майстерності викладача закладу професійної освіти, основні методологічні підходи, принципи, фактори, педагогічні умови формування педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Охарактеризовано основні складові процесу формування педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти та подано модель означеного процесу як структуру, що об’єднує п’ять взаємопов’язаних блоків: цільовий, концептуально-методологічний, суб’єктний, змістово-технологічний, діагностувально-результативний. Структурна модель розвитку педагогічної майстерності викладача відображає обґрунтовані завдання, методологічні підходи, принципи, фактори, педагогічні умови, етапи, структурні компоненти, критерії, показники щодо проєктованого феномена. Зроблено висновки, що висвітлені положення цілеспрямованого розвитку педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти з опорою на обґрунтовані напрями та етапи розв’язання проблеми є спробою розробити теоретичний і методологічний концепти розвитку цієї інтегративної властивості особистості.
Keywords: Висвітлено концептуальні положення формування педагогічної майстерності викладача загально- освітніх дисциплін закладу професійної освіти. Наведено результати дефінітивного аналізу визначення педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Виокремлено компоненти педагогічної майстерності викладача закладу професійної освіти, основні методологічні підходи, принципи, фактори, педагогічні умови формування педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти. Охарактеризовано основні складові процесу формування педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти та подано модель означеного процесу як структуру, що об’єднує п’ять взаємопов’язаних блоків: цільовий, концептуально-методологічний, суб’єктний, змістово-технологічний, діагностувально-результативний. Структурна модель розвитку педагогічної майстерності викладача відображає обґрунтовані завдання, методологічні підходи, принципи, фактори, педагогічні умови, етапи, структурні компоненти, критерії, показники щодо проєктованого феномена. Зроблено висновки, що висвітлені положення цілеспрямованого розвитку педагогічної майстерності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти з опорою на обґрунтовані напрями та етапи розв’язання проблеми є спробою розробити теоретичний і методологічний концепти розвитку цієї інтегративної властивості особистості.

ЖИТТЄВИЙ ТА НАУКОВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНСЬКОГО ДЕФЕКТОЛОГА РУДОЛЬФА КРАЄВСЬКОГО

Олександр Козинець

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри логопедії та логопсихології факультету спеціальної та інклюзивної освіти Національного педагогічного університету імені Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6325-4783

Anotation. Статтю присвячено життєвому й творчому шляху вченого-дефектолога Рудольфу Генріховичу Краєвському (1897–1980). Його ім’я науковій спільноті відоме як медика-фельдшера, педагога, теоретика і практика психіатрії, науковця з проблем сурдопедагогіки та логопедії. Стаття містить ретроспективний аналіз передумов становлення Рудольфа Краєвського як науковця, в ній окреслені основні напрямки науково-організаційної діяльності та громадського життя педагога, здійснюється опис історичного періоду, протягом якого вчений працював на дефектологічному факультеті Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького, оприлюднються раніше невідомі сторінки з біографії та творчості автора, згадуються найбільш відомі наукові праці Рудольфа Генріховича – посібники «Мова жестів глухих» та «Порушення мови і їх усунення».
Keywords: Статтю присвячено життєвому й творчому шляху вченого-дефектолога Рудольфу Генріховичу Краєвському (1897–1980). Його ім’я науковій спільноті відоме як медика-фельдшера, педагога, теоретика і практика психіатрії, науковця з проблем сурдопедагогіки та логопедії. Стаття містить ретроспективний аналіз передумов становлення Рудольфа Краєвського як науковця, в ній окреслені основні напрямки науково-організаційної діяльності та громадського життя педагога, здійснюється опис історичного періоду, протягом якого вчений працював на дефектологічному факультеті Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького, оприлюднються раніше невідомі сторінки з біографії та творчості автора, згадуються найбільш відомі наукові праці Рудольфа Генріховича – посібники «Мова жестів глухих» та «Порушення мови і їх усунення».

РЕФЛЕКСИВНИЙ ПІДХІД В ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Олена Конотоп

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри мов і методики їх викладання Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка (Чернігів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8451-357X

Anotation. Одним із важливих завдань сучасних вищих навчальних закладів України є підготовка компетентних фахівців відповідно до рівня світових стандартів, соціально та професійно мобільних, конкурентоспроможних на українському, європейському та світовому ринках праці, орієнтованих на освіту впродовж життя. Мета статті висвітлити рефлексивний підхід як основу формування стратегічної компетентності майбутніх учителів початкової школи. Результатом формування стратегічної компетентності майбутніх учителів має стати особистісно-професійний розвиток, готовність студентів до постійної рефлексивної діяльності, аналізу, інтерпретації власних досягнень, що протягом життя сприятиме формуванню власних рефлексивних стратегій і слугуватиме основа постійного професійного зростання та самовдосконалення. Перспективами подальших наукових досліджень має стати використання рефлексійного підходу до формування стратегічної компетентності в освітньому процесі для побудови моделі відповідного навчання.
Keywords: Одним із важливих завдань сучасних вищих навчальних закладів України є підготовка компетентних фахівців відповідно до рівня світових стандартів, соціально та професійно мобільних, конкурентоспроможних на українському, європейському та світовому ринках праці, орієнтованих на освіту впродовж життя. Мета статті висвітлити рефлексивний підхід як основу формування стратегічної компетентності майбутніх учителів початкової школи. Результатом формування стратегічної компетентності майбутніх учителів має стати особистісно-професійний розвиток, готовність студентів до постійної рефлексивної діяльності, аналізу, інтерпретації власних досягнень, що протягом життя сприятиме формуванню власних рефлексивних стратегій і слугуватиме основа постійного професійного зростання та самовдосконалення. Перспективами подальших наукових досліджень має стати використання рефлексійного підходу до формування стратегічної компетентності в освітньому процесі для побудови моделі відповідного навчання.

ДОРОЖНЯ КАРТА ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНДАРТУ «ВИХОВАТЕЛЬ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ»

Ольга Косенчук, Ольга Стягунова

Ольга Косенчук, кандидат педагогічних наук, доцент, начальник відділу дошкільної освіти Державної установи «Український інститут розвитку освіти» (Київ, Україна)
Ольга Стягунова, кандидат педагогічних наук, методист відділу дошкільної освіти Державної установи «Український інститут розвитку освіти» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1733-5937; ORCID ID: 0000-0001-7374-9686

Anotation. Статтю присвячено проблемі імплементації професійного стандарту «Вихователь закладу дошкільної освіти». Авторами проаналізовано сучасний стан проблеми, проведено аналіз чинних нормативних документів; охарактеризовано понятійний апарат досліджуваної проблематики; акцентовано увагу на розробці дорожньої карти імплементації професійного стандарту «Вихователь закладу дошкільної освіти». Спроектовані компоненти дорожньої карти, окреслені основні шляхи та напрями імплементації Професійного стандарту в практичну діяльність на різних локальних рівнях освіти: державному, регіональному, місцевому, локальному (заклад дошкільної освіти) на особистісному рівні. Акцентовано увагу на проектуванні індивідуальної траєкторії професійного розвитку. Представлено п’ять пріоритетних сфер діяльності, охарактеризовані необхідні умови на певному локальному рівні, окреслено їх зміст та структурні елементи. Всі пріоритетні сфери діяльності взаємопов’язані між собою, становлять єдину наскрізну систему, створюючи безперервний процес. Спрогнозовано ефективні рішення, щодо імплементації професійного стандарту «Вихователь закладу дошкільної освіти». Обґрунтовано підходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників у процесі імплементації професійного стандарту «Вихователь закладу дошкільної освіти».
Keywords: Статтю присвячено проблемі імплементації професійного стандарту «Вихователь закладу дошкільної освіти». Авторами проаналізовано сучасний стан проблеми, проведено аналіз чинних нормативних документів; охарактеризовано понятійний апарат досліджуваної проблематики; акцентовано увагу на розробці дорожньої карти імплементації професійного стандарту «Вихователь закладу дошкільної освіти». Спроектовані компоненти дорожньої карти, окреслені основні шляхи та напрями імплементації Професійного стандарту в практичну діяльність на різних локальних рівнях освіти: державному, регіональному, місцевому, локальному (заклад дошкільної освіти) на особистісному рівні. Акцентовано увагу на проектуванні індивідуальної траєкторії професійного розвитку. Представлено п’ять пріоритетних сфер діяльності, охарактеризовані необхідні умови на певному локальному рівні, окреслено їх зміст та структурні елементи. Всі пріоритетні сфери діяльності взаємопов’язані між собою, становлять єдину наскрізну систему, створюючи безперервний процес. Спрогнозовано ефективні рішення, щодо імплементації професійного стандарту «Вихователь закладу дошкільної освіти». Обґрунтовано підходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників у процесі імплементації професійного стандарту «Вихователь закладу дошкільної освіти».

ВИКЛИКИ STEM ОСВІТИ

Ірина Нікітіна, Тетяна Іщенко

Ірина Нікітіна, старший викладач кафедри міжнародних відносин та соціально-гуманітарних дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)
Тетяна Іщенко, старший викладач кафедри міжнародних відносин та соціально-гуманітарних дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3767-7034; ORCID ID: 0000-0002-3103-978X

Anotation. Будь-який народ, який дбає про своє майбутнє, повинен дати молодому поколінню добру освіту. Важливо надати їм навички та знання, які їм знадобляться, щоб стати успішними новаторами в XXI столітті. У статті аналізуються основні аспекти стратегії навчання STEM, яка забезпечує студентам переважно міждисциплінарний підхід до навчання. У статті розкрито як переваги, так і недоліки такого підходу до навчання. Також наголошено на особливостях методу навчання STEAM. Відзначаються специфічні практики застосування навчання STEM/STEAM у США, Європейському Союзі та Україні, визначені освітніми та професійними програмами підготовки. Особливий акцент зроблено на перспективах цих підходів до освіти.Сучасна STEM-освіта розвиває не лише такі навички, як критичне мислення, вирішення проблем, мислення вищого порядку, дизайн, але й поведінкові компетенції, такі як наполегливість, адаптивність, співпраця, організованість та відповідальність.
Keywords: Будь-який народ, який дбає про своє майбутнє, повинен дати молодому поколінню добру освіту. Важливо надати їм навички та знання, які їм знадобляться, щоб стати успішними новаторами в XXI столітті. У статті аналізуються основні аспекти стратегії навчання STEM, яка забезпечує студентам переважно міждисциплінарний підхід до навчання. У статті розкрито як переваги, так і недоліки такого підходу до навчання. Також наголошено на особливостях методу навчання STEAM. Відзначаються специфічні практики застосування навчання STEM/STEAM у США, Європейському Союзі та Україні, визначені освітніми та професійними програмами підготовки. Особливий акцент зроблено на перспективах цих підходів до освіти.Сучасна STEM-освіта розвиває не лише такі навички, як критичне мислення, вирішення проблем, мислення вищого порядку, дизайн, але й поведінкові компетенції, такі як наполегливість, адаптивність, співпраця, організованість та відповідальність.

МЕТОДИ, МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ТЕХНІКІВ-ЕЛЕКТРИКІВ У АГРАРНИХ КОЛЕДЖАХ

Любов Ярош

аспірантка Інституту професійної освіти Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7150-9053

Anotation. У нових соціально-економічних умовах ринку праці суспільство та роботодавці висувають підвищені вимоги до якості підготовки фахівців різного рівня, які не тільки повинні мати необхідні знання у своїй професійній галузі, а й володіти вміннями їх комплексного застосування у вирішенні виробничих завдань з перших днів самостійної професійної діяльності. Для цілеспрямованого формування фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у коледжах аграрного профілю потрібно педагогічно грамотно побудувати систему методів, форм, технологій навчання для планомірного, перманентного оволодіння знаннями на вищих, творчих рівнях. У статті обґрунтовано ефективність застосування методів та методичних прийомів формування фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у коледжах аграрного профілю, яка досягається за рахунок відтворення реальних умов професійної діяльності, активного особистісного включення студента в навчальну ситуацію, інтенсивного міжособистісного спілкування, а також емоційних переживань успіху чи невдачі. Таким чином, ми можемо говорити про те, що використання охарактеризованих методів та методичних прийомів, націлених на розвиток особистості в цілому, творче, креативне мислення сприяє формуванню фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у коледжах аграрного профілю.
Keywords: У нових соціально-економічних умовах ринку праці суспільство та роботодавці висувають підвищені вимоги до якості підготовки фахівців різного рівня, які не тільки повинні мати необхідні знання у своїй професійній галузі, а й володіти вміннями їх комплексного застосування у вирішенні виробничих завдань з перших днів самостійної професійної діяльності. Для цілеспрямованого формування фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у коледжах аграрного профілю потрібно педагогічно грамотно побудувати систему методів, форм, технологій навчання для планомірного, перманентного оволодіння знаннями на вищих, творчих рівнях. У статті обґрунтовано ефективність застосування методів та методичних прийомів формування фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у коледжах аграрного профілю, яка досягається за рахунок відтворення реальних умов професійної діяльності, активного особистісного включення студента в навчальну ситуацію, інтенсивного міжособистісного спілкування, а також емоційних переживань успіху чи невдачі. Таким чином, ми можемо говорити про те, що використання охарактеризованих методів та методичних прийомів, націлених на розвиток особистості в цілому, творче, креативне мислення сприяє формуванню фахової компетентності майбутніх техніків-електриків у коледжах аграрного профілю.

СПЕЦИФІКА ГІТАРНОГО ВИКОНАВСТВА В КОНТЕКСТІ ДУХОВНО-МИСТЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

Богдан Бурлаченко

аспірант Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2194-584X

Anotation. У статті розглянуто історичні події, що вплинули на розвиток гітарного виконавства в період XX – початку XXI століття в Україні. Метод актуалізації і систематизації інформації сприяв аналізу творчого шляху видатних педагогів та виконавців, визначенню паралелей розвитку гітарного виконавства країн Європи та України, впливу зарубіжного виконавства на функціонування сучасного гітарного мистецтва, діяльності різноманітних груп ансамблевого музикування та зародження вітчизняного конкурсно-фестивального руху. Згідно хронології систематизовано діяльність українських провідних гітарних виконавців та композиторів з-поміж яких В. Доценко, З. Кіпченко А. Шевченко, М. Геліс, М. Михайленко, В. Манілов. Висвітлено на якому з етапів розвитку знаходиться фестивальний та конкурсний рухи України. Доведено, що на сьогодні тематика розвідки висвітлена спорадично.
Keywords: У статті розглянуто історичні події, що вплинули на розвиток гітарного виконавства в період XX – початку XXI століття в Україні. Метод актуалізації і систематизації інформації сприяв аналізу творчого шляху видатних педагогів та виконавців, визначенню паралелей розвитку гітарного виконавства країн Європи та України, впливу зарубіжного виконавства на функціонування сучасного гітарного мистецтва, діяльності різноманітних груп ансамблевого музикування та зародження вітчизняного конкурсно-фестивального руху. Згідно хронології систематизовано діяльність українських провідних гітарних виконавців та композиторів з-поміж яких В. Доценко, З. Кіпченко А. Шевченко, М. Геліс, М. Михайленко, В. Манілов. Висвітлено на якому з етапів розвитку знаходиться фестивальний та конкурсний рухи України. Доведено, що на сьогодні тематика розвідки висвітлена спорадично.

ОПЕРНА СТУДІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МУЗИЧНОЇ АКАДЕМІЇ ІМ. П. І.ЧАЙКОВСЬКОГО ЯК СТАРТОВА ПЛАТФОРМА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДИХ УКРАЇНСЬКИХ РЕЖИСЕРІВ МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ

Ірина Даць, Микола Гамкало

Ірина Даць, народна артистка України, професор кафедри оперної підготовки та музичної режисури Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (Київ, Україна)
Микола Гамкало, доцент кафедри оперної підготовки та музичної режисури Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3851-2047; ORCID ID: 0000-0001-5919-2099

Anotation. Мета дослідження полягає у виявленні ролі Оперної студії Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, зокрема сценічного майданчика Великої зали ім. Героя України В. Сліпака, у контексті освітньої програми формування нових спеціалістів театрального мистецтва – режисерів кафедри оперної підготовки та музичної режисури НМАУ ім. П. І. Чайковського. Розглянуті різні за жанрами, стилями музики та характером драматургії вистави випускників даної кафедри довели важливість набуття емпіричного досвіду молодими фахівцями. Спрогнозовано, що перспективами подальшого розвитку сценічних варіацій молодими фахівцями стане більше занурення у мультимедійні театрально-просторові пошуки, зважаючи на соціокультурні складові сьогодення. Доведено, що можливість втілити оперну постановку на повноцінному сценічному майданчику, зокрема Великої зали ім. Героя України В. Сліпака, – це необхідна складова програми навчального процесу музичних режисерів. Вона допомагає у повному комплексі опанувати засади цієї багатовекторної професії.
Keywords: Мета дослідження полягає у виявленні ролі Оперної студії Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, зокрема сценічного майданчика Великої зали ім. Героя України В. Сліпака, у контексті освітньої програми формування нових спеціалістів театрального мистецтва – режисерів кафедри оперної підготовки та музичної режисури НМАУ ім. П. І. Чайковського. Розглянуті різні за жанрами, стилями музики та характером драматургії вистави випускників даної кафедри довели важливість набуття емпіричного досвіду молодими фахівцями. Спрогнозовано, що перспективами подальшого розвитку сценічних варіацій молодими фахівцями стане більше занурення у мультимедійні театрально-просторові пошуки, зважаючи на соціокультурні складові сьогодення. Доведено, що можливість втілити оперну постановку на повноцінному сценічному майданчику, зокрема Великої зали ім. Героя України В. Сліпака, – це необхідна складова програми навчального процесу музичних режисерів. Вона допомагає у повному комплексі опанувати засади цієї багатовекторної професії.

СПЕЦИФІКА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРАДИЦІЙ БУКОВИНСЬКОГО КАРНАВАЛУ НА МАТЕРІАЛІ ФЕСТИВАЛЮ «МАЛАНКА-ФЕСТ»

Ярослав Осипенко

аспірант кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва Навчально-наукового Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8207-4852

Anotation. У статті розкрито фестивальний простір як показник розвитку мистецького життя Буковини. Проаналізовано історію виникнення та функціонування міжнародного фольклорно-етнографічного фестивалю під назвою «Маланка Фест» у культурно-мистецькому контексті. Методологія наукового дослідження ґрунтується на методологічних засадах аналізу культурно-мистецьких явищ. Застосовано теоретичний підхід, що дав змогу розкрити питання специфіки святкування фестивалю Маланки у Чернівецькій області на основі джерелознавчого матеріалу та особистих спостережень. З’ясовано, що феномен переберії Буковини має динаміку розвитку завдяки самовідданій праці учасників фестивалю та підтримці місцевих мешканців регіону, які оберігають, шанують та гідно презентують українські традиції. Доведено, що проведення міжнародного фестивалю «Маланка Фест» сприяє відродженню та збереженню давніх традицій маланкування на Буковині.
Keywords: У статті розкрито фестивальний простір як показник розвитку мистецького життя Буковини. Проаналізовано історію виникнення та функціонування міжнародного фольклорно-етнографічного фестивалю під назвою «Маланка Фест» у культурно-мистецькому контексті. Методологія наукового дослідження ґрунтується на методологічних засадах аналізу культурно-мистецьких явищ. Застосовано теоретичний підхід, що дав змогу розкрити питання специфіки святкування фестивалю Маланки у Чернівецькій області на основі джерелознавчого матеріалу та особистих спостережень. З’ясовано, що феномен переберії Буковини має динаміку розвитку завдяки самовідданій праці учасників фестивалю та підтримці місцевих мешканців регіону, які оберігають, шанують та гідно презентують українські традиції. Доведено, що проведення міжнародного фестивалю «Маланка Фест» сприяє відродженню та збереженню давніх традицій маланкування на Буковині.

АКТУАЛІЗАЦІЯ НАРОДНОГО ТАНЦЮ В РОДИННИХ ТРАДИЦІЯХ

Лілія Савчин

кандидат історичних наук, доцент, заслужений діяч мистецтв України, докторант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв 034 – культурологія (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8537-142Х

Anotation. В статті розглянуто ряд питань, які актуалізують народний танець в традиціях родинного змісту. Важливе культуротворче значення народного танцю та обрядових дій в традиціях родинного змісту зумовлює необхідність поглиблених теоретичних розробок такої проблематики. Зокрема, слід теоретично осмислити питання практичного використання танцю в сімейно-побутових традиціях у сучасному історико-культурному процесі. Поряд із цим, аналізу потребує змістова контента українського танцю, яка зазнає видозмін, відтак, вдосконалюється форма їх збереження та відтворення. З огляду на це, проаналізовано наукові праці філософів, етнографів, культурологів, істориків ХІХ–ХХ століть у проекції на новітню епоху.
Keywords: В статті розглянуто ряд питань, які актуалізують народний танець в традиціях родинного змісту. Важливе культуротворче значення народного танцю та обрядових дій в традиціях родинного змісту зумовлює необхідність поглиблених теоретичних розробок такої проблематики. Зокрема, слід теоретично осмислити питання практичного використання танцю в сімейно-побутових традиціях у сучасному історико-культурному процесі. Поряд із цим, аналізу потребує змістова контента українського танцю, яка зазнає видозмін, відтак, вдосконалюється форма їх збереження та відтворення. З огляду на це, проаналізовано наукові праці філософів, етнографів, культурологів, істориків ХІХ–ХХ століть у проекції на новітню епоху.

АКАДЕМІЧНИЙ КАМЕРНИЙ ХОР «ХРЕЩАТИК»: «ХОРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ» ВІД ПАВЛА МУРАВСЬКОГО У ТВОРЧІЙ ПРАКТИЦІ ЛАРИСИ БУХОНСЬКОЇ

Анна Сіраш

cтарший викладач кафедри оркестрового диригування та інструментознавства Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8930-550X

Anotation. Розглянуто творчу діяльність видатної української диригентки Лариси Бухонської. Доведено, що професійне становлення Академічного камерного хору «Хрещатик» відбувалося у річищі визначальних, програмних творчих установок диригентки. «Стихія звуку», «тембральна драматургія» ‒ основні складові «Хорового Євангелія» її Вчителя, професора Павла Муравського, що надихали Л. Бухонську на постійні пошуки в царині хорового мистецтва. Творча робота мисткині з хором «Хрещатик» завжди була спрямована на розкриття саме камерного стилю сучасного хорового виконавства крізь призму національних традицій, що насамперед відображалося у репертуарній концепції колективу. Хор працював у трьох напрямах: духовна музика українських композиторів, сучасна українська музика, фольклорний пласт. Розширення репертуарних меж призвело до нового мислення у хоровому виконавстві. Камерний хор став набувати певних сталих рис, що стосувалися тембральної палітри, технічної досконалості, способів сценічної поведінки тощо.
Keywords: Розглянуто творчу діяльність видатної української диригентки Лариси Бухонської. Доведено, що професійне становлення Академічного камерного хору «Хрещатик» відбувалося у річищі визначальних, програмних творчих установок диригентки. «Стихія звуку», «тембральна драматургія» ‒ основні складові «Хорового Євангелія» її Вчителя, професора Павла Муравського, що надихали Л. Бухонську на постійні пошуки в царині хорового мистецтва. Творча робота мисткині з хором «Хрещатик» завжди була спрямована на розкриття саме камерного стилю сучасного хорового виконавства крізь призму національних традицій, що насамперед відображалося у репертуарній концепції колективу. Хор працював у трьох напрямах: духовна музика українських композиторів, сучасна українська музика, фольклорний пласт. Розширення репертуарних меж призвело до нового мислення у хоровому виконавстві. Камерний хор став набувати певних сталих рис, що стосувалися тембральної палітри, технічної досконалості, способів сценічної поведінки тощо.

ПОНЯТТЯ «АНТИНОМІЯ» У БОГОСЛОВ’Ї ВОЛОДИМИРА ЛОСЬКОГО

свящ. Михайло Антонюк

аспірант Київської духовної академії (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9343-3539

Anotation. У статті розкривається зміст поняття «антиномія» за працями богослова ХХ ст. Володимира Лоського. Термін розглядається лише в богословському ключі. В. Лоський іменує православне богослов’я «антиномічним», а поняття «антиномія» в його богословській системі має виключно онтологічний характер і несе лише позитивний зміст. Воно покликане підкреслити таємничий характер догматів, має форму теза + антитеза. Лоський аналізує низку антиномій православного богослов’я (Єдиності і Троїчності Бога, трансцендентності та іманентності Бога, антиномію Богопізнання, єднання божественної і людської природ у Христі). Згідно Лоського, антиномічний зв’язок існує між апофатичним і катафатичним богослов’ям. Також автор вказує на значення антиномічних тверджень у православному богослов’ї, а також на небезпеку порушення рівноваги між цими твердженнями.
Keywords: У статті розкривається зміст поняття «антиномія» за працями богослова ХХ ст. Володимира Лоського. Термін розглядається лише в богословському ключі. В. Лоський іменує православне богослов’я «антиномічним», а поняття «антиномія» в його богословській системі має виключно онтологічний характер і несе лише позитивний зміст. Воно покликане підкреслити таємничий характер догматів, має форму теза + антитеза. Лоський аналізує низку антиномій православного богослов’я (Єдиності і Троїчності Бога, трансцендентності та іманентності Бога, антиномію Богопізнання, єднання божественної і людської природ у Христі). Згідно Лоського, антиномічний зв’язок існує між апофатичним і катафатичним богослов’ям. Також автор вказує на значення антиномічних тверджень у православному богослов’ї, а також на небезпеку порушення рівноваги між цими твердженнями.

ДИФТОНГИ СУЧАСНОЇ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ: ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ Й ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ

Надія Кірносова

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7721-5630

Anotation. У статті пропонується визначати дифтонги сучасної китайської мови як дифтонгоїди, оскільки історія формування цих звуків, розглянута в світлі ґештальт-аналізу, свідчить про те, що один з голосних у їх складі був за походженням пов'язаний із множиною приголосних, тому виявився редукованим, тож вершиною дифтонга може вважатися тільки другий голосний. Як з'ясувалося в цьому дослідженні, перехід звуків між множинами голосних і приголосних відбувався за принципом суміжності й лише в двох точках – i/j та u/w, і тільки ці два звуки присутні в сучасних дифтонгах/дифтонгоїдах китайської мови у вигляді редукованих голосних. Визначення відповідних складних звуків як дифтонгоїдів мотивує використання приголосних й та в (білабіальне!) в українській практичній транскрипції на відтворення складів із цими звуками.
Keywords: У статті пропонується визначати дифтонги сучасної китайської мови як дифтонгоїди, оскільки історія формування цих звуків, розглянута в світлі ґештальт-аналізу, свідчить про те, що один з голосних у їх складі був за походженням пов'язаний із множиною приголосних, тому виявився редукованим, тож вершиною дифтонга може вважатися тільки другий голосний. Як з'ясувалося в цьому дослідженні, перехід звуків між множинами голосних і приголосних відбувався за принципом суміжності й лише в двох точках – i/j та u/w, і тільки ці два звуки присутні в сучасних дифтонгах/дифтонгоїдах китайської мови у вигляді редукованих голосних. Визначення відповідних складних звуків як дифтонгоїдів мотивує використання приголосних й та в (білабіальне!) в українській практичній транскрипції на відтворення складів із цими звуками.

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ПРАГМАСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ НЕЧЛЕНОВАНИХ РЕЧЕНЬ У ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ІВАНА ФРАНКА

Альона Кучер

аспірантка кафедри української мови Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9056-7697

Anotation. Статтю присвячено аналізу одного зі синтаксичних засобів експресивізації – нечленованих речень. Побіжно розглянуто історіографію дослідження речень такого типу й головну передумову їх виникнення та функціонування. Описано провідні особливості їхньої семантико-граматичної природи. Визначено, що нечленовані речення є результатом деконструкції формального вираження думки, що стосується лінійної протяжності та кількості компонентів. Зауважено, що різний частиномовний статус показників таких речень сприяє розширенню їхнього прагматичного потенціалу. Здійснено семантичну класифікацію всіх зафіксованих типів нечленованих речень (стверджувальні, питальні, заперечні, спонукальні, апелятивні, емоційно-оцінні (вигукові, іменникові), етикетні, звуконаслідування). Найбільш вживаними є стверджувальні (22%) та емоційно-оцінні (22%), найменш – апелятивні (1,5%). Результати кількісно-статистичного аналізу продемонстрували динаміку функціонування нечленованих речень у творах різних періодів творчості І. Франка. Нечленовані речення є більш характерними для мовлення персонажів, що є відтворенням процесу живого спілкування.
Keywords: Статтю присвячено аналізу одного зі синтаксичних засобів експресивізації – нечленованих речень. Побіжно розглянуто історіографію дослідження речень такого типу й головну передумову їх виникнення та функціонування. Описано провідні особливості їхньої семантико-граматичної природи. Визначено, що нечленовані речення є результатом деконструкції формального вираження думки, що стосується лінійної протяжності та кількості компонентів. Зауважено, що різний частиномовний статус показників таких речень сприяє розширенню їхнього прагматичного потенціалу. Здійснено семантичну класифікацію всіх зафіксованих типів нечленованих речень (стверджувальні, питальні, заперечні, спонукальні, апелятивні, емоційно-оцінні (вигукові, іменникові), етикетні, звуконаслідування). Найбільш вживаними є стверджувальні (22%) та емоційно-оцінні (22%), найменш – апелятивні (1,5%). Результати кількісно-статистичного аналізу продемонстрували динаміку функціонування нечленованих речень у творах різних періодів творчості І. Франка. Нечленовані речення є більш характерними для мовлення персонажів, що є відтворенням процесу живого спілкування.

ЗНАЧЕННЯ ПОСТАТІ РОМАНА ІНГАРДЕНА ДЛЯ ФІЛОСОФСЬКО-МИСТЕЦЬКОГО СЕРЕДОВИЩА МІЖВОЄННОГО ЛЬВОВА (1925–1944)

Ольга Муха

докторка філософії, доцентка, завідувачка інформаційно-просвітницького відділу Меморіального музею «Територія Терору» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8823-0510

Anotation. У статті подано основні етапи діяльності Романа Інгардена у Львові та представлено постаті та напрями, які сформували його професійний стиль філософствування, а згодом залишили відбиток на його студентах, учасниках його семінарів та львівській філософській школі загалом, починаючи з історико-філософсько- культурологічний ракурс. Основний посил полягає в доповненні історичних знань акцентом на досі невідомих фактичних даних і відтворенні сучасного контексту філософського та культурного середовища.
Keywords: У статті подано основні етапи діяльності Романа Інгардена у Львові та представлено постаті та напрями, які сформували його професійний стиль філософствування, а згодом залишили відбиток на його студентах, учасниках його семінарів та львівській філософській школі загалом, починаючи з історико-філософсько- культурологічний ракурс. Основний посил полягає в доповненні історичних знань акцентом на досі невідомих фактичних даних і відтворенні сучасного контексту філософського та культурного середовища.

ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНОРІВНЕВИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ОЦІНКИ ОБРАЗУ ІСПАНІЇ У АНГЛІЙСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ (ЗІСТАВНИЙ АСПЕКТ)

Наталія Турчанінова

аспірант кафедри слов’янських мов, факультету іноземної філології, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0987-6474

Anotation. У статті досліджується вербалізація категорії оцінки образу Іспанії під час Іспанської революції 1936–1939 рр., різнорівневі лінгвостилістичні засоби реалізації оцінки, типологія та основні функції у художніх текстах романів американського письменника Ернеста Хемінгуея “For whom the bell tolls” та радянського публіциста М. Кольцова «Испанский дневник». На сьогоднішній день неможливо уявити міжкультурний діалог без урахування оцінки одних народів іншими, адже процес оцінення залучає ментальне осмислення та оцінення ‘чужого’ крізь призму власних етнонаціональних ознак та характеристик. Проведено огляд та аналіз наукової літератури, у якій розглядається категорія оцінки у різних аспектах та її теоретичні засади. Здійснено дослідження основних мовних засобів реалізації оцінки образу Іспанії у англомовному та російськомовного текстах на різних мовних рівнях у зіставному аспекті. У ході дослідження було застосовано описовий метод, метод лінгвістичної інтерпретації, кількісний та зіставний методи. Виявлено та згруповано основні мовні засоби вербалізації оцінки образу Іспанії.
Keywords: У статті досліджується вербалізація категорії оцінки образу Іспанії під час Іспанської революції 1936–1939 рр., різнорівневі лінгвостилістичні засоби реалізації оцінки, типологія та основні функції у художніх текстах романів американського письменника Ернеста Хемінгуея “For whom the bell tolls” та радянського публіциста М. Кольцова «Испанский дневник». На сьогоднішній день неможливо уявити міжкультурний діалог без урахування оцінки одних народів іншими, адже процес оцінення залучає ментальне осмислення та оцінення ‘чужого’ крізь призму власних етнонаціональних ознак та характеристик. Проведено огляд та аналіз наукової літератури, у якій розглядається категорія оцінки у різних аспектах та її теоретичні засади. Здійснено дослідження основних мовних засобів реалізації оцінки образу Іспанії у англомовному та російськомовного текстах на різних мовних рівнях у зіставному аспекті. У ході дослідження було застосовано описовий метод, метод лінгвістичної інтерпретації, кількісний та зіставний методи. Виявлено та згруповано основні мовні засоби вербалізації оцінки образу Іспанії.

DEUTSCHE PHRASEOLOGISCHE EINHEITEN (CHRONONYM) UND DERER WIEDERGABE IM UKRAINISCHEN

Zinaida Tschepurna

Hochschullehrer des Lehrstuhls für Theorie, Praxis und Übersetzung für Deutsch Nationale Technische Universität der Ukraine „Ihor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute“ (Kyiv, Ukraine)

ORCID ID: 0000-0002-5133-7629

Anotation. Der Artikel ist ein Versuch, die komplexen Probleme zu untersuchen, die mit der Übersetzung deutscher Redewendungen in die ukrainische Sprache verbunden sind. Es werden die Möglichkeiten gegeben, das Chrononym ins Ukrainische zu übersetzen. Das Ziel ist, die Möglichkeit des Spiels mit Redewendungen und Chrononymen auszuloten. Das Streben nach Genauigkeit der Übersetzung sollte nicht auf das Nachzeichnen reduziert werden, da das Nachzeichnen und die wörtliche Übersetzung die Verzerrung des Inhalts der Phraseologie hervorrufen und zum Verlust ihrer Originalität und Authentizität führen. Bei der Arbeit mit Übersetzungen kann ihr Hauptinhalt nicht ohne Berücksichtigung der Form übersetzt werden, da die Form der Phraseologieeinheit auch eine bestimmte Farbe hat und bestimmte Informationen trägt und oft bestimmt. Die in der Phraseologie enthaltenen Informationen werden manchmal nur durch das Formular selbst wahrgenommen. Das Übersetzen von Redewendungen ist mit erheblichen Schwierigkeiten verbunden, daher ist es besonders wichtig, dass der Übersetzer die Grundtypen idiomatischer Äquivalente und Methoden ihrer Verwendung kennt. Im deutschen Kalender sind religiöse Feiertage wichtig, wie sie sich in der Sprache widerspiegeln. Die Namen religiöser Feiertage sind ein Teil von vielen Phraseologismen. Onomastische Komponenten haben nicht nur eine Funktion der Chrononyme, sondern eine semantische Transformation, die auf einer metaphorischen Übertragung des Heiligen oder Festes basiert.
Keywords: Der Artikel ist ein Versuch, die komplexen Probleme zu untersuchen, die mit der Übersetzung deutscher Redewendungen in die ukrainische Sprache verbunden sind. Es werden die Möglichkeiten gegeben, das Chrononym ins Ukrainische zu übersetzen. Das Ziel ist, die Möglichkeit des Spiels mit Redewendungen und Chrononymen auszuloten. Das Streben nach Genauigkeit der Übersetzung sollte nicht auf das Nachzeichnen reduziert werden, da das Nachzeichnen und die wörtliche Übersetzung die Verzerrung des Inhalts der Phraseologie hervorrufen und zum Verlust ihrer Originalität und Authentizität führen. Bei der Arbeit mit Übersetzungen kann ihr Hauptinhalt nicht ohne Berücksichtigung der Form übersetzt werden, da die Form der Phraseologieeinheit auch eine bestimmte Farbe hat und bestimmte Informationen trägt und oft bestimmt. Die in der Phraseologie enthaltenen Informationen werden manchmal nur durch das Formular selbst wahrgenommen. Das Übersetzen von Redewendungen ist mit erheblichen Schwierigkeiten verbunden, daher ist es besonders wichtig, dass der Übersetzer die Grundtypen idiomatischer Äquivalente und Methoden ihrer Verwendung kennt. Im deutschen Kalender sind religiöse Feiertage wichtig, wie sie sich in der Sprache widerspiegeln. Die Namen religiöser Feiertage sind ein Teil von vielen Phraseologismen. Onomastische Komponenten haben nicht nur eine Funktion der Chrononyme, sondern eine semantische Transformation, die auf einer metaphorischen Übertragung des Heiligen oder Festes basiert.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ ГЕНДЕРНОЇ ЛІНГВІСТИКИ (НА МАТЕРІАЛІ АНАЛІТИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ)

Оксана Чуєшкова

кандидатка філологічних наук, доцентка, доцентка кафедри краєзнавчо-туристичної роботи, соціальних і гуманітарних наук Української інженерно-педагогічної академії (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7995-6608

Anotation. Статтю присвячено розглядові структурно-семантичних параметрів аналітичних термінів української терміносистеми гендерної лінгвістики. Наголошено на тому, що аналізована терміносистема, перебуваючи на стикові мовознавства й гендерних досліджень як міждисциплінарного наукового напряму, активно розвивається, залучаючи до свого складу терміноодиниці цих наукових галузей. Підкреслено, що всі аналітичні терміни характеризуються стійкістю, відтворюваністю та семантичною цілісністю, оскільки є вираженням єдиного, відпрацьованого наукового поняття, проте ступінь семантичної цілісності залежить від того, до якої лексичної підсистеми належать їхні складники. Запропоновано класифікацію термінологічних словосполучень за ступенем семантичної цілісності на основі опозиції «термін – нетермін», виділено дві групи. До першої віднесено терміносполучення, які мають нижчий ступінь семантичної цілісності, характеризуються формальною розкладністю і зовні нагадують вільні словосполучення; усі компоненти таких терміноодиниць ужиті в термінологічному значенні. Вищий ступінь семантичної цілісності має друга група, представлена терміносполученнями, у яких один або кілька компонентів є термінами, а решта запозичені з інших лексичних підсистем.
Keywords: Статтю присвячено розглядові структурно-семантичних параметрів аналітичних термінів української терміносистеми гендерної лінгвістики. Наголошено на тому, що аналізована терміносистема, перебуваючи на стикові мовознавства й гендерних досліджень як міждисциплінарного наукового напряму, активно розвивається, залучаючи до свого складу терміноодиниці цих наукових галузей. Підкреслено, що всі аналітичні терміни характеризуються стійкістю, відтворюваністю та семантичною цілісністю, оскільки є вираженням єдиного, відпрацьованого наукового поняття, проте ступінь семантичної цілісності залежить від того, до якої лексичної підсистеми належать їхні складники. Запропоновано класифікацію термінологічних словосполучень за ступенем семантичної цілісності на основі опозиції «термін – нетермін», виділено дві групи. До першої віднесено терміносполучення, які мають нижчий ступінь семантичної цілісності, характеризуються формальною розкладністю і зовні нагадують вільні словосполучення; усі компоненти таких терміноодиниць ужиті в термінологічному значенні. Вищий ступінь семантичної цілісності має друга група, представлена терміносполученнями, у яких один або кілька компонентів є термінами, а решта запозичені з інших лексичних підсистем.

СПЕЦИФІКА І ТЕНДЕНЦІЇ ВИСВІТЛЕННЯ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ НОВИН НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ

Анастасія Литвиненко, Аліна Мисечко

Анастасія Литвиненко, кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент кафедри кіно- і телемистецтва Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)
Аліна Мисечко, кандидат наук із соціальних комунікацій, викладач кафедри кіно- і телемистецтва Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1375-5202; ORCID ID: 0000-0002-5103-8872

Anotation. У статті досліджено основні аспекти трансляції культурно-мистецьких новин на загальнонаціональному комерційному телебаченні України в інформаційно-розважальних програмах. Проаналізовано нові тренди у подачі подій у цьому сегменті на прикладі програм «Життя відомих людей» на телеканалі «1+1» та «Зірковий шлях» на ТРК «Україна». За допомогою методу опитування у статті ідентифіковано інформаційні запити аудиторії у культурно-мистецькій сфері. Через детальний контент-аналіз обраних до дослідження матеріалів, які вийшли в ефір протягом 2019–2022 років, а також за допомогою методу порівняння з’ясовано, які зміни відбулися протягом останніх трьох років у сфері трансляції культурних та мистецьких подій. Зокрема проаналізовано спільне і відмінне у контенті, жанрові особливості, форму подачі, хронометраж сюжетів з обраної для дослідження тематики. Розкрито специфіку і тенденції показу цього типу новин на комерційних загальнонаціональних телеканалах.
Keywords: У статті досліджено основні аспекти трансляції культурно-мистецьких новин на загальнонаціональному комерційному телебаченні України в інформаційно-розважальних програмах. Проаналізовано нові тренди у подачі подій у цьому сегменті на прикладі програм «Життя відомих людей» на телеканалі «1+1» та «Зірковий шлях» на ТРК «Україна». За допомогою методу опитування у статті ідентифіковано інформаційні запити аудиторії у культурно-мистецькій сфері. Через детальний контент-аналіз обраних до дослідження матеріалів, які вийшли в ефір протягом 2019–2022 років, а також за допомогою методу порівняння з’ясовано, які зміни відбулися протягом останніх трьох років у сфері трансляції культурних та мистецьких подій. Зокрема проаналізовано спільне і відмінне у контенті, жанрові особливості, форму подачі, хронометраж сюжетів з обраної для дослідження тематики. Розкрито специфіку і тенденції показу цього типу новин на комерційних загальнонаціональних телеканалах.

МЕДІАТИЗАЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ МЕХАНІЗМУ БРЕНД-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ УКРАЇНИ

Анна Волошенюк

аспірантка кафедри соціально-гуманітарних наук Навчально-наукового інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4528-3767

Anotation. У статті розглядаються засади формування та реалізації брендингу закладів вищої освіти за умов медіатизації. Визначені причини, які зумовлюють необхідність формування брендингу, роль та місце процесу маркетизації та медіатизації в системі вищої освіти. Відображені особливості комунікації освітнього та медійного середовища. Представлені канали та моделі комунікації. Розкрита відмінність між внутрішньою і зовнішньою медіатизацію, як елемента механізму бренду в системі вищої освіти.
Keywords: У статті розглядаються засади формування та реалізації брендингу закладів вищої освіти за умов медіатизації. Визначені причини, які зумовлюють необхідність формування брендингу, роль та місце процесу маркетизації та медіатизації в системі вищої освіти. Відображені особливості комунікації освітнього та медійного середовища. Представлені канали та моделі комунікації. Розкрита відмінність між внутрішньою і зовнішньою медіатизацію, як елемента механізму бренду в системі вищої освіти.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Віталій Денега

заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Яворівської міської ради Львівської області, аспірант Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5217-2486

Anotation. Досліджено адміністративно-правові засади формування компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Розкрито зміст основних законів України щодо органів місцевого самоврядування та сучасні концепції їх діяльності. Виявлено, що в Україні відсутнє єдине концептуальне бачення статусу, компетенції та відповідальності органів місцевого самоврядування. Встановлено, що правову базу функціонування та розвитку органів місцевого самоврядування в Україні формують нормативно-правові акти різного рівня. Зазначається, що потребує вдосконалення нормативно-правове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, зокрема шляхом пошуку ефективних та раціональних засобів управлінського впливу на їх функціонування. Йдеться, зокрема, про вдосконалення грамотної нормативно-правової бази діяльності суб’єктів місцевого самоврядування, що сприятиме задоволенню економічних, політичних і соціальних потреб людей, створенню умов для їх гармонійного розвитку.
Keywords: Досліджено адміністративно-правові засади формування компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Розкрито зміст основних законів України щодо органів місцевого самоврядування та сучасні концепції їх діяльності. Виявлено, що в Україні відсутнє єдине концептуальне бачення статусу, компетенції та відповідальності органів місцевого самоврядування. Встановлено, що правову базу функціонування та розвитку органів місцевого самоврядування в Україні формують нормативно-правові акти різного рівня. Зазначається, що потребує вдосконалення нормативно-правове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, зокрема шляхом пошуку ефективних та раціональних засобів управлінського впливу на їх функціонування. Йдеться, зокрема, про вдосконалення грамотної нормативно-правової бази діяльності суб’єктів місцевого самоврядування, що сприятиме задоволенню економічних, політичних і соціальних потреб людей, створенню умов для їх гармонійного розвитку.

РОЛЬ СИТУАТИВНОГО МАРКЕТИНГУ В КОНТЕНТ-СТРАТЕГІЇ БІБЛІОТЕК

Надія Маранчак

старший викладач кафедри комп’ютерних наук Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1772-1854

Anotation. В даному дослідженні обґрунтовано доцільність використання ситуативного маркетингу як перспективної складової контент-стратегії бібліотек через окреслення специфіки його ефективної реалізації. На основі теоретичного аналізу з’ясовано та охарактеризовано сутність і принципи застосування даного інструменту в розрізі його впровадження в контент-стратегію книгозбірень, серед яких: збільшення активності бібліотек в інформаційному просторі, постійне оперативне використання трендів та інфоприводів соціальних мереж, а також художнє обігравання та адаптація актуального для користувачів контенту, що може вивести бібліотеки на новий рівень впізнаваності та популярності та призведе до покращення маркетингової статистики й загальної результативності офіційних облікових записів бібліотек у взаємодії з цільовими авдиторіями. Автором статті проведений вибірковий пошук та визначення ситуативного контенту на сторінках бібліотек в соціальних мережах та наведені приклади публікацій бібліотеками України ситуативного контенту, які підтверджують релевантність використання даного засобу в просуванні книгозбірень. Виділено найбільш поширені формати подачі ситуативного маркетингу, які можуть бути використані бібліотеками в роботі з інформаційними приводами.
Keywords: В даному дослідженні обґрунтовано доцільність використання ситуативного маркетингу як перспективної складової контент-стратегії бібліотек через окреслення специфіки його ефективної реалізації. На основі теоретичного аналізу з’ясовано та охарактеризовано сутність і принципи застосування даного інструменту в розрізі його впровадження в контент-стратегію книгозбірень, серед яких: збільшення активності бібліотек в інформаційному просторі, постійне оперативне використання трендів та інфоприводів соціальних мереж, а також художнє обігравання та адаптація актуального для користувачів контенту, що може вивести бібліотеки на новий рівень впізнаваності та популярності та призведе до покращення маркетингової статистики й загальної результативності офіційних облікових записів бібліотек у взаємодії з цільовими авдиторіями. Автором статті проведений вибірковий пошук та визначення ситуативного контенту на сторінках бібліотек в соціальних мережах та наведені приклади публікацій бібліотеками України ситуативного контенту, які підтверджують релевантність використання даного засобу в просуванні книгозбірень. Виділено найбільш поширені формати подачі ситуативного маркетингу, які можуть бути використані бібліотеками в роботі з інформаційними приводами.

РОЛЬ І МІСЦЕ ПРЕДСТАВНИКІВ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ У ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРЕВЕНТИВНОГО МЕХАНІЗМУ УКРАЇНИ

Павло Гарасим

кандидат юридичних наук, докторант кафедри кримінального права і процесу Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0336-4710

Anotation. У статті з’ясовано зміст правового механізму та ефективності його реалізації у сфері виконання покарань і пробації, що стосується участі громадськості у діяльності Національного превентивного механізму України, а також встановлені у зв’язку з цим існуючі проблеми та розроблені авторські науково обґрунтовані шляхи їх вирішення по суті. Зокрема, звертає на себе увагу той факт, що при наявності Національного превентивного механізму в Україні, інших форм і видів громадського контролю за процесом виконання – відбування покарань, за результатами щорічних спеціальних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та за підсумками громадського моніторингу не було порушено жодного кримінального провадження за фактами катування або нелюдського поводження із ув’язненими під варту та засудженими з боку персоналу органів та установ виконання покарань, на що звертають увагу й іноземні фахівці.
Keywords: У статті з’ясовано зміст правового механізму та ефективності його реалізації у сфері виконання покарань і пробації, що стосується участі громадськості у діяльності Національного превентивного механізму України, а також встановлені у зв’язку з цим існуючі проблеми та розроблені авторські науково обґрунтовані шляхи їх вирішення по суті. Зокрема, звертає на себе увагу той факт, що при наявності Національного превентивного механізму в Україні, інших форм і видів громадського контролю за процесом виконання – відбування покарань, за результатами щорічних спеціальних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та за підсумками громадського моніторингу не було порушено жодного кримінального провадження за фактами катування або нелюдського поводження із ув’язненими під варту та засудженими з боку персоналу органів та установ виконання покарань, на що звертають увагу й іноземні фахівці.

ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЄСПЛ В УКРАЇНІ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ВИМІР ПРОБЛЕМИ

Михайло Дармін

аспірант ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (Ужгород, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4241-7694

Anotation. У статті автор узагальнює, що досліджуючи міжнародні судові установи у цілому та ЄСПЛ зокрема, фахівці з міжнародного права часто формулюють ті питання, які потребують свого вирішення – на думку цих вчених – на національному рівні. По відношенню до виконання рішень ЄСПЛ в Україні це питання визначення поняття «рішення» цього суду; недостатня увага до того, як саме ЄСПЛ тлумачить той чи інший принцип права Ради Європи, наявний також і у Конституції України 1996 року, а також існування спеціальної процедури виконання рішень ЄСПЛ, яка відрізняється від процедури виконання рішень національних судів. У статті резюмовано, що українські фахівці з міжнародного права доволі довго не досліджували питання виконання рішень ЄСПЛ на монографічному рівні (виключенням є проаналізована у статті праця Л.В. Пастухової на тему «Ефективність міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини» 2003 року).
Keywords: У статті автор узагальнює, що досліджуючи міжнародні судові установи у цілому та ЄСПЛ зокрема, фахівці з міжнародного права часто формулюють ті питання, які потребують свого вирішення – на думку цих вчених – на національному рівні. По відношенню до виконання рішень ЄСПЛ в Україні це питання визначення поняття «рішення» цього суду; недостатня увага до того, як саме ЄСПЛ тлумачить той чи інший принцип права Ради Європи, наявний також і у Конституції України 1996 року, а також існування спеціальної процедури виконання рішень ЄСПЛ, яка відрізняється від процедури виконання рішень національних судів. У статті резюмовано, що українські фахівці з міжнародного права доволі довго не досліджували питання виконання рішень ЄСПЛ на монографічному рівні (виключенням є проаналізована у статті праця Л.В. Пастухової на тему «Ефективність міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини» 2003 року).

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО КРІЗЬ ПРИЗМУ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ

Ольга Зінсу

аспірантка відділу докторантури та ад’юнктури Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3801-6203

Anotation. Актуальність теми дослідження зумовлена збільшенням інтересу до проблеми домашнього насильства та необхідністю вивчення громадської думки з цього питання. У науковій статті представлені результати проведеного теоретико-емпіричного дослідження. Методологічний інструментарій склали наукові концепції вітчизняних та зарубіжних вчених про домашнє насильство як феномен та протиправне діяння. У процесі наукового пошуку використано методи теоретичного та емпіричного рівня наукового пізнання, що надало результатам дослідження комплексності та взаємодоповнюваності. На теоретичному рівні використано такі методи, як: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, моделювання. На емпіричному рівні – бесіда, спостереження, анкетування, кількісний та якісний аналіз отриманих даних. За результатами дослідження з’ясовано, що переважна частина всіх респондентів (70,0%) дотримується позиції «звинувачення жертви», яка терпить знущання, агресію, насильство з боку кривдника. Обґрунтовано, що домашнє насильство являє собою складний глибинний поліфонічний конфлікт, основу якого складають соціальні, економічні, психологічні чинники. Перспективи подальших наукових розвідок пов’язані з вивченням локусу контролю та копінг-стратегій віктимної поведінки у жертв домашнього насильства.
Keywords: Актуальність теми дослідження зумовлена збільшенням інтересу до проблеми домашнього насильства та необхідністю вивчення громадської думки з цього питання. У науковій статті представлені результати проведеного теоретико-емпіричного дослідження. Методологічний інструментарій склали наукові концепції вітчизняних та зарубіжних вчених про домашнє насильство як феномен та протиправне діяння. У процесі наукового пошуку використано методи теоретичного та емпіричного рівня наукового пізнання, що надало результатам дослідження комплексності та взаємодоповнюваності. На теоретичному рівні використано такі методи, як: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, моделювання. На емпіричному рівні – бесіда, спостереження, анкетування, кількісний та якісний аналіз отриманих даних. За результатами дослідження з’ясовано, що переважна частина всіх респондентів (70,0%) дотримується позиції «звинувачення жертви», яка терпить знущання, агресію, насильство з боку кривдника. Обґрунтовано, що домашнє насильство являє собою складний глибинний поліфонічний конфлікт, основу якого складають соціальні, економічні, психологічні чинники. Перспективи подальших наукових розвідок пов’язані з вивченням локусу контролю та копінг-стратегій віктимної поведінки у жертв домашнього насильства.

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРЕВЕНТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ: ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

Іван Іщенко

кандидат юридичних наук, начальник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0873-5207

Anotation. В наукові статті здійснено з’ясування наукових позицій вчених щодо розуміння та змісту адміністративно-правового статусу органів публічної влади та Національної поліції, зокрема. Аналіз наукових позицій вчених надав можливість розглядати адміністративно-правовий статус Національна поліція України як суб’єкта реалізації превентивної функції держави, із позиції відповідної правової конструкції, яка визначає відповідне ієрархічне місце в системі органів публічної влади, та органів сектору безпеки та оборони, врегульовану адміністративно-правовими нормами діяльність спрямовану на реалізацію превентивної функції держави та представлена структурними елементами – цільовим, організаційним та компетенційними блоками, які в сукупності становлять собою функціональний компонент, якими остання користується в процесі, забезпечення та охорони прав та свобод людини та громадянина, публічної безпеки та порядку, а також протидії кримінальним правопорушенням. Виокремлено основні елементи адміністративно-правового статусу Національна поліція України як суб’єкта реалізації превентивної функції держави, які об’єднані у наступні блоки 1) цільовий (цілі, завдання, функції); 2) структурно-організаційний (структура, порядок взаємодії, зовнішні і внутрішні зв’язки); 3) компетенційний; 4) відповідальність.
Keywords: В наукові статті здійснено з’ясування наукових позицій вчених щодо розуміння та змісту адміністративно-правового статусу органів публічної влади та Національної поліції, зокрема. Аналіз наукових позицій вчених надав можливість розглядати адміністративно-правовий статус Національна поліція України як суб’єкта реалізації превентивної функції держави, із позиції відповідної правової конструкції, яка визначає відповідне ієрархічне місце в системі органів публічної влади, та органів сектору безпеки та оборони, врегульовану адміністративно-правовими нормами діяльність спрямовану на реалізацію превентивної функції держави та представлена структурними елементами – цільовим, організаційним та компетенційними блоками, які в сукупності становлять собою функціональний компонент, якими остання користується в процесі, забезпечення та охорони прав та свобод людини та громадянина, публічної безпеки та порядку, а також протидії кримінальним правопорушенням. Виокремлено основні елементи адміністративно-правового статусу Національна поліція України як суб’єкта реалізації превентивної функції держави, які об’єднані у наступні блоки 1) цільовий (цілі, завдання, функції); 2) структурно-організаційний (структура, порядок взаємодії, зовнішні і внутрішні зв’язки); 3) компетенційний; 4) відповідальність.

РОЗПАЛЮВАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ВОРОЖНЕЧІ ТА НЕНАВИСТІ – ОДНА ІЗ ЗАГРОЗ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Олександр Колб

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, голова робочої групи волонтерів ГО «Союз інвалідів Чорнобиля Волині» Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1792-4739

Anotation. У даній науковій статті здійснено аналіз діяльності деяких правоохоронних органів і релігійних організацій, яка в умовах війни Російської Федерації проти України у певній мірі порушує природне гарантоване на законодавчому рівні право громадян на свободу віросповідування, а також запропоновані у зв’язку з цим науково обґрунтовані заходи, спрямовані на вирішення зазначеної проблеми. Зокрема, встановлено, що деякі народні депутати та представники релігійних організацій, всупереч Конституції України та інших нормативно-правових актів, які регулюють зазначену сферу суспільних відносин, з використанням потенційних правових можливостей окремих правоохоронних органів, вчиняють в умовах військового часу в нашій державі різноманітні дії умисного характеру щодо розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, створюючи таким чином реальну небезпеку національній безпеці України. Крім цього, доведено, що така протиправна діяльність створює відповідну «доказову» базу для держави-агресора, якою вона оправдовує на міжнародній арені (ООН, ОБСЄ, «G-20», т. ін.) свою війну в Україні, апелюючи у зв’язку з цим до порушення основоположних прав людини і громадянина, закріплених в нормах міжнародного права.
Keywords: У даній науковій статті здійснено аналіз діяльності деяких правоохоронних органів і релігійних організацій, яка в умовах війни Російської Федерації проти України у певній мірі порушує природне гарантоване на законодавчому рівні право громадян на свободу віросповідування, а також запропоновані у зв’язку з цим науково обґрунтовані заходи, спрямовані на вирішення зазначеної проблеми. Зокрема, встановлено, що деякі народні депутати та представники релігійних організацій, всупереч Конституції України та інших нормативно-правових актів, які регулюють зазначену сферу суспільних відносин, з використанням потенційних правових можливостей окремих правоохоронних органів, вчиняють в умовах військового часу в нашій державі різноманітні дії умисного характеру щодо розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, створюючи таким чином реальну небезпеку національній безпеці України. Крім цього, доведено, що така протиправна діяльність створює відповідну «доказову» базу для держави-агресора, якою вона оправдовує на міжнародній арені (ООН, ОБСЄ, «G-20», т. ін.) свою війну в Україні, апелюючи у зв’язку з цим до порушення основоположних прав людини і громадянина, закріплених в нормах міжнародного права.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОТРИМАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КІБЕРЗЛОЧИНІВ. ДОСВІД США

Олександр Колосов

аспірант кафедри кримінальної юстиції Навчально-наукового інституту права Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0128-5565

Anotation. У статті досліджуються актуальні проблеми забезпечення ефективності отримання та використання електронних доказів під час розслідування кіберзлочинів. За основу дослідження взято досвід США. Досліджено поняття, зміст та етапи цифрової криміналістики. Розглянуто питання прийнятності доказів на основі стандарту Дауберта. Розглянуто питання покращення отримання та обробки цифрових доказів, зокрема, шляхом створення файлового набору інструментів для реконструкції вибіркового аналізу FileTSAR. Сформульовано пропозиції щодо: 1) визначення поняття електронних доказів та критеріїв їх допустимості у кримінальному процесуальному кодексі України; 2) необхідності використання досвіду США у розробленні аналогу набору інструментів для вибіркового аналізу та реконструкції файлів FileTSAR, який дотримується моделі процесу сортування на місцях комп`ютерної криміналістики, з метою отримання доказових даних на місці події.
Keywords: У статті досліджуються актуальні проблеми забезпечення ефективності отримання та використання електронних доказів під час розслідування кіберзлочинів. За основу дослідження взято досвід США. Досліджено поняття, зміст та етапи цифрової криміналістики. Розглянуто питання прийнятності доказів на основі стандарту Дауберта. Розглянуто питання покращення отримання та обробки цифрових доказів, зокрема, шляхом створення файлового набору інструментів для реконструкції вибіркового аналізу FileTSAR. Сформульовано пропозиції щодо: 1) визначення поняття електронних доказів та критеріїв їх допустимості у кримінальному процесуальному кодексі України; 2) необхідності використання досвіду США у розробленні аналогу набору інструментів для вибіркового аналізу та реконструкції файлів FileTSAR, який дотримується моделі процесу сортування на місцях комп`ютерної криміналістики, з метою отримання доказових даних на місці події.

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ПРОЦЕДУР ДОСУДОВОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ

Ігорь Кріцак

аспірант кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0009-0006-4996-8989

Anotation. В статті проведено правовий аналіз наукового доробку поняття, змісту та різновидів адміністративних процедур, з’ясовано сутність процедур досудового врегулювання адміністративно-правових спорів та виокремлено різновиди таких процедур. В результаті дослідження встановлено, що під адміністративною процедурою слід розуміти діяльність суб’єкта владних повноважень або уповноваженої ним особи щодо забезпечення реалізації прав громадян шляхом звернення останніх, або діяльність за ініціативи суб’єкта владних повноважень спрямована на забезпечення встановлення законності діяльності в певній сфері або галузі та притягнення осіб до відповідальності. Виокремлено такі види досудового врегулювання адміністративно-правових спорів: загальна адміністративна процедура, яка регламентована загальним Законом «Про звернення громадян» та спеціальним Законом «Про адміністративні процедури»; загальна не адміністративна процедура за зверненням до медіатора та за його участі, яка регламентована Законом «Про медіацію»; особлива адміністративна процедура позасудового оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення, регламентована КУпАП, Митним та Подаковим кодексами України; розкрито їх зміст.
Keywords: В статті проведено правовий аналіз наукового доробку поняття, змісту та різновидів адміністративних процедур, з’ясовано сутність процедур досудового врегулювання адміністративно-правових спорів та виокремлено різновиди таких процедур. В результаті дослідження встановлено, що під адміністративною процедурою слід розуміти діяльність суб’єкта владних повноважень або уповноваженої ним особи щодо забезпечення реалізації прав громадян шляхом звернення останніх, або діяльність за ініціативи суб’єкта владних повноважень спрямована на забезпечення встановлення законності діяльності в певній сфері або галузі та притягнення осіб до відповідальності. Виокремлено такі види досудового врегулювання адміністративно-правових спорів: загальна адміністративна процедура, яка регламентована загальним Законом «Про звернення громадян» та спеціальним Законом «Про адміністративні процедури»; загальна не адміністративна процедура за зверненням до медіатора та за його участі, яка регламентована Законом «Про медіацію»; особлива адміністративна процедура позасудового оскарження рішень у справах про адміністративні правопорушення, регламентована КУпАП, Митним та Подаковим кодексами України; розкрито їх зміст.

СПЕЦИФІКА ОБМЕЖЕННЯ ТА ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Вікторія Маркєлова

аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7927-0374

Anotation. Досліджено питання дотримання прав і свобод людини під час кримінального провадження. Визначено правове підґрунтя допустимості обмеження конституційних прав людини. На підставі аналізу кримінального процесуального законодавства України досліджено питання обмеження та позбавлення права власності, проаналізовано результати практики Європейського суду з прав людини щодо цього питання. Виокремлено процесуальні дії під час проведення яких найбільш обмежується право власності. Розкрито етапи конфіскаційної процедури під час кримінального провадження. Виокремлено механізм застосування спеціальної конфіскації, що включає в себе спеціальні методи й порядок правового регулювання, які зумовлені відповідними особливостями як кримінального, так й кримінального процесуального законодавства. Акцентовано увагу на відмінності конфіскації та спеціальної конфіскації. Здійснено аналіз судової практики в кримінальному провадженні щодо застосування спеціальної конфіскації та її еволюції в умовах воєнного стану.
Keywords: Досліджено питання дотримання прав і свобод людини під час кримінального провадження. Визначено правове підґрунтя допустимості обмеження конституційних прав людини. На підставі аналізу кримінального процесуального законодавства України досліджено питання обмеження та позбавлення права власності, проаналізовано результати практики Європейського суду з прав людини щодо цього питання. Виокремлено процесуальні дії під час проведення яких найбільш обмежується право власності. Розкрито етапи конфіскаційної процедури під час кримінального провадження. Виокремлено механізм застосування спеціальної конфіскації, що включає в себе спеціальні методи й порядок правового регулювання, які зумовлені відповідними особливостями як кримінального, так й кримінального процесуального законодавства. Акцентовано увагу на відмінності конфіскації та спеціальної конфіскації. Здійснено аналіз судової практики в кримінальному провадженні щодо застосування спеціальної конфіскації та її еволюції в умовах воєнного стану.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСТАВИ ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Віктор Назаров, Олексій Ситайло

Віктор Назаров, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України (Київ, Україна)
Олексій Ситайло, кандидат юридичних наук, голова Середино-Будського районного суду Сумської області (Середина-Буда, Україна

ORCID ID: 0000-0002-3725-7745; ORCID ID: 0000-0003-4600-9708

Anotation. Досліджено інститут застави в кримінальному провадженні та його процесуальну регламентацію. Доведено, що цей захід примусу застосовується суб’єктом від імені держави, якого наділено владними повноваженнями, а отже має публічний характер. Зауважується, що даний захід передусім пов’язаний з певними правообмеженнями у сфері матеріальних інтересів особи, застосуванням щодо неї встановлених кримінальними процесуальними нормами санкцій, покликаних на виконання низки процесуальних обов’язків. Здійснено порівняльно-правове дослідження процесуального механізму застосування застави в пострадянських країнах, деяких країнах Європейського Союзу, США та Англії. Доведено, що кримінальне процесуальне законодавство пострадянських країн має як спільні, так й відмінні тенденції в розвитку інституту застави, розумінні даного поняття, підстав та порядку застосування, предмета застави, суб’єктів, які застосовують цей запобіжний захід, визначенні заставодавців, особливостей повернення застави тощо. Виокремлено як позитивні аспекти законодавства пострадянських країн у застосуванні застави, так і негативні, що впливають на регламентацію, практику та динаміку застосування застави владними суб’єктами.
Keywords: Досліджено інститут застави в кримінальному провадженні та його процесуальну регламентацію. Доведено, що цей захід примусу застосовується суб’єктом від імені держави, якого наділено владними повноваженнями, а отже має публічний характер. Зауважується, що даний захід передусім пов’язаний з певними правообмеженнями у сфері матеріальних інтересів особи, застосуванням щодо неї встановлених кримінальними процесуальними нормами санкцій, покликаних на виконання низки процесуальних обов’язків. Здійснено порівняльно-правове дослідження процесуального механізму застосування застави в пострадянських країнах, деяких країнах Європейського Союзу, США та Англії. Доведено, що кримінальне процесуальне законодавство пострадянських країн має як спільні, так й відмінні тенденції в розвитку інституту застави, розумінні даного поняття, підстав та порядку застосування, предмета застави, суб’єктів, які застосовують цей запобіжний захід, визначенні заставодавців, особливостей повернення застави тощо. Виокремлено як позитивні аспекти законодавства пострадянських країн у застосуванні застави, так і негативні, що впливають на регламентацію, практику та динаміку застосування застави владними суб’єктами.

ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Ірина Наконечна

кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри загальноправових дисциплін Національної академії Служби безпеки України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9405-4621

Anotation. Стаття присвячена розкриттю різновидів адміністративних процедур забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції. Визначено, що організаційні (внутрішньосистемні) адміністративні процедури призначені для встановлення ефективності, послідовності, відповідальності та підзвітності. Прикладами адміністративної організаційної процедури – є інформаційно-аналітичні процедури забезпечення національної безпеки в умовах євроінтеграції. Видом адміністративних поза організаційних процедур забезпечення національної безпеки в умовах євроінтеграції визначено, як приклад, сервісні, у тому числі дозвільного характеру, які мають заявний тип щодо їхньої ініціації. А такі процедури як комунікаційні та контрольно-наглядові схарактеризовано як такі, що можуть мати змішану функціональну спрямованість. Зокрема комунікаційні процедури покликані створити зворотний зв’язок між взаємодіючими суб’єктами, а контрольно-наглядові – підтримувати режим законності у цій сфері.
Keywords: Стаття присвячена розкриттю різновидів адміністративних процедур забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції. Визначено, що організаційні (внутрішньосистемні) адміністративні процедури призначені для встановлення ефективності, послідовності, відповідальності та підзвітності. Прикладами адміністративної організаційної процедури – є інформаційно-аналітичні процедури забезпечення національної безпеки в умовах євроінтеграції. Видом адміністративних поза організаційних процедур забезпечення національної безпеки в умовах євроінтеграції визначено, як приклад, сервісні, у тому числі дозвільного характеру, які мають заявний тип щодо їхньої ініціації. А такі процедури як комунікаційні та контрольно-наглядові схарактеризовано як такі, що можуть мати змішану функціональну спрямованість. Зокрема комунікаційні процедури покликані створити зворотний зв’язок між взаємодіючими суб’єктами, а контрольно-наглядові – підтримувати режим законності у цій сфері.

СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ ЯК ДЖЕРЕЛО КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Олександр Острогляд

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри права та правоохоронної діяльності Державного університету «Житомирська політехніка», професор кафедри права та публічного управління ЗВО «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0003-3075

Anotation. У статті на основі теоретичного аналізу понять «кримінально-правова політика», «джерело права» та «судовий прецедент», а також практичних рішень Конституційного Суду України, Верховного Суду та Європейського суду з прав людини аргументовано доцільність розуміння судового прецеденту як джерела права загалом та кримінально-виконавчої політики зокрема. На підставі компаративного та порівняльно-правового методів встановлено, що впродовж останніх років відбувається поступова відмова від нормативістського підходу в розумінні джерел права і як наслідок, законодавці й представники судових органі влади використовують результати судової правотворчості у практичній діяльності, нівелюючи цим самим окремі неточності в нормах права. В українській кримінально-виконавчій політиці видається перспективним використовувати судовий прецедент як для вирішення окремих питань та і для удосконалення чинного законодавства, регулювання суспільних відносин і навіть розвитку правової культури населення. Перспективним видається також розширення переліку джерел судового прецеденту, якими в дослідженні визначено рішення Конституційного Суду України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, а також рішення Європейського суду з прав людини.
Keywords: У статті на основі теоретичного аналізу понять «кримінально-правова політика», «джерело права» та «судовий прецедент», а також практичних рішень Конституційного Суду України, Верховного Суду та Європейського суду з прав людини аргументовано доцільність розуміння судового прецеденту як джерела права загалом та кримінально-виконавчої політики зокрема. На підставі компаративного та порівняльно-правового методів встановлено, що впродовж останніх років відбувається поступова відмова від нормативістського підходу в розумінні джерел права і як наслідок, законодавці й представники судових органі влади використовують результати судової правотворчості у практичній діяльності, нівелюючи цим самим окремі неточності в нормах права. В українській кримінально-виконавчій політиці видається перспективним використовувати судовий прецедент як для вирішення окремих питань та і для удосконалення чинного законодавства, регулювання суспільних відносин і навіть розвитку правової культури населення. Перспективним видається також розширення переліку джерел судового прецеденту, якими в дослідженні визначено рішення Конституційного Суду України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, а також рішення Європейського суду з прав людини.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УКЛАДЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Ольга Потопахіна

кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0009-0002-6321-7488

Anotation. У науковій статті здійснене теоретико-правове дослідження правового регулювання укладення трудового договору за чинним законодавством України. Охарактеризовано процедуру укладення трудового договору за чинним законодавством України. Визначено та проаналізовано зміни у правовій регламентації порядку укладання трудового договору у період дії воєнного стану в Україні, які запроваджені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-1Х та ін. Визначено, що порядок укладення трудового договору слід розглядати як визначену законом процедуру, що складається із певних послідовних дій як особи, яка поступає на роботу, так і роботодавця. Чітка правова регламентація цієї процедури, прав та обов’язків її учасників забезпечує нормальне функціонування трудових правовідносин, попереджає виникнення трудових спорів. Правове регулювання укладення трудового договору за чинним КЗпП України є недосконалим, що виявляється у недостатньо чіткому і послідовному характері такого регулювання.
Keywords: У науковій статті здійснене теоретико-правове дослідження правового регулювання укладення трудового договору за чинним законодавством України. Охарактеризовано процедуру укладення трудового договору за чинним законодавством України. Визначено та проаналізовано зміни у правовій регламентації порядку укладання трудового договору у період дії воєнного стану в Україні, які запроваджені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-1Х та ін. Визначено, що порядок укладення трудового договору слід розглядати як визначену законом процедуру, що складається із певних послідовних дій як особи, яка поступає на роботу, так і роботодавця. Чітка правова регламентація цієї процедури, прав та обов’язків її учасників забезпечує нормальне функціонування трудових правовідносин, попереджає виникнення трудових спорів. Правове регулювання укладення трудового договору за чинним КЗпП України є недосконалим, що виявляється у недостатньо чіткому і послідовному характері такого регулювання.

АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ ДЕРЖАВНОГО РИНКОВОГО НАГЛЯДУ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ДЕРЖЛІКСЛУЖБОЮ УКРАЇНИ

Олена Птухіна

аспірант відділу організації освітньо-наукової підготовки Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7507-2023

Anotation. В науковій статті здійснено дослідження діяльності Держлікслужби України як провідного суб’єкта державного ринкового нагляду. Останній розглядається з позиції діяльності Держлікслужби України щодо вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськість щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи, яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Враховуючи виокремленні сфері відповідальності Держлікслужби, а також закріплені заходи ринкового нагляду у чинному законодавстві виокремлено певні страдії процедури державного ринкового нагляду: 1) стадія порушення ринкового нагляду; 2) безпосереднє здійснення ринкового нагляду та винесення рішень; 3) виконання рішень.
Keywords: В науковій статті здійснено дослідження діяльності Держлікслужби України як провідного суб’єкта державного ринкового нагляду. Останній розглядається з позиції діяльності Держлікслужби України щодо вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськість щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи, яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Враховуючи виокремленні сфері відповідальності Держлікслужби, а також закріплені заходи ринкового нагляду у чинному законодавстві виокремлено певні страдії процедури державного ринкового нагляду: 1) стадія порушення ринкового нагляду; 2) безпосереднє здійснення ринкового нагляду та винесення рішень; 3) виконання рішень.

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК МЕХАНІЗМУ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ

Артем Родигін

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1609-4879

Anotation. У статті виокремлено історичні етапи, кожний з яких характеризується певними здобутками з точки розвитку механізму оперативно-розшукового забезпечення проведення НСРД, їх правового, організаційного та тактичного змісту, від формування примітивного механізму прямого використання результатів негласної діяльності для здійснення правосуддя, без контролюючих, стримуючих запобіжників, до кардинальної зміни кримінального процесуального законодавства, закріплення системи негласних дій (НСРД), що фактично забезпечило злиття до цього часу двох окремих видів державно-владної діяльності: оперативно-розшукової та кримінально- процесуальної, внаслідок чого законодавчо встановлено порядок фіксації ходу і результатів НСРД, що забезпечує використання документів, складених за результатами їх проведення (з відповідним забезпеченням силами та засобами ОРД) при доказуванні на тих самих підставах, що й результати проведення інших слідчих дій.
Keywords: У статті виокремлено історичні етапи, кожний з яких характеризується певними здобутками з точки розвитку механізму оперативно-розшукового забезпечення проведення НСРД, їх правового, організаційного та тактичного змісту, від формування примітивного механізму прямого використання результатів негласної діяльності для здійснення правосуддя, без контролюючих, стримуючих запобіжників, до кардинальної зміни кримінального процесуального законодавства, закріплення системи негласних дій (НСРД), що фактично забезпечило злиття до цього часу двох окремих видів державно-владної діяльності: оперативно-розшукової та кримінально- процесуальної, внаслідок чого законодавчо встановлено порядок фіксації ходу і результатів НСРД, що забезпечує використання документів, складених за результатами їх проведення (з відповідним забезпеченням силами та засобами ОРД) при доказуванні на тих самих підставах, що й результати проведення інших слідчих дій.

НОТАРІАЛЬНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ: ПОНЯТТЯ ТА СПЕЦИФІКА

Олександра Рудченко

здобувач кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1218-8712

Anotation. У статті проаналізовано поняття та специфіку нотаріального адміністрування в Україні, яких виведено шляхом поєднання загальних засад публічного адміністрування та особливостей української моделі нотаріату. Визначено та розкрито основні ознаки, які характеризують нотаріальне адміністрування, а також мету нотаріального адміністрування. Наголошено на тому, що до об’єктів нотаріального адміністрування слід відносити: 1) нотаріальні дії; 2) реєстраційні дії, які полягають у внесенні записів до книги, журналу, реєстру тощо з метою обліку та підтвердження чинності; 3) дії, що є обов’язковими для нотаріуса чи іншої уповноваженої особи, які здійснюються до вчинення нотаріальної дії, і від результатів яких залежить її вчинення; 4) надання консультацій з питань вчинення нотаріальних дій. Поряд із цим, кожен із вказаних напрямів нотаріального адміністрування має складну внутрішню структуру, що відображається на специфіці його здійснення. Автором акцентовано увагу на тому, що нотаріальне адміністрування є: сприяльним (що опосередковано специфікою обов’язків нотаріуса) та забезпечувальним (що опосередковано специфікою мети функціонування органів нотаріату та квазінотаріату, а також тим, що пов’язується з наданням суб’єктами нотаріальної діяльності фізичним та юридичним особам нотаріальних послуг).
Keywords: У статті проаналізовано поняття та специфіку нотаріального адміністрування в Україні, яких виведено шляхом поєднання загальних засад публічного адміністрування та особливостей української моделі нотаріату. Визначено та розкрито основні ознаки, які характеризують нотаріальне адміністрування, а також мету нотаріального адміністрування. Наголошено на тому, що до об’єктів нотаріального адміністрування слід відносити: 1) нотаріальні дії; 2) реєстраційні дії, які полягають у внесенні записів до книги, журналу, реєстру тощо з метою обліку та підтвердження чинності; 3) дії, що є обов’язковими для нотаріуса чи іншої уповноваженої особи, які здійснюються до вчинення нотаріальної дії, і від результатів яких залежить її вчинення; 4) надання консультацій з питань вчинення нотаріальних дій. Поряд із цим, кожен із вказаних напрямів нотаріального адміністрування має складну внутрішню структуру, що відображається на специфіці його здійснення. Автором акцентовано увагу на тому, що нотаріальне адміністрування є: сприяльним (що опосередковано специфікою обов’язків нотаріуса) та забезпечувальним (що опосередковано специфікою мети функціонування органів нотаріату та квазінотаріату, а також тим, що пов’язується з наданням суб’єктами нотаріальної діяльності фізичним та юридичним особам нотаріальних послуг).

ЗАХИСТ ПРАВ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СУДОМ З ПРАВ ЛЮДИНИ У СИСТЕМІ СУДОВОГО ЗАХИСТУ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ

Петро Салюк

аспірант Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9858-9356

Anotation. В науковій статті здійснено дослідження особливостей захисту сімейних прав та інтересів Європейським судом з прав людини, визначення місця захисту прав Європейським судом з прав людини у системі судового захисту сімейних прав та законних інтересів. На підставі проведеного наукового дослідження, автор прийшов до висновку, що захист сімейних прав та інтересів Європейським судом з прав людини здійснюється в контексті розгляду порушення інших прав, які передбачені у Конвенції про захист прав та основоположних свобод (зокрема права на повагу до приватного і сімейного життя; права на справедливий суд; права на ефективний спосіб правового захисту) або в контексті вирішення питання про застосування антидискримінаційних норм. Застосування даної форми захисту сімейних прав та інтересів та даного рівня – міжнародного, є можливим лише після використання особою усіх передбачених законом способів та засобів захисту на національному рівні. Застосовані Європейським судом з прав людини способи захисту сімейних прав та інтересів вимагають звернення зацікавленої особи до Верховного Суду із заявою про перегляд відповідного судового рішення, тобто поновлення порушеного права в подальшому відбувається фактично на національному рівні.
Keywords: В науковій статті здійснено дослідження особливостей захисту сімейних прав та інтересів Європейським судом з прав людини, визначення місця захисту прав Європейським судом з прав людини у системі судового захисту сімейних прав та законних інтересів. На підставі проведеного наукового дослідження, автор прийшов до висновку, що захист сімейних прав та інтересів Європейським судом з прав людини здійснюється в контексті розгляду порушення інших прав, які передбачені у Конвенції про захист прав та основоположних свобод (зокрема права на повагу до приватного і сімейного життя; права на справедливий суд; права на ефективний спосіб правового захисту) або в контексті вирішення питання про застосування антидискримінаційних норм. Застосування даної форми захисту сімейних прав та інтересів та даного рівня – міжнародного, є можливим лише після використання особою усіх передбачених законом способів та засобів захисту на національному рівні. Застосовані Європейським судом з прав людини способи захисту сімейних прав та інтересів вимагають звернення зацікавленої особи до Верховного Суду із заявою про перегляд відповідного судового рішення, тобто поновлення порушеного права в подальшому відбувається фактично на національному рівні.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СУДОВОГО ЕКСПЕРТА В МЕЖАХ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Дмитро Сафіян

аспірант кафедри загальної психології Донбаського державного педагогічного університету (Слов’янськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2849-3885

Anotation. Стаття висвітлює психологічні особливості судового експерта у процесі його професійної діяльності. Аналіз психологічної структури певної діяльності – обов’язкова передумова встановлення таких психічних якостей, які забезпечують найбільш успішне здійснення цієї діяльності. В останні роки психологічні аспекти роботи слідчого та судді були предметом спеціального навчання, однак психологічні сторони судово-експертної діяльності в Україні досі не досліджені. Тим часом умови та характер діяльності судового експерта суттєво відрізняються від діяльності слідчого, судді, прокурора та адвоката, хоча й мають деякі спільні риси. Це пов’язано з місцем судової експертизи у кримінальному (цивільному) процесі. Метою експертизи є не розслідування і здійснення правосуддя, а виявлення нових доказових фактів у результаті застосування до об’єкта дослідження спеціальних знань експерта. Особливий характер, спеціальна мета виконуваних судовим експертом досліджень, правове регулювання підстав та порядку їх проведення відрізняють судово-експертну діяльність від інших видів дослідних робіт.
Keywords: Стаття висвітлює психологічні особливості судового експерта у процесі його професійної діяльності. Аналіз психологічної структури певної діяльності – обов’язкова передумова встановлення таких психічних якостей, які забезпечують найбільш успішне здійснення цієї діяльності. В останні роки психологічні аспекти роботи слідчого та судді були предметом спеціального навчання, однак психологічні сторони судово-експертної діяльності в Україні досі не досліджені. Тим часом умови та характер діяльності судового експерта суттєво відрізняються від діяльності слідчого, судді, прокурора та адвоката, хоча й мають деякі спільні риси. Це пов’язано з місцем судової експертизи у кримінальному (цивільному) процесі. Метою експертизи є не розслідування і здійснення правосуддя, а виявлення нових доказових фактів у результаті застосування до об’єкта дослідження спеціальних знань експерта. Особливий характер, спеціальна мета виконуваних судовим експертом досліджень, правове регулювання підстав та порядку їх проведення відрізняють судово-експертну діяльність від інших видів дослідних робіт.

ПРОГАЛИННІСТЬ ЯК ПРИЧИНА ВИНИКНЕННЯ РОЗБІЖНОСТЕЙ У ПРАВОТЛУМАЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Віталій Середюк

кандидат юридичних наук, доцент, начальник територіального сервісного центру № 8049 регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (філія ГСЦ МВС) (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2423-4931

Anotation. У статті висвітлено питання про особливості вузького та широкого підходів до розуміння прогалинності в законодавчих актах та її вплив на тлумачення норм права. З метою всебічного аналізу використано низку методів наукового пізнання: індукцію та дедукцію, формально-логічний метод (догматичний), порівняльно-правовий. З'ясовано, що причинами прогалин у законодавстві є як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Прогалини усуваються за допомогою правотворчого та правозастосовного процесу. Суб’єкти правозастосування заповнюючи відсутній нормативний припис, нерідко допускають різнотлумачення норм права. Тому, як показано, лише правотлумачна діяльність вищих судів може гарантувати судовій практиці узгодженість та послідовність. Автор дотримується широкого підходу до розуміння прогалин у праві, розмежовуючи прогалини та аксіологічні дефекти. Прогалина пов’язана з відсутністю необхідних приписів, правових інститутів, неприйняття нормативно-правових актів, до яких є відсилання, розбіжностями, а також багатозначністю і невизначеністю норм права.
Keywords: У статті висвітлено питання про особливості вузького та широкого підходів до розуміння прогалинності в законодавчих актах та її вплив на тлумачення норм права. З метою всебічного аналізу використано низку методів наукового пізнання: індукцію та дедукцію, формально-логічний метод (догматичний), порівняльно-правовий. З'ясовано, що причинами прогалин у законодавстві є як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Прогалини усуваються за допомогою правотворчого та правозастосовного процесу. Суб’єкти правозастосування заповнюючи відсутній нормативний припис, нерідко допускають різнотлумачення норм права. Тому, як показано, лише правотлумачна діяльність вищих судів може гарантувати судовій практиці узгодженість та послідовність. Автор дотримується широкого підходу до розуміння прогалин у праві, розмежовуючи прогалини та аксіологічні дефекти. Прогалина пов’язана з відсутністю необхідних приписів, правових інститутів, неприйняття нормативно-правових актів, до яких є відсилання, розбіжностями, а також багатозначністю і невизначеністю норм права.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ З УСИНОВЛЕННЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ЗА КОРДОНОМ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Альбіна Соловей

аспірантка Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1337-1604

Anotation. В науковій статті здійснено дослідження особливостей здійснення діяльності з усиновлення дітей громадянами України, що проживають за кордоном, та іноземцями в умовах воєнного стану. На підставі проведеного наукового дослідження, авторка прийшла до висновку щодо обмеження усиновлення дітей громадянами, які проживають за кордоном, або іноземцями на час дії режиму воєнного стану, за винятком усиновлення дитини її родичем або особою, що вже усиновила її брата чи сестру; усиновлення дитини, яка познайомилася та встановила контакт із кандидатом на усиновлення. У всіх зазначених випадках усиновлення дитини є можливим після повернення дитини на територію України. Здійснення діяльності із усиновлення, обліку дітей та кандидатів в усиновителі, нагляду за усиновленими дітьми у разі проживання їх за кордоном не зазнали істотних змін у зв’язку із введенням воєнного стану, за винятком врегулювання питання, якщо переїзд за кордон був викликаний необхідністю евакуації дитини із зони бойових дій. Слід обмежити можливість усиновлення дитини громадянами України, які проживають на території держави-агресора, а також іноземцями, що є громадянами держави-агресора.
Keywords: В науковій статті здійснено дослідження особливостей здійснення діяльності з усиновлення дітей громадянами України, що проживають за кордоном, та іноземцями в умовах воєнного стану. На підставі проведеного наукового дослідження, авторка прийшла до висновку щодо обмеження усиновлення дітей громадянами, які проживають за кордоном, або іноземцями на час дії режиму воєнного стану, за винятком усиновлення дитини її родичем або особою, що вже усиновила її брата чи сестру; усиновлення дитини, яка познайомилася та встановила контакт із кандидатом на усиновлення. У всіх зазначених випадках усиновлення дитини є можливим після повернення дитини на територію України. Здійснення діяльності із усиновлення, обліку дітей та кандидатів в усиновителі, нагляду за усиновленими дітьми у разі проживання їх за кордоном не зазнали істотних змін у зв’язку із введенням воєнного стану, за винятком врегулювання питання, якщо переїзд за кордон був викликаний необхідністю евакуації дитини із зони бойових дій. Слід обмежити можливість усиновлення дитини громадянами України, які проживають на території держави-агресора, а також іноземцями, що є громадянами держави-агресора.

СПОСОБИ УЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Сергій Трач

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7548-1027

Anotation. У статті встановлено, що спосіб вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності зумовлений низкою обставин, зокрема: обстановкою вчинення; наявністю у злочинця безпосередньо повноважень, можливості вчинення конкретних злочинних дій внаслідок займання визначеної посади; особливостями особистих якостей злочинця; цілями та мотивами вчинення кримінального правопорушення; поведінкою інших осіб пов’язаних із злочинцем, особливістю відносин. З’ясовано, що злочинна діяльність вчиняється за допомогою фіктивних (офшорних) фірм (юридичних осіб, які мають ознаки фіктивності, конвертаційних центрів), яка вирізняється високою технічною забезпеченістю, використанням сучасних засобів отримання даних, залученням високопрофесійних фахівців, вербуванням співробітників банків або влаштування «своїх» людей до банківських й небанківських фінансових установ, постійним пошуком нових способів учинення кримінальних правопорушень, високою конспірацією, оперативністю та гнучкістю, швидкою реакцією на виявлення прогалин у банківському захисті, міграцією нелегальних дій з одних ринків на інші.
Keywords: У статті встановлено, що спосіб вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності зумовлений низкою обставин, зокрема: обстановкою вчинення; наявністю у злочинця безпосередньо повноважень, можливості вчинення конкретних злочинних дій внаслідок займання визначеної посади; особливостями особистих якостей злочинця; цілями та мотивами вчинення кримінального правопорушення; поведінкою інших осіб пов’язаних із злочинцем, особливістю відносин. З’ясовано, що злочинна діяльність вчиняється за допомогою фіктивних (офшорних) фірм (юридичних осіб, які мають ознаки фіктивності, конвертаційних центрів), яка вирізняється високою технічною забезпеченістю, використанням сучасних засобів отримання даних, залученням високопрофесійних фахівців, вербуванням співробітників банків або влаштування «своїх» людей до банківських й небанківських фінансових установ, постійним пошуком нових способів учинення кримінальних правопорушень, високою конспірацією, оперативністю та гнучкістю, швидкою реакцією на виявлення прогалин у банківському захисті, міграцією нелегальних дій з одних ринків на інші.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО

Оксана Шевченко, Тихін Шевченко

Оксана Шевченко, ад’юнкт відділу організації освітньо-наукової підготовки Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
Тихін Шевченко, кандидат юридичних наук, доцент кафедри тактичної та спеціальної фізичної підготовки Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0366-7217

Anotation. У статті сформовано поняття правового регулювання забезпечення особистої безпеки поліцейського, а також відображений сучасний стан правового регулювання забезпечення особистої безпеки поліцейського в типових та екстремальних ситуаціях службової діяльності. У статті наведений аналіз нормативно-правової бази, проведене опрацювання термінологічного апарату із зазначенням відповідного тлумачення, а також проведений аналіз публікації вітчизняних вчених, що розглядають особисту безпеку поліцейського в службових та екстремальних ситуаціях, її сучасний стан, існуючі проблеми та шляхи їх вирішення, а також перспективи розвитку. На підставі проведеного аналізу надана класифікація забезпечення особистої безпеки поліцейських в службових та екстремальних ситуаціях з метою їх подальшої класифікації. У статті надані змістовні висновки та визначені подальші напрямки наукових досліджень.
Keywords: У статті сформовано поняття правового регулювання забезпечення особистої безпеки поліцейського, а також відображений сучасний стан правового регулювання забезпечення особистої безпеки поліцейського в типових та екстремальних ситуаціях службової діяльності. У статті наведений аналіз нормативно-правової бази, проведене опрацювання термінологічного апарату із зазначенням відповідного тлумачення, а також проведений аналіз публікації вітчизняних вчених, що розглядають особисту безпеку поліцейського в службових та екстремальних ситуаціях, її сучасний стан, існуючі проблеми та шляхи їх вирішення, а також перспективи розвитку. На підставі проведеного аналізу надана класифікація забезпечення особистої безпеки поліцейських в службових та екстремальних ситуаціях з метою їх подальшої класифікації. У статті надані змістовні висновки та визначені подальші напрямки наукових досліджень.

ПЕРСПЕКТИВИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ

Андрій Шульга

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3745-4869

Anotation. У статті розглядаються актуальні правові проблеми охорони земельних ресурсів з урахуванням їх сучасного стану та існуючих реалій. Зазначається, що земельні ресурси виступаючи об’єктом правових відносин виконують наступні функції: а) політичну; б) економічну; в) соціальну. Методологічне підґрунтя становлять традиційні положення теорії пізнання як загальнонаукового фундаментального засобу пізнання дійсності. Методи обрано з урахуванням поставленої мети й завдання статті. Основним серед використаних є діалектичний метод, завдяки якому найбільш повно було з’ясовано сутність понять, що характеризують процеси становлення, трансформації й сучасного забезпечення механізму кримінально-правової охорони земельних ресурсів від суспільно небезпечних посягань. Аналізується сучасний стан поточного кримінального законодавства у сфері охорони земельних ресурсів України в умовах необґрунтованої військової агресії з боку росії та вказується на його недоліки. Робиться висновок про необхідність запровадження ефективного механізму кримінально-правової охорони земельних ресурсів України, у тому числі й шляхом посилення юридичної відповідальності осіб, винних у вчиненні земельних правопорушень в умовах російської військової агресії.
Keywords: У статті розглядаються актуальні правові проблеми охорони земельних ресурсів з урахуванням їх сучасного стану та існуючих реалій. Зазначається, що земельні ресурси виступаючи об’єктом правових відносин виконують наступні функції: а) політичну; б) економічну; в) соціальну. Методологічне підґрунтя становлять традиційні положення теорії пізнання як загальнонаукового фундаментального засобу пізнання дійсності. Методи обрано з урахуванням поставленої мети й завдання статті. Основним серед використаних є діалектичний метод, завдяки якому найбільш повно було з’ясовано сутність понять, що характеризують процеси становлення, трансформації й сучасного забезпечення механізму кримінально-правової охорони земельних ресурсів від суспільно небезпечних посягань. Аналізується сучасний стан поточного кримінального законодавства у сфері охорони земельних ресурсів України в умовах необґрунтованої військової агресії з боку росії та вказується на його недоліки. Робиться висновок про необхідність запровадження ефективного механізму кримінально-правової охорони земельних ресурсів України, у тому числі й шляхом посилення юридичної відповідальності осіб, винних у вчиненні земельних правопорушень в умовах російської військової агресії.

ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ТА КОМІТЕТУ З ДОТРИМАННЯ ОРГУСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВА НА ЗДОРОВЕ ДОВКІЛЛЯ

Олександр Шульга

здобувач кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0009-0007-8974-3204

Anotation. У статті досліджено практику ЄСПЛ та Комітету з дотримання Оргуської конвенції щодо захисту права на здорове довкілля. Вказано, що право на здорове довкілля як таке не закріплено Європейською конвенцією з прав людини. Відповідно екологічні права розглядаються опосередковано, фактично шляхом тлумачення Конвенції Європейським судом з прав людини, забезпечуючи обмежений захист через вже визнані права людини. Констатовано, що незважаючи на те, що Європейська конвенція з прав людини не закріплює жодного права на здорове довкілля як таке, Європейський суд з прав людини був покликаний розробити свою практику в екологічних питаннях з огляду на те, що реалізацію деяких конвенційних прав може бути підірвано наявністю шкоди довкіллю та впливом екологічних ризиків. Зроблено висновок, що існування екологічних прав людини є незаперечним фактом. Саме такі права закріплюються у міжнародних договорах й в межах національного законодавства держав. В рамках Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо екологічні права не гарантуються, проте закріплені Конвенцією права людини є умовою й гарантією додержання екологічних прав шляхом тлумачення гарантованих Конвенцією прав.
Keywords: У статті досліджено практику ЄСПЛ та Комітету з дотримання Оргуської конвенції щодо захисту права на здорове довкілля. Вказано, що право на здорове довкілля як таке не закріплено Європейською конвенцією з прав людини. Відповідно екологічні права розглядаються опосередковано, фактично шляхом тлумачення Конвенції Європейським судом з прав людини, забезпечуючи обмежений захист через вже визнані права людини. Констатовано, що незважаючи на те, що Європейська конвенція з прав людини не закріплює жодного права на здорове довкілля як таке, Європейський суд з прав людини був покликаний розробити свою практику в екологічних питаннях з огляду на те, що реалізацію деяких конвенційних прав може бути підірвано наявністю шкоди довкіллю та впливом екологічних ризиків. Зроблено висновок, що існування екологічних прав людини є незаперечним фактом. Саме такі права закріплюються у міжнародних договорах й в межах національного законодавства держав. В рамках Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо екологічні права не гарантуються, проте закріплені Конвенцією права людини є умовою й гарантією додержання екологічних прав шляхом тлумачення гарантованих Конвенцією прав.