Журнал №5 (57) / 2023|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ НАРКОТИЗМУ: ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ

Людмила Гусак, Леся Мартіросян

Людмила Гусак, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри іноземних мов гуманітарних спеціальностей Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)
Леся Мартіросян, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2526-2712, ORCID ID: 0000-0003-0930-5620

Anotation. У статті досліджується проблема історичних особливостей виникнення та профілактики соціального явища наркотизму. З’ясовано, що поняттям, яке найбільш повно розкриває його сутність є поняття соціальної патології. Обґрунтовано, що явище наркотизму в доіндустріальний період історії людства існувало у вигляді соціальної девіації на рівні індивідуальної поведінки. Виявлено, що наркотизм як соціальна патологія – це продукт життєдіяльності індустріального соціуму. Здійснено аналіз історичного контексту виникнення наркотизму, причин його функціональності для певних соціальних груп (індивідів). Доведено, що основним чинником трансформації явища соціальної девіації індивідуального рівня у соціальну патологію масового стала дезорганізація відносин індивіда з індустріальним соціальним середовищем, яке кардинально відрізнялось від традиційного; визначено причини цієї трансформації. Виявлені ознаки соціальної патології наркотизму як елементу соціальної реальності індустріального суспільства. Здійснено ретроспективний аналіз розгортання правових та соціально-реабілітаційних заходів по боротьбі з обігом наркотиків, що започаткували сучасну систему соціальної профілактики.
Keywords: У статті досліджується проблема історичних особливостей виникнення та профілактики соціального явища наркотизму. З’ясовано, що поняттям, яке найбільш повно розкриває його сутність є поняття соціальної патології. Обґрунтовано, що явище наркотизму в доіндустріальний період історії людства існувало у вигляді соціальної девіації на рівні індивідуальної поведінки. Виявлено, що наркотизм як соціальна патологія – це продукт життєдіяльності індустріального соціуму. Здійснено аналіз історичного контексту виникнення наркотизму, причин його функціональності для певних соціальних груп (індивідів). Доведено, що основним чинником трансформації явища соціальної девіації індивідуального рівня у соціальну патологію масового стала дезорганізація відносин індивіда з індустріальним соціальним середовищем, яке кардинально відрізнялось від традиційного; визначено причини цієї трансформації. Виявлені ознаки соціальної патології наркотизму як елементу соціальної реальності індустріального суспільства. Здійснено ретроспективний аналіз розгортання правових та соціально-реабілітаційних заходів по боротьбі з обігом наркотиків, що започаткували сучасну систему соціальної профілактики.

ПРОБЛЕМАТИКА ВІДЧУЖЕННЯ ЛЮДИНИ

Дун ТінТін

аспірантка кафедри філософії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (Харків, Україна)

ORCID ID: 0009-0009-0307-3575

Anotation. У сучасну епоху філософське та соціологічне дослідження відчуження тісно пов’язане з актуальними проблемами. Аналіз цієї проблеми без контексту реального світу виявляється непрактичним. Вивчення ідей Карла Маркса в сучасному контексті є життєво важливим, враховуючи такі потрясіння, як падіння соціалізму та Радянського Союзу. Відчуження, яке колись було пов’язане з відсутністю свободи та низьким рівнем життя, тепер поширюється на соціальні конфлікти, тероризм та економічну нерівність. Суспільство ставить на перше місце гроші, принизливі цінності та людську цінність. Хоча деякі процвітають, більшість терпить бідність і відчай. Влада чіпляється за владу, вдаючись до насильства та маніпуляцій. Ці проблеми відображають глибоке відчуження суспільства, ілюструючи нагальну потребу в соціологічному та філософському аналізі в сучасному соціальному ландшафті.
Keywords: У сучасну епоху філософське та соціологічне дослідження відчуження тісно пов’язане з актуальними проблемами. Аналіз цієї проблеми без контексту реального світу виявляється непрактичним. Вивчення ідей Карла Маркса в сучасному контексті є життєво важливим, враховуючи такі потрясіння, як падіння соціалізму та Радянського Союзу. Відчуження, яке колись було пов’язане з відсутністю свободи та низьким рівнем життя, тепер поширюється на соціальні конфлікти, тероризм та економічну нерівність. Суспільство ставить на перше місце гроші, принизливі цінності та людську цінність. Хоча деякі процвітають, більшість терпить бідність і відчай. Влада чіпляється за владу, вдаючись до насильства та маніпуляцій. Ці проблеми відображають глибоке відчуження суспільства, ілюструючи нагальну потребу в соціологічному та філософському аналізі в сучасному соціальному ландшафті.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНИХ ПРОФЕСІЙ

Іван Іскерський

кандидат технічних наук, докторант кафедри машинознавства і транспорту Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1528-9225

Anotation. Стаття присвячена висвітленню проблеми застосування інноваційних підходів у професійній підготовці фахівців соціономічних професій. Метою наукової роботи є розкриття сучасних підходів у підготовці майбутніх фахівців соціономічних професій. Методами дослідження визначено теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел. Зокрема, автором розкрито сутність понять: «інновація», «педагогічна інновація», «підхід». Наголошено на необхідності використання в освітньому процесі нових методологічних підходів. Акцентовано увагу на технологічному підході та визначено структурні етапи процесу технологічної підготовки здобувачів вищої освіти. Розглянуто етапи організації освітнього процесу, під час яких студенти вчитимуться проєктуванню. Звернуто увагу на інтерактивний метод – ділову рольову гру, завдяки якій студенти вчитимуться розв’язувати професійні проблеми. Частково-пошуковий метод та евристичну бесіду відзначено як найбільш ефективні методи, які допоможуть студентам самостійно вирішувати завдання. Продуктивними підходами визначено задачний, проблемний, компетентнісний. Зроблено висновок, що освітній процес у закладах вищої освіти має ґрунтуватися на інтегративному поєднанні методологічних підходів – компетентнісному, технологічному, задачному, проблемному, що дадуть змогу якісно підготувати майбутніх фахівців соціономічних професій до професійної діяльності.
Keywords: Стаття присвячена висвітленню проблеми застосування інноваційних підходів у професійній підготовці фахівців соціономічних професій. Метою наукової роботи є розкриття сучасних підходів у підготовці майбутніх фахівців соціономічних професій. Методами дослідження визначено теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел. Зокрема, автором розкрито сутність понять: «інновація», «педагогічна інновація», «підхід». Наголошено на необхідності використання в освітньому процесі нових методологічних підходів. Акцентовано увагу на технологічному підході та визначено структурні етапи процесу технологічної підготовки здобувачів вищої освіти. Розглянуто етапи організації освітнього процесу, під час яких студенти вчитимуться проєктуванню. Звернуто увагу на інтерактивний метод – ділову рольову гру, завдяки якій студенти вчитимуться розв’язувати професійні проблеми. Частково-пошуковий метод та евристичну бесіду відзначено як найбільш ефективні методи, які допоможуть студентам самостійно вирішувати завдання. Продуктивними підходами визначено задачний, проблемний, компетентнісний. Зроблено висновок, що освітній процес у закладах вищої освіти має ґрунтуватися на інтегративному поєднанні методологічних підходів – компетентнісному, технологічному, задачному, проблемному, що дадуть змогу якісно підготувати майбутніх фахівців соціономічних професій до професійної діяльності.

НАЦІОНАЛЬНО-МАРКОВАНА ЛЕКСИКА ЯК ЗАСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ПРОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Вікторія Лемещенко-Лагода

старший викладач кафедри «Іноземні мови» Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (Запоріжжя, Україна), аспірантка кафедри прикладної лінгвістики, порівняльного мовознавства та перекладу Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1080-5510

Anotation. Стаття присвячена проблемі функціонування та визначення національно маркованих лексичних одиниць у мові та їх впливу на збереження національної ідентичності. Зокрема, розглядаються різноманітні підходи до тлумачення таких понять як «нація», «культура» та «національно-маркована лексика», проводиться ґрунтовний аналіз та систематизація вже існуючих підходів до інтерпретації цих понять, визначається роль національно-маркованої лексики у збереженні національної ідентичності носіїв мови. Зокрема, національна ідентичність розглядається як комплексний та багатовимірний феномен, що властивий історично сформованій спільноті, члени якої походять від однієї або декількох етнічних груп, що об’єднані спільною територією проживання, економікою, державним устроєм, мовою, культурою та ментальністю. А національно-маркована лексика представлена групою слів, які відображають національно-лінгвістичну картину світу певної нації.
Keywords: Стаття присвячена проблемі функціонування та визначення національно маркованих лексичних одиниць у мові та їх впливу на збереження національної ідентичності. Зокрема, розглядаються різноманітні підходи до тлумачення таких понять як «нація», «культура» та «національно-маркована лексика», проводиться ґрунтовний аналіз та систематизація вже існуючих підходів до інтерпретації цих понять, визначається роль національно-маркованої лексики у збереженні національної ідентичності носіїв мови. Зокрема, національна ідентичність розглядається як комплексний та багатовимірний феномен, що властивий історично сформованій спільноті, члени якої походять від однієї або декількох етнічних груп, що об’єднані спільною територією проживання, економікою, державним устроєм, мовою, культурою та ментальністю. А національно-маркована лексика представлена групою слів, які відображають національно-лінгвістичну картину світу певної нації.

ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ КОЛЕДЖІВ

Наталя Листопад

викладач дошкільних дисциплін КЗ «Одеський педагогічний фаховий коледж» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3550-9985

Anotation. Розкрито особливості формування цифрової компетентності як складової цифрової культури студентів педагогічних коледжів. Схарактеризовано сутність поняття «компетентність» та «компетенція». Проаналізовано особливості використання цифрових засобів формування цифрової компетентності як складової цифрової культури студентів педагогічних коледжів. Наведено практичний досвід впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес педагогічних коледжів.
Keywords: Розкрито особливості формування цифрової компетентності як складової цифрової культури студентів педагогічних коледжів. Схарактеризовано сутність поняття «компетентність» та «компетенція». Проаналізовано особливості використання цифрових засобів формування цифрової компетентності як складової цифрової культури студентів педагогічних коледжів. Наведено практичний досвід впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес педагогічних коледжів.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Оксана Субіна, Наталія Марченко

Оксана Субіна, кандидат педагогічних наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту професійної освіти Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)
Наталія Марченко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри освіти дорослих Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8167-539X, ORCID ID: 0000-0002-8879-4698

Anotation. Предметом наукового інтересу даної розвідки є аналіз специфіки організації змішаного навчання. Розглянуто особливості навчально-методичне забезпечення змішаного навчання, яке передбачає поряд з усталеними формами аудиторної роботи використання електронних освітніх засобів, таких як веб-платформи, електронні підручники, відеолекції, інтерактивні комп’ютерні завдання, онлайн-тести тощо. Визначено важливі складові успішної організації змішаного навчання, зокрема, виділено форми й методи, що практично застосовуються в системі змішаного навчання з урахуванням кращого досвіду реалізації очної аудиторної роботи та електронної дистанційної освіти. Інтерактивні методи навчання (мозковий штурм, ділова гра, метод проєктів, фішбоун, кейс-метод, баскет-метод тощо) є надзвичайно дієвими під час змішаного навчання, оскільки вони розвивають критичне мислення, творчі здібності учасників освітнього процесу, вміння працювати в команді та креативно вирішувати професійні завдання.
Keywords: Предметом наукового інтересу даної розвідки є аналіз специфіки організації змішаного навчання. Розглянуто особливості навчально-методичне забезпечення змішаного навчання, яке передбачає поряд з усталеними формами аудиторної роботи використання електронних освітніх засобів, таких як веб-платформи, електронні підручники, відеолекції, інтерактивні комп’ютерні завдання, онлайн-тести тощо. Визначено важливі складові успішної організації змішаного навчання, зокрема, виділено форми й методи, що практично застосовуються в системі змішаного навчання з урахуванням кращого досвіду реалізації очної аудиторної роботи та електронної дистанційної освіти. Інтерактивні методи навчання (мозковий штурм, ділова гра, метод проєктів, фішбоун, кейс-метод, баскет-метод тощо) є надзвичайно дієвими під час змішаного навчання, оскільки вони розвивають критичне мислення, творчі здібності учасників освітнього процесу, вміння працювати в команді та креативно вирішувати професійні завдання.

ВПЛИВ МИРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ КИТАЮ НА ПРОЦЕС ГЛОБАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Сунь Чанлун

аспірантка кафедри філософії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (Харків, Україна)

ORCID ID: 0009-0008-2405-3242

Anotation. Протягом останніх десятиліть КНР стала ключовим гравцем у світовій політиці, з величезним впливом. Географічне положення та економічний потенціал формують її геополітичну стратегію. Китайська дипломатія спрямована на велике відродження нації та сприяння сприятливій міжнародній обстановці для свого розвитку. Історія Китаю свідчить про безперервний розвиток держави-цивілізації, об'єднуючи світові досягнення та місцеві традиції. Ця сучасна стратегія ґрунтується на силі духу, стабільності і соціальній гармонії. Китай залишається відкритим до світу, захищаючи свою унікальну спадщину та сприяючи співпраці для спільного добробуту. Китай став динамічним світовим гравцем завдяки своїй стратегічній геополітиці, яка об'єднує відкритість, культурну спадщину та активну співпрацю, сприяючи міжнародній стабільності та справедливості. Його взаємодія з міжнародним співтовариством визначає світову стабільність та розвиток.
Keywords: Протягом останніх десятиліть КНР стала ключовим гравцем у світовій політиці, з величезним впливом. Географічне положення та економічний потенціал формують її геополітичну стратегію. Китайська дипломатія спрямована на велике відродження нації та сприяння сприятливій міжнародній обстановці для свого розвитку. Історія Китаю свідчить про безперервний розвиток держави-цивілізації, об'єднуючи світові досягнення та місцеві традиції. Ця сучасна стратегія ґрунтується на силі духу, стабільності і соціальній гармонії. Китай залишається відкритим до світу, захищаючи свою унікальну спадщину та сприяючи співпраці для спільного добробуту. Китай став динамічним світовим гравцем завдяки своїй стратегічній геополітиці, яка об'єднує відкритість, культурну спадщину та активну співпрацю, сприяючи міжнародній стабільності та справедливості. Його взаємодія з міжнародним співтовариством визначає світову стабільність та розвиток.

ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРИРОДНИХ ОБРАЗІВ У СТАРОДАВНІЙ ТА НОВІТНІЙ КИТАЙСЬКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ДУМЦІ

Чжан Хунвей

магістр філософії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (Харків, Україна)

ORCID ID: 0009-0008-0227-8133

Anotation. Стародавня історія Китаю ознаменована появою рабовласницької економіки за часів династії Шан-Інь у другому тисячолітті до нашої ери. Ця система використовувала полонених як рабів, залучаючи їх до виконання різноманітних завдань, таких як утримання худоби, обмежене сільське господарство, домашні обов’язки та будівництво. Водночас кровноспоріднена громада мала важливе значення в сільському господарстві, колективно доглядаючи за полями, якими володіли як правителі, так і громада. У китайській філософії важливою темою є формування та функціонування природних образів. Ця перспектива підкреслює глибокий взаємозв’язок людства та світу природи. Стародавні філософи, такі як Конфуцій і Лаоцзи, наголошували на гармонії природи та її відображенні в житті людини. Сьогодні, коли Китай бореться з екологічними проблемами, ця філософська традиція залишається актуальною. Вчені продовжують досліджувати складні стосунки між людьми та природою, шукаючи рішення, які відповідають давній мудрості та сучасним потребам. Багата історія та філософська спадщина Китаю продовжують формувати його сьогодення та майбутнє.
Keywords: Стародавня історія Китаю ознаменована появою рабовласницької економіки за часів династії Шан-Інь у другому тисячолітті до нашої ери. Ця система використовувала полонених як рабів, залучаючи їх до виконання різноманітних завдань, таких як утримання худоби, обмежене сільське господарство, домашні обов’язки та будівництво. Водночас кровноспоріднена громада мала важливе значення в сільському господарстві, колективно доглядаючи за полями, якими володіли як правителі, так і громада. У китайській філософії важливою темою є формування та функціонування природних образів. Ця перспектива підкреслює глибокий взаємозв’язок людства та світу природи. Стародавні філософи, такі як Конфуцій і Лаоцзи, наголошували на гармонії природи та її відображенні в житті людини. Сьогодні, коли Китай бореться з екологічними проблемами, ця філософська традиція залишається актуальною. Вчені продовжують досліджувати складні стосунки між людьми та природою, шукаючи рішення, які відповідають давній мудрості та сучасним потребам. Багата історія та філософська спадщина Китаю продовжують формувати його сьогодення та майбутнє.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ХОРЕОГРАФІЇ

Альона Юркова

аспірант кафедри педагогіки вищої школи Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» (Слов’янськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3397-6782

Anotation. У статті розглянуто теоретичні аспекти формування професійних компетентностей у майбутніх викладачів хореографії, опанування професійних умінь та навичок під час навчання хореографічних дисциплін. Встановлено, що формування професійних компетентностей у майбутніх викладачів хореографії залежить від таких факторів, як рівень засвоєння знань, умінь і навичок, що базуються на особливостях процесу дитячої хореографічної творчості, формах керування цим процесом і практичній реалізації їх в управлінсько-педагогічній діяльності в творчому колективі. Діяльність майбутніх учителів у мистецько-освітньому середовищі сприяє актуалізації комунікативної функції хореографічної діяльності, яка актуалізується в аудиторній і позааудиторній роботі. Сформованість художньо-естетичного досвіду студентів-хореографів може реалізуватися завдяки комплексу репродуктивного, продуктивного та творчого рівня, в залежності від узагальнення в ньому хореографічної інформації та особливостей її використання в навчально-професійній діяльності. Актуальними для сучасної хореографічно-педагогічної науки залишаються питання з формування професійної майстерності майбутніх хореографів в процесі навчання спеціальних дисциплін; формування професійної компетентності майбутніх учителів хореографії в процесі фахової підготовки; особливості формування творчого потенціалу особистості хореографа в системі неперервної освіти; формування хореографічних умінь у майбутніх учителів початкової школи.
Keywords: У статті розглянуто теоретичні аспекти формування професійних компетентностей у майбутніх викладачів хореографії, опанування професійних умінь та навичок під час навчання хореографічних дисциплін. Встановлено, що формування професійних компетентностей у майбутніх викладачів хореографії залежить від таких факторів, як рівень засвоєння знань, умінь і навичок, що базуються на особливостях процесу дитячої хореографічної творчості, формах керування цим процесом і практичній реалізації їх в управлінсько-педагогічній діяльності в творчому колективі. Діяльність майбутніх учителів у мистецько-освітньому середовищі сприяє актуалізації комунікативної функції хореографічної діяльності, яка актуалізується в аудиторній і позааудиторній роботі. Сформованість художньо-естетичного досвіду студентів-хореографів може реалізуватися завдяки комплексу репродуктивного, продуктивного та творчого рівня, в залежності від узагальнення в ньому хореографічної інформації та особливостей її використання в навчально-професійній діяльності. Актуальними для сучасної хореографічно-педагогічної науки залишаються питання з формування професійної майстерності майбутніх хореографів в процесі навчання спеціальних дисциплін; формування професійної компетентності майбутніх учителів хореографії в процесі фахової підготовки; особливості формування творчого потенціалу особистості хореографа в системі неперервної освіти; формування хореографічних умінь у майбутніх учителів початкової школи.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ

Алла Дяченко

кандидатка педагогічних наук, доцентка, доцентка кафедри промислового дизайну і комп’ютерних технологій, декан факультету декоративно-прикладного мистецтва Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, членкиня Спілки дизайнерів України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4496-5931

Anotation. Стаття присвячена розгляду тенденцій розвитку художньо-промислової освіти в Україні початку 20 століття. У роботі визначено сутність поняття «художньо-промислова освіта» та причини появи даного явища. Охарактеризовано типи закладів, які надавали послуги із художньо-промислової освіти. Визначено розвиток художньо-промислових шкіл України на початку 20 століття. Описано типи майстрів, які готувалися художньо-промисловими школами. Узагальнено основні тенденції розвитку художньо-промислових шкіл. Особлива увага приділена значенню художньо-промислової освіти у культурному та економічному житті регіону. Визначено, що така освіта надавала можливість отримати якісні знання дітям із бідних родин та успішно працевлаштуватися у майбутньому. Зазначено, що художньо-промислова освіта також сприяла формуванню кваліфікованих кадрів, які могли працювати із різними промислами.
Keywords: Стаття присвячена розгляду тенденцій розвитку художньо-промислової освіти в Україні початку 20 століття. У роботі визначено сутність поняття «художньо-промислова освіта» та причини появи даного явища. Охарактеризовано типи закладів, які надавали послуги із художньо-промислової освіти. Визначено розвиток художньо-промислових шкіл України на початку 20 століття. Описано типи майстрів, які готувалися художньо-промисловими школами. Узагальнено основні тенденції розвитку художньо-промислових шкіл. Особлива увага приділена значенню художньо-промислової освіти у культурному та економічному житті регіону. Визначено, що така освіта надавала можливість отримати якісні знання дітям із бідних родин та успішно працевлаштуватися у майбутньому. Зазначено, що художньо-промислова освіта також сприяла формуванню кваліфікованих кадрів, які могли працювати із різними промислами.

РОЗВИТОК СУЧАСНОГО ХОРОВОГО ВИКОНАВСТВА УКРАЇНИ ЗА ДОПОМОГОЮ КАВЕР-ВЕРСІЙ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ

Лілія Качуринець

старший викладач кафедри вокалу та диригентсько-хорових дисциплін Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7800-789X

Anotation. У статті висвітлено способи використання в хоровому виконавстві кавер-версій музичних творів як інноваційної форми сучасної хорової музики. Автор наголошує, що такий підхід надає можливість хористам та слухачам насолоджуватися відомими мелодіями в новому звучанні. Запропоновано різноманітні шляхи розвитку кавер-хорового виконавства в Україні, що сприяють розширенню горизонтів сучасної музичної культури, як-от: збереження та креативне переосмислення культурної спадщини, виявлення молодих талантів, інтеграція стилів, організація кавер-хорових виступів та участь у музичних фестивалях і конкурсах. Наведено приклад творчого процесу використання кавер-версій музичних творів у репертуарі сучасного хору. Автор статті демонструє свій погляд на роль кавер-хорів у розвитку хорового мистецтва як стимул музичної спільноти до нових ідей у світі хорової музики.
Keywords: У статті висвітлено способи використання в хоровому виконавстві кавер-версій музичних творів як інноваційної форми сучасної хорової музики. Автор наголошує, що такий підхід надає можливість хористам та слухачам насолоджуватися відомими мелодіями в новому звучанні. Запропоновано різноманітні шляхи розвитку кавер-хорового виконавства в Україні, що сприяють розширенню горизонтів сучасної музичної культури, як-от: збереження та креативне переосмислення культурної спадщини, виявлення молодих талантів, інтеграція стилів, організація кавер-хорових виступів та участь у музичних фестивалях і конкурсах. Наведено приклад творчого процесу використання кавер-версій музичних творів у репертуарі сучасного хору. Автор статті демонструє свій погляд на роль кавер-хорів у розвитку хорового мистецтва як стимул музичної спільноти до нових ідей у світі хорової музики.

ВІЛЬНИЙ АСОЦІАТИВНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ ЯК МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ АНТИЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Рената Луканинець

магістр філології, асистент кафедри української мови Ужгородського національного університету (Ужгород, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9286-2702

Anotation. Статтю присвячено експериментальній методиці аналізу концептів – вільному асоціативному експерименту, який було проведено з носіями української мови віком від 10 до 22 років. Дослідження проведено у два етапи – 2016 та 2022 рр. для виявлення динаміки зміни асоціативного поля запропонованого стимульного матеріалу та виявлення гендерних, вікових та інших особливостей категоризації світу респондентів через запропонований стимульний матеріал. Проаналізовано загальні тенденції результатів опитування, виділено основні типи асоціативних реакцій. Простежено особливості асоціативного поля фраземи скриня Пандори на основі отриманих даних. Результати вільного асоціативного експерименту доводять, що фразеологізми античного походження активно функціонують у мовленні представників української лінгвокультури, а різноманітне наповнення смислових зон вказує на актуальність та індивідуальність розуміння стимульного матеріалу.
Keywords: Статтю присвячено експериментальній методиці аналізу концептів – вільному асоціативному експерименту, який було проведено з носіями української мови віком від 10 до 22 років. Дослідження проведено у два етапи – 2016 та 2022 рр. для виявлення динаміки зміни асоціативного поля запропонованого стимульного матеріалу та виявлення гендерних, вікових та інших особливостей категоризації світу респондентів через запропонований стимульний матеріал. Проаналізовано загальні тенденції результатів опитування, виділено основні типи асоціативних реакцій. Простежено особливості асоціативного поля фраземи скриня Пандори на основі отриманих даних. Результати вільного асоціативного експерименту доводять, що фразеологізми античного походження активно функціонують у мовленні представників української лінгвокультури, а різноманітне наповнення смислових зон вказує на актуальність та індивідуальність розуміння стимульного матеріалу.

ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКА ПОШТОВО-ТЕЛЕГРАФНА КОНТОРА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 1914–1918 РР. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ «ГОЛОС ЮГА»)

Володимир Тимошенко

аспірант кафедри історії України та всесвітньої історії Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка (Кропивницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8686-7507

Anotation. Повсякденне життя м. Єлисаветграда в роки Першої світової війни залишається малодослідженою темою в сучасній історичній науці. У науковій та дослідницькій літературі вона не набула актуальності через відсутність інтересу до широкого спектру подій і явищ, пов’язаних з Першою світовою війною та слабку розробку істориками джерельної бази як у межах історії війни, так і стосовно окресленої проблеми. У 1914–1918 роках Єлисаветград був тиловим містом і однією з баз Південно-Західного фронту і засоби зв’язку (телефон, пошта і телеграф) відігравали в його житті важливу роль. У пропонованій розвідці автор на основі публікацій з газети “Голос Юга” реконструював роботу Єлисаветградської поштово-телеграфної контори в контексті повсякденного життя міста Єлисаветграда в роки Першої світової війни. Дослідник довів, що робота Єлисаветградської поштово-телеграфної контори з початком війни не лише не зупинилася, але й не збавила темпів, наголосив, що частина співробітників була мобілізована на фронт, а працівники, які продовжили працювати в конторі, окрім своїх прямих службових обов’язків ще займалися волонтерством та розвивали поштові послуги в умовах війни.
Keywords: Повсякденне життя м. Єлисаветграда в роки Першої світової війни залишається малодослідженою темою в сучасній історичній науці. У науковій та дослідницькій літературі вона не набула актуальності через відсутність інтересу до широкого спектру подій і явищ, пов’язаних з Першою світовою війною та слабку розробку істориками джерельної бази як у межах історії війни, так і стосовно окресленої проблеми. У 1914–1918 роках Єлисаветград був тиловим містом і однією з баз Південно-Західного фронту і засоби зв’язку (телефон, пошта і телеграф) відігравали в його житті важливу роль. У пропонованій розвідці автор на основі публікацій з газети “Голос Юга” реконструював роботу Єлисаветградської поштово-телеграфної контори в контексті повсякденного життя міста Єлисаветграда в роки Першої світової війни. Дослідник довів, що робота Єлисаветградської поштово-телеграфної контори з початком війни не лише не зупинилася, але й не збавила темпів, наголосив, що частина співробітників була мобілізована на фронт, а працівники, які продовжили працювати в конторі, окрім своїх прямих службових обов’язків ще займалися волонтерством та розвивали поштові послуги в умовах війни.

ПРОБЛЕМА СМЕРТІ ТА БЕЗСМЕРТЯ У ФІЛОСОФСЬКІЙ КАЗЦІ ОСКАРА ВАЙЛДА «ВІРНИЙ ДРУГ»

Олена Титаренко

кандидат філологічних наук, професор, професор кафедри англійської філології факультету іноземної філології Український державний університет імені Михайла Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8606-3253

Anotation. У даній статті вперше досліджена проблема смерті та безсмертя у філософській казці Оскара Вайлда «Вірний друг». Автор приходить до висновку, що проблема смерті та безсмертя у казці О. Вайлда «Вірний друг» полягає в тому, що особистість граничного буття (Малий Ганс) не може протистояти руйнівному впливу особистості буденного буття (Мірошник) та в кінці кінів помирає. Люди буденного буття як й індивіди граничного буття, мають різний рівень особистісного розвитку. Мірошник – це персона буденного буття з яскраво вираженими акцентуаціями характеру на межі психопатії епілептоїдно-параноїдального типу характеру (в термінології П. Ганнушкіна). Саме тому у нього спостерігається відсутність емпатії та жага до керування іншими людьми. У Мірошника відсутні такі риси як благородність та співчуття до інших людей. Малий Ганс – це людина граничного буття, він наділений благородністю та емпатійністю. Але психопат чи акцентуйована особистість буденного буття може деструктивно впливати і «знищувати» та руйнувати благородність та душевність людей граничного буття – мрійників і романтиків, яким був Малий Ганс.
Keywords: У даній статті вперше досліджена проблема смерті та безсмертя у філософській казці Оскара Вайлда «Вірний друг». Автор приходить до висновку, що проблема смерті та безсмертя у казці О. Вайлда «Вірний друг» полягає в тому, що особистість граничного буття (Малий Ганс) не може протистояти руйнівному впливу особистості буденного буття (Мірошник) та в кінці кінів помирає. Люди буденного буття як й індивіди граничного буття, мають різний рівень особистісного розвитку. Мірошник – це персона буденного буття з яскраво вираженими акцентуаціями характеру на межі психопатії епілептоїдно-параноїдального типу характеру (в термінології П. Ганнушкіна). Саме тому у нього спостерігається відсутність емпатії та жага до керування іншими людьми. У Мірошника відсутні такі риси як благородність та співчуття до інших людей. Малий Ганс – це людина граничного буття, він наділений благородністю та емпатійністю. Але психопат чи акцентуйована особистість буденного буття може деструктивно впливати і «знищувати» та руйнувати благородність та душевність людей граничного буття – мрійників і романтиків, яким був Малий Ганс.

ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ СМЕРТІ ТА БЕЗСМЕРТЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ

Віолетта Уліщенко

доктор педагогічних наук, професор, в. о. завідувача навчально-наукового центру неперервної професійної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1072-7735

Anotation. У статті вперше досліджено ідеї смерті та безсмертя в сучасній українській філософії у працях провідних українських філософів з даної проблематики: О. Добродум, С. Крилової, Н. Хамітова, Т. Кушерець, П. Нестеренка. Автор приходить до висновку, що в сучасній українській філософії ідеї смерті та безсмертя у працях українських дослідників мають як спільне, так і відмінне. Спільним є те, що вказані дослідники для осмислення феноменів смерті та безсмертя в людському бутті застосовують методологічний підхід – метаантропологію Н. Хамітова. Відмінними стають галузі філософського знання при дослідженні смерті та безсмертя.
Keywords: У статті вперше досліджено ідеї смерті та безсмертя в сучасній українській філософії у працях провідних українських філософів з даної проблематики: О. Добродум, С. Крилової, Н. Хамітова, Т. Кушерець, П. Нестеренка. Автор приходить до висновку, що в сучасній українській філософії ідеї смерті та безсмертя у працях українських дослідників мають як спільне, так і відмінне. Спільним є те, що вказані дослідники для осмислення феноменів смерті та безсмертя в людському бутті застосовують методологічний підхід – метаантропологію Н. Хамітова. Відмінними стають галузі філософського знання при дослідженні смерті та безсмертя.

SEGURANÇA PSICOLÓGICA DE UMA PESSOA: DIACRONIA DO INSTINTO DE AUTOPRESERVAÇÃO À ORGANIZAÇÃO CONSTRUTIVA DA VIDA

Zhanna Virna

Dr.ª em Psicologia (DrH), Pr.ª do Departamento de Psicologia Pedagógica e do Idade da Universidade Nacional Lesya Ukrainka Volyn (Lutsk, Ucrânia); Pr.ª Visitante da Pontifícia Universidade Católica do Paraná (Curitiba, Brasil)

ORCID ID: 0000-0001-8134-2691

Anotation. O artigo apresenta a versão do autor da reflexão metodológica do fenômeno da segurança psicológica. Baseia-se nos métodos de análise de revisão bibliográfica e empírica. Os resultados da análise teórica incluem uma revisão das ideias psicológicas sobre a autopreservação do indivíduo desde a organização evolutivo-biológica da manifestação do instinto de autopreservação e sua transformação na esfera da motivação do comportamento sob a influência de fatores sociopsicológicos, até o mais alto nível de manifestação na auto-realização pessoal e racionalização da vida humana; As principais disposições sobre o conteúdo da segurança psicológica são sistematizadas e um modelo conceitual de autopreservação construtiva do indivíduo é proposto. As conclusões indicam a necessidade de desenvolver estudos de segurança nas características construtivas de autopreservação do indivíduo, levando em consideração seu desenvolvimento sociocultural, status e modelos de comportamento de gênero, bem como práticas inovadoras para garantir a segurança psicológica sob a lei marcial.
Keywords: O artigo apresenta a versão do autor da reflexão metodológica do fenômeno da segurança psicológica. Baseia-se nos métodos de análise de revisão bibliográfica e empírica. Os resultados da análise teórica incluem uma revisão das ideias psicológicas sobre a autopreservação do indivíduo desde a organização evolutivo-biológica da manifestação do instinto de autopreservação e sua transformação na esfera da motivação do comportamento sob a influência de fatores sociopsicológicos, até o mais alto nível de manifestação na auto-realização pessoal e racionalização da vida humana; As principais disposições sobre o conteúdo da segurança psicológica são sistematizadas e um modelo conceitual de autopreservação construtiva do indivíduo é proposto. As conclusões indicam a necessidade de desenvolver estudos de segurança nas características construtivas de autopreservação do indivíduo, levando em consideração seu desenvolvimento sociocultural, status e modelos de comportamento de gênero, bem como práticas inovadoras para garantir a segurança psicológica sob a lei marcial.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АКТИВНОСТІ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: ПОГЛЯД З ПЕРСПЕКТИВИ ЖИТТЄВОГО СВІТУ ОСОБИСТОСТІ

Руслан Ганущак

аспірант кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4976-5827

Anotation. У статті розглядається важливість вивчення особистості в сучасних умовах з перспективи життєвого світу. Показано, як в процесі користування соціальними мережами людина може піддаватися потенційно негативним та маніпулятивним впливам. Вивчено взаємозв’язок між характером активності у соціальних мережах та ключовими координатами і функціями життєвого світу особистості, а також із основними особистісними рисами. Підібрано відповідні методики для дослідження психологічних координат та характеру активності у соцмережах, проведено емпіричне дослідження та викладено його результати. На основі проведеного кластерного аналізу визначено оптимальну кількість типів користувачів соціальних мереж та запропоновано назву для кожного з них: «активні» («мотивовані»), «незнайомці», «справжні друзі» і «нечасті гості». Дано докладну характеристику кожному з типів. Також здійснено порівняння користувачів за гендерною та релігійною приналежістю, які зазвичай вказуються у профілі. Зроблено висновки про актуальність подібних досліджень особистості для розуміння буття людини в сучасному світі, особливо в умовах війни, коли потрібно бути надзвичайно чутливим до спроб впливу на людей через соціальні медіа.
Keywords: У статті розглядається важливість вивчення особистості в сучасних умовах з перспективи життєвого світу. Показано, як в процесі користування соціальними мережами людина може піддаватися потенційно негативним та маніпулятивним впливам. Вивчено взаємозв’язок між характером активності у соціальних мережах та ключовими координатами і функціями життєвого світу особистості, а також із основними особистісними рисами. Підібрано відповідні методики для дослідження психологічних координат та характеру активності у соцмережах, проведено емпіричне дослідження та викладено його результати. На основі проведеного кластерного аналізу визначено оптимальну кількість типів користувачів соціальних мереж та запропоновано назву для кожного з них: «активні» («мотивовані»), «незнайомці», «справжні друзі» і «нечасті гості». Дано докладну характеристику кожному з типів. Також здійснено порівняння користувачів за гендерною та релігійною приналежістю, які зазвичай вказуються у профілі. Зроблено висновки про актуальність подібних досліджень особистості для розуміння буття людини в сучасному світі, особливо в умовах війни, коли потрібно бути надзвичайно чутливим до спроб впливу на людей через соціальні медіа.

КОНСЕРВАТИВНА КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВИ У ПОГЛЯДАХ В. ЛИПИНСЬКОГО ТА ЙОГО ПРИХИЛЬНИКІВ

Тарас Стисло

викладач кафедри права та публічного управління Закладу вищої освіти «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0009-0004-0807-436X

Anotation. У статті розкриваються основні підходи до визначення форми держави в поглядах ідеологів українського консерватизму, зокрема В. Липинського. Встановлено, що В. Липинський сформував складну конструкцію в якій поєднав активність окремих суспільних прошарків, національну ідею та монархічну форму держави. В. Липинський запропонував так звану ідею нового гетьманства або ідею нового монархізму, за умовами якої – глава держави – гетьман наділений винятково символічними повноваженням, а реальна влада належить органам законодавчої і виконавчої влади. Характерно, зо законодавча і виконавча влада регулювалися конституцією і зосереджувалися в руках парламенту. Констатовано, що запропонована В. Липинським ідея дійсно була новаторською, але вона була раціональною з точки зору ідеології, а не практичної реалізації. Особливої уваги у своїх ідеях В. Липинський приділяв поняттю «національної ідеї» та «однородності хотінь».
Keywords: У статті розкриваються основні підходи до визначення форми держави в поглядах ідеологів українського консерватизму, зокрема В. Липинського. Встановлено, що В. Липинський сформував складну конструкцію в якій поєднав активність окремих суспільних прошарків, національну ідею та монархічну форму держави. В. Липинський запропонував так звану ідею нового гетьманства або ідею нового монархізму, за умовами якої – глава держави – гетьман наділений винятково символічними повноваженням, а реальна влада належить органам законодавчої і виконавчої влади. Характерно, зо законодавча і виконавча влада регулювалися конституцією і зосереджувалися в руках парламенту. Констатовано, що запропонована В. Липинським ідея дійсно була новаторською, але вона була раціональною з точки зору ідеології, а не практичної реалізації. Особливої уваги у своїх ідеях В. Липинський приділяв поняттю «національної ідеї» та «однородності хотінь».

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ОСОБАМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Олена Іванова

асистент кафедри філософії, соціально-гуманітарних наук та фізичного виховання Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0682-5607

Anotation. Автор акцентує увагу на правах, що гарантуються законодавством, та на ключових аспектах підтримки, які необхідні для забезпечення рівних можливостей для осіб з особливими потребами. Представлено вивчення складних взаємозв’язків між соціальними аспектами організації роботи з особами з особливими потребами, а також відзначає важливість розробки ефективних програм та ініціатив для забезпечення інклюзивного суспільства, де кожна людина має можливість втілити свої здібності та приносити користь суспільству. Акцентовано увагу на підвищенні ефективності надання соціальної допомоги в конкретному випадку. Розглянуто різні підходи організації соціального супроводу осіб з особливими потребам з врахуванням поточної ситуації в Україні. Результати дослідження можуть служити підставою для удосконалення системи соціального забезпечення в Україні та підтримки осіб з особливими потребами.
Keywords: Автор акцентує увагу на правах, що гарантуються законодавством, та на ключових аспектах підтримки, які необхідні для забезпечення рівних можливостей для осіб з особливими потребами. Представлено вивчення складних взаємозв’язків між соціальними аспектами організації роботи з особами з особливими потребами, а також відзначає важливість розробки ефективних програм та ініціатив для забезпечення інклюзивного суспільства, де кожна людина має можливість втілити свої здібності та приносити користь суспільству. Акцентовано увагу на підвищенні ефективності надання соціальної допомоги в конкретному випадку. Розглянуто різні підходи організації соціального супроводу осіб з особливими потребам з врахуванням поточної ситуації в Україні. Результати дослідження можуть служити підставою для удосконалення системи соціального забезпечення в Україні та підтримки осіб з особливими потребами.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРСОНАЛЬНИХ БЛОГІВ УКРАЇНСЬКОГО СЕГМЕНТУ МЕРЕЖІ «ФЕЙСБУК»

Ірина Хлистун

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри прикладної лінгвістики та журналістики Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Умань, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5632-6291

Anotation. У статті досліджено особливості персональних блогів у мережі «Фейсбук», основою яких є власне вербальний текст, а також невербальні компоненти. Зазначено, що у процесі аналізу використано методи: термінологічний аналіз, аналіз і синтез, порівняння й зіставлення теоретичних положень, систематизація й узагальнення теоретичних основ і дослідженого матеріалу, моніторинг сторінок мережі «Фейсбук» для здійснення аналізу блогового контенту, описовий метод. Сформульовано поняття «блог», «блогер», «блогосфера»; окреслено специфічні риси блогосфери. Розглянуто класифікації блогів за різними критеріями. Визначено функції блогів. Підкреслено, що значної ролі в інформуванні та обговоренні актуальної для громадян інформації у соцмережах набувають блогери, яким довіряють читачі. Матеріалом дослідження послужили повідомлення (пости) українських блогерів Оксани Забужко, Антона Санченка, Дмитра Чекалкіна, Віталія Чепиноги у мережі «Фейсбук». Проаналізовано роль персональних блогів у соціальній комунікації, їх вплив на формування громадської думки, політичних поглядів і смаків масової аудиторії. Перспективи подальших досліджень автор убачає у вивченні впливу персональних блогів на діяльність користувачів соціальних мереж у політичних процесах України.
Keywords: У статті досліджено особливості персональних блогів у мережі «Фейсбук», основою яких є власне вербальний текст, а також невербальні компоненти. Зазначено, що у процесі аналізу використано методи: термінологічний аналіз, аналіз і синтез, порівняння й зіставлення теоретичних положень, систематизація й узагальнення теоретичних основ і дослідженого матеріалу, моніторинг сторінок мережі «Фейсбук» для здійснення аналізу блогового контенту, описовий метод. Сформульовано поняття «блог», «блогер», «блогосфера»; окреслено специфічні риси блогосфери. Розглянуто класифікації блогів за різними критеріями. Визначено функції блогів. Підкреслено, що значної ролі в інформуванні та обговоренні актуальної для громадян інформації у соцмережах набувають блогери, яким довіряють читачі. Матеріалом дослідження послужили повідомлення (пости) українських блогерів Оксани Забужко, Антона Санченка, Дмитра Чекалкіна, Віталія Чепиноги у мережі «Фейсбук». Проаналізовано роль персональних блогів у соціальній комунікації, їх вплив на формування громадської думки, політичних поглядів і смаків масової аудиторії. Перспективи подальших досліджень автор убачає у вивченні впливу персональних блогів на діяльність користувачів соціальних мереж у політичних процесах України.

ТЕХНОЛОГІЧНО-ІНФРАСТРУКТУРНИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ 4.0

Вадим Багмет

аспірант кафедри бізнес-адміністрування і менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0009-0005-4631-2661

Anotation. У статті представлено параметричну модель оцінки технологічно-інфраструктурного стану харчових підприємств на предмет впровадження Індустрії 4.0. Визначено 12 ключових груп параметрів та перелік підпараметрів для оцінки, відповідно до тенденцій розвитку технологій Індустрії 4.0. Для розрахунку параметричної оцінки було застосовано метод лінійної комбінації з вагами параметрів, які відображають їхню відносну важливість у кінцевій оцінці. Цей підхід дозволяє врахувати відносну важливість параметрів та надає більш об'єктивну оцінку поточного стану підприємства чи системи. Визначено та охарактеризовано діапазони оцінки поточного стану підприємств. Як практичний приклад для проведення оцінки було обрано харчове підприємство УІ ТОВ «Урожай». За результатами проведенного оцінювання визначено поточний стан впровадження та використання інструментів Індустрії 4.0 на досліджуваному підприємстві. Надано ряд рекомендацій та заходів спрямованих на підвищення показників досліджуваного підприємства. Визначено перспективні напрямки подальших досліджень.
Keywords: У статті представлено параметричну модель оцінки технологічно-інфраструктурного стану харчових підприємств на предмет впровадження Індустрії 4.0. Визначено 12 ключових груп параметрів та перелік підпараметрів для оцінки, відповідно до тенденцій розвитку технологій Індустрії 4.0. Для розрахунку параметричної оцінки було застосовано метод лінійної комбінації з вагами параметрів, які відображають їхню відносну важливість у кінцевій оцінці. Цей підхід дозволяє врахувати відносну важливість параметрів та надає більш об'єктивну оцінку поточного стану підприємства чи системи. Визначено та охарактеризовано діапазони оцінки поточного стану підприємств. Як практичний приклад для проведення оцінки було обрано харчове підприємство УІ ТОВ «Урожай». За результатами проведенного оцінювання визначено поточний стан впровадження та використання інструментів Індустрії 4.0 на досліджуваному підприємстві. Надано ряд рекомендацій та заходів спрямованих на підвищення показників досліджуваного підприємства. Визначено перспективні напрямки подальших досліджень.

ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Валерій Борсук

аспірант Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3466-1259

Anotation. У науковій статті здійснено дослідження проблемних питань визначення видів та правових підстав позбавлення батьківських прав та розкриття їх змісту у сімейно-правовій доктрині та судовій практиці. На підставі проведеного наукового дослідження, автор прийшов до висновку, що підстави для позбавлення батьківських прав визначені у ст. 164 Сімейного кодексу України і цей перелік є вичерпним, однак в правовій доктрині пропонується розширити його такими випадками порушення батьками прав та інтересів дитини як невиконання обов’язку батьками по утриманню своїх дітей і зловживання батьківськими правами. В правовій доктрині та судовій практиці виникає питання щодо тлумачення понять «ухилення від виконання обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти», «жорстоке поводження з дитиною», «експлуатація дитини».
Keywords: У науковій статті здійснено дослідження проблемних питань визначення видів та правових підстав позбавлення батьківських прав та розкриття їх змісту у сімейно-правовій доктрині та судовій практиці. На підставі проведеного наукового дослідження, автор прийшов до висновку, що підстави для позбавлення батьківських прав визначені у ст. 164 Сімейного кодексу України і цей перелік є вичерпним, однак в правовій доктрині пропонується розширити його такими випадками порушення батьками прав та інтересів дитини як невиконання обов’язку батьками по утриманню своїх дітей і зловживання батьківськими правами. В правовій доктрині та судовій практиці виникає питання щодо тлумачення понять «ухилення від виконання обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти», «жорстоке поводження з дитиною», «експлуатація дитини».

СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ З ЗАКОРДОННИМ УКРАЇНСТВОМ В КАНАДІ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Сергій Гнілуша

аспірант кафедри теорії та історії держави і права ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5979-5627

Anotation. У положеннях наукової статті автор проводить аналіз реалізації конституційних зобов’язань Української держави через призму співпраці України з закордонним українством. Було використано комплекс методів дослідження та аналізу емпіричних даних: історичний метод; методи аналізу та синтезу; діалектичний метод; абстрактнологічний метод. Встановлено, що становлення закордонного українства в Канаді відбувалося у декілька хвиль міграції, кожна з яких мала свою мотивацію. Результат – сьогодні наша спільнота в Канаді належить до закордонних українських етнічних груп із тенденцією до збільшення числа своїх представників. Водночас понад столітня історія українців у Канаді призвела до унікальних канадсько-українських стосунків у яких важливе значення має співпраця України з закордонним українством у Канаді. Сьогодні співпраця України з закордонним українством у Канаді відзначається низкою проблем, що не дають змоги належним чином реалізувати конституційне зобов’язання Української держави стосовно задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави. Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу з боку Української держави.
Keywords: У положеннях наукової статті автор проводить аналіз реалізації конституційних зобов’язань Української держави через призму співпраці України з закордонним українством. Було використано комплекс методів дослідження та аналізу емпіричних даних: історичний метод; методи аналізу та синтезу; діалектичний метод; абстрактнологічний метод. Встановлено, що становлення закордонного українства в Канаді відбувалося у декілька хвиль міграції, кожна з яких мала свою мотивацію. Результат – сьогодні наша спільнота в Канаді належить до закордонних українських етнічних груп із тенденцією до збільшення числа своїх представників. Водночас понад столітня історія українців у Канаді призвела до унікальних канадсько-українських стосунків у яких важливе значення має співпраця України з закордонним українством у Канаді. Сьогодні співпраця України з закордонним українством у Канаді відзначається низкою проблем, що не дають змоги належним чином реалізувати конституційне зобов’язання Української держави стосовно задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави. Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу з боку Української держави.

ЩОДО ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ ПІД ЧАС УКЛАДЕННЯ УГОДИ ПРО ВИЗНАННЯ ВИНУВАТОСТІ

Марина Горідько, Ярина Сидій

Марина Горідько, аспірантка Академії адвокатури України (Київ, Україна)
Ярина Сидій, прокурор Київської окружної прокуратури № 6 (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0005-5474-9804, ORCID ID: 0000-0001-9742-6208

Anotation. У статті розглядаються проблемні питання укладення угоди про визнання винуватості. Визначені найбільш типові прояви зловживання процесуальним правом з боку обвинувачення під час укладення угоди. Зловживання є наслідком наявності певних недоліків регламентування порядку укладення угоди про визнання винуватості, в результаті чого виникають ситуації, які характеризуються підвищеним ризиком для зловживання обвинуваченням процесуальним правом, призводить до порушень й обмежень прав, свобод та інтересів сторін або інших осіб. Розглядаються ситуації, пов'язані із «штучним» створенням преюдиції; використанням угоди для уникнення від дослідження доказів в суді; невизначеністю статусу й повноважень потерпілого у ситуаціях надання потерпілим згоди на укладення угоди про визнання винуватості у провадженнях про вчинення особливо тяжких злочинів та ін. Обґрунтовується теза щодо необхідність в криміналістичних методиках й рекомендаціях для досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення, визначити типові ситуації зловживання процесуальним правом з боку сторін, інформацію про які можна використовувати при реалізації доказів в суді, під час ініціювання та укладення угоди, при здійсненні нагляду за досудовим розслідуванням.
Keywords: У статті розглядаються проблемні питання укладення угоди про визнання винуватості. Визначені найбільш типові прояви зловживання процесуальним правом з боку обвинувачення під час укладення угоди. Зловживання є наслідком наявності певних недоліків регламентування порядку укладення угоди про визнання винуватості, в результаті чого виникають ситуації, які характеризуються підвищеним ризиком для зловживання обвинуваченням процесуальним правом, призводить до порушень й обмежень прав, свобод та інтересів сторін або інших осіб. Розглядаються ситуації, пов'язані із «штучним» створенням преюдиції; використанням угоди для уникнення від дослідження доказів в суді; невизначеністю статусу й повноважень потерпілого у ситуаціях надання потерпілим згоди на укладення угоди про визнання винуватості у провадженнях про вчинення особливо тяжких злочинів та ін. Обґрунтовується теза щодо необхідність в криміналістичних методиках й рекомендаціях для досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення, визначити типові ситуації зловживання процесуальним правом з боку сторін, інформацію про які можна використовувати при реалізації доказів в суді, під час ініціювання та укладення угоди, при здійсненні нагляду за досудовим розслідуванням.

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ: ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

Юлія Градова

кандидат юридичних наук, доцент, стипендіатка Гессен Фонду, Університет Кассель (Кассель, Німеччина)

ORCID ID: 0000-0002-2794-6272

Anotation. У статті йдеться про протидію в навчальних закладах булінгу, який має незворотні наслідки як для жертв, так і для агресора. Автор проаналізував досвід європейських країн та окремі міжнародно-правові документи щодо протидії булінгу. Зазначається, що насильство в школах є поширеною проблемою, яку потрібно вирішувати на державному рівні. 44% європейських країн проводять політику чи мають законодавство проти насильства чи булінгу. Вони впроваджують програми, спрямовані на створення дружньої атмосфери в школах, викорінення насильства та підтримку жертв булінгу. Також вказується на необхідність врегулювання питання протидії булінгу на законодавчому рівні Європейського Союзу.
Keywords: У статті йдеться про протидію в навчальних закладах булінгу, який має незворотні наслідки як для жертв, так і для агресора. Автор проаналізував досвід європейських країн та окремі міжнародно-правові документи щодо протидії булінгу. Зазначається, що насильство в школах є поширеною проблемою, яку потрібно вирішувати на державному рівні. 44% європейських країн проводять політику чи мають законодавство проти насильства чи булінгу. Вони впроваджують програми, спрямовані на створення дружньої атмосфери в школах, викорінення насильства та підтримку жертв булінгу. Також вказується на необхідність врегулювання питання протидії булінгу на законодавчому рівні Європейського Союзу.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ЗАСАДИ ДОПИТУ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ В СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ СЛІДЧИМ СУДДЕЮ

Світлана Гречана

здобувач наукового ступеня доктора філософії Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0951-8473

Anotation. У статті розкрито організаційно-тактичні засади допиту особи під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчим суддею, керуючись за принципом «від загального – до окремого». Тобто, по перше, розглянувши загальні засади криміналістичної тактики – сформовано тактику даної слідчої (розшукової) дії; по друге, висвітливши організаційно-тактичні засади підготовки до проведення даної слідчої (розшукової) дії, розкрито її робочу стадію, особливості фіксації та оцінки отриманих результатів у кримінальному провадженні. Наголошено на особливостях проведення слідчої (розшукової) дії, регламентованої ст. 225 КПК України. Вони визначаються об’єктом процесуального і тактичного впливу – це свідок, потерпілий, а також особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого. Особливим є і суб’єкт, який реалізує процесуальні й тактичні завдання – це слідчий суддя. Звернено увагу і на ключову стадію тактики слідчої (розшукової) дії – її безпосереднє проведення, на якій вирішуються основні організаційно-тактичні завдання. Під час допиту особи під час досудового розслідування в судовому засіданні, слідчий суддя реалізує різні тактичні прийоми залежно від ситуації, яка складається під час кримінального провадження, враховуючи психологічний механізм їх реалізації.
Keywords: У статті розкрито організаційно-тактичні засади допиту особи під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчим суддею, керуючись за принципом «від загального – до окремого». Тобто, по перше, розглянувши загальні засади криміналістичної тактики – сформовано тактику даної слідчої (розшукової) дії; по друге, висвітливши організаційно-тактичні засади підготовки до проведення даної слідчої (розшукової) дії, розкрито її робочу стадію, особливості фіксації та оцінки отриманих результатів у кримінальному провадженні. Наголошено на особливостях проведення слідчої (розшукової) дії, регламентованої ст. 225 КПК України. Вони визначаються об’єктом процесуального і тактичного впливу – це свідок, потерпілий, а також особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого. Особливим є і суб’єкт, який реалізує процесуальні й тактичні завдання – це слідчий суддя. Звернено увагу і на ключову стадію тактики слідчої (розшукової) дії – її безпосереднє проведення, на якій вирішуються основні організаційно-тактичні завдання. Під час допиту особи під час досудового розслідування в судовому засіданні, слідчий суддя реалізує різні тактичні прийоми залежно від ситуації, яка складається під час кримінального провадження, враховуючи психологічний механізм їх реалізації.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НЕТИПОВИХ ФОРМ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Олександр Гусаров

кандидат юридичних наук, голова Печенізької ОТГ, докторант Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7493-1789

Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, узагальнено позитивний зарубіжний досвід правового регулювання нетипових форм зайнятості населення, на прикладі таких держав, як: США, Великобританія, Республіка Казахстан. Аргументовано, що у світі сформувались дві ключові моделі правового регулювання нетипових форм зайнятості, зокрема перша властива для європейських держав, а інша характерна для держав пострадянського простору. Сформульовано авторське бачення щодо можливостей імплементації найбільш позитивного досвіду в Україні. З’ясовано, що існує дві ключові моделі правового регулювання нетипових форм зайнятості. Перша переважає у країнах Європи та Заходу і базується на широті договірного регулювання праці. Трудове законодавство у таких державах здебільшого представляє збірник гарантій трудових прав та інтересів сторін трудових правовідносин, роботодавців і працівників, в той час як сутність праці, її умови, особливості розподілу робочого часу, оплати праці, часу відпочинку усі інші пов’язані із трудовою діяльністю питання врегульовуються договірним способом. При цьому, найчастіше немає чітких вимог до форми та внутрішніх положень такого договору. В цій царині форма зайнятості виступає лише одним із типів можливої домовленості між працівником та роботодавцем про порядок реалізації трудової діяльності.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, узагальнено позитивний зарубіжний досвід правового регулювання нетипових форм зайнятості населення, на прикладі таких держав, як: США, Великобританія, Республіка Казахстан. Аргументовано, що у світі сформувались дві ключові моделі правового регулювання нетипових форм зайнятості, зокрема перша властива для європейських держав, а інша характерна для держав пострадянського простору. Сформульовано авторське бачення щодо можливостей імплементації найбільш позитивного досвіду в Україні. З’ясовано, що існує дві ключові моделі правового регулювання нетипових форм зайнятості. Перша переважає у країнах Європи та Заходу і базується на широті договірного регулювання праці. Трудове законодавство у таких державах здебільшого представляє збірник гарантій трудових прав та інтересів сторін трудових правовідносин, роботодавців і працівників, в той час як сутність праці, її умови, особливості розподілу робочого часу, оплати праці, часу відпочинку усі інші пов’язані із трудовою діяльністю питання врегульовуються договірним способом. При цьому, найчастіше немає чітких вимог до форми та внутрішніх положень такого договору. В цій царині форма зайнятості виступає лише одним із типів можливої домовленості між працівником та роботодавцем про порядок реалізації трудової діяльності.

ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В АСЕАН: БАЛАНСУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ, ЛЮДЯНОСТІ ТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Дмитро Дейнеко

здобувач ступеня доктор філософії у галузі міжнародного права Навчально-наукового Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна), Консульська посадова особа Посольства України в Королівстві Таїланд

ORCID ID: 0000-0002-0373-7097

Anotation. У цій науковій статті розглядається взаємозв’язок між економічними інтересами та правами людини в країнах Південно-Східної Азії, зокрема, в АСЕАН. З огляду на те, що загальний ВВП АСЕАН у 2022 році перевищив 3,66 трильйона доларів США в порівнянні з показниками захисту прав людини, нижчими за середні, дослідження має на меті з’ясувати, наскільки держави схильні віддавати перевагу економічним вигодам над захистом прав людини. Автор представляє дві оригінальні теорії, які кидають виклик загальноприйнятим уявленням про державний суверенітет в умовах економічної глобалізації. Дослідження ретельно розглядає історико-правову основу АСЕАН, наголошуючи на її унікальній структурі регіоналізму, відмінній від наднаціональних інститутів. Інкорпорація прав людини в Хартії АСЕАН і подальше створення МКПЛ АСЕАН детально розглянуто. Наголошується на відсутності офіційного механізму моніторингу договорів в АСЕАН, що підкреслює рекомендаційний зміст багатьох угод АСЕАН. У дослідженні також розглядаються існуючі гарантії прав людини в торгових договорах АСЕАН.
Keywords: У цій науковій статті розглядається взаємозв’язок між економічними інтересами та правами людини в країнах Південно-Східної Азії, зокрема, в АСЕАН. З огляду на те, що загальний ВВП АСЕАН у 2022 році перевищив 3,66 трильйона доларів США в порівнянні з показниками захисту прав людини, нижчими за середні, дослідження має на меті з’ясувати, наскільки держави схильні віддавати перевагу економічним вигодам над захистом прав людини. Автор представляє дві оригінальні теорії, які кидають виклик загальноприйнятим уявленням про державний суверенітет в умовах економічної глобалізації. Дослідження ретельно розглядає історико-правову основу АСЕАН, наголошуючи на її унікальній структурі регіоналізму, відмінній від наднаціональних інститутів. Інкорпорація прав людини в Хартії АСЕАН і подальше створення МКПЛ АСЕАН детально розглянуто. Наголошується на відсутності офіційного механізму моніторингу договорів в АСЕАН, що підкреслює рекомендаційний зміст багатьох угод АСЕАН. У дослідженні також розглядаються існуючі гарантії прав людини в торгових договорах АСЕАН.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СУБ’ЄКТАМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВ ТА ЮРИДИЧНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Андрій Казакевич

аспірант кафедри публічного та приватного права Університету митної справи та фінансів (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0087-195X

Anotation. Стаття присвячена аналізу правового регулювання реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків. У статті з’ясовано, що питання дослідження правового регулювання реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків залишається відкритим для обговорення, як то на теоретичному так і практичному рівнях. Визначено, що більшість вчених, наукових діячів та юристів-практиків неодноразово відзначали на необхідності розробки та регламентації в діючому адміністративному процесуальному законодавстві України правових механізмів, інструментів та методики реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків. Доведено, що залишається відкритим питання дослідження тематики впровадження в адміністративне процесуальне законодавство України окремого інституту реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків та визначення його правого поля.
Keywords: Стаття присвячена аналізу правового регулювання реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків. У статті з’ясовано, що питання дослідження правового регулювання реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків залишається відкритим для обговорення, як то на теоретичному так і практичному рівнях. Визначено, що більшість вчених, наукових діячів та юристів-практиків неодноразово відзначали на необхідності розробки та регламентації в діючому адміністративному процесуальному законодавстві України правових механізмів, інструментів та методики реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків. Доведено, що залишається відкритим питання дослідження тематики впровадження в адміністративне процесуальне законодавство України окремого інституту реалізації суб’єктами адміністративного процесу процесуальних прав та юридичних обов’язків та визначення його правого поля.

МІЖНАРОДНИЙ ЗВИЧАЙ ЯК ДЖЕРЕЛО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ВИДАВАТИ АБО ЗДІЙСНЮВАТИ СУДОВЕ ПЕРЕСЛІДУВАННЯ

Сергій Кос’яненко

аспірант кафедри міжнародного та європейського права Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0009-0001-1923-9359

Anotation. У статті розкривається питання про звичай як джерело зобов'язання видавати або здійснювати судове переслідування. Встановлено, що для обґрунтування існування звичаєвого зобов’язання щодо видачі або судового переслідування використовуються наступні основні аргументи: резолюції Генеральної Асамблеї ООН; тяжкість міжнародних злочинів; існування міжнародної спільноти (civitas maxima). Зроблено висновок, що наразі немає чіткої відповіді на питання, чи підпадає зобов’язання aut dedere aut judicare під звичаєве міжнародне право. Комісія міжнародного права ООН утрималася від прийняття позиції щодо існування зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування за звичаєвим міжнародним правом. Головним чином це обумовлюється тим, що не існує послідовної державної практики чи opinio juris, які б підтверджували звичаєвий характер зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування.
Keywords: У статті розкривається питання про звичай як джерело зобов'язання видавати або здійснювати судове переслідування. Встановлено, що для обґрунтування існування звичаєвого зобов’язання щодо видачі або судового переслідування використовуються наступні основні аргументи: резолюції Генеральної Асамблеї ООН; тяжкість міжнародних злочинів; існування міжнародної спільноти (civitas maxima). Зроблено висновок, що наразі немає чіткої відповіді на питання, чи підпадає зобов’язання aut dedere aut judicare під звичаєве міжнародне право. Комісія міжнародного права ООН утрималася від прийняття позиції щодо існування зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування за звичаєвим міжнародним правом. Головним чином це обумовлюється тим, що не існує послідовної державної практики чи opinio juris, які б підтверджували звичаєвий характер зобов’язання видавати або здійснювати судове переслідування.

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЯК СУБ’ЄКТІВ НАГЛЯДУ І КОНТРОЛЮ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

Олексій Кучер

кандидат юридичних наук, Голова Державної регуляторної служби України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3742-2154

Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, розкрито зміст та специфіку адміністративно-правового статусу правоохоронних органів, як суб’єктів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Відмічено, що сьогодні правоохоронним органам необхідно посилювати саме превентивну роботу у досліджуваній галузі, а для цього слід налагодити ефективний і дієвий механізм взаємодії між правоохоронними органами та спеціальними суб’єктами контролю у галузі праці. Визначено, що правоохоронні органи, які є органами виконавчої влади, у порядку внутрівідомчого контролю здійснюють спостереження за дотриманням законодавства про працю в установах, організаціях, на підприємствах, що входять до системи того чи іншого правоохоронного органу.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, розкрито зміст та специфіку адміністративно-правового статусу правоохоронних органів, як суб’єктів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Відмічено, що сьогодні правоохоронним органам необхідно посилювати саме превентивну роботу у досліджуваній галузі, а для цього слід налагодити ефективний і дієвий механізм взаємодії між правоохоронними органами та спеціальними суб’єктами контролю у галузі праці. Визначено, що правоохоронні органи, які є органами виконавчої влади, у порядку внутрівідомчого контролю здійснюють спостереження за дотриманням законодавства про працю в установах, організаціях, на підприємствах, що входять до системи того чи іншого правоохоронного органу.

МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ДЕЛЕГОВАНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Анна Лисенко

аспірант кафедри прав людини та юридичної методології Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0009-0001-8433-3798

Anotation. У більшості сучасних держав законодавча процедура є складним і тривалим процесом. Часто виникає ситуація, за якої парламент не встигає своєчасно реагувати на зміни, що відбулися в суспільстві, шляхом прийняття законів. Дані обставини зумовили необхідність делегування законодавчих повноважень парламентом іншим державним органам, результатом якого є видання актів на підставі делегованих законодавчих повноважень. Міжнародна практика здійснення контролю за актами делегованого законодавства сформувалася таким чином, що вони в обов’язковому порядку підлягають парламентському, судовому, адміністративному й іноді суспільно-громадському контролю. У статті доведено, що контроль делегування законодавчих повноважень дозволяє зберегти роль парламенту як законодавчого органу, крім того, обсяг, характер й співвідношення правотворчих повноважень вищих державних органів, є критерієм для оцінки ступеня реалізації принципу поділу влади та збереження ієрархічних зв’язків між нормативними правовими актами.
Keywords: У більшості сучасних держав законодавча процедура є складним і тривалим процесом. Часто виникає ситуація, за якої парламент не встигає своєчасно реагувати на зміни, що відбулися в суспільстві, шляхом прийняття законів. Дані обставини зумовили необхідність делегування законодавчих повноважень парламентом іншим державним органам, результатом якого є видання актів на підставі делегованих законодавчих повноважень. Міжнародна практика здійснення контролю за актами делегованого законодавства сформувалася таким чином, що вони в обов’язковому порядку підлягають парламентському, судовому, адміністративному й іноді суспільно-громадському контролю. У статті доведено, що контроль делегування законодавчих повноважень дозволяє зберегти роль парламенту як законодавчого органу, крім того, обсяг, характер й співвідношення правотворчих повноважень вищих державних органів, є критерієм для оцінки ступеня реалізації принципу поділу влади та збереження ієрархічних зв’язків між нормативними правовими актами.

ВИКОРИСТАННЯ СЦЕНАРНОГО МЕТОДУ У КРИМІНОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ПІД ЧАС ДЕОКУПАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Богдан Луценко

аспірант кафедра кримінального права та кримінології, факультету № 6 Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1366-9155

Anotation. Стаття присвячена дослідженню сценарного методу, який відносно нещодавно почали використовувати у кримінологічних дослідженнях. Розкрито сутність сценарного методу та його переваги для дослідження різних явищ суспільного і державного життя у майбутньому, у тому числі і злочинності. Проведений аналіз середньострокових сценаріїв динаміки злочинності, що були побудовані в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України. Встановлено залежність розвитку злочинності від інтенсивності військових\воєнних дій на території України. Здійснена спроба побудувати власні кримінологічні сценарії деокупації тимчасово окупованої території України, а також імовірного розвиту злочинності у разі реалізації того чи іншого сценарію. В основу побудови кримінологічних сценаріїв деокурації тимчасово окупованої території України було покладено підтримку/не підтримку міжнародної спільноти України у протистоянні військовій агресії з боку Російської Федерації. Під підтримкою міжнародної спільноти ми розуміємо військову, фінансову і гуманітарну допомогу. На підставі цього нами були побудовані наступні сценарії деокупації тимчасово окупованої території України: оптимістичний «Україна – форпост безпеки західного світу», реалістичний «Україна – буферна зона» та песимістичний «Україна – невизнана держава».
Keywords: Стаття присвячена дослідженню сценарного методу, який відносно нещодавно почали використовувати у кримінологічних дослідженнях. Розкрито сутність сценарного методу та його переваги для дослідження різних явищ суспільного і державного життя у майбутньому, у тому числі і злочинності. Проведений аналіз середньострокових сценаріїв динаміки злочинності, що були побудовані в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України. Встановлено залежність розвитку злочинності від інтенсивності військових\воєнних дій на території України. Здійснена спроба побудувати власні кримінологічні сценарії деокупації тимчасово окупованої території України, а також імовірного розвиту злочинності у разі реалізації того чи іншого сценарію. В основу побудови кримінологічних сценаріїв деокурації тимчасово окупованої території України було покладено підтримку/не підтримку міжнародної спільноти України у протистоянні військовій агресії з боку Російської Федерації. Під підтримкою міжнародної спільноти ми розуміємо військову, фінансову і гуманітарну допомогу. На підставі цього нами були побудовані наступні сценарії деокупації тимчасово окупованої території України: оптимістичний «Україна – форпост безпеки західного світу», реалістичний «Україна – буферна зона» та песимістичний «Україна – невизнана держава».

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН

Світлана Марищук

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3623-0084

Anotation. Статтю присвячено виокремленню та узагальненню теоретико-правових підходів до розуміння адміністративної відповідальності у сучасній доктрині адміністративного права. Визначено, що юридична відповідальність має соціальну основу походження, з одного боку це складне правове явище є результатом поступального розвитку суспільства, а з іншого – вона є невід’ємним засобом його впорядкованого існування, зумовленого необхідністю забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина та публічних інтересів суспільства в цілому. На підставі узагальнення сучасних теоретико-правових підходів до розуміння адміністративної відповідальності запропоновано розглядати її як різновид юридичної (ретроспективної) відповідальності у двох площинах: 1) об’єктивна (статична) – формально закріплена у нормативно-правових актах (нормативні підстави адміністративної відповідальності), має абстрактний не персоніфікований характер; 2) суб’єктивна (динамічна) – реалізується через матеріально-правові та процесуальні правовідносини, що виникають з факту вчинення адміністративного правопорушення (проступку) (фактична підстава адміністративної відповідальності) між державою в особі уповноважених суб’єктів та суб’єктом, що вчинив правопорушення, тобто має конкретний персоніфікований характер.
Keywords: Статтю присвячено виокремленню та узагальненню теоретико-правових підходів до розуміння адміністративної відповідальності у сучасній доктрині адміністративного права. Визначено, що юридична відповідальність має соціальну основу походження, з одного боку це складне правове явище є результатом поступального розвитку суспільства, а з іншого – вона є невід’ємним засобом його впорядкованого існування, зумовленого необхідністю забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина та публічних інтересів суспільства в цілому. На підставі узагальнення сучасних теоретико-правових підходів до розуміння адміністративної відповідальності запропоновано розглядати її як різновид юридичної (ретроспективної) відповідальності у двох площинах: 1) об’єктивна (статична) – формально закріплена у нормативно-правових актах (нормативні підстави адміністративної відповідальності), має абстрактний не персоніфікований характер; 2) суб’єктивна (динамічна) – реалізується через матеріально-правові та процесуальні правовідносини, що виникають з факту вчинення адміністративного правопорушення (проступку) (фактична підстава адміністративної відповідальності) між державою в особі уповноважених суб’єктів та суб’єктом, що вчинив правопорушення, тобто має конкретний персоніфікований характер.

ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ ЯК ПРОЯВ RESTITUTIO IN INTEGRUM

Андрій Мидель

аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8335-8304

Anotation. У статті розглядаються питання поновлення на роботі як засобу захисту прав працівників у разі незаконного звільнення з метою досягнення restitutio in integrum. Спочатку автор досліджує історичне походження поняття restitutio in integrum, а також сучасне значення вказаного терміну. Особливу увагу приділено цілям та обсягу цього способу захисту в контексті трудових відносин. Згодом розглядається порядок поновлення на роботі як втілення restitutio in integrum. Автором досліджується теоретичний механізм реалізації поновлення на роботі, а також його правові наслідки з урахуванням правового становища сторін. Крім того, у статті зроблено спробу розглянути економічні, соціальні та психологічні аргументи щодо застосування поновлення на роботі у разі протиправного звільнення та згрупувати їх.
Keywords: У статті розглядаються питання поновлення на роботі як засобу захисту прав працівників у разі незаконного звільнення з метою досягнення restitutio in integrum. Спочатку автор досліджує історичне походження поняття restitutio in integrum, а також сучасне значення вказаного терміну. Особливу увагу приділено цілям та обсягу цього способу захисту в контексті трудових відносин. Згодом розглядається порядок поновлення на роботі як втілення restitutio in integrum. Автором досліджується теоретичний механізм реалізації поновлення на роботі, а також його правові наслідки з урахуванням правового становища сторін. Крім того, у статті зроблено спробу розглянути економічні, соціальні та психологічні аргументи щодо застосування поновлення на роботі у разі протиправного звільнення та згрупувати їх.

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОГО ЗМІСТУ ПОНЯТЬ «НАРОД» ТА «НАЦІЯ»

Роман Онуфріїв

здобувач кафедри теорії та історії держави і права ЗВО «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0009-0009-2795-2611

Anotation. Актуальність визначення правового змісту понять «народ» та «нація» обумовлюється різними підходами до їх трактування українськими та іноземними вченими. Встановлено, що поняття «народ» і «нація» почали використовуватися ще в Античну епоху для визначення групи людей об’єднаних культурними, етнічними чи політичними зв’язками, а чіткого правового змісту набули в ХІХ ст. В українській та іноземній науці існують різні підходи до трактування цих понять. При цьому, якщо європейські вчені ототожнюють поняття «нації» та держави, то в українській державно-правовій думці спостерігається ототожнення «нації» з етносом і його бажанням сформувати власну державу. Ототожнення «етносу» і «нації» є в основі націократичної концепції української держави, яка виникла на межі ХІХ-ХХ ст. і набула популярності в міжвоєнні десятиліття. Націократія опирається в свою чергу на чітку «національну ідею» та формування саме національної моделі держави за етнічним принципом, що в умовах ХХІ ст. не є виправданим.
Keywords: Актуальність визначення правового змісту понять «народ» та «нація» обумовлюється різними підходами до їх трактування українськими та іноземними вченими. Встановлено, що поняття «народ» і «нація» почали використовуватися ще в Античну епоху для визначення групи людей об’єднаних культурними, етнічними чи політичними зв’язками, а чіткого правового змісту набули в ХІХ ст. В українській та іноземній науці існують різні підходи до трактування цих понять. При цьому, якщо європейські вчені ототожнюють поняття «нації» та держави, то в українській державно-правовій думці спостерігається ототожнення «нації» з етносом і його бажанням сформувати власну державу. Ототожнення «етносу» і «нації» є в основі націократичної концепції української держави, яка виникла на межі ХІХ-ХХ ст. і набула популярності в міжвоєнні десятиліття. Націократія опирається в свою чергу на чітку «національну ідею» та формування саме національної моделі держави за етнічним принципом, що в умовах ХХІ ст. не є виправданим.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУДОВОЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ В УМОВАХ КРИМІНАЛЬНОГО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Георгій Стрежнєв

аспірант кафедри правоохоронної діяльності та кримінально-правових дисциплін Університету митної справи та фінансів (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0009-0003-8462-6704

Anotation. Стаття присвячена питанню перспектив розвитку судової правотворчості у умовах кримінального – процесуального права України. В рамках національної правової системи суди не уповноважені на створення нових правових норм, оскільки це є виключним правом законодавця. Однак у ході дослідження доведено, що на практиці одним з найоптимальніших шляхів вирішення проблеми правових прогалин та неоднозначного трактування правових норм виступає судова правотворчість. В ході дослідження особливу увагу було приділено було приділено судовій правотворчості у якості окремого важеля удосконалення національного законодавства. Автором доведено, що саме судові органи за умови добросовісного та об’єктивного використання широких правотворчих повноважень можуть удосконалювати законодавство у симбіозі з іншими суб’єктами правотворчості, враховуючи транзитивний характер національної правової системи.
Keywords: Стаття присвячена питанню перспектив розвитку судової правотворчості у умовах кримінального – процесуального права України. В рамках національної правової системи суди не уповноважені на створення нових правових норм, оскільки це є виключним правом законодавця. Однак у ході дослідження доведено, що на практиці одним з найоптимальніших шляхів вирішення проблеми правових прогалин та неоднозначного трактування правових норм виступає судова правотворчість. В ході дослідження особливу увагу було приділено було приділено судовій правотворчості у якості окремого важеля удосконалення національного законодавства. Автором доведено, що саме судові органи за умови добросовісного та об’єктивного використання широких правотворчих повноважень можуть удосконалювати законодавство у симбіозі з іншими суб’єктами правотворчості, враховуючи транзитивний характер національної правової системи.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗДІЙСНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Андрій Строїч

здобувач кафедри теорії та історії держави і права ЗВО «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0009-0005-1298-7556

Anotation. Метою статті є аналіз аспектів здійснення нотаріальної діяльності в українському суспільстві. Стаття присвячена дослідженню практичних аспектів здійснення нотаріальної юрисдикції, адже незважаючи на своє давнє походження та велику кількість науково-правових праць, нотаріальна діяльність викликає вагомий інтерес до своєї сутності та особливостей функціонування. Автором розкрито поняття нотаріальної діяльності в Україні та виокремлено основні її риси. Розглянуто основні напрямки діяльності (функції) українського нотаріату та проаналізовано захисний напрям в діяльності нотаріату на сучасному етапі в Україні.
Keywords: Метою статті є аналіз аспектів здійснення нотаріальної діяльності в українському суспільстві. Стаття присвячена дослідженню практичних аспектів здійснення нотаріальної юрисдикції, адже незважаючи на своє давнє походження та велику кількість науково-правових праць, нотаріальна діяльність викликає вагомий інтерес до своєї сутності та особливостей функціонування. Автором розкрито поняття нотаріальної діяльності в Україні та виокремлено основні її риси. Розглянуто основні напрямки діяльності (функції) українського нотаріату та проаналізовано захисний напрям в діяльності нотаріату на сучасному етапі в Україні.

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИК РОЗРАХУНКУ РОЗМІРУ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ПОЗОВОМ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Ксенія Таранець

аспірантка Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат, старший партнер АО «Траст енд Лігал» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0009-6159-1952

Anotation. У статті автор досліджує теоретичні та практичні аспекти визначенню поняття моральної шкоди у кримінальному процесі, сучасні підходи і методи до оцінки завданої моральної шкоди потерпілій особі та способи розрахунку такої шкоди, здійснює аналіз фахових методик, а також здійснює порівняльний аналіз підходів до визначення розміру моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у деяких зарубіжних країнах. Окрема увага приділена автором висвітленню проблемних питань у застосуванні методик розрахунку розміру моральної шкоди, а також, висвітлюються пропозиції науковців по вдосконаленню норм законодавства у зазначені тематиці.
Keywords: У статті автор досліджує теоретичні та практичні аспекти визначенню поняття моральної шкоди у кримінальному процесі, сучасні підходи і методи до оцінки завданої моральної шкоди потерпілій особі та способи розрахунку такої шкоди, здійснює аналіз фахових методик, а також здійснює порівняльний аналіз підходів до визначення розміру моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у деяких зарубіжних країнах. Окрема увага приділена автором висвітленню проблемних питань у застосуванні методик розрахунку розміру моральної шкоди, а також, висвітлюються пропозиції науковців по вдосконаленню норм законодавства у зазначені тематиці.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «АНОМАЛІЯ ПРАВА» ТА «ПРАВОВА АНОМАЛІЯ»

Ганна Чувакова

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри загальної теорії права та держави Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6380-1233

Anotation. У науковому дослідженні розглядається співвідношення понять «аномалія права» та «правова аномалія». Автор аналізує їх сутність та відмінності у юридичному контексті, виявляючи загальні та специфічні риси цих явищ. Дослідження вказує на те, що обидва терміни вказують на відхилення від норм, принципів та стандартів правової системи, а також можуть порушувати правопорядок і створювати загрозу стабільності суспільства. Однак вони відрізняються за об'єктом відхилення (законодавство чи поведінка суб'єктів права), методами виявлення (аналіз норм або спостереження за діями), та характером виправлення (редагування законів або контроль за виконанням правових норм). Це дослідження сприяє кращому розумінню цих понять та їх ролі в правовій науці та науковій практиці.
Keywords: У науковому дослідженні розглядається співвідношення понять «аномалія права» та «правова аномалія». Автор аналізує їх сутність та відмінності у юридичному контексті, виявляючи загальні та специфічні риси цих явищ. Дослідження вказує на те, що обидва терміни вказують на відхилення від норм, принципів та стандартів правової системи, а також можуть порушувати правопорядок і створювати загрозу стабільності суспільства. Однак вони відрізняються за об'єктом відхилення (законодавство чи поведінка суб'єктів права), методами виявлення (аналіз норм або спостереження за діями), та характером виправлення (редагування законів або контроль за виконанням правових норм). Це дослідження сприяє кращому розумінню цих понять та їх ролі в правовій науці та науковій практиці.

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОМІЧНИКА СУДДІ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ

Олександр Шапаренко

аспірант кафедри поліцейського права Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0007-3713-3789

Anotation. У статті досліджено правові засади діяльності помічника судді щодо організаційного забезпечення судового процесу в Україні. Уточнено розуміння поняття правових засад загалом, змісту та сутності діяльності помічника судді загалом і зокрема, щодо судового процесу. Доведено, що помічник, має значне коло повноважень щодо організації судового процесу, що в свою чергу розглядається як елемент його адміністративно-правового статусу. З’ясовано, що діяльність помічника суду є значно ширшою за змістом ніж та, що пов’язується з забезпеченням проведення судового процесу. Крім цього, акцентується увага на тому, що з урахуванням положень нормативно-правових актів і адміністративно-правового статусу державного службовця, важливим є чітке розмежування кола компетенції помічника судді та секретаря судового засідання, оскільки з урахуванням регламентованого їх діяльність може перетинатись.
Keywords: У статті досліджено правові засади діяльності помічника судді щодо організаційного забезпечення судового процесу в Україні. Уточнено розуміння поняття правових засад загалом, змісту та сутності діяльності помічника судді загалом і зокрема, щодо судового процесу. Доведено, що помічник, має значне коло повноважень щодо організації судового процесу, що в свою чергу розглядається як елемент його адміністративно-правового статусу. З’ясовано, що діяльність помічника суду є значно ширшою за змістом ніж та, що пов’язується з забезпеченням проведення судового процесу. Крім цього, акцентується увага на тому, що з урахуванням положень нормативно-правових актів і адміністративно-правового статусу державного службовця, важливим є чітке розмежування кола компетенції помічника судді та секретаря судового засідання, оскільки з урахуванням регламентованого їх діяльність може перетинатись.