Журнал №3 (31) vol. 2 / 2020|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

КИЄВОРУСЬКІ БАРМИ В УКРАЇНСЬКИХ І ЗАКОРДОННИХ КОЛЕКЦІЯХ: ТЕХНІКИ ВИКОНАННЯ, ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ

Олександра Барбалат

аспірантка, викладач ювелірного мистецтва кафедри образотворчого мистецтва Інституту мистецтв
Київський університет імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8682-9247

Anotation. Дослідження присвячене мистецтвознавчому осмисленню києворуських нагрудних церемоніаль- них прикрас – барм як мистецьких артефактів, котрі дозволяють краще зрозуміти точки перетинів художньої культури окремих осередків, їх спільні чи різні творчі прерогативи і факти певного єднання. Мета статті – висвітлити художні і техніко-технологічні особливості києворуських барм з вітчизняних і закор- донних музейних колекцій. У дослідженні застосовано історико-культурний і художньо-дизайнерський наукові підходи у поєднанні із порівняльним і презентаційним методами. Окреслено інформацію про історичні передумови виникнення нагрудних прикрас у вигляді намист із круглими медальйонами на теренах Київської Русі. Здійснена спроба охарактеризувати центри Києворуської держави, де виго- товляли і носили зазначені вироби. Розглянуто часи побутування прикрас, а також художні особливості прикрас, способи їх носіння. Відображено основні різновиди експонатів, відомих за українськими і закордонними колекці- ями, а також за реконструкціями. Уточнено основні техніки й особливості окремих прийомів роботи у виконанні творів. Результатами дослідження визначено, що стародавні техніки виконання ювелірних прикрас нині в умовах технічного прогресу в ювелірній галузі можуть викликати неабияку зацікавленість зі сторони виробників і поціно- вувачів ювелірного мистецтва. Запропоновано використання матеріалів цього дослідження для процесу створення нових ексклюзивних колекцій з гарячою емаллю, філігранню, зерню, гравіюванням і чорнінням для оновленої якіс- ної презентації в царині ювелірного мистецтва країн, що увібрали візантійсько-києворуські золотарські традиції.
Keywords: Дослідження присвячене мистецтвознавчому осмисленню києворуських нагрудних церемоніаль- них прикрас – барм як мистецьких артефактів, котрі дозволяють краще зрозуміти точки перетинів художньої культури окремих осередків, їх спільні чи різні творчі прерогативи і факти певного єднання. Мета статті – висвітлити художні і техніко-технологічні особливості києворуських барм з вітчизняних і закор- донних музейних колекцій. У дослідженні застосовано історико-культурний і художньо-дизайнерський наукові підходи у поєднанні із порівняльним і презентаційним методами. Окреслено інформацію про історичні передумови виникнення нагрудних прикрас у вигляді намист із круглими медальйонами на теренах Київської Русі. Здійснена спроба охарактеризувати центри Києворуської держави, де виго- товляли і носили зазначені вироби. Розглянуто часи побутування прикрас, а також художні особливості прикрас, способи їх носіння. Відображено основні різновиди експонатів, відомих за українськими і закордонними колекці- ями, а також за реконструкціями. Уточнено основні техніки й особливості окремих прийомів роботи у виконанні творів. Результатами дослідження визначено, що стародавні техніки виконання ювелірних прикрас нині в умовах технічного прогресу в ювелірній галузі можуть викликати неабияку зацікавленість зі сторони виробників і поціно- вувачів ювелірного мистецтва. Запропоновано використання матеріалів цього дослідження для процесу створення нових ексклюзивних колекцій з гарячою емаллю, філігранню, зерню, гравіюванням і чорнінням для оновленої якіс- ної презентації в царині ювелірного мистецтва країн, що увібрали візантійсько-києворуські золотарські традиції.

ПОДВІЙНЕ ВІДТВОРЕННЯ БАРОКОВОГО СТІНОПИСУ У ВЕЛИКІЙ УСПЕНСЬКІЙ ЦЕРКВІ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

Марина Бардік

кандидат мистецтвознавства, провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу історії та археології
Національного Києво‑Печерського історико-культурного заповідника (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3092-8929

Anotation. Стаття присвячена з’ясуванню специфіки монументального живопису одного з найвідоміших православ- них храмів України. Мета статті – розкрити особливість відтворення барокового стінопису у Великій Успенській церкві (Успенському соборі) Києво-Печерської лаври. Методологія дослідження ґрунтується на використанні історико-куль- турного та мистецтвознавчого аналізу для вивчення архівних джерел, фотографій, розписів Великої Успенської церкви. Результати дослідження мають наукову новизну і практичне значення. Вперше визначено подвійний характер відтворен- ня барокового стінопису у Великій Успенській церкві. Її сучасні розписи є відтворенням живопису ХІХ ст., який своєю чергою був відтворенням живопису 1772–1777 рр. (а не 1722–1730). З’ясовано, що в процесі художніх реконструкцій вно- силися зміни в окремі композиції (ХІХ ст.), у декорацію компартиментів і цитувались композиції інших пам’яток (сучасні розписи). У статті введено в науковий обіг оригінальний текст програми розписів (1837–1838) як історичне підґрунтя розпису поки не розписаних компартиментів і створення завершеної декорації Успенського собору.
Keywords: Стаття присвячена з’ясуванню специфіки монументального живопису одного з найвідоміших православ- них храмів України. Мета статті – розкрити особливість відтворення барокового стінопису у Великій Успенській церкві (Успенському соборі) Києво-Печерської лаври. Методологія дослідження ґрунтується на використанні історико-куль- турного та мистецтвознавчого аналізу для вивчення архівних джерел, фотографій, розписів Великої Успенської церкви. Результати дослідження мають наукову новизну і практичне значення. Вперше визначено подвійний характер відтворен- ня барокового стінопису у Великій Успенській церкві. Її сучасні розписи є відтворенням живопису ХІХ ст., який своєю чергою був відтворенням живопису 1772–1777 рр. (а не 1722–1730). З’ясовано, що в процесі художніх реконструкцій вно- силися зміни в окремі композиції (ХІХ ст.), у декорацію компартиментів і цитувались композиції інших пам’яток (сучасні розписи). У статті введено в науковий обіг оригінальний текст програми розписів (1837–1838) як історичне підґрунтя розпису поки не розписаних компартиментів і створення завершеної декорації Успенського собору.

ДОНЕЦЬКА ШКОЛА ДОМРОВОГО ВИКОНАВСТВА

Світлана Білоусова

доцент кафедри народних інструментів
Національна музична академія імені П. І. Чайковського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0594-2035

Anotation. Статтю присвячено формуванню професійного осередку домрового виконавства, що утворився у Донецьку. Осередок вивчається через використання поняття регіональної школи. Виокремлюються її складни- ки: наявність лідера-фундатора і його послідовників, які успішно втілюють ідеї майстра. Засновником і головою домрової школи у Донецьку є Валерій Івко – виконавець, науковець, педагог, композитор і диригент. Він ство- рив цілісну систему навчання гри на інструменті, що включає комплекс теоретичних засад і механізмів їхньої виконавської реалізації. Серед складників методичної системи В. Івка – вивчення музичного часу, артикуляції на домрі, тремоло як специфічного засобу виразності. У статті розглянуто артикуляційні відтворення обернених музичних структур ямбічного і хореїчного типів. Детально вивчаються способи вимови таких структур засобами домрового виконавства. Досліджено роль учнів-послідовників В. Івка у розвитку донецької професійної школи. Зазначено, що створені ним теоретичні засади виходять за межі суто домрового виконавства, бо використовують- ся також музикантами інших спеціальностей. Вивчено етапи розвитку українських регіональних шкіл домрового виконавства на прикладі порівняння Харківського і Донецького осередків. Зазначено, що послідовники В. Івка створюють нові творчі центри, виховують власних учнів і тим самим сприяють розвитку і поширенню виконав- ської школи.
Keywords: Статтю присвячено формуванню професійного осередку домрового виконавства, що утворився у Донецьку. Осередок вивчається через використання поняття регіональної школи. Виокремлюються її складни- ки: наявність лідера-фундатора і його послідовників, які успішно втілюють ідеї майстра. Засновником і головою домрової школи у Донецьку є Валерій Івко – виконавець, науковець, педагог, композитор і диригент. Він ство- рив цілісну систему навчання гри на інструменті, що включає комплекс теоретичних засад і механізмів їхньої виконавської реалізації. Серед складників методичної системи В. Івка – вивчення музичного часу, артикуляції на домрі, тремоло як специфічного засобу виразності. У статті розглянуто артикуляційні відтворення обернених музичних структур ямбічного і хореїчного типів. Детально вивчаються способи вимови таких структур засобами домрового виконавства. Досліджено роль учнів-послідовників В. Івка у розвитку донецької професійної школи. Зазначено, що створені ним теоретичні засади виходять за межі суто домрового виконавства, бо використовують- ся також музикантами інших спеціальностей. Вивчено етапи розвитку українських регіональних шкіл домрового виконавства на прикладі порівняння Харківського і Донецького осередків. Зазначено, що послідовники В. Івка створюють нові творчі центри, виховують власних учнів і тим самим сприяють розвитку і поширенню виконав- ської школи.

ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО ДУХОВНИХ ХОРОВИХ ТВОРІВ В. СТЕПУРКА

Марина Варакута

кандидат мистецтвознавства, доцент, професор кафедри історії і теорії музики
КЗВО «Дніпропетровська академія музики імені Михайла Глінки» Дніпропетровської обласної ради»

ORCID ID: 0000-0003-0863-8829

Anotation. У статті на прикладі творчості відомого українського композитора Віктора Степурка вивчається проблема співвідношення традицій і новаторства у сучасних хорових творах духовної тематики, написаних про- тягом двох останніх десятиліть. Зазначається, що хорова музика посідає важливе місце у творчості В. Степурка, що композитор приділяє значну увагу духовній тематиці, що дає нам всі підстави для вивчення стильових особли- востей творчого методу та найважливіших принципів духовної хорової творчості в контексті української музики кінця ХХ – початку ХХІ століття. Методологія дослідження ґрунтується на історико-типологічному та жанрово- стильовому методах. Історико-типологічний метод пов’язаний із проблемами історичної еволюції української духовної музики, жанрово-стильової – з питаннями аналізу сучасної музики. Наукова новизна роботи полягає у вивченні відомих, але малодосліджених композицій для хору, написаних сучасним українським композитором, у яких переломлюються традиції української духовної музики та водночас яскраво проявляються сучасні тенден- ції музичної мови. Зазначається, що міра співвідношення традицій і новаторства визначається індивідуальним творчим підходом композитора, який має потребу звернення до духовних текстів та створення на їх основі ори- гінальних піснеспівів. У висновках вказано, що тематика статті може бути продовжена на матеріалі духовних хорових творів, написаних сучасними українськими композиторами протягом двох останніх десятиліть.
Keywords: У статті на прикладі творчості відомого українського композитора Віктора Степурка вивчається проблема співвідношення традицій і новаторства у сучасних хорових творах духовної тематики, написаних про- тягом двох останніх десятиліть. Зазначається, що хорова музика посідає важливе місце у творчості В. Степурка, що композитор приділяє значну увагу духовній тематиці, що дає нам всі підстави для вивчення стильових особли- востей творчого методу та найважливіших принципів духовної хорової творчості в контексті української музики кінця ХХ – початку ХХІ століття. Методологія дослідження ґрунтується на історико-типологічному та жанрово- стильовому методах. Історико-типологічний метод пов’язаний із проблемами історичної еволюції української духовної музики, жанрово-стильової – з питаннями аналізу сучасної музики. Наукова новизна роботи полягає у вивченні відомих, але малодосліджених композицій для хору, написаних сучасним українським композитором, у яких переломлюються традиції української духовної музики та водночас яскраво проявляються сучасні тенден- ції музичної мови. Зазначається, що міра співвідношення традицій і новаторства визначається індивідуальним творчим підходом композитора, який має потребу звернення до духовних текстів та створення на їх основі ори- гінальних піснеспівів. У висновках вказано, що тематика статті може бути продовжена на матеріалі духовних хорових творів, написаних сучасними українськими композиторами протягом двох останніх десятиліть.

РОЛЬ І МІСЦЕ ФУТУРИЗМУ У ТВОРЧОСТІ ПОЕТА, ПЕРЕКЛАДАЧА, ВЧЕНОГО МИКОЛИ БАЖАНА: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Ольга Вернигоренко

провідний ведучий програми редакції науково-пізнавальних передач головної редакції культурологічно-пізнавальних передач ТО УР-3 «Культура»
Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5704-7924

Anotation. Мета роботи – дослідити роль і місце футуризму як унікального філософсько-естетичного, соціально- політичного, семантико-смислового та літературно-художнього феномену у творчості письменника і вченого Миколи Бажана. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових методів аналізу й синтезу, а також порів- няльного, біографічного, психологічного методів. У роботі вперше подано культурологічно-філософське осмислення, відповідно до теорії історичного пізнання, розробленої Генріхом Ріккертом, місця і ролі футуризму в житті і творчос- ті Миколи Бажана. Звернення в роботі до наукових напрацювань німецького філософа, одного з основоположників баденської школи неокантіанства Генріха Ріккерта, а саме до розробленої вченим теорії історичного пізнання як пізнан- ня індивідуальної й неповторної реальності, яка центральним поняттям проголошує цінність, значно збагатило дослі- дження методологічно. Так, це дозволило поглянути на футуризм як на постійний пошук смислів і цінностей та смислу цінності загалом. Футуризм, саме в такому його розумінні відігравав надзвичайно важливу роль у творчості Миколи Бажана, вказав на силу мистецтва Слова, за яке варто було боротися, в це протистояння відбувалося на гострому лезі радянської тоталітарної системи, що пролягало між життям і смертю. Формальний відхід Миколи Бажана, який опи- нився в лещатах радянських спецслужб, від футуризму, можливо, якраз є проявом спроби збереження цінності, шансом шляхом власної самопожертви зберегти пам’ять про тих, хто не встояв у нерівній боротьбі.
Keywords: Мета роботи – дослідити роль і місце футуризму як унікального філософсько-естетичного, соціально- політичного, семантико-смислового та літературно-художнього феномену у творчості письменника і вченого Миколи Бажана. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових методів аналізу й синтезу, а також порів- няльного, біографічного, психологічного методів. У роботі вперше подано культурологічно-філософське осмислення, відповідно до теорії історичного пізнання, розробленої Генріхом Ріккертом, місця і ролі футуризму в житті і творчос- ті Миколи Бажана. Звернення в роботі до наукових напрацювань німецького філософа, одного з основоположників баденської школи неокантіанства Генріха Ріккерта, а саме до розробленої вченим теорії історичного пізнання як пізнан- ня індивідуальної й неповторної реальності, яка центральним поняттям проголошує цінність, значно збагатило дослі- дження методологічно. Так, це дозволило поглянути на футуризм як на постійний пошук смислів і цінностей та смислу цінності загалом. Футуризм, саме в такому його розумінні відігравав надзвичайно важливу роль у творчості Миколи Бажана, вказав на силу мистецтва Слова, за яке варто було боротися, в це протистояння відбувалося на гострому лезі радянської тоталітарної системи, що пролягало між життям і смертю. Формальний відхід Миколи Бажана, який опи- нився в лещатах радянських спецслужб, від футуризму, можливо, якраз є проявом спроби збереження цінності, шансом шляхом власної самопожертви зберегти пам’ять про тих, хто не встояв у нерівній боротьбі.

СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ КІНО ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

Лариса Єпик, Даниіл Єпик

Лариса Єпик. Кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри образотворчого мистецтва, музикознавства та культурології Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (Суми, Україна)
Даниіл Єпик. Магістрант Навчально-наукового інституту культури і мистецтв Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (Суми, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5160-6529, ORCID ID: 0000-0002-2740-6022

Anotation. Автори статті аналізують стан українського кінематографу початку ХХІ століття з погляду його впливу на формування національної свідомості українського населення. У своєму дослідженні автори використо- вували історичний та культурологічний методи, застосували водночас порівняльний аналіз і узагальнення, про- водили опитування й анкетування учасників кінопереглядів. Окремі висновки зроблені під час спеціально орга- нізованих обговорень і дискусій. На прикладі залучення студентської молоді до перегляду й обговорення низки сучасних українських фільмів проаналізовано ціннісний, ідеологічний та смисловий вплив сучасного українсько- го кіно на суспільство. Зроблено висновок, що справжній якісний український кінопродукт є конкурентоспро- можним в ідеологічному сенсі і впливає на світогляд глядача, сприяє патріотичному вихованню і формуванню національної свідомості.
Keywords: Автори статті аналізують стан українського кінематографу початку ХХІ століття з погляду його впливу на формування національної свідомості українського населення. У своєму дослідженні автори використо- вували історичний та культурологічний методи, застосували водночас порівняльний аналіз і узагальнення, про- водили опитування й анкетування учасників кінопереглядів. Окремі висновки зроблені під час спеціально орга- нізованих обговорень і дискусій. На прикладі залучення студентської молоді до перегляду й обговорення низки сучасних українських фільмів проаналізовано ціннісний, ідеологічний та смисловий вплив сучасного українсько- го кіно на суспільство. Зроблено висновок, що справжній якісний український кінопродукт є конкурентоспро- можним в ідеологічному сенсі і впливає на світогляд глядача, сприяє патріотичному вихованню і формуванню національної свідомості.

ГРАФІЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ ЖУРНАЛІВ УСС І ТАБОРОВИХ ВИДАНЬ ЗУНР ТА УНР САТИРИЧНОГО СПРЯМУВАННЯ (НА ПРИКЛАДАХ ЧАСОПИСІВ «САМОХОТНИК» І «ЛЯЗАРОНІ»)

Віктор Михалевич

кандидат культурології, доцент, доцент кафедри образотворчого мистецтва
Київський університет імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4847-5833

Anotation. Дослідження присвячено вивченню художнього оформлення сатиричних журналів Українських січових стрільців (далі – УСС), а також таборових видань гумористично-сатиричного спрямування військовопо- лонених Української Народної Республіки (далі – УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (далі – ЗУНР). Методологія дослідження ґрунтується на компаративному та історичному методах, які допомагають прослід- кувати та побудувати відповідну хронологію і ретроспективу. Застосований мистецтвознавчий аналіз дає змогу дослідити, виявити, порівняти та описати особливості композиції, стилістики, типографіки певних видань. У статті надано хронологічні дані випусків журналів УСС і таборових видань ЗУНР і УНР сатиричного спря- мування. Простежено художнє оформлення обкладинок і візуальне наповнення журналів «Самохотник», «Респу- бліканський самохотник», «Лязароні». Проаналізовано сатиричну графіку О. Куриласа та В. Касіяна, які вважа- лися провідними художниками видань «Самохотник» і «Лязароні». Наведено порівняння візуального матеріалу стрілецьких і таборових сатиричних часописів. Подальші наукові дослідження можуть бути сфокусовані на творчості українських карикатуристів, які роз- вивали традиції сатиричної графіки військових журналів січовиків, а також таборової гумористичної періодики ЗУНР і УНР.
Keywords: Дослідження присвячено вивченню художнього оформлення сатиричних журналів Українських січових стрільців (далі – УСС), а також таборових видань гумористично-сатиричного спрямування військовопо- лонених Української Народної Республіки (далі – УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (далі – ЗУНР). Методологія дослідження ґрунтується на компаративному та історичному методах, які допомагають прослід- кувати та побудувати відповідну хронологію і ретроспективу. Застосований мистецтвознавчий аналіз дає змогу дослідити, виявити, порівняти та описати особливості композиції, стилістики, типографіки певних видань. У статті надано хронологічні дані випусків журналів УСС і таборових видань ЗУНР і УНР сатиричного спря- мування. Простежено художнє оформлення обкладинок і візуальне наповнення журналів «Самохотник», «Респу- бліканський самохотник», «Лязароні». Проаналізовано сатиричну графіку О. Куриласа та В. Касіяна, які вважа- лися провідними художниками видань «Самохотник» і «Лязароні». Наведено порівняння візуального матеріалу стрілецьких і таборових сатиричних часописів. Подальші наукові дослідження можуть бути сфокусовані на творчості українських карикатуристів, які роз- вивали традиції сатиричної графіки військових журналів січовиків, а також таборової гумористичної періодики ЗУНР і УНР.

ТВОРЧІСТЬ ПОЛЬСЬКИХ МУЗИКАНТІВ У РЕЦЕНЗІЯХ ОСТАПА НИЖАНКІВСЬКОГО

Уляна Молчко

доцент кафедри музикознавства та фортепіано Навчально-наукового інституту музичного мистецтва
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (Дрогобич, Львівська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1519-6053

Anotation. У статті здійснено аналіз музично-критичного доробку українського композитора, культурно-освіт- нього діяча Східної Галичини початку ХХ століття отця Остапа Нижанківського, що публікувався на сторінках часопису «Діло». Методологія дослідження спирається на культурно-історичний, типологічний методи. На осно- ві музикознавчого дослідження визначено тематику публікацій о. О. Нижанківського, в яких висвітлено важливі моменти концертного та культурно-освітнього життя Східної Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття. Про- аналізовано творчі здобутки українських та польських композиторів, видатних співаків, хорових колективів. Розглянуті особливості матеріалів преси доводять, що публіцистичний доробок о. О. Нижанківського відобра- жає еволюцію мистецько-освітніх процесів на шляху поступу становлення української культури. Стаття стане добрим ґрунтом для дослідників поступу галицької культури кінця ХІХ – початку ХХ століття на шляху до професійного росту в царині музичного мистецтва.
Keywords: У статті здійснено аналіз музично-критичного доробку українського композитора, культурно-освіт- нього діяча Східної Галичини початку ХХ століття отця Остапа Нижанківського, що публікувався на сторінках часопису «Діло». Методологія дослідження спирається на культурно-історичний, типологічний методи. На осно- ві музикознавчого дослідження визначено тематику публікацій о. О. Нижанківського, в яких висвітлено важливі моменти концертного та культурно-освітнього життя Східної Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття. Про- аналізовано творчі здобутки українських та польських композиторів, видатних співаків, хорових колективів. Розглянуті особливості матеріалів преси доводять, що публіцистичний доробок о. О. Нижанківського відобра- жає еволюцію мистецько-освітніх процесів на шляху поступу становлення української культури. Стаття стане добрим ґрунтом для дослідників поступу галицької культури кінця ХІХ – початку ХХ століття на шляху до професійного росту в царині музичного мистецтва.

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ У ТВОРАХ І. ДРЯПАЧЕНКА

Тетяна Мячкова

аспірантка кафедри теорії та історії мистецтва
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4315-2349

Anotation. У статті ґрунтовно висвітлена національна складова частина мистецької спадщини українського живописця і графіка І. Дряпаченка та розкрита її цінність для історії українського образотворчого мистецтва пер- шої третини ХХ ст. Уперше публікуються зображення портрету Я. Пономаренка (1931, приватна збірка, Україна) та картини «На гойдалці (Сільська розвага)» (1920, приватна збірка, РФ). Також вперше оприлюднюється прізви- ще жінки, зображеної в картині «Параска у святковий день» (1915, місцезнаходження невідоме).
Keywords: У статті ґрунтовно висвітлена національна складова частина мистецької спадщини українського живописця і графіка І. Дряпаченка та розкрита її цінність для історії українського образотворчого мистецтва пер- шої третини ХХ ст. Уперше публікуються зображення портрету Я. Пономаренка (1931, приватна збірка, Україна) та картини «На гойдалці (Сільська розвага)» (1920, приватна збірка, РФ). Також вперше оприлюднюється прізви- ще жінки, зображеної в картині «Параска у святковий день» (1915, місцезнаходження невідоме).

ПРИНЦИПИ МУЗИЧНОЇ ДРАМАТУРГІЇ У ФІЛЬМІ «ВОЛОДАР ПЕРСНІВ»

Анастасія-Олена Пожарська

аспірант кафедри музикознавства та музичної освіти
Інститут мистецтв
Київський університет імені Бориса Грінченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9879-4771

Anotation. У статті розглянуто принципові ознаки музичної драматургії фільму «Володаря Перснів». Під час вивчення кіномузики фільмів фентезі науковці переважно приділяють увагу стилістичним, гармонічним та мело- дичним ознакам, лишаючи музичну драматургію поза увагою. Завданнями статті є виявлення типу і принци- пів музичної драматургії фільму «Володар Перснів». У процесі аналізу музичної драматургії був використаний метод комплексного аналізу кіномузики, запропонований Т. Шак, а також методи аналізу музичної драматургії з праць В. Бобровського, Т. Чернової, Л. Казанцевої, І. Соллертинського. В результаті досліджень було виявлено, що музична драматургія фільму «Володар Перснів» належить до епіко-драматичного контрастно-конфліктно- го сюжетно-монтажного романтичного симфонічного типу. У статті були сформовані основні принципи музич- ної драматургії «Володаря Перснів». По-перше, найбільш запам’ятовуваним є інтонаційно-синтаксичний рівень сприйняття. По-друге, музичні теми контрастують між собою та вступають у конфлікт. По-третє, музичний кон- флікт має спрямування від мажору до мінору. По-четверте, теми мають музичний розвиток. По-п’яте, музичний шар є цілісним, що є ознакою симфонічності. По-шосте, важливим принципом є лейттематизм. Ці принципи можуть мати місце і в музичній драматургії інших фільмів у жанрі фентезі, що потребує додаткового дослідження.
Keywords: У статті розглянуто принципові ознаки музичної драматургії фільму «Володаря Перснів». Під час вивчення кіномузики фільмів фентезі науковці переважно приділяють увагу стилістичним, гармонічним та мело- дичним ознакам, лишаючи музичну драматургію поза увагою. Завданнями статті є виявлення типу і принци- пів музичної драматургії фільму «Володар Перснів». У процесі аналізу музичної драматургії був використаний метод комплексного аналізу кіномузики, запропонований Т. Шак, а також методи аналізу музичної драматургії з праць В. Бобровського, Т. Чернової, Л. Казанцевої, І. Соллертинського. В результаті досліджень було виявлено, що музична драматургія фільму «Володар Перснів» належить до епіко-драматичного контрастно-конфліктно- го сюжетно-монтажного романтичного симфонічного типу. У статті були сформовані основні принципи музич- ної драматургії «Володаря Перснів». По-перше, найбільш запам’ятовуваним є інтонаційно-синтаксичний рівень сприйняття. По-друге, музичні теми контрастують між собою та вступають у конфлікт. По-третє, музичний кон- флікт має спрямування від мажору до мінору. По-четверте, теми мають музичний розвиток. По-п’яте, музичний шар є цілісним, що є ознакою симфонічності. По-шосте, важливим принципом є лейттематизм. Ці принципи можуть мати місце і в музичній драматургії інших фільмів у жанрі фентезі, що потребує додаткового дослідження.

АВАНГАРД І РЕВОЛЮЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ 1910–1930-Х РОКІВ

Анна Пузиркова

здобувач кафедри теорії і історії мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, Україна), завідувач науково-дослідного відділу по вивченню життя і творчості Михайла Старицького
Музей видатних діячів української культури (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8183-7731

Anotation. Унікальний період кінця 1910-х – початку 1930-х років в українському та європейському мистецтві став часом карколомних мистецьких революційних зрушень, які остаточно змінили парадигму розвитку мисте- цтва. Але ця мистецька революція була виражена в різний спосіб. У публікації методом порівняльного та сис- темно-структурного аналізу досліджуються характеристики революційного мистецтва кінця 1910-х – почат- ку 1930-х років на прикладі українського авангардного мистецтва пореволюційного періоду та європейських художніх рухів відповідного періоду. Передусім, європейського дадаїзму. Результати дослідження свідчать: як принципові розбіжності революційних мистецьких напрямів в Європі та радянській Україні, зумовлених істо- ричним контекстом, так і їхні спільні риси в різний спосіб спрямовані на соціальну перебудову суспільства. Незважаючи на активний бурхливий розвиток 1920-х років, українське революційне мистецтво, що акумулю- вало в собі агітпроп, авангардні пошуки кубофутуристів, супрематистів та конструктивістів, а також і пошуки митців бойчукістів, в період 1930-х років припиняє свій розвиток під тиском державної політики, в той час як дадаїстський рух – найрадикальніший взірець європейського модернізму та принципово лівий рух – вичерпав себе самостійно. Тим не менш можна зробити висновок, що навіть за сприятливих історичних обставин укра- їнське мистецтво не могло піти типовим дадаїстським чи сюрреалістичним шляхом через принципову різницю свого суспільно-етичного спрямування. Отже, зазначені європейські рухи представлені в українському мис- тецтві мінімально. Перспективними у цьому контексті залишаються дослідження окремих мотивів дадаїзму та сюрреалізму в українському мистецтві авангардного періоду.
Keywords: Унікальний період кінця 1910-х – початку 1930-х років в українському та європейському мистецтві став часом карколомних мистецьких революційних зрушень, які остаточно змінили парадигму розвитку мисте- цтва. Але ця мистецька революція була виражена в різний спосіб. У публікації методом порівняльного та сис- темно-структурного аналізу досліджуються характеристики революційного мистецтва кінця 1910-х – почат- ку 1930-х років на прикладі українського авангардного мистецтва пореволюційного періоду та європейських художніх рухів відповідного періоду. Передусім, європейського дадаїзму. Результати дослідження свідчать: як принципові розбіжності революційних мистецьких напрямів в Європі та радянській Україні, зумовлених істо- ричним контекстом, так і їхні спільні риси в різний спосіб спрямовані на соціальну перебудову суспільства. Незважаючи на активний бурхливий розвиток 1920-х років, українське революційне мистецтво, що акумулю- вало в собі агітпроп, авангардні пошуки кубофутуристів, супрематистів та конструктивістів, а також і пошуки митців бойчукістів, в період 1930-х років припиняє свій розвиток під тиском державної політики, в той час як дадаїстський рух – найрадикальніший взірець європейського модернізму та принципово лівий рух – вичерпав себе самостійно. Тим не менш можна зробити висновок, що навіть за сприятливих історичних обставин укра- їнське мистецтво не могло піти типовим дадаїстським чи сюрреалістичним шляхом через принципову різницю свого суспільно-етичного спрямування. Отже, зазначені європейські рухи представлені в українському мис- тецтві мінімально. Перспективними у цьому контексті залишаються дослідження окремих мотивів дадаїзму та сюрреалізму в українському мистецтві авангардного періоду.

КОПІНГ ШЛЮБНИХ ПАРТНЕРІВ ЯК ЧИННИК СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ В ШЛЮБІ: ЕМПІРИЧНИЙ ВИМІР

Олена Абрамюк

аспірант кафедри психології
Львівський національний університет імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0391-8568

Anotation. У статті представлено аналіз результатів власного емпіричного дослідження впливу копінгу шлюбних партнерів на суб’єктивне благополуччя особистості в шлюбі. Діагностичний інструментарій містить два блоки: вимір суб’єктивного благополуччя особистості в шлюбі і спектра індивідуального та діадного копінгу подружжя. Встановле- но, що шлюбні партнери з високим рівнем суб’єктивного благополуччя володіють широким арсеналом індивідуально- го та діадного копінгу. Визначальними стратегіями копінгу у разі формування суб’єктивного благополуччя особистості у шлюбі є діадний та проактивний копінг, копінг-стратегії «позитивна переоцінка» та «планування вирішення про- блем». Виявлено, що особи з високим рівнем суб’єктивного благополуччя не схильні застосовувати копінг-стратегію «втеча-уникання». Підтверджено, що позитивна дія проактивного копінгу шлюбних партнерів досягатиметься у разі відсутності конкуренції в парі. При цьому конструктивна активність кожного зі шлюбних партнерів у вигляді індиві- дуального копінгу сприяє власному особистісному зростанню та дозволяє не перенавантажувати партнера, тим самим чинить профілактику його емоційного вигорання. Підсумовано, що копінг шлюбних партнерів, реалізовуючись через усвідомлені та активні дії щодо пом’якшення чи подолання власних стресових навантажень та збалансоване викорис- тання ресурсних станів та можливостей один одного для проходження стресових ситуацій разом, чинить безпосеред- ній позитивний вплив на якість подружніх стосунків та суб’єктивне благополуччя особистості в шлюбі.
Keywords: У статті представлено аналіз результатів власного емпіричного дослідження впливу копінгу шлюбних партнерів на суб’єктивне благополуччя особистості в шлюбі. Діагностичний інструментарій містить два блоки: вимір суб’єктивного благополуччя особистості в шлюбі і спектра індивідуального та діадного копінгу подружжя. Встановле- но, що шлюбні партнери з високим рівнем суб’єктивного благополуччя володіють широким арсеналом індивідуально- го та діадного копінгу. Визначальними стратегіями копінгу у разі формування суб’єктивного благополуччя особистості у шлюбі є діадний та проактивний копінг, копінг-стратегії «позитивна переоцінка» та «планування вирішення про- блем». Виявлено, що особи з високим рівнем суб’єктивного благополуччя не схильні застосовувати копінг-стратегію «втеча-уникання». Підтверджено, що позитивна дія проактивного копінгу шлюбних партнерів досягатиметься у разі відсутності конкуренції в парі. При цьому конструктивна активність кожного зі шлюбних партнерів у вигляді індиві- дуального копінгу сприяє власному особистісному зростанню та дозволяє не перенавантажувати партнера, тим самим чинить профілактику його емоційного вигорання. Підсумовано, що копінг шлюбних партнерів, реалізовуючись через усвідомлені та активні дії щодо пом’якшення чи подолання власних стресових навантажень та збалансоване викорис- тання ресурсних станів та можливостей один одного для проходження стресових ситуацій разом, чинить безпосеред- ній позитивний вплив на якість подружніх стосунків та суб’єктивне благополуччя особистості в шлюбі.

ПАРАДИГМА ТЕКСТ / КОНТЕКСТУАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПОКОЛІНЬ

Наталія Довгань

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії психології політико-правових відносин
Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6150-5211

Anotation. У статті представлено парадигму текст / контекстуального дослідження соціокультурної взаємодії поколінь. Наголошується, що на уявлення поколінь про реальність впливають панівні соціокультурні стилі часо- простору. За аспектами конструктивізму описано текст / контекстуальні основи аналізу (не)конгруентності текстів поколінь соціокультурним контекстам. Представлено онтологічний аспект конструктивістської парадигми бази- сом теоретичного конструювання соціокультурної реальності поколінь. У розгортанні епістемологічного аспекту аналізу наголошується, що процес взаємодії утворює а́кторів взаємодії, а текстуальні конструкції поколінь утво- рюють контекст історичної реальності. Для конкретизації вимог до означення методів текст / контекстуального дослідження в методологічному аспекті представлено загальні критерії оцінки якості. Описано критерії: якості оцінювання даних; впливу соціально-історичних ситуацій; якості сконструйованих узагальнень; історичної від- повідності. Обґрунтовується необхідність підбору методів дослідження конгруентних критеріям оцінки якості.
Keywords: У статті представлено парадигму текст / контекстуального дослідження соціокультурної взаємодії поколінь. Наголошується, що на уявлення поколінь про реальність впливають панівні соціокультурні стилі часо- простору. За аспектами конструктивізму описано текст / контекстуальні основи аналізу (не)конгруентності текстів поколінь соціокультурним контекстам. Представлено онтологічний аспект конструктивістської парадигми бази- сом теоретичного конструювання соціокультурної реальності поколінь. У розгортанні епістемологічного аспекту аналізу наголошується, що процес взаємодії утворює а́кторів взаємодії, а текстуальні конструкції поколінь утво- рюють контекст історичної реальності. Для конкретизації вимог до означення методів текст / контекстуального дослідження в методологічному аспекті представлено загальні критерії оцінки якості. Описано критерії: якості оцінювання даних; впливу соціально-історичних ситуацій; якості сконструйованих узагальнень; історичної від- повідності. Обґрунтовується необхідність підбору методів дослідження конгруентних критеріям оцінки якості.

АНАЛІЗ РІВНЯ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ САМОЕФЕКТИВНОСТІ ФАХІВЦІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Яна Дубяга

аспірантка кафедри психології
Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8046-3811

Anotation. У сучасних умовах нестабільності та невизначеності для забезпечення ефективної професійної діяльності фахівцям служби зайнятості України потрібно мати певні внутрішні ресурси. Важливим внутрішнім ресурсом особистості фахівця, на наш погляд, є самоефективність. Метою дослідження було визначення рівня й особливостей самоефективності фахівців державної служби зайнятості. Для проведення дослідження нами була використана методика «Шкала загальної самоефективності Р. Шварцера та М. Єрусалема». У процесі емпірич- ного дослідження встановлено, що самоефективність фахівців державної служби зайнятості України має свої особливості за статтю, віком, стажем роботи та специфікою професійної діяльності. Виявлено відмінності в рівні самоефективності між чоловіками та жінками, а також віковими групами фахівців. Проаналізовано динаміку змі- ни рівня самоефективності залежно від стажу роботи в державній службі зайнятості України. Встановлено, що фахівці, які надають послуги безробітним, мають вищий рівень самоефективності за інших фахівців. Водночас є проблема низького рівня самоефективності, що однозначно негативно позначається як на ефективності про- фесійної діяльності, так і на професійній самореалізації фахівців. Подальші дослідження будуть спрямовані на розроблення технологій для підвищення рівня самоефективності фахівців державної служби зайнятості України.
Keywords: У сучасних умовах нестабільності та невизначеності для забезпечення ефективної професійної діяльності фахівцям служби зайнятості України потрібно мати певні внутрішні ресурси. Важливим внутрішнім ресурсом особистості фахівця, на наш погляд, є самоефективність. Метою дослідження було визначення рівня й особливостей самоефективності фахівців державної служби зайнятості. Для проведення дослідження нами була використана методика «Шкала загальної самоефективності Р. Шварцера та М. Єрусалема». У процесі емпірич- ного дослідження встановлено, що самоефективність фахівців державної служби зайнятості України має свої особливості за статтю, віком, стажем роботи та специфікою професійної діяльності. Виявлено відмінності в рівні самоефективності між чоловіками та жінками, а також віковими групами фахівців. Проаналізовано динаміку змі- ни рівня самоефективності залежно від стажу роботи в державній службі зайнятості України. Встановлено, що фахівці, які надають послуги безробітним, мають вищий рівень самоефективності за інших фахівців. Водночас є проблема низького рівня самоефективності, що однозначно негативно позначається як на ефективності про- фесійної діяльності, так і на професійній самореалізації фахівців. Подальші дослідження будуть спрямовані на розроблення технологій для підвищення рівня самоефективності фахівців державної служби зайнятості України.

ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ НА ФОРМУВАННЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ

Оксана Мартинюк

аспірантка кафедри психології та педагогіки
ПВНЗ «Університет сучасних знань» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8905-3819

Anotation. Світові глобалізаційні процеси, широке розповсюдження масової культури у світі, в тому числі й в Україні, негативно впливають на етнонаціональну самосвідомість індивідів. Тому одним із актуальних завдань сучасної науки є дослідження тих соціально-психологічних чинників, які впливають на формування етнонаціональ- ної самосвідомості індивідів і сприяють її збереженню. З огляду на актуальність цієї наукової проблематики у статті здійснено аналіз впливу соціально-психологічних чинників «дотримання етнонаціональної традиції», «усвідомлен- ня етнонаціональної доцільності», «прагнення етнонаціональної консолідації» та «плекання етнонаціональної само- бутності» на етнонаціональну самосвідомість. Йдеться про виявлення їх проявів в етнонаціональній самосвідомості респондентів із емпіричних матеріалів науковців. У досліджені використані наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених. Результати проведеного дослідження підтвердили вплив вищевказаних соціально-психологічних чинників на формування етнонаціональної самосвідомості респондентів з емпіричних наукових матеріалів і доцільність їх виокремлення. Здійснено подальше уточнення змісту цих соціально-психологічних чинників.
Keywords: Світові глобалізаційні процеси, широке розповсюдження масової культури у світі, в тому числі й в Україні, негативно впливають на етнонаціональну самосвідомість індивідів. Тому одним із актуальних завдань сучасної науки є дослідження тих соціально-психологічних чинників, які впливають на формування етнонаціональ- ної самосвідомості індивідів і сприяють її збереженню. З огляду на актуальність цієї наукової проблематики у статті здійснено аналіз впливу соціально-психологічних чинників «дотримання етнонаціональної традиції», «усвідомлен- ня етнонаціональної доцільності», «прагнення етнонаціональної консолідації» та «плекання етнонаціональної само- бутності» на етнонаціональну самосвідомість. Йдеться про виявлення їх проявів в етнонаціональній самосвідомості респондентів із емпіричних матеріалів науковців. У досліджені використані наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених. Результати проведеного дослідження підтвердили вплив вищевказаних соціально-психологічних чинників на формування етнонаціональної самосвідомості респондентів з емпіричних наукових матеріалів і доцільність їх виокремлення. Здійснено подальше уточнення змісту цих соціально-психологічних чинників.

ЗМІСТ РЕАБІЛІТАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АТО

Наталія Матейко

кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри загальної та клінічної психології
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1807-9939

Anotation. Дослідження змісту реабілітації в контексті психологічної допомоги займає одне із центральних місць у сучасній психологічній реабілітації військовослужбовців, оскільки військовий стрес має хронічну причи- ну і тенденцію до поступового погіршення із плином часу. У дослідженні використано опитувальник К. Леонгар- да – Г. Шмішека, Місісіпську шкалу оцінки посттравматичних реакцій для військових, опитувальник вираженості психологічної симптоматики, шкалу оцінки інтенсивності бойового досвіду, проективну методику «Суїцидальна схильність». Встановлено, що у військовослужбовців, які перебувають у зоні АТО, найбільш часто зустрічають- ся гіпертимний, екзальтований і демонстративний типи акцентуацій, обсесивно-компульсивна симптоматика, депресія, міжособистісна сенситивність, паранояльні тенденції, психотизм. Неперервність реабілітаційного процесу можливий за умови сформованості саногенних диспозицій в учасни- ків бойових дій, що сприятиме роботі з посттравматичними розладами психіки, подоланню негативних емоцій і психічному оздоровленню, розвитку здатності до протистояння несприятливим життєвим обставинам шляхом усвідомлення неконструктивних стратегій.
Keywords: Дослідження змісту реабілітації в контексті психологічної допомоги займає одне із центральних місць у сучасній психологічній реабілітації військовослужбовців, оскільки військовий стрес має хронічну причи- ну і тенденцію до поступового погіршення із плином часу. У дослідженні використано опитувальник К. Леонгар- да – Г. Шмішека, Місісіпську шкалу оцінки посттравматичних реакцій для військових, опитувальник вираженості психологічної симптоматики, шкалу оцінки інтенсивності бойового досвіду, проективну методику «Суїцидальна схильність». Встановлено, що у військовослужбовців, які перебувають у зоні АТО, найбільш часто зустрічають- ся гіпертимний, екзальтований і демонстративний типи акцентуацій, обсесивно-компульсивна симптоматика, депресія, міжособистісна сенситивність, паранояльні тенденції, психотизм. Неперервність реабілітаційного процесу можливий за умови сформованості саногенних диспозицій в учасни- ків бойових дій, що сприятиме роботі з посттравматичними розладами психіки, подоланню негативних емоцій і психічному оздоровленню, розвитку здатності до протистояння несприятливим життєвим обставинам шляхом усвідомлення неконструктивних стратегій.

ПАРАДИГМАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИТОКІВ ОСТРАКІЗМУ В ТЕОРІЯХ РОЗВИТКУ

Вікторія Назаревич

кандидат психологічних наук, доцент кафедри вікової та педагогічної психології
Рівненський державний гуманітарний університет (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0111-7070

Anotation. Стаття присвячена визначенню парадигмальних аспектів витоків остракізму в теоріях розвитку особистості. Особлива увага приділена аналізу основних психологічних теорій із вказаної теми та систематизації їх для розширення диференційних особливостей формування явища. Здійснено спробу аналізу особливостей і закономірностей, факторів і проявів остракізму в різних парадиг- мальних напрямах, які впливають на формування вказаного явища й можуть визначатися як першопричини про- явів соціального відторгнення. Зокрема, в цьому контексті розглянуто інстинкти як особливий клас невивчених моделей поведінки, який не є результатом навчання, явище імпринтингу та особливості взаємин дитини з батька- ми як приклад наслідування сімейних зразків поведінки. Висвітлені основні наукові погляди на розгляд теорій становлення особистості як методу розуміння соціокуль- турного становлення індивіда та процесу його активної взаємодії із соціумом. Визначено, що остракізм є особливим видом взаємозв'язку особистості з новим, неосвоєним простором існу- вання, реалізації в умовах соціокультурного простору, механізму становлення особистості; є якісно новою рушій- ною силою розвитку, зумовленою проявами протиріч між досягнутим рівнем домагань і типом зв'язку індивіда з навколишнім світом. Вказано на взаємозалежність особливостей розвитку та формування остракізаторських тенденцій, підтвер- джено важливість вивчення явищ у контексті системного аналізу проявів та закономірностей, розгляду поняття в багатовимірному, динамічному, відкритому професійно-освітньому просторі. Розглянуто аспекти просоціальності як основи профілактики остракізму через теорії научіння А. Бандури: практика і настанови, саморегуляція, самоефективність. Зроблено висновки в системі парадигмальних аспектів витоків остракізму, що теоретичні здобутки психоло- гічної науки мають бути вивчені та враховані для правильного теоретичного та методологічного обґрунтування явища остракізму. Подальший розгляд проблеми вбачаємо в більш розгорнутому вивченні психологічних особли- востей становлення індивіда та впливу проходження цих етапів на формування явища остракізму.
Keywords: Стаття присвячена визначенню парадигмальних аспектів витоків остракізму в теоріях розвитку особистості. Особлива увага приділена аналізу основних психологічних теорій із вказаної теми та систематизації їх для розширення диференційних особливостей формування явища. Здійснено спробу аналізу особливостей і закономірностей, факторів і проявів остракізму в різних парадиг- мальних напрямах, які впливають на формування вказаного явища й можуть визначатися як першопричини про- явів соціального відторгнення. Зокрема, в цьому контексті розглянуто інстинкти як особливий клас невивчених моделей поведінки, який не є результатом навчання, явище імпринтингу та особливості взаємин дитини з батька- ми як приклад наслідування сімейних зразків поведінки. Висвітлені основні наукові погляди на розгляд теорій становлення особистості як методу розуміння соціокуль- турного становлення індивіда та процесу його активної взаємодії із соціумом. Визначено, що остракізм є особливим видом взаємозв'язку особистості з новим, неосвоєним простором існу- вання, реалізації в умовах соціокультурного простору, механізму становлення особистості; є якісно новою рушій- ною силою розвитку, зумовленою проявами протиріч між досягнутим рівнем домагань і типом зв'язку індивіда з навколишнім світом. Вказано на взаємозалежність особливостей розвитку та формування остракізаторських тенденцій, підтвер- джено важливість вивчення явищ у контексті системного аналізу проявів та закономірностей, розгляду поняття в багатовимірному, динамічному, відкритому професійно-освітньому просторі. Розглянуто аспекти просоціальності як основи профілактики остракізму через теорії научіння А. Бандури: практика і настанови, саморегуляція, самоефективність. Зроблено висновки в системі парадигмальних аспектів витоків остракізму, що теоретичні здобутки психоло- гічної науки мають бути вивчені та враховані для правильного теоретичного та методологічного обґрунтування явища остракізму. Подальший розгляд проблеми вбачаємо в більш розгорнутому вивченні психологічних особли- востей становлення індивіда та впливу проходження цих етапів на формування явища остракізму.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ МУЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

Роксоляна Призванська

асистент кафедри спеціальної освіти та соціальної роботи
Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7635-1227

Anotation. У статті представлено аналіз результатів дослідження особливостей впливу музичної терапії на аутистичні показники дитини дошкільного віку. Зазначено, що діти з аутистичними порушеннями позитивно реа- гують на музику, мотивовані до включення в музичний контент та взаємодію з іншими дітьми і дорослими. Визна- чено ключові параметри та особливості конструювання лікувального змісту психічних розладів аутичних дітей. Доведено, що засобами музичної терапії нівелюються аутистичні фобії, страхи, агресія, негативізми та виника- ють позитивні психологічні новоутворення, а саме: наслідування, здатність до копіювання, увага, пам'ять, – все, що входить до когнітивних процесів. Проаналізовано основні парадигми формування в аутичних дітей інтелек- туальної та ігрової діяльності, до яких вони були індиферентні. Зокрема, високі показники розумової діяльності в результаті проведеної автором дослідницької роботи засвідчили необхідність системного музикотерапевтичного впливу в усіх сферах життя дитини. Акцентується на важливості та необхідності вивчення і втілення в групі корекційної роботи з подолання невротичних та психоанатомічних проявів, що блокують самоконтроль поведінки дитини. Встановлено, що діти, які пройшли психокорекційні заняття, в результаті отримали високий рівень емо- ційної взаємодії, врівноваженості та толерантності. З’ясовано шляхи модернізації занять із музики в дошкільних закладах, де перебувають аутичні діти. Представлено статистичні дані порівняльного та багатофакторного ана- лізу з огляду на позитивну динаміку психологічного та терапевтичного впливу музики в подоланні тривожності, нервозності, страждань, самоагресії в дітей з аутистичними розладами. Виділено музичний контент для прове- дення спеціальних занять у системі роботи дошкільних закладів.
Keywords: У статті представлено аналіз результатів дослідження особливостей впливу музичної терапії на аутистичні показники дитини дошкільного віку. Зазначено, що діти з аутистичними порушеннями позитивно реа- гують на музику, мотивовані до включення в музичний контент та взаємодію з іншими дітьми і дорослими. Визна- чено ключові параметри та особливості конструювання лікувального змісту психічних розладів аутичних дітей. Доведено, що засобами музичної терапії нівелюються аутистичні фобії, страхи, агресія, негативізми та виника- ють позитивні психологічні новоутворення, а саме: наслідування, здатність до копіювання, увага, пам'ять, – все, що входить до когнітивних процесів. Проаналізовано основні парадигми формування в аутичних дітей інтелек- туальної та ігрової діяльності, до яких вони були індиферентні. Зокрема, високі показники розумової діяльності в результаті проведеної автором дослідницької роботи засвідчили необхідність системного музикотерапевтичного впливу в усіх сферах життя дитини. Акцентується на важливості та необхідності вивчення і втілення в групі корекційної роботи з подолання невротичних та психоанатомічних проявів, що блокують самоконтроль поведінки дитини. Встановлено, що діти, які пройшли психокорекційні заняття, в результаті отримали високий рівень емо- ційної взаємодії, врівноваженості та толерантності. З’ясовано шляхи модернізації занять із музики в дошкільних закладах, де перебувають аутичні діти. Представлено статистичні дані порівняльного та багатофакторного ана- лізу з огляду на позитивну динаміку психологічного та терапевтичного впливу музики в подоланні тривожності, нервозності, страждань, самоагресії в дітей з аутистичними розладами. Виділено музичний контент для прове- дення спеціальних занять у системі роботи дошкільних закладів.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ КОМПОНЕНТІВ РІВНЯ СЕНСОУТВОРЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

Ольга Сидорович

асистент кафедри спеціальної освіти і соціальної роботи факультету педагогічної освіти
Львівський національний університет імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4420-5748

Anotation. У статті подано авторську порівневу модель професійної самосвідомості майбутніх спеціальних педагогів. Розкрито сутнісні характеристики компонентів рівня сенсоутворення: персональні орієнтації, самоефективність, інноваційність. Розглянуто емпіричні результати дослідження цих компонентів у студентів різних спеціалізацій («логопедія», «корекційна педагогіка», «ортопедагогіка»). Розкрито зв’язок між такими компонентами професійної самосвідомості на рівні сенсоутворення, як самоефективність, готовність до особистісного розвитку та інновацій, персональні орієнтації, залежно від спеціалізації майбутніх спеціальних педагогів. З’ясовано, що в групах майбутніх логопедів та ортопедагогів самоефективність сприяє розвитку інших компонентів сенсоутворювального рівня професійної самосвідомості. У групі майбутніх ортопедагогів емпіричні результати засвідчують, що самоефективність не пов’язана з показниками компонентів сенсоутворення професійної самосвідомості, крім когнітивної відкритості та готовності до засвоєння нових знань. Окреслено засади побудови розвивальної психологічної програми з формування компонентів професійної самосвідомості майбутніх спеціальних педагогів.
Keywords: У статті подано авторську порівневу модель професійної самосвідомості майбутніх спеціальних педагогів. Розкрито сутнісні характеристики компонентів рівня сенсоутворення: персональні орієнтації, самоефективність, інноваційність. Розглянуто емпіричні результати дослідження цих компонентів у студентів різних спеціалізацій («логопедія», «корекційна педагогіка», «ортопедагогіка»). Розкрито зв’язок між такими компонентами професійної самосвідомості на рівні сенсоутворення, як самоефективність, готовність до особистісного розвитку та інновацій, персональні орієнтації, залежно від спеціалізації майбутніх спеціальних педагогів. З’ясовано, що в групах майбутніх логопедів та ортопедагогів самоефективність сприяє розвитку інших компонентів сенсоутворювального рівня професійної самосвідомості. У групі майбутніх ортопедагогів емпіричні результати засвідчують, що самоефективність не пов’язана з показниками компонентів сенсоутворення професійної самосвідомості, крім когнітивної відкритості та готовності до засвоєння нових знань. Окреслено засади побудови розвивальної психологічної програми з формування компонентів професійної самосвідомості майбутніх спеціальних педагогів.

УПРАВЛІННЯ РЕПУТАЦІЄЮ КОМПАНІЇ В ПОШУКОВИХ СИСТЕМАХ (SERM) ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ УПРАВЛІННЯ ОНЛАЙН-РЕПУТАЦІЄЮ

Микола Маранчак

здобувач наукового ступеня кандидата наук, викладач кафедри інформаційних технологій
Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5062-0759

Anotation. Результатом розвитку Інтернет-технологій останніх десятиліть стало те, що швидкісним інформа- ційним онлайн-можливостям тепер під силу управляти громадською думкою. Для кожної компанії цей чинник зумовив необхідність невпинної праці над підтримкою онлайн-репутації, адже нерідко вона складається не з оцін- ки сумлінної діяльності, а саме з того, що бачать потенційні клієнти на перших сторінках Google, коли шукають інформацію про компанію в мережі – відгуки. Сьогодні відгуки – це не просто інформація для роздумів, а потуж- ний інструмент, який впливає на репутацію компанії, лояльність до бренду і продажу. Через це в репутаційному менеджменті з’явилося таке поняття, як SERM (з англ. Search Engine Reputation Management) – управління репу- тацією в пошукових системах, що є комплексом заходів із коригування соціальної оцінки та громадської думки про репутацію компанії за допомогою впливу на результати видачі. SERM є одним із напрямів більш широко- го і комплексного поняття управління онлайн-репутацією, а саме ORM (з англ. Online Reputation Management). У статті автор виокремлює SERM як один із головних елементів управління репутацією та на основі результатів проведеного аналізу наукової літератури й описаного досвіду SERM-фахівців обґрунтовує роль цього методу в управлінні онлайн-репутацією. Крім того, автор досліджує практичний інструментарій SERM і його особли- вості, адже сьогодні управління репутацією в пошукових системах стає вкрай необхідною складовою частиною контролю над репутацією в неконтрольованому віртуальному просторі.
Keywords: Результатом розвитку Інтернет-технологій останніх десятиліть стало те, що швидкісним інформа- ційним онлайн-можливостям тепер під силу управляти громадською думкою. Для кожної компанії цей чинник зумовив необхідність невпинної праці над підтримкою онлайн-репутації, адже нерідко вона складається не з оцін- ки сумлінної діяльності, а саме з того, що бачать потенційні клієнти на перших сторінках Google, коли шукають інформацію про компанію в мережі – відгуки. Сьогодні відгуки – це не просто інформація для роздумів, а потуж- ний інструмент, який впливає на репутацію компанії, лояльність до бренду і продажу. Через це в репутаційному менеджменті з’явилося таке поняття, як SERM (з англ. Search Engine Reputation Management) – управління репу- тацією в пошукових системах, що є комплексом заходів із коригування соціальної оцінки та громадської думки про репутацію компанії за допомогою впливу на результати видачі. SERM є одним із напрямів більш широко- го і комплексного поняття управління онлайн-репутацією, а саме ORM (з англ. Online Reputation Management). У статті автор виокремлює SERM як один із головних елементів управління репутацією та на основі результатів проведеного аналізу наукової літератури й описаного досвіду SERM-фахівців обґрунтовує роль цього методу в управлінні онлайн-репутацією. Крім того, автор досліджує практичний інструментарій SERM і його особли- вості, адже сьогодні управління репутацією в пошукових системах стає вкрай необхідною складовою частиною контролю над репутацією в неконтрольованому віртуальному просторі.

СОВРЕМЕННЫЕ РИСКИ И УГРОЗЫ НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ В СФЕРЕ ОХРАНЫ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ГРАНИЦЫ

Владимир Никифоренко

кандидат наук по государственному управлению, первый заместитель председателя
Государственной приграничной службы Украины (Киев, Украина)

ORCID ID: 0000-0003-1452-2312

Anotation. Статья посвящена актуальной на сегодняшний день проблеме идентификации рисков и угроз без- опасности государственных границ. Анализируются системы и модели управления рисками и предотвращения угроз, каждая из которых исследует риски и угрозы по определенным параметрам: вероятность возникновения определенной угрозы, возможные последствия, их тяжесть и тому подобное. Делается вывод, что структурированная и систематизи- рованная модель анализа рисков, которая предполагает оценку ее совокупных составляющих, как функции угроз, уяз- вимости и влияния, позволяет расставить необходимые приоритеты для формировании и реализации государственной политики на всех уровнях системы обеспечения пограничной безопасности. Сделан вывод, что совершенствование системы анализа и оценки рисков обеспечивает как эффективное реагирование на угрозы безопасности государствен- ной границы, так и беспрепятственное или максимально упрощенное и быстрое прохождение формальностей для лиц, товаров и транспортных средств, которые законно перемещаются через государственную границу.
Keywords: Статья посвящена актуальной на сегодняшний день проблеме идентификации рисков и угроз без- опасности государственных границ. Анализируются системы и модели управления рисками и предотвращения угроз, каждая из которых исследует риски и угрозы по определенным параметрам: вероятность возникновения определенной угрозы, возможные последствия, их тяжесть и тому подобное. Делается вывод, что структурированная и систематизи- рованная модель анализа рисков, которая предполагает оценку ее совокупных составляющих, как функции угроз, уяз- вимости и влияния, позволяет расставить необходимые приоритеты для формировании и реализации государственной политики на всех уровнях системы обеспечения пограничной безопасности. Сделан вывод, что совершенствование системы анализа и оценки рисков обеспечивает как эффективное реагирование на угрозы безопасности государствен- ной границы, так и беспрепятственное или максимально упрощенное и быстрое прохождение формальностей для лиц, товаров и транспортных средств, которые законно перемещаются через государственную границу.

МЕТОДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Наталія Новак

доктор економічних наук, докторант
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9929-1391

Anotation. З активним розвитком в Україні виробництва та обігу органічної продукції необхідно оцінювати сукуп- ність різних чинників та ресурсів у цій сфері та інше. У глобальному публічному вимірі в цій сфері необхідно здій- снювати адміністративно-правове забезпечення, щоб споживачі отримували дійсно безпечну, корисну та відповідачу високим стандартам їжу. Формування теорії та практичних рекомендацій у цій сфері здійснюється за допомогою пев- них способів дослідження – методів адміністративно-правового забезпечення у сфері виробництва та обігу органічної продукції, які в умовах сьогодення є не систематизованими. Крім того, не сформовані специфічні методи притаманні саме аналізованому предмету дослідження. Іншими словами нагальним є виявлення, систематизація та формування спеціальних методів адміністративно-правового забезпечення у сфері виробництва та обігу органічної продукції в Україні. У статті розкрито методи адміністративно-правового забезпечення у сфері виробництва та обігу органічної продукції. Визначено, що методів застосування є широкий спектр з урахуванням різних галузей права, в тому числі і економіки, і всі вони характерні для застосування у сфері виробництва органічної продукції. Наголошено, що важ- ливою складною у сфері виробництва та обігу органічної продукції є метод оцінки вартості. Так звану справедливу вартість необхідно визначати за допомогою експертної оцінки, що здійснюється на професійній основі маркетологами. Однак негативним моментом цього методу є те, що наперед спрогнозувати ринкову ціну продукції в сільському господар- стві дуже тяжко, оскільки такі ціни дуже часто можуть змінюватися під впливом попиту та пропозиції, товар має влас- тивість швидко псуватися та втрачати товарний вид. Зроблено висновок, що методи адміністративно-правового забезпе- чення сфери виробництва та обігу органічної продукції – сукупність загальних і спеціальних способів формування теорії адміністративно-правового забезпечення сфери виробництва та обігу органічної продукції спрямована на зміцнення авто- ритету виконавчої гілки влади, щоб викликати в громадян реальну довіру до неї як провідного чинника забезпечення їхніх прав, свобод і законних інтересів та стати дієвим чинником у підвищенні ефективності цієї діяльності.
Keywords: З активним розвитком в Україні виробництва та обігу органічної продукції необхідно оцінювати сукуп- ність різних чинників та ресурсів у цій сфері та інше. У глобальному публічному вимірі в цій сфері необхідно здій- снювати адміністративно-правове забезпечення, щоб споживачі отримували дійсно безпечну, корисну та відповідачу високим стандартам їжу. Формування теорії та практичних рекомендацій у цій сфері здійснюється за допомогою пев- них способів дослідження – методів адміністративно-правового забезпечення у сфері виробництва та обігу органічної продукції, які в умовах сьогодення є не систематизованими. Крім того, не сформовані специфічні методи притаманні саме аналізованому предмету дослідження. Іншими словами нагальним є виявлення, систематизація та формування спеціальних методів адміністративно-правового забезпечення у сфері виробництва та обігу органічної продукції в Україні. У статті розкрито методи адміністративно-правового забезпечення у сфері виробництва та обігу органічної продукції. Визначено, що методів застосування є широкий спектр з урахуванням різних галузей права, в тому числі і економіки, і всі вони характерні для застосування у сфері виробництва органічної продукції. Наголошено, що важ- ливою складною у сфері виробництва та обігу органічної продукції є метод оцінки вартості. Так звану справедливу вартість необхідно визначати за допомогою експертної оцінки, що здійснюється на професійній основі маркетологами. Однак негативним моментом цього методу є те, що наперед спрогнозувати ринкову ціну продукції в сільському господар- стві дуже тяжко, оскільки такі ціни дуже часто можуть змінюватися під впливом попиту та пропозиції, товар має влас- тивість швидко псуватися та втрачати товарний вид. Зроблено висновок, що методи адміністративно-правового забезпе- чення сфери виробництва та обігу органічної продукції – сукупність загальних і спеціальних способів формування теорії адміністративно-правового забезпечення сфери виробництва та обігу органічної продукції спрямована на зміцнення авто- ритету виконавчої гілки влади, щоб викликати в громадян реальну довіру до неї як провідного чинника забезпечення їхніх прав, свобод і законних інтересів та стати дієвим чинником у підвищенні ефективності цієї діяльності.

СУБ’ЄКТНИЙ СКЛАД ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ

Аріна Олійник

здобувач кафедри публічного управління та митного адміністрування
Університету митної справи та фінансів (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3583-8458

Anotation. У роботі здійснено характеристику cуб’єктного складу публічно-правових спорів у сфері захисту соці- ально-економічних прав людини. Автором здійснено класифікацію суб’єктів за змістом функціональної компетенції, за порядком створення уповноважених органів, діяльність яких визначає забезпечення реалізації соціально-економічних прав людини, за змістом відносин, пов’язаних із реалізацією соціально-економічних прав, за характером адміністра- тивного провадження та іншими критеріями. У процесі здійсненого дослідження обґрунтовано доцільність перегляду законодавчого підходу розуміння такої адміністративно-процесуальної категорії, як «позивач у публічно-правовому спорі» у частині встановлення можливості подання адміністративної заяви не лише з метою захисту власного права чи охоронюваного законом інтересу, а і з метою забезпечення прав та інтересів окремої соціальної спільноти, що визначає необхідність внесення змін до чинного Кодексу адміністративного судочинства України.
Keywords: У роботі здійснено характеристику cуб’єктного складу публічно-правових спорів у сфері захисту соці- ально-економічних прав людини. Автором здійснено класифікацію суб’єктів за змістом функціональної компетенції, за порядком створення уповноважених органів, діяльність яких визначає забезпечення реалізації соціально-економічних прав людини, за змістом відносин, пов’язаних із реалізацією соціально-економічних прав, за характером адміністра- тивного провадження та іншими критеріями. У процесі здійсненого дослідження обґрунтовано доцільність перегляду законодавчого підходу розуміння такої адміністративно-процесуальної категорії, як «позивач у публічно-правовому спорі» у частині встановлення можливості подання адміністративної заяви не лише з метою захисту власного права чи охоронюваного законом інтересу, а і з метою забезпечення прав та інтересів окремої соціальної спільноти, що визначає необхідність внесення змін до чинного Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ВСТАНОВЛЕННЮ ПІД ЧАС ДОПИТУ УЧАСНИКІВ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП ТА ЗЛОЧИННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Артем Плосконос

ад’юнкт кафедри криміналістики та судової медицини
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5216-0255

Anotation. Стаття присвячена дослідженню обставин, які необхідно встановити під час допиту учасників організованих злочинних груп та злочинних організацій. Окреслено питання, які допоможуть слідчому сформу- вати уявлення про предмет допиту та обставини, які необхідно встановити під час розслідування. Запропонована їх класифікація за відповідними критеріями: 1) обставини, які підлягають доказуванню та перелік яких, вичерпно наведений у ст. 91 КПК України; 2) обставини, які формують зміст криміналістичної характеристики злочину (типові та специфічні елементи криміналістичної характеристики та кореляційні зв’язки між ними): відомості про учасників ОЗГ (особистісні характеристики, розподіл ролей, виконувані функції, тривалість участі в ОЗГ, причетність до інших епізодів злочинної діяльності); відомості про потерпілого або потерпілих; відомості про спосіб вчинення кримінального правопорушення (підготування до злочину, безпосереднє його вчинення, при- ховування злочинного результату та його наслідків); відомості про матеріальні сліди злочину (можливість отри- мання доказової інформації або інформації, яка буде мати орієнтуючий характер); відомості про використовувані засоби та знаряддя до вчинення злочину (законність їх придбання, місця зберігання); відомості про час та міс- це вчинення злочинів (встановлюється відповідно до кожного конкретного епізоду злочинної діяльності); відо- мості про заподіяну злочинною діяльність матеріальну шкоду; 3) обставини, які формують зміст кримінально- правової характеристики конкретного складу злочину або виду (групи) злочинів: склад злочину (суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна та об’єктивна сторона злочину); кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину; характер (вид та розмір) покарання за злочин; спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності або обстави- ни, що виключають злочинність діяння; 4) специфічні обставини, які формують зміст орієнтуючої інформації, але мають юридичне значення (тобто дадуть змогу слідчому побудувати версії та спланувати окремі СРД із метою їх перевірки, наприклад наявність в особи алібі).
Keywords: Стаття присвячена дослідженню обставин, які необхідно встановити під час допиту учасників організованих злочинних груп та злочинних організацій. Окреслено питання, які допоможуть слідчому сформу- вати уявлення про предмет допиту та обставини, які необхідно встановити під час розслідування. Запропонована їх класифікація за відповідними критеріями: 1) обставини, які підлягають доказуванню та перелік яких, вичерпно наведений у ст. 91 КПК України; 2) обставини, які формують зміст криміналістичної характеристики злочину (типові та специфічні елементи криміналістичної характеристики та кореляційні зв’язки між ними): відомості про учасників ОЗГ (особистісні характеристики, розподіл ролей, виконувані функції, тривалість участі в ОЗГ, причетність до інших епізодів злочинної діяльності); відомості про потерпілого або потерпілих; відомості про спосіб вчинення кримінального правопорушення (підготування до злочину, безпосереднє його вчинення, при- ховування злочинного результату та його наслідків); відомості про матеріальні сліди злочину (можливість отри- мання доказової інформації або інформації, яка буде мати орієнтуючий характер); відомості про використовувані засоби та знаряддя до вчинення злочину (законність їх придбання, місця зберігання); відомості про час та міс- це вчинення злочинів (встановлюється відповідно до кожного конкретного епізоду злочинної діяльності); відо- мості про заподіяну злочинною діяльність матеріальну шкоду; 3) обставини, які формують зміст кримінально- правової характеристики конкретного складу злочину або виду (групи) злочинів: склад злочину (суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна та об’єктивна сторона злочину); кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину; характер (вид та розмір) покарання за злочин; спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності або обстави- ни, що виключають злочинність діяння; 4) специфічні обставини, які формують зміст орієнтуючої інформації, але мають юридичне значення (тобто дадуть змогу слідчому побудувати версії та спланувати окремі СРД із метою їх перевірки, наприклад наявність в особи алібі).

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КЛАСТЕРНОГО ПІДХОДУ У СФЕРІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Роман Прокоп’єв

здобувач кафедри господарського права
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9981-8483

Anotation. У положеннях наукової статті автор досліджує питання можливості застосування кластерного під- ходу у сфері залізничного транспорту, адже ринок залізничних перевезень у сучасних умовах має бути еконо- мічно ефективним у задоволенні суспільних транспортних потреб і забезпечувати індивідуальну зацікавленість суб’єктів ринку. Проводиться аналіз особливостей організаційно-правових форм залізничних мікрокластерів залежно від їх територіального розташування, а саме туристичний залізничний кластер, залізнично-промисло- вий кластер, залізничний агровиробничий кластер, залізничний мікрокластер відновлення й розвитку тимчасово окупованих територій України, транскордонний мікрокластер. Пропонується правова форма організації співпраці суб’єктів у межах залізничного кластеру – публічно-приватне партнерство. Наголошується, що трикутник дер- жавно-комунально-приватного партнерства повинен забезпечувати розвиток регіонів, формування конкурентно- го ринку й забезпечення ефективної участі приватного партнера в межах підприємницької діяльності.
Keywords: У положеннях наукової статті автор досліджує питання можливості застосування кластерного під- ходу у сфері залізничного транспорту, адже ринок залізничних перевезень у сучасних умовах має бути еконо- мічно ефективним у задоволенні суспільних транспортних потреб і забезпечувати індивідуальну зацікавленість суб’єктів ринку. Проводиться аналіз особливостей організаційно-правових форм залізничних мікрокластерів залежно від їх територіального розташування, а саме туристичний залізничний кластер, залізнично-промисло- вий кластер, залізничний агровиробничий кластер, залізничний мікрокластер відновлення й розвитку тимчасово окупованих територій України, транскордонний мікрокластер. Пропонується правова форма організації співпраці суб’єктів у межах залізничного кластеру – публічно-приватне партнерство. Наголошується, що трикутник дер- жавно-комунально-приватного партнерства повинен забезпечувати розвиток регіонів, формування конкурентно- го ринку й забезпечення ефективної участі приватного партнера в межах підприємницької діяльності.

СПОСОБИ ВЧИНЕННЯ ШАХРАЙСТВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЇХ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Тетяна Романенко

ад’юнкт кафедри криміналістики та судової медицини
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2073-3466

Anotation. Досліджено особливості способів шахрайств, учинених шляхом незаконних операцій із викорис- танням електронно-обчислювальної техніки. Зроблено висновок, що способи здійснення шахрайств, учинених шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки, – це сукупність дій злочин- ця, що полягає в певному порядку, послідовності та конкретному методі діяльності особи шахрая, спрямованих на підготовку, скоєння та приховання конкретного злочину. Не існує вичерпного переліку способів скоєння цього злочину, але найбільшого поширення останнім часом набули такі: обманне заволодіння грошима громадян; ство- рення інтернет-аукціонів шляхом надання недостовірних даних і пропозиції продажу неіснуючих товарів; ство- рення і забезпечення діяльності інтернет-магазину; перерахування коштів із банківських карток шляхом обман- ного отримання конфіденційних даних; обманне заволодіння грошовими коштами іноземних громадян; обманне заволодіння грошовими коштами шляхом створення або використання сайтів благодійних організацій, створення та діяльність фіктивних фінансових бірж.
Keywords: Досліджено особливості способів шахрайств, учинених шляхом незаконних операцій із викорис- танням електронно-обчислювальної техніки. Зроблено висновок, що способи здійснення шахрайств, учинених шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки, – це сукупність дій злочин- ця, що полягає в певному порядку, послідовності та конкретному методі діяльності особи шахрая, спрямованих на підготовку, скоєння та приховання конкретного злочину. Не існує вичерпного переліку способів скоєння цього злочину, але найбільшого поширення останнім часом набули такі: обманне заволодіння грошима громадян; ство- рення інтернет-аукціонів шляхом надання недостовірних даних і пропозиції продажу неіснуючих товарів; ство- рення і забезпечення діяльності інтернет-магазину; перерахування коштів із банківських карток шляхом обман- ного отримання конфіденційних даних; обманне заволодіння грошовими коштами іноземних громадян; обманне заволодіння грошовими коштами шляхом створення або використання сайтів благодійних організацій, створення та діяльність фіктивних фінансових бірж.

ПРОБЛЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАЛАНСУ ІНТЕРЕСІВ КРЕДИТОРА ТА БОРЖНИКА В МЕЖАХ КОНСТРУКЦІЇ ДОВІРЧОЇ ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Анастасія Рябчинська

аспірантка кафедри цивільного та трудового права Юридичного інституту
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7727-8559

Anotation. У статті досліджується актуальна проблема забезпечення балансу інтересів кредитора (довірчого власника) та боржника (довірчого засновника) у правовідносинах довірчої забезпечувальної власності. Застосу- вання методів аналізу та синтезу дало змогу автору висвітлити недоліки національного цивільного законодавства, що регулює право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. За допомогою порівняль- ного методу автору вдалося висловити власні пропозиції щодо вдосконалення окремих норм Цивільного Кодексу України з урахуванням положень законодавства зарубіжних країн. Обґрунтовується необхідність забезпечення інтересів боржника як слабкої сторони у правовідносинах забезпечувальної передачі власності, яка не здатна задовольнити власний майновий інтерес у вигляді повернення переданого в довірчу власність майна в разі пору- шення довірчим власником умов договору, яким встановлено фідуціарну передачу права власності.
Keywords: У статті досліджується актуальна проблема забезпечення балансу інтересів кредитора (довірчого власника) та боржника (довірчого засновника) у правовідносинах довірчої забезпечувальної власності. Застосу- вання методів аналізу та синтезу дало змогу автору висвітлити недоліки національного цивільного законодавства, що регулює право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. За допомогою порівняль- ного методу автору вдалося висловити власні пропозиції щодо вдосконалення окремих норм Цивільного Кодексу України з урахуванням положень законодавства зарубіжних країн. Обґрунтовується необхідність забезпечення інтересів боржника як слабкої сторони у правовідносинах забезпечувальної передачі власності, яка не здатна задовольнити власний майновий інтерес у вигляді повернення переданого в довірчу власність майна в разі пору- шення довірчим власником умов договору, яким встановлено фідуціарну передачу права власності.

РОЗЫСКНАЯ РАБОТА СЛУЖЕБНОЙ СОБАКИ КАК ОДНА ИЗ ФОРМ КИНОЛОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Вадим Селюков

кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры полицейской деятельности и публичного администрирования
Харьковский национальный университет внутренних дел (Харьков, Украина)

ORCID ID: 0000-0002-6690-6484

Anotation. Правоохранительная деятельность непосредственно связана с деятельностью определенных субъектов. В свою очередь особенности функций настоящих субъектов чаще всего заключаются в противодей- ствии противоправным проявлениям, их выявления, а также выявления лиц, причастных к тому или иному дей- ствию. История собаководства берет свое начало с давних времен, точной даты современные ученые-историки пока не определили и, видимо, не определят. Но известно главное: приручения волка происходило из-за того, что человек довольно высоко оценил его охотничьи качества. Также путем совместной охоты и происходило приру- чение доисторическим человеком древнего волка. И до сих пор охотничьи качества собаки наиболее ценны в слу- жебной кинологии. Собака способна за считанные минуты найти человека, причастного к какому-то событию, только придя на место совершения данного события. Такая собака найдет человека в любых ситуациях: розыск преступника, который скрылся с места происшествия, нахождение нелегального мигранта или разведчика, кото- рый прячется, преследование лица, которое убегает, включая и поиски затерявшихся в лесу или городе человек. Развитие у собаки способностей по розыску людей базируется исключительно на охотничьем инстинкте, поэто- му его развитие в служебной собаке является крайне важным. А обобщенного материала, который бы содержал основные положения розыскной кинологической деятельности, в Украине в настоящее время нет. Стоит отме- тить, что наше исследование основывается на положениях нормативных актов и рекомендации, однако, учитывая специфичность тематики, проанализирована другая литература.
Keywords: Правоохранительная деятельность непосредственно связана с деятельностью определенных субъектов. В свою очередь особенности функций настоящих субъектов чаще всего заключаются в противодей- ствии противоправным проявлениям, их выявления, а также выявления лиц, причастных к тому или иному дей- ствию. История собаководства берет свое начало с давних времен, точной даты современные ученые-историки пока не определили и, видимо, не определят. Но известно главное: приручения волка происходило из-за того, что человек довольно высоко оценил его охотничьи качества. Также путем совместной охоты и происходило приру- чение доисторическим человеком древнего волка. И до сих пор охотничьи качества собаки наиболее ценны в слу- жебной кинологии. Собака способна за считанные минуты найти человека, причастного к какому-то событию, только придя на место совершения данного события. Такая собака найдет человека в любых ситуациях: розыск преступника, который скрылся с места происшествия, нахождение нелегального мигранта или разведчика, кото- рый прячется, преследование лица, которое убегает, включая и поиски затерявшихся в лесу или городе человек. Развитие у собаки способностей по розыску людей базируется исключительно на охотничьем инстинкте, поэто- му его развитие в служебной собаке является крайне важным. А обобщенного материала, который бы содержал основные положения розыскной кинологической деятельности, в Украине в настоящее время нет. Стоит отме- тить, что наше исследование основывается на положениях нормативных актов и рекомендации, однако, учитывая специфичность тематики, проанализирована другая литература.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІ: ОРГАНІЗАЦІЙНІ ГАРАНТІЇ

Володимир Сердинський

аспірант відділу кримінального права, кримінології та судочинства
Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6674-019X

Anotation. Автор статті аналізує різні доктринальні підходи до визначення поняття суддівської незалежності. Незважаючи на широкомасштабні судові реформи, доводиться констатувати низку проблем, пов’язаних із органі- зацією та функціонуванням судової гілки влади, що актуалізує проблематику забезпечення суддівської незалеж- ності в нашій державі. У статті наводиться аналіз низки висновків Консультативної ради європейських суддів, які мають лише рекомендаційний характер, однак закладають основи загальноєвропейських стандартів гарантування незалежності суддів і судової гілки влади загалом. До основних аспектів незалежності суддів, які мають бути чітко регламентовані в національному законодавстві, належать: процедури призначення на посаду, суддівська кар’єра, таємниця нарадчої кімнати, особливості притягнення судді до відповідальності. Автор статті дійшов висновку, що в національному законодавстві закріплено ключові засади незалежності суддів, визнані на європейському та міжнародному рівнях, однак на практиці залишається низка проблем із забез- печенням справжнього незалежного суду, якому довіряє суспільство.
Keywords: Автор статті аналізує різні доктринальні підходи до визначення поняття суддівської незалежності. Незважаючи на широкомасштабні судові реформи, доводиться констатувати низку проблем, пов’язаних із органі- зацією та функціонуванням судової гілки влади, що актуалізує проблематику забезпечення суддівської незалеж- ності в нашій державі. У статті наводиться аналіз низки висновків Консультативної ради європейських суддів, які мають лише рекомендаційний характер, однак закладають основи загальноєвропейських стандартів гарантування незалежності суддів і судової гілки влади загалом. До основних аспектів незалежності суддів, які мають бути чітко регламентовані в національному законодавстві, належать: процедури призначення на посаду, суддівська кар’єра, таємниця нарадчої кімнати, особливості притягнення судді до відповідальності. Автор статті дійшов висновку, що в національному законодавстві закріплено ключові засади незалежності суддів, визнані на європейському та міжнародному рівнях, однак на практиці залишається низка проблем із забез- печенням справжнього незалежного суду, якому довіряє суспільство.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СУДУ ПРИСЯЖНИХ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ, ЄВРОПИ ТА США

Віка Смірнова

аспірант кафедри цивільного права і процесу
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0096-1461

Anotation. Статтю присвячено порівняльному аналізу суду присяжних в цивільному судочинстві європейських країн, Сполучених Штатів Америки і України, висвітленню особливостей функціонування інституту народного представництва в різних національних правових системах, дослідженню можливостей імплементації європей- ського і міжнародного досвіду в судову систему України з метою вдосконалення функціонування суду присяжних. Зроблено висновок, що закордонний досвід залучення присяжних до розгляду цивільних справ може бути част- ково застосований, але з врахуванням особливостей національної правової системи й готовності судової гілки влади до роботи в новому режимі. На нашу думку, враховуючи судову практику європейських країн, найбільш ефективним є запровадження в цивільне судочинство України змішаного суду присяжних, але не тільки в окремо- му провадженні, а й в межах позовного провадження. Враховуючи вищевикладене, потребують більш детального наукового дослідження питання щодо тих категорій цивільних справ, до розгляду яких доцільно й ефективно залучати присяжних.
Keywords: Статтю присвячено порівняльному аналізу суду присяжних в цивільному судочинстві європейських країн, Сполучених Штатів Америки і України, висвітленню особливостей функціонування інституту народного представництва в різних національних правових системах, дослідженню можливостей імплементації європей- ського і міжнародного досвіду в судову систему України з метою вдосконалення функціонування суду присяжних. Зроблено висновок, що закордонний досвід залучення присяжних до розгляду цивільних справ може бути част- ково застосований, але з врахуванням особливостей національної правової системи й готовності судової гілки влади до роботи в новому режимі. На нашу думку, враховуючи судову практику європейських країн, найбільш ефективним є запровадження в цивільне судочинство України змішаного суду присяжних, але не тільки в окремо- му провадженні, а й в межах позовного провадження. Враховуючи вищевикладене, потребують більш детального наукового дослідження питання щодо тих категорій цивільних справ, до розгляду яких доцільно й ефективно залучати присяжних.

ПРОКУРОР В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ: ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЙОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ

Ірина Соболєва

аспірант кафедри адміністративного права Запорізького національного університету, прокурор забезпечення позовної діяльності
Управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Запорізької області (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2678-1952

Anotation. У статті ретельно проаналізовано проблеми реалізації повноважень прокурора на стадії перегляду судових рішень в адміністративному суді, запропоновано шляхи їх усунення. Вивчено питання подання прокурором додаткових доказів в апеляційній інстанції в разі апелювання прокурором рішення суду першої інстанції, у якій він участь не брав. Встановлено необхідність додаткового нормативного регулювання питання ознайомлення прокуро- ра з матеріалами адміністративної справи в суді, а також чіткого визначення процедури вступу прокурором у судову адміністративну справу, можливість оскарження такого вступу іншими учасниками процесу. Окреслено проблеми повернення судового збору за задоволеними позовами прокурора, обґрунтовано необхідність звільнення від сплати судового збору під час звернення до адміністративного суду всіма органами державної влади.
Keywords: У статті ретельно проаналізовано проблеми реалізації повноважень прокурора на стадії перегляду судових рішень в адміністративному суді, запропоновано шляхи їх усунення. Вивчено питання подання прокурором додаткових доказів в апеляційній інстанції в разі апелювання прокурором рішення суду першої інстанції, у якій він участь не брав. Встановлено необхідність додаткового нормативного регулювання питання ознайомлення прокуро- ра з матеріалами адміністративної справи в суді, а також чіткого визначення процедури вступу прокурором у судову адміністративну справу, можливість оскарження такого вступу іншими учасниками процесу. Окреслено проблеми повернення судового збору за задоволеними позовами прокурора, обґрунтовано необхідність звільнення від сплати судового збору під час звернення до адміністративного суду всіма органами державної влади.

ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ШУКАЧ ПРИТУЛКУ» В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Ігор Сорока

здобувач кафедри міжнародного та європейського права
Національний університет «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2122-7936

Anotation. У сучасному міжнародному праві виділяється інститут права притулку, що тісно пов’язаний з інсти- тутом біженства. Водночас існує суперечність, що полягає у невідповідності між правом особи шукати притулок і відсутністю кореспондуючого обов’язку держав надавати притулок. У статті з використанням методів аналізу та синтезу й порівняльно-правового методу досліджується поняття шукача притулку в міжнародному праві. Через це все більша кількість осіб, які переміщаються через державні кордони, у майбутньому будуть розглядатися як шукачі притулку, але не біженці. У статті розглядається поняття шукачів притулку в міжнародному праві. Виді- ляються специфічні елементи права притулку. Доводиться, що шукачі притулку становлять особливу категорію в міжнародному праві.
Keywords: У сучасному міжнародному праві виділяється інститут права притулку, що тісно пов’язаний з інсти- тутом біженства. Водночас існує суперечність, що полягає у невідповідності між правом особи шукати притулок і відсутністю кореспондуючого обов’язку держав надавати притулок. У статті з використанням методів аналізу та синтезу й порівняльно-правового методу досліджується поняття шукача притулку в міжнародному праві. Через це все більша кількість осіб, які переміщаються через державні кордони, у майбутньому будуть розглядатися як шукачі притулку, але не біженці. У статті розглядається поняття шукачів притулку в міжнародному праві. Виді- ляються специфічні елементи права притулку. Доводиться, що шукачі притулку становлять особливу категорію в міжнародному праві.

ВПЛИВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ НА ЯКІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ УКРАЇНИ

Анна Сохікян

здобувач кафедри кримінального права
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3555-9512

Anotation. Стаття присвячена дослідженню впливу законодавчої техніки на якість кримінального закону Укра- їни. Розглянуті правила, прийоми та засоби законодавчої техніки, які використовуються для забезпечення якості кримінального закону України. Автором особливу увагу приділено засобам законодавчої техніки, а саме юридичним конструкціям, дефініціям, презумпціям, фікціям та аксіомам. Зроблено висновок, що якість кримінального закону є невід’ємним його складником. Вона притаманна як формі, так і змісту кримінального закону. Досягнення якісного кримінального закону можливе за допомогою застосування правил, прийомів та засобів законодавчої техніки. Пра- вила та прийоми законодавчої техніки притаманні більше формі кримінального закону, тоді як формування якісного змісту кримінального закону можливе лише із застосуванням засобів законодавчої техніки. Такими засобами є юри- дичні конструкції, дефініції, фікції, презумпції та аксіоми. Законодавча техніка є невід’ємним складником законот- ворчої діяльності, оскільки без додержання її керівних положень буде пошкоджена форма нормативно-правового акта, що своєю чергою призведе до змін у змісті та врешті-решт вплине на якість закону.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню впливу законодавчої техніки на якість кримінального закону Укра- їни. Розглянуті правила, прийоми та засоби законодавчої техніки, які використовуються для забезпечення якості кримінального закону України. Автором особливу увагу приділено засобам законодавчої техніки, а саме юридичним конструкціям, дефініціям, презумпціям, фікціям та аксіомам. Зроблено висновок, що якість кримінального закону є невід’ємним його складником. Вона притаманна як формі, так і змісту кримінального закону. Досягнення якісного кримінального закону можливе за допомогою застосування правил, прийомів та засобів законодавчої техніки. Пра- вила та прийоми законодавчої техніки притаманні більше формі кримінального закону, тоді як формування якісного змісту кримінального закону можливе лише із застосуванням засобів законодавчої техніки. Такими засобами є юри- дичні конструкції, дефініції, фікції, презумпції та аксіоми. Законодавча техніка є невід’ємним складником законот- ворчої діяльності, оскільки без додержання її керівних положень буде пошкоджена форма нормативно-правового акта, що своєю чергою призведе до змін у змісті та врешті-решт вплине на якість закону.

ПОВАГА ДО СУДУ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА СУДДІВСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Надія Сташків

суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, аспірантка кафедри теорії та історії держави і права
Західноукраїнський національний університет (Тернопіль, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7832-5388

Anotation. У науковій статті авторка досліджує категорію «повага до суду», зважаючи на те, що повага до суду є найважливішою умовою незалежності суду. У статті проведено аналіз рівня законодавчого закріплення принципу поваги до суду в Україні. Зміст цієї категорії розкрито з погляду психолого-соціологічного і юридичного складників, з використанням аналізу правових позицій ЄСПЛ із цієї проблематики. З психолого-соціологічної позиції повагу до суду формує справедливість судових рішень; чесність, об’єктивність і неупередженість судді в очах учасників спра- ви; ефективність правосуддя (виконання судових рішень); інформаційний вплив ЗМІ тощо. У юридичній площині повага до суду в Україні не знаходить повноцінного законодавчого закріплення, адже відповідальності за дискреди- тацію, дифамацію суддів, позапроцесуальний тиск на них та інші дії, що умисно вчиняються з метою принизити суд і підірвати його авторитет (за так звану скандалізацію правосуддя), законодавчо не встановлено. Акцентовано увагу на доцільності законодавчого закріплення презумпції сумлінності судді, що забезпечить судовим рішенням кредит суспільної довіри. Лише забезпечення високого рівня поваги до суду в судовому процесі і в суспільстві дасть змогу досягти реальної суддівської незалежності, а отже гарантувати верховенство права.
Keywords: У науковій статті авторка досліджує категорію «повага до суду», зважаючи на те, що повага до суду є найважливішою умовою незалежності суду. У статті проведено аналіз рівня законодавчого закріплення принципу поваги до суду в Україні. Зміст цієї категорії розкрито з погляду психолого-соціологічного і юридичного складників, з використанням аналізу правових позицій ЄСПЛ із цієї проблематики. З психолого-соціологічної позиції повагу до суду формує справедливість судових рішень; чесність, об’єктивність і неупередженість судді в очах учасників спра- ви; ефективність правосуддя (виконання судових рішень); інформаційний вплив ЗМІ тощо. У юридичній площині повага до суду в Україні не знаходить повноцінного законодавчого закріплення, адже відповідальності за дискреди- тацію, дифамацію суддів, позапроцесуальний тиск на них та інші дії, що умисно вчиняються з метою принизити суд і підірвати його авторитет (за так звану скандалізацію правосуддя), законодавчо не встановлено. Акцентовано увагу на доцільності законодавчого закріплення презумпції сумлінності судді, що забезпечить судовим рішенням кредит суспільної довіри. Лише забезпечення високого рівня поваги до суду в судовому процесі і в суспільстві дасть змогу досягти реальної суддівської незалежності, а отже гарантувати верховенство права.

КОНТРАКТ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВНО-СЛУЖБОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Олег Стець

кандидат юридичних наук, завідувач кафедри конституційного, міжнародного та приватного права Криворізького факультету
Національний університет «Одеська юридична академія» (Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4211-2687

Anotation. Статтю присвячено встановленню сутності контракту про проходження державної служби як підста- ви виникнення державно-службових правовідносин. Визначено, що контракт про проходження державної служби є договором між особою, яка призначається на посаду державної служби, та суб’єктом призначення/керівником державної служби, за яким особа зобов’язується виконувати завдання держави та досягти визначених показників результативності, ефективності та якості їх виконання, а суб’єкт призначення/керівник державної служби – створю- вати належні умови праці, своєчасно та в повному обсязі забезпечувати особу матеріально-технічними ресурсами, необхідними для виконання її посадових обов’язків, що передбачено Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини щодо проходження державної служби. Виокремлено ознаки, які притаманні контракту про проходження державної служби як підстави виникнен- ня державно-службових правовідносин: 1) є юридично закріпленою передумовою заміщення посади держав- ної служби; 2) є частиною акта про призначення на посаду державної служби та стосується специфічної сфери трудової діяльності – служби в державному органі; 3) є індивідуальним актом, оскільки стосується реалізації прав та обов’язків конкретних суб’єктів державно-службових правовідносин; 4) є консеквентним актом, тому що передбачає настання фактичних та юридичних наслідків, визначаючи їх просторові і темпоральні межі; 5) є строковим договором, що може бути продовжений у визначених випадках на встановлений законодавством про державну службу строк; 6) є підставою для окреслення додаткових умов проходження державної служби. Процедуру укладення контракту про проходження державної служби визначено як регламентований нормами службового права порядок дій щодо заміщення посади державної служби, який спрямовано на ухвалення ефек- тивних рішень з управління персоналом у державних органах для виконання завдань і функцій таких органів та/ або їх структурних підрозділів, що мають тимчасовий характер.
Keywords: Статтю присвячено встановленню сутності контракту про проходження державної служби як підста- ви виникнення державно-службових правовідносин. Визначено, що контракт про проходження державної служби є договором між особою, яка призначається на посаду державної служби, та суб’єктом призначення/керівником державної служби, за яким особа зобов’язується виконувати завдання держави та досягти визначених показників результативності, ефективності та якості їх виконання, а суб’єкт призначення/керівник державної служби – створю- вати належні умови праці, своєчасно та в повному обсязі забезпечувати особу матеріально-технічними ресурсами, необхідними для виконання її посадових обов’язків, що передбачено Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини щодо проходження державної служби. Виокремлено ознаки, які притаманні контракту про проходження державної служби як підстави виникнен- ня державно-службових правовідносин: 1) є юридично закріпленою передумовою заміщення посади держав- ної служби; 2) є частиною акта про призначення на посаду державної служби та стосується специфічної сфери трудової діяльності – служби в державному органі; 3) є індивідуальним актом, оскільки стосується реалізації прав та обов’язків конкретних суб’єктів державно-службових правовідносин; 4) є консеквентним актом, тому що передбачає настання фактичних та юридичних наслідків, визначаючи їх просторові і темпоральні межі; 5) є строковим договором, що може бути продовжений у визначених випадках на встановлений законодавством про державну службу строк; 6) є підставою для окреслення додаткових умов проходження державної служби. Процедуру укладення контракту про проходження державної служби визначено як регламентований нормами службового права порядок дій щодо заміщення посади державної служби, який спрямовано на ухвалення ефек- тивних рішень з управління персоналом у державних органах для виконання завдань і функцій таких органів та/ або їх структурних підрозділів, що мають тимчасовий характер.

ПРИНЦИП ПРОПОРЦІЙНОСТІ В АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ САНКЦІЙ ДО ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Олександр Танчик

аспірант кафедри державно-правових дисциплін
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2912-0324

Anotation. Статтю присвячено визначенню змісту та способів реалізації принципу пропорційності в адміні- стративних провадженнях щодо застосування санкцій до юридичних осіб. На підставі аналізу доктринальних положень і стану нормативно-правового регулювання принцип пропорційності розглядається як вимога дотри- мання в адміністративному провадженні необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів юридичної особи і цілями, на досягнення яких спрямоване застосування до неї адміні- стративних санкцій. Зроблено висновок про те, що на сьогодні в науці адміністративного права та адміністратив- ному законодавстві не визначено усталеного підходу щодо створення механізмів забезпечення реалізації прин- ципу пропорційності в адміністративних провадженнях щодо застосування санкцій до юридичних осіб. Значна частина нормативних конструкцій застосування санкцій до юридичних осіб в адміністративному порядку не передбачає взагалі або передбачає в дуже обмеженому вигляді реалізацію принципу пропорційності. Виділено та описано п’ять основних способів забезпечення реалізації принципу пропорційності в адміністративних про- вадженнях щодо застосування санкцій до юридичних осіб, а саме: спосіб умовної (кількісної) пропорційності, спосіб дискреційної пропорційності, спосіб оціночно-дискреційної пропорційності, спосіб ступеневої пропо- рційності та спосіб інтегральної пропорційності. Найбільш ефективним і простим у реалізації можна вважати спосіб «ступеневої пропорційності», який полягає в поступовому застосуванні санкцій від відносно м’яких до максимально жорстких за умови неефективності попередніх, а відтак до абсолютного досягнення мети санкцій.
Keywords: Статтю присвячено визначенню змісту та способів реалізації принципу пропорційності в адміні- стративних провадженнях щодо застосування санкцій до юридичних осіб. На підставі аналізу доктринальних положень і стану нормативно-правового регулювання принцип пропорційності розглядається як вимога дотри- мання в адміністративному провадженні необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів юридичної особи і цілями, на досягнення яких спрямоване застосування до неї адміні- стративних санкцій. Зроблено висновок про те, що на сьогодні в науці адміністративного права та адміністратив- ному законодавстві не визначено усталеного підходу щодо створення механізмів забезпечення реалізації прин- ципу пропорційності в адміністративних провадженнях щодо застосування санкцій до юридичних осіб. Значна частина нормативних конструкцій застосування санкцій до юридичних осіб в адміністративному порядку не передбачає взагалі або передбачає в дуже обмеженому вигляді реалізацію принципу пропорційності. Виділено та описано п’ять основних способів забезпечення реалізації принципу пропорційності в адміністративних про- вадженнях щодо застосування санкцій до юридичних осіб, а саме: спосіб умовної (кількісної) пропорційності, спосіб дискреційної пропорційності, спосіб оціночно-дискреційної пропорційності, спосіб ступеневої пропо- рційності та спосіб інтегральної пропорційності. Найбільш ефективним і простим у реалізації можна вважати спосіб «ступеневої пропорційності», який полягає в поступовому застосуванні санкцій від відносно м’яких до максимально жорстких за умови неефективності попередніх, а відтак до абсолютного досягнення мети санкцій.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ЧИННИКА В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КІБЕРБЕЗПЕКИ СУСПІЛЬСТВА

Анатолій Тарасюк

кандидат юридичних наук, головний науковий співробітник наукової лабораторії забезпечення інформаційної та кібернетичної безпеки
Науково-дослідний інститут інформатики і права Національної академії правових наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0479-0666

Anotation. У праці визначаються місце в системі наукового знання загальної теорії інформаційної безпеки, яка консолідує всі частини інформаційно-пізнавального цілого в системі інформаційної та кібернетичної безпеки, а також специфіка її розвитку й головні завдання. Надзвичайна вагомість захисту суспільства від інформаційно- кібернетичних викликів і загроз зумовлює потребу формування загальної теорії інформаційної безпеки, пере- довсім її соціально-філософських засад. Водночас розглянуті у статті соціальні інформаційно-безпекові заходи стануть запорукою поширення й затвердження в суспільстві в межах новостворюваної загальнонаукової теорії інформаційної та кібернетичної безпеки, відповідної соціально-філософської концепції. З’ясовано особливості загальної теорії кібернетичної безпеки, яка перебуває на етапі свого формуван- ня. Визначено місце в системі наукового знання та основні завдання цієї теорії, покликаної інтегрувати в інформаційно-безпековій системі всі інформаційно-когнітивні складники. Особлива вагомість і значущість захисту від викликів і загроз в інформаційній сфері зумовлюють нагальну потребу закладення соціально- філософських підвалин загальної теорії інформаційної та кібернетичної безпеки. Водночас соціальні інфор- маційно-безпекові заходи сприятимуть популяризації та впровадженню в суспільну свідомість соціально- філософської концепції інформаційної та кібербезпеки. Вказані засади, на нашу думку, конкретизуватимуть зазначену теорію, дадуть поштовх її розвиткові, торуючи гуманістичний напрям. А це, зі свого боку, зумо- вить відповідні трансформації суспільної свідомості щодо усвідомлення сутності інформаційної та кібер- безпеки, її особливостей та значення.
Keywords: У праці визначаються місце в системі наукового знання загальної теорії інформаційної безпеки, яка консолідує всі частини інформаційно-пізнавального цілого в системі інформаційної та кібернетичної безпеки, а також специфіка її розвитку й головні завдання. Надзвичайна вагомість захисту суспільства від інформаційно- кібернетичних викликів і загроз зумовлює потребу формування загальної теорії інформаційної безпеки, пере- довсім її соціально-філософських засад. Водночас розглянуті у статті соціальні інформаційно-безпекові заходи стануть запорукою поширення й затвердження в суспільстві в межах новостворюваної загальнонаукової теорії інформаційної та кібернетичної безпеки, відповідної соціально-філософської концепції. З’ясовано особливості загальної теорії кібернетичної безпеки, яка перебуває на етапі свого формуван- ня. Визначено місце в системі наукового знання та основні завдання цієї теорії, покликаної інтегрувати в інформаційно-безпековій системі всі інформаційно-когнітивні складники. Особлива вагомість і значущість захисту від викликів і загроз в інформаційній сфері зумовлюють нагальну потребу закладення соціально- філософських підвалин загальної теорії інформаційної та кібернетичної безпеки. Водночас соціальні інфор- маційно-безпекові заходи сприятимуть популяризації та впровадженню в суспільну свідомість соціально- філософської концепції інформаційної та кібербезпеки. Вказані засади, на нашу думку, конкретизуватимуть зазначену теорію, дадуть поштовх її розвиткові, торуючи гуманістичний напрям. А це, зі свого боку, зумо- вить відповідні трансформації суспільної свідомості щодо усвідомлення сутності інформаційної та кібер- безпеки, її особливостей та значення.

ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Сергій Теленик

кандидат юридичних наук

ORCID ID: 0000-0002-1328-7595

Anotation. Створення державної системи захисту критичної інфраструктури водночас виступає як наукова, право- творча й правозастосовна проблема. Тож дослідження цієї сфери набуває особливого значення. Логіка статті перед- бачає розгляд власне методологічних аспектів питання понятійно-категоріального апарату науки з його авторським тлумаченням і визначенням функцій із подальшою проєкцією застосування представленої концепції на досліджувану галузь. Сформовано реєстр ключової термінології з розподілом її за кластерами. Здійснений логіко-семантичний і кон- тент-аналіз виявив наявні вади, що мають бути виправленими під час удосконалення чинної нормативно-правової бази.
Keywords: Створення державної системи захисту критичної інфраструктури водночас виступає як наукова, право- творча й правозастосовна проблема. Тож дослідження цієї сфери набуває особливого значення. Логіка статті перед- бачає розгляд власне методологічних аспектів питання понятійно-категоріального апарату науки з його авторським тлумаченням і визначенням функцій із подальшою проєкцією застосування представленої концепції на досліджувану галузь. Сформовано реєстр ключової термінології з розподілом її за кластерами. Здійснений логіко-семантичний і кон- тент-аналіз виявив наявні вади, що мають бути виправленими під час удосконалення чинної нормативно-правової бази.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ліна Товпига

аспірант кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, викладач правознавства
Київський міський медичний коледж (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0625-1188

Anotation. У статті розглядаються сучасні погляди на проблемні питання методології юридичної науки, визна- чення та застосування методологічних підходів і методів наукового пізнання у процесі дослідження правового регу- лювання поліцейської діяльності в Україні та країнах континентальної Європи. Тож на основі проведеного аналізу ми з’ясували, що існує проблематика розуміння плюралізму наукових підходів самої методології як предмета науко- вих пошуків. Оскільки Україна взяла вектор на Європу, украй важливим є прагнення до впорядкованості в зако- номірностях та особливості становлення, розвитку різних типів права, а також правового регулювання поліцей- ської діяльності. Для встановлення і визначення закономірностей розвитку правового регулювання поліцейської діяльності та правового регулювання поліцейської діяльності в державах континентальної Європи доцільним варто вважати компаративний метод дослідження. Саме за допомогою нього ми зможемо встановити закономірності роз- витку шляхом виявлення спільного і відмінного під час вивчення порівнюваних правових систем, засвоїти досвід зарубіжних країн і запровадити позитивний досвіт у правовому регулюванні поліцейської діяльності.
Keywords: У статті розглядаються сучасні погляди на проблемні питання методології юридичної науки, визна- чення та застосування методологічних підходів і методів наукового пізнання у процесі дослідження правового регу- лювання поліцейської діяльності в Україні та країнах континентальної Європи. Тож на основі проведеного аналізу ми з’ясували, що існує проблематика розуміння плюралізму наукових підходів самої методології як предмета науко- вих пошуків. Оскільки Україна взяла вектор на Європу, украй важливим є прагнення до впорядкованості в зако- номірностях та особливості становлення, розвитку різних типів права, а також правового регулювання поліцей- ської діяльності. Для встановлення і визначення закономірностей розвитку правового регулювання поліцейської діяльності та правового регулювання поліцейської діяльності в державах континентальної Європи доцільним варто вважати компаративний метод дослідження. Саме за допомогою нього ми зможемо встановити закономірності роз- витку шляхом виявлення спільного і відмінного під час вивчення порівнюваних правових систем, засвоїти досвід зарубіжних країн і запровадити позитивний досвіт у правовому регулюванні поліцейської діяльності.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

Олександр Фесенко

кандидат юридичних наук, докторант
Науково-дослідний інститут публічного права

ORCID ID: 0000-0002-3279-484X

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що адміністративно-правовий захист прав інвесторів, так само як і всього правового механізму захисту інвестицій, зумовлює необхідність розгляду взаємозв’язку адміністра- тивних та фінансових норм інвестиційного законодавства, у тому числі норм, регулюючих захист прав інвесторів в різних державах світу. Справа в тому, що проблеми адміністративно-правової та фінансово-правової регламен- тації інвестиційних відносин не є виключно українськими. Оцінка причин такого становища та вивчення світо- вого досвіду країн, які вдало вирішують поставлені проблеми, надасть змогу аналізувати інвестиційну діяльність країн та залучити їх досвід. У статті робиться аналіз та узагальнення зарубіжного досвіду адміністративно-пра- вового захисту інвестицій та можливості його використання в Україні. Акцентовано увагу на тому, що механізм правового регулювання захисту інвестицій в зарубіжних країнах, функціонування системи виконавчих органів, що здійснюють захист інвесторів, відрізняються різноманітністю. Зарубіжний досвід щодо захисту інвестицій розглядається на прикладі Китаю та США. З’ясовано, що практика зарубіжного законодавства також показує, що інституційний підхід до інвестування дано в більш однозначній формі, і основну увагу приділено опису кон- кретного механізму дії пільг, що дозволяє врахувати і виключити прогалини в правовому регулюванні механізму захисту прав інвесторів. Складність встановлення дієвої моделі захисту прав інвесторів полягає в розосеред- женості його нормативного матеріалу. На даний момент гостро потребують систематизації нормативні акти про інвестиції та порядку їх державної підтримки. Зроблено висновок про існування значної кількості регулятор- них норм, що обмежують доступ іноземного капіталу на свої ринки, особливо, якщо це стосується стратегічних активів, інвесторів з державною участю, а також поглиблене осмислення адміністративної процедури розгляду іноземних інвестицій на предмет загроз національній безпеці, і розуміння (можливо, і законодавче закріплення) створення системи розгляду таких інвестицій з уточнення суб’єктів, завдань та критеріїв оцінки.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що адміністративно-правовий захист прав інвесторів, так само як і всього правового механізму захисту інвестицій, зумовлює необхідність розгляду взаємозв’язку адміністра- тивних та фінансових норм інвестиційного законодавства, у тому числі норм, регулюючих захист прав інвесторів в різних державах світу. Справа в тому, що проблеми адміністративно-правової та фінансово-правової регламен- тації інвестиційних відносин не є виключно українськими. Оцінка причин такого становища та вивчення світо- вого досвіду країн, які вдало вирішують поставлені проблеми, надасть змогу аналізувати інвестиційну діяльність країн та залучити їх досвід. У статті робиться аналіз та узагальнення зарубіжного досвіду адміністративно-пра- вового захисту інвестицій та можливості його використання в Україні. Акцентовано увагу на тому, що механізм правового регулювання захисту інвестицій в зарубіжних країнах, функціонування системи виконавчих органів, що здійснюють захист інвесторів, відрізняються різноманітністю. Зарубіжний досвід щодо захисту інвестицій розглядається на прикладі Китаю та США. З’ясовано, що практика зарубіжного законодавства також показує, що інституційний підхід до інвестування дано в більш однозначній формі, і основну увагу приділено опису кон- кретного механізму дії пільг, що дозволяє врахувати і виключити прогалини в правовому регулюванні механізму захисту прав інвесторів. Складність встановлення дієвої моделі захисту прав інвесторів полягає в розосеред- женості його нормативного матеріалу. На даний момент гостро потребують систематизації нормативні акти про інвестиції та порядку їх державної підтримки. Зроблено висновок про існування значної кількості регулятор- них норм, що обмежують доступ іноземного капіталу на свої ринки, особливо, якщо це стосується стратегічних активів, інвесторів з державною участю, а також поглиблене осмислення адміністративної процедури розгляду іноземних інвестицій на предмет загроз національній безпеці, і розуміння (можливо, і законодавче закріплення) створення системи розгляду таких інвестицій з уточнення суб’єктів, завдань та критеріїв оцінки.

ВНУТРІШНЯ СИСТЕМА РОЗВ’ЯЗАННЯ ТРУДОВИХ СУПЕРЕЧОК ОРГАНІЗАЦІЇ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО ДОГОВОРУ

Павло Фомін

аспірант кафедри міжнародного і європейського права юридичного факультету
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1951-9860

Anotation. У статті проаналізовано положення статутних і внутрішніх актів (Положення про цивільний пер- сонал, додатки до нього тощо) Організації Північноатлантичного договору щодо захисту трудових прав ниніш- ніх або колишніх співробітників персоналу Організації. Встановлено, що за підсумками реформи внутрішньої судової системи НАТО було внесено низку змін до процедури перегляду адміністративних рішень, що можуть порушувати права співробітників, закріплених в умовах їх призначення або Положеннях про цивільний персо- нал. Зокрема, вказано, що система розв’язання трудових суперечок є дворівневою; заявникам надано можли- вість розв’язати спір шляхом звернення до неформального рівня, представленого процедурою адміністративного перегляду, посередництвом та можливістю подачі скарги та Адміністративного трибуналу, який функціонує як внутрішній судовий орган. Акцентовано увагу на тому, що процедура розв’язання спору в межах неформального рівня є незалежною, добровільною конфіденційною й неупередженою.
Keywords: У статті проаналізовано положення статутних і внутрішніх актів (Положення про цивільний пер- сонал, додатки до нього тощо) Організації Північноатлантичного договору щодо захисту трудових прав ниніш- ніх або колишніх співробітників персоналу Організації. Встановлено, що за підсумками реформи внутрішньої судової системи НАТО було внесено низку змін до процедури перегляду адміністративних рішень, що можуть порушувати права співробітників, закріплених в умовах їх призначення або Положеннях про цивільний персо- нал. Зокрема, вказано, що система розв’язання трудових суперечок є дворівневою; заявникам надано можли- вість розв’язати спір шляхом звернення до неформального рівня, представленого процедурою адміністративного перегляду, посередництвом та можливістю подачі скарги та Адміністративного трибуналу, який функціонує як внутрішній судовий орган. Акцентовано увагу на тому, що процедура розв’язання спору в межах неформального рівня є незалежною, добровільною конфіденційною й неупередженою.

ДОКТРИНА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Тетяна Харитонова, Христина Григор’єва

Тетяна Харитонова. Доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)
Христина Григор’єва. Доктор юридичних наук, доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7998-5089, ORCID ID: 0000-0001-7659-2178

Anotation. Стаття присвячена виявленню сучасних тенденцій розвитку доктрини правового регулювання аль- тернативної енергетики в Україні. Для виконання поставлених завдань було використано філософські (загально- наукові) та окремі наукові методи пізнання, зокрема метод системно-структурного аналізу, історичний, порівняль- но-правовий методи, методи тлумачення правових норм, логіко-структурний та інші наукові методи дослідження правових явищ. Виявлено основні особливості розвитку наукової думки у сфері правового регулювання альтер- нативної енергетики в Україні, серед яких: 1) у методологічному аспекті – гострий брак науково-методологічних розробок; 2) у термінологічному аспекті – досить короткий строк здійснення наукових досліджень у цьому напря- мі (обмежується періодом незалежності України); 3) у змістовному аспекті – а) концентрація уваги на гармоніза- ції із законодавством ЄС; б) значна питома вага порівняльно-правових наукових досліджень; в) значна кількість за своєю суттю неправових досліджень, спрямованих на доведення необхідності і доцільності переходу до альтернативної енергетики; г) галузева фрагментарність. Виявлено основні тенденції у розвитку сучасної правової науки, яка займається дослідженням альтернативної енергетики, а саме: а) тенденція до активізації наукових досліджень у цьому напрямі; б) тенденція до євроінтеграційного перетворення. За результатами проведеного аналізу можна констатувати, що вітчизняна доктрина правового регулювання альтернативної енергетики в Україні знаходиться на початковому етапі становлення.
Keywords: Стаття присвячена виявленню сучасних тенденцій розвитку доктрини правового регулювання аль- тернативної енергетики в Україні. Для виконання поставлених завдань було використано філософські (загально- наукові) та окремі наукові методи пізнання, зокрема метод системно-структурного аналізу, історичний, порівняль- но-правовий методи, методи тлумачення правових норм, логіко-структурний та інші наукові методи дослідження правових явищ. Виявлено основні особливості розвитку наукової думки у сфері правового регулювання альтер- нативної енергетики в Україні, серед яких: 1) у методологічному аспекті – гострий брак науково-методологічних розробок; 2) у термінологічному аспекті – досить короткий строк здійснення наукових досліджень у цьому напря- мі (обмежується періодом незалежності України); 3) у змістовному аспекті – а) концентрація уваги на гармоніза- ції із законодавством ЄС; б) значна питома вага порівняльно-правових наукових досліджень; в) значна кількість за своєю суттю неправових досліджень, спрямованих на доведення необхідності і доцільності переходу до альтернативної енергетики; г) галузева фрагментарність. Виявлено основні тенденції у розвитку сучасної правової науки, яка займається дослідженням альтернативної енергетики, а саме: а) тенденція до активізації наукових досліджень у цьому напрямі; б) тенденція до євроінтеграційного перетворення. За результатами проведеного аналізу можна констатувати, що вітчизняна доктрина правового регулювання альтернативної енергетики в Україні знаходиться на початковому етапі становлення.

АНАЛІЗ СТАНУ НАУКОВОГО РОЗРОБЛЕННЯ ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ І ЗВІЛЬНЕНИХ

Ігор Чалий

суддя
Другий апеляційний адміністративний суд (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4185-2472

Anotation. Статтю присвячено питанню соціальної реабілітації засуджених і звільнених від відбування пока- рання осіб як засобу запобігання злочинності. Проаналізовано думки вчених щодо визначення терміна «реабілі- тація» в різних галузях науки та практики, зокрема у праві, медицині, психології, соціології та педагогіці. Також було досліджено структуру, види та способи здійснення реабілітації. Особливу увагу зосереджено на тенденції необхідності забезпечення реабілітації засуджених як у міжнарод- ному просторі, так і на теренах України. Зазначено основні компоненти реабілітації, спрямовані на пристосуван- ня людини до наявних умов життєдіяльності та їх адаптацію в суспільстві. У статті здійснено стислий огляд міжнародно-правових актів і відповідного національного законодавства у сфері реабілітації засуджених. Запропоновано шляхи вдосконалення реабілітаційних заходів залежно від їх природи та сутності.
Keywords: Статтю присвячено питанню соціальної реабілітації засуджених і звільнених від відбування пока- рання осіб як засобу запобігання злочинності. Проаналізовано думки вчених щодо визначення терміна «реабілі- тація» в різних галузях науки та практики, зокрема у праві, медицині, психології, соціології та педагогіці. Також було досліджено структуру, види та способи здійснення реабілітації. Особливу увагу зосереджено на тенденції необхідності забезпечення реабілітації засуджених як у міжнарод- ному просторі, так і на теренах України. Зазначено основні компоненти реабілітації, спрямовані на пристосуван- ня людини до наявних умов життєдіяльності та їх адаптацію в суспільстві. У статті здійснено стислий огляд міжнародно-правових актів і відповідного національного законодавства у сфері реабілітації засуджених. Запропоновано шляхи вдосконалення реабілітаційних заходів залежно від їх природи та сутності.

СПІЛЬНІ ТА ВІДМІННІ ОЗНАКИ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ ПЛАТЕЖУ

Чаплян Сергій

аспірант кафедри господарського права
Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1765-1323

Anotation. Статтю присвячено дослідженню характерних ознак електронних засобів платежу, насамперед електронних грошей і віртуальних валют. Незважаючи на велику кількість досліджень емісії та обігу зазначених об’єктів, майже всі вони стосуються лише окремих складників структури електронних засобів платежу – крип- товалют, електронних грошей тощо, не приділяючи уваги комплексному підходу до аналізу множинності цих засобів. У результаті в наукових джерелах відсутнє цілісне уявлення про електронні засоби платежу як сукупність специфічних об’єктів, що існують в електронній формі й паралельно з грошима використовуються для здійснення платежів. Крім того, відсутнє розуміння, які об’єкти належать до вказаної сукупності. У статті на основні аналізу ключових характеристик електронних грошей і віртуальних валют, їх правової природи та правового режиму в обігу проведено узагальнення спільних та відмінних ознак цих об’єктів і зроблено висновок про наявність достатніх підстав для їх комплексного нормативно-правового регулювання. Отримані результати як дають під- стави для подальшого спільного дослідження цих правових інститутів, так і закладають напрям для розроблення відповідних нормативно-правових актів щодо регулювання емісії та обігу зазначених об’єктів.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню характерних ознак електронних засобів платежу, насамперед електронних грошей і віртуальних валют. Незважаючи на велику кількість досліджень емісії та обігу зазначених об’єктів, майже всі вони стосуються лише окремих складників структури електронних засобів платежу – крип- товалют, електронних грошей тощо, не приділяючи уваги комплексному підходу до аналізу множинності цих засобів. У результаті в наукових джерелах відсутнє цілісне уявлення про електронні засоби платежу як сукупність специфічних об’єктів, що існують в електронній формі й паралельно з грошима використовуються для здійснення платежів. Крім того, відсутнє розуміння, які об’єкти належать до вказаної сукупності. У статті на основні аналізу ключових характеристик електронних грошей і віртуальних валют, їх правової природи та правового режиму в обігу проведено узагальнення спільних та відмінних ознак цих об’єктів і зроблено висновок про наявність достатніх підстав для їх комплексного нормативно-правового регулювання. Отримані результати як дають під- стави для подальшого спільного дослідження цих правових інститутів, так і закладають напрям для розроблення відповідних нормативно-правових актів щодо регулювання емісії та обігу зазначених об’єктів.

ВИДИ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Сергій Чванкін

кандидат юридичних наук, доцент, голова Асоціації слідчих суддів України, голова
Київський районний суд м. Одеси (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9800-854Х

Anotation. У науковій статті охарактеризовано види електронних доказів, закріплені у цивільному процесу- альному законодавстві. Розкрито зміст електронного документа як вид електронного доказу. Досліджено питання віднесення вебсайту та вебсторінок до доказів у цивільному процесі. Охарактеризовано електронне повідомлення як вид електронного доказу, висвітлені теоретичні та практичні аспекти визнання його як допустимого доказу під час здійснення судочинства у цивільній справі. Розкрито зміст метаданих та баз даних як самостійний різновид електронного доказу, визначено їх значення в процесі доказування. Здійснено класифікацію електронних доказів за джерелом їх отримання, за формою вираження (відтворення) доказової інформації, яка може бути сприйнята людиною, та за характером змісту електронних доказів. Проаналізовано значення класифікації електронних дока- зів для встановлення процесуальних особливостей їх збирання, дослідження та оцінки.
Keywords: У науковій статті охарактеризовано види електронних доказів, закріплені у цивільному процесу- альному законодавстві. Розкрито зміст електронного документа як вид електронного доказу. Досліджено питання віднесення вебсайту та вебсторінок до доказів у цивільному процесі. Охарактеризовано електронне повідомлення як вид електронного доказу, висвітлені теоретичні та практичні аспекти визнання його як допустимого доказу під час здійснення судочинства у цивільній справі. Розкрито зміст метаданих та баз даних як самостійний різновид електронного доказу, визначено їх значення в процесі доказування. Здійснено класифікацію електронних доказів за джерелом їх отримання, за формою вираження (відтворення) доказової інформації, яка може бути сприйнята людиною, та за характером змісту електронних доказів. Проаналізовано значення класифікації електронних дока- зів для встановлення процесуальних особливостей їх збирання, дослідження та оцінки.

НОРМИ-ПРЕЗУМПЦІЇ СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Віталій Чернега

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри підприємницького та корпоративного права
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9118-6562

Anotation. Стаття присвячується нормам-презумпціям сімейного права України. У роботі застосовуються як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні методи наукового пізнання, зокрема: формально-логічний – під час розробки дефініції «норми-презумпції сімейного права», дослідження аналітичних матеріалів, окремих науко- вих положень; системно-функціональний – для формування системи презумпцій в сімейному праві, а також для визначення місця та значення норм-презумпцій сімейного права в механізмі правового регулювання сімейних відносин; логіко-семантичний – сприяє уточненню понятійно-категоріального апарату за предметом досліджен- ня; технічно-юридичний – для моделювання пропозицій щодо вдосконалення сімейного законодавства України. У науковій праці надається авторське бачення поняття норм-презумпцій сімейного права, а також здійснюється спроба оновлення системи презумпцій у сімейному праві України. Доводиться, що в Сімейному кодексі України доцільно закріпити такі презумпції: правозгідності сімейно-правового договору, правозгідності правозгідності сімейно-правової домовленості, правозгідності удочеріння і правозгідності усиновлення.
Keywords: Стаття присвячується нормам-презумпціям сімейного права України. У роботі застосовуються як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні методи наукового пізнання, зокрема: формально-логічний – під час розробки дефініції «норми-презумпції сімейного права», дослідження аналітичних матеріалів, окремих науко- вих положень; системно-функціональний – для формування системи презумпцій в сімейному праві, а також для визначення місця та значення норм-презумпцій сімейного права в механізмі правового регулювання сімейних відносин; логіко-семантичний – сприяє уточненню понятійно-категоріального апарату за предметом досліджен- ня; технічно-юридичний – для моделювання пропозицій щодо вдосконалення сімейного законодавства України. У науковій праці надається авторське бачення поняття норм-презумпцій сімейного права, а також здійснюється спроба оновлення системи презумпцій у сімейному праві України. Доводиться, що в Сімейному кодексі України доцільно закріпити такі презумпції: правозгідності сімейно-правового договору, правозгідності правозгідності сімейно-правової домовленості, правозгідності удочеріння і правозгідності усиновлення.

АНАЛІЗ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ОПЕРАТИВНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ, ЛІНІЙ РОБОТИ, ЗАКРІПЛЕНИХ ОБ’ЄКТІВ ТА ТЕРИТОРІЙ

Сергій Чиж

кандидат юридичних наук, докторант
Харківський національний університет внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4296-3246

Anotation. У статті здійснено аналіз дисертаційних досліджень на здобуття наукового ступеня доктора юри- дичних наук, в яких розглядалися питання оперативного обслуговування підрозділами кримінальної поліції галу- зей економіки, ліній роботи, закріплених об’єктів та територій. Встановлено методологічні підходи, які викорис- товувалися авторами для вирішення поставлених перед їх дослідженням задач.
Keywords: У статті здійснено аналіз дисертаційних досліджень на здобуття наукового ступеня доктора юри- дичних наук, в яких розглядалися питання оперативного обслуговування підрозділами кримінальної поліції галу- зей економіки, ліній роботи, закріплених об’єктів та територій. Встановлено методологічні підходи, які викорис- товувалися авторами для вирішення поставлених перед їх дослідженням задач.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПРОТИДІЇ ОБІГУ ПОРНОГРАФІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ МЕРЕЖЕЮ ІНТЕРНЕТ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОПЕРАТИВНИХ ТА СЛІДЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Альона Шраго

ад’юнкт кафедри оперативно-розшукової діяльності
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2375-8231

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що широкий розголос численних фактів розпусних дій, скоєних під час використання мережі Інтернет, великий суспільний резонанс і підвищена увага міжнародної спільно- ти змусили державу визнати існування проблеми web-порнографії. Розповсюдження порнографії, що здійсню- ється мережею Інтернет, гарантує розповсюджувачу та споживачеві анонімність, відносну доступність способів її оприлюднення та отримання. Широкий попит на злочинну продукцію ускладнює пошук розповсюджувачів та реалізаторів такої продукції, особливо серед іноземців. У роботі проаналізовано окремі положення міжнарод- ного та вітчизняного законодавства щодо протидії кіберзлочинності та порнографії. Наголошено на необхідності розробки актуального спеціалізованого програмного та апаратного забезпечення для провадження оперативно- розшукової діяльності в кіберпросторі із використанням міжнародного досвіду. Визначено пріоритетні напрямки протидії підрозділами Національної поліції України проявам збуту та розповсюдження порнографічних предметів у Інтернет. Зроблено висновок про необхідність: 1) розробки актуального спеціалізованого програмного та апа- ратного забезпечення для провадження оперативно-розшукової діяльності в кіберпросторі із використанням між- народного досвіду; 2) удосконалення системи інформаційно-аналітичного забезпечення (створення Єдиної інфор- маційно-аналітичної системи правоохоронних органів із підсистемами за напрямами, у тому числі з окремим блоком для підрозділів боротьби з кіберзлочинністю); 3) внесення змін до КПК та інших нормативно-правових актів у сфері протидії кіберзлочинам на державному рівні; 4) розробки на міжнародному рівні та імплементація в національне законодавство процесуальних стандартів, що дозволяють ефективно розслідувати злочини в гло- бальних інформаційних мережах, отримувати, досліджувати і представляти електронні докази з урахуванням транскордонної проблеми; 5) налагодження співробітництво правоохоронних органів при розслідуванні кіберз- лочинів на оперативному рівні; 6) вдосконалення механізмів долучення до матеріалів та використання у кримі- нальних провадженнях електронних доказів за цією категорією кримінальних проваджень; 7) зобов’язання ком- паній зберігати резервні копії електронних даних для підвищення ефективності розслідування таких злочинів; 9) полегшення доступу правоохоронних органів до електронних банків даних.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що широкий розголос численних фактів розпусних дій, скоєних під час використання мережі Інтернет, великий суспільний резонанс і підвищена увага міжнародної спільно- ти змусили державу визнати існування проблеми web-порнографії. Розповсюдження порнографії, що здійсню- ється мережею Інтернет, гарантує розповсюджувачу та споживачеві анонімність, відносну доступність способів її оприлюднення та отримання. Широкий попит на злочинну продукцію ускладнює пошук розповсюджувачів та реалізаторів такої продукції, особливо серед іноземців. У роботі проаналізовано окремі положення міжнарод- ного та вітчизняного законодавства щодо протидії кіберзлочинності та порнографії. Наголошено на необхідності розробки актуального спеціалізованого програмного та апаратного забезпечення для провадження оперативно- розшукової діяльності в кіберпросторі із використанням міжнародного досвіду. Визначено пріоритетні напрямки протидії підрозділами Національної поліції України проявам збуту та розповсюдження порнографічних предметів у Інтернет. Зроблено висновок про необхідність: 1) розробки актуального спеціалізованого програмного та апа- ратного забезпечення для провадження оперативно-розшукової діяльності в кіберпросторі із використанням між- народного досвіду; 2) удосконалення системи інформаційно-аналітичного забезпечення (створення Єдиної інфор- маційно-аналітичної системи правоохоронних органів із підсистемами за напрямами, у тому числі з окремим блоком для підрозділів боротьби з кіберзлочинністю); 3) внесення змін до КПК та інших нормативно-правових актів у сфері протидії кіберзлочинам на державному рівні; 4) розробки на міжнародному рівні та імплементація в національне законодавство процесуальних стандартів, що дозволяють ефективно розслідувати злочини в гло- бальних інформаційних мережах, отримувати, досліджувати і представляти електронні докази з урахуванням транскордонної проблеми; 5) налагодження співробітництво правоохоронних органів при розслідуванні кіберз- лочинів на оперативному рівні; 6) вдосконалення механізмів долучення до матеріалів та використання у кримі- нальних провадженнях електронних доказів за цією категорією кримінальних проваджень; 7) зобов’язання ком- паній зберігати резервні копії електронних даних для підвищення ефективності розслідування таких злочинів; 9) полегшення доступу правоохоронних органів до електронних банків даних.

КЛАСИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИХ НАСЛІДКІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

Ірина Щербініна

аспірант кафедри кримінального права № 2
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6376-3951

Anotation. Стаття присвячена дослідженню актуальних проблем класифікації суспільно небезпечних наслідків кримінального правопорушення. Особлива увага автором звертається на необхідність вироблення наукою повної, точної та універсальної системи класифікації суспільно небезпечних наслідків, яка б обов’язково відповідала принципу науковості та правилам формальної логіки. Встановлено, що при відборі класифікаційних критеріїв для поділу суспільно небезпечних наслідків кримінального правопорушення на види необхідно керуватися най- більш істотними та універсальними ознаками, які б надали змогу поділити усю сукупність суспільно небезпечних наслідків за тими чи іншими суттєвими критеріями. Автором були розглянуті різні підходи та критерії класифі- кацій суспільно небезпечних наслідків, запропоновані вітчизняними та закордонними вченими-криміналістами. Встановлено, що не усі критерії поділу можна вважати такими, що розкривають реальні, сутнісні характеристики дослідженого явища. На підставі глибокого аналізу законодавчих та доктринальних положень автором запропо- нована вдосконалена система поділу суспільно небезпечних наслідків кримінального правопорушення, що здатна більш повно, об’єктивно розкрити найважливіші якісні та кількісні характеристики досліджуваного явища та про- демонструвати співвідношення суспільно небезпечних наслідків з об’єктами кримінального правопорушення.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню актуальних проблем класифікації суспільно небезпечних наслідків кримінального правопорушення. Особлива увага автором звертається на необхідність вироблення наукою повної, точної та універсальної системи класифікації суспільно небезпечних наслідків, яка б обов’язково відповідала принципу науковості та правилам формальної логіки. Встановлено, що при відборі класифікаційних критеріїв для поділу суспільно небезпечних наслідків кримінального правопорушення на види необхідно керуватися най- більш істотними та універсальними ознаками, які б надали змогу поділити усю сукупність суспільно небезпечних наслідків за тими чи іншими суттєвими критеріями. Автором були розглянуті різні підходи та критерії класифі- кацій суспільно небезпечних наслідків, запропоновані вітчизняними та закордонними вченими-криміналістами. Встановлено, що не усі критерії поділу можна вважати такими, що розкривають реальні, сутнісні характеристики дослідженого явища. На підставі глибокого аналізу законодавчих та доктринальних положень автором запропо- нована вдосконалена система поділу суспільно небезпечних наслідків кримінального правопорушення, що здатна більш повно, об’єктивно розкрити найважливіші якісні та кількісні характеристики досліджуваного явища та про- демонструвати співвідношення суспільно небезпечних наслідків з об’єктами кримінального правопорушення.