Журнал №7 (35) vol. 2 / 2020|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ТЕОРЕТИЧНІ ТА НОРМАТИВНІ ОСНОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ РАННЬОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ

Світлана Литовченко

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу освіти дітей з порушеннями слуху
Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0001-4667

Anotation. У статті проаналізовано стан та особливості раннього втручання для дітей із порушеннями слуху, визначено етапи й організаційні форми здійснення ранньої допомоги, умови ефективності її застосування. У про- цесі дослідження уточнено сутність поняття «раннє втручання щодо дітей з порушеннями слуху» як міждисциплінарну сімейно-центровану систему допомоги дітям раннього віку з порушеннями (ризиками порушень) слуху, що передбачає ранній скринінг слуху, аудіологічну діагностику, слухопротезування, реалізацію індивідуальної програми підтримки та спрямована на покращення розвитку дитини (насамперед комунікації), підвищення якос- ті життя родини. Враховуючи специфіку порушення, застосовування технології раннього втручання передбачає варіативність моделей надання послуги (вибір основного засобу комунікації, методу слухопротезування, освіт- нього маршруту). Важливим є вивчення міжнародної практики, досвіду країн, які мають тривалу історію та значні успіхи щодо ранньої допомоги дітям з особливими освітніми потребами.
Keywords: У статті проаналізовано стан та особливості раннього втручання для дітей із порушеннями слуху, визначено етапи й організаційні форми здійснення ранньої допомоги, умови ефективності її застосування. У про- цесі дослідження уточнено сутність поняття «раннє втручання щодо дітей з порушеннями слуху» як міждисциплінарну сімейно-центровану систему допомоги дітям раннього віку з порушеннями (ризиками порушень) слуху, що передбачає ранній скринінг слуху, аудіологічну діагностику, слухопротезування, реалізацію індивідуальної програми підтримки та спрямована на покращення розвитку дитини (насамперед комунікації), підвищення якос- ті життя родини. Враховуючи специфіку порушення, застосовування технології раннього втручання передбачає варіативність моделей надання послуги (вибір основного засобу комунікації, методу слухопротезування, освіт- нього маршруту). Важливим є вивчення міжнародної практики, досвіду країн, які мають тривалу історію та значні успіхи щодо ранньої допомоги дітям з особливими освітніми потребами.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ ТА УКРАЇНИ

Олександра Назаренко

аспірантка кафедри теорії та історії педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна), старший викладач кафедри іноземних мов та міжкультурних комунікацій
Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6352-6411

Anotation. У статті автором проаналізовано базові документи, які регулюють сферу вищої освіти, – Закон «Про вищу освіту» Республіки Корея та аналогічний український Закон, викладено організаційно-правові, фінан- сові й управлінські засади функціонування системи вищої освіти обох країн. Зіставлено й виокремлено спільні й відмінні риси, які формують політику у сфері вищої освіти, на основі чого створено порівняльну таблицю. З’ясовано й перелічено основні елементи, що утворюють систему вищої освіти відповідно до законодавчих документів. Розглянуто основні типи навчальних закладів, цілі й завдання їх функціонування. Також у межах статті велику увагу приділено питанню освітнього процесу й структурі навчального року. Виділено й проаналізо- вано провідні форми навчання, а також форми організації навчального процесу. Досить широко окреслено питан- ня про учасників освітнього процесу. Викладено права й обов’язки всіх суб’єктів освітнього процесу вищої осві- ти. Представлено градацію викладачів у системі вищої освіти й механізм роботи. Розглянуто питання навчальних кредитів, порядку перезарахування окремих компонентів освітньої програми, а також інших питань, які пов’язані з навчанням студентів у закладах вищої освіти. Порушено питання рівнів вищої освіти й особливостей навчання на кожному з них. Окремий пункт дослідження присвячено фінансуванню закладів вищої освіти. Описано механізм фінансуван- ня, розробку плану для субсидіювання закладів вищої освіти. Зазначено відповідальний орган за розробку стра- тегічних планів фінансування, збору й опрацювання статистичних даних і представлення готового звіту. Окрес- лена функція керівника закладу вищої освіти як ключового елемента в здійсненні управлінської, організаторської та господарської діяльності в ньому. Розглянуто питання якості вищої освіти, державних колегіальних органів, які опікуються цим питанням, окреслено їх функції та задачі.
Keywords: У статті автором проаналізовано базові документи, які регулюють сферу вищої освіти, – Закон «Про вищу освіту» Республіки Корея та аналогічний український Закон, викладено організаційно-правові, фінан- сові й управлінські засади функціонування системи вищої освіти обох країн. Зіставлено й виокремлено спільні й відмінні риси, які формують політику у сфері вищої освіти, на основі чого створено порівняльну таблицю. З’ясовано й перелічено основні елементи, що утворюють систему вищої освіти відповідно до законодавчих документів. Розглянуто основні типи навчальних закладів, цілі й завдання їх функціонування. Також у межах статті велику увагу приділено питанню освітнього процесу й структурі навчального року. Виділено й проаналізо- вано провідні форми навчання, а також форми організації навчального процесу. Досить широко окреслено питан- ня про учасників освітнього процесу. Викладено права й обов’язки всіх суб’єктів освітнього процесу вищої осві- ти. Представлено градацію викладачів у системі вищої освіти й механізм роботи. Розглянуто питання навчальних кредитів, порядку перезарахування окремих компонентів освітньої програми, а також інших питань, які пов’язані з навчанням студентів у закладах вищої освіти. Порушено питання рівнів вищої освіти й особливостей навчання на кожному з них. Окремий пункт дослідження присвячено фінансуванню закладів вищої освіти. Описано механізм фінансуван- ня, розробку плану для субсидіювання закладів вищої освіти. Зазначено відповідальний орган за розробку стра- тегічних планів фінансування, збору й опрацювання статистичних даних і представлення готового звіту. Окрес- лена функція керівника закладу вищої освіти як ключового елемента в здійсненні управлінської, організаторської та господарської діяльності в ньому. Розглянуто питання якості вищої освіти, державних колегіальних органів, які опікуються цим питанням, окреслено їх функції та задачі.

МІЖКУЛЬТУРНІ ПРАГМАТИЧНІ ПОМИЛКИ МІЖ МОВАМИ ЕТИКЕТУ В КИТАЙСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Сюн Юйсян

аспірант
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9940-2987

Anotation. Ця стаття наводить історію досліджень міжкультурної комунікації в Китаї та англомовних країнах із 1980-х до 1990-х років та досліджує деякі прагматичні помилки китайців у використанні англійської мови ети- кету. У головному розділі статті автор спочатку перелічує принципи англійських термінів етикету, а потім порів- нює деякі буденні розмови китайців і англійців, щоб спробувати проаналізувати причини прагматичних помилок. Основними методами дослідження цієї статті є метод документації та метод дослідження, зокрема й аналіз тексту та порівняльні дослідження. Методом логічного аргументу є індукція. Через цю статтю ми побачимо, що для вдосконалення навичок спілкування та більш коректного вираження думок потрібно не лише навчитися пра- вильному вживанню слів етикету в мові, а й зрозуміти культурні відмінності між двома мовами.
Keywords: Ця стаття наводить історію досліджень міжкультурної комунікації в Китаї та англомовних країнах із 1980-х до 1990-х років та досліджує деякі прагматичні помилки китайців у використанні англійської мови ети- кету. У головному розділі статті автор спочатку перелічує принципи англійських термінів етикету, а потім порів- нює деякі буденні розмови китайців і англійців, щоб спробувати проаналізувати причини прагматичних помилок. Основними методами дослідження цієї статті є метод документації та метод дослідження, зокрема й аналіз тексту та порівняльні дослідження. Методом логічного аргументу є індукція. Через цю статтю ми побачимо, що для вдосконалення навичок спілкування та більш коректного вираження думок потрібно не лише навчитися пра- вильному вживанню слів етикету в мові, а й зрозуміти культурні відмінності між двома мовами.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЛІНГВОДИДАКТИКИ ЯК САМОСТІЙНОЇ ГАЛУЗІ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ

Олександр Хоменко

доктор педагогічних наук, професор кафедри англійської мови факультету перекладачів
Київського національного лінгвістичного університету (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2539-837X

Anotation. Актуальність статті зумовлюється необхідністю розроблення теоретико-методологічного підґрун- тя вітчизняної професійної лінгводидактики на основі міждисциплінарної інтеграції. Мета статті – представити й обґрунтувати основні принципи сучасної вітчизняної професійної лінгводидактики як інструменту реалізації інноваційних педагогічних ідей у сфері професійної іншомовної підготовки. Для досягнення мети дослідження застосовувався комплекс методів, зокрема: аналіз, узагальнення, а також конкретизація і систематизація теоре- тичних знань. Аналізуються підходи до визначення номенклатури принципів та розкриття їхнього змісту. Акцен- тується необхідність урахування психолого-педагогічних закономірностей пізнавальної діяльності, конкретних цілей і умов реалізації професійної іншомовної підготовки, освітній простір вищого навчального закладу тощо. Наголошується, що принципи професійної лінгводидактики повинні бути релевантними сучасним умовам і осо- бливостям навчального процесу взагалі та процесу професійно орієнтованої іншомовної підготовки у вищій шко- лі України зокрема; стратегічній меті такої підготовки – формуванню професійної мовної особистості. Зазнача- ється, що представлені принципи сучасної вітчизняної професійної лінгводидактики відображають курс на якісне оновлення професійно орієнтованої іншомовної підготовки майбутніх фахівців, які б кваліфікаційно відповідали світовим стандартам; на проголошення професійно орієнтованої іншомовної підготовки рівноправною та рівно- цінною складовою частиною професійної підготовки фахівців.
Keywords: Актуальність статті зумовлюється необхідністю розроблення теоретико-методологічного підґрун- тя вітчизняної професійної лінгводидактики на основі міждисциплінарної інтеграції. Мета статті – представити й обґрунтувати основні принципи сучасної вітчизняної професійної лінгводидактики як інструменту реалізації інноваційних педагогічних ідей у сфері професійної іншомовної підготовки. Для досягнення мети дослідження застосовувався комплекс методів, зокрема: аналіз, узагальнення, а також конкретизація і систематизація теоре- тичних знань. Аналізуються підходи до визначення номенклатури принципів та розкриття їхнього змісту. Акцен- тується необхідність урахування психолого-педагогічних закономірностей пізнавальної діяльності, конкретних цілей і умов реалізації професійної іншомовної підготовки, освітній простір вищого навчального закладу тощо. Наголошується, що принципи професійної лінгводидактики повинні бути релевантними сучасним умовам і осо- бливостям навчального процесу взагалі та процесу професійно орієнтованої іншомовної підготовки у вищій шко- лі України зокрема; стратегічній меті такої підготовки – формуванню професійної мовної особистості. Зазнача- ється, що представлені принципи сучасної вітчизняної професійної лінгводидактики відображають курс на якісне оновлення професійно орієнтованої іншомовної підготовки майбутніх фахівців, які б кваліфікаційно відповідали світовим стандартам; на проголошення професійно орієнтованої іншомовної підготовки рівноправною та рівно- цінною складовою частиною професійної підготовки фахівців.

ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА КАНАДИ В КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ (1950–2010 РОКИ)

Оксана Хомич

аспірантка кафедри педагогіки та психології Київського університету імені Бориса Грінченка (Київ, Україна), учителька-методистка
НВК «Новопечерська школа» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3695-4618

Anotation. У статті розглядаються основні стратегії різнорівневої освітньої політики Канади щодо профе- сійної підготовки вчителів до роботи в початкових класах у відрізку історії 1950–2010-х років. Розкрито сутніс- ні характеристики регіонального рівня освітньої політики та її впливу на зрушення щодо організації, змістово- технологічного забезпечення процесу підготовки вчителів початкових класів у провінції Альберта. Встановлено зміцнення зв’язків між закладами освіти та суспільними цінностями в юрисдикції провінцій і державних інсти- туцій. З’ясовано вплив державного фінансування на розвиток форм підготовки вчителів, згідно з тогочасними пріоритетами державної освітньої політики. Відповідно до виокремлених і охарактеризованих нами в попередніх дослідженнях етапів виявлено, що до формування освітньої політики в контексті підготовки вчителів початко- вих класів долучалось експертне середовище, батьківські ради, місцеві громади й урядовці (провінцій). У лібе- ральних умовах тогочасного освітнього простору Канади відбулось становлення чартерних шкіл (charter schools), які були засновані вчителями, батьками чи громадськими об’єднаннями і діяли згідно зі статутом у співпраці з місцевим або національним органом влади. Встановлено, що освітня політика також стосувалася підготовки, набору та навчання педагогів. Досліджено стратегії інституційного регулювання підготовки вчителів до роботи в початкових класах, а саме: набір та навчання вчителів, освіта вчителів (початкова та безперервна), кар’єрний освітній розвиток, зайнятість та умови роботи, мотивація, заохочення та винагорода, стандарти вчителя, управ- ління школою. За результатами історико-педагогічного дослідження розкрита освітня політика урядів Канади у виокремлених хронологічних межах, спрямована на подолання відсутності професійних кадрів, домінування політико-економічного імперативу у формуванні державної освітньої політики, приватної сфери на засадах полі- культурності, урахування різноманітності та реструктуризації, демографічних змін.
Keywords: У статті розглядаються основні стратегії різнорівневої освітньої політики Канади щодо профе- сійної підготовки вчителів до роботи в початкових класах у відрізку історії 1950–2010-х років. Розкрито сутніс- ні характеристики регіонального рівня освітньої політики та її впливу на зрушення щодо організації, змістово- технологічного забезпечення процесу підготовки вчителів початкових класів у провінції Альберта. Встановлено зміцнення зв’язків між закладами освіти та суспільними цінностями в юрисдикції провінцій і державних інсти- туцій. З’ясовано вплив державного фінансування на розвиток форм підготовки вчителів, згідно з тогочасними пріоритетами державної освітньої політики. Відповідно до виокремлених і охарактеризованих нами в попередніх дослідженнях етапів виявлено, що до формування освітньої політики в контексті підготовки вчителів початко- вих класів долучалось експертне середовище, батьківські ради, місцеві громади й урядовці (провінцій). У лібе- ральних умовах тогочасного освітнього простору Канади відбулось становлення чартерних шкіл (charter schools), які були засновані вчителями, батьками чи громадськими об’єднаннями і діяли згідно зі статутом у співпраці з місцевим або національним органом влади. Встановлено, що освітня політика також стосувалася підготовки, набору та навчання педагогів. Досліджено стратегії інституційного регулювання підготовки вчителів до роботи в початкових класах, а саме: набір та навчання вчителів, освіта вчителів (початкова та безперервна), кар’єрний освітній розвиток, зайнятість та умови роботи, мотивація, заохочення та винагорода, стандарти вчителя, управ- ління школою. За результатами історико-педагогічного дослідження розкрита освітня політика урядів Канади у виокремлених хронологічних межах, спрямована на подолання відсутності професійних кадрів, домінування політико-економічного імперативу у формуванні державної освітньої політики, приватної сфери на засадах полі- культурності, урахування різноманітності та реструктуризації, демографічних змін.

МЕТОДИЧНА СИСТЕМА ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ Й ІНТЕЛЕКТУ

Олена Чеботарьова

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку
Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4560-3708

Anotation. У статті представлено основні результати експериментального дослідження щодо розроблення й упровадження в практику методичної системи трудового навчання учнів з комплексними порушеннями, у яких поєднуються рухові та інтелектуальні порушення розвитку. Автором презентовано педагогічний зміст методич- ної системи трудового навчання, складники й механізми її забезпечення, охарактеризовано етапи трудової під- готовки, показники успішності на кожному з них. Акцентується увага на сформованості трудової компетентності в учнів як на інтегрованому показнику, який відображає їхню здатність використовувати предметно-практичні знання, трудові вміння, навички в практичній життєдіяльності. Представлено компоненти трудової компетент- ності учнів із комплексними порушеннями розвитку, дані щодо їх сформованості за обраними показниками на основних етапах трудового навчання в школі. Охарактеризовано технологічний складник методичної системи – педагогічну технологію трудового навчання учнів, яка забезпечує оптимальну динаміку розвитку їхньої трудової діяльності в системі шкільного навчання.
Keywords: У статті представлено основні результати експериментального дослідження щодо розроблення й упровадження в практику методичної системи трудового навчання учнів з комплексними порушеннями, у яких поєднуються рухові та інтелектуальні порушення розвитку. Автором презентовано педагогічний зміст методич- ної системи трудового навчання, складники й механізми її забезпечення, охарактеризовано етапи трудової під- готовки, показники успішності на кожному з них. Акцентується увага на сформованості трудової компетентності в учнів як на інтегрованому показнику, який відображає їхню здатність використовувати предметно-практичні знання, трудові вміння, навички в практичній життєдіяльності. Представлено компоненти трудової компетент- ності учнів із комплексними порушеннями розвитку, дані щодо їх сформованості за обраними показниками на основних етапах трудового навчання в школі. Охарактеризовано технологічний складник методичної системи – педагогічну технологію трудового навчання учнів, яка забезпечує оптимальну динаміку розвитку їхньої трудової діяльності в системі шкільного навчання.

КВАЛІМЕТРИЧНА ОЦІНКА РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ НАВЧАЛЬНОЇ АВТОНОМІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Олена Чехратова, Олена Шарапова

Олена Чехратова, аспірантка кафедри педагогіки, іноземної філології та перекладу Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця (Харків, Україна)
Олена Шарапова, доцент кафедри педагогіки, іноземної філології та перекладу Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7022-2042, ORCID ID: 0000-0002-8397-7655

Anotation. У статті розглядається питання формування навчальної автономії майбутніх учителів іноземної мови. Досліджуються терміни «студентоцентроване навчання» та «навчальна автономія». Виділяються такі рівні автономії: нульовий рівень, груповий та індивідуальний рівні. Представлено кваліметричну модель формування навчальної автономії студентів – майбутніх учителів іноземних мов. Розглядаються фактори, що впливають на формування навчальної автономії, а також складники й основні елементи моделі. На основі використання ква- ліметричної моделі уточнюються рівні навчальної автономії. Використовувати таку моделі рекомендовано сту- дентам і викладачам для більш ефективної організації освітнього процесу. Передбачається, що така модель може допомогти в професійній підготовці майбутніх учителів іноземної мови. За допомогою кваліметричної моделі студент може контролювати власне навчання, аналізувати та коригувати індивідуальну траєкторію, досягати влас- них освітніх цілей. Представлено результати опитування, проведеного в Харківському національному педагогіч- ному університеті імені Г.С. Сковороди серед студентів 2 курсу, які навчаються за спеціальністю «Середня освіта (Мова і література (англійська))».
Keywords: У статті розглядається питання формування навчальної автономії майбутніх учителів іноземної мови. Досліджуються терміни «студентоцентроване навчання» та «навчальна автономія». Виділяються такі рівні автономії: нульовий рівень, груповий та індивідуальний рівні. Представлено кваліметричну модель формування навчальної автономії студентів – майбутніх учителів іноземних мов. Розглядаються фактори, що впливають на формування навчальної автономії, а також складники й основні елементи моделі. На основі використання ква- ліметричної моделі уточнюються рівні навчальної автономії. Використовувати таку моделі рекомендовано сту- дентам і викладачам для більш ефективної організації освітнього процесу. Передбачається, що така модель може допомогти в професійній підготовці майбутніх учителів іноземної мови. За допомогою кваліметричної моделі студент може контролювати власне навчання, аналізувати та коригувати індивідуальну траєкторію, досягати влас- них освітніх цілей. Представлено результати опитування, проведеного в Харківському національному педагогіч- ному університеті імені Г.С. Сковороди серед студентів 2 курсу, які навчаються за спеціальністю «Середня освіта (Мова і література (англійська))».

ЗМІСТ НАВЧАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Марина Шкода

аспірант факультету педагогічної та соціальної освіти
Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (Миколаїв, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6119-1056

Anotation. У статті проаналізовано вплив, що зростає, англійської мови в українському освітньому просторі, концептуально-правові засади формування та реалізації освітньої політики в галузі «Іноземні мови» на початко- вому етапі вивчення. Висвітлено й досліджено принципи Нової української школи, які ґрунтуються на Рекомен- даціях Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя. Окреслено компе- тентнісний потенціал освітньої галузі: здатність спілкуватися іноземними мовами, математична компетентність, компетентності в галузі природничих наук, техніки й технологій, інноваційність, екологічна компетентність, інформаційно-комунікаційна компетентність, навчання протягом життя, громадянські та соціальні компетентнос- ті, культурна компетентність, підприємливість і фінансова грамотність. Проведено порівняльний аналіз типових освітніх програм з іноземних мов для 1–4 класів загальної середньої освіти. Висвітлено переваги використання інтегрованого підходу до вивчення мови.
Keywords: У статті проаналізовано вплив, що зростає, англійської мови в українському освітньому просторі, концептуально-правові засади формування та реалізації освітньої політики в галузі «Іноземні мови» на початко- вому етапі вивчення. Висвітлено й досліджено принципи Нової української школи, які ґрунтуються на Рекомен- даціях Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя. Окреслено компе- тентнісний потенціал освітньої галузі: здатність спілкуватися іноземними мовами, математична компетентність, компетентності в галузі природничих наук, техніки й технологій, інноваційність, екологічна компетентність, інформаційно-комунікаційна компетентність, навчання протягом життя, громадянські та соціальні компетентнос- ті, культурна компетентність, підприємливість і фінансова грамотність. Проведено порівняльний аналіз типових освітніх програм з іноземних мов для 1–4 класів загальної середньої освіти. Висвітлено переваги використання інтегрованого підходу до вивчення мови.

ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Мирослава Шумило

аспірант кафедри педагогіки та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна), старший викладач кафедри латинської та іноземних мов
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2221-913X

Anotation. У статті представлено перспективи реформування вищої медичної освіти в Україні відповідно до європейських та американських стандартів. Основними завданнями, які повинні бути здійсненими до 2025 року, є покращити якість медичної освіти; оновити зміст освіти, базуючись на досягненнях сучасної медичної науки та доказової медицини. Тому нові стандарти освіти повинні бути розробленими, обговореними й офіційно затвер- дженими, беручи до уваги рекомендації Всесвітньої федерації медичної освіти. Метою реформ у вищій медичній освіті є створення уніфікованих критеріїв, методологій і систем контролю, а також взаємне визнання дипломів про вищу освіту і сприяння академічній мобільності студентів і викладачів. У 2017 році прийнято низку рефор- маторських законів, спрямованих на трансформування системи охорони здоров’я в Україні. Ці інновації підтвер- джують важливість підвищення вступних вимог до абітурієнтів вищих медичних навчальних закладів.
Keywords: У статті представлено перспективи реформування вищої медичної освіти в Україні відповідно до європейських та американських стандартів. Основними завданнями, які повинні бути здійсненими до 2025 року, є покращити якість медичної освіти; оновити зміст освіти, базуючись на досягненнях сучасної медичної науки та доказової медицини. Тому нові стандарти освіти повинні бути розробленими, обговореними й офіційно затвер- дженими, беручи до уваги рекомендації Всесвітньої федерації медичної освіти. Метою реформ у вищій медичній освіті є створення уніфікованих критеріїв, методологій і систем контролю, а також взаємне визнання дипломів про вищу освіту і сприяння академічній мобільності студентів і викладачів. У 2017 році прийнято низку рефор- маторських законів, спрямованих на трансформування системи охорони здоров’я в Україні. Ці інновації підтвер- джують важливість підвищення вступних вимог до абітурієнтів вищих медичних навчальних закладів.

АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ДО ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБАМИ ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Юе Ху

аспірантка факультету початкового навчання
Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9651-090X

Anotation. Стаття присвячена актуальній проблемі підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до дизайнерської діяльності засобами проектних технологій. Стрімка зміна соціокультурних умов як глобаль- ного, регіонального, так і національного рівнів зумовлює потребу відповідних зрушень у підготовці студентів у закладах вищої освіти, а отже, і необхідність уведення інноваційних підходів до побудови ефективної, цілісної системи навчання. Саме інноваційні процеси сприяють насамперед збереженню цінностей і водночас містять у собі відмову від усього застарілого, тим самим закладаючи основи соціальних змін. Через це постає нагальна необхідність вивчення й аналізу теоретичних засад проектних технологій у дизайнерській діяльності майбут- ніх учителів образотворчого мистецтва. У статті розкриваються нові вимоги до підготовки учителів образот- ворчого мистецтва, зумовлені реформуванням вітчизняної освіти. Розуміння понять «підготовка», «професійна підготовка», «підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва» уможливило здійснення розгляду сут- ності інноваційної педагогічної діяльності вчителя образотворчого мистецтва як цілісну систему формування загальнопедагогічних і спеціальних знань, умінь, навичок студентів, їхньої здатності до художньо-педагогічної діяльності. Розгляд понять «дизайнерська діяльність», «проектні технології» уможливив з’ясувати те, що дизайн є невід’ємним складником процесу проектування, під час використання проектних технологій активізується піз- навальна діяльність студентів, формуються вміння самостійно конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, підвищується мотивація до обраної сфери професійної діяльності.
Keywords: Стаття присвячена актуальній проблемі підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва до дизайнерської діяльності засобами проектних технологій. Стрімка зміна соціокультурних умов як глобаль- ного, регіонального, так і національного рівнів зумовлює потребу відповідних зрушень у підготовці студентів у закладах вищої освіти, а отже, і необхідність уведення інноваційних підходів до побудови ефективної, цілісної системи навчання. Саме інноваційні процеси сприяють насамперед збереженню цінностей і водночас містять у собі відмову від усього застарілого, тим самим закладаючи основи соціальних змін. Через це постає нагальна необхідність вивчення й аналізу теоретичних засад проектних технологій у дизайнерській діяльності майбут- ніх учителів образотворчого мистецтва. У статті розкриваються нові вимоги до підготовки учителів образот- ворчого мистецтва, зумовлені реформуванням вітчизняної освіти. Розуміння понять «підготовка», «професійна підготовка», «підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва» уможливило здійснення розгляду сут- ності інноваційної педагогічної діяльності вчителя образотворчого мистецтва як цілісну систему формування загальнопедагогічних і спеціальних знань, умінь, навичок студентів, їхньої здатності до художньо-педагогічної діяльності. Розгляд понять «дизайнерська діяльність», «проектні технології» уможливив з’ясувати те, що дизайн є невід’ємним складником процесу проектування, під час використання проектних технологій активізується піз- навальна діяльність студентів, формуються вміння самостійно конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, підвищується мотивація до обраної сфери професійної діяльності.

КАТЕГОРИЗАЦІЯ СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ КІБЕРНЕОЛОГІЗМІВ У КОГНІТИВНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

Лю Сюена

аспірантка кафедри англійської філології факультету іноземної філології
Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2160-4271

Anotation. У статті автором висвітлено лінгвістичну категоризацію сучасних кібернеологізмів. Застосування категорій у мові – досить поширене явище. Основою когнітивної лінгвістики є категоризація. Дослідження зосе- реджено на узагальненні видів словотворення. Кібернеологізми є беззаперечними лідерами серед новоутворень і потребують ретельного дослідження їх категорій. Вивчення деривації головним чином зосереджується на пре- фіксації та суфіксації, а також семантиці та функції афіксів. З погляду словотворення кібернеологізми повною мірою пов’язані з віртуальним простором для створення дивовижних слів, фраз і речень із геніальними ідеями та технологіями, тому постає питання про систематизацію й узагальнення пласту кіберновоутворень за конкрет- ними критеріями та класифікаціями. Наше дослідження покликане дослідити кібернеологізми та здійснити спро- бу систематизації вже наявних кіберенологізмів шляхом дослідження їхньої семантичної складової частини.
Keywords: У статті автором висвітлено лінгвістичну категоризацію сучасних кібернеологізмів. Застосування категорій у мові – досить поширене явище. Основою когнітивної лінгвістики є категоризація. Дослідження зосе- реджено на узагальненні видів словотворення. Кібернеологізми є беззаперечними лідерами серед новоутворень і потребують ретельного дослідження їх категорій. Вивчення деривації головним чином зосереджується на пре- фіксації та суфіксації, а також семантиці та функції афіксів. З погляду словотворення кібернеологізми повною мірою пов’язані з віртуальним простором для створення дивовижних слів, фраз і речень із геніальними ідеями та технологіями, тому постає питання про систематизацію й узагальнення пласту кіберновоутворень за конкрет- ними критеріями та класифікаціями. Наше дослідження покликане дослідити кібернеологізми та здійснити спро- бу систематизації вже наявних кіберенологізмів шляхом дослідження їхньої семантичної складової частини.

СТАНОВЛЕННЯ КОМУНІКАТИВНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО ПЕРЕКЛАДУ В ЗАХІДНОМУ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ

Анна Мартакова, Ілля Ященко

Анна Мартакова, старший викладач служби мовного тестування мовного відділу Національної академії Національної гвардії України (Харків, Україна)
Ілля Ященко, старший викладач служби мовної підготовки мовного відділу Національної академії Національної гвардії України (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3373-7706, ORCID ID: 0000-0002-6007-5237

Anotation. Стаття присвячена вивченню впливу на процес і результат перекладу екстралінгвістичних фак- торів – компонентів комунікативної ситуації з використанням перекладу. Звернення до дослідження подібного впливу і його результату, «занурення» перекладацького акту як об’єкта перекладознавчого дослідження в ситу- ацію реальної перекладацької діяльності знаменує остаточне формування в перекладознавстві комунікативно- функціонального підходу, що протистоїть традиційному. Наводяться основні положення й етапи становлення комунікативно-функціонального підходу в західному перекладознавстві.
Keywords: Стаття присвячена вивченню впливу на процес і результат перекладу екстралінгвістичних фак- торів – компонентів комунікативної ситуації з використанням перекладу. Звернення до дослідження подібного впливу і його результату, «занурення» перекладацького акту як об’єкта перекладознавчого дослідження в ситу- ацію реальної перекладацької діяльності знаменує остаточне формування в перекладознавстві комунікативно- функціонального підходу, що протистоїть традиційному. Наводяться основні положення й етапи становлення комунікативно-функціонального підходу в західному перекладознавстві.

САТИРИЧНА ПРОЗА З ЕЛЕМЕНТАМИ ПІКАРЕСКИ

Надія Назаренко

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри англійської філології
Маріупольського державного університету (Маріуполь, Донецька область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7714-6214

Anotation. Стаття містить порівняльне дослідження образів головних героїв, сюжету, хронотопу й ідейно- сатиричного змісту провідних романів Мюріель Спарк та Олега Чорногуза – «Балада про Пекхем Рай» та «Арис- тократ з Вапнярки» відповідно. Означені митці є визначними майстрами сатиричних творів ХХ ст. У розвідці зазначено наявність схожих поетологічних рис: хронотопу дороги та топосу міста, гротескно-сатиричного зобра- ження сучасних соціальних реалій, таких як гонитва за грошима, домінування бюрократії, лицемірство городян і їхній обмежений духовний світ. Визначено, що спільною рисою творів є архетип шахрая / трікстера, який поєд- нує ці твори із жанром пікарески.
Keywords: Стаття містить порівняльне дослідження образів головних героїв, сюжету, хронотопу й ідейно- сатиричного змісту провідних романів Мюріель Спарк та Олега Чорногуза – «Балада про Пекхем Рай» та «Арис- тократ з Вапнярки» відповідно. Означені митці є визначними майстрами сатиричних творів ХХ ст. У розвідці зазначено наявність схожих поетологічних рис: хронотопу дороги та топосу міста, гротескно-сатиричного зобра- ження сучасних соціальних реалій, таких як гонитва за грошима, домінування бюрократії, лицемірство городян і їхній обмежений духовний світ. Визначено, що спільною рисою творів є архетип шахрая / трікстера, який поєд- нує ці твори із жанром пікарески.

ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ НА СТОРІНКАХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ НАУКОВИХ УСТАНОВ ОДЕСИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Вікторія Нікічук

аспірантка кафедри історії України
Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2761-0223

Anotation. У статті на основі наукової періодики Одеси ХІХ – початку XX ст. схарактеризовано головні тен- денції розвитку історичної географії України. Проаналізовано основні періодичні видання наукових установ – «Записки Імператорського Новоросійського університету», «Записки Імператорського Одеського товариства істо- рії та старожитностей», «Записки Одеського імператорського Товариства сільського господарства Південної Росії». Визначено основні тематичні напрями історико-географічних досліджень одеських науковців – історична політична географія, історична географія населення, історична топографія міст і монастирів, історична фізична географія. Схарактеризовано внесок одеських дослідників у розвиток історичної географії України.
Keywords: У статті на основі наукової періодики Одеси ХІХ – початку XX ст. схарактеризовано головні тен- денції розвитку історичної географії України. Проаналізовано основні періодичні видання наукових установ – «Записки Імператорського Новоросійського університету», «Записки Імператорського Одеського товариства істо- рії та старожитностей», «Записки Одеського імператорського Товариства сільського господарства Південної Росії». Визначено основні тематичні напрями історико-географічних досліджень одеських науковців – історична політична географія, історична географія населення, історична топографія міст і монастирів, історична фізична географія. Схарактеризовано внесок одеських дослідників у розвиток історичної географії України.

ДОСВІД ПОДОЛАННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ У 1942–1945 РОКАХ

Ольга Силка

викладач кафедри міжнародних відносин та туризму
Київського міжнародного університету (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4694-8310

Anotation. У статті розглядається особистість неповнолітнього злочинця, його соціальні та психологічні осо- бливості. Визначаються соціальні й економічні причини злочинів, скоєних дітьми. Наводяться приклади незайня- тості неповнолітніх та порушення громадського порядку. Розкриваються основні заходи радянської влади у сфері запобігання злочинності серед безпритульних дітей, а саме розшук дітей, створення агентурної мережі, ідеоло- гічна робота. Наводяться статистичні відомості про кількість та види злочинів, які вчинялися неповнолітніми, а також їх приклади. Здійснюється порівняння злочинності неповнолітніх у західних і східних областях Україн- ської Радянської Соціалістичної Республіки, її особливості. Використані статистичні методи, системного аналізу та структурування. Зокрема, зроблено висновок про ефективність діяльності органів влади щодо запобігання дитячій злочинності та подолання такої в 1942–1945 роках.
Keywords: У статті розглядається особистість неповнолітнього злочинця, його соціальні та психологічні осо- бливості. Визначаються соціальні й економічні причини злочинів, скоєних дітьми. Наводяться приклади незайня- тості неповнолітніх та порушення громадського порядку. Розкриваються основні заходи радянської влади у сфері запобігання злочинності серед безпритульних дітей, а саме розшук дітей, створення агентурної мережі, ідеоло- гічна робота. Наводяться статистичні відомості про кількість та види злочинів, які вчинялися неповнолітніми, а також їх приклади. Здійснюється порівняння злочинності неповнолітніх у західних і східних областях Україн- ської Радянської Соціалістичної Республіки, її особливості. Використані статистичні методи, системного аналізу та структурування. Зокрема, зроблено висновок про ефективність діяльності органів влади щодо запобігання дитячій злочинності та подолання такої в 1942–1945 роках.

ВПЛИВ ТВОРЧОСТІ В. ТЕККЕРЕЯ НА СТАНОВЛЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РЕАЛІСТИЧНОГО РОМАНУ

Анна Чижевська

аспірантка кафедри світової літератури
Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (Полтава, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7376-9430

Anotation. У статті розглянуто вплив творчості англійського письменника В. Теккерея на розвиток жанру євро- пейського роману. Проведене дослідження ґрунтується на порівняльно-історичному методі, застосування якого дає змогу врахувати культурно-історичний контекст творів митця, виокремити його новаторські ідеї, прийоми, образи, проаналізувати їх подальші трансформації в процесі розвитку європейської літератури та вплив на ста- новлення нового художнього жанру. Зокрема зазначено, що англійська література ХІХ ст. активізувала жанр рома- ну (твори доби Е. Булвер-Літтона, Б. Дізраелі, Ф. Мерріата, Ч. Кінгслі, Ч. Діккенса, сестер Бронте, Е. Гаскелла, В. Коллінз, М. Шеллі, Дж. Остен, Дж. Мерредіта та ін.). Англійські романісти прагнули насамперед правдивості повістування й об’єктивності зображення, впроваджуючи нові форми та модуси художньої умовності. Показано, що В. Теккерей, ураховуючи кращі традиції просвітництва, доповнив жанр роману елементами публіцистичності, прямої полеміки з наявними ідеями й літературними уподобаннями, уніс у реалістичну структуру оповіді елемен- ти пародії, сатири, театру, пантоміми, розширив авторську присутність і вплив на читацьке сприйняття. Ліричні відступи та влучні психологічні коментарі автора створили об’ємну картину характерів, яка гармонійно поєднує показ зовнішніх дій персонажів із відтворенням їхнього внутрішнього стану. Дослідження пізніх романів В. Тек- керея демонструє, що письменник поглибив власні прийоми психологічного аналізу, долучивши його до реаліза- ції свого головного завдання – соціальної критики дійсності. Стверджується, що В. Теккерей оновив традиційну структуру роману оригінальною манерою повістування, насиченою авторськими роздумами й коментарями, іро- нічним забарвлення, суб’єктивним психологізмом та автопсихологізмом, соціально-історичною детермінацією, що визначило подальші напрями розвитку роману XX століття.
Keywords: У статті розглянуто вплив творчості англійського письменника В. Теккерея на розвиток жанру євро- пейського роману. Проведене дослідження ґрунтується на порівняльно-історичному методі, застосування якого дає змогу врахувати культурно-історичний контекст творів митця, виокремити його новаторські ідеї, прийоми, образи, проаналізувати їх подальші трансформації в процесі розвитку європейської літератури та вплив на ста- новлення нового художнього жанру. Зокрема зазначено, що англійська література ХІХ ст. активізувала жанр рома- ну (твори доби Е. Булвер-Літтона, Б. Дізраелі, Ф. Мерріата, Ч. Кінгслі, Ч. Діккенса, сестер Бронте, Е. Гаскелла, В. Коллінз, М. Шеллі, Дж. Остен, Дж. Мерредіта та ін.). Англійські романісти прагнули насамперед правдивості повістування й об’єктивності зображення, впроваджуючи нові форми та модуси художньої умовності. Показано, що В. Теккерей, ураховуючи кращі традиції просвітництва, доповнив жанр роману елементами публіцистичності, прямої полеміки з наявними ідеями й літературними уподобаннями, уніс у реалістичну структуру оповіді елемен- ти пародії, сатири, театру, пантоміми, розширив авторську присутність і вплив на читацьке сприйняття. Ліричні відступи та влучні психологічні коментарі автора створили об’ємну картину характерів, яка гармонійно поєднує показ зовнішніх дій персонажів із відтворенням їхнього внутрішнього стану. Дослідження пізніх романів В. Тек- керея демонструє, що письменник поглибив власні прийоми психологічного аналізу, долучивши його до реаліза- ції свого головного завдання – соціальної критики дійсності. Стверджується, що В. Теккерей оновив традиційну структуру роману оригінальною манерою повістування, насиченою авторськими роздумами й коментарями, іро- нічним забарвлення, суб’єктивним психологізмом та автопсихологізмом, соціально-історичною детермінацією, що визначило подальші напрями розвитку роману XX століття.

НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ОДЕСЬКОГО ПІКЛУВАЛЬНОГО КОМІТЕТУ ПРО В’ЯЗНИЦІ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ УМОВ УТРИМАННЯ УВ’ЯЗНЕНИХ У ХІХ СТ.

Євген Юраш

аспірант кафедри історії України
Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8866-225X

Anotation. У статті висвітлено діяльність Одеського комітету Піклувального товариства про в’язниці в галузі благоустрою умов утримання в’язнів. Визначено, п’ять основних напрямів Комітету: покращення умов утриман- ня ув’язнених, забезпечення в’язнів харчуванням та одягом, благоустрій приміщень для утримання арештантів, облаштування лікарень та аптек при в’язницях, освітня й просвітницька діяльність. З’ясовано, що діяльність Одеського комітету Піклувального товариства була позитивно оцінена й неодноразова ставала зразком для інших комітетів.
Keywords: У статті висвітлено діяльність Одеського комітету Піклувального товариства про в’язниці в галузі благоустрою умов утримання в’язнів. Визначено, п’ять основних напрямів Комітету: покращення умов утриман- ня ув’язнених, забезпечення в’язнів харчуванням та одягом, благоустрій приміщень для утримання арештантів, облаштування лікарень та аптек при в’язницях, освітня й просвітницька діяльність. З’ясовано, що діяльність Одеського комітету Піклувального товариства була позитивно оцінена й неодноразова ставала зразком для інших комітетів.

ДИСКУРСИВНІ ПРАКТИКИ: АНАЛІЗ У КОНТЕКСТІ ПОВСЯКДЕННОГО ВІДТВОРЕННЯ

Катерина Настояща

кандидатка соціологічних наук, доцентка, докторантка кафедри історії та теорії соціології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2338-9448

Anotation. Метою дослідження є аналіз процесів відтворення в повсякденному житті дискурсивних прак- тик, що потребує міждисциплінарного підходу в рамках синтезу знань накопичених у теорії практик, соціології повсякденності, психології свідомості й психолінгвістиці. Процедура дослідження передбачає аналіз родових атрибуцій повсякденних практик і визначення особливості практик дискурсивних. У такому контексті опису- ються такі характеристики, як фоновість, латентність, повсякденність практик, аналізується специфіка відбиття процесів рутинізованих дій на рівні свідомості актора. Для аналізу індивідуальної свідомості автор звертаєть- ся до концепту рівнів свідомості Е. Гіденса й введеного ним поняття рефлексивного моніторингу, зіставляючи ці поняття зі знаннями, накопиченими в психології, зокрема в аспекті обґрунтування місця та ролі стереотипу й установки в процесі сприйняття та відтворення інформації та повсякденних практик. У результаті на основі ана- лізу особливостей людської свідомості проаналізована й описана специфіка відтворення дискурсивних практик у повсякденному житті актора. Проведене дослідження дає можливість дійти висновку, що після процесів раціо- налізації та стандартизації стереотип як мисленнєве кліше алгоритму дії стає елементом габітуального сценарію актора, а відтворення практик – прийнятим шаблоном, чим постає об’єктом уваги рефлексивного моніторингу. Завдяки цьому відтворення повсякденних дискурсивних практик може тривати латентно, фоново для актора, що зумовлюється як специфікою повсякденних практик як таких, так і роллю стереотипу в індивідуальній свідомості актора, що своєю чергою впливає і на характер сприйняття та відтворення повсякденних дискурсивних практик.
Keywords: Метою дослідження є аналіз процесів відтворення в повсякденному житті дискурсивних прак- тик, що потребує міждисциплінарного підходу в рамках синтезу знань накопичених у теорії практик, соціології повсякденності, психології свідомості й психолінгвістиці. Процедура дослідження передбачає аналіз родових атрибуцій повсякденних практик і визначення особливості практик дискурсивних. У такому контексті опису- ються такі характеристики, як фоновість, латентність, повсякденність практик, аналізується специфіка відбиття процесів рутинізованих дій на рівні свідомості актора. Для аналізу індивідуальної свідомості автор звертаєть- ся до концепту рівнів свідомості Е. Гіденса й введеного ним поняття рефлексивного моніторингу, зіставляючи ці поняття зі знаннями, накопиченими в психології, зокрема в аспекті обґрунтування місця та ролі стереотипу й установки в процесі сприйняття та відтворення інформації та повсякденних практик. У результаті на основі ана- лізу особливостей людської свідомості проаналізована й описана специфіка відтворення дискурсивних практик у повсякденному житті актора. Проведене дослідження дає можливість дійти висновку, що після процесів раціо- налізації та стандартизації стереотип як мисленнєве кліше алгоритму дії стає елементом габітуального сценарію актора, а відтворення практик – прийнятим шаблоном, чим постає об’єктом уваги рефлексивного моніторингу. Завдяки цьому відтворення повсякденних дискурсивних практик може тривати латентно, фоново для актора, що зумовлюється як специфікою повсякденних практик як таких, так і роллю стереотипу в індивідуальній свідомості актора, що своєю чергою впливає і на характер сприйняття та відтворення повсякденних дискурсивних практик.

ПСИХОПРОФІЛАКТИКА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІНЖЕНЕРНИХ ВІЙСЬК ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Наталія Рижкова

ад’юнкт кафедри військової психології та педагогіки Військового інституту
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6408-355X

Anotation. У статті подано результати дослідження з проблеми емоційного вигоряння військовослужбовців інженерних військ Збройних сил України. Автором використано теоретичні (контент-аналіз наукових джерел); емпіричні (констатувальний і формувальний експерименти; тестування) методи; методи математичної статисти- ки (кутове перетворення Фішера, G-критерій знаків, кореляційний аналіз, критерій U Вілкоксона-Манна-Уітні, Н-критерій Крускала-Уолліса, критерій z-Колмогорова-Смирнова, коефіцієнт кореляції Пірсона). За результатами констатувального етапу емпіричного дослідження розроблено й обґрунтовано програму пси- хопрофілактики емоційного вигоряння військовослужбовців, основу якої склали положення про підвищення їхніх особистісних ресурсів (компетентності в професійному спілкуванні й взаємодії), креативності, впевненої поведінки й тому подібне, розв’язання проблемних ситуацій у цілому на розумну зміну, що визначається як усві- домлена активність суб’єкта взаємодії, котра спрямована на гармонізацію їхнього особистісного й професійного буття. Порівняльний аналіз результатів діагностики контрольної та експериментальної груп після проведення формувального експерименту свідчить про ефективність авторської програми. Таким чином, авторська програма, яка змінює систему професійних знань і мотивації військовослужбовців, формуючи в них нові уявлення про професійні деформації особистості як про прояв професійної стагнації, виро- бляє нову потребу в саморозвитку особистості з метою збереження професійного здоров’я та духовного щастя, забезпечуючи активну діяльність у цьому напрямі як суб’єкта свідомих змін власної особистості, а також розви- ваючи професійну рефлексію. Перспективами подальших досліджень в обраному напрямі є вивчення ризиків професійної діяльності вій- ськовослужбовців, які можуть провокувати появу й розвиток у них синдрому емоційного вигоряння, вдоскона- лення психологічного інструментарію превентивної діагностики й психотехнологій попередження професійних стресів, розробка системи психологічного моніторингу психічного й душевного здоров`я військовослужбовців, превентивна психологічна підготовка майбутніх фахівців до професійної діяльності.
Keywords: У статті подано результати дослідження з проблеми емоційного вигоряння військовослужбовців інженерних військ Збройних сил України. Автором використано теоретичні (контент-аналіз наукових джерел); емпіричні (констатувальний і формувальний експерименти; тестування) методи; методи математичної статисти- ки (кутове перетворення Фішера, G-критерій знаків, кореляційний аналіз, критерій U Вілкоксона-Манна-Уітні, Н-критерій Крускала-Уолліса, критерій z-Колмогорова-Смирнова, коефіцієнт кореляції Пірсона). За результатами констатувального етапу емпіричного дослідження розроблено й обґрунтовано програму пси- хопрофілактики емоційного вигоряння військовослужбовців, основу якої склали положення про підвищення їхніх особистісних ресурсів (компетентності в професійному спілкуванні й взаємодії), креативності, впевненої поведінки й тому подібне, розв’язання проблемних ситуацій у цілому на розумну зміну, що визначається як усві- домлена активність суб’єкта взаємодії, котра спрямована на гармонізацію їхнього особистісного й професійного буття. Порівняльний аналіз результатів діагностики контрольної та експериментальної груп після проведення формувального експерименту свідчить про ефективність авторської програми. Таким чином, авторська програма, яка змінює систему професійних знань і мотивації військовослужбовців, формуючи в них нові уявлення про професійні деформації особистості як про прояв професійної стагнації, виро- бляє нову потребу в саморозвитку особистості з метою збереження професійного здоров’я та духовного щастя, забезпечуючи активну діяльність у цьому напрямі як суб’єкта свідомих змін власної особистості, а також розви- ваючи професійну рефлексію. Перспективами подальших досліджень в обраному напрямі є вивчення ризиків професійної діяльності вій- ськовослужбовців, які можуть провокувати появу й розвиток у них синдрому емоційного вигоряння, вдоскона- лення психологічного інструментарію превентивної діагностики й психотехнологій попередження професійних стресів, розробка системи психологічного моніторингу психічного й душевного здоров`я військовослужбовців, превентивна психологічна підготовка майбутніх фахівців до професійної діяльності.

СТРЕСОГЕННІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ В УМОВАХ ТРИВАЛОГО МОРСЬКОГО РЕЙСУ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС

Олена Сорока

кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри навігації і управління судном
Дунайського інституту Національного університету «Одеська морська академія» (Ізмаїл, Одеська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1637-3437

Anotation. У статті викладено результати контент-аналізу психологічних доробків, присвячених досліджен- ню професійної діяльності фахівців морського транспорту в контексті її стресогенності. Зокрема, зазначається, що моряки живуть і трудяться в специфічних умовах, які пов’язані із соціальними й фізичними обмеженнями, тривалим відривом від звичного (берегового) середовища й соціального оточення. Існує низка умов праці, що ставлять професію моряка в розряд екстремальних: відносна соціальна ізоляція, сенсорна й сексуальна депри- вація, вахтовий метод роботи, часта зміна кліматичних умов і тимчасових поясів, очікування аварійних ситуацій і тому подібне. У процесі діяльності на особистість моряка чинять негативний вплив: замкнутий простір, як територіальний, так і комунікативний; обмежена можливість пересування; сенсорна й інформаційна депривація; відсутність вихідних днів. Очікування можливих аварійних ситуацій і природних катаклізмів формує в моряка почуття страху за власне життя. Моряк опиняється в умовах подвійного стресу: дефіцит подразників як результат часткової сенсорної ізоля- ції, монотонності вражень під час вахти, особливо в нічний час, та їхній надлишок у складних умовах плавання. У моряка немає можливості перейти від стресової ситуації до нормальних умов відпочинку. У той час, як відбува- ється пристосування до одного виду стресу, інший продовжує викликати психічну напруженість. Це призводить до того, що людина перебуває в стані постійного стресу. Установлено зростання відносного ризику смертності, раннього виходу у відставку й психічних розладів, значною мірою викликаних специфічними умовами роботи людини в морі й стресовими чинниками суднового середовища.
Keywords: У статті викладено результати контент-аналізу психологічних доробків, присвячених досліджен- ню професійної діяльності фахівців морського транспорту в контексті її стресогенності. Зокрема, зазначається, що моряки живуть і трудяться в специфічних умовах, які пов’язані із соціальними й фізичними обмеженнями, тривалим відривом від звичного (берегового) середовища й соціального оточення. Існує низка умов праці, що ставлять професію моряка в розряд екстремальних: відносна соціальна ізоляція, сенсорна й сексуальна депри- вація, вахтовий метод роботи, часта зміна кліматичних умов і тимчасових поясів, очікування аварійних ситуацій і тому подібне. У процесі діяльності на особистість моряка чинять негативний вплив: замкнутий простір, як територіальний, так і комунікативний; обмежена можливість пересування; сенсорна й інформаційна депривація; відсутність вихідних днів. Очікування можливих аварійних ситуацій і природних катаклізмів формує в моряка почуття страху за власне життя. Моряк опиняється в умовах подвійного стресу: дефіцит подразників як результат часткової сенсорної ізоля- ції, монотонності вражень під час вахти, особливо в нічний час, та їхній надлишок у складних умовах плавання. У моряка немає можливості перейти від стресової ситуації до нормальних умов відпочинку. У той час, як відбува- ється пристосування до одного виду стресу, інший продовжує викликати психічну напруженість. Це призводить до того, що людина перебуває в стані постійного стресу. Установлено зростання відносного ризику смертності, раннього виходу у відставку й психічних розладів, значною мірою викликаних специфічними умовами роботи людини в морі й стресовими чинниками суднового середовища.

ВИЗНАЧЕННЯ МОДЕЛІ ВІДНОСИН ДЕРЖАВИ ТА ЦЕРКВИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ, НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Олег Мельничук

кандидат юридичних наук

ORCID ID: 0000-0001-8988-1462

Anotation. У роботі, по-перше, досліджено класифікації моделей відносин держави та церкви, по-друге, здій- снено критичний аналіз сучасних класифікацій моделей відносин держави та церкви, по-третє, було розглянуто сучасні тенденції щодо зміни моделі відносин держави та церкви в Україні. З’ясовано, що національне законодавство закріплює сепараційну модель відносин держави та церкви, адже Конституція України та Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачають, по-перше, рівність усіх релігійних організацій перед законом, по-друге, відсутність із боку держави матеріальної підтримки релігійних організацій, по-третє, невтру- чання держави у внутрішні справи церкви, по-четверте, відстороненість церкви від виконання державних функ- цій і, по-п’яте, здійснення релігійної освіти виключно в недержавних освітніх закладах. Зроблено висновок, що сьогодні є два важливі чинники, які зумовлюють необхідність змін відносин держави та церкви взагалі в Європі та безпосередньо в Україні: 1) змінилась сутність держави як політико-територіальної організації суспільства, а також її роль у суспільному житті, розвитку людства та захисті населення; 2) змінилася церква та її місце і роль у суспільстві.
Keywords: У роботі, по-перше, досліджено класифікації моделей відносин держави та церкви, по-друге, здій- снено критичний аналіз сучасних класифікацій моделей відносин держави та церкви, по-третє, було розглянуто сучасні тенденції щодо зміни моделі відносин держави та церкви в Україні. З’ясовано, що національне законодавство закріплює сепараційну модель відносин держави та церкви, адже Конституція України та Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачають, по-перше, рівність усіх релігійних організацій перед законом, по-друге, відсутність із боку держави матеріальної підтримки релігійних організацій, по-третє, невтру- чання держави у внутрішні справи церкви, по-четверте, відстороненість церкви від виконання державних функ- цій і, по-п’яте, здійснення релігійної освіти виключно в недержавних освітніх закладах. Зроблено висновок, що сьогодні є два важливі чинники, які зумовлюють необхідність змін відносин держави та церкви взагалі в Європі та безпосередньо в Україні: 1) змінилась сутність держави як політико-територіальної організації суспільства, а також її роль у суспільному житті, розвитку людства та захисті населення; 2) змінилася церква та її місце і роль у суспільстві.

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ОБМЕЖЕНЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Аліна Міщенко

аспірантка кафедри конституційного права і прав людини
Національної академії внутрішніх справ України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2578-510X

Anotation. У статті розглянуто актуальні питання, які виникають у процесі реалізації соціально-економічних прав людини у зв’язку з їх конституційно-правовим обмеженням, зокрема підстави таких обмежень. У роботі представлено позиції Конституційного Суду України з питань регулювання відносин, які безпосередньо пов’язані з конституційно-правовим обмеженням соціально-економічних прав людини. Наведено окремі думки провідних науковців-конституціоналістів стосовно випадків обмеження соціально-економічних прав. Автором за допомо- гою емпіричних методів проведених досліджень здійснено спробу оцінити поточний стан забезпечення соціаль- но-економічних прав людини, що надалі допоможе визначити пріоритетні напрями вдосконалення української правої системи й національного законодавства на шляху до євроінтеграції. За результатами наукового досліджен- ня було виявлено, що одною з основних проблем конституційності обмежень соціально-економічних прав є нео- днозначне тлумачення та застосування норм законодавства, що в результаті призводить до перевищення меж допустимих обмежень або до неправомірного звуження змісту прав.
Keywords: У статті розглянуто актуальні питання, які виникають у процесі реалізації соціально-економічних прав людини у зв’язку з їх конституційно-правовим обмеженням, зокрема підстави таких обмежень. У роботі представлено позиції Конституційного Суду України з питань регулювання відносин, які безпосередньо пов’язані з конституційно-правовим обмеженням соціально-економічних прав людини. Наведено окремі думки провідних науковців-конституціоналістів стосовно випадків обмеження соціально-економічних прав. Автором за допомо- гою емпіричних методів проведених досліджень здійснено спробу оцінити поточний стан забезпечення соціаль- но-економічних прав людини, що надалі допоможе визначити пріоритетні напрями вдосконалення української правої системи й національного законодавства на шляху до євроінтеграції. За результатами наукового досліджен- ня було виявлено, що одною з основних проблем конституційності обмежень соціально-економічних прав є нео- днозначне тлумачення та застосування норм законодавства, що в результаті призводить до перевищення меж допустимих обмежень або до неправомірного звуження змісту прав.

СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНУ ІНСТИТУТУ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ

Ганна Пачевська

здобувач кафедри теорії держави та права
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7884-8851

Anotation. Верховенство права, демократія та права людини – тріада правових європейських цінностей демо- кратичної держави, зокрема й України. У сучасному світі демократичність держави та суспільства визначається передусім рівнем розвитку народовладдя: наскільки процедура волевиявлення народу та його реалізація вплива- ють на управління державними та суспільними справами. Саме тому у статті проаналізовано сутність феномену інституту безпосередньої демократії, визначено його поточний стан. За допомогою дескриптивного та зіставного аналізів здійснено докладний аналіз різних наукових підходів щодо окреслення і трактування дефініції «безпо- середня демократія»; водночас запропоновано авторське удокладнення визначення цього поняття, яке ґрунтується на аналізі різних поглядів науковців щодо визначення даної категорії. Окрім того, охарактеризовано нормативно- правове регулювання в Україні, вказано на деякі його недоліки.
Keywords: Верховенство права, демократія та права людини – тріада правових європейських цінностей демо- кратичної держави, зокрема й України. У сучасному світі демократичність держави та суспільства визначається передусім рівнем розвитку народовладдя: наскільки процедура волевиявлення народу та його реалізація вплива- ють на управління державними та суспільними справами. Саме тому у статті проаналізовано сутність феномену інституту безпосередньої демократії, визначено його поточний стан. За допомогою дескриптивного та зіставного аналізів здійснено докладний аналіз різних наукових підходів щодо окреслення і трактування дефініції «безпо- середня демократія»; водночас запропоновано авторське удокладнення визначення цього поняття, яке ґрунтується на аналізі різних поглядів науковців щодо визначення даної категорії. Окрім того, охарактеризовано нормативно- правове регулювання в Україні, вказано на деякі його недоліки.

АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ МІНІСТЕРСТВА РОЗВИТКУ ГРОМАД ТА ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

Олексій Пєший

здобувач наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2533-4299

Anotation. У науковій публікації досліджуються форми діяльності Міністерства розвитку громад і територій, а також актуальні напрями їх удосконалення. Формулюється висновок про те, що форми діяльності Міністерства доцільно поділити на чотири основні групи: правові форми діяльності (нормотворчість, правозастосування, уста- новча, контрольно-наглядова діяльність та інтерпретаційна); організаційні (адміністративно-господарська й орга- нізаційно-розпорядча діяльність); інформаційні та комунікаційні форми діяльності. Зазначається, що основними напрямами вдосконалення форм діяльності Міністерства розвитку громад та територій України є цілковитий перехід на електронний документообіг, максимальна автоматизація правових і організаційних форм діяльності Міністерства, а також завершення адміністративно-територіальної реформи, а саме реформи децентралізації. Скорочення кількості районів і територіальних органів публічної адміністрації, завершення процесів об’єднання територіальних громад та розширення повноважень органів місцевого самовря- дування мають створити систему ефективного управління розвитком громад і територій в Україні.
Keywords: У науковій публікації досліджуються форми діяльності Міністерства розвитку громад і територій, а також актуальні напрями їх удосконалення. Формулюється висновок про те, що форми діяльності Міністерства доцільно поділити на чотири основні групи: правові форми діяльності (нормотворчість, правозастосування, уста- новча, контрольно-наглядова діяльність та інтерпретаційна); організаційні (адміністративно-господарська й орга- нізаційно-розпорядча діяльність); інформаційні та комунікаційні форми діяльності. Зазначається, що основними напрямами вдосконалення форм діяльності Міністерства розвитку громад та територій України є цілковитий перехід на електронний документообіг, максимальна автоматизація правових і організаційних форм діяльності Міністерства, а також завершення адміністративно-територіальної реформи, а саме реформи децентралізації. Скорочення кількості районів і територіальних органів публічної адміністрації, завершення процесів об’єднання територіальних громад та розширення повноважень органів місцевого самовря- дування мають створити систему ефективного управління розвитком громад і територій в Україні.

ТРАНСЛЯЦІЯ ПРАВОВОЇ СПАДЩИНИ

Михайло Рязанов

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри загальнотеоретичної юриспруденції
Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0404-2841

Anotation. Правова спадщина – це феномен, який акумулює досягнення народу у сфері права. Функціональна сутність правової спадщини полягає у збереженні, відборі, генерації та водночас ретрансляції правових досяг- нень. Каналами цих процесів є правові інститути, правові традиції та правовий менталітет. Правові інститути постають як правові артефакти, тобто відображення об’єктивних, таких, що реально існу- ють, суспільних відносин. Правові інститути наділені внутрішнім змістом, який може передаватися, транслюва- тися з покоління в покоління. Вони здійснюють динамічний зв’язок поколінь, формують правову ідентичність і параметри правової моделі суспільства. Інший канал трансляції правової спадщини, як-от правові традиції, акумулює правові цінності. Правові тра- диції проникають у правовий простір, удосконалюють і розвивають правову систему держави. Значення правових традицій полягає в їхній нормативній та регулятивній функції. Особливим феноменом трансляції правової спадщини постає правовий менталітет, який зумовлює стереотипи правової поведінки, правової діяльності й образ права.
Keywords: Правова спадщина – це феномен, який акумулює досягнення народу у сфері права. Функціональна сутність правової спадщини полягає у збереженні, відборі, генерації та водночас ретрансляції правових досяг- нень. Каналами цих процесів є правові інститути, правові традиції та правовий менталітет. Правові інститути постають як правові артефакти, тобто відображення об’єктивних, таких, що реально існу- ють, суспільних відносин. Правові інститути наділені внутрішнім змістом, який може передаватися, транслюва- тися з покоління в покоління. Вони здійснюють динамічний зв’язок поколінь, формують правову ідентичність і параметри правової моделі суспільства. Інший канал трансляції правової спадщини, як-от правові традиції, акумулює правові цінності. Правові тра- диції проникають у правовий простір, удосконалюють і розвивають правову систему держави. Значення правових традицій полягає в їхній нормативній та регулятивній функції. Особливим феноменом трансляції правової спадщини постає правовий менталітет, який зумовлює стереотипи правової поведінки, правової діяльності й образ права.

ОСОБЛИВОСТІ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДОЧИНСТВІ

Олег Соловйов

аспірант кафедри господарсько-правових дисциплін та економічної безпеки
Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України (Маріуполь, Донецька область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0017-9384

Anotation. У положеннях наукової статті автор проводить аналіз господарського процесуального законодав- ства та досліджує думки науковців щодо судових рішень. Наголошено, що проведене дослідження особливостей судових рішень у господарському судочинстві свідчить про те, що інститут рішення суду є одним із центральних у господарському судочинстві, оскільки саме рішенням суду завершується судовий розгляд справи і забезпечуєть- ся реалізація судової влади у процесі господарського судочинства. Визначено мету судових рішень, виокремлено особливості ухвал та рішень суду, які ухвалюються господарським судом першої інстанції. Наголошено на тому, що процесуальне законодавство потребує подальшого вдосконалення в межах інституту судових рішень. Дове- дено, що сутність судових рішень проявляється в їхніх особливостях і ознаках, які доповнюють одна одну. Зазна- чено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на принципах верховенства права, законності, обґрунтованості, умотивованості, розкрито їхній зміст.
Keywords: У положеннях наукової статті автор проводить аналіз господарського процесуального законодав- ства та досліджує думки науковців щодо судових рішень. Наголошено, що проведене дослідження особливостей судових рішень у господарському судочинстві свідчить про те, що інститут рішення суду є одним із центральних у господарському судочинстві, оскільки саме рішенням суду завершується судовий розгляд справи і забезпечуєть- ся реалізація судової влади у процесі господарського судочинства. Визначено мету судових рішень, виокремлено особливості ухвал та рішень суду, які ухвалюються господарським судом першої інстанції. Наголошено на тому, що процесуальне законодавство потребує подальшого вдосконалення в межах інституту судових рішень. Дове- дено, що сутність судових рішень проявляється в їхніх особливостях і ознаках, які доповнюють одна одну. Зазна- чено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на принципах верховенства права, законності, обґрунтованості, умотивованості, розкрито їхній зміст.

НЕДІЙСНІСТЬ ПРАВОЧИНІВ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Роман Таш’ян

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права № 1
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6876-5857

Anotation. У статті розглядається проблема недійсності правочинів у контексті гарантування фінансової без- пеки держави. Автор розглядає поняття фінансової безпеки на макро- та мікроекономічному рівнях, надає її визначення. Багато уваги приділено аналізу структури фінансової безпеки як складової частини безпеки еконо- мічної. Зроблено наголос на тому, що стану гарантування фінансової безпеки досягнути можна тільки за умови застосування комплексу економічних та правових засобів, одним із яких є механізм недійсності правочинів, які порушують публічний порядок. Автором надано визначення таких правочинів, висвітлені їхні характерні риси. Окремо розглянуті дії, які створюють загрозу фінансовій безпеці України. Так, автор звертає увагу на ухилення від сплати податків як одне з найбільш поширених правопорушень у цій сфері. Надано визначення податкової безпеки, а також розглянуто найбільш поширені способи ухилення від сплати податків. Розмежовано поняття ухилення від сплати податків та податкового планування. Особлива увага також приділена ухиленню від сплати податків за допомогою офшорів, використання яких стало тенденцією останніх десятиліть. Окреслено визна- чення офшорних нерезидентів з погляду міжнародного і національного законодавства. Також увага приділена неповерненню валютної виручки із-за кордону як загрозі фінансовій безпеці держави. Визначено основні способи вчинення цього правопорушення, а також його негативні наслідки. Небезпечним для економіки держави є здій- снення господарської діяльності, яка потребує ліцензування, без такого. Окрема увага приділена гарантуванню безпеки небанківського фінансового сектора, оскільки це питання традиційно менше розглядається в літературі. На підставі проведеного дослідження автором зроблений висновок щодо вдосконалення чинного законодавства, а також правозастосовної практики в цій сфері.
Keywords: У статті розглядається проблема недійсності правочинів у контексті гарантування фінансової без- пеки держави. Автор розглядає поняття фінансової безпеки на макро- та мікроекономічному рівнях, надає її визначення. Багато уваги приділено аналізу структури фінансової безпеки як складової частини безпеки еконо- мічної. Зроблено наголос на тому, що стану гарантування фінансової безпеки досягнути можна тільки за умови застосування комплексу економічних та правових засобів, одним із яких є механізм недійсності правочинів, які порушують публічний порядок. Автором надано визначення таких правочинів, висвітлені їхні характерні риси. Окремо розглянуті дії, які створюють загрозу фінансовій безпеці України. Так, автор звертає увагу на ухилення від сплати податків як одне з найбільш поширених правопорушень у цій сфері. Надано визначення податкової безпеки, а також розглянуто найбільш поширені способи ухилення від сплати податків. Розмежовано поняття ухилення від сплати податків та податкового планування. Особлива увага також приділена ухиленню від сплати податків за допомогою офшорів, використання яких стало тенденцією останніх десятиліть. Окреслено визна- чення офшорних нерезидентів з погляду міжнародного і національного законодавства. Також увага приділена неповерненню валютної виручки із-за кордону як загрозі фінансовій безпеці держави. Визначено основні способи вчинення цього правопорушення, а також його негативні наслідки. Небезпечним для економіки держави є здій- снення господарської діяльності, яка потребує ліцензування, без такого. Окрема увага приділена гарантуванню безпеки небанківського фінансового сектора, оскільки це питання традиційно менше розглядається в літературі. На підставі проведеного дослідження автором зроблений висновок щодо вдосконалення чинного законодавства, а також правозастосовної практики в цій сфері.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЗБЕРІГАННЯ У СФЕРІ МИТНОЇ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Дмитро Шутяк

головний державний інспектор відділу дистанційного супроводження спецпідготовки
Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Державної митної служби України (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5520-2991

Anotation. У статті досліджують особливості цивільно-правового регулювання договорів зберігання у сфері митного посередництва. Визначено характерні риси, що відрізняють зберігання в розуміння цивільного та митно- го законодавства. Автором досліджено особливості надання послуг складами тимчасового зберігання й митними складами. Митні склади мають подвійний предмет регулювання як митний режим, який визначає митний статус товарів, і вид митної підприємницької діяльності. Автор доходить висновку, що класифікація складів тимчасового зберігання та митних складів не обмежується їх поділом на відкриті й закриті, оскільки можуть бути використані критерії, які є застосовними до будь-яких інших складів (форма власності, вид продукції, що зберігається, товарна спеціалізація, технічна оснащеність). Автор доводить, що досліджувані договори мають підприємницький характер, обумовлений діяльністю сто- рін договору – професійного зберігача й учасника зовнішньоекономічної діяльності. Основні обов’язки власника складу встановлюються цивільним законодавством, що включає всі необхідні заходи для збереження майна, захо- ди з використання переданого йому на зберігання майна, якщо інше не передбачено договором. Митне законодав- ство накладає на власника додаткові зобов’язання.
Keywords: У статті досліджують особливості цивільно-правового регулювання договорів зберігання у сфері митного посередництва. Визначено характерні риси, що відрізняють зберігання в розуміння цивільного та митно- го законодавства. Автором досліджено особливості надання послуг складами тимчасового зберігання й митними складами. Митні склади мають подвійний предмет регулювання як митний режим, який визначає митний статус товарів, і вид митної підприємницької діяльності. Автор доходить висновку, що класифікація складів тимчасового зберігання та митних складів не обмежується їх поділом на відкриті й закриті, оскільки можуть бути використані критерії, які є застосовними до будь-яких інших складів (форма власності, вид продукції, що зберігається, товарна спеціалізація, технічна оснащеність). Автор доводить, що досліджувані договори мають підприємницький характер, обумовлений діяльністю сто- рін договору – професійного зберігача й учасника зовнішньоекономічної діяльності. Основні обов’язки власника складу встановлюються цивільним законодавством, що включає всі необхідні заходи для збереження майна, захо- ди з використання переданого йому на зберігання майна, якщо інше не передбачено договором. Митне законодав- ство накладає на власника додаткові зобов’язання.

ТРАНСПАРЕНТНИЙ МОНІТОРИНГ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО РІВНЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СФЕРИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Ярослав Янушевич

кандидат економічних наук

ORCID ID: 0000-0001-9532-3387

Anotation. Статтю присвячено дослідженню окремих аспектів теоретико-методологічних засад інституцій- ного механізму забезпечення сфери оподаткування в Україні. Визначено особливості загальнодержавного рівня інституційного забезпечення сфери оподаткування в Україні. Акцентовано увагу на тому, що інституційний механізм спрямовано на визначення взаємодії та зв’язків суб’єктів відповідних суспільних відносин і способів, за допомогою яких уповноважений суб’єкт впливає на ці відносини. Визначено, що, виходячи з обсягу повноважень, які надано суб’єктам публічної адміністрації у сфері оподат- кування, доцільно класифікувати зазначених суб’єктів на: 1) тих, що здійснюють інституційне забезпечення на загальнодержавному рівні (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна митна служба України, Державна податкова служба України, громадські ради при органах влади загальнодержавного значення, всеукраїнські громадські організації, Верховна Рада України, Президент України, Національний банк України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини); 2) тих, що здійснюють інституційне забезпечення на місцево- му рівні (територіальні органи Державної митної служби України й територіальні органи Державної податкової служби України, місцеві державі адміністрації, органи місцевого самоврядування, громадські ради при місцевих органах влади, місцеві громадські організації, Верховна Рада АРК, військово-цивільні адміністрації). Розкрито окремі аспекти правової основи функціонування суб’єктів публічної адміністрації, які здійснюють інституційне забезпечення сфери оподаткування на загальнодержавному рівні. Окрему увагу приділено питанням звернення податкових і митних органів при здійсненні повноважень у сфе- рі оподаткування до адміністративного суду, а також відповідальності означених суб’єктів публічного адміністру- вання.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню окремих аспектів теоретико-методологічних засад інституцій- ного механізму забезпечення сфери оподаткування в Україні. Визначено особливості загальнодержавного рівня інституційного забезпечення сфери оподаткування в Україні. Акцентовано увагу на тому, що інституційний механізм спрямовано на визначення взаємодії та зв’язків суб’єктів відповідних суспільних відносин і способів, за допомогою яких уповноважений суб’єкт впливає на ці відносини. Визначено, що, виходячи з обсягу повноважень, які надано суб’єктам публічної адміністрації у сфері оподат- кування, доцільно класифікувати зазначених суб’єктів на: 1) тих, що здійснюють інституційне забезпечення на загальнодержавному рівні (Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна митна служба України, Державна податкова служба України, громадські ради при органах влади загальнодержавного значення, всеукраїнські громадські організації, Верховна Рада України, Президент України, Національний банк України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини); 2) тих, що здійснюють інституційне забезпечення на місцево- му рівні (територіальні органи Державної митної служби України й територіальні органи Державної податкової служби України, місцеві державі адміністрації, органи місцевого самоврядування, громадські ради при місцевих органах влади, місцеві громадські організації, Верховна Рада АРК, військово-цивільні адміністрації). Розкрито окремі аспекти правової основи функціонування суб’єктів публічної адміністрації, які здійснюють інституційне забезпечення сфери оподаткування на загальнодержавному рівні. Окрему увагу приділено питанням звернення податкових і митних органів при здійсненні повноважень у сфе- рі оподаткування до адміністративного суду, а також відповідальності означених суб’єктів публічного адміністру- вання.