Журнал №5 (41) vol. 2 / 2021|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИКЛАДАННЯ НАУК ПРО ЗЕМЛЮ

Михайло Мельнійчук, Андрій Калько

Михайло Мельнійчук, кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри фізичної географії Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)
Андрій Калько, доктор географічних наук, професор Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7258-2869, ORCID ID: 0000-0003-4526-5929

Anotation. У статті розглядаються особливості викладання наук про Землю на основі Закону України «Про вищу освіту» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)». Розкрито мету та завдання навчальної дисципліни «Методика викладання наук про Землю» здобувачів третього освітньо-науко- вого рівня. Простежено пререквізити та постреквізити до вивчення дисципліни «Методика викладання наук про Землю». Висвітлено основні компетенції: інтегральні, загальні та фахові. Вказано теми програми навчальної дис- ципліни та використані методики викладання.
Keywords: У статті розглядаються особливості викладання наук про Землю на основі Закону України «Про вищу освіту» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)». Розкрито мету та завдання навчальної дисципліни «Методика викладання наук про Землю» здобувачів третього освітньо-науко- вого рівня. Простежено пререквізити та постреквізити до вивчення дисципліни «Методика викладання наук про Землю». Висвітлено основні компетенції: інтегральні, загальні та фахові. Вказано теми програми навчальної дис- ципліни та використані методики викладання.

СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ РУХОВИХ НАВИЧОК У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ПОЗАНАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ ПЛАВАННЯМ

Іван Сомов, Сергій Козіброцький, Наталія Захожа, Володимир Захожий

Іван Сомов, аспірант Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна); Сергій Козіброцький, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, доцент кафедри теорії фізичного виховання та рекреації, Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)
Наталія Захожа, кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, доцент кафедри фітнесу та циклічних видів спорту, Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна); Володимир Захожий, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії спорту та фізичної культури, Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1200-3332, ORCID ID: 0000-0002-9112-4396, ORCID ID: 0000-0002-1095-5738, ORCID ID: 0000-0003-0921-565Х

Anotation. У статті висвітлено теоретичні аспекти формування рухових умінь і навичок у молодших школярів з плавання в процесі позанавчальної роботи. Наголошується на домінуванні ігрового спрямування позанавчаль- ної роботи з плавання з дітьми молодшого шкільного віку. Такий спосіб проведення занять вважається фахівцями найпродуктивнішим у молодших школярів. Встановлено, що формування рухових умінь і навичок у молодших школярів з плавання потрібно розглядати у біполярному прояві: з одного боку, як результат цілеспрямованого формування, а з іншого, як продуктивний засіб виконання рухових задач. Встановлено, що заняття з плавання ігрового характеру і викликані ними позитивні емоції посилюють фізіологічні процеси в організмі і покращують роботу всіх його органів і систем. Також результативно впливають на розвиток психічних процесів, мобілізують волю, наполегливість у вирішенні різноманітних рухових задач з плавання. Цінність ігор полягає і в тому, що набуті якості, вміння, навички повторюються і удосконалюються в нових, швидкозмінних умовах.
Keywords: У статті висвітлено теоретичні аспекти формування рухових умінь і навичок у молодших школярів з плавання в процесі позанавчальної роботи. Наголошується на домінуванні ігрового спрямування позанавчаль- ної роботи з плавання з дітьми молодшого шкільного віку. Такий спосіб проведення занять вважається фахівцями найпродуктивнішим у молодших школярів. Встановлено, що формування рухових умінь і навичок у молодших школярів з плавання потрібно розглядати у біполярному прояві: з одного боку, як результат цілеспрямованого формування, а з іншого, як продуктивний засіб виконання рухових задач. Встановлено, що заняття з плавання ігрового характеру і викликані ними позитивні емоції посилюють фізіологічні процеси в організмі і покращують роботу всіх його органів і систем. Також результативно впливають на розвиток психічних процесів, мобілізують волю, наполегливість у вирішенні різноманітних рухових задач з плавання. Цінність ігор полягає і в тому, що набуті якості, вміння, навички повторюються і удосконалюються в нових, швидкозмінних умовах.

ЗНАЧУЩІСТЬ ПЛАВАННЯ В ПІДВИЩЕННІ ТА ВІДНОВЛЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗМУ

Оксана Усова, Олександр Сологуб, Ольга Касарда, Тетяна Сологуб

Оксана Усова, кандидат біологічних наук, доцент, доцент кафедри фізичної терапії та ерготерапії Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна); Олександр Сологуб, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри фітнесу та циклічних видів спорту Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)
Ольга Касарда, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри здоров'я і фізичної культури Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна); Тетяна Сологуб, методист відділу аспірантури та докторантури Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6227-0597, ORCID ID: 0000-0001-8275-4727, ORCID ID: 0000-0002-8043-9771, ORCID ID: 0000-0003-4935-1648

Anotation. У положеннях наукової статті автор проводить аналіз думок науковців щодо значущості життє- возбережувальної функції плавання в підвищенні та відновленні фізичного стану і фізичного розвитку дітей та дорослих. Учені зазначають, що плавання є одним з ефективних засобів зміцнення здоров’я та фізичного роз- витку людини. Це пов’язано з особливостями рухової активності у водному середовищі. За результатами чисель- них наукових досліджень установлено, що плавання підвищує опір організму до дії температурних коливань і застудних захворювань, сприяє формуванню нормальної постави, корекції плоскостопості, чинить гармонійний вплив майже на всі м’язові групи, поліпшує функцію дихальної й серцево-судинної систем, укріплює нерво- ву систему та розвиває вестибулярну стійкість. Доказаний позитивний вплив застосування плавання як засобу фізичної терапії.
Keywords: У положеннях наукової статті автор проводить аналіз думок науковців щодо значущості життє- возбережувальної функції плавання в підвищенні та відновленні фізичного стану і фізичного розвитку дітей та дорослих. Учені зазначають, що плавання є одним з ефективних засобів зміцнення здоров’я та фізичного роз- витку людини. Це пов’язано з особливостями рухової активності у водному середовищі. За результатами чисель- них наукових досліджень установлено, що плавання підвищує опір організму до дії температурних коливань і застудних захворювань, сприяє формуванню нормальної постави, корекції плоскостопості, чинить гармонійний вплив майже на всі м’язові групи, поліпшує функцію дихальної й серцево-судинної систем, укріплює нерво- ву систему та розвиває вестибулярну стійкість. Доказаний позитивний вплив застосування плавання як засобу фізичної терапії.

ЕСТЕТИЧНЕ САМОВИРАЖЕННЯ МАЙБУТНІХ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ПРОЦЕСІ ОСВОЄННЯ ВОКАЛЬНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Чжоу Мінь

здобувачка третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти кафедри освітології та інноваційної педагогіки
Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4991-7349

Anotation. У статті розкрито педагогічну значущість вокальної майстерності для естетичного самовираження майбутніх музично-педагогічних працівників. Методи дослідження – аналіз, порівняння, узагальнення головних ідей і підходів до розв’язання проблеми, проєктування, висновки. Виявлено суттєві ознаки вокальної майстернос- ті. Естетичне самовираження в музичному мистецтві є процесом розкриття творчих здатностей особистості на високому рівні сформованості естетичного смаку. Естетичний смак здобувачів виховується викладачем вокаль- ної майстерності, який має постійно вдосконалювати педагогічні знання й уміння. Доповнено та розширено зміст програми професійної підготовки музикознавців у музичній академії Нормального університету Чжецзян. У подальшому планується розкрити зв’язок між змістом вокальної майстерності й методами естетичного вихо- вання здобувачів.
Keywords: У статті розкрито педагогічну значущість вокальної майстерності для естетичного самовираження майбутніх музично-педагогічних працівників. Методи дослідження – аналіз, порівняння, узагальнення головних ідей і підходів до розв’язання проблеми, проєктування, висновки. Виявлено суттєві ознаки вокальної майстернос- ті. Естетичне самовираження в музичному мистецтві є процесом розкриття творчих здатностей особистості на високому рівні сформованості естетичного смаку. Естетичний смак здобувачів виховується викладачем вокаль- ної майстерності, який має постійно вдосконалювати педагогічні знання й уміння. Доповнено та розширено зміст програми професійної підготовки музикознавців у музичній академії Нормального університету Чжецзян. У подальшому планується розкрити зв’язок між змістом вокальної майстерності й методами естетичного вихо- вання здобувачів.

КОМПОНЕНТНА СТРУКТУРА ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ДОСВІДУ ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНИХ РЕПРЕЗЕНТАЦІЙ МАЙБУТІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Ю Янь

аспірантка кафедри музичного мистецтва і хореографії
ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3295-770X

Anotation. У статті представлені методологія і методи дослідження досвіду художньо-образних репрезентацій майбутніх учителів музичного мистецтва. У дослідженні досвід художньо-образних репрезентацій розуміється як процес і результат накопичення та застосування сформованих еталонів сприйняття, реагування, оцінюван- ня та осмислення образів мистецтва, що ґрунтується на основі кодів пам’яті, які залишилися від переднього спілкування з аналогічними або схожими за образно-семіотичними ознаками творами. Основу такого досвіду становлять певні уміння художньо-образних репрезентацій та здатності до їх об’єктивації. Домінувальною мето- дологією є дослідження визначено когнітивну та художньо-ментальну; на їх основі обґрунтовано кластери худож- ньо-образних репрезентацій (пізнавально-смисловий, емоційний, асоціативно-інтерпретаційний) та їхні функції перцептивно-смислова, емоційно-оцінна, асоціативно-творча). Методом теоретичного моделювання розроблено структуру досвіду художньо-образних репрезентацій, що включає три ключові компоненти: когнітивно-смис- ловий, емоційно-оцінний. інтерпретаційно-асоціативний. Критеріями оцінювання досвіду художньо-образних репрезентацій визначено мисленнєво-операційний, емоційно-рефлексійний, герменевтично-перформативний.
Keywords: У статті представлені методологія і методи дослідження досвіду художньо-образних репрезентацій майбутніх учителів музичного мистецтва. У дослідженні досвід художньо-образних репрезентацій розуміється як процес і результат накопичення та застосування сформованих еталонів сприйняття, реагування, оцінюван- ня та осмислення образів мистецтва, що ґрунтується на основі кодів пам’яті, які залишилися від переднього спілкування з аналогічними або схожими за образно-семіотичними ознаками творами. Основу такого досвіду становлять певні уміння художньо-образних репрезентацій та здатності до їх об’єктивації. Домінувальною мето- дологією є дослідження визначено когнітивну та художньо-ментальну; на їх основі обґрунтовано кластери худож- ньо-образних репрезентацій (пізнавально-смисловий, емоційний, асоціативно-інтерпретаційний) та їхні функції перцептивно-смислова, емоційно-оцінна, асоціативно-творча). Методом теоретичного моделювання розроблено структуру досвіду художньо-образних репрезентацій, що включає три ключові компоненти: когнітивно-смис- ловий, емоційно-оцінний. інтерпретаційно-асоціативний. Критеріями оцінювання досвіду художньо-образних репрезентацій визначено мисленнєво-операційний, емоційно-рефлексійний, герменевтично-перформативний.

ІНСТИТУЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ

Василь Притулюк

магістр історії, аспірант кафедри всесвітньої історії
Волинськогоського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0700-8087

Anotation. У представленій статті розглянуто актуальні проблеми інституційного, правового та організацій- ного характеру, які на сучасному етапі негативно впливають на реалізацію державної політики України у сфері збереження та актуалізації національної культурної спадщини. Серед таких проблем слід виділити: відсутність єдиної системи державного управління охороною культурної спадщини; невиправдані обмеження повноважень органів охорони культурної спадщини; недосконалу із правової точки зору систему обліку об’єктів культурної спадщини, яка на даний час не змогла утворити повноцінного інформаційного ресурсу культурної спадщини та культурних цінностей в Україні; слабкість чинного законодавства у частині визначення відповідальності за порушення Закону «Про збереження культурної спадщини» та інших нормативних актів у цій сфері.
Keywords: У представленій статті розглянуто актуальні проблеми інституційного, правового та організацій- ного характеру, які на сучасному етапі негативно впливають на реалізацію державної політики України у сфері збереження та актуалізації національної культурної спадщини. Серед таких проблем слід виділити: відсутність єдиної системи державного управління охороною культурної спадщини; невиправдані обмеження повноважень органів охорони культурної спадщини; недосконалу із правової точки зору систему обліку об’єктів культурної спадщини, яка на даний час не змогла утворити повноцінного інформаційного ресурсу культурної спадщини та культурних цінностей в Україні; слабкість чинного законодавства у частині визначення відповідальності за порушення Закону «Про збереження культурної спадщини» та інших нормативних актів у цій сфері.

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА РАННЬОМОДЕРНА ДОБА КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРИЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ ПОЛЯКІВ ЩОДО УКРАЇНЦІВ

Людмила Стрільчук, Олена Кушпетюк

Людмила Стрільчук, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Волинськогоського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)
Олена Кушпетюк, кандидат історичних наук, доцент, заступник директора з навчально-виховної роботи Відокремленого структурного підрозділу ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Луцький інститут розвитку людини (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0700-6080, ORCID ID: 0000-0001-5945-2288

Anotation. У статті відстежуються особливості становлення взаємних українсько-польських суспільно-істо- ричних стереотипів, що зароджуються із часів Київської Русі та Пястівської Польщі, аналіз їх еволюції в період пізнього середньовіччя і ранньомодерної доби. Акцентується увага на формуванні польських стереотипів щодо українців та України. Адже, як відомо, сучасний негативний стереотип українця для поляків прививався переказа- ми про Хмельниччину і гайдамаччину, підсилювався відносно свіжими подіями Другої світової війни та подіями на Волині середини 40-х років ХХ століття. А на західних теренах України образ сусіда-поляка викликає асоціації з утисками українців у період Першої та Другої Речі Посполитої. Формувалися історичні стереотипи внаслідок конфліктів між козаками та польською шляхтою у ХVII–XVIII ст. та суперечок, пов’язаних із укладанням Люблін- ської та Берестейської уній тощо.
Keywords: У статті відстежуються особливості становлення взаємних українсько-польських суспільно-істо- ричних стереотипів, що зароджуються із часів Київської Русі та Пястівської Польщі, аналіз їх еволюції в період пізнього середньовіччя і ранньомодерної доби. Акцентується увага на формуванні польських стереотипів щодо українців та України. Адже, як відомо, сучасний негативний стереотип українця для поляків прививався переказа- ми про Хмельниччину і гайдамаччину, підсилювався відносно свіжими подіями Другої світової війни та подіями на Волині середини 40-х років ХХ століття. А на західних теренах України образ сусіда-поляка викликає асоціації з утисками українців у період Першої та Другої Речі Посполитої. Формувалися історичні стереотипи внаслідок конфліктів між козаками та польською шляхтою у ХVII–XVIII ст. та суперечок, пов’язаних із укладанням Люблін- ської та Берестейської уній тощо.

ОСОБЛИВОСТІ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУ SOUL В ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІЙ КАРТИНІ СВІТУ ВІЛЬЯМА БЛЕЙКА

Ірина Широкова

аспірант кафедри англійської філології
Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4663-4127

Anotation. У статті проаналізовано засоби актуалізації концепту SOUL в індивідуально-авторській картині світу поета й художника В. Блейка, творчість якого поєднує риси як передромантизму, так і раннього романтизму в Англії. У дослідженні застосовано комплексну методику, зокрема методи лінгвоконцептуального, семіотичного, лінгвокогнітивного аналізу. Під час проведеного дослідження встановлено, що в репрезентації концепту SOUL В. Блейк гармонійно поєднує загальні й корпоративні уявлення і доповнює їх індивідуально-авторськими, напри- клад, переконанням в існуванні двох іпостасей душі – невинності (Innocence) та досвіду (Experience). Вербалізація концепту SOUL реалізується двома шляхами: засобами прямої апеляції та опосередковано шляхом створення певних когнітивних образів за допомогою метафор. Поет усвідомлює як єдність зовнішнього та внутрішнього світів, так і об’єктивність й суб’єктивність їх існування. Концепт SOUL займає домінантну позицію в індивіду- ально-авторській картині світу В. Блейка, що підтверджується його зв’язком з іншими, найбільш важливими кон- цептами, обумовленістю суб’єктивними чинниками та номінативною щільністю. В актуалізації цього концепту автор поєднує засоби вербальної і візуальної семіотичних систем.
Keywords: У статті проаналізовано засоби актуалізації концепту SOUL в індивідуально-авторській картині світу поета й художника В. Блейка, творчість якого поєднує риси як передромантизму, так і раннього романтизму в Англії. У дослідженні застосовано комплексну методику, зокрема методи лінгвоконцептуального, семіотичного, лінгвокогнітивного аналізу. Під час проведеного дослідження встановлено, що в репрезентації концепту SOUL В. Блейк гармонійно поєднує загальні й корпоративні уявлення і доповнює їх індивідуально-авторськими, напри- клад, переконанням в існуванні двох іпостасей душі – невинності (Innocence) та досвіду (Experience). Вербалізація концепту SOUL реалізується двома шляхами: засобами прямої апеляції та опосередковано шляхом створення певних когнітивних образів за допомогою метафор. Поет усвідомлює як єдність зовнішнього та внутрішнього світів, так і об’єктивність й суб’єктивність їх існування. Концепт SOUL займає домінантну позицію в індивіду- ально-авторській картині світу В. Блейка, що підтверджується його зв’язком з іншими, найбільш важливими кон- цептами, обумовленістю суб’єктивними чинниками та номінативною щільністю. В актуалізації цього концепту автор поєднує засоби вербальної і візуальної семіотичних систем.

ОСОБЛИВОСТІ ПОТРЕБОВО-МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗДОРОВ’Я ТА СХИЛЬНІСТЮ ДО АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

Андрій Корець

лікар-нарколог Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0688-1211

Anotation. Стаття присвячена вивченню особливостей потребово-мотиваційної сфери осіб юнацького віку з обмеженими можливостями здоров’я. Виявлено, що юнаки з обмеженими можливостями здоров’я характери- зуються більш високими показниками схильності до адиктивної поведінки порівняно з юнаками з нормотиповим розвитком, що надає їй ознак стійкості й указує на наявність особистісних якостей, що значно підвищують ризик негативних проявів. Установлено зв’язок між специфікою потребово-мотиваційної сфери особистості й ризиком формування залежності. Визначено, що спрямованість мотивів у цих осіб має переважно побутовий, а не продук- тивний характер. Обґрунтовано, що формування мотивів продуктивної спрямованості різних видів діяльності має стати предметом психокорекційного впливу для цієї категорії осіб.
Keywords: Стаття присвячена вивченню особливостей потребово-мотиваційної сфери осіб юнацького віку з обмеженими можливостями здоров’я. Виявлено, що юнаки з обмеженими можливостями здоров’я характери- зуються більш високими показниками схильності до адиктивної поведінки порівняно з юнаками з нормотиповим розвитком, що надає їй ознак стійкості й указує на наявність особистісних якостей, що значно підвищують ризик негативних проявів. Установлено зв’язок між специфікою потребово-мотиваційної сфери особистості й ризиком формування залежності. Визначено, що спрямованість мотивів у цих осіб має переважно побутовий, а не продук- тивний характер. Обґрунтовано, що формування мотивів продуктивної спрямованості різних видів діяльності має стати предметом психокорекційного впливу для цієї категорії осіб.

ВПЛИВ СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ НА ФОРМУВАННЯ СИНДРОМУ ГОСПІТАЛІЗМУ В ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ З ДЦП

Тетяна Сняткова

аспірант кафедри спеціальної психології і медицини
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3374-3532

Anotation. Стаття присвячена вивченню впливу сімейних стосунків на формування синдрому госпіталізму в дітей раннього віку з дитячим церебральним паралічем. Розглянуто п’ять типів ставлення батьків до захворю- вання дитини з дитячим церебральним паралічем, від яких залежить успішність її розвитку і реабілітації, соціалі- зації у світі. Описано результати емпіричного дослідження впливу сімейних стосунків на показники сенсорного, мовного, розумового, моторного, емоційного і соціального розвитку дітей раннього віку з дитячим церебральним паралічем. За результатами аналізу обґрунтовано доцільність порівняння прояву синдрому госпіталізму в дітей в умовах сімейного виховання і поза сім’єю та розробки програми корекційної роботи для подолання синдрому госпіталізму в дітей раннього віку з дитячим церебральним паралічем.
Keywords: Стаття присвячена вивченню впливу сімейних стосунків на формування синдрому госпіталізму в дітей раннього віку з дитячим церебральним паралічем. Розглянуто п’ять типів ставлення батьків до захворю- вання дитини з дитячим церебральним паралічем, від яких залежить успішність її розвитку і реабілітації, соціалі- зації у світі. Описано результати емпіричного дослідження впливу сімейних стосунків на показники сенсорного, мовного, розумового, моторного, емоційного і соціального розвитку дітей раннього віку з дитячим церебральним паралічем. За результатами аналізу обґрунтовано доцільність порівняння прояву синдрому госпіталізму в дітей в умовах сімейного виховання і поза сім’єю та розробки програми корекційної роботи для подолання синдрому госпіталізму в дітей раннього віку з дитячим церебральним паралічем.

ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ ЖУРНАЛІСТА

Ганна Юрчинська, Аліна Бахвалова

Ганна Юрчинська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)
Аліна Бахвалова, аспірантка кафедри загальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8569-3309, ORCID ID: 0000-0002-2828-2981

Anotation. У статті розкривається сутність психологічного явища професійної самооцінки журналістів. Пода- ється характеристика системи об’єктивних та суб’єктивних детермінант. Для виокремлення останніх був здійсне- ний теоретичний аналіз наукових пошуків, які присвячені вивченню та опису особливостей професії журналіс- та. Зокрема, у статті до об’єктивних детермінант зараховано економічні фактори, відгуки аудиторії, професійні досягнення, публікації в сторонніх та іноземних ЗМІ та об’єм аудиторії. Тоді як до суб’єктивних – таких, що належать суб’єкту праці, – належать індивідуально-психологічні властивості, мотивація діяльності, професійний стаж і міра рефлексивності. Виокремлені детермінанти були досліджені за допомогою психодіагностичних мето- дик та методу анкетування, а отримані результати статистично оброблені з використанням методів факторного та регресійного аналізу. У результаті встановлено наявність причинно-наслідкових зв’язків між виокремленими детермінантами та інтегральним показником професійної самооцінки; найбільший внесок у регресійну модель, прогностична якість якої становила близько 60%, здійснюють такі предиктори, як вмотивованість, рефлексивність, тривожність, зовнішня оцінка роботи журналіста, готовність до комунікації, соціальні цінності та новаторство.
Keywords: У статті розкривається сутність психологічного явища професійної самооцінки журналістів. Пода- ється характеристика системи об’єктивних та суб’єктивних детермінант. Для виокремлення останніх був здійсне- ний теоретичний аналіз наукових пошуків, які присвячені вивченню та опису особливостей професії журналіс- та. Зокрема, у статті до об’єктивних детермінант зараховано економічні фактори, відгуки аудиторії, професійні досягнення, публікації в сторонніх та іноземних ЗМІ та об’єм аудиторії. Тоді як до суб’єктивних – таких, що належать суб’єкту праці, – належать індивідуально-психологічні властивості, мотивація діяльності, професійний стаж і міра рефлексивності. Виокремлені детермінанти були досліджені за допомогою психодіагностичних мето- дик та методу анкетування, а отримані результати статистично оброблені з використанням методів факторного та регресійного аналізу. У результаті встановлено наявність причинно-наслідкових зв’язків між виокремленими детермінантами та інтегральним показником професійної самооцінки; найбільший внесок у регресійну модель, прогностична якість якої становила близько 60%, здійснюють такі предиктори, як вмотивованість, рефлексивність, тривожність, зовнішня оцінка роботи журналіста, готовність до комунікації, соціальні цінності та новаторство.

КОМУНІКАЦІЯ В ПУБЛІЧНОМУ ПРОСТОРІ ІНТЕРНЕТУ: ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Володимир Серветник

аспірант
Міжрегіональної академії управління персоналом (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7231-0927

Anotation. У статті визначено, що з усіх технологій, доступних сьогодні фахівцям у взаємодії з органами вла- ди, Інтернет-технології є найменш вивченими, хоча скорочення відстані між суб’єктами GR-комунікації та вла- дою дає широкі можливості для побудови якісно нових відносин між ними. Проаналізовано дослідження проблеми GR-комунікацій в публічному просторі Інтернету в міждисциплі- нарному вимірі таких міжнародних експертів, як Ю. Хабермас, Х. Арендт, Д. Волтон, Д. Буню, Дж. Бодрійяр, А.Д. Кривоносов, Д.Н. Пєсков, С.В. Тихонова. Зазначено, що в Інтернеті (а також поза ним), крім єдності публічної сфери, про яку говорить Ю. Хабермас, існують «платформи», спеціально організовані для публічних комунікацій, – сайти, які є окремими сегментами громадського простору. Розкрито практичний приклад, який демонструє один зі способів моніторингу громадської думки та позиції зацікавлених сторін у підготовці лобістських кампаній у ЄС. Обґрунтовано, що модель комунікації GR дала змогу нам виявити потенційні слабкі місця в спілкуванні з владою.
Keywords: У статті визначено, що з усіх технологій, доступних сьогодні фахівцям у взаємодії з органами вла- ди, Інтернет-технології є найменш вивченими, хоча скорочення відстані між суб’єктами GR-комунікації та вла- дою дає широкі можливості для побудови якісно нових відносин між ними. Проаналізовано дослідження проблеми GR-комунікацій в публічному просторі Інтернету в міждисциплі- нарному вимірі таких міжнародних експертів, як Ю. Хабермас, Х. Арендт, Д. Волтон, Д. Буню, Дж. Бодрійяр, А.Д. Кривоносов, Д.Н. Пєсков, С.В. Тихонова. Зазначено, що в Інтернеті (а також поза ним), крім єдності публічної сфери, про яку говорить Ю. Хабермас, існують «платформи», спеціально організовані для публічних комунікацій, – сайти, які є окремими сегментами громадського простору. Розкрито практичний приклад, який демонструє один зі способів моніторингу громадської думки та позиції зацікавлених сторін у підготовці лобістських кампаній у ЄС. Обґрунтовано, що модель комунікації GR дала змогу нам виявити потенційні слабкі місця в спілкуванні з владою.

НАУКОВА СКЛАДОВА ЧАСТИНА В ОРГАНІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ

Олександра Баєва

здобувач
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3148-7602

Anotation. У науковій статті на підставі застосування міждисциплінарного методу наукових досліджень, а також комплексного використання низки теоретико-методологічних підходів і принципів здійснення наукових досліджень розкрито окремі аспекти духовно-сутнісних засад організації адміністративного судочинства в Укра- їні з позицій необхідності активного використання наукової складової частини під час здійснення адміністра- тивного судочинства з метою виявлення проблем у роботі суду та оптимізації його роботи. Зважаючи на те, що адміністративне судочинство є порівняно новим явищем у вітчизняному державотворенні, проблеми його станов- лення, відповідно до сучасних міжнародних та вітчизняних стандартів, потребують аналізу найрізноманітніших процедур здійснення адміністративного судочинства, а також вироблення новітньої практики здійснення адміні- стративного судочинства.
Keywords: У науковій статті на підставі застосування міждисциплінарного методу наукових досліджень, а також комплексного використання низки теоретико-методологічних підходів і принципів здійснення наукових досліджень розкрито окремі аспекти духовно-сутнісних засад організації адміністративного судочинства в Укра- їні з позицій необхідності активного використання наукової складової частини під час здійснення адміністра- тивного судочинства з метою виявлення проблем у роботі суду та оптимізації його роботи. Зважаючи на те, що адміністративне судочинство є порівняно новим явищем у вітчизняному державотворенні, проблеми його станов- лення, відповідно до сучасних міжнародних та вітчизняних стандартів, потребують аналізу найрізноманітніших процедур здійснення адміністративного судочинства, а також вироблення новітньої практики здійснення адміні- стративного судочинства.

МЕДІАЦІЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ: ДОСВІД ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН

Ірина Ботнаренко, Олена Нагорнюк-Данилюк

Ірина Ботнаренко, старший науковий співробітник наукової лабораторії з проблем протидії злочинності Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
Олена Нагорнюк-Данилюк, аспірант кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4613-8133

Anotation. Статтю присвячено висвітленню питання правового регулювання процедури медіації як одного з найбільш затребуваного способу вирішення кримінально-правового конфлікту щодо неповнолітніх осіб за зако- нодавством пострадянських країн. Проаналізовано досвід Республіки Білорусь, Російської Федерація, Республік Казахстан, Грузія та Молдова. Визначено, що рівень забезпечення прав дитини є одним із основних показників гуманізму та цивілізованості держави. Зроблено висновок, що відновне правосуддя у кримінальному процесі за участю неповнолітніх є важливим та ефективним у вирішенні конфліктів та забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Keywords: Статтю присвячено висвітленню питання правового регулювання процедури медіації як одного з найбільш затребуваного способу вирішення кримінально-правового конфлікту щодо неповнолітніх осіб за зако- нодавством пострадянських країн. Проаналізовано досвід Республіки Білорусь, Російської Федерація, Республік Казахстан, Грузія та Молдова. Визначено, що рівень забезпечення прав дитини є одним із основних показників гуманізму та цивілізованості держави. Зроблено висновок, що відновне правосуддя у кримінальному процесі за участю неповнолітніх є важливим та ефективним у вирішенні конфліктів та забезпеченні найкращих інтересів дитини.

ПРОБЛЕМИ ЛОКАЛЬНОГО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Олександр Вареник

кандидат юридични:х наук, докторант кафедри трудового права та права соціального забезпечення
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9757-1758

Anotation. У статті виділено, що регулювання умов праці в трудовому праві України на сучасному етапі існує у двох основних площинах: централізованій та локальній. Законодавчі акти традиційно належать до першої категорії та наділені вищою юридичною силою. Сюди відносимо Конституцію України, Кодекс законів про працю України, інші міжгалузеві та галузеві акти трудового законодавства. Застосування нор- мативно-правових актів локального характеру на підприємствах, установах та організаціях, в свою чергу, найчастіше простежується щодо регулювання робочого часу та відпочинку працівників, заробітної плати та охорони праці, адже ці питання потребують більш гнучкого підходу залежно від характеру виконуваних працівниками трудових функцій.
Keywords: У статті виділено, що регулювання умов праці в трудовому праві України на сучасному етапі існує у двох основних площинах: централізованій та локальній. Законодавчі акти традиційно належать до першої категорії та наділені вищою юридичною силою. Сюди відносимо Конституцію України, Кодекс законів про працю України, інші міжгалузеві та галузеві акти трудового законодавства. Застосування нор- мативно-правових актів локального характеру на підприємствах, установах та організаціях, в свою чергу, найчастіше простежується щодо регулювання робочого часу та відпочинку працівників, заробітної плати та охорони праці, адже ці питання потребують більш гнучкого підходу залежно від характеру виконуваних працівниками трудових функцій.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ НЕЗАКОННОГО ПОВОДЖЕННЯ ЗІ ЗБРОЄЮ ЯК СУСПІЛЬНО-НЕБЕЗПЕЧНОГО ТА ПРОТИПРАВНОГО ЯВИЩА

Лілія Величенко

ад’юнкт кафедри юридичної психології
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1476-2615

Anotation. Зростання кількості випадків застосування незаконної зброї, вибухових речовин та боєприпасів, поза сумнівом, виявляє зв’язок із поширенням соціальних викликів, що наскрізь проходять через усе суспільство: насильницькі злочини, суїциди з використанням зброї, нещасні випадки, розбої, теракти із летальним результа- том та інші суспільно-небезпечні явища. У статті розглянуто соціально-психологічні детермінанти незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами як суспільно-небезпечного та проти- правного явища. Висвітлено реальні випадки застосування зброї та бойових припасів, проаналізовано їх соціально-психологічні причини. Метою наукової статті є аналіз соціально-психологічних детермінантів незаконно- го поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Досягнення цієї мети передбачало виконання таких завдань: охарактеризувати соціально-психологічні детермінанти незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами як суспільно-небезпечного та протиправного явища; проаналізувати шляхи подолання такого феномену, як протиправний та суспільно-небезпечний обіг зброї, бойо- вих припасів або вибухових речовин.
Keywords: Зростання кількості випадків застосування незаконної зброї, вибухових речовин та боєприпасів, поза сумнівом, виявляє зв’язок із поширенням соціальних викликів, що наскрізь проходять через усе суспільство: насильницькі злочини, суїциди з використанням зброї, нещасні випадки, розбої, теракти із летальним результа- том та інші суспільно-небезпечні явища. У статті розглянуто соціально-психологічні детермінанти незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами як суспільно-небезпечного та проти- правного явища. Висвітлено реальні випадки застосування зброї та бойових припасів, проаналізовано їх соціально-психологічні причини. Метою наукової статті є аналіз соціально-психологічних детермінантів незаконно- го поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Досягнення цієї мети передбачало виконання таких завдань: охарактеризувати соціально-психологічні детермінанти незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами як суспільно-небезпечного та протиправного явища; проаналізувати шляхи подолання такого феномену, як протиправний та суспільно-небезпечний обіг зброї, бойо- вих припасів або вибухових речовин.

ЗАХИСТ ПРАВ ДІТЕЙ: АДМІНІСТРАТИВНИЙ АСПЕКТ

Інна Волкова

помічник-консультант народного депутата України
Апарат Верховної Ради України (Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3980-786X

Anotation. Статтю присвячено висвітленню питань, пов’язаних із встановленням сутнісних характеристик захисту прав дітей шляхом визначення адміністративно-правового механізму захисту прав дітей, встановлення системи органів, які уповноважені забезпечувати захист прав дітей, а також визначення специфіки окремих адмі- ністративних процедур, що спрямовані на захист прав дітей. Запропоновано розглядати адміністративно-право- вий механізм захисту прав дітей як сукупність визначених адміністративно-правовою нормою способів впливу уповноважених суб’єктів на суспільні відносини, що складаються під час захисту прав дітей з метою створення надійних умов для гарантування та охорони їхніх прав у межах здійснення публічного адміністрування. Вста- новлено, що адміністративно-правовий механізм захисту прав дітей складається з окремих елементів: правових норм, що визначають умови та порядок застосування інструментів публічного адміністрування для захисту прав дітей; інституційної системи захисту прав дітей, яка сформована з уповноважених суб’єктів, наділених повно- важеннями щодо створення надійних умов для гарантування та охорони прав дітей; адміністративних процедур, у межах яких реалізується захист прав дітей.
Keywords: Статтю присвячено висвітленню питань, пов’язаних із встановленням сутнісних характеристик захисту прав дітей шляхом визначення адміністративно-правового механізму захисту прав дітей, встановлення системи органів, які уповноважені забезпечувати захист прав дітей, а також визначення специфіки окремих адмі- ністративних процедур, що спрямовані на захист прав дітей. Запропоновано розглядати адміністративно-право- вий механізм захисту прав дітей як сукупність визначених адміністративно-правовою нормою способів впливу уповноважених суб’єктів на суспільні відносини, що складаються під час захисту прав дітей з метою створення надійних умов для гарантування та охорони їхніх прав у межах здійснення публічного адміністрування. Вста- новлено, що адміністративно-правовий механізм захисту прав дітей складається з окремих елементів: правових норм, що визначають умови та порядок застосування інструментів публічного адміністрування для захисту прав дітей; інституційної системи захисту прав дітей, яка сформована з уповноважених суб’єктів, наділених повно- важеннями щодо створення надійних умов для гарантування та охорони прав дітей; адміністративних процедур, у межах яких реалізується захист прав дітей.

ДЕРЖАВНА МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Ірина Заровна

науковий співробітник відділу спеціального транспорту науково-дослідної лабораторії спеціального транспорту та форменого одягу Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3616-7235

Anotation. Метою дослідження є аналіз поняття «державна міграційна політика» як об’єкта адміністративно- правового регулювання. У статті розглянуто наукові підходи до визначення понять «державна міграційна полі- тика», «адміністративно-правове регулювання». На підставі наведених визначень виокремлено основні ознаки досліджуваного поняття. З огляду на трактування наведеного поняття сформульовано власне визначення міграційної політики як об’єкта адміністративно-правового регулювання. Акцентовано, що зміст адміністративно- правового регулювання міграційної політики встановлюється через визначення мети, завдань, принципів, форм і методів такого регулювання. Доведено, що мета міграційної політики залежить від історичних умов розвитку держави. Виокремлено основні принципи здійснення державної міграційної політики.
Keywords: Метою дослідження є аналіз поняття «державна міграційна політика» як об’єкта адміністративно- правового регулювання. У статті розглянуто наукові підходи до визначення понять «державна міграційна полі- тика», «адміністративно-правове регулювання». На підставі наведених визначень виокремлено основні ознаки досліджуваного поняття. З огляду на трактування наведеного поняття сформульовано власне визначення міграційної політики як об’єкта адміністративно-правового регулювання. Акцентовано, що зміст адміністративно- правового регулювання міграційної політики встановлюється через визначення мети, завдань, принципів, форм і методів такого регулювання. Доведено, що мета міграційної політики залежить від історичних умов розвитку держави. Виокремлено основні принципи здійснення державної міграційної політики.

ПРИСЯГА В СЛУЖБОВОМУ ПРАВІ: ПРІОРИТЕТИ ДОКТРИНАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Дар’я Кремова

здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5334-8498

Anotation. Важливо не просто констатувати наявність історичних етапів у формуванні присяги як правового феномену, а й прослідкувати певну закономірність у цьому процесі, «зв’язок» присяги із розвитком держави, публічної служби, системи національного права й виділити певні перспективні напрямки формування її ресурсу на майбутнє, що допоможе максимально його використовувати. Були використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Серед таких методів слід виділити: аналіз, синтез, системний порівняльно-правовий, діалектичний аналіз. У результаті дослідження було запропоновано власний варіант етапності дослідження при- сяги у вітчизняній правовій науці; визначено пріоритети такого дослідження.
Keywords: Важливо не просто констатувати наявність історичних етапів у формуванні присяги як правового феномену, а й прослідкувати певну закономірність у цьому процесі, «зв’язок» присяги із розвитком держави, публічної служби, системи національного права й виділити певні перспективні напрямки формування її ресурсу на майбутнє, що допоможе максимально його використовувати. Були використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Серед таких методів слід виділити: аналіз, синтез, системний порівняльно-правовий, діалектичний аналіз. У результаті дослідження було запропоновано власний варіант етапності дослідження при- сяги у вітчизняній правовій науці; визначено пріоритети такого дослідження.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОКТРИНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОСТІ ПРАВ І СВОБОД ЖІНОК ТА ЧОЛОВІКІВ В УКРАЇНІ

Світлана Кругова

аспірантка
Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3918-3668

Anotation. У статті проаналізовано методологічні засади доктринальних досліджень конституційно-правових засад забезпечення рівності прав і свобод жінок та чоловіків в Україні. Визначено види методів, які становлять методологію досліджень рівності прав і свобод жінок та чоловіків в Україні. Зроблено висновок, що науковці в даній сфері використовують широке коло методів та підходів для досягнення цілей своїх наукових розробок. Це варто пояснити передусім тим, що відповідні праці виконуються авторами у сферах політології, соціології, історії, педагогіки тощо. Тож дослідження рівності прав і свобод жінок та чоловіків, виходячи із специфіки даної сфери, характеризуються різноманітністю підходів науковців та багатством технік написання праць.
Keywords: У статті проаналізовано методологічні засади доктринальних досліджень конституційно-правових засад забезпечення рівності прав і свобод жінок та чоловіків в Україні. Визначено види методів, які становлять методологію досліджень рівності прав і свобод жінок та чоловіків в Україні. Зроблено висновок, що науковці в даній сфері використовують широке коло методів та підходів для досягнення цілей своїх наукових розробок. Це варто пояснити передусім тим, що відповідні праці виконуються авторами у сферах політології, соціології, історії, педагогіки тощо. Тож дослідження рівності прав і свобод жінок та чоловіків, виходячи із специфіки даної сфери, характеризуються різноманітністю підходів науковців та багатством технік написання праць.

ЛИТОВСЬКИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОРЯДКУ ЗВІЛЬНЕННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: ПЕРСПЕКТИВИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ В ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Анна Куцевич

аспірант кафедри трудового права та права соціального забезпечення
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1437-1318

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що останні десятиліття в Україні відбуваються процеси ста- новлення демократичної, правової, соціальної держави, яка відповідає сучасному рівню розвитку суспільства та стандартам Європейського Союзу, що мають стати нормою життя для наших громадян. Одним із першочер- гових завдань, яке має виконати держава у процесі цієї еволюції, є імплементація у вітчизняне законодавство позитивного зарубіжного досвіду правового регулювання різних правових інститутів, адже радянська правова спадщина, яка до цих пір почасти зберігає свою чинність в Україні, далеко не завжди є сумісною із принципами демократії та верховенства права, характерними для європейського правового простору. У статті з’ясовано, що більшість процедур порядку звільнення державних службовців врегульовані у вітчизняному законодавстві більш досконало, аніж це здійснено литовським законодавством. Більшість положень, особливо тих, що визначають під- стави для звільнення державного службовця, є співставними.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що останні десятиліття в Україні відбуваються процеси ста- новлення демократичної, правової, соціальної держави, яка відповідає сучасному рівню розвитку суспільства та стандартам Європейського Союзу, що мають стати нормою життя для наших громадян. Одним із першочер- гових завдань, яке має виконати держава у процесі цієї еволюції, є імплементація у вітчизняне законодавство позитивного зарубіжного досвіду правового регулювання різних правових інститутів, адже радянська правова спадщина, яка до цих пір почасти зберігає свою чинність в Україні, далеко не завжди є сумісною із принципами демократії та верховенства права, характерними для європейського правового простору. У статті з’ясовано, що більшість процедур порядку звільнення державних службовців врегульовані у вітчизняному законодавстві більш досконало, аніж це здійснено литовським законодавством. Більшість положень, особливо тих, що визначають під- стави для звільнення державного службовця, є співставними.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕОФОРМЛЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Ольга Лець

аспірантка
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2170-3211

Anotation. У статті розглядаються окремі аспекти юридичної відповідальності за неоформлення трудових пра- вовідносин. Автором відзначається, що дотепер в науці немає концепції відповідальності по трудовому праву як виду юридичної відповідальності. Разом з тим обґрунтоване і правильне теоретичне вирішення цієї проблеми багато в чому б визначило позитивну діяльність правозастосування, зокрема неоформлений трудовий договір у письмовій формі в подальшому слугує підставою невизнання самої угоди. Зроблено висновок, що встановити обмеження зловживання правом роботодавцями може держава за допомогою видання правових приписів (норм трудового права), а також шляхом здійснення контролю (нагляду) за дотриманням створених правових норм з боку об’єднань працівників (профспілок чи інших представників працівників), а в разі їх порушення – шляхом притягнення роботодавців до юридичної відповідальності.
Keywords: У статті розглядаються окремі аспекти юридичної відповідальності за неоформлення трудових пра- вовідносин. Автором відзначається, що дотепер в науці немає концепції відповідальності по трудовому праву як виду юридичної відповідальності. Разом з тим обґрунтоване і правильне теоретичне вирішення цієї проблеми багато в чому б визначило позитивну діяльність правозастосування, зокрема неоформлений трудовий договір у письмовій формі в подальшому слугує підставою невизнання самої угоди. Зроблено висновок, що встановити обмеження зловживання правом роботодавцями може держава за допомогою видання правових приписів (норм трудового права), а також шляхом здійснення контролю (нагляду) за дотриманням створених правових норм з боку об’єднань працівників (профспілок чи інших представників працівників), а в разі їх порушення – шляхом притягнення роботодавців до юридичної відповідальності.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЛІСОВОГО КАДАСТРУ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Артур Соцький

кандидат юридичних наук, доцент, в. о. завідувача кафедри юриспруденції
Чернівецького інституту Міжнародного гуманітарного університету (Чернівці, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6836-7480

Anotation. У статті автором розкрито актуальні проблеми ведення державного лісового кадастру на території України. Відзначено, що ні в Кодексі України про адміністративні правопорушення, ні в Лісовому кодексі України, ні в інших законодавчих актах не встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку збирання, обробки, ведення документації державного лісового кадастру, тобто за невиконання завдань, якими наділило Дер- жавне агентство лісових ресурсів України. Потрібно акцентувати увагу на тому, що сьогодні відсутня методика визначення грошової оцінки лісів, що негативно впливає на економічний складник, створює варіативність вибору визначення вартості лісів і зловживання посадовими та службовими особами органами публічної адміністрації в лісовій сфері, керівниками підприємств лісового господарства. Таким чином, пропонуємо на законодавчому рівні врегулювати це питання, розробити й затвердити наказом Державного агентства лісових ресурсів України методику грошової оцінки лісів.
Keywords: У статті автором розкрито актуальні проблеми ведення державного лісового кадастру на території України. Відзначено, що ні в Кодексі України про адміністративні правопорушення, ні в Лісовому кодексі України, ні в інших законодавчих актах не встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку збирання, обробки, ведення документації державного лісового кадастру, тобто за невиконання завдань, якими наділило Дер- жавне агентство лісових ресурсів України. Потрібно акцентувати увагу на тому, що сьогодні відсутня методика визначення грошової оцінки лісів, що негативно впливає на економічний складник, створює варіативність вибору визначення вартості лісів і зловживання посадовими та службовими особами органами публічної адміністрації в лісовій сфері, керівниками підприємств лісового господарства. Таким чином, пропонуємо на законодавчому рівні врегулювати це питання, розробити й затвердити наказом Державного агентства лісових ресурсів України методику грошової оцінки лісів.

СИСТЕМА ГАРАНТІЙ СПАДКОВИХ ПРАВ ПОДРУЖЖЯ

Юлія Сусь

аспірант кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету
Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9733-3909

Anotation. Стаття присвячена дослідженню особливостей гарантій спадкових прав подружжя в їх системній взаємодії. Під час написання статті було застосовано такі загальнонаукові методи, як діалектичний, системний метод та метод абстрагування, а також спеціально-юридичні методи (формально-юридичний, порівняльно-правовий). У статті визначено зміст гарантій спадкових прав подружжя як передбачених цивільним законом способів та засобів забезпечення дотримання і використання спадкових прав подружжя. Описано зв’язок гарантій та таких принципів: непорушності права приватної власності; пріоритетності прав іншого власника у спільному майні; забезпечення виконання волевиявлення власника щодо розпорядження майном; добровільності; пріоритету спад- кових прав осіб, що перебувають у зареєстрованому шлюбі; неможливості надання переваг чи обмежень спадко- вих прав залежно від підстави спадкування; безумовності прийняття спадщини. Визначено особливості діяльнос- ті гарантів – окремих суб’єктів, що сприяють реалізації спадкових прав подружжя. Запропоновано класифікацію гарантій спадкових прав подружжя на групи за спільними ознаками.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню особливостей гарантій спадкових прав подружжя в їх системній взаємодії. Під час написання статті було застосовано такі загальнонаукові методи, як діалектичний, системний метод та метод абстрагування, а також спеціально-юридичні методи (формально-юридичний, порівняльно-правовий). У статті визначено зміст гарантій спадкових прав подружжя як передбачених цивільним законом способів та засобів забезпечення дотримання і використання спадкових прав подружжя. Описано зв’язок гарантій та таких принципів: непорушності права приватної власності; пріоритетності прав іншого власника у спільному майні; забезпечення виконання волевиявлення власника щодо розпорядження майном; добровільності; пріоритету спад- кових прав осіб, що перебувають у зареєстрованому шлюбі; неможливості надання переваг чи обмежень спадко- вих прав залежно від підстави спадкування; безумовності прийняття спадщини. Визначено особливості діяльнос- ті гарантів – окремих суб’єктів, що сприяють реалізації спадкових прав подружжя. Запропоновано класифікацію гарантій спадкових прав подружжя на групи за спільними ознаками.

РОЗМЕЖУВАННЯ ДОГОВОРУ ПРОКАТУ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ ТА ДОГОВОРУ НАЙМУ (ОРЕНДИ) ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ

Максим Тиндик

аспірант кафедри цивільного права № 2
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9898-3356

Anotation. У статті досліджується розмежування договору прокату транспортного засобу та договору найму (оренди) транспортного засобу. Зазначено, що актуальність дослідження зумовлена тим, що в судовій практиці України досить часто суди заперечують можливість існування договору прокату транспортного засобу, уважа- ючи, що строкове платне користування транспортним засобом може лежати лише в площині договору найму (оренди) транспортного засобу, що суперечить чинному законодавству та світовій практиці. Зроблено висновок, що договір прокату транспортного засобу є окремим видом договору прокату, на правове регулювання якого не розповсюджуються норми параграфа 5 глави 58 ЦК України «Найм (оренда) транспортного засобу». Проведено розмежування згаданих договорів за предметом, метою використання транспортного засобу, суб’єктним складом, істотними умовами, формою та змістом. Установлено, що предметом договору прокату транспортного засобу, на відміну від договору найму (оренди) транспортного засобу, можуть бути лише ті транспортні засоби, які за своєю сутністю здатні задовольняти переважно побутові (невиробничі) потреби наймача, не спрямовані безпосередньо на отримання прибутку.
Keywords: У статті досліджується розмежування договору прокату транспортного засобу та договору найму (оренди) транспортного засобу. Зазначено, що актуальність дослідження зумовлена тим, що в судовій практиці України досить часто суди заперечують можливість існування договору прокату транспортного засобу, уважа- ючи, що строкове платне користування транспортним засобом може лежати лише в площині договору найму (оренди) транспортного засобу, що суперечить чинному законодавству та світовій практиці. Зроблено висновок, що договір прокату транспортного засобу є окремим видом договору прокату, на правове регулювання якого не розповсюджуються норми параграфа 5 глави 58 ЦК України «Найм (оренда) транспортного засобу». Проведено розмежування згаданих договорів за предметом, метою використання транспортного засобу, суб’єктним складом, істотними умовами, формою та змістом. Установлено, що предметом договору прокату транспортного засобу, на відміну від договору найму (оренди) транспортного засобу, можуть бути лише ті транспортні засоби, які за своєю сутністю здатні задовольняти переважно побутові (невиробничі) потреби наймача, не спрямовані безпосередньо на отримання прибутку.

СЕМАНТИКО-ЕТИМОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ЗАБОРОНА»

Антоніна Токарська, Ростислав Кельман

Антоніна Токарська, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії та філософії права, конституційного та міжнародного права Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)
Ростислав Кельман, аспірант кафедри теорії та філософії права, конституційного та міжнародного права Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0789-265X, ORCID ID: 0000-0001-7704-2055

Anotation. Стаття присвячена ключовому багатовимірному поняттю «заборона» в контексті правового регу- лювання з огляду на тенденції сучасного темпорально-просторового руху й розвитку правових явищ з метою проектування та моделювання сучасної реформовуваної реальності. Потреба вдосконалення наукових ідей для правозастосовної практики стосується заборони як одного з методів правового регулювання, а також диференціювання меж заборон, які регламентують відносини в інших галузях права (житлове, митне, сільськогосподарське, підприємницьке, сімейне, трудове тощо).
Keywords: Стаття присвячена ключовому багатовимірному поняттю «заборона» в контексті правового регу- лювання з огляду на тенденції сучасного темпорально-просторового руху й розвитку правових явищ з метою проектування та моделювання сучасної реформовуваної реальності. Потреба вдосконалення наукових ідей для правозастосовної практики стосується заборони як одного з методів правового регулювання, а також диференціювання меж заборон, які регламентують відносини в інших галузях права (житлове, митне, сільськогосподарське, підприємницьке, сімейне, трудове тощо).

ЗАПОБІГАННЯ ФІНАНСОВИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ: СУБ’ЄКТНИЙ ВИМІР

Лусіне Уртаєва

інспектор по роботі з іноземними студентами
Міжнародний гуманітарний університет (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9070-7461

Anotation. Статтю присвячено висвітленню питань, пов’язаних із встановленням сутнісних характеристик суб’єктів, діяльність яких спрямовано на запобігання фінансовим правопорушенням шляхом визначення поняття запобігання фінансовим правопорушенням, виокремлення суб’єктів запобігання фінансовим правопорушенням та проведення їх класифікації, виділення детермінуючих ознак. Встановлено, що кваліфікуючою ознакою суб’єкта запобігання фінансовим правопорушенням є віднесення до його компетенції повноважень щодо недопущення, виявлення фінансових правопорушень, притягнення до від- повідальності винних осіб та усунення факторів, що сприяють вчиненню фінансових правопорушень. Звернено увагу на те, що градацію суб’єктів запобігання фінансовим правопорушенням може бути здійснено на підставі таких критеріїв, як: залежно від функціонального призначення уповноваженого суб’єкта в системі забезпечення законності фінансової діяльності; залежно від території поширення повноважень суб’єктів запобігання фінансо- вим правопорушенням; залежно від компетенції уповноваженого суб’єкта тощо. Важливість з’ясування cуб’єктного виміру запобігання фінансовим правопорушенням, з одного боку, сприяє розкриттю змістовних елементів правового статусу уповноважених органів, а з іншого – опосередковує потребу здійснення подальших досліджень цієї проблематики.
Keywords: Статтю присвячено висвітленню питань, пов’язаних із встановленням сутнісних характеристик суб’єктів, діяльність яких спрямовано на запобігання фінансовим правопорушенням шляхом визначення поняття запобігання фінансовим правопорушенням, виокремлення суб’єктів запобігання фінансовим правопорушенням та проведення їх класифікації, виділення детермінуючих ознак. Встановлено, що кваліфікуючою ознакою суб’єкта запобігання фінансовим правопорушенням є віднесення до його компетенції повноважень щодо недопущення, виявлення фінансових правопорушень, притягнення до від- повідальності винних осіб та усунення факторів, що сприяють вчиненню фінансових правопорушень. Звернено увагу на те, що градацію суб’єктів запобігання фінансовим правопорушенням може бути здійснено на підставі таких критеріїв, як: залежно від функціонального призначення уповноваженого суб’єкта в системі забезпечення законності фінансової діяльності; залежно від території поширення повноважень суб’єктів запобігання фінансо- вим правопорушенням; залежно від компетенції уповноваженого суб’єкта тощо. Важливість з’ясування cуб’єктного виміру запобігання фінансовим правопорушенням, з одного боку, сприяє розкриттю змістовних елементів правового статусу уповноважених органів, а з іншого – опосередковує потребу здійснення подальших досліджень цієї проблематики.

РЕАЛІЗАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПРАВОЗАХИСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОТИДІЯ ЗЛОВЖИВАННЮ СУБ’ЄКТИВНИМИ ПУБЛІЧНИМИ ПРАВАМИ В ПРОЦЕСІ ЇХ ЗАХИСТУ

Михайло Ус, Ярослава Рябченко

Михайло Ус, аспірант кафедри адміністративного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)
Ярослава Рябченко, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5895-0389

Anotation. У статті висвітлено правозахисну діяльність щодо захисту суб’єктивних публічних прав учасників адміністративних відносин у рамках реалізації європейської політики в Україні та протидії їх зловживанням. Зосереджено увагу на реформуванні інституту адвокатури. Зокрема, звернено увагу на Концепцію реформування процедури складення кваліфікаційного іспиту та Концепцію вдосконалення чинного законодавства про судоу- стрій, статус суддів, судочинство та суміжні правові інститути, підготовлену робочою групою з питань розви- тку законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя Комісії з питань правової реформи при Президентові України. Розкрито класифікацію зловживання правами. Зроблено висновок про максималь- не наближення українського законодавства до міжнародних стандартів і реорганізацію правоохоронної системи з метою максимального гарантування прав людини в Україні.
Keywords: У статті висвітлено правозахисну діяльність щодо захисту суб’єктивних публічних прав учасників адміністративних відносин у рамках реалізації європейської політики в Україні та протидії їх зловживанням. Зосереджено увагу на реформуванні інституту адвокатури. Зокрема, звернено увагу на Концепцію реформування процедури складення кваліфікаційного іспиту та Концепцію вдосконалення чинного законодавства про судоу- стрій, статус суддів, судочинство та суміжні правові інститути, підготовлену робочою групою з питань розви- тку законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя Комісії з питань правової реформи при Президентові України. Розкрито класифікацію зловживання правами. Зроблено висновок про максималь- не наближення українського законодавства до міжнародних стандартів і реорганізацію правоохоронної системи з метою максимального гарантування прав людини в Україні.

ОГЛЯД ТА ОБШУК ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ В ПРАКТИЦІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Артем Шаповал

аспірант кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності
Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6501-5391

Anotation. У статті автор аналізує наукову доктрину та практику Європейського суду з прав людини щодо огляду та обшуку транспортного засобу. Встановлено, що згідно з національним законодавством України огляд та обшук транспортного засобу в кримінальному провадженні проводиться на тих же підставах, що й обшук жит- ла. Однак у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зазначено, чи поширюються її гарантії на транспортний засіб. Акцентується на тому, що нині поняття «житло» в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має досить широке тлумачення. Це підтверджується, зокрема, думками вчених та рішеннями Європейського суду з прав людини. Автор доходить висновку, що судова практика поширює конвенційні гарантії не лише на «житло», але й на «інше володіння особи», зокрема на транспортні засоби.
Keywords: У статті автор аналізує наукову доктрину та практику Європейського суду з прав людини щодо огляду та обшуку транспортного засобу. Встановлено, що згідно з національним законодавством України огляд та обшук транспортного засобу в кримінальному провадженні проводиться на тих же підставах, що й обшук жит- ла. Однак у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зазначено, чи поширюються її гарантії на транспортний засіб. Акцентується на тому, що нині поняття «житло» в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має досить широке тлумачення. Це підтверджується, зокрема, думками вчених та рішеннями Європейського суду з прав людини. Автор доходить висновку, що судова практика поширює конвенційні гарантії не лише на «житло», але й на «інше володіння особи», зокрема на транспортні засоби.

ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ДРУЖИНИ У ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ ВІДНОСИНАХ (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ)

Дмитро Шевченко

кандидат юридичних наук, докторант
Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7891-3331

Anotation. З урахуванням доктринального дослідження в науковій статті зроблено висновок, що шлюбне зако- нодавство до ХХ століття фактично не було світським. Законодавці вперто відмовлялися від проведення реформ, визнаних необхідними усіма провідними фахівцями, в галузі цивільного права. Негативним було ставлення зако- нодавців до введення цивільного шлюбу – такий шлюб не тільки не допускався, але й ніколи навіть формально не визнавався, якщо був укладений у країнах, де він існував. Цікаво, що навіть у 1902 році Російська імперія відмовилася підписати Гаазьку конвенцію, яка передбачала взаємне визнання шлюбів, укладених в іноземних державах за їхніми законами. Єдиною поступкою в цій сфері став дозвіл укладати цивільні шлюби розкольників, які підлягали реєстрації в поліцейському управлінні. Це нововведення було викликано тим, що уряд не визнавав розкольницьке духовенство і можливість укладання ними шлюбів.
Keywords: З урахуванням доктринального дослідження в науковій статті зроблено висновок, що шлюбне зако- нодавство до ХХ століття фактично не було світським. Законодавці вперто відмовлялися від проведення реформ, визнаних необхідними усіма провідними фахівцями, в галузі цивільного права. Негативним було ставлення зако- нодавців до введення цивільного шлюбу – такий шлюб не тільки не допускався, але й ніколи навіть формально не визнавався, якщо був укладений у країнах, де він існував. Цікаво, що навіть у 1902 році Російська імперія відмовилася підписати Гаазьку конвенцію, яка передбачала взаємне визнання шлюбів, укладених в іноземних державах за їхніми законами. Єдиною поступкою в цій сфері став дозвіл укладати цивільні шлюби розкольників, які підлягали реєстрації в поліцейському управлінні. Це нововведення було викликано тим, що уряд не визнавав розкольницьке духовенство і можливість укладання ними шлюбів.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОПОРЦІЙНОСТІ В КРИМІНАЛІЗАЦІЇ МОВИ ВОРОЖНЕЧІ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Сніжана Шевченко

аспірантка кафедри кримінального права та кримінології
Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5570-4529

Anotation. У статті авторка аналізує питання обмеження свободи слова у спосіб встановлення кримінально- правової заборони. Проаналізовано відмінність у підходах до визначення меж втручання у свободу слова в Європі (змістовний підхід) і у США (нейтрально змістовний підхід). Зроблено висновок, що мова ворожнечі (як злочин або кримінальний проступок) є кримінально-правовою забороною, що встановлюється на основі змісту діяння, останнє може розцінюватися як дискримінація свободи слова за змістом у США. Визначено, що в Україні свобода слова підлягає змістовній криміналізації, якщо вона є шкідливою для національної безпеки, територіальної ціліс- ності, громадського порядку, запобіганню правопорушенням або злочинам, захисту здоров'я населення, репутації чи прав інших осіб. Така криміналізація має підлягати оцінці пропорційності, зокрема реалізації криміналізації лише як ultimate remedium.
Keywords: У статті авторка аналізує питання обмеження свободи слова у спосіб встановлення кримінально- правової заборони. Проаналізовано відмінність у підходах до визначення меж втручання у свободу слова в Європі (змістовний підхід) і у США (нейтрально змістовний підхід). Зроблено висновок, що мова ворожнечі (як злочин або кримінальний проступок) є кримінально-правовою забороною, що встановлюється на основі змісту діяння, останнє може розцінюватися як дискримінація свободи слова за змістом у США. Визначено, що в Україні свобода слова підлягає змістовній криміналізації, якщо вона є шкідливою для національної безпеки, територіальної ціліс- ності, громадського порядку, запобіганню правопорушенням або злочинам, захисту здоров'я населення, репутації чи прав інших осіб. Така криміналізація має підлягати оцінці пропорційності, зокрема реалізації криміналізації лише як ultimate remedium.

ПРИНЦИПИ ЗАКОННОСТІ, ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА, РЕПРЕЗЕНТАТИВНОСТІ І ПРАВОМОЖНОСТІ СТОРІН ТА ЇХ ПРЕДСТАВНИКІВ ЯК БАЗОВІ ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В УКРАЇНІ

Вадим Яцишин

аспірант кафедри трудового права та права соціального забезпечення
Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6030-5277

Anotation. У статті досліджуються принципи законності, верховенства права, репрезентативності і правомож- ності сторін та їх представників як базові принципи соціального діалогу в Україні. Розглядається закріплення таких принципів у міжнародних актах, а також нормативно-правових актах національного законодавства України. Розкриття змісту окреслених принципів соціального діалогу здійснено через призму загальної теорії права та розгляду таких засад у суміжних галузях права. Принципи законності, верховенства права, репрезентативності і правоможності сторін та їх представників у соціальному діалозі досліджені як основні принципи, що закріплені Законом України «Про соціальний діалог в Україні». У статті розкрито зміст, значення та надано сформульовані автором визначення принципів законності, верховенства права, репрезентативності і правоможності сторін та їх представників.
Keywords: У статті досліджуються принципи законності, верховенства права, репрезентативності і правомож- ності сторін та їх представників як базові принципи соціального діалогу в Україні. Розглядається закріплення таких принципів у міжнародних актах, а також нормативно-правових актах національного законодавства України. Розкриття змісту окреслених принципів соціального діалогу здійснено через призму загальної теорії права та розгляду таких засад у суміжних галузях права. Принципи законності, верховенства права, репрезентативності і правоможності сторін та їх представників у соціальному діалозі досліджені як основні принципи, що закріплені Законом України «Про соціальний діалог в Україні». У статті розкрито зміст, значення та надано сформульовані автором визначення принципів законності, верховенства права, репрезентативності і правоможності сторін та їх представників.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ ТА ШТАТІ НЕВАДА, США

Вікторія Кур’ян

здобувач наукового ступеня кандидата наук кафедри економічної безпеки та фінансових розслідувань
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6647-1299

Anotation. У положеннях даної статі автор проводить порівняльний аналіз характеристики механізмів публічного адміністрування місцевих податків в Україні та штаті Невада, США з метою з’ясування можливості та доцільності використання позитивного досвіду держав, публічне адміністрування місцевих податків в яких розвивається та удосконалюється відповідно до податкової політики ринкової спрямованості. У результаті прове- деного аналізу в підходах вітчизняних та американських вчених та науковців до розуміння механізмів публічного адміністрування місцевих податків, автором визначено критерії єдності (системний підхід) та критерії відміннос- тей (фіскальний федералізм, що базується на суспільних благах мешканців географічно обмеженої юрисдикції) у цих підходах. Доведено необхідність вдосконалення процесуальних механізмів публічного адміністрування місцевих податків в Україні та доцільність використання позитивного досвіду штату Невада як територіальної одиниці держави, публічне адміністрування місцевих податків в якій розвивається та удосконалюється відповід- но до податкової політики ринкової спрямованості.
Keywords: У положеннях даної статі автор проводить порівняльний аналіз характеристики механізмів публічного адміністрування місцевих податків в Україні та штаті Невада, США з метою з’ясування можливості та доцільності використання позитивного досвіду держав, публічне адміністрування місцевих податків в яких розвивається та удосконалюється відповідно до податкової політики ринкової спрямованості. У результаті прове- деного аналізу в підходах вітчизняних та американських вчених та науковців до розуміння механізмів публічного адміністрування місцевих податків, автором визначено критерії єдності (системний підхід) та критерії відміннос- тей (фіскальний федералізм, що базується на суспільних благах мешканців географічно обмеженої юрисдикції) у цих підходах. Доведено необхідність вдосконалення процесуальних механізмів публічного адміністрування місцевих податків в Україні та доцільність використання позитивного досвіду штату Невада як територіальної одиниці держави, публічне адміністрування місцевих податків в якій розвивається та удосконалюється відповід- но до податкової політики ринкової спрямованості.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СТВОРЕННЯМ ОСВІТНЬОГО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ПРОСТОРУ В УКРАЇНІ

Олександра Олексієнко

аспірантка кафедри публічного управління та адміністрування Міжрегіональної академії публічного управління персоналом, академік Міжнародної академії культури безпеки, екології та здоров’я, заступник директора Броварської ЗОШ І – ІІІ ступенів № 6 (Бровари, Київська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3114-3154

Anotation. На основі ціннісного підходу до розуміння здоров’я людини і суспільства у статті розглянуто стан, тенденції та перспективи державних механізмів здоров’язбереження, в центрі яких має бути не лише хвора, а й відносно здорова людина. Обґрунтовано положення про побудову оптимальної стратегії змін в освіті як склад- ній сфері безпекового значення, зважаючи на її специфіку (масштабність, консервативність, інерційність). Про- аналізовано наукові визначення і підходи до поняття «здоров’язбереження», на основі яких зумовлено необхід- ність запровадження його у державний дискурс. Приділено увагу аналізу чинників, які впливають на формування державного управління створенням освітнього здоров’язбережувального простору. Наголошено на запроваджен- ні державних програм здоров’язбережувального характеру, як інноваційних стратегій маркетингового управління та логістичного консультування, прийняття доцільних рішень. Висвітлюється практика державного управління здоров’язбереженням у зарубіжних країнах. Розкрито правові аспекти державно-приватного партнерства у реалі- зації створення здоров’язбережувального освітнього простору України. Був проведений аналіз тенденцій удосконалення технологій державного управління збереження здоровʼя людей, зміцнення й формування здоров’я підростаючого покоління та їх ефективне впровадження в процес жит- тєдіяльності кожної особистості через освіту, виховання і культуру; поширення та пропагування навичок здоро- вого способу життя, усвідомленої відповідальності громади та конкретної людини за збереження та поліпшення власного здоров’я і здоров’я членів сім’ї; формування стратегічного здоров’язбережувального потенціалу в сфері освіти Україні.
Keywords: На основі ціннісного підходу до розуміння здоров’я людини і суспільства у статті розглянуто стан, тенденції та перспективи державних механізмів здоров’язбереження, в центрі яких має бути не лише хвора, а й відносно здорова людина. Обґрунтовано положення про побудову оптимальної стратегії змін в освіті як склад- ній сфері безпекового значення, зважаючи на її специфіку (масштабність, консервативність, інерційність). Про- аналізовано наукові визначення і підходи до поняття «здоров’язбереження», на основі яких зумовлено необхід- ність запровадження його у державний дискурс. Приділено увагу аналізу чинників, які впливають на формування державного управління створенням освітнього здоров’язбережувального простору. Наголошено на запроваджен- ні державних програм здоров’язбережувального характеру, як інноваційних стратегій маркетингового управління та логістичного консультування, прийняття доцільних рішень. Висвітлюється практика державного управління здоров’язбереженням у зарубіжних країнах. Розкрито правові аспекти державно-приватного партнерства у реалі- зації створення здоров’язбережувального освітнього простору України. Був проведений аналіз тенденцій удосконалення технологій державного управління збереження здоровʼя людей, зміцнення й формування здоров’я підростаючого покоління та їх ефективне впровадження в процес жит- тєдіяльності кожної особистості через освіту, виховання і культуру; поширення та пропагування навичок здоро- вого способу життя, усвідомленої відповідальності громади та конкретної людини за збереження та поліпшення власного здоров’я і здоров’я членів сім’ї; формування стратегічного здоров’язбережувального потенціалу в сфері освіти Україні.

ПОНЯТТЯ «ВИКРАДЕННЯ» ТА «РОЗКРАДАННЯ» В КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Ярослав Татаркевич

аспірант кафедри кримінального права
Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7501-7777

Anotation. У статті зазначено, що у світовій законодавчій практиці існують два основних підходи до регламентації кримінальної відповідальності щодо посягань на власність (майнових посягань), пов’язаних із заволодінням винним чужим майном на свою користь чи на користь третіх осіб. В основу першого покладена ідея про необхідність створення узагальнюючого поняття, яке б охоплювало собою будь-які існуючі або ті, що з’являться у майбутньому, способи остаточного (тобто «назавжди») заволодіння чужим майном, розкриваючи їх спільні риси та, разом з цим, не позбавляючи специфічних особливостей. Цей підхід сповідував до початку 2000-х років вітчизняний законодавець та сповідує законодавець деяких держав, причому намагаючись надати такому поняттю нормативний статус. Інший підхід заснований на казуїстичних засадах, коли законодавець безпосередньо у нормах кримінального закону намагається ретельно описати ті чи інші особливості конкретних посягань на власність, враховуючи при цьому не тільки кримінально-правову, а й криміналістичну специфіку їх вчинення. Відсутність родового поняття у межах цього підходу не дозволяє забезпечити «речову» чистоту охоронюваних відносин власності, чітко розмежувати посягання на них і суміжні діяння та сприяє необґрунтованому збільшенню кількості спеціальних складів кримінальних правопорушень.
Keywords: У статті зазначено, що у світовій законодавчій практиці існують два основних підходи до регламентації кримінальної відповідальності щодо посягань на власність (майнових посягань), пов’язаних із заволодінням винним чужим майном на свою користь чи на користь третіх осіб. В основу першого покладена ідея про необхідність створення узагальнюючого поняття, яке б охоплювало собою будь-які існуючі або ті, що з’являться у майбутньому, способи остаточного (тобто «назавжди») заволодіння чужим майном, розкриваючи їх спільні риси та, разом з цим, не позбавляючи специфічних особливостей. Цей підхід сповідував до початку 2000-х років вітчизняний законодавець та сповідує законодавець деяких держав, причому намагаючись надати такому поняттю нормативний статус. Інший підхід заснований на казуїстичних засадах, коли законодавець безпосередньо у нормах кримінального закону намагається ретельно описати ті чи інші особливості конкретних посягань на власність, враховуючи при цьому не тільки кримінально-правову, а й криміналістичну специфіку їх вчинення. Відсутність родового поняття у межах цього підходу не дозволяє забезпечити «речову» чистоту охоронюваних відносин власності, чітко розмежувати посягання на них і суміжні діяння та сприяє необґрунтованому збільшенню кількості спеціальних складів кримінальних правопорушень.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА АПРОБАЦІЯ МЕТОДИКИ ЗАСТОСУВАННЯ АДАПТОВАНИХ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

Галина Горшкова

аспірантка кафедри фізичної культури і спорту Запорізького національного університету

ORCID ID: 0000-0002-2666-7925

Anotation. В статті обґрунтовано методику застосування адаптованих фізичних вправ в професійній діяльності вчителів-логопедів, яка містить комплекси діагностики психомоторного розвитку дітей молодшого, середнього, старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення та комплекси адаптованих фізичних вправ для корекції психомоторного розвитку таких дітей для кожної вікової групи відповідно. Експериментальну апробацію методики застосування адаптованих фізичних вправ здійснено в 9 компенсуючих групах (143 дитини молодшого, середнього, старшого дошкільного віку) для дітей з тяжкими порушеннями мовлення (загальний недорозвиток мовлення) на базі закладів дошкільної освіти м. Запоріжжя. Надано результати експериментальної апробації методики застосування адаптованих фізичних вправ у закладах дошкільної освіти, які доводять її ефективність і результативність під час корекційної роботи з дітьми як додаткового інструменту до традиційних логопедичних методик з подолання загального недорозвитку мовлення.
Keywords: В статті обґрунтовано методику застосування адаптованих фізичних вправ в професійній діяльності вчителів-логопедів, яка містить комплекси діагностики психомоторного розвитку дітей молодшого, середнього, старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення та комплекси адаптованих фізичних вправ для корекції психомоторного розвитку таких дітей для кожної вікової групи відповідно. Експериментальну апробацію методики застосування адаптованих фізичних вправ здійснено в 9 компенсуючих групах (143 дитини молодшого, середнього, старшого дошкільного віку) для дітей з тяжкими порушеннями мовлення (загальний недорозвиток мовлення) на базі закладів дошкільної освіти м. Запоріжжя. Надано результати експериментальної апробації методики застосування адаптованих фізичних вправ у закладах дошкільної освіти, які доводять її ефективність і результативність під час корекційної роботи з дітьми як додаткового інструменту до традиційних логопедичних методик з подолання загального недорозвитку мовлення.

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ДЕФІНІЦІЇ «ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ»

Тетяна Гуркова

старший викладач кафедри початкової освіти Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8128-664X

Anotation. У статті представлено й теоретично обґрунтовано зміст і сутність дефініції «організаційні форми навчання», проаналізовано історію її розвитку в освіті від XVI ст. до сьогодення, розкрито різні підходи (зокрема, автор називає сім) до визначення поняття в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених, які згруповано у два напрями (через трактування філософських категорій «форма», «форма руху матерій» та на основі сутності навчального процесу). На основі проведеного аналізу автором встановлено залежність розуміння феномену форми організації навчання від філософського трактування категорії «форма» й «форма руху матерії» та на осно- ві визначення сутності навчального процесу. Особливу увагу приділено виокремленню зовнішніх і внутрішніх ознак категорії організаційні форми навчального процесу, інтеграція яких сприяє виконанню специфічних функцій (інтеграційної, комунікативної, управлінської, психологічної, організаційної тощо).
Keywords: У статті представлено й теоретично обґрунтовано зміст і сутність дефініції «організаційні форми навчання», проаналізовано історію її розвитку в освіті від XVI ст. до сьогодення, розкрито різні підходи (зокрема, автор називає сім) до визначення поняття в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених, які згруповано у два напрями (через трактування філософських категорій «форма», «форма руху матерій» та на основі сутності навчального процесу). На основі проведеного аналізу автором встановлено залежність розуміння феномену форми організації навчання від філософського трактування категорії «форма» й «форма руху матерії» та на осно- ві визначення сутності навчального процесу. Особливу увагу приділено виокремленню зовнішніх і внутрішніх ознак категорії організаційні форми навчального процесу, інтеграція яких сприяє виконанню специфічних функцій (інтеграційної, комунікативної, управлінської, психологічної, організаційної тощо).

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Світлана Покрова

старший викладач кафедри початкової освіти Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5208-4635

Anotation. У статті досліджено українські та зарубіжні педагогічні джерела, присвячені проблемі впровадження формувального оцінювання навчальних досягнень молодших школярів у систему освіти. Автором проаналізовано погляди учених на сутнісні характеристики цього виду оцінювання. Розкрито сучасні методичні підходи до вербального оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів на різних етапах навчання. Розглянуто сутність формувального оцінювання як судження про рівень навчальних досягнень молодших школярів. Визначено потребу вдосконалення й подальшого введення технологій формувального оцінювання в освітній процес Нової української початкової школи. Окреслено проблему формування оцінювальної компетентності педагога як складової частини його професійної майстерності. Проаналізовано теоретичний аспект розвитку оцінювальної компетентності вчителів, класифіковано наявні погляди науковців щодо окресленої проблеми.
Keywords: У статті досліджено українські та зарубіжні педагогічні джерела, присвячені проблемі впровадження формувального оцінювання навчальних досягнень молодших школярів у систему освіти. Автором проаналізовано погляди учених на сутнісні характеристики цього виду оцінювання. Розкрито сучасні методичні підходи до вербального оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів на різних етапах навчання. Розглянуто сутність формувального оцінювання як судження про рівень навчальних досягнень молодших школярів. Визначено потребу вдосконалення й подальшого введення технологій формувального оцінювання в освітній процес Нової української початкової школи. Окреслено проблему формування оцінювальної компетентності педагога як складової частини його професійної майстерності. Проаналізовано теоретичний аспект розвитку оцінювальної компетентності вчителів, класифіковано наявні погляди науковців щодо окресленої проблеми.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ МЕДИЧНОГО ТУРИЗМУ В АЗІАТСЬКИХ КРАЇНАХ

Сисоєнко Ірина Володимирівна

Здобувач кафедри господарського права ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

ORCID ID: 0000-0002-6588-034X

Anotation. В статті вивчаються особливості досвіду азіатських країн у сфері медичного туризму. Констатовано зміну тенденцій в сфері медичного туризму, а саме факт, що в минулому медичні туристи подорожували на захід, до більш розвинених та передових держав, прагнучи якості лікування. Сьогодні ж пацієнти з країн Європи та Америки мандрують в країни, які лише розвиваються, шукаючи надійної, але дешевшої медицини та високих лікувальних технологій. Констатовано факт, що саме з таких країн як Тайланд та Малайзія і почався, власне азіатський медичний туризм, який сьогодні є надзвичайно популярним у світі. Вивчається досвід останніх двох держав та застосовуються статистичні дані, які показують рівень фінансової значимості для їх бюджетів активного медичного туризму. Аналізується практика Індії в даній сфері, серед найкорисніших рис якої відзначається, зокрема плідна співпраця державного та приватного секторів, а також наявність віз спеціального спрощеного зразку саме для медичних туристів. Серед найуспішніших в досліджуваних правовідносинах по праву називається Сінгапур, основним недоліком медичного туризму якого називаються високі ціни на медичні послуги, порівняно з іншими країнами Азії. Зроблено висновок про користь для України вміння азіатських країн розвивати та користуватись медичним туризмом.
Keywords: В статті вивчаються особливості досвіду азіатських країн у сфері медичного туризму. Констатовано зміну тенденцій в сфері медичного туризму, а саме факт, що в минулому медичні туристи подорожували на захід, до більш розвинених та передових держав, прагнучи якості лікування. Сьогодні ж пацієнти з країн Європи та Америки мандрують в країни, які лише розвиваються, шукаючи надійної, але дешевшої медицини та високих лікувальних технологій. Констатовано факт, що саме з таких країн як Тайланд та Малайзія і почався, власне азіатський медичний туризм, який сьогодні є надзвичайно популярним у світі. Вивчається досвід останніх двох держав та застосовуються статистичні дані, які показують рівень фінансової значимості для їх бюджетів активного медичного туризму. Аналізується практика Індії в даній сфері, серед найкорисніших рис якої відзначається, зокрема плідна співпраця державного та приватного секторів, а також наявність віз спеціального спрощеного зразку саме для медичних туристів. Серед найуспішніших в досліджуваних правовідносинах по праву називається Сінгапур, основним недоліком медичного туризму якого називаються високі ціни на медичні послуги, порівняно з іншими країнами Азії. Зроблено висновок про користь для України вміння азіатських країн розвивати та користуватись медичним туризмом.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗДІЙСНЕННЯ ФІСКАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Тетяна Татарова

доцент кафедри публічного управління та адміністрування Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9575-7940

Anotation. У статті досліджено основні поняття та категорії «контроль», «фіскальний контроль» та «адміністративно-правовий механізм». Визначено актуальність статті та відзначено особливості здійснення фіскального контролю в Україні. Відзначено шляхи здійснення фіскального контролю. Проаналізовано чинне законодавство України щодо реалізації адміністративно-правового механізму здійснення фіскального контролю. Адміністративно-правовий механізм здійснення фіскального контролю передбачає використання цілого комплексу адміністративно-правових засобів з метою забезпечення ефективної реалізації виконавчої влади у сфері оподаткування суб’єктів господарювання. До них належать: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірки та звірки перевірок дотримання податкового законодавства; моніторинг контрольованих операцій. Зроблено висновок, що адміністративно-правовий механізм здійснення фіскального контролю передбачає вжиття відповідними державними органами низки заходів щодо платників податків з метою дотримання та виконання податкового законодавства.
Keywords: У статті досліджено основні поняття та категорії «контроль», «фіскальний контроль» та «адміністративно-правовий механізм». Визначено актуальність статті та відзначено особливості здійснення фіскального контролю в Україні. Відзначено шляхи здійснення фіскального контролю. Проаналізовано чинне законодавство України щодо реалізації адміністративно-правового механізму здійснення фіскального контролю. Адміністративно-правовий механізм здійснення фіскального контролю передбачає використання цілого комплексу адміністративно-правових засобів з метою забезпечення ефективної реалізації виконавчої влади у сфері оподаткування суб’єктів господарювання. До них належать: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірки та звірки перевірок дотримання податкового законодавства; моніторинг контрольованих операцій. Зроблено висновок, що адміністративно-правовий механізм здійснення фіскального контролю передбачає вжиття відповідними державними органами низки заходів щодо платників податків з метою дотримання та виконання податкового законодавства.

ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАГЛЯДУ І КОНТРОЛЮ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

Олексій Кучер

Голова Державної регуляторної служби України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3742-2154

Anotation. У статті досліджено теоретичні підходи щодо визначення поняття та окреслення характерних ознак правового регулювання взагалі, та в контексті регулювання нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема. Правове регулювання нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю характеризується, як діяльність уповноважених суб’єктів (насамперед органів державної влади) у царині закріплення механізму контрольно-наглядової діяльності щодо додержання чинного законодавства в сфері трудових відносин. Саме органи державної влади визначають ті правові норми, які містять основоположні засади правового регулювання нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю іншими суб’єктами. Зроблено висновок, що правове регулювання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю слід тлумачити як здійснюваний, за допомогою прийнятих у встановленому порядку нормативно-правових актів різної юридичної сили, регулюючий та упорядковуючий вплив права на суспільні відносини, які виникають в процесі здійснення контрольно-наглядової діяльності за відповідним напрямом.
Keywords: У статті досліджено теоретичні підходи щодо визначення поняття та окреслення характерних ознак правового регулювання взагалі, та в контексті регулювання нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема. Правове регулювання нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю характеризується, як діяльність уповноважених суб’єктів (насамперед органів державної влади) у царині закріплення механізму контрольно-наглядової діяльності щодо додержання чинного законодавства в сфері трудових відносин. Саме органи державної влади визначають ті правові норми, які містять основоположні засади правового регулювання нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю іншими суб’єктами. Зроблено висновок, що правове регулювання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю слід тлумачити як здійснюваний, за допомогою прийнятих у встановленому порядку нормативно-правових актів різної юридичної сили, регулюючий та упорядковуючий вплив права на суспільні відносини, які виникають в процесі здійснення контрольно-наглядової діяльності за відповідним напрямом.

СИСТЕМА МЕТОДІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ФУНКЦІЇ ЯК НАПРЯМУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Володимир Огурченко

кандидат юридичних наук, докторант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0009-0008-1752-9740

Anotation. У статті сформовано, що систему методів реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України складають: 1) метод переконання (має більш організаційний вплив, спрямований на превентивно-організаційну роботу щодо використання заходів заохочення до належної поведінки, розвитку правосвідомості та правового виховання, поширення ефективної практики діяльності тощо); 2) метод адміністративного примусу (найпоширеніший спосіб впливу Національної поліції України в межах реалізації оперативно-розшукової функції); 3) метод контролю. Сформовано, що адміністративний примус у контексті оперативно-розшукової функції Національної поліції передбачає вжиття заходів, спрямованих на попередження та припинення правопорушень, а також на виявлення та затримання осіб, замішаних у злочинній діяльності, що дозволяє здійснювати оперативні заходи шляхом застосування адміністративного впливу в формі моральних, майнових, особистісних та інших заходів безпосередньо до суб'єктів, що перебувають поза прямим контролем поліції.
Keywords: У статті сформовано, що систему методів реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України складають: 1) метод переконання (має більш організаційний вплив, спрямований на превентивно-організаційну роботу щодо використання заходів заохочення до належної поведінки, розвитку правосвідомості та правового виховання, поширення ефективної практики діяльності тощо); 2) метод адміністративного примусу (найпоширеніший спосіб впливу Національної поліції України в межах реалізації оперативно-розшукової функції); 3) метод контролю. Сформовано, що адміністративний примус у контексті оперативно-розшукової функції Національної поліції передбачає вжиття заходів, спрямованих на попередження та припинення правопорушень, а також на виявлення та затримання осіб, замішаних у злочинній діяльності, що дозволяє здійснювати оперативні заходи шляхом застосування адміністративного впливу в формі моральних, майнових, особистісних та інших заходів безпосередньо до суб'єктів, що перебувають поза прямим контролем поліції.