Журнал №6 (42) / 2021|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ТУРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК НАПРЯМ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Людмила Алексєєнко-Лемовська, Андрій Каптюров

Людмила Алексєєнко-Лемовська, кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри туризму та освітнього менеджменту Міжнародного європейського університету (Київ, Україна)
Андрій Каптюров, викладач кафедри туризму та освітнього менеджменту Міжнародного європейського університету (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5391-0719, ORCID ID: 0000-0002-9961-7953

Anotation. У статті визначено специфіку організації туристичної діяльності в освітньому процесі закладу дошкільної освіти. У статті визначаються форми та види туристичної діяльності та групи умов, що забезпечують організацію освітнього процесу в дошкільній освіті: екологічні, психолого-педагогічні, дидактичні, організаційні. Освітній процес розглядається як керована динамічна система, що складається із взаємопов’язаних елементів, що забезпечують цілеспрямовану, поетапну та планомірну діяльність педагога з організації навчальної взаємодії з дитиною. Організація освітнього процесу в закладі дошкільної освіти передбачає процес набуття особистого досвіду та формування особистості дитини в усіх видах діяльності. Необхідність вивчення проблеми організації туристичної діяльності в системі дошкільної освіти пояснюється новими тенденціями в інформаційному суспільстві, пов’язаними з накопиченням наукових знань і необхідністю пошуку ефективних механізмів їх передачі та використання.
Keywords: У статті визначено специфіку організації туристичної діяльності в освітньому процесі закладу дошкільної освіти. У статті визначаються форми та види туристичної діяльності та групи умов, що забезпечують організацію освітнього процесу в дошкільній освіті: екологічні, психолого-педагогічні, дидактичні, організаційні. Освітній процес розглядається як керована динамічна система, що складається із взаємопов’язаних елементів, що забезпечують цілеспрямовану, поетапну та планомірну діяльність педагога з організації навчальної взаємодії з дитиною. Організація освітнього процесу в закладі дошкільної освіти передбачає процес набуття особистого досвіду та формування особистості дитини в усіх видах діяльності. Необхідність вивчення проблеми організації туристичної діяльності в системі дошкільної освіти пояснюється новими тенденціями в інформаційному суспільстві, пов’язаними з накопиченням наукових знань і необхідністю пошуку ефективних механізмів їх передачі та використання.

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНИКА: ДІАГНОСТИКА РІВНЯ РОЗВИТКУ

Наталія Волік

аспірантка кафедри дошкільної освіти і соціальної роботи
Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (Мелітополь, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2511-5782

Anotation. Метою даного дослідження було визначення рівня розвитку емоційного інтелекту дітей старшого дошкільного віку. Для цього були використані методи, які зарекомендували себе як надійні: Нгуєна Мін Аня; складники методики О. Ізотової; методики Н. Соловйової та І. Кареліної, а також методика CST C. Денхема. Всього до виборки увійшла 201 дитина дошкільного віку. Діагностику проводили за чотирма ключовими показниками емоційного інтелекту: емоційна спрямованість дитини, сприйняття ознак емоцій, розуміння емоційного змісту та здатність емоційно реагувати на певні ситуації. Результати показують, що більшість опитаних дітей мають середній або низький рівень емоційного інтелекту. Крім того, в результаті діагностичних процедур було виявлено, що в цьому віці загальний рівень розвитку емоційного інтелекту не залежить від статевих відмінностей; діти з особливостями розвитку демонструють дещо вищі показники емоційного інтелекту. Також підтвердився той факт, що діти дошкільного віку краще сприймають візуальні методи дослідження, ніж вербальні.
Keywords: Метою даного дослідження було визначення рівня розвитку емоційного інтелекту дітей старшого дошкільного віку. Для цього були використані методи, які зарекомендували себе як надійні: Нгуєна Мін Аня; складники методики О. Ізотової; методики Н. Соловйової та І. Кареліної, а також методика CST C. Денхема. Всього до виборки увійшла 201 дитина дошкільного віку. Діагностику проводили за чотирма ключовими показниками емоційного інтелекту: емоційна спрямованість дитини, сприйняття ознак емоцій, розуміння емоційного змісту та здатність емоційно реагувати на певні ситуації. Результати показують, що більшість опитаних дітей мають середній або низький рівень емоційного інтелекту. Крім того, в результаті діагностичних процедур було виявлено, що в цьому віці загальний рівень розвитку емоційного інтелекту не залежить від статевих відмінностей; діти з особливостями розвитку демонструють дещо вищі показники емоційного інтелекту. Також підтвердився той факт, що діти дошкільного віку краще сприймають візуальні методи дослідження, ніж вербальні.

СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК – ОЧИМА КЛІЄНТІВ

Артур Канівець

аспірант кафедри професійної освіти
Університету Григорія Сковороди в Переяславі (Переяслав, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8149-5898

Anotation. У дослідженні йдеться про вимоги, рекомендації, правила та взаємодії у спілкуванні працівник-клієнт. Охарактеризовано головні характеристики, якості фахівця соціальної сфери. Головним чином увага звертається на те, що в будь-якій ситуації, в котрій опинився клієнт, йому необхідна допомога. Важливу роль відіграє зворотній зв’язок, який покликаний попереджати про можливі подальші наслідки та не допускати їх виникнення. Психологічний контакт є однією з умов ефективного з’ясування та розв’язання проблеми. Розкрито умови надання послуг певному колу клієнтів. З’ясовано, що довіра виступає певним посередником між фахівцем та клієнтом. Окремо можна сказати про роль іміджу в процесі надання кваліфікованих послуг, адже головне в комунікативній взаємодії – імідж педагога як складова успіху професійної діяльності фахівця соціальної сфери.
Keywords: У дослідженні йдеться про вимоги, рекомендації, правила та взаємодії у спілкуванні працівник-клієнт. Охарактеризовано головні характеристики, якості фахівця соціальної сфери. Головним чином увага звертається на те, що в будь-якій ситуації, в котрій опинився клієнт, йому необхідна допомога. Важливу роль відіграє зворотній зв’язок, який покликаний попереджати про можливі подальші наслідки та не допускати їх виникнення. Психологічний контакт є однією з умов ефективного з’ясування та розв’язання проблеми. Розкрито умови надання послуг певному колу клієнтів. З’ясовано, що довіра виступає певним посередником між фахівцем та клієнтом. Окремо можна сказати про роль іміджу в процесі надання кваліфікованих послуг, адже головне в комунікативній взаємодії – імідж педагога як складова успіху професійної діяльності фахівця соціальної сфери.

АНАЛІЗ ІНТЕГРАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ: ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ НАВЧАННЯ ЧЕРЕЗ ДИФЕРЕНЦІАЦІЮ ПРОЦЕСУ

Олена Снісаренко

здобувач ступеня кандидата педагогічних наук кафедри психокорекційної педагогіки та реабілітування факультету спеціальної та інклюзивної освіти
Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, вчитель-дефектолог (корекційний педагог) загальноосвітньої школи з інклюзивною формою навчання (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2666-5591

Anotation. Стаття присвячена вивченню процесу інтеграції дітей із затримкою психічного розвитку в загальноосвітню школу. Досліджені типологічні особливості таких учнів: клінічна та психоінтелектуальна динаміка. Аналіз нормативно-правових, історичних та методичних документів дозволяє відтворити процес «включення дитини з особливими освітніми потребами до колективу однолітків і визначити основні суперечності та невідповідності між теорією та практикою загальноосвітньої та корекційної педагогіки. Представлені результати психолінгвістичного дослідження мовленнєвих компетенцій (діалог і монолог) дітей із затримкою психічного розвитку з метою аналізу стану та якості успішності засвоєння навчального матеріалу за вимогами державного стандарту освіти України. Запропонована та перевірена методика диференційованого навчання через формування «мобільних груп», представлений механізм використання корекційного супроводу через міжпредметні зв’язки. Обґрунтовано думку про те, що освітня інтеграція дітей з особливими освітніми потребами має відбуватися через диференціацію корекційного і навчального змісту з метою попередження явища «формальної присутності» і забезпечення отримання якісних знань для майбутньої професійної орієнтації.
Keywords: Стаття присвячена вивченню процесу інтеграції дітей із затримкою психічного розвитку в загальноосвітню школу. Досліджені типологічні особливості таких учнів: клінічна та психоінтелектуальна динаміка. Аналіз нормативно-правових, історичних та методичних документів дозволяє відтворити процес «включення дитини з особливими освітніми потребами до колективу однолітків і визначити основні суперечності та невідповідності між теорією та практикою загальноосвітньої та корекційної педагогіки. Представлені результати психолінгвістичного дослідження мовленнєвих компетенцій (діалог і монолог) дітей із затримкою психічного розвитку з метою аналізу стану та якості успішності засвоєння навчального матеріалу за вимогами державного стандарту освіти України. Запропонована та перевірена методика диференційованого навчання через формування «мобільних груп», представлений механізм використання корекційного супроводу через міжпредметні зв’язки. Обґрунтовано думку про те, що освітня інтеграція дітей з особливими освітніми потребами має відбуватися через диференціацію корекційного і навчального змісту з метою попередження явища «формальної присутності» і забезпечення отримання якісних знань для майбутньої професійної орієнтації.

СТАТИСТИКА МОТИВАЦІЇ УЧНІВ ДО УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА МОДЕЛЮВАННЯ ОСВІТНЬОГО СКЛАДНИКА ШЛЯХОМ УПРОВАДЖЕННЯ ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЙ У ВІТЧИЗНЯНУ СИСТЕМУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Марина Хорькова

аспірант кафедри педагогіки
Криворізького державного педагогічного університету (Кривий Ріг, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9474-7110

Anotation. Мета статті полягає в тому, щоб за допомогою спеціально розробленої анкети визначити рівень мотивації учнівської молоді до традиційних уроків фізичної культури й обґрунтувати доцільність упровадження фітнес-технологій у систему фізичного виховання в закладах освіти з метою підвищення інтересу учнів до цього предмету. У статті представлено результати анкетування учнів 5–11-х класів, у результаті якого було виявлено рівень мотивації дітей до традиційних уроків фізичної культури, причини їх незадоволення предметом «Фізична культура», інтереси дітей щодо видів рухової активності на уроках фізкультури, основні труднощі, з якими вони стикаються під час її реалізації, а також ступінь обізнаності дітей щодо фітнесу та їх зацікавленість у впровадженні фітнес-технологій на уроках фізкультури. Зроблено висновок, що грамотне і цілеспрямоване впровадження фітнес-технологій у систему фізкультурної освіти може бути ефективним засобом підвищення інтересу дітей до уроків фізичної культури та позаурочної рухової активності загалом.
Keywords: Мета статті полягає в тому, щоб за допомогою спеціально розробленої анкети визначити рівень мотивації учнівської молоді до традиційних уроків фізичної культури й обґрунтувати доцільність упровадження фітнес-технологій у систему фізичного виховання в закладах освіти з метою підвищення інтересу учнів до цього предмету. У статті представлено результати анкетування учнів 5–11-х класів, у результаті якого було виявлено рівень мотивації дітей до традиційних уроків фізичної культури, причини їх незадоволення предметом «Фізична культура», інтереси дітей щодо видів рухової активності на уроках фізкультури, основні труднощі, з якими вони стикаються під час її реалізації, а також ступінь обізнаності дітей щодо фітнесу та їх зацікавленість у впровадженні фітнес-технологій на уроках фізкультури. Зроблено висновок, що грамотне і цілеспрямоване впровадження фітнес-технологій у систему фізкультурної освіти може бути ефективним засобом підвищення інтересу дітей до уроків фізичної культури та позаурочної рухової активності загалом.

ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОГО СТІНОПИСУ ПАМ’ЯТОК АРХІТЕКТУРИ В КОНТЕКСТІ ПРОВЕДЕННЯ РЕСТАВРАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

Вікторія Зайцева

аспірантка кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв
старший науковий співробітник Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1032-0601

Anotation. У статті розглянуто особливості реставрації монументального живопису Києво-Печерської лаври на прикладі збережених після вибуху розписів Успенського собору та стінопису екстер’єру Троїцької надбрамної церкви, що до сьогодні не були предметом спеціального вивчення. Окреслено загальну проблематику збереження розписів, здійснено аналіз комплексних досліджень, що передували роботам. Простежено шлях еволюції національної реставраційної теорії і практики з акцентом на розгляді різних наукових підходів та методів збереження історичних стінописів, застосованих методиках та наслідках їх використання. До наукового обігу вводяться малодосліджені матеріали щодо реставрації збережених фрагментів монументального живопису вцілілого Іоано-Богословського приділу Успенського собору та характеристика відновлення розписів Троїцької надбрамної церкви попереднього та сучасного періодів.
Keywords: У статті розглянуто особливості реставрації монументального живопису Києво-Печерської лаври на прикладі збережених після вибуху розписів Успенського собору та стінопису екстер’єру Троїцької надбрамної церкви, що до сьогодні не були предметом спеціального вивчення. Окреслено загальну проблематику збереження розписів, здійснено аналіз комплексних досліджень, що передували роботам. Простежено шлях еволюції національної реставраційної теорії і практики з акцентом на розгляді різних наукових підходів та методів збереження історичних стінописів, застосованих методиках та наслідках їх використання. До наукового обігу вводяться малодосліджені матеріали щодо реставрації збережених фрагментів монументального живопису вцілілого Іоано-Богословського приділу Успенського собору та характеристика відновлення розписів Троїцької надбрамної церкви попереднього та сучасного періодів.

ДЖЕРЕЛА ІДЕОМИСТЕЦЬКОГО ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА ІВАНА ГОНЧАРА

Наталія Коваленко

старший викладач факультету історії мистецтв
Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9708-310X

Anotation. Питання збереження та розвитку народних традицій є одним із пріоритетних напрямів сучасних українських наукових досліджень. У цьому контексті особлива увага приділяється діяльності українського художника, скульптора, вченого Івана Гончара, який зібрав унікальну колекцію народного мистецтва. Іван Маркович Гончар (1911–1993) займає особливе місце в українській культурі 20 ст., зробивши неоціненний внесок у справу національного відродження. Відомий передусім як засновник Музею народної культури, фольклорист та етнограф, він присвятив своїй творчості понад сорок років: працював скульптором, живописцем, графіком, мистецтвознавцем, отримував звання та нагороди (заслужений діяч мистецтв УРСР, лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка, народний артист УРСР) (Poklad, & Yaremenko, (Eds), 2007: 410).
Keywords: Питання збереження та розвитку народних традицій є одним із пріоритетних напрямів сучасних українських наукових досліджень. У цьому контексті особлива увага приділяється діяльності українського художника, скульптора, вченого Івана Гончара, який зібрав унікальну колекцію народного мистецтва. Іван Маркович Гончар (1911–1993) займає особливе місце в українській культурі 20 ст., зробивши неоціненний внесок у справу національного відродження. Відомий передусім як засновник Музею народної культури, фольклорист та етнограф, він присвятив своїй творчості понад сорок років: працював скульптором, живописцем, графіком, мистецтвознавцем, отримував звання та нагороди (заслужений діяч мистецтв УРСР, лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка, народний артист УРСР) (Poklad, & Yaremenko, (Eds), 2007: 410).

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ІНТЕНЦІЇ КНИЖКИ ОПОВІДАНЬ АРКАДІЯ АВЕРЧЕНКА «СМЕШНОЕ В СТРАШНОМ»

Юрій Голобородько

аспірант кафедри іноземної літератури та слов’янських мов
Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2255-6494

Anotation. У статті аналізується художня спадщина Аркадія Аверченка, одного із ключових російських письменників сатиричного жанру першої третини ХХ ст., який у період революційних трансформацій і громадянської війни емігрував із країни. Вказується на недостатньо досліджений аспект його літературної діяльності – творчість в умовах вимушеної еміграції. Предметно розглядається збірник короткої прози «Смешное в страшном», опублікований у Берліні 1923 року. Акцентується на концептуальних інтенціях книжки, що консеквентно продовжують мисленнєві вектори книжок «Дюжина ножей в спину революции» (Париж, 1921) та «Рай на земле» (Загреб, 1922), якими письменник-сатирик в образно-художній спосіб заявив про свою опозицію кардинальним соціумним перетворенням, що стали відбуватися в Росії після жовтня 1917 року. Виділяються інформаційні джерела, якими послуговувався Аркадій Аверченко, збираючи фактологічний матеріал. Підкреслюється, що всі оповідання, які ввійшли до нього, концептуально заточені на гротескно-критичне зображення революційної реальності в Росії періоду 1918–1923 років. Аналізуються семантичні відтінки узагальненого образу революційної Росії в різних оповіданнях збірника «Смешное в страшном».
Keywords: У статті аналізується художня спадщина Аркадія Аверченка, одного із ключових російських письменників сатиричного жанру першої третини ХХ ст., який у період революційних трансформацій і громадянської війни емігрував із країни. Вказується на недостатньо досліджений аспект його літературної діяльності – творчість в умовах вимушеної еміграції. Предметно розглядається збірник короткої прози «Смешное в страшном», опублікований у Берліні 1923 року. Акцентується на концептуальних інтенціях книжки, що консеквентно продовжують мисленнєві вектори книжок «Дюжина ножей в спину революции» (Париж, 1921) та «Рай на земле» (Загреб, 1922), якими письменник-сатирик в образно-художній спосіб заявив про свою опозицію кардинальним соціумним перетворенням, що стали відбуватися в Росії після жовтня 1917 року. Виділяються інформаційні джерела, якими послуговувався Аркадій Аверченко, збираючи фактологічний матеріал. Підкреслюється, що всі оповідання, які ввійшли до нього, концептуально заточені на гротескно-критичне зображення революційної реальності в Росії періоду 1918–1923 років. Аналізуються семантичні відтінки узагальненого образу революційної Росії в різних оповіданнях збірника «Смешное в страшном».

ТЕМА АЗЕРБАЙДЖАНА В ТВОРЧЕСТВЕ РЮРИКА ИВНЕВА

Исаев Хуршид Байрам оглу, Анжела Демьянюк

Исаев Хуршид Байрам оглу, доктор филологических наук, профессор, профессор кафедры русского языка и литературы Кавказского университета (Карс, Турция)
Анжела Демьянюк, кандидат филологических наук, доцент, доцент кафедры русского языка и литературы Кавказского университета (Карс, Турция)

ORCID ID: 0000-0002-4578-3833, ORCID ID: 0000-0001-7704-4157

Anotation. Статья посвящена творчеству русского поэта, прозаика, драматурга, переводчика Рюрика Ивнева (настоящее имя Михаил Александрович Ковалев). Отмечено, что литературное достояние исследуемого автора многогранно. Им написаны 10 романов, много рассказов, новеллы, мемуары, пьесы, исторические хроники, днев- ники, воспоминания, статьи по актуальным вопросам литературы, множество лирических стихов, которые вошли в золотой фонд русской литературы. В статье указаны основные сведения о жизни и творчестве Рюрика Ивнева, своеобразие его художественных произведений, написанных в Азербайджане и об Азербайджане. Обращение к изучению творчества этого малоисследованного представителя русской литературы определило актуальность статьи, ориентированной на анализ творчества Рюрика Ивнева, посвященного Кавказу, Баку и Азербайджану. Большое внимание уделяется описанию тесных творческих связей Рюрика Ивнева с представителями азербайд- жанской литературы, произведения которых он переводил на русский язык, в частности, его переводу всемирно известной поэмы Низами Гянджеви «Семь красавиц», который занимает достойное место среди других перево- дов на русский язык великого азербайджанского классика Низами. Следовательно, Рюрик Ивнев внес весомый вклад в историю азербайджанско-русских литературных связей.
Keywords: Статья посвящена творчеству русского поэта, прозаика, драматурга, переводчика Рюрика Ивнева (настоящее имя Михаил Александрович Ковалев). Отмечено, что литературное достояние исследуемого автора многогранно. Им написаны 10 романов, много рассказов, новеллы, мемуары, пьесы, исторические хроники, днев- ники, воспоминания, статьи по актуальным вопросам литературы, множество лирических стихов, которые вошли в золотой фонд русской литературы. В статье указаны основные сведения о жизни и творчестве Рюрика Ивнева, своеобразие его художественных произведений, написанных в Азербайджане и об Азербайджане. Обращение к изучению творчества этого малоисследованного представителя русской литературы определило актуальность статьи, ориентированной на анализ творчества Рюрика Ивнева, посвященного Кавказу, Баку и Азербайджану. Большое внимание уделяется описанию тесных творческих связей Рюрика Ивнева с представителями азербайд- жанской литературы, произведения которых он переводил на русский язык, в частности, его переводу всемирно известной поэмы Низами Гянджеви «Семь красавиц», который занимает достойное место среди других перево- дов на русский язык великого азербайджанского классика Низами. Следовательно, Рюрик Ивнев внес весомый вклад в историю азербайджанско-русских литературных связей.

ОБРАЗ МІСТА В ХУДОЖНЬОМУ ВИМІРІ РОМАНУ С. ТАРАТОРІНОЇ «ЛАЗАРУС»

Валентина Ніколаєнко, Ліна Миронюк

Валентина Ніколаєнко, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української літератури Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)
Ліна Миронюк, старший викладач кафедри українознавства та загальної мовної підготовки Національного університету «Запорізька політехніка» (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0493-3425, ORCID ID: 0000-0001-8356-4431

Anotation. Одним із цікавих аспектів у дослідженні українського міського фентезі є рецепція міста – стрижневого компонента, що одночасно є складником художнього хронотопу та багатоплановим і неоднозначним образом. Роман С. Тараторіної «Лазарус» репрезентує оригінальну реалістичноагічну візію суспільства на початку ХХ ст. Отже, метою поданої розвідки є ґрунтовний аналіз образу Києва. У дослідженні використано елементи герменевтичного, культурно-історичного, естетичного, інтертекстуального методів. Крім того, використано методи аналізу й синтезу. Головними прийомами конструювання урбаністичного образу є гармонійне поєднання реальності й вимислу, звернення до історичного контексту, активне використання квазіісторичних елементів та міської міфології для увиразнення художнього простору. Образ Києва в романі «Лазарус» – багатоликий, мінливий, колоритний, реалістичний і фантастичний водночас.
Keywords: Одним із цікавих аспектів у дослідженні українського міського фентезі є рецепція міста – стрижневого компонента, що одночасно є складником художнього хронотопу та багатоплановим і неоднозначним образом. Роман С. Тараторіної «Лазарус» репрезентує оригінальну реалістичноагічну візію суспільства на початку ХХ ст. Отже, метою поданої розвідки є ґрунтовний аналіз образу Києва. У дослідженні використано елементи герменевтичного, культурно-історичного, естетичного, інтертекстуального методів. Крім того, використано методи аналізу й синтезу. Головними прийомами конструювання урбаністичного образу є гармонійне поєднання реальності й вимислу, звернення до історичного контексту, активне використання квазіісторичних елементів та міської міфології для увиразнення художнього простору. Образ Києва в романі «Лазарус» – багатоликий, мінливий, колоритний, реалістичний і фантастичний водночас.

ТУРИСТИЧНИЙ ДИСКУРС З ТОЧКИ ЗОРУ ПСИХОЛІНГВІСТИКИ

Вікторія Прима

кандидат філологічних наук «германські мови», доцент
Київського національного торговельно-економічного університету (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7331-9950

Anotation. Мета статті полягає у визначенні сучасного текстового дискурсу туристичних путівників по Україні з точки зору психолінгвістики, аналізі сучасної системи психолінгвістичного асоціативного змістовного значення сталих словосполучень у туристичних путівниках по Україні. Визначними напрямами психолінгвістичного вчення дискурсу туристичних путівників по Україні вважається проблема сприйняття та інтерпретації тексту у самих туристичних путівниках; проблема розробки дизайну туристичних путівників та сприйняття їх читачами; проблема розуміння лінгвістичної особистості як партнера в комунікації; проблема маніпулятивного впливу на читача, необхідність розвивати вміння критичного мислення читача під час перегляду певної інформації, її фальсифікація та відторгнення; проблема впливу онлайн-комунікації на конкретну особу. Методологічна проблема впливу і вдосконалення засобів оцінки людської поведінки мережі Інтернет представлена через аналіз текстів туристичних путівників по Україні.
Keywords: Мета статті полягає у визначенні сучасного текстового дискурсу туристичних путівників по Україні з точки зору психолінгвістики, аналізі сучасної системи психолінгвістичного асоціативного змістовного значення сталих словосполучень у туристичних путівниках по Україні. Визначними напрямами психолінгвістичного вчення дискурсу туристичних путівників по Україні вважається проблема сприйняття та інтерпретації тексту у самих туристичних путівниках; проблема розробки дизайну туристичних путівників та сприйняття їх читачами; проблема розуміння лінгвістичної особистості як партнера в комунікації; проблема маніпулятивного впливу на читача, необхідність розвивати вміння критичного мислення читача під час перегляду певної інформації, її фальсифікація та відторгнення; проблема впливу онлайн-комунікації на конкретну особу. Методологічна проблема впливу і вдосконалення засобів оцінки людської поведінки мережі Інтернет представлена через аналіз текстів туристичних путівників по Україні.

ПЕРВОНАЧАЛА СУСПІЛЬНОГО БУТТЯ В КОНТЕКСТІ НЕОБХІДНОСТІ ПАРАДИГМАЛЬНИХ ЗМІН ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Володимир Сабадуха

доктор філософських наук, доцент, доцент кафедри суспільних наук
Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9208-2661

Anotation. Дослідження спрямоване на осмислення еволюції поглядів на первоначала суспільного буття від Платона до сучасності. Автор спирається на класичну філософську традицію розуміння метафізики та ієрархічну концепцію людської сутності, що виокремлювала онтологічні ступені духовного розвитку людини: тілесна, зовнішня та внутрішня (духовна). Доведено, що первоначала суспільного буття органічно поєднані з ієрархічними уявленнями щодо людської сутності. Метафізика, досліджуючи первоначала буття, послідовно рухалася до трактування особистості як субстанції суспільного буття. Обґрунтовано, що первоначалом буття є ідея особистості як досконалої людини, яка здатна керуватися інтересами суспільства. Подальший розвиток людської спільноти потребує парадигмальних змін, які може забезпечити лише особистість, яка здатна діяти в інтересах людської спільноти.
Keywords: Дослідження спрямоване на осмислення еволюції поглядів на первоначала суспільного буття від Платона до сучасності. Автор спирається на класичну філософську традицію розуміння метафізики та ієрархічну концепцію людської сутності, що виокремлювала онтологічні ступені духовного розвитку людини: тілесна, зовнішня та внутрішня (духовна). Доведено, що первоначала суспільного буття органічно поєднані з ієрархічними уявленнями щодо людської сутності. Метафізика, досліджуючи первоначала буття, послідовно рухалася до трактування особистості як субстанції суспільного буття. Обґрунтовано, що первоначалом буття є ідея особистості як досконалої людини, яка здатна керуватися інтересами суспільства. Подальший розвиток людської спільноти потребує парадигмальних змін, які може забезпечити лише особистість, яка здатна діяти в інтересах людської спільноти.

ЗАСТОСУВАННЯ НАЦИСТАМИ ГАЗВАГЕНА ДЛЯ ЗНИЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ОКУПОВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віталій Яковлєв

заступник генерального директора з наукової роботи
Національного меморіального комплексу «Висота маршала І.С. Конєва» (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7207-0097

Anotation. У статті розглянуто питання використання нацистами в Харківській області спеціально обладнаного «газового автомобіля», який отримав назву «газваген», або «душогубка», для масового знищення населення шляхом отруєння окисом вуглецю. В основу статті покладено аналіз архівних матеріалів Харківського судового процесу проти нацистських воєнних злочинців (15–18 грудня 1943 р.). Попри пропагандистське спрямування Харківського трибуналу, на ньому вперше публічно були наведені докази жахливих злочинів нацизму, пов’язаних із масовим убивством цивільного населення та військовополонених на окупованих територіях СРСР та Польщі. Застосування гітлерівцями газвагену стало одним з обвинувачень на адресу Верховного командування та уряду нацистської Німеччини на Нюрнберзькому процесі. Зібрані в Харкові докази були використані радянським обвинуваченням під номерами «СРСР-43» та «СРСР-32».
Keywords: У статті розглянуто питання використання нацистами в Харківській області спеціально обладнаного «газового автомобіля», який отримав назву «газваген», або «душогубка», для масового знищення населення шляхом отруєння окисом вуглецю. В основу статті покладено аналіз архівних матеріалів Харківського судового процесу проти нацистських воєнних злочинців (15–18 грудня 1943 р.). Попри пропагандистське спрямування Харківського трибуналу, на ньому вперше публічно були наведені докази жахливих злочинів нацизму, пов’язаних із масовим убивством цивільного населення та військовополонених на окупованих територіях СРСР та Польщі. Застосування гітлерівцями газвагену стало одним з обвинувачень на адресу Верховного командування та уряду нацистської Німеччини на Нюрнберзькому процесі. Зібрані в Харкові докази були використані радянським обвинуваченням під номерами «СРСР-43» та «СРСР-32».

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГРУПОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ ФАХІВЦІВ ІКТ-СФЕРИ В КОМАНДАХ З РІЗНИМ РІВНЕМ ГРУПОВОЇ ЗГУРТОВАНОСТІ

Дмитро Астахов

аспірант кафедри психології
Донецького національного університету імені Василя Стуса (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4422-5976

Anotation. Статтю присвячено проблемі професійної групової взаємодії фахівців ІКТ-сфери. Відзначено, що одним із важливих показників ефективної командної роботи виступає групова згуртованість, достатній рівень якої сприяє створенню позитивного психологічного клімату в команді. З метою виявлення особливостей професійної групової взаємодії в межах команд фахівців ІКТ-сфери було організовано та проведено емпіричне дослідження, в ході якого було здійснено оцінку рівня групової згуртованості, специфіки міжособистісних взаємин, психологічного клімату та інтегрального показника задоволеності працею. Під час аналізу отриманих даних встановлено, що в командах фахівців з високим та вище за середній рівнями групової згуртованості відзначається сприятливий психологічний клімат, у міжособистісній взаємодії переважає колегіальний стиль, наявний високий показник задоволеності працею. У висновках наголошено про доцільність розроблення та впровадження низки соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на оптимізацію процесу професійної групової взаємодії в командах фахівців ІКТ-сфери.
Keywords: Статтю присвячено проблемі професійної групової взаємодії фахівців ІКТ-сфери. Відзначено, що одним із важливих показників ефективної командної роботи виступає групова згуртованість, достатній рівень якої сприяє створенню позитивного психологічного клімату в команді. З метою виявлення особливостей професійної групової взаємодії в межах команд фахівців ІКТ-сфери було організовано та проведено емпіричне дослідження, в ході якого було здійснено оцінку рівня групової згуртованості, специфіки міжособистісних взаємин, психологічного клімату та інтегрального показника задоволеності працею. Під час аналізу отриманих даних встановлено, що в командах фахівців з високим та вище за середній рівнями групової згуртованості відзначається сприятливий психологічний клімат, у міжособистісній взаємодії переважає колегіальний стиль, наявний високий показник задоволеності працею. У висновках наголошено про доцільність розроблення та впровадження низки соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на оптимізацію процесу професійної групової взаємодії в командах фахівців ІКТ-сфери.

МЕМЫ В ИНСТРУМЕНТАРИИ СИМВОЛИЧЕСКОЙ БОРЬБЫ

Артём Литовченко, Александр Дурнев

Артём Литовченко, кандидат социологических наук, доцент, доцент кафедры политической социологии социологического факультета Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина (Харьков, Украина)
Александр Дурнев, студент социологического факультета Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина (Харьков, Украина)

ORCID ID: 0000-0002-1439-5213, ORCID ID: 0000-0003-0857-1011

Anotation. Авторы осуществляют социологический анализ мемов сквозь призму исследований символических процессов. Предлагается собственное определение мема, корректирующие стереотипные представления согласно научным задачам: особая форма быстро усваиваемой шутки, порождаемая контекстуальным сочетанием визуальной и текстовой информации. Конструктивные и функциональные свойства мемов делают их эффективным средством символической борьбы. Объяснить это помогает теоретическая рамка подходов А. Грамши, П. Бурдье, Н. Лумана с авторскими дополнениями. В качестве эмпирической иллюстрации предлагаемого взгляда использованы результаты авторского дискурс-анализа мемов, опубликованных в официальном твиттер-аккаунте «Ukraine/Украина» в течение 2020 года. Авторы демонстрируют наличие в мемах инструментов символического насилия и борьбы – номинаций, кодификаций, классификаций и стигматизаций, применяемых для легитимации социально-политического порядка. Сделан вывод о высоком потенциале мемов в инструментарии символической борьбы.
Keywords: Авторы осуществляют социологический анализ мемов сквозь призму исследований символических процессов. Предлагается собственное определение мема, корректирующие стереотипные представления согласно научным задачам: особая форма быстро усваиваемой шутки, порождаемая контекстуальным сочетанием визуальной и текстовой информации. Конструктивные и функциональные свойства мемов делают их эффективным средством символической борьбы. Объяснить это помогает теоретическая рамка подходов А. Грамши, П. Бурдье, Н. Лумана с авторскими дополнениями. В качестве эмпирической иллюстрации предлагаемого взгляда использованы результаты авторского дискурс-анализа мемов, опубликованных в официальном твиттер-аккаунте «Ukraine/Украина» в течение 2020 года. Авторы демонстрируют наличие в мемах инструментов символического насилия и борьбы – номинаций, кодификаций, классификаций и стигматизаций, применяемых для легитимации социально-политического порядка. Сделан вывод о высоком потенциале мемов в инструментарии символической борьбы.

КРИЗА ДОВІРИ У ПОЛІТИЦІ: ОБҐРУНТУВАННЯ ЦІННОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Ольга Тіхонова

аспірантка кафедри політичних наук
Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1063-2207

Anotation. У статті представлено поточні функції суспільно-політичних об’єднань в Україні, різні маніфести громадянського залучення. Вказано основні напрямки розквіту демократичної адміністрації. Представлені основні міжнародні документи на підтримку громадянського суспільства. Підкреслюється значення суспільно-політичних об’єднань для формування державної політики та розвитку демократичних урядів. Громадські об’єднання вирішують спірні ситуації швидко та ефективно. Це доцільно за умови активного громадянства. Подано обґрунтування автором визначення громадянства. Проаналізовано основні аспекти державної політики на підтримку громадянського суспільства. Розглянуті механізми досягнення громадянства, а також правова база для них. Доводиться достатність підґрунтя для розвитку громадянського суспільства в Україні. Були представлені шляхи створення громадянського суспільства. Визначено основні напрямки співпраці влади та суспільства, а також необхідні умови для цього. Було доведено, що демократичні зміни вимагають об’єднаних зусиль усіх типів суспільних об’єднань у співпраці з органами державної влади.
Keywords: У статті представлено поточні функції суспільно-політичних об’єднань в Україні, різні маніфести громадянського залучення. Вказано основні напрямки розквіту демократичної адміністрації. Представлені основні міжнародні документи на підтримку громадянського суспільства. Підкреслюється значення суспільно-політичних об’єднань для формування державної політики та розвитку демократичних урядів. Громадські об’єднання вирішують спірні ситуації швидко та ефективно. Це доцільно за умови активного громадянства. Подано обґрунтування автором визначення громадянства. Проаналізовано основні аспекти державної політики на підтримку громадянського суспільства. Розглянуті механізми досягнення громадянства, а також правова база для них. Доводиться достатність підґрунтя для розвитку громадянського суспільства в Україні. Були представлені шляхи створення громадянського суспільства. Визначено основні напрямки співпраці влади та суспільства, а також необхідні умови для цього. Було доведено, що демократичні зміни вимагають об’єднаних зусиль усіх типів суспільних об’єднань у співпраці з органами державної влади.

НЕЙРОЕТИЧНИЙ ДИСКУРС ПСИХОЛІНГВІСТИКИ

Ганна Труба

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри прикладної лінгвістики
Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9944-0476

Anotation. Основною метою статті є висвітлення особливостей нейроетики як наукової дисципліни, яка знаходиться на етапі формування, але претендує бути не тільки формою прикладної етики, а й певним чином мораллю у межах натуралістичної парадигми, заснованої на синтезі нових даних нейробіології та когнітивних наук. У цьому контексті нейроетику варто розглядати з кількох точок зору. З одного боку, її можна визначити як різновиди біоетики, прикладної етики та нейронаукової етики, з іншого боку, нейроетика може бути певним елементом технонауки, виявленням нових реалій життя, які позначені на кардинальних антропологічних перетвореннях, які в епоху біотехнологій отримали назву «вдосконалення людини». Отже, дисциплінарні аспекти нейроетики вивчаються в призмі критичного аналізу біотехнологічного вдосконалення людини.
Keywords: Основною метою статті є висвітлення особливостей нейроетики як наукової дисципліни, яка знаходиться на етапі формування, але претендує бути не тільки формою прикладної етики, а й певним чином мораллю у межах натуралістичної парадигми, заснованої на синтезі нових даних нейробіології та когнітивних наук. У цьому контексті нейроетику варто розглядати з кількох точок зору. З одного боку, її можна визначити як різновиди біоетики, прикладної етики та нейронаукової етики, з іншого боку, нейроетика може бути певним елементом технонауки, виявленням нових реалій життя, які позначені на кардинальних антропологічних перетвореннях, які в епоху біотехнологій отримали назву «вдосконалення людини». Отже, дисциплінарні аспекти нейроетики вивчаються в призмі критичного аналізу біотехнологічного вдосконалення людини.

НОРМАТИВНІ ЗАСАДИ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ЕТИКИ В УКРАЇНІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

Юлія Шестакова

аспірантка кафедри публічної політики Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1060-4521

Anotation. У межах цієї статті досліджуються основні напрями парламентської реформи в Україні. Головний фокус зосереджений на реформуванні саме парламентської етики. Автором проведений аналіз стандартів та правил поведінки народних депутатів з метою врегулювання ситуацій етичного характеру, що виникають у процесі здійснення народними депутатами України повноважень, покладених на них Конституцією та законами України. Значну увагу присвячено чинній нормативно-правовій базі України та її недолікам у питаннях регулювання етичних вимог діяльності як парламенту загалом, так і окремого народного депутата. Також аналізуються шляхи вдосконалення нормативно-правової бази України та актуальність прийняття етичного кодексу парламентаря як універсальної форми врегулювання питання парламентської етики, який поєднав би у собі певні вимоги до депутатської діяльності, а також передбачив би санкції за невиконання цих вимог. Зроблено також ряд висновків у сфері парламентської етики з метою вдосконалення діяльності парламенту та налагодження комунікації з електоратом.
Keywords: У межах цієї статті досліджуються основні напрями парламентської реформи в Україні. Головний фокус зосереджений на реформуванні саме парламентської етики. Автором проведений аналіз стандартів та правил поведінки народних депутатів з метою врегулювання ситуацій етичного характеру, що виникають у процесі здійснення народними депутатами України повноважень, покладених на них Конституцією та законами України. Значну увагу присвячено чинній нормативно-правовій базі України та її недолікам у питаннях регулювання етичних вимог діяльності як парламенту загалом, так і окремого народного депутата. Також аналізуються шляхи вдосконалення нормативно-правової бази України та актуальність прийняття етичного кодексу парламентаря як універсальної форми врегулювання питання парламентської етики, який поєднав би у собі певні вимоги до депутатської діяльності, а також передбачив би санкції за невиконання цих вимог. Зроблено також ряд висновків у сфері парламентської етики з метою вдосконалення діяльності парламенту та налагодження комунікації з електоратом.

ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЧНИХ І ТАКТИЧНИХ ФУНКЦІЙ РЕКЛАМИ СПОРТИВНОЇ ПРЕСИ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ У 1920–1930 РР. XX СТОЛІТТЯ

Ірина Ніронович

асистентка кафедри теорії і практики журналістики
Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1700-7693

Anotation. У статті досліджено особливості стратегічних і тактичних функцій реклами спортивної преси, яка виходила у 20–30-х роках XX ст. у Східній Галичині. Зазначено, що за умовами Ризького договору 1921 р. між радянськими урядами Росії та України, з одного боку, і Польщею – з другого, територія Східної Галичини та Західної Волині відійшла до складу Другої Речі Посполитої. Схарактеризовано громадсько-політичне, економічне і соціально-культурне життя Львівського, Станіславівського і Тернопільського воєводств, де зберігалися національні традиції, розвивалися спортивні товариства і об’єднання, професійна преса. Спортивні газети і журнали в рекламних матеріалах висвітлювали різні аспекти фізичної культури і спорту, соціально-економічного і культурно-освітнього життя краю. Досліджено, що рекламна комунікація сприяла формуванню і закріпленню морально-духовних моделей поведінки, позитивних уподобань і спортивних інтересів, які ґрунтувалися на пресовій рекламі, що поєднувала фізичну культуру з українською національною культурою.
Keywords: У статті досліджено особливості стратегічних і тактичних функцій реклами спортивної преси, яка виходила у 20–30-х роках XX ст. у Східній Галичині. Зазначено, що за умовами Ризького договору 1921 р. між радянськими урядами Росії та України, з одного боку, і Польщею – з другого, територія Східної Галичини та Західної Волині відійшла до складу Другої Речі Посполитої. Схарактеризовано громадсько-політичне, економічне і соціально-культурне життя Львівського, Станіславівського і Тернопільського воєводств, де зберігалися національні традиції, розвивалися спортивні товариства і об’єднання, професійна преса. Спортивні газети і журнали в рекламних матеріалах висвітлювали різні аспекти фізичної культури і спорту, соціально-економічного і культурно-освітнього життя краю. Досліджено, що рекламна комунікація сприяла формуванню і закріпленню морально-духовних моделей поведінки, позитивних уподобань і спортивних інтересів, які ґрунтувалися на пресовій рекламі, що поєднувала фізичну культуру з українською національною культурою.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЩОДО ПРОТИДІЇ ЗДІЙСНЕННЮ КОНТРАБАНДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА МИТНОМУ КОРДОНІ УКРАЇНИ

Руслан Данів

аспірант
Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3726-2923

Anotation. У статті зазначено, що контрабандна діяльність на державному кордоні залишається одним зі значущих активних деструктивних чинників (загроз), які негативно впливають на систему забезпечення національної безпеки України. Акцентовано увагу на тому, що стан боротьби з контрабандою органами державної влади, які наділені відповідною компетенцією, маючи для цього державно-владні повноваження, є низьким. Розкрито зміст головних деструктивних чинників, які створюють сприятливі умови для контрабандної діяльності. Проаналізовано основні загрози у сфері здійснення контрабандної діяльності. Наголошено, що організаційно-правовий механізм протидії контрабандній діяльності включає процеси нормотворчості, застосування адміністративно-правових норм з урахуванням принципу верховенства права. Розкрито основний зміст дієвих організаційно-правових механізмів публічного управління, спрямованих на підвищення ефективності протидії здійсненню контрабандної діяльності на митному кордоні України.
Keywords: У статті зазначено, що контрабандна діяльність на державному кордоні залишається одним зі значущих активних деструктивних чинників (загроз), які негативно впливають на систему забезпечення національної безпеки України. Акцентовано увагу на тому, що стан боротьби з контрабандою органами державної влади, які наділені відповідною компетенцією, маючи для цього державно-владні повноваження, є низьким. Розкрито зміст головних деструктивних чинників, які створюють сприятливі умови для контрабандної діяльності. Проаналізовано основні загрози у сфері здійснення контрабандної діяльності. Наголошено, що організаційно-правовий механізм протидії контрабандній діяльності включає процеси нормотворчості, застосування адміністративно-правових норм з урахуванням принципу верховенства права. Розкрито основний зміст дієвих організаційно-правових механізмів публічного управління, спрямованих на підвищення ефективності протидії здійсненню контрабандної діяльності на митному кордоні України.

СИСТЕМА ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ: ЗАКОНОДАВСТВО, ТЕОРІЯ, ДИНАМІКА

Наталія Басалюк

аспірант кафедри кримінального права
Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2429-6964

Anotation. У науковій статті висвітлено змістові міркування щодо системи покарань за чинним Кримінальним Кодексом України: її теоретичне підґрунтя, законодавче закріплення та потенційну систему покарань, яка пропонується в рамках кримінально-правової реформи – у Проєкті нового Кримінального Кодексу України. Закладену Проєктом КК модель системи покарань можна визначити як оптимізовану – доцільним видається виключення з переліку покарань існуючих у чинному КК України позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, а деякі з покарань з огляду на уточнення термінології перетворити на засоби безпеки – це стосується покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскації майна. Однак у частині покарань за злочини оптимізацію за Проєктом КК можна визначити як надмірну, оскільки з переліку вилучаються дієві пенологічні інструменти.
Keywords: У науковій статті висвітлено змістові міркування щодо системи покарань за чинним Кримінальним Кодексом України: її теоретичне підґрунтя, законодавче закріплення та потенційну систему покарань, яка пропонується в рамках кримінально-правової реформи – у Проєкті нового Кримінального Кодексу України. Закладену Проєктом КК модель системи покарань можна визначити як оптимізовану – доцільним видається виключення з переліку покарань існуючих у чинному КК України позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, а деякі з покарань з огляду на уточнення термінології перетворити на засоби безпеки – це стосується покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскації майна. Однак у частині покарань за злочини оптимізацію за Проєктом КК можна визначити як надмірну, оскільки з переліку вилучаються дієві пенологічні інструменти.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ У СФЕРІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЗЛОЧИННОСТІ (НА МАТЕРІАЛАХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ)

Узейір Бахтіяров

аспірант
Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0188-9021

Anotation. Наукова стаття присвячена комплексному аналізу нормативно-правових основ забезпечення діяльності поліції у сфері попередження та профілактики злочинності в історико-правовому осягненні на матеріалах українських губерній у складі Російської імперії. Констатовано, що до початку 30-х рр. XIX ст. в поліцейському законодавстві детальну правову регламентацію отримали всі основні напрями діяльності поліції щодо припинення правопорушень і запобігання їм. Водночас правові норми, що регламентують цю сферу поліцейської діяльності, були розосереджені у величезній кількості законодавчих актів, які належать до різних сфер державного управління та галузей права.
Keywords: Наукова стаття присвячена комплексному аналізу нормативно-правових основ забезпечення діяльності поліції у сфері попередження та профілактики злочинності в історико-правовому осягненні на матеріалах українських губерній у складі Російської імперії. Констатовано, що до початку 30-х рр. XIX ст. в поліцейському законодавстві детальну правову регламентацію отримали всі основні напрями діяльності поліції щодо припинення правопорушень і запобігання їм. Водночас правові норми, що регламентують цю сферу поліцейської діяльності, були розосереджені у величезній кількості законодавчих актів, які належать до різних сфер державного управління та галузей права.

ДОДАТКОВІ ДОТАЦІЇ НА КОМПЕНСАЦІЮ ВТРАТ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Євгенія Боковикова

аспірантка кафедри фінансового права
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0577-3569

Anotation. Статтю присвячено дослідженню правового регулювання і особливостей надання додаткової дотації на компенсацію втрат місцевих бюджетів унаслідок наданих державою податкових пільг. Встановлено, що лише єдність між наданням пільг і зменшенням доходів місцевих бюджетів саме унаслідок такого надання може однозначно свідчити про обов’язок держави забезпечити місцеві бюджети додатковою дотацією з державного бюджету на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів. За результатами аналізу змісту положень нормативно-правових актів, якими врегульовано питання джерел доходів місцевих бюджетів, установлено, які податкові пільги, що надаються державою, впливають на доходи місцевих бюджетів. Наголошено на обов’язковості надання додаткової дотації на компенсацію втрат місцевих бюджетів унаслідок наданих державою податкових пільг. На підставі аналізу конкретних прикладів надання державою податкових пільг, які впливають на доходи місцевих бюджетів, установлено, що імперативність надання трансферту не забезпечується заходами державного примусу, а є лише формально задекларованою. Водночас держава не застосовує однаковий підхід до компенсації втрат доходів місцевих бюджетів, що мають однакову природу.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню правового регулювання і особливостей надання додаткової дотації на компенсацію втрат місцевих бюджетів унаслідок наданих державою податкових пільг. Встановлено, що лише єдність між наданням пільг і зменшенням доходів місцевих бюджетів саме унаслідок такого надання може однозначно свідчити про обов’язок держави забезпечити місцеві бюджети додатковою дотацією з державного бюджету на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів. За результатами аналізу змісту положень нормативно-правових актів, якими врегульовано питання джерел доходів місцевих бюджетів, установлено, які податкові пільги, що надаються державою, впливають на доходи місцевих бюджетів. Наголошено на обов’язковості надання додаткової дотації на компенсацію втрат місцевих бюджетів унаслідок наданих державою податкових пільг. На підставі аналізу конкретних прикладів надання державою податкових пільг, які впливають на доходи місцевих бюджетів, установлено, що імперативність надання трансферту не забезпечується заходами державного примусу, а є лише формально задекларованою. Водночас держава не застосовує однаковий підхід до компенсації втрат доходів місцевих бюджетів, що мають однакову природу.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОРАДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ОПТИМІЗАЦІЇ ЇЇ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Ольга Гулевець

здобувач
Міжрегіональної Академії управління персоналом (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2310-3211

Anotation. Статтю присвячено дослідженню проблематики сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні. Авторка аналізує проблеми та перспективи сільськогосподарської дорадчої діяльності крізь призму її правового забезпечення. Актуальність тематики дослідження зумовлено роллю агропромислового комплексу в економіці України та сільськогосподарської дорадчої діяльності в розвитку агропромислового комплексу відповідно. З’ясовано, що однією з основних проблем сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні є недостатнє фінансування галузі, зумовлене в тому числі малою кількістю дорадників та експертів-дорадників. Додатковою проблемою є низька поінформованість населення про особливості сільськогосподарської дорадчої діяльності. Висловлено припущення, що з початком продажу землі сільськогосподарського призначення в Україні особливого значення набувають юридичні послуги населенню, спрямовані на дотримання прав громадян, які є власниками земельних ділянок чи прагнуть стати такими власниками.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню проблематики сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні. Авторка аналізує проблеми та перспективи сільськогосподарської дорадчої діяльності крізь призму її правового забезпечення. Актуальність тематики дослідження зумовлено роллю агропромислового комплексу в економіці України та сільськогосподарської дорадчої діяльності в розвитку агропромислового комплексу відповідно. З’ясовано, що однією з основних проблем сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні є недостатнє фінансування галузі, зумовлене в тому числі малою кількістю дорадників та експертів-дорадників. Додатковою проблемою є низька поінформованість населення про особливості сільськогосподарської дорадчої діяльності. Висловлено припущення, що з початком продажу землі сільськогосподарського призначення в Україні особливого значення набувають юридичні послуги населенню, спрямовані на дотримання прав громадян, які є власниками земельних ділянок чи прагнуть стати такими власниками.

УМОВИ ТА КРИТЕРІЇ ДОСТОВІРНОСТІ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА

Микола Дементьєв

аспірант
Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора М. С. Бокаріуса» (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6662-5455

Anotation. Достовірність висновку експерта розглядається як сформульований за результатами проведеного дослідження обґрунтований умовивід експерта, що не суперечить іншим доказам у кримінальному провадженні. Достовірність висновку експерта є об’єктивно-суб’єктивною категорією, яка формується за внутрішнім переконанням ініціатора проведення експертизи на підставі результатів дослідження наданих експерту матеріальних об’єктів та інформації. Встановлення достовірності висновку експерта передбачає визначення умов та критеріїв цієї характеристики. Спочатку встановлюються умови, дотримання яких робить можливим здійснення подальшої оцінки достовірності експертного висновку. До умов достовірності належить допустимість, тобто дотримання процесуального поряду проведення експертизи, форми та змісту висновку експерта. Потім встановлюються критерії наукової та логічної обґрунтованості експертного висновку, узгодженість з іншими матеріалами кримінального провадження.
Keywords: Достовірність висновку експерта розглядається як сформульований за результатами проведеного дослідження обґрунтований умовивід експерта, що не суперечить іншим доказам у кримінальному провадженні. Достовірність висновку експерта є об’єктивно-суб’єктивною категорією, яка формується за внутрішнім переконанням ініціатора проведення експертизи на підставі результатів дослідження наданих експерту матеріальних об’єктів та інформації. Встановлення достовірності висновку експерта передбачає визначення умов та критеріїв цієї характеристики. Спочатку встановлюються умови, дотримання яких робить можливим здійснення подальшої оцінки достовірності експертного висновку. До умов достовірності належить допустимість, тобто дотримання процесуального поряду проведення експертизи, форми та змісту висновку експерта. Потім встановлюються критерії наукової та логічної обґрунтованості експертного висновку, узгодженість з іншими матеріалами кримінального провадження.

ВПЛИВ ТЕОРІЙ ПОКАРАННЯ НА ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПРОТИДІЇ ПОРУШЕННЯМ ПРАВИЛ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Олена Євдокімова

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права № 1
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2584-9321

Anotation. У статті досліджується питання доцільності посилення кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху особами, які перебували в стані сп’яніння, крізь призму найбільш поширених концепцій обґрунтування покарання. Встановлено, що теорія «відплати» визнає покарання обов’язковим та справедливим наслідком вчинення кримінального правопорушення. Теорія «попередження» обґрунтовує доцільність покарання не стільки тому, що на нього заслуговує винний, скільки тому, що воно справляє стримуючий ефект як на окрему людину, так і на суспільство в цілому. Концепція «соціальної безпеки» застосування покарання зумовлює тим ризиком, який становить особа для суспільства в майбутньому. «Відновне правосуддя» надає можливість самому правопорушнику відчути себе відповідальним за заподіяну шкоду та допомагає йому віднайти шляхи її усунення та примирення з потерпілим. Втім, жодна з цих теорій не може самостійно забезпечити реалізацію завдань, що поставленні перед кримінальним законодавством. Тому тільки збалансоване використання позитивних положень кожної з них може забезпечити формування належного механізму протидії кримінальним правопорушенням, зокрема порушенням правил дорожнього руху.
Keywords: У статті досліджується питання доцільності посилення кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху особами, які перебували в стані сп’яніння, крізь призму найбільш поширених концепцій обґрунтування покарання. Встановлено, що теорія «відплати» визнає покарання обов’язковим та справедливим наслідком вчинення кримінального правопорушення. Теорія «попередження» обґрунтовує доцільність покарання не стільки тому, що на нього заслуговує винний, скільки тому, що воно справляє стримуючий ефект як на окрему людину, так і на суспільство в цілому. Концепція «соціальної безпеки» застосування покарання зумовлює тим ризиком, який становить особа для суспільства в майбутньому. «Відновне правосуддя» надає можливість самому правопорушнику відчути себе відповідальним за заподіяну шкоду та допомагає йому віднайти шляхи її усунення та примирення з потерпілим. Втім, жодна з цих теорій не може самостійно забезпечити реалізацію завдань, що поставленні перед кримінальним законодавством. Тому тільки збалансоване використання позитивних положень кожної з них може забезпечити формування належного механізму протидії кримінальним правопорушенням, зокрема порушенням правил дорожнього руху.

ЗНАЧЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ В ДОТРИМАННІ ПРАВ, СВОБОД ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ПІДОЗРЮВАНОГО ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТА МІЖНАРОДНОЇ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

Андрій Жук

аспірант
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4881-595X

Anotation. У статті проведено порівняльний аналіз вітчизняної та міжнародної практики судового контролю дотримання прав, свобод та законних інтересів підозрюваного під час застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Проаналізовано національний механізм правової охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян, де окреме місце займає кримінальний процесуальний інститут судового контролю. Запропоновано внести зміни до чинного Кримінального Процесуального кодексу України щодо повноважень слідчого судді під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Keywords: У статті проведено порівняльний аналіз вітчизняної та міжнародної практики судового контролю дотримання прав, свобод та законних інтересів підозрюваного під час застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Проаналізовано національний механізм правової охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян, де окреме місце займає кримінальний процесуальний інститут судового контролю. Запропоновано внести зміни до чинного Кримінального Процесуального кодексу України щодо повноважень слідчого судді під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

АДМІНІСТРАТИВНА ТА ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В БЮДЖЕТНІЙ СФЕРІ

Віталій Козін

аспірант
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4397-8570

Anotation. Статтю присвячено дослідженню правових питань розмежування адміністративної та фінансово- правової відповідальності як видів юридичної відповідальності за правопорушення в бюджетній сфері. Зазначається, що законодавчі зміни, які відбулися в Україні із часів здобуття незалежності, дають можливість говорити про фінансово-правову відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності. Крім того, інститут фінансового права сьогодні перебуває на стадії становлення, а відтак є проблеми, що вимагають законодавчого опрацювання. Однак у юридичній літературі побутує думка, що юридична природа фінансово-правової відповідальності має адміністративно-правовий характер, а сама фінансово-правова відповідальність є різновидом адміністративної відповідальності. Зроблено висновок, що фінансово-правова відповідальність у бюджетній сфері є самостійним видом юридичної відповідальності. Основним аргументом, що свідчить про самостійність фінансово-правової відповідальності, є самостійність фінансового права, а також специфіка предмета та методу правового регулювання фінансового права.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню правових питань розмежування адміністративної та фінансово- правової відповідальності як видів юридичної відповідальності за правопорушення в бюджетній сфері. Зазначається, що законодавчі зміни, які відбулися в Україні із часів здобуття незалежності, дають можливість говорити про фінансово-правову відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності. Крім того, інститут фінансового права сьогодні перебуває на стадії становлення, а відтак є проблеми, що вимагають законодавчого опрацювання. Однак у юридичній літературі побутує думка, що юридична природа фінансово-правової відповідальності має адміністративно-правовий характер, а сама фінансово-правова відповідальність є різновидом адміністративної відповідальності. Зроблено висновок, що фінансово-правова відповідальність у бюджетній сфері є самостійним видом юридичної відповідальності. Основним аргументом, що свідчить про самостійність фінансово-правової відповідальності, є самостійність фінансового права, а також специфіка предмета та методу правового регулювання фінансового права.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕННЯ НЕДОТОРКАННОСТІ ЖИТЛА

Олексій Корнєв

аспірант
Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М. С. Бокаріуса» (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3567-8538

Anotation. На підставі аналізу наукової літератури, чинного законодавства та судової практики визначено сутність і структуру криміналістичної характеристики кримінального правопорушення, передбаченого статтею 162 Кримінального кодексу України «Порушення недоторканності житла», а також проаналізовано її елементи. До її структури віднесено спосіб кримінального правопорушення, його сліди, особу правопорушника та особу потерпілого, предмет та обстановку кримінального правопорушення. Здійснено класифікацію способів порушення недоторканності житла. Вона передбачає виокремлення прийомів та операцій щодо проникнення до житла, вчинення незаконних дій у житлі після проникнення та незаконного виселення. Також класифіковано типові сліди вказаного кримінального правопорушення на місці події, документи, сліди на тілі та одязі потерпілих і підозрюваних, ідеальні сліди. З’ясовано, що особа правопорушника характеризується відсутністю злочинних навичок.
Keywords: На підставі аналізу наукової літератури, чинного законодавства та судової практики визначено сутність і структуру криміналістичної характеристики кримінального правопорушення, передбаченого статтею 162 Кримінального кодексу України «Порушення недоторканності житла», а також проаналізовано її елементи. До її структури віднесено спосіб кримінального правопорушення, його сліди, особу правопорушника та особу потерпілого, предмет та обстановку кримінального правопорушення. Здійснено класифікацію способів порушення недоторканності житла. Вона передбачає виокремлення прийомів та операцій щодо проникнення до житла, вчинення незаконних дій у житлі після проникнення та незаконного виселення. Також класифіковано типові сліди вказаного кримінального правопорушення на місці події, документи, сліди на тілі та одязі потерпілих і підозрюваних, ідеальні сліди. З’ясовано, що особа правопорушника характеризується відсутністю злочинних навичок.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА, БУДІВЕЛЬНИХ НОРМ, СТАНДАРТІВ І ПРАВИЛ ПІД ЧАС БУДІВНИЦТВА: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Олена Марченко

перший заступник директора Департаменту будівництва та житлового забезпечення
Київської міської державної адміністрації (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4417-9454

Anotation. У змісті наукової статті досліджено види юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва у окремих країнах Європи, США та державах пострадянського простору. Розглянуто особливості законодавства зарубіжних країн щодо відповідальності за порушення норм у сфері будівництва. Зроблено висновок, що до кримінального Кодексу України, на наше переконання, потрібно додати комплекс норм, якими передбачити кримінальну відповідальність за порушення положень Будівельного Кодексу. Будівельний Кодекс потрібно сформувати із трьох розділів. У першому розділі окреслити загальні положення, у другому – норми, стандарти і правила у галузі будівництва, у третьому – повноваження посадових осіб щодо здійснення контролю в галузі будівництва.
Keywords: У змісті наукової статті досліджено види юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва у окремих країнах Європи, США та державах пострадянського простору. Розглянуто особливості законодавства зарубіжних країн щодо відповідальності за порушення норм у сфері будівництва. Зроблено висновок, що до кримінального Кодексу України, на наше переконання, потрібно додати комплекс норм, якими передбачити кримінальну відповідальність за порушення положень Будівельного Кодексу. Будівельний Кодекс потрібно сформувати із трьох розділів. У першому розділі окреслити загальні положення, у другому – норми, стандарти і правила у галузі будівництва, у третьому – повноваження посадових осіб щодо здійснення контролю в галузі будівництва.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАЧІ В УПРАВЛІННЯ АКТИВІВ, ОДЕРЖАНИХ ВІД КОРУПЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ЗЛОЧИНІВ

Артем Плюшкін

аспірант кафедри кримінального процесу
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7964-0654

Anotation. У статті встановлено та досліджено процесуальні підстави для передачі в управління активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, які розподілено на фактичні (матеріально-правові) та юридичні (процесуально-правові). Визначено фактичні підстави, якими є забезпечення збереження арештованих у кримінальному провадженні речових доказів, їх доказових ознак та властивостей з метою їх подальшого використання та дотримання майнових прав власника, та юридичні підстави, якими є письмова згода власника, а в разі її відсутності – рішення слідчого судді, суду. Акцентовано увагу на можливості передачі в управління лише речових доказів, попередньо арештованих у кримінальному провадженні, що унеможливлює одночасно забезпечення майнових прав власника майна, на яке накладено арешт з інших підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Keywords: У статті встановлено та досліджено процесуальні підстави для передачі в управління активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, які розподілено на фактичні (матеріально-правові) та юридичні (процесуально-правові). Визначено фактичні підстави, якими є забезпечення збереження арештованих у кримінальному провадженні речових доказів, їх доказових ознак та властивостей з метою їх подальшого використання та дотримання майнових прав власника, та юридичні підстави, якими є письмова згода власника, а в разі її відсутності – рішення слідчого судді, суду. Акцентовано увагу на можливості передачі в управління лише речових доказів, попередньо арештованих у кримінальному провадженні, що унеможливлює одночасно забезпечення майнових прав власника майна, на яке накладено арешт з інших підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом.

ЖУРНАЛІСТ ЯК СПІВУЧАСНИК У РОЗГОЛОШЕННІ ІНФОРМАЦІЇ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ: ПОГЛЯД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Тімеа Прокопчук

аспірант юридичного факультету
Національного університету біоресурсів і природокористування України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6056-4121

Anotation. У статті розглянуто рішення Європейського суду з прав людини, які стосувалися справ про притягнення журналіста до кримінальної відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом чи за співучасть у такому розголошенні. У результаті узагальнення змісту відповідних рішень автор детально проаналізував окреслену проблематику. Автором визначено, що приводом для кримінального переслідування є не незаконність дій журналіста під час розголошення інформації (формальна ознака), а пропорційність такого переслідування поставленій законній цілі (змістовна ознака). Європейський суд з прав людини визначає як порушення свободи слова ситуації, коли публікація журналіста була поштовхом до дискусії у демократичному суспільстві. Натомість, якщо журналіст під час розголошення відомостей виключно намагався віднайти сенсацію, не дотримуючись принципів професійної етики, притягнення до кримінальної відповідальності є виправданим. Виявлені критерії кримінального переслідування вказують на подальші перспективні дослідження у напрямі розробки юридичної конструкції у системі українських охоронних норм для оцінки пропорційності.
Keywords: У статті розглянуто рішення Європейського суду з прав людини, які стосувалися справ про притягнення журналіста до кримінальної відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом чи за співучасть у такому розголошенні. У результаті узагальнення змісту відповідних рішень автор детально проаналізував окреслену проблематику. Автором визначено, що приводом для кримінального переслідування є не незаконність дій журналіста під час розголошення інформації (формальна ознака), а пропорційність такого переслідування поставленій законній цілі (змістовна ознака). Європейський суд з прав людини визначає як порушення свободи слова ситуації, коли публікація журналіста була поштовхом до дискусії у демократичному суспільстві. Натомість, якщо журналіст під час розголошення відомостей виключно намагався віднайти сенсацію, не дотримуючись принципів професійної етики, притягнення до кримінальної відповідальності є виправданим. Виявлені критерії кримінального переслідування вказують на подальші перспективні дослідження у напрямі розробки юридичної конструкції у системі українських охоронних норм для оцінки пропорційності.

ДІЯЛЬНІСТЬ СУДУ У ДОКАЗУВАННІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анна Проценко

аспірант
Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (Харків,Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1714-2449

Anotation. У статті розглянута роль суду у доказуванні в кримінальних провадженнях в умовах змагального процесу. На підставі аналізу думок правників автор наголошує, що суд є учасником формування доказів. Суд за певних обставин з власної ініціативи має право й зобов’язаний вжити заходи для одержання нових та перевірки наявних доказів задля подолання сумніву, набуття достовірного знання, необхідного для ухвалення обґрунтованого рішення. Діяльність суду у доказуванні поділяється на імперативну, що включає обов’язкові дії, передбачені законом, та диспозитивну, коли дії проводяться на власний розсуд суду. Диспозитивна діяльність може бути пасивною або активною, яка здійснюється за ініціативою суду та спрямована на формування нових доказів.
Keywords: У статті розглянута роль суду у доказуванні в кримінальних провадженнях в умовах змагального процесу. На підставі аналізу думок правників автор наголошує, що суд є учасником формування доказів. Суд за певних обставин з власної ініціативи має право й зобов’язаний вжити заходи для одержання нових та перевірки наявних доказів задля подолання сумніву, набуття достовірного знання, необхідного для ухвалення обґрунтованого рішення. Діяльність суду у доказуванні поділяється на імперативну, що включає обов’язкові дії, передбачені законом, та диспозитивну, коли дії проводяться на власний розсуд суду. Диспозитивна діяльність може бути пасивною або активною, яка здійснюється за ініціативою суду та спрямована на формування нових доказів.

ҐЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНЕ КІБЕРНАСИЛЬСТВО В СВІТЛІ ПРАКТКИ ЄВРОПЕЙСКЬОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Вікторія Руфанова

кандидат юридичних наук, доцент, старший викладач кафедри кримінального права та кримінології
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1125-6277

Anotation. Статтю присвячено аналізу змісту справ Європейського суду з прав людини про ґендерно зумовлене кібернасильство, яке вчиняється щодо жінок. Вивчення практики Європейського суду з прав людини дозволило зрозуміти тенденції розвитку судової практики; глибше з’ясувати сутність кібернасильства та сформулювати теоретичну модель реагування на такі справи, а також визначити вектори вдосконалення вітчизняної слідчо-судової практики щодо справедливого, ефективного розслідування та розгляду справ про ґендерно зумовлене кібернасильство щодо жінок. Специфіка способів та методів вчинення ґендерно зумовленого кібернасильства зумовлює певні труднощі, пов’язані з його виявленням, доказуванням та розслідуванням. Поширеною практикою серед працівників правоохоронних та судових органів залишається «несерйозне» ставлення до справ цієї категорії, а відтак небажання їх розглядати.
Keywords: Статтю присвячено аналізу змісту справ Європейського суду з прав людини про ґендерно зумовлене кібернасильство, яке вчиняється щодо жінок. Вивчення практики Європейського суду з прав людини дозволило зрозуміти тенденції розвитку судової практики; глибше з’ясувати сутність кібернасильства та сформулювати теоретичну модель реагування на такі справи, а також визначити вектори вдосконалення вітчизняної слідчо-судової практики щодо справедливого, ефективного розслідування та розгляду справ про ґендерно зумовлене кібернасильство щодо жінок. Специфіка способів та методів вчинення ґендерно зумовленого кібернасильства зумовлює певні труднощі, пов’язані з його виявленням, доказуванням та розслідуванням. Поширеною практикою серед працівників правоохоронних та судових органів залишається «несерйозне» ставлення до справ цієї категорії, а відтак небажання їх розглядати.

СТАН ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, ЯКІ ПРОВАДЯТЬ НЕЗАЛЕЖНУ ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Анастасія Сазонова

помічник судді
Касаційного адміністративного суду України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6542-3309

Anotation. Стаття присвячена дослідженню стану законодавчого регулювання оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Наразі поєднання осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та фізичних осіб-підприємців під спільним визначенням «самозайняті особи» зумовлює ускладнення під час визначення їх податково-правового статусу. Відтак існує необхідність вдосконалення законодавчого регулювання оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Водночас зміст законопроєктів з відповідної проблематики переважно зводиться до уніфікації податково-правового статусу всіх категорій самозайнятих осіб. Такий підхід не є виправданим з точки зору податково-правової специфіки статусу осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, адже замість безумовної уніфікації ця категорія осіб навпаки потребує виокремлення із загального кола самозайнятих осіб за ознакою професійного характеру здійснюваної діяльності. Це має сприяти зменшенню податкового навантаження та спрощенню податкових процедур, відтак перспектива удосконалення участі у податкових правовідносинах фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вбачається передусім у запровадженні для них спеціального податкового режиму.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню стану законодавчого регулювання оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Наразі поєднання осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та фізичних осіб-підприємців під спільним визначенням «самозайняті особи» зумовлює ускладнення під час визначення їх податково-правового статусу. Відтак існує необхідність вдосконалення законодавчого регулювання оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Водночас зміст законопроєктів з відповідної проблематики переважно зводиться до уніфікації податково-правового статусу всіх категорій самозайнятих осіб. Такий підхід не є виправданим з точки зору податково-правової специфіки статусу осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, адже замість безумовної уніфікації ця категорія осіб навпаки потребує виокремлення із загального кола самозайнятих осіб за ознакою професійного характеру здійснюваної діяльності. Це має сприяти зменшенню податкового навантаження та спрощенню податкових процедур, відтак перспектива удосконалення участі у податкових правовідносинах фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вбачається передусім у запровадженні для них спеціального податкового режиму.

СУБ’ЄКТИ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ ТА ЇХ ПРАВОВИЙ СТАТУС

Сергій Саранов

аспірант кафедри публічного управління та адміністрування
Національної академії внутрішніх справ

ORCID ID: 0000-0002-7174-0260

Anotation. Стаття присвячена дослідженню правового статусу суб’єктів громадського контролю за діяльністю спеціалізованих антикорупційних органів. Зафіксовано, що нині в Україні найбільш результативним та дієвим серед усіх способів контролю виступає громадський контроль. Встановлено, що суб’єктам громадського контролю притаманна низка особливостей: по-перше, його суб’єктами виступає велика кількість учасників, які здійснюють такий вид контролю у певному напрямі діяльності державних органів; по-друге, кожен напрям діяльності державних органів є об’єктом контролю одночасно декількох суб’єктів цього контролю, не включаючи участі кожного зацікавленого в цьому громадянина. Визначено дефініцію «суб’єкти громадського контролю» – це учасники правовідносин та інститути громадянського суспільства, які здійснюють законні форми контролю за діяльністю органів державної влади та їх посадових осіб і службовців із вживанням заходів у разі невиконання або неналежного виконання останніми вимог актів антикорупційного законодавства.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню правового статусу суб’єктів громадського контролю за діяльністю спеціалізованих антикорупційних органів. Зафіксовано, що нині в Україні найбільш результативним та дієвим серед усіх способів контролю виступає громадський контроль. Встановлено, що суб’єктам громадського контролю притаманна низка особливостей: по-перше, його суб’єктами виступає велика кількість учасників, які здійснюють такий вид контролю у певному напрямі діяльності державних органів; по-друге, кожен напрям діяльності державних органів є об’єктом контролю одночасно декількох суб’єктів цього контролю, не включаючи участі кожного зацікавленого в цьому громадянина. Визначено дефініцію «суб’єкти громадського контролю» – це учасники правовідносин та інститути громадянського суспільства, які здійснюють законні форми контролю за діяльністю органів державної влади та їх посадових осіб і службовців із вживанням заходів у разі невиконання або неналежного виконання останніми вимог актів антикорупційного законодавства.

ВЧИНЕННЯ СУСПІЛЬНО-НЕБЕЗПЕЧНИХ ДІЯНЬ ОСОБАМИ З РОЗЛАДАМИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

Андрій Ткач

прокурор
Печерської окружної прокуратури міста Києва (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9125-4821

Anotation. Досліджено матеріали кримінальних проваджень, медичну документацію та рішення судів щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Встановлено, що у більшості випадків причинами та умовами вчинення хворими із психічними розладами суспільно-небезпечних діянь була відсутність своєчасного самозвернення або звернення близьких родичів до лікарів-психіатрів та несвоєчасне поміщення вказаних хворих на примусове лікування до закладу з надання психіатричної допомоги; наявність зовнішніх подразників, які сприяли вчиненню суспільно-небезпечних діянь (конфлікти із близькими родичами, сусідами, випадковими перехожими, правоохоронними органами, переписка у соціальних мережах у групах із особами, які мають психічні розлади та тиражують аналогічні маячні ідеї); різке загострення психічних станів на тлі вживання алкоголю, наркотичних чи інших психоактивних речовин тощо. У підсумку автор дійшов висновку про створення Єдиного реєстру психічно хворих пацієнтів та об’єднання зусиль медиків та правоохоронних органів щодо контролю за станом вказаної вразливої категорії з метою недопущення вчинення суспільно-небезпечних діянь.
Keywords: Досліджено матеріали кримінальних проваджень, медичну документацію та рішення судів щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Встановлено, що у більшості випадків причинами та умовами вчинення хворими із психічними розладами суспільно-небезпечних діянь була відсутність своєчасного самозвернення або звернення близьких родичів до лікарів-психіатрів та несвоєчасне поміщення вказаних хворих на примусове лікування до закладу з надання психіатричної допомоги; наявність зовнішніх подразників, які сприяли вчиненню суспільно-небезпечних діянь (конфлікти із близькими родичами, сусідами, випадковими перехожими, правоохоронними органами, переписка у соціальних мережах у групах із особами, які мають психічні розлади та тиражують аналогічні маячні ідеї); різке загострення психічних станів на тлі вживання алкоголю, наркотичних чи інших психоактивних речовин тощо. У підсумку автор дійшов висновку про створення Єдиного реєстру психічно хворих пацієнтів та об’єднання зусиль медиків та правоохоронних органів щодо контролю за станом вказаної вразливої категорії з метою недопущення вчинення суспільно-небезпечних діянь.

ЩОДО ПОВНОВАЖЕНЬ СУДУ ЗДІЙСНЮВАТИ ПЕРЕКВАЛІФІКАЦІЮ ЗАЯВЛЕНИХ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Марина Ус

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0550-9757

Anotation. Стаття присвячена питанню про те, як має діяти суд у випадку обрання позивачем неналежного способу захисту: самостійно перекваліфікувати заявлені позовні вимоги з посиланням на застосування принципу «ura novit curia» і задовольнити позов або відмовити в задоволенні позовних вимог через неналежність обраного позивачем способу захисту. Автором наведено низку доводів на користь того, що перекваліфікація судом заявлених позовних вимог є недопустимою (хоча б виходячи із стану сучасного процесуального законодавства). При цьому давньоримський принцип «ura novit curia» слід тлумачити таким чином: відмовляючи у позові у зв’язку з обранням позивачем неналежного способу захисту, суд застосовує норми права на власний розсуд незалежно від доводів сторін спору.
Keywords: Стаття присвячена питанню про те, як має діяти суд у випадку обрання позивачем неналежного способу захисту: самостійно перекваліфікувати заявлені позовні вимоги з посиланням на застосування принципу «ura novit curia» і задовольнити позов або відмовити в задоволенні позовних вимог через неналежність обраного позивачем способу захисту. Автором наведено низку доводів на користь того, що перекваліфікація судом заявлених позовних вимог є недопустимою (хоча б виходячи із стану сучасного процесуального законодавства). При цьому давньоримський принцип «ura novit curia» слід тлумачити таким чином: відмовляючи у позові у зв’язку з обранням позивачем неналежного способу захисту, суд застосовує норми права на власний розсуд незалежно від доводів сторін спору.

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ВИБОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ОБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК

Павло Черненко

аспірант докторантури та аспірантури
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0151-3111

Anotation. Наукову статтю присвячено кримінально-правовому аналізу об’єктивних ознак фальсифікації виборчих документів. У межах дослідження наголошується на тому, що відповідно до чинного кримінального законодавства України кримінальна відповідальність за фальсифікацію виборчих документів передбачена в ст. 158, 158-1, 158-2 та 158-3 Кримінального кодексу України. Загострюєть‑ся увага на тому, що усі ці кримінально-правові норми, не зважаючи на те, що вони об’єднані єдиним родовим об’єктом, мають власний безпосередній об’єкт. Проаналізовано розуміння та зміст предмету складу кримінального правопорушення, який має місце у разі фальсифікації виборчих документів. Зазначено те, що суспільно небезпечне діяння як єдина обов’язкова ознака об’єктивної сторони фальсифікації виборчих документів передбачена законодавцем у формі активної дії. Наголошується увага на тому, що правильний кримінально-правовий аналіз ознак складів кримінальних правопорушень має невід’ємне та актуальне значення під час здійснення ефективної протидії цьому негативному кримінально-протиправному явищу.
Keywords: Наукову статтю присвячено кримінально-правовому аналізу об’єктивних ознак фальсифікації виборчих документів. У межах дослідження наголошується на тому, що відповідно до чинного кримінального законодавства України кримінальна відповідальність за фальсифікацію виборчих документів передбачена в ст. 158, 158-1, 158-2 та 158-3 Кримінального кодексу України. Загострюєть‑ся увага на тому, що усі ці кримінально-правові норми, не зважаючи на те, що вони об’єднані єдиним родовим об’єктом, мають власний безпосередній об’єкт. Проаналізовано розуміння та зміст предмету складу кримінального правопорушення, який має місце у разі фальсифікації виборчих документів. Зазначено те, що суспільно небезпечне діяння як єдина обов’язкова ознака об’єктивної сторони фальсифікації виборчих документів передбачена законодавцем у формі активної дії. Наголошується увага на тому, що правильний кримінально-правовий аналіз ознак складів кримінальних правопорушень має невід’ємне та актуальне значення під час здійснення ефективної протидії цьому негативному кримінально-протиправному явищу.

ПРОЦЕДУРИ ПРИМИРЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ОГЛЯД КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ І НОВЕЛ ЗАКОНОДАВСТВА

Микола Шаповал

аспірант
Сумського національного аграрного університету (Суми, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8253-9223

Anotation. Стаття присвячена аналізу процедур примирення у цивільному процесі України. Досліджено поняття та ознаки процедури примирення, а також виокремлено наукові підходи до класифікації примирних процедур. Примирними процедурами пропонується називати правові процедури, тобто послідовно здійснювані дії, що мають на меті досягнення певного правового результату. Розглядається конструкція «врегулювання спору за участю судді» з огляду на норми цивільного процесуального законодавства. Цей інститут аналізується з точки зору місця у структурі цивільного процесу, зокрема, зроблено висновок, що його слід віднести до відокремлених примирних судових проваджень. Окрім цього, надається загальна характеристика врегулюванню спору за участі судді, визначаються його елементи та етапи здійснення. Визначені загальні положення щодо суб’єктного складу, процесуальних обов’язків суду та підсумків процедури примирення. Вказано, що незважаючи на дискусійність процедури врегулювання спору за участі судді, це перший крок на шляху законодавчого оформлення примирних процедур і розширення функцій цивільного судочинства.
Keywords: Стаття присвячена аналізу процедур примирення у цивільному процесі України. Досліджено поняття та ознаки процедури примирення, а також виокремлено наукові підходи до класифікації примирних процедур. Примирними процедурами пропонується називати правові процедури, тобто послідовно здійснювані дії, що мають на меті досягнення певного правового результату. Розглядається конструкція «врегулювання спору за участю судді» з огляду на норми цивільного процесуального законодавства. Цей інститут аналізується з точки зору місця у структурі цивільного процесу, зокрема, зроблено висновок, що його слід віднести до відокремлених примирних судових проваджень. Окрім цього, надається загальна характеристика врегулюванню спору за участі судді, визначаються його елементи та етапи здійснення. Визначені загальні положення щодо суб’єктного складу, процесуальних обов’язків суду та підсумків процедури примирення. Вказано, що незважаючи на дискусійність процедури врегулювання спору за участі судді, це перший крок на шляху законодавчого оформлення примирних процедур і розширення функцій цивільного судочинства.

ПРАВОВИЙ СТАТУС СПЕЦІАЛЬНИХ СУБ'ЄКТІВ ФІСКАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Тетяна Татарова

доцент кафедри публічного управління та адміністрування Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9575-7940

Anotation. Існування сучасної держави супроводжується здійсненням системи різних заходів забезпечення державних механізмів та потреб. Одним із напрямів такого забезпечення, який відіграє вкрай важливу роль у сучасному світі, взагалі є система фінансового забезпечення державної влади та соціального захисту. Фінанси в наш час визначають рівень розвитку країни, відкривають нові напрямки розвитку науки, техніки, господарства, соціального захисту та безпеки держави та її громадян. Здатність держави повною мірою реалізовувати державні функції також залежить від фінансових можливостей того чи іншого органу влади. Для підтримки належного рівня фінансового забезпечення є фінансові механізми та інструменти, за допомогою яких держава наповнює бюджети різних рівнів. До таких механізмів належить одним із різновидів фінансової діяльності держави - система оподаткування. Державне управління у сфері передбачає систему суб'єктів, його здійснюють. Так, всіх суб'єктів окремих сфер державного управління можна класифікувати за спеціалізацією їх діяльності на загальних (тих, які опосередковано реалізують завдання у певній сфері) та спеціальні (реалізація завдань даної сфери для яких є пріоритетною, головною метою).
Keywords: Існування сучасної держави супроводжується здійсненням системи різних заходів забезпечення державних механізмів та потреб. Одним із напрямів такого забезпечення, який відіграє вкрай важливу роль у сучасному світі, взагалі є система фінансового забезпечення державної влади та соціального захисту. Фінанси в наш час визначають рівень розвитку країни, відкривають нові напрямки розвитку науки, техніки, господарства, соціального захисту та безпеки держави та її громадян. Здатність держави повною мірою реалізовувати державні функції також залежить від фінансових можливостей того чи іншого органу влади. Для підтримки належного рівня фінансового забезпечення є фінансові механізми та інструменти, за допомогою яких держава наповнює бюджети різних рівнів. До таких механізмів належить одним із різновидів фінансової діяльності держави - система оподаткування. Державне управління у сфері передбачає систему суб'єктів, його здійснюють. Так, всіх суб'єктів окремих сфер державного управління можна класифікувати за спеціалізацією їх діяльності на загальних (тих, які опосередковано реалізують завдання у певній сфері) та спеціальні (реалізація завдань даної сфери для яких є пріоритетною, головною метою).

КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Володимир Іванченко

аспірант Міжнародний університет бізнесу і права, (м. Херсон, Україна)

ORCID ID: 0009-0005-5306-8054

Anotation. Стаття присвячена характеристиці методології дослідження адміністративно-правового регулювання економічної сфери (у компаративному вимірі). Відзначається, що під методологією дослідження правових явищ мається на увазі сукупність тих засобів (наукових інструментів), які використовуються для пізнання обраного предмету. Методологічний інструментарій, що використовується при дослідженні права та інших правових явищ, базується на загальних методах пізнання, які використовуються в гуманітарних науках. Правнича наука послуговується тим методологічним інструментарієм, що й інші гуманітарні науки. Вказується, що до структурних елементів методології сучасного правознавства належать принципи наукового пізнання, підходи та методи. Наголошується, що методологічний підхід (або підхід як елемент методології сучасного правознавства) – це свого роду загальний спосіб або стратегія, за допомогою якого проводиться дослідження, вивчення або вирішення певної проблеми. Певний ракурс дослідження. Резюмується, що в умовах методологічної невизначеності та методологічного плюралізму дослідження правових явищ загалом та адміністративно-правового регулювання економічних відносин, зокрема, особливого значення набуває правильний вибір методологічних засобів пізнання відповідного предмету. Ефективність дослідження адміністративно-правового регулювання економічної сфери (у компаративному вимірі) визначається застосуванням комплексу дослідницьких підходів – компаративного, системного, герменевтичного, аксіологічного та діяльнісного.
Keywords: Стаття присвячена характеристиці методології дослідження адміністративно-правового регулювання економічної сфери (у компаративному вимірі). Відзначається, що під методологією дослідження правових явищ мається на увазі сукупність тих засобів (наукових інструментів), які використовуються для пізнання обраного предмету. Методологічний інструментарій, що використовується при дослідженні права та інших правових явищ, базується на загальних методах пізнання, які використовуються в гуманітарних науках. Правнича наука послуговується тим методологічним інструментарієм, що й інші гуманітарні науки. Вказується, що до структурних елементів методології сучасного правознавства належать принципи наукового пізнання, підходи та методи. Наголошується, що методологічний підхід (або підхід як елемент методології сучасного правознавства) – це свого роду загальний спосіб або стратегія, за допомогою якого проводиться дослідження, вивчення або вирішення певної проблеми. Певний ракурс дослідження. Резюмується, що в умовах методологічної невизначеності та методологічного плюралізму дослідження правових явищ загалом та адміністративно-правового регулювання економічних відносин, зокрема, особливого значення набуває правильний вибір методологічних засобів пізнання відповідного предмету. Ефективність дослідження адміністративно-правового регулювання економічної сфери (у компаративному вимірі) визначається застосуванням комплексу дослідницьких підходів – компаративного, системного, герменевтичного, аксіологічного та діяльнісного.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЕРЖАННЯ ПРАЦІВНИКАМИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ

Віталій Тодоров

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0000-8091-4061

Anotation. У статті визначено перелік та змістовне наповнення елементів оперативно-розшукової характеристики одержання неправомірної вигоди працівниками правоохоронних органів. Зазначено, що метою надання зазначеної характеристики є комплексність використання оперативно-розшукових можливостей з врахуванням характеристики окремих груп злочинів, оскільки будь-яка діяльність передбачає знання об’єктів впливу. Зроблено висновок, що серед елементів оперативно-розшукової характеристики неможливо визначити «сталі», які притаманні всім кримінальним правопорушенням, оскільки її особливістю є саме визначення для конкретного виду кримінальних правопорушень тих елементів, які дозволяють охарактеризувати механізм, а отже визначити для цієї групи кримінальних правопорушень притаманний їм одним зміст певних елементів оперативно-розшукової характеристики.
Keywords: У статті визначено перелік та змістовне наповнення елементів оперативно-розшукової характеристики одержання неправомірної вигоди працівниками правоохоронних органів. Зазначено, що метою надання зазначеної характеристики є комплексність використання оперативно-розшукових можливостей з врахуванням характеристики окремих груп злочинів, оскільки будь-яка діяльність передбачає знання об’єктів впливу. Зроблено висновок, що серед елементів оперативно-розшукової характеристики неможливо визначити «сталі», які притаманні всім кримінальним правопорушенням, оскільки її особливістю є саме визначення для конкретного виду кримінальних правопорушень тих елементів, які дозволяють охарактеризувати механізм, а отже визначити для цієї групи кримінальних правопорушень притаманний їм одним зміст певних елементів оперативно-розшукової характеристики.

ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СЛІДЧОГО ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ

Заставний Тарас

аспірант кафедри кримінального процесу Одеського державного університету внутрішніх справ (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0009-0009-6371-8064

Anotation. У статті прокурорський нагляд за діяльністю слідчих Державного бюро розслідувань охарактеризовано як специфічну процесуальну форму постійної, безперервної, відкритої діяльності безпосередньо Генерального прокурора та через уповноважених ним прокурорів, зокрема Департамент нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора, щодо визначення напрямів розслідування, координації процесуальних дій, забезпечення законності, виявлення, усунення та попередження порушень закону слідчими Державного бюро розслідувань. Для реалізації функції нагляду за додержанням законів слідчими Державного бюро розслідувань під час досудового розслідування, прокурор в особі Генерального прокурора та уповноважених ним прокурорів, наділений певним обсягом владно-розпорядчих процесуальних повноважень, спрямованих на виконання завдань кримінального провадження та досягнення позитивного результату у боротьбі зі злочинністю, й здійснює процесуальне керівництво на всіх етапах досудового розслідування, предметом якого виступає кримінальна процесуальна діяльність слідчих Державного бюро розслідувань.
Keywords: У статті прокурорський нагляд за діяльністю слідчих Державного бюро розслідувань охарактеризовано як специфічну процесуальну форму постійної, безперервної, відкритої діяльності безпосередньо Генерального прокурора та через уповноважених ним прокурорів, зокрема Департамент нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора, щодо визначення напрямів розслідування, координації процесуальних дій, забезпечення законності, виявлення, усунення та попередження порушень закону слідчими Державного бюро розслідувань. Для реалізації функції нагляду за додержанням законів слідчими Державного бюро розслідувань під час досудового розслідування, прокурор в особі Генерального прокурора та уповноважених ним прокурорів, наділений певним обсягом владно-розпорядчих процесуальних повноважень, спрямованих на виконання завдань кримінального провадження та досягнення позитивного результату у боротьбі зі злочинністю, й здійснює процесуальне керівництво на всіх етапах досудового розслідування, предметом якого виступає кримінальна процесуальна діяльність слідчих Державного бюро розслідувань.