Журнал №7 (43) vol. 1 / 2021|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

СТУДЕНТ ЯК СУБ’ЄКТ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОГО ПЕДАГОГІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Ганна Бреславська

доктор філософії у галузі освіти, доцент кафедри початкової освіти
Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (Миколаїв, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6144-4890

Anotation. У статті здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до трактування сутності поняття «студент» і розглянуто роль студента як суб’єкта дозвіллєвої діяльності вищого педагогічного навчального закладу. Студентство – своєрідна соціальна категорія молоді, організаційно об’єднана інститутом вищої освіти. Студенти вирізняються найвищим освітнім рівнем, соціальною активністю, гармонійним поєднанням інтелектуальної та соціальної зрілості. Час навчання у вищому навчальному закладі збігається з періодом зрілості й характеризується становленням особистісних якостей. Помітно закріплюються такі якості, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, уміння володіти собою. Великого значення в період студентства набуває раціональна організація вільного часу. Вільний час приваблює студентів нерегламентованістю, самостійним вибором різних занять, можливістю поєднувати в ньому різні види діяльності. Дозвілля є сприятливим ґрунтом для випробування своїх творчих потреб і можливостей студентами.
Keywords: У статті здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до трактування сутності поняття «студент» і розглянуто роль студента як суб’єкта дозвіллєвої діяльності вищого педагогічного навчального закладу. Студентство – своєрідна соціальна категорія молоді, організаційно об’єднана інститутом вищої освіти. Студенти вирізняються найвищим освітнім рівнем, соціальною активністю, гармонійним поєднанням інтелектуальної та соціальної зрілості. Час навчання у вищому навчальному закладі збігається з періодом зрілості й характеризується становленням особистісних якостей. Помітно закріплюються такі якості, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, уміння володіти собою. Великого значення в період студентства набуває раціональна організація вільного часу. Вільний час приваблює студентів нерегламентованістю, самостійним вибором різних занять, можливістю поєднувати в ньому різні види діяльності. Дозвілля є сприятливим ґрунтом для випробування своїх творчих потреб і можливостей студентами.

ПРОБЛЕМАТИКА ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕДЖІ

Оксана Вінтоняк

кандидат філологічних наук, завідувач кафедри педагогіки та методик навчання освітніх галузей і технологій початкової освіти
Коломийського педагогічного фахового коледжу Івано-Франківської обласної ради (Коломия, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0040-3582

Anotation. За результатами аналізу ключових понять, літературних джерел і нормативно-правової бази з проблеми дослідження зібрано, систематизовано і науково інтерпретовано об’єктивну інформацію про стан об’єкта дослідження в педагогічній науці і практиці. Він свідчить про необхідність вирішення проблеми упровадження мультимедійних технологій в освітній процес педагогічного коледжу в контексті суспільної потреби в якісній видозміні дистанційної освіти, зумовленій пандемією. Систематизовано наукові підходи до визначення понять «мультимедіа» та «мультимедійні технології», а також виокремлено переваги мультимедіа над традиційними засобами навчання. Наголошено, що в умовах пандемії значно зросло функціональне призначення мультимедійних технологій і мультимедійних дидактичних матеріалів та активізувався процес їх використання науково-педагогічними працівниками педагогічного коледжу. Висвітлено, що для суб’єктів освітнього процесу – науково-педагогічних працівників педагогічного коледжу – надзвичайно важливими є теоретичні висновки учених щодо ефективності використання мультимедійних технологій в освітньому процесі. Перспективою подальших досліджень може виступити вивчення навчально-предметної диференціації застосування мультимедіа.
Keywords: За результатами аналізу ключових понять, літературних джерел і нормативно-правової бази з проблеми дослідження зібрано, систематизовано і науково інтерпретовано об’єктивну інформацію про стан об’єкта дослідження в педагогічній науці і практиці. Він свідчить про необхідність вирішення проблеми упровадження мультимедійних технологій в освітній процес педагогічного коледжу в контексті суспільної потреби в якісній видозміні дистанційної освіти, зумовленій пандемією. Систематизовано наукові підходи до визначення понять «мультимедіа» та «мультимедійні технології», а також виокремлено переваги мультимедіа над традиційними засобами навчання. Наголошено, що в умовах пандемії значно зросло функціональне призначення мультимедійних технологій і мультимедійних дидактичних матеріалів та активізувався процес їх використання науково-педагогічними працівниками педагогічного коледжу. Висвітлено, що для суб’єктів освітнього процесу – науково-педагогічних працівників педагогічного коледжу – надзвичайно важливими є теоретичні висновки учених щодо ефективності використання мультимедійних технологій в освітньому процесі. Перспективою подальших досліджень може виступити вивчення навчально-предметної диференціації застосування мультимедіа.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ УСНИХ ПОСЛІДОВНИХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ ГАЛУЗЕВОГО СПРЯМУВАННЯ

Тетяна Гетьман

асистент кафедри романо-германської філології та перекладу
Білоцерківського національного аграрного університету (Біла Церква, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2718-1361

Anotation. У статті досліджено моделі педагогічних підходів щодо системи підготовки усних послідовних перекладачів галузевого спрямування в сучасних умовах розвитку вищої освіти в різних державах. Використано методи порівняльного аналізу, методи педагогічного моделювання, діалектичні методи пізнання – шляхом сходження від абстрактного до конкретного та інші. Зокрема, метод порівняльного аналізу використовувався шляхом зіставлення педагогічних моделей підготовки усних послідовних перекладачів в окремих галузях із метою виявлення характеристик подібності, характеристик відмінності або того й іншого разом. Результатом дослідження стали рекомендації щодо залучення ефективних практик зарубіжних моделей підготовки усних послідовних перекладачів галузевого спрямування в національну освітню систему з метою покращення якості фахової підготовки майбутніх спеціалістів, які спеціалізуються в окремих галузях економіки.
Keywords: У статті досліджено моделі педагогічних підходів щодо системи підготовки усних послідовних перекладачів галузевого спрямування в сучасних умовах розвитку вищої освіти в різних державах. Використано методи порівняльного аналізу, методи педагогічного моделювання, діалектичні методи пізнання – шляхом сходження від абстрактного до конкретного та інші. Зокрема, метод порівняльного аналізу використовувався шляхом зіставлення педагогічних моделей підготовки усних послідовних перекладачів в окремих галузях із метою виявлення характеристик подібності, характеристик відмінності або того й іншого разом. Результатом дослідження стали рекомендації щодо залучення ефективних практик зарубіжних моделей підготовки усних послідовних перекладачів галузевого спрямування в національну освітню систему з метою покращення якості фахової підготовки майбутніх спеціалістів, які спеціалізуються в окремих галузях економіки.

АЛГОРИТМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ КОМУНІКАТИВНИХ ПОТРЕБ ГЛУХИХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Олена Дробот, Анна Замша

Олена Дробот, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник відділу навчання жестової мови Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)
Анна Замша, кандидат психологічних наук, завідувач відділу навчання жестової мови Інституту спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0762-5148, ORCID ID: 0000-0002-8843-035X

Anotation. У статті розглянуто комунікативні потреби глухих здобувачів освіти через призму комунікативних бар’єрів, які є результатом невідповідності між комунікативними можливостями глухої людини й комунікативними умовами освітнього середовища. Запропоновано класифікацію комунікативних бар’єрів (мовних, мовленнєвих і комунікативно-адаптувальних бар’єрів). Констатовано лабільний характер комунікативних потреб глухих здобувачів освіти, що зумовлено змінами балансу між їхніми комунікативними можливостями й умовами освітнього середовища. У роботі обґрунтовано алгоритм забезпечення особливих комунікативних потреб глухих здобувачів освіти, що складається з послідовних стадій: порівняння актуальних комунікативних можливостей глухого здобувача освіти й актуальних можливостей освітнього середовища, в якому навчається чи планує навчатися глухий здобувач освіти; оцінювання рівня відповідності комунікативних можливостей та умов і виявлення наявності чи відсутності комунікативних бар’єрів; визначення комунікативних потреб, що виникають як комбінація актуальних комунікативних бар’єрів; застосування технології додаткової комунікативної підтримки глухих здобувачів освіти, що має поетапний характер.
Keywords: У статті розглянуто комунікативні потреби глухих здобувачів освіти через призму комунікативних бар’єрів, які є результатом невідповідності між комунікативними можливостями глухої людини й комунікативними умовами освітнього середовища. Запропоновано класифікацію комунікативних бар’єрів (мовних, мовленнєвих і комунікативно-адаптувальних бар’єрів). Констатовано лабільний характер комунікативних потреб глухих здобувачів освіти, що зумовлено змінами балансу між їхніми комунікативними можливостями й умовами освітнього середовища. У роботі обґрунтовано алгоритм забезпечення особливих комунікативних потреб глухих здобувачів освіти, що складається з послідовних стадій: порівняння актуальних комунікативних можливостей глухого здобувача освіти й актуальних можливостей освітнього середовища, в якому навчається чи планує навчатися глухий здобувач освіти; оцінювання рівня відповідності комунікативних можливостей та умов і виявлення наявності чи відсутності комунікативних бар’єрів; визначення комунікативних потреб, що виникають як комбінація актуальних комунікативних бар’єрів; застосування технології додаткової комунікативної підтримки глухих здобувачів освіти, що має поетапний характер.

КОМПЕТЕНТНІСНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ХАРЧУВАННЯ

Ольга Кравченко

кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри хімії та методики навчання
Криворізького державного педагогічного університету (Кривий ріг, Дніпропетровська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5145-3689

Anotation. У статті розглянуто питання доцільності підготовки фахівців із технології харчування за дуальною формою здобуття освіти, що зумовлено умовами конкуренції на ринку праці, а також необхідністю інтеграції освіти, бізнесу й виробництва. Особливостями такої підготовки визначено оволодіння не лише професійними знаннями, а й практичними вміннями та навичками майбутньої діяльності. Одним зі шляхів вирішення проблеми підготовки висококваліфікованих спеціалістів харчової галузі визначено перехід від професійно-кваліфікаційної до компетентнісної моделі підготовки фахівця. Автором запропоновано власне бачення компетентнісної моделі підготовки фахівця з технології харчування, структурними компонентами якої визначено ключові, предметні, галузеві та фахові компетенції, що забезпечують реалізацію навчального плану відповідних програм підготовки. На основі дослідження стандартів вищої освіти виокремлено програмні компетентності, які повинен демонструвати майбутній фахівець із технології харчування.
Keywords: У статті розглянуто питання доцільності підготовки фахівців із технології харчування за дуальною формою здобуття освіти, що зумовлено умовами конкуренції на ринку праці, а також необхідністю інтеграції освіти, бізнесу й виробництва. Особливостями такої підготовки визначено оволодіння не лише професійними знаннями, а й практичними вміннями та навичками майбутньої діяльності. Одним зі шляхів вирішення проблеми підготовки висококваліфікованих спеціалістів харчової галузі визначено перехід від професійно-кваліфікаційної до компетентнісної моделі підготовки фахівця. Автором запропоновано власне бачення компетентнісної моделі підготовки фахівця з технології харчування, структурними компонентами якої визначено ключові, предметні, галузеві та фахові компетенції, що забезпечують реалізацію навчального плану відповідних програм підготовки. На основі дослідження стандартів вищої освіти виокремлено програмні компетентності, які повинен демонструвати майбутній фахівець із технології харчування.

ЗАСТОСУВАННЯ STEM-ПІДХОДУ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ НАУКОВОЇ СПАДЩИНИ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

Аліна Логінова

аспірантка, науковий співробітник відділу навчання географії та економіки
Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9836-1215

Anotation. Розглядається застосування STEM-підходу у навчанні географії у школі для формування в учнів розуміння актуальності надбань науки, технологічного й інженерного проєктування з розрахунками щодо природокористування. Акцентовано на залученні наукової спадщини як стимулу до творчих пошуків у вирішенні прикладних завдань, зокрема водопостачання; підсилення мотивування учнів до досліджень, у тому числі до наукових парадигм із суперечливим змістом. У формуванні компетентностей в учнів доведено ефективність застосування міжпредметної інтеграції з практичною реалізацією, а саме виготовлення моделі бурового інструмента для видобутку корисних копалин. Пропонований вчителям-практикам сценарій організації STEM-уроку із включенням наукової спадщини, коригований за результатами дослідження з анкетуванням, опитуванням, використанням контрольно-вимірювальних матеріалів, наведено як методичні рекомендації.
Keywords: Розглядається застосування STEM-підходу у навчанні географії у школі для формування в учнів розуміння актуальності надбань науки, технологічного й інженерного проєктування з розрахунками щодо природокористування. Акцентовано на залученні наукової спадщини як стимулу до творчих пошуків у вирішенні прикладних завдань, зокрема водопостачання; підсилення мотивування учнів до досліджень, у тому числі до наукових парадигм із суперечливим змістом. У формуванні компетентностей в учнів доведено ефективність застосування міжпредметної інтеграції з практичною реалізацією, а саме виготовлення моделі бурового інструмента для видобутку корисних копалин. Пропонований вчителям-практикам сценарій організації STEM-уроку із включенням наукової спадщини, коригований за результатами дослідження з анкетуванням, опитуванням, використанням контрольно-вимірювальних матеріалів, наведено як методичні рекомендації.

БАЗОВІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ЗМІСТОВОГО КОМПОНЕНТА РОБОЧИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

Олена Мороз

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри англійської мови в судноводінні
Херсонської державної морської академії (Херсон, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1483-9136

Anotation. У статті виокремлюються чотири ключові принципи формування змістового компоненту робочих навчальних програм з англійської мови професійного спрямування (на прикладі дисципліни «Морська англійська мова»). Стверджується, що саме від якісного навчально-методичного супроводу та від належного відбору змісту навчання з дисципліни залежатиме відповідність фахової підготовки здобувача вищої освіти базовим вимогам роботодавців, а отже, і їхня конкурентоспроможність на ринку праці. Реалізація принципів міждисциплінарної координації та ранньої професійної спрямованості є вкрай важливою, оскільки йдеться про формування саме професійно-орієнтованої комунікативної компетенції майбутніх фахівців морської галузі, а отже, потребує кооперованої взаємодії всіх частин підготовки у складі єдиного цілого та створення стійкої мотивації до вивчення іноземної мови. Реалізація принципів наступності, системності та послідовності сприяє здійсненню поетапної підготовки фахівців у системі неперервної освіти за рахунок розроблення інтегративних, узгоджених робочих навчальних програм для кожного окремого етапу професійно-орієнтованої іншомовної підготовки.
Keywords: У статті виокремлюються чотири ключові принципи формування змістового компоненту робочих навчальних програм з англійської мови професійного спрямування (на прикладі дисципліни «Морська англійська мова»). Стверджується, що саме від якісного навчально-методичного супроводу та від належного відбору змісту навчання з дисципліни залежатиме відповідність фахової підготовки здобувача вищої освіти базовим вимогам роботодавців, а отже, і їхня конкурентоспроможність на ринку праці. Реалізація принципів міждисциплінарної координації та ранньої професійної спрямованості є вкрай важливою, оскільки йдеться про формування саме професійно-орієнтованої комунікативної компетенції майбутніх фахівців морської галузі, а отже, потребує кооперованої взаємодії всіх частин підготовки у складі єдиного цілого та створення стійкої мотивації до вивчення іноземної мови. Реалізація принципів наступності, системності та послідовності сприяє здійсненню поетапної підготовки фахівців у системі неперервної освіти за рахунок розроблення інтегративних, узгоджених робочих навчальних програм для кожного окремого етапу професійно-орієнтованої іншомовної підготовки.

ЕПІСТОЛЯРІЙ ЛЕОНІДА ЛІСОВСЬКОГО ЯК ДОКУМЕНТ ЕПОХИ

Анна Дробиш

аспірантка кафедри історії української музикита музичної фольклористики
Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8276-7712

Anotation. Розглянуто епістолярій Леоніда Лісовського, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, розкрито його значення для дослідження історії української музики. Здійснено періодизацію листувань композитора, виявлено жанрові особливості й тематику листів у різні періоди його життєдіяльності. За листуванням із діячами мистецтва проілюстровано складні процеси в культурі кінця 1920-х – початку 1930-х років, зокрема в музичному мистецтві, під впливом соціально-політичних змін. Епістолярій композитора, позначений особливостями «епістолярного дискурсу» того часу, відбиває жанрові зміни в ньому: помітно зменшується кількість приватних листів порівняно з раннім періодом, натомість у пізньому переважає ділова кореспонденція. Охарактеризовано постаті адресатів і адресантів за такими категоріями: колеги-композитори, учні, видавці, діячі культури, родинне коло. Розкрито значення листів як документів свого часу, а також акцентовано їх важливість для розуміння особистісних і професійних характеристик митця, реалій життя певного історичного періоду (факти, події, процеси).
Keywords: Розглянуто епістолярій Леоніда Лісовського, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, розкрито його значення для дослідження історії української музики. Здійснено періодизацію листувань композитора, виявлено жанрові особливості й тематику листів у різні періоди його життєдіяльності. За листуванням із діячами мистецтва проілюстровано складні процеси в культурі кінця 1920-х – початку 1930-х років, зокрема в музичному мистецтві, під впливом соціально-політичних змін. Епістолярій композитора, позначений особливостями «епістолярного дискурсу» того часу, відбиває жанрові зміни в ньому: помітно зменшується кількість приватних листів порівняно з раннім періодом, натомість у пізньому переважає ділова кореспонденція. Охарактеризовано постаті адресатів і адресантів за такими категоріями: колеги-композитори, учні, видавці, діячі культури, родинне коло. Розкрито значення листів як документів свого часу, а також акцентовано їх важливість для розуміння особистісних і професійних характеристик митця, реалій життя певного історичного періоду (факти, події, процеси).

ІКОНИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ XX СТ.: ІСТОРІЯ, ТИПОЛОГІЯ, СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Віталій Козінчук

доктор філософії, доцент, доцент кафедри богослов’я ПЗВО «Івано-Франківська академія Івана Золотоустого», член Національної спілки художників України, провідний науковий співробітник Музею мистецтв Прикарпаття, докторант Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8518-5686

Anotation. У статті досліджено історико-суспільні явища й події, котрі пов’язані з генезисом іконографії в Західній Україні. Визначено технологічні прийоми, декоративні характеристики й засоби художньої виразності неканонічних ікон. Здійснено типологічний аналіз творів, на основі якого простежено діахронію типів для кожної типології групи, виявлено архетип і розглянуто його стереотипні зміни. До середини ХХ ст. іконописна справа функціонувала у вигляді майстерень, цехів, а їхня діяльність мала творчо-мистецьке спрямування. Доведено, що іконопис має свої регіональні особливості, а механізмом їхнього збереження виступає художня традиція іконографічного канону. Викладено стан виготовлення неканонічних ікон у Галичині, про що свідчить діяльність сучасних осередків іконопису. У виготовленні неканонічних ікон відбуваються зміни напрямів і стилів, взаємовпливів народного й професійного мистецтва, помічено розвиток від матеріально-практичної сфери до духовно-культурної, які водночас зберігають взаємодію зі стильовими напрямами.
Keywords: У статті досліджено історико-суспільні явища й події, котрі пов’язані з генезисом іконографії в Західній Україні. Визначено технологічні прийоми, декоративні характеристики й засоби художньої виразності неканонічних ікон. Здійснено типологічний аналіз творів, на основі якого простежено діахронію типів для кожної типології групи, виявлено архетип і розглянуто його стереотипні зміни. До середини ХХ ст. іконописна справа функціонувала у вигляді майстерень, цехів, а їхня діяльність мала творчо-мистецьке спрямування. Доведено, що іконопис має свої регіональні особливості, а механізмом їхнього збереження виступає художня традиція іконографічного канону. Викладено стан виготовлення неканонічних ікон у Галичині, про що свідчить діяльність сучасних осередків іконопису. У виготовленні неканонічних ікон відбуваються зміни напрямів і стилів, взаємовпливів народного й професійного мистецтва, помічено розвиток від матеріально-практичної сфери до духовно-культурної, які водночас зберігають взаємодію зі стильовими напрямами.

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ ФОРМУВАННЯ «УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ» У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ПОДІЛЛЯ XIX СТ.

Тетяна Круліковська

здобувач кафедри історії музики
Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5997-158Х

Anotation. У статті здійснено огляд українсько-польських історичних та етнографічних контактів на Поділлі в XIX ст., проаналізовано етапи розвитку культурних взаємин, які становили історичні передумови для формування «української школи» (Кияновська, 2013: 26–37) у творчості українсько-польських композиторів Поділля XIX ст. Творча спадщина Антона Коціпінського, Михайла Завадського та Владислава Заремби становить важливий етап у формуванні української професійної композиторської школи ХІХ ст. У ній простежується вплив історичних і культурних подій у напрямі збереження польської ідентичності та водночас зацікавленість до української тематики й активного творчого перетворення народного пісенно-танцювального матеріалу. Матеріал дослідження може бути актуальним у наукових розробках із питань історії регіону та музичного життя Поділля, а тому має перспективи подальшого вивчення.
Keywords: У статті здійснено огляд українсько-польських історичних та етнографічних контактів на Поділлі в XIX ст., проаналізовано етапи розвитку культурних взаємин, які становили історичні передумови для формування «української школи» (Кияновська, 2013: 26–37) у творчості українсько-польських композиторів Поділля XIX ст. Творча спадщина Антона Коціпінського, Михайла Завадського та Владислава Заремби становить важливий етап у формуванні української професійної композиторської школи ХІХ ст. У ній простежується вплив історичних і культурних подій у напрямі збереження польської ідентичності та водночас зацікавленість до української тематики й активного творчого перетворення народного пісенно-танцювального матеріалу. Матеріал дослідження може бути актуальним у наукових розробках із питань історії регіону та музичного життя Поділля, а тому має перспективи подальшого вивчення.

ЗАСОБИ ГАРМОНІЗАЦІЇ СЦЕНІЧНОГО ТВОРУ В ХОРЕОГРАФІЧНОМУ МИСТЕЦТВІ

Олена Літовченко

аспірант, асистент кафедри режисури та хореографії
Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6120-3627

Anotation. У статті наводяться основні засоби гармонізації сценічного твору як організуючої системи крізь призму хореографічного мистецтва. Виокремлено характерні дефініції гармонії, які лежать в основі постановочного процесу та становлять структуру гармонійної системи завершеного твору. Проведено дослідження ознак сучасного хореографічного мистецтва та особливостей інтеграції художніх засобів у ньому. Наголошено на важливості розмежування функціонування кожного виду мистецтва, які сполучені в одній формі в напрямі втілення образу. Образ представлений як первісний вид синтезу та необхідний елемент у складі цілого. Сценічна цілісність представлена також у мізансцені, у якій декларується підпорядкованість структурних компонентів у єдиному гармонійному початку. Встановлено три ланки гармонійної взаємодії у сценічному творі (аудіальну, візуальну, пластичну) та особливості їх функціонування в хореографічному мистецтві. У висновках констатовано, що на сучасному етапі сприйняття хореографії вагоме значення має гармонія сценічного твору в усіх його проявах.
Keywords: У статті наводяться основні засоби гармонізації сценічного твору як організуючої системи крізь призму хореографічного мистецтва. Виокремлено характерні дефініції гармонії, які лежать в основі постановочного процесу та становлять структуру гармонійної системи завершеного твору. Проведено дослідження ознак сучасного хореографічного мистецтва та особливостей інтеграції художніх засобів у ньому. Наголошено на важливості розмежування функціонування кожного виду мистецтва, які сполучені в одній формі в напрямі втілення образу. Образ представлений як первісний вид синтезу та необхідний елемент у складі цілого. Сценічна цілісність представлена також у мізансцені, у якій декларується підпорядкованість структурних компонентів у єдиному гармонійному початку. Встановлено три ланки гармонійної взаємодії у сценічному творі (аудіальну, візуальну, пластичну) та особливості їх функціонування в хореографічному мистецтві. У висновках констатовано, що на сучасному етапі сприйняття хореографії вагоме значення має гармонія сценічного твору в усіх його проявах.

ФЕНОМЕН ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ М.М. СИНЕЛЬНИКОВА В КООРДИНАТАХ ПАСІОНАРНОЇ ТЕОРІЇ Л.М. ГУМІЛЬОВА

Людмила Лукашева

аспірантка кафедри культурології та міжкультурних комунікацій
Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5794-8535

Anotation. Науковою проблемою статті постав феномен творчої особистості маловідомого сьогодні, проте видатного свого часу актора, режисера, театрального педагога та антрепренера Миколи Синельникова, культуротворча діяльність якого суттєво вплинула на формування культурного ландшафту України кінця ХІХ – початку ХХ століття. У дослідженні зроблено спробу аналітичного його виміру крізь призму культурологічних парадигм сучасності, зокрема в координатах пасіонарної теорії Л.М. Гумільова. Обраний дослідницький вектор не лише поглиблює і збагачує палітру наукового знання про природу та витоки творчої особистості Миколи Синельникова, а й загалом змістовно оновлює концептуальний простір уявлень про генезис творчості.
Keywords: Науковою проблемою статті постав феномен творчої особистості маловідомого сьогодні, проте видатного свого часу актора, режисера, театрального педагога та антрепренера Миколи Синельникова, культуротворча діяльність якого суттєво вплинула на формування культурного ландшафту України кінця ХІХ – початку ХХ століття. У дослідженні зроблено спробу аналітичного його виміру крізь призму культурологічних парадигм сучасності, зокрема в координатах пасіонарної теорії Л.М. Гумільова. Обраний дослідницький вектор не лише поглиблює і збагачує палітру наукового знання про природу та витоки творчої особистості Миколи Синельникова, а й загалом змістовно оновлює концептуальний простір уявлень про генезис творчості.

ДУХОВНИЙ КОНЦЕРТ «ВОЗЛЮБИ БЛИЖНЕГО ТВОЕГО» В.С. МУЖЧИЛЯ У ДЗЕРКАЛІ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

Наталія Михайлова

кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хорового диригування
Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0172-2091

Anotation. Статтю присвячено деяким аспектам творчості знаного композитора Слобожанщини В. Мужчиля, а саме взаємозв’язку його філософського концептуалізму з традиційними та новітніми принципами хорового письма. На матеріалі духовного концерту В. Мужчиля «Возлюби ближнего твоего» проаналізовано світоглядні настанови митця, засади його самобутнього композиторського стилю. Виявлено, що сучасна композиторська техніка митця не лише спонукає до оновлення музичної мови в духовних творах, а й створює сміливий симбіоз із традиціями як національного, так і європейського музичного мистецтва. Світоглядні настанови В. Мужчиля, які транслюються в його творах, концентрують у собі християнські цінності та набувають особливого значення в сучасному соціокультурному просторі.
Keywords: Статтю присвячено деяким аспектам творчості знаного композитора Слобожанщини В. Мужчиля, а саме взаємозв’язку його філософського концептуалізму з традиційними та новітніми принципами хорового письма. На матеріалі духовного концерту В. Мужчиля «Возлюби ближнего твоего» проаналізовано світоглядні настанови митця, засади його самобутнього композиторського стилю. Виявлено, що сучасна композиторська техніка митця не лише спонукає до оновлення музичної мови в духовних творах, а й створює сміливий симбіоз із традиціями як національного, так і європейського музичного мистецтва. Світоглядні настанови В. Мужчиля, які транслюються в його творах, концентрують у собі християнські цінності та набувають особливого значення в сучасному соціокультурному просторі.

ІСТОРИЧНА ТЕМАТИКА В УКРАЇНСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ІДЕОЛОГІЗАЦІЇ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

Віолета Монсевич

аспірантка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2655-3784

Anotation. У статті на основі аналізу та теоретичного обґрунтування досліджено питання відображення історичної тематики в українському мистецтві другої половини ХХ ст. Авторка висвітлила головні проблеми та тенденції культурно-мистецького процесу, що були характерні для другої половини ХХ ст., які виявилися у запровадженні для художньої культури методу соціалістичного реалізму, орієнтованого на ідеологічно вивірений естетичний канон та визначене коло рекомендованих тем для образного втілення у мистецтві. Художня творчість історичної спрямованості (живопис, графіка, монументальне мистецтво) зазнавала нищівного тиску, пов’язаного з ідеологічним засиллям та регламентацією визначених образів героїв радянської історії та дійсності, які на той час повинні були репрезентувати ідейне навантаження радянської партійної системи та її головні ідеологеми. За таких умов значно ускладнилися процеси творчого мистецького пошуку, самовияву та свободи митців, які прагнули оновлення художньої мови, віднаходження нових засобів виразності. Через це історична тематика в мистецьких творах проявлялася лише в «ідеологічно правильних» сюжетах та композиціях, які не суперечили панівній радянській ідеології.
Keywords: У статті на основі аналізу та теоретичного обґрунтування досліджено питання відображення історичної тематики в українському мистецтві другої половини ХХ ст. Авторка висвітлила головні проблеми та тенденції культурно-мистецького процесу, що були характерні для другої половини ХХ ст., які виявилися у запровадженні для художньої культури методу соціалістичного реалізму, орієнтованого на ідеологічно вивірений естетичний канон та визначене коло рекомендованих тем для образного втілення у мистецтві. Художня творчість історичної спрямованості (живопис, графіка, монументальне мистецтво) зазнавала нищівного тиску, пов’язаного з ідеологічним засиллям та регламентацією визначених образів героїв радянської історії та дійсності, які на той час повинні були репрезентувати ідейне навантаження радянської партійної системи та її головні ідеологеми. За таких умов значно ускладнилися процеси творчого мистецького пошуку, самовияву та свободи митців, які прагнули оновлення художньої мови, віднаходження нових засобів виразності. Через це історична тематика в мистецьких творах проявлялася лише в «ідеологічно правильних» сюжетах та композиціях, які не суперечили панівній радянській ідеології.

ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ ДІАЛЕКТУ У СУЧАСНІЙ ІТАЛІЙСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ

Крістіна Бумар

аспірант кафедри іспанської та французької філології
Київського національного лінгвістичного університету (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3857-3317

Anotation. У статті розглядаються діалекти сучасної італійської художньої прози та їхнє відтворення та особливості функціонування в художньому тексті італійськими письменниками. В італійській художній літературі автори використовують діалектизми з метою проявлення мовлення персонажів і максимального наближення письмового тексту до народної просторічної мови. Виявлено, що італійський діалект має певну сферу вживання, тому письменники уводять їх у текст, як правило, в усній, побутовій, переважно діалогічній мові. У зв’язку із цим діалектизми мають функціонально-стилістичне, емоційно-експресивне й оцінне значення, протиставляючись словам вищого й нейтрального забарвлення. У питанні етимології діалектів італійської мови соціолінгвістика пояснює, що соціокультурний простір Італії залишається міцно прив’язаним до її географії, історії та мовної ситуації. Аналіз виявив, що за допомогою діалекту італійські письменники показують різницю між різними верствами населення Італії.
Keywords: У статті розглядаються діалекти сучасної італійської художньої прози та їхнє відтворення та особливості функціонування в художньому тексті італійськими письменниками. В італійській художній літературі автори використовують діалектизми з метою проявлення мовлення персонажів і максимального наближення письмового тексту до народної просторічної мови. Виявлено, що італійський діалект має певну сферу вживання, тому письменники уводять їх у текст, як правило, в усній, побутовій, переважно діалогічній мові. У зв’язку із цим діалектизми мають функціонально-стилістичне, емоційно-експресивне й оцінне значення, протиставляючись словам вищого й нейтрального забарвлення. У питанні етимології діалектів італійської мови соціолінгвістика пояснює, що соціокультурний простір Італії залишається міцно прив’язаним до її географії, історії та мовної ситуації. Аналіз виявив, що за допомогою діалекту італійські письменники показують різницю між різними верствами населення Італії.

СТАНОВИЩЕ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ ТА ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ (1914–1917 РР.)

Василь Ковбаса

аспірант кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук
Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1511-0707

Anotation. У статті проаналізовано принципи формування та організації релігійної політики російської окупаційної влади у Східній Галичині та Північній Буковині під час Першої світової війни. Охарактеризовано загальні тенденції поширення православ’я на окупованих територіях. До джерельної бази дослідження увійшли архівні та історіографічні матеріали. Хронологічно дослідження охоплює 1914–1917 рр. (від початку війни 28 червня 1914 р. – до Лютневої революції 1917 р.). Релігійна політика російської влади була однією зі складових частин боротьби проти українського національного руху. Приналежність до Греко-Католицької Церкви (далі – ГКЦ), яка стала національно-політичним інститутом, була одним із критеріїв національної самоідентифікації українців. Російська окупація дала би змогу ліквідувати ядро ворожого для Росії українського релігійного руху та утвердити російську національну ідентичність на захоплених землях. Використання релігійного питання для зміцнення російської окупаційної влади у Східній Галичині та Північній Буковині упродовж 1914–1917 рр. призвело здебільшого до результатів, протилежних очікуваним. Політизованість і непродумані дії православних сановників, а також переслідування ГКЦ не тільки не збільшили кількість прихильників православ’я, але й серйозно його дискредитували.
Keywords: У статті проаналізовано принципи формування та організації релігійної політики російської окупаційної влади у Східній Галичині та Північній Буковині під час Першої світової війни. Охарактеризовано загальні тенденції поширення православ’я на окупованих територіях. До джерельної бази дослідження увійшли архівні та історіографічні матеріали. Хронологічно дослідження охоплює 1914–1917 рр. (від початку війни 28 червня 1914 р. – до Лютневої революції 1917 р.). Релігійна політика російської влади була однією зі складових частин боротьби проти українського національного руху. Приналежність до Греко-Католицької Церкви (далі – ГКЦ), яка стала національно-політичним інститутом, була одним із критеріїв національної самоідентифікації українців. Російська окупація дала би змогу ліквідувати ядро ворожого для Росії українського релігійного руху та утвердити російську національну ідентичність на захоплених землях. Використання релігійного питання для зміцнення російської окупаційної влади у Східній Галичині та Північній Буковині упродовж 1914–1917 рр. призвело здебільшого до результатів, протилежних очікуваним. Політизованість і непродумані дії православних сановників, а також переслідування ГКЦ не тільки не збільшили кількість прихильників православ’я, але й серйозно його дискредитували.

КОГНІТИВНІ КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ЯДЕРНИХ ВЕРБАЛІЗАТОРІВ КОНЦЕПТУ TRAUMA

Юлія Мамай

аспірантка кафедри англійської філології та лінгводидактики Запорізького національного університету, викладач англійської та латинської мов
Запорізького державного медичного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7587-3672

Anotation. Статтю присвячено дослідженню когнітивних класифікаційних ядерних ознак вербалізаторів концепту TRAUMA, яке проводилося в межах лінгвоконцептуального аналізу з використанням методологій, розроблених Дж. Лакоффом, З.Д. Поповою та Й.А. Стерніним. Метод лексикографічного аналізу використаний для виділення лексико-семантичних варіантів ядерних вербалізаторів; семантико-когнітивний аналіз – для визначення когнітивних ознак; метод інтерпретації – для моделювання структури концепту; метод загальнонаукового понятійного моделювання – для виокремлення ієрархії когнітивних класифікаційних ознак концепту TRAUMA. У концепті TRAUMA виділено три групи когнітивних класифікаційних ознак: універсальні, класифікаційні ознаки класів, групові класифікаційні ознаки. До універсальних ознак належать «часова характеристика», «загальна оцінка» та «емоція». Класифікаційні ознаки представлені артефактами («пошкоджена ділянка тіла», «наявність рани або поранення», «відчутний біль», «зброя») і ментефактами («порушення розумової діяльності», «стан свідомості, почуттів»). Групові класифікаційні ознаки вербалізують семи «фізичний стан», «психічний стан», «зміна звичного стану». Аналіз внутрішньої форми вербалізаторів доводить, що етимони та сучасні лексико-семантичні варіанти містять багато спільних сем, оскільки для людини природно відчувати біль, зміну емоційних, психічних і фізичних станів.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню когнітивних класифікаційних ядерних ознак вербалізаторів концепту TRAUMA, яке проводилося в межах лінгвоконцептуального аналізу з використанням методологій, розроблених Дж. Лакоффом, З.Д. Поповою та Й.А. Стерніним. Метод лексикографічного аналізу використаний для виділення лексико-семантичних варіантів ядерних вербалізаторів; семантико-когнітивний аналіз – для визначення когнітивних ознак; метод інтерпретації – для моделювання структури концепту; метод загальнонаукового понятійного моделювання – для виокремлення ієрархії когнітивних класифікаційних ознак концепту TRAUMA. У концепті TRAUMA виділено три групи когнітивних класифікаційних ознак: універсальні, класифікаційні ознаки класів, групові класифікаційні ознаки. До універсальних ознак належать «часова характеристика», «загальна оцінка» та «емоція». Класифікаційні ознаки представлені артефактами («пошкоджена ділянка тіла», «наявність рани або поранення», «відчутний біль», «зброя») і ментефактами («порушення розумової діяльності», «стан свідомості, почуттів»). Групові класифікаційні ознаки вербалізують семи «фізичний стан», «психічний стан», «зміна звичного стану». Аналіз внутрішньої форми вербалізаторів доводить, що етимони та сучасні лексико-семантичні варіанти містять багато спільних сем, оскільки для людини природно відчувати біль, зміну емоційних, психічних і фізичних станів.

ВЗАЄМОДІЯ «ЛЮДИНА-НОТАРІУС – ЛЮДИНА-КЛІЄНТ – СУСПІЛЬСТВО»

Наталія Манойло

кандидат філософських наук, докторант
Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6369-7437

Anotation. У статті аналізуються особливості процесу взаємодії людини, яка обіймає посаду нотаріуса, з людьми, яким необхідно засвідчити певні права, а також вплив такої взаємодії на суспільство. Вибрана тема є актуальною для української держави, яка, попри її конституційне визначення, поки що перебуває на початку складного процесу утвердження себе як демократично-правової, вільної та незалежної у своєму існуванні. Право, як відомо, потребує законодавчо-нормативного закріплення свободи волі людини. Воля своєю чергою прямо залежить від психологічного типу людини, від властивого їй типу темпераменту, загалом від характеру. Це обов’язково необхідно враховувати під час формування розумної волі. Причому майбутній правник, зокрема й той, хто пов’язує свою професійну діяльність із системою нотаріату, має бути зацікавлений у з’ясуванні того, до якого типу він належить. Адже правнича діяльність, як і багато інших видів професійної чи громадської діяльності, є публічною. Людина, яка має високий рівень освіченості, проте слабкий психологічний тип характеру, до того ж є інтровертом, не може ефективно впливати на суспільство світлом своїх знань.
Keywords: У статті аналізуються особливості процесу взаємодії людини, яка обіймає посаду нотаріуса, з людьми, яким необхідно засвідчити певні права, а також вплив такої взаємодії на суспільство. Вибрана тема є актуальною для української держави, яка, попри її конституційне визначення, поки що перебуває на початку складного процесу утвердження себе як демократично-правової, вільної та незалежної у своєму існуванні. Право, як відомо, потребує законодавчо-нормативного закріплення свободи волі людини. Воля своєю чергою прямо залежить від психологічного типу людини, від властивого їй типу темпераменту, загалом від характеру. Це обов’язково необхідно враховувати під час формування розумної волі. Причому майбутній правник, зокрема й той, хто пов’язує свою професійну діяльність із системою нотаріату, має бути зацікавлений у з’ясуванні того, до якого типу він належить. Адже правнича діяльність, як і багато інших видів професійної чи громадської діяльності, є публічною. Людина, яка має високий рівень освіченості, проте слабкий психологічний тип характеру, до того ж є інтровертом, не може ефективно впливати на суспільство світлом своїх знань.

ГРОМАДСЬКА ДУМКА ЩОДО ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ТА ЇХ РІШЕНЬ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Антон Бугайчук

здобувач докторантської програми PhD кафедри політології та публічного управління факультету історії, політології та національної безпеки
Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1107-9258

Anotation. У статті проведено порівняльний аналіз громадської думки щодо екологічних проблем, проблеми зміни клімату та їх розв’язання в Україні й Німеччині у 2020–2021 роках. Установлено, що в соціологічних дослідженнях на тему в Німеччині частіше робили акцент на проблемі зміни клімату, а в Україні – на ширшому спектрі екологічних проблем, зокрема забрудненні водойм, повітря та ґрунтів. Натомість щодо змін клімату досліджень значно менше. Також у самих результатах опитувань громадської думки в Німеччині спостерігається переважання стурбованості щодо змін клімату, а в Україні – щодо забруднення довкілля, зокрема води, якості харчових продуктів. В обох країнах переважає громадська думка про те, що влада робить недостатньо для розв’язання екологічних проблем, а також присутня готовність до певних дій для їх розв’язання на побутовому рівні. Йдеться передусім про сортування відходів, «розумне» споживання, зменшення споживання товарів та енергоощадність.
Keywords: У статті проведено порівняльний аналіз громадської думки щодо екологічних проблем, проблеми зміни клімату та їх розв’язання в Україні й Німеччині у 2020–2021 роках. Установлено, що в соціологічних дослідженнях на тему в Німеччині частіше робили акцент на проблемі зміни клімату, а в Україні – на ширшому спектрі екологічних проблем, зокрема забрудненні водойм, повітря та ґрунтів. Натомість щодо змін клімату досліджень значно менше. Також у самих результатах опитувань громадської думки в Німеччині спостерігається переважання стурбованості щодо змін клімату, а в Україні – щодо забруднення довкілля, зокрема води, якості харчових продуктів. В обох країнах переважає громадська думка про те, що влада робить недостатньо для розв’язання екологічних проблем, а також присутня готовність до певних дій для їх розв’язання на побутовому рівні. Йдеться передусім про сортування відходів, «розумне» споживання, зменшення споживання товарів та енергоощадність.

СУБ’ЄКТНА ПАРАДИГМА ЯК БАЗИС ТЕОРЕТИЧНОЇ МОДЕЛІ І ДОСЛІДНИЦЬКОГО КОНЦЕПТУ КОМУНІКАТИВНОЇ АТРИБУЦІЇ

Леонід Велитченко, Сюй Болунь

Леонід Велитченко, доктор психологічних наук, професор, професор кафедри сімейної і спеціальної педагогіки та психології Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (Одеса, Україна)
Сюй Болунь, аспірант кафедри сімейної і спеціальної педагогіки та психології Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2077-3898, ORCID ID: 0000-0001-8041-6222

Anotation. Розгляд проблеми атрибуції в контексті сприйняття партнерами один одного вказує на значення процесів прогнозування та пояснення поведінки кожного з комунікантів, які здійснюються на основі механізмів ідентифікації та емпатії. Це означає, що якості, які індивід виділяє в собі, він виділяє і в іншому. В іншому прагнуть визначити ступінь подібності за шкалою краще / гірше. Звідси сам процес ідентифікації йде за схемою «Я = Він», «Я > Він», «Я < Він». Рефлексивний аспект комунікації також залежить від Я-концепції індивіда. Аналогічне можна стверджувати й щодо емпатії – ставлячи себе на місце іншого, індивід все-таки проєктує власні переживання на іншого. Присутність у спілкуванні ідентифікації, рефлексії та емпатії впливає на перебіг атрибутування.
Keywords: Розгляд проблеми атрибуції в контексті сприйняття партнерами один одного вказує на значення процесів прогнозування та пояснення поведінки кожного з комунікантів, які здійснюються на основі механізмів ідентифікації та емпатії. Це означає, що якості, які індивід виділяє в собі, він виділяє і в іншому. В іншому прагнуть визначити ступінь подібності за шкалою краще / гірше. Звідси сам процес ідентифікації йде за схемою «Я = Він», «Я > Він», «Я < Він». Рефлексивний аспект комунікації також залежить від Я-концепції індивіда. Аналогічне можна стверджувати й щодо емпатії – ставлячи себе на місце іншого, індивід все-таки проєктує власні переживання на іншого. Присутність у спілкуванні ідентифікації, рефлексії та емпатії впливає на перебіг атрибутування.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗБУТОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Людмила Киш

кандидат економічних наук, доцент кафедри комп’ютерних наук та економічної кібернетики
Вінницького національного аграрного університету (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3664-3871

Anotation. В умовах світової економічної кризи, спричиненої карантинними обмеженнями через поширення COVID-19, уряди стикаються із серйозними загрозами продовольчій безпеці, що посилюється зміною клімату. Метою статті є вивчення процесу запровадження інформаційних технологій у взаємовідносини, що виникають між постачальниками сільськогосподарської продукції за допомогою електронних каналів (інформаційних технологій) просування сільськогосподарської продукції. Автори вказують на зростання ролі діджиталізації в збутовій діяльності аграрних підприємств і важливість використання електронних каналів для просування сільськогосподарської продукції. Обґрунтовано, що для вибору оптимального каналу необхідно враховувати вплив різних факторів, які позначаються на рентабельності продажів сільськогосподарського виробника. Вибір електронного каналу збуту (або інформаційних засобів) залежить від обсягів виробництва певного виробника. Для великих підприємств найкращим варіантом є комбінація таких каналів просування, як електронна біржа товарів та інтернет-магазин, а для невеликих аграрних підприємств (наприклад, фермерських господарств) з обмеженим обсягом виробництва – власний вебсайт та електронна торгова платформа. Для зменшення кількості посередницьких структур і збільшення прибутку аграрних підприємств доцільно використовувати цифрові канали збуту.
Keywords: В умовах світової економічної кризи, спричиненої карантинними обмеженнями через поширення COVID-19, уряди стикаються із серйозними загрозами продовольчій безпеці, що посилюється зміною клімату. Метою статті є вивчення процесу запровадження інформаційних технологій у взаємовідносини, що виникають між постачальниками сільськогосподарської продукції за допомогою електронних каналів (інформаційних технологій) просування сільськогосподарської продукції. Автори вказують на зростання ролі діджиталізації в збутовій діяльності аграрних підприємств і важливість використання електронних каналів для просування сільськогосподарської продукції. Обґрунтовано, що для вибору оптимального каналу необхідно враховувати вплив різних факторів, які позначаються на рентабельності продажів сільськогосподарського виробника. Вибір електронного каналу збуту (або інформаційних засобів) залежить від обсягів виробництва певного виробника. Для великих підприємств найкращим варіантом є комбінація таких каналів просування, як електронна біржа товарів та інтернет-магазин, а для невеликих аграрних підприємств (наприклад, фермерських господарств) з обмеженим обсягом виробництва – власний вебсайт та електронна торгова платформа. Для зменшення кількості посередницьких структур і збільшення прибутку аграрних підприємств доцільно використовувати цифрові канали збуту.

ПСИХОЛОГО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СУДОВОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ПОТЕРПІЛИХ УНАСЛІДОК ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Марина Міхеєва

аспірант кафедри загальної психології
Донбаського державного педагогічного університету (Слов’янськ, Донецька область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9949-5810

Anotation. Статтю присвячено проблемі висвітлення психолого-правових аспектів судової психологічної експертизи потерпілих унаслідок домашнього насильства. Актуальність проблеми зумовлюється необхідністю повного відкидання насильства як принципу людської поведінки, як способу досягнення будь-якої мети внаслідок заподіяння іншому болю й приниження, домінування над ним, а також значущістю вивчення соціальних, психологічних і правових складників цієї проблеми. Уточнюється зміст категорії «психологічне насильство» як форми домашнього насильства. Акцентується на вагомості висновку експерта-психолога, що доводить деструктивність емоційних переживань потерпілого та є підставою для пред’явлення підозри кривдникові. Підкреслюється новизна й певна невизначеність алгоритму проведення та правозастосування судово-психологічної експертизи потерпілих унаслідок психологічного домашнього насильства, необхідність уточнення її концептуальних основ, сукупності методів експертного дослідження, можливості використання висновку експерта-психолога як доказу в подальшому судовому розгляді. Окреслено перспективи подальшого вивчення проблеми, що передбачає проєктування, емпіричну перевірку та впровадження адекватного й обґрунтованого алгоритму проведення судово-психологічної експертизи потерпілих від психологічного домашнього насильства як нового системного виду експертної діяльності.
Keywords: Статтю присвячено проблемі висвітлення психолого-правових аспектів судової психологічної експертизи потерпілих унаслідок домашнього насильства. Актуальність проблеми зумовлюється необхідністю повного відкидання насильства як принципу людської поведінки, як способу досягнення будь-якої мети внаслідок заподіяння іншому болю й приниження, домінування над ним, а також значущістю вивчення соціальних, психологічних і правових складників цієї проблеми. Уточнюється зміст категорії «психологічне насильство» як форми домашнього насильства. Акцентується на вагомості висновку експерта-психолога, що доводить деструктивність емоційних переживань потерпілого та є підставою для пред’явлення підозри кривдникові. Підкреслюється новизна й певна невизначеність алгоритму проведення та правозастосування судово-психологічної експертизи потерпілих унаслідок психологічного домашнього насильства, необхідність уточнення її концептуальних основ, сукупності методів експертного дослідження, можливості використання висновку експерта-психолога як доказу в подальшому судовому розгляді. Окреслено перспективи подальшого вивчення проблеми, що передбачає проєктування, емпіричну перевірку та впровадження адекватного й обґрунтованого алгоритму проведення судово-психологічної експертизи потерпілих від психологічного домашнього насильства як нового системного виду експертної діяльності.

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНОГО КАПІТАЛУ В НОВОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Олександр Назаркін, Павло Назаркін

Олександр Назаркін, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки, методики та менеджменту освіти Української інженерно-педагогічної академії (Харків, Україна)
Павло Назаркін, аспірант факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1384-749X, ORCID ID: 0000-0003-0606-0445

Anotation. Стаття присвячена дослідженню сучасних підходів до підвищення ефективності формування, розвитку та раціонального використання культурного капіталу. Проведено аналіз сучасних світових тенденцій та визначені головні мегатренди, що впливають на ринок праці, освіту та культурний капітал. Це, зокрема, глобалізація, цифровізація та старіння населення. Доведено, що культурний капітал у сучасних умовах є одним із ключових чинників соціально-економічного розвитку держави, успішної діяльності окремої компанії та конкурентноздатності фахівця на ринку праці (зокрема міжнародному). Визначені організаційно-педагогічні умови нагромадження культурного капіталу студентською молоддю в умовах трансформації системи вищої освіти України та основні проблеми. Досліджено пріоритетні напрями вдосконалення процесу розвитку культурного капіталу та його перетворення в економічний капітал у постіндустріальному суспільстві.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню сучасних підходів до підвищення ефективності формування, розвитку та раціонального використання культурного капіталу. Проведено аналіз сучасних світових тенденцій та визначені головні мегатренди, що впливають на ринок праці, освіту та культурний капітал. Це, зокрема, глобалізація, цифровізація та старіння населення. Доведено, що культурний капітал у сучасних умовах є одним із ключових чинників соціально-економічного розвитку держави, успішної діяльності окремої компанії та конкурентноздатності фахівця на ринку праці (зокрема міжнародному). Визначені організаційно-педагогічні умови нагромадження культурного капіталу студентською молоддю в умовах трансформації системи вищої освіти України та основні проблеми. Досліджено пріоритетні напрями вдосконалення процесу розвитку культурного капіталу та його перетворення в економічний капітал у постіндустріальному суспільстві.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІДЖИТАЛ-СТРАТЕГІЇ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Ірина Каневська, Марія Гунченко

Ірина Каневська, директор Полтавської філії Європейського університету (Полтава, Україна)
Марія Гунченко, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту і логістики Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» (Полтава, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6293-1375, ORCID ID: 0000-0003-2488-6566

Anotation. У статті доведено, що стратегічні орієнтири щодо освітніх послуг у закладах освіти першочергово формуються керівником. З’ясовано, що науковці підтримують ідею застосування у навчальних закладах концепції холістичного маркетингу як моделі цілісного планування, розроблення і впровадження маркетингових програм і заходів, що включає чотири компоненти: внутрішній маркетинг; маркетинг стосунків; маркетинг-мікс; соціально-етичний маркетинг. Доведено, що для розширення можливостей надання освітніх послуг також варто впроваджувати концепцію «Smart-університет», в основі якої покладено віртуальний освітній простір. Досліджено, що у сучасному інформатизованому середовищі актуальними є три цифрові маркетингові стратегії: просування в пошукових системах; онлайн-реклама; маркетинг у соціальних мережах. Обґрунтовано концептуальні засади формування маркетингової діджитал-стратегії позиціонування закладу освіти. Доведено, що швидкі темпи інформатизації, формування Beб-спільности, розгалуження Всесвітньої паутини (WWW, Word Wide Web) вимагають від закладів освіти розроблення власних офіційних веб-ресурсів із елементом «зворотний зв'язок», зорієнтованих на цільову аудиторію споживачів.
Keywords: У статті доведено, що стратегічні орієнтири щодо освітніх послуг у закладах освіти першочергово формуються керівником. З’ясовано, що науковці підтримують ідею застосування у навчальних закладах концепції холістичного маркетингу як моделі цілісного планування, розроблення і впровадження маркетингових програм і заходів, що включає чотири компоненти: внутрішній маркетинг; маркетинг стосунків; маркетинг-мікс; соціально-етичний маркетинг. Доведено, що для розширення можливостей надання освітніх послуг також варто впроваджувати концепцію «Smart-університет», в основі якої покладено віртуальний освітній простір. Досліджено, що у сучасному інформатизованому середовищі актуальними є три цифрові маркетингові стратегії: просування в пошукових системах; онлайн-реклама; маркетинг у соціальних мережах. Обґрунтовано концептуальні засади формування маркетингової діджитал-стратегії позиціонування закладу освіти. Доведено, що швидкі темпи інформатизації, формування Beб-спільности, розгалуження Всесвітньої паутини (WWW, Word Wide Web) вимагають від закладів освіти розроблення власних офіційних веб-ресурсів із елементом «зворотний зв'язок», зорієнтованих на цільову аудиторію споживачів.

ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ АУДИТОРОМ ЯК СПЕЦІАЛЬНИМ СУБ’ЄКТОМ ЗЛОЧИНУ

Олена Ващук

аспірантка кафедри кримінального права та процесу
Київського університету права Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8194-6671

Anotation. Стаття присвячена дослідженню предмета злочинів, що вчиняються аудитором як спеціальним суб’єктом злочину. Для складів професійних аудиторських злочинів предмет злочину виступає обов’язковою ознакою. Кримінальний кодекс України предметом професійних аудиторських злочинів визначає: таємницю фінансового моніторингу, інсайдерську інформацію, офіційний документ і неправомірну вигоду. Після аналізу чинного законодавства було встановлено, що предметом професійних аудиторських злочинів є: інформація про фінансові операції, їх учасників, додаткова інформація та інформація, яка пов’язана з іншими незаконними фінансовими операціями; неоприлюднена інформація про емітент, його цінні папери або інші фінансові інструменти, що перебувають в обігу на організованому ринку капіталу, у разі, якщо оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на вартість фінансових інструментів; аудиторський звіт і неправомірна вигода.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню предмета злочинів, що вчиняються аудитором як спеціальним суб’єктом злочину. Для складів професійних аудиторських злочинів предмет злочину виступає обов’язковою ознакою. Кримінальний кодекс України предметом професійних аудиторських злочинів визначає: таємницю фінансового моніторингу, інсайдерську інформацію, офіційний документ і неправомірну вигоду. Після аналізу чинного законодавства було встановлено, що предметом професійних аудиторських злочинів є: інформація про фінансові операції, їх учасників, додаткова інформація та інформація, яка пов’язана з іншими незаконними фінансовими операціями; неоприлюднена інформація про емітент, його цінні папери або інші фінансові інструменти, що перебувають в обігу на організованому ринку капіталу, у разі, якщо оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на вартість фінансових інструментів; аудиторський звіт і неправомірна вигода.

ДЕРЖАВНА ІНСПЕКЦІЯ АРХІТЕКТУРИ ТА МІСТОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Олена Гульчак

аспірант кафедри адміністративного та фінансового права
Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1681-9697

Anotation. Стаття присвячена дослідженню специфіки адміністративно-правового статусу Державної інспекції архітектури й містобудування України. Зазначено, що створення Державної інспекції архітектури й містобудування України є наслідком застосування публічного правонаступництва через набуття правового статусу в похідний спосіб, що передбачає передачу функції та повноваження від уже наявних органів. Установлено, що місце Державної інспекції архітектури й містобудування України в системі центральних органів виконавчої влади дотичне положенню інспекції як центрального органу виконавчої влади (виокремлено загальні й спеціальні детермінуючі ознаки) і деталізується через структурні елементи відповідного адміністративно-правового статусу. Звернуто увагу на те, що Державна інспекція архітектури й містобудування України здійснює зовнішній (надвідомчий) контроль. Виявлено, що специфіка адміністративно-правового статусу Державної інспекції архітектури й містобудування України полягає в нормативно закріпленій ідентифікації становища такого суб’єкта, що відбиває засади участі в суспільних відносинах щодо публічного адміністрування.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню специфіки адміністративно-правового статусу Державної інспекції архітектури й містобудування України. Зазначено, що створення Державної інспекції архітектури й містобудування України є наслідком застосування публічного правонаступництва через набуття правового статусу в похідний спосіб, що передбачає передачу функції та повноваження від уже наявних органів. Установлено, що місце Державної інспекції архітектури й містобудування України в системі центральних органів виконавчої влади дотичне положенню інспекції як центрального органу виконавчої влади (виокремлено загальні й спеціальні детермінуючі ознаки) і деталізується через структурні елементи відповідного адміністративно-правового статусу. Звернуто увагу на те, що Державна інспекція архітектури й містобудування України здійснює зовнішній (надвідомчий) контроль. Виявлено, що специфіка адміністративно-правового статусу Державної інспекції архітектури й містобудування України полягає в нормативно закріпленій ідентифікації становища такого суб’єкта, що відбиває засади участі в суспільних відносинах щодо публічного адміністрування.

СУЧАСНІ СПОСОБИ ЗБОРУ ТА АНАЛІЗУ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Максим Забарний

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології
Університету державної фіскальної служби України (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8772-9149

Anotation. У статті проаналізовано сучасні методи збору кримінологічно значущої інформації задля формування напрямів запобігання злочинності. Установлено, що аналіз та обробка кримінологічної інформації має важливе значення для формування заходів запобігання злочинності в Україні. Така інформаційно-аналітична діяльність є складовою частиною кримінологічного аналізу злочинності, який виступає формою реалізації антикримінальної стратегії. Визначено, що для отримання кримінологічно значущої інформації використовуються різні групи методів, застосовуються всілякі методики. Серед традиційних методів виділяють окремі: математичні, психологічні, соціологічні. Важливе значення натепер має метод тестування, який приносить найефективніший результат. Окрім цього, все частіше використовуються методики збору інформації, поширені за кордоном: OSINT і HUMINT. За допомогою першої можна отримати дані про рівень злочинності конкретного виду, за допомогою другої – про стан злочинності в цілому.
Keywords: У статті проаналізовано сучасні методи збору кримінологічно значущої інформації задля формування напрямів запобігання злочинності. Установлено, що аналіз та обробка кримінологічної інформації має важливе значення для формування заходів запобігання злочинності в Україні. Така інформаційно-аналітична діяльність є складовою частиною кримінологічного аналізу злочинності, який виступає формою реалізації антикримінальної стратегії. Визначено, що для отримання кримінологічно значущої інформації використовуються різні групи методів, застосовуються всілякі методики. Серед традиційних методів виділяють окремі: математичні, психологічні, соціологічні. Важливе значення натепер має метод тестування, який приносить найефективніший результат. Окрім цього, все частіше використовуються методики збору інформації, поширені за кордоном: OSINT і HUMINT. За допомогою першої можна отримати дані про рівень злочинності конкретного виду, за допомогою другої – про стан злочинності в цілому.

ПРИПИНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН ЗА РІШЕННЯМ СУДУ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ

Катерина Ісаєва

аспірант кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2149-249X

Anotation. Припинення корпоративних правовідносин через ліквідацію юридичної особи може відбуватися як за рішенням її учасника, так і поза його волею. В Україні й за кордоном дещо відрізняються підстави для прийняття рішення про примусове припинення юридичної особи. У статті розглянуто дві підстави для ліквідації юридичної особи за рішенням суду у справах, не пов’язаних із банкрутством. Розглянуте питання про можливість ліквідації юридичної особи через порушення юридичною особою чинного законодавства в Україні й за кордоном. Окрім того, досліджено питання необхідності впровадження в Україні іноземного досвіду щодо можливості прийняття рішення суду про ліквідацію юридичної особи за зверненням учасника товариства (акціонера) до суду в порядку захисту його прав, що наразі в українському законодавстві не передбачено. Сформовано позицію щодо можливості застосування іноземного досвіду в Україні.
Keywords: Припинення корпоративних правовідносин через ліквідацію юридичної особи може відбуватися як за рішенням її учасника, так і поза його волею. В Україні й за кордоном дещо відрізняються підстави для прийняття рішення про примусове припинення юридичної особи. У статті розглянуто дві підстави для ліквідації юридичної особи за рішенням суду у справах, не пов’язаних із банкрутством. Розглянуте питання про можливість ліквідації юридичної особи через порушення юридичною особою чинного законодавства в Україні й за кордоном. Окрім того, досліджено питання необхідності впровадження в Україні іноземного досвіду щодо можливості прийняття рішення суду про ліквідацію юридичної особи за зверненням учасника товариства (акціонера) до суду в порядку захисту його прав, що наразі в українському законодавстві не передбачено. Сформовано позицію щодо можливості застосування іноземного досвіду в Україні.

РОЛЬ МІЖНАРОДНОГО ЦЕНТРУ З ВРЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ СУПЕРЕЧОК У ВИРІШЕННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ СПОРІВ МІЖ ДЕРЖАВАМИ ТА ІНОЗЕМНИМИ ОСОБАМИ

Ярослав Костюченко

доктор юридичних наук, радник з розвитку ТОВ «ІК Планета Буд» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5565-922X

Anotation. Стаття присвячена дослідженню правового механізму забезпечення реалізації гарантій і законних інтересів іноземних інвесторів. У роботі досліджується один із можливих варіантів відновлення порушених прав і законних інтересів іноземних інвесторів – арбітражне вирішення в рамках Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних суперечок. Вивчено передумови створення такої міжнародної інституції. Проаналізовано основні позиції Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами. Досліджено питання реалізації гарантій прав і законних інтересів іноземних інвесторів за допомогою міжнародних арбітражних органів і національних судових органів. Вивчено й узагальнено національну практику вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами. Запропоновано шляхи вдосконалення правових механізмів забезпечення реалізації гарантій і законних інтересів іноземних інвесторів.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню правового механізму забезпечення реалізації гарантій і законних інтересів іноземних інвесторів. У роботі досліджується один із можливих варіантів відновлення порушених прав і законних інтересів іноземних інвесторів – арбітражне вирішення в рамках Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних суперечок. Вивчено передумови створення такої міжнародної інституції. Проаналізовано основні позиції Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами. Досліджено питання реалізації гарантій прав і законних інтересів іноземних інвесторів за допомогою міжнародних арбітражних органів і національних судових органів. Вивчено й узагальнено національну практику вирішення інвестиційних спорів між державами й іноземними особами. Запропоновано шляхи вдосконалення правових механізмів забезпечення реалізації гарантій і законних інтересів іноземних інвесторів.

СУБ’ЄКТ ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Віталій Лазаренко

аспірант кафедри кримінального права та процесу
Київського університету права Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5421-8281

Anotation. Статтю присвячено визначенню суб’єкта доведення до банкрутства окремих суб’єктів господарської діяльності. Кримінальний кодекс України суб’єктами доведення до банкрутства визначає громадянина – засновника (учасника) або службову особу суб’єкта господарської діяльності. Кінцевий бенефіціарний власник здійснює контроль та чинить вирішальний вплив на діяльність суб’єкта господарської діяльності, проте він не є суб’єктом доведення до банкрутства. Фізична особа – підприємець у разі банкрутства не припиняє виконання зобов’язань за укладеними договорами, які залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов’язаннями перед кредиторами ще протягом п’яти років. Суб’єктами доведення до банкрутства фермерського господарства є його засновник або член фермерського господарства, а державного підприємства – службова особа відповідного підприємства.
Keywords: Статтю присвячено визначенню суб’єкта доведення до банкрутства окремих суб’єктів господарської діяльності. Кримінальний кодекс України суб’єктами доведення до банкрутства визначає громадянина – засновника (учасника) або службову особу суб’єкта господарської діяльності. Кінцевий бенефіціарний власник здійснює контроль та чинить вирішальний вплив на діяльність суб’єкта господарської діяльності, проте він не є суб’єктом доведення до банкрутства. Фізична особа – підприємець у разі банкрутства не припиняє виконання зобов’язань за укладеними договорами, які залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов’язаннями перед кредиторами ще протягом п’яти років. Суб’єктами доведення до банкрутства фермерського господарства є його засновник або член фермерського господарства, а державного підприємства – службова особа відповідного підприємства.

СПЕЦИФІКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА, ЗАСНОВАНИХ ДЕРЖАВОЮ

Аліна Москаленко

аспірант кафедри адміністративного та фінансового права
Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1681-9697

Anotation. Стаття присвячена дослідженню специфіки адміністративно-правового статусу юридичних осіб публічного права, заснованих державою. Автором проаналізовано положення чинного законодавства, а також доктринальні напрацювання і встановлено детермінуючі ознаки юридичних осіб публічного права, заснованих державою. З’ясовано, що характеристика адміністративно-правового статусу юридичних осіб публічного права, заснованих державою, зумовлює потребу у визначенні: порядку їх утворення та можливих організаційно-правових форм; норм законодавства, якими урегульовано їхнє функціонування; мети їх діяльності та особливостей компетенції. До детермінуючих ознак адміністративно-правового статусу юридичних осіб публічного права, заснованих державою, автором віднесено: 1) розпорядчий спосіб утворення – на підставі розпорядчого акту Президента України або органу державної влади; 2) визначення правового статусу Цивільним Кодексом України або окремим законом України; 3) спрямованість на виконання функцій та завдань держави, задоволення державних інтересів; 4) превалюючий характер виконання публічно-владних функцій юридичними особами публічного права, заснованих державою, над здійсненням підприємницької діяльності. Окрему увагу приділено виокремленню організаційно-правових форм, у яких можуть бути створені юридичні особи публічного права на державному рівні.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню специфіки адміністративно-правового статусу юридичних осіб публічного права, заснованих державою. Автором проаналізовано положення чинного законодавства, а також доктринальні напрацювання і встановлено детермінуючі ознаки юридичних осіб публічного права, заснованих державою. З’ясовано, що характеристика адміністративно-правового статусу юридичних осіб публічного права, заснованих державою, зумовлює потребу у визначенні: порядку їх утворення та можливих організаційно-правових форм; норм законодавства, якими урегульовано їхнє функціонування; мети їх діяльності та особливостей компетенції. До детермінуючих ознак адміністративно-правового статусу юридичних осіб публічного права, заснованих державою, автором віднесено: 1) розпорядчий спосіб утворення – на підставі розпорядчого акту Президента України або органу державної влади; 2) визначення правового статусу Цивільним Кодексом України або окремим законом України; 3) спрямованість на виконання функцій та завдань держави, задоволення державних інтересів; 4) превалюючий характер виконання публічно-владних функцій юридичними особами публічного права, заснованих державою, над здійсненням підприємницької діяльності. Окрему увагу приділено виокремленню організаційно-правових форм, у яких можуть бути створені юридичні особи публічного права на державному рівні.