Журнал №3 (47) / 2022|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ДЕФІНІТИВНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «ДЕМОКРАТИЧНА КУЛЬТУРА МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ»

Ольга Головко

аспірантка кафедри теорії і практики технологічної та професійної освіти Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагогічний університет» (Слов’янськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8748-2169

Anotation. Стаття висвітлює питання професійної підготовки майбутніх менеджерів освіти, зокрема конкретизацію змісту та структури їхньої демократичної культури. У статті проаналізовано дефініції, що є близькими до досліджуваного феномену: інноваційна культура, управлінська культура, управлінська педагогічна культура. Теоретичною базою дослідження стали вітчизняні та іноземні літературні джерела, ураховано такoж положення рамкового документа щодо визначення компетентностей для культури демократії. На основі проведеного аналізу надано авторське визначення демократичної культури майбутнього менеджера освіти, що враховує специфіку професійної діяльності майбутніх фахівців і потрактовується як комплекс особистісних якостей майбутнього фахівців (лідерство, відповідальність, ініціативність, толерантність, повага до людей, емпатія), що базуються на демократичній компетентності (знаннях, цінностях, уміннях, ставленнях) під час прийняття управлінських рішень та планування в сфері освіти. Уточнено структуру демократичної культури майбутніх менеджерів освіти, що вміщує аксіологічний, гносеологічний, комунікативно-діяльнісний та рефлексивний компоненти.
Keywords: Стаття висвітлює питання професійної підготовки майбутніх менеджерів освіти, зокрема конкретизацію змісту та структури їхньої демократичної культури. У статті проаналізовано дефініції, що є близькими до досліджуваного феномену: інноваційна культура, управлінська культура, управлінська педагогічна культура. Теоретичною базою дослідження стали вітчизняні та іноземні літературні джерела, ураховано такoж положення рамкового документа щодо визначення компетентностей для культури демократії. На основі проведеного аналізу надано авторське визначення демократичної культури майбутнього менеджера освіти, що враховує специфіку професійної діяльності майбутніх фахівців і потрактовується як комплекс особистісних якостей майбутнього фахівців (лідерство, відповідальність, ініціативність, толерантність, повага до людей, емпатія), що базуються на демократичній компетентності (знаннях, цінностях, уміннях, ставленнях) під час прийняття управлінських рішень та планування в сфері освіти. Уточнено структуру демократичної культури майбутніх менеджерів освіти, що вміщує аксіологічний, гносеологічний, комунікативно-діяльнісний та рефлексивний компоненти.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

Віта Овдійчук

аспірантка кафедри початкової та дошкільної освіти, приватного закладу вищої освіти «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука» (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3818-1383

Anotation. У статті розкрито методологію розвитку критичного мислення майбутніх учителів інформатики у процесі фахової підготовки у закладах вищої освіти. Визначено ключові підходи, виокремлено компетентнісний, особистісний, діяльнісний, інтегративний, системний та синергетичний підходи, обумовлено їх поєднання та особливості реалізації. З’ясовано, що компетентнісний підхід забезпечує формування загальних та фахових компетентностей, які необхідні майбутньому вчителю інформатики для успішної самореалізації. Особистісний підхід забезпечує усвідомлення себе як особистості, слугує становленню педагога, який володіє індивідуальним стилем професійної діяльності. Завдяки упровадженню інтегративного підходу майбутній учитель зможе успішно інтегрувати різні технології, дисципліни, форми та методи у процес викладання інформатики, сфокусувати увагу учнів на надпредметних темах, які допоможуть їм сформувати уявлення про суспільство, його розвиток, здатність застосовувати отримані знання в життєтворчих ситуаціях. Упровадження системного підходу сприятиме розвитку і удосконаленню системного мислення, яке тісно пов’язане з критичним. Принципи синергетики забезпечать професійне становлення і адаптацію майбутнього вчителя через різні навчальні дисципліни з урахуванням їхніх міждисциплінарних зв’язків.
Keywords: У статті розкрито методологію розвитку критичного мислення майбутніх учителів інформатики у процесі фахової підготовки у закладах вищої освіти. Визначено ключові підходи, виокремлено компетентнісний, особистісний, діяльнісний, інтегративний, системний та синергетичний підходи, обумовлено їх поєднання та особливості реалізації. З’ясовано, що компетентнісний підхід забезпечує формування загальних та фахових компетентностей, які необхідні майбутньому вчителю інформатики для успішної самореалізації. Особистісний підхід забезпечує усвідомлення себе як особистості, слугує становленню педагога, який володіє індивідуальним стилем професійної діяльності. Завдяки упровадженню інтегративного підходу майбутній учитель зможе успішно інтегрувати різні технології, дисципліни, форми та методи у процес викладання інформатики, сфокусувати увагу учнів на надпредметних темах, які допоможуть їм сформувати уявлення про суспільство, його розвиток, здатність застосовувати отримані знання в життєтворчих ситуаціях. Упровадження системного підходу сприятиме розвитку і удосконаленню системного мислення, яке тісно пов’язане з критичним. Принципи синергетики забезпечать професійне становлення і адаптацію майбутнього вчителя через різні навчальні дисципліни з урахуванням їхніх міждисциплінарних зв’язків.

СТРАТЕГІЯ ОПАНУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ДОСЛІДНИЦЬКО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ ЕКОСИСТЕМИ GO-LAB

Олександра Ордановська, Катерина Ромащенко

Олександра Ордановська, доктор педагогічних наук, доцент, доцент кафедри інноваційних технологій та методики викладання природничих дисциплін Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (Одеса, Україна)
Катерина Ромащенко, аспірантка кафедри педагогіки Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4868-0087, ORCID ID: 0000-0002-4539-1661

Anotation. Впровадження інноваційних освітніх технологій, кращих світових практик навчання природничо-математичних дисциплін в першу чергу залежить від готовності вчителів до реалізації цього у власній практичній діяльності, тобто від умотивованості до здійснення інноваційної діяльності, обізнаності в сучасних успішних та ефективних методиках, високому рівні сформованості інформаційно-цифрової компетентності. Нашою метою було розробити стратегію, яка б дозволила зробити доступною для вчителів технологію дослідницько-орієнтованого навчання з використанням екосистеми Go-Lab. Стратегія передбачає проходження певних етапів з опанування вищезазначеної технології, а саме: Планування, Проектування, Реалізація, Корекція, з визначеними локальними завданнями і маркерами, за якими визначається успішність проходження кожного етапу. Результати науково-дослідної роботи, яка проводилась під час тренінгів курсів підвищення кваліфікації при Центрі професійного розвитку керівників та фахівців соціономічної сфери Університету Ушинського, довели успішність та ефективність розробленого підходу.
Keywords: Впровадження інноваційних освітніх технологій, кращих світових практик навчання природничо-математичних дисциплін в першу чергу залежить від готовності вчителів до реалізації цього у власній практичній діяльності, тобто від умотивованості до здійснення інноваційної діяльності, обізнаності в сучасних успішних та ефективних методиках, високому рівні сформованості інформаційно-цифрової компетентності. Нашою метою було розробити стратегію, яка б дозволила зробити доступною для вчителів технологію дослідницько-орієнтованого навчання з використанням екосистеми Go-Lab. Стратегія передбачає проходження певних етапів з опанування вищезазначеної технології, а саме: Планування, Проектування, Реалізація, Корекція, з визначеними локальними завданнями і маркерами, за якими визначається успішність проходження кожного етапу. Результати науково-дослідної роботи, яка проводилась під час тренінгів курсів підвищення кваліфікації при Центрі професійного розвитку керівників та фахівців соціономічної сфери Університету Ушинського, довели успішність та ефективність розробленого підходу.

ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ МЕТОДІВ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ У КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Роксоляна Призванська, Мар’яна Породько

Роксоляна Призванська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри спеціальної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)
Мар’яна Породько, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри спеціальної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7635-1227, ORCID ID: 0000-0002-6306-826X

Anotation. Стаття піднімає проблему підтримки та допомоги дітям дошкільного віку у подоланні порушень мовлення, оскільки такі порушення впливають на формування інших психічних процесів, а також використання натрадиційних методів логопедичної роботи для ефективності корекції та активного включення дітей у роботу над подоланням недоліків звуковимови. Проведено опитування логопедів з метою вивчення особливостей їхньої роботи та поінформованості щодо розширення спектра традиційних методів роботи. Сформульовано висновок про те, що опитані фахівці загалом не можуть чітко окреслити потребу та ефективність у використанні нових нетрадиційних методів для подолання певних мовленнєвих порушень. Надано рекомендацію стосовно необхідності проведення додаткових навчань для логопедів з метою ознайомлення їх з новими нетрадиційними способами роботи, під час яких надавати конкретні методики логопедичної роботи та формувати вміння використання їх у певних корекційних цілях.
Keywords: Стаття піднімає проблему підтримки та допомоги дітям дошкільного віку у подоланні порушень мовлення, оскільки такі порушення впливають на формування інших психічних процесів, а також використання натрадиційних методів логопедичної роботи для ефективності корекції та активного включення дітей у роботу над подоланням недоліків звуковимови. Проведено опитування логопедів з метою вивчення особливостей їхньої роботи та поінформованості щодо розширення спектра традиційних методів роботи. Сформульовано висновок про те, що опитані фахівці загалом не можуть чітко окреслити потребу та ефективність у використанні нових нетрадиційних методів для подолання певних мовленнєвих порушень. Надано рекомендацію стосовно необхідності проведення додаткових навчань для логопедів з метою ознайомлення їх з новими нетрадиційними способами роботи, під час яких надавати конкретні методики логопедичної роботи та формувати вміння використання їх у певних корекційних цілях.

ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ФАКУЛЬТЕТУ ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Світлана Сімакова

аспірантка кафедри початкової і професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8173-3625

Anotation. Статтю присвячено визначенню провідних аспектів формування освітнього середовища як сутнісної складової функціонування факультету закладу вищої освіти. За допомогою довідникової літератури схарактеризовано сутність понять «факультет», «середовище», «освітнє середовище». Встановлено мету, основні завдання діяльності факультету, окреслено роль, місце, функції, означено властивості освітнього середовища факультету. Здійснено аналіз наукових праць дослідників, присвячених впровадженню досвіду організації освітнього середовища, а також забезпечення його функціонування на прикладі різних факультетів закладів вищої освіти, характеристиці основних типів освітнього середовища факультету, визначення їх специфічних особливостей. На основі здійсненого аналізу основних нормативних документів, які регламентують діяльність факультету та узагальнення наукових поглядів учених на досліджуваний феномен виокремлено основні структурні компоненти освітнього середовища факультету.
Keywords: Статтю присвячено визначенню провідних аспектів формування освітнього середовища як сутнісної складової функціонування факультету закладу вищої освіти. За допомогою довідникової літератури схарактеризовано сутність понять «факультет», «середовище», «освітнє середовище». Встановлено мету, основні завдання діяльності факультету, окреслено роль, місце, функції, означено властивості освітнього середовища факультету. Здійснено аналіз наукових праць дослідників, присвячених впровадженню досвіду організації освітнього середовища, а також забезпечення його функціонування на прикладі різних факультетів закладів вищої освіти, характеристиці основних типів освітнього середовища факультету, визначення їх специфічних особливостей. На основі здійсненого аналізу основних нормативних документів, які регламентують діяльність факультету та узагальнення наукових поглядів учених на досліджуваний феномен виокремлено основні структурні компоненти освітнього середовища факультету.

МЕДІАОСВІТА ТА РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-МОВНИКІВ

Ольга Тітова, Тетяна Радіонова

Ольга Тітова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» (Бахмут, Україна)
Тетяна Радіонова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української філології Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» (Бахмут, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7051-4822, ORCID ID: 0000-0002-6685-0257

Anotation. Статтю присвячено проблемі оптимізації медіаосвітньої підготовки вчителів української мови. Зосереджено увагу на засобах імплементації головних принципів критичного мислення в освітній процес. Репрезентовано досвід викладання дисципліни вільного вибору «Медіаосвіта та критичне мислення на уроках української мови», зорієнтованої на здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за предметною спеціальністю 014.01 Середня освіта (Українська мова і література). Підкреслено, що в умовах інформаційної війни, дуже важливо озброїти майбутніх учителів-словесників прийомами та засобами технології розвитку критичного мислення школярів. Наведено зразки практичних завдань та вправ, що сприятимуть підвищенню медійної, цифрової, мовностилістичної та методичної грамотності студентів, а також можуть бути інтегровані в шкільний курс української мови закладів загальної середньої освіти.
Keywords: Статтю присвячено проблемі оптимізації медіаосвітньої підготовки вчителів української мови. Зосереджено увагу на засобах імплементації головних принципів критичного мислення в освітній процес. Репрезентовано досвід викладання дисципліни вільного вибору «Медіаосвіта та критичне мислення на уроках української мови», зорієнтованої на здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за предметною спеціальністю 014.01 Середня освіта (Українська мова і література). Підкреслено, що в умовах інформаційної війни, дуже важливо озброїти майбутніх учителів-словесників прийомами та засобами технології розвитку критичного мислення школярів. Наведено зразки практичних завдань та вправ, що сприятимуть підвищенню медійної, цифрової, мовностилістичної та методичної грамотності студентів, а також можуть бути інтегровані в шкільний курс української мови закладів загальної середньої освіти.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОГНОСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Катерина Халецька

аспірантка кафедри педагогіки Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4691-6316

Anotation. У статті аналізується специфіка формування прогностичної компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей. Розглянуто сучасні дослідження, присвячені цій проблемі. Визначе- но педагогічні умови формування прогностичної компетентності та основі чинники прогностичної діяльності. Дослідження проводилось на основі аналізу науково-теоретичних джерел та методичної літератури, присвяче- ної прогностичної компетентності майбутніх учителів. У наслідок проведеного дослідження було визначено та обґрунтовано основні педагогічні умови, які є невід’ємною складовою ефективного педагогічного процесу та сприяють формуванню сталого інтересу до прогностичної діяльності, актуалізації професійного становлення, а також переконання про значення для конкурентоспроможності майбутніх фахівців. Практика освітньої діяльно- сті та її сучасні запити наголошують на необхідності розробки цілісної програми, яка зможе підвищити прогнос- тичні вміння майбутніх учителів та їх результативність роботи. Стає актуальним вивчення специфіки формування прогностичної компетентності. Ця проблема розглядається у дослідженнях деяких науковців, але не висвітлена з точки зори педагогічного середовища.
Keywords: У статті аналізується специфіка формування прогностичної компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей. Розглянуто сучасні дослідження, присвячені цій проблемі. Визначе- но педагогічні умови формування прогностичної компетентності та основі чинники прогностичної діяльності. Дослідження проводилось на основі аналізу науково-теоретичних джерел та методичної літератури, присвяче- ної прогностичної компетентності майбутніх учителів. У наслідок проведеного дослідження було визначено та обґрунтовано основні педагогічні умови, які є невід’ємною складовою ефективного педагогічного процесу та сприяють формуванню сталого інтересу до прогностичної діяльності, актуалізації професійного становлення, а також переконання про значення для конкурентоспроможності майбутніх фахівців. Практика освітньої діяльно- сті та її сучасні запити наголошують на необхідності розробки цілісної програми, яка зможе підвищити прогнос- тичні вміння майбутніх учителів та їх результативність роботи. Стає актуальним вивчення специфіки формування прогностичної компетентності. Ця проблема розглядається у дослідженнях деяких науковців, але не висвітлена з точки зори педагогічного середовища.

ВНУТРІШНЯ ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ТРАЄКТОРІЙ СТУДЕНТІВ

Каріне Хачатурян, Антон Ярута

Каріне Хачатурян, доктор філософії, викладач Харківського автотранспортного фахового коледжу (Харків, Україна)
Антон Ярута, кандидат технічних наук Харківського автотранспортного фахового коледжу (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4131-1836, ORCID ID: 0000-0002-2538-4560

Anotation. На сьогодні освіта в усьому світі забезпечує не тільки пізнання світу, але і розглядається як найважливіший фактор становлення і розвитку особистості в її індивідуальності, неповторній своєрідності. Це становлення має забезпечуватися таким освітнім процесом, основна функція якого – організація єдиного простору пізнання та індивідуального розвитку. Аналіз процесу навчання показав, що студентам не надається можливість вибору мети у темі, занятті, рівні оволодіння змістом матеріалу, свого стилю навчання, методів, форм і засобів оцінки результатів навчання. Індивідуальні особливості студентів враховуються, найчастіше, при проведенні письмових контрольних робіт, а не на всіх етапах навчально-пізнавальної діяльності. Таким чином, не забезпечується індивідуальний розвиток студента, що дозволяє йому на кожному етапі створювати індивідуальну продукцію, спираючись на свої індивідуальні якості та здібності. Тому на сучасному етапі розвитку вищої освіти проблема розробки методики навчання, що дозволяє здобувачам вищої освіти побудувати та реалізувати власний шлях особистісного розвитку, тобто створити власну індивідуальну освітню траєторію є актуальним.
Keywords: На сьогодні освіта в усьому світі забезпечує не тільки пізнання світу, але і розглядається як найважливіший фактор становлення і розвитку особистості в її індивідуальності, неповторній своєрідності. Це становлення має забезпечуватися таким освітнім процесом, основна функція якого – організація єдиного простору пізнання та індивідуального розвитку. Аналіз процесу навчання показав, що студентам не надається можливість вибору мети у темі, занятті, рівні оволодіння змістом матеріалу, свого стилю навчання, методів, форм і засобів оцінки результатів навчання. Індивідуальні особливості студентів враховуються, найчастіше, при проведенні письмових контрольних робіт, а не на всіх етапах навчально-пізнавальної діяльності. Таким чином, не забезпечується індивідуальний розвиток студента, що дозволяє йому на кожному етапі створювати індивідуальну продукцію, спираючись на свої індивідуальні якості та здібності. Тому на сучасному етапі розвитку вищої освіти проблема розробки методики навчання, що дозволяє здобувачам вищої освіти побудувати та реалізувати власний шлях особистісного розвитку, тобто створити власну індивідуальну освітню траєторію є актуальним.

УПРОВАДЖЕННЯ ТЕОРІЇ КОГНІТИВНОЇ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ У ЗВО ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА США: КЛЮЧОВІ ДОСЯГНЕННЯ

Ірина Чуричканич

доктор філософії, старший викладач кафедри практики англійської мови Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (Суми, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0403-2400

Anotation. У статті проаналізовано основні досягнення в упровадженні теорії когнітивної візуалізації в закладах вищої освіти Великої Британії та США. У статті проаналізовано найбільш яскраві та значущі приклади практичного використання інфографічних конструкцій у закладах вищої освіти. Представлено покроковий план побудови інфографічних діаграм з точки зору різних викладачів, які працюють у ЗВО Великої Британії та США. У дослідженні продемонстровано найбільш суттєві результати впровадження інфографіки. Зроблено висновок, що поступово інфографіка може перевести студентів на вищий рівень оцінки та творчості. Коли дослідження проводиться студентом самостійно, рівень засвоєння роботи вищий і це спонукає студента ділитися своїм досвідом з іншими, а інфографіка може допомогти йому в цьому.
Keywords: У статті проаналізовано основні досягнення в упровадженні теорії когнітивної візуалізації в закладах вищої освіти Великої Британії та США. У статті проаналізовано найбільш яскраві та значущі приклади практичного використання інфографічних конструкцій у закладах вищої освіти. Представлено покроковий план побудови інфографічних діаграм з точки зору різних викладачів, які працюють у ЗВО Великої Британії та США. У дослідженні продемонстровано найбільш суттєві результати впровадження інфографіки. Зроблено висновок, що поступово інфографіка може перевести студентів на вищий рівень оцінки та творчості. Коли дослідження проводиться студентом самостійно, рівень засвоєння роботи вищий і це спонукає студента ділитися своїм досвідом з іншими, а інфографіка може допомогти йому в цьому.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЙ У КОНТЕКСТІ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ

Олена Шаманська

кандидат економічних наук, доцент кафедри педагогіки, професійної освіти та управління освітніми закладами, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2677-8983

Anotation. У статті досліджено та проаналізовано застосування інноваційних технологій в освіті дорослих в сучасних умовах суспільного розвитку України. Визначено значення та теоретичну сутність поняття «освіти дорослих», основні її компоненти та їх особливості. Окреслено важливість застосування основних інноваційних технологій в освіті дорослих. Аналіз практики освітньої діяльності показав, що саме інноваційні форми навчання стимулюють до отримання нових знань і розкриватимуть та розвиватимуть інтелектуальний потенціал дорослої особистості. Одним із досить ефективних інструментів застосування ефективних інноваційних технологій у навчанні дорослих є використання «Кейс-методу». Однак домінантою цього методу є аналіз, тобто проблемно-ситуаційний аналіз, розігрування, дискусія відповідної ситуації.
Keywords: У статті досліджено та проаналізовано застосування інноваційних технологій в освіті дорослих в сучасних умовах суспільного розвитку України. Визначено значення та теоретичну сутність поняття «освіти дорослих», основні її компоненти та їх особливості. Окреслено важливість застосування основних інноваційних технологій в освіті дорослих. Аналіз практики освітньої діяльності показав, що саме інноваційні форми навчання стимулюють до отримання нових знань і розкриватимуть та розвиватимуть інтелектуальний потенціал дорослої особистості. Одним із досить ефективних інструментів застосування ефективних інноваційних технологій у навчанні дорослих є використання «Кейс-методу». Однак домінантою цього методу є аналіз, тобто проблемно-ситуаційний аналіз, розігрування, дискусія відповідної ситуації.

ДУХОВНО-АРХЕТИПОВІ АСПЕКТИ ХОРОВОЇ ТВОРЧОСТІ М. ЛЕОНТОВИЧА

Ірина Шевчук

здобувач кафедри теоретичної та прикладної культурології, теорії музики та композиції Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9334-8449

Anotation. Метою даної роботи виступає вилучення стильової втіленості хорів М. Леонтовича на літературні тексти й авторський тематизм як ті, що представляють торкання сакральної тематики в межах позацерковних форм вираження. Провідним методом дослідження є інтонаційний підхід компаративно-стильового і герменевтично-описового типів. Вперше у вказаному ракурсі аналізуються твори М. Леонтовича за літературними джерелами. Висновки. Сакральні впливи визначаються у хорах на вірші В. Сосюри («Льодолом», «Літні тони») співвіднесеністю їх образного складу з тематикою чернечої поезії давньохристиянського призначення, що підкреслюється церковними символами тематизму. Хори ж за віршами К. Білиловського («Моя пісня») і М. Вороного («Легенда») торкаються біблійних установлень через аналогію до «Пісні пісень» першого і до Богоричного Всепрощення другого, з фактурно-тембральними уподібненнями до літургійного респонсорію.
Keywords: Метою даної роботи виступає вилучення стильової втіленості хорів М. Леонтовича на літературні тексти й авторський тематизм як ті, що представляють торкання сакральної тематики в межах позацерковних форм вираження. Провідним методом дослідження є інтонаційний підхід компаративно-стильового і герменевтично-описового типів. Вперше у вказаному ракурсі аналізуються твори М. Леонтовича за літературними джерелами. Висновки. Сакральні впливи визначаються у хорах на вірші В. Сосюри («Льодолом», «Літні тони») співвіднесеністю їх образного складу з тематикою чернечої поезії давньохристиянського призначення, що підкреслюється церковними символами тематизму. Хори ж за віршами К. Білиловського («Моя пісня») і М. Вороного («Легенда») торкаються біблійних установлень через аналогію до «Пісні пісень» першого і до Богоричного Всепрощення другого, з фактурно-тембральними уподібненнями до літургійного респонсорію.

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА ЕЛЕОНОРИ ВИНОГРАДОВОЇ

Світлана Щербій

аспірант Навчально-наукового інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7859-1918

Anotation. У статті розглядається питання виконавської діяльності заслуженого діяча культури України хорового диригента, професора Елеонори Виноградової, зокрема акцентовано увагу на результати досліджень науковців та на інші матеріали архівних джерел. Визначено стилістичні ознаки творчої діяльності та методичні принципи професійної майстерності. З’ясовано ефективність роботи просвітницької спрямованості в дитячому хоровому осередку «Тоніка», у яких успадковувався художній досвід хормейстерів. Доведено, що її відданість своєму покликанню хормейстера мала вагомий вплив на розвиток дитячої хорової культури, здобутки якої засвідчили загальнонаціональне та міжнародне визнання. Наголошено, що дослідження хорового мистецтва є одним із важливих способів засвоєння культури українського народу.
Keywords: У статті розглядається питання виконавської діяльності заслуженого діяча культури України хорового диригента, професора Елеонори Виноградової, зокрема акцентовано увагу на результати досліджень науковців та на інші матеріали архівних джерел. Визначено стилістичні ознаки творчої діяльності та методичні принципи професійної майстерності. З’ясовано ефективність роботи просвітницької спрямованості в дитячому хоровому осередку «Тоніка», у яких успадковувався художній досвід хормейстерів. Доведено, що її відданість своєму покликанню хормейстера мала вагомий вплив на розвиток дитячої хорової культури, здобутки якої засвідчили загальнонаціональне та міжнародне визнання. Наголошено, що дослідження хорового мистецтва є одним із важливих способів засвоєння культури українського народу.

ДИСКУСІЇ КАНАДСЬКИХ ПОЛІТИКІВ ЩОДО ВІЙСЬКОВОЇ СПІВПРАЦІ ДОМІНІОНУ ТА МЕТРОПОЛІЇ (КІНЕЦЬ XIX – ПОЧАТОК XX СТ.)

Михайло Запотоцький

аспірант історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4448-4273

Anotation. Стаття присвячена аналізу дискусій представників канадських політичних еліт і британського політичного керівництва щодо бачення ними проблеми співпраці Великої Британії та Канади в оборонній галузі наприкінці XIX – на початку XX ст. Автор звертає увагу на проблеми формування системи імперської колективної безпеки та спроби залучення до неї Канади. Проаналізовано основні етапи домовленостей між Метрополією та домініоном, охарактеризовано сутність протиріч між сторонами, сконцентровано увагу на колоніальних (імперських) конференціях та воєнних конфліктах, що стали можливістю для практичної реалізації даної проблеми. Окрему увагу приділено проблемам військової співпраці Великої Британії та Канади в часи другої англо-бурської війни (1899–1902). Також виділено еволюцію канадського бачення ключових питань імперської оборони від пасивності та індиферентності до зацікавленості питанням колективної імперської безпеки, що супроводжувалось антагонізмом канадських політичних еліт.
Keywords: Стаття присвячена аналізу дискусій представників канадських політичних еліт і британського політичного керівництва щодо бачення ними проблеми співпраці Великої Британії та Канади в оборонній галузі наприкінці XIX – на початку XX ст. Автор звертає увагу на проблеми формування системи імперської колективної безпеки та спроби залучення до неї Канади. Проаналізовано основні етапи домовленостей між Метрополією та домініоном, охарактеризовано сутність протиріч між сторонами, сконцентровано увагу на колоніальних (імперських) конференціях та воєнних конфліктах, що стали можливістю для практичної реалізації даної проблеми. Окрему увагу приділено проблемам військової співпраці Великої Британії та Канади в часи другої англо-бурської війни (1899–1902). Також виділено еволюцію канадського бачення ключових питань імперської оборони від пасивності та індиферентності до зацікавленості питанням колективної імперської безпеки, що супроводжувалось антагонізмом канадських політичних еліт.

ОСОБЛИВОСТІ ЧАСОПРОСТОРОВИХ ВІДНОШЕНЬ У РОМАНІ МИРОСЛАВА ДОЧИНЦЯ «ЛИС»

Валентина Криворучко

аспірантка кафедри української літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (Полтава, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2580-0306

Anotation. Стаття являє собою спробу аналітичного розгляду роману Мирослава Дочинця «Лис» на предмет з’ясування особливостей його хронотопу. Оскільки цей твір ще не був розглянутий у подібному контексті, то виявлення часопросторових відношень у ньому становить певну новизну в питанні дослідження хронотопічних координат у творах сучасної української літератури. На основі методики цілісного підходу до аналізу художнього тексту, щоправда, із посиленою увагою саме до його структурно-змістового наповнення, встановлено, що жанрову специфіку роману визначає авантюрно-побутовий хронотоп. У результаті дослідження виявлено також низку бінарних опозицій, традиційно властивих міфопоетичній моделі організації часопросторових координат тексту. Підтверджено й загалом характерний для художніх творів М. Дочинця хронотоп дороги як життєвого шляху та притаманний його стилю спосіб нарації через своєрідні напучування.
Keywords: Стаття являє собою спробу аналітичного розгляду роману Мирослава Дочинця «Лис» на предмет з’ясування особливостей його хронотопу. Оскільки цей твір ще не був розглянутий у подібному контексті, то виявлення часопросторових відношень у ньому становить певну новизну в питанні дослідження хронотопічних координат у творах сучасної української літератури. На основі методики цілісного підходу до аналізу художнього тексту, щоправда, із посиленою увагою саме до його структурно-змістового наповнення, встановлено, що жанрову специфіку роману визначає авантюрно-побутовий хронотоп. У результаті дослідження виявлено також низку бінарних опозицій, традиційно властивих міфопоетичній моделі організації часопросторових координат тексту. Підтверджено й загалом характерний для художніх творів М. Дочинця хронотоп дороги як життєвого шляху та притаманний його стилю спосіб нарації через своєрідні напучування.

ЛІНГВОПОЕТИЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ГРАФІЧНОГО РОМАНУ ВІЛЛА АЙСНЕРА «ЖИТТЄВА СИЛА»

Анна Матіїшин

аспірантка кафедри англійської філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2601-1758

Anotation. У статті розглядається питання лінгвопоетики та застосування лінгвопоетичного аналізу в графічному романі відомого американського коміксиста Вілла Айснера «Життєва сила». Висвітлено сутність та структуру лінгвопоетичних аспектів графічного тексту. Проаналізовано взаємозв’язок вербального та невербального компонентів у художньому творі та з’ясовано їх функції у забезпеченні естетичного впливу на читача. Наведено конкретні приклади фрагментів лінгвопоетичного аналізу художнього твору. Усі текстові уривки супроводжуються ілюстративним матеріалом. Виявлено, що задля більшої експресії та емоційності автор капіталізує текст, а подекуди, збільшує гарнітуру шрифтів для акцентуалізації. Невербальний канал комунікації у графічному романі відіграє надзвичайно важливу роль у сприйнятті та розумінні мультимодального тексту. Лінгвопоетичне наповнення в зазначеному романі відбувається саме завдяки поєднанню вербальних та візуальних елементів. У статті також розглянуто питання психонаративу, та розкрито його прояв у графічному романі «Життєва сила» на прикладі головного героя. Автор висвітлює проблеми та переживання протагоніста, тим самим демонструючи реальне життя людей під час Великої Депресії, яка мала місце у 1929-1933 роках у США.
Keywords: У статті розглядається питання лінгвопоетики та застосування лінгвопоетичного аналізу в графічному романі відомого американського коміксиста Вілла Айснера «Життєва сила». Висвітлено сутність та структуру лінгвопоетичних аспектів графічного тексту. Проаналізовано взаємозв’язок вербального та невербального компонентів у художньому творі та з’ясовано їх функції у забезпеченні естетичного впливу на читача. Наведено конкретні приклади фрагментів лінгвопоетичного аналізу художнього твору. Усі текстові уривки супроводжуються ілюстративним матеріалом. Виявлено, що задля більшої експресії та емоційності автор капіталізує текст, а подекуди, збільшує гарнітуру шрифтів для акцентуалізації. Невербальний канал комунікації у графічному романі відіграє надзвичайно важливу роль у сприйнятті та розумінні мультимодального тексту. Лінгвопоетичне наповнення в зазначеному романі відбувається саме завдяки поєднанню вербальних та візуальних елементів. У статті також розглянуто питання психонаративу, та розкрито його прояв у графічному романі «Життєва сила» на прикладі головного героя. Автор висвітлює проблеми та переживання протагоніста, тим самим демонструючи реальне життя людей під час Великої Депресії, яка мала місце у 1929-1933 роках у США.

КОМУНІКАЦІЯ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: РЕЛІГІЙНИЙ АСПЕКТ

Валентина Петрович, Ірина Чарікова

Валентина Петрович, кандидат історичних наук, доцент кафедри музеєзнавства, памʼяткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)
Ірина Чарікова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри англійської філології Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0407-0471, ORCID ID: 0000-0002-50580-5216

Anotation. У статті зроблено спробу дати визначення поняття «інформаційне суспільство». Виокремлено характерні риси інформаційного суспільства. Доведено, що воно, спираючись на глобальне поширення інформаційно-комунікаційних технологій, фундаментальні процеси масового генерування, оброблення, передачі і використання інформації, є якісно новою історичною стадією цивілізаційного розвитку. Встановлено, що інформаційне середовище сприяє суттєвому нарощуванню впливу інформації і знань на всі сфери людської діяльності. Надано обґрунтування парадигми комунікації в інформаційному суспільстві та її феномену у сфері релігії. На основі опрацювання низки наукової літератури досліджено особливості функціонування релігійної комунікації в інформаційному суспільстві та проаналізовано її види. Обґрунтовано, що така комунікація має свої особливості, передбачає певну підготовку та специфічні форми реалізації, актуалізує діалогічність релігії.
Keywords: У статті зроблено спробу дати визначення поняття «інформаційне суспільство». Виокремлено характерні риси інформаційного суспільства. Доведено, що воно, спираючись на глобальне поширення інформаційно-комунікаційних технологій, фундаментальні процеси масового генерування, оброблення, передачі і використання інформації, є якісно новою історичною стадією цивілізаційного розвитку. Встановлено, що інформаційне середовище сприяє суттєвому нарощуванню впливу інформації і знань на всі сфери людської діяльності. Надано обґрунтування парадигми комунікації в інформаційному суспільстві та її феномену у сфері релігії. На основі опрацювання низки наукової літератури досліджено особливості функціонування релігійної комунікації в інформаційному суспільстві та проаналізовано її види. Обґрунтовано, що така комунікація має свої особливості, передбачає певну підготовку та специфічні форми реалізації, актуалізує діалогічність релігії.

АНТРОПОНІМНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОЇ КАЗКИ

Руслан Сердега

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7064-4547

Anotation. У розвідці проаналізовано антропонімний простір української народної соціально-побутової казки, під яким розуміємо усі власні імена людей, використані народом у фольклорних творах зазначеного жанрового різновиду. Матеріалом дослідження слугували чоловічі та жіночі особові імена, прізвища та прізвиська, імена по батькові, які були вилучені способом суцільного добору зі збірки 1987 року серії «Бібліотека української усної народної творчості» під назвою «Соціально-побутова казка». У текстах соціально-побутових казок частіше використовуються загальні назви (найменування представників різних соціальних прошарків та людей за родом занять і виконуваними діями). Однак власні назви людей теж наявні. З’ясовано основний набір антропонімів української народної соціально-побутової казки. Це переважно особові чоловічі та жіночі імена, прізвища та прізвиська людей. Здійснено також етимологічний аналіз цих назв.
Keywords: У розвідці проаналізовано антропонімний простір української народної соціально-побутової казки, під яким розуміємо усі власні імена людей, використані народом у фольклорних творах зазначеного жанрового різновиду. Матеріалом дослідження слугували чоловічі та жіночі особові імена, прізвища та прізвиська, імена по батькові, які були вилучені способом суцільного добору зі збірки 1987 року серії «Бібліотека української усної народної творчості» під назвою «Соціально-побутова казка». У текстах соціально-побутових казок частіше використовуються загальні назви (найменування представників різних соціальних прошарків та людей за родом занять і виконуваними діями). Однак власні назви людей теж наявні. З’ясовано основний набір антропонімів української народної соціально-побутової казки. Це переважно особові чоловічі та жіночі імена, прізвища та прізвиська людей. Здійснено також етимологічний аналіз цих назв.

МІФОСЕМАНТИКА ЛУНАРНИХ ОБРАЗІВ У ПРОЗІ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА

Тетяна Цепкало

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2690-3390

Anotation. У статті досліджується міфологічна семантика архетипного образу місяця в прозових творах українського письменника Михайла Стельмаха. За допомогою методу міфопоетичного аналізу виявляються та трактуються лунарні образи в текстах митця. Встановлюється зв’язок індивідуально-авторського міфомислення з прадавніми слов’янськими віруваннями в інтерпретації образу нічного світила. З’ясовується специфіка фольклорного міфологізму в прозі Михайла Стельмаха. Вивчається трансформація міфологічних символів у художньому тексті та їх взаємодія на підтекстовому рівні. Традиційна символіка лунарних образів розглядається в контексті української та світової міфології, транскультурних світоглядних позицій та стійких духовних констант. Крізь призму міфологічних образів простежується тенденція відображення національної ментальності, розглядаються філософські погляди митця та з’ясовується їх вплив на психологізм художнього твору. Встановлюється роль символу місяця в міфологічній картині світу письменника.
Keywords: У статті досліджується міфологічна семантика архетипного образу місяця в прозових творах українського письменника Михайла Стельмаха. За допомогою методу міфопоетичного аналізу виявляються та трактуються лунарні образи в текстах митця. Встановлюється зв’язок індивідуально-авторського міфомислення з прадавніми слов’янськими віруваннями в інтерпретації образу нічного світила. З’ясовується специфіка фольклорного міфологізму в прозі Михайла Стельмаха. Вивчається трансформація міфологічних символів у художньому тексті та їх взаємодія на підтекстовому рівні. Традиційна символіка лунарних образів розглядається в контексті української та світової міфології, транскультурних світоглядних позицій та стійких духовних констант. Крізь призму міфологічних образів простежується тенденція відображення національної ментальності, розглядаються філософські погляди митця та з’ясовується їх вплив на психологізм художнього твору. Встановлюється роль символу місяця в міфологічній картині світу письменника.

СТАНОВЛЕННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК УМОВИ ВІДПОВІДНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ МЕНЕДЖЕРА

Олена Власенко

кандидат економічних наук, доцент, докторант зі спеціальності 053 «Психологія» Університету Григорія Сковороди в Переяславі (Переяслав, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1011-1965

Anotation. В статті висвітлено суспільну необхідність менеджменту, багатоаспектність цього поняття та основне завдання. Виявлені, які в Україні, з позиції отримання вищої освіти із менеджменту, існують стандартизовані вимоги до цієї спеціальності. Розглянуто комунікаційний процес та його основну ціль. Визначені основні види комунікативної взаємодії та найрозповсюджені помилки комунікаційного процесу при управління організацією. Обгрунтовано важливість професійного мовлення для менеджера. Висвітлені основні групи компетентностей, якими повинен володіти менеджер після отримання відповідної освіти. Проведене аналітичне дослідження Стандартів вищої освіти України зі спеціальності «Менеджмент» другого (магістерського) та першого (бакалаврського) рівнів з метою визначення взаємозв’язку оволодіння означених компетентностей та необхідності опанування професійного мовлення. Виявлений взаємозв’язок професійного мовлення та професійно-мовленнєвої компетентності. Визначені основні передумови ефективного продукування професійного мовлення.
Keywords: В статті висвітлено суспільну необхідність менеджменту, багатоаспектність цього поняття та основне завдання. Виявлені, які в Україні, з позиції отримання вищої освіти із менеджменту, існують стандартизовані вимоги до цієї спеціальності. Розглянуто комунікаційний процес та його основну ціль. Визначені основні види комунікативної взаємодії та найрозповсюджені помилки комунікаційного процесу при управління організацією. Обгрунтовано важливість професійного мовлення для менеджера. Висвітлені основні групи компетентностей, якими повинен володіти менеджер після отримання відповідної освіти. Проведене аналітичне дослідження Стандартів вищої освіти України зі спеціальності «Менеджмент» другого (магістерського) та першого (бакалаврського) рівнів з метою визначення взаємозв’язку оволодіння означених компетентностей та необхідності опанування професійного мовлення. Виявлений взаємозв’язок професійного мовлення та професійно-мовленнєвої компетентності. Визначені основні передумови ефективного продукування професійного мовлення.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЕМОЦІЙНОЇ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ У ЖІНОК РІЗНИХ ПОКОЛІНЬ

Наталія Завязкіна, Марина Тимошенко

Наталія Завязкіна, доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри клінічної психології Київського інституту сучасної психології та психотерапії (Київ, Україна)
Марина Тимошенко, магістр психології Київського інституту сучасної психології та психотерапії (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5565-8959, ORCID ID: 0000-0003-2242-9572

Anotation. Співзалежні відносини ускладнюють нормальне, повноцінне життя людини, позбавляючи її можливості відчувати задоволення у відносиних з іншими людьми та у коханні, реалізовувати свій потенціал та досягати кар'єрних висот. Схильність до співзалежних відносин є фактором ризику розвитку більш важких форм залежності. Хоча явище співзалежності існує давно і є досить поширеним, цілісного уявлення про дану проблему немає. Саме тому обрана нами проблематика дослідження є вкрай актуальною на даний час. В роботі проаналізовані особистісні особливості жінок, схильних до емоційної залежності, психологічні чинники схильних до емоційної співзалежності жінок та їх приналежність до певного покоління чи вікової категорії. Напруга в особистих та соціальних ситуаціях, труднощі у соціальній адаптації, нездатність або ж низька здатність встановлювати та підтримувати соціальні контакти, проблеми із розкриттям себе, мають тенденцію до кореляції з рівнем емоційної співзалежності. В ході проведеного дослідження було побудовано типологічну модель жінок зі схильністю до співзалежної поведінки.
Keywords: Співзалежні відносини ускладнюють нормальне, повноцінне життя людини, позбавляючи її можливості відчувати задоволення у відносиних з іншими людьми та у коханні, реалізовувати свій потенціал та досягати кар'єрних висот. Схильність до співзалежних відносин є фактором ризику розвитку більш важких форм залежності. Хоча явище співзалежності існує давно і є досить поширеним, цілісного уявлення про дану проблему немає. Саме тому обрана нами проблематика дослідження є вкрай актуальною на даний час. В роботі проаналізовані особистісні особливості жінок, схильних до емоційної залежності, психологічні чинники схильних до емоційної співзалежності жінок та їх приналежність до певного покоління чи вікової категорії. Напруга в особистих та соціальних ситуаціях, труднощі у соціальній адаптації, нездатність або ж низька здатність встановлювати та підтримувати соціальні контакти, проблеми із розкриттям себе, мають тенденцію до кореляції з рівнем емоційної співзалежності. В ході проведеного дослідження було побудовано типологічну модель жінок зі схильністю до співзалежної поведінки.

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Людмила Киш

кандидат економічних наук, доцент кафедри комп’ютерних наук та економічної кібернетики Вінницького національного аграрного університету (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3664-3871

Anotation. Системна криза, з якою зараз стикається українське суспільство, вплинула, серед іншого, на питання державного управління. Поряд з тим, що відбувається трансформація індустріального суспільства в постіндустріальне, інформаційна – відбувається активна трансформація концепції державного управління – в службу. Мета дослідження – дослідити як удосконалення інституціонального забезпечення цифрової трансформації сприятиме підвищенню ефективності надання публічних (державних послуг). Впровадження цифрових технологій в державне управління є тенденцією для всіх країн. Досвід показує, що лише системне використання інноваційних інформаційних технологій у процесах прийняття рішень, у тому числі формування комплексних стратегій та програм реформування державного сектору, є передумовою підвищення добробуту суспільства. Цифровізація процесів вносить організаційні зміни в роботу уряду, функціонування уряду, підвищує прозорість і підзвітність. В основі таких змін лежить цифрова трансформація, суть якої полягає в реструктуризації та трансформації каналів комунікації – цифрової взаємодії.
Keywords: Системна криза, з якою зараз стикається українське суспільство, вплинула, серед іншого, на питання державного управління. Поряд з тим, що відбувається трансформація індустріального суспільства в постіндустріальне, інформаційна – відбувається активна трансформація концепції державного управління – в службу. Мета дослідження – дослідити як удосконалення інституціонального забезпечення цифрової трансформації сприятиме підвищенню ефективності надання публічних (державних послуг). Впровадження цифрових технологій в державне управління є тенденцією для всіх країн. Досвід показує, що лише системне використання інноваційних інформаційних технологій у процесах прийняття рішень, у тому числі формування комплексних стратегій та програм реформування державного сектору, є передумовою підвищення добробуту суспільства. Цифровізація процесів вносить організаційні зміни в роботу уряду, функціонування уряду, підвищує прозорість і підзвітність. В основі таких змін лежить цифрова трансформація, суть якої полягає в реструктуризації та трансформації каналів комунікації – цифрової взаємодії.

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ: СУТНІСТЬ, АНАЛІЗ, РОЗВИТОК

Олександр Кірдан

доктор педагогічних наук, кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри економіки та соціально-поведінкових наук Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Умань, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2667-6589

Anotation. У статті запропоновано наукове осмислення сутності та розвитку людського капіталу як комплексного, багатогранного та динамічного феномену і драйверу інноваційної економіки. На основі теоретичного аналізу інтерпретаційних робіт із використанням загальнонаукових методів аналізу, синтезу, узагальнення й наукової класифікації окреслено термінологічне поле категорії «людський капітал», яке охоплює такі терміноодиниці: «людський потенціал», «людські ресурси», «інтелектуальний капітал», «соціальний капітал». Схарактеризовано основні підходи українських науковців до визначення категорії людського капіталу. Проаналізовано ґенезу людського капіталу як цілісної наукової концепції. Акцентовано, що формування людського капіталу має соціальнозумовлений характер і узалежнене від управлінських аспектів, інституційної організації та пріоритетності внеску вищої освіти у розвиток людського капіталу, взаємозумовленості та взаємозв’язку організаційних аспектів і їх практичної реалізації. Акцентовано на важливості формування людського капіталу у формальній та неформальній освіті. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у міждисциплінарному дослідженні людського капіталу на основі системного, акмеологічного та синергетичного наукових підходів.
Keywords: У статті запропоновано наукове осмислення сутності та розвитку людського капіталу як комплексного, багатогранного та динамічного феномену і драйверу інноваційної економіки. На основі теоретичного аналізу інтерпретаційних робіт із використанням загальнонаукових методів аналізу, синтезу, узагальнення й наукової класифікації окреслено термінологічне поле категорії «людський капітал», яке охоплює такі терміноодиниці: «людський потенціал», «людські ресурси», «інтелектуальний капітал», «соціальний капітал». Схарактеризовано основні підходи українських науковців до визначення категорії людського капіталу. Проаналізовано ґенезу людського капіталу як цілісної наукової концепції. Акцентовано, що формування людського капіталу має соціальнозумовлений характер і узалежнене від управлінських аспектів, інституційної організації та пріоритетності внеску вищої освіти у розвиток людського капіталу, взаємозумовленості та взаємозв’язку організаційних аспектів і їх практичної реалізації. Акцентовано на важливості формування людського капіталу у формальній та неформальній освіті. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у міждисциплінарному дослідженні людського капіталу на основі системного, акмеологічного та синергетичного наукових підходів.

ВИМІРЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ОНЛАЙН-КОМУНІКАЦІЇ ДЛЯ ПОБУДОВИ ПЕРСОНАЛЬНОГО БРЕНДУ HR ДИРЕКТОРА КОМПАНІЇ

Вікторія Стратюк

аспірантка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4286-7983

Anotation. В статті з’ясовуються можливості комплексного вимірювання ефективності використання інструментів онлайн-комунікації для побудови персонального бренду HR директора компанії. Автором окреслюється сутність такої ефективності та ідентифікуються основні показники ефективності використання вказаних інструментів комунікації. До першої групи цих показників віднесено усі данні, що характеризують рівень задоволення потреб HR директора компанії (показники відповідності результатів побудови персонального бренду плановим показникам: формування і посилення бажаного іміджу HR директора компанії у цифровому середовищі; рівня узгодження використання інструментів онлайн-комунікації із місією персонального бренду; частоти, обсягу, типу, виду та змісту контенту, який продукує HR директор компанії тощо). Другу групу таких показників складають данні, що характеризують рівень задоволення потреб цільової аудиторії персонального бренду HR директора компанії. У висновках статті узагальнюються результати дослідження.
Keywords: В статті з’ясовуються можливості комплексного вимірювання ефективності використання інструментів онлайн-комунікації для побудови персонального бренду HR директора компанії. Автором окреслюється сутність такої ефективності та ідентифікуються основні показники ефективності використання вказаних інструментів комунікації. До першої групи цих показників віднесено усі данні, що характеризують рівень задоволення потреб HR директора компанії (показники відповідності результатів побудови персонального бренду плановим показникам: формування і посилення бажаного іміджу HR директора компанії у цифровому середовищі; рівня узгодження використання інструментів онлайн-комунікації із місією персонального бренду; частоти, обсягу, типу, виду та змісту контенту, який продукує HR директор компанії тощо). Другу групу таких показників складають данні, що характеризують рівень задоволення потреб цільової аудиторії персонального бренду HR директора компанії. У висновках статті узагальнюються результати дослідження.

СТАН ТА СТРАТЕГІЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОЛЬОРОВОЇ МЕТАЛУРГІЇ

Олександр Шапуров

доктор економічних наук, доцент, професор кафедри інформаційної економіки, підприємництва та фінансів Інженерного навчально-наукового інституту імені Ю.М. Потебні Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4381-4886

Anotation. В статті сформовано комплементарний ієрархічний підхід з ланцюгом ретроспективних процесів: світові тенденції-галузеві особливості у рамках країни – стан окремих галузевих суб’єктів. Визначено ресурсний потенціал кольорової металургії України та обґрунтовано динамічні та рецесійні процеси виробництва кольорових металів в Україні. Проаналізовано потенціал кольорових металів країни у порівнянні з країнами-лідерами та визначено його вагомість у світовому векторі. Обґрунтовані виробничі потужності кольорової металургії та їх місце у промисловості країни. Проаналізовано фінансово-господарський стан кольорової металургії України та сформовано аналітично-векторні аспекти галузі. Розглянуто поточний стан та тенденції економічної стагнації підприємств кольорової металургії, проаналізовано ділову активність, фінансову спроможність, стан ресурсної ефективності стратегічно важливих підприємств країни. Сформовані та обґрунтовані основні стратегічні напрями розвитку підприємств кольорової металургії на основі ретроспективної стагнації та поточної сучасності військових дій. Визначені основні векторні механізми досягнення стратегічних напрямів розвитку кольорової металургійної галузі.
Keywords: В статті сформовано комплементарний ієрархічний підхід з ланцюгом ретроспективних процесів: світові тенденції-галузеві особливості у рамках країни – стан окремих галузевих суб’єктів. Визначено ресурсний потенціал кольорової металургії України та обґрунтовано динамічні та рецесійні процеси виробництва кольорових металів в Україні. Проаналізовано потенціал кольорових металів країни у порівнянні з країнами-лідерами та визначено його вагомість у світовому векторі. Обґрунтовані виробничі потужності кольорової металургії та їх місце у промисловості країни. Проаналізовано фінансово-господарський стан кольорової металургії України та сформовано аналітично-векторні аспекти галузі. Розглянуто поточний стан та тенденції економічної стагнації підприємств кольорової металургії, проаналізовано ділову активність, фінансову спроможність, стан ресурсної ефективності стратегічно важливих підприємств країни. Сформовані та обґрунтовані основні стратегічні напрями розвитку підприємств кольорової металургії на основі ретроспективної стагнації та поточної сучасності військових дій. Визначені основні векторні механізми досягнення стратегічних напрямів розвитку кольорової металургійної галузі.

ЄВРОПЕЙСЬКА МОДЕЛЬ ЗДІЙСНЕННЯ НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ: ОРІЄНТИР ДЛЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ МИТНОЇ СИСТЕМИ

Оксана Бойко, В’ячеслав Тильчик

Оксана Бойко, аспірантка кафедри адміністративного права, інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» (Київ, Україна)
В’ячеслав Тильчик, доктор юридичних наук, професор, проректор з наукової роботи Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5964-3439

Anotation. У статті досліджено сутність моделі нетарифного регулювання торгівлі в ЄС. З’ясовано, що для європейської моделі нетарифного регулювання торгівлі характерні певні особливості, що пояснюється специфікою здійснення митної політики в ЄС. Виявлено наявність різних підходів європейського законодавця до визначення сутності нетарифного регулювання. Надано авторські визначення понять «нетарифне регулювання» та «нетарифні обмеження» для європейської моделі торгівлі. Досліджено та проаналізовано ключові ознаки механізму нетарифного регулювання в ЄС, надано авторський перелік таких ознак. Визначено, що для нетарифного регулювання торгівлі в ЄС характерна економіко-правова природа. Досліджено особливості стандартизації продукції в ЄС як регуляторної процедури. Досліджено механізм митного нагляду за здійсненням процесу нетарифного регулювання в ЄС та визначено, що він потребує подальшого вдосконалення. Запропоновано низку заходів, спрямованих на модернізацію національної моделі нетарифного регулювання ЗЕД, з врахуванням наявного європейського досвіду.
Keywords: У статті досліджено сутність моделі нетарифного регулювання торгівлі в ЄС. З’ясовано, що для європейської моделі нетарифного регулювання торгівлі характерні певні особливості, що пояснюється специфікою здійснення митної політики в ЄС. Виявлено наявність різних підходів європейського законодавця до визначення сутності нетарифного регулювання. Надано авторські визначення понять «нетарифне регулювання» та «нетарифні обмеження» для європейської моделі торгівлі. Досліджено та проаналізовано ключові ознаки механізму нетарифного регулювання в ЄС, надано авторський перелік таких ознак. Визначено, що для нетарифного регулювання торгівлі в ЄС характерна економіко-правова природа. Досліджено особливості стандартизації продукції в ЄС як регуляторної процедури. Досліджено механізм митного нагляду за здійсненням процесу нетарифного регулювання в ЄС та визначено, що він потребує подальшого вдосконалення. Запропоновано низку заходів, спрямованих на модернізацію національної моделі нетарифного регулювання ЗЕД, з врахуванням наявного європейського досвіду.

ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВОМ ВНЕСЕННЯ/НЕВНЕСЕННЯ ВІДПОВІДНИХ ВІДОМОСТЕЙ ДО ЄДИНОГО РЕЄСТРУ ДОСУДОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ

Галина Борейко

кандидат юридичних наук, заступник прокурора Львівської області, докторантка кафедри кримінального процесу та криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5592-4302

Anotation. У статті досліджуються проблеми зловживання дізнавачем, слідчим, прокурором правом щодо вирішення питання про внесення/невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Метою цієї статті є виявлення насамперед прогалин правового регулювання початку досудового розслідування та формування пропозицій щодо їх розв’язання. У статті обґрунтовано необхідність прийняття рішення про внесення/невнесення відповідних відомостей до ЄРДР безпосередньо дізнавачем, слідчим чи прокурором, а не уповноваженою особою. Виявлено недоліки правового регулювання на етапі прийняття та реєстрації заяв чи повідомлень, які надають гіпотетичні можливості вказаним суб’єктам зловживати правом та запропоновано ефективні шляхи їх усунення. Аргументовано, що внаслідок деталізації процедури внесення відомостей до ЄРДР відомчими актами, якими правоохоронні органи керуються в обов’язковому порядку у повсякденні роботі, відбувається неоднакове застосування ст. 214 КПК України. Запропоновано шлях виходу із цієї ситуації, що полягає у внесенні змін до чинної редакції ст. 214 КПК України, які б унеможливили допущення зловживань правом внесення/невнесення відповідних відомостей до ЄРДР і дотримання прав та законних інтересів особи.
Keywords: У статті досліджуються проблеми зловживання дізнавачем, слідчим, прокурором правом щодо вирішення питання про внесення/невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Метою цієї статті є виявлення насамперед прогалин правового регулювання початку досудового розслідування та формування пропозицій щодо їх розв’язання. У статті обґрунтовано необхідність прийняття рішення про внесення/невнесення відповідних відомостей до ЄРДР безпосередньо дізнавачем, слідчим чи прокурором, а не уповноваженою особою. Виявлено недоліки правового регулювання на етапі прийняття та реєстрації заяв чи повідомлень, які надають гіпотетичні можливості вказаним суб’єктам зловживати правом та запропоновано ефективні шляхи їх усунення. Аргументовано, що внаслідок деталізації процедури внесення відомостей до ЄРДР відомчими актами, якими правоохоронні органи керуються в обов’язковому порядку у повсякденні роботі, відбувається неоднакове застосування ст. 214 КПК України. Запропоновано шлях виходу із цієї ситуації, що полягає у внесенні змін до чинної редакції ст. 214 КПК України, які б унеможливили допущення зловживань правом внесення/невнесення відповідних відомостей до ЄРДР і дотримання прав та законних інтересів особи.

ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВА ПОТЕРПІЛОГО НА ДОСТУП ДО ПРАВОСУДДЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Михайло Буртовий

здобувач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5474-7018

Anotation. У статті висвітлюються місце і роль прокурорського нагляду у забезпеченні права потерпілого на доступ до правосуддя у кримінальному провадженні. Систематизовані головні напрями участі прокурора у такому механізмі. Встановлено, що на кожному з цих напрямів прокурорський нагляд у забезпеченні права потерпілого на доступ до правосуддя реалізується у своєрідних формах, із використанням відповідних засобів та методів прокурорської діяльності. Зроблено висновок про «монополію» прокурора на звернення до суду, яке є одним із головних елементів доступності правосуддя. Констатовано, що визначення прокурора в якості виключного суб’єкта реалізації права потерпілого на доступ до правосуддя у кримінальному провадженні уявляється цілком виправданим і є єдино можливим варіантом вирішення цього питання.
Keywords: У статті висвітлюються місце і роль прокурорського нагляду у забезпеченні права потерпілого на доступ до правосуддя у кримінальному провадженні. Систематизовані головні напрями участі прокурора у такому механізмі. Встановлено, що на кожному з цих напрямів прокурорський нагляд у забезпеченні права потерпілого на доступ до правосуддя реалізується у своєрідних формах, із використанням відповідних засобів та методів прокурорської діяльності. Зроблено висновок про «монополію» прокурора на звернення до суду, яке є одним із головних елементів доступності правосуддя. Констатовано, що визначення прокурора в якості виключного суб’єкта реалізації права потерпілого на доступ до правосуддя у кримінальному провадженні уявляється цілком виправданим і є єдино можливим варіантом вирішення цього питання.

ГЕНЕЗИС МІЖНАРОДНОГО ПРАВОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ДЕРЖАВ У ЗАПОБІГАННІ ЗЛОЧИННОСТІ

Дарія Вітюк

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теоретико-правових дисциплін Державного податкового університету (Ірпінь, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3457-9984

Anotation. У статті досліджуються проблеми генезису ключових моментів співробітництва провідних держав світу у питанні запобігання злочинності. Проведено аналіз наукових поглядів провідних вчених щодо даного питання паралельно із нормативно-правовими актами міжнародного характеру. Сформульовано головні шляхи співробітництва держав у запобігання злочинності та проведено аналіз їх специфіки. Проведено характеристику основних шляхів співробітництва держав у запобіганні злочинності, а саме: співпраця держав при розслідуванні кримінальних проваджень (в тому числі щодо екстрадиції), що врегульована нормами міжнародного права; закріплення норм, що регулюють питання кримінальної відповідальності міжнародного характеру у разі порушення приписів міжнародного права конкретними особами; розробка міжнародно-правових стандартів у питанні запобігання злочинності; визначено основні напрямки запобігання міжнародним кримінальним правопорушенням із врахуванням досягнень науково-технічного прогресу.
Keywords: У статті досліджуються проблеми генезису ключових моментів співробітництва провідних держав світу у питанні запобігання злочинності. Проведено аналіз наукових поглядів провідних вчених щодо даного питання паралельно із нормативно-правовими актами міжнародного характеру. Сформульовано головні шляхи співробітництва держав у запобігання злочинності та проведено аналіз їх специфіки. Проведено характеристику основних шляхів співробітництва держав у запобіганні злочинності, а саме: співпраця держав при розслідуванні кримінальних проваджень (в тому числі щодо екстрадиції), що врегульована нормами міжнародного права; закріплення норм, що регулюють питання кримінальної відповідальності міжнародного характеру у разі порушення приписів міжнародного права конкретними особами; розробка міжнародно-правових стандартів у питанні запобігання злочинності; визначено основні напрямки запобігання міжнародним кримінальним правопорушенням із врахуванням досягнень науково-технічного прогресу.

РОЛЬ ДЕРЖАВИ В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

Леся Войтюк

аспірантка Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4756-4984

Anotation. У статті, орієнтуючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, обгрунтовано роль держави в забезпеченні правового регулювання безпеки праці державних службовців. Доведено, що вона грунтується на застосуванні відповідними компетентними органами влади комплексу різноманітних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та професійну придатність державних службовців. Виокремлено ключові основи, якими зумовлені особливості гарантування прав державних службовців у сфері безпеки праці. Доведено, що в основі благополуччя держави, її спроможності ефективно захищати інтереси всього населення лежить безпосередньо рівень забезпечення безпеки праці державних службовців в захисті від потенційних зовнішніх і внутрішніх загроз, які несуть ризик як для службової діяльності працівників так і для державного функціонування в цілому. Зроблено висновок, щодо особливої уваги удосконалення правового регулювання з боку держави та підтримання належного рівня безпеки праці державних службовців, що зумовлено, по-перше, сферою діяльності працівників, яка характеризується підвищеною державною значущістю; та по-друге, обумовленими загрозами, що несуть ризики продуктивності трудової діяльності.
Keywords: У статті, орієнтуючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, обгрунтовано роль держави в забезпеченні правового регулювання безпеки праці державних службовців. Доведено, що вона грунтується на застосуванні відповідними компетентними органами влади комплексу різноманітних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та професійну придатність державних службовців. Виокремлено ключові основи, якими зумовлені особливості гарантування прав державних службовців у сфері безпеки праці. Доведено, що в основі благополуччя держави, її спроможності ефективно захищати інтереси всього населення лежить безпосередньо рівень забезпечення безпеки праці державних службовців в захисті від потенційних зовнішніх і внутрішніх загроз, які несуть ризик як для службової діяльності працівників так і для державного функціонування в цілому. Зроблено висновок, щодо особливої уваги удосконалення правового регулювання з боку держави та підтримання належного рівня безпеки праці державних службовців, що зумовлено, по-перше, сферою діяльності працівників, яка характеризується підвищеною державною значущістю; та по-друге, обумовленими загрозами, що несуть ризики продуктивності трудової діяльності.

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ СТАНДАРТІВ ЄС ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ

Олена Голишева

аспірантка Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4589-109Х

Anotation. У статті розглянуто проблемні питання впровадження стандартів Європейського Союзу щодо захисту прав споживачів у сфері електронної торгівлі в Україні. Проаналізовано етапи розвитку національного законодавства в контексті наближення законодавчої бази України до норм права Європейського Союзу. Проаналізовано права на: захист, доступ до достовірної інформації, приватність і конфіденційність, належну якість продукції, обмін товару, створення громадських організацій і об’єднань. Доведено, що кожне із зазначених прав в системі захисту споживачів має свою реалізацію та особливості регламентації, після дослідження яких, запропоновані такі зміни та доповнення в законодавстві України: визначити безумовне право споживача як на обмін, так і на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів; розширити перелік інформації, яка має бути надана споживачу під час укладення онлайн-договорів; закріпити перелік дій, що становлять нечесну комерційну практику; створити загальнодержавне об’єднання споживачів, яке б здійснювало законодавчу ініціативу; запровадити альтернативні способи вирішення споживчих спорів.
Keywords: У статті розглянуто проблемні питання впровадження стандартів Європейського Союзу щодо захисту прав споживачів у сфері електронної торгівлі в Україні. Проаналізовано етапи розвитку національного законодавства в контексті наближення законодавчої бази України до норм права Європейського Союзу. Проаналізовано права на: захист, доступ до достовірної інформації, приватність і конфіденційність, належну якість продукції, обмін товару, створення громадських організацій і об’єднань. Доведено, що кожне із зазначених прав в системі захисту споживачів має свою реалізацію та особливості регламентації, після дослідження яких, запропоновані такі зміни та доповнення в законодавстві України: визначити безумовне право споживача як на обмін, так і на розірвання договору протягом чотирнадцяти днів; розширити перелік інформації, яка має бути надана споживачу під час укладення онлайн-договорів; закріпити перелік дій, що становлять нечесну комерційну практику; створити загальнодержавне об’єднання споживачів, яке б здійснювало законодавчу ініціативу; запровадити альтернативні способи вирішення споживчих спорів.

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА І ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ»

Роман Зварич

магістр права, кандидат історичних наук, викладач юридичних дисциплін Коломийського економіко-правового фахового коледжу Державного торговельно-економічного університету (Коломия, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3936-3602

Anotation. Право у будь-якому його розумінні покликане визнавати цінність людини на підставі принципів права. За допомогою методів наукового пізнання здійснено правовий аналіз й опис трудового законодавства і прецедентного права України у період воєнного стану, здійснено порівняльну характеристику нового Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вже наявних трудового законодавства, конституційної і міжнародної судової практики із застосуванням формально-логічного підходу через призму принципу верховенства права. Встановлено, що досліджуваний Закон України суперечить принципу верховенства права, неправомірно підміняє Конституцію України, Кодекс законів про працю України та закони України, міжнародне право. Доведено, що принцип верховенства права є основним показником у правовому регулюванні трудових відносин в умовах воєнного стану на підставі нормативно-правових актів та угод, що підтверджується судовою практикою Конституційного Суду України і Європейського суду з прав людини.
Keywords: Право у будь-якому його розумінні покликане визнавати цінність людини на підставі принципів права. За допомогою методів наукового пізнання здійснено правовий аналіз й опис трудового законодавства і прецедентного права України у період воєнного стану, здійснено порівняльну характеристику нового Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», вже наявних трудового законодавства, конституційної і міжнародної судової практики із застосуванням формально-логічного підходу через призму принципу верховенства права. Встановлено, що досліджуваний Закон України суперечить принципу верховенства права, неправомірно підміняє Конституцію України, Кодекс законів про працю України та закони України, міжнародне право. Доведено, що принцип верховенства права є основним показником у правовому регулюванні трудових відносин в умовах воєнного стану на підставі нормативно-правових актів та угод, що підтверджується судовою практикою Конституційного Суду України і Європейського суду з прав людини.

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ОКРЕМИХ СУДОВИХ ПРОЦЕДУР В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Надія Ільчишин

кандидат юридичних наук, суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0435-6480

Anotation. Звернено увагу на те, що в різних країнах світу сформовано специфічний порядок відправлення судочинства та його організації в цілому, що зумовлено їх приналежністю до різних правових систем. Охарактеризовано особливості судових процедур, притаманних континентальній моделі юстиції, на прикладі Чеської Республіки. Зроблено висновок, що адміністративне судочинство Чеської Республіки є подібним до українського судочинства, проте має свої особливості: а) існує можливість винесення рішення без розгляду справи по суті; б) окремо виділяється порядок розгляду справ, що містять таємну інформацію; в) відтерміноване надсилання рішень з мотивувальною частиною після розгляду справи по суті. Зроблено висновок, що адміністративне процедурне право Чеської Республіки має тенденцію до спрощення, наприклад, спрощення доступу громадян до розгляду їх питання судом (зокрема, подання скарги через системи прийняття заяв до суду онлайн) в обох країнах, спрощення процедури розгляду справи, наприклад, можливість ухвалення рішення без безпосереднього розгляду, можливість надання додаткових даних і матеріалів без попереднього додаткового зазначення та спроби мінімізувати витрати часу на судовий розгляд.
Keywords: Звернено увагу на те, що в різних країнах світу сформовано специфічний порядок відправлення судочинства та його організації в цілому, що зумовлено їх приналежністю до різних правових систем. Охарактеризовано особливості судових процедур, притаманних континентальній моделі юстиції, на прикладі Чеської Республіки. Зроблено висновок, що адміністративне судочинство Чеської Республіки є подібним до українського судочинства, проте має свої особливості: а) існує можливість винесення рішення без розгляду справи по суті; б) окремо виділяється порядок розгляду справ, що містять таємну інформацію; в) відтерміноване надсилання рішень з мотивувальною частиною після розгляду справи по суті. Зроблено висновок, що адміністративне процедурне право Чеської Республіки має тенденцію до спрощення, наприклад, спрощення доступу громадян до розгляду їх питання судом (зокрема, подання скарги через системи прийняття заяв до суду онлайн) в обох країнах, спрощення процедури розгляду справи, наприклад, можливість ухвалення рішення без безпосереднього розгляду, можливість надання додаткових даних і матеріалів без попереднього додаткового зазначення та спроби мінімізувати витрати часу на судовий розгляд.

МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО: ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ 2022

Олександра Калмикова

кандидат наук, доцент кафедри міжнародного права юридичного факультету Стамбульський університет (Стамбул, Туреччина)

ORCID ID: 0000-0002-3829-1478

Anotation. У науковій розвідці аналізуються юридичні тонкощі визнання геноциду українців з боку Російської Федерації. Актуальність дослідження зумовлена скоєнням воєнних злочинів проти цивільного населення в ході військової агресії проти України. Масовість та жорстокість цих антигуманних проявів актуалізувала законодавчі норми Міжнародного гуманітарного права, які постають єдиним механізмом визнання геноциду українців та подальшого притягнення до відповідальності агресора. Методи дослідження корелюються з нормами міжнародного права та методологією гуманітарно-правового кластеру. Процес визнання геноциду потребує чітких методологічних настанов, які опираються на системний, доктринальний та історичний методи правових досліджень. Отже, українська нація та світова демократична спільнота потребують юридичного обґрунтування воєнних злочинів, які здійснюються в ході російської військової агресії. Завданням юридичного кластеру є фіксація та правова оцінка воєнних злочинів, що стане передумовою притягнення до відповідальності їхніх організаторів та виконавців.
Keywords: У науковій розвідці аналізуються юридичні тонкощі визнання геноциду українців з боку Російської Федерації. Актуальність дослідження зумовлена скоєнням воєнних злочинів проти цивільного населення в ході військової агресії проти України. Масовість та жорстокість цих антигуманних проявів актуалізувала законодавчі норми Міжнародного гуманітарного права, які постають єдиним механізмом визнання геноциду українців та подальшого притягнення до відповідальності агресора. Методи дослідження корелюються з нормами міжнародного права та методологією гуманітарно-правового кластеру. Процес визнання геноциду потребує чітких методологічних настанов, які опираються на системний, доктринальний та історичний методи правових досліджень. Отже, українська нація та світова демократична спільнота потребують юридичного обґрунтування воєнних злочинів, які здійснюються в ході російської військової агресії. Завданням юридичного кластеру є фіксація та правова оцінка воєнних злочинів, що стане передумовою притягнення до відповідальності їхніх організаторів та виконавців.

ПІДСИСТЕМА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЯКІ ПОРУШУЮТЬ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРИНЦИПИ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ

Наталія Карпова

кандидат юридичних наук, доцент кафедри права ЗВО «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрі Бугая» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8905-781X

Anotation. Опублікована стаття призначена для дослідження такого питання, як підсистема кримінальних правопорушень, які порушують конституційні принципи верховенства права та незалежності суддів. Надана стаття включає розгляд такого питання, як втручання в діяльність судових органів в усіх формах. В статті наводяться такі поняття, як незаконне втручання в діяльність судових органів, суддя, присяжний, конституційні принципи верховенства права та незалежності суддів, працівник судових органів, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Головна увага приділяється науковій розробці підсистеми кримінальних правопорушень, які порушують конституційні принципи верховенства права та незалежності суддів та характеристики її змісту. Зроблено висновок, що підсистема кримінальних правопорушень, які порушують конституційні принципи верховенства права та незалежності суддів, складається із кримінальних правопорушень, які передбачені ст. ст. 376, 376-1, 377, 378, 379 КК України та має складну структуру, в якій ст. 376 КК України є загальною нормою, а ст. ст. 376-1, 377, 378, 379 КК України є спеціальними нормами.
Keywords: Опублікована стаття призначена для дослідження такого питання, як підсистема кримінальних правопорушень, які порушують конституційні принципи верховенства права та незалежності суддів. Надана стаття включає розгляд такого питання, як втручання в діяльність судових органів в усіх формах. В статті наводяться такі поняття, як незаконне втручання в діяльність судових органів, суддя, присяжний, конституційні принципи верховенства права та незалежності суддів, працівник судових органів, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Головна увага приділяється науковій розробці підсистеми кримінальних правопорушень, які порушують конституційні принципи верховенства права та незалежності суддів та характеристики її змісту. Зроблено висновок, що підсистема кримінальних правопорушень, які порушують конституційні принципи верховенства права та незалежності суддів, складається із кримінальних правопорушень, які передбачені ст. ст. 376, 376-1, 377, 378, 379 КК України та має складну структуру, в якій ст. 376 КК України є загальною нормою, а ст. ст. 376-1, 377, 378, 379 КК України є спеціальними нормами.

ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ДІЗНАННЯ ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Костянтин Мєшковой

ад’юнкт кефедри публічного управління та адміністрування Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3341-5811

Anotation. У положеннях наукової статті автор всебічно та багатогранно проводить аналіз думок науковців та власних переконань, щодо принципів адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України та всіх головних аспектів, що стосуються даної теми. Методологія дослідження передбачає використання системи методів наукового пізнання: порівняльно-правовий метод (під час аналізу думок науковців щодо дослідження принципів), методи аналізу і синтезу (для визначення стану адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України та дослідження зарубіжного досвіду та ін. Використано теоретичні та узагальнюючі висновки вітчизняних і зарубіжних юристів. В результаті проведеного аналізу встановлено та проаналізовано основні принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України.
Keywords: У положеннях наукової статті автор всебічно та багатогранно проводить аналіз думок науковців та власних переконань, щодо принципів адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України та всіх головних аспектів, що стосуються даної теми. Методологія дослідження передбачає використання системи методів наукового пізнання: порівняльно-правовий метод (під час аналізу думок науковців щодо дослідження принципів), методи аналізу і синтезу (для визначення стану адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України та дослідження зарубіжного досвіду та ін. Використано теоретичні та узагальнюючі висновки вітчизняних і зарубіжних юристів. В результаті проведеного аналізу встановлено та проаналізовано основні принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України.

ЗАСТОСУВАННЯ МЕДІАЦІЇ У ВИРІШЕННІ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ ЗА УЧАСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ

Євгенія Мінакова, Ігор Наливайко

Євгенія Мінакова, кандидат юридичних наук, доцент кафедри загальноправових дисциплін Навчально-наукового інституту права та інноваційної освіти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)
Ігор Наливайко, викладач кафедри загальноправових дисциплін Навчально-наукового інституту права та інноваційної освіти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3823-3072, ORCID ID: 0000-0003-1532-2996

Anotation. У статті обґрунтуванно застосування процедури медіації у вирішенні публічно-правових спорів за участі органів місцевого самоврядування в умовах децентралізації влади. Відчутний вплив реформи децентралізації влади на розширення повноважень і можливостей органів місцевого самоврядування зумовлює потребу пошуку нових прозорих, демократичних і надійних форм збалансування і стримування влади муніципальних органів. Реформа децентралізації влади призведе до додаткового обтяження органів судової влади розглядом справ щодо порушення чинного законодавства органами місцевого самоврядування, у зв’язку з відсутністю відповідальних органів виконавчої влади, які б контролювали муніципальну владу. Наразі суди є чи не єдиним дієвим суб’єктом обмеження свавілля муніципальних органів. Якість правосуддя в цих умовах знижується, тому своєчасність прийняття рішень у справах про порушення закону органом місцевого самоврядування не гарантована. Медіація є одним зі способів уникнути наростання конфлікту між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у процесі контролю за здійсненням як делегованих, так і самоврядних повноважень останніми.
Keywords: У статті обґрунтуванно застосування процедури медіації у вирішенні публічно-правових спорів за участі органів місцевого самоврядування в умовах децентралізації влади. Відчутний вплив реформи децентралізації влади на розширення повноважень і можливостей органів місцевого самоврядування зумовлює потребу пошуку нових прозорих, демократичних і надійних форм збалансування і стримування влади муніципальних органів. Реформа децентралізації влади призведе до додаткового обтяження органів судової влади розглядом справ щодо порушення чинного законодавства органами місцевого самоврядування, у зв’язку з відсутністю відповідальних органів виконавчої влади, які б контролювали муніципальну владу. Наразі суди є чи не єдиним дієвим суб’єктом обмеження свавілля муніципальних органів. Якість правосуддя в цих умовах знижується, тому своєчасність прийняття рішень у справах про порушення закону органом місцевого самоврядування не гарантована. Медіація є одним зі способів уникнути наростання конфлікту між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у процесі контролю за здійсненням як делегованих, так і самоврядних повноважень останніми.

НЕДОЛІКИ ПРОЦЕДУРИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ

Віра Навроцька, Наталя Устрицька

Віра Навроцька, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, Україна)
Наталя Устрицька, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3407-7984, ORCID ID: 0000-0075-9458

Anotation. В статті констатовано, що чинний КПК України приділяє недостатньо уваги процесуальним гарантіям прав осіб, щодо яких вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Регламентація правового статусу осіб, котрі вчинили заборонене КК України діяння в стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу після вчинення кримінального правопорушення, знаходиться на недопустимо низькому рівні. Нерідко вони є не активними учасниками кримінального процесу, а об’єктами кримінальної процесуальної діяльності. У правовій державі таке становище є неприйнятним. З метою подолання цієї ситуації обґрунтовано внесення низки змін та доповнень до КПК України.
Keywords: В статті констатовано, що чинний КПК України приділяє недостатньо уваги процесуальним гарантіям прав осіб, щодо яких вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Регламентація правового статусу осіб, котрі вчинили заборонене КК України діяння в стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу після вчинення кримінального правопорушення, знаходиться на недопустимо низькому рівні. Нерідко вони є не активними учасниками кримінального процесу, а об’єктами кримінальної процесуальної діяльності. У правовій державі таке становище є неприйнятним. З метою подолання цієї ситуації обґрунтовано внесення низки змін та доповнень до КПК України.

ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ДОКТРИНИ RES JUDICATA: ЧАСТИНА 1. ПРАВОВІ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Костянтин Пільков

кандидат юридичних наук, старший дослідник, старший науковий співробітник відділу міжнародного приватного права та правових проблем євроінтеграції Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8931-0413

Anotation. У статті викладено результати порівняльного аналізу доктрини res judicata у системах континентальної правової традиції із зосередженням уваги на різних підходах до вирішення питань про те, чи є res judicata інститутом матеріального чи процесуального права, яким чином суд застосовує цей принцип (за заявою сторони чи з власної ініціативи). Автор розкриває специфіку застосування властивого всім правовим системам цивільного права трискладового тесту тотожності сторін, предмету та підстав позову як необхідної умови дії принципу res judicata. Також у статті відзначено притаманний всім дослідженим правовим системам вузький обсяг res judicata, який охоплює резолютивну частину остаточного судового рішення із визнанням того, що на висновки мотивувальної частини преклюзивна дія принципу не поширюється, хоча вони враховуються у трискладовому тесті при вирішенні питання, чи є справи тотожними.
Keywords: У статті викладено результати порівняльного аналізу доктрини res judicata у системах континентальної правової традиції із зосередженням уваги на різних підходах до вирішення питань про те, чи є res judicata інститутом матеріального чи процесуального права, яким чином суд застосовує цей принцип (за заявою сторони чи з власної ініціативи). Автор розкриває специфіку застосування властивого всім правовим системам цивільного права трискладового тесту тотожності сторін, предмету та підстав позову як необхідної умови дії принципу res judicata. Також у статті відзначено притаманний всім дослідженим правовим системам вузький обсяг res judicata, який охоплює резолютивну частину остаточного судового рішення із визнанням того, що на висновки мотивувальної частини преклюзивна дія принципу не поширюється, хоча вони враховуються у трискладовому тесті при вирішенні питання, чи є справи тотожними.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ НЕПОВНОЛІТНІХ ЖЕРТВ ВІД КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Тетяна Тіточка

кандидат юридичних наук, докторант докторантури Донецького державного університету внутрішніх справ (Кропивницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5924-614X

Anotation. В статті автор розглядає особливості захисту неповнолітніх жертв від кримінальних правопорушень у зарубіжних країнах. Вказується, що на сьогоднішній день боротьба з кримінальними правопорушеннями у відношенні неповнолітніх осіб є гострою проблемою, що обумовлено відсутністю повноцінних заходів та засобів, здатних позитивно впливати на такого роду суспільно небезпечні діяння. Підсумовано, що більшість зарубіжних антивіктимних практик полягає в наступному: 1) реалізація основ медіації та відновного правосуддя; 2) активне залучення громадськості для роботи з потенційними та/або реальними неповнолітніми жертвами кримінальних правопорушень; 3) популяризація нульової терпимості до суспільно небезпечних діянь; 4) популяризація реабілітаційних та ресоціалізаційних практик; 5) пошук та запровадження технічних засобів та програмного забезпечення з метою своєчасного утримання потенційної жертви від потрапляння у ситуацію з високим віктимним індексом.
Keywords: В статті автор розглядає особливості захисту неповнолітніх жертв від кримінальних правопорушень у зарубіжних країнах. Вказується, що на сьогоднішній день боротьба з кримінальними правопорушеннями у відношенні неповнолітніх осіб є гострою проблемою, що обумовлено відсутністю повноцінних заходів та засобів, здатних позитивно впливати на такого роду суспільно небезпечні діяння. Підсумовано, що більшість зарубіжних антивіктимних практик полягає в наступному: 1) реалізація основ медіації та відновного правосуддя; 2) активне залучення громадськості для роботи з потенційними та/або реальними неповнолітніми жертвами кримінальних правопорушень; 3) популяризація нульової терпимості до суспільно небезпечних діянь; 4) популяризація реабілітаційних та ресоціалізаційних практик; 5) пошук та запровадження технічних засобів та програмного забезпечення з метою своєчасного утримання потенційної жертви від потрапляння у ситуацію з високим віктимним індексом.

ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ КОЛІЗІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН СУРОГАТНОГО МАТЕРИНСТВА В УКРАЇНІ І В ЛИТОВСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Анастасія Чернобаєва

аспірантка кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7545-0127

Anotation. У статті розглянуто окремі проблеми колізійного регулювання договірних відносин сурогатного материнства в Україні і в Литовській Республіці. Досліджуються особливості порядку визначення права, яке застосовується до відповідних відносин за законодавством України; визначається можливість набуття дитиною, зачатою подружньою парою-громадянами Литви і народженою сурогатною матір’ю-громадянкою України, громадянства України. Встановлюються особливості колізійного регулювання договірних відносин сурогатного материнства за законодавством Литви у разі зачаття дитини громадянами Литовської Республіки і її народження згідно з договором сурогатного материнства, укладеного відповідно до правопорядку України, сурогатною матір’ю-громадянкою України. Визначається порядок встановлення споріднення між генетичними батьками дитини, народженої з використанням методики сурогатного материнства, а також власне такою дитиною за законодавством Литви й оцінюється можливість набуття такою дитиною громадянства Литовської Республіки.
Keywords: У статті розглянуто окремі проблеми колізійного регулювання договірних відносин сурогатного материнства в Україні і в Литовській Республіці. Досліджуються особливості порядку визначення права, яке застосовується до відповідних відносин за законодавством України; визначається можливість набуття дитиною, зачатою подружньою парою-громадянами Литви і народженою сурогатною матір’ю-громадянкою України, громадянства України. Встановлюються особливості колізійного регулювання договірних відносин сурогатного материнства за законодавством Литви у разі зачаття дитини громадянами Литовської Республіки і її народження згідно з договором сурогатного материнства, укладеного відповідно до правопорядку України, сурогатною матір’ю-громадянкою України. Визначається порядок встановлення споріднення між генетичними батьками дитини, народженої з використанням методики сурогатного материнства, а також власне такою дитиною за законодавством Литви й оцінюється можливість набуття такою дитиною громадянства Литовської Республіки.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ОБОВ'ЯЗКІВ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ

Назар Князевич

аспірант кафедри службового та медичного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, юрисконсульт ГО «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1659-3934

Anotation. У статті надано характеристику окремим обов’язкам медичних працівників. Методологія: методологічною основою статті є загальні та спеціальні методи юридичної науки, зокрема: метод діалектичного аналізу, метод прогностичного моделювання, формально-логічний, нормативно-догматичний, соціологічний методи. Окреслено основні обов’язки медичного персоналу під час воєнного стану в країні, як: суворе дотримання норм МГП; гуманне поводження з жертвами війни (не наражати осіб, які належать до цих категорій, ніяким небезпечним для їх здоров’я процедурам, дослідам, експериментам, поважати їх фізичну і психічну недоторканність, конфіденційність діагнозу, дотримуватися лікарської таємниці); надання пораненим, хворим, військовополоненим, особам, потерпілим від аварії корабля, медичної допомоги; неухильне дотримання принципів медичної етики, тобто своїх лікарських обов’язків.
Keywords: У статті надано характеристику окремим обов’язкам медичних працівників. Методологія: методологічною основою статті є загальні та спеціальні методи юридичної науки, зокрема: метод діалектичного аналізу, метод прогностичного моделювання, формально-логічний, нормативно-догматичний, соціологічний методи. Окреслено основні обов’язки медичного персоналу під час воєнного стану в країні, як: суворе дотримання норм МГП; гуманне поводження з жертвами війни (не наражати осіб, які належать до цих категорій, ніяким небезпечним для їх здоров’я процедурам, дослідам, експериментам, поважати їх фізичну і психічну недоторканність, конфіденційність діагнозу, дотримуватися лікарської таємниці); надання пораненим, хворим, військовополоненим, особам, потерпілим від аварії корабля, медичної допомоги; неухильне дотримання принципів медичної етики, тобто своїх лікарських обов’язків.

СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ЗМІСТ СИСТЕМИ ПРИНЦИПІВ ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Сергій Борзаниця, Сергій Тимченко

Сергій Борзаниця, суддя Луганського окружного адміністративного суду (Луганськ, Україна)
Сергій Тимченко, доктор історичних наук, кандидат юридичних наук, професор (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8129-6311

Anotation. Автором визначено, що правове регулювання податкових правовідносин, встановлення функціонального змісту їх структури, системи принципів має безпосередній вплив на встановлення рівня ефективності вирішення стратегічних задач соціально-економічного розвитку держави. Автором встановлено, що попри приділення певної дослідницької уваги питанням здійснення характеристики структури податкових правовідносин у дослідженнях таких вчених, як: О.С. Башняк, О.Л. Гамалій, О.О. Золотар, М.П. Кучерявенко, Л.К. Воронова та інших, актуальність встановлення їх функціонального змісту не втрачається в сучасних умовах. Метою статті визначено здійснення структури та функціонального змісту системи принципів податкових правовідносин. Автором встановлено, що ефективність системи оподаткування має безпосередній вплив на розвиток необхідних пріоритетних галузей економіки. Автором підкреслено, що запровадження пільгових умов оподаткування, створення системи спрощеного оподаткування є податковим стимулом для створення ефективного базису із розвитку малого середнього підприємництва, успішності фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва.
Keywords: Автором визначено, що правове регулювання податкових правовідносин, встановлення функціонального змісту їх структури, системи принципів має безпосередній вплив на встановлення рівня ефективності вирішення стратегічних задач соціально-економічного розвитку держави. Автором встановлено, що попри приділення певної дослідницької уваги питанням здійснення характеристики структури податкових правовідносин у дослідженнях таких вчених, як: О.С. Башняк, О.Л. Гамалій, О.О. Золотар, М.П. Кучерявенко, Л.К. Воронова та інших, актуальність встановлення їх функціонального змісту не втрачається в сучасних умовах. Метою статті визначено здійснення структури та функціонального змісту системи принципів податкових правовідносин. Автором встановлено, що ефективність системи оподаткування має безпосередній вплив на розвиток необхідних пріоритетних галузей економіки. Автором підкреслено, що запровадження пільгових умов оподаткування, створення системи спрощеного оподаткування є податковим стимулом для створення ефективного базису із розвитку малого середнього підприємництва, успішності фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВСТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ІНДИКАТОРІВ ДОТРИМАННЯ ВИМОГ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Андрій Кошля

суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області (Донецьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4252-0376

Anotation. Встановлено низький рівень забезпечення вимог національної екологічної безпеки, що вимагає здійснення перегляду індикаторів їх дотримання. Обґрунтовано, що в основу розбудови системи індикаторів вимог національної екологічної безпеки має покладатися їх здатність належним чином забезпечити реалізацію права людини на безпечне довкілля. Метою статті визначено здійснення характеристики системи індикаторів забезпечення вимог національної екологічної безпеки, визначення адміністративно-правового забезпечення їх впровадження та напрямів їх реалізації. Автором підкреслено, що запровадження на національному рівні необхідності дотримання та впровадження цілей та завдань сталого розвитку, що визначило доцільність вироблення певної системи моніторингу ефективності здійснення повноважень з їх реалізації адміністративними органами. На підставі структурно-логічного методу, методу аналізу та синтезу, методу порівняльного правознавства обгрунтовано доцільність необхідності запровадження до стандартів дотримання вимог національної екологічної безпеки антропогенних показників розвитку суспільства, зокрема, визначення тривалості життя, рівень онкозахворювань, врахування новітніх технологій із запровадження інновацій розвитку промисловості тощо.
Keywords: Встановлено низький рівень забезпечення вимог національної екологічної безпеки, що вимагає здійснення перегляду індикаторів їх дотримання. Обґрунтовано, що в основу розбудови системи індикаторів вимог національної екологічної безпеки має покладатися їх здатність належним чином забезпечити реалізацію права людини на безпечне довкілля. Метою статті визначено здійснення характеристики системи індикаторів забезпечення вимог національної екологічної безпеки, визначення адміністративно-правового забезпечення їх впровадження та напрямів їх реалізації. Автором підкреслено, що запровадження на національному рівні необхідності дотримання та впровадження цілей та завдань сталого розвитку, що визначило доцільність вироблення певної системи моніторингу ефективності здійснення повноважень з їх реалізації адміністративними органами. На підставі структурно-логічного методу, методу аналізу та синтезу, методу порівняльного правознавства обгрунтовано доцільність необхідності запровадження до стандартів дотримання вимог національної екологічної безпеки антропогенних показників розвитку суспільства, зокрема, визначення тривалості життя, рівень онкозахворювань, врахування новітніх технологій із запровадження інновацій розвитку промисловості тощо.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА ПОЛІЦЕЙСЬКИХ НА ВІДПОЧИНОК

Роман Розумяк

начальник управління стратегічних розслідувань в Донецькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції

ORCID ID: 0000-0003-0859-3325

Anotation. Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання права поліцейських на відпочинок. Встановлено зв'язок права поліцейського на відпочинок із правом на здійснення службової діяльності. Розкрито актуальні напрямки науки адміністративного права, до числа яких віднесено адміністративно-правову характеристику службових правовідносин поліцейських. Констатовано, що за допомогою норм міжнародного права у сфері соціального забезпечення людини створено підвалини для формування національного законодавства, зокрема, й тих його напрямків, які визначають фундаментальні основи забезпечення права працівників поліції на відпочинок. Підкреслено значення Європейської соціальної хартії, відповідно до якої Україна взяла на себе зобов’язання, щодо часу відпочинку, шляхом встановлення оплачуваних державних святкових днів; усунення ризиків, властивих роботам з небезпечними або шкідливими для здоров'я умовами праці тощо. Встановлено похідний характер права на відпочинок від права на працю, адже, гарантуючи право на працю, держави повинні гарантувати людям право на час після виконання трудових обов’язків, на час відпочинку, який людина проводить за своїм баченням.
Keywords: Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання права поліцейських на відпочинок. Встановлено зв'язок права поліцейського на відпочинок із правом на здійснення службової діяльності. Розкрито актуальні напрямки науки адміністративного права, до числа яких віднесено адміністративно-правову характеристику службових правовідносин поліцейських. Констатовано, що за допомогою норм міжнародного права у сфері соціального забезпечення людини створено підвалини для формування національного законодавства, зокрема, й тих його напрямків, які визначають фундаментальні основи забезпечення права працівників поліції на відпочинок. Підкреслено значення Європейської соціальної хартії, відповідно до якої Україна взяла на себе зобов’язання, щодо часу відпочинку, шляхом встановлення оплачуваних державних святкових днів; усунення ризиків, властивих роботам з небезпечними або шкідливими для здоров'я умовами праці тощо. Встановлено похідний характер права на відпочинок від права на працю, адже, гарантуючи право на працю, держави повинні гарантувати людям право на час після виконання трудових обов’язків, на час відпочинку, який людина проводить за своїм баченням.

ТАКТИЧНІ ОПЕРАЦІЇ У ХОДІ РОЗСЛІДУВАННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ ЗЛОЧИНІВ

Вітвіцький Антон

Інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9538-6393

Anotation. У статті проаналізовано поняття, зміст і класифікацію тактичних операцій у ході розслідування. Здійснений аналіз публікацій щодо тактичних операцій показує наявність різних підходів до визначення їх сутності, виділення різноманітних їх видів і внутрішнього змісту. Тактична операція – це ситуативно обумовлений комплекс слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, спрямований на вирішення певного тактичного завдання розслідування тяжкого злочину, для проведення якого створюється слідчо-оперативна група. Тактичні операції є важливим елементом криміналістичних методик, оскільки відбивають специфіку розслідування злочинів зазначеної категорії. Вплив на їх зміст мають ознаки вчинення злочину транснаціональною організованою злочинною групою та особливості механізму вчинення злочинів окремого виду. Тому проведення криміналістичних досліджень проблематики розслідування злочинів, вчинених організованими злочинним групами з міжнародними зв’язками, повинно мати два напрямками: 1) визначення особливостей розслідування, обумовлених специфікою предмета доказування і протидією організованих злочинних груп, незалежно від виду злочину; 2) визначення особливостей розслідування злочинів окремих видів, вчинених організованими злочинними групами (крадіжок, грабежів, розбоїв, вимагання та ін.), в межах окремих криміналістичних методик.
Keywords: У статті проаналізовано поняття, зміст і класифікацію тактичних операцій у ході розслідування. Здійснений аналіз публікацій щодо тактичних операцій показує наявність різних підходів до визначення їх сутності, виділення різноманітних їх видів і внутрішнього змісту. Тактична операція – це ситуативно обумовлений комплекс слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, спрямований на вирішення певного тактичного завдання розслідування тяжкого злочину, для проведення якого створюється слідчо-оперативна група. Тактичні операції є важливим елементом криміналістичних методик, оскільки відбивають специфіку розслідування злочинів зазначеної категорії. Вплив на їх зміст мають ознаки вчинення злочину транснаціональною організованою злочинною групою та особливості механізму вчинення злочинів окремого виду. Тому проведення криміналістичних досліджень проблематики розслідування злочинів, вчинених організованими злочинним групами з міжнародними зв’язками, повинно мати два напрямками: 1) визначення особливостей розслідування, обумовлених специфікою предмета доказування і протидією організованих злочинних груп, незалежно від виду злочину; 2) визначення особливостей розслідування злочинів окремих видів, вчинених організованими злочинними групами (крадіжок, грабежів, розбоїв, вимагання та ін.), в межах окремих криміналістичних методик.

ОСОБИ, ЩО ПРОВАДЯТЬ НЕЗАЛЕЖНУ ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПЛАТНИКИ ПОДАТКІВ

Посторонко Євген

аспірант кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова (Хмельницький, Україна)

Anotation. У статті досліджено правовий статус осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як платників податків. На підставі системного аналізу положень Податкового кодексу України встановлено, що платники податків, що провадять незалежну професійну діяльність, це виключно фізичні особи, а не фізичні особи-підприємці чи наймані працівники. Окрім того, такі фізичні особи мають провадити один із видів незалежної професійної діяльності, визначений статтею 14 ПК України, тобто бути адвокатом, викладачем, приватним нотаріусом, бухгалтером тощо. Наголошено на суперечливій конструкції «фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності», що демонструє розбіжне нормативне регулювання правового статусу платників податків, що провадять незалежну професійну діяльність, а також свідчить про порушення принципів рівності, соціальної справедливості та єдиного підходу до встановлення податків та зборів. Доведено, що з метою недопущення дискримінації осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, дотримання принципу правової визначеності, доцільним є надати таким особам можливість вибору системи оподаткування доходів, отриманих від провадження такої діяльності.
Keywords: У статті досліджено правовий статус осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як платників податків. На підставі системного аналізу положень Податкового кодексу України встановлено, що платники податків, що провадять незалежну професійну діяльність, це виключно фізичні особи, а не фізичні особи-підприємці чи наймані працівники. Окрім того, такі фізичні особи мають провадити один із видів незалежної професійної діяльності, визначений статтею 14 ПК України, тобто бути адвокатом, викладачем, приватним нотаріусом, бухгалтером тощо. Наголошено на суперечливій конструкції «фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності», що демонструє розбіжне нормативне регулювання правового статусу платників податків, що провадять незалежну професійну діяльність, а також свідчить про порушення принципів рівності, соціальної справедливості та єдиного підходу до встановлення податків та зборів. Доведено, що з метою недопущення дискримінації осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, дотримання принципу правової визначеності, доцільним є надати таким особам можливість вибору системи оподаткування доходів, отриманих від провадження такої діяльності.

КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЗАКОННОГО ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН: ДО ПИТАННЯ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ

Олександр Волков

начальник сектору Головного слідчого управління Національної поліції України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7793-2523

Anotation. Автором розкрито зміст і сутність особи злочинця, який вчиняє кримінальні правопорушення в сфері незаконного використання електронно-обчислювальних машин, надано вичерпні структурні характеристики відповідної криміналістичної категорії та запропоновано нові виразні риси, що його характеризують. Обґрунтовано, що особа яка вчиняє злочини в сфері незаконного використання електронно-обчислювальних машин має жіночу, але переважно чоловічу стать, характеризується високим рівнем інтелектуальних здібностей загалом, а також знається в роботі електронно-обчислювальних машин, зокрема. Відповідні знання, надають такій особі впевненість в її безкарності та крізь призму нарцисичного типу поведінки сприяють подальшому ігноруванню соціально-правових установок суспільства в указаній сфері. Крім цього, знання відповідної сфери, з точки зору хуліганських мотивів уможливлюють вторгнення до особистого простору інших осіб, а також культивують таку поведінку в очах інших.
Keywords: Автором розкрито зміст і сутність особи злочинця, який вчиняє кримінальні правопорушення в сфері незаконного використання електронно-обчислювальних машин, надано вичерпні структурні характеристики відповідної криміналістичної категорії та запропоновано нові виразні риси, що його характеризують. Обґрунтовано, що особа яка вчиняє злочини в сфері незаконного використання електронно-обчислювальних машин має жіночу, але переважно чоловічу стать, характеризується високим рівнем інтелектуальних здібностей загалом, а також знається в роботі електронно-обчислювальних машин, зокрема. Відповідні знання, надають такій особі впевненість в її безкарності та крізь призму нарцисичного типу поведінки сприяють подальшому ігноруванню соціально-правових установок суспільства в указаній сфері. Крім цього, знання відповідної сфери, з точки зору хуліганських мотивів уможливлюють вторгнення до особистого простору інших осіб, а також культивують таку поведінку в очах інших.

ТИПОВІ СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ У РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сергій Трач

кандидат юридичних наук старший викладач кафедри кримінального процесу
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7548-1027

Anotation. Анотація. У статті доведено, що особливості вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності накладають специфічний відбиток на формування слідчих ситуацій початкового етапу розслідування. Це пов’язано зі способами, механізмом та технологіями вчинення цих кримінальних правопорушень, що зумовлено їх комплексним характером. Робота у виділених типових слідчих ситуаціях початкового та наступного етапу розслідування направлена на установлення зв’язків між злочинцями (організатор – виконавець, організатор – посередник – виконавець); збирання інформації, що характеризує особу підозрюваного; виявлення всіх епізодів злочинної діяльності кожного з підозрюваних; збирання доказової бази, достатньої для обвинувачення злочинців та визначення пріоритетних шляхів протидії вказаній категорії кримінальних правопорушень. Важливою умовою ефективної організації розслідування у кожній слідчій ситуації є використання фактору раптовості під час проведення гласних і негласних процесуальних дій.
Keywords: Анотація. У статті доведено, що особливості вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності накладають специфічний відбиток на формування слідчих ситуацій початкового етапу розслідування. Це пов’язано зі способами, механізмом та технологіями вчинення цих кримінальних правопорушень, що зумовлено їх комплексним характером. Робота у виділених типових слідчих ситуаціях початкового та наступного етапу розслідування направлена на установлення зв’язків між злочинцями (організатор – виконавець, організатор – посередник – виконавець); збирання інформації, що характеризує особу підозрюваного; виявлення всіх епізодів злочинної діяльності кожного з підозрюваних; збирання доказової бази, достатньої для обвинувачення злочинців та визначення пріоритетних шляхів протидії вказаній категорії кримінальних правопорушень. Важливою умовою ефективної організації розслідування у кожній слідчій ситуації є використання фактору раптовості під час проведення гласних і негласних процесуальних дій.

ІНФЛЯЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА В КРАЇНАХ ПЕРЕХІДНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ: КОНСТИТУЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Богдан Драпʼятий

аспірант відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права імені В. М. Корецького (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8360-498X

Anotation. Стаття присвячена дослідженню проблем інфляції законодавства як нормативного перевиробництва законів, які перестають бути ефективними під час практичної реалізації у країнах перехідного періоду та окресленню шляхів її подолання. Мета статті – розкрити причини, умови інфляції законодавства у конституційному розумінні та формуванню авторських висновків подолання такої інфляції у країнах перехідного періоду. Наукові методи: аксіологічний; діалектичний; онтологічний; системний сукупно з історичним; функціональні методи (формально-юридичний, методи абстрагування, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, декомпозиції, моделювання тощо). Основні результати дослідження. Констатовано, що перехідний стан держав визначає широкий комплекс неодмінно нестійких процесів. Під час перехідного періоду держави суспільство стикається із кризою правового регулювання, коли право через певні причини частково втрачає власний статус найбільш ефективного та універсального регулятора суспільних відносин. Відбувається криза права, що проявляється серед іншого у законодавчій інфляції.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню проблем інфляції законодавства як нормативного перевиробництва законів, які перестають бути ефективними під час практичної реалізації у країнах перехідного періоду та окресленню шляхів її подолання. Мета статті – розкрити причини, умови інфляції законодавства у конституційному розумінні та формуванню авторських висновків подолання такої інфляції у країнах перехідного періоду. Наукові методи: аксіологічний; діалектичний; онтологічний; системний сукупно з історичним; функціональні методи (формально-юридичний, методи абстрагування, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, декомпозиції, моделювання тощо). Основні результати дослідження. Констатовано, що перехідний стан держав визначає широкий комплекс неодмінно нестійких процесів. Під час перехідного періоду держави суспільство стикається із кризою правового регулювання, коли право через певні причини частково втрачає власний статус найбільш ефективного та універсального регулятора суспільних відносин. Відбувається криза права, що проявляється серед іншого у законодавчій інфляції.

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Ірина Наконечна

кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри загальноправових дисциплін Національної академії Служби безпеки України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9405-4621

Anotation. Стаття присвячена визначенню поняття та розкриттю сутності адміністративних процедур забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції. Узагальнено, що ознаками адміністративних процедур забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції є такі: (а) публічність, адже вони регламентуються адміністративними нормами, стосуються публічно-правових відносин у сфері гарантування кожному стану захищеності шляхом охорони та захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу й інших національних інтересів України від реальних і потенційних загроз; (б) нормативна визначеність – їхня наявність фіксується у базових законах, а деталізація поетапності забезпечена підзаконними нормативно-правовими актами; (в) мають особливий суб’єктний склад – реалізовуються суб’єктами сектору безпеки та оборони; (г) вчиняються зі спеціальною метою – задля швидкого та економічно ефективного захисту національних інтересів та цінностей України; (ґ) передбачають стадійність реалізації – складаються з сукупності послідовних дій, що зрештою забезпечують об’єктивізацію завершеної адміністративної дії.
Keywords: Стаття присвячена визначенню поняття та розкриттю сутності адміністративних процедур забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції. Узагальнено, що ознаками адміністративних процедур забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції є такі: (а) публічність, адже вони регламентуються адміністративними нормами, стосуються публічно-правових відносин у сфері гарантування кожному стану захищеності шляхом охорони та захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу й інших національних інтересів України від реальних і потенційних загроз; (б) нормативна визначеність – їхня наявність фіксується у базових законах, а деталізація поетапності забезпечена підзаконними нормативно-правовими актами; (в) мають особливий суб’єктний склад – реалізовуються суб’єктами сектору безпеки та оборони; (г) вчиняються зі спеціальною метою – задля швидкого та економічно ефективного захисту національних інтересів та цінностей України; (ґ) передбачають стадійність реалізації – складаються з сукупності послідовних дій, що зрештою забезпечують об’єктивізацію завершеної адміністративної дії.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ДОКТРИН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ У НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Рубен Степанян

аспірант Одеського університету внутрішніх справ (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0009-0005-5248-8524

Anotation. Стаття присвячена висвітленню методології пізнання доктрин, які використовуються Європейським судом з прав людини. У роботі вказуються конкретні методологічні підходи та розкривається їх зміст. Складність питання реалізації доктрин, сформованих у межах інших правових систем, зокрема регіональних організацій, вимагає для їх правильного сприйняття застосування цілісного комплексу методологічних інструментів, серед яких чільне місце посідають аксіологічний, герменевтичний підходи, компаративістський метод і метод контентаналізу. Наголошується на важливості врахування особливостей національного права та його соціокультурної природи. Значна увага зосереджується на з’ясуванні змісту аксіологічного підходу та особливостях його використання для дослідження сутності доктрин, що сформовані у практиці Європейського суду з прав людини з метою подальшої імплементації в національне кримінально-процесуальне законодавство.
Keywords: Стаття присвячена висвітленню методології пізнання доктрин, які використовуються Європейським судом з прав людини. У роботі вказуються конкретні методологічні підходи та розкривається їх зміст. Складність питання реалізації доктрин, сформованих у межах інших правових систем, зокрема регіональних організацій, вимагає для їх правильного сприйняття застосування цілісного комплексу методологічних інструментів, серед яких чільне місце посідають аксіологічний, герменевтичний підходи, компаративістський метод і метод контентаналізу. Наголошується на важливості врахування особливостей національного права та його соціокультурної природи. Значна увага зосереджується на з’ясуванні змісту аксіологічного підходу та особливостях його використання для дослідження сутності доктрин, що сформовані у практиці Європейського суду з прав людини з метою подальшої імплементації в національне кримінально-процесуальне законодавство.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНОГО ЗАПОБІГАННЯ ДЕЗЕРТИРСТВУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Анна Рєва

аспірантка Міжнародного університету бізнесу і права (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8445-7590

Anotation. Запобігання військовій злочинності взагалі та дезертирству зокрема є однією з найгостріших сучасних проблем в умовах, що склалися в Україні. Забезпечення законності та військової дисципліни у ЗС України, встановлення чітких прав та обов'язків військовослужбовців, їхньої правової та соціальної захищеності наполегливо диктують необхідність удосконалення не тільки військового, а й кримінального законодавства та практики його застосування в сучасних умовах. Основою загальносоціального запобігання дезертирству в Україні має стати формування патріотизму військовослужбовців ЗС України та інших військових формувань. Це потребує комплексного та всебічного впливу державних і військових органів управління, командирів та начальників, відповідних службових посадови осіб, громадських організацій на свідомість, підсвідомість і поведінку особистості військовослужбовця, на психологію військового колективу в процесі життєдіяльності його членів з метою формування в них високих морально-політичних, громадянських, військово-професійних, соціально-психологічних, психічних і фізичних якостей, необхідних для успішного виконання в будь-яких умовах конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, а особливо в умовах воєнного стану, та вирішення таких завдань: формування в особового складу ЗС України й молоді відданості та вірності Українському народові, готовності до оборони України, забезпечення захисту її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності; виховання в особового складу ЗС України дисциплінованості, сумлінності та чесності під час виконання військового обов'язку, свідомого підпорядкування наказам (розпорядженням) командирів (начальників), неухильного додержання Конституції України та законів України; спрямування високих патріотичних почуттів військовослужбовців строкової служби щодо обрання ними в подальшому професії офіцера, сержанта (старшини), солдата (матроса) військової служби за контрактом ЗС України; формування серед майбутніх кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (військовослужбовців і цивільної молоді) іміджу та привабливості військових спеціальностей командного та військово-технічного профілю; формування у військовослужбовців Збройних Сил України й молоді прагнення до фізичного саморозвитку; виховання у військовослужбовців гордості за належність до Збройних Сил України, до виду Збройних Сил України, військової частини та підрозділу; підтримка та всебічне пропагування військових сімейних династій.
Keywords: Запобігання військовій злочинності взагалі та дезертирству зокрема є однією з найгостріших сучасних проблем в умовах, що склалися в Україні. Забезпечення законності та військової дисципліни у ЗС України, встановлення чітких прав та обов'язків військовослужбовців, їхньої правової та соціальної захищеності наполегливо диктують необхідність удосконалення не тільки військового, а й кримінального законодавства та практики його застосування в сучасних умовах. Основою загальносоціального запобігання дезертирству в Україні має стати формування патріотизму військовослужбовців ЗС України та інших військових формувань. Це потребує комплексного та всебічного впливу державних і військових органів управління, командирів та начальників, відповідних службових посадови осіб, громадських організацій на свідомість, підсвідомість і поведінку особистості військовослужбовця, на психологію військового колективу в процесі життєдіяльності його членів з метою формування в них високих морально-політичних, громадянських, військово-професійних, соціально-психологічних, психічних і фізичних якостей, необхідних для успішного виконання в будь-яких умовах конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, а особливо в умовах воєнного стану, та вирішення таких завдань: формування в особового складу ЗС України й молоді відданості та вірності Українському народові, готовності до оборони України, забезпечення захисту її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності; виховання в особового складу ЗС України дисциплінованості, сумлінності та чесності під час виконання військового обов'язку, свідомого підпорядкування наказам (розпорядженням) командирів (начальників), неухильного додержання Конституції України та законів України; спрямування високих патріотичних почуттів військовослужбовців строкової служби щодо обрання ними в подальшому професії офіцера, сержанта (старшини), солдата (матроса) військової служби за контрактом ЗС України; формування серед майбутніх кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (військовослужбовців і цивільної молоді) іміджу та привабливості військових спеціальностей командного та військово-технічного профілю; формування у військовослужбовців Збройних Сил України й молоді прагнення до фізичного саморозвитку; виховання у військовослужбовців гордості за належність до Збройних Сил України, до виду Збройних Сил України, військової частини та підрозділу; підтримка та всебічне пропагування військових сімейних династій.

ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК СУБ’ЄКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Артем Єфремов

кандидат юридичних наук, начальник Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1727-0743

Anotation. Наукова стаття присвячена найважливішому напрямку діяльності органів місцевого самоврядування як реалізація державної податкової політики на певній адміністративно-територіальній одиниці, шляхом участі у певних адміністративно-правових відносинах. При цьому при виконанні саме завдань із реалізації державної податкової політики останні наділяються адміністративно-правовим статусом. Наголошено, що органи місцевого самоврядування хоча і мають виключно компетенцію у сфері реалізації державної податкової політики, однак для забезпечення фінансової самостійності територіальної громади цього на сьогодні є не достатньо. Компетенція органів місцевого самоврядування реалізується в таких адміністративних процедурах як: 1) правозастосовні (полягають у розгляді та вирішенні індивідуальної конкретної життєвої ситуації у сфері оподаткування); 2) нормотворчі (прийняття відповідних нормативно-правових актів в зазначеній сфері; віднесено дії, пов’язані із прийняття різного роду програм розвитку певної територіальної громади, де прописується прогноз місцевого бюджету, його проект та стан виконання); 3) установчі (віднесено повноваження щодо утворення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів у сфері розвитку малого і середнього підприємництва); 4) контрольні (полягають у реалізації ряду контролюючих функцій).
Keywords: Наукова стаття присвячена найважливішому напрямку діяльності органів місцевого самоврядування як реалізація державної податкової політики на певній адміністративно-територіальній одиниці, шляхом участі у певних адміністративно-правових відносинах. При цьому при виконанні саме завдань із реалізації державної податкової політики останні наділяються адміністративно-правовим статусом. Наголошено, що органи місцевого самоврядування хоча і мають виключно компетенцію у сфері реалізації державної податкової політики, однак для забезпечення фінансової самостійності територіальної громади цього на сьогодні є не достатньо. Компетенція органів місцевого самоврядування реалізується в таких адміністративних процедурах як: 1) правозастосовні (полягають у розгляді та вирішенні індивідуальної конкретної життєвої ситуації у сфері оподаткування); 2) нормотворчі (прийняття відповідних нормативно-правових актів в зазначеній сфері; віднесено дії, пов’язані із прийняття різного роду програм розвитку певної територіальної громади, де прописується прогноз місцевого бюджету, його проект та стан виконання); 3) установчі (віднесено повноваження щодо утворення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів у сфері розвитку малого і середнього підприємництва); 4) контрольні (полягають у реалізації ряду контролюючих функцій).

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ПОДАТКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ З ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ – ПЛАТНИКОМ ПОДАТКІВ

Людмила Чемерис

Помічник судді Харківського апеляційного суду (Харків, Україна)

ORCID ID: 0009-0007-7293-096X

Anotation. В статті визначено підстави набуття статусу фізичною особою – платника податків. Встановлено підстави для нарахування земельного податку. Доведено, що у фізичної особи – підприємця виникають супутні обов’язки, що пов’язані із виконанням податкового обов’язку, як то: подання інформації про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду за формою № 20-ОПП, зокрема земельні ділянки. Констатовано, що із введенням в Україні воєнного стану відбулися корективи стосовно виконання податкового обов’язку платником із плати за землю. У березні 2022 року було прийнято Закон який передбачав звільнення платника податку від виконання обов’язку зі сплати плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, де ведуться бойові дії. Внесені зміни до Податкового кодексу України у травні 2022 року, які передбачали звільнення від відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок призвели до правової колізії, надано рекомендації щодо її усунення.
Keywords: В статті визначено підстави набуття статусу фізичною особою – платника податків. Встановлено підстави для нарахування земельного податку. Доведено, що у фізичної особи – підприємця виникають супутні обов’язки, що пов’язані із виконанням податкового обов’язку, як то: подання інформації про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду за формою № 20-ОПП, зокрема земельні ділянки. Констатовано, що із введенням в Україні воєнного стану відбулися корективи стосовно виконання податкового обов’язку платником із плати за землю. У березні 2022 року було прийнято Закон який передбачав звільнення платника податку від виконання обов’язку зі сплати плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, де ведуться бойові дії. Внесені зміни до Податкового кодексу України у травні 2022 року, які передбачали звільнення від відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок призвели до правової колізії, надано рекомендації щодо її усунення.

МІЖНАРОДНА ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ У ЛІСАХ УКРАЇНИ

Віталій Вайда

аспірант кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (Ужгород, Україна)

ORCID ID: 0009-0006-0991-5946

Anotation. У даній статті проаналізовано міжнародну інституційну систему адміністративно-правового механізму забезпечення сталого господарювання у лісах України. Мета статті – охарактеризувати міжнародну інституційну систему адміністративно-правового механізму забезпечення сталого господарювання у лісах України. Методами дослідження є загальнонаукові та спеціально юридичні методи. На основі проведеного дослідження було встановлено, що міжнародна інституційна система адміністративно-правового механізму забезпечення сталого господарювання у лісах України – це взаємоузгоджена сукупність уповноважених суб’єктів, що діють на основі міжнародного права України, та їхня діяльність щодо забезпечення сталого господарювання у лісах України. Міжнародні неурядові організації, зокрема Лісова опікунська рада, є важливим елементом міжнародної інституційної системи адміністративно-правового механізму щодо забезпечення сталого господарювання у лісах України. Стале ведення лісового господарства вимагає постійного вдосконалення управління лісами, застосування ефективних механізмів і впровадження кращих світових практик лісокористування в Україні.
Keywords: У даній статті проаналізовано міжнародну інституційну систему адміністративно-правового механізму забезпечення сталого господарювання у лісах України. Мета статті – охарактеризувати міжнародну інституційну систему адміністративно-правового механізму забезпечення сталого господарювання у лісах України. Методами дослідження є загальнонаукові та спеціально юридичні методи. На основі проведеного дослідження було встановлено, що міжнародна інституційна система адміністративно-правового механізму забезпечення сталого господарювання у лісах України – це взаємоузгоджена сукупність уповноважених суб’єктів, що діють на основі міжнародного права України, та їхня діяльність щодо забезпечення сталого господарювання у лісах України. Міжнародні неурядові організації, зокрема Лісова опікунська рада, є важливим елементом міжнародної інституційної системи адміністративно-правового механізму щодо забезпечення сталого господарювання у лісах України. Стале ведення лісового господарства вимагає постійного вдосконалення управління лісами, застосування ефективних механізмів і впровадження кращих світових практик лісокористування в Україні.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ: ПОНЯТТЄВА ТА ЦІЛЬОВА ВИЗНАЧЕНІСТЬ

Андрій Вархов

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5637-2924

Anotation. Сформовано, що призначення цього механізму репрезентується через дуальне значення його мети. У вузькому розумінні – це формування правових рамок задля здійснення спільної діяльності суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо виявлення, вчасного реагування, вжиття заходів протидії та ліквідації наслідків загроз національним інтересам та цінностям України, а також контроль їхнього виконання. У широкому розумінні – це формування ефективної системи забезпечення національної безпеки, зміцнення інституційних спроможностей уповноважених суб’єктів задля максимально результативного процесу прийняття і реалізації тактичних та стратегічних рішень у цій сфері. Узагальнено, що його необхідно розглядати як самостійне правове явище, яке є невід’ємною частиною інструментальної складової системи управління національною безпекою.
Keywords: Сформовано, що призначення цього механізму репрезентується через дуальне значення його мети. У вузькому розумінні – це формування правових рамок задля здійснення спільної діяльності суб’єктів сектору безпеки й оборони щодо виявлення, вчасного реагування, вжиття заходів протидії та ліквідації наслідків загроз національним інтересам та цінностям України, а також контроль їхнього виконання. У широкому розумінні – це формування ефективної системи забезпечення національної безпеки, зміцнення інституційних спроможностей уповноважених суб’єктів задля максимально результативного процесу прийняття і реалізації тактичних та стратегічних рішень у цій сфері. Узагальнено, що його необхідно розглядати як самостійне правове явище, яке є невід’ємною частиною інструментальної складової системи управління національною безпекою.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ТА ЙОГО ПРИНЦИПІВ

Василь Гнатчук

Заклад Вищої Освіти «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0009-0008-1911-2340

Anotation. У даній статті досліджено основні теоретико-методологічні підходи до процесу правозастосування та його принципів на основі аналізу наукових концепцій вчених. Виявлено, що правозастосування є найбільш об'ємною частиною юридичної практики, тому доцільно виділяти в рамках неї правозастосовний процес, ефективність якого залежить від імплементації загальноправових, цивілізаційних та спеціальних правових принципів. Обґрунтовано, що основне призначення правозастосовного процесу та його принципів полягає в індивідуальному регулюванні суспільних відносин.
Keywords: У даній статті досліджено основні теоретико-методологічні підходи до процесу правозастосування та його принципів на основі аналізу наукових концепцій вчених. Виявлено, що правозастосування є найбільш об'ємною частиною юридичної практики, тому доцільно виділяти в рамках неї правозастосовний процес, ефективність якого залежить від імплементації загальноправових, цивілізаційних та спеціальних правових принципів. Обґрунтовано, що основне призначення правозастосовного процесу та його принципів полягає в індивідуальному регулюванні суспільних відносин.

ПРАВОВИЙ СТАТУС КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЯК ВИЩОГО ОРГАНУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

Ганна Зайкіна

здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0499-5343

Anotation. У статті розкрито правовий статус Кабінету Міністрів України як вищого органу акціонерного товариства «Українська залізниця» як правове становище вищого органу внутрішнього управління Укрзалізниці, що у формі загальних зборів та на основі адміністративного та господарського законодавства, та внутрішньо-статутних норм діяльності Укрзалізниці забезпечує розвиток транспортної залізничної інфраструктури в Україні. Встановлено, що Кабінет Міністрів України як вищий орган акціонерного товариства «Українська залізниця» формує стратегію діяльності Укрзалізниці, визначає статутні зміни щодо внутрішньо-господарського управління акціями та статутним капіталом, контролює та координує систему внутрішнього управління, розглядає та затверджує фінансову звітність діяльності товариства, виконує інші централізовані завдання корпоративного управління.
Keywords: У статті розкрито правовий статус Кабінету Міністрів України як вищого органу акціонерного товариства «Українська залізниця» як правове становище вищого органу внутрішнього управління Укрзалізниці, що у формі загальних зборів та на основі адміністративного та господарського законодавства, та внутрішньо-статутних норм діяльності Укрзалізниці забезпечує розвиток транспортної залізничної інфраструктури в Україні. Встановлено, що Кабінет Міністрів України як вищий орган акціонерного товариства «Українська залізниця» формує стратегію діяльності Укрзалізниці, визначає статутні зміни щодо внутрішньо-господарського управління акціями та статутним капіталом, контролює та координує систему внутрішнього управління, розглядає та затверджує фінансову звітність діяльності товариства, виконує інші централізовані завдання корпоративного управління.

ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ЯК УМОВА УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В УКРАЇНІ

Андрій Калюжний

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1996-8485

Anotation. У статті на основі аналізу чинного законодавства, наявних наукових, публіцистичних та методичних джерел вивчено зарубіжну практику адміністративно-правового регулювання залізничних перевезень та окреслено тенденції для подальшого використання її позитивних надбань в українських реаліях сьогодення. На основі узагальнення кращих зарубіжних практик досліджено особливості адміністративно-правового регулювання залізничних перевезень у країнах розвинутого транспортного сполучення та доведено, що заходам публічного адміністрування надано пріоритет у порівнянні із заходами приватно-правового характеру.
Keywords: У статті на основі аналізу чинного законодавства, наявних наукових, публіцистичних та методичних джерел вивчено зарубіжну практику адміністративно-правового регулювання залізничних перевезень та окреслено тенденції для подальшого використання її позитивних надбань в українських реаліях сьогодення. На основі узагальнення кращих зарубіжних практик досліджено особливості адміністративно-правового регулювання залізничних перевезень у країнах розвинутого транспортного сполучення та доведено, що заходам публічного адміністрування надано пріоритет у порівнянні із заходами приватно-правового характеру.

СПЕЦИФІКА СТРУКТУРИ ЗАОХОЧУВАЛЬНИХ НОРМ В ГАЛУЗЯХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА

Назарій Керничний

здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право, Заклад вищої освіти «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3029-0127

Anotation. У цій статті розкривається специфіка структури заохочувальних норм, проведений аналіз основних наукових підходів щодо визначення ролі заохочувальних норм в українській правовій системі. Особливу увагу приділено аналізу структури заохочувальних норм основних галузей права України в контексті позитивного впливу держави на створення високих показників дотримання законності серед громадян та спонукання їх до активної правовірної поведінки в певних сферах суспільного життя та механізмі правового регулювання суспільних відносин.
Keywords: У цій статті розкривається специфіка структури заохочувальних норм, проведений аналіз основних наукових підходів щодо визначення ролі заохочувальних норм в українській правовій системі. Особливу увагу приділено аналізу структури заохочувальних норм основних галузей права України в контексті позитивного впливу держави на створення високих показників дотримання законності серед громадян та спонукання їх до активної правовірної поведінки в певних сферах суспільного життя та механізмі правового регулювання суспільних відносин.

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ СУБ’ЄКТІВ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ

Микола Книгницький

здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право, Заклад вищої освіти «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0009-0001-6206-5219

Anotation. Статтю присвячено актуальним проблемам формування правової культури суб’єктів правозастосування в Україні. Акцентовано увагу на ролі правової культури в діяльності суб’єктів правозастосувальної діяльності. Досліджено основні негативні причини та фактори низького рівня правової культури у суб’єктів правозастосування. З’ясовано та обґрунтовано, що одним із основних шляхів формування належного рівня правової культури суб’єктів правозастосування є їх належна професійна підготовка у сфері етики та професійної деонтології.
Keywords: Статтю присвячено актуальним проблемам формування правової культури суб’єктів правозастосування в Україні. Акцентовано увагу на ролі правової культури в діяльності суб’єктів правозастосувальної діяльності. Досліджено основні негативні причини та фактори низького рівня правової культури у суб’єктів правозастосування. З’ясовано та обґрунтовано, що одним із основних шляхів формування належного рівня правової культури суб’єктів правозастосування є їх належна професійна підготовка у сфері етики та професійної деонтології.

ДИНАМІКА ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ ПРАВОВИХ ЦІННОСТЕЙ

Наталія Харченко

здобувачка вищої освіти ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право, Заклад вищої освіти «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2040-4400

Anotation. Стаття присвячена дослідженню динаміки правової політики України в аспекті національних та міжнародних правових цінностей. Автор обґрунтовує особливості формування ціннісних засад української правової політики та вплив на неї європейських правових цінностей в сучасних умовах глобалізації та Європейської правової інтеграції. Особливо яскраво релятивізм правових цінностей проявляється у реалізації універсальних стандартів прав людини, які кодифікують основні права людини, що забезпечують існування людини як виду (право на життя, відтворення, гідні умови життя, здоров’я), будь-які відхилення від яких неприпустимі. Необхідно враховувати фактор культурного розмаїття та прагнення національних правових систем зберегти культурну самобутність, зберегти правові традиції та цінності, властиві цивілізації. Врахування культурного розмаїття дозволить цивілізаціям зберегти свою неповторність, самобутність.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню динаміки правової політики України в аспекті національних та міжнародних правових цінностей. Автор обґрунтовує особливості формування ціннісних засад української правової політики та вплив на неї європейських правових цінностей в сучасних умовах глобалізації та Європейської правової інтеграції. Особливо яскраво релятивізм правових цінностей проявляється у реалізації універсальних стандартів прав людини, які кодифікують основні права людини, що забезпечують існування людини як виду (право на життя, відтворення, гідні умови життя, здоров’я), будь-які відхилення від яких неприпустимі. Необхідно враховувати фактор культурного розмаїття та прагнення національних правових систем зберегти культурну самобутність, зберегти правові традиції та цінності, властиві цивілізації. Врахування культурного розмаїття дозволить цивілізаціям зберегти свою неповторність, самобутність.

ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ

Микола Щурик

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5471-7018

Anotation. У статті розглянуті точки зору окремих науковців, в тому числі зарубіжних, щодо визначення поняття «державна політика» та запропоновано власний погляд на тлумачення цього терміну. Наголошено, що головна мета держави полягає не в розв’язанні проблем, а, в першу чергу, їх недопущенні. Проаналізовано положення чинного законодавства України щодо визначення сутності державних інтересів, а також наукові напрацювання у цій сфері. Окреслено основний склад національних інтересів. Визначено, що сутність національної безпеки доцільно розглядати як у широкому, так і вузькому розумінні, де у першому випадку ключовим є безпека держави, а у другому – безпека окремого громадянина. Розглянуто таку категорію як «державна політика у сфері національної безпеки», проаналізовано її сутність та зроблено висновок, що під державною політикою у сфері національної безпеки слід розуміти комплекс дій та заходів держави (закладів, установ, органів державної влади), направлених на підготовку та впровадження новітніх і результативних процесів та прийомів, метою яких є захист інтересів держави, суспільства і окремої особи у оборонній, політичній, соціальній, зовнішньополітичній, економічній, інформаційній, екологічній сферах від внутрішніх та зовнішніх загроз.
Keywords: У статті розглянуті точки зору окремих науковців, в тому числі зарубіжних, щодо визначення поняття «державна політика» та запропоновано власний погляд на тлумачення цього терміну. Наголошено, що головна мета держави полягає не в розв’язанні проблем, а, в першу чергу, їх недопущенні. Проаналізовано положення чинного законодавства України щодо визначення сутності державних інтересів, а також наукові напрацювання у цій сфері. Окреслено основний склад національних інтересів. Визначено, що сутність національної безпеки доцільно розглядати як у широкому, так і вузькому розумінні, де у першому випадку ключовим є безпека держави, а у другому – безпека окремого громадянина. Розглянуто таку категорію як «державна політика у сфері національної безпеки», проаналізовано її сутність та зроблено висновок, що під державною політикою у сфері національної безпеки слід розуміти комплекс дій та заходів держави (закладів, установ, органів державної влади), направлених на підготовку та впровадження новітніх і результативних процесів та прийомів, метою яких є захист інтересів держави, суспільства і окремої особи у оборонній, політичній, соціальній, зовнішньополітичній, економічній, інформаційній, екологічній сферах від внутрішніх та зовнішніх загроз.

ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ СЕРВІСНИХ ЦЕНТРІВ МВС

Сергій Пижов

здобувач Донецького державного університету внутрішніх справ, (Кропивницький, Україна)

ORCID ID: 0009-0006-5983-9363

Anotation. Стаття присвячена з’ясуванню поняття та ознак адміністративних послуг в діяльності регіональних сервісних центрів МВС. Констатовано, що надання адміністративних послуг є результатом публічно-сервісних відносин, одним із суб’єктів яких виступають сервісні центри МВС України. Визначено зміст публічно-сервісної діяльності регіональних сервісних центрів МВС, спрямованої на реалізацію державної політики у сферах надання адміністративних послуг, безпеки дорожнього руху та перевезення небезпечних вантажів, забезпечення державного контролю за додержанням суб’єктами господарювання законодавства у визначеній сфері. Сформульовано поняття адміністративних послуг в діяльності регіональних сервісних центрів, як здійснюване на платній основі юридичне оформлення умов реалізації прав, свобод і законних інтересів запитувачів адміністративних послуг за їх заявою, шляхом здійснення регіональними сервісними центрами МВС публічно-сервісних повноважень.
Keywords: Стаття присвячена з’ясуванню поняття та ознак адміністративних послуг в діяльності регіональних сервісних центрів МВС. Констатовано, що надання адміністративних послуг є результатом публічно-сервісних відносин, одним із суб’єктів яких виступають сервісні центри МВС України. Визначено зміст публічно-сервісної діяльності регіональних сервісних центрів МВС, спрямованої на реалізацію державної політики у сферах надання адміністративних послуг, безпеки дорожнього руху та перевезення небезпечних вантажів, забезпечення державного контролю за додержанням суб’єктами господарювання законодавства у визначеній сфері. Сформульовано поняття адміністративних послуг в діяльності регіональних сервісних центрів, як здійснюване на платній основі юридичне оформлення умов реалізації прав, свобод і законних інтересів запитувачів адміністративних послуг за їх заявою, шляхом здійснення регіональними сервісними центрами МВС публічно-сервісних повноважень.

СПОСОБИ ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПУБЛІЧНИМИ ЗАКУПІВЛЯМИ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА

Олександр Сара

аспірант кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Міжнародний гуманітарний університет, (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2704-0147

Anotation. Обґрунтовано, що основою такої злочинної діяльності є «відкат» як спосіб корупційного збагачення, сутність якого полягає у прагненні посадової особи замовника здійснити закупівлю товарів, робіт або послуг за завищеними цінами із застосуванням двох підпорядкованих і взаємопов’язаних механізмів його вчинення: пропозиції або надання неправомірної вигоди службовій особі замовника за забезпечення перемоги в тендері; прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди службовою особою замовника за виконання чи невиконання будь-якої дії в інтересах учасника процедури закупівлі щодо участі у тендері. Обґрунтовано, що основною ознакою викрадення бюджетних коштів із застосуванням «відкату» є невідповідність в ціні закупленого товару, виконаних робіт чи наданих послуг в порівнянні з ринковою вартістю. Безпосередні способи вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із державними закупівлями у сфері будівництва, диференційовано на групи: по-перше, загальні, властиві всім кримінальним правопорушенням, пов’язаним із публічними закупівлями; по-друге, специфічні для сфери будівництва.
Keywords: Обґрунтовано, що основою такої злочинної діяльності є «відкат» як спосіб корупційного збагачення, сутність якого полягає у прагненні посадової особи замовника здійснити закупівлю товарів, робіт або послуг за завищеними цінами із застосуванням двох підпорядкованих і взаємопов’язаних механізмів його вчинення: пропозиції або надання неправомірної вигоди службовій особі замовника за забезпечення перемоги в тендері; прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди службовою особою замовника за виконання чи невиконання будь-якої дії в інтересах учасника процедури закупівлі щодо участі у тендері. Обґрунтовано, що основною ознакою викрадення бюджетних коштів із застосуванням «відкату» є невідповідність в ціні закупленого товару, виконаних робіт чи наданих послуг в порівнянні з ринковою вартістю. Безпосередні способи вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із державними закупівлями у сфері будівництва, диференційовано на групи: по-перше, загальні, властиві всім кримінальним правопорушенням, пов’язаним із публічними закупівлями; по-друге, специфічні для сфери будівництва.