Журнал №5 (49) / 2022|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ОСНОВА КОРЕКЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ

Наталія Бездідько

аспірант Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (Суми, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4384-6757

Anotation. Анотація. У статті проаналізовано нормативно-правову базу з питань корекційної допомоги дітям з інвалідністю України та Німеччини. Встановлено, що Україна орієнтується на досвід Німеччини, яка мають вагомі досягнення в реалізації якісного реабілітаційного процесу. Обґрунтовано залежність нормативно-правової бази України від міжнародної, зокрема Федеративної Республіки Німеччини. Представлено короткий огляд законодавства України та Німеччини про людей з інвалідністю, що дозволяє побачити, як змінилилася підтримка держави від надання мінімальної матеріальної підтримки для військових інвалідів до найбільш можливої соціальної інтеграції людей з інвалідністю з подальшим працевлаштуванням.
Keywords: Анотація. У статті проаналізовано нормативно-правову базу з питань корекційної допомоги дітям з інвалідністю України та Німеччини. Встановлено, що Україна орієнтується на досвід Німеччини, яка мають вагомі досягнення в реалізації якісного реабілітаційного процесу. Обґрунтовано залежність нормативно-правової бази України від міжнародної, зокрема Федеративної Республіки Німеччини. Представлено короткий огляд законодавства України та Німеччини про людей з інвалідністю, що дозволяє побачити, як змінилилася підтримка держави від надання мінімальної матеріальної підтримки для військових інвалідів до найбільш можливої соціальної інтеграції людей з інвалідністю з подальшим працевлаштуванням.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ СТОРІТЕЛЛІНГУ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ЗВО

Катерина Галацин, Алла Фещук

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри англійської мови технічного спрямування № 2 Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (Київ, Україна)
викладач кафедри англійської мови технічного спрямування № 2 Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3297-8284; ORCID ID: 0000-0003-3683-099X

Anotation. Анотація. У статті розкрито зміст інтерактивного методу навчання та виховання - сторітеллінгу й основні психолого-педагогічні засади його використання при вивченні англійської мови у закладах вищої освіти з урахуванням особистого досвіду роботи. Наголошено, що цей інтерактивний метод здатний забезпечити не тільки формування іншомовної комунікативної компетенції та культури іншомовного спілкування, а й розвиток когнітивної сфери та особистісних якостей майбутніх фахівців. Подано основні етапи застосування цього методу при вивченні англійської мови, а також методичні вимоги до організації освітнього процесу в ЗВО для ефективного засвоєння студентами англійської мови та формування їхньої іншомовної компетентності. Застосування сторітеллінгу як інтерактивного методу навчання урізноманітнює процес вивчення англійської мови, має великий потенціал для розвитку когнітивної сфери особистості, забезпечує створення іншомовного комунікативного середовища в процесі навчання.
Keywords: Анотація. У статті розкрито зміст інтерактивного методу навчання та виховання - сторітеллінгу й основні психолого-педагогічні засади його використання при вивченні англійської мови у закладах вищої освіти з урахуванням особистого досвіду роботи. Наголошено, що цей інтерактивний метод здатний забезпечити не тільки формування іншомовної комунікативної компетенції та культури іншомовного спілкування, а й розвиток когнітивної сфери та особистісних якостей майбутніх фахівців. Подано основні етапи застосування цього методу при вивченні англійської мови, а також методичні вимоги до організації освітнього процесу в ЗВО для ефективного засвоєння студентами англійської мови та формування їхньої іншомовної компетентності. Застосування сторітеллінгу як інтерактивного методу навчання урізноманітнює процес вивчення англійської мови, має великий потенціал для розвитку когнітивної сфери особистості, забезпечує створення іншомовного комунікативного середовища в процесі навчання.

АНАЛІЗ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ ДИСКУСІЇ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ГЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ВЗАЄМОДІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Руслан Мусевич

аспірант Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (Глухів, Україна), радник з гендерних питань, старший викладач кафедри військово-соціального та психологічного забезпечення оперативного факультету Національної академії Національної гвардії України (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6110-5952

Anotation. Анотація. В статті наведено аналіз контраргументів щодо політики забезпечення ґендерної рівності та застосування ґендерного підходу в секторі безпеки і оборони. В роботі зазначається, що реальна перешкода для застосування ґендерного підходу на військовій службі, зокрема під час професійної взаємодії полягає в недостатній спроможності (глибині експертизи) і відсутності обізнаності відповідальних осіб з ґендерної проблематики. Також наведено приклад Військової академії генерала Михайла Апостольського Республіки Північна Македонія щодо трансформації освітнього процесу, де було зазначено, навчання з ґендерної тематики має позитивний вплив на формування готовності курсантів в рамках пілотних проектів, втім таке навчання повинно мати перспективу в подальшому масштабуванні та інтеграції в освітній процес на постійній основі. Під час висновків акцентується увага на тому, що майбутні офіцери є частиною людського потенціалу на військовій службі, тому академічна спільнота повинна зробити внесок у формуванні їх готовності щодо розбудови професійної взаємодії на засадах ґендерного підходу.
Keywords: Анотація. В статті наведено аналіз контраргументів щодо політики забезпечення ґендерної рівності та застосування ґендерного підходу в секторі безпеки і оборони. В роботі зазначається, що реальна перешкода для застосування ґендерного підходу на військовій службі, зокрема під час професійної взаємодії полягає в недостатній спроможності (глибині експертизи) і відсутності обізнаності відповідальних осіб з ґендерної проблематики. Також наведено приклад Військової академії генерала Михайла Апостольського Республіки Північна Македонія щодо трансформації освітнього процесу, де було зазначено, навчання з ґендерної тематики має позитивний вплив на формування готовності курсантів в рамках пілотних проектів, втім таке навчання повинно мати перспективу в подальшому масштабуванні та інтеграції в освітній процес на постійній основі. Під час висновків акцентується увага на тому, що майбутні офіцери є частиною людського потенціалу на військовій службі, тому академічна спільнота повинна зробити внесок у формуванні їх готовності щодо розбудови професійної взаємодії на засадах ґендерного підходу.

ШКОЛА ПОВНОГО ДНЯ ЯК ОСЕРЕДОК РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В УКРАЇНІ

Володимир Онацький

аспірант Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна Національної академії педагогічних наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4751-7029

Anotation. Анотація. У статті розкривається історія і шляхи практичного втілення концепції школи повного дня як осередку розвитку обдарованої дитини в Україні на початку ХХІ ст. Представлено різні організаційні моделі школи повного дня, зокрема Громадсько-активні школи і Школи життєвого успіху. На прикладі спеціалізованої школи № 23 м. Києва представлено особливості реалізації педагогічного експерименту ГАШ у столичному регіоні. Встановлено, що школи повного дня в інших областях були орієнтовані переважно на розвиток дитячих талантів у сільській місцевості. Обґрунтовано ключові аспекти розвитку обдарованості учнів в умовах дослідно-експериментально проекту «Школа повного року навчання». Розкрито способи реалізації проектів «Школа повного дня», «Школа без вихідних», «Літня школа», «Театральний клас» та ін. Зазначено, що формат школи повного дня був основою таких педагогічних проектів як Школа життєвого успіху, Школа здоров’я та ін. Зроблено висновок, що робота з учнями в умовах дослідно-експериментальної роботи школи повного дня позитивно впливала на успішність і мікроклімат у шкільному колективі.
Keywords: Анотація. У статті розкривається історія і шляхи практичного втілення концепції школи повного дня як осередку розвитку обдарованої дитини в Україні на початку ХХІ ст. Представлено різні організаційні моделі школи повного дня, зокрема Громадсько-активні школи і Школи життєвого успіху. На прикладі спеціалізованої школи № 23 м. Києва представлено особливості реалізації педагогічного експерименту ГАШ у столичному регіоні. Встановлено, що школи повного дня в інших областях були орієнтовані переважно на розвиток дитячих талантів у сільській місцевості. Обґрунтовано ключові аспекти розвитку обдарованості учнів в умовах дослідно-експериментально проекту «Школа повного року навчання». Розкрито способи реалізації проектів «Школа повного дня», «Школа без вихідних», «Літня школа», «Театральний клас» та ін. Зазначено, що формат школи повного дня був основою таких педагогічних проектів як Школа життєвого успіху, Школа здоров’я та ін. Зроблено висновок, що робота з учнями в умовах дослідно-експериментальної роботи школи повного дня позитивно впливала на успішність і мікроклімат у шкільному колективі.

ІНФОРМАЦІЙНА КОНЦЕПЦІЯ КАРТОГРАФІЧНОГО МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Світлана Тітова, Тетяна Дудун

кандидат географічних наук, доцент кафедри геодезії та картографії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)
кандидат географічних наук, доцент кафедри геодезії та картографії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9250-805X; ORCID ID: 0000-0002-9960-9793

Anotation. Анотація. Обґрунтовано доцільне використання інформаційної концепції картографічного методу дослідження. Проаналізовано етапи розвитку концепцій та їх становлення в картографії. Розглянуто та досліджено інформаційну концепцію як методологічний комплекс теоретичних положень і практичних дій щодо досліджень просторово-часового розвитку об'єктів та територій. Розроблена структура інформаційної концепції картографічного методу дослідження, яка включає субстанціональну, топологічну, хронологічну, антропогенну підкатегорії. Визначено, що ці підкатегорії виступають в ролі системо-утворюючих елементів об’єктивної реальності. Сформульовані концепти інформаційної концепції: математичний (відповідає за реєстрацію геоданих); семіотичний (кодування геоданих); технологічний (створення та редагування); технологія моделювання (створення ідеальних та віртуальних картографічних образів); соціально-економічний (оновлення та розповсюдження картографічних творів в суспільстві). Встановлено, що картографічний метод дослідження є соціально-технічним процесом, керованим технологічним та суспільно-історичним механізмами.
Keywords: Анотація. Обґрунтовано доцільне використання інформаційної концепції картографічного методу дослідження. Проаналізовано етапи розвитку концепцій та їх становлення в картографії. Розглянуто та досліджено інформаційну концепцію як методологічний комплекс теоретичних положень і практичних дій щодо досліджень просторово-часового розвитку об'єктів та територій. Розроблена структура інформаційної концепції картографічного методу дослідження, яка включає субстанціональну, топологічну, хронологічну, антропогенну підкатегорії. Визначено, що ці підкатегорії виступають в ролі системо-утворюючих елементів об’єктивної реальності. Сформульовані концепти інформаційної концепції: математичний (відповідає за реєстрацію геоданих); семіотичний (кодування геоданих); технологічний (створення та редагування); технологія моделювання (створення ідеальних та віртуальних картографічних образів); соціально-економічний (оновлення та розповсюдження картографічних творів в суспільстві). Встановлено, що картографічний метод дослідження є соціально-технічним процесом, керованим технологічним та суспільно-історичним механізмами.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ

Людмила Черніченко

доктор філософії, старший викладач кафедри спеціальної та інклюзивної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (Умань, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8455-8869

Anotation. Анотація. Стаття присвячена проблемi вивчення сучасних підходів до формування комунікативних навичок у дітей з розладами аутистичного спектру. У статтi висвітлено, що останнім часом більше уваги почало приділятися проблемі вивчення і корекції різних психічних розладів у дітей. Однією з серйозних проблем в системі сучасної освіти є розлади аутистичного спектру (РАС). У зв'язку з цим необхiдно констатувати, що аутизм може виступати самостійною нозологічною одиницею або вторинним симптомом шизофренії. В останньому випадку він виникає в перші роки життя і називається раннім дитячим аутизмом (РДА). У статтi розглянуто, що найчастіше в корекційній роботі спеціалісти звертають увагу на формування академічних навичок дитини, що є, на нашу думку, хибним, оскільки основним порушенням при РАС є відсутність комунікативних навичок. Саме спілкування виступає основою соціалізації дитини. Навіть встановлення первинного контакту з аутичною дитиною є проблемним.
Keywords: Анотація. Стаття присвячена проблемi вивчення сучасних підходів до формування комунікативних навичок у дітей з розладами аутистичного спектру. У статтi висвітлено, що останнім часом більше уваги почало приділятися проблемі вивчення і корекції різних психічних розладів у дітей. Однією з серйозних проблем в системі сучасної освіти є розлади аутистичного спектру (РАС). У зв'язку з цим необхiдно констатувати, що аутизм може виступати самостійною нозологічною одиницею або вторинним симптомом шизофренії. В останньому випадку він виникає в перші роки життя і називається раннім дитячим аутизмом (РДА). У статтi розглянуто, що найчастіше в корекційній роботі спеціалісти звертають увагу на формування академічних навичок дитини, що є, на нашу думку, хибним, оскільки основним порушенням при РАС є відсутність комунікативних навичок. Саме спілкування виступає основою соціалізації дитини. Навіть встановлення первинного контакту з аутичною дитиною є проблемним.

ОСОБЛИВОСТІ ІКОНОГРАФІЇ БОГОРОДИЦІ «ЧЕНСТОХОВСЬКОЇ» – «ПОМ'ЯКШЕННЯ ЗЛИХ СЕРДЕЦЬ» НА ПРИКЛАДІ ІКОНИ ІЗ ПРИВАТНОЇ КОЛЕКЦІЇ

Євгеній Бондарець

аспірант кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6534-382X

Anotation. Анотація. Звернення до іконописного образу Богородиці «Ченстоховської» – «Пом'якшення злих сердець» має на меті визначити іконографічні особливості зазначеного типу зображень, а також проаналізувати ті зміни та трансформації, що відбулися з ним у православній іконописній традиції. Для досягнення поставленої мети автор використовує методи комплексного і системного аналізу, що дозволяють простежити трансформацію католицько-православного образу «Ченстоховської» Божої Матері в іконографічний варіант «Пом'якшення злих сердець» у православному іконописі. Звертаючись до досліджуваного ізводу в пізньому іконописі, автор вперше дає повний опис та вводить у науковий обіг наддніпрянську ікону Богородиці «Ченстоховської» – «Пом'якшення злих сердець» останньої третини XVIII ст., що походить з приватної київської колекції Миколи Білоусова. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що вельмишановний серед православних та католицьких вірян образ «Ченстоховської» Божої Матері послужив міцним підґрунтям для появи в українському іконописі Нового часу складних іконографічних варіацій, значно розширивши науково-дослідницьке поле та збагативши наше культурне надбання.
Keywords: Анотація. Звернення до іконописного образу Богородиці «Ченстоховської» – «Пом'якшення злих сердець» має на меті визначити іконографічні особливості зазначеного типу зображень, а також проаналізувати ті зміни та трансформації, що відбулися з ним у православній іконописній традиції. Для досягнення поставленої мети автор використовує методи комплексного і системного аналізу, що дозволяють простежити трансформацію католицько-православного образу «Ченстоховської» Божої Матері в іконографічний варіант «Пом'якшення злих сердець» у православному іконописі. Звертаючись до досліджуваного ізводу в пізньому іконописі, автор вперше дає повний опис та вводить у науковий обіг наддніпрянську ікону Богородиці «Ченстоховської» – «Пом'якшення злих сердець» останньої третини XVIII ст., що походить з приватної київської колекції Миколи Білоусова. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що вельмишановний серед православних та католицьких вірян образ «Ченстоховської» Божої Матері послужив міцним підґрунтям для появи в українському іконописі Нового часу складних іконографічних варіацій, значно розширивши науково-дослідницьке поле та збагативши наше культурне надбання.

ІНТУЇТИВІЗМ ЖИВОПИСУ КИЇВСЬКОГО ХУДОЖНИКА ВАДИМА МИХАЛЬЧУКА ПЕРІОДУ 2020-2022 РР.

Олексій Жадейко

аспірант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6234-2220

Anotation. Анотація. Предметом наукового інтересу даного дослідження є творчість сучасного українського художника, представника київської школи живопису Вадима Михальчука, періоду 2020–2022 рр. Стаття має на меті аналіз провідних тенденцій творчих експериментів митця останніх трьох років через призму подій, що розгорнулися на політичній арені, як наслідку трансформації психологічного стану художника, що створює свої картини в умовах війни. Висвітлено зміни характеру художньої мови майстра, трансформацію сюжетної лінії та палітри, окреслено низку робіт 2020 р. як поворотного етапу, що можна позиціонувати як прояв інтуїтивізму, передчуття катастрофи, що йде категорично врозріз зі звичним для художника гедоністичним характером живопису. Зроблено компаративний аналіз провідних тенденцій творчих пошуків митця до означеного періоду та його живопису безпосередньо 2020 р. на матеріалі низки найпоказовіших картин. Виокремлено роботу «Чорне море, білий пароплав» як квінтесенцію трансформаційних процесів індивідуальної мови художника.
Keywords: Анотація. Предметом наукового інтересу даного дослідження є творчість сучасного українського художника, представника київської школи живопису Вадима Михальчука, періоду 2020–2022 рр. Стаття має на меті аналіз провідних тенденцій творчих експериментів митця останніх трьох років через призму подій, що розгорнулися на політичній арені, як наслідку трансформації психологічного стану художника, що створює свої картини в умовах війни. Висвітлено зміни характеру художньої мови майстра, трансформацію сюжетної лінії та палітри, окреслено низку робіт 2020 р. як поворотного етапу, що можна позиціонувати як прояв інтуїтивізму, передчуття катастрофи, що йде категорично врозріз зі звичним для художника гедоністичним характером живопису. Зроблено компаративний аналіз провідних тенденцій творчих пошуків митця до означеного періоду та його живопису безпосередньо 2020 р. на матеріалі низки найпоказовіших картин. Виокремлено роботу «Чорне море, білий пароплав» як квінтесенцію трансформаційних процесів індивідуальної мови художника.

ВПЛИВ ПРЕДСТАВНИКІВ ШКОЛИ БАУГАУЗ НА ТВОРЧІСТЬ ВАСИЛЯ ЄРМІЛОВА

Олександр Зеленюк

аспірант кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2170-9559

Anotation. Анотація. В статті аналізується творча діяльність українського художника, дизайнера та скульптора, представника авангарду та конструктивізму В. Єрмілова, в творчих методах якого відтворюються та трансформуються художні практики діячів німецької школи Баугауз. Методом систематизації та актуалізації інформації проводиться аналіз творчого шляху художника, виявляються ключові фактори впливу на становлення власного стилю Єрмілова. Завдяки компаративному аналізу визначені основні спільні риси у творчих методах Єрмілова та представників Баугаузу. Визначено, що у своїх творах Єрмілов відтворював та трансформував художні методи окремих представників Баугаузу. Це засвідчує про паралельний розвиток представників Українського авангарду з Європейськими колегами, а також про тонкий міжкультурний діалог, який сформулював універсальну візуальну мову, яка склалася на теренах України всупереч тоталітарного режиму владі.
Keywords: Анотація. В статті аналізується творча діяльність українського художника, дизайнера та скульптора, представника авангарду та конструктивізму В. Єрмілова, в творчих методах якого відтворюються та трансформуються художні практики діячів німецької школи Баугауз. Методом систематизації та актуалізації інформації проводиться аналіз творчого шляху художника, виявляються ключові фактори впливу на становлення власного стилю Єрмілова. Завдяки компаративному аналізу визначені основні спільні риси у творчих методах Єрмілова та представників Баугаузу. Визначено, що у своїх творах Єрмілов відтворював та трансформував художні методи окремих представників Баугаузу. Це засвідчує про паралельний розвиток представників Українського авангарду з Європейськими колегами, а також про тонкий міжкультурний діалог, який сформулював універсальну візуальну мову, яка склалася на теренах України всупереч тоталітарного режиму владі.

КРАЄВИДИ ДНІПРОВСЬКОГО МИСТЦЯ ОЛЕКСАНДРА НЕМ’ЯТОГО У ПОСТМОДЕРНОМУ ДИСКУРСІ

Володимир Маліков

аспірант Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв (Київ, Україна), мистецтвознавець КП «Школа сучасного образотворчого мистецтва та дизайну імені Вадима Сідура» ДМР (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1905-5373

Anotation. Анотація. Актуальність статті зосереджена на дослідженні постмодерного мистецького дискурсу у взаємозв’язках із неофіційною художньою традицією пізньорадянської доби на прикладі вибраних творчих серій дніпровського мистця Олександра Нем’ятого. Матеріали статті вводять до наукового обігу мистецький пласт художника, визначаючи його творчу генезу від андеґраундного формату до постмодерної парадигми. Метою статті є аналіз творчих практик художника від 90-х років ХХ століття до сьогодні. Серед методів наукового дослідження мистецтвознавчий аналіз застосовано на основі комплексної систематизації та узагальнення. Означений підхід дає змогу зробити низку важливих висновків. О. Нем’ятий обрав поміркований формат творчого спротиву, балансуючи між офіційним мистецьким виміром та андеґраундним полем. Автор відмовився від постмодерних концепцій, які в умовах тогочасного мистецького клімату Дніпра ідейно та концептуально вкорінитися не могли. Спираючись на фундамент української культури, підкріплюючи знання у царині світового модернізму, художник здійснює ґрунтовне дослідження краєвидів Поорілля. Дана праця доповнить існуючий масив розвідок та стане базою подальших досліджень.
Keywords: Анотація. Актуальність статті зосереджена на дослідженні постмодерного мистецького дискурсу у взаємозв’язках із неофіційною художньою традицією пізньорадянської доби на прикладі вибраних творчих серій дніпровського мистця Олександра Нем’ятого. Матеріали статті вводять до наукового обігу мистецький пласт художника, визначаючи його творчу генезу від андеґраундного формату до постмодерної парадигми. Метою статті є аналіз творчих практик художника від 90-х років ХХ століття до сьогодні. Серед методів наукового дослідження мистецтвознавчий аналіз застосовано на основі комплексної систематизації та узагальнення. Означений підхід дає змогу зробити низку важливих висновків. О. Нем’ятий обрав поміркований формат творчого спротиву, балансуючи між офіційним мистецьким виміром та андеґраундним полем. Автор відмовився від постмодерних концепцій, які в умовах тогочасного мистецького клімату Дніпра ідейно та концептуально вкорінитися не могли. Спираючись на фундамент української культури, підкріплюючи знання у царині світового модернізму, художник здійснює ґрунтовне дослідження краєвидів Поорілля. Дана праця доповнить існуючий масив розвідок та стане базою подальших досліджень.

АКТИВНЕ ГРОМАДЯНСТВО У ВИКЛИКАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Сюй Шіші

аспірантка кафедри соціальної філософії, філософії освіти та освітньої політики Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6406-341X

Anotation. Анотація. У статті описано філософсько-політичні засади взаємодії громадянина та держави, підкреслено природу активного громадянства. Для вивчення взаємовідносини одиничного та загального було розглянуто історичні приклади. На прикладі філософських вчень американських суспільно-політичних діячів епохи зародження державності у США було розглянуто принципи федералізму, представницької демократії та поділу влади. Було порівняно основні ідеї американського суспільно-політичного діяча Джеймса Медісона з ідеями європейських філософів Джона Локка, Шарля Луї де Монтеск’є, Томаса Гоббса та інших. Було продемонстровано, що досвід побудови громадянського суспільства у Сполучених Штатах є повчальним прикладом для побудови теоретичних конструкцій активного громадянства. Під час вивчення природи свобод активного громадянина було розглянуто базові засади класичного лібералізму. Були розглянуті ідеї Адама Сміта, які стосуються альтруїзму та користі. Ці ідеї знайшли своє логічне продовження в іронічній філософії Річарда Рорті, який знаходить у самій іронії основу співчуття та активності громадян.
Keywords: Анотація. У статті описано філософсько-політичні засади взаємодії громадянина та держави, підкреслено природу активного громадянства. Для вивчення взаємовідносини одиничного та загального було розглянуто історичні приклади. На прикладі філософських вчень американських суспільно-політичних діячів епохи зародження державності у США було розглянуто принципи федералізму, представницької демократії та поділу влади. Було порівняно основні ідеї американського суспільно-політичного діяча Джеймса Медісона з ідеями європейських філософів Джона Локка, Шарля Луї де Монтеск’є, Томаса Гоббса та інших. Було продемонстровано, що досвід побудови громадянського суспільства у Сполучених Штатах є повчальним прикладом для побудови теоретичних конструкцій активного громадянства. Під час вивчення природи свобод активного громадянина було розглянуто базові засади класичного лібералізму. Були розглянуті ідеї Адама Сміта, які стосуються альтруїзму та користі. Ці ідеї знайшли своє логічне продовження в іронічній філософії Річарда Рорті, який знаходить у самій іронії основу співчуття та активності громадян.

ПСИХОЛОГІЧНА ОЦІНКА МОТИВАЦІЙНОГО КОМПОНЕНТУ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ МЕНЕДЖЕРА

Олена Власенко

кандидат економічних наук, доцент, докторант зі спеціальності 053 «Психологія» Університету Григорія Сковороди в Переяславі (Переяслав, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1011-1965

Anotation. Анотація. В статті висвітлено значення професійного мовлення, як основного інструменту менеджменту, що забезпечує належне виконання професійних обов’язків фахівця. Виявлено, що формування мовлення у менеджера обумовлено специфікою професійного напряму. Проаналізовано значення мотивації формування професійного мовлення. Саме мотивація особистості до соціалізації у суспільстві та необхідність виконання своїх професійних обов’язків забезпечує мовленнєве вираження своїх думок. Визначено вплив мотивації на мовленнєве вираження думки менеджера. Окреслено мотиваційний компонент професійного мовлення з позиції забезпечення спроможності продукування відповідного професійного повідомлення. Запропоновані основні показники для оцінки мотиваційного компоненту. Висвітлено та обгрунтовано їх сутність. Окреслено основні психологічні методики для оцінки відповідних показників. Визначено, що сукупність цих показників дозволить вимірити мотивацію індивіда до продукування відповідного професійного мовлення менеджера.
Keywords: Анотація. В статті висвітлено значення професійного мовлення, як основного інструменту менеджменту, що забезпечує належне виконання професійних обов’язків фахівця. Виявлено, що формування мовлення у менеджера обумовлено специфікою професійного напряму. Проаналізовано значення мотивації формування професійного мовлення. Саме мотивація особистості до соціалізації у суспільстві та необхідність виконання своїх професійних обов’язків забезпечує мовленнєве вираження своїх думок. Визначено вплив мотивації на мовленнєве вираження думки менеджера. Окреслено мотиваційний компонент професійного мовлення з позиції забезпечення спроможності продукування відповідного професійного повідомлення. Запропоновані основні показники для оцінки мотиваційного компоненту. Висвітлено та обгрунтовано їх сутність. Окреслено основні психологічні методики для оцінки відповідних показників. Визначено, що сукупність цих показників дозволить вимірити мотивацію індивіда до продукування відповідного професійного мовлення менеджера.

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МЕНТАЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ВІДОБРАЖЕННЯ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ФІЛОСОФІЇ

Олена Іванова

асистент кафедри філософії, соціально-гуманітарних наук та фізичного виховання Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0682-5607

Anotation. Анотація. Автором зазначено збільшення наукової зацікавленості в дослідженні феномену української національної ментальності як ключового інструменту впливу на функціонування соціальної системи. Вказано, що розвиток, майбутня оптимізація української держави потребує усвідомлення змісту та особливостей ментальності української етнічної групи. Обумовлено наявність потреби у конструктивній трансформації світогляду, відродженні українських традицій, розвитку найкращих національних рис. Розглянуто співвідношення понять «національний характер» та «національна ментальність». Визначено відповідність психіки світоглядній системі людини у поєднанні з конкретними умовами життя та моделями поведінки. Обумовлено, що обов’язковою складовою потенціалу української ментальності є історичний «образ» українського народу. Розглянуто характеристики соціально-психологічних типів українського національного характеру: Північний, Понтійський, Динарський і Остійський. Представлено динаміку співвідношення типів в українській історії. Акцентовано увагу на особливостях впливу етносів, які проживали на території Україні, на формування українського національного характеру. Наголошено на важливості національної свідомості як важливої і обов’язкової риси української нації. Встановлено зв’язок національної самоідентичності та індивідуальної самоідентичності. Представлено типові риси національного характеру українців. Представлено чотири системні ознаки менталітету українського народу.
Keywords: Анотація. Автором зазначено збільшення наукової зацікавленості в дослідженні феномену української національної ментальності як ключового інструменту впливу на функціонування соціальної системи. Вказано, що розвиток, майбутня оптимізація української держави потребує усвідомлення змісту та особливостей ментальності української етнічної групи. Обумовлено наявність потреби у конструктивній трансформації світогляду, відродженні українських традицій, розвитку найкращих національних рис. Розглянуто співвідношення понять «національний характер» та «національна ментальність». Визначено відповідність психіки світоглядній системі людини у поєднанні з конкретними умовами життя та моделями поведінки. Обумовлено, що обов’язковою складовою потенціалу української ментальності є історичний «образ» українського народу. Розглянуто характеристики соціально-психологічних типів українського національного характеру: Північний, Понтійський, Динарський і Остійський. Представлено динаміку співвідношення типів в українській історії. Акцентовано увагу на особливостях впливу етносів, які проживали на території Україні, на формування українського національного характеру. Наголошено на важливості національної свідомості як важливої і обов’язкової риси української нації. Встановлено зв’язок національної самоідентичності та індивідуальної самоідентичності. Представлено типові риси національного характеру українців. Представлено чотири системні ознаки менталітету українського народу.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ВЧИТЕЛІВ

Таїса Кириленко, Юлія Мамай

кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)
студентка Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9079-9722; ORCID ID 0000-0003-3977-6650

Anotation. Анотація. У статті представлено дослідження індивідуальних особливостей емоційного вигорання вчителів. Серед індивідуальних особливостей виокремлено формальні (вік, стаж роботи) характеристики особистості вчителя та індивідуально-особистісні властивості (а саме, самооцінка та потреба в досягненнях). Показано, що існують відмінності між формальними (об’єктвними) і суб’єктвними (індивідуально-особистісними) характеристиками, як факторами впливу на прояви емоційного вигорання. Прояви вигорання досліджувались за класичними показниками вигорання, його симптомами та фазами за В. Бойко та К. Маслач. На основі емпіричного дослідження і статистичного аналізу, було виявлено: невираженість відмінностей проявів емоційного вигорання за стажем; вираженість відмінностей за віком, за рівнем потреби в досягненні та рівнем самооцінки. Знайдено значимий кореляційний зв'язок між самооцінкою вигорання і окремими симптомами та шкалами.
Keywords: Анотація. У статті представлено дослідження індивідуальних особливостей емоційного вигорання вчителів. Серед індивідуальних особливостей виокремлено формальні (вік, стаж роботи) характеристики особистості вчителя та індивідуально-особистісні властивості (а саме, самооцінка та потреба в досягненнях). Показано, що існують відмінності між формальними (об’єктвними) і суб’єктвними (індивідуально-особистісними) характеристиками, як факторами впливу на прояви емоційного вигорання. Прояви вигорання досліджувались за класичними показниками вигорання, його симптомами та фазами за В. Бойко та К. Маслач. На основі емпіричного дослідження і статистичного аналізу, було виявлено: невираженість відмінностей проявів емоційного вигорання за стажем; вираженість відмінностей за віком, за рівнем потреби в досягненні та рівнем самооцінки. Знайдено значимий кореляційний зв'язок між самооцінкою вигорання і окремими симптомами та шкалами.

ЗАЗДРІСНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА КРИМІНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

Олена Мохорєва

старший викладач кафедри соціології та психології факультету № 6 Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9420-2847

Anotation. Анотація. У статті розглядається актуальність вивчення феномену заздрісності як соціального явища та як характеристики особистості. Акцентується увага на передумовах та причинах виникнення заздрісності особистості, її безпосередній зв’язок із проявами криміногенної поведінки. Розглянуто основні рівні розвитку заздрісності. Мета статті передбачає теоретичний огляд та розкриття багатовимірності поняття заздрісності. Оскільки кожен індивід являє собою систему індивідуальних стійких морфологічних, фізіологічних, психічних і соціальних якостей організму, обумовлених спадковістю, а також результатом тривалого й інтенсивного впливу навколишнього середовища, розглянуто основні психогенетичні типи особистості. У висновках підкреслюється, що науковій літературі, здебільшого кримінологічного характеру, вказується, що заздрісність є однією з характеристик, яка властива злочинцям в контексті кримінальної поведінки. У той же час, психологічний аспект проблеми залишається недостатньо вивченим.
Keywords: Анотація. У статті розглядається актуальність вивчення феномену заздрісності як соціального явища та як характеристики особистості. Акцентується увага на передумовах та причинах виникнення заздрісності особистості, її безпосередній зв’язок із проявами криміногенної поведінки. Розглянуто основні рівні розвитку заздрісності. Мета статті передбачає теоретичний огляд та розкриття багатовимірності поняття заздрісності. Оскільки кожен індивід являє собою систему індивідуальних стійких морфологічних, фізіологічних, психічних і соціальних якостей організму, обумовлених спадковістю, а також результатом тривалого й інтенсивного впливу навколишнього середовища, розглянуто основні психогенетичні типи особистості. У висновках підкреслюється, що науковій літературі, здебільшого кримінологічного характеру, вказується, що заздрісність є однією з характеристик, яка властива злочинцям в контексті кримінальної поведінки. У той же час, психологічний аспект проблеми залишається недостатньо вивченим.

ПІВНІЧНИЙ МОРСЬКИЙ ШЛЯХ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-КИТАЙСЬКИХ ВІДНОСИН

Богдан Устименко

аспірант кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9151-9438

Anotation. Анотація. У положеннях наукової статті автор аналізує Морську доктрину Російської Федерації, яка була прийнята 31.07.2022, крізь призму планів відносно Північного морського шляху, а також досліджує значення цієї транспортної комунікації для російсько-китайських відносин з метою виявлення потенційних загроз глобальній безпеці. В результаті проведеного дослідження автор дійшов до наступних основних висновків: 1) сумнівний з точки зору міжнародного морського права правовий режим, направлений на суттєві обмеження іноземного судноплавства в акваторії Північного морського шляху, який прагне встановити Росія, має великий конфліктний потенціал, оскільки інші держави можуть не виконувати встановлений РФ порядок плавання, вважаючи цей порядок таким, що не відповідає приписам міжнародного морського права; 2) існує ризик того, що Китай та/або Росія у майбутньому будуть використовувати Північний морський шлях та його порти не тільки для комерційних, а й у військових цілях; 3) можна констатувати все більшу політичну, економічну та технологічну залежність Росії від Китаю, яка з часом буде тільки посилюватися.
Keywords: Анотація. У положеннях наукової статті автор аналізує Морську доктрину Російської Федерації, яка була прийнята 31.07.2022, крізь призму планів відносно Північного морського шляху, а також досліджує значення цієї транспортної комунікації для російсько-китайських відносин з метою виявлення потенційних загроз глобальній безпеці. В результаті проведеного дослідження автор дійшов до наступних основних висновків: 1) сумнівний з точки зору міжнародного морського права правовий режим, направлений на суттєві обмеження іноземного судноплавства в акваторії Північного морського шляху, який прагне встановити Росія, має великий конфліктний потенціал, оскільки інші держави можуть не виконувати встановлений РФ порядок плавання, вважаючи цей порядок таким, що не відповідає приписам міжнародного морського права; 2) існує ризик того, що Китай та/або Росія у майбутньому будуть використовувати Північний морський шлях та його порти не тільки для комерційних, а й у військових цілях; 3) можна констатувати все більшу політичну, економічну та технологічну залежність Росії від Китаю, яка з часом буде тільки посилюватися.

КЛАСИФІКАЦІЯ КОМПЕТЕНЦІЙ ПРАЦІВНИКА ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Іван Зима, Людмила Боровик

кандидат медичних наук, доктор наук з державного управління, доцент, Почесний професор Academie Huspol, заслужений лікар України, академік Міжнародної кадрової академії (Рівне, Україна)
кандидат педагогічних наук, доцент, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії, доцент кафедри теорії і методики журналістської творчості Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8997-0577; ORCID ID: 0000-0002-8997-0577

Anotation. Анотація. В статті досліджено класифікації компетенцій працівників соціально-відповідальних підприємств, які виступатимуть основою для визначення показників і методів їх оцінювання та управління. Визначено, що від рівня компетенцій та кваліфікації працівників залежить максимальне отримання прибутку підприємства з мінімальними їх витратами. З’ясовано, що одним з найважливіших завдань керівників, є вибір інструментів для оцінки компетенцій працівника тому для цього потрібне розуміння класифікацій компетенцій працівника соціально-відповідальних підприємств та виділення їх за ознаками. Виокремлено різноманітні класифікаційні ознаки компетенцій працівників, уточнено сутність деяких, а також доповнено наявні новими класифікаційними ознаками, які викликані вимогами сучасності. Запропонована удосконалена комплексна класифікація компетенцій працівників адаптована до соціально-відповідальних підприємств.
Keywords: Анотація. В статті досліджено класифікації компетенцій працівників соціально-відповідальних підприємств, які виступатимуть основою для визначення показників і методів їх оцінювання та управління. Визначено, що від рівня компетенцій та кваліфікації працівників залежить максимальне отримання прибутку підприємства з мінімальними їх витратами. З’ясовано, що одним з найважливіших завдань керівників, є вибір інструментів для оцінки компетенцій працівника тому для цього потрібне розуміння класифікацій компетенцій працівника соціально-відповідальних підприємств та виділення їх за ознаками. Виокремлено різноманітні класифікаційні ознаки компетенцій працівників, уточнено сутність деяких, а також доповнено наявні новими класифікаційними ознаками, які викликані вимогами сучасності. Запропонована удосконалена комплексна класифікація компетенцій працівників адаптована до соціально-відповідальних підприємств.

СПІВРОБІТНИЦТВО ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ЗАДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Олександр Ігнат, Тетяна Маматова

аспірант кафедри державного управління і місцевого самоврядування Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» (Дніпро, Україна)
доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри державного управління і місцевого самоврядування Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5001-123X; ORCID ID 0000-0003-1844-5377

Anotation. Анотація. У статті наведено результати дослідження особливостей впливу процесів співробітництва територіальних громад на забезпечення стійкості та сталого розвитку територій. Акцентовано на тому, що особливого значення ці процеси набувають в умовах війни із російськими агресорами, а також під час відновлення інфраструктури після її завершення. Позитивну динаміку змін індикатора «Співробітництво територіальних громад» визначено на основ даних за період 2017–2021 років зі звітів Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Визначено сім з 16 принципів сталого розвитку громади, які найбільшою мірою здійснюють вплив на процеси міжмуніципального співробітництва. Зроблено висновок, що суттєвим викликом для громад-учасниць міжмуніципального співробітництва є необхідність гармонізації потреб стейкхолдерів місцевого і регіонального розвитку за усіма вимірами: програмним, екологічним, соціокультурним, економічним, політико-інституційним.
Keywords: Анотація. У статті наведено результати дослідження особливостей впливу процесів співробітництва територіальних громад на забезпечення стійкості та сталого розвитку територій. Акцентовано на тому, що особливого значення ці процеси набувають в умовах війни із російськими агресорами, а також під час відновлення інфраструктури після її завершення. Позитивну динаміку змін індикатора «Співробітництво територіальних громад» визначено на основ даних за період 2017–2021 років зі звітів Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Визначено сім з 16 принципів сталого розвитку громади, які найбільшою мірою здійснюють вплив на процеси міжмуніципального співробітництва. Зроблено висновок, що суттєвим викликом для громад-учасниць міжмуніципального співробітництва є необхідність гармонізації потреб стейкхолдерів місцевого і регіонального розвитку за усіма вимірами: програмним, екологічним, соціокультурним, економічним, політико-інституційним.

ПОЛІТИЧНИЙ ВПЛИВ УКРАЇНСЬКИХ ПРЕЗИДЕНТІВ Л. КРАВЧУКА, Л. КУЧМИ ТА В. ЮЩЕНКО НА ФОРМУВАННЯ ЄДИНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЦЕРКВИ

Андрій Кобетяк

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософсько-історичних студій та масових комунікацій Державного університету «Житомирська політехніка» (Житомир, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6899-0571

Anotation. Анотація. Сучасна політична ситуація в Україні свідчить про глибоку кризу у відносинах у багатьох сферах суспільного життя, в тому числі і в міжконфесійних відносинах. Мета статті – висвітлити проблеми політичного впливу інституту Президентства у період зародження Української державності та імплікувати це знання на реалії сучасного суспільства. Православна церква є домінуючою конфесією в Україні, однак сьогодні перебуває у стадії розділення на різні юрисдикції. Доведено, що об'єднання розділених гілок українського православ'я сприятиме консолідації українського суспільства, особливо в умовах наявності відкритої зовнішньої агресії. Встановлено, що саме інститут президенства відіграє винятково важливу роль у державній політиці в релігійній сфері. У статті проаналізовано, що українські Президенти активно брали участь у релігійній політиці держави та сприяли формуванню Єдиної Помісної церкви. Отже, важливим фактором консолідації розділеного українського суспільства є церква, тому державна політика у цій сфері повинна бути направлена на підтримку проєкту Помісної церкви.
Keywords: Анотація. Сучасна політична ситуація в Україні свідчить про глибоку кризу у відносинах у багатьох сферах суспільного життя, в тому числі і в міжконфесійних відносинах. Мета статті – висвітлити проблеми політичного впливу інституту Президентства у період зародження Української державності та імплікувати це знання на реалії сучасного суспільства. Православна церква є домінуючою конфесією в Україні, однак сьогодні перебуває у стадії розділення на різні юрисдикції. Доведено, що об'єднання розділених гілок українського православ'я сприятиме консолідації українського суспільства, особливо в умовах наявності відкритої зовнішньої агресії. Встановлено, що саме інститут президенства відіграє винятково важливу роль у державній політиці в релігійній сфері. У статті проаналізовано, що українські Президенти активно брали участь у релігійній політиці держави та сприяли формуванню Єдиної Помісної церкви. Отже, важливим фактором консолідації розділеного українського суспільства є церква, тому державна політика у цій сфері повинна бути направлена на підтримку проєкту Помісної церкви.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ КЛЮЧОВИХ АСПЕКТІВ КОМПЕТЕНЦІЇ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ

Лілія Бурхан-Крутоус

аспірант кафедри адміністративного права Інституту права ЗВО «Міжнародний університет бізнесу і права» (Херсон, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-26713976

Anotation. У статті здійснено аналіз процесу адміністративно-правового забезпечення важливих аспектів компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Установлено, що предметом адміністративно-правового регулю- вання діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з формуванням суддівського корпусу України. До основних елементів механізму адміністративно-правового регулювання діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України віднесено: норми права; правовідносини; юридичні факти і акти застосування права; акти реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Наголошено, що функції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України це – основні, пріоритетні напрями її діяльності, які спрямовані на вирішення поставлених перед нею завдань, які розкривають основний зміст і призначення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у системі суддівського врядування. Встановлено, що юридично закріплена компетенція надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України визначені владні повноваження, закріплене коло прав та обов’язків, об’єкти впливу, що передбачені законодавством України. Здійснено аналіз компетенційних норм Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, унаслідок чого компетенцію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України структурно поділено на: функціональну, територіальну та нормативну (правозастосовну).
Keywords: У статті здійснено аналіз процесу адміністративно-правового забезпечення важливих аспектів компетенції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Установлено, що предметом адміністративно-правового регулю- вання діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з формуванням суддівського корпусу України. До основних елементів механізму адміністративно-правового регулювання діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України віднесено: норми права; правовідносини; юридичні факти і акти застосування права; акти реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Наголошено, що функції Вищої кваліфікаційної комісії суддів України це – основні, пріоритетні напрями її діяльності, які спрямовані на вирішення поставлених перед нею завдань, які розкривають основний зміст і призначення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у системі суддівського врядування. Встановлено, що юридично закріплена компетенція надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України визначені владні повноваження, закріплене коло прав та обов’язків, об’єкти впливу, що передбачені законодавством України. Здійснено аналіз компетенційних норм Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, унаслідок чого компетенцію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України структурно поділено на: функціональну, територіальну та нормативну (правозастосовну).

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АУДИТОРА ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

Олена Ващук

аспірантка кафедри кримінального права та процесу Київського університету права Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8194-6671

Anotation. Анотація. Стаття присвячена визначенню підстав притягнення до кримінальної відповідальності аудитора за порушення вимог щодо здійснення фінансового моніторингу. Для запобігання та протидії відмиванню доходів злочинного походження, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення в Україні було створено систему фінансового моніторингу. Аудитор є суб’єктом первинного фінансового моніторингу та зобов’язаний повідомляти Держфінмоніторинг про порогові фінансові операції та підозрілі фінансові операції (діяльність), а також про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників клієнта, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників, отриманою аудитором в результаті здійснення належної перевірки клієнта. Державний аудитор та екологічний аудитор не є суб’єктами первинного фінансового моніторингу.
Keywords: Анотація. Стаття присвячена визначенню підстав притягнення до кримінальної відповідальності аудитора за порушення вимог щодо здійснення фінансового моніторингу. Для запобігання та протидії відмиванню доходів злочинного походження, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення в Україні було створено систему фінансового моніторингу. Аудитор є суб’єктом первинного фінансового моніторингу та зобов’язаний повідомляти Держфінмоніторинг про порогові фінансові операції та підозрілі фінансові операції (діяльність), а також про розбіжності між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників клієнта, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та інформацією про кінцевих бенефіціарних власників, отриманою аудитором в результаті здійснення належної перевірки клієнта. Державний аудитор та екологічний аудитор не є суб’єктами первинного фінансового моніторингу.

ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ УКРАЇНИ У ВОЄННИЙ ЧАС

Павло Гарасим

кандидат юридичних наук, докторант Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0336-4710

Anotation. Анотація. В статті, виходячи з результатів аналізу ситуації, яка склалась у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також реалізацією нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з цим, визначені деякі особливості здійснення громадського контролю у сфері виконання покарань у цей час, а також запропоновані науково обґрунтовані заходи щодо вирішення існуючих з даного приводу проблем. Зокрема, виходячи із сьогоднішніх правових і воєнних реалій, що склались в Україні, логічно було б ст. 25 КВК доповнити частиною 3 наступного змісту: «У випадках, визначених у законі, та в умовах воєнного стану діяльність громадських об’єднань та їх уповноважених представників у сфері виконання покарань можуть бути призупинені на чітко передбачений у відповідному законодавчому акті період».
Keywords: Анотація. В статті, виходячи з результатів аналізу ситуації, яка склалась у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також реалізацією нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з цим, визначені деякі особливості здійснення громадського контролю у сфері виконання покарань у цей час, а також запропоновані науково обґрунтовані заходи щодо вирішення існуючих з даного приводу проблем. Зокрема, виходячи із сьогоднішніх правових і воєнних реалій, що склались в Україні, логічно було б ст. 25 КВК доповнити частиною 3 наступного змісту: «У випадках, визначених у законі, та в умовах воєнного стану діяльність громадських об’єднань та їх уповноважених представників у сфері виконання покарань можуть бути призупинені на чітко передбачений у відповідному законодавчому акті період».

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВЧИНЕННЯМ ЗЛОЧИНУ В УКРАЇНІ

Євген Гладій

здобувач третього рівня освіти Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9968-9906

Anotation. Вказано, що КПК України та підзаконні нормативно-правові акти не розкривають зміст поняття «контроль за вчиненням злочину», що призводить до проблем у праворозумінні та правозастосуванні, зокрема, в частині від- межуванням окремих форм контролю за вчиненням злочину від інших негласних, а також гласних слідчих (розшукових) дій під час здійснення кримінальних проваджень. Досліджено точки зору щодо допустимості проведення контролю за вчиненням незакінченого злочину, у зв’язку з чим підтримано позицію можливості проведення контролю за незакінченими тяжкими чи особливо тяжкими злочинами, що відповідає положенням діючого кримінального процесуального законодавства. Обґрунтовується доцільність розроблення окремої інструкції/методичних рекомендацій щодо проведення контролю за вчиненням злочину як комплексу процесуальних та організаційно-тактичних дій, де варто регламентувати процедуру підготовки, проведення, документування, відомчого контролю за проведенням цієї НСРД, а також питання організації взаємодії прокурора та слідчого із працівниками оперативних підрозділів під час проведення контролю за вчиненням злочину.
Keywords: Вказано, що КПК України та підзаконні нормативно-правові акти не розкривають зміст поняття «контроль за вчиненням злочину», що призводить до проблем у праворозумінні та правозастосуванні, зокрема, в частині від- межуванням окремих форм контролю за вчиненням злочину від інших негласних, а також гласних слідчих (розшукових) дій під час здійснення кримінальних проваджень. Досліджено точки зору щодо допустимості проведення контролю за вчиненням незакінченого злочину, у зв’язку з чим підтримано позицію можливості проведення контролю за незакінченими тяжкими чи особливо тяжкими злочинами, що відповідає положенням діючого кримінального процесуального законодавства. Обґрунтовується доцільність розроблення окремої інструкції/методичних рекомендацій щодо проведення контролю за вчиненням злочину як комплексу процесуальних та організаційно-тактичних дій, де варто регламентувати процедуру підготовки, проведення, документування, відомчого контролю за проведенням цієї НСРД, а також питання організації взаємодії прокурора та слідчого із працівниками оперативних підрозділів під час проведення контролю за вчиненням злочину.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ЗА ПОРУШЕННЯ ТРУДОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Руслан Гончар

здобувач Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Сєвєродонецьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4546-2295

Anotation. Анотація. Автором було досліджено, що у більшості країн світу роботодавець має право розірвати трудовий договір за порушення трудової дисципліни лише в чітко визначених випадках. Тому автором було запропоновано вдосконалити чинне законодавство, а саме за необхідне внесення до нового Трудового кодексу України норми, яка могла б розтлумачити поняття розірвання трудового договору за порушення трудової дисципліни. Також навести вичерпний і чіткий перелік підстав, за наявності яких допускається розірвання трудового договору за порушення трудової дисципліни, оскільки це має вагоме значення для порядку оформлення таких дій, строків застосування, порядку оскарження. Окремо автором було досліджено, що у сучасних умовах у ряді зарубіжних країн виникла суперечність між гнучкістю правового регулювання трудових відносин та необхідністю посилення захисту трудових прав працівника у процесі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Keywords: Анотація. Автором було досліджено, що у більшості країн світу роботодавець має право розірвати трудовий договір за порушення трудової дисципліни лише в чітко визначених випадках. Тому автором було запропоновано вдосконалити чинне законодавство, а саме за необхідне внесення до нового Трудового кодексу України норми, яка могла б розтлумачити поняття розірвання трудового договору за порушення трудової дисципліни. Також навести вичерпний і чіткий перелік підстав, за наявності яких допускається розірвання трудового договору за порушення трудової дисципліни, оскільки це має вагоме значення для порядку оформлення таких дій, строків застосування, порядку оскарження. Окремо автором було досліджено, що у сучасних умовах у ряді зарубіжних країн виникла суперечність між гнучкістю правового регулювання трудових відносин та необхідністю посилення захисту трудових прав працівника у процесі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

ЗАСТАВА РУХОМОГО МАЙНА ЗА ЦИВІЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ: ПОРІВНЯЛЬНІ ПАРАДИГМИ

Владислава Гончаренко

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9114-0276

Anotation. Анотація. Статтю присвячено порівняльно-правовому дослідженню застави рухомого майна за цивільним правом України та Німеччини. Автором було встановлено, що в Україні застава визнається засобом забезпечення виконання зобов”язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Застава рухомого майна (Pfandrecht) у Німеччині є речовим правом, яке надає кредиторові гарантії погашення боргу боржником (§ 1204 BGB). Для законодавства України характерним є наголошення лише на договірній складовій змісту застави рухомого майна. До речових прав законодавство України відносить лише один вид застави – іпотеку. Водночас не можна заперечувати, що такі характеристики заставного права, як “слідування” та “абсолютність” захисту прав заставодержателя, свідчать про змішаний (договірно-речовий) характер застави рухомих речей за цивільним правом України.
Keywords: Анотація. Статтю присвячено порівняльно-правовому дослідженню застави рухомого майна за цивільним правом України та Німеччини. Автором було встановлено, що в Україні застава визнається засобом забезпечення виконання зобов”язання (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Застава рухомого майна (Pfandrecht) у Німеччині є речовим правом, яке надає кредиторові гарантії погашення боргу боржником (§ 1204 BGB). Для законодавства України характерним є наголошення лише на договірній складовій змісту застави рухомого майна. До речових прав законодавство України відносить лише один вид застави – іпотеку. Водночас не можна заперечувати, що такі характеристики заставного права, як “слідування” та “абсолютність” захисту прав заставодержателя, свідчать про змішаний (договірно-речовий) характер застави рухомих речей за цивільним правом України.

ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ СУДОВИХ ПРОЦЕДУР В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Надія Ільчишин

кандидат юридичних наук, суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0435-6480

Anotation. Анотація. Визначено, що правові засади реалізації судових процедур в адміністративному судочинстві визначити представлені сукупністю нормативно-правових актів, які з урахуванням юридичної сили окремого з них, закріплюють правила поведінки суб’єктів адміністративних процесуальних відносин під час розгляду та вирішення адміністративними судами публічно-правових спорів. Встановлено систему нормативно-правового регулювання реалізації судових процедур в адміністративному судочинстві, визначено її найбільш слабкі місця, а також виявлено неузгодженості між окремими рівнями нормативно-правового регулювання вказаної сфери суспільних відносин. Наголошено, що загальноправові принципи судових процедур в адміністративному судочинстві (верховенство права, урахування судової практики Європейського суду з прав людини, законність) у сукупності визначають особливості правових засад. З’ясовано, що правові засади реалізації судових процедур в адміністративному судочинстві знайшли свою об’єктивізацію в приписах численних нормативно-правових актів, які в залежності від їх юридичної сили розташовані на різних рівнях нормативно-правової системи регламентації даної сфери суспільних відносин. Зазначено, що у положеннях Конституції України та міжнародних договорах України закріплені правові засади, що визначають основи реалізації судових процедур в адміністративному судочинстві.
Keywords: Анотація. Визначено, що правові засади реалізації судових процедур в адміністративному судочинстві визначити представлені сукупністю нормативно-правових актів, які з урахуванням юридичної сили окремого з них, закріплюють правила поведінки суб’єктів адміністративних процесуальних відносин під час розгляду та вирішення адміністративними судами публічно-правових спорів. Встановлено систему нормативно-правового регулювання реалізації судових процедур в адміністративному судочинстві, визначено її найбільш слабкі місця, а також виявлено неузгодженості між окремими рівнями нормативно-правового регулювання вказаної сфери суспільних відносин. Наголошено, що загальноправові принципи судових процедур в адміністративному судочинстві (верховенство права, урахування судової практики Європейського суду з прав людини, законність) у сукупності визначають особливості правових засад. З’ясовано, що правові засади реалізації судових процедур в адміністративному судочинстві знайшли свою об’єктивізацію в приписах численних нормативно-правових актів, які в залежності від їх юридичної сили розташовані на різних рівнях нормативно-правової системи регламентації даної сфери суспільних відносин. Зазначено, що у положеннях Конституції України та міжнародних договорах України закріплені правові засади, що визначають основи реалізації судових процедур в адміністративному судочинстві.

ОКРЕМІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ПРАВ ТА ОБОВ’ЯЗКІВ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА

Назар Князевич

аспірант кафедри службового та медичного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, юрисконсульт ГО «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1659-3934

Anotation. Анотація. У статті надано аналіз підходів до класифікації прав та обов’язків медичних працівників. Методологія: методологічною основою статті є загальні та спеціальні методи юридичної науки, зокрема: метод діалектичного аналізу, метод прогностичного моделювання, формально-логічний, нормативно-догматичний, соціологічний методи. Запропоновано поділяти права медичних працівників на: конституційні права (повагу до честі та гідності, рівність прав кожної людини (рівноправ’я), право на свободу та особисту недоторканність, свободу думки і слова та ін.), загальні права медичних працівників (право на належні умови професійної діяльності; право на обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їхньому життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків; право на судовий захист та ін.) і спеціальні права медичних працівників (право на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації; вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики та ін.). Разом з тим запропоновано класифікацію обов’язків медичних працівників за обсягом здійснення медичної практики на: загальні професійні обов’язки медичних працівників та спеціальні обов’язки медичних працівників.
Keywords: Анотація. У статті надано аналіз підходів до класифікації прав та обов’язків медичних працівників. Методологія: методологічною основою статті є загальні та спеціальні методи юридичної науки, зокрема: метод діалектичного аналізу, метод прогностичного моделювання, формально-логічний, нормативно-догматичний, соціологічний методи. Запропоновано поділяти права медичних працівників на: конституційні права (повагу до честі та гідності, рівність прав кожної людини (рівноправ’я), право на свободу та особисту недоторканність, свободу думки і слова та ін.), загальні права медичних працівників (право на належні умови професійної діяльності; право на обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їхньому життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків; право на судовий захист та ін.) і спеціальні права медичних працівників (право на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації; вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики та ін.). Разом з тим запропоновано класифікацію обов’язків медичних працівників за обсягом здійснення медичної практики на: загальні професійні обов’язки медичних працівників та спеціальні обов’язки медичних працівників.

ГЕНЕЗА ТА НАУКОВИЙ ПОШУК ЩОДО АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ З УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КМДА В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Олексій Комаров

аспірант ПВНЗ «Європейський університет» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2566-114X

Anotation. Анотація. У статті розглянуто основні наукові напрацювання стосовно адміністративно-правового регулювання з управлінської діяльності Київської міської державної адміністрації в умовах цифровізації. Доведено, що формування належного адміністративно-правового регулювання діяльності Київської міської державної адміністрації і формування ефективного механізму її реалізації неможливе без розробки основних напрямів цієї політики і науково обґрунтованих принципів, глибокого аналізу умов і чинників, що впливають на ефективність їх функціонування. Ключовим елементом, який відіграє надважливу роль в відносинах та процедурах публічного адміністрування є інформація, яка є артерією відомостей та даних, потрібних для якісного забезпечення орга нізаційних та владних процесів в конкретно визначеній сфері. Швидкість опрацювання та передачі інформації, правильність її вибору і своєчасність застосування є індикаторами ефективності управління, показниками вміння оптимізувати адміністративні процедури, саме тому інформаційне забезпечення має велике значення і потребує належного правового закріплення в регламентних та статусних правових актах.
Keywords: Анотація. У статті розглянуто основні наукові напрацювання стосовно адміністративно-правового регулювання з управлінської діяльності Київської міської державної адміністрації в умовах цифровізації. Доведено, що формування належного адміністративно-правового регулювання діяльності Київської міської державної адміністрації і формування ефективного механізму її реалізації неможливе без розробки основних напрямів цієї політики і науково обґрунтованих принципів, глибокого аналізу умов і чинників, що впливають на ефективність їх функціонування. Ключовим елементом, який відіграє надважливу роль в відносинах та процедурах публічного адміністрування є інформація, яка є артерією відомостей та даних, потрібних для якісного забезпечення орга нізаційних та владних процесів в конкретно визначеній сфері. Швидкість опрацювання та передачі інформації, правильність її вибору і своєчасність застосування є індикаторами ефективності управління, показниками вміння оптимізувати адміністративні процедури, саме тому інформаційне забезпечення має велике значення і потребує належного правового закріплення в регламентних та статусних правових актах.

ПРОБЛЕМИ ПЕНСІЙНОЇ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

Євгенія Омельяненко

здобувачка Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Сєвєродонецьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4168-9759

Anotation. Анотація. Стаття присвячена розкриттю актуальних проблем пенсійної форми соціального захисту працівників органів прокуратури України. На основі критичного аналізу норм законодавства автор виокремлює сукупність проблем, основними з яких є: скасування спеціального пенсійного забезпечення прокурорів, що є відмовою від справедливої компенсації за обмеження, заборони, пов’язані з виконанням прокурорської роботи, інтенсивністю цієї роботи, а також інструментом запобігання корупції в прокуратурі; встановлення розміру максимального розміру пенсії прокурора, тоді, як максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Звертається увага на те, що зниження в Україні стандартів пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури пов’язується з мотивами економії видатків Державного бюджету на соціальну сферу. Вказується на те, що подібна практика використовується також й в державах-членах Європейського Союзу (наприклад, в Чехії), однак, такі дії держави мають тимчасовий характер й пов’язуються із вкрай кризовим станом економіки (наприклад, в період пандемії COVID-19).
Keywords: Анотація. Стаття присвячена розкриттю актуальних проблем пенсійної форми соціального захисту працівників органів прокуратури України. На основі критичного аналізу норм законодавства автор виокремлює сукупність проблем, основними з яких є: скасування спеціального пенсійного забезпечення прокурорів, що є відмовою від справедливої компенсації за обмеження, заборони, пов’язані з виконанням прокурорської роботи, інтенсивністю цієї роботи, а також інструментом запобігання корупції в прокуратурі; встановлення розміру максимального розміру пенсії прокурора, тоді, як максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Звертається увага на те, що зниження в Україні стандартів пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури пов’язується з мотивами економії видатків Державного бюджету на соціальну сферу. Вказується на те, що подібна практика використовується також й в державах-членах Європейського Союзу (наприклад, в Чехії), однак, такі дії держави мають тимчасовий характер й пов’язуються із вкрай кризовим станом економіки (наприклад, в період пандемії COVID-19).

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ ТА ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ

Дмитро Маковський

здобувач кафедри правознавства юридичного факультету Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Сєвєродонецьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1781-3780

Anotation. Анотація. Стаття присвячена виявленню проблем правового регулювання медичного забезпечення особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Задля досягнення наукової мети окреслено систему нормативно-правових актів, якими регулюється досліджуване питання. Висвітлено окремі загальні стандарти надання медичного забезпечення громадянам, а також проаналізовано основні положення спеціального законодавства стосовно медичного забезпечення особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Також розкрито міркування науковців щодо наявних проблем медичного забезпечення військовослужбовців. На підставі проаналізованого, автором виокремлено окремі проблеми медичного забезпечення особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Серед них, наприклад, не визначеним є єдиний медичний простір, в рамках якого функціонують єдині стандарти медичного забезпечення, а також формуються додаткові гарантії для особового складу; не розвиненим є законодавство щодо медичного забезпечення особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України не лише в умовах звичайних обставин, а й у випадку військових конфліктів; не враховані у системному розумінні стандарти НАТО щодо надання медичного забезпечення в умовах військових конфліктів тощо.
Keywords: Анотація. Стаття присвячена виявленню проблем правового регулювання медичного забезпечення особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Задля досягнення наукової мети окреслено систему нормативно-правових актів, якими регулюється досліджуване питання. Висвітлено окремі загальні стандарти надання медичного забезпечення громадянам, а також проаналізовано основні положення спеціального законодавства стосовно медичного забезпечення особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Також розкрито міркування науковців щодо наявних проблем медичного забезпечення військовослужбовців. На підставі проаналізованого, автором виокремлено окремі проблеми медичного забезпечення особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Серед них, наприклад, не визначеним є єдиний медичний простір, в рамках якого функціонують єдині стандарти медичного забезпечення, а також формуються додаткові гарантії для особового складу; не розвиненим є законодавство щодо медичного забезпечення особового складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України не лише в умовах звичайних обставин, а й у випадку військових конфліктів; не враховані у системному розумінні стандарти НАТО щодо надання медичного забезпечення в умовах військових конфліктів тощо.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ЮРИДИЧНОЮ НЕВИЗНАЧЕНІСТЮ ТА СУДДІВСЬКИМ РОЗСУДОМ

Ірина Малех

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6923-188X

Anotation. Анотація. Мета наукової статті є аналіз повноважень судді на власний розсуд та співставлення їх з юридичною невизначеністю. У статті проаналізовано співвідношення між юридичною невизначеністю та суддівським розсудом. Доведено, що судове рішення як результат провадження у будь-якій категорії справ має на меті досягнення юридичної визначеності у спірних відносинах. Визначено, що суб’єктом потрібного обмеження дискреційних повноважень виступає держава загалом. За таких умов ідеться про весь комплекс публічних заходів, ужитих для організації суспільного буття в цій державі. Під повноваженнями розуміється правова можливість держави належно врегулювати за допомогою правових інструментів суспільні відносини.
Keywords: Анотація. Мета наукової статті є аналіз повноважень судді на власний розсуд та співставлення їх з юридичною невизначеністю. У статті проаналізовано співвідношення між юридичною невизначеністю та суддівським розсудом. Доведено, що судове рішення як результат провадження у будь-якій категорії справ має на меті досягнення юридичної визначеності у спірних відносинах. Визначено, що суб’єктом потрібного обмеження дискреційних повноважень виступає держава загалом. За таких умов ідеться про весь комплекс публічних заходів, ужитих для організації суспільного буття в цій державі. Під повноваженнями розуміється правова можливість держави належно врегулювати за допомогою правових інструментів суспільні відносини.

ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СКЛАДІВ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ

Василь Олійник

кандидат юридичних наук, здобувач кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2039-9390

Anotation. Анотація. У статті наголошено, що кримінальні правопорушення у сфері обігу інформації, що становлять державну таємницю та її охорони, містяться у різних розділах Особливої частини Кримінального кодексу України, однак спільним для них є предмет кримінального протиправного посягання. Водночас, результати проведеного дослідження на основі аналізу системи кримінальних норм, наукових праць та практики діяльності уповноважених органів дозволили говорити про необґрунтованість такого розміщення, позаяк не враховано специфіку об’єкта кримінальних правопорушень передбачених ст. 328, 329 та 422 Кримінального кодексу України як єдиного критерію їх систематизації, визначення якого залежить від правильного розуміння предмета правового регулювання і змісту Закону України «Про основи національної безпеки України», а з метою усунення конкуренції норм, передбачених такими статтями Кримінального кодексу України останню (ст. 422) доцільно декриміналізувати.
Keywords: Анотація. У статті наголошено, що кримінальні правопорушення у сфері обігу інформації, що становлять державну таємницю та її охорони, містяться у різних розділах Особливої частини Кримінального кодексу України, однак спільним для них є предмет кримінального протиправного посягання. Водночас, результати проведеного дослідження на основі аналізу системи кримінальних норм, наукових праць та практики діяльності уповноважених органів дозволили говорити про необґрунтованість такого розміщення, позаяк не враховано специфіку об’єкта кримінальних правопорушень передбачених ст. 328, 329 та 422 Кримінального кодексу України як єдиного критерію їх систематизації, визначення якого залежить від правильного розуміння предмета правового регулювання і змісту Закону України «Про основи національної безпеки України», а з метою усунення конкуренції норм, передбачених такими статтями Кримінального кодексу України останню (ст. 422) доцільно декриміналізувати.

ОРГАНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ЯК ПРОВІДНИЙ СУБ’ЄКТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Валерій Палій

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1881-2504

Anotation. Анотація. Стаття присвячена дослідженню характеристики органів Національної поліції як суб’єкта забезпечення публічної безпеки. Проаналізовано нормативно-правову регламентацію діяльності Національної поліції у сфері забезпечення та підтримання публічної безпеки. Доведено доцільність вживання законодавчо передбаченого терміну «публічна безпека» замість поняття «громадська безпека», що широко застосовується в окремих нормативно-правових актах. Встановлено, що публічна безпека є важливою сферою суспільного життя, яка потребує забезпечення та підтримки з боку органів Національної поліції. З’ясовано, що центральним органом виконавчої влади, який провадить державну політику у сфері підтримання публічної безпеки та порядку є Національна поліція.
Keywords: Анотація. Стаття присвячена дослідженню характеристики органів Національної поліції як суб’єкта забезпечення публічної безпеки. Проаналізовано нормативно-правову регламентацію діяльності Національної поліції у сфері забезпечення та підтримання публічної безпеки. Доведено доцільність вживання законодавчо передбаченого терміну «публічна безпека» замість поняття «громадська безпека», що широко застосовується в окремих нормативно-правових актах. Встановлено, що публічна безпека є важливою сферою суспільного життя, яка потребує забезпечення та підтримки з боку органів Національної поліції. З’ясовано, що центральним органом виконавчої влади, який провадить державну політику у сфері підтримання публічної безпеки та порядку є Національна поліція.

ЗАВДАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ЗМІ З ОРГАНАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ПІД ЧАС ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ВОЄННОГО СТАНУ

Ірина Прянішнікова

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6593-1786

Anotation. Анотація. Сформовано систему завдань взаємодії ЗМІ з органами Національної поліції у вигляді трьох блоків, зокрема: 1) загальні, основним з яких визначено поширення та обмін інформацією; 2) спеціальні, такі як: сприяти забезпеченню виконання завдань правового режиму воєнного стану; уживати заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; сприяти у встановлені особи невпізнаних тіл та у пошуку безвісти зниклих осіб; сприяти органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у відселенні людей з місць, небезпечних для проживання, проведенні евакуації населення; інформувати про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій; сприяти здійсненню інформаційних заходів, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора (противника); сприяти набуттю громадянами України готовності та здатності виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; сприяти військово-патріотичному вихованню громадян України; сприяти у підготовці населення до умов життєдіяльності в районах ведення (воєнних) бойових дій; збір доказової бази агресії; 3) конкретні, які повинні бути виконаними у рамках реалізації спеціальних планів оборони, що є державною таємницею і не підлягають розголошенню.
Keywords: Анотація. Сформовано систему завдань взаємодії ЗМІ з органами Національної поліції у вигляді трьох блоків, зокрема: 1) загальні, основним з яких визначено поширення та обмін інформацією; 2) спеціальні, такі як: сприяти забезпеченню виконання завдань правового режиму воєнного стану; уживати заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; сприяти у встановлені особи невпізнаних тіл та у пошуку безвісти зниклих осіб; сприяти органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у відселенні людей з місць, небезпечних для проживання, проведенні евакуації населення; інформувати про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, пожеж та небезпечних подій; сприяти здійсненню інформаційних заходів, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора (противника); сприяти набуттю громадянами України готовності та здатності виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; сприяти військово-патріотичному вихованню громадян України; сприяти у підготовці населення до умов життєдіяльності в районах ведення (воєнних) бойових дій; збір доказової бази агресії; 3) конкретні, які повинні бути виконаними у рамках реалізації спеціальних планів оборони, що є державною таємницею і не підлягають розголошенню.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ У СФЕРІ ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ

Дарина Світовенко

аспірантка кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3471-2690

Anotation. Анотація. Стаття присвячена з’ясуванню комплексу актуальних проблем реалізації в Україні принципу гендерної рівності у сфері праці та зайнятості. Автором встановлюється, що відповідні проблеми можуть бути поділені на три групи: група суб’єктивних проблем, що пов’язуються із гендерними упередженнями на ринку праці (та поза ним) й об’єктивуються в гендерній дискримінації; група об’єктивних проблем, що охоплює обставини дійсності, які не залежать від тих чи інших гендерних стереотипів, які можуть мати місце в сфері праці та зайнятості; група гібридних проблем, які є наслідком взаємодії суб’єктивних і об’єктивних проблем, а саме упередженого ставлення до працездатної особи певної статті в особливих умовах юридично значимої дійсності.
Keywords: Анотація. Стаття присвячена з’ясуванню комплексу актуальних проблем реалізації в Україні принципу гендерної рівності у сфері праці та зайнятості. Автором встановлюється, що відповідні проблеми можуть бути поділені на три групи: група суб’єктивних проблем, що пов’язуються із гендерними упередженнями на ринку праці (та поза ним) й об’єктивуються в гендерній дискримінації; група об’єктивних проблем, що охоплює обставини дійсності, які не залежать від тих чи інших гендерних стереотипів, які можуть мати місце в сфері праці та зайнятості; група гібридних проблем, які є наслідком взаємодії суб’єктивних і об’єктивних проблем, а саме упередженого ставлення до працездатної особи певної статті в особливих умовах юридично значимої дійсності.

ЩОДО ЗАГАЛЬНИХ ПИТАНЬ ТАКТИКИ УЧАСТІ ПРОКУРОРА У КОМПРОМІСНИХ ПРОЦЕДУРАХ

Ярина Сидій

аспірантка Академії адвокатури України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9742-6208

Anotation. Анотація. В статті авторка розглядає деякі проблемні питання тактики участі прокурора у компромісних процедурах у кримінальному судочинстві – угоди про визнання винуватості. Розглядається сутність тактики участі прокурора у компромісних процедурах, як засновані на рекомендаціях криміналістики комплекс процесуальних дій, формальних процедур і тактичних прийомів прокурора, які забезпечують створення певних умов для укладення сторонами угоди про визнання винуватості на взаємовигідних для сторін умовах. Пропонується розглядати комплекс слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій з вирішення локального завдання – укладення угоди в рамках тактичної операції «досягнення компромісу з підозрюваним». Розглядається її структура та деякі особливості проведення. Для підвищення ефективності участі прокурора у зазначених процедурах пропонується створення тактики забезпечення такої процедури (компромісу), на основі систематизованих напрацювань слідчої і судової практики та наукових рекомендацій.
Keywords: Анотація. В статті авторка розглядає деякі проблемні питання тактики участі прокурора у компромісних процедурах у кримінальному судочинстві – угоди про визнання винуватості. Розглядається сутність тактики участі прокурора у компромісних процедурах, як засновані на рекомендаціях криміналістики комплекс процесуальних дій, формальних процедур і тактичних прийомів прокурора, які забезпечують створення певних умов для укладення сторонами угоди про визнання винуватості на взаємовигідних для сторін умовах. Пропонується розглядати комплекс слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій з вирішення локального завдання – укладення угоди в рамках тактичної операції «досягнення компромісу з підозрюваним». Розглядається її структура та деякі особливості проведення. Для підвищення ефективності участі прокурора у зазначених процедурах пропонується створення тактики забезпечення такої процедури (компромісу), на основі систематизованих напрацювань слідчої і судової практики та наукових рекомендацій.

СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ГУМАНІТАРНОГО НАПРЯМКУ

Ельвіра Сидорова

кандидат юридичних наук, заступник директора Навчально-наукового інституту права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6293-1886

Anotation. Анотація. В дослідженні йде мова про актуальні проблеми та слабкі місця чинних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини в гуманітарній сфері, реалізації державою політики в гуманітарній сфері. Наголошується, що реалізація державного впливу в гуманітарній сфері ускладнюється наразі бюрократичною термінологічною плутаниною, розбіжністю її розуміння у документах стратегічного планування, адже й досі не має чіткого визначення терміну «гуманітарний». В нормативних актах, які стосуються регулювання суспільних відносин в гуманітарній сфері термін «гуманітарний» розкривається досить докладно, проте це не позбавляє цих визначень понятійного хаосу, вказується, що основна проблема полягає у відсутності загального усвідомлення важливості відображення гуманітарної складової в стратегічних документах розвитку країни і, насамперед, забезпечення її національної безпеки (це важливі «безпекові» нормативно-правові акти на кшталт Закону України «Про національну безпеку України» та Стратегії національної безпеки України, в яких гуманітарній проблематиці відведено другорядну роль. Акцентується увага, що за роки незалежності склалося хибне сприйняття гуманітарної сфери як «непріоритетного» чинника забезпечення національних інтересів української держави. На основі аналізу чинного законодавства виділяються п’ять пріоритетів стратегії гуманітарної безпеки.
Keywords: Анотація. В дослідженні йде мова про актуальні проблеми та слабкі місця чинних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини в гуманітарній сфері, реалізації державою політики в гуманітарній сфері. Наголошується, що реалізація державного впливу в гуманітарній сфері ускладнюється наразі бюрократичною термінологічною плутаниною, розбіжністю її розуміння у документах стратегічного планування, адже й досі не має чіткого визначення терміну «гуманітарний». В нормативних актах, які стосуються регулювання суспільних відносин в гуманітарній сфері термін «гуманітарний» розкривається досить докладно, проте це не позбавляє цих визначень понятійного хаосу, вказується, що основна проблема полягає у відсутності загального усвідомлення важливості відображення гуманітарної складової в стратегічних документах розвитку країни і, насамперед, забезпечення її національної безпеки (це важливі «безпекові» нормативно-правові акти на кшталт Закону України «Про національну безпеку України» та Стратегії національної безпеки України, в яких гуманітарній проблематиці відведено другорядну роль. Акцентується увага, що за роки незалежності склалося хибне сприйняття гуманітарної сфери як «непріоритетного» чинника забезпечення національних інтересів української держави. На основі аналізу чинного законодавства виділяються п’ять пріоритетів стратегії гуманітарної безпеки.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

Сергій Стадніченко

адвокат, здобувач Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (Сєвєродонецьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0352-4021

Anotation. Анотація. У статті проаналізувано світові стандарти правового регулювання працевлаштування, де визначили, що світові (міжнародні) трудові стандарти є передусім інструментами для урядів, які, консультуючись з роботодавцями та працівниками, прагнуть розробити та впровадити трудове законодавство та соціальну політику відповідно до міжнародно прийнятих стандартів. При цьому, цілісно проаналізовано який вплив мають міжнародні стандарти для правового регулювання працевлаштування, а також визначено основні конвенції, якими вони регулюються. Відтак, до них належать: Конвенція 1948 року про свободу асоціації та захист права на організацію (№ 87); Конвенція 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів (№ 98); Конвенція про примусову працю 1930 р. (№ 29) (та його Протокол 2014 року); Конвенція 1957 року про скасування примусової праці (№ 105); Конвенція про мінімальний вік 1973 року (№ 138); Конвенція про найгірші форми дитячої праці 1999 року (№ 182); Конвенція про рівну винагороду 1951 року (№ 100); Конвенція 1958 року про дискримінацію у сфері праці та занять, а також Конвенція 1947 року про інспекцію праці (№ 81); Конвенція 1964 року про політику в галузі зайнятості (№ 122); Конвенція 1969 року про інспекцію праці (сільське господарство) (№ 129); Конвенція 1976 року про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми) (№ 144).
Keywords: Анотація. У статті проаналізувано світові стандарти правового регулювання працевлаштування, де визначили, що світові (міжнародні) трудові стандарти є передусім інструментами для урядів, які, консультуючись з роботодавцями та працівниками, прагнуть розробити та впровадити трудове законодавство та соціальну політику відповідно до міжнародно прийнятих стандартів. При цьому, цілісно проаналізовано який вплив мають міжнародні стандарти для правового регулювання працевлаштування, а також визначено основні конвенції, якими вони регулюються. Відтак, до них належать: Конвенція 1948 року про свободу асоціації та захист права на організацію (№ 87); Конвенція 1949 року про право на організацію та ведення колективних переговорів (№ 98); Конвенція про примусову працю 1930 р. (№ 29) (та його Протокол 2014 року); Конвенція 1957 року про скасування примусової праці (№ 105); Конвенція про мінімальний вік 1973 року (№ 138); Конвенція про найгірші форми дитячої праці 1999 року (№ 182); Конвенція про рівну винагороду 1951 року (№ 100); Конвенція 1958 року про дискримінацію у сфері праці та занять, а також Конвенція 1947 року про інспекцію праці (№ 81); Конвенція 1964 року про політику в галузі зайнятості (№ 122); Конвенція 1969 року про інспекцію праці (сільське господарство) (№ 129); Конвенція 1976 року про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми) (№ 144).

ПОНЯТТЯ ТА РОЛЬ ДИПЛОМАТИЧНОГО ПРОТОКОЛУ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ

Вікторія Тичина

кандидат юридичних наук, доцент кафедри права та правоохоронної діяльності Державного університету «Житомирська політехніка» (Житомир, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5037-9109

Anotation. Анотація. У статті досліджується поняття дипломатичного протоколу, церемоніалу та етикету насамперед як інструментів впливу на відносини держав між собою. Висвітлюється значення протоколу у міжнародних відносинах, надається загальна характеристика його складових, вказуються спільні та відмінні риси таких термінів як «дипломатичний протокол» і «церемоніал». Наголошується, що дипломатичний протокол є невіддільною складовою частиною дипломатії, її політичним інструментом, формою, якою супроводжується будь-яка зовнішньополітична акція держави та якої дотримуються її представники. Обов’язкове його дотримання потрібне під час визнання нових держав, встановлення дипломатичних відносин, призначення глав дипломатичних представництв, вручення вірчих грамот, здійснення дипломатичних візитів, проведення переговорів і бесід тощо. Розглядаються випадки нехтування протокольними нормами, що призводить до ускладнення ситуації між країнами.
Keywords: Анотація. У статті досліджується поняття дипломатичного протоколу, церемоніалу та етикету насамперед як інструментів впливу на відносини держав між собою. Висвітлюється значення протоколу у міжнародних відносинах, надається загальна характеристика його складових, вказуються спільні та відмінні риси таких термінів як «дипломатичний протокол» і «церемоніал». Наголошується, що дипломатичний протокол є невіддільною складовою частиною дипломатії, її політичним інструментом, формою, якою супроводжується будь-яка зовнішньополітична акція держави та якої дотримуються її представники. Обов’язкове його дотримання потрібне під час визнання нових держав, встановлення дипломатичних відносин, призначення глав дипломатичних представництв, вручення вірчих грамот, здійснення дипломатичних візитів, проведення переговорів і бесід тощо. Розглядаються випадки нехтування протокольними нормами, що призводить до ускладнення ситуації між країнами.

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА ІЗ НЕПОВНОЛІТНІМИ ЖЕРТВАМИ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В УКРАЇНІ

Тетяна Тіточка

кандидат юридичних наук, докторант докторантури Донецького державного університету внутрішніх справ (Кропивницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5924-614X

Anotation. Анотація. В статті розглядаються особливості індивідуального запобігання віктимній поведінці неповнолітніх осіб. Вказується, що важливим аспектом віктимологічного запобігання є відокремлення реальної віктимної та потенційно небезпечної поведінки від фантомної, котра полягає у слабкій, часто – награній провокації конфлікту, котрий у будь-якому випадку буде завершений цією особою у мирній формі. Таке розмежування має важливе значення, оскільки якщо перший тип поведінки зумовлює обов’язковий контроль та запобігання, то у другому випадку часто достатнім є лише проведення профілактичних бесід спеціалістами у відповідних галузях. Доводиться, що до заходів індивідуального запобігання віктимній поведінці неповнолітніх осіб можна віднести: 1) виявлення та постановку на облік латентних та рецидивних жертв, поведінка яких не піддавалась корекції; 2) прогнозування та витіснення віктимних поведінкових індивідуальних особливостей; 3) комунікативні заходи для роботи з підлітками, котрі мають сталі віктимні настанови; 4) заходи допомоги родинам, в яких було зафіксовано факти домашнього насильства.
Keywords: Анотація. В статті розглядаються особливості індивідуального запобігання віктимній поведінці неповнолітніх осіб. Вказується, що важливим аспектом віктимологічного запобігання є відокремлення реальної віктимної та потенційно небезпечної поведінки від фантомної, котра полягає у слабкій, часто – награній провокації конфлікту, котрий у будь-якому випадку буде завершений цією особою у мирній формі. Таке розмежування має важливе значення, оскільки якщо перший тип поведінки зумовлює обов’язковий контроль та запобігання, то у другому випадку часто достатнім є лише проведення профілактичних бесід спеціалістами у відповідних галузях. Доводиться, що до заходів індивідуального запобігання віктимній поведінці неповнолітніх осіб можна віднести: 1) виявлення та постановку на облік латентних та рецидивних жертв, поведінка яких не піддавалась корекції; 2) прогнозування та витіснення віктимних поведінкових індивідуальних особливостей; 3) комунікативні заходи для роботи з підлітками, котрі мають сталі віктимні настанови; 4) заходи допомоги родинам, в яких було зафіксовано факти домашнього насильства.

ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ІСТОРИЧНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ РОЗШУКОВИХ ДІЙ В УМОВАХ ОСОБЛИВОГО РЕЖИМУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Ігор Хоменко

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1742-8428

Anotation. Анотація. У статті розглянуто та проаналізовано сутність проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах особливого правового режиму досудового розслідування, яке полягає у встановленні підстав, що обумовлюють певні кримінальні процесуальні процедури під час проведення негласних слідчих розшукових дій, змісті заходів отримання дозволу на їх проведення в умовах особливого правового режиму (який встановлюється окремим Законом на певній території), суб’єктному складі органів (осіб), які здійснюють ухвалення рішення, клопотання та надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Необхідність запровадження проведення негласних слідчих (розшукових) дій в особливому режимі досудового розслідування обумовлюється екстраполяцією впливу надзвичайних ситуацій різного виду (утруднення діяльності правоохоронних органів, зміна обстановки на певній території, неможливість проведення процесуальних дій) на кримінальну процесуальну діяльність в результаті чого слідчий суддя втрачає об’єктивну можливість виконувати свої функціональні обов’язки у кримінальному провадженні у встановлені законом строки щодо надання дозволу (ухвалення рішення) на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, внаслідок чого зазначені функції виконує керівник органу прокуратури.
Keywords: Анотація. У статті розглянуто та проаналізовано сутність проведення негласних слідчих (розшукових) дій в умовах особливого правового режиму досудового розслідування, яке полягає у встановленні підстав, що обумовлюють певні кримінальні процесуальні процедури під час проведення негласних слідчих розшукових дій, змісті заходів отримання дозволу на їх проведення в умовах особливого правового режиму (який встановлюється окремим Законом на певній території), суб’єктному складі органів (осіб), які здійснюють ухвалення рішення, клопотання та надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Необхідність запровадження проведення негласних слідчих (розшукових) дій в особливому режимі досудового розслідування обумовлюється екстраполяцією впливу надзвичайних ситуацій різного виду (утруднення діяльності правоохоронних органів, зміна обстановки на певній території, неможливість проведення процесуальних дій) на кримінальну процесуальну діяльність в результаті чого слідчий суддя втрачає об’єктивну можливість виконувати свої функціональні обов’язки у кримінальному провадженні у встановлені законом строки щодо надання дозволу (ухвалення рішення) на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, внаслідок чого зазначені функції виконує керівник органу прокуратури.

ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ СУБ’ЄКТІВ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ ТА МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ В ОСТАННІЙ

Олексій Хоменко

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8501-855X

Anotation. Анотація. Акцентовано увагу на важливості здійснення характеристики системи суб’єктів сектору безпеки і оборони в контексті якісної її побудови, усунення наявних недоліків і прогалин в її функціонуванні. Встановлено, що більшість суб’єктів сектору безпеки і оборони слід розглядати в якості правоохоронних органів. Наведено перелік структурних елементів системи суб’єктів сектору безпеки і оборони. Вказано на недоліки побудови системи суб’єктів сектору безпеки і оборони, що пов’язані з не включенням на законодавчому рівні до її складу окремих з суб’єктів безпеки й оборони, серед яких, в першу чергу, слід відмітити органи прокуратури. Підкреслено, що окремі функціональні напрями діяльності прокуратури України дійсно свідчать про її належність до системи суб’єктів сектору безпеки і оборони. Визначено місце прокуратури в системі суб’єктів сектору безпеки і оборони.
Keywords: Анотація. Акцентовано увагу на важливості здійснення характеристики системи суб’єктів сектору безпеки і оборони в контексті якісної її побудови, усунення наявних недоліків і прогалин в її функціонуванні. Встановлено, що більшість суб’єктів сектору безпеки і оборони слід розглядати в якості правоохоронних органів. Наведено перелік структурних елементів системи суб’єктів сектору безпеки і оборони. Вказано на недоліки побудови системи суб’єктів сектору безпеки і оборони, що пов’язані з не включенням на законодавчому рівні до її складу окремих з суб’єктів безпеки й оборони, серед яких, в першу чергу, слід відмітити органи прокуратури. Підкреслено, що окремі функціональні напрями діяльності прокуратури України дійсно свідчать про її належність до системи суб’єктів сектору безпеки і оборони. Визначено місце прокуратури в системі суб’єктів сектору безпеки і оборони.

ЗАРУБІЖНІ КРИМІНОЛОГІЧНІ ПРАКТИКИ У СФЕРІ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРЕВЕНЦІЇ

Наталія Юзікова, Світлана Хом’яченко

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри адміністративного і кримінального права Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (Дніпро, Україна)
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри права Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (Вінниця, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0879-2228; ORCID ID 0000-0002-1223-5881

Anotation. Анотація. У статті представлено кримінологічний аналіз мети, напрямів зарубіжних програм тривалого втручання які спрямовані на корекцію та профілактику правопорушень і злочинів неповнолітніх різних вікових груп. Визначено коло елементи протиправної поведінки щодо яких відбувається корегування, навчання соціальним навичкам. Контент аналіз програм дав можливість виокремити вікової групи; системи втручання; рівні профілактики; з’ясувати критерії відбору учасників програм, модераторів та тренерів; визначити зміни у поведінці учасників програм (що свідчить про її результативність). Окремої уваги приділено ролі поліцейських установ, громадськості у профілактичній діяльності. Обґрунтовано, що стабілізація криміногенної ситуації у суспільстві створення безпечного середовища залежить від адресного спрямування, ефективності програмних заходів, корегуючого та превентивного характеру.
Keywords: Анотація. У статті представлено кримінологічний аналіз мети, напрямів зарубіжних програм тривалого втручання які спрямовані на корекцію та профілактику правопорушень і злочинів неповнолітніх різних вікових груп. Визначено коло елементи протиправної поведінки щодо яких відбувається корегування, навчання соціальним навичкам. Контент аналіз програм дав можливість виокремити вікової групи; системи втручання; рівні профілактики; з’ясувати критерії відбору учасників програм, модераторів та тренерів; визначити зміни у поведінці учасників програм (що свідчить про її результативність). Окремої уваги приділено ролі поліцейських установ, громадськості у профілактичній діяльності. Обґрунтовано, що стабілізація криміногенної ситуації у суспільстві створення безпечного середовища залежить від адресного спрямування, ефективності програмних заходів, корегуючого та превентивного характеру.

ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВСТАНОВЛЕННЮ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сергій Трач

кандидат юридичних наук старший викладач кафедри кримінального процесу
Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7548-1027

Anotation. Анотація. Автором запропонований типовий алгоритм дій органів досудового розслідування щодо встанов- лення фактів протиправний дій у сфері господарської діяльності, а також у разі виявлення ознак кримінальних правопорушень учинених особою із використанням службового становища. Розроблені алгоритми дій є орієнтовними для з’ясування обставин, що підлягають встановленню під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності та підлягають індивідуальному коригуванні з урахуванням обставин кримінального провадження та слідчої ситуації, що склалась. Також, окреслено коло типових обставин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, і специфічних, необхідних у криміналістичному значенні для успіху розслідування. У цьому аспекті, доведено про необхідність розширення предмета доказування, що дозволить здійснювати функцію профілактики кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності. У зв’язку з цим запропоновано внести зміни та доповнення до кримінального процесуального законодавства.
Keywords: Анотація. Автором запропонований типовий алгоритм дій органів досудового розслідування щодо встанов- лення фактів протиправний дій у сфері господарської діяльності, а також у разі виявлення ознак кримінальних правопорушень учинених особою із використанням службового становища. Розроблені алгоритми дій є орієнтовними для з’ясування обставин, що підлягають встановленню під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності та підлягають індивідуальному коригуванні з урахуванням обставин кримінального провадження та слідчої ситуації, що склалась. Також, окреслено коло типових обставин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, і специфічних, необхідних у криміналістичному значенні для успіху розслідування. У цьому аспекті, доведено про необхідність розширення предмета доказування, що дозволить здійснювати функцію профілактики кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності. У зв’язку з цим запропоновано внести зміни та доповнення до кримінального процесуального законодавства.

ГАРАНТІЇ ЗАКОННОСТІ ПРАВ УЧАСНИКІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ФУНКЦІЇ ЯК НАПРЯМУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

Володимир Огурченко

кандидат юридичних наук, докторант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0009-0008-1752-9740

Anotation. У статті сформовано, що гарантії законності прав учасників адміністративно-правових відносин при реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України – це комплекс системно визначених та гармонійно впроваджених умов та засобів забезпечення ефективного здійснення завдань, функцій та повноважень поліції при реалізації оперативно-розшукової функції. Гарантії законності прав учасників адміністративно-правових відносин при реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України є важливим інструментом для забезпечення балансу між необхідністю здійснення оперативно-розшукових заходів та захистом прав та свобод громадян, та включають в себе не лише правові та процесуальні механізми, спрямовані на забезпечення законності та прав громадян, але і враховують принципи пріоритету прав та свобод людини, прозорості та відповідальності.
Keywords: У статті сформовано, що гарантії законності прав учасників адміністративно-правових відносин при реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України – це комплекс системно визначених та гармонійно впроваджених умов та засобів забезпечення ефективного здійснення завдань, функцій та повноважень поліції при реалізації оперативно-розшукової функції. Гарантії законності прав учасників адміністративно-правових відносин при реалізації оперативно-розшукової функції як напряму адміністративної діяльності Національної поліції України є важливим інструментом для забезпечення балансу між необхідністю здійснення оперативно-розшукових заходів та захистом прав та свобод громадян, та включають в себе не лише правові та процесуальні механізми, спрямовані на забезпечення законності та прав громадян, але і враховують принципи пріоритету прав та свобод людини, прозорості та відповідальності.