Журнал №3 (31) vol. 4 / 2020|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ШТАТНА СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ЇЇ КЕРІВНОГО СКЛАДУ

Олександр Анохін

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-1255-0920
Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що створення Національної поліції України стало суттєвим кроком на шляху становлення нашої країни як сучасної, соціально-спрямованої, орієнтованої на співпрацю з Європейською та світовою спільнотами державою. Разом із тим, забезпечення функціонування даного центрального органу виконавчої влади вимагає змістовного визначення її адміністративно-правового статусу. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, сформовано авторське тлумачення організаційно-штатної структури Національної поліції України. Розкрито положення чинного законодавства, в положеннях якого закріплюється відповідна організаційно-штатна структура. Відмічено, що від організаційної структури поліції напряму залежить склад її посадових осіб. Узагальнення наукових думок вчених дало можливість сформулювати авторське бачення щодо розуміння поняття «посадова особа Національної поліції».
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що створення Національної поліції України стало суттєвим кроком на шляху становлення нашої країни як сучасної, соціально-спрямованої, орієнтованої на співпрацю з Європейською та світовою спільнотами державою. Разом із тим, забезпечення функціонування даного центрального органу виконавчої влади вимагає змістовного визначення її адміністративно-правового статусу. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, сформовано авторське тлумачення організаційно-штатної структури Національної поліції України. Розкрито положення чинного законодавства, в положеннях якого закріплюється відповідна організаційно-штатна структура. Відмічено, що від організаційної структури поліції напряму залежить склад її посадових осіб. Узагальнення наукових думок вчених дало можливість сформулювати авторське бачення щодо розуміння поняття «посадова особа Національної поліції».

ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ВИДІВ МОРАЛЬНИХ ЗАОХОЧЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ

Сергій Балик

здобувач кафедри правового забезпечення господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-8130-5914
Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, розкрито загальнотеоретичні підходи щодо тлумачення поняття «моральне заохочення». Запропоновано авторське бачення щодо тлумачення поняття моральних заохочень працівників поліції, а також охарактеризовано її специфічні властивості. Наголошено, що моральні заохочення відіграють важливу роль в системі заохочень працівників поліції. Зроблено висновок, що на сьогоднішній день існує велика кількість моральних заохочень, які застосовуються до працівників Національної поліції України, що свідчить про той факт, що останні відіграють суттєву роль в системі заохочень досліджуваної категорії службовців. З огляду на зазначене вище, моральні заохочення слід поділити на наступні групи: 1) за суб’єктним критерієм: а) заохочення, що надаються Національною поліцією України; б) заохочення міністерства внутрішніх справ; в) заохочення, що застосовуються безпосередніми керівниками органів та підрозділів Національної поліції; 2) за формою застосування заохочень: надання відзнак, грамот, подяк, занесення на дошку пошани, тощо.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, розкрито загальнотеоретичні підходи щодо тлумачення поняття «моральне заохочення». Запропоновано авторське бачення щодо тлумачення поняття моральних заохочень працівників поліції, а також охарактеризовано її специфічні властивості. Наголошено, що моральні заохочення відіграють важливу роль в системі заохочень працівників поліції. Зроблено висновок, що на сьогоднішній день існує велика кількість моральних заохочень, які застосовуються до працівників Національної поліції України, що свідчить про той факт, що останні відіграють суттєву роль в системі заохочень досліджуваної категорії службовців. З огляду на зазначене вище, моральні заохочення слід поділити на наступні групи: 1) за суб’єктним критерієм: а) заохочення, що надаються Національною поліцією України; б) заохочення міністерства внутрішніх справ; в) заохочення, що застосовуються безпосередніми керівниками органів та підрозділів Національної поліції; 2) за формою застосування заохочень: надання відзнак, грамот, подяк, занесення на дошку пошани, тощо.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТУ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ

Олександр Бачинський

здобувач кафедри правого забезпечення господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-0172-0225
Anotation. Метою статті є визначити поняття та розкрити зміст охорони праці працівників Національної поліції України. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, здійснено розгляд теоретико-методологічних підходів щодо тлумачення поняття охорона праці. Запропоновано авторське визначення поняття охорона праці працівників поліції. Обґрунтована соціально-економічна та політична важливість здійснення охорони праці поліцейських. Виокремлено ключові елементи охорони праці працівників Національної поліції України через які розкривається її зміст.
Keywords: Метою статті є визначити поняття та розкрити зміст охорони праці працівників Національної поліції України. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, здійснено розгляд теоретико-методологічних підходів щодо тлумачення поняття охорона праці. Запропоновано авторське визначення поняття охорона праці працівників поліції. Обґрунтована соціально-економічна та політична важливість здійснення охорони праці поліцейських. Виокремлено ключові елементи охорони праці працівників Національної поліції України через які розкривається її зміст.

ХАРАКТЕРИСТИКА СТЯГНЕНЬ, ЩО НАКЛАДАЮТЬСЯ ЗА ВЧИНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ОБІГУ ПІДАКЦИЗНИХ ТОВАРІВ

Віктор Бернадін

ад’юнкт кафедри публічного управління та адміністрування Національна академія внутрішніх справ
ORCID ID: 0000-0002-1345-7587
Anotation. У статті розглянуто існуючу систему стягнень, що накладаються при вчиненні адміністративних правопорушень у сфері обігу підакцизних товарів, відповідальність за які встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Митним кодексом України. Встановлено, що при вчиненні даного виду пору- шень, застосовуються тільки стягнення морального та матеріального характеру, а саме: попередження, штраф та конфіскація. Особливістю адміністративної відповідальності за вчинення вказаних правопорушень є те, що таке адміністративне стягнення як штраф може бути застосоване при вчиненні будь-якого з них. Запропоновано внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення для усунення правових колізій при застосуванні такого адміністративного стягнення як конфіскація. Визначено необхідність закріплення у ч. 1 ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення положення про те, що конфіскації може підлягати будь-які пред- мети, незалежно від того чи є вони власністю особи, яка вчинила правопорушення.
Keywords: У статті розглянуто існуючу систему стягнень, що накладаються при вчиненні адміністративних правопорушень у сфері обігу підакцизних товарів, відповідальність за які встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення та Митним кодексом України. Встановлено, що при вчиненні даного виду пору- шень, застосовуються тільки стягнення морального та матеріального характеру, а саме: попередження, штраф та конфіскація. Особливістю адміністративної відповідальності за вчинення вказаних правопорушень є те, що таке адміністративне стягнення як штраф може бути застосоване при вчиненні будь-якого з них. Запропоновано внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення для усунення правових колізій при застосуванні такого адміністративного стягнення як конфіскація. Визначено необхідність закріплення у ч. 1 ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення положення про те, що конфіскації може підлягати будь-які пред- мети, незалежно від того чи є вони власністю особи, яка вчинила правопорушення.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ В УКРАЇНІ ЯК ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Артур Бугайчук

аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики, Університет ДФС України (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-6406-1967
Anotation. У статті розглянуто закон як джерело кримінального процесуального права у контексті перспектив його розвитку в Україні. Кримінальний процесуальний закон порівнюється із Кримінальним процесуальним кодексом і на підставі історичного екскурсу та зарубіжного досвіду визначається його місце у системі джерел кримінального процесуального права. Кримінальний процесуальний кодекс розуміється як внутрішня форма кримінального процесуального закону, що забезпечує правове регулювання кримінального провадження, зумовленого кримінальним правопорушенням, реалізацію у ньому прав і обов’язків суб’єктів кримінальних процесуальних правовідносин. Проведений моніторинг проблемних питань кримінального процесуального закону, що вказуються у стратегічних державних документах, обговорюються вченими, практиками і громадськістю, дозволив автору сформувати бачення перспективних напрямів його удосконалення. Названо критерії моніторингу колізій та прогалин законодавчого забезпечення кримінальних процесуальних відносин і окреслення перспектив розвитку кримінального процесуального закону.
Keywords: У статті розглянуто закон як джерело кримінального процесуального права у контексті перспектив його розвитку в Україні. Кримінальний процесуальний закон порівнюється із Кримінальним процесуальним кодексом і на підставі історичного екскурсу та зарубіжного досвіду визначається його місце у системі джерел кримінального процесуального права. Кримінальний процесуальний кодекс розуміється як внутрішня форма кримінального процесуального закону, що забезпечує правове регулювання кримінального провадження, зумовленого кримінальним правопорушенням, реалізацію у ньому прав і обов’язків суб’єктів кримінальних процесуальних правовідносин. Проведений моніторинг проблемних питань кримінального процесуального закону, що вказуються у стратегічних державних документах, обговорюються вченими, практиками і громадськістю, дозволив автору сформувати бачення перспективних напрямів його удосконалення. Названо критерії моніторингу колізій та прогалин законодавчого забезпечення кримінальних процесуальних відносин і окреслення перспектив розвитку кримінального процесуального закону.

НЕДОЛІКИ ТА ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ІНШИХ ПРАЦІВНИКІВ СУДОВИХ ОРГАНІВ

Володимир Вітрук

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-6793-188X
Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що при аналізі проблем правового регулювання професійного розвитку працівників судових органів варто передусім враховувати, що поняття «працівник судового органу» охоплює одночасно декілька груп працівників, професійний розвиток яких врегульовується різними нормативно-правовими актами. У статті проаналізовано проблеми правового регулювання професійного розвитку інших працівників судових органів. Вказано на недоліки сучасного стану такого правового регулювання. Досліджено особливості правового регулювання професійного розвитку інших працівників судових органів у зарубіжних країнах. Вказано на прогалини чинного трудового законодавства у вказаній сфері.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що при аналізі проблем правового регулювання професійного розвитку працівників судових органів варто передусім враховувати, що поняття «працівник судового органу» охоплює одночасно декілька груп працівників, професійний розвиток яких врегульовується різними нормативно-правовими актами. У статті проаналізовано проблеми правового регулювання професійного розвитку інших працівників судових органів. Вказано на недоліки сучасного стану такого правового регулювання. Досліджено особливості правового регулювання професійного розвитку інших працівників судових органів у зарубіжних країнах. Вказано на прогалини чинного трудового законодавства у вказаній сфері.

ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ У СФЕРІ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ ПОЛІЦІЇ

Костянтин Гарбузюк

декан факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-6714-5074
Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, а також норм національного та міжнародного законодавства, наголошено, що на сьогодні існує достатньо перешкод для належного впровадження міжнародних стандартів у сфері кадрового забезпечення органів поліції. Опрацьовано найбільш перспективні напрями запровадження міжнародних стандартів у сфері кадрового забезпечення органів поліції у вітчизняні реалії. Зроблено висновок, що сьогодні в України існує достатньо перешкод для належного впровадження міжнародних стандартів у сфері кадрового забезпечення органів поліції. Наявні недоліки у організаційно-правовому полі, проблеми в управлінській, освітній та культурній площині створюють сприятливі умови для проявів дискримінації, корупції та зловживань владою у сфері кадрової роботи, тобто тих явищ, які визнані міжнародною спільнотою як надзвичайно небезпечні та неприйнятні, та на протидію яким мають бути спрямовані зусилля як означеної міжнародної спільноти, так і її окремих учасників (держав, організацій тощо).
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, а також норм національного та міжнародного законодавства, наголошено, що на сьогодні існує достатньо перешкод для належного впровадження міжнародних стандартів у сфері кадрового забезпечення органів поліції. Опрацьовано найбільш перспективні напрями запровадження міжнародних стандартів у сфері кадрового забезпечення органів поліції у вітчизняні реалії. Зроблено висновок, що сьогодні в України існує достатньо перешкод для належного впровадження міжнародних стандартів у сфері кадрового забезпечення органів поліції. Наявні недоліки у організаційно-правовому полі, проблеми в управлінській, освітній та культурній площині створюють сприятливі умови для проявів дискримінації, корупції та зловживань владою у сфері кадрової роботи, тобто тих явищ, які визнані міжнародною спільнотою як надзвичайно небезпечні та неприйнятні, та на протидію яким мають бути спрямовані зусилля як означеної міжнародної спільноти, так і її окремих учасників (держав, організацій тощо).

КОМПЕТЕНЦІЯ ЕКСПЕРТНОЇ СЛУЖБИ МВС УКРАЇНИ

Вікторія Горбонос

аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-3131-4994
Anotation. Наголошено, що підвищення ефективності роботи органів державної влади, місцевого самоврядування завжди є визначальною метою будь-якої реформи, будь-то реформа сфери охорони здоров’я чи експертно-криміналістичних досліджень. Тому, під час реформування конкретного органу – Експертної служби МВС України, доцільно враховувати специфіку її адміністративно-правового статусу, для визначення можливості перегляду її структурної побудови, обсягу повноважень і напрямів діяльності. За результатами проведеного дослідження компетенції (повноважень і функцій) Експертної служби МВС України, констатовано відсутність легального їх закріплення, що, в свою чергу, нівелює можливість встановлення її чіткої компетенції, яке негативно позначається на визначенні адміністративно-правовому статусу Експертної служби МВС України, а в перспективі може вплинути на результат правовідносин, одним із учасників яких є така Служба.
Keywords: Наголошено, що підвищення ефективності роботи органів державної влади, місцевого самоврядування завжди є визначальною метою будь-якої реформи, будь-то реформа сфери охорони здоров’я чи експертно-криміналістичних досліджень. Тому, під час реформування конкретного органу – Експертної служби МВС України, доцільно враховувати специфіку її адміністративно-правового статусу, для визначення можливості перегляду її структурної побудови, обсягу повноважень і напрямів діяльності. За результатами проведеного дослідження компетенції (повноважень і функцій) Експертної служби МВС України, констатовано відсутність легального їх закріплення, що, в свою чергу, нівелює можливість встановлення її чіткої компетенції, яке негативно позначається на визначенні адміністративно-правовому статусу Експертної служби МВС України, а в перспективі може вплинути на результат правовідносин, одним із учасників яких є така Служба.

ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ТА ЗМІНИ ТРУДОВИХ ДОГОВОРІВ ІЗ ЗАПОЗИЧЕНИМИ ПРАЦІВНИКАМИ

Олександр Гусаров

голова Печенізької ОТГ, докторант Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-7493-1789
Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, надано характеристику порядку укладення трудових договорів із запозиченими працівниками. Розкрито особливості зміни умов трудового договору із досліджуваною у статті категорією працівників. Зроблено висновок, що до особливостей укладення та зміни трудових договорів із запозиченими працівниками слід віднести наступні: трудові відносини, які виникають в процесі та після підписання трудового договору, носять тристоронній характер: працівник-агентство з працевлаштування (або ж основний роботодавець) – роботодавець, який використовує найману працю; зміна істотних умов трудового договору, переведення та переміщення працівників має здійснюватися не тільки із погодженням працівника, але й агентством із працевлаштування; по-третє, припинення відносин працівниками із замовником не завжди веде до припинення трудових правовідносин між працівником та агентством із працевлаштуванням; по-четверте, при регулюванні укладення та зміни трудових правовідносин із запозиченими працівниками тісно переплітаються норми трудового та цивільного права. Втім, саме перші, безумовно, мають пріоритетну роль та значення.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, надано характеристику порядку укладення трудових договорів із запозиченими працівниками. Розкрито особливості зміни умов трудового договору із досліджуваною у статті категорією працівників. Зроблено висновок, що до особливостей укладення та зміни трудових договорів із запозиченими працівниками слід віднести наступні: трудові відносини, які виникають в процесі та після підписання трудового договору, носять тристоронній характер: працівник-агентство з працевлаштування (або ж основний роботодавець) – роботодавець, який використовує найману працю; зміна істотних умов трудового договору, переведення та переміщення працівників має здійснюватися не тільки із погодженням працівника, але й агентством із працевлаштування; по-третє, припинення відносин працівниками із замовником не завжди веде до припинення трудових правовідносин між працівником та агентством із працевлаштуванням; по-четверте, при регулюванні укладення та зміни трудових правовідносин із запозиченими працівниками тісно переплітаються норми трудового та цивільного права. Втім, саме перші, безумовно, мають пріоритетну роль та значення.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ В УКРАЇНІ

Максим Данилевський

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-0192-1172
Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що кожна влада, яка приходила в певний період до українського суспільства усіма законними та незаконними методами намагалася підпорядкувати судову гілку влади. Однак, судова влада та суспільство намагалися цьому протистояти та створити нову незалежну систему, яка б відповідала усім сучасним стандартам. Мета статті полягає в тому, щоб при аналізі норм національного та міжнародного права, комплексно дослідити нормативно-правове забезпечення незалежності суддів в Україні. У статті визначено нормативно-правове забезпечення незалежності суддів в Україні, що поєднує у собі норми конституційного, адміністративного, судово-спеціалізованого та міжнародного законодавства, які комплексно визначають та гарантують стандарти функціонування судової системи, в якій на найвищому рівні повинна забезпечуватися незалежність суддів з метою створення усіх умов для об’єктивного, самостійного та справедливого правосуддя.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що кожна влада, яка приходила в певний період до українського суспільства усіма законними та незаконними методами намагалася підпорядкувати судову гілку влади. Однак, судова влада та суспільство намагалися цьому протистояти та створити нову незалежну систему, яка б відповідала усім сучасним стандартам. Мета статті полягає в тому, щоб при аналізі норм національного та міжнародного права, комплексно дослідити нормативно-правове забезпечення незалежності суддів в Україні. У статті визначено нормативно-правове забезпечення незалежності суддів в Україні, що поєднує у собі норми конституційного, адміністративного, судово-спеціалізованого та міжнародного законодавства, які комплексно визначають та гарантують стандарти функціонування судової системи, в якій на найвищому рівні повинна забезпечуватися незалежність суддів з метою створення усіх умов для об’єктивного, самостійного та справедливого правосуддя.

БЕЗПЕЧНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Анастасія Данилюк

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-4412-4116
Anotation. Стаття присвячена розкриттю сутності об’єктної складової адміністративно-правового регулювання безпечності та якості харчових продуктів в Україні. Визначено, що об’єктна складова адміністративно-правового регулювання безпечності та якості харчових продуктів в Україні законодавчо визначена, однак є спірність щодо визначення категорії якості харчових продуктів. Як правове явище адміністративно-правове регулювання безпечності та якості харчових продуктів в Україні визначено як система заходів та способів впливу на суб’єктів виробництва, реалізації та/або обігу харчових продуктів, застосовних публічною адміністрацією з метою забезпечення безпеки та якості продовольства й охорони громадського здоров’я. Аналіз нормативних актів та наукових джерел надав можливість визначити безпечність та якість харчової продукції як об’єкт адміністративно-правового регулювання у такому вигляді: це суспільні відносини у сферах продовольства та охорони громадського здоров’я, що виникають між органами влади, суб’єктами господарювання та споживачами щодо виробництва, обігу, споживання безпечних і якісних харчових продуктів, а врегулювання яких засновано на необхідності забезпечення охорони життя, належного рівня захисту здоров’я людей, економіки країни та глобального цивілізаційного розвитку.
Keywords: Стаття присвячена розкриттю сутності об’єктної складової адміністративно-правового регулювання безпечності та якості харчових продуктів в Україні. Визначено, що об’єктна складова адміністративно-правового регулювання безпечності та якості харчових продуктів в Україні законодавчо визначена, однак є спірність щодо визначення категорії якості харчових продуктів. Як правове явище адміністративно-правове регулювання безпечності та якості харчових продуктів в Україні визначено як система заходів та способів впливу на суб’єктів виробництва, реалізації та/або обігу харчових продуктів, застосовних публічною адміністрацією з метою забезпечення безпеки та якості продовольства й охорони громадського здоров’я. Аналіз нормативних актів та наукових джерел надав можливість визначити безпечність та якість харчової продукції як об’єкт адміністративно-правового регулювання у такому вигляді: це суспільні відносини у сферах продовольства та охорони громадського здоров’я, що виникають між органами влади, суб’єктами господарювання та споживачами щодо виробництва, обігу, споживання безпечних і якісних харчових продуктів, а врегулювання яких засновано на необхідності забезпечення охорони життя, належного рівня захисту здоров’я людей, економіки країни та глобального цивілізаційного розвитку.

СУТНІСТЬ ТА ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Олег Денега

кандидат юридичних наук, докторант Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-0919-686X
Anotation. Державна система соціального забезпечення поступово стає механізмом, у якому основними суб’єктами є держава, фізичні особами та роботодавці. Якщо сутність двох ролі двох останніх категорій у праві соціального забезпечення постійно досліджується на науковому рівні, то держава залишається суб’єктом, поняття, сутність та ознаки якої як суб'єкта права соціального забезпечення є невстановленими та у цілому характеризуються низьким рівнем доктринальної уваги. Все зазначене свідчить про необхідність заповнення даної теоретичної прогалини, а також про актуальність дослідження питань, пов’язаних із правом соціального забезпечення в сучасних умовах.
Keywords: Державна система соціального забезпечення поступово стає механізмом, у якому основними суб’єктами є держава, фізичні особами та роботодавці. Якщо сутність двох ролі двох останніх категорій у праві соціального забезпечення постійно досліджується на науковому рівні, то держава залишається суб’єктом, поняття, сутність та ознаки якої як суб'єкта права соціального забезпечення є невстановленими та у цілому характеризуються низьким рівнем доктринальної уваги. Все зазначене свідчить про необхідність заповнення даної теоретичної прогалини, а також про актуальність дослідження питань, пов’язаних із правом соціального забезпечення в сучасних умовах.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Назар Дибець

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-3121-9839
Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що статус є однією з провідних категорій правового регулювання. Статус учасників будь-якого процесу набуває процесуальних характеристик, не виключенням є і процесуальний статус суб’єктів адміністративного судочинства, що в умовах реформування правосуддя набуває специфічних характеристик. Мета статті полягає в тому, щоб аналізуючи адміністративно-процесуальні норми та науково-теоретичні позиції вчених визначити адміністративно-процесуальний статус суб’єктів адміністративного судочинства. У статті визначено адміністративно-процесуальний статус суб’єктів адміністративного судочинства як правове та процесуальне становище учасників конкретного адміністративного судового провадження, що включає порядок та підстави набуття адміністративної правосуб’єктності, права та обов’язки учасників процесу, правові умови настання відповідальності в разі порушення процесуального законодавства задля належного відправлення адміністративного правосуддя.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що статус є однією з провідних категорій правового регулювання. Статус учасників будь-якого процесу набуває процесуальних характеристик, не виключенням є і процесуальний статус суб’єктів адміністративного судочинства, що в умовах реформування правосуддя набуває специфічних характеристик. Мета статті полягає в тому, щоб аналізуючи адміністративно-процесуальні норми та науково-теоретичні позиції вчених визначити адміністративно-процесуальний статус суб’єктів адміністративного судочинства. У статті визначено адміністративно-процесуальний статус суб’єктів адміністративного судочинства як правове та процесуальне становище учасників конкретного адміністративного судового провадження, що включає порядок та підстави набуття адміністративної правосуб’єктності, права та обов’язки учасників процесу, правові умови настання відповідальності в разі порушення процесуального законодавства задля належного відправлення адміністративного правосуддя.

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З НАДАННЯМ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ

Юлія Дорошенко

аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-7622-2636
Anotation. В статті проаналізовано, особа злочинця корупційних злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Підкреслено, значна кількість осіб, які вчинили корупційні злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, мали високі посади, звання, були відзначені державними нагородами і нагородною зброєю. Підкреслено, що особистість злочинця характеризуються системою рис, що в сукупності визначають особу, яка вчиняє будь-який злочин, різні сторони її суспільного існування і життєвої практики, пов’язані з протиправною поведінкою.
Keywords: В статті проаналізовано, особа злочинця корупційних злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг. Підкреслено, значна кількість осіб, які вчинили корупційні злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, мали високі посади, звання, були відзначені державними нагородами і нагородною зброєю. Підкреслено, що особистість злочинця характеризуються системою рис, що в сукупності визначають особу, яка вчиняє будь-який злочин, різні сторони її суспільного існування і життєвої практики, пов’язані з протиправною поведінкою.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЗДІЙСНЕННЯ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У РІЗНИХ ДЕРЖАВАХ

Володимир Заверуха

здобувач кафедри адміністративного права Міжрегіональної академії управління персоналом (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-9108-6267
Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що на сьогоднішній день здійснення нормотворчої діяльності відіграє важливу роль у функціонуванні будь-якої держави. Адже не існує держави, в якій не створювалися б правові норми. Проте здійснення нормотворчої діяльності в кожній державі має певні особливості, які визначаються певними факторами. З’ясування зазначених факторів має як теоретичне, і практичне значення. У статті аналізується та порівнюється здійснення нормотворчої діяльності у різних державах. Наводиться характеристика провадження нормотворчої діяльності залежно від правової сім'ї, до якої належить держава. Аналізується провадження нормотворчої діяльності залежно від структури законодавчого органу. Порівнюється здійснення нормотворчої діяльності залежно від форми правління, державного устрою, державного (політичного) режиму. Зроблено висновок, що нормотворча діяльність у різних державах здійснюється по-різному, але є характеристики, які є загальними реалізації зазначеної діяльності.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що на сьогоднішній день здійснення нормотворчої діяльності відіграє важливу роль у функціонуванні будь-якої держави. Адже не існує держави, в якій не створювалися б правові норми. Проте здійснення нормотворчої діяльності в кожній державі має певні особливості, які визначаються певними факторами. З’ясування зазначених факторів має як теоретичне, і практичне значення. У статті аналізується та порівнюється здійснення нормотворчої діяльності у різних державах. Наводиться характеристика провадження нормотворчої діяльності залежно від правової сім'ї, до якої належить держава. Аналізується провадження нормотворчої діяльності залежно від структури законодавчого органу. Порівнюється здійснення нормотворчої діяльності залежно від форми правління, державного устрою, державного (політичного) режиму. Зроблено висновок, що нормотворча діяльність у різних державах здійснюється по-різному, але є характеристики, які є загальними реалізації зазначеної діяльності.

КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ І РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ ДІЛЬНИЧНИХ ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇ

Маргарита Задорожна

аспірантка Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-1814-7273
Anotation. У положеннях наукової статті висвітлено критерії, показники та рівні сформованості професійної компетентності майбутніх дільничних офіцерів поліції. Представлено теоретичний аналіз поняття «критерії, показники та рівні сформованості професійної компетентності», «професійна компетентність». Розкрито головний зміст кожного з понять. Акцентується увага на особливостях формування професійної компетентності майбутніх дільничних офіцерів поліції у процесі вивчення фахових дисциплін. На основі проведеного аналізу наукових досліджень, до критеріїв сформованості професійної компетентності майбутніх дільничних офіцерів поліції нами виділено наступні критерії: когнітивний, комунікативний, операційний, особистісний.
Keywords: У положеннях наукової статті висвітлено критерії, показники та рівні сформованості професійної компетентності майбутніх дільничних офіцерів поліції. Представлено теоретичний аналіз поняття «критерії, показники та рівні сформованості професійної компетентності», «професійна компетентність». Розкрито головний зміст кожного з понять. Акцентується увага на особливостях формування професійної компетентності майбутніх дільничних офіцерів поліції у процесі вивчення фахових дисциплін. На основі проведеного аналізу наукових досліджень, до критеріїв сформованості професійної компетентності майбутніх дільничних офіцерів поліції нами виділено наступні критерії: когнітивний, комунікативний, операційний, особистісний.

СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ РОБОТОДАВЦЯ ЗА ПОРУШЕННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Марина Зубрицька

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-6893-1786
Anotation. У статті проаналізовано систему принципів кримінальної відповідальності роботодавця за порушення трудового законодавства. В авторській класифікації наведено розподіл на загальні та спеціальні принципи. Охарактеризовано сутність та специфіку кожного із принципів кримінальної відповідальності роботодавця за порушення трудового законодавства. Розкрито зміст та значення кожного із принципів почергово. Зроблено висновок, що принцип кримінальної відповідальності щодо притягнення роботодавця за конкретне кримінальне правопорушення у трудовій сфері лише один раз розкривається через заборону повторного, додаткового, оновленого покарання для роботодавця за ті самі дії, що уже були розглянуті у суді та щодо яких було прийнято рішення про: накладення кримінального покарання, яке роботодавець уже відбуває чи вже відбув; закриття кримінального провадження через відсутність складу кримінального правопорушення (за умови відсутності нових доказів у справі).
Keywords: У статті проаналізовано систему принципів кримінальної відповідальності роботодавця за порушення трудового законодавства. В авторській класифікації наведено розподіл на загальні та спеціальні принципи. Охарактеризовано сутність та специфіку кожного із принципів кримінальної відповідальності роботодавця за порушення трудового законодавства. Розкрито зміст та значення кожного із принципів почергово. Зроблено висновок, що принцип кримінальної відповідальності щодо притягнення роботодавця за конкретне кримінальне правопорушення у трудовій сфері лише один раз розкривається через заборону повторного, додаткового, оновленого покарання для роботодавця за ті самі дії, що уже були розглянуті у суді та щодо яких було прийнято рішення про: накладення кримінального покарання, яке роботодавець уже відбуває чи вже відбув; закриття кримінального провадження через відсутність складу кримінального правопорушення (за умови відсутності нових доказів у справі).

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ СТАНУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ВІД НЕЗАКОННОГО ЗВІЛЬНЕННЯ

Ольга Кашпур

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-1316-2854
Anotation. Мета статті полягає у тому, щоб надати оцінку та охарактеризувати стан правового регулювання реалізації адміністративних процедур у сфері захисту прав державних службовців від незаконного звільнення. У статті проаналізовано наукові підходи до понять «процедура», «адміністративна процедура», на основі чого запропоновано авторське визначення адміністративних процедур у сфері захисту прав державних службовців від незаконного звільнення. Здійснено розгляд нормативно-правових актів, що регламентують трудову діяльність державних службовців в цілому. Встановлено ключові фактори, які характеризують стан та особливості правового регулювання реалізації адміністративних процедур у сфері захисту прав державних службовців від незаконного звільнення.
Keywords: Мета статті полягає у тому, щоб надати оцінку та охарактеризувати стан правового регулювання реалізації адміністративних процедур у сфері захисту прав державних службовців від незаконного звільнення. У статті проаналізовано наукові підходи до понять «процедура», «адміністративна процедура», на основі чого запропоновано авторське визначення адміністративних процедур у сфері захисту прав державних службовців від незаконного звільнення. Здійснено розгляд нормативно-правових актів, що регламентують трудову діяльність державних службовців в цілому. Встановлено ключові фактори, які характеризують стан та особливості правового регулювання реалізації адміністративних процедур у сфері захисту прав державних службовців від незаконного звільнення.

КЛАССИФИКАЦИЯ МЕТОДОВ КРИМИНАЛИСТИЧЕСКОГО ДОКУМЕНТОВЕДЕНИЯ ДЛЯ УСТАНОВЛЕНИЯ ДАВНОСТИ ИЗГОТОВЛЕНИЯ ДОКУМЕНТОВ

Константин Ковалёв

заместитель директора, Государственный научно-исследовательский экспертно- криминалистический центр МВД Украины (Киев, Украина)
ORCID ID: 0000-0003-1964-9283
Anotation. В развитие позиции некоторых ученых относительно классификации методов в судебной экспертизе автором сделаны выводы по поводу классификации отдельных видов специальных методов, которые позволяют получать объективный и достоверный результат при исследовании объектов, относящихся к компетенции экспертов-документоведов. При этом в основу положена классификация, составленная украинским ученым-криминалистом В.К. Лисиченко и поддержанная М.В. Салтевским и другими учеными. Классификация, предложенная автором, основывается на степени общности и субординации с учетом следующих оснований: по целевому назначению; по виду и характеру изучаемых свойств; по действию на объект исследования; по механизму применения; по отраслям науки, в которых метод разработан. Приведенная в статье авторская классификация методов, используемых при проведении экспертизы установления давности документа, позволит эксперту сформировать поэтапный план экспертного исследования и обеспечит получение обоснованного и достоверного результата.
Keywords: В развитие позиции некоторых ученых относительно классификации методов в судебной экспертизе автором сделаны выводы по поводу классификации отдельных видов специальных методов, которые позволяют получать объективный и достоверный результат при исследовании объектов, относящихся к компетенции экспертов-документоведов. При этом в основу положена классификация, составленная украинским ученым-криминалистом В.К. Лисиченко и поддержанная М.В. Салтевским и другими учеными. Классификация, предложенная автором, основывается на степени общности и субординации с учетом следующих оснований: по целевому назначению; по виду и характеру изучаемых свойств; по действию на объект исследования; по механизму применения; по отраслям науки, в которых метод разработан. Приведенная в статье авторская классификация методов, используемых при проведении экспертизы установления давности документа, позволит эксперту сформировать поэтапный план экспертного исследования и обеспечит получение обоснованного и достоверного результата.

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ПОЛІЦІЇ

Альона Комзюк

викладач кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-2615-103Х
Anotation. У статті визначено сутність громадського контролю у публічному управлінні та особливості його здійснення щодо діяльності Національної поліції України. Підкреслено, що громадський контроль можна визнати контролем лише умовно, це певний «квазіконтроль», бо у його суб’єктів відсутні контрольні (у класичному розумінні) повноваження, зокрема право втручатися в оперативну діяльність суб’єктів публічної адміністрації, право самостійно притягувати до відповідальності, результати їх діяльності переважно мають рекомендаційний характер. Окреслено систему нормативно-правоовго регулюваання громадського контролю поліції, зроблено висновок, що у Законі України «Про Національну поліцію» форми громадського контролю за діяльністю поліції визначено недостатньо повно, їх перелік варто було б доповнити й іншими формами, якими можуть бути, наприклад, громадське обговорення проєктів рішень, висвітлення діяльності поліції у ЗМІ, врахування громадської думки для оцінки її діяльності тощо.
Keywords: У статті визначено сутність громадського контролю у публічному управлінні та особливості його здійснення щодо діяльності Національної поліції України. Підкреслено, що громадський контроль можна визнати контролем лише умовно, це певний «квазіконтроль», бо у його суб’єктів відсутні контрольні (у класичному розумінні) повноваження, зокрема право втручатися в оперативну діяльність суб’єктів публічної адміністрації, право самостійно притягувати до відповідальності, результати їх діяльності переважно мають рекомендаційний характер. Окреслено систему нормативно-правоовго регулюваання громадського контролю поліції, зроблено висновок, що у Законі України «Про Національну поліцію» форми громадського контролю за діяльністю поліції визначено недостатньо повно, їх перелік варто було б доповнити й іншими формами, якими можуть бути, наприклад, громадське обговорення проєктів рішень, висвітлення діяльності поліції у ЗМІ, врахування громадської думки для оцінки її діяльності тощо.

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ ТА ЗЛОЧИННИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Валентин Копаєв

здобувач Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-2039-9590
Anotation. В статті визначено, що оперативно-розшукова характеристика кримінальних правопорушень, що вчиняються організованими групами та злочинними організаціями це сукупність оперативно значимих ознак про їх учасників, мотиви, предмет посягання, обстановку, визначити основні форми та способи вчинення, змоделювати протиправну поведінку осіб, які підозрюються у їх вчиненні, намітити сфери оперативного пошуку, напрями й тактичні прийоми здійснення оперативно-розшукових заходів, які мають значення для запобігання, виявлення та розслідування таких діянь і не дублюють зміст кримінологічної, криміналістичної, кримінально-правової, та становить самостійний вид комплексної оперативно-розшукової характеристики, так як у ній висвітлюються ті сторони, специфічні ознаки та риси кримінальних правопорушень, що вчиняються організованими групами та злочинними організаціями, які не відображенні в інших характеристиках.
Keywords: В статті визначено, що оперативно-розшукова характеристика кримінальних правопорушень, що вчиняються організованими групами та злочинними організаціями це сукупність оперативно значимих ознак про їх учасників, мотиви, предмет посягання, обстановку, визначити основні форми та способи вчинення, змоделювати протиправну поведінку осіб, які підозрюються у їх вчиненні, намітити сфери оперативного пошуку, напрями й тактичні прийоми здійснення оперативно-розшукових заходів, які мають значення для запобігання, виявлення та розслідування таких діянь і не дублюють зміст кримінологічної, криміналістичної, кримінально-правової, та становить самостійний вид комплексної оперативно-розшукової характеристики, так як у ній висвітлюються ті сторони, специфічні ознаки та риси кримінальних правопорушень, що вчиняються організованими групами та злочинними організаціями, які не відображенні в інших характеристиках.

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇ

Ганна Кудрявцева

аспірантка кафедри соціології та психології Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-1114-7273
Anotation. Метою статті є аналіз досвіду використання інтерактивних методів і форм навчання та обґрунтувати їх дидактичні можливості при формуванні професійної відповідальності майбутніх офіцерів поліції під час навчання у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання. У статті визначено сутність поняття «професійна відповідальність» у контексті професійної діяльності офіцера поліції. Обґрунтовано необхідність формування професійної відповідальності як особистісного феномена майбутнього офіцера поліції під час навчання у закладі вищої освіти. Визначено комплекс інтерактивних методів і форм навчання та методику їх реалізації з метою формування у курсантів професійної відповідальності.
Keywords: Метою статті є аналіз досвіду використання інтерактивних методів і форм навчання та обґрунтувати їх дидактичні можливості при формуванні професійної відповідальності майбутніх офіцерів поліції під час навчання у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання. У статті визначено сутність поняття «професійна відповідальність» у контексті професійної діяльності офіцера поліції. Обґрунтовано необхідність формування професійної відповідальності як особистісного феномена майбутнього офіцера поліції під час навчання у закладі вищої освіти. Визначено комплекс інтерактивних методів і форм навчання та методику їх реалізації з метою формування у курсантів професійної відповідальності.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАПОБІЖНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ПРОТИДІЇ НАРКОЗЛОЧИННОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ

В’ячеслав Кузик

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-4719-3881
Anotation. У статті проаналізовані нормативно-правові акти щодо запобіжної діяльності підрозділів протидії наркозлочинності Національної поліції України та визначено основні напрями удосконалення правового регулювання цієї діяльності. Запропоновано розробити та прийняти: 1) законодавчі акти, які визначають загальні засади протидії злочинності та профілактику алкоголізму, наркоманії та токсикоманії; 2) комплексні регіональні програми профілактики незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; 3) нормативно-правовий акт МВС України, який би регламентував діяльність кримінальної поліції в цілому та окремих його оперативних підрозділів щодо запобігання кримінальним правопорушенням; 4) нормативно-правовий акт Національної поліції України, який би регламентував структурно-функціональну побудову підрозділуборотьби з наркозлочинністю, його основні завдання та функції, загальні засади діяльності цього підрозділу щодо протидії наркозлочинності, у тому числі й щодо запобігання їй.
Keywords: У статті проаналізовані нормативно-правові акти щодо запобіжної діяльності підрозділів протидії наркозлочинності Національної поліції України та визначено основні напрями удосконалення правового регулювання цієї діяльності. Запропоновано розробити та прийняти: 1) законодавчі акти, які визначають загальні засади протидії злочинності та профілактику алкоголізму, наркоманії та токсикоманії; 2) комплексні регіональні програми профілактики незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; 3) нормативно-правовий акт МВС України, який би регламентував діяльність кримінальної поліції в цілому та окремих його оперативних підрозділів щодо запобігання кримінальним правопорушенням; 4) нормативно-правовий акт Національної поліції України, який би регламентував структурно-функціональну побудову підрозділуборотьби з наркозлочинністю, його основні завдання та функції, загальні засади діяльності цього підрозділу щодо протидії наркозлочинності, у тому числі й щодо запобігання їй.

ОЦІНОЧНІ ПОНЯТТЯ У ПРАВІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У НАЦІОНАЛЬНИХ ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТАХ ЗА КРИТЕРІЄМ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО ІНСТИТУТУ

Катерина Куцовол

аспірантка кафедри трудового права та права соціального забезпечення Інституту права КНУ ім. Т. Шевченка (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-8601-855X
Anotation. У статті проаналізовано види оціночних понять у праві соціального забезпечення, які використовуються у національних підзаконних нормативно-правових актах. Їх розглянуто за критерієм приналежності до інституту. Розкрито три категорії груп оціночних понять у праві соціального забезпечення за вказаним критерієм. Охарактеризовано та деталізовано сутність кожного із видів. Виділено перелік особливостей кожного з видів оціночних понять. З’ясовано, що оціночні поняття в праві соціального забезпечення, що використовуються у національних підзаконних нормативно-правових актах є більш варіативними та різноманітними в порівнянні із тими, що використовуються в Законах України. Оціночні поняття в підзаконних актах мають в більшій мірі загальновживаний характер та допускають емоційність й суб’єктивність тлумачення.
Keywords: У статті проаналізовано види оціночних понять у праві соціального забезпечення, які використовуються у національних підзаконних нормативно-правових актах. Їх розглянуто за критерієм приналежності до інституту. Розкрито три категорії груп оціночних понять у праві соціального забезпечення за вказаним критерієм. Охарактеризовано та деталізовано сутність кожного із видів. Виділено перелік особливостей кожного з видів оціночних понять. З’ясовано, що оціночні поняття в праві соціального забезпечення, що використовуються у національних підзаконних нормативно-правових актах є більш варіативними та різноманітними в порівнянні із тими, що використовуються в Законах України. Оціночні поняття в підзаконних актах мають в більшій мірі загальновживаний характер та допускають емоційність й суб’єктивність тлумачення.

ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ У СФЕРІ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Олександр Маркушин

здобувач Університету сучасних знань (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-2339-1590
Anotation. У статті охарактеризовано кримінальні правопорушення, які вчиняються у сфері цифровізації економіки. Зазначено, що цифровізація економіки на сьогодні є одним з найважливіших напрямів державної політики України. Цей процес створює більші можливості громадянам до державних послуг, інформації, пришвидшує економічні процеси. Поряд з цим, цифровізація створює й вигідні можливості для організованих злочинних угрупувань, які здійснюють відмивання майна, отриманого злочинним шляхом, шахрайства та інших кримінальних правопорушень. Такі кримінально протиправні діяння створюють серйозну загрозу економічному розвитку України, саме тому доцільно розглянути їх та визначити напрями запобігання вчиненню таких кримінальних правопорушень. Доведено, що злочинні схеми щодо виведення активів з України з метою збагачення заподіюють серйозну шкоду економічному сектору. Одним із напрямів запобігання цьому є застосування штучного інтелекту, який надає реальний глибокий аналіз потоків фінансів у реальному часі та може забезпечити швидку дію та стрімке виявлення підозрілих дій.
Keywords: У статті охарактеризовано кримінальні правопорушення, які вчиняються у сфері цифровізації економіки. Зазначено, що цифровізація економіки на сьогодні є одним з найважливіших напрямів державної політики України. Цей процес створює більші можливості громадянам до державних послуг, інформації, пришвидшує економічні процеси. Поряд з цим, цифровізація створює й вигідні можливості для організованих злочинних угрупувань, які здійснюють відмивання майна, отриманого злочинним шляхом, шахрайства та інших кримінальних правопорушень. Такі кримінально протиправні діяння створюють серйозну загрозу економічному розвитку України, саме тому доцільно розглянути їх та визначити напрями запобігання вчиненню таких кримінальних правопорушень. Доведено, що злочинні схеми щодо виведення активів з України з метою збагачення заподіюють серйозну шкоду економічному сектору. Одним із напрямів запобігання цьому є застосування штучного інтелекту, який надає реальний глибокий аналіз потоків фінансів у реальному часі та може забезпечити швидку дію та стрімке виявлення підозрілих дій.

ПОЧАТОК РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЗАКОННОГО ЗБУТУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ АБО ПРЕКУРСОРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТУ

Володимир Мітякін

ад’юнкт відділу організації освітньо-наукової підготовки Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-6815-8933
Anotation. В статті розглянуті особливості початкового етапу розслідування незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за допомогою мережі Інтернету. Наголошено, що початок досудового розслідування незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за допомогою мережі Інтернету, розпочинається з моменту виявлення ознак указаного кримінального правопорушення і триває до внесення відомостей про них до Єдиного реєстру досудового розслідування. Підкреслено, що успішність розкриття та розслідування кримінального правопорушення будь-якого злочину залежить від правильного професійного процесуального оформлення його початку та ефективність досудового розслідування незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за допомогою мережі Інтернету напряму залежить від обрання правильної лінії поведінки слідчим, прокурором одразу з моменту початку такого розслідування.
Keywords: В статті розглянуті особливості початкового етапу розслідування незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за допомогою мережі Інтернету. Наголошено, що початок досудового розслідування незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за допомогою мережі Інтернету, розпочинається з моменту виявлення ознак указаного кримінального правопорушення і триває до внесення відомостей про них до Єдиного реєстру досудового розслідування. Підкреслено, що успішність розкриття та розслідування кримінального правопорушення будь-якого злочину залежить від правильного професійного процесуального оформлення його початку та ефективність досудового розслідування незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за допомогою мережі Інтернету напряму залежить від обрання правильної лінії поведінки слідчим, прокурором одразу з моменту початку такого розслідування.

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ КВАЛІФІКУЮЧИХ ОЗНАК ПІДРОБЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ–ПІДПРИЄМЦІВ

Олексій Нестеренко

аспірант докторантури та аспірантури Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (Дніпро, Україна)
ORCID ID: 0009-0006-1504-9853
Anotation. Статтю присвячено кримінально-правовому аналізу кваліфікуючих ознак підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб–підприємців. В межах аналізу розкривається зміст та сутність повторності діяння, вчинення дій за попередньою змовою групою осіб та вчинення дій службовою особою з використанням свого службового становища з огляду на основні положення кримінального законодавства України та практики судових розглядів кримінальних впроваджень за ст. 205-1 Кримінального кодексу України «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців». Наголошується увага на кримінально-правовому значенні вищезазначених кваліфікуючих ознак для правильної і точної кваліфікації даного суспільно небезпечного діяння.
Keywords: Статтю присвячено кримінально-правовому аналізу кваліфікуючих ознак підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб–підприємців. В межах аналізу розкривається зміст та сутність повторності діяння, вчинення дій за попередньою змовою групою осіб та вчинення дій службовою особою з використанням свого службового становища з огляду на основні положення кримінального законодавства України та практики судових розглядів кримінальних впроваджень за ст. 205-1 Кримінального кодексу України «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців». Наголошується увага на кримінально-правовому значенні вищезазначених кваліфікуючих ознак для правильної і точної кваліфікації даного суспільно небезпечного діяння.

ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ

Василь Олійник

здобувач кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом», кандидат юридичних наук (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-2039-9390
Anotation. У статті наголошено, що правове регулювання віднесення інформації до таємної у вітчизняному законодавстві є недосконалим, а у деяких випадках й суперечливим. Таке становище зумовлене значним обсягом тих нормативно-правових актів, у нормах яких вона закріплена, які у більшості випадків приймалися без узгодження понятійного апарату різними скликаннями єдиного законодавчого органу України, що призвело до неоднозначного розуміння ряду визначень стосовно видів таємної інформації та ускладнило їхній пошук під час практичного застосування. Така обставина надала можливість виокремити негативні особливості вітчизняного законодавства: фрагментарність, неповнота, дублювання та наявність суперечностей в окремих нормативно-правових актах та їх нормах, що уповільнює розвиток інформаційних відносин у суспільстві та впливає на результативність використання певного виду таємної інформації у сфері кримінального судочинства.
Keywords: У статті наголошено, що правове регулювання віднесення інформації до таємної у вітчизняному законодавстві є недосконалим, а у деяких випадках й суперечливим. Таке становище зумовлене значним обсягом тих нормативно-правових актів, у нормах яких вона закріплена, які у більшості випадків приймалися без узгодження понятійного апарату різними скликаннями єдиного законодавчого органу України, що призвело до неоднозначного розуміння ряду визначень стосовно видів таємної інформації та ускладнило їхній пошук під час практичного застосування. Така обставина надала можливість виокремити негативні особливості вітчизняного законодавства: фрагментарність, неповнота, дублювання та наявність суперечностей в окремих нормативно-правових актах та їх нормах, що уповільнює розвиток інформаційних відносин у суспільстві та впливає на результативність використання певного виду таємної інформації у сфері кримінального судочинства.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ НАСИЛЬСТВУ В СІМ’Ї В УКРАЇНІ

Наталія Притолюк

аспірант кафедри адміністративного права і процесу Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-4112-4116
Anotation. Мета статті полягає в тому, щоб на основі комплексного формуючого аналізу норм чинного національного та міжнародного законодавства, позицій науковців, навчальної та довідкової літератури, а також статистичних даних, визначити нормативно-правове регулювання запобігання та протидії насильству в сім’ї в Україні. У статті визначено нормативно-правове регулювання запобігання та протидії насильству в сім’ї в Україні. Розкрито, що особливістю нормативно-правового регулювання запобігання та протидії насильству в сім’ї в Україні є формування та впровадження в практичне адміністративно-правове регулювання новітньої моделі, методики та інструментарію запобігання та протидії домашньому насильству, що ґрунтується на міжнародних стандартах захисту людської недоторканості та свободи.
Keywords: Мета статті полягає в тому, щоб на основі комплексного формуючого аналізу норм чинного національного та міжнародного законодавства, позицій науковців, навчальної та довідкової літератури, а також статистичних даних, визначити нормативно-правове регулювання запобігання та протидії насильству в сім’ї в Україні. У статті визначено нормативно-правове регулювання запобігання та протидії насильству в сім’ї в Україні. Розкрито, що особливістю нормативно-правового регулювання запобігання та протидії насильству в сім’ї в Україні є формування та впровадження в практичне адміністративно-правове регулювання новітньої моделі, методики та інструментарію запобігання та протидії домашньому насильству, що ґрунтується на міжнародних стандартах захисту людської недоторканості та свободи.

ВЗАЄМОДІЯ ДЕТЕКТИВІВ НАБУ В СФЕРІ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У РОЗСЛІДУВАННІ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) МАЙНА ОТРИМАНОГО ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

Сергій Рокунь

старший детектив – заступник керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-9453-7244
Anotation. Стаття присвячена дослідженню основних напрямів міжнародної співпраці детективів НАБУ з правоохоронними органами Європи та євроатлантики під час розслідування легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. На основі аналізу відповідного законодавства України та власного досвіду автора визначено та розкрито основні напрями міжнародної співпраці детективів НАБУ разом із проблемами, які виникають під час такої співпраці. Погляд автора на вищезазначені проблеми.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню основних напрямів міжнародної співпраці детективів НАБУ з правоохоронними органами Європи та євроатлантики під час розслідування легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. На основі аналізу відповідного законодавства України та власного досвіду автора визначено та розкрито основні напрями міжнародної співпраці детективів НАБУ разом із проблемами, які виникають під час такої співпраці. Погляд автора на вищезазначені проблеми.

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Євген Семенов

здобувач Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)
ORCID ID: 0000-0003-4113-3401
Anotation. У статті аналізуються основні концептуальні європейські документи, що регулюють діяльність територіальних громад. Процес створення міжнародних стандартів в регулюванні діяльності територіальних громад триває і носить динамічний характер. Ці процеси свідчать про формування глибоких інтеграційних тенденцій проявом яких є розробка єдиного уніфікованого підходу, і приєднання до них України, сприйняття, визнання і реалізація нею міжнародних стандартів місцевої демократії, безсумнівно, буде позитивно впливати на становлення і зміцнення територіальних громад, формування і розширення їх законодавчої бази.
Keywords: У статті аналізуються основні концептуальні європейські документи, що регулюють діяльність територіальних громад. Процес створення міжнародних стандартів в регулюванні діяльності територіальних громад триває і носить динамічний характер. Ці процеси свідчать про формування глибоких інтеграційних тенденцій проявом яких є розробка єдиного уніфікованого підходу, і приєднання до них України, сприйняття, визнання і реалізація нею міжнародних стандартів місцевої демократії, безсумнівно, буде позитивно впливати на становлення і зміцнення територіальних громад, формування і розширення їх законодавчої бази.

ПОНЯТТЯ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В МЕХАНІЗМІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ

Ельвіра Сидорова

кандидат юридичних наук, заступник директора Навчально-наукового інституту права та підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-6293-1886
Anotation. В дослідженні йде мова про понятійно-категоріальний апарат, основні характерні ознаки та принципи діяльності публічних адміністрацій загалом, а також публічної адміністрації, що реалізує державну політику в гуманітарній сфері зокрема. Наводяться теоретичні напрацювання енциклопедичної літератури щодо поняття державної адміністрації, наприклад, вона може розглядатися в широкому сенсі як сукупність органів виконавчої влади, які складають апарат державного управління (адміністрації поділяються на центральні – Уряд, міністерства, центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації – органи виконавчої влади адміністративно-територіальних одиниць). Висвітлюються особливості та характерні риси, які виділяють публічну адміністрацію від приватної (публічна мета діяльності, що спрямована на задоволення інтересів суспільства в гуманітарній сфері; діяльність із реалізації публічній цілей з реалізації державної політики в гуманітарній сфері здійснюється органами, що є офіційними носіями публічно-владних повноважень (тобто, такі повноваження закріплені в законодавчих або підзаконних актах); громадяни та організації у відносинах з органами публічної адміністрації виступають як приватні особи; публічні адміністрації мають право видавати обов’язкові нормативні та індивідуальні акти). Підсумовується, що публічні адміністрації можна розглядати як сукупність державних та недержавних суб’єктів публічної влади, організацій, і установ, що здійснюють адміністративні функції щодо реалізації державної політики в гуманітарній сфері.
Keywords: В дослідженні йде мова про понятійно-категоріальний апарат, основні характерні ознаки та принципи діяльності публічних адміністрацій загалом, а також публічної адміністрації, що реалізує державну політику в гуманітарній сфері зокрема. Наводяться теоретичні напрацювання енциклопедичної літератури щодо поняття державної адміністрації, наприклад, вона може розглядатися в широкому сенсі як сукупність органів виконавчої влади, які складають апарат державного управління (адміністрації поділяються на центральні – Уряд, міністерства, центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації – органи виконавчої влади адміністративно-територіальних одиниць). Висвітлюються особливості та характерні риси, які виділяють публічну адміністрацію від приватної (публічна мета діяльності, що спрямована на задоволення інтересів суспільства в гуманітарній сфері; діяльність із реалізації публічній цілей з реалізації державної політики в гуманітарній сфері здійснюється органами, що є офіційними носіями публічно-владних повноважень (тобто, такі повноваження закріплені в законодавчих або підзаконних актах); громадяни та організації у відносинах з органами публічної адміністрації виступають як приватні особи; публічні адміністрації мають право видавати обов’язкові нормативні та індивідуальні акти). Підсумовується, що публічні адміністрації можна розглядати як сукупність державних та недержавних суб’єктів публічної влади, організацій, і установ, що здійснюють адміністративні функції щодо реалізації державної політики в гуманітарній сфері.

ВИКОРИСТАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРІВ, СИСТЕМ ТА КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ І МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ

Броніслав Теплицький

перший заступник директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-0126-6782
Anotation. У статті розглянуто міжнародний досвід провідних країн світу у сфері державної діяльності щодо правових механізмів регулювання захисту iнфoрмaцiї в сучасних умoвax, протидії кіберзлочинності, забезпечення розслідування злочинів у сфері використання комп’ютерів, систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Зокрема, наведено та проаналізовано організацію такої діяльності у Сполучених Штатах Америки, Канаді, Франції та Німеччині. Акцентовано увагу на головних підрозділах, діяльність яких пов’язана з протидією кіберзлочинності, окреслено їх завдання. Зосереджено увагу на головних нормативно-правових документах, які покликані забезпечувати боротьбу з такими видами злочинів.
Keywords: У статті розглянуто міжнародний досвід провідних країн світу у сфері державної діяльності щодо правових механізмів регулювання захисту iнфoрмaцiї в сучасних умoвax, протидії кіберзлочинності, забезпечення розслідування злочинів у сфері використання комп’ютерів, систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Зокрема, наведено та проаналізовано організацію такої діяльності у Сполучених Штатах Америки, Канаді, Франції та Німеччині. Акцентовано увагу на головних підрозділах, діяльність яких пов’язана з протидією кіберзлочинності, окреслено їх завдання. Зосереджено увагу на головних нормативно-правових документах, які покликані забезпечувати боротьбу з такими видами злочинів.

ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА, ЯКЕ ЗАКРІПЛЮЄ ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВОГО СТАТУСУ КЕРІВНОГО СКЛАДУ ОРГАНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Петро Токар

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-6293-1786
Anotation. Мета статті полягає в опрацюванні перспективних шляхів вдосконалення адміністративного законодавства, яке закріплює правові засади адміністративно-правового статусу керівного складу органів Національної поліції. У статті, спираючись на аналіз норм чинного законодавства України, а також наукових поглядів вчених, виокремлено прогалини та недоліки у чинному адміністративному законодавстві, норми якого спрямовані на регулювання адміністративно-правового статусу керівного складу органів поліції нашої країни. Сформовано авторське бачення щодо шляхів вдосконалення адміністративного законодавства, яке закріплює правові засади адміністративно-правового статусу керівного складу органів Національної поліції.
Keywords: Мета статті полягає в опрацюванні перспективних шляхів вдосконалення адміністративного законодавства, яке закріплює правові засади адміністративно-правового статусу керівного складу органів Національної поліції. У статті, спираючись на аналіз норм чинного законодавства України, а також наукових поглядів вчених, виокремлено прогалини та недоліки у чинному адміністративному законодавстві, норми якого спрямовані на регулювання адміністративно-правового статусу керівного складу органів поліції нашої країни. Сформовано авторське бачення щодо шляхів вдосконалення адміністративного законодавства, яке закріплює правові засади адміністративно-правового статусу керівного складу органів Національної поліції.

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сергій Трач

кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-8001-855X
Anotation. У статті на основі системного аналізу теоретичних наукових положень, норм законодавства та матеріалів слідчої і судової практики розкриваються проблемні питання щодо особи злочинця як елемента криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, визначається зміст цього елемента та обґрунтовується його структура й кореляційні зв’язки з іншими елементами криміналістичної характеристики. Визначено типові ознаки особи злочинця: демографічні; професійно-освітні; соціальні; схильність до вчинення кримінальних правопорушень; фізичний та психологічний стани. Доводиться, що система відомостей про особу злочинця дозволяє не лише правильно кваліфікувати вчинене кримінальне правопорушення, а й значно підвищує ефективність процесу висування версій та планування розслідування, вибору тактичних прийомів проведення процесуальних дій та розслідування в цілому.
Keywords: У статті на основі системного аналізу теоретичних наукових положень, норм законодавства та матеріалів слідчої і судової практики розкриваються проблемні питання щодо особи злочинця як елемента криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, визначається зміст цього елемента та обґрунтовується його структура й кореляційні зв’язки з іншими елементами криміналістичної характеристики. Визначено типові ознаки особи злочинця: демографічні; професійно-освітні; соціальні; схильність до вчинення кримінальних правопорушень; фізичний та психологічний стани. Доводиться, що система відомостей про особу злочинця дозволяє не лише правильно кваліфікувати вчинене кримінальне правопорушення, а й значно підвищує ефективність процесу висування версій та планування розслідування, вибору тактичних прийомів проведення процесуальних дій та розслідування в цілому.

ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ТА ПРОБЛЕМИ ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ПРАВОПОРУШЕНЬ ЗА УЧАСТЮ АВТОРИТЕТІВ ТА ОСІБ, ЯКІ МАЮТЬ ЗЛОЧИННИЙ ВПЛИВ

Денис Чурилов

аспірант Міжнародної академії управління персоналом (Київ, Україна)
ORCID ID: 0000-0001-9115-4821
Anotation. Комплексні експертизи при розслідуванні правопорушень, як правило, проводяться в спеціалізованих експертних установах. Тому, виносячи постанову про призначення експертизи, слід визначити і правильно іменувати ту установу, якій доручається проведення експертизи. У випадку, коли провадження комплексної експертизи доручають відповідно двом або більше установам, керівники яких виділяють у комісію своїх представників, то до кожної з цих установ необхідно направити по примірнику постанови про призначення експертизи, а досліджувані об’єкти і матеріали вислати за однією з названих адрес, зробивши відповідну оцінку в постанові.
Keywords: Комплексні експертизи при розслідуванні правопорушень, як правило, проводяться в спеціалізованих експертних установах. Тому, виносячи постанову про призначення експертизи, слід визначити і правильно іменувати ту установу, якій доручається проведення експертизи. У випадку, коли провадження комплексної експертизи доручають відповідно двом або більше установам, керівники яких виділяють у комісію своїх представників, то до кожної з цих установ необхідно направити по примірнику постанови про призначення експертизи, а досліджувані об’єкти і матеріали вислати за однією з названих адрес, зробивши відповідну оцінку в постанові.

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У ФРАНЦІЇ

Надія Яворовенко

аспірант кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету імені Василя Стуса (Вінниця, Україна)
ORCID ID: 0000-0002-4618-9138
Anotation. Стаття присвячена дослідженню теоретичних питань, що стосуються визначення правового режиму майна суб’єктів господарювання у Франції. Зазначається, що у Франції 99 % від загальної кількості усіх господарюючих суб’єктів засновані у формі малих та середніх підприємств. У статті підкреслюється, що при здійсненні діяльності суб’єкти господарювання використовують майно, що має вартісне визначення, виробляється та використовується у діяльності суб’єктів та відображається в їх балансі чи враховується в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. Розкривається сутність власності за законодавством Франції, зокрема зауважується, що це право користування та розпорядження речами протягом необмеженого часу, у разі якщо таке право не обмежено діючими законами чи регламентами.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню теоретичних питань, що стосуються визначення правового режиму майна суб’єктів господарювання у Франції. Зазначається, що у Франції 99 % від загальної кількості усіх господарюючих суб’єктів засновані у формі малих та середніх підприємств. У статті підкреслюється, що при здійсненні діяльності суб’єкти господарювання використовують майно, що має вартісне визначення, виробляється та використовується у діяльності суб’єктів та відображається в їх балансі чи враховується в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. Розкривається сутність власності за законодавством Франції, зокрема зауважується, що це право користування та розпорядження речами протягом необмеженого часу, у разі якщо таке право не обмежено діючими законами чи регламентами.