Журнал №8 (60) / 2023|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ІСТОРІОГРАФІЯ РОЗВИТКУ ШКІЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ (90-ТІ РОКИ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Олег Касаткін, Олена Кохановська

Олег Касаткін, аспірант кафедри педагогіки й менеджменту освіти Комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради (Херсон, Україна)
Олена Кохановська, доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки й менеджменту освіти Комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради (Херсон, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3323-8069, ORCID ID: 0000-0001-7294-173X

Anotation. Стаття присвячена цілісному уаналізу історичних джерел вітчизняної шкільної літературної освіти і простеженню її розвитку протягом 90-х років ХХ – початку ХХІ століття. Особливу увагу приділено критичному осмисленню попередніх наукових розвідок, що становлять основу для формування ключових позицій методики викладання української та зарубіжної літератур у сучасній школі. Мета статті полягає у здійсненні аналізу історіографії розвитку шкільної літературної освіти у 90-х – на початку ХХ століття в Україні та виокремленні основних її напрямів на основі вітчизняної педагогічної думки. Під час роботи з’ясовано, що в історії досліджуваного питання ми можемо чітко виділити три етапи: становлення нової системи шкільної освіти (1991–2010 рр.), період реформ (2010–2016 рр.), інноваційний розвиток (2016–2020 рр.). Аналіз науково-методичних праць доводить, що вивчення цього питання поділяється на кілька напрямів, а саме: історія шкільної літературної освіти; тенденції вивчення літератури в закладах загальної середньої освіти; удосконалення змісту навчання українській та зарубіжній літературі; реформування літературної освіти на сучасному етапі; підвищення професійної компетентності вчителя літератури та використання інноваційних технологій для його методичної підготовки. З’ясовано, що вивчення української та зарубіжної літератур у закладах загальної середньої освіти динамічно змінюється, відображаючи сучасні тенденції в освіті та суспільстві загалом.
Keywords: Стаття присвячена цілісному уаналізу історичних джерел вітчизняної шкільної літературної освіти і простеженню її розвитку протягом 90-х років ХХ – початку ХХІ століття. Особливу увагу приділено критичному осмисленню попередніх наукових розвідок, що становлять основу для формування ключових позицій методики викладання української та зарубіжної літератур у сучасній школі. Мета статті полягає у здійсненні аналізу історіографії розвитку шкільної літературної освіти у 90-х – на початку ХХ століття в Україні та виокремленні основних її напрямів на основі вітчизняної педагогічної думки. Під час роботи з’ясовано, що в історії досліджуваного питання ми можемо чітко виділити три етапи: становлення нової системи шкільної освіти (1991–2010 рр.), період реформ (2010–2016 рр.), інноваційний розвиток (2016–2020 рр.). Аналіз науково-методичних праць доводить, що вивчення цього питання поділяється на кілька напрямів, а саме: історія шкільної літературної освіти; тенденції вивчення літератури в закладах загальної середньої освіти; удосконалення змісту навчання українській та зарубіжній літературі; реформування літературної освіти на сучасному етапі; підвищення професійної компетентності вчителя літератури та використання інноваційних технологій для його методичної підготовки. З’ясовано, що вивчення української та зарубіжної літератур у закладах загальної середньої освіти динамічно змінюється, відображаючи сучасні тенденції в освіті та суспільстві загалом.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ СУДНОВОДІЇВ

Борис Попков

старший викладач кафедри тактики та загальновійськових дисциплін Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1246-6794

Anotation. У статті представлено результати експериментальної перевірки педагогічних умов формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв у процесі фахової підготовки. Для досягнення поставленої мети на різних етапах наукового пошуку автором використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз нормативно-правових документів і наукових джерел із проблеми дослідження; аналіз, синтез, порівняння – для з’ясування стану розробленості проблеми у педагогічній теорії та практиці; узагальнення й систематизація – для визначення сутності основних понять дослідження; педагогічне спостереження, опитування, анкетування, тестування, інтерв’ювання – для з’ясування стану сформованості екологічної свідомості майбутніх судноводіїв на різних етапах дослідження; педагогічний експеримент – для перевірки ефективності моделі та педагогічних умов формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв; критерій Вілкоксона – для перевірки якісної однорідності досліджуваних груп, Z-критерій – для перевірки рівності середніх вибіркових двох розподілів. Отримані під час діагностичного зрізу результати засвідчили, що показники знань у здобувачів, що навчалися за авторською методикою, виявилися вищими, ніж у здобувачів, що навчалися за традиційною програмою за всіма критеріями сформованості екологічної свідомості майбутніх судноводіїв.
Keywords: У статті представлено результати експериментальної перевірки педагогічних умов формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв у процесі фахової підготовки. Для досягнення поставленої мети на різних етапах наукового пошуку автором використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз нормативно-правових документів і наукових джерел із проблеми дослідження; аналіз, синтез, порівняння – для з’ясування стану розробленості проблеми у педагогічній теорії та практиці; узагальнення й систематизація – для визначення сутності основних понять дослідження; педагогічне спостереження, опитування, анкетування, тестування, інтерв’ювання – для з’ясування стану сформованості екологічної свідомості майбутніх судноводіїв на різних етапах дослідження; педагогічний експеримент – для перевірки ефективності моделі та педагогічних умов формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв; критерій Вілкоксона – для перевірки якісної однорідності досліджуваних груп, Z-критерій – для перевірки рівності середніх вибіркових двох розподілів. Отримані під час діагностичного зрізу результати засвідчили, що показники знань у здобувачів, що навчалися за авторською методикою, виявилися вищими, ніж у здобувачів, що навчалися за традиційною програмою за всіма критеріями сформованості екологічної свідомості майбутніх судноводіїв.

ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ УЧНІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОГО МОВЛЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ ТЕКСТІВ ПОЕТІВ-ПРАЖАН)

Інна Родіонова, Катерина Мікрюкова

Інна Родіонова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови і літератури Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (Миколаїв, Україна)
Катерина Мікрюкова, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української мови і літератури Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (Миколаїв, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3020-8764, ORCID ID: 0000-0002-0456-8432

Anotation. У статті запропоновано варіант інтегрованого уроку вивчення поезій Є. Маланюка, О. Ольжича, О. Теліги, що дає можливість вчителеві проілюструвати сутність їх світогляду, розкрити роль представників «Празької школи» в історії української літератури ХХ століття та суголосність їх творчих шукань із проблемами сьогодення; проаналізувати вербалізацію морального заповіту нащадкам у поетичному доробку пражан. Оскільки міжпредметна інтеграція мови та літератури є дієвим засобом формування мовно-літературної компетентності в учнів старшої школи, запропоновано комплексний аналіз творів, що відбувається в межах вивчення теми «Еміграційна література» в 11 класі відповідно до програми для загальноосвітніх навчальних закладів (5–12 класи) з української літератури. Розробку побудовано на поєднанні традиційних методів і прийомів роботи та сучасних інтерактивних методик. Таким чином, маємо підстави констатувати, що інтегровані уроки відрізняються своєю ефективністю, інформативністю, фундаментальністю та різноплановістю; сприяють підвищенню мотивації до навчання, зміцненню знань учнів; формують мовно-літературну компетентність в учнів старшої школи.
Keywords: У статті запропоновано варіант інтегрованого уроку вивчення поезій Є. Маланюка, О. Ольжича, О. Теліги, що дає можливість вчителеві проілюструвати сутність їх світогляду, розкрити роль представників «Празької школи» в історії української літератури ХХ століття та суголосність їх творчих шукань із проблемами сьогодення; проаналізувати вербалізацію морального заповіту нащадкам у поетичному доробку пражан. Оскільки міжпредметна інтеграція мови та літератури є дієвим засобом формування мовно-літературної компетентності в учнів старшої школи, запропоновано комплексний аналіз творів, що відбувається в межах вивчення теми «Еміграційна література» в 11 класі відповідно до програми для загальноосвітніх навчальних закладів (5–12 класи) з української літератури. Розробку побудовано на поєднанні традиційних методів і прийомів роботи та сучасних інтерактивних методик. Таким чином, маємо підстави констатувати, що інтегровані уроки відрізняються своєю ефективністю, інформативністю, фундаментальністю та різноплановістю; сприяють підвищенню мотивації до навчання, зміцненню знань учнів; формують мовно-літературну компетентність в учнів старшої школи.

ІНТЕР’ЄРНІ АНСАМБЛІ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ 1920–30-Х РР. У ЛЬВОВІ

Галина Коман

викладач кафедри методики викладання образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та дизайну Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3935-8870

Anotation. Інтер’єрне облаштування є чи не одним із найкращих виразників, уподобань, матеріальної забезпеченості, побутового устрою того чи іншого історичного періоду. Стаття присвячена дослідженню інтер’єрних ансамблів приватних житлових приміщень 1920–30-х рр. у Львові. У роботі висвітлено типологію, характерні композиційні особливості та мотиви декору інтер’єрних компонентів. Шляхом мистецтвознавчого аналізу вдалось розкрити формотворчі засади творів декоративно-прикладного мистецтва, позначених панівним у той період стилем ар деко, простежити закономірності проєктних вирішень у досягненні стильової цілісності та ансамблевості міських помешкань.
Keywords: Інтер’єрне облаштування є чи не одним із найкращих виразників, уподобань, матеріальної забезпеченості, побутового устрою того чи іншого історичного періоду. Стаття присвячена дослідженню інтер’єрних ансамблів приватних житлових приміщень 1920–30-х рр. у Львові. У роботі висвітлено типологію, характерні композиційні особливості та мотиви декору інтер’єрних компонентів. Шляхом мистецтвознавчого аналізу вдалось розкрити формотворчі засади творів декоративно-прикладного мистецтва, позначених панівним у той період стилем ар деко, простежити закономірності проєктних вирішень у досягненні стильової цілісності та ансамблевості міських помешкань.

ХОРОВИЙ ЖАНР ЯК ІМАНЕНТНІСТЬ ДУХОВНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ КІНЦЯ ХХ – ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ТВОРЧОСТІ СУЧАСНОГО КОМПОЗИТОРА ЧЕРНІГІВЩИНИ ОЛЕКСАНДРА ІВАНЬКА

Світлана Садовенко, Ірина Цепух

Світлана Садовенко, доктор культурології, професор, професор кафедри вокального мистецтва, професор кафедри режисури та акторської майстерності імені народної артистки України Лариси Хоролець Інституту сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений діяч мистецтв України (Київ, Україна)
Ірина Цепух, аспірантка кафедри вокального мистецтва Інституту сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв; викладач-методист, голова предметно-циклової комісії «Фортепіано та концертмейстерство» Комунального закладу вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9166-5259, ORCID ID: 0000-0003-1122-3122

Anotation. У статті хоровий жанр досліджується як іманентність духовної спадщини України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття крізь призму творчості сучасного композитора Чернігівщини Олександра Іванька. Актуалізується та відкривається широкому загалу хоровий доробок сучасного українського композитора, характеризуються внутрішньо притаманні його творчості регіональні особливості. Проведено аналіз творів хорової збірки О. Іванька «Я молюсь за Україну», охарактеризовано їх іманентні властивості. Методологія дослідження спирається на жанрово-семантичний та функціонально-структурний методи. Висновується, що хорове мистецтво Олександра Іванька акумулює невичерпну евфонію, іманентну духовній українській спадщині, інтерпретує й осучаснює її творчими методами власної композиторської майстерності. Вокальний доробок Олександра Іванька є благодатним ґрунтом для наукових експериментів, пошуків і відкриттів у сфері вокального мистецтва.
Keywords: У статті хоровий жанр досліджується як іманентність духовної спадщини України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття крізь призму творчості сучасного композитора Чернігівщини Олександра Іванька. Актуалізується та відкривається широкому загалу хоровий доробок сучасного українського композитора, характеризуються внутрішньо притаманні його творчості регіональні особливості. Проведено аналіз творів хорової збірки О. Іванька «Я молюсь за Україну», охарактеризовано їх іманентні властивості. Методологія дослідження спирається на жанрово-семантичний та функціонально-структурний методи. Висновується, що хорове мистецтво Олександра Іванька акумулює невичерпну евфонію, іманентну духовній українській спадщині, інтерпретує й осучаснює її творчими методами власної композиторської майстерності. Вокальний доробок Олександра Іванька є благодатним ґрунтом для наукових експериментів, пошуків і відкриттів у сфері вокального мистецтва.

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЇ ЕНН СЕКСТОН «ПОДВІЙНЕ ЗОБРАЖЕННЯ»

Кароліна Білоус

студент кафедри англійської філології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3690-5608

Anotation. Сповідальна поезія Енн Секстон «The Double Image», яка буде розглядатися у даній роботі, є дуже відвертою та стосується приватного життя. Вона зображує відносини між матір’ю та донькою у двох поколіннях. Завдяки цьому можна припустити, чому мотив написання та сама назва поезії є досить символічною та базується на принципі подвійності зображення. Ця відверта поезія прославила її авторку, Енн Секстон, американську поетесу і письменницю, яка відома завдяки своїй гранично потаємній ліриці, лауреатка Пулітцерівської премії 1967 р. Енн Секстон створила грандіозну, як для XX ст., поезію про бачення двох шляхів розвитку відносин між матір’ю та донькою, заглиблюючись у психологію як шлях до відкриття самої себе. Останній рядок поезії наочно ілюструє нарциситське та часом егоїстичне ставлення матері до доньки: «I made you to find me».
Keywords: Сповідальна поезія Енн Секстон «The Double Image», яка буде розглядатися у даній роботі, є дуже відвертою та стосується приватного життя. Вона зображує відносини між матір’ю та донькою у двох поколіннях. Завдяки цьому можна припустити, чому мотив написання та сама назва поезії є досить символічною та базується на принципі подвійності зображення. Ця відверта поезія прославила її авторку, Енн Секстон, американську поетесу і письменницю, яка відома завдяки своїй гранично потаємній ліриці, лауреатка Пулітцерівської премії 1967 р. Енн Секстон створила грандіозну, як для XX ст., поезію про бачення двох шляхів розвитку відносин між матір’ю та донькою, заглиблюючись у психологію як шлях до відкриття самої себе. Останній рядок поезії наочно ілюструє нарциситське та часом егоїстичне ставлення матері до доньки: «I made you to find me».

ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ЖІНОЧОГО ПОРТРЕТУВАННЯ В РОМАНІСТИЦІ ВОЛОДИМИРА ДАНИЛЕНКА

Наталія Гудована

аспірантка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8502-7103

Anotation. Досліджено особливості використання В. Даниленком вербальних засобів у жіночому портретуванні в сатиричному романі «Клуб «Старий Пегас» і соціально-психологічному романі «Маски Діани Стогодюк». Використано такі методи дослідження: порівняльно-зіставний, герменевтичний, культурно-історичний, когнітивно-наратологічний, психологічний. З-поміж вербальних засобів літературного портретування письменник звертається передусім до самохарактеристики персонажів, що дає змогу автору змоделювати складний і суперечливий жіночий персонаж. В обох романах мовлення героїні позначене використанням розмовної лексики, а також калькованих і суржикових висловів, що підкреслює реалістичність персонажа. Висловлювання інших героїв літературного твору про певного персонажа розкривають особливості еволюції жіночого персонажа в контексті розгортання сюжету. Дисонансне поєднання імен і прізвищ героїнь послугувало В. Даниленку у моделюванні неоднозначних жіночих образів, встановленні інтертекстуальних зв’язків і розкриттю підтексту.
Keywords: Досліджено особливості використання В. Даниленком вербальних засобів у жіночому портретуванні в сатиричному романі «Клуб «Старий Пегас» і соціально-психологічному романі «Маски Діани Стогодюк». Використано такі методи дослідження: порівняльно-зіставний, герменевтичний, культурно-історичний, когнітивно-наратологічний, психологічний. З-поміж вербальних засобів літературного портретування письменник звертається передусім до самохарактеристики персонажів, що дає змогу автору змоделювати складний і суперечливий жіночий персонаж. В обох романах мовлення героїні позначене використанням розмовної лексики, а також калькованих і суржикових висловів, що підкреслює реалістичність персонажа. Висловлювання інших героїв літературного твору про певного персонажа розкривають особливості еволюції жіночого персонажа в контексті розгортання сюжету. Дисонансне поєднання імен і прізвищ героїнь послугувало В. Даниленку у моделюванні неоднозначних жіночих образів, встановленні інтертекстуальних зв’язків і розкриттю підтексту.

СТАВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ ДО ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

Віктор Кондратюк

аспірант Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3264-5132

Anotation. У статті висвітлено основні підходи польських політичних угрупувань до проблеми українського шкільництва у міжвоєнній Польщі. Підкреслено, що освітнє питання було важливою складовою національної політики Польської держави у 1920–1930-х рр. Показано, що в основу освітньої політики народових демократів було покладено концепцію національного виховання. Основним типом державної школи на змішаних за національним складом населення територіях визначалася єдина польська школа. Після приходу до влади Ю. Пілсудського табір санації оголосив про зміну національної політики. Проблема національних меншин стала складовою частиною пілсудчиківської концепції державної консолідації, яка передбачала толерантнішу мовну, релігійну та освітню політику щодо українців. Розв’язання національного питання на так званих «східних кресах» діячі «санації» тісно пов’язували із врегулюванням проблеми шкільництва для українців. Показано, що, незважаючи на розбіжності у методах реалізації освітньої політики, пілсудчики і народові демократи залишались солідарними у визначенні головної мети – національно-державній асиміляції української меншини в Польщі. Одним із дієвих інструментів польського уряду в напрямку полонізації українців стало шкільництво.
Keywords: У статті висвітлено основні підходи польських політичних угрупувань до проблеми українського шкільництва у міжвоєнній Польщі. Підкреслено, що освітнє питання було важливою складовою національної політики Польської держави у 1920–1930-х рр. Показано, що в основу освітньої політики народових демократів було покладено концепцію національного виховання. Основним типом державної школи на змішаних за національним складом населення територіях визначалася єдина польська школа. Після приходу до влади Ю. Пілсудського табір санації оголосив про зміну національної політики. Проблема національних меншин стала складовою частиною пілсудчиківської концепції державної консолідації, яка передбачала толерантнішу мовну, релігійну та освітню політику щодо українців. Розв’язання національного питання на так званих «східних кресах» діячі «санації» тісно пов’язували із врегулюванням проблеми шкільництва для українців. Показано, що, незважаючи на розбіжності у методах реалізації освітньої політики, пілсудчики і народові демократи залишались солідарними у визначенні головної мети – національно-державній асиміляції української меншини в Польщі. Одним із дієвих інструментів польського уряду в напрямку полонізації українців стало шкільництво.

МІЖЕТНІЧНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ ОСІБ З РІЗНИМ ТИПОМ ЕМОЦІЙНОСТІ

Олена Бабчук, Шоу Біньбінь

Олена Бабчук, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри сімейної та спеціальної педагогіки і психології Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (Одеса, Україна)
Шоу Біньбінь, аспірант кафедри сімейної та спеціальної педагогіки і психології Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5712-909X, ORCID ID: 0000-0001-6868-4558

Anotation. У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження міжетнічної толерантності осіб з різним типом емоційності. Міжетнічну толерантність можна розглядати як інтегральну властивість цілісної індивідуальності людини у єдності її особистісних, суб'єктних та індивідуальних властивостей. Обираючи емоційність задля її співвідношення із міжетнічною толерантністю, ми виходили із таких міркувань, що емоційність, як стійка властивість індивідуальності характеризуються відношенням до оточуючого світу, тобто його прийняттям або неприйняттям, активною або пасивною взаємодією із ним, спрямованістю на оточуючий світ, або від нього. Проведений кореляційний аналіз дозволив встановити значущі зв’язки між показниками, що вивчаються. Емпірично виділені групи осіб з різними типами емоційності. Побудова якісних профілів надала можливості скласти психологічну характеристику представників кожної групи в залежності від типу емоційності.
Keywords: У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження міжетнічної толерантності осіб з різним типом емоційності. Міжетнічну толерантність можна розглядати як інтегральну властивість цілісної індивідуальності людини у єдності її особистісних, суб'єктних та індивідуальних властивостей. Обираючи емоційність задля її співвідношення із міжетнічною толерантністю, ми виходили із таких міркувань, що емоційність, як стійка властивість індивідуальності характеризуються відношенням до оточуючого світу, тобто його прийняттям або неприйняттям, активною або пасивною взаємодією із ним, спрямованістю на оточуючий світ, або від нього. Проведений кореляційний аналіз дозволив встановити значущі зв’язки між показниками, що вивчаються. Емпірично виділені групи осіб з різними типами емоційності. Побудова якісних профілів надала можливості скласти психологічну характеристику представників кожної групи в залежності від типу емоційності.

ТРАНСРЕГІОНАЛЬНА СПІВПРАЦЯ В УМОВАХ КРИЗИ: МОЖЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Віктор Щербак

кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3655-8087

Anotation. Розглядається трансрегіональна співпраця в умовах викликів нестабільності, яка формує низку опцій для подолання кризових явищ. Вивчається роль публічного врядування у сприянні та підтримці локальних ініціатив, а також нормативний контроль і запобігання порушенням законодавства. Розкривається досвід російсько-української війни, який продемонстрував здатність публічно – управлінських структур швидко знімати бар'єри та перешкоди для транскордонних інтеракцій. Встановлюються особливості підвищення спроможності ідентифікувати розгортання кризи та прогнозування її впливу. Аналізуються процеси концентрації зусиль на реалізації антикризових режимів трансрегіональної співпраці та транскордонної співпраці. Метою статті є встановлення особливостей сучасної трансрегіональної співпраці в умовах кризи. У статті застосовані відомі методичні засоби наук публічного врядування (порівняльний та інституційний аналіз) та відомі загальнонаукові методи (прогностичний, індуктивний). Досліджується розвиток європейської допомоги, спрямованої на підтримку співпраці в інноваційних секторах. З’ясовуються обставини, згідно з якими за наявності спільного рівня розвитку регіони планують нові досягнення і розробки. Розкрито згуртованість, яка приносить користь Європі в цілому та кожній окремій території. Встановлено, що завданням публічного врядування в контексті трансрегіональної співпраці є забезпечення зв'язку потреб конкретних регіонів із стратегічними цілями ЄС. Досліджуються важливі антикризові заходи: боротьба з безробіттям та забезпечення зайнятості населення. З’ясовуються фактори, за яких в умовах кризи низка територій втрачає стабільність та перспективи зростання. Доведено, що антикризовий досвід ЄС є корисним для багатьох сусідніх територій. Зроблено висновок, що досвід військового часу продемонстрував здатність українського суспільства діяти згуртовано та оперативно за надзвичайних обставин.
Keywords: Розглядається трансрегіональна співпраця в умовах викликів нестабільності, яка формує низку опцій для подолання кризових явищ. Вивчається роль публічного врядування у сприянні та підтримці локальних ініціатив, а також нормативний контроль і запобігання порушенням законодавства. Розкривається досвід російсько-української війни, який продемонстрував здатність публічно – управлінських структур швидко знімати бар'єри та перешкоди для транскордонних інтеракцій. Встановлюються особливості підвищення спроможності ідентифікувати розгортання кризи та прогнозування її впливу. Аналізуються процеси концентрації зусиль на реалізації антикризових режимів трансрегіональної співпраці та транскордонної співпраці. Метою статті є встановлення особливостей сучасної трансрегіональної співпраці в умовах кризи. У статті застосовані відомі методичні засоби наук публічного врядування (порівняльний та інституційний аналіз) та відомі загальнонаукові методи (прогностичний, індуктивний). Досліджується розвиток європейської допомоги, спрямованої на підтримку співпраці в інноваційних секторах. З’ясовуються обставини, згідно з якими за наявності спільного рівня розвитку регіони планують нові досягнення і розробки. Розкрито згуртованість, яка приносить користь Європі в цілому та кожній окремій території. Встановлено, що завданням публічного врядування в контексті трансрегіональної співпраці є забезпечення зв'язку потреб конкретних регіонів із стратегічними цілями ЄС. Досліджуються важливі антикризові заходи: боротьба з безробіттям та забезпечення зайнятості населення. З’ясовуються фактори, за яких в умовах кризи низка територій втрачає стабільність та перспективи зростання. Доведено, що антикризовий досвід ЄС є корисним для багатьох сусідніх територій. Зроблено висновок, що досвід військового часу продемонстрував здатність українського суспільства діяти згуртовано та оперативно за надзвичайних обставин.

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ЄДНОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ СУДДІВ

Валерій Акуленко

здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2980-3683

Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, запропоновано авторське визначення поняття єдності правового регулювання захисту трудових прав суддів. Розкрито положення Конституції України, Кодексу законів про працю України, а також ряду законодавчих актів, які забезпечують єдність правового регулювання захисту трудових прав суддів. Виокремлено чинники, якими забезпечується єдність правового регулювання відповідних суспільних відносин. Зроблено висновок, що єдність правового регулювання захисту трудових прав суддів забезпечує умови, за яких останні мають можливість на рівні з іншими категоріями працівників захистити надані їм «базові» законні права, свободи та інтереси. Єдність правового регулювання досліджуваного у роботі інституту обумовлюється низкою чинників, які обумовлені, як наявністю загального трудового законодавства, так і низкою гарантій, що є властивими для трудової діяльності всіх категорій працівників, в тому числі й суддів. Втім, в цілому необхідно зауважити, що на сьогоднішній день більшість аспектів, пов’язаних із регулювання праці суддів взагалі, а також захисту їх трудових прав, зокрема, забезпечується шляхом диференціації.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, запропоновано авторське визначення поняття єдності правового регулювання захисту трудових прав суддів. Розкрито положення Конституції України, Кодексу законів про працю України, а також ряду законодавчих актів, які забезпечують єдність правового регулювання захисту трудових прав суддів. Виокремлено чинники, якими забезпечується єдність правового регулювання відповідних суспільних відносин. Зроблено висновок, що єдність правового регулювання захисту трудових прав суддів забезпечує умови, за яких останні мають можливість на рівні з іншими категоріями працівників захистити надані їм «базові» законні права, свободи та інтереси. Єдність правового регулювання досліджуваного у роботі інституту обумовлюється низкою чинників, які обумовлені, як наявністю загального трудового законодавства, так і низкою гарантій, що є властивими для трудової діяльності всіх категорій працівників, в тому числі й суддів. Втім, в цілому необхідно зауважити, що на сьогоднішній день більшість аспектів, пов’язаних із регулювання праці суддів взагалі, а також захисту їх трудових прав, зокрема, забезпечується шляхом диференціації.

ЗНАЧЕННЯ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

Еліна Гансецька

аспірантка кафедри конституційного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3515-8655

Anotation. У статті аналізується процедура імпічменту на прикладі відставки президента Роландаса Паксаса у Литовській Республіці. Досліджуються правові та політичні аспекти цього процесу, включаючи статус та повноваження Сейму, що регулює порядок імпічменту, процедуру імпічменту та голосування, які призвели до усунення глави держави з поста. Встановлюється взаємозв’язок між застосуванням імпічменту та подальшим обмеженням у праві обіймати певні посади, зокрема спробу Паксаса повторно балотуватись та думку Європейського суду з прав людини. Окремо досліджується як практика Європейського суду з прав людини впливає на конституційно-правову відповідальність глави держави та як цей вплив проявляється у країнах зі змішаною формою державного правління. Стаття висуває висновки щодо важливості дотримання конституційних норм, принципів правової держави та прав людини у контексті імпічменту.
Keywords: У статті аналізується процедура імпічменту на прикладі відставки президента Роландаса Паксаса у Литовській Республіці. Досліджуються правові та політичні аспекти цього процесу, включаючи статус та повноваження Сейму, що регулює порядок імпічменту, процедуру імпічменту та голосування, які призвели до усунення глави держави з поста. Встановлюється взаємозв’язок між застосуванням імпічменту та подальшим обмеженням у праві обіймати певні посади, зокрема спробу Паксаса повторно балотуватись та думку Європейського суду з прав людини. Окремо досліджується як практика Європейського суду з прав людини впливає на конституційно-правову відповідальність глави держави та як цей вплив проявляється у країнах зі змішаною формою державного правління. Стаття висуває висновки щодо важливості дотримання конституційних норм, принципів правової держави та прав людини у контексті імпічменту.

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ПРАВОСВІДОМОСТІ МОЛОДІ ТА ЙОГО СТРУКТУРА: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Руслан Дуда

асистент кафедри права та публічного управління ЗВО «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0009-0007-8085-8574

Anotation. Дана стаття присвячена теоретико-правовому аналізу правосвідомості молоді. Розкривається питання дійсного стану правосвідомості, її структури та тлумачення. Незважаючи на розуміння важливості даного фактору правосвідомість молоді носить дещо хаотичний характер та має ряд специфічних рис, враховуючи динаміку розвитку даної верстви населення. Дослідження проблематики становлення, функціонування та розвитку правосвідомості молоді далеко не випадковість, оскільки молодь, як специфічна велика соціальна група являє собою ресурс, що перетворюється на активно діючу силу політичних, соціально-економічних, морально-психологічних, соціально-правових змін у суспільстві, що ведуть до розвитку та становлення демократичної, правової держави.
Keywords: Дана стаття присвячена теоретико-правовому аналізу правосвідомості молоді. Розкривається питання дійсного стану правосвідомості, її структури та тлумачення. Незважаючи на розуміння важливості даного фактору правосвідомість молоді носить дещо хаотичний характер та має ряд специфічних рис, враховуючи динаміку розвитку даної верстви населення. Дослідження проблематики становлення, функціонування та розвитку правосвідомості молоді далеко не випадковість, оскільки молодь, як специфічна велика соціальна група являє собою ресурс, що перетворюється на активно діючу силу політичних, соціально-економічних, морально-психологічних, соціально-правових змін у суспільстві, що ведуть до розвитку та становлення демократичної, правової держави.

ДОСВІД ТАРИФОУТВОРЕННЯ У СФЕРІ ВАНТАЖНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ КРАЇН ЄВРОПИ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЙОГО ЗАПОЗИЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Андрій Квакуша

аспірант Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5264-3441

Anotation. Стаття присвячена дослідженню питання необхідності зміни існуючої в Україні системи тарифоутворення у сфері здійснення вантажних перевезень залізницями України, та необхідності і можливості переходу на європейську систему тарифоутворення у сфері здійснення вантажних залізничних перевезень. Протягом останніх декількох років Уряд України, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (колишнє Міністерство інфраструктури України) та АТ «Укрзалізниця» зазначають про необхідність перебудови чинної системи тарифоутворення у сфері здійснення вантажоперевезень залізницями України, і обіцяють впровадження відповідних змін. Внаслідок прийняття Міністерством інфраструктури України в 2021 та 2022 роках ряду наказів про внесення змін до діючого станом на теперішній час збірника тарифів на перевезення вантажів залізницями України розпочався процес перебудови існуючої в Україні моделі тарифоутворення у сфері здійснення вантажних залізничних перевезень. Але найбільші зміни в реформуванні системи тарифоутворення у сфері здійснення вантажних перевезень залізницями України ще чекають попереду, і майбутнє реформування існуючої моделі тарифоутворення у сфері здійснення вантажних залізничних перевезень обовязково буде пов`язане з запозиченням відповідного досвіду країн Європи з вказаного питання.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню питання необхідності зміни існуючої в Україні системи тарифоутворення у сфері здійснення вантажних перевезень залізницями України, та необхідності і можливості переходу на європейську систему тарифоутворення у сфері здійснення вантажних залізничних перевезень. Протягом останніх декількох років Уряд України, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (колишнє Міністерство інфраструктури України) та АТ «Укрзалізниця» зазначають про необхідність перебудови чинної системи тарифоутворення у сфері здійснення вантажоперевезень залізницями України, і обіцяють впровадження відповідних змін. Внаслідок прийняття Міністерством інфраструктури України в 2021 та 2022 роках ряду наказів про внесення змін до діючого станом на теперішній час збірника тарифів на перевезення вантажів залізницями України розпочався процес перебудови існуючої в Україні моделі тарифоутворення у сфері здійснення вантажних залізничних перевезень. Але найбільші зміни в реформуванні системи тарифоутворення у сфері здійснення вантажних перевезень залізницями України ще чекають попереду, і майбутнє реформування існуючої моделі тарифоутворення у сфері здійснення вантажних залізничних перевезень обовязково буде пов`язане з запозиченням відповідного досвіду країн Європи з вказаного питання.

ДІЯЛЬНІСТЬ БЛАГОДІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ПРОБЛЕМИ І РІШЕННЯ

Олександр Крутило

здобувач Університету сучасних знань (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0005-6201-1383

Anotation. Статтю присвячено дослідженню проблем, пов’язаних з функціонуванням і нормативно-правовим регулюванням благодійної діяльності в структурі юридичного інституту, яким є громадське об’єднання або громадська організація. Обґрунтовуючи авторське судження щодо шляхів усунення прогалин у законодавстві, що регулює правовідносини при провадженні благодійної чи волонтерської діяльності, подано аналіз сучасного стану ситуації в Україні. Подано авторський аналіз чинної нормативно-правової бази у сфері регулювання діяльності організованих громадських формувань з урахуванням ситуації, пов’язаної з повномасштабним вторгненням російської федерації 24 лютого 2022 року. Надано правову оцінку факторів впливу економічних, політичних та інших відносин на формування суспільної думки в середовищі протистояння військовій агресії з боку росії. Означено зони ризику при провадженні благодійної діяльності у розумінні обрання суб’єктами благодійництва бездискутивних форм оприбуткування гуманітарної допомоги з подальшим її адресним перерозподілом. Визначено зони ризику, в яких можливі прояви неправомірного використання благодійної допомоги, а також запропоновано заходи превентивної діяльності з метою дотримання встановленого порядку провадження неприбуткової діяльності легітимними учасниками цієї сфери.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню проблем, пов’язаних з функціонуванням і нормативно-правовим регулюванням благодійної діяльності в структурі юридичного інституту, яким є громадське об’єднання або громадська організація. Обґрунтовуючи авторське судження щодо шляхів усунення прогалин у законодавстві, що регулює правовідносини при провадженні благодійної чи волонтерської діяльності, подано аналіз сучасного стану ситуації в Україні. Подано авторський аналіз чинної нормативно-правової бази у сфері регулювання діяльності організованих громадських формувань з урахуванням ситуації, пов’язаної з повномасштабним вторгненням російської федерації 24 лютого 2022 року. Надано правову оцінку факторів впливу економічних, політичних та інших відносин на формування суспільної думки в середовищі протистояння військовій агресії з боку росії. Означено зони ризику при провадженні благодійної діяльності у розумінні обрання суб’єктами благодійництва бездискутивних форм оприбуткування гуманітарної допомоги з подальшим її адресним перерозподілом. Визначено зони ризику, в яких можливі прояви неправомірного використання благодійної допомоги, а також запропоновано заходи превентивної діяльності з метою дотримання встановленого порядку провадження неприбуткової діяльності легітимними учасниками цієї сфери.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

Руслан Олійник

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0007-8899-9759

Anotation. В статті доводиться, що сутність міжнародного права спрямовано на забезпечення законних прав та інтересів держав й їх народів, а на сучасному етапі розвитку міжнародного права також і окремих громадян. Стверджується, що міжнародне право виступає об’єднуючою категорією більш високого порядку для таких правових галузей як міжнародне право прав людини та міжнародне гуманітарне право. Доводиться, що права військовополонених частково збігаються із так званими «природними правами» підкріпленими принципом гуманізму. Це цілком очікувано, оскільки природнє право людини (jus naturale) за своєю сутністю є першочерговим, невідчужуваним, виникає із самого факту народження і життя та ніяк не залежить від політико-правового устрою держави. Гуманізм є обов’язковою властивістю і атрибутом демократичної держави і демократичного суспільства. Отже, такі права військовополонених як право на спілкування, на захист від залякування та приниження людської гідності, право на справедливий суд ґрунтуються саме з опорою на принцип гуманізма.
Keywords: В статті доводиться, що сутність міжнародного права спрямовано на забезпечення законних прав та інтересів держав й їх народів, а на сучасному етапі розвитку міжнародного права також і окремих громадян. Стверджується, що міжнародне право виступає об’єднуючою категорією більш високого порядку для таких правових галузей як міжнародне право прав людини та міжнародне гуманітарне право. Доводиться, що права військовополонених частково збігаються із так званими «природними правами» підкріпленими принципом гуманізму. Це цілком очікувано, оскільки природнє право людини (jus naturale) за своєю сутністю є першочерговим, невідчужуваним, виникає із самого факту народження і життя та ніяк не залежить від політико-правового устрою держави. Гуманізм є обов’язковою властивістю і атрибутом демократичної держави і демократичного суспільства. Отже, такі права військовополонених як право на спілкування, на захист від залякування та приниження людської гідності, право на справедливий суд ґрунтуються саме з опорою на принцип гуманізма.

МЕНТАЛІТЕТ І ФОРМИ ЙОГО ВИЯВЛЕННЯ В ПРАВОСВІДОМОСТІ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Роман Петрів

асистент кафедри права та публічного управління ЗВО «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0009-0006-1836-4971

Anotation. Стаття присвячена дослідженню поняття менталітету та форм його виявлення в суспільній правосвідомості, адже вивчення форм менталітету особливо утруднюється через те, що досі не розкрито сутність цього важливого соціокультурного феномену, про що свідчить значна кількість думок з приводу поняття менталітету. Автором розкрито сутність менталітету (ментальності) в Україні та виокремлено основні його напрямки діяльності (функції) по відношенню до формування та розвитку правової свідомості громадян. Розглянуто форми його виявлення в правосвідомості суспільства та проаналізовано важливість менталітету у формуванні культурного, соціального та економічного обличчя суспільства.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню поняття менталітету та форм його виявлення в суспільній правосвідомості, адже вивчення форм менталітету особливо утруднюється через те, що досі не розкрито сутність цього важливого соціокультурного феномену, про що свідчить значна кількість думок з приводу поняття менталітету. Автором розкрито сутність менталітету (ментальності) в Україні та виокремлено основні його напрямки діяльності (функції) по відношенню до формування та розвитку правової свідомості громадян. Розглянуто форми його виявлення в правосвідомості суспільства та проаналізовано важливість менталітету у формуванні культурного, соціального та економічного обличчя суспільства.

СТРУКТУРА ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ УГРУПОВАНЬ, ЯКІ ВЧИНЯЮТЬ ЗЛОЧИНИ В УМОВАХ ВЕДЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ

Олександр Серафимов

керівник Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (Херсон, Україна)

ORCID ID: 0009-0005-3007-3440

Anotation. Дослідження особливостей структури та видів організованих злочинних угрупувань, які діють на території ведення бойових дій, спрямоване на розуміння сутності та ознак таких груп, що є важливою умовою розробки якісних методичних рекомендацій з організації та здійснення виявлення та розслідування проявів їх злочинної діяльності. У статті визначено ознаки організованої злочинної діяльності, що здійснюється в умовах ведення бойових дій. На підставі аналізу специфіки поєднання та прояву зазначених ознак організованих злочинних угруповань, які вчиняють злочини в умовах ведення бойових дій, розроблено їх класифікацію за наступними підставами: за предметом злочинного посягання; за географією поширення та реалізації злочинної діяльності; за специфікою субʼєктного складу організованих злочинних угруповань, які вчиняють злочини в умовах ведення бойових дій; за ступенем мілітаризованості організованих злочинних угруповань, які вчиняють злочини в умовах ведення бойових дій. На підставі використання діяльнісного підходу у криміналістиці визначено три типи організованих злочинних угрупувань, які вчиняють злочини в умовах ведення бойових дій, та охарактеризовано їх структуру.
Keywords: Дослідження особливостей структури та видів організованих злочинних угрупувань, які діють на території ведення бойових дій, спрямоване на розуміння сутності та ознак таких груп, що є важливою умовою розробки якісних методичних рекомендацій з організації та здійснення виявлення та розслідування проявів їх злочинної діяльності. У статті визначено ознаки організованої злочинної діяльності, що здійснюється в умовах ведення бойових дій. На підставі аналізу специфіки поєднання та прояву зазначених ознак організованих злочинних угруповань, які вчиняють злочини в умовах ведення бойових дій, розроблено їх класифікацію за наступними підставами: за предметом злочинного посягання; за географією поширення та реалізації злочинної діяльності; за специфікою субʼєктного складу організованих злочинних угруповань, які вчиняють злочини в умовах ведення бойових дій; за ступенем мілітаризованості організованих злочинних угруповань, які вчиняють злочини в умовах ведення бойових дій. На підставі використання діяльнісного підходу у криміналістиці визначено три типи організованих злочинних угрупувань, які вчиняють злочини в умовах ведення бойових дій, та охарактеризовано їх структуру.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗУСТРІЧНОГО ПОЗОВУ ЯК СПОСОБУ ЗАХИСТУ ВІДПОВІДАЧА У ДОГОВІРНИХ СПОРАХ

Валентина Скрипник

аспірантка кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3968-7762

Anotation. У статті проаналізовано особливості зустрічного позову як способу захисту відповідача у договірних спорах. Автор розкриває, в чому полягає взаємопов’язаність зустрічного позову із первісним. Також приділено увагу такій умові пред’явлення зустрічного позову як наявності зустрічних вимог, які можуть як виникати з однієї підстави (одного договору), так і з різних підстав. На матеріалах судової практики розглянуто, що зустрічні вимоги можуть зараховуватись на підставі рішення суду і тоді договірне зобов’язання, в якому перебували сторони, припиняється. Зустрічні вимоги можуть також засновуватися на тому, що інша сторона договору не виконала свій договірний обов’язок. Окремим предметом зустрічного позову є невизнання матеріального правовідношення (договору), на якому ґрунтується вимога за первісним позовом. У такому разі задоволення зустрічного позову виключає задоволення первісного позову.
Keywords: У статті проаналізовано особливості зустрічного позову як способу захисту відповідача у договірних спорах. Автор розкриває, в чому полягає взаємопов’язаність зустрічного позову із первісним. Також приділено увагу такій умові пред’явлення зустрічного позову як наявності зустрічних вимог, які можуть як виникати з однієї підстави (одного договору), так і з різних підстав. На матеріалах судової практики розглянуто, що зустрічні вимоги можуть зараховуватись на підставі рішення суду і тоді договірне зобов’язання, в якому перебували сторони, припиняється. Зустрічні вимоги можуть також засновуватися на тому, що інша сторона договору не виконала свій договірний обов’язок. Окремим предметом зустрічного позову є невизнання матеріального правовідношення (договору), на якому ґрунтується вимога за первісним позовом. У такому разі задоволення зустрічного позову виключає задоволення первісного позову.

ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ФОРМ ТА МЕТОДІВ ЗАСТОСУВАННЯ СТЯГНЕНЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ТРУДОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Олександр Теліженко

здобувач Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2984-3683

Anotation. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, встановлено коло ключових форм та методів застосування стягнень за порушення трудової дисципліни. Відмічено, що форми відображають зовнішній практичний зміст застосування стягнення, а методи характеризують інструменти, які було використано для цього. Акцентовано увагу на тому, що на сьогоднішній день відповідні форми та методи не віднайшли свого законодавчого закріплення, а відтак наголошено на необхідності усунення даної прогалини. Наголошено, що застосування дисциплінарних стягнень в обов’язковому порядку передбачає певний формалізм виражений у дослідженні причин та умов вчинення дисциплінарного порушення, а також нормативно-документальному оформленні факту застосування до працівника дисциплінарного стягнення, обліку кількості останніх та інформації щодо їх зняття тощо.
Keywords: У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, встановлено коло ключових форм та методів застосування стягнень за порушення трудової дисципліни. Відмічено, що форми відображають зовнішній практичний зміст застосування стягнення, а методи характеризують інструменти, які було використано для цього. Акцентовано увагу на тому, що на сьогоднішній день відповідні форми та методи не віднайшли свого законодавчого закріплення, а відтак наголошено на необхідності усунення даної прогалини. Наголошено, що застосування дисциплінарних стягнень в обов’язковому порядку передбачає певний формалізм виражений у дослідженні причин та умов вчинення дисциплінарного порушення, а також нормативно-документальному оформленні факту застосування до працівника дисциплінарного стягнення, обліку кількості останніх та інформації щодо їх зняття тощо.

СУБ’ЄКТИ ЗАПОБІГАННЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ В ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

Ярослав Федорчук

здобувач кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4699-6133

Anotation. У статті з’ясовано, що система інституцій забезпечення безпеки в оборонно-промисловому комплексі включає в себе широке коло суб’єктів як державної, так і недержавної належності. Однак їх діяльність повинна відповідати єдиній, цілеспрямованій державній політиці, і потребує координації та взаємодії у боротьбі зі злочинністю. На підставі аналізу положень чинного законодавства, сучасних доктринальних підходів, проведено класифікацію суб’єктів забезпечення безпеки в оборонно-промисловому комплексі за критеріями функціональної належності й обсягом повноважень. Аналіз повноважень кожного із профільних суб’єктів запобігання кримінальним правопорушенням в оборонно-промисловому комплексі підтвердив очевидність, що сфера діяльності деяких структурних одиниць нормативно не визначена, містить недоліки, прогалини та протиріччя, а також переплітається в своїй компетенції одна з іншою, що дає можливість говорити про наявність проблеми дублювання оборонно-безпекових задач та невизначеності функціоналу.
Keywords: У статті з’ясовано, що система інституцій забезпечення безпеки в оборонно-промисловому комплексі включає в себе широке коло суб’єктів як державної, так і недержавної належності. Однак їх діяльність повинна відповідати єдиній, цілеспрямованій державній політиці, і потребує координації та взаємодії у боротьбі зі злочинністю. На підставі аналізу положень чинного законодавства, сучасних доктринальних підходів, проведено класифікацію суб’єктів забезпечення безпеки в оборонно-промисловому комплексі за критеріями функціональної належності й обсягом повноважень. Аналіз повноважень кожного із профільних суб’єктів запобігання кримінальним правопорушенням в оборонно-промисловому комплексі підтвердив очевидність, що сфера діяльності деяких структурних одиниць нормативно не визначена, містить недоліки, прогалини та протиріччя, а також переплітається в своїй компетенції одна з іншою, що дає можливість говорити про наявність проблеми дублювання оборонно-безпекових задач та невизначеності функціоналу.

СУЧАСНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Максим Чкадуа

асистент кафедри права та публічного управління ЗВО «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0009-0006-8693-1288

Anotation. Дана стаття фокусується на розгляді теоретичних та методологічних аспектів, пов'язаних із дослідженням держави та громадянського суспільства. Дослідження ставить за мету систематизацію ключових теорій та концепцій, що визначають сутність цих соціальних утворень, а також аналіз методологічних підходів до їхнього вивчення. В рамках статті досліджуються взаємодія та вплив держави та громадянського суспільства на формування політико-правової системи та соціокультурних процесів. Також розглядається роль громадянського суспільства в контексті демократичного розвитку, акцентуючи увагу на його впливі на політичні процеси та громадянську участь. Аналізуються сучасні тенденції, що визначають динаміку взаємодії між державою та громадянським суспільством.
Keywords: Дана стаття фокусується на розгляді теоретичних та методологічних аспектів, пов'язаних із дослідженням держави та громадянського суспільства. Дослідження ставить за мету систематизацію ключових теорій та концепцій, що визначають сутність цих соціальних утворень, а також аналіз методологічних підходів до їхнього вивчення. В рамках статті досліджуються взаємодія та вплив держави та громадянського суспільства на формування політико-правової системи та соціокультурних процесів. Також розглядається роль громадянського суспільства в контексті демократичного розвитку, акцентуючи увагу на його впливі на політичні процеси та громадянську участь. Аналізуються сучасні тенденції, що визначають динаміку взаємодії між державою та громадянським суспільством.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕДУРИ НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ ІНОЗЕМЦЯМ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Наталія Шаронова

здобувач Закладу вищої освіти «Міжнародний університет бізнесу і права» (Херсон, Україна)

ORCID ID: 0009-0009-4060-6094

Anotation. У статті досліджено правові засади надання адміністративних послуг, пов’язаних з видачею дозволів на тимчасове перебування іноземців в Україні, вказано на вади такої діяльності, а також вироблено та обґрунтувано дієві механізми їх удосконалення. Виокремлено критичні сторони процедури надання дозволів на тимчасове перебування іноземців в Україні та виокремлено напрями їх удосконалення, зокрема: завдячуючи розвитку цифрових технологій та управлінцям які забезпечують його впровадження в Україні доцільно розширити можливість подання документів через застосунок «ДІЯ»; внести до обов’язкового переліку послуг, які мають надавати Центри первинної правової допомоги юридичні консультації іноземцям з питань правових засад перебування в Україні в цілому та отримання дозвільних документів в Україні, що підвищить рівень сприятливості України до іноземців та покращить в подальшому інвестиційний клімат в Україні; спростити процедуру продовження терміну перебування в Україні іноземців, які в період перебування не порушували законодавство шляхом запровадження повідомної процедури отримання дозволу (накштал повідомної процедури реєстрації дозволів для юридичних осіб).
Keywords: У статті досліджено правові засади надання адміністративних послуг, пов’язаних з видачею дозволів на тимчасове перебування іноземців в Україні, вказано на вади такої діяльності, а також вироблено та обґрунтувано дієві механізми їх удосконалення. Виокремлено критичні сторони процедури надання дозволів на тимчасове перебування іноземців в Україні та виокремлено напрями їх удосконалення, зокрема: завдячуючи розвитку цифрових технологій та управлінцям які забезпечують його впровадження в Україні доцільно розширити можливість подання документів через застосунок «ДІЯ»; внести до обов’язкового переліку послуг, які мають надавати Центри первинної правової допомоги юридичні консультації іноземцям з питань правових засад перебування в Україні в цілому та отримання дозвільних документів в Україні, що підвищить рівень сприятливості України до іноземців та покращить в подальшому інвестиційний клімат в Україні; спростити процедуру продовження терміну перебування в Україні іноземців, які в період перебування не порушували законодавство шляхом запровадження повідомної процедури отримання дозволу (накштал повідомної процедури реєстрації дозволів для юридичних осіб).

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ ТА ЙОГО ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ В УКРАЇНІ

Антоніна Ангел

директор відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області (Мукачево, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8783-5515

Anotation. Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду надання адміністративних послуг та можливості його імплементації в Україні. З’ясовано, що в переважному числі згаданих держав діяльність орієнтується на: формування комфортних та досяжних умов задля одержання послуг громадянами, зокрема: введення та розвиток інтегрованих офісів; пошуки найкращого суб’єкта, який надаватиме послуги, застосування компетентних інституцій; застосування систем локальних інформаційних мереж та елементів глобальної інформаційної мережі для того, щоб надавати послуги; формування вебпорталів, що присвячуються адміністративним послугам; проведення електронізації певних послуг. Розглянуто досвід надання адміністративних послуг США, Великобританії, Німеччині, Польщі, Канади, Нідерландів. Виокремлено вагомі напрями стосовно організації надання адміністративних послуг, зокрема оновлення централізованих державних органів, які займаються регуляцією відносин в секторі надання адміністративних послуг; підняття престижу державного службовця в громаді й підвищення його правового статусу; делегування організації надання адміністративних послуг місцевим органам влади (децентралізація); застосування новітніх інформаційних технологій в процесі організації надання адміністративних послуг, в тому числі в електронному форматі; введення ринкових процедур та принципів у сектор надання адміністративних послуг й делегування надання частини послуг приватному сектору; приєднання до механізму організації надання адміністративних послуг громадських об’єднань і використання громадського контролю стосовно якості надання послуг. Відповідно до розглянутого досвіду зарубіжних країн наведено рекомендації стосовно організації системи надання адміністративних послуг в Україні, зокрема законодавчо-інформаційні (наближення до основних принципів надання адміністративних послуг світового товариства та поліпшення роботи Єдиного державного порталу адміністративних послуг) та офісно-кадрові (введення достатнього числа центрів надання адміністративних послуг, котрі максимально орієнтовані на споживачів послуг; розробка зручного для населення графіка роботи; введення мобільних центрів надання адміністративних послуг з метою всеохоплюючої доступності їх для клієнтів).
Keywords: Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду надання адміністративних послуг та можливості його імплементації в Україні. З’ясовано, що в переважному числі згаданих держав діяльність орієнтується на: формування комфортних та досяжних умов задля одержання послуг громадянами, зокрема: введення та розвиток інтегрованих офісів; пошуки найкращого суб’єкта, який надаватиме послуги, застосування компетентних інституцій; застосування систем локальних інформаційних мереж та елементів глобальної інформаційної мережі для того, щоб надавати послуги; формування вебпорталів, що присвячуються адміністративним послугам; проведення електронізації певних послуг. Розглянуто досвід надання адміністративних послуг США, Великобританії, Німеччині, Польщі, Канади, Нідерландів. Виокремлено вагомі напрями стосовно організації надання адміністративних послуг, зокрема оновлення централізованих державних органів, які займаються регуляцією відносин в секторі надання адміністративних послуг; підняття престижу державного службовця в громаді й підвищення його правового статусу; делегування організації надання адміністративних послуг місцевим органам влади (децентралізація); застосування новітніх інформаційних технологій в процесі організації надання адміністративних послуг, в тому числі в електронному форматі; введення ринкових процедур та принципів у сектор надання адміністративних послуг й делегування надання частини послуг приватному сектору; приєднання до механізму організації надання адміністративних послуг громадських об’єднань і використання громадського контролю стосовно якості надання послуг. Відповідно до розглянутого досвіду зарубіжних країн наведено рекомендації стосовно організації системи надання адміністративних послуг в Україні, зокрема законодавчо-інформаційні (наближення до основних принципів надання адміністративних послуг світового товариства та поліпшення роботи Єдиного державного порталу адміністративних послуг) та офісно-кадрові (введення достатнього числа центрів надання адміністративних послуг, котрі максимально орієнтовані на споживачів послуг; розробка зручного для населення графіка роботи; введення мобільних центрів надання адміністративних послуг з метою всеохоплюючої доступності їх для клієнтів).

ПОСИЛЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ОРГАНАМИ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКІСТЮ У КОНТЕКСТІ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ

Арсен Маринушкін

аспірант кафедри публічного управління та економіки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0004-8520-7365

Anotation. У статті запропоновано інтегровану систему інноваційно-інформаційних інструментів контролю за діяльністю органів публічної влади з боку громадськості в Україні. Базовим аспектом її розробки є твердження про те, що на тлі розвитку громадянського суспільства стає актуальною роль результативного діалогу між органами державної влади й громадськістю. Поінформованість суспільства про зміст соціально-економічних процесів, що здійснюються у країні, громадська активність у питаннях контролю за діяльністю органів влади стає гарантією успіху оновлення держави, реалізації державних реформ. Виявлено, що під час активної взаємодії між органом влади й громадськістю остання поступово здатна трансформуватися на суб’єкт в рамках зворотного зв'язку. В цілому ж суб'єктом PR-відносин між державою і громадськістю вважаються органи державної влади та місцевого самоврядування. Підвищення ефективності взаємодії між органами публічної влади та громадськістю у контексті контролю може бути досягнуто шляхом впровадження інноваційних підходів та інструментів, зокрема: використання прогнозних аналітичних систем (Predictive Analytics) (впровадження систем штучного інтелекту для аналізу великих обсягів даних може допомогти виявити та аналізувати тенденції в діяльності органів влади, а також виявляти області, які потребують більшого контролю); використання соціальних мереж (активне використання соціальних мереж для комунікації з громадськістю та розповсюдження інформації про контрольні заходи може допомогти залучити більше людей до процесу контролю та нагляду); цифрові інструменти збору даних на місцях (використання цифрових інструментів, таких як мобільні додатки для збору даних на місцях, де громадськість може спостерігати за діяльністю органів влади та повідомляти про можливі порушення або проблеми); відкриті дані та візуалізація інформації (забезпечення доступу до відкритих даних та їх візуалізація допоможуть громадськості краще розуміти роботу органів влади та виявляти потенційні проблеми або недоліки). Запропоновані інноваційні шляхи можуть значно підвищити ефективність взаємодії між органами публічної влади та громадськістю у контексті контролю, сприяючи більш прозорій, відкритій та відповідальній державній владі.
Keywords: У статті запропоновано інтегровану систему інноваційно-інформаційних інструментів контролю за діяльністю органів публічної влади з боку громадськості в Україні. Базовим аспектом її розробки є твердження про те, що на тлі розвитку громадянського суспільства стає актуальною роль результативного діалогу між органами державної влади й громадськістю. Поінформованість суспільства про зміст соціально-економічних процесів, що здійснюються у країні, громадська активність у питаннях контролю за діяльністю органів влади стає гарантією успіху оновлення держави, реалізації державних реформ. Виявлено, що під час активної взаємодії між органом влади й громадськістю остання поступово здатна трансформуватися на суб’єкт в рамках зворотного зв'язку. В цілому ж суб'єктом PR-відносин між державою і громадськістю вважаються органи державної влади та місцевого самоврядування. Підвищення ефективності взаємодії між органами публічної влади та громадськістю у контексті контролю може бути досягнуто шляхом впровадження інноваційних підходів та інструментів, зокрема: використання прогнозних аналітичних систем (Predictive Analytics) (впровадження систем штучного інтелекту для аналізу великих обсягів даних може допомогти виявити та аналізувати тенденції в діяльності органів влади, а також виявляти області, які потребують більшого контролю); використання соціальних мереж (активне використання соціальних мереж для комунікації з громадськістю та розповсюдження інформації про контрольні заходи може допомогти залучити більше людей до процесу контролю та нагляду); цифрові інструменти збору даних на місцях (використання цифрових інструментів, таких як мобільні додатки для збору даних на місцях, де громадськість може спостерігати за діяльністю органів влади та повідомляти про можливі порушення або проблеми); відкриті дані та візуалізація інформації (забезпечення доступу до відкритих даних та їх візуалізація допоможуть громадськості краще розуміти роботу органів влади та виявляти потенційні проблеми або недоліки). Запропоновані інноваційні шляхи можуть значно підвищити ефективність взаємодії між органами публічної влади та громадськістю у контексті контролю, сприяючи більш прозорій, відкритій та відповідальній державній владі.

УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ МІСТОБУДІВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Марта Хар

аспірант кафедри публічного управління та економіки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0003-6432-3765

Anotation. У статті окреслено перспективи оптимізації нормативно-правового механізму публічного управління у сфері містобудівної діяльності в умовах децентралізації, серед яких: встановлення обов'язковості виконання принципових рішень генерального плану при здійсненні будівництва (забезпечення високого ступеня відповідності проектів забудови затвердженим генеральним планам); запровадження механізмів для забезпечення активної участі громади у містобудівному процесі (проведення громадських слухань, розширення можливостей звернення громадян та їх участі у прийнятті рішень через використання онлайн-платформ та консультацій); створення консолідованого законодавства в містобудівній сфері, що об'єднає норми та правила в єдиному законі, усуваючи невизначеність та суперечливість нормативних актів; розробка та впровадження комплексних програм розвитку житлового будівництва (залучення інвестицій для створення доступного та якісного житла, підтримка соціальних ініціатив та програм для полегшення доступу до житла для населення); створення механізмів та платформ для ефективної взаємодії громади, влади та бізнесу (регулярні консультації та конференції для обговорення проблем та пошуку спільних рішень; забезпечення прозорості та відкритості у взаємодії між сторонами). Очікується, що ухвалення Містобудівного кодексу України гарантуватиме систематизацію законодавства у сфері містобудування й узгодження його положень відповідно до норм суміжних галузей законодавства, допоможе покращити продуктивність роботи органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, вдосконалити порядок і прозорість ухвалення ними рішень щодо питань містобудування, гарантуватиме реалізацію прав територіальних громад й окремих громадян, ефективне використання територій, покращення парадигми підготовки, погодження та ухвалення містобудівної документації, та, крім того, формування передумов задля результативної міжнародної співпраці у сфері містобудування.
Keywords: У статті окреслено перспективи оптимізації нормативно-правового механізму публічного управління у сфері містобудівної діяльності в умовах децентралізації, серед яких: встановлення обов'язковості виконання принципових рішень генерального плану при здійсненні будівництва (забезпечення високого ступеня відповідності проектів забудови затвердженим генеральним планам); запровадження механізмів для забезпечення активної участі громади у містобудівному процесі (проведення громадських слухань, розширення можливостей звернення громадян та їх участі у прийнятті рішень через використання онлайн-платформ та консультацій); створення консолідованого законодавства в містобудівній сфері, що об'єднає норми та правила в єдиному законі, усуваючи невизначеність та суперечливість нормативних актів; розробка та впровадження комплексних програм розвитку житлового будівництва (залучення інвестицій для створення доступного та якісного житла, підтримка соціальних ініціатив та програм для полегшення доступу до житла для населення); створення механізмів та платформ для ефективної взаємодії громади, влади та бізнесу (регулярні консультації та конференції для обговорення проблем та пошуку спільних рішень; забезпечення прозорості та відкритості у взаємодії між сторонами). Очікується, що ухвалення Містобудівного кодексу України гарантуватиме систематизацію законодавства у сфері містобудування й узгодження його положень відповідно до норм суміжних галузей законодавства, допоможе покращити продуктивність роботи органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, вдосконалити порядок і прозорість ухвалення ними рішень щодо питань містобудування, гарантуватиме реалізацію прав територіальних громад й окремих громадян, ефективне використання територій, покращення парадигми підготовки, погодження та ухвалення містобудівної документації, та, крім того, формування передумов задля результативної міжнародної співпраці у сфері містобудування.