Журнал №4 (56) / 2023|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

СУЧАСНИЙ СТАН СФОРМОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОПЕРАТОРІВ З ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ ТА ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Мирослава Газдик

здобувачка третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, спеціальності 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями), (Мукачево, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9220-9861

Anotation. У статті проаналізовано проблему професійної підготовки майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. З’ясовано, що формування професійної компетентності майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення залежить від упровадження цілей й змісту професійної (професійно-технічної) освіти, умов навчання та виховання майбутніх фахівців, соціальних потреб суспільства. Проведено діагностику рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення із підбором та адаптацією наявних методів діагностики за визначеними компонентами, розробленням авторської методики такої діагностики. Відповідно до результатів теоретичного аналізу наукових праць із урахуванням досягнень педагогічної науки й практики з’ясовано стан сформованості професійної компетентності майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення та обраховано результати вихідного рівня такої сформованості.
Keywords: У статті проаналізовано проблему професійної підготовки майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. З’ясовано, що формування професійної компетентності майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення залежить від упровадження цілей й змісту професійної (професійно-технічної) освіти, умов навчання та виховання майбутніх фахівців, соціальних потреб суспільства. Проведено діагностику рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення із підбором та адаптацією наявних методів діагностики за визначеними компонентами, розробленням авторської методики такої діагностики. Відповідно до результатів теоретичного аналізу наукових праць із урахуванням досягнень педагогічної науки й практики з’ясовано стан сформованості професійної компетентності майбутніх операторів з обробки інформації та програмного забезпечення та обраховано результати вихідного рівня такої сформованості.

ФОРМУВАННЯ ЛОГІСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ-ВИКЛАДАЧІВ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Тетяна Гоголь

здобувачка ступеня PhD ІІІ курсу, спеціальність 011 Освітні, педагогічні науки, старша викладачка кафедри теорії і практики фізичної культури і спорту Рівненського державного гуманітарного університету (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0880-640Х

Anotation. Результати досліджень у галузі фізичної культури і спорту та опитування потенційних роботодавців свідчать про зростаючу роль організаційно-управлінської та логістичної діяльності, до якої має бути готовий майбутній фахівець з фізичної культури та спорту. У статті обґрунтовано значення логістики для організації спортивних заходів та проведення змагань з легкої атлетики. Охарактеризовано компоненти розробленої моделі формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів з легкої атлетики. Проаналізовано методологічні підходи формування логістичної компетентності: когнітивний, комунікативний, практико-діяльнісний, мотиваційний та рефлексивний. Визначені педагогічні умови, які необхідні для формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів з легкої атлетики: умови-передумови, ситуативні умови та умови-вимоги. Визначені та охарактеризовані форми організації навчального процесу та педагогічні технології формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів з легкої атлети. Підібрані засоби оцінювання та контролю рівня сформованості логістичної компетентності.
Keywords: Результати досліджень у галузі фізичної культури і спорту та опитування потенційних роботодавців свідчать про зростаючу роль організаційно-управлінської та логістичної діяльності, до якої має бути готовий майбутній фахівець з фізичної культури та спорту. У статті обґрунтовано значення логістики для організації спортивних заходів та проведення змагань з легкої атлетики. Охарактеризовано компоненти розробленої моделі формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів з легкої атлетики. Проаналізовано методологічні підходи формування логістичної компетентності: когнітивний, комунікативний, практико-діяльнісний, мотиваційний та рефлексивний. Визначені педагогічні умови, які необхідні для формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів з легкої атлетики: умови-передумови, ситуативні умови та умови-вимоги. Визначені та охарактеризовані форми організації навчального процесу та педагогічні технології формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів з легкої атлети. Підібрані засоби оцінювання та контролю рівня сформованості логістичної компетентності.

APPROCHES PÉDAGOGIQUES DE L’ENSEIGNEMENT DU FRANÇAIS LANGUE ÉTRANGÈRE EN GALICE (1867–1890)

Anton Ivashchuk

PhD en pédagogie, Professeur agrégé du département de langues étrangères Université nationale polytechnique de Lviv (Lviv, Ukraine)

ORCID ID: 0000-0002-7800-5296

Anotation. L’article traite des méthodologies d’enseignement du français utilisées dans les écoles et les gymnases galiciens au cours de la seconde moitié du 19e siècle. Il a été constaté qu’au cours de la période chronologique spécifiée, des méthodes de traduction grammaticale et de traduction textuelle étaient utilisées pour étudier le français langue étrangère en Galice. Une attention particulière est accordée à l’étude du matériel grammatical, dont les idées divergent en ce qui concerne les méthodes de traduction grammaticale et de traduction textuelle. Il a été prouvé que les éducateurs et les méthodologistes galiciens ont mis en oeuvre des méthodes de traduction pour apprendre le français avec certaines caractéristiques, telles que l’enseignement de la prononciation des sons français au stade initial de l’étude, ainsi que l’explication de la différence entre le son et la lettre.
Keywords: L’article traite des méthodologies d’enseignement du français utilisées dans les écoles et les gymnases galiciens au cours de la seconde moitié du 19e siècle. Il a été constaté qu’au cours de la période chronologique spécifiée, des méthodes de traduction grammaticale et de traduction textuelle étaient utilisées pour étudier le français langue étrangère en Galice. Une attention particulière est accordée à l’étude du matériel grammatical, dont les idées divergent en ce qui concerne les méthodes de traduction grammaticale et de traduction textuelle. Il a été prouvé que les éducateurs et les méthodologistes galiciens ont mis en oeuvre des méthodes de traduction pour apprendre le français avec certaines caractéristiques, telles que l’enseignement de la prononciation des sons français au stade initial de l’étude, ainsi que l’explication de la différence entre le son et la lettre.

НАЗАД ДО ЛАТИНИ: НОВІТНІ ПІДХОДИ ДО ТРАДИЦІЙНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Ольга Лефтерова

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри загального мовознавства, класичної філології та неоеллінистики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0659-1334

Anotation. Питання чи необхідна латина в сучасному постінформаційному суспільсті є дискусійним. Тому аналіз дидактичних прийомів, які можуть привернути увагу до класики й спонукати до вивчення цієї давньої мови є актуальним. Мета даної розвідки – показати роль та значення латини як пропедевтичної дисципліни; шляхи впровадження інноваційних методів під час її опанування. Серед інноваційних принципів при викладанні латини основними є інтеграція візуальних і вербальних елементів, прогнозування, конструювання основ можливих різновекторних позитивних змін, які закладаються в процесі засвоєння нових знань тощо. Латина у новітньому форматі її викладання стає основою формування не тільки лінгвістичних, але математичних компетентностей та навичок у галузі технічних наук. Вивчення латини створює широку базу для формування основ загальнолінгвістичних знань, дозволяє глибше розуміти питання мовної теорії, краще засвоювати як рідну мову, так і декілька романських мов, створює сприятливе підгрунтя для порівняння всіх сучасних європейських культур; спонукає до вивчення основоположних текстів, які живили та продовжують живити культуру, та мистецтво і не тільки Європи.
Keywords: Питання чи необхідна латина в сучасному постінформаційному суспільсті є дискусійним. Тому аналіз дидактичних прийомів, які можуть привернути увагу до класики й спонукати до вивчення цієї давньої мови є актуальним. Мета даної розвідки – показати роль та значення латини як пропедевтичної дисципліни; шляхи впровадження інноваційних методів під час її опанування. Серед інноваційних принципів при викладанні латини основними є інтеграція візуальних і вербальних елементів, прогнозування, конструювання основ можливих різновекторних позитивних змін, які закладаються в процесі засвоєння нових знань тощо. Латина у новітньому форматі її викладання стає основою формування не тільки лінгвістичних, але математичних компетентностей та навичок у галузі технічних наук. Вивчення латини створює широку базу для формування основ загальнолінгвістичних знань, дозволяє глибше розуміти питання мовної теорії, краще засвоювати як рідну мову, так і декілька романських мов, створює сприятливе підгрунтя для порівняння всіх сучасних європейських культур; спонукає до вивчення основоположних текстів, які живили та продовжують живити культуру, та мистецтво і не тільки Європи.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН-ТЕСТІВ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ Й ОЦІНЮВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ УЧНІВ ЛІЦЕЮ

Юлія Набок-Бабенко, Тетяна Резнік

Юлія Набок-Бабенко, аспірантка кафедри української мови факультету української філології, культури і мистецтва Київського університету імені Бориса Грінченка, учителька української мови та літератури НВК «Новопечерська школа» (Київ, Україна)
Тетяна Резнік, аспірантка кафедри української мови факультету української філології, культури і мистецтва Київського університету імені Бориса Грінченка, учителька української мови та літератури ЗЗСО №162, (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7349-5492, ORCID ID: 0000-0002-0419-5533

Anotation. У статті досліджено особливості використання онлайн-тестів на уроках української мови в старших класах ліцею, визначено чинники й окреслено перспективи формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, а також їх оцінювання. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена недостатньою розробленістю й науковою доцільністю репрезентування для широкого загалу конкретних рекомендацій, дидактичного матеріалу, якими вчителі могли б послуговуватися у своїй педагогічній діяльності для осучаснення освітнього процесу, підвищення мотивації учнів і вивільнення часу для творчості. У процесі дослідження визначено психолого-педагогічні характеристики учнів ліцею й виокремлено найбільш оптимальні форми організації уроків перевірки знань, окремих елементів навчальної роботи із використанням інформаційно-комунікаційних технологій. З’ясовано, що задіяння цифрових технологій на різних етапах уроку дає змогу поглибити знання учнів, створює оптимальні умови для організації мовленнєвої практики, сприяє ефективному неупередженому оцінюванню. Розглянуто й проаналізовано особливості платформ, засобами яких можна здійснювати тестове оцінювання компетентності, визначено їхні переваги та зони розвитку. З огляду на продовження дистанційного навчання в багатьох школах України та з урахуванням тенденцій щодо всеохопної цифровізації в системі освіти визначено перспективи подальших досліджень з обраної проблеми.
Keywords: У статті досліджено особливості використання онлайн-тестів на уроках української мови в старших класах ліцею, визначено чинники й окреслено перспективи формування інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, а також їх оцінювання. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена недостатньою розробленістю й науковою доцільністю репрезентування для широкого загалу конкретних рекомендацій, дидактичного матеріалу, якими вчителі могли б послуговуватися у своїй педагогічній діяльності для осучаснення освітнього процесу, підвищення мотивації учнів і вивільнення часу для творчості. У процесі дослідження визначено психолого-педагогічні характеристики учнів ліцею й виокремлено найбільш оптимальні форми організації уроків перевірки знань, окремих елементів навчальної роботи із використанням інформаційно-комунікаційних технологій. З’ясовано, що задіяння цифрових технологій на різних етапах уроку дає змогу поглибити знання учнів, створює оптимальні умови для організації мовленнєвої практики, сприяє ефективному неупередженому оцінюванню. Розглянуто й проаналізовано особливості платформ, засобами яких можна здійснювати тестове оцінювання компетентності, визначено їхні переваги та зони розвитку. З огляду на продовження дистанційного навчання в багатьох школах України та з урахуванням тенденцій щодо всеохопної цифровізації в системі освіти визначено перспективи подальших досліджень з обраної проблеми.

КРИТЕРІЇ І ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ІНФОРМАТИКИ

Наталія Павлова

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри інформаційно-комунікаційних технологій та методики викладання інформатики Рівненського державного гуманітарного університету докторантка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (Рівне, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7817-6781

Anotation. Сформульовано зміст методичної компетентності майбутнього вчителя інформатики, розглянуто критерії і показники рівня її сформованості, дібрано інструменти діагностування. Методична компетентність виявляється здатністю й готовністю доцільно й обґрунтовано планувати, організовувати і реалізовувати освітній процес з інформатики у закладі загальної середньої освіти. Описано мотиваційно-цільовий, знаннєво-пізнавальний, процесуально-технологічний й оцінювально-рефлексивний критерії. До критеріїв дібрано показники, що характеризують оволодіння психолого-педагогічними знаннями та уміннями, способами мислення, обізнаністю з інформатики та методики її навчання, розвиток професійно значущих особистісних рис. Визначено рівні сформованості методичної компетентності студента, який навчається за освітньо-професійною програмою «Середня освіта (Інформатика)»: низький – фрагментарне розуміння методичної діяльності вчителя, епізодична здатність до її виконання в стандартних умовах освітнього процесу; середній – усвідомлена здатність до виконання професійних обов’язків вчителя щодо планування, організації і реалізації процесу навчання, готовність до подальшого професійного розвитку; високий – конкурентоздатність студента, який демонструє здатність і готовність вирішувати завдання підвищеної складності і невизначеності, усвідомлення значущості компетентності у становленні себе як фахівця й всебічно розвиненої особистості.
Keywords: Сформульовано зміст методичної компетентності майбутнього вчителя інформатики, розглянуто критерії і показники рівня її сформованості, дібрано інструменти діагностування. Методична компетентність виявляється здатністю й готовністю доцільно й обґрунтовано планувати, організовувати і реалізовувати освітній процес з інформатики у закладі загальної середньої освіти. Описано мотиваційно-цільовий, знаннєво-пізнавальний, процесуально-технологічний й оцінювально-рефлексивний критерії. До критеріїв дібрано показники, що характеризують оволодіння психолого-педагогічними знаннями та уміннями, способами мислення, обізнаністю з інформатики та методики її навчання, розвиток професійно значущих особистісних рис. Визначено рівні сформованості методичної компетентності студента, який навчається за освітньо-професійною програмою «Середня освіта (Інформатика)»: низький – фрагментарне розуміння методичної діяльності вчителя, епізодична здатність до її виконання в стандартних умовах освітнього процесу; середній – усвідомлена здатність до виконання професійних обов’язків вчителя щодо планування, організації і реалізації процесу навчання, готовність до подальшого професійного розвитку; високий – конкурентоздатність студента, який демонструє здатність і готовність вирішувати завдання підвищеної складності і невизначеності, усвідомлення значущості компетентності у становленні себе як фахівця й всебічно розвиненої особистості.

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДЕТЕРМІНАНТІВ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ДЕСТИНАЦІЙ ЦЕНТРАЛЬНОЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДИНАМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ ХVI–ХІХ СТОЛІТЬ

Павло Берест

аспірант кафедри культурології та міжкультурних комунікацій Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5218-4812

Anotation. В досліджені розглянуто соціокультурний простір Центральної України та міста Києва, осмислені культурологічні детермінанти виникнення туристичних дестинацій протягом ХVI–ХІХ століть. Крім цього проаналізовані основні історико-культурологічні, політичні та інші складові розвитку досліджуваного регіону, які були дотичні до еволюції туристичних дестинацій; узагальнена послідовність епох формування туристичних дестинацій в Центральній Україні, протягом зазначеного періоду. Методологією статті є загальнонаукові, теоретичні й емпіричні, а також спеціальні культурологічні методи. Зазначено, що до цього культурологічного дослідження взаємозв’язку становлення й розвитку міста Києва та Центральної України з процесами виникнення й еволюції туристичних дестинацій не приділялося достатньої наукової уваги. Що, поміж іншого, обумовлює новизну й актуальність цієї статті. На основі напрацьованої послідовної хронології етапів культурологічного зародження та становлення туристичних дестинацій в Центральній Україні, проведено аналіз їх основних детермінант і дотичних подій, що відбувались в регіоні протягом ХVI–ХІХ століть.
Keywords: В досліджені розглянуто соціокультурний простір Центральної України та міста Києва, осмислені культурологічні детермінанти виникнення туристичних дестинацій протягом ХVI–ХІХ століть. Крім цього проаналізовані основні історико-культурологічні, політичні та інші складові розвитку досліджуваного регіону, які були дотичні до еволюції туристичних дестинацій; узагальнена послідовність епох формування туристичних дестинацій в Центральній Україні, протягом зазначеного періоду. Методологією статті є загальнонаукові, теоретичні й емпіричні, а також спеціальні культурологічні методи. Зазначено, що до цього культурологічного дослідження взаємозв’язку становлення й розвитку міста Києва та Центральної України з процесами виникнення й еволюції туристичних дестинацій не приділялося достатньої наукової уваги. Що, поміж іншого, обумовлює новизну й актуальність цієї статті. На основі напрацьованої послідовної хронології етапів культурологічного зародження та становлення туристичних дестинацій в Центральній Україні, проведено аналіз їх основних детермінант і дотичних подій, що відбувались в регіоні протягом ХVI–ХІХ століть.

ТВОРЧІСТЬ КОМПОЗИТОРА ГАМБАР ГУСЕЙНЛІ

Лала Рафібейлі

аспірантка кафедри «Музичні предмети» Гянджінського державного університету (Гянджа, Азербайджан)

ORCID ID: 0009-0007-4582-3552

Anotation. Заслужений діяч мистецтв Азербайджанської Республіки, відомий композитор Гамбар Гусейнлі – митець, який увійшов в азербайджанську музичну культуру 20 століття своїм власним стилем. Це був музичний діяч з багатогранним спектром діяльності. Творчу діяльність Г. Гусейнлі можна досліджувати в кількох напрямках. Як композитор він створив багато прекрасних творів у жанрах вокальної та інструментальної музики. Також, виявляючи зацікавленість у вивченні глибинних пластів національної музики, беручи активну участь у збиранні та записі зразків традиційної музики, він збагатив своїми нотами царину етномузикології. Водночас Гамбар Гусейнлі був дуже грамотним організатором і працював художнім керівником і диригентом ряду музичних колективів. Він також працював як майстерний зірковий виконавець, а також педагог, прищеплюючи молодим виконавцям секрети сценічного мистецтва на тар.
Keywords: Заслужений діяч мистецтв Азербайджанської Республіки, відомий композитор Гамбар Гусейнлі – митець, який увійшов в азербайджанську музичну культуру 20 століття своїм власним стилем. Це був музичний діяч з багатогранним спектром діяльності. Творчу діяльність Г. Гусейнлі можна досліджувати в кількох напрямках. Як композитор він створив багато прекрасних творів у жанрах вокальної та інструментальної музики. Також, виявляючи зацікавленість у вивченні глибинних пластів національної музики, беручи активну участь у збиранні та записі зразків традиційної музики, він збагатив своїми нотами царину етномузикології. Водночас Гамбар Гусейнлі був дуже грамотним організатором і працював художнім керівником і диригентом ряду музичних колективів. Він також працював як майстерний зірковий виконавець, а також педагог, прищеплюючи молодим виконавцям секрети сценічного мистецтва на тар.

ХРОМЕСТЕЗІЯ ЯК ЗАСІБ ВИРАЗНОСТІ У ФОРТЕПІАННИХ ТВОРАХ Ф. ЯКИМЕНКА

Павло Мінгальов

аспірант Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (Суми, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4916-4175

Anotation. У статті висвітлено основні стильові особливості фортепіанної творчості Ф. Якименка, серед яких велику роль відіграє колірна синестезія. Дослідження деяких фортепіанних циклів мініатюр композитора дає можливість вивчити специфіку використання кольору в його музиці, важливість застосування цього засобу виразності як сюжето- і формотворчого елементу у творах автора. Розглянуто деякі інші важливі складові індивідуального стилю Ф. Якименка, які дозволяють повніше відобразити прогресивні риси його творчості та його внесок у музичне мистецтво України та Європи. Загалом, матеріали статті доповнюють дослідження найновіших тенденцій у музиці ХХ століття, які виявились, зокрема, у циклах фортепіанних мініатюрах композиторів того періоду. Перспективи розробки пропонованої тематики полягають у подальшому вивченні європейської фортепіанної музики 1900–1910-х років, модернізація якої надала поштовх для пошуків нових виразних можливостей музичної мови усього ХХ століття.
Keywords: У статті висвітлено основні стильові особливості фортепіанної творчості Ф. Якименка, серед яких велику роль відіграє колірна синестезія. Дослідження деяких фортепіанних циклів мініатюр композитора дає можливість вивчити специфіку використання кольору в його музиці, важливість застосування цього засобу виразності як сюжето- і формотворчого елементу у творах автора. Розглянуто деякі інші важливі складові індивідуального стилю Ф. Якименка, які дозволяють повніше відобразити прогресивні риси його творчості та його внесок у музичне мистецтво України та Європи. Загалом, матеріали статті доповнюють дослідження найновіших тенденцій у музиці ХХ століття, які виявились, зокрема, у циклах фортепіанних мініатюрах композиторів того періоду. Перспективи розробки пропонованої тематики полягають у подальшому вивченні європейської фортепіанної музики 1900–1910-х років, модернізація якої надала поштовх для пошуків нових виразних можливостей музичної мови усього ХХ століття.

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СУЧАСНИХ ЮВЕЛІРНИХ ПРИКРАСАХ

Стонога Дар’я

аспірант кафедри художнього моделювання одягу, Київського національного університету технології та дизайну (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4735-2954

Anotation. Інтеграція сучасних інтелектуальних технологій в дизайн ювелірних виробів – це нова тенденція, яка поєднує в собі формотворення традиційних ювелірних виробів з функціональними можливостями підключення інтелектуальних пристроїв. Дослідження спрямована на аналіз можливостей та виокремлення потенційного застосування інтелектуальних технологій у ювелірному дизайні, розглядаючи їх як через призму технічних та дизайнерських аспектів, спрямованих на перетворення ювелірних виробів в інтерактивні та багатоцільові аксесуари, що покращують загальний досвід користувачів та усувають розрив між модою та технологіями. Внаслідок цього з’являється більше різноманітних типів прикрас, утворюються нові комбінаторні та художньо-естетичні рішення у сфері ювелірного дизайну.
Keywords: Інтеграція сучасних інтелектуальних технологій в дизайн ювелірних виробів – це нова тенденція, яка поєднує в собі формотворення традиційних ювелірних виробів з функціональними можливостями підключення інтелектуальних пристроїв. Дослідження спрямована на аналіз можливостей та виокремлення потенційного застосування інтелектуальних технологій у ювелірному дизайні, розглядаючи їх як через призму технічних та дизайнерських аспектів, спрямованих на перетворення ювелірних виробів в інтерактивні та багатоцільові аксесуари, що покращують загальний досвід користувачів та усувають розрив між модою та технологіями. Внаслідок цього з’являється більше різноманітних типів прикрас, утворюються нові комбінаторні та художньо-естетичні рішення у сфері ювелірного дизайну.

ВОКАЛЬНА ТВОРЧІСТЬ ФІКРЕТА АМІРОВА

Шихієва Айнур

дисертант кафедри «Музичні предмети» Гянджінського державного університету (Гянджа, Азербайджан)

ORCID ID: 0009-0007-6050-4568

Anotation. Видатний композитор Фікрет Аміров увійшов у світову музичну скарбницю своїми творами, які є важливим етапом азербайджанської музичної культури. Дослідження творчості Ф.Амірова – симфонічної музики, музично-сценічної, камерно-інструментальної та вокальної творчості в різних аспектах є однією з актуальних проблем музикознавства. Всі ці напрямки мали велике значення у творчості Ф.Амірова і відіграли велику роль у розвитку азербайджанської музики через пошуки новаторства в жанрово-стильових особливостях. У своєму дослідженні ми спробували розкрити місце цього напряму в його музичній спадщині та його значення у формуванні його музичного стилю, розглядаючи вокальну творчість Ф.Амірова. У творчості Фікрета Амірова до сфери вокальної музики відносяться його твори в жанрах пісні та романсу.
Keywords: Видатний композитор Фікрет Аміров увійшов у світову музичну скарбницю своїми творами, які є важливим етапом азербайджанської музичної культури. Дослідження творчості Ф.Амірова – симфонічної музики, музично-сценічної, камерно-інструментальної та вокальної творчості в різних аспектах є однією з актуальних проблем музикознавства. Всі ці напрямки мали велике значення у творчості Ф.Амірова і відіграли велику роль у розвитку азербайджанської музики через пошуки новаторства в жанрово-стильових особливостях. У своєму дослідженні ми спробували розкрити місце цього напряму в його музичній спадщині та його значення у формуванні його музичного стилю, розглядаючи вокальну творчість Ф.Амірова. У творчості Фікрета Амірова до сфери вокальної музики відносяться його твори в жанрах пісні та романсу.

ПРОСОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПОНТАННОГО МОВЛЕННЯ

Юлія Бабчук, Cергій Бабій

Юлія Бабчук, кандидатка філологічних наук, доцентка, доцентка кафедри романо-германських мов Національної академії Служби безпеки України (Київ, Україна)
Cергій Бабій, кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри іноземних мов природничих факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1495-3112, ORCID ID: 0000-0001-8356-719X

Anotation. У статті розглянуто просодичні особливості спонтанного мовлення. Автори акцентують увагу на ілюстрації просодії та її місця серед мовних засобів експресії. У статті автори порівнюють тотожні поняття інтонації та просодії, зокрема функцій інтонації, але на різних рівнях функціональному та акустичному. Розглянуто мовленнєву мелодику та тембр як компоненти просодії, на акустичному рівні представлені такими корелятами як ЧОТ, інтенсивність звучання непідготовленого мовлення та спектральна характеристика звуків. Автори статті позначають варіації мелодики та характеризують мелодичний рівень як елемент мовленнєвої мелодики. В статті авторами розглядається тембральне забарвлення експресивного мовлення, а саме опис перцептивного аналізу різних типів тембрів та акустичних показників звучання. Акустичні показники характеризують вікові розбіжності мовців та різні ситуації спілкування. Тембральне забарвлення представлено як паралінгвістичний засіб вираження емоцій. Аналіз тембру як складової просодії, представлено на функціональному та акустичному рівнях.
Keywords: У статті розглянуто просодичні особливості спонтанного мовлення. Автори акцентують увагу на ілюстрації просодії та її місця серед мовних засобів експресії. У статті автори порівнюють тотожні поняття інтонації та просодії, зокрема функцій інтонації, але на різних рівнях функціональному та акустичному. Розглянуто мовленнєву мелодику та тембр як компоненти просодії, на акустичному рівні представлені такими корелятами як ЧОТ, інтенсивність звучання непідготовленого мовлення та спектральна характеристика звуків. Автори статті позначають варіації мелодики та характеризують мелодичний рівень як елемент мовленнєвої мелодики. В статті авторами розглядається тембральне забарвлення експресивного мовлення, а саме опис перцептивного аналізу різних типів тембрів та акустичних показників звучання. Акустичні показники характеризують вікові розбіжності мовців та різні ситуації спілкування. Тембральне забарвлення представлено як паралінгвістичний засіб вираження емоцій. Аналіз тембру як складової просодії, представлено на функціональному та акустичному рівнях.

ЖАНР ХУДОЖНЬОГО БОЙОВИКА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Іванна Волосянко, Інна Варварук

Іванна Волосянко, викладачка кафедри перекладу та філології ЗВО «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)
Інна Варварук, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри перекладу та філології ЗВО «Університет Короля Данила» (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0761-1578, ORCID ID: 0000-0002-3407-8813

Anotation. У статті на прикладі творів про російсько-українську війну проаналізовано роль жанру художнього бойовика в сучасному літературному контексті, окреслено динаміку його розвитку, проблемно-тематичний масштаб, зміни та новаторські тенденції, які відбулись у зазначеному векторі генерики. З’ясовано, що пріоритетність літературних жанрів, зокрема і жанру художнього бойовика, безпосередньою мірою визначається літературним контекстом, який робить сюжети складними, а персонажів – більш реалістичними та амбівалентними. Досліджено, що у творах Л. Кононовича, П. Михайлова, А. Мироненка головний герой – ідеалізований воїн-борець з активним бойовим минулим (здебільшого пов’язане із Афганістаном), який хоч і оточений пасивними людьми, але завжди прагне реалізувати інстинкт воїна, відвоювати почуття національної гідності, виконує свою місію, незалежно від особистого комфорту чи моралі. Визначено, що український художній бойовик відображає постійне спрямування на реальні події, на національні проблеми українського суспільства, на засудження війни.
Keywords: У статті на прикладі творів про російсько-українську війну проаналізовано роль жанру художнього бойовика в сучасному літературному контексті, окреслено динаміку його розвитку, проблемно-тематичний масштаб, зміни та новаторські тенденції, які відбулись у зазначеному векторі генерики. З’ясовано, що пріоритетність літературних жанрів, зокрема і жанру художнього бойовика, безпосередньою мірою визначається літературним контекстом, який робить сюжети складними, а персонажів – більш реалістичними та амбівалентними. Досліджено, що у творах Л. Кононовича, П. Михайлова, А. Мироненка головний герой – ідеалізований воїн-борець з активним бойовим минулим (здебільшого пов’язане із Афганістаном), який хоч і оточений пасивними людьми, але завжди прагне реалізувати інстинкт воїна, відвоювати почуття національної гідності, виконує свою місію, незалежно від особистого комфорту чи моралі. Визначено, що український художній бойовик відображає постійне спрямування на реальні події, на національні проблеми українського суспільства, на засудження війни.

ФАХОВИЙ ТЕКСТ У НАУКОВІЙ МОВНІЙ КОМУНІКАЦІЇ: СИНТАКСИЧНИЙ АСПЕКТ

Ірина Воронюк

кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства та загальної мовної підготовки Національного університету «Запорізька політехніка» (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2900-7700

Anotation. У дослідженні уточнено і поглиблено знання щодо природи активних і пасивних дієслівних конструкцій, виявлено ті моделі, що відповідають нормам української літературної мови і є органічними з точки зору її наукового стилю. Доведено, що у синтаксичних конструкціях надзвичайно виразно виявляється національний колорит мови, тому слід дбати про утвердження в науковому стилі української мови питомих, витворених на народній основі синтаксичних традицій. У статті підкреслено необхідність активізації вживання різних типів активних конструкцій, що сприятиме точности і динамічности висловлювання. Розглянуто традиційні та альтернативні погляди на активні й пасивні конструкції. Вивчено тричленні та двочленні конструкції і доведено, що українській науковій мові більш притаманні двочленні. Проаналізовано суб’єктно-об’єктно відношення в них, специфіку функціювання орудного відмінка діяча. На прикладі фахових наукових текстів розглянуто помилкові конструкції та запропоновано граматично і логічно правильні, більш органічні для синтаксису української мови, на що треба зважати, зокрема перекладаючи тексти з інших мов.
Keywords: У дослідженні уточнено і поглиблено знання щодо природи активних і пасивних дієслівних конструкцій, виявлено ті моделі, що відповідають нормам української літературної мови і є органічними з точки зору її наукового стилю. Доведено, що у синтаксичних конструкціях надзвичайно виразно виявляється національний колорит мови, тому слід дбати про утвердження в науковому стилі української мови питомих, витворених на народній основі синтаксичних традицій. У статті підкреслено необхідність активізації вживання різних типів активних конструкцій, що сприятиме точности і динамічности висловлювання. Розглянуто традиційні та альтернативні погляди на активні й пасивні конструкції. Вивчено тричленні та двочленні конструкції і доведено, що українській науковій мові більш притаманні двочленні. Проаналізовано суб’єктно-об’єктно відношення в них, специфіку функціювання орудного відмінка діяча. На прикладі фахових наукових текстів розглянуто помилкові конструкції та запропоновано граматично і логічно правильні, більш органічні для синтаксису української мови, на що треба зважати, зокрема перекладаючи тексти з інших мов.

ТЕХНІЧНИЙ ТЕКСТ ЯК МОВНЕ ЯВИЩЕ І ОБ’ЄКТ ПЕРЕКЛАДУ

Емма Дерді

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри англійської філології факультету іноземних мов Ужгородського національного університету (Ужгород, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3808-8581

Anotation. До прагматичних особливостей технічної експлуатаційної нафтогазової документації відносять новизну та інформативність повідомлення, оскільки, по-перше, відповідне повідомлення розміщується перекладачем перед конкретною інформацією щодо монтажу, збору, експлуатації, оскільки воно є першочергово важливим при складанні та перекладі технічної експлуатаційної документації; по-друге, після прочитання таких повідомлень реципієнт вже отримує перші уявлення про пристрій, з яким він матиме справу у своїй майбутній роботі; і по-третє, якби така інформація була подана в кінці документа, то інформативність такого повідомлення відразу б значно знизилася, а це, в свою чергу, призвело б до того, що певна нова важлива інформація просто б «випала» із контексту цього документу та могла б призвести до можливої матеріальної шкоди чи нашкодити здоров’ю людей.
Keywords: До прагматичних особливостей технічної експлуатаційної нафтогазової документації відносять новизну та інформативність повідомлення, оскільки, по-перше, відповідне повідомлення розміщується перекладачем перед конкретною інформацією щодо монтажу, збору, експлуатації, оскільки воно є першочергово важливим при складанні та перекладі технічної експлуатаційної документації; по-друге, після прочитання таких повідомлень реципієнт вже отримує перші уявлення про пристрій, з яким він матиме справу у своїй майбутній роботі; і по-третє, якби така інформація була подана в кінці документа, то інформативність такого повідомлення відразу б значно знизилася, а це, в свою чергу, призвело б до того, що певна нова важлива інформація просто б «випала» із контексту цього документу та могла б призвести до можливої матеріальної шкоди чи нашкодити здоров’ю людей.

ВЗАЄМОДІЯ «ЛЮДИНА-ТВАРИНА»: ВІД АНТРОПОЦЕНТРИЗМУ ДО ЕКОЛОГІЗМУ

Наталія Кочубей, Сергій Харьков

Наталія Кочубей, доктор філософських наук, професор, професор кафедри менеджменту та інноваційних технологій соціокультурної діяльності Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (Київ, Україна)
Сергій Харьков, заступник генерального директора Київського зоологічного парку загальнодержавного значення, аспірант Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3668-7193, ORCID ID: 0000-0003-2950-9583

Anotation. У статті робиться короткий огляд загрозливого стану біорізноманіття, зокрема тваринного, та продовження знищення тваринного світу людиною. Робляться висновки щодо причин, які призвели до таких наслідків. Висловлюється припущення, шо головною причиною зазначеного є тотальне нерозуміння людиною сутності дикої тварини, наділення тварин людськими рисами та якостями та ігнорування їх справжніх потреб. Метою дослідження є визначення ступеню антропоморфізації диких тварин в уявлені людей, а також виявлення різниці у ступені антропоморфізму у різних вікових групах респондентів та визначення причин антропоморфізації тварин пересічними громадянами. Робляться висновки про необхідність світоглядної зміни у відносинах «Людина-Тварина». Обумовлюється нагальна необхідність переходу від антропоцентричної парадигми, до екологізму, де тваринам буде надано право у задоволенні реальних власних потреб. Пояснюється необхідність відповідних змін у філософії, культурі, освіті.
Keywords: У статті робиться короткий огляд загрозливого стану біорізноманіття, зокрема тваринного, та продовження знищення тваринного світу людиною. Робляться висновки щодо причин, які призвели до таких наслідків. Висловлюється припущення, шо головною причиною зазначеного є тотальне нерозуміння людиною сутності дикої тварини, наділення тварин людськими рисами та якостями та ігнорування їх справжніх потреб. Метою дослідження є визначення ступеню антропоморфізації диких тварин в уявлені людей, а також виявлення різниці у ступені антропоморфізму у різних вікових групах респондентів та визначення причин антропоморфізації тварин пересічними громадянами. Робляться висновки про необхідність світоглядної зміни у відносинах «Людина-Тварина». Обумовлюється нагальна необхідність переходу від антропоцентричної парадигми, до екологізму, де тваринам буде надано право у задоволенні реальних власних потреб. Пояснюється необхідність відповідних змін у філософії, культурі, освіті.

МОДЕЛЮВАННЯ ЗНАННЯ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ТЕКСТІ: ФРЕЙМОВА МОДЕЛЬ М. МІНСЬКОГО

Оксана Мельничук

кандидат філологічних наук, докторант кафедри прикладної лінгвістики Національного університету «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4619-363X

Anotation. У статті розглядається моделювання знань у художньому тексті та аналізується фреймова модель, запропонована М. Мінським. Поняття втіленого досвіду про невербальну комунікацію/поведінку використовується для ілюстрації системи поверхневих (семантичних, синтаксичних) та глибинних (тематичних, наративних) фреймів у художньому тексті. У дослідженні доведено, що епістемологія, яка має справу з опрацюванням та структуруванням знання, є пов’язаною з лінгвістикою, когнітивною наукою, філософією, психологією та особливо теоріями штучного інтелекту, які використовують поняття фрейму як структури представлення визначеного поняття в дискурсі літературного тексту. Метою статті є встановити, що загальна ідея фреймового методу подання знань, сформульована М. Мінським, може бути успішно використана не тільки щодо візуального сприйняття об’єктів, але як інструмент моделювання знання у контексті значення літературного тексту.
Keywords: У статті розглядається моделювання знань у художньому тексті та аналізується фреймова модель, запропонована М. Мінським. Поняття втіленого досвіду про невербальну комунікацію/поведінку використовується для ілюстрації системи поверхневих (семантичних, синтаксичних) та глибинних (тематичних, наративних) фреймів у художньому тексті. У дослідженні доведено, що епістемологія, яка має справу з опрацюванням та структуруванням знання, є пов’язаною з лінгвістикою, когнітивною наукою, філософією, психологією та особливо теоріями штучного інтелекту, які використовують поняття фрейму як структури представлення визначеного поняття в дискурсі літературного тексту. Метою статті є встановити, що загальна ідея фреймового методу подання знань, сформульована М. Мінським, може бути успішно використана не тільки щодо візуального сприйняття об’єктів, але як інструмент моделювання знання у контексті значення літературного тексту.

ОБРАЗИ ПОЛЬЩІ Й ПОЛЯКІВ У СПОГАДАХ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИХ ДІЯЧІВ І ВЧЕНИХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Ірина Михайлів

аспірантка кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1485-0394

Anotation. У статті проаналізовано образи Польщі й поляків у сучасних (які з’явилися друком на зламі ХХ– ХХІ ст.) спогадах українських істориків (учених і викладачів) та дисидентів / учасників антикомуністичного руху опору. Характерна риса цих спогадів – намагання авторів відобразити сучасні суспільні настрої, подолати старі стереотипи, надати історії повчального змісту. Сьогодні, коли Україна декларує європейські цінності й проголосила курс на повну європейську / євроатлантичну інтеграцію, такі знання і настрої набувають особливої актуальності. Для колишніх українських дисидентів Польща є зразком відстоювання національних інтересів, для українських істориків (учених, викладачів) – ще й взірцем з питань розвитку гуманітаристики. Водночас образи Польщі й поляків як «іншого» стають засобом глибшого пізнання українцями самих себе, зокрема історії, культури, ментальності, урешті-решт розуміння людини ХХ ст., якій довелося жити в умовах політичної несвободи, численних ідеологічних обмежень.
Keywords: У статті проаналізовано образи Польщі й поляків у сучасних (які з’явилися друком на зламі ХХ– ХХІ ст.) спогадах українських істориків (учених і викладачів) та дисидентів / учасників антикомуністичного руху опору. Характерна риса цих спогадів – намагання авторів відобразити сучасні суспільні настрої, подолати старі стереотипи, надати історії повчального змісту. Сьогодні, коли Україна декларує європейські цінності й проголосила курс на повну європейську / євроатлантичну інтеграцію, такі знання і настрої набувають особливої актуальності. Для колишніх українських дисидентів Польща є зразком відстоювання національних інтересів, для українських істориків (учених, викладачів) – ще й взірцем з питань розвитку гуманітаристики. Водночас образи Польщі й поляків як «іншого» стають засобом глибшого пізнання українцями самих себе, зокрема історії, культури, ментальності, урешті-решт розуміння людини ХХ ст., якій довелося жити в умовах політичної несвободи, численних ідеологічних обмежень.

ВІРМЕНСЬКИЙ ВАНДАЛІЗМ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ГУБАДЛИНСЬКОГО РАЙОНУ АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Назім Мамедов

доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу «Алієзнавство» Інституту історії імені А.А. Бакіханова Національної академії наук Азербайджану (Баку, Азербайджан)

ORCID ID: 0000-0002-3114-1856

Anotation. Наприкінці 80-х років 20 століття виник один з найбільших конфліктів сучасності – вірмено-азербайджанський нагірно-карабахський конфлікт. В результаті політичної та військової допомоги Російської Федерації збройні сили Вірменії окупували Нагірний Карабах і 7 прилеглих районів, які є невід’ємною частиною Азербайджану. Жертвами цих обстрілів і нападів стали 238 жителів Губадлі. В результаті окупації близько 1 мільйона мирних жителів Азербайджанської Республіки стали біженцями та внутрішньо переміщеними особами на власній землі, а їхні матеріальні, культурні та природні ресурси були пограбовані та знищені. Міста, села перетворилися на руїни, історичні пам’ятки зруйновано. Протягом 20-го століття Губадли, неодноразово підданий вірменському вандалізму протягом 20-го століття, досі переживає його гіркі наслідки.
Keywords: Наприкінці 80-х років 20 століття виник один з найбільших конфліктів сучасності – вірмено-азербайджанський нагірно-карабахський конфлікт. В результаті політичної та військової допомоги Російської Федерації збройні сили Вірменії окупували Нагірний Карабах і 7 прилеглих районів, які є невід’ємною частиною Азербайджану. Жертвами цих обстрілів і нападів стали 238 жителів Губадлі. В результаті окупації близько 1 мільйона мирних жителів Азербайджанської Республіки стали біженцями та внутрішньо переміщеними особами на власній землі, а їхні матеріальні, культурні та природні ресурси були пограбовані та знищені. Міста, села перетворилися на руїни, історичні пам’ятки зруйновано. Протягом 20-го століття Губадли, неодноразово підданий вірменському вандалізму протягом 20-го століття, досі переживає його гіркі наслідки.

ЗІСТАВЛЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЗООФРАЗЕМНОЇ НОМІНАЦІЇ

Іван Полюжин

старший викладач кафедри прикладної лінгвістики Ужгородського національного університету (Ужгород, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2167-8526

Anotation. У статті йдеться про те, що дотепер ще чітко не визначені критерії установлення зоофразем, відсутня також єдність думок, що стосуються категоріальних властивостей цих одиниць. Автор доходить висновку про те, що нині все частіше застосовуються ідеографічні класифікації фраземного фонду різних мов. Дослідження зоофразем за тематико-ідеографічним принципом, тобто з точки зору понять, які вони позначають, є важливим із таких причин: 1) у різних мовах зоофраземи є наслідком мовної репрезентації аналогічних життєвих ситуацій однаковим або різним складом словосполучень; 2) сукупність системних зв’язків у порівнюваних мовах досліджується синонімічними й антонімічними кореляціями; 3) набутий досвід тематичного розподілу зоофразем ідеографічними словниками має прикладну цінність; 4) можливість залучення в дослідженні усього того, що бере свій початок у генетичній спорідненості етносів, розмаїтті способів життя, зумовлених психологією їхніх представників.
Keywords: У статті йдеться про те, що дотепер ще чітко не визначені критерії установлення зоофразем, відсутня також єдність думок, що стосуються категоріальних властивостей цих одиниць. Автор доходить висновку про те, що нині все частіше застосовуються ідеографічні класифікації фраземного фонду різних мов. Дослідження зоофразем за тематико-ідеографічним принципом, тобто з точки зору понять, які вони позначають, є важливим із таких причин: 1) у різних мовах зоофраземи є наслідком мовної репрезентації аналогічних життєвих ситуацій однаковим або різним складом словосполучень; 2) сукупність системних зв’язків у порівнюваних мовах досліджується синонімічними й антонімічними кореляціями; 3) набутий досвід тематичного розподілу зоофразем ідеографічними словниками має прикладну цінність; 4) можливість залучення в дослідженні усього того, що бере свій початок у генетичній спорідненості етносів, розмаїтті способів життя, зумовлених психологією їхніх представників.

ІНВЕРСІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДІВ ПОЕЗІЇ Г. ГЕЙНЕ)

Катерина Шкіль

молодший науковий співробітник Інституту мовознавства імені О.О. Потебні Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3967-9730

Anotation. Стаття присвячена розгляду та зіставленню різних визначень інверсії як стилістичного засобу. У статті наведено визначення поняття «інверсія». У дослідженні ставиться завдання розглянути інверсію як засіб відображення індивідуально-авторського стилю Г. Гейне. На першому етапі дослідження було проведено огляд наукової літератури на тему дослідження з виділенням основних наукових концепцій сучасних дослідників. На другому етапі проаналізовано та розкрито особливості та типові характеристики інверсійних конструкцій у перекладах поетичних текстів Г. Гейне. У статті наявні різноманітні точки зору на сутність інверсії як стилістичної фігури, визначено вирішальні фактори у формуванні інверсії, виявлено особливості вживання інверсії як специфічного засобу поетичної мови, описано функції інверсії як образного означення, проаналізовано та типологізовано конструкції з використанням інверсії, що формують індивідуально-авторський стиль Г. Гейне. Пропонується класифікація інверсійних конструкцій за манерою їх вираження.
Keywords: Стаття присвячена розгляду та зіставленню різних визначень інверсії як стилістичного засобу. У статті наведено визначення поняття «інверсія». У дослідженні ставиться завдання розглянути інверсію як засіб відображення індивідуально-авторського стилю Г. Гейне. На першому етапі дослідження було проведено огляд наукової літератури на тему дослідження з виділенням основних наукових концепцій сучасних дослідників. На другому етапі проаналізовано та розкрито особливості та типові характеристики інверсійних конструкцій у перекладах поетичних текстів Г. Гейне. У статті наявні різноманітні точки зору на сутність інверсії як стилістичної фігури, визначено вирішальні фактори у формуванні інверсії, виявлено особливості вживання інверсії як специфічного засобу поетичної мови, описано функції інверсії як образного означення, проаналізовано та типологізовано конструкції з використанням інверсії, що формують індивідуально-авторський стиль Г. Гейне. Пропонується класифікація інверсійних конструкцій за манерою їх вираження.

КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ У МІЖНАРОДНИХ КОМУНІКАЦІЯХ УКРАЇНИ

Тамара Ясюк

науково-педагогічний працівник кафедри «Музичне мистецтво естради» Комунального закладу вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського», аспірантка Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв кафедра «Культурології та міжкультурних комунікацій» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6182-1019

Anotation. Стаття присвячена розгляду поняття культурної дипломатії як важливого аспекту міжнародних відносин та глобалізації. Поняття культурної дипломатії вважається досить широким та багатогранним, оскільки воно включає в себе взаємодію та обмін між різними культурами, націями, регіонами та народами. Культурна дипломатія виконує водночас два важливих завдання: використання культури як об’єкта досягнення цілей зовнішньої політики державита здійснення міжкультурного діалогу на шляху соціокультурного розвитку суспільства. Стверджується, що сучасне суспільство перебуває на етапі соціокультурної трансформації і модернізації, відповідно до чого формується нова культурна реальність. Цей період протікає суперечливо, адже відродження етнічних традицій за нових умов набуває модернізаторських рис постіндустріального суспільства. Процеси культуротворення набувають нового значення в умовах формування нового типу суспільства, у якому комунікаційні процеси є базовими щодо соціоутворення. Висвітлені основні завдання української культурної дипломатії – презентація культури України світовій аудиторії та забезпечення обміну і взаємодії з іншими культурами. Це сприятиме кращому розумінню, повазі й прийняттю між народами та допомагатиме встановлювати довгострокові відносини та партнерства.
Keywords: Стаття присвячена розгляду поняття культурної дипломатії як важливого аспекту міжнародних відносин та глобалізації. Поняття культурної дипломатії вважається досить широким та багатогранним, оскільки воно включає в себе взаємодію та обмін між різними культурами, націями, регіонами та народами. Культурна дипломатія виконує водночас два важливих завдання: використання культури як об’єкта досягнення цілей зовнішньої політики державита здійснення міжкультурного діалогу на шляху соціокультурного розвитку суспільства. Стверджується, що сучасне суспільство перебуває на етапі соціокультурної трансформації і модернізації, відповідно до чого формується нова культурна реальність. Цей період протікає суперечливо, адже відродження етнічних традицій за нових умов набуває модернізаторських рис постіндустріального суспільства. Процеси культуротворення набувають нового значення в умовах формування нового типу суспільства, у якому комунікаційні процеси є базовими щодо соціоутворення. Висвітлені основні завдання української культурної дипломатії – презентація культури України світовій аудиторії та забезпечення обміну і взаємодії з іншими культурами. Це сприятиме кращому розумінню, повазі й прийняттю між народами та допомагатиме встановлювати довгострокові відносини та партнерства.

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Вікторія Готич

методист факультету психології, аспірант кафедри соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1295-6467

Anotation. У статті подано короткий огляд факторного аналізу, як методу математичної статистики який використовується у психологічних дослідженнях; уточнено вимоги які дотримувались при підготовці даних до факторного аналізу; автором реалізована перевірка придатності даних для проведення факторного аналізу, яка показала достатню адекватність масиву даних; за допомогою критерію Кайзера та графіка власних значень або кам’яного осипу (scree plot) окреслено кількість факторів дослідження; здійснено емпіричну перевірку структури взаємозв’язків між показниками посттравматичного зростання та психологічною стійкістю студентів в умовах війни; описано та проінтерпретовано фактори, які утворились після факторизації. Виявлено, що отримані емпіричні результати підтверджують теоретичні гіпотези дослідження.
Keywords: У статті подано короткий огляд факторного аналізу, як методу математичної статистики який використовується у психологічних дослідженнях; уточнено вимоги які дотримувались при підготовці даних до факторного аналізу; автором реалізована перевірка придатності даних для проведення факторного аналізу, яка показала достатню адекватність масиву даних; за допомогою критерію Кайзера та графіка власних значень або кам’яного осипу (scree plot) окреслено кількість факторів дослідження; здійснено емпіричну перевірку структури взаємозв’язків між показниками посттравматичного зростання та психологічною стійкістю студентів в умовах війни; описано та проінтерпретовано фактори, які утворились після факторизації. Виявлено, що отримані емпіричні результати підтверджують теоретичні гіпотези дослідження.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІО-ДЕМОГРАФІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК СПОЖИВЧОЇ ПОВЕДІНКИ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

Наталія Закашанська

аспірантка кафедри психології Запорізького національного університету (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4672-8203

Anotation. Статтю присвячено емпіричному дослідженню соціо-демографічних характеристик поведінки споживачів в кризових умовах. Метою роботи є аналіз зв’язків між соціо-демографічними характеристиками і стратегіями поведінки споживачів. Обґрунтовано необхідність вивчення особливостей споживчої поведінки в умовах обмеженого доступу до фізичних магазинів. Проаналізовано основні тенденції поведінки споживачів, пов’язані із розвитком епідеміо- логічної ситуації. Виявлено основні соціо-демографічні показники, які можуть бути пов’язані з вибором певних споживчих стратегій. З’ясовано силу зв’язку між стратегіями споживчої поведінки, ставленням до брендів та конкретними соціо-демографічними показниками споживачів. За результатами дослідження, стратегії споживчої поведінки в кризових умовах можуть відрізнятися в залежності від статі, освіти, доходу та професії. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що знайдені закономірності дозволять брендам, по-перше, адаптуватися до нових умов та задовольняти актуальні вимоги клієнтів під час пандемії і, по-друге, передбачити поведінку споживачів в інших обставинах, пов’язаних з обмеженим доступом до фізичних магазинів.
Keywords: Статтю присвячено емпіричному дослідженню соціо-демографічних характеристик поведінки споживачів в кризових умовах. Метою роботи є аналіз зв’язків між соціо-демографічними характеристиками і стратегіями поведінки споживачів. Обґрунтовано необхідність вивчення особливостей споживчої поведінки в умовах обмеженого доступу до фізичних магазинів. Проаналізовано основні тенденції поведінки споживачів, пов’язані із розвитком епідеміо- логічної ситуації. Виявлено основні соціо-демографічні показники, які можуть бути пов’язані з вибором певних споживчих стратегій. З’ясовано силу зв’язку між стратегіями споживчої поведінки, ставленням до брендів та конкретними соціо-демографічними показниками споживачів. За результатами дослідження, стратегії споживчої поведінки в кризових умовах можуть відрізнятися в залежності від статі, освіти, доходу та професії. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що знайдені закономірності дозволять брендам, по-перше, адаптуватися до нових умов та задовольняти актуальні вимоги клієнтів під час пандемії і, по-друге, передбачити поведінку споживачів в інших обставинах, пов’язаних з обмеженим доступом до фізичних магазинів.

ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ЗВ’ЯЗКУ З ПАРТІЄЮ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК ЕЛЕКТОРАЛЬНОГО УСПІХУ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2019 РОКУ)

Ольга Заславська, Олеся Посвістак

Ольга Заславська, кандидатка політичних наук, доцентка, завідувачка кафедри міжнародної комунікації та політології Хмельницького національного університету (Хмельницький, Україна)
Олеся Посвістак, докторка психологічних наук, доцентка, доцентка кафедри міжнародної комунікації та політології Хмельницького національного університету (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1608-1530, ORCID ID: 0000-0002-8462-3584

Anotation. В статті досліджено формування емоційного зв’язку між виборцями і політичною партією як електоральної стратегії політичних партій України. За допомогою контент-аналізу проаналізовано передвиборчі гасла п’яти українських партій, що пройшли до парламенту за пропорційною виборчою системою на позачергових парламентських виборах: «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя», ВО «Батьківщина», «Європейська солідарність» та «Голос» та виокремлено повідомлення, що відповідають маркерам формування емоційного зв’язку між партією та електоратом. Для узагальнення отриманих результатів та отримання висновків, було підраховано та проаналізовано знайдені маркери. Встановлено, що гасла всіх політичних партій містять маркери формування емоційного зв’язку з електоратом. Виявлено, що всі політичні партії намагаються створити у виборця відчуття спільності і приналежності. З’ясовано, що одним з найбільш «популярних» маркерів став також другий маркер – проголошення бажання змін на краще. Доведено, що найбільшу кількість виокремлених нами маркерів виявлено у гаслах політичної партії «Слуга народу».
Keywords: В статті досліджено формування емоційного зв’язку між виборцями і політичною партією як електоральної стратегії політичних партій України. За допомогою контент-аналізу проаналізовано передвиборчі гасла п’яти українських партій, що пройшли до парламенту за пропорційною виборчою системою на позачергових парламентських виборах: «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя», ВО «Батьківщина», «Європейська солідарність» та «Голос» та виокремлено повідомлення, що відповідають маркерам формування емоційного зв’язку між партією та електоратом. Для узагальнення отриманих результатів та отримання висновків, було підраховано та проаналізовано знайдені маркери. Встановлено, що гасла всіх політичних партій містять маркери формування емоційного зв’язку з електоратом. Виявлено, що всі політичні партії намагаються створити у виборця відчуття спільності і приналежності. З’ясовано, що одним з найбільш «популярних» маркерів став також другий маркер – проголошення бажання змін на краще. Доведено, що найбільшу кількість виокремлених нами маркерів виявлено у гаслах політичної партії «Слуга народу».

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СТРАТЕГІЙ КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ ТА ЖИТТЄСТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ З ТА БЕЗ ІНВАЛІДНОСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Олена Овчаренко

магістр психології, здобувач PhD в галузі психології, асистент кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини «УКРАЇНА» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8589-1353

Anotation. Статтю присвячено теоретичному та емпіричному дослідженню взаємозв’язку стратегій копінг-поведінки та життєстійкості студентів з та без інвалідності в умовах війни. Показано, що студенти з інвалідністю мають низький рівень життєстійкості на відміну від студентів без інвалідності, у яких він середній. Для подолання життєвих труднощів, студенти з інвалідністю, здебільшого, використовують деструктивні копінг-стратегії: «Конфронтаційний копінг»; «Дистанціювання»; «Втеча-уникнення»; «Прийняття відповідальності», які мають взаємозв’язок із складовою «Залученість», що може негативно впливати на стан самих обставин, відсторонення від них та затягування з їх вирішенням, та може бути пов’язано із військовими подіями в країні. На відміну від студентів без інвалідності, які використовують конструктивні шляхи подолання стресових ситуацій із залученням копінг-стратегій: «Самоконтроль» «Пошук соціальної підтримки», «Втеча-уникнення» та поєднуються із загальною «Життєстійкістю», що допомагає їм контролювати ситуацію та включатися в неї.
Keywords: Статтю присвячено теоретичному та емпіричному дослідженню взаємозв’язку стратегій копінг-поведінки та життєстійкості студентів з та без інвалідності в умовах війни. Показано, що студенти з інвалідністю мають низький рівень життєстійкості на відміну від студентів без інвалідності, у яких він середній. Для подолання життєвих труднощів, студенти з інвалідністю, здебільшого, використовують деструктивні копінг-стратегії: «Конфронтаційний копінг»; «Дистанціювання»; «Втеча-уникнення»; «Прийняття відповідальності», які мають взаємозв’язок із складовою «Залученість», що може негативно впливати на стан самих обставин, відсторонення від них та затягування з їх вирішенням, та може бути пов’язано із військовими подіями в країні. На відміну від студентів без інвалідності, які використовують конструктивні шляхи подолання стресових ситуацій із залученням копінг-стратегій: «Самоконтроль» «Пошук соціальної підтримки», «Втеча-уникнення» та поєднуються із загальною «Життєстійкістю», що допомагає їм контролювати ситуацію та включатися в неї.

МЕНТАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР І ПОЛІТИКА: РОСІЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

Володимир Таран, Василь Попович

Володимир Таран, доктор філософських наук, професор, професор кафедри соціальної роботи та психології Національного університету «Запорізька політехніка» (Запоріжжя, Україна)
Василь Попович, доктор філософських наук, професор, професор кафедри соціальної роботи та психології Національного університету «Запорізька політехніка» (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1581-2565, ORCID ID: 0000-0002-9288-3765

Anotation. Стаття присвячена дослідженню проблеми кореляції між ментально-психологічним фактором і політикою, що носить діалектичний характер і яскраво простежується на прикладі Російських реалій. Як свідчить соціально-історичний досвід, тривала традиція Російської державності обумовила формування специфічної ментальності росіян, що віддзеркалює сутнісні прояви російської імперської суспільно-політичної системи. Оскільки подібні психолого-ментальні риси носять доволі стійкий і активний характер, слід враховувати реальну можливість їх впливу не тільки на характер сучасного рашистського політичного режиму В. Путіна, але й на політичні процеси в Росії після її поразки у війні з Україною, зокрема через пошуки нових форм власного імперського існування.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню проблеми кореляції між ментально-психологічним фактором і політикою, що носить діалектичний характер і яскраво простежується на прикладі Російських реалій. Як свідчить соціально-історичний досвід, тривала традиція Російської державності обумовила формування специфічної ментальності росіян, що віддзеркалює сутнісні прояви російської імперської суспільно-політичної системи. Оскільки подібні психолого-ментальні риси носять доволі стійкий і активний характер, слід враховувати реальну можливість їх впливу не тільки на характер сучасного рашистського політичного режиму В. Путіна, але й на політичні процеси в Росії після її поразки у війні з Україною, зокрема через пошуки нових форм власного імперського існування.

ТРАЄКТОРІЇ ВИМУШЕНОЇ МІГРАЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ В ПЕРІОД АКТИВНИХ БОЙОВИХ ДІЙ ТА ОКУПАЦІЇ М. МАРІУПОЛЯ

Оксана Ташкінова

кандидат соціологічних наук, доцент, завідувачка кафедри соціології та соціальної роботи Приазовського державного технічного університету (Маріуполь-Дніпро, Україна), науковий співробітник Польського інституту перспективних досліджень PIASt (Варшава, Польща)

ORCID ID: 0000-0002-6649-845X

Anotation. У статті наведено результати аналізу траєкторій вимушеної міграції цивільного населення міста Маріуполя під час активних бойових дій та окупації міста. У статті наведено результати якісного дослідження, проведеного в рамках виконання проекту «Маріуполь: минуле, сьогодення, майбутнє». Особливу увагу приділено таким питанням, як досвід вимушеної міграції, досвід внутрішнього переміщення на території України та вимушеної міграції до різних країн світу; а також погляди маріупольців на своє найближче та/або віддалене майбутнє. Метою статті є аналіз шляхів евакуації мирного населення з Маріуполя під час активних бойових дій та окупації, а також виявлення причин вибору країни для тимчасового проживання. Хронологічні межі дослідження березень 2022 – травень 2023.
Keywords: У статті наведено результати аналізу траєкторій вимушеної міграції цивільного населення міста Маріуполя під час активних бойових дій та окупації міста. У статті наведено результати якісного дослідження, проведеного в рамках виконання проекту «Маріуполь: минуле, сьогодення, майбутнє». Особливу увагу приділено таким питанням, як досвід вимушеної міграції, досвід внутрішнього переміщення на території України та вимушеної міграції до різних країн світу; а також погляди маріупольців на своє найближче та/або віддалене майбутнє. Метою статті є аналіз шляхів евакуації мирного населення з Маріуполя під час активних бойових дій та окупації, а також виявлення причин вибору країни для тимчасового проживання. Хронологічні межі дослідження березень 2022 – травень 2023.

ДІЄВІСТЬ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ ТА ЗМІ ЩОДО ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Ольга Полумисна

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри журналістики філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4289-0588

Anotation. У статті досліджено дієвість соціальних мереж та ЗМІ у поширенні інформації про людей з інвалідністю. Використано методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення. З’ясовано, що соціальні мережі та ЗМІ сприяють тому, щоб привернути увагу влади і суспільства та контролювати ситуації виконання/невиконання законодавчих норм стосовно людей з інвалідністю, ефективного розв’язання проблем на користь цієї категорії населення, бачити, хто є рушійною силою у налагодженні комунікації суспільства та людей з інвалідністю. Установлено: публічний тиск робить зрушення помітними, оскільки виконавча влада внаслідок критики своїх дій визнає помилки і шукає шляхи їхнього вирішення. Окрім того, завдяки соціальним мережам люди з інвалідністю стали більш активними, «видимими», їх почали задіювати в ролі експертів. Велику роль у цьому процесі відіграють ЗМІ, які відстежують повідомлення про людей з інвалідністю, їхні проблеми і поширюють інформацію в українському медійному просторі. Переважно діячами, які борються за права осіб з інвалідністю, є або люди з інвалідністю, або ті, хто має близьких чи рідних з інвалідністю і постійно стикається з несправедливістю та порушенням прав цієї категорії населення.
Keywords: У статті досліджено дієвість соціальних мереж та ЗМІ у поширенні інформації про людей з інвалідністю. Використано методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення. З’ясовано, що соціальні мережі та ЗМІ сприяють тому, щоб привернути увагу влади і суспільства та контролювати ситуації виконання/невиконання законодавчих норм стосовно людей з інвалідністю, ефективного розв’язання проблем на користь цієї категорії населення, бачити, хто є рушійною силою у налагодженні комунікації суспільства та людей з інвалідністю. Установлено: публічний тиск робить зрушення помітними, оскільки виконавча влада внаслідок критики своїх дій визнає помилки і шукає шляхи їхнього вирішення. Окрім того, завдяки соціальним мережам люди з інвалідністю стали більш активними, «видимими», їх почали задіювати в ролі експертів. Велику роль у цьому процесі відіграють ЗМІ, які відстежують повідомлення про людей з інвалідністю, їхні проблеми і поширюють інформацію в українському медійному просторі. Переважно діячами, які борються за права осіб з інвалідністю, є або люди з інвалідністю, або ті, хто має близьких чи рідних з інвалідністю і постійно стикається з несправедливістю та порушенням прав цієї категорії населення.

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УНІВЕРСИТЕТІ: ПОТЕНЦІАЛ РЕІНТЕГРАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ

Ганна Дивнич, Aнна Вербицька

Ганна Дивнич, кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри іноземної філології Національного університету «Чернігівська політехніка» (Чернігів, Україна)
Aнна Вербицька, кандидат наук з державного управління, доцент, завідувач кафедри маркетингу, PR-технологій та логістики Національного університету «Чернігівська політехніка» (Чернігів, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4240-5391, ORCID ID: 0000-0001-7805-1412

Anotation. У положеннях наукової статті автори аналізують європейський досвід закладів вищої освіти щодо розвитку культури підприємництва серед студентів і співробітників з чітким акцентом на соціальні переваги та розвиток територіальної громади та проводять порівняння з практиками українських університетів. Зроблено висновки щодо найпоширеніших інструментів, що застосовуються європейськими університетами в цьому відношенні, і того, що можна адаптувати для українських університетів. Надано пропозиції щодо розробки та змісту інституційних стратегій закладів вищої освіти України для розвитку соціального підприємництва задля покращення життя територіальних громад та на національному рівні. Автори обгрунтували, що університети можуть відіграти одну з провідних ролей у створенні реінтеграційного середовища для ветеранів у сучасних українських реаліях.
Keywords: У положеннях наукової статті автори аналізують європейський досвід закладів вищої освіти щодо розвитку культури підприємництва серед студентів і співробітників з чітким акцентом на соціальні переваги та розвиток територіальної громади та проводять порівняння з практиками українських університетів. Зроблено висновки щодо найпоширеніших інструментів, що застосовуються європейськими університетами в цьому відношенні, і того, що можна адаптувати для українських університетів. Надано пропозиції щодо розробки та змісту інституційних стратегій закладів вищої освіти України для розвитку соціального підприємництва задля покращення життя територіальних громад та на національному рівні. Автори обгрунтували, що університети можуть відіграти одну з провідних ролей у створенні реінтеграційного середовища для ветеранів у сучасних українських реаліях.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЗОРОСТІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ

Ярослав Кіш

аспірант кафедри державознавства, права та європейської інтеграції Інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0009-0000-0689-8673

Anotation. У положеннях наукової статті автор визначає прозорість та відповідальність як основоположні принципи публічного управління та ролі Державного бюро розслідування у їхньому забезпеченні. Автором констатовано, що прозорість і відповідальність у публічному управлінні є фундаментом для дотримання прав та свобод громадян, підвищення рівня довіри до органів публічної влади та поступового розвитку демократичного ладу. Встановлено, що ДБР є правоохоронним органом, до компетенції якого відноситься притягненням найвищих публічних службовців до юридичної відповідальності за вчинення різних правопорушень та здійсненням тим самим стимулювання останніх до прозорої діяльності. Відзначено, що за короткий проміжок часу Бюро продемонстровало успіхи, спрямовані на утвердження прозорості та відповідальності органів публічної влади, що високо оцінено українцями та наголошено на необхідності подальшого вдосконалення для підтримки ефективності діяльності досліджуваного суб’єкта.
Keywords: У положеннях наукової статті автор визначає прозорість та відповідальність як основоположні принципи публічного управління та ролі Державного бюро розслідування у їхньому забезпеченні. Автором констатовано, що прозорість і відповідальність у публічному управлінні є фундаментом для дотримання прав та свобод громадян, підвищення рівня довіри до органів публічної влади та поступового розвитку демократичного ладу. Встановлено, що ДБР є правоохоронним органом, до компетенції якого відноситься притягненням найвищих публічних службовців до юридичної відповідальності за вчинення різних правопорушень та здійсненням тим самим стимулювання останніх до прозорої діяльності. Відзначено, що за короткий проміжок часу Бюро продемонстровало успіхи, спрямовані на утвердження прозорості та відповідальності органів публічної влади, що високо оцінено українцями та наголошено на необхідності подальшого вдосконалення для підтримки ефективності діяльності досліджуваного суб’єкта.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ТА ЗАХИСТУ

Сергій Бережной

аспірант Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3782-1004

Anotation. У статті проаналізовано зміст понять «державний суверенітет» і «територіальна цілісність» у теорії державного управління та різних галузях права (конституційного, міжнародного, кримінального, адміністративного), що дало змогу розглянути вказані поняття як єдину категорію адміністративно права в контексті її охорони та захисту, а також визначити ряд особливостей, наприклад: адміністративно-правова охорона державного суверенітету територіальної цілісності здійснюється систематично, на відміну від адміністративно-правового захисту, який має місце тільки в разу виникнення внутрішньої чи зовнішньої загрози чи вчинення адміністративних правопорушень, які опосередковано посягають на зазначені цінності; цей процес реалізується не в конкретних оборонних та/або активних наступальних діях, а передбачає мобілізацію всіх державних ресурсів (політичних, економічних, управлінських, людських тощо) із метою забезпечення окремих елементів національної, державної та воєнної безпеки (державного суверенітету та територіальної цілісності) тощо.
Keywords: У статті проаналізовано зміст понять «державний суверенітет» і «територіальна цілісність» у теорії державного управління та різних галузях права (конституційного, міжнародного, кримінального, адміністративного), що дало змогу розглянути вказані поняття як єдину категорію адміністративно права в контексті її охорони та захисту, а також визначити ряд особливостей, наприклад: адміністративно-правова охорона державного суверенітету територіальної цілісності здійснюється систематично, на відміну від адміністративно-правового захисту, який має місце тільки в разу виникнення внутрішньої чи зовнішньої загрози чи вчинення адміністративних правопорушень, які опосередковано посягають на зазначені цінності; цей процес реалізується не в конкретних оборонних та/або активних наступальних діях, а передбачає мобілізацію всіх державних ресурсів (політичних, економічних, управлінських, людських тощо) із метою забезпечення окремих елементів національної, державної та воєнної безпеки (державного суверенітету та територіальної цілісності) тощо.

ПРАВОВИЙ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНОГО ОРГАНУ, ЯКИЙ ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ, НАГЛЯД ТА КОНТРОЛЬ У СФЕРІ МЕДІА

Алла Білякова

аспірантка Київського університету інтелектуальної власності та права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0007-4660-0684

Anotation. В статті розкритий правовий статус публічного органу, який здійснює державне регулювання, нагляд та контроль у сфері медіа. Об’єктивним обґрунтуванням існування такого органу є забезпечення національної безпеки держави в інформаційній сфері та публічного інтересу суспільства. Доведено, що це юридичне становище Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в системі правової державі, публічному адмініструванні та суспільства. Визначено, що змістом якого є завдання (функції), гарантії незалежності, підстави і порядок виникнення правового статусу її членів, адміністративні обов’язки та права.
Keywords: В статті розкритий правовий статус публічного органу, який здійснює державне регулювання, нагляд та контроль у сфері медіа. Об’єктивним обґрунтуванням існування такого органу є забезпечення національної безпеки держави в інформаційній сфері та публічного інтересу суспільства. Доведено, що це юридичне становище Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в системі правової державі, публічному адмініструванні та суспільства. Визначено, що змістом якого є завдання (функції), гарантії незалежності, підстави і порядок виникнення правового статусу її членів, адміністративні обов’язки та права.

ПРАВО НА ПОДАННЯ ДО СУДУ ЗАЯВИ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ НАРОДЖЕННЯ АБО СМЕРТІ ОСОБИ

Євген Болюбаш

здобувач наукового ступеня доктора філософії кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9331-9461

Anotation. Статтю присвячено науково-теоретичному аналізу особливостей реалізації права на подання до суду заяви про встановлення факту народження або смерті особи. Констатовано, що встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності. Зроблено висновок, що неможливість створення державою доступного механізму встановлення фактів на відповідній території призводить до того, що особа не матиме змоги скористатись адміністративним порядком реєстрації народження чи смерті, що ускладнить реалізацію нею низки своїх громадянських і цивільних прав, зокрема права на спадкування, на соціальні виплати, на громадянство та інших.
Keywords: Статтю присвячено науково-теоретичному аналізу особливостей реалізації права на подання до суду заяви про встановлення факту народження або смерті особи. Констатовано, що встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності. Зроблено висновок, що неможливість створення державою доступного механізму встановлення фактів на відповідній території призводить до того, що особа не матиме змоги скористатись адміністративним порядком реєстрації народження чи смерті, що ускладнить реалізацію нею низки своїх громадянських і цивільних прав, зокрема права на спадкування, на соціальні виплати, на громадянство та інших.

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ: ІСНУЮЧІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТА ШЛЯХИ ЇХНЬОГО ПОДОЛАННЯ

Антон Єгоров

аспірант кафедри теорії держави і права, конституційного права та державного управління юридичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-5877-598X

Anotation. У науковій статті наведено аналіз закріпленого в українському законодавстві правового статусу Великої Палати Верховного Суду та окреслено проблемні питання, які виникають виходячи з даного статусу. Наукова стаття має на меті визначити, перш за все, проблеми правового статусу Великої Палати Верховного Суду та, у подальшому, запропонувати шляхи вирішення даних проблем, які прямо не розкриваються законодавством України. Також наукова стаття ставить на меті проведення більш глибокого розгляду та аналізу проблемних моментів в діяльності Великої Палати Верховного Суду виходячи з її особливого, порівняно навіть із іншими судовими органами України, місці. Відповідно, основними методами проведеного дослідження стали методи аналізу, моделювання та прогнозування. Основну увагу зосереджено не на питаннях, які врегульовані чинним законодавством України, а на їхньому практичному застосуванні в контексті забезпечення Великою Палатою Верховного Суду своїх завдань та функцій. Окрім цього, в процесі написання наукової статті увагу також було приділено й закріпленим наразі положенням національних процесуальних кодексів України.
Keywords: У науковій статті наведено аналіз закріпленого в українському законодавстві правового статусу Великої Палати Верховного Суду та окреслено проблемні питання, які виникають виходячи з даного статусу. Наукова стаття має на меті визначити, перш за все, проблеми правового статусу Великої Палати Верховного Суду та, у подальшому, запропонувати шляхи вирішення даних проблем, які прямо не розкриваються законодавством України. Також наукова стаття ставить на меті проведення більш глибокого розгляду та аналізу проблемних моментів в діяльності Великої Палати Верховного Суду виходячи з її особливого, порівняно навіть із іншими судовими органами України, місці. Відповідно, основними методами проведеного дослідження стали методи аналізу, моделювання та прогнозування. Основну увагу зосереджено не на питаннях, які врегульовані чинним законодавством України, а на їхньому практичному застосуванні в контексті забезпечення Великою Палатою Верховного Суду своїх завдань та функцій. Окрім цього, в процесі написання наукової статті увагу також було приділено й закріпленим наразі положенням національних процесуальних кодексів України.

ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА У ПРАЦЯХ СУЧАСНИХ ЗАРУБІЖНИХ ВЧЕНИХ

Ольга Зінсу

аспірантка відділу докторантури та ад’юнктури Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3801-6203

Anotation. Актуальність теми дослідження обумовлена потребою вдосконалення системи запобігання, протидії домашньому насильству, що передбачає аналіз світових практик та наукових праць у зазначеній сфері суспільних та приватних відносин. У процесі дослідження використано філософські, загальнонаукові й спеціально юридичні методи наукового пізнання, що дозволило виявити ключові взаємозв’язки між різними складовими системи запобігання, протидії домашнього насильства, уникаючи при цьому традиційних схем викладу і трактування фактів, подій щодо наукового обґрунтованої проблеми домашнього насильства. Доведено, що домашнє насильство являє собою складний поліфонічний глибинний конфлікт, в основі якого переплітаються культурні, етичні, правові складові правової поведінки, що віддзеркалюється в історичних умові, типах правових систем, векторах політико-правового курсу, національній ментальності тощо. Розкрито роль сімейної медіації у профілактиці домашнього насильства та аргументовано необхідність удосконалення механізму реалізації прав потерпілих від домашнього насильства. Зроблено висновок про зростальну роль право просвітницьких програм та обґрунтовано доцільність дієвої безоплатної психологічної, правничої допомоги.
Keywords: Актуальність теми дослідження обумовлена потребою вдосконалення системи запобігання, протидії домашньому насильству, що передбачає аналіз світових практик та наукових праць у зазначеній сфері суспільних та приватних відносин. У процесі дослідження використано філософські, загальнонаукові й спеціально юридичні методи наукового пізнання, що дозволило виявити ключові взаємозв’язки між різними складовими системи запобігання, протидії домашнього насильства, уникаючи при цьому традиційних схем викладу і трактування фактів, подій щодо наукового обґрунтованої проблеми домашнього насильства. Доведено, що домашнє насильство являє собою складний поліфонічний глибинний конфлікт, в основі якого переплітаються культурні, етичні, правові складові правової поведінки, що віддзеркалюється в історичних умові, типах правових систем, векторах політико-правового курсу, національній ментальності тощо. Розкрито роль сімейної медіації у профілактиці домашнього насильства та аргументовано необхідність удосконалення механізму реалізації прав потерпілих від домашнього насильства. Зроблено висновок про зростальну роль право просвітницьких програм та обґрунтовано доцільність дієвої безоплатної психологічної, правничої допомоги.

КАРАНТИННИЙ ТА ПРОТИЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ РЕЖИМИ ЯК РІЗНОВИДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ПРАВОВИХ РЕЖИМІВ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Олег Левицький

аспірант Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-7692-6182

Anotation. У статті розглядається місце карантинного та протиепідеміологічного правових режимів як різновидів спеціальних правових режимів в міжнародному праві. Проводиться огляд спеціальних правових режимів, заснованих на міжнародних договорах, конвенціях, угодах або рішень міжнародних організацій. Вони можуть введені у сферах сфери, як міжнародна торгівля, морські та повітряні перевезення, захист прав людини, воєнний конфлікт, космос, навколишнє середовище та інші. Робиться висновок, що протиепідеміологічні та карантинні заходи в міжнародному праві мають важливе значення для забезпечення безпеки та захисту здоров’я населення. Однак вони повинні бути обґрунтованими, пропорційними та відповідати міжнародним стандартам та принципам. Країни повинні співпрацювати між собою та з міжнародними організаціями, такими як ВООЗ, для обміну інформацією, координації заходів та забезпечення ефективного реагування на епідемічні загрози.
Keywords: У статті розглядається місце карантинного та протиепідеміологічного правових режимів як різновидів спеціальних правових режимів в міжнародному праві. Проводиться огляд спеціальних правових режимів, заснованих на міжнародних договорах, конвенціях, угодах або рішень міжнародних організацій. Вони можуть введені у сферах сфери, як міжнародна торгівля, морські та повітряні перевезення, захист прав людини, воєнний конфлікт, космос, навколишнє середовище та інші. Робиться висновок, що протиепідеміологічні та карантинні заходи в міжнародному праві мають важливе значення для забезпечення безпеки та захисту здоров’я населення. Однак вони повинні бути обґрунтованими, пропорційними та відповідати міжнародним стандартам та принципам. Країни повинні співпрацювати між собою та з міжнародними організаціями, такими як ВООЗ, для обміну інформацією, координації заходів та забезпечення ефективного реагування на епідемічні загрози.

ПОЛІВАРІАТИВНІСТЬ ПІДХОДІВ ДО ПОНЯТТЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Євгеній Литвинов

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0009-0883-4906

Anotation. У статті досліджено поліваріативність підходів до поняття організованої злочинності. Окреслено основні теоретико-правові та соціально-політичні елементи, що впливають на змістовне наповнення відповідного явища та надають йому конкретних характеристик. Автором доводиться позиція про те, що організована злочинність як соціально-правове явище відображає змістовне наповнення будь-якого організованого деструктивного впливу окремих соціальних груп на правовідносини. Сама сутність організованої злочинності бере свій початок із тих обставин, що посилили неможливість вчинення кримінальних чи будь-яких інших правопорушень одноособово, а тому, потребували спрощення шляхом залучення додаткового людського ресурсу. Доведено, що зміст і сутність організованої злочинності полягає в реальному намаганні групи осіб, чи будь-якої іншої форми організації більш як однієї особи заподіяти шкоду охоронюваним законодавством України інтересам у будь-якій сфері чи галузі, що складає сегмент у системі правовідносин.
Keywords: У статті досліджено поліваріативність підходів до поняття організованої злочинності. Окреслено основні теоретико-правові та соціально-політичні елементи, що впливають на змістовне наповнення відповідного явища та надають йому конкретних характеристик. Автором доводиться позиція про те, що організована злочинність як соціально-правове явище відображає змістовне наповнення будь-якого організованого деструктивного впливу окремих соціальних груп на правовідносини. Сама сутність організованої злочинності бере свій початок із тих обставин, що посилили неможливість вчинення кримінальних чи будь-яких інших правопорушень одноособово, а тому, потребували спрощення шляхом залучення додаткового людського ресурсу. Доведено, що зміст і сутність організованої злочинності полягає в реальному намаганні групи осіб, чи будь-якої іншої форми організації більш як однієї особи заподіяти шкоду охоронюваним законодавством України інтересам у будь-якій сфері чи галузі, що складає сегмент у системі правовідносин.

СУТНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ ЯК ОБ’ЄКТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Ігор Мурдій

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8998-4965

Anotation. Визначено сутність діяльності із забезпечення функціонування автомобільних доріг як об’єкту адміністративно-правового регулювання шляхом аналізу й уточнення понятійно-категоріального апарату, а також їх основних ознак. З’ясовано тлумачення, в тому числі з юридичної точки зору, понять «об’єкт», «об’єкт правового регулювання», «об’єкт адміністративно-правового регулювання». З’ясовано, що правовому регулюванню відповідної сфери суспільних відносин буде притаманна ціла низка характерних для нього ознак, серед яких вважаємо за доречне назвати наступні: є мірою владного, регулюючого впливу; такий вплив здійснюється уповноваженими чинним національним законодавством суб’єктами; метою впливу є регулювання відповідної сфери суспільних відносин, їх упорядкування, закріплення обов’язкових для їх учасників правил поведінки; такий вплив здійснюється на основі й на виконання правових норм, є способом їх впровадження в реальне життя. Запропоновано під забезпеченням функціонування автомобільних доріг як об’єкту адміністративно-правового регулювання розуміти регламентовану адміністративно-правовими нормами сукупність суспільних відносин, що виникають, видозмінюються та знаходять свій розвиток у зв’язку із діяльністю уповноважених суб’єктів, що спрямована на забезпечення стану нормального функціонування лінійного комплексу інженерних споруд, призначеного для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
Keywords: Визначено сутність діяльності із забезпечення функціонування автомобільних доріг як об’єкту адміністративно-правового регулювання шляхом аналізу й уточнення понятійно-категоріального апарату, а також їх основних ознак. З’ясовано тлумачення, в тому числі з юридичної точки зору, понять «об’єкт», «об’єкт правового регулювання», «об’єкт адміністративно-правового регулювання». З’ясовано, що правовому регулюванню відповідної сфери суспільних відносин буде притаманна ціла низка характерних для нього ознак, серед яких вважаємо за доречне назвати наступні: є мірою владного, регулюючого впливу; такий вплив здійснюється уповноваженими чинним національним законодавством суб’єктами; метою впливу є регулювання відповідної сфери суспільних відносин, їх упорядкування, закріплення обов’язкових для їх учасників правил поведінки; такий вплив здійснюється на основі й на виконання правових норм, є способом їх впровадження в реальне життя. Запропоновано під забезпеченням функціонування автомобільних доріг як об’єкту адміністративно-правового регулювання розуміти регламентовану адміністративно-правовими нормами сукупність суспільних відносин, що виникають, видозмінюються та знаходять свій розвиток у зв’язку із діяльністю уповноважених суб’єктів, що спрямована на забезпечення стану нормального функціонування лінійного комплексу інженерних споруд, призначеного для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Юрій Осіпов

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0009-0002-6082-8494

Anotation. У статті на основі аналізу основних міжнародно-правових актів у сфері захисту прав людини і громадянина проведено дослідження щодо виокремлення та розкриття змісту міжнародних стандартів реалізації права на звернення до адміністративного суду. Зроблено висновок, що в основних міжнародно-правових документах з прав людини і громадянина прямо не закріплено право на звернення до адміністративного суду, воно опосередковано випливає в результаті системного тлумачення міжнародних стандартів, закріплених в документах ООН та Ради Європи про права людини. Виокремлено загальні міжнародні стандарти, які створюють безпосередні умови для практичного забезпечення та реалізації права на звернення до адміністративного суду. Визначено, що єдиним міжнародно-правовим документом, яким безпосередньо унормовано зобов’язання відповідних суб’єктів гарантувати право на звернення до адміністративного суду, є резолюція 53/144 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р., якою затверджено Декларацію про право і обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати і захищати загальновизнані права людини і основоположні свободи. Зроблено висновок, що міжнародні стандарти реалізації права на звернення до адміністративного суду є складовою міжнародних стандартів забезпечення права на суд та права на доступ до суду.
Keywords: У статті на основі аналізу основних міжнародно-правових актів у сфері захисту прав людини і громадянина проведено дослідження щодо виокремлення та розкриття змісту міжнародних стандартів реалізації права на звернення до адміністративного суду. Зроблено висновок, що в основних міжнародно-правових документах з прав людини і громадянина прямо не закріплено право на звернення до адміністративного суду, воно опосередковано випливає в результаті системного тлумачення міжнародних стандартів, закріплених в документах ООН та Ради Європи про права людини. Виокремлено загальні міжнародні стандарти, які створюють безпосередні умови для практичного забезпечення та реалізації права на звернення до адміністративного суду. Визначено, що єдиним міжнародно-правовим документом, яким безпосередньо унормовано зобов’язання відповідних суб’єктів гарантувати право на звернення до адміністративного суду, є резолюція 53/144 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р., якою затверджено Декларацію про право і обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати і захищати загальновизнані права людини і основоположні свободи. Зроблено висновок, що міжнародні стандарти реалізації права на звернення до адміністративного суду є складовою міжнародних стандартів забезпечення права на суд та права на доступ до суду.

СПІВУЧАСТЬ У ВЧИНЕННІ ПІДРОБЛЕННЯ ОФІЦІЙНОГО ДОКУМЕНТА: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Аліна Плотнікова

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри державно-правових дисциплін, кримінального права та процесу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, адвокат (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0652-7316

Anotation. Статтю присвячено теоретичним аспектам кваліфікації підроблення офіційного документа, вчиненого у співучасті. Війна проти України створила нові реалії, в яких виникають і нові форми злочинної діяльності, пов’язані із ситуацією навколо можливості виїзду чоловіками призовного віку за кордон. Автор звертає увагу на неоднозначну практику кваліфікації дій осіб, які домовилися щодо виготовлення документів, які надають право на виїзд за кордон чоловіками призовного віку. Неоднозначна практика може призвести до недовіри до системи правосуддя в цілому і потягти за собою відміну судових рішень. Метою статті є розкриття проблем, які постають на практиці щодо правової оцінки дій, пов’язаних із підробленням та використанням завідомо підроблених документів, та формування пропозицій щодо їх вирішення. Однією з таких проблем автор вважає недосконалість інституту співучасті, який за чинної редакції не дозволяє надати точну правову оцінку діям осіб, які домовляються щодо виготовлення підроблених документів, які надаються право на виїзд за межі України. Зроблено висновок щодо доцільності переосмислення інституту співучасті.
Keywords: Статтю присвячено теоретичним аспектам кваліфікації підроблення офіційного документа, вчиненого у співучасті. Війна проти України створила нові реалії, в яких виникають і нові форми злочинної діяльності, пов’язані із ситуацією навколо можливості виїзду чоловіками призовного віку за кордон. Автор звертає увагу на неоднозначну практику кваліфікації дій осіб, які домовилися щодо виготовлення документів, які надають право на виїзд за кордон чоловіками призовного віку. Неоднозначна практика може призвести до недовіри до системи правосуддя в цілому і потягти за собою відміну судових рішень. Метою статті є розкриття проблем, які постають на практиці щодо правової оцінки дій, пов’язаних із підробленням та використанням завідомо підроблених документів, та формування пропозицій щодо їх вирішення. Однією з таких проблем автор вважає недосконалість інституту співучасті, який за чинної редакції не дозволяє надати точну правову оцінку діям осіб, які домовляються щодо виготовлення підроблених документів, які надаються право на виїзд за межі України. Зроблено висновок щодо доцільності переосмислення інституту співучасті.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ КАТУВАНЬ ТА УМИСНИХ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ З СЕКСУАЛЬНИХ МОТИВІВ, З РОЗЧЛЕНУВАННЯМ ТА НАРУГОЮ НАД ТІЛОМ

Іван Сиводєд, Дмитро Гринько

Іван Сиводєд кандидат юридичних наук, докторант, доцент кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності Інституту права імені Князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом, керівник Спеціалізованої прокуратури Офісу Генерального прокурора (Київ, Україна)
Дмитро Гринько аспірант кафедри правоохоронної та антикорупційної діяльності Інституту права імені Князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом, працівник Державного бюро розслідувань України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2057-9609, ORCID ID: 0009-0006-2063-0028

Anotation. Розслідування та розкриття умисних вбивств створює серйозні труднощі для слідчих органів. Зокрема, аналіз статистичних даних свідчить, що 9–10% умисних вбивств в Україні щороку залишаються нерозкритими з 2014 по 2022 рік (за винятком вбивств під час бойових дій з 2014 по 2023 рік). Це пов’язано насамперед з особливим характером цієї категорії злочинів: навмисністю, а не спонтанністю їх вчинення, ретельністю підготовки, участю великої кількості осіб в реалізації плану тощо. Наприклад, для виконання вбивства все частіше розробляється план його підготовки, вчинення та приховування, залучаються люди з кримінальним досвідом або особи, які пройшли спеціальну підготовку, що ще більше ускладнює його розкриття та розслідування. До цього слід додати недостатню кількість, а за деякими видами злочинів – відсутність результатів наукових досліджень і практичних рекомендацій, що враховують специфіку розкриття та розслідування окремих категорій умисних вбивств.
Keywords: Розслідування та розкриття умисних вбивств створює серйозні труднощі для слідчих органів. Зокрема, аналіз статистичних даних свідчить, що 9–10% умисних вбивств в Україні щороку залишаються нерозкритими з 2014 по 2022 рік (за винятком вбивств під час бойових дій з 2014 по 2023 рік). Це пов’язано насамперед з особливим характером цієї категорії злочинів: навмисністю, а не спонтанністю їх вчинення, ретельністю підготовки, участю великої кількості осіб в реалізації плану тощо. Наприклад, для виконання вбивства все частіше розробляється план його підготовки, вчинення та приховування, залучаються люди з кримінальним досвідом або особи, які пройшли спеціальну підготовку, що ще більше ускладнює його розкриття та розслідування. До цього слід додати недостатню кількість, а за деякими видами злочинів – відсутність результатів наукових досліджень і практичних рекомендацій, що враховують специфіку розкриття та розслідування окремих категорій умисних вбивств.

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОГО ВИКОРИСТАННЯ З МЕТОЮ ОТРИМАННЯ ПРИБУТКУ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ, БЛАГОДІЙНИХ ПОЖЕРТВ АБО БЕЗОПЛАТНОЇ ДОПОМОГИ

Павло Ткаченко, Тарас Яцюк

Павло Ткаченко, аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (Дніпро, Україна)
Тарас Яцюк, аспірант кафедри права та публічного управління Університету Короля Данила (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2378-8895, ORCID ID: 0009-0001-7773-6492

Anotation. Однією із основних задач в умовах дії правового режиму – воєнного стану є забезпечення гуманітарною допомогою Збройні Сили України, Національну гвардію України та інші військові формування, у тому числі добровільні, які утворенні відповідно до Законів України. Разом з цим, не менш нагальним постає забезпечення гуманітарною допомогою цивільне населення, яке потерпає від наслідків широкомасштабного вторгнення країни агресора. З юридичної точки зору, питання організації надання, отримання, використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги потребує кримінально-правової охорони. Саме так 24.03.2022 року чинний Кримінальний кодекс України (далі – КК України) доповнено статтею 201-2, яка передбачає відповідальність за незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги. Водночас, кримінально-правова охорона зумовлена значними ризиками протиправних посягань на предмети гуманітарної допомоги.
Keywords: Однією із основних задач в умовах дії правового режиму – воєнного стану є забезпечення гуманітарною допомогою Збройні Сили України, Національну гвардію України та інші військові формування, у тому числі добровільні, які утворенні відповідно до Законів України. Разом з цим, не менш нагальним постає забезпечення гуманітарною допомогою цивільне населення, яке потерпає від наслідків широкомасштабного вторгнення країни агресора. З юридичної точки зору, питання організації надання, отримання, використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги потребує кримінально-правової охорони. Саме так 24.03.2022 року чинний Кримінальний кодекс України (далі – КК України) доповнено статтею 201-2, яка передбачає відповідальність за незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги. Водночас, кримінально-правова охорона зумовлена значними ризиками протиправних посягань на предмети гуманітарної допомоги.

ЖЕРТВА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ ОСОБИ: ТИПИ, ПРИЧИНИ ТА УМОВИ

Анастасія Філіпп

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5468-9585

Anotation. В статті досліджено проблему детермінантів жертви кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. Дослідження було проведене шляхом анонімного анкетування молоді у віці від 18 до 25 років, які ведуть активне соціальне життя (навчаються у ВНЗ, спілкуються з товаришами тощо). У дослідженні прийняли участь особи як жіночої, так і чоловічої статі (у співвідношенні 47,3% до 52,7% відповідно). В структурі дослідження було виділені окремі блоки інформації, які перетинаються між собою. Виходячи з аналізу поведінки жертви та злочинця, розроблено типологію жертв зґвалтувань, в залежності від їх ролі, в механізмі злочинного посягання та взаємодії зі злочинцем. Пропонується виділити такі типи жертв зґвалтувань: випадковий, ситуативний, провокуючий, вірогідний.
Keywords: В статті досліджено проблему детермінантів жертви кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. Дослідження було проведене шляхом анонімного анкетування молоді у віці від 18 до 25 років, які ведуть активне соціальне життя (навчаються у ВНЗ, спілкуються з товаришами тощо). У дослідженні прийняли участь особи як жіночої, так і чоловічої статі (у співвідношенні 47,3% до 52,7% відповідно). В структурі дослідження було виділені окремі блоки інформації, які перетинаються між собою. Виходячи з аналізу поведінки жертви та злочинця, розроблено типологію жертв зґвалтувань, в залежності від їх ролі, в механізмі злочинного посягання та взаємодії зі злочинцем. Пропонується виділити такі типи жертв зґвалтувань: випадковий, ситуативний, провокуючий, вірогідний.

ФУНКЦІЇ ПОЛІЦІЇ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вікторія Целенко

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2939-1898

Anotation. У статті досліджено функції поліції в контексті реалізації контрольно-наглядової діяльності, окреслено основні термінологічні конструкції, що безпосередньо впливають на формування уявлення про вказаний інститут, дозволяють опрацювати відповідну тему на високому науково-методологічному рівні. Доведено, що зміст і сутність явища контрольно-наглядової діяльності, перш за все полягає в існуванні адміністративно-правового механізму її реалізації, що насичений низкою суб’єктів і об’єктів, а також іншими атрибутами, котрі надають змістовного наповнення цьому інституту, як інструменту забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Додатково обґрунтовано позицію про те, що система реалізації контрольно-наглядової діяльності як загалом так і в процесі реалізації Національної поліції України, покладених на неї повноважень і функцій є одним із основних підвалин демократичного процесу та правової державності, що в свою чергу, дозволяє будувати не лише стійку та прогресивну державу, а й забезпечує дотримання прав і свобод людини і громадянина в правоохоронній діяльності.
Keywords: У статті досліджено функції поліції в контексті реалізації контрольно-наглядової діяльності, окреслено основні термінологічні конструкції, що безпосередньо впливають на формування уявлення про вказаний інститут, дозволяють опрацювати відповідну тему на високому науково-методологічному рівні. Доведено, що зміст і сутність явища контрольно-наглядової діяльності, перш за все полягає в існуванні адміністративно-правового механізму її реалізації, що насичений низкою суб’єктів і об’єктів, а також іншими атрибутами, котрі надають змістовного наповнення цьому інституту, як інструменту забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Додатково обґрунтовано позицію про те, що система реалізації контрольно-наглядової діяльності як загалом так і в процесі реалізації Національної поліції України, покладених на неї повноважень і функцій є одним із основних підвалин демократичного процесу та правової державності, що в свою чергу, дозволяє будувати не лише стійку та прогресивну державу, а й забезпечує дотримання прав і свобод людини і громадянина в правоохоронній діяльності.

АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО ЯК ФОРМА ЗАХИСТУ ПРАВ, СВОБОД ТА ІНТЕРЕСІВ ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Світлана Шевчук

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6574-1859

Anotation. Стаття присвячена визначенню форм захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб в адміністративному судочинстві. Проведено аналіз законодавчої та судової доктрини на предмет з’ясування визначальних причин необхідності сприйняття адміністративного судочинства провідною формою захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб в Україні. З’ясовано, що у системі судоустрою України адміністративні суди (їхня діяльність) є формою захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у конкретній сфері – публічно-правовій. Визначено, що фізичні та юридичні особи приватноправової приналежності як суб’єкти реалізації права на звернення до адміністративного суду характеризуються обсягом необхідної правосуб’єктності, що надає їм можливість реалізовувати таке право. Доведено, що саме інститут судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб є одним з найбільш ефективних його форм, адже це основне функціональне призначення судової влади будь-якої цивілізованої, демократичної та соціально-орієнтованої держави. Проаналізовано судову практику щодо розгляду справ із звернень фізичних і юридичних осіб за захистом своїх прав, свобод та інтересів до адміністративних судів України різного рівня.
Keywords: Стаття присвячена визначенню форм захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб в адміністративному судочинстві. Проведено аналіз законодавчої та судової доктрини на предмет з’ясування визначальних причин необхідності сприйняття адміністративного судочинства провідною формою захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб в Україні. З’ясовано, що у системі судоустрою України адміністративні суди (їхня діяльність) є формою захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у конкретній сфері – публічно-правовій. Визначено, що фізичні та юридичні особи приватноправової приналежності як суб’єкти реалізації права на звернення до адміністративного суду характеризуються обсягом необхідної правосуб’єктності, що надає їм можливість реалізовувати таке право. Доведено, що саме інститут судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб є одним з найбільш ефективних його форм, адже це основне функціональне призначення судової влади будь-якої цивілізованої, демократичної та соціально-орієнтованої держави. Проаналізовано судову практику щодо розгляду справ із звернень фізичних і юридичних осіб за захистом своїх прав, свобод та інтересів до адміністративних судів України різного рівня.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ, ПОЛЬЩІ ТА БОЛГАРІЇ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Юрій Шпак

аспірант Національного університету біоресурсів і природокористування України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2203-8451

Anotation. В статті здійснено порівняльно-правовий аналіз адміністративно-правового забезпечення охорони земель сільськогосподарського призначення в Україні, Польщі та Болгарії. Узагальнено, що загальноєвропейське законодавство носить досить засадничий та поверхневий характер. Доведено, що нормативна системи охорони земель призначення усіх трьох держава є класичною та складається із двох рівнів базового земельного закону (кодексу) та спеціального закону охорони земель. Підкреслено що, в Болгарії діє ліберальний режим господарського призначення для іноземних громадян держав учасниць ЄС. На відміну від України та Польщі в яких громадян та національні юридичні особи мають законодавчо встановлені преференції перед будь-якими іноземними суб’єктами землеволодіння.
Keywords: В статті здійснено порівняльно-правовий аналіз адміністративно-правового забезпечення охорони земель сільськогосподарського призначення в Україні, Польщі та Болгарії. Узагальнено, що загальноєвропейське законодавство носить досить засадничий та поверхневий характер. Доведено, що нормативна системи охорони земель призначення усіх трьох держава є класичною та складається із двох рівнів базового земельного закону (кодексу) та спеціального закону охорони земель. Підкреслено що, в Болгарії діє ліберальний режим господарського призначення для іноземних громадян держав учасниць ЄС. На відміну від України та Польщі в яких громадян та національні юридичні особи мають законодавчо встановлені преференції перед будь-якими іноземними суб’єктами землеволодіння.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ ПОТЕРПІЛОГО З ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ СТАТУСАМИ ЗАЯВНИКА І ЦИВІЛЬНОГО ПОЗИВАЧА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Олег Щиголь

аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна), адвокат

ORCID ID: 0000-0001-8860-4463

Anotation. У статті досліджено процесуальний статус потерпілого, процесуальні статуси заявника та цивільного позивача за кримінальним процесуальним законодавством України, здійснено їх співвідношення. Встановлено, що: 1) процесуальні статуси потерпілого і заявника існують на умовах альтернативності; 2) порівнюючи з правами та гарантіями потерпілого, права та гарантії заявника є звуженими. Звертається увага на відсутність у потерпілого права отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, яким, однак, наділений заявник. Пропонується усунути наведений законодавчий недолік. Обґрунтовано, що: 1) права та гарантії потерпілого є ширшим поняттям, ніж права та гарантії цивільного позивача, співвідносячись як загальне та особливе; 2) у кримінальному процесі України допускається одночасне поєднання особою процесуальних статусів потерпілого та цивільного позивача, заявника та цивільного позивача, а також участь цивільного позивача за відсутності в нього інших процесуальних статусів (на умовах автономності).
Keywords: У статті досліджено процесуальний статус потерпілого, процесуальні статуси заявника та цивільного позивача за кримінальним процесуальним законодавством України, здійснено їх співвідношення. Встановлено, що: 1) процесуальні статуси потерпілого і заявника існують на умовах альтернативності; 2) порівнюючи з правами та гарантіями потерпілого, права та гарантії заявника є звуженими. Звертається увага на відсутність у потерпілого права отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, яким, однак, наділений заявник. Пропонується усунути наведений законодавчий недолік. Обґрунтовано, що: 1) права та гарантії потерпілого є ширшим поняттям, ніж права та гарантії цивільного позивача, співвідносячись як загальне та особливе; 2) у кримінальному процесі України допускається одночасне поєднання особою процесуальних статусів потерпілого та цивільного позивача, заявника та цивільного позивача, а також участь цивільного позивача за відсутності в нього інших процесуальних статусів (на умовах автономності).

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Віктор Шевчук

здобувач Закладу вищої освіти «Міжнародний університет бізнесу і права»

ORCID ID: 0009-0002-0950-3707

Anotation. Статтю присвячено висвітленню питань, пов’язаних із встановленням особливостей функціональних засад діяльності адвоката в адміністративному судочинстві шляхом детермінації сутності правового статусу адвоката та умов його набуття, виокремлення особливостей ролі адвоката як учасника адміністративного судочинства, а також принципів такої участі в розгляді публічно-правових спорів. Зазначено, що статус адвоката є спеціальним правовим статусом: його набувають не всі фізичні особи, а лише ті, що здійснюють адвокатську діяльність. Правовий статус адвоката запропоновано тлумачити як юридично закріплене становище фізичної особи у суспільних відносинах, в яких реалізуються її права та обов’язки при здійсненні адвокатської діяльності у межах та в порядку встановленому законодавством. Нормативно-правове забезпечення діяльності адвоката структуровано залежно від: 1) рівня правового закріплення; 2) виду джерела права, у якому вони містяться; 3) залежно від предмету правового регулювання. Встановлено, що специфіка участі адвоката в розгляді публічно-правових спорів, опосередковано спеціалізацією адвокатської діяльності. При цьому, жодним чином не впливає на його правовий статус.
Keywords: Статтю присвячено висвітленню питань, пов’язаних із встановленням особливостей функціональних засад діяльності адвоката в адміністративному судочинстві шляхом детермінації сутності правового статусу адвоката та умов його набуття, виокремлення особливостей ролі адвоката як учасника адміністративного судочинства, а також принципів такої участі в розгляді публічно-правових спорів. Зазначено, що статус адвоката є спеціальним правовим статусом: його набувають не всі фізичні особи, а лише ті, що здійснюють адвокатську діяльність. Правовий статус адвоката запропоновано тлумачити як юридично закріплене становище фізичної особи у суспільних відносинах, в яких реалізуються її права та обов’язки при здійсненні адвокатської діяльності у межах та в порядку встановленому законодавством. Нормативно-правове забезпечення діяльності адвоката структуровано залежно від: 1) рівня правового закріплення; 2) виду джерела права, у якому вони містяться; 3) залежно від предмету правового регулювання. Встановлено, що специфіка участі адвоката в розгляді публічно-правових спорів, опосередковано спеціалізацією адвокатської діяльності. При цьому, жодним чином не впливає на його правовий статус.