Сергій Іонушас
народний депутат України
ORCID ID: 0000-0002-0217-0682
Anotation. У світлі перманентної конституційно-правової та судово-правової реформ в Україні актуальним зали-
шається питання конституційного інституту прокуратури. У цьому плані, з огляду на спільне політико-правове
минуле, корисним може бути вивчення досвіду реформування державно-правових інститутів, зокрема, інституту
прокуратури у країнах – колишніх членів СРСР. Метою статті є аналіз тенденцій модернізації інституту прокуратури
в країнах – членах колишнього СРСР у контексті трансформації в них форм правління та систем поділу держав-
ної влади. Відзначено, що натепер у більшості цих країн пошук оптимальної моделі прокуратури не завершений.
Від здобуття незалежності більш стабільними щодо модернізації правового статусу прокуратури та наближення
до європейських стандартів є країни Балтії. У Естонії та Латвії (парламентські республіки) прокуратуру по суті
виведено за межі конституційного інституту, натомість у Литві (змішана форма правління) інститут прокуратури
посідає у конституційному полі більш чітке місце. Звернуто увагу, що реформування прокуратури у більшості країн
відбувається на різних методологічних орієнтирах. У Росії та Білорусі збережена модель «сильної» прокуратури
загальнонаглядового типу радянського зразка. Схожі моделі прокуратури функціонують у Азербайджані, Казахста-
ні, Таджикистані, Узбекистані (президентські системи правління пострадянського типу). Їх характерними особли-
востями є: жорстка централізація і підпорядкованість президентській владі організаційної структури прокуратури
та переважно загальнонаглядовий тип. Зміни у конституційно-правовому статусі прокуратури у Молдові, Вірменії,
Грузії свідчать про значне наближення в них до європейських стандартів прокуратури та демократизацію їх полі-
тико-правових систем. У висновках констатовано, що з погляду виконуваних прокуратурою функцій, визначених
у конституціях та спеціальних законах, на теренах колишнього СРСР за загальним правилом органи прокуратури
реалізують функцію кримінального переслідування. Функція загального нагляду реалізується прокуратурою у цен-
тралізованих президентських країнах, Білорусі, Росії, республіках Середньої Азії – Казахстані, Киргизстані, Таджи-
кистані, Туркменістані, Узбекистані. Модернізація інституту прокуратури на теренах колишнього СРСР відбува-
ється не лише на основі трансформації всієї державної організації, а значною мірою на основі відповідного рівня
правової культури, політичних, етносоціальних, моральних та ін. традицій та задач, що ставляться суспільством
на відповідному етапі свого розвитку. Трансформація моделі прокуратури як конституційного інституту загалом
залежить від потреб забезпечення системи поділу влади та стримувань і противаг. Модель інституту прокуратури
в парламентських республіках (країни Балтії – Естонія, Латвія) можна охарактеризувати як гнучку, оскільки в таких
країнах немає необхідності в конструюванні та визначенні функцій цього органу в конституційних актах. Такі орга-
ни реалізують свою компетенцію у взаємозв’язку з органами всіх гілок державної влади. Характерною особливістю
прокуратури в державах з президентськими системами пострадянського типу (Росія, Білорусь, республіки Серед-
ньої Азії) є: жорстка централізація і підпорядкованість президентській владі організаційної структури та переважно
загальнонаглядовий тип, а також чітко визнаний конституційний статус. Загалом, у системах правління змішаного
типу інститут прокуратури, як правило, об’єктивується в конституційних актах, таким чином, конституційний ста-
тус прокуратури слугує своєрідною гарантією балансу між органами всіх гілок державної влади.
Keywords: У світлі перманентної конституційно-правової та судово-правової реформ в Україні актуальним зали-
шається питання конституційного інституту прокуратури. У цьому плані, з огляду на спільне політико-правове
минуле, корисним може бути вивчення досвіду реформування державно-правових інститутів, зокрема, інституту
прокуратури у країнах – колишніх членів СРСР. Метою статті є аналіз тенденцій модернізації інституту прокуратури
в країнах – членах колишнього СРСР у контексті трансформації в них форм правління та систем поділу держав-
ної влади. Відзначено, що натепер у більшості цих країн пошук оптимальної моделі прокуратури не завершений.
Від здобуття незалежності більш стабільними щодо модернізації правового статусу прокуратури та наближення
до європейських стандартів є країни Балтії. У Естонії та Латвії (парламентські республіки) прокуратуру по суті
виведено за межі конституційного інституту, натомість у Литві (змішана форма правління) інститут прокуратури
посідає у конституційному полі більш чітке місце. Звернуто увагу, що реформування прокуратури у більшості країн
відбувається на різних методологічних орієнтирах. У Росії та Білорусі збережена модель «сильної» прокуратури
загальнонаглядового типу радянського зразка. Схожі моделі прокуратури функціонують у Азербайджані, Казахста-
ні, Таджикистані, Узбекистані (президентські системи правління пострадянського типу). Їх характерними особли-
востями є: жорстка централізація і підпорядкованість президентській владі організаційної структури прокуратури
та переважно загальнонаглядовий тип. Зміни у конституційно-правовому статусі прокуратури у Молдові, Вірменії,
Грузії свідчать про значне наближення в них до європейських стандартів прокуратури та демократизацію їх полі-
тико-правових систем. У висновках констатовано, що з погляду виконуваних прокуратурою функцій, визначених
у конституціях та спеціальних законах, на теренах колишнього СРСР за загальним правилом органи прокуратури
реалізують функцію кримінального переслідування. Функція загального нагляду реалізується прокуратурою у цен-
тралізованих президентських країнах, Білорусі, Росії, республіках Середньої Азії – Казахстані, Киргизстані, Таджи-
кистані, Туркменістані, Узбекистані. Модернізація інституту прокуратури на теренах колишнього СРСР відбува-
ється не лише на основі трансформації всієї державної організації, а значною мірою на основі відповідного рівня
правової культури, політичних, етносоціальних, моральних та ін. традицій та задач, що ставляться суспільством
на відповідному етапі свого розвитку. Трансформація моделі прокуратури як конституційного інституту загалом
залежить від потреб забезпечення системи поділу влади та стримувань і противаг. Модель інституту прокуратури
в парламентських республіках (країни Балтії – Естонія, Латвія) можна охарактеризувати як гнучку, оскільки в таких
країнах немає необхідності в конструюванні та визначенні функцій цього органу в конституційних актах. Такі орга-
ни реалізують свою компетенцію у взаємозв’язку з органами всіх гілок державної влади. Характерною особливістю
прокуратури в державах з президентськими системами пострадянського типу (Росія, Білорусь, республіки Серед-
ньої Азії) є: жорстка централізація і підпорядкованість президентській владі організаційної структури та переважно
загальнонаглядовий тип, а також чітко визнаний конституційний статус. Загалом, у системах правління змішаного
типу інститут прокуратури, як правило, об’єктивується в конституційних актах, таким чином, конституційний ста-
тус прокуратури слугує своєрідною гарантією балансу між органами всіх гілок державної влади.