Журнал №6 (34) vol. 3 / 2020|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

МІСЦЕ Й ОСОБЛИВОСТІ ВИЩИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ СУДІВ У СИСТЕМІ СУДОУСТРОЮ УКРАЇНИ З ПОЗИЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

Ірина Антипова

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2926-7705

Anotation. Мета статті полягає в тому, щоб на базі позицій науковців і норм чинного спеціального законодав- ства визначити місце й особливості вищих спеціалізованих судів у системі судоустрою України з позиції адміністративного права. У статті визначено місце вищих спеціалізованих судів у системі судоустрою України з позиції адміністративного права. Розкрито, що вищі спеціалізовані суди займають важливе місце в системі судоустрою України та є умовно привілейованими судами, що здійснюють спеціальні види правосуддя з метою розвантаження судової системи та вдосконалення процедури судового захисту прав, свобод і законних інтересів осіб і публічного інтересу в межах специфічних правовідносин, що пов’язані з корупцією або з інтелектуальною власністю. Зро- блено висновок, що вищі спеціалізовані суди займають важливе місце в системі судоустрою України та є умовно привілейованими судами, що здійснюють спеціальні види правосуддя з метою розвантаження судової системи та вдосконалення процедури судового захисту прав, свобод і законних інтересів осіб і публічного інтересу в меж- ах специфічних правовідносин, що пов’язані з корупцією або з інтелектуальною власністю.
Keywords: Мета статті полягає в тому, щоб на базі позицій науковців і норм чинного спеціального законодав- ства визначити місце й особливості вищих спеціалізованих судів у системі судоустрою України з позиції адміністративного права. У статті визначено місце вищих спеціалізованих судів у системі судоустрою України з позиції адміністративного права. Розкрито, що вищі спеціалізовані суди займають важливе місце в системі судоустрою України та є умовно привілейованими судами, що здійснюють спеціальні види правосуддя з метою розвантаження судової системи та вдосконалення процедури судового захисту прав, свобод і законних інтересів осіб і публічного інтересу в межах специфічних правовідносин, що пов’язані з корупцією або з інтелектуальною власністю. Зро- блено висновок, що вищі спеціалізовані суди займають важливе місце в системі судоустрою України та є умовно привілейованими судами, що здійснюють спеціальні види правосуддя з метою розвантаження судової системи та вдосконалення процедури судового захисту прав, свобод і законних інтересів осіб і публічного інтересу в меж- ах специфічних правовідносин, що пов’язані з корупцією або з інтелектуальною власністю.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЯК НОВОЇ ФОРМИ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Людмила Асанова

аспірант кафедри публічного управління та адміністрування
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2203-0457

Anotation. Вивчення організації сучасного діловодства як інтегруючого елементу цифрової трансформації українського суспільства, від рівня якого залежить ефективність виконання установами їхніх профільних завдань, є актуальним для сучасної науки. Здійснюючи аналіз історичних етапів діловодства, умов його формування, визна- чення поняття діловодства, видів і форм документообігу, вивчивши вимоги до змісту й оформлення документів, а також їх класифікацію, необхідно віднайти шляхи практичного впровадження в організації засобів досконалого документаційного забезпечення управління. Так, сьогодні наша держава поступово втілює позитивний досвід західних країн щодо діджиталізації всіх сфер життя. Розвиток інформаційного суспільства в Україні передбачає цілеспрямовану узгоджену діяльність усіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування.
Keywords: Вивчення організації сучасного діловодства як інтегруючого елементу цифрової трансформації українського суспільства, від рівня якого залежить ефективність виконання установами їхніх профільних завдань, є актуальним для сучасної науки. Здійснюючи аналіз історичних етапів діловодства, умов його формування, визна- чення поняття діловодства, видів і форм документообігу, вивчивши вимоги до змісту й оформлення документів, а також їх класифікацію, необхідно віднайти шляхи практичного впровадження в організації засобів досконалого документаційного забезпечення управління. Так, сьогодні наша держава поступово втілює позитивний досвід західних країн щодо діджиталізації всіх сфер життя. Розвиток інформаційного суспільства в Україні передбачає цілеспрямовану узгоджену діяльність усіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

СТАНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЙНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНАХ ВЛАДИ УКРАЇНИ

Сергій Богаченко

аспірант
Національна академія управління (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2237-7370

Anotation. У статті здійснено історичну реконструкцію становлення й етапів розвитку кримінально-правової протидії корупційним правопорушенням у центральних органах влади України, проведено аналітичну інтерпре- тацію періодів розвитку цього кримінально-правового інституту. Доведено, що становлення кримінально-право- вої протидії корупційним правопорушенням у центральних органах виконавчої влади України пройшло п’ять основних етапів: період Київської Русі – становлення норм у «Руській правді»; період перебування в складі Речі Посполитої, козацька доба – перманентна протидія корупції в органах влади; період входження України до іно- земних держав – початок інституціоналізації норм протидії корупції у владі; радянський період – криміналізація корупційних правопорушень у нормах окремих складів злочинів, період незалежності України – формування роз- галуженої інституціоналізованої системи кримінально-правової протидії корупції в центральних органах влади. Здійснено історичний аналіз кримінально-правових норм раніше чинного та сучасного законодавства, що явля- ють собою види кримінально-правових засобів протидії корупції.
Keywords: У статті здійснено історичну реконструкцію становлення й етапів розвитку кримінально-правової протидії корупційним правопорушенням у центральних органах влади України, проведено аналітичну інтерпре- тацію періодів розвитку цього кримінально-правового інституту. Доведено, що становлення кримінально-право- вої протидії корупційним правопорушенням у центральних органах виконавчої влади України пройшло п’ять основних етапів: період Київської Русі – становлення норм у «Руській правді»; період перебування в складі Речі Посполитої, козацька доба – перманентна протидія корупції в органах влади; період входження України до іно- земних держав – початок інституціоналізації норм протидії корупції у владі; радянський період – криміналізація корупційних правопорушень у нормах окремих складів злочинів, період незалежності України – формування роз- галуженої інституціоналізованої системи кримінально-правової протидії корупції в центральних органах влади. Здійснено історичний аналіз кримінально-правових норм раніше чинного та сучасного законодавства, що явля- ють собою види кримінально-правових засобів протидії корупції.

ЕПІСТЕМА ПРАВОВОГО КОНЦЕПТУ «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ В УКРАЇНІ»

Аліна Вишнева

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5915-6470

Anotation. Стаття присвячена розкриттю сутнісного боку, ідейного складника та змісту правового концепту «незалежність суддів в Україні». Правовий концепт «незалежність суддів в Україні» визначено як явище правової дійсності, що має складну внутрішню будову, обумовлену змінними складниками (наприклад, правова культура особистості, усталені суспільні традиції, корупціогенні фактори, стан нормативно-правового забезпечення судоу- стрійної та судочинної сфер тощо), від рівня, наявності чи відсутності яких залежить ефективність і результатив- ність судового захисту інтересів осіб і держави, міра відповідального ставлення уповноважених осіб держави до виконання своїх функцій та обов’язків, загальний стан демократизації суспільного буття, а також авторитетність системи правосуддя в широких масах. Зміст правового концепту «незалежність суддів в Україні» сформовано як сукупність конкретних елементів, що формують його як цілісне правове явище, а також як процес виконання заінтересованими особами законодавчо закріплених обов’язків перед судовою владою та суспільством.
Keywords: Стаття присвячена розкриттю сутнісного боку, ідейного складника та змісту правового концепту «незалежність суддів в Україні». Правовий концепт «незалежність суддів в Україні» визначено як явище правової дійсності, що має складну внутрішню будову, обумовлену змінними складниками (наприклад, правова культура особистості, усталені суспільні традиції, корупціогенні фактори, стан нормативно-правового забезпечення судоу- стрійної та судочинної сфер тощо), від рівня, наявності чи відсутності яких залежить ефективність і результатив- ність судового захисту інтересів осіб і держави, міра відповідального ставлення уповноважених осіб держави до виконання своїх функцій та обов’язків, загальний стан демократизації суспільного буття, а також авторитетність системи правосуддя в широких масах. Зміст правового концепту «незалежність суддів в Україні» сформовано як сукупність конкретних елементів, що формують його як цілісне правове явище, а також як процес виконання заінтересованими особами законодавчо закріплених обов’язків перед судовою владою та суспільством.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО, РОЗВИТОК ТА ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

Анастасія Вірт

аспірант кафедри кримінального права
Національний університет «Одеська юридична академія» (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7764-167X

Anotation. У статті розкрито особливості доктринального аналізу процесу криміналізації та систематизації вчинків, пов’язаних з екологічною політикою і сталим розвитком. Метою статті є з’ясування сутності, особли- востей, правової природи й характеристик кримінально-правової охорони природи на прикладах комплексу фор- мування правових норм щодо протидії незаконному видобутку корисних копалин. а також розробка деяких про- позицій і рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-політичного регулювання проблеми. На основі аналізу концепту сталого розвитку аналізується незаконне поводження з корисними копалинами. Із цією метою в статті визначено економічні, правові та методологічні принципи кримінальної політики щодо формалізації відповідних положень кримінального законодавства.
Keywords: У статті розкрито особливості доктринального аналізу процесу криміналізації та систематизації вчинків, пов’язаних з екологічною політикою і сталим розвитком. Метою статті є з’ясування сутності, особли- востей, правової природи й характеристик кримінально-правової охорони природи на прикладах комплексу фор- мування правових норм щодо протидії незаконному видобутку корисних копалин. а також розробка деяких про- позицій і рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-політичного регулювання проблеми. На основі аналізу концепту сталого розвитку аналізується незаконне поводження з корисними копалинами. Із цією метою в статті визначено економічні, правові та методологічні принципи кримінальної політики щодо формалізації відповідних положень кримінального законодавства.

ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОВНОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ

Леонід Гайдаренко

здобувач
Харківський національний університет внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1855-5536

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що сучасна ринкова система господарювання в Україні передба- чає, що одним із пріоритетних завдань у механізмі праці є забезпечення збереження майна й матеріально-техніч- них цінностей. Трудове законодавство в Україні становить основу, яка регламентує порядок та умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Так, одним із аспектів трудових правовідносин є питання про мате- ріальну відповідальність працівника перед роботодавцем за завдані збитки. Метою статті є розгляд проблем, що стосуються закріплення положень про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника в трудових договорах. У статті зазначається, що обов’язкове закріплення в трудових договорах норм про повну індивідуаль- ну матеріальну відповідальність працівника є вимогою сьогодення. Указано, що законодавство, яке нині регулює порядок та умови укладання трудових договорів із матеріально відповідальними особами, потребує змін, визна- чено напрями вдосконалення трудових договорів із матеріально відповідальними особами.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що сучасна ринкова система господарювання в Україні передба- чає, що одним із пріоритетних завдань у механізмі праці є забезпечення збереження майна й матеріально-техніч- них цінностей. Трудове законодавство в Україні становить основу, яка регламентує порядок та умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Так, одним із аспектів трудових правовідносин є питання про мате- ріальну відповідальність працівника перед роботодавцем за завдані збитки. Метою статті є розгляд проблем, що стосуються закріплення положень про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника в трудових договорах. У статті зазначається, що обов’язкове закріплення в трудових договорах норм про повну індивідуаль- ну матеріальну відповідальність працівника є вимогою сьогодення. Указано, що законодавство, яке нині регулює порядок та умови укладання трудових договорів із матеріально відповідальними особами, потребує змін, визна- чено напрями вдосконалення трудових договорів із матеріально відповідальними особами.

СТАНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПРОТИДІЇ ПОРУШЕННЮ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ЖІНОК В УКРАЇНІ

Світлана Гіряк

аспірант
Національна академія управління (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1555-2364

Anotation. У статті досліджено ґенезу становлення й розвитку кримінально-правової протидії порушенню прав та і інтересів жінок в Україні, виокремлено й охарактеризовано основні історичні етапи криміналізації пору- шень прав жінок. Виділено п’ять періодів становлення кримінально-правової протидії порушенню прав та інтере- сів жінок в Україні: середньовічний період Київської Русі та Великого Князівства Литовського, коли в документах і законодавчих актах було закладено кримінально-правові основи щодо відповідальності за злочини, скоєні проти жінок; період Козацтва характеризувався підвищенням уваги законодавця до ролі жінки в суспільстві; період вхо- дження українських земель до імперій – установлення окремих норм відповідальності за злочини проти жінок за статевою ознакою; період СРСР, від час якого відбулася конкретизація та інституціоналізація кримінальної відпо- відальності за злочини проти жінок у гендерному аспекті; період незалежності України – модернізація криміналь- ного законодавства, яке спрямоване на протидію порушенню прав жінок в Україні, що відбувається в контексті світових гуманістичних тенденцій і трансформацій суспільних відносин.
Keywords: У статті досліджено ґенезу становлення й розвитку кримінально-правової протидії порушенню прав та і інтересів жінок в Україні, виокремлено й охарактеризовано основні історичні етапи криміналізації пору- шень прав жінок. Виділено п’ять періодів становлення кримінально-правової протидії порушенню прав та інтере- сів жінок в Україні: середньовічний період Київської Русі та Великого Князівства Литовського, коли в документах і законодавчих актах було закладено кримінально-правові основи щодо відповідальності за злочини, скоєні проти жінок; період Козацтва характеризувався підвищенням уваги законодавця до ролі жінки в суспільстві; період вхо- дження українських земель до імперій – установлення окремих норм відповідальності за злочини проти жінок за статевою ознакою; період СРСР, від час якого відбулася конкретизація та інституціоналізація кримінальної відпо- відальності за злочини проти жінок у гендерному аспекті; період незалежності України – модернізація криміналь- ного законодавства, яке спрямоване на протидію порушенню прав жінок в Україні, що відбувається в контексті світових гуманістичних тенденцій і трансформацій суспільних відносин.

ШТРАФ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ, ЩО ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ЗА ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Андрій Гребенюк

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2401-4525

Anotation. У статті здійснена спроба комплексно проаналізувати штраф як особливий вид адміністративного стягнення, що застосовується до осіб, які вчинили порушення митних правил, передбачене ст. 482 Митного кодек- су України. Установлено, що цей різновид стягнення є різновидом штрафу, закріпленого в Кодексі України про адміністративні правопорушення. У ході дослідження розглянуто підходи до визначення поняття «адміністра- тивне стягнення», опрацьовано найбільш поширені способи класифікації. У результаті сформульовано перелік ознак штрафу як виду адміністративного стягнення за порушення митних правил. Визначено, що через учинення митних правопорушень заподіюється шкода майновим інтересам держави. Штраф як адміністративне стягнення, що застосовується за порушення митних правил, характеризується такими ознаками: нормативне закріплення; вид адміністративного стягнення; є стягненням майнового характеру; має характер фінансової санкції; визнача- ється відповідно до відсоткової вартості товарів, транспортних засобів комерційного призначення; накладається спеціально уповноваженим суб’єктом; розмір штрафу прямо визначений законодавцем.
Keywords: У статті здійснена спроба комплексно проаналізувати штраф як особливий вид адміністративного стягнення, що застосовується до осіб, які вчинили порушення митних правил, передбачене ст. 482 Митного кодек- су України. Установлено, що цей різновид стягнення є різновидом штрафу, закріпленого в Кодексі України про адміністративні правопорушення. У ході дослідження розглянуто підходи до визначення поняття «адміністра- тивне стягнення», опрацьовано найбільш поширені способи класифікації. У результаті сформульовано перелік ознак штрафу як виду адміністративного стягнення за порушення митних правил. Визначено, що через учинення митних правопорушень заподіюється шкода майновим інтересам держави. Штраф як адміністративне стягнення, що застосовується за порушення митних правил, характеризується такими ознаками: нормативне закріплення; вид адміністративного стягнення; є стягненням майнового характеру; має характер фінансової санкції; визнача- ється відповідно до відсоткової вартості товарів, транспортних засобів комерційного призначення; накладається спеціально уповноваженим суб’єктом; розмір штрафу прямо визначений законодавцем.

ОСОБЛИВОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Тимур Данелія

аспірант
Інститут законодавства Верховної Ради України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3102-1931

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що Світовий океан і його компоненти зазнають негативного антропогенного впливу більшою мірою, ніж інші компоненти природного середовища, а саме: марнотратне вико- ристання ресурсів, забруднення поверхневих вод і дна морів та океанів з біозахисними речовинами, які не можуть бути розкладені й розчинені внаслідок унікальної здатності Світового океану переробляти всі забруднюючі речо- вини. Метою статті є визначення особливостей регіонального співробітництва держав у сфері захисту екосистеми Світового океану від забруднення. У статті аналізуються основні положення та принципи, що сприяють сталому управлінню й розвитку Світового океану на регіональному рівні. З’ясовано, що, відповідно до положень Конвен- ції ООН про морське право (1982 р.), усі держави зацікавлені в тісній співпраці з питань забезпечення збереження та охорони Світового океану на всіх рівнях, як глобальному, так і регіональному. Водночас підкреслюється важ- ливість регіональних конвенцій про охорону вод і живих ресурсів окремих морів від забруднення, які доповню- ють, розвивають і зміцнюють глобальні угоди.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що Світовий океан і його компоненти зазнають негативного антропогенного впливу більшою мірою, ніж інші компоненти природного середовища, а саме: марнотратне вико- ристання ресурсів, забруднення поверхневих вод і дна морів та океанів з біозахисними речовинами, які не можуть бути розкладені й розчинені внаслідок унікальної здатності Світового океану переробляти всі забруднюючі речо- вини. Метою статті є визначення особливостей регіонального співробітництва держав у сфері захисту екосистеми Світового океану від забруднення. У статті аналізуються основні положення та принципи, що сприяють сталому управлінню й розвитку Світового океану на регіональному рівні. З’ясовано, що, відповідно до положень Конвен- ції ООН про морське право (1982 р.), усі держави зацікавлені в тісній співпраці з питань забезпечення збереження та охорони Світового океану на всіх рівнях, як глобальному, так і регіональному. Водночас підкреслюється важ- ливість регіональних конвенцій про охорону вод і живих ресурсів окремих морів від забруднення, які доповню- ють, розвивають і зміцнюють глобальні угоди.

ПІДРОЗДІЛИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ (НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ДІЛЬНИЧНИХ ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇ)

Олена Дмитращук

аспірант
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4545-9101

Anotation. Метою статті є з’ясувати основні повноваження й обов’язки підрозділів міліції (наприклад, діль- ничних) у сфері запобігання домашньому насильству, відповідно до законодавчих вимог, а також їхню роль у «сім’ї» постраждалих від домашнього насильства як предмет запобігання вирішенню проблеми. У статті дослі- джено діяльність дільничних офіцерів як суб’єктів, які здійснюють реалізацію політики щодо запобігання та про- тидії насильства в сім’ї, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Виокремлено основні завдання, напрями роботи та особливості організації діяльності. Досліджено проблему взаємодії діяльності дільничних офіцерів із населенням на засадах партнерства, розглянуто соціальні чинники зародження домашнього насильства в родинах українців, а також вивчено проблему притягнення кривдників до відповідальності, її застосування на практиці й допущення прогалин у правових нормах законодавства України.
Keywords: Метою статті є з’ясувати основні повноваження й обов’язки підрозділів міліції (наприклад, діль- ничних) у сфері запобігання домашньому насильству, відповідно до законодавчих вимог, а також їхню роль у «сім’ї» постраждалих від домашнього насильства як предмет запобігання вирішенню проблеми. У статті дослі- джено діяльність дільничних офіцерів як суб’єктів, які здійснюють реалізацію політики щодо запобігання та про- тидії насильства в сім’ї, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Виокремлено основні завдання, напрями роботи та особливості організації діяльності. Досліджено проблему взаємодії діяльності дільничних офіцерів із населенням на засадах партнерства, розглянуто соціальні чинники зародження домашнього насильства в родинах українців, а також вивчено проблему притягнення кривдників до відповідальності, її застосування на практиці й допущення прогалин у правових нормах законодавства України.

СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗАВОЛОДІННЯ ДОКУМЕНТАМИ, ШТАМПАМИ, ПЕЧАТКАМИ ШЛЯХОМ ЗЛОВЖИВАННЯ ОСОБИ СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ

Володимир Желізняк

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1183-4348

Anotation. У статті доведено, що суб’єктивна сторона заволодіння документами, штампами, печатками шля- хом зловживання особи своїм службовим становищем характеризується виною у формі умислу та кримінально протиправними мотивами (корисливі або інші особисті). При цьому встановлено, що вид умислу такого кримі- нального правопорушення, як правило, прямий. Непрямий допускається лише в разі, якщо дії винного спричи- нили порушення роботи підприємства, установи чи організації (злочин, передбачений ч. 2 ст. 357 КК України). Наголошено, що для приведення ст. 357 КК України у відповідність до положень Закону України «Про запобіган- ня корупції» доречно передбачити для складу кримінального правопорушення у вигляді заволодіння документа- ми, штампами, печатками шляхом зловживання особи своїм службовим становищем таку суб’єктивну ознаку, як кримінально протиправну мету у вигляді одержання неправомірної вигоди.
Keywords: У статті доведено, що суб’єктивна сторона заволодіння документами, штампами, печатками шля- хом зловживання особи своїм службовим становищем характеризується виною у формі умислу та кримінально протиправними мотивами (корисливі або інші особисті). При цьому встановлено, що вид умислу такого кримі- нального правопорушення, як правило, прямий. Непрямий допускається лише в разі, якщо дії винного спричи- нили порушення роботи підприємства, установи чи організації (злочин, передбачений ч. 2 ст. 357 КК України). Наголошено, що для приведення ст. 357 КК України у відповідність до положень Закону України «Про запобіган- ня корупції» доречно передбачити для складу кримінального правопорушення у вигляді заволодіння документа- ми, штампами, печатками шляхом зловживання особи своїм службовим становищем таку суб’єктивну ознаку, як кримінально протиправну мету у вигляді одержання неправомірної вигоди.

РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО (ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)

Анатолій Заїкін

суддя
Одеський апеляційний суд (Одеса, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3028-2064

Anotation. У статті охарактеризовано погляди вітчизняних і зарубіжних учених-правознавців різних історич- них періодів щодо визначення суті інформаційного суспільства. Зазначено, що, на думку вчених, основними ета- пами розвитку світового інформаційного обігу є неолітична революція, революція заліза, поява писемності, вина- хід друку; поява телеграфу, телефону, радіо й телебачення; поява електронних комп’ютерів, створення Інтернету. У дослідженні розглянуто вітчизняні та зарубіжні наукові інтерпретації терміна «інформаційне суспільство». Зазначено, що розгляд інформаційного суспільства відбувається за допомогою методології різних наук (філософії, політології, соціології, державного управління, юриспруденції), обираються різні критерії до аналізу процесів, що відбуваються з інформацією, а дослідники не стільки намагаються знайти дійсну першопричину трансформа- ції постіндустріального суспільства в суспільство знань, скільки сперечаються за право бути названими очільни- ками тієї чи іншої чергової теорії інформаційного суспільства та запропонувати своє авторське визначення тої чи іншої категорії інформаційного суспільства.
Keywords: У статті охарактеризовано погляди вітчизняних і зарубіжних учених-правознавців різних історич- них періодів щодо визначення суті інформаційного суспільства. Зазначено, що, на думку вчених, основними ета- пами розвитку світового інформаційного обігу є неолітична революція, революція заліза, поява писемності, вина- хід друку; поява телеграфу, телефону, радіо й телебачення; поява електронних комп’ютерів, створення Інтернету. У дослідженні розглянуто вітчизняні та зарубіжні наукові інтерпретації терміна «інформаційне суспільство». Зазначено, що розгляд інформаційного суспільства відбувається за допомогою методології різних наук (філософії, політології, соціології, державного управління, юриспруденції), обираються різні критерії до аналізу процесів, що відбуваються з інформацією, а дослідники не стільки намагаються знайти дійсну першопричину трансформа- ції постіндустріального суспільства в суспільство знань, скільки сперечаються за право бути названими очільни- ками тієї чи іншої чергової теорії інформаційного суспільства та запропонувати своє авторське визначення тої чи іншої категорії інформаційного суспільства.

ТЕНДЕНЦІЇ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ У ПОСТРАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

Сергій Іонушас

народний депутат України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0217-0682

Anotation. Статтю присвячено генезису інституту прокуратури у контексті конституційного розвитку України у період від здобуття незалежності України і до прийняття Конституції України 1996 р. Метою статті є виявлення особливостей, визначення змісту і напрямків реформування інституту прокуратури в контексті конституційного розвитку України. Проведено аналіз політико-правових документів, проектів законодавчих актів, нормативної бази інституту прокуратури України в контексті конституційного розвитку. Акцентовано на методологічних і кон- цептуальних суперечностях у визначенні конституційно-правового статусу прокуратури. Визначено, що постра- дянський період конституціоналізації інституту прокуратури засвідчив конституційну значимість прокуратури, й разом з тим певну суперечливість її моделі у зв’язку з інститутами конституційного ладу. Для цього періоду були характерні розбіжності у правовому статусі прокуратури, визначеному у Конституції України (1978 р.), Кон- ституційному договорі між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття Конституції України (1995 р.) та Законі України «Про прокуратуру» (1991 р.). Конституціоналізація інституту прокуратури відбувалася на фоні дискусій про соціальне призначення цього інституту, конституційну природу прокурорського нагляду, місце і роль прокуратури в системі поділу влади, що було зумовлено різноманіттям поглядів на розвиток соціальної сутності (моделі) держави і права.
Keywords: Статтю присвячено генезису інституту прокуратури у контексті конституційного розвитку України у період від здобуття незалежності України і до прийняття Конституції України 1996 р. Метою статті є виявлення особливостей, визначення змісту і напрямків реформування інституту прокуратури в контексті конституційного розвитку України. Проведено аналіз політико-правових документів, проектів законодавчих актів, нормативної бази інституту прокуратури України в контексті конституційного розвитку. Акцентовано на методологічних і кон- цептуальних суперечностях у визначенні конституційно-правового статусу прокуратури. Визначено, що постра- дянський період конституціоналізації інституту прокуратури засвідчив конституційну значимість прокуратури, й разом з тим певну суперечливість її моделі у зв’язку з інститутами конституційного ладу. Для цього періоду були характерні розбіжності у правовому статусі прокуратури, визначеному у Конституції України (1978 р.), Кон- ституційному договорі між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття Конституції України (1995 р.) та Законі України «Про прокуратуру» (1991 р.). Конституціоналізація інституту прокуратури відбувалася на фоні дискусій про соціальне призначення цього інституту, конституційну природу прокурорського нагляду, місце і роль прокуратури в системі поділу влади, що було зумовлено різноманіттям поглядів на розвиток соціальної сутності (моделі) держави і права.

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ В УКРАЇНІ

Володимир Качмар

аспірант
Національна академія управління (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4026-7642

Anotation. У статті здійснено аналіз загальних тенденцій кримінально-правової охорони культурних цінностей в Україні, показана характеристика особливостей культурних цінностей у сфері кримінальних посягань та окрес- лення сучасних характерних кримінально-правових ознак кримінально-правової небезпеки злочинів у цій сфері. Визначено, що головними причинами, які визначають масштабність злочинів у цій сфері, потрібно визнати пере- дусім можливість отримання надприбутків, оскільки протиправні операції з предметами старовини й мистецтва займають у світі одне з перших місць серед злочинів міжнародного характеру за одержуваними прибутками зага- лом. Головною тенденцією у сфері злочинів з культурними цінностями є не тільки кількісне зростання контрабан- ди культурних цінностей, а й зміни в самій структурі цього злочинного бізнесу, зокрема його інтернаціоналізація та складна структура злочинів.
Keywords: У статті здійснено аналіз загальних тенденцій кримінально-правової охорони культурних цінностей в Україні, показана характеристика особливостей культурних цінностей у сфері кримінальних посягань та окрес- лення сучасних характерних кримінально-правових ознак кримінально-правової небезпеки злочинів у цій сфері. Визначено, що головними причинами, які визначають масштабність злочинів у цій сфері, потрібно визнати пере- дусім можливість отримання надприбутків, оскільки протиправні операції з предметами старовини й мистецтва займають у світі одне з перших місць серед злочинів міжнародного характеру за одержуваними прибутками зага- лом. Головною тенденцією у сфері злочинів з культурними цінностями є не тільки кількісне зростання контрабан- ди культурних цінностей, а й зміни в самій структурі цього злочинного бізнесу, зокрема його інтернаціоналізація та складна структура злочинів.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНИХ ПРОСТУПКІВ, УЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ

Анна Кашпур

здобувач наукового ступеня доктора філософії кафедри криміналістики та судової медицини
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8513-6980

Anotation. Слідча практика свідчить, що найчастіше неповнолітні притягуються до кримінальної відповідаль- ності за вчинення хуліганських дій, крадіжок, кримінальних правопорушень, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів тощо. Характер учиненого кримінального проступку впливає на спосіб реалізації протиправних дій. Для кримінальних проступків, учинених неповнолітніми, зазвичай не властива попередня підготов- ка, а також ужиття заходів до приховування слідів. У разі вчинення кримінального проступку групою неповно- літніх, відбуваються окремі підготовчі заходи (розподіл завдань; підшукування знарядь і засобів тощо). На вибір способу вчинення кримінального проступку впливають об’єктивні (зовнішні) й суб’єктивні (внутрішні) чинники. Об’єктивні чинники обумовлені умовами, за яких учинюється кримінальний проступок, що впливає на обрання методів, засобів, прийомів протиправної діяльності. Внутрішні умови, що детермінують спосіб учинення кримі- нального проступку, залежать від особистості правопорушника: його характеру, темпераменту, ставлення до соці- альних і моральних цінностей суспільства, психологічних особливостей. Отже, спосіб учинення кримінального проступку залежить від його суб’єкта. Якщо правопорушником є неповнолітній, ця обставина обумовлює зміст усіх елементів криміналістичної характеристики.
Keywords: Слідча практика свідчить, що найчастіше неповнолітні притягуються до кримінальної відповідаль- ності за вчинення хуліганських дій, крадіжок, кримінальних правопорушень, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів тощо. Характер учиненого кримінального проступку впливає на спосіб реалізації протиправних дій. Для кримінальних проступків, учинених неповнолітніми, зазвичай не властива попередня підготов- ка, а також ужиття заходів до приховування слідів. У разі вчинення кримінального проступку групою неповно- літніх, відбуваються окремі підготовчі заходи (розподіл завдань; підшукування знарядь і засобів тощо). На вибір способу вчинення кримінального проступку впливають об’єктивні (зовнішні) й суб’єктивні (внутрішні) чинники. Об’єктивні чинники обумовлені умовами, за яких учинюється кримінальний проступок, що впливає на обрання методів, засобів, прийомів протиправної діяльності. Внутрішні умови, що детермінують спосіб учинення кримі- нального проступку, залежать від особистості правопорушника: його характеру, темпераменту, ставлення до соці- альних і моральних цінностей суспільства, психологічних особливостей. Отже, спосіб учинення кримінального проступку залежить від його суб’єкта. Якщо правопорушником є неповнолітній, ця обставина обумовлює зміст усіх елементів криміналістичної характеристики.

ВИДИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ТА ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ПРОЦЕСІ ЗДІЙСНЕННЯ РЕФОРМ

Вікторія Кінзбурська

здобувач
Харківський національний університет внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3230-9454

Anotation. Взаємодія населення й органів влади є нині наріжним каменем під час побудови сучасних демокра- тій. Неможливо уявити країну, яка буде відповідати демократичним принципам, де органи влади не здійснюють взаємодію з населенням або громадськими інституціями. Такого роду взаємодія є визначальною при розбудові як демократичної держави, так і громадянського суспільства. Сучасні реформаційні перетворення в більшості країн вимагають формування нових механізмів реалізації та забезпечення можливостей для взаємодії. Сучасне держав- не управління як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях обов’язково має ґрунтуватися на потребах громадськості й реагувати на ті проблеми, з якими зіштовхується громадськість. Наукові дослідження питань вза- ємодії громадських інституцій та органів влади є актуальними в будь-який час. Однак сучасний реформаторський стан суспільно-політичних відносин вимагає віднесення цієї тематики до найбільш важливих тем у тому числі й з погляду теоретичного осмислення й аналізу.
Keywords: Взаємодія населення й органів влади є нині наріжним каменем під час побудови сучасних демокра- тій. Неможливо уявити країну, яка буде відповідати демократичним принципам, де органи влади не здійснюють взаємодію з населенням або громадськими інституціями. Такого роду взаємодія є визначальною при розбудові як демократичної держави, так і громадянського суспільства. Сучасні реформаційні перетворення в більшості країн вимагають формування нових механізмів реалізації та забезпечення можливостей для взаємодії. Сучасне держав- не управління як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях обов’язково має ґрунтуватися на потребах громадськості й реагувати на ті проблеми, з якими зіштовхується громадськість. Наукові дослідження питань вза- ємодії громадських інституцій та органів влади є актуальними в будь-який час. Однак сучасний реформаторський стан суспільно-політичних відносин вимагає віднесення цієї тематики до найбільш важливих тем у тому числі й з погляду теоретичного осмислення й аналізу.

АДМІНІСТРАТИВНА ПОСЛУГА ЯК ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРВІСНИХ ЦЕНТРІВ МВС УКРАЇНИ

Олександр Князюк

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3292-9717

Anotation. У статті адміністративну послугу розглянуто як предмет діяльності сервісних центрів МВС Украї- ни, у результаті цього автором акцентовано увагу на тому, що дуалістична юридична природа поняття «адміністра- тивна послуга як предмета діяльності сервісних центрів МВС України» полягає в тому, що діяльність із надання відповідних послуг не обмежується лише процедурними аспектами її надання (отримання), а також безпосе- редньо стосується питань внутрішньої організації діяльності сервісних центрів МВС України, що, як наслідок, забезпечує безпосереднє втілення процедурної активності з надання адміністративних послуг. Запропоновано розглядати предмет діяльності сервісних центрів МВС у глобальному вимірі як такий, що має найширше значен- ня, тобто охоплює всі без винятку напрями діяльності зазначених суб’єктів. На підставі такого підходу сформу- льовано таке визначення поняття: адміністративна послуга як предмет діяльності сервісних центрів МВС Украї- ни – комплексна юридична категорії з дуалістичною природою, що використовується для позначення соціально корисної діяльності спеціалізованих суб’єктів, котра здійснюється з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб шляхом утілення результату владних повноважень сервісних центрів МВС України та забезпечення умов, необхідних для реалізації процедур надання таких послуг.
Keywords: У статті адміністративну послугу розглянуто як предмет діяльності сервісних центрів МВС Украї- ни, у результаті цього автором акцентовано увагу на тому, що дуалістична юридична природа поняття «адміністра- тивна послуга як предмета діяльності сервісних центрів МВС України» полягає в тому, що діяльність із надання відповідних послуг не обмежується лише процедурними аспектами її надання (отримання), а також безпосе- редньо стосується питань внутрішньої організації діяльності сервісних центрів МВС України, що, як наслідок, забезпечує безпосереднє втілення процедурної активності з надання адміністративних послуг. Запропоновано розглядати предмет діяльності сервісних центрів МВС у глобальному вимірі як такий, що має найширше значен- ня, тобто охоплює всі без винятку напрями діяльності зазначених суб’єктів. На підставі такого підходу сформу- льовано таке визначення поняття: адміністративна послуга як предмет діяльності сервісних центрів МВС Украї- ни – комплексна юридична категорії з дуалістичною природою, що використовується для позначення соціально корисної діяльності спеціалізованих суб’єктів, котра здійснюється з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб шляхом утілення результату владних повноважень сервісних центрів МВС України та забезпечення умов, необхідних для реалізації процедур надання таких послуг.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ ЯК АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕДУРА

Олександр Колотілов

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3292-9717

Anotation. Стаття присвячена дослідженню інституту державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяль- ності й визначенню його галузевої належності. Проаналізовано поняття «державна реєстрація» в довідниковій літературі, правовій доктрині та законодавстві України. Зроблено висновок, що аналізоване поняття хоча й не характеризується усталеністю поглядів науковців, однак при його визначенні основною ознакою виступає офі- ційне визнання законності певних фактів, виникнення або припинення прав та обов’язків, закріплення правового статусу фізичної або юридичної особи. Акцентовано, що державна реєстрація суб’єктів господарювання є важли- вим елементом адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності, що поєднує взаємозалежні ознаки правового методу, правової форми й адміністративної процедури. Як правовий метод державна реєстрація полягає у визнанні державою факту виникнення суб’єкта підприємницької діяльності, припинення його діяльнос- ті або зміни правового статусу з одночасною письмовою фіксацією такого факту в Єдиному державному реєстрі. Як правова форма державна реєстрація знаходить прояв в адміністративному акті органу реєстрації, за допомо- гою якого до державного реєстру вноситься відповідний запис про фізичну чи юридичну особу.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню інституту державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяль- ності й визначенню його галузевої належності. Проаналізовано поняття «державна реєстрація» в довідниковій літературі, правовій доктрині та законодавстві України. Зроблено висновок, що аналізоване поняття хоча й не характеризується усталеністю поглядів науковців, однак при його визначенні основною ознакою виступає офі- ційне визнання законності певних фактів, виникнення або припинення прав та обов’язків, закріплення правового статусу фізичної або юридичної особи. Акцентовано, що державна реєстрація суб’єктів господарювання є важли- вим елементом адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності, що поєднує взаємозалежні ознаки правового методу, правової форми й адміністративної процедури. Як правовий метод державна реєстрація полягає у визнанні державою факту виникнення суб’єкта підприємницької діяльності, припинення його діяльнос- ті або зміни правового статусу з одночасною письмовою фіксацією такого факту в Єдиному державному реєстрі. Як правова форма державна реєстрація знаходить прояв в адміністративному акті органу реєстрації, за допомо- гою якого до державного реєстру вноситься відповідний запис про фізичну чи юридичну особу.

ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИМИ СУДАМИ ЗАКОНОДАВСТВА У СПРАВАХ З ПРИВОДУ ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

Віта Кононець

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4433-3731

Anotation. Стаття присвячена дослідженню адміністративно-правового забезпечення примусового виконання судових рішень через призму практики застосування адміністративними судами законодавства у справах із при- воду оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби. Реформи, що відбуваються в україн- ському суспільстві, викликали активну діяльність людей, і люди прагнуть брати безпосередню участь у вирішенні питань, що стосуються їхніх спільних інтересів, зокрема щодо виконання судових ухвал. Однак, незважаючи на важливість таких політичних прав, чинні закони все ще не забезпечують належним чином захист прав громадян на справедливий судовий розгляд і виконання судових рішень. Ці положення часто обмежуються або навіть пору- шуються. Необхідно провести всебічне дослідження порядку виконання судових рішень як різновиду судового рішення; подальший розвиток доцільності теорії судового рішення в сучасних адміністративних процедурах; ура- хування останніх досягнень науки, адміністративно-процесуальне законодавство потребує перегляду; зрозуміти суть і зміст правовідносин на стадії виконання рішень; пасивне виконання Україною судових дій призвело до практики Європейського суду з прав людини, яка визначає три основні аспекти примусового виконання судових рішень: якщо рішення суду вказує на право примусового виконання рішення суду, воно є ілюзорним і дієвим; при детальному визначенні процесуальних гарантій, що надаються сторонами для справедливого судового розгляду, це не забезпечить захист виконання судового рішення; будь-яке виконання судового рішення має розглядатися як частина «судового розгляду».
Keywords: Стаття присвячена дослідженню адміністративно-правового забезпечення примусового виконання судових рішень через призму практики застосування адміністративними судами законодавства у справах із при- воду оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби. Реформи, що відбуваються в україн- ському суспільстві, викликали активну діяльність людей, і люди прагнуть брати безпосередню участь у вирішенні питань, що стосуються їхніх спільних інтересів, зокрема щодо виконання судових ухвал. Однак, незважаючи на важливість таких політичних прав, чинні закони все ще не забезпечують належним чином захист прав громадян на справедливий судовий розгляд і виконання судових рішень. Ці положення часто обмежуються або навіть пору- шуються. Необхідно провести всебічне дослідження порядку виконання судових рішень як різновиду судового рішення; подальший розвиток доцільності теорії судового рішення в сучасних адміністративних процедурах; ура- хування останніх досягнень науки, адміністративно-процесуальне законодавство потребує перегляду; зрозуміти суть і зміст правовідносин на стадії виконання рішень; пасивне виконання Україною судових дій призвело до практики Європейського суду з прав людини, яка визначає три основні аспекти примусового виконання судових рішень: якщо рішення суду вказує на право примусового виконання рішення суду, воно є ілюзорним і дієвим; при детальному визначенні процесуальних гарантій, що надаються сторонами для справедливого судового розгляду, це не забезпечить захист виконання судового рішення; будь-яке виконання судового рішення має розглядатися як частина «судового розгляду».

АДМІНІСТРАТИВНА ПРИРОДА КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ОЦІНЮВАННЯ СУДДІВ В УКРАЇНІ

Олена Кузьмишина

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6644-6625

Anotation. Мета статті полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства у сфері діяльності суддів в Украї- ні, позиції практиків і вчених адміністративного права, статистичної діяльності органів суддівського врядування визначити та проаналізувати адміністративну природу кваліфікаційного оцінювання суддів в Україні. У статті роз- крито сутність кваліфікаційного оцінювання суддів в Україні. Зроблено висновок, що адміністративна природа кваліфікаційного оцінювання суддів в Україні виражається через завдання та принципи кваліфікаційного оціню- вання, законодавчо-гарантовані критерії до судді (кандидата), правовий статус суб’єктів суддівського врядування, процедури й інструменти проведення кваліфікаційного оцінювання. Загальна адміністративна природа кваліфіка- ційного оцінювання суддів в Україні полягає в установленні та реалізації публічно-правового процесу перевірки судді (кандидата) через критерії доброчесності, компетентності й професійної етики, що проводиться владними суб’єктами суддівського врядування з дотриманням умов правової процедури та організаційної методики.
Keywords: Мета статті полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства у сфері діяльності суддів в Украї- ні, позиції практиків і вчених адміністративного права, статистичної діяльності органів суддівського врядування визначити та проаналізувати адміністративну природу кваліфікаційного оцінювання суддів в Україні. У статті роз- крито сутність кваліфікаційного оцінювання суддів в Україні. Зроблено висновок, що адміністративна природа кваліфікаційного оцінювання суддів в Україні виражається через завдання та принципи кваліфікаційного оціню- вання, законодавчо-гарантовані критерії до судді (кандидата), правовий статус суб’єктів суддівського врядування, процедури й інструменти проведення кваліфікаційного оцінювання. Загальна адміністративна природа кваліфіка- ційного оцінювання суддів в Україні полягає в установленні та реалізації публічно-правового процесу перевірки судді (кандидата) через критерії доброчесності, компетентності й професійної етики, що проводиться владними суб’єктами суддівського врядування з дотриманням умов правової процедури та організаційної методики.

ПОНЯТТЯ Й СУТНІСТЬ ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВ ПРО НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ У СУДАХ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В УКРАЇНІ

Тетяна Кускова

здобувачка
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0934-0645

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що Україна є правова, демократична й соціальна держава, відповідно, у правовій системі нашої держави вагома роль належить адміністративній відповідальності як про- відному засобу адміністративного примусу, який використовується для забезпечення прав і свобод громадян, конституційного ладу України, правопорядку, зокрема безпеки дорожнього руху, права власності, запобігання правопорушенням, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством. У статті виявлено й узагальнено, що сутністю оскарження постанов про накладення адміністративних стягнень у судах загальної юрисдикції є відправлення правосуддя судом першої та апеляційної інстанцій, коли загальна воля (загальне право) має компенсувати суб’єктивну волю суб’єкта, що склав протокол про адміністративне правопорушення, шляхом його об’єктивної справедливої пере- вірки. З’ясовано, що постанову про одночасне накладення основного й додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, установленому для оскарження основного або додаткового стягнення.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що Україна є правова, демократична й соціальна держава, відповідно, у правовій системі нашої держави вагома роль належить адміністративній відповідальності як про- відному засобу адміністративного примусу, який використовується для забезпечення прав і свобод громадян, конституційного ладу України, правопорядку, зокрема безпеки дорожнього руху, права власності, запобігання правопорушенням, поваги до прав, честі й гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством. У статті виявлено й узагальнено, що сутністю оскарження постанов про накладення адміністративних стягнень у судах загальної юрисдикції є відправлення правосуддя судом першої та апеляційної інстанцій, коли загальна воля (загальне право) має компенсувати суб’єктивну волю суб’єкта, що склав протокол про адміністративне правопорушення, шляхом його об’єктивної справедливої пере- вірки. З’ясовано, що постанову про одночасне накладення основного й додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, установленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Вадим Люх

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8285-7312

Anotation. Стаття присвячена проблематиці дослідження сутності поняття «фінансова безпека держави». Акцен- товано, що необхідність змістовного оновлення адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення фінан- сової безпеки України пов’язана не лише з вимогами суспільства, а й із необхідністю оновлення публічного адміні- стрування в контексті конституційних вимог і принципів, відповідно до яких безпека національної економіки є одним із пріоритетних напрямів державної політики, а забезпечення економічної безпеки є найважливішою функцією дер- жави. Проаналізовано зміст понять «безпека», «безпека держави», «національна безпека» та зроблено висновок, що, попри багатоманітність авторських дефініцій поняття «національна безпека», практично в основу більшості з них покладена така категорія, як «захищеність життєво важливих інтересів», яка і є кваліфікуючою ознакою. На підставі аналізу наукових джерел і законодавства України визначено, що фінансова безпека держави є складником економічної безпеки й елементом національної безпеки та може розглядатися у вузькому й широкому значенні.
Keywords: Стаття присвячена проблематиці дослідження сутності поняття «фінансова безпека держави». Акцен- товано, що необхідність змістовного оновлення адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення фінан- сової безпеки України пов’язана не лише з вимогами суспільства, а й із необхідністю оновлення публічного адміні- стрування в контексті конституційних вимог і принципів, відповідно до яких безпека національної економіки є одним із пріоритетних напрямів державної політики, а забезпечення економічної безпеки є найважливішою функцією дер- жави. Проаналізовано зміст понять «безпека», «безпека держави», «національна безпека» та зроблено висновок, що, попри багатоманітність авторських дефініцій поняття «національна безпека», практично в основу більшості з них покладена така категорія, як «захищеність життєво важливих інтересів», яка і є кваліфікуючою ознакою. На підставі аналізу наукових джерел і законодавства України визначено, що фінансова безпека держави є складником економічної безпеки й елементом національної безпеки та може розглядатися у вузькому й широкому значенні.

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ: СПІВВІДНОШЕННЯ З ІНШИМИ ВИДАМИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Андрій Максимович

аспірант наукової лабораторії з проблем превентивної діяльності та запобігання корупції
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0279-2991

Anotation. У статті проаналізовано наукові та нормативні положення, що стосуються дисциплінарної відпо- відальності працівників Державного бюро розслідувань, зокрема проведено порівняльний аналіз дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань з іншими видами юридичної відповідальності, що дало змогу проаналізувати правову сутність і характерні особливості саме такого виду відповідальності, а також виокремити специфічні підстави, за якими варто відмежовувати її від інших різновидів юридичної відповідаль- ності задля усунення можливих проявів «змішування» або безпідставного їх ототожнення. Унаслідок досліджен- ня співвідношення дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань з іншими вида- ми юридичної відповідальності (адміністративною, кримінальною, цивільно-правовою) зроблено висновок про самостійний, особливий, специфічний характер дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань із сукупністю власних нормативних, фактичних і процесуальних підстав, які дають можливість роз- різняти види відповідальності. Сформульовано низку особливостей дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань, які вирізняють її з-поміж інших видів юридичної відповідальності.
Keywords: У статті проаналізовано наукові та нормативні положення, що стосуються дисциплінарної відпо- відальності працівників Державного бюро розслідувань, зокрема проведено порівняльний аналіз дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань з іншими видами юридичної відповідальності, що дало змогу проаналізувати правову сутність і характерні особливості саме такого виду відповідальності, а також виокремити специфічні підстави, за якими варто відмежовувати її від інших різновидів юридичної відповідаль- ності задля усунення можливих проявів «змішування» або безпідставного їх ототожнення. Унаслідок досліджен- ня співвідношення дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань з іншими вида- ми юридичної відповідальності (адміністративною, кримінальною, цивільно-правовою) зроблено висновок про самостійний, особливий, специфічний характер дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань із сукупністю власних нормативних, фактичних і процесуальних підстав, які дають можливість роз- різняти види відповідальності. Сформульовано низку особливостей дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань, які вирізняють її з-поміж інших видів юридичної відповідальності.

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ

Юлія Мамченко

здобувач
Міжрегіональна академія управління персоналом (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1589-9728

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що договір поставки є одним із видів договорів, що регулюють зобов’язання щодо передачі майна. Цим пояснюється широке застосування договору поставки в майновому обороті. Чинне законодавство по-різному визначає зміст договору поставки. Так, Цивільний кодекс України розглядає його як вид договору купівлі-продажу. Натомість Господарський кодекс України розглядає поставку як окремий самостійний вид договору, що є основною формою матеріально-технічного постачання та збуту продукції виробничо-технічного призначення й виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних в інших суб’єктів господа- рювання. Визначено, що договір контрактації сільськогосподарської продукції має такі особливості: специфічний предмет – сільськогосподарську продукцію, особливості суб’єктного складу, особливості змісту договору (покла- дення на сторони специфічних обов’язків). Виділення в окрему групу договорів, що укладаються на основі держав- ного замовлення, можливе за таким критерієм, як особливості укладення договору, особливості суб’єктного складу. Отже, аналіз теорії, законодавства та практики дає змогу нам визначити договір поставки як домовленість суб’єктів господарювання, за якою одна сторона (постачальник) передає у власність іншій стороні (покупцю) товар для його використання в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, натомість друга сторона зобов’язується прийняти й оплатити такий товар.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що договір поставки є одним із видів договорів, що регулюють зобов’язання щодо передачі майна. Цим пояснюється широке застосування договору поставки в майновому обороті. Чинне законодавство по-різному визначає зміст договору поставки. Так, Цивільний кодекс України розглядає його як вид договору купівлі-продажу. Натомість Господарський кодекс України розглядає поставку як окремий самостійний вид договору, що є основною формою матеріально-технічного постачання та збуту продукції виробничо-технічного призначення й виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних в інших суб’єктів господа- рювання. Визначено, що договір контрактації сільськогосподарської продукції має такі особливості: специфічний предмет – сільськогосподарську продукцію, особливості суб’єктного складу, особливості змісту договору (покла- дення на сторони специфічних обов’язків). Виділення в окрему групу договорів, що укладаються на основі держав- ного замовлення, можливе за таким критерієм, як особливості укладення договору, особливості суб’єктного складу. Отже, аналіз теорії, законодавства та практики дає змогу нам визначити договір поставки як домовленість суб’єктів господарювання, за якою одна сторона (постачальник) передає у власність іншій стороні (покупцю) товар для його використання в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, натомість друга сторона зобов’язується прийняти й оплатити такий товар.

ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА В УМОВАХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ В УКРАЇНІ

Олена Махмурова-Дишлюк

кандидат юридичних наук, докторант
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0969-8797

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що людина її життя, здоров’я, честь і гідність визнаються дер- жавою Україною найвищою цінністю. При цьому й в умовах війни, збройних конфліктів і надзвичайних станів ці природні чесноти також не можуть порушуватися. Названі права і свободи є природними й невід’ємними. Більше того, держава Україна зобов’язана забезпечувати права і свободи своїх громадян і на окупованих територіях політико-дипломатичними засобами та за допомогою військової розвідки. Практично можна стверджувати, що всі громадяни України тією чи іншою мірою прямо чи опосередковано є постраждалими від збройного конфлікту після нападу на нашу землю російських терористичних військ, а вирішення їхніх проблем великою мірою лягає на плечі різноманітних суб’єктів публічної адміністрації, які здійснюють свою діяльність на основі норм адмі- ністративного права. У статті сформовано поняття й розкрито зміст, адміністративно-правове забезпечення прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що людина її життя, здоров’я, честь і гідність визнаються дер- жавою Україною найвищою цінністю. При цьому й в умовах війни, збройних конфліктів і надзвичайних станів ці природні чесноти також не можуть порушуватися. Названі права і свободи є природними й невід’ємними. Більше того, держава Україна зобов’язана забезпечувати права і свободи своїх громадян і на окупованих територіях політико-дипломатичними засобами та за допомогою військової розвідки. Практично можна стверджувати, що всі громадяни України тією чи іншою мірою прямо чи опосередковано є постраждалими від збройного конфлікту після нападу на нашу землю російських терористичних військ, а вирішення їхніх проблем великою мірою лягає на плечі різноманітних суб’єктів публічної адміністрації, які здійснюють свою діяльність на основі норм адмі- ністративного права. У статті сформовано поняття й розкрито зміст, адміністративно-правове забезпечення прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Ярослав Никитюк

аспірант кафедри поліцейського права
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8367-8516

Anotation. У статті досліджуються передумови та необхідність унесення змін і доповнень до Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». Аналізується зміст таких напрямів адміністративно-правового регулюван- ня діяльності Вищого антикорупційного суду, як організація діяльності, забезпечення відправлення правосуддя, боротьба з корупцією, забезпечення незалежності, кадрове забезпечення, інформаційне забезпечення, ведення діловодства, обліково-реєстраційна та статистична робота, забезпечення пропускного режиму, трудового роз- порядку, службової дисципліни, фінансове, ресурсне, матеріально-технічне й інше забезпечення. Визначають- ся проблеми, які існують у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності Вищого антикорупційного суду й вирішення яких є необхідною передумовою його подальшого успішного розвитку. Зроблено висновок про необґрунтоване затягування процесу адміністративно-правового врегулювання проблемних питань, які виника- ють у процесі функціонування Вищого антикорупційного суду.
Keywords: У статті досліджуються передумови та необхідність унесення змін і доповнень до Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». Аналізується зміст таких напрямів адміністративно-правового регулюван- ня діяльності Вищого антикорупційного суду, як організація діяльності, забезпечення відправлення правосуддя, боротьба з корупцією, забезпечення незалежності, кадрове забезпечення, інформаційне забезпечення, ведення діловодства, обліково-реєстраційна та статистична робота, забезпечення пропускного режиму, трудового роз- порядку, службової дисципліни, фінансове, ресурсне, матеріально-технічне й інше забезпечення. Визначають- ся проблеми, які існують у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності Вищого антикорупційного суду й вирішення яких є необхідною передумовою його подальшого успішного розвитку. Зроблено висновок про необґрунтоване затягування процесу адміністративно-правового врегулювання проблемних питань, які виника- ють у процесі функціонування Вищого антикорупційного суду.

ОСОБЛИВОСТІ ТИМЧАСОВОГО ВІДСТОРОНЕННЯ СУДДІ ВІД ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Маріанна Орлова

помічник судді
Печерський районний суд (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9535-7533

Anotation. У статті розглядаються особливості тимчасового відсторонення судді від правосуддя: зарубіжний досвід. Визначено сутність тимчасового відсторонення судді від правосуддя в Німеччині, Франції, Португалії та Литві. Відзначено законодавчі особливості визначення тимчасового відсторонення судді від правосуддя. Зро- блено висновок, що українське законодавство відображає світову тенденцію відставки суддів у зв’язку з кримінальним переслідуванням. Наголошено, що рішення про відсторонення магістратів, на думку суддів, віднесено до повноважень несудового органу. У цьому випадку процедура відводу судді, яка використовується як санкція, здійснюється в межах дисциплінарного провадження, вона є загальною для застосування всіх видів дисциплінар- них стягнень. Визначено, що судді можуть бути притягнуті до різних видів юридичної відповідальності: дисци- плінарної, цивільної, кримінальної та адміністративної. Водночас притягнення суддів до цивільної, кримінальної чи адміністративної відповідальності є досить рідкісним явищем і застосовується в надзвичайно важких справах. А притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності – саме механізм контролю, який дає змогу найбільш ефективно й ефективно реагувати на їх порушення.
Keywords: У статті розглядаються особливості тимчасового відсторонення судді від правосуддя: зарубіжний досвід. Визначено сутність тимчасового відсторонення судді від правосуддя в Німеччині, Франції, Португалії та Литві. Відзначено законодавчі особливості визначення тимчасового відсторонення судді від правосуддя. Зро- блено висновок, що українське законодавство відображає світову тенденцію відставки суддів у зв’язку з кримінальним переслідуванням. Наголошено, що рішення про відсторонення магістратів, на думку суддів, віднесено до повноважень несудового органу. У цьому випадку процедура відводу судді, яка використовується як санкція, здійснюється в межах дисциплінарного провадження, вона є загальною для застосування всіх видів дисциплінар- них стягнень. Визначено, що судді можуть бути притягнуті до різних видів юридичної відповідальності: дисци- плінарної, цивільної, кримінальної та адміністративної. Водночас притягнення суддів до цивільної, кримінальної чи адміністративної відповідальності є досить рідкісним явищем і застосовується в надзвичайно важких справах. А притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності – саме механізм контролю, який дає змогу найбільш ефективно й ефективно реагувати на їх порушення.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Володимир Репело

ад’юнкт
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7610-3319

Anotation. У статті визначається нормативно-правова база, норми якої передбачають основи діяльності Державної міграційної служби України. Зазначається, що Державна міграційна служба України є центральним органом саме виконавчої влади й, відповідно, її діяльність урегульована нормативними актами, що стосуються діяльності органів державної влади. Указується, що нормативно-правові акти можна класифікувати за їх статусом (Конституція, закони, підзаконні акти) або за актами, що визначають загальний статус служби та відповідно до напрямів діяльності (протидія незаконній імміграції, служби припинення й набуття громадянства, реєстрація міс- ця проживання та соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, державна політика щодо іноземців та осіб без громадянства, біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності).
Keywords: У статті визначається нормативно-правова база, норми якої передбачають основи діяльності Державної міграційної служби України. Зазначається, що Державна міграційна служба України є центральним органом саме виконавчої влади й, відповідно, її діяльність урегульована нормативними актами, що стосуються діяльності органів державної влади. Указується, що нормативно-правові акти можна класифікувати за їх статусом (Конституція, закони, підзаконні акти) або за актами, що визначають загальний статус служби та відповідно до напрямів діяльності (протидія незаконній імміграції, служби припинення й набуття громадянства, реєстрація міс- ця проживання та соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, державна політика щодо іноземців та осіб без громадянства, біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності).

РЕТРОСПЕКТИВА ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Дмитро Руснак

аспірант кафедри оперативно-розшукової діяльності
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8388-8786

Anotation. Актуальність питання протидії торгівлі людьми засвідчується тим, що така протиправна діяль- ність руйнує долі мільйонів людей по всьому світу, а це говорить про необхідність вироблення сучасної стра- тегії з вирішення цієї проблеми. Для цього вкрай важливо врахувати наявний досвід боротьби із цим злом, набутий у різні часи на національному та міжнародному рівнях. З урахуванням цього в статті поставлено за мету висвітлити ретроспективу протидії торгівлі людьми для подальшого вдосконалення організаційно-право- вих засад роботи правоохоронних органів та інших інституцій у цій сфері. Методологічну основу дослідження становить діалектичний підхід до аналізу ситуації в Україні та світі. При його проведенні використано сис- тему методів наукового пізнання, зокрема формальної логіки (абстрагування, аналогія, дедукція, індукція, синтез) для детального з’ясування змісту розглядуваних питань; метод системного аналізу – для визначення напрямів запровадження інноваційних підходів до вирішення проблеми; теоретичний – при вивченні наукової та навчально-методичної літератури; моделювання – при дослідженні визначених об’єктів за допомогою моде- лювання їх окремих аспектів.
Keywords: Актуальність питання протидії торгівлі людьми засвідчується тим, що така протиправна діяль- ність руйнує долі мільйонів людей по всьому світу, а це говорить про необхідність вироблення сучасної стра- тегії з вирішення цієї проблеми. Для цього вкрай важливо врахувати наявний досвід боротьби із цим злом, набутий у різні часи на національному та міжнародному рівнях. З урахуванням цього в статті поставлено за мету висвітлити ретроспективу протидії торгівлі людьми для подальшого вдосконалення організаційно-право- вих засад роботи правоохоронних органів та інших інституцій у цій сфері. Методологічну основу дослідження становить діалектичний підхід до аналізу ситуації в Україні та світі. При його проведенні використано сис- тему методів наукового пізнання, зокрема формальної логіки (абстрагування, аналогія, дедукція, індукція, синтез) для детального з’ясування змісту розглядуваних питань; метод системного аналізу – для визначення напрямів запровадження інноваційних підходів до вирішення проблеми; теоретичний – при вивченні наукової та навчально-методичної літератури; моделювання – при дослідженні визначених об’єктів за допомогою моде- лювання їх окремих аспектів.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА СУЧАСНИХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ В УКРАЇНІ: СТРУКТУРА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ

Іван Серединський

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8086-9448

Anotation. Наукова стаття присвячена питанню професійної підготовки сучасних поліцейських в Україні. Автором наголошено на тому, що нині в рамках загальних інтеграційних тенденцій відбувається процес входжен- ня України в простір вищої поліцейської освіти, у Європі триває формування нової системи поліцейської освіти, а Україна стає повноправним учасником цієї системи. Також визначено, що на цьому шляху одними з головних завдань є підвищення якості професійної освіти офіцерів поліції – керівників поліцейських служб, вивчення, сприйняття та застосування позитивного педагогічного досвіду, нагромадженого системою виховання й підго- товки професійних кадрів правоохоронних органів. Акцентовано увагу на тому, що останнім часом професійна підготовка зарубіжних країн характеризується інтегративними процесами, прагненням до спільного вирішення тих чи інших завдань, пов’язаних зі створенням ефективної моделі підготовки поліцейських кадрів.
Keywords: Наукова стаття присвячена питанню професійної підготовки сучасних поліцейських в Україні. Автором наголошено на тому, що нині в рамках загальних інтеграційних тенденцій відбувається процес входжен- ня України в простір вищої поліцейської освіти, у Європі триває формування нової системи поліцейської освіти, а Україна стає повноправним учасником цієї системи. Також визначено, що на цьому шляху одними з головних завдань є підвищення якості професійної освіти офіцерів поліції – керівників поліцейських служб, вивчення, сприйняття та застосування позитивного педагогічного досвіду, нагромадженого системою виховання й підго- товки професійних кадрів правоохоронних органів. Акцентовано увагу на тому, що останнім часом професійна підготовка зарубіжних країн характеризується інтегративними процесами, прагненням до спільного вирішення тих чи інших завдань, пов’язаних зі створенням ефективної моделі підготовки поліцейських кадрів.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОГО ЗАВОЛОДІННЯ ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ

Вікторія Сєдакова

ад’юнкт кафедри кримінального процесу
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1966-7912

Anotation. Незаконне заволодіння транспортними засобами має велику суспільну небезпеку, зміст якої, з одно- го боку, обумовлений посяганням на безпеку руху та експлуатації транспорту, а з іншого боку, посягає на одне з ключових конституційних прав особи та громадянина – право власності. Суспільна небезпечність цього злочину зумовлюється неконтрольованим використанням транспортних засобів як джерел підвищеної небезпеки, що нерід- ко призводить до вчинення інших транспортних злочинів. Характерно, що ці злочини дуже часто вчиняють особи, які перебувають у стані сп’яніння, які позбавлені або зовсім не мають прав на керування транспортними засобами, неповнолітні. Ці особи, як правило, не здатні виконувати у сфері дорожнього руху необхідні функції керування тран- спортним засобом, особливо за складної дорожньої обстановки. Значна частина незаконних заволодінь транспорт- ними засобами вчиняється під прикриттям організованих злочинних угруповань, що мають чітку ієрархічну струк- туру з розподілом ролей, транскордонні зв’язки, високий рівень спеціалізації та матеріально-технічного оснащення.
Keywords: Незаконне заволодіння транспортними засобами має велику суспільну небезпеку, зміст якої, з одно- го боку, обумовлений посяганням на безпеку руху та експлуатації транспорту, а з іншого боку, посягає на одне з ключових конституційних прав особи та громадянина – право власності. Суспільна небезпечність цього злочину зумовлюється неконтрольованим використанням транспортних засобів як джерел підвищеної небезпеки, що нерід- ко призводить до вчинення інших транспортних злочинів. Характерно, що ці злочини дуже часто вчиняють особи, які перебувають у стані сп’яніння, які позбавлені або зовсім не мають прав на керування транспортними засобами, неповнолітні. Ці особи, як правило, не здатні виконувати у сфері дорожнього руху необхідні функції керування тран- спортним засобом, особливо за складної дорожньої обстановки. Значна частина незаконних заволодінь транспорт- ними засобами вчиняється під прикриттям організованих злочинних угруповань, що мають чітку ієрархічну струк- туру з розподілом ролей, транскордонні зв’язки, високий рівень спеціалізації та матеріально-технічного оснащення.

ПОНЯТТЯ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Олексій Терещенко

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0145-7251

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що сьогодні інформатизація суспільства в усіх сферах публіч- них відносин відбувається досить швидкими темпами, отже, судова сфера не є винятком із цього правила. Авто- матизація судових процесів через всесвітню мережу Інтернет та засоби мобільного зв’язку вже стали буденною справою для Великобританії, тому розвиток та впровадження публічного адміністрування електронного вряду- вання судової влади в Україні є обов’язковим процесом. Метою статті є розкриття поняття публічного адміні- стрування електронного врядування судової влади в Україні. У статті визначено, що публічне адміністрування електронного урядування судової влади в Україні – це використання органами публічної адміністрації всіх засо- бів для організації відкритого, комфортного, вчасного та ефективного надання послуг судочинства за допомогою всесвітньої глобальної мережі Інтернет та засобів мобільного зв’язку задля взаємодії між громадянами, судовими та іншими органами публічної влади.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що сьогодні інформатизація суспільства в усіх сферах публіч- них відносин відбувається досить швидкими темпами, отже, судова сфера не є винятком із цього правила. Авто- матизація судових процесів через всесвітню мережу Інтернет та засоби мобільного зв’язку вже стали буденною справою для Великобританії, тому розвиток та впровадження публічного адміністрування електронного вряду- вання судової влади в Україні є обов’язковим процесом. Метою статті є розкриття поняття публічного адміні- стрування електронного врядування судової влади в Україні. У статті визначено, що публічне адміністрування електронного урядування судової влади в Україні – це використання органами публічної адміністрації всіх засо- бів для організації відкритого, комфортного, вчасного та ефективного надання послуг судочинства за допомогою всесвітньої глобальної мережі Інтернет та засобів мобільного зв’язку задля взаємодії між громадянами, судовими та іншими органами публічної влади.

ОБМЕЖЕННЯ ТАЄМНИЦІ СПІЛКУВАННЯ В ХОДІ ПРОВЕДЕННЯ ТИМЧАСОВОГО ДОСТУПУ ДО РЕЧЕЙ ТА ДОКУМЕНТІВ

Андрій Ткачик

аспірант кафедри кримінального процесу і криміналістики
Львівський державний університет внутрішніх справ (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-8525-2378

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої перебувають такі речі й документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). З’ясовано, що органи досудового розслідування отримують інформацію про таємницю спілкування осіб, яка знаходиться в електронній інформа- ційній системі (телефоні, комп’ютері, планшеті), шляхом тимчасового доступу до речей. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі й документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Зроблено висновок, що шляхом тимчасового доступу до речей і документів, які знаходяться в операторів та провайдерів телекомунікацій, може отримуватися лише інформація про зв’язок, абонента, надання телекомуніка- ційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалість, зміст, маршрути передавання, яка за своїм змістом охороняється таємницею спілкування.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої перебувають такі речі й документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). З’ясовано, що органи досудового розслідування отримують інформацію про таємницю спілкування осіб, яка знаходиться в електронній інформа- ційній системі (телефоні, комп’ютері, планшеті), шляхом тимчасового доступу до речей. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі й документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Зроблено висновок, що шляхом тимчасового доступу до речей і документів, які знаходяться в операторів та провайдерів телекомунікацій, може отримуватися лише інформація про зв’язок, абонента, надання телекомуніка- ційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалість, зміст, маршрути передавання, яка за своїм змістом охороняється таємницею спілкування.

РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ВЧИНЕНИХ ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ: ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВСТАНОВЛЕННЮ

Ігор Фаєр

здобувач наукового ступеня доктора філософії кафедри криміналістики та судової медицини
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3935-5322

Anotation. З’ясовано, що на початковому етапі розслідування корисливо-насильницьких кримінальних пра- вопорушень, вчинених щодо іноземців, слідчий організовує роботу щодо з’ясування обставин, що визначні ст. 91 КПК України як такі, що підлягають доказуванню у кожному кримінальному провадженні; обставин, що характеризують подію кримінального правопорушення; обставин, що характеризують особу потерпілого іно- земця (держава, громадянином якої є іноземець, та країна проживання іноземця; правові та фактичні підстави перебування іноземця на території України; особливості правового статусу потерпілого іноземця); обставин, що характеризують особу підозрюваного, у тому числі за умови вчинення кримінального правопорушення у співу- часті; обставин, що характеризують механізм вчинення кримінального правопорушення. Початковий етап розслі- дування корисливо-насильницьких кримінальних правопорушень, вчинених щодо іноземців, потребує вирішення проблемних питань, пов’язаних зі встановленням усіх осіб, залучених до злочинного ланцюга; високим рівнем підготовки підозрюваних, планів дій у різних ситуаціях; необхідністю забезпечення оперативної взаємодії з інши- ми правоохоронними органами України, компетентними органами іноземних держав, Інтерполом, вжиття заходів міжнародного співробітництва тощо.
Keywords: З’ясовано, що на початковому етапі розслідування корисливо-насильницьких кримінальних пра- вопорушень, вчинених щодо іноземців, слідчий організовує роботу щодо з’ясування обставин, що визначні ст. 91 КПК України як такі, що підлягають доказуванню у кожному кримінальному провадженні; обставин, що характеризують подію кримінального правопорушення; обставин, що характеризують особу потерпілого іно- земця (держава, громадянином якої є іноземець, та країна проживання іноземця; правові та фактичні підстави перебування іноземця на території України; особливості правового статусу потерпілого іноземця); обставин, що характеризують особу підозрюваного, у тому числі за умови вчинення кримінального правопорушення у співу- часті; обставин, що характеризують механізм вчинення кримінального правопорушення. Початковий етап розслі- дування корисливо-насильницьких кримінальних правопорушень, вчинених щодо іноземців, потребує вирішення проблемних питань, пов’язаних зі встановленням усіх осіб, залучених до злочинного ланцюга; високим рівнем підготовки підозрюваних, планів дій у різних ситуаціях; необхідністю забезпечення оперативної взаємодії з інши- ми правоохоронними органами України, компетентними органами іноземних держав, Інтерполом, вжиття заходів міжнародного співробітництва тощо.

ЗМІСТ КАТЕГОРІЇ «КРИМІНОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ»

Андрій Фоменко

кандидат юридичних наук, ректор
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3755-4130

Anotation. У статті запропоновано розуміти кримінологічний моніторинг таким чином: багатогранне явище, яке являє собою спосіб пізнання, спрямований на оптимізацію системи протидії та запобігання злочинності шля- хом спостереження, вимірювання та оцінювання певних явищ або процесів (як у розрізі дослідження окремих видів кримінальних правопорушень, так і загалом дослідження причин та умов вчинення злочинів та криміналь- них проступків, особи кримінального правопорушника тощо), виявлення характеру, тенденцій і закономірностей у їх розвитку та вироблення на підставі отриманих даних прогнозів та ефективних заходів реагування. Запропоно- ване визначення включає кінцеву мету (оптимізація системи протидії та запобігання злочинності), проміжну мету (виявлення характеру, тенденцій та закономірностей розвитку певних явищ або процесів), зміст процесу моніто- рингу (спостереження, вимірювання та оцінювання певних явищ або процесів) та механізм досягнення кінцевої мети (вироблення прогнозів та заходів реагування), який можна розглядати як частину процесу моніторингу.
Keywords: У статті запропоновано розуміти кримінологічний моніторинг таким чином: багатогранне явище, яке являє собою спосіб пізнання, спрямований на оптимізацію системи протидії та запобігання злочинності шля- хом спостереження, вимірювання та оцінювання певних явищ або процесів (як у розрізі дослідження окремих видів кримінальних правопорушень, так і загалом дослідження причин та умов вчинення злочинів та криміналь- них проступків, особи кримінального правопорушника тощо), виявлення характеру, тенденцій і закономірностей у їх розвитку та вироблення на підставі отриманих даних прогнозів та ефективних заходів реагування. Запропоно- ване визначення включає кінцеву мету (оптимізація системи протидії та запобігання злочинності), проміжну мету (виявлення характеру, тенденцій та закономірностей розвитку певних явищ або процесів), зміст процесу моніто- рингу (спостереження, вимірювання та оцінювання певних явищ або процесів) та механізм досягнення кінцевої мети (вироблення прогнозів та заходів реагування), який можна розглядати як частину процесу моніторингу.

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ТИМЧАСОВОГО ДОСТУПУ ДО РЕЧЕЙ І ДОКУМЕНТІВ

Антон Чуб

кандидат юридичних наук (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6661-4799

Anotation. У статті досліджено сучасну та попередню вітчизняну нормативну базу, що регулює порядок вжит- тя заходів забезпечення кримінального провадження. Здійснено порівняльний аналіз думок науковців та вітчиз- няного кримінального процесуального законодавства щодо певного кола проблемних питань, які стосуються процедури забезпечення тимчасового доступу до речей та документів на всіх етапах його застосування, статусу суб’єктів, які беруть участь у застосуванні тимчасового доступу до речей і документів, як заходу забезпечення кримінального провадження. Зроблено висновок, що у науці кримінального процесуального права давно сфор- мована думка про те, що кожен учасник кримінального провадження наділений процесуальним статусом, який виключає процесуальні права, обов’язки та відповідальність (елементи процесуального статусу особи). Наявність цих трьох елементів процесуального статусу дає можливість стверджувати, що особа у кримінальному процесі виступає його учасником.
Keywords: У статті досліджено сучасну та попередню вітчизняну нормативну базу, що регулює порядок вжит- тя заходів забезпечення кримінального провадження. Здійснено порівняльний аналіз думок науковців та вітчиз- няного кримінального процесуального законодавства щодо певного кола проблемних питань, які стосуються процедури забезпечення тимчасового доступу до речей та документів на всіх етапах його застосування, статусу суб’єктів, які беруть участь у застосуванні тимчасового доступу до речей і документів, як заходу забезпечення кримінального провадження. Зроблено висновок, що у науці кримінального процесуального права давно сфор- мована думка про те, що кожен учасник кримінального провадження наділений процесуальним статусом, який виключає процесуальні права, обов’язки та відповідальність (елементи процесуального статусу особи). Наявність цих трьох елементів процесуального статусу дає можливість стверджувати, що особа у кримінальному процесі виступає його учасником.

КОРРУПЦИОННЫЕ ПРОЯВЛЕНИЯ, СОПРОВОЖДАЮЩИЕСЯ ДОЛЖНОСТНЫМИ И СЛУЖЕБНЫМИ ЛИЦАМИ

Вита Шаркова

аспирант кафедры обеспечения финансовой безопасности и финансового расследования
Национальная академия внутренних дел (Киев, Украина)

ORCID ID: 0000-0002-9846-9653

Anotation. Актуальность статьи заключается в том, что современная государственная служба выполняет раз- нообразные функции. Сегодня общественность ожидает от правительства и местной власти, а также других госу- дарственных органов широкого объема услуг, например хороших дорог, широко охватывающего газоснабжения, водоснабжения и водоотведения, новых школ, качественного медицинского обслуживания, безопасности. Удовлет- ворение этих потребностей – главная задача государственного управления и привлеченных к этому процессу госу- дарственных служащих. Закупка товаров, работ и услуг составляет большую часть этой задачи. В статье исследо- ваны коррупционные проявления, сопровождающиеся должностными и служебными лицами. Сделан вывод, что получить ощутимые результаты показателей снижения коррупции возможно только путем применения комплекс- ного подхода, то есть сбалансированного использования всех методов противодействия на всех этапах процесса государственных закупок. Установлено, что коррупция в системе государственных закупок приводит к колоссаль- ным потерям в любой стране, причем потери эти не только финансовые. Убытки государства и общества от корруп- ционных деяний в сфере государственных закупок автор предлагает условно разделить на четыре группы.
Keywords: Актуальность статьи заключается в том, что современная государственная служба выполняет раз- нообразные функции. Сегодня общественность ожидает от правительства и местной власти, а также других госу- дарственных органов широкого объема услуг, например хороших дорог, широко охватывающего газоснабжения, водоснабжения и водоотведения, новых школ, качественного медицинского обслуживания, безопасности. Удовлет- ворение этих потребностей – главная задача государственного управления и привлеченных к этому процессу госу- дарственных служащих. Закупка товаров, работ и услуг составляет большую часть этой задачи. В статье исследо- ваны коррупционные проявления, сопровождающиеся должностными и служебными лицами. Сделан вывод, что получить ощутимые результаты показателей снижения коррупции возможно только путем применения комплекс- ного подхода, то есть сбалансированного использования всех методов противодействия на всех этапах процесса государственных закупок. Установлено, что коррупция в системе государственных закупок приводит к колоссаль- ным потерям в любой стране, причем потери эти не только финансовые. Убытки государства и общества от корруп- ционных деяний в сфере государственных закупок автор предлагает условно разделить на четыре группы.

ЗАВДАННЯ І ФУНКЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОУСТРОЮ В УКРАЇНІ

Ольга Щерблюк

здобувач
Науково-дослідний інститут публічного права (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9903-9751

Anotation. У статті проаналізовано чинне законодавство та теоретичні напрацювання різних науковців щодо поняття завдань та функцій організації судоустрою в Україні. Визначено, що право на справедливий суд зале- жить від багатьох чинників, одним із яких є завдання та функції організації судоустрою в Україні. Зазначено, що чітке визначення на законодавчому рівні завдань та функцій організації судоустрою в Україні забезпечить впорядкування його структури й взаємодію елементів, які входять у його систему задля зниження невизначе- ності, а також підвищення ефективності використання ресурсів і часу, а в майбутньому сприятиме належному забезпеченню відправлення правосуддя. Органами та установами, які покликані здійснювати функції і завдання організації судоустрою, є Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, суддівське самоврядування, апарат суду, Національна школа суддів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що беруть участь в організаційному забезпеченні діяль- ності судів.
Keywords: У статті проаналізовано чинне законодавство та теоретичні напрацювання різних науковців щодо поняття завдань та функцій організації судоустрою в Україні. Визначено, що право на справедливий суд зале- жить від багатьох чинників, одним із яких є завдання та функції організації судоустрою в Україні. Зазначено, що чітке визначення на законодавчому рівні завдань та функцій організації судоустрою в Україні забезпечить впорядкування його структури й взаємодію елементів, які входять у його систему задля зниження невизначе- ності, а також підвищення ефективності використання ресурсів і часу, а в майбутньому сприятиме належному забезпеченню відправлення правосуддя. Органами та установами, які покликані здійснювати функції і завдання організації судоустрою, є Вища рада правосуддя, Державна судова адміністрація України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, суддівське самоврядування, апарат суду, Національна школа суддів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що беруть участь в організаційному забезпеченні діяль- ності судів.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗАПАХОВИХ СЛІДІВ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

Володимир Ящук

здобувач наукового ступеня доктора філософії кафедри криміналістики та судової медицини
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7610-3319

Anotation. Дослідження та використання запахових слідів під час розслідування кримінальних правопору- шень на сучасному етапі не було предметом окремого вивчення у науковій літературі, й формування теоретичних основ зазначеної діяльності визначило мету наукової статті. Методологічний інструментарій вибрано з ураху- ванням поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Визначальним є загальний діалектичний метод наукового пізнання явищ, а також їх зв’язків із практичною діяльністю слідчого, спеціаліста, експерта під час розслідування кримінальних правопорушень. Серед спеціальних методів дослідження використано порів- няльно-правовий, історико-правовий, системно-структурний. Проведені дослідження засвідчили, що проблеми дослідження й використання запахових слідів у виявленні, розкритті, розслідуванні, запобіганні кримінальних правопорушень перебували у центрі уваги вчених-практиків як України, так й інших держав світу.
Keywords: Дослідження та використання запахових слідів під час розслідування кримінальних правопору- шень на сучасному етапі не було предметом окремого вивчення у науковій літературі, й формування теоретичних основ зазначеної діяльності визначило мету наукової статті. Методологічний інструментарій вибрано з ураху- ванням поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Визначальним є загальний діалектичний метод наукового пізнання явищ, а також їх зв’язків із практичною діяльністю слідчого, спеціаліста, експерта під час розслідування кримінальних правопорушень. Серед спеціальних методів дослідження використано порів- няльно-правовий, історико-правовий, системно-структурний. Проведені дослідження засвідчили, що проблеми дослідження й використання запахових слідів у виявленні, розкритті, розслідуванні, запобіганні кримінальних правопорушень перебували у центрі уваги вчених-практиків як України, так й інших держав світу.