Журнал №5 (33) vol. 3 / 2020|KELM

СПИСОК ПРИКРІПЛЕНИХ ФАЙЛІВ

ПЕДАГОГІЧНЕ ПРОЄКТУВАННЯ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНОГО МАРАФОНУ-ПРАКТИКУМУ З ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ПРАКТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

Ольга Маєвська

аспірантка кафедри теорії та методики технологічної освіти факультету технологій і дизайну
Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка (Полтава, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-7444-2923

Anotation. Статтю присвячено впорядкуванню змісту навчального марафону-практикуму з формування худож- ньо-практичної компетентності учнів. Формою проведення шкільного заходу обрано марафон, бо це короткотермі- новий мультидисциплінарний інтенсив, коли діти максимально занурюються у вивчення матеріалу. Вибрані теми зі сфери освіти, мистецтва, дизайну, економіки, менеджменту, коучингу розподілено на блоки відповідно до чоти- рьох основних модулів і зведено в схему структури марафону-практикуму. Наведена в публікації гнучка модель освітнього інтенсивну репрезентує залежність отриманих результатів від форми реалізації завдань для досягнення поставленої мети. Етапи програми укладені з прикладів об’єктів проєктування й технік, які допустимо замінити врівноваженими за складністю, але при цьому спрямованими на зацікавлення молодших підлітків у предметно- перетворювальній діяльності, поглибленні знань, тренуванні вмінь, формуванні стійкої звички регулярної креатив- ної активності. Завдяки систематичному виконанню завдань прогнозовано перехід творчого мислення в стан Пото- ку, підвищення вмотивованості до навчання, рівня впевненості у своїх здібностях і цінності отриманих результатів.
Keywords: Статтю присвячено впорядкуванню змісту навчального марафону-практикуму з формування худож- ньо-практичної компетентності учнів. Формою проведення шкільного заходу обрано марафон, бо це короткотермі- новий мультидисциплінарний інтенсив, коли діти максимально занурюються у вивчення матеріалу. Вибрані теми зі сфери освіти, мистецтва, дизайну, економіки, менеджменту, коучингу розподілено на блоки відповідно до чоти- рьох основних модулів і зведено в схему структури марафону-практикуму. Наведена в публікації гнучка модель освітнього інтенсивну репрезентує залежність отриманих результатів від форми реалізації завдань для досягнення поставленої мети. Етапи програми укладені з прикладів об’єктів проєктування й технік, які допустимо замінити врівноваженими за складністю, але при цьому спрямованими на зацікавлення молодших підлітків у предметно- перетворювальній діяльності, поглибленні знань, тренуванні вмінь, формуванні стійкої звички регулярної креатив- ної активності. Завдяки систематичному виконанню завдань прогнозовано перехід творчого мислення в стан Пото- ку, підвищення вмотивованості до навчання, рівня впевненості у своїх здібностях і цінності отриманих результатів.

ЗМІНА РІВНЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я УЧНІВ 16–17 РОКІВ ПІД ВПЛИВОМ ВПРАВ КРОСФІТУ

Ангеліна Петрова, Тетяна Бала

Ангеліна Петрова, викладач кафедри теорії та методики фізичного виховання Харківської державної академії фізичної культури (Харків, Україна)
Тетяна Бала, кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент, доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання Харківської державної академії фізичної культури (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6400-8624, ORCID ID: 0000-0002-5427-6796

Anotation. У статті представлені результати первинних досліджень, що відображають рівень фізичного здоров’я учнів старшого шкільного віку основних та контрольних груп. З’ясовано, що у школярів 16 років обох досліджуваних груп та дівчат 17 років контрольної групи дані відповідають «нижче середньому» рівню, а резуль- тати юнаків 17 років обох груп та дівчат 17 років основної групи вказують на «середній» рівень. Зроблено порів- няльний аналіз отриманих даних у віковому та статевому аспектах до та після експерименту. Визначено, що у віковому аспекті здебільшого спостерігається покращення результатів із віком у школярів як основних, так і контрольних груп. За статевим характером загалом спостерігається превалювання результатів юнаків над дани- ми дівчат в обох досліджуваних групах. Під час розгляду показників учнів старших класів після впровадження варіативного модуля «Кросфіт» виявлено, що рівень фізичного здоров’я покращився в юнаків 16 років до «серед- нього» рівня, у дівчат 16 років та хлопців 17 років до «вище середнього» рівня. У школярів контрольних груп здебільшого результати залишились незмінними порівняно з початковими даними.
Keywords: У статті представлені результати первинних досліджень, що відображають рівень фізичного здоров’я учнів старшого шкільного віку основних та контрольних груп. З’ясовано, що у школярів 16 років обох досліджуваних груп та дівчат 17 років контрольної групи дані відповідають «нижче середньому» рівню, а резуль- тати юнаків 17 років обох груп та дівчат 17 років основної групи вказують на «середній» рівень. Зроблено порів- няльний аналіз отриманих даних у віковому та статевому аспектах до та після експерименту. Визначено, що у віковому аспекті здебільшого спостерігається покращення результатів із віком у школярів як основних, так і контрольних груп. За статевим характером загалом спостерігається превалювання результатів юнаків над дани- ми дівчат в обох досліджуваних групах. Під час розгляду показників учнів старших класів після впровадження варіативного модуля «Кросфіт» виявлено, що рівень фізичного здоров’я покращився в юнаків 16 років до «серед- нього» рівня, у дівчат 16 років та хлопців 17 років до «вище середнього» рівня. У школярів контрольних груп здебільшого результати залишились незмінними порівняно з початковими даними.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОФЕСІЙНИХ ВИМОГ ДО ВЧИТЕЛІВ ПРИВАТНИХ ПОЧАТКОВИХ ШКІЛ В УКРАЇНІ (1990 – 2010-і РОКИ)

Ольга Пилипів

вчитель початкових класів
ТзОВ «Школа вільних та небайдужих» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-8424-2255

Anotation. Демократичні процеси в Україні (1990–2010-і роки), економічні та соціальні зміни, утвердження нового законодавства про освіту зумовили розвиток загальноосвітніх шкіл різних форм власності, що спричинило трансформацію професійних вимог до вчителя. Теоретичний аналіз і узагальнення джерел вказують на зацікав- леність сучасних українських учених щодо означеної наукової проблеми. У статті висвітлено генезу становлення і розвитку законодавчих ініціатив держави в контексті розбудови системи шкільної освіти на засадах особистісно орієнтованої парадигми, на відміну від нормативно-знаннєвої (що існувала в радянську добу). У руслі цих змін розкрито особливості трансформації щодо професійних вимог до вчителя початкової школи (початкових кла- сів) приватної форми власності. З’ясовано відмінності, що характеризують діяльність учителів початкових шкіл приватної форми власності, а саме: тісні зв’язки з батьками учнів, індивідуалізація процесу навчання, опора на індивідуально-особистісний розвиток дитини. Презентовано досвід роботи вчителів початкових класів приватної загальноосвітньої школи «Католицька школа святого Василія Великого». У цій школі педагогічні інновації в робо- ті вчителів тісно переплітаються із традиційним морально-духовним розвитком дітей.
Keywords: Демократичні процеси в Україні (1990–2010-і роки), економічні та соціальні зміни, утвердження нового законодавства про освіту зумовили розвиток загальноосвітніх шкіл різних форм власності, що спричинило трансформацію професійних вимог до вчителя. Теоретичний аналіз і узагальнення джерел вказують на зацікав- леність сучасних українських учених щодо означеної наукової проблеми. У статті висвітлено генезу становлення і розвитку законодавчих ініціатив держави в контексті розбудови системи шкільної освіти на засадах особистісно орієнтованої парадигми, на відміну від нормативно-знаннєвої (що існувала в радянську добу). У руслі цих змін розкрито особливості трансформації щодо професійних вимог до вчителя початкової школи (початкових кла- сів) приватної форми власності. З’ясовано відмінності, що характеризують діяльність учителів початкових шкіл приватної форми власності, а саме: тісні зв’язки з батьками учнів, індивідуалізація процесу навчання, опора на індивідуально-особистісний розвиток дитини. Презентовано досвід роботи вчителів початкових класів приватної загальноосвітньої школи «Католицька школа святого Василія Великого». У цій школі педагогічні інновації в робо- ті вчителів тісно переплітаються із традиційним морально-духовним розвитком дітей.

ОБРАЗИ ПРИРОДИ В ЯПОНСЬКІЙ ГРАФІЦІ: ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ КІНЦЯ XVIІI – ПОЧАТКУ XX СТ.

Людмила Литвинюк, Катерина Шауліс

Людмила Литвинюк, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри графічного дизайну Харківської державної академії дизайну і мистецтв (Харків, Україна)
Катерина Шауліс, старший викладач кафедри аудіовізуального мистецтва Харківської державної академії дизайну і мистецтв (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3412-463X, ORCID ID: 0000-0003-4029-5790

Anotation. Метою роботи є дослідження екологічних мотивів у японській графіці XVIІI – початку XX ст. та визначення художньої мови, прийомів і засобів художньої виразності. У статті використані як загальнона- укові, так і мистецтвознавчі методи наукового аналізу. У вивченні фахової літератури застосовувалися методи систематизації та критичного аналізу. В осмисленні художніх особливостей зразків японського плаката викорис- товувалися методи формального, образно стилістичного й порівняльного аналізу. Досліджено екологічні мотиви в японській графіці XVIІI – початку ХХ ст. Установлено значний вплив релігійних і філософських догм на фор- мування екологічного напряму. Визначено, що поява екологічних мотивів у пейзажному жанрі японської графіки з’являються вже у XVIІI сторіччі, це пов’язано передусім із сейсмічною нестабільністю регіону, через що Японія постійно потерпає від природних катаклізмів. Основний масив гравюр цього періоду розділено на два блоки: пер- ший (розвиток «нової гравюри»), коли японські майстри відмовляються від традиційної художньої мови та пере- ходять до європейських зразків графіки, незмінним залишається використання яскравих локальних кольорів; і другий (формування графіки шин-хангу), у якій майстри вдало поєднували традиційну художню мову гравюри Укійо-е разом із образотворчими тенденціями Європи. Наукова новизна полягає в тому, що в роботі вперше висвіт- лено особливості еволюції образів природи в японській графіці протягом двох століть; визначено її провідних пред- ставників, виявлено найбільш поширені художні підходи та прийоми. Матеріали статті можуть бути використані при розробці таких лекційних курсів, як «Історія графіки», «Мистецтво Далекого Сходу», «Історія образотворчого мистецтва», та проектуванні на спеціалізаціях «графічний дизайн», «аудіовізуальне мистецтво» тощо.
Keywords: Метою роботи є дослідження екологічних мотивів у японській графіці XVIІI – початку XX ст. та визначення художньої мови, прийомів і засобів художньої виразності. У статті використані як загальнона- укові, так і мистецтвознавчі методи наукового аналізу. У вивченні фахової літератури застосовувалися методи систематизації та критичного аналізу. В осмисленні художніх особливостей зразків японського плаката викорис- товувалися методи формального, образно стилістичного й порівняльного аналізу. Досліджено екологічні мотиви в японській графіці XVIІI – початку ХХ ст. Установлено значний вплив релігійних і філософських догм на фор- мування екологічного напряму. Визначено, що поява екологічних мотивів у пейзажному жанрі японської графіки з’являються вже у XVIІI сторіччі, це пов’язано передусім із сейсмічною нестабільністю регіону, через що Японія постійно потерпає від природних катаклізмів. Основний масив гравюр цього періоду розділено на два блоки: пер- ший (розвиток «нової гравюри»), коли японські майстри відмовляються від традиційної художньої мови та пере- ходять до європейських зразків графіки, незмінним залишається використання яскравих локальних кольорів; і другий (формування графіки шин-хангу), у якій майстри вдало поєднували традиційну художню мову гравюри Укійо-е разом із образотворчими тенденціями Європи. Наукова новизна полягає в тому, що в роботі вперше висвіт- лено особливості еволюції образів природи в японській графіці протягом двох століть; визначено її провідних пред- ставників, виявлено найбільш поширені художні підходи та прийоми. Матеріали статті можуть бути використані при розробці таких лекційних курсів, як «Історія графіки», «Мистецтво Далекого Сходу», «Історія образотворчого мистецтва», та проектуванні на спеціалізаціях «графічний дизайн», «аудіовізуальне мистецтво» тощо.

ФРОНТОВІ МАЛЮНКИ АНТОНА КОМАШКИ

Юлія Майстренко-Вакуленко

кандидат мистецтвознавства, доцент, завідувач кафедри сценографії та екранних мистецтв
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9796-7781

Anotation. Метою роботи є аналіз образно-стильової структури й техніки виконання натурних малюнків Анто- на Комашки періоду Великої Вітчизняної війни, які збереглися у фондах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтв України (ЦДАМЛМ України). Наукова новизна роботи полягає в уведенні до наукового обігу маловідомих фронтових малюнків А. Комашки, у поверненні його імені до історії українського мистецтва. Шляхом аналізу архівних джерел реконструйовано життєвий шлях художника 1941–1945 років; доведено, що сам А. Комашка вважав себе українським митцем. На основі дослідження особливостей авторської техніки та жан- рового діапазону фронтової спадщини А. Комашки визначено належність натурних фронтових робіт художника до царини малюнка; виявлено невідповідності в образно-стилістичному характері творчого спадку А. Комашки періоду Великої Вітчизняної війни та його політичної позиції непримиримого прихильника сталінізму. Пара- доксальність сукупності творчого доробку А. Комашки періоду 1942–1945 років полягає насамперед у різному формально-стильовому підході до створення художником натурних аркушів і виконаних на їх основі станкових картин. Увага до формальних елементів мистецтва – площини, ритму та плями – не узгоджується з обстоюваними А. Комашкою засадами соцреалізму (що мало місце в його живописних полотнах), споріднюючи малюнки худож- ника зі здобутками модерну та авангарду. Особлива авторська техніка сприяла творенню іконоподібних відсто- ронених образів; саме переміщення портретованих у недосяжний для глядача світ вічності найістотнішим чином відрізняє твори А. Комашки від загальної сукупності натурного фронтового рисунка України періоду Великої Вітчизняної війни, який у більшості своїй мав на меті фотоподібну фіксацію певного моменту.
Keywords: Метою роботи є аналіз образно-стильової структури й техніки виконання натурних малюнків Анто- на Комашки періоду Великої Вітчизняної війни, які збереглися у фондах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтв України (ЦДАМЛМ України). Наукова новизна роботи полягає в уведенні до наукового обігу маловідомих фронтових малюнків А. Комашки, у поверненні його імені до історії українського мистецтва. Шляхом аналізу архівних джерел реконструйовано життєвий шлях художника 1941–1945 років; доведено, що сам А. Комашка вважав себе українським митцем. На основі дослідження особливостей авторської техніки та жан- рового діапазону фронтової спадщини А. Комашки визначено належність натурних фронтових робіт художника до царини малюнка; виявлено невідповідності в образно-стилістичному характері творчого спадку А. Комашки періоду Великої Вітчизняної війни та його політичної позиції непримиримого прихильника сталінізму. Пара- доксальність сукупності творчого доробку А. Комашки періоду 1942–1945 років полягає насамперед у різному формально-стильовому підході до створення художником натурних аркушів і виконаних на їх основі станкових картин. Увага до формальних елементів мистецтва – площини, ритму та плями – не узгоджується з обстоюваними А. Комашкою засадами соцреалізму (що мало місце в його живописних полотнах), споріднюючи малюнки худож- ника зі здобутками модерну та авангарду. Особлива авторська техніка сприяла творенню іконоподібних відсто- ронених образів; саме переміщення портретованих у недосяжний для глядача світ вічності найістотнішим чином відрізняє твори А. Комашки від загальної сукупності натурного фронтового рисунка України періоду Великої Вітчизняної війни, який у більшості своїй мав на меті фотоподібну фіксацію певного моменту.

ОПТИМІЗАЦІЯ ВИКЛАДАННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО ДИЗАЙНУ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Вікторія Олійник

кандидат мистецтвознавства, старший викладач кафедри мистецтв
Київський національний університет культури і мистецтв (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3455-6942

Anotation. Стаття презентує дослідження можливостей викладання комп’ютерного дизайну – однієї з базових фахових дисциплін дизайн-освіти – у вищих навчальних закладах в умовах карантинних обмежень, які активува- ли пошук нових форм навчання на відстані. Авторкою запропоновані конкретні шляхи вирішення пов’язаних із цією ситуацією проблем, що стосуються стимуляції поточної роботи студентів, перевірки засвоєння нових знань, оцінювання підсумкових завдань, налагодження ефективного інтерактивного зв’язку «викладач – студент» тощо. На основі педагогічно-професійного досвіду вітчизняних та закордонних колег дослідниця робить висновки щодо ефективності навчальних методів та підходів, які використовуються сьогодні в дизайн-освіті (найперше стосовно дисциплін, які передбачають залучення комп’ютерних технологій із проєктувальною метою), і зазна- чає їхню актуальність у контексті дистанційного навчання. Головна увага приділяється таким важливим момен- там педагогічного процесу, як доцільність поточних трансформацій освітньої системи в Україні, вимушених та запланованих, пов’язаних із ними перспектив. Зокрема, зіставляються різні моделі сучасної підготовки дизай- нерів, розглядаються шляхи оптимізації викладання комп’ютерного дизайну на відстані, виокремлюються риси ефективного дистанційного навчання. Доведено, що зараз триває активний процес оптимізації наявної системи дизайн-освіти в умовах, що склалися, а це означає, що попереду – багато цікавих трансформацій, які нівелюють звичні навчально-педагогічні стереотипи і приведуть до якісно іншого рівня організації навчального процесу, зокрема й викладання комп’ютерних дисциплін. На основі результатів дослідження (зокрема, висновків із влас- ної педагогічної діяльності) запропоновано актуальну, на думку авторки, модель віддаленої роботи зі студента- ми з вивчення комп’ютерного дизайну з урахуванням предметної специфіки і технологічних інновацій. Основні аспекти оптимізованого навчального підходу представлено у вигляді інфографіки.
Keywords: Стаття презентує дослідження можливостей викладання комп’ютерного дизайну – однієї з базових фахових дисциплін дизайн-освіти – у вищих навчальних закладах в умовах карантинних обмежень, які активува- ли пошук нових форм навчання на відстані. Авторкою запропоновані конкретні шляхи вирішення пов’язаних із цією ситуацією проблем, що стосуються стимуляції поточної роботи студентів, перевірки засвоєння нових знань, оцінювання підсумкових завдань, налагодження ефективного інтерактивного зв’язку «викладач – студент» тощо. На основі педагогічно-професійного досвіду вітчизняних та закордонних колег дослідниця робить висновки щодо ефективності навчальних методів та підходів, які використовуються сьогодні в дизайн-освіті (найперше стосовно дисциплін, які передбачають залучення комп’ютерних технологій із проєктувальною метою), і зазна- чає їхню актуальність у контексті дистанційного навчання. Головна увага приділяється таким важливим момен- там педагогічного процесу, як доцільність поточних трансформацій освітньої системи в Україні, вимушених та запланованих, пов’язаних із ними перспектив. Зокрема, зіставляються різні моделі сучасної підготовки дизай- нерів, розглядаються шляхи оптимізації викладання комп’ютерного дизайну на відстані, виокремлюються риси ефективного дистанційного навчання. Доведено, що зараз триває активний процес оптимізації наявної системи дизайн-освіти в умовах, що склалися, а це означає, що попереду – багато цікавих трансформацій, які нівелюють звичні навчально-педагогічні стереотипи і приведуть до якісно іншого рівня організації навчального процесу, зокрема й викладання комп’ютерних дисциплін. На основі результатів дослідження (зокрема, висновків із влас- ної педагогічної діяльності) запропоновано актуальну, на думку авторки, модель віддаленої роботи зі студента- ми з вивчення комп’ютерного дизайну з урахуванням предметної специфіки і технологічних інновацій. Основні аспекти оптимізованого навчального підходу представлено у вигляді інфографіки.

КОСМОПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В ТЕАТРІ КЛАСИЧНОГО БАЛЕТУ

Олександр Плахотнюк

кандидат мистецтвознавства, доцент, доцент кафедри режисури та хореографії
Львівський національний університет імені Івана Франка (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-4130-8653

Anotation. Розглянуто космополітичні ознаки танцювальної культури ХХІ століття, тенденції розвитку від часу становлення професійної Академії танцю в Парижі до сьогодення. Проведено аналіз основних ознак глоба- лізації хореографічного мистецтва на прикладі класичного балетного театру. Визначено спільні та відмінні риси, їхні ознаки у глобалізаційних культурних процесах сучасності, що впливають на мистецтво танцю; розглянуті можливості інтеграції українських митців хореографів у європейське культурне середовище через певні події й усвідомлення їхньої ролі у формуванні світових культурно-мистецьких течій. Розширено уявлення про функцію хореографічного мистецтва у формуванні сприйняття танцювальної культури в сучасній мистецтвознавчій науці. Також окреслені основні космополітичні чинники театру класичного балету, що проявляються на межі кінця ХХ – початку ХХІ століття. У процесі дослідження застосовано методи об’єктивності, історизму, порівняльний та культурологічно-мистецький розбір хореографічних процесів сучасності. Як висновки позначено космополі- тичну ознаку танцювальної культури в мистецькому просторі сучасності, що можна визначити такими катего- ріями, як: нове прочитання архаїстичних поглядів на збереження класичної спадщини; формування новітнього світогляду сприйняття танцю кожної країни в мистецькому просторі сучасності. Космополітичні процеси сприй- няття класичного балету виділяються в мультинаціональність провідних балетних осередків світу, взаємна інте- грованість танцівників різних шкіл, наявність споріднених тенденцій до збереження етнічних традицій і водночас зовнішніх впливів, що відображаються в їхньому репертуарі. Репертуарна політика балетних труп та національ- них театрів спрямована таким чином, що має спільну тенденцію до об’єднання в репертуарі класичної спадщини балетного мистецтва, балетів популярніших сучасників і робіт локальних / національних хореографів-балетмей- стерів. Завдяки розвиненим технологіям (відео-, телефіксація, Інтернет) глядачі, як і танцівники та балетмейсте- ри, мають змогу отримати швидкий доступ до найцікавіших зразків хореографічного мистецтва всього світу.
Keywords: Розглянуто космополітичні ознаки танцювальної культури ХХІ століття, тенденції розвитку від часу становлення професійної Академії танцю в Парижі до сьогодення. Проведено аналіз основних ознак глоба- лізації хореографічного мистецтва на прикладі класичного балетного театру. Визначено спільні та відмінні риси, їхні ознаки у глобалізаційних культурних процесах сучасності, що впливають на мистецтво танцю; розглянуті можливості інтеграції українських митців хореографів у європейське культурне середовище через певні події й усвідомлення їхньої ролі у формуванні світових культурно-мистецьких течій. Розширено уявлення про функцію хореографічного мистецтва у формуванні сприйняття танцювальної культури в сучасній мистецтвознавчій науці. Також окреслені основні космополітичні чинники театру класичного балету, що проявляються на межі кінця ХХ – початку ХХІ століття. У процесі дослідження застосовано методи об’єктивності, історизму, порівняльний та культурологічно-мистецький розбір хореографічних процесів сучасності. Як висновки позначено космополі- тичну ознаку танцювальної культури в мистецькому просторі сучасності, що можна визначити такими катего- ріями, як: нове прочитання архаїстичних поглядів на збереження класичної спадщини; формування новітнього світогляду сприйняття танцю кожної країни в мистецькому просторі сучасності. Космополітичні процеси сприй- няття класичного балету виділяються в мультинаціональність провідних балетних осередків світу, взаємна інте- грованість танцівників різних шкіл, наявність споріднених тенденцій до збереження етнічних традицій і водночас зовнішніх впливів, що відображаються в їхньому репертуарі. Репертуарна політика балетних труп та національ- них театрів спрямована таким чином, що має спільну тенденцію до об’єднання в репертуарі класичної спадщини балетного мистецтва, балетів популярніших сучасників і робіт локальних / національних хореографів-балетмей- стерів. Завдяки розвиненим технологіям (відео-, телефіксація, Інтернет) глядачі, як і танцівники та балетмейсте- ри, мають змогу отримати швидкий доступ до найцікавіших зразків хореографічного мистецтва всього світу.

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ СУЩНОСТЬ И ИНСТИТУЦИОННЫЕ ПРИНЦИПЫ РАЗВИТИЯ РЫНКА МЯСА: ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

Людмила Мамчур

младший научный сотрудник отдела экономики аграрного производства и международной интеграции
Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» (Киев, Украина)

ORCID ID: 0000-0002-5111-5081

Anotation. Целью статьи является исследование и обоснование теоретических основ развития рынка мяса и мясопродуктов и путей их решения с учетом отраслевых и территориальных особенностей. Методика. Иссле- дование основывалось на общетеоретических методах познания: индуктивному и дедуктивному, историческо- му, системно-структурному и сравнительного анализа, моделирования, абстрактно-логическом. Результаты. За результатами исследования, установлено, что рынок мяса и мясопродуктов следует рассматривать как сложную институционную систему (структуру), где действует совокупность объективных законов, субъектов, разных товаров и услуг, что производятся в разных отраслях и сферах деятельности, экономически связанных в един- ственном рыночном пространстве, и как систему взаимодействия рыночных экономических агентов, которые формируются на основе спроса и предложения и рассматриваются одним из сегментов целостного продоволь- ственного рынка. Оценка функционирования отечественного рынка мяса и мясопродуктов как крупного сегмента агропродовольственного рынка приводит к выводу, что на нем в полной мере не прослеживается ни одного при- знака развитого рынка как сложной производственно-экономической системы. Оригинальность/научная новизна. Как элемент научной новизны отметим важность в формировании агропродовольственного рынка рынка мяса и мясопродуктов как одного из важнейших институционных сегментов агропродовольственного рынка и аграр- ного рынка в целом, что является особенной институционно-экономической сферой проявления экономических отношений и механизмов рыночной координации между субъектами рынка (производителями и потребителями) в вопросе согласования их экономических интересов. Установлено, что функционирование и развитие рынка мяса и мясопродуктов непосредственно связанны с эффективностью производства мяса, его конкурентоспособностью, ростом доходов населения. То есть тех институционных условий, которые определяют состояние и динамику составляющих рыночного механизма. Практическая ценность/значимость. С практической точки зрения принци- пиальным положением есть формирование характерных признаков развитого рынка мяса и мясопродуктов, кото- рые, по нашему мнению, повысят и будут способствовать воссозданию производства продукции животноводства.
Keywords: Целью статьи является исследование и обоснование теоретических основ развития рынка мяса и мясопродуктов и путей их решения с учетом отраслевых и территориальных особенностей. Методика. Иссле- дование основывалось на общетеоретических методах познания: индуктивному и дедуктивному, историческо- му, системно-структурному и сравнительного анализа, моделирования, абстрактно-логическом. Результаты. За результатами исследования, установлено, что рынок мяса и мясопродуктов следует рассматривать как сложную институционную систему (структуру), где действует совокупность объективных законов, субъектов, разных товаров и услуг, что производятся в разных отраслях и сферах деятельности, экономически связанных в един- ственном рыночном пространстве, и как систему взаимодействия рыночных экономических агентов, которые формируются на основе спроса и предложения и рассматриваются одним из сегментов целостного продоволь- ственного рынка. Оценка функционирования отечественного рынка мяса и мясопродуктов как крупного сегмента агропродовольственного рынка приводит к выводу, что на нем в полной мере не прослеживается ни одного при- знака развитого рынка как сложной производственно-экономической системы. Оригинальность/научная новизна. Как элемент научной новизны отметим важность в формировании агропродовольственного рынка рынка мяса и мясопродуктов как одного из важнейших институционных сегментов агропродовольственного рынка и аграр- ного рынка в целом, что является особенной институционно-экономической сферой проявления экономических отношений и механизмов рыночной координации между субъектами рынка (производителями и потребителями) в вопросе согласования их экономических интересов. Установлено, что функционирование и развитие рынка мяса и мясопродуктов непосредственно связанны с эффективностью производства мяса, его конкурентоспособностью, ростом доходов населения. То есть тех институционных условий, которые определяют состояние и динамику составляющих рыночного механизма. Практическая ценность/значимость. С практической точки зрения принци- пиальным положением есть формирование характерных признаков развитого рынка мяса и мясопродуктов, кото- рые, по нашему мнению, повысят и будут способствовать воссозданию производства продукции животноводства.

ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ У РІЗДВЯНИХ ПРОМОВАХ КОРОЛЕВИ ЄЛИЗАВЕТИ ІІ

Ольга Народовська, Ганна Чава

Ольга Народовська, викладач англійської мови кафедри англійської мови гуманітарного спрямування № 3 Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (Київ, Україна)
Ганна Чава, викладач англійської мови Нікопольського коледжу Дніпровського державного аграрно-економічного університету (Нікополь, Дніпропетровська область, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9869-1764, ORCID ID: 0000-0001-5083-7229

Anotation. Статтю присвячено дослідженню мовного іміджу королеви Єлизавети ІІ, що формується завдяки використанню певних лексичних і граматичних одиниць. Проаналізовано мовну канву текстів різдвяних звер- нень монарха та виділено лексичні особливості й індивідуально-стильові засоби мовної виразності. Встановлено основні принципи структурної побудови промови політичного діяча та засоби виразності, що допомагають уні- фікувати промову та посилити вплив на аудиторію. Виділено ряд особливих виразів і слів, що є домінуючими та допомагають сформувати мовну індивідуальність особистості спікера в очах реципієнта. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що англомовний політичний дискурс насичений вербальними засобами на усіх рівнях мови. Такі засоби мають персуазивну функцію і дозволяють привертати та тримати увагу аудиторії, полегшувати сприйняття почутого. Внаслідок цього промова оратора збагачується вербальними засо- бами впливу на реципієнтів, формує їхню політичну свідомість і спонукає до необхідних дій.
Keywords: Статтю присвячено дослідженню мовного іміджу королеви Єлизавети ІІ, що формується завдяки використанню певних лексичних і граматичних одиниць. Проаналізовано мовну канву текстів різдвяних звер- нень монарха та виділено лексичні особливості й індивідуально-стильові засоби мовної виразності. Встановлено основні принципи структурної побудови промови політичного діяча та засоби виразності, що допомагають уні- фікувати промову та посилити вплив на аудиторію. Виділено ряд особливих виразів і слів, що є домінуючими та допомагають сформувати мовну індивідуальність особистості спікера в очах реципієнта. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що англомовний політичний дискурс насичений вербальними засобами на усіх рівнях мови. Такі засоби мають персуазивну функцію і дозволяють привертати та тримати увагу аудиторії, полегшувати сприйняття почутого. Внаслідок цього промова оратора збагачується вербальними засо- бами впливу на реципієнтів, формує їхню політичну свідомість і спонукає до необхідних дій.

ЭТИМОЛОГИЯ НАЗВАНИЙ “RUSSIA”, “ROSSIA BIANCA” И “MOSCOVIA” В ОПИСАНИИ СРЕДНЕВЕКОВОЙ МОСКОВИИ ВЕНЕЦИАНСКИМИ ДИПЛОМАТАМИ И ИХ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ РОССИЙСКИМИ ИСТОРИКАМИ

Татьяна Николаюк

кандидат исторических наук, доцент, заведующая кафедрой культуры и социально-гуманитарных дисциплин
Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры (Киев, Украина)

ORCID ID: 0000-0001-5133-4033

Anotation. В статье рассмотрена этимология географических терминов “Russia”, “Rossia Bianca”, “Moscovia”, употребляемых венецианскими дипломатами И. Барбаро и А. Контарини в описаниях средневековой Московии, а так- же обозначение ими титула московского князя, проанализированы тексты переводов данных описаний на русский язык и доказана необоснованность употребления императорским переводчиком В. Семеновым и советской исследо- вательницей Е. Скржинской термина «Россия» для обозначения средневековых московских владений Рюриковичей.
Keywords: В статье рассмотрена этимология географических терминов “Russia”, “Rossia Bianca”, “Moscovia”, употребляемых венецианскими дипломатами И. Барбаро и А. Контарини в описаниях средневековой Московии, а так- же обозначение ими титула московского князя, проанализированы тексты переводов данных описаний на русский язык и доказана необоснованность употребления императорским переводчиком В. Семеновым и советской исследо- вательницей Е. Скржинской термина «Россия» для обозначения средневековых московских владений Рюриковичей.

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ПРЕДМЕТНЫХ КОМИССИЙ ГУМАНИТАРНОГО НАПРАВЛЕНИЯ В МОРСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ УКРАИНЫ В 60-Х ГГ. ХХ СТ.

Елена Овчинникова

аспирант, ассистент кафедры английского языка в судовождении
Херсонская государственная морская академия (Херсон, Украина)

ORCID ID: 0000-0002-7184-6535

Anotation. В статье идёт речь о деятельности предметных комиссий гуманитарного направления в мор- ских учебных заведениях Украины в 60-е гг. ХХ ст. Для исследования использовались такие методы, как анализ, синтез, индукция, дедукция, обобщение. Были рассмотрены такие вопросы, как морской транспорт в 60-х гг. ХХ ст., законодательная база образования того периода, работа предметных комиссий гуманитарного направле- ния в морских учебных заведениях Украины в 60-х гг. ХХ ст. В результате были сделаны следующие выводы: дея- тельность предметных комиссий, их работа соответствовала Закону «Об укреплении связи школы с жизнью и о дальнейшем развитии системы народного образования в СССР», по которому предъявлялись требования к уров- ню технической, идейно-политической и педагогической подготовки учащихся. То есть их задачей была подго- товка не только квалифицированных специалистов со средним специальным образованием, но также учащихся, воспитанных в духе марксизма-ленинизма, советского патриотизма, дружбы народов и пролетарского интерна- ционализма, обладающих навыками организации массово-политической и воспитательной работы. Перспектива- ми последующих исследований является изучение работы предметных комиссий в морских учебных заведениях в последующие исторические периоды и их сравнение.
Keywords: В статье идёт речь о деятельности предметных комиссий гуманитарного направления в мор- ских учебных заведениях Украины в 60-е гг. ХХ ст. Для исследования использовались такие методы, как анализ, синтез, индукция, дедукция, обобщение. Были рассмотрены такие вопросы, как морской транспорт в 60-х гг. ХХ ст., законодательная база образования того периода, работа предметных комиссий гуманитарного направле- ния в морских учебных заведениях Украины в 60-х гг. ХХ ст. В результате были сделаны следующие выводы: дея- тельность предметных комиссий, их работа соответствовала Закону «Об укреплении связи школы с жизнью и о дальнейшем развитии системы народного образования в СССР», по которому предъявлялись требования к уров- ню технической, идейно-политической и педагогической подготовки учащихся. То есть их задачей была подго- товка не только квалифицированных специалистов со средним специальным образованием, но также учащихся, воспитанных в духе марксизма-ленинизма, советского патриотизма, дружбы народов и пролетарского интерна- ционализма, обладающих навыками организации массово-политической и воспитательной работы. Перспектива- ми последующих исследований является изучение работы предметных комиссий в морских учебных заведениях в последующие исторические периоды и их сравнение.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРА

Леонід П’ята

аспірант відділу організації менеджменту, публічного управління та адміністрування
Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3457-5163

Anotation. Висвітлена суть стратегічного планування та показана позиція інвестиційної стратегії в ієрархії стратегій діяльності суб’єкта господарювання. Автором досліджено міжнародний досвід стратегічного плануван- ня, зокрема особливості застосування інструментів стратегічного планування інвестиційної діяльності таких як модель п’яти сил Портера та матриця BCG. Здійснено практичне опрацювання міжнародного досвіду стратегіч- ного планування інвестиційної діяльності увагу суб’єктів господарювання на прикладі групи Кернел.
Keywords: Висвітлена суть стратегічного планування та показана позиція інвестиційної стратегії в ієрархії стратегій діяльності суб’єкта господарювання. Автором досліджено міжнародний досвід стратегічного плануван- ня, зокрема особливості застосування інструментів стратегічного планування інвестиційної діяльності таких як модель п’яти сил Портера та матриця BCG. Здійснено практичне опрацювання міжнародного досвіду стратегіч- ного планування інвестиційної діяльності увагу суб’єктів господарювання на прикладі групи Кернел.

РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МІСЦЕВИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Андрій Русиняк

аспірант кафедри політичних інститутів та процесів
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-0030-7558

Anotation. Наукова стаття присвячена аналізу можливостей і ресурсів регіональних масмедіа щодо розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні. У вказаному контексті критеріями оцінки запропоновано вважа- ти виконання засобами масової інформації неполітичних функцій: суспільної консолідації та діалогу, зберігання й архівування подій, соціалізації громадян, їхньої інтеграції в актуальні місцеві процеси тощо. Наголошено, що інтерактивність засобів масової інформації є запорукою реалізації перелічених функцій та формування громад- ської думки в межах агломерації. Досліджено вплив реформи децентралізації на залучення регіональних масмедіа до формування громадян- ського суспільства, а також сприятливих умов для розвитку мовлення громад. Провідним призначенням регіо- нальних медіа визначено функцію зберігання історичної та національної пам’яті як важливого чинника форму- вання спільних цінностей, досвіду, історії. Актуалізовано просвітницько-гуманітарну та соціокультурну функції місцевих засобами масової інформації, які впливають на ціннісну надбудову громадянського суспільства.
Keywords: Наукова стаття присвячена аналізу можливостей і ресурсів регіональних масмедіа щодо розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні. У вказаному контексті критеріями оцінки запропоновано вважа- ти виконання засобами масової інформації неполітичних функцій: суспільної консолідації та діалогу, зберігання й архівування подій, соціалізації громадян, їхньої інтеграції в актуальні місцеві процеси тощо. Наголошено, що інтерактивність засобів масової інформації є запорукою реалізації перелічених функцій та формування громад- ської думки в межах агломерації. Досліджено вплив реформи децентралізації на залучення регіональних масмедіа до формування громадян- ського суспільства, а також сприятливих умов для розвитку мовлення громад. Провідним призначенням регіо- нальних медіа визначено функцію зберігання історичної та національної пам’яті як важливого чинника форму- вання спільних цінностей, досвіду, історії. Актуалізовано просвітницько-гуманітарну та соціокультурну функції місцевих засобами масової інформації, які впливають на ціннісну надбудову громадянського суспільства.

ПСИХОЛОГІЧНА РЕГУЛЯЦІЯ ДИНАМІКИ КРЕАТИВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Микола Саврасов, Костянтин Кисельов

Микола Саврасов, кандидат психологічних наук, доцент, докторант кафедри психології Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (Харків, Україна)
Костянтин Кисельов, аспірант кафедри психології Донбаського державного педагогічного університету (Слов’янськ, Донецька область, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1434-902X, ORCID ID: 0000-0003-1684-9634

Anotation. Завершальний етап професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи виступає вкрай позитивним проміжком часу для розвитку образної креативності суб’єкта, коли починає яскраво проявлятися та реалізовуватися його потенціал до образної творчості, причому це відбувається системно та узгоджено, а пев- ними драйверами даної психологічної динаміки креативної сфери суб’єкта на даній стадії професіоналізації можуть виступати психологічні чинники уникнення образної стереотипізації, пошуку власного шляху творчої реалізації, постійного підвищення якісного та кількісного рівня оригінальності власного творчого образного про- дукту, прагнення до завершення та інтерпретації свого творчого продукту тощо. Встановлено, що протягом усього процесу дорослішання та набуття досвіду навчально-професійної діяльнос- ті майбутніми вчителями початкової школи, основними конкретними характеристиками креативного образного акту для представників даного професійної підготовки виступає швидкість виникнення та розгортання творчого задуму, ступінь його відхилення від існуючих прототипів, прагнення якомога уникнути можливого повернення до них чи їх модифікація та намагання до завершення і належного оформлення свого творчого продукту.
Keywords: Завершальний етап професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи виступає вкрай позитивним проміжком часу для розвитку образної креативності суб’єкта, коли починає яскраво проявлятися та реалізовуватися його потенціал до образної творчості, причому це відбувається системно та узгоджено, а пев- ними драйверами даної психологічної динаміки креативної сфери суб’єкта на даній стадії професіоналізації можуть виступати психологічні чинники уникнення образної стереотипізації, пошуку власного шляху творчої реалізації, постійного підвищення якісного та кількісного рівня оригінальності власного творчого образного про- дукту, прагнення до завершення та інтерпретації свого творчого продукту тощо. Встановлено, що протягом усього процесу дорослішання та набуття досвіду навчально-професійної діяльнос- ті майбутніми вчителями початкової школи, основними конкретними характеристиками креативного образного акту для представників даного професійної підготовки виступає швидкість виникнення та розгортання творчого задуму, ступінь його відхилення від існуючих прототипів, прагнення якомога уникнути можливого повернення до них чи їх модифікація та намагання до завершення і належного оформлення свого творчого продукту.

РЕЦЕПЦІЯ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ АРХЕТИПНИХ СИМВОЛІВ В ІНФОРМАЦІЙНИХ ЖАНРАХ ЖУРНАЛІСТИКИ

Галина Микитів

старший викладач кафедри видавничої справи та редагування
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6195-2994

Anotation. У статті розглянуто етнокультурні архетипні символи як засоби формування інформаційно-медійно- го простору; здійснено аналіз вербальних образів-символів у структурі інформаційних жанрів; схарактеризовано архетипні символи, закладені у свідомості та підсвідомості кожної людини – представника певної етнокультури; з’ясовано роль етнокультурних архетипних символів в інформаційних медіатекстах, у яких висвітлюються воєнні події на Сході України. Представлений матеріал є частиною комплексного дослідження образної парадигми архетипної сим- воліки у медійному дискурсі. Доведено, що семантика архетипних символів в інформаційних жанрах журналістики ґрунтується на фольклорних образах-символах, сформованих у мовній картини світу українців. На думку автора, певні архетипні символи як основа етнокультурної моделі споживача інформації позначаються на його інтерпретації цієї інформації як невід’ємного складника соціально-політичних і культурних явищ сучасного суспільства.
Keywords: У статті розглянуто етнокультурні архетипні символи як засоби формування інформаційно-медійно- го простору; здійснено аналіз вербальних образів-символів у структурі інформаційних жанрів; схарактеризовано архетипні символи, закладені у свідомості та підсвідомості кожної людини – представника певної етнокультури; з’ясовано роль етнокультурних архетипних символів в інформаційних медіатекстах, у яких висвітлюються воєнні події на Сході України. Представлений матеріал є частиною комплексного дослідження образної парадигми архетипної сим- воліки у медійному дискурсі. Доведено, що семантика архетипних символів в інформаційних жанрах журналістики ґрунтується на фольклорних образах-символах, сформованих у мовній картини світу українців. На думку автора, певні архетипні символи як основа етнокультурної моделі споживача інформації позначаються на його інтерпретації цієї інформації як невід’ємного складника соціально-політичних і культурних явищ сучасного суспільства.

СУБ’ЄКТИ Й ОБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ НЕЛЕГАЛЬНІЙ МІГРАЦІЇ

Руслана Мартьянова

аспірантка кафедри управління персоналом та економіки підприємництва Донецького державного університету управління (Маріуполь, Донецька область, Україна), начальник відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення
Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (Хмельницький, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6856-1109

Anotation. У статті досліджено систему державного управління міграційних процесів у сфері протидії неле- гальній міграції в Україні. Визначено суб’єктів та об’єкти у сфері протидії нелегальній міграції. Доведено тісний взаємозв’язок між суб’єктами й об’єктами державного управління, які в межах компетенції забезпечують реалі- зацію міграційної політики у сфері протидії нелегальній міграції. Обґрунтовано організаційно-функціональну систему, що забезпечує реалізацію національних інтересів у сфері протидії нелегальній міграції. Запропоновано розглянути державне управління у сфері протидії нелегальній міграції з урахуванням суб’єктів нелегальної мігра- ції. Встановлено тих мігрантів, які негативного впливають на безпеку держави, становлять загрозу національ- ним інтересам держави та поповнюють явище нелегальної міграції. Запропоновано кваліфікацію мігрантів, що є суб’єктами міграційних процесів. Визначено поняття «кримінальний мігрант», «невиїзний мігрант».
Keywords: У статті досліджено систему державного управління міграційних процесів у сфері протидії неле- гальній міграції в Україні. Визначено суб’єктів та об’єкти у сфері протидії нелегальній міграції. Доведено тісний взаємозв’язок між суб’єктами й об’єктами державного управління, які в межах компетенції забезпечують реалі- зацію міграційної політики у сфері протидії нелегальній міграції. Обґрунтовано організаційно-функціональну систему, що забезпечує реалізацію національних інтересів у сфері протидії нелегальній міграції. Запропоновано розглянути державне управління у сфері протидії нелегальній міграції з урахуванням суб’єктів нелегальної мігра- ції. Встановлено тих мігрантів, які негативного впливають на безпеку держави, становлять загрозу національ- ним інтересам держави та поповнюють явище нелегальної міграції. Запропоновано кваліфікацію мігрантів, що є суб’єктами міграційних процесів. Визначено поняття «кримінальний мігрант», «невиїзний мігрант».

КОНТРОЛЬ ЯК ФОРМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

Олександр Нечипоренко, Аліна Матвієнко

Олександр Нечипоренко, доктор економічних наук, доцент, заступник директора з наукової роботи Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» (Київ, Україна)
Аліна Матвієнко, науковий співробітник відділу земельних відносин та природокористування Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1080-5633, ORCID ID: 0000-0003-2872-4249

Anotation. Раціональне використання й охорона земельних ресурсів потребують належного державного регу- лювання, визначальним інструментом якого є всебічний і систематичний контроль за дотриманням відповідних нормативно-правових вимог. У статті розкрито сучасний стан нагляду (контролю) за використанням та охороною земель в Україні, розглянуто функціональні обов’язки уповноважених органів влади щодо його якісного здій- снення. Проаналізовано основні засади охорони земель у країнах Європейського союзу. Визначено основні недо- ліки системи державного нагляду та недосконалість законодавчого врегулювання самоврядного та громадського контролю в Україні. Для подальшого вдосконалення державного регулювання охорони й раціонального використання земель запропоновані базові напрями поліпшення організації та проведення державного, самоврядного та громадського нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, які передбачають насампе- ред відновлення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, розширення відповідних повноважень органів місцевого самоврядування та створення громадської організації. У роботі використано такі методи наукового пізнання: порівняльно-історичний, монографічний, абстрактно- логічний, графічний і системного узагальнення.
Keywords: Раціональне використання й охорона земельних ресурсів потребують належного державного регу- лювання, визначальним інструментом якого є всебічний і систематичний контроль за дотриманням відповідних нормативно-правових вимог. У статті розкрито сучасний стан нагляду (контролю) за використанням та охороною земель в Україні, розглянуто функціональні обов’язки уповноважених органів влади щодо його якісного здій- снення. Проаналізовано основні засади охорони земель у країнах Європейського союзу. Визначено основні недо- ліки системи державного нагляду та недосконалість законодавчого врегулювання самоврядного та громадського контролю в Україні. Для подальшого вдосконалення державного регулювання охорони й раціонального використання земель запропоновані базові напрями поліпшення організації та проведення державного, самоврядного та громадського нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, які передбачають насампе- ред відновлення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, розширення відповідних повноважень органів місцевого самоврядування та створення громадської організації. У роботі використано такі методи наукового пізнання: порівняльно-історичний, монографічний, абстрактно- логічний, графічний і системного узагальнення.

КРИМИНАЛИСТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ СПОСОБОВ СОВЕРШЕНИЯ МАССОВЫХ БЕСПОРЯДКОВ

Антон Лисняк

аспирант кафедры криминалистики и домедицинской подготовки
Днепропетровский государственный университет внутренних дел (Днепр, Украина)

ORCID ID: 0000-0001-6128-7103

Anotation. Научная статья посвящена некоторым аспектам расследования массовых беспорядков. Рассма- тривается способ их совершения как элемент криминалистической характеристики, исследуются его особенно- сти для более быстрого расследования исследуемой категории уголовных преступлений. Определяется, что спо- соб совершения массовых беспорядков является центральным элементом в криминалистической характеристике исследуемых деяний. Учитывая особенности этой составляющей, будет соответствующая следовая картина. Кро- ме того, определение признаков личности преступника и личности потерпевшего возможно благодаря исследова- нию конкретных способов совершения массовых беспорядков. Поддерживается позиция ученых по поводу того, что способ совершения преступления – это способ действий по приготовлению, совершению и сокрытию сле- дов преступления, характеризующий криминалистически значимые сведения об исполнителе и примененных им средств, возможности их использования в раскрытии и расследовании уголовных преступлений. На основании обобщения материалов уголовных производств выяснено, что при совершении исследуемой категории противо- правных деяний имеет место полноструктурный состав уголовного преступления, ведь в большинстве случаев (91%) в наличии элементы подготовки и сокрытия. В частности, подготовка к совершению массовых беспорядков имела место в 92% случаев от их общего количества. Исследование судебно-следственной практики позволило сделать вывод, что среди способов непосредственного совершения массовых беспорядков имеют место следу- ющие: 1) активное участие в массовых беспорядках (84%); 2) нарушение покоя разных лиц в общественных местах (79%); 3) сопротивление представителям власти с применением оружия и других предметов, исполь- зуемых в качестве оружия (21%); 4) нанесение телесных повреждений лицам, находящимся в месте массовых беспорядков (работники учреждений, зрители, болельщики, спортсмены) (7%); 5) уничтожение или разрушение помещений (жилья, учреждений, предприятий, магазинов, ресторанов, киосков и других объектов любой формы собственности) (32%). Определены меры подготовки и сокрытия массовых беспорядков.
Keywords: Научная статья посвящена некоторым аспектам расследования массовых беспорядков. Рассма- тривается способ их совершения как элемент криминалистической характеристики, исследуются его особенно- сти для более быстрого расследования исследуемой категории уголовных преступлений. Определяется, что спо- соб совершения массовых беспорядков является центральным элементом в криминалистической характеристике исследуемых деяний. Учитывая особенности этой составляющей, будет соответствующая следовая картина. Кро- ме того, определение признаков личности преступника и личности потерпевшего возможно благодаря исследова- нию конкретных способов совершения массовых беспорядков. Поддерживается позиция ученых по поводу того, что способ совершения преступления – это способ действий по приготовлению, совершению и сокрытию сле- дов преступления, характеризующий криминалистически значимые сведения об исполнителе и примененных им средств, возможности их использования в раскрытии и расследовании уголовных преступлений. На основании обобщения материалов уголовных производств выяснено, что при совершении исследуемой категории противо- правных деяний имеет место полноструктурный состав уголовного преступления, ведь в большинстве случаев (91%) в наличии элементы подготовки и сокрытия. В частности, подготовка к совершению массовых беспорядков имела место в 92% случаев от их общего количества. Исследование судебно-следственной практики позволило сделать вывод, что среди способов непосредственного совершения массовых беспорядков имеют место следу- ющие: 1) активное участие в массовых беспорядках (84%); 2) нарушение покоя разных лиц в общественных местах (79%); 3) сопротивление представителям власти с применением оружия и других предметов, исполь- зуемых в качестве оружия (21%); 4) нанесение телесных повреждений лицам, находящимся в месте массовых беспорядков (работники учреждений, зрители, болельщики, спортсмены) (7%); 5) уничтожение или разрушение помещений (жилья, учреждений, предприятий, магазинов, ресторанов, киосков и других объектов любой формы собственности) (32%). Определены меры подготовки и сокрытия массовых беспорядков.

СТРАТЕГІЯ Й ТАКТИКА ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА У СПРОЩЕНОМУ ПОЗОВНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Катерина Лубяна

аспірант кафедри нотаріального і виконавчого процесу та адвокатури
Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2704-7365

Anotation. Досягнення змістового та якісного покращення забезпечення правової допомоги, надання її адвока- том як змісту діяльності останнього в цивільному процесуальному провадженні передбачає виявлення ефектив- них підходів і засобів її організації та здійснення. Правовими категоріями, які об’єднують у змісті такі підходи й засоби діяльності адвоката у спрощеному позовному провадженні, є стратегія й тактика діяльності адвоката, які спрямовані на досягнення адвокатом поставлених цілей у спрощеному позовному провадженні. У дослідженні нами встановлено, що система способів і методів, спрямованих на досягнення найближчих цілей у спрощеному позовному провадженні, становить юридичну тактику, а система способів і методів, скерованих на досягнення головних, фундаментальних цілей позовного провадження, – юридичну стратегію. Визначено, що за допомо- гою юридичної стратегії адвокат у спрощеному позовному провадженні, розпочинаючи з передбачення певно- го ідеального результату, у процесі діяльності намагається досягнути наміченого фактичного результату. І саме співвідношення наміченого та фактичного результату дає змогу встановити, чи досяг адвокат поставленої мети, наскільки ефективні були його дії, наскільки вдалими були використані способи й засоби. Тому на підставі здій- сненого дослідження зроблено висновок, що застосування адвокатами знань зі стратегії й тактики під час діяль- ності у спрощеному позовному провадженні є одним із найпоширеніших видів використання досягнень науки цивільного процесуального права та науки про адвокатуру в юридичній практиці адвокатів.
Keywords: Досягнення змістового та якісного покращення забезпечення правової допомоги, надання її адвока- том як змісту діяльності останнього в цивільному процесуальному провадженні передбачає виявлення ефектив- них підходів і засобів її організації та здійснення. Правовими категоріями, які об’єднують у змісті такі підходи й засоби діяльності адвоката у спрощеному позовному провадженні, є стратегія й тактика діяльності адвоката, які спрямовані на досягнення адвокатом поставлених цілей у спрощеному позовному провадженні. У дослідженні нами встановлено, що система способів і методів, спрямованих на досягнення найближчих цілей у спрощеному позовному провадженні, становить юридичну тактику, а система способів і методів, скерованих на досягнення головних, фундаментальних цілей позовного провадження, – юридичну стратегію. Визначено, що за допомо- гою юридичної стратегії адвокат у спрощеному позовному провадженні, розпочинаючи з передбачення певно- го ідеального результату, у процесі діяльності намагається досягнути наміченого фактичного результату. І саме співвідношення наміченого та фактичного результату дає змогу встановити, чи досяг адвокат поставленої мети, наскільки ефективні були його дії, наскільки вдалими були використані способи й засоби. Тому на підставі здій- сненого дослідження зроблено висновок, що застосування адвокатами знань зі стратегії й тактики під час діяль- ності у спрощеному позовному провадженні є одним із найпоширеніших видів використання досягнень науки цивільного процесуального права та науки про адвокатуру в юридичній практиці адвокатів.

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Дмитро Лунін

здобувач
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-0505-8522

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що розвиток української держави особливо в умовах політичної, економічної та воєнної нестабільності вимагає використання оптимальних форм державного управління, які б, з одного боку, задовольняли потреби випереджувального розвитку суспільства, а з іншого – могли бути реалізова- ні за сучасних реалій. З огляду на це, особливої уваги потребує така форма організації державного управління, як електронне урядування, упровадження якої розпочато кілька років тому та яке нині набуває все більшої підтрим- ки суспільства. У статті здійснено аналіз теоретико-понятійного апарату адміністративно-правового забезпечення електронного урядування та перспектив ширшого запровадження цієї системи в Україні. Узагальнено авторські трактування понять відповідно до теми дослідження й уведено нове визначення електронного врегулювання. Зроблено висновок, що Україна взяла курс на розбудову інформаційного суспільства, працює на перспективу, що буде визнано громадянами та країнами-партнерами в повному обсязі. Залучення фахівців у галузі електронного урядування з метою забезпечення потреб органів державної влади, державних установ, підприємств та організа- цій допоможе вдосконалити систему адміністративно-правового забезпечення електронного урядування.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що розвиток української держави особливо в умовах політичної, економічної та воєнної нестабільності вимагає використання оптимальних форм державного управління, які б, з одного боку, задовольняли потреби випереджувального розвитку суспільства, а з іншого – могли бути реалізова- ні за сучасних реалій. З огляду на це, особливої уваги потребує така форма організації державного управління, як електронне урядування, упровадження якої розпочато кілька років тому та яке нині набуває все більшої підтрим- ки суспільства. У статті здійснено аналіз теоретико-понятійного апарату адміністративно-правового забезпечення електронного урядування та перспектив ширшого запровадження цієї системи в Україні. Узагальнено авторські трактування понять відповідно до теми дослідження й уведено нове визначення електронного врегулювання. Зроблено висновок, що Україна взяла курс на розбудову інформаційного суспільства, працює на перспективу, що буде визнано громадянами та країнами-партнерами в повному обсязі. Залучення фахівців у галузі електронного урядування з метою забезпечення потреб органів державної влади, державних установ, підприємств та організа- цій допоможе вдосконалити систему адміністративно-правового забезпечення електронного урядування.

ДОСВІД АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОКУРАТУР У КНР

Роман Мазурик

кандидат юридичних наук, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук
Університет митної справи та фінансів (Дніпро, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-9197-4844

Anotation. У науковій публікації проаналізовано досвід адміністративно-правового забезпечення організації та діяльності регіональних прокуратур у КНР. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів дослідження. Серед останніх більшою мірою застосовуються методи порівняльного правознавства, юридичної догматики та методи юридичного моделювання. Досліджено позитивний досвід організації діяльності прокуратури в Китайській Народній Республіці, яка має глибокі історичні коріння та сформовану протягом тривалого періоду стабільну систему організації прокурор- ської діяльності, засновану на національних традиціях і високому рівні патріотизму. Зазначається, що для України важливим є досвід адміністративно-правового забезпечення організації та діяль- ності регіональних прокуратур у зарубіжних країнах, адже позитивний досвід організації діяльності прокурорів в інших державах може бути запозичений з метою впровадження в національну юридичну практику. Зокрема, доцільно запозичити китайський досвід організації та діяльності регіональних прокуратур, ураховуючи адміністра- тивно-територіальний поділ КНР і національні правові традиції та звичаї, рівень правосвідомості й правової культу- ри громадян. Для українських органів публічної адміністрації в контексті адміністративно-територіальної реформи децентралізації позитивним є досвід створення такої розгалуженої системи органів прокуратури, яка співпадає із системою органів правосуддя та максимально наближена до громадян відповідної територіальної громади. На увагу заслуговує інститут помічника прокурора в КНР, який, ураховуючи позитивний досвід, доцільно повернути й у національну юридичну практику шляхом унесення змін до чинного Закону України «Про прокура- туру». Помічники прокурора виконують значну кількість технічних завдань, що дає прокурору змогу сконцентру- вати увагу на вирішенні юридичних питань і реалізації своїх безпосередніх функцій. Сформульовано висновок про необхідність приведення адміністративно-правових засад організації та діяль- ності органів прокуратури України загалом і на регіональному рівні у відповідність до міжнародних стандартів діяльності прокурорів з урахуванням найкращого позитивного досвіду зарубіжних країн.
Keywords: У науковій публікації проаналізовано досвід адміністративно-правового забезпечення організації та діяльності регіональних прокуратур у КНР. Методологія дослідження ґрунтується на органічному поєднанні філософських, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів дослідження. Серед останніх більшою мірою застосовуються методи порівняльного правознавства, юридичної догматики та методи юридичного моделювання. Досліджено позитивний досвід організації діяльності прокуратури в Китайській Народній Республіці, яка має глибокі історичні коріння та сформовану протягом тривалого періоду стабільну систему організації прокурор- ської діяльності, засновану на національних традиціях і високому рівні патріотизму. Зазначається, що для України важливим є досвід адміністративно-правового забезпечення організації та діяль- ності регіональних прокуратур у зарубіжних країнах, адже позитивний досвід організації діяльності прокурорів в інших державах може бути запозичений з метою впровадження в національну юридичну практику. Зокрема, доцільно запозичити китайський досвід організації та діяльності регіональних прокуратур, ураховуючи адміністра- тивно-територіальний поділ КНР і національні правові традиції та звичаї, рівень правосвідомості й правової культу- ри громадян. Для українських органів публічної адміністрації в контексті адміністративно-територіальної реформи децентралізації позитивним є досвід створення такої розгалуженої системи органів прокуратури, яка співпадає із системою органів правосуддя та максимально наближена до громадян відповідної територіальної громади. На увагу заслуговує інститут помічника прокурора в КНР, який, ураховуючи позитивний досвід, доцільно повернути й у національну юридичну практику шляхом унесення змін до чинного Закону України «Про прокура- туру». Помічники прокурора виконують значну кількість технічних завдань, що дає прокурору змогу сконцентру- вати увагу на вирішенні юридичних питань і реалізації своїх безпосередніх функцій. Сформульовано висновок про необхідність приведення адміністративно-правових засад організації та діяль- ності органів прокуратури України загалом і на регіональному рівні у відповідність до міжнародних стандартів діяльності прокурорів з урахуванням найкращого позитивного досвіду зарубіжних країн.

ЩОДО ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОСУДДЯ ВИЩИМ АНТИКОРУПЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ COVID-19

Дмитро Малетов

аспірант, фахівець кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Навчально-наукового інституту права
Сумський державний університет (Суми, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-1241-1005

Anotation. Статтю присвячено комплексному дослідженню забезпечення антикорупційного правосуддя Вищим антикорупційним судом України (ВАКС) в умовах пандемії, викликаної захворюванням SARS-CoV-2. Автором проаналізовано функціонування Вищого антикорупційного суду України, а також заходи, котрі запро- ваджені судом і спрямовані на подолання зазначеної кризи. У статті досліджено адміністративні засади діяльності суду під час епідемії. Здійснений аналіз заходів, що впроваджені задля забезпечення роботи суду. Визначено, що для ефективної боротьби з корупцією під час пандемій або інших надзвичайних ситуацій важливою є безперерв- ність роботи антикорупційного правосуддя. Особливо важливим є дотримання принципів судочинства, таких як доступність суду, гласність, своєчасність судового розгляду та спеціального принципу стосовно розгляду кри- мінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, – невідворотність покарання. Досліджено статистичні дані стосовно перенесених засідань Вищим антикорупційним судом під час пандемії. Також проаналізовано можливі шляхи покращення правосуддя в майбутньому завдяки підвищенню діджиталізації досудового та судового проце- су. Під час дослідження зроблено висновок, що робота ВАКС під час пандемії забезпечена на відповідному рівні з належним забезпеченням основоположних прав і свобод людини.
Keywords: Статтю присвячено комплексному дослідженню забезпечення антикорупційного правосуддя Вищим антикорупційним судом України (ВАКС) в умовах пандемії, викликаної захворюванням SARS-CoV-2. Автором проаналізовано функціонування Вищого антикорупційного суду України, а також заходи, котрі запро- ваджені судом і спрямовані на подолання зазначеної кризи. У статті досліджено адміністративні засади діяльності суду під час епідемії. Здійснений аналіз заходів, що впроваджені задля забезпечення роботи суду. Визначено, що для ефективної боротьби з корупцією під час пандемій або інших надзвичайних ситуацій важливою є безперерв- ність роботи антикорупційного правосуддя. Особливо важливим є дотримання принципів судочинства, таких як доступність суду, гласність, своєчасність судового розгляду та спеціального принципу стосовно розгляду кри- мінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, – невідворотність покарання. Досліджено статистичні дані стосовно перенесених засідань Вищим антикорупційним судом під час пандемії. Також проаналізовано можливі шляхи покращення правосуддя в майбутньому завдяки підвищенню діджиталізації досудового та судового проце- су. Під час дослідження зроблено висновок, що робота ВАКС під час пандемії забезпечена на відповідному рівні з належним забезпеченням основоположних прав і свобод людини.

ІННОВАЦІЙНІ РОЗРОБКИ ЯК ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В КОНТЕКСТІ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ

Марта Малець

аспірант
Національний університет «Львівська політехніка» (Львів, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6598-6312

Anotation. Стаття присвячена комплексному дослідженню інноваційних розробок як об’єкта права інтелекту- альної власності у контексті правової охорони та правового захисту. Проаналізовано зміст основних нормативних документів щодо здійснення інноваційної діяльності. Обраний державою курс на інтеграцію до Євросоюзу вима- гає запровадження нових дієвих методів захисту прав інтелектуальної власності, зближення й інтеграції україн- ської економічної системи до економічних систем країн Європейського Союзу. Цей процес потребує впроваджен- ня моделі інноваційного розвитку держави, безперешкодного обміну новітніми технологіями, передачі новітніх відкриттів, комерційних таємниць, комерціалізації об’єктів інтелектуального права загалом. Викладено визна- чення інтелектуальних розробок у промисловості на різних стадіях інноваційного процесу. Визначено правові засади регулювання винаходу, промислової моделі, промислового зразка; товарного знака, знака обслуговування, комерційної таємниці, раціоналізаторської пропозиції як об’єктів інтелектуальної власності. Розглянуто окремі аспекти патентного права, правові режими об’єктів інтелектуального права, захищені виключним правом. Від- сутність достатнього правового регулювання об’єктів промислової інтелектуальної власності негативно познача- ється на динаміці розвитку економіки, а особливо на надходженнях закордонних інвестицій, оскільки інвестори з розвинених країн не будуть інвестувати та розкривати комерційні таємниці, якщо не отримають законодавчо обґрунтованих гарантій збереження інформації в таємниці.
Keywords: Стаття присвячена комплексному дослідженню інноваційних розробок як об’єкта права інтелекту- альної власності у контексті правової охорони та правового захисту. Проаналізовано зміст основних нормативних документів щодо здійснення інноваційної діяльності. Обраний державою курс на інтеграцію до Євросоюзу вима- гає запровадження нових дієвих методів захисту прав інтелектуальної власності, зближення й інтеграції україн- ської економічної системи до економічних систем країн Європейського Союзу. Цей процес потребує впроваджен- ня моделі інноваційного розвитку держави, безперешкодного обміну новітніми технологіями, передачі новітніх відкриттів, комерційних таємниць, комерціалізації об’єктів інтелектуального права загалом. Викладено визна- чення інтелектуальних розробок у промисловості на різних стадіях інноваційного процесу. Визначено правові засади регулювання винаходу, промислової моделі, промислового зразка; товарного знака, знака обслуговування, комерційної таємниці, раціоналізаторської пропозиції як об’єктів інтелектуальної власності. Розглянуто окремі аспекти патентного права, правові режими об’єктів інтелектуального права, захищені виключним правом. Від- сутність достатнього правового регулювання об’єктів промислової інтелектуальної власності негативно познача- ється на динаміці розвитку економіки, а особливо на надходженнях закордонних інвестицій, оскільки інвестори з розвинених країн не будуть інвестувати та розкривати комерційні таємниці, якщо не отримають законодавчо обґрунтованих гарантій збереження інформації в таємниці.

ІНСТИТУТ АДМІНІСТРАТИВНОГО АКТА: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ОГЛЯД НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (XVIII – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Олена Мілієнко

кандидат юридичних наук, здобувач кафедри адміністративного та господарського права
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3364-1774

Anotation. Метою статті є здійснення ретроспективного дослідження становлення інституту адміністративно- го акта як правового інституту. Досягнення мети вимагає застосування сукупності сукупність загальних і спеці- альних методів наукового пізнання, таких як діалектичний, історико-правовий, метод порівняльного правознав- ства, що дало змогу з’ясувати еволюцію юридичної думки щодо сутності та значення адміністративного акта як адміністративно-правової категорії в політико-правових дослідженнях представників національної та всесвітньої юриспруденції. Встановлено, що дореволюційний етап становлення доктрини адміністративного акта в межах української науки адміністративного права характеризується наявністю декількох підходів до розуміння дослі- джуваного явища. Незважаючи на те, що адміністративного акта не існувало як юридичного явища у вітчизня- ній дореволюційній науці, в адміністративно-правовій теорії було вироблено два основні погляди на це явище: через визначення характеру розпоряджень, які виходили від виконавчої влади, як адміністративних і через спроби визначення конкретних рис адміністративно-правового акта, формальних і матеріальних його аспектів. Зроблено висновок, що, попри тісний зв’язок із тогочасною німецькою адміністративно-правовою наукою, у вітчизняній сфері дослідження адміністративного акта не спостерігається прямого запозичення наукової думки; дослідники обирають власний шлях, пропонуючи авторські теоретичні конструкції в науковій полеміці.
Keywords: Метою статті є здійснення ретроспективного дослідження становлення інституту адміністративно- го акта як правового інституту. Досягнення мети вимагає застосування сукупності сукупність загальних і спеці- альних методів наукового пізнання, таких як діалектичний, історико-правовий, метод порівняльного правознав- ства, що дало змогу з’ясувати еволюцію юридичної думки щодо сутності та значення адміністративного акта як адміністративно-правової категорії в політико-правових дослідженнях представників національної та всесвітньої юриспруденції. Встановлено, що дореволюційний етап становлення доктрини адміністративного акта в межах української науки адміністративного права характеризується наявністю декількох підходів до розуміння дослі- джуваного явища. Незважаючи на те, що адміністративного акта не існувало як юридичного явища у вітчизня- ній дореволюційній науці, в адміністративно-правовій теорії було вироблено два основні погляди на це явище: через визначення характеру розпоряджень, які виходили від виконавчої влади, як адміністративних і через спроби визначення конкретних рис адміністративно-правового акта, формальних і матеріальних його аспектів. Зроблено висновок, що, попри тісний зв’язок із тогочасною німецькою адміністративно-правовою наукою, у вітчизняній сфері дослідження адміністративного акта не спостерігається прямого запозичення наукової думки; дослідники обирають власний шлях, пропонуючи авторські теоретичні конструкції в науковій полеміці.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УЧАСТІ АДВОКАТА У ЗДІЙСНЕННІ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Віолета Монастирська

аспірант кафедри кримінального процесу, криміналістики та експертології
Харківський національний університет внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-1825-0457

Anotation. У науковій статті висвітлені теоретико-методологічні засади дослідження участі адвоката у здій- сненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Огляд літературних джерел продемон- стрував, що сьогодні наукові пошуки здійснювалися у двох напрямах: по-перше, низка досліджень стосувалися функціонування інституту адвокатури; по-друге, окремі праці присвячені науковому осмисленню змісту між- народного співробітництва у кримінальному провадженні. Констатовано відсутність праць, які б висвітлювали питання участі адвоката у здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. На вирі- шення цього комплексного завдання був скерований науковий пошук. Методологію дослідження участі адвоката у здійсненні міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні слід розглядати як систему наукових теоретичних і практичних способів досягнення мети та завдань дослідження. До цієї системи залучаються методи наукового пізнання, використовується теоретична й емпірична база дослідження, вирішуються поставлені мета та завдання наукової праці. Для комплексного аналізу особливостей участі адвоката у здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження обґрунтовано використання системи загальнонаукових, спе- ціальних і конкретнонаукових методів пізнання, за допомогою яких формується понятійний апарат, розкривається специфіка правовідносин із урахуванням положень міжнародного та національного законодавства. Саме керую- чись зазначеними та іншими теоретико-методологічними положеннями, вважаємо за необхідне дослідити визна- чення засад участі адвоката у здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Keywords: У науковій статті висвітлені теоретико-методологічні засади дослідження участі адвоката у здій- сненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Огляд літературних джерел продемон- стрував, що сьогодні наукові пошуки здійснювалися у двох напрямах: по-перше, низка досліджень стосувалися функціонування інституту адвокатури; по-друге, окремі праці присвячені науковому осмисленню змісту між- народного співробітництва у кримінальному провадженні. Констатовано відсутність праць, які б висвітлювали питання участі адвоката у здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. На вирі- шення цього комплексного завдання був скерований науковий пошук. Методологію дослідження участі адвоката у здійсненні міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні слід розглядати як систему наукових теоретичних і практичних способів досягнення мети та завдань дослідження. До цієї системи залучаються методи наукового пізнання, використовується теоретична й емпірична база дослідження, вирішуються поставлені мета та завдання наукової праці. Для комплексного аналізу особливостей участі адвоката у здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження обґрунтовано використання системи загальнонаукових, спе- ціальних і конкретнонаукових методів пізнання, за допомогою яких формується понятійний апарат, розкривається специфіка правовідносин із урахуванням положень міжнародного та національного законодавства. Саме керую- чись зазначеними та іншими теоретико-методологічними положеннями, вважаємо за необхідне дослідити визна- чення засад участі адвоката у здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ В ОРЕНДУ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ У ДЕРЖАВНІЙ ВЛАСНОСТІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Надія Москалюк

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та процесу і правоохоронної діяльності
Західноукраїнський національний університет (Тернопіль, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2972-3352

Anotation. У статті розглядаються особливості передачі в оренду земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, в Україні та Польщі, зокрема порівнюються законодавчі вимоги й обме- ження обох країн, а також практика їх втілення. Актуальним є порівняння саме цих двох країн, оскільки вони є найближчими сусідами територіально, і польський досвід як країни-члена Європейського Союзу дуже цінний для України. Довгий час в Україні діяв мораторій на про- даж земель сільськогосподарського призначення, а тому ринок землі лише почав формуватися. За умови неможливості продажу землі сільськогосподарського призначення неможливо було говорити і про адекватні ціни на оренду вказаних земель, тож усі власники, в т. ч. й держава, не доотримували значну кількість коштів. Оскільки передача в оренду земель в Україні лише почала здійснюватися на конкурентних умовах за допомогою тендерів, досвід Агентства сіль- ськогосподарського майна Польщі у питанні забезпечення конкурентних умов має велике значення для України. Окрім аналізу сторін договору і їхнього правового статусу, в дослідженні велика увага приділена питанню форми та порядку укладення договорів оренди, питанням спадкування прав орендаря та суборенди за законодав- ствами України та Польщі. У статті детально описуються зміни, що відбулися протягом останніх двох років в Україні із нормативними вимогами щодо оренди землі, порівнюються ці вимоги із досвідом Польщі у формуванні ринку землі. У Польщі у процесі оренди земель права держави як власника земель сільськогосподарського призначення захищені більше, ніж орендарів. Практика проведення тендерів із конкретним вказуванням вимог до категорій орендарів дозволяють державі підтримувати ті чи інші категорії осіб, які користуватимуться землями, та про- вадити ефективну земельну політику і втілювати урядові рішення у земельних питаннях. Попри значні ризики на етапі вступу в орендні відносини, польські орендарі державних земель більш захищені. Українські орендарі порівняно з польськими зіштовхуються зі значними ризиками на усіх етапах своєї діяльності. Все означене дозво- ляє стверджувати про необхідність вивчення позитивного досвіду Польщі в питанні оренди державних земель сільськогосподарського призначення та запровадження його в Україні, проте з урахуванням суспільних реалій країни, де лише формується цивілізований ринок землі.
Keywords: У статті розглядаються особливості передачі в оренду земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, в Україні та Польщі, зокрема порівнюються законодавчі вимоги й обме- ження обох країн, а також практика їх втілення. Актуальним є порівняння саме цих двох країн, оскільки вони є найближчими сусідами територіально, і польський досвід як країни-члена Європейського Союзу дуже цінний для України. Довгий час в Україні діяв мораторій на про- даж земель сільськогосподарського призначення, а тому ринок землі лише почав формуватися. За умови неможливості продажу землі сільськогосподарського призначення неможливо було говорити і про адекватні ціни на оренду вказаних земель, тож усі власники, в т. ч. й держава, не доотримували значну кількість коштів. Оскільки передача в оренду земель в Україні лише почала здійснюватися на конкурентних умовах за допомогою тендерів, досвід Агентства сіль- ськогосподарського майна Польщі у питанні забезпечення конкурентних умов має велике значення для України. Окрім аналізу сторін договору і їхнього правового статусу, в дослідженні велика увага приділена питанню форми та порядку укладення договорів оренди, питанням спадкування прав орендаря та суборенди за законодав- ствами України та Польщі. У статті детально описуються зміни, що відбулися протягом останніх двох років в Україні із нормативними вимогами щодо оренди землі, порівнюються ці вимоги із досвідом Польщі у формуванні ринку землі. У Польщі у процесі оренди земель права держави як власника земель сільськогосподарського призначення захищені більше, ніж орендарів. Практика проведення тендерів із конкретним вказуванням вимог до категорій орендарів дозволяють державі підтримувати ті чи інші категорії осіб, які користуватимуться землями, та про- вадити ефективну земельну політику і втілювати урядові рішення у земельних питаннях. Попри значні ризики на етапі вступу в орендні відносини, польські орендарі державних земель більш захищені. Українські орендарі порівняно з польськими зіштовхуються зі значними ризиками на усіх етапах своєї діяльності. Все означене дозво- ляє стверджувати про необхідність вивчення позитивного досвіду Польщі в питанні оренди державних земель сільськогосподарського призначення та запровадження його в Україні, проте з урахуванням суспільних реалій країни, де лише формується цивілізований ринок землі.

БОЖЕСТВЕННІ, ПРИРОДНІ ТА ЛЮДСЬКІ ОСНОВИ ПРАВА В КОНЦЕПЦІЇ ФОМИ АКВІНСЬКОГО

Ігор Мусіловський

здобувач
Університет Короля Данила (Івано-Франківськ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3935-5322

Anotation. У статті досліджено теологічно-правові засади взаємодії божественного, природного та людського права в теорії Фоми Аквінського. Обґрунтовано, що метою запозичення основних ідей для правових трансфор- мацій вітчизняної правової системи є фундаментальні для мислителя питання конкретизації загальних положень правового буття. Доведено, що воля людини виступає підставою для зміни правового буття. Правова екзистенція людини починається не з дотримання, виконання, використання правових норм, а зі споглядання і пізнання право- вих атрибутів-змістів, із правосвідомості, у якій співвідносяться божественні, людські та природні основи права.
Keywords: У статті досліджено теологічно-правові засади взаємодії божественного, природного та людського права в теорії Фоми Аквінського. Обґрунтовано, що метою запозичення основних ідей для правових трансфор- мацій вітчизняної правової системи є фундаментальні для мислителя питання конкретизації загальних положень правового буття. Доведено, що воля людини виступає підставою для зміни правового буття. Правова екзистенція людини починається не з дотримання, виконання, використання правових норм, а зі споглядання і пізнання право- вих атрибутів-змістів, із правосвідомості, у якій співвідносяться божественні, людські та природні основи права.

МАЙНОВІ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СЛУЖБОВІ ОБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, СТВОРЕНІ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Юлія Осипова

науковий співробітник економіко-правового відділу
Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3413-1263

Anotation. У статті досліджено порядок розподілу майнових прав інтелектуальної власності на службові об’єкти права інтелектуальної власності, що створюються в закладах вищої освіти України. Під час написання статті було використано, зокрема, формально-логічний, формально-юридичний, порівняльно-правовий та логі- ко-семантичний методи дослідження. У процесі проведеного дослідження визначено загальні вимоги чинного законодавства України щодо можливих варіантів розподілу майнових прав інтелектуальної власності на службові об’єкти інтелектуальної власності. Встановлено, що між нормами Цивільного кодексу України, спеціальних зако- нів щодо окремих об’єктів права інтелектуальної власності, Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами існує правова колізія. Роз- глянуті можливі варіанти її подолання. Крім того, автор статті звертає увагу на відсутність у нормах Цивільного кодексу України та спеціальних законів чіткого переліку об’єктів права інтелектуальної власності, що можуть бути створені у зв’язку з виконанням трудового договору. Розкрито взаємозв’язок цього питання з питанням роз- поділу майнових прав інтелектуальної власності на службові об’єктів права інтелектуальної власності. За підсум- ками проведеного дослідження окреслено загальне бачення можливих варіантів розподілу майнових прав інте- лектуальної власності на службові об’єкти права інтелектуальної власності, що створюються у вищих навчальних закладах України. Надано пропозиції щодо необхідних змін до чинного законодавства України. Водночас закла- дам вищої освіти України рекомендовано не залишати вирішення питань щодо розподілу майнових прав інте- лектуальної власності на службові об’єкти права інтелектуальної власності на волю колізійного законодавства, а прописувати відповідні положення в цивільно-правових або трудових договорах з їхніми працівниками.
Keywords: У статті досліджено порядок розподілу майнових прав інтелектуальної власності на службові об’єкти права інтелектуальної власності, що створюються в закладах вищої освіти України. Під час написання статті було використано, зокрема, формально-логічний, формально-юридичний, порівняльно-правовий та логі- ко-семантичний методи дослідження. У процесі проведеного дослідження визначено загальні вимоги чинного законодавства України щодо можливих варіантів розподілу майнових прав інтелектуальної власності на службові об’єкти інтелектуальної власності. Встановлено, що між нормами Цивільного кодексу України, спеціальних зако- нів щодо окремих об’єктів права інтелектуальної власності, Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами існує правова колізія. Роз- глянуті можливі варіанти її подолання. Крім того, автор статті звертає увагу на відсутність у нормах Цивільного кодексу України та спеціальних законів чіткого переліку об’єктів права інтелектуальної власності, що можуть бути створені у зв’язку з виконанням трудового договору. Розкрито взаємозв’язок цього питання з питанням роз- поділу майнових прав інтелектуальної власності на службові об’єктів права інтелектуальної власності. За підсум- ками проведеного дослідження окреслено загальне бачення можливих варіантів розподілу майнових прав інте- лектуальної власності на службові об’єкти права інтелектуальної власності, що створюються у вищих навчальних закладах України. Надано пропозиції щодо необхідних змін до чинного законодавства України. Водночас закла- дам вищої освіти України рекомендовано не залишати вирішення питань щодо розподілу майнових прав інте- лектуальної власності на службові об’єкти права інтелектуальної власності на волю колізійного законодавства, а прописувати відповідні положення в цивільно-правових або трудових договорах з їхніми працівниками.

ПІДСТАВИ, МЕЖІ ТА КРИТЕРІЇ ЗАСТОСУВАННЯ РОЗСУДУ (ДИСКРЕЦІЇ) І ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО СПОСОБУ СУДОВОГО ЗАХИСТУ

Олена Осіпова

суддя Сумського окружного адміністративного суду, аспірантка кафедри міжнародного, європейського права та цивільно-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права
Сумський державний університет (Суми, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-6289-5581

Anotation. У статті зроблена спроба розглянути загальні й особливі ознаки адміністративного та суддівського розсуду (дискреції) під час розгляду звернень із надання адміністративних послуг та спорів у суді щодо відмови в їх наданні. Особлива увага приділена дослідженню меж, меті та цілям вказаних видів розсуду, показано їхній взаємозв’язок та вплив на вибір способу судового захисту. За результатами роботи зроблено висновок, що загаль- ною метою для суб’єкта владних повноважень та суду є забезпечення реалізації законних прав і свобод суб’єктів звернення; цілями – ухвалення справедливого і розумного рішення, дотримання принципів адміністративної про- цедури та судочинства, балансу інтересів особи та суспільства. Спеціальною метою судового розгляду спору з надання адміністративних послуг є перевірка відповідності адміністративного акта (рішення, дії, бездіяльності) вимогам законодавства, вибір найбільш оптимального способу судового захисту в разі встановлення порушень прав суб’єкта звернення. Межі дискреції визначаються матеріальними і процесуальними законами, загальними засадами міжнародного та національного права і здоровим глуздом. Критеріями правомірності застосування дискреції виступають Конституція України, міжнародні стандарти прав людини, принцип верховенства права, доцільність, суспільна моральність та судова практика.
Keywords: У статті зроблена спроба розглянути загальні й особливі ознаки адміністративного та суддівського розсуду (дискреції) під час розгляду звернень із надання адміністративних послуг та спорів у суді щодо відмови в їх наданні. Особлива увага приділена дослідженню меж, меті та цілям вказаних видів розсуду, показано їхній взаємозв’язок та вплив на вибір способу судового захисту. За результатами роботи зроблено висновок, що загаль- ною метою для суб’єкта владних повноважень та суду є забезпечення реалізації законних прав і свобод суб’єктів звернення; цілями – ухвалення справедливого і розумного рішення, дотримання принципів адміністративної про- цедури та судочинства, балансу інтересів особи та суспільства. Спеціальною метою судового розгляду спору з надання адміністративних послуг є перевірка відповідності адміністративного акта (рішення, дії, бездіяльності) вимогам законодавства, вибір найбільш оптимального способу судового захисту в разі встановлення порушень прав суб’єкта звернення. Межі дискреції визначаються матеріальними і процесуальними законами, загальними засадами міжнародного та національного права і здоровим глуздом. Критеріями правомірності застосування дискреції виступають Конституція України, міжнародні стандарти прав людини, принцип верховенства права, доцільність, суспільна моральність та судова практика.

ПОНЯТТЯ Й ОСОБЛИВОСТІ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОСТУПКУ ЯК ПІДСТАВА ПРИТЯГНЕННЯ ДЕТЕКТИВІВ НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО БЮРО УКРАЇНИ ДО ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Владислав Панов

аспірант наукової лабораторії з проблем превентивної діяльності та запобігання корупції
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4376-7629

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що захист прав і свобод людини, забезпечення правопорядку та дотримання законності, протидія проявам корупційних порушень із боку суб’єктів владних повноважень і їхніх посадових осіб є одним із основних напрямів політики уряду, направленої на зміцнення державності та дотримання європейських демократичних стандартів. Стаття присвячена визначенню поняття дисциплі- нарного проступку детективів Національного антикорупційного бюро України як підстави дисциплінарної відповідальності. На підставі аналізу вітчизняного законодавства та наукових публікацій здійснюється харак- теристика ознак дисциплінарного проступку. Сформоване авторське тлумачення дисциплінарного проступку детективів Національного антикорупційного бюро України. Під ним слід розуміти протиправну винну дію чи бездіяльність особового складу підрозділів детективів, що виражається у недотриманні та порушенні служ- бової дисципліни, внаслідок якої настає дисциплінарна відповідальність. Визначено, що підставою настання дисциплінарної відповідальності є визначення правової основи протиправності дії чи бездіяльності працівника Національного антикорупційного бюро України, порушення норм чинного законодавства шляхом вчинення дисциплінарного проступку.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що захист прав і свобод людини, забезпечення правопорядку та дотримання законності, протидія проявам корупційних порушень із боку суб’єктів владних повноважень і їхніх посадових осіб є одним із основних напрямів політики уряду, направленої на зміцнення державності та дотримання європейських демократичних стандартів. Стаття присвячена визначенню поняття дисциплі- нарного проступку детективів Національного антикорупційного бюро України як підстави дисциплінарної відповідальності. На підставі аналізу вітчизняного законодавства та наукових публікацій здійснюється харак- теристика ознак дисциплінарного проступку. Сформоване авторське тлумачення дисциплінарного проступку детективів Національного антикорупційного бюро України. Під ним слід розуміти протиправну винну дію чи бездіяльність особового складу підрозділів детективів, що виражається у недотриманні та порушенні служ- бової дисципліни, внаслідок якої настає дисциплінарна відповідальність. Визначено, що підставою настання дисциплінарної відповідальності є визначення правової основи протиправності дії чи бездіяльності працівника Національного антикорупційного бюро України, порушення норм чинного законодавства шляхом вчинення дисциплінарного проступку.

АКСІОЛОГІЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Лілія Паращук

викладач кафедри цивільного права і процесу
Західноукраїнський національний університет (Тернопіль, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-2269-1626

Anotation. У статті на основі здобутків представників різних галузей правової науки змістова сутність осо- бистих немайнових прав як багатовимірного правового явища розкривається через ціннісно-смислову сферу особистості. Окреслено особливості європейської доктрини особистих немайнових прав, яка покладена в осно- ву європейських стандартів прав людини; вивчено аксіологічну природу особистих немайнових прав; здійсне- но аналіз правових цінностей, закладених у цивільному законодавстві щодо забезпечення прав, об’єктом яких є особисті немайнові блага. Методологічну основу дослідження становлять історичний, антропоцентричний, формально-юридичний, діалектичний, екзистенціальний та феноменологічний підходи, які в сукупності дозволи розкрити ціннісний зміст особистих немайнових прав, визначити вплив внутрішніх ціннісних настанов людини на можливість здійснення та захисту належних їй особистих немайнових прав. На основі дослідження ціннісних аспектів особистих немайнових прав фізичних осіб сформовано власні висновки, що на характер дій фізичних осіб у сфері здійснення та захисту особистих немайнових прав впливають суб’єктивні й об’єктивні чинники, пов’язані з унікальною природою людини, її психоемоційним та інтелектуальним здоров’ям, рівнем правосвідо- мості, гуманістичним спрямуванням розвитку держави та суспільства. Цивільне законодавство України потребує вдосконалення, оскільки декларований нею великий обсяг особистих немайнових прав, що можуть належати людині, не забезпечені належним механізмом практичної реалізації.
Keywords: У статті на основі здобутків представників різних галузей правової науки змістова сутність осо- бистих немайнових прав як багатовимірного правового явища розкривається через ціннісно-смислову сферу особистості. Окреслено особливості європейської доктрини особистих немайнових прав, яка покладена в осно- ву європейських стандартів прав людини; вивчено аксіологічну природу особистих немайнових прав; здійсне- но аналіз правових цінностей, закладених у цивільному законодавстві щодо забезпечення прав, об’єктом яких є особисті немайнові блага. Методологічну основу дослідження становлять історичний, антропоцентричний, формально-юридичний, діалектичний, екзистенціальний та феноменологічний підходи, які в сукупності дозволи розкрити ціннісний зміст особистих немайнових прав, визначити вплив внутрішніх ціннісних настанов людини на можливість здійснення та захисту належних їй особистих немайнових прав. На основі дослідження ціннісних аспектів особистих немайнових прав фізичних осіб сформовано власні висновки, що на характер дій фізичних осіб у сфері здійснення та захисту особистих немайнових прав впливають суб’єктивні й об’єктивні чинники, пов’язані з унікальною природою людини, її психоемоційним та інтелектуальним здоров’ям, рівнем правосвідо- мості, гуманістичним спрямуванням розвитку держави та суспільства. Цивільне законодавство України потребує вдосконалення, оскільки декларований нею великий обсяг особистих немайнових прав, що можуть належати людині, не забезпечені належним механізмом практичної реалізації.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАЗ ДАНИХ В УКРАЇНІ

Андрій Петренко

керівник відділу супроводу вступної кампанії
Київський національний університет імені Тараса Шевченка (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3255-2961

Anotation. Формулювання пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання баз даних в Україні пов’язане з низкою питань, зокрема теоретичного і нормативного характеру. Одна із основних проблем –виро- блення шляхів вдосконалення пошук і виокремлення реальних проблем правовідносин ыз приводу створен- ня і використання баз даних, а також проблем чи недосконалості цивільно-правового регулювання баз даних в Україні. Незважаючи на велику кількість досліджень щодо правового регулювання баз даних як в Україні, так і за кордоном, проблеми правового регулювання, а в деяких аспектах і захисту баз даних надалі існують, регулярно стаючи об’єктом законодавчих ініціатив. Метою статті є огляд та спроба формулювання проблем правового регулювання в Україні баз даних різних типів залежно від критерію оригінальності, форми уре- чевлення, наповнення іншими об’єктами авторського права, а також викладення власного бачення автора належних важелів правового регулювання для передбачуваного вирішення окреслених проблем з урахуван- ням особливостей існування баз даних в мережі Інтернет і технологій отримання і обробки великих маси- вів даних «Big Data». Описано 4 рівні проблематики регулювання баз даних в Україні, що коротко можуть бути означені, як: проблеми, пов’язані із захистом інтелектуальної власності в мережі Інтернет; проблеми, пов’язані із захистом персональних даних; проблеми регулювання здійснення правочинів в мережі Інтернет; проблеми, пов’язані з протиправними діяннями, вчиненими з допомогою комп’ютерних технологій в мережі Інтернет. У статті з’ясовуються причини виникнення проблем правового регулювання баз даних, встанов- люються причинно-наслідкові зв’язки, що зумовлюють тривале існування прогалин правового регулювання. Оптимальними рішеннями визначених проблем правового регулювання вбачаються заходи цивільно-право- вого унормування правовідносин у сфері авторських прав на бази даних, а саме: подальша імплементація норм Європейського права на основі імплементації законодавства відповідно до Угоди про асоціацію до Закону України «Про авторське право і суміжні права», залучення експертів з Європейського Союзу, забез- печення супроводження розгляду законопроекту Верховною Радою з боку профільних міністерств Кабінету міністрів України; деталізація і нормативне закріплення процедур захисту неоригінальних баз даних за пра- вом особливого роду «sui generis».
Keywords: Формулювання пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання баз даних в Україні пов’язане з низкою питань, зокрема теоретичного і нормативного характеру. Одна із основних проблем –виро- блення шляхів вдосконалення пошук і виокремлення реальних проблем правовідносин ыз приводу створен- ня і використання баз даних, а також проблем чи недосконалості цивільно-правового регулювання баз даних в Україні. Незважаючи на велику кількість досліджень щодо правового регулювання баз даних як в Україні, так і за кордоном, проблеми правового регулювання, а в деяких аспектах і захисту баз даних надалі існують, регулярно стаючи об’єктом законодавчих ініціатив. Метою статті є огляд та спроба формулювання проблем правового регулювання в Україні баз даних різних типів залежно від критерію оригінальності, форми уре- чевлення, наповнення іншими об’єктами авторського права, а також викладення власного бачення автора належних важелів правового регулювання для передбачуваного вирішення окреслених проблем з урахуван- ням особливостей існування баз даних в мережі Інтернет і технологій отримання і обробки великих маси- вів даних «Big Data». Описано 4 рівні проблематики регулювання баз даних в Україні, що коротко можуть бути означені, як: проблеми, пов’язані із захистом інтелектуальної власності в мережі Інтернет; проблеми, пов’язані із захистом персональних даних; проблеми регулювання здійснення правочинів в мережі Інтернет; проблеми, пов’язані з протиправними діяннями, вчиненими з допомогою комп’ютерних технологій в мережі Інтернет. У статті з’ясовуються причини виникнення проблем правового регулювання баз даних, встанов- люються причинно-наслідкові зв’язки, що зумовлюють тривале існування прогалин правового регулювання. Оптимальними рішеннями визначених проблем правового регулювання вбачаються заходи цивільно-право- вого унормування правовідносин у сфері авторських прав на бази даних, а саме: подальша імплементація норм Європейського права на основі імплементації законодавства відповідно до Угоди про асоціацію до Закону України «Про авторське право і суміжні права», залучення експертів з Європейського Союзу, забез- печення супроводження розгляду законопроекту Верховною Радою з боку профільних міністерств Кабінету міністрів України; деталізація і нормативне закріплення процедур захисту неоригінальних баз даних за пра- вом особливого роду «sui generis».

ДЕРЖАВНИЙ ЗАХИСТ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ТА СУДУ: АДМІНІСТРАТИВНИЙ АСПЕКТ

Ігор Петрішак

здобувач кафедри адміністративного та господарського права
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-9758-3251

Anotation. Статтю присвячено висвітленню питань, пов’язаних із встановленням сутнісних характеристик державного захисту працівників правоохоронних органів та суду шляхом визначення адміністративно-правового механізму державного захисту працівників цих органів, дослідженню права на застосування державного захисту та правомочностей, які його формують, виокремлення суб’єктів, яких наділено правом на отримання державного захисту, а також встановлення системи органів, які уповноважені забезпечувати державний захист працівників правоохоронних органів та суду. Акцентовано увагу на вузькому підходові до визначення сутності права на дер- жавний захист працівників правоохоронних органів та суду та його адміністративно-правового забезпечення. Запропоновано розглядати адміністративно-правовий механізм державного захисту працівників правоохоронних органів та суду через призму таких елементів, як: інституційні системи органів управління, які забезпечують державний захист; правові норми, за допомогою яких забезпечується безпосереднє застосування владного впливу в процесі державного захисту; суб’єктів щодо яких може бути застосовано державний захист; суспільних відно- син, які складаються в сфері захисту працівників правоохоронних органів та суду. Важливість та широке коло суспільних відносин, в межах яких правоохоронні органи та суди здійснюють свої повноваження, з одного боку, та розвиток елементів механізму забезпечення прав їх працівників – з іншого, опо- середковують потребу здійснення подальших досліджень цієї проблематики.
Keywords: Статтю присвячено висвітленню питань, пов’язаних із встановленням сутнісних характеристик державного захисту працівників правоохоронних органів та суду шляхом визначення адміністративно-правового механізму державного захисту працівників цих органів, дослідженню права на застосування державного захисту та правомочностей, які його формують, виокремлення суб’єктів, яких наділено правом на отримання державного захисту, а також встановлення системи органів, які уповноважені забезпечувати державний захист працівників правоохоронних органів та суду. Акцентовано увагу на вузькому підходові до визначення сутності права на дер- жавний захист працівників правоохоронних органів та суду та його адміністративно-правового забезпечення. Запропоновано розглядати адміністративно-правовий механізм державного захисту працівників правоохоронних органів та суду через призму таких елементів, як: інституційні системи органів управління, які забезпечують державний захист; правові норми, за допомогою яких забезпечується безпосереднє застосування владного впливу в процесі державного захисту; суб’єктів щодо яких може бути застосовано державний захист; суспільних відно- син, які складаються в сфері захисту працівників правоохоронних органів та суду. Важливість та широке коло суспільних відносин, в межах яких правоохоронні органи та суди здійснюють свої повноваження, з одного боку, та розвиток елементів механізму забезпечення прав їх працівників – з іншого, опо- середковують потребу здійснення подальших досліджень цієї проблематики.

РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В РЕГУЛЮВАННІ ГАРАНТІЙ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ НА СПРАВЕДЛИВУ ОПЛАТУ ПРАЦІ

Марина Пижова

кандидат юридичних наук, доцент кафедри загальноправових дисциплін
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0003-3652-5581

Anotation. У статті висвітлені питання ролі соціального партнерства в регулюванні гарантій реалізації прав працівників на справедливу оплату праці. Аналізуються додаткові гарантії реалізації прав працівників на спра- ведливу оплату праці. Доводиться позиція необхідності розвитку «соціального партнерства» в Україні, а не опе- рування категорією «соціальний діалог». Розглядаються модулі соціального партнерства, які склалися у світі. Зазначається, що механізм соціального партнерства має цілеспрямовано регулювати зміни розмірів виплат за кваліфікаційними групами у зв’язку зі змінами мінімальної заробітної плати. Рішення з таких питань можуть бути закріплені в генеральній, галузевій та територіальній угодах. Вказується, що регулювання соціально-трудових відносин за допомогою системи багаторівневого соціального партнерства передбачає також розмежування функ- цій кожного рівня, підвищення відповідальності роботодавця у вирішенні соціальних питань. Акцентується зна- чна увага на ролі соціального партнерства, оскільки в сучасних українських умовах, коли ні мінімальна заробітна плата, ні ставки єдиної тарифної сітки не виконують навіть відтворювальної функції, додаткові гарантії реалізації прав працівників на справедливу оплату праці, які мають регулюватися сторонами соціального партнерства, набу- вають особливого значення. Вони покликані забезпечувати відтворювальну, стимулюючу і регулюючу функції заробітної плати. Суть стимулюючої функції полягає у встановленні залежності заробітної плати працівника від його трудового внеску, від результатів виробничо-господарської діяльності. Зроблено висновок, що Україна має реформувати закон щодо соціального діалогу з урахуванням зазначеного вище, обрати вектор соціального парт- нерства. І додаткові гарантії реалізації прав працівників на справедливу оплату праці мають бути врегулюванні із залученням сторін соціального партнерства.
Keywords: У статті висвітлені питання ролі соціального партнерства в регулюванні гарантій реалізації прав працівників на справедливу оплату праці. Аналізуються додаткові гарантії реалізації прав працівників на спра- ведливу оплату праці. Доводиться позиція необхідності розвитку «соціального партнерства» в Україні, а не опе- рування категорією «соціальний діалог». Розглядаються модулі соціального партнерства, які склалися у світі. Зазначається, що механізм соціального партнерства має цілеспрямовано регулювати зміни розмірів виплат за кваліфікаційними групами у зв’язку зі змінами мінімальної заробітної плати. Рішення з таких питань можуть бути закріплені в генеральній, галузевій та територіальній угодах. Вказується, що регулювання соціально-трудових відносин за допомогою системи багаторівневого соціального партнерства передбачає також розмежування функ- цій кожного рівня, підвищення відповідальності роботодавця у вирішенні соціальних питань. Акцентується зна- чна увага на ролі соціального партнерства, оскільки в сучасних українських умовах, коли ні мінімальна заробітна плата, ні ставки єдиної тарифної сітки не виконують навіть відтворювальної функції, додаткові гарантії реалізації прав працівників на справедливу оплату праці, які мають регулюватися сторонами соціального партнерства, набу- вають особливого значення. Вони покликані забезпечувати відтворювальну, стимулюючу і регулюючу функції заробітної плати. Суть стимулюючої функції полягає у встановленні залежності заробітної плати працівника від його трудового внеску, від результатів виробничо-господарської діяльності. Зроблено висновок, що Україна має реформувати закон щодо соціального діалогу з урахуванням зазначеного вище, обрати вектор соціального парт- нерства. І додаткові гарантії реалізації прав працівників на справедливу оплату праці мають бути врегулюванні із залученням сторін соціального партнерства.

ПРАВОСУДДЯ І ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ІНОЗЕМНИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

Володимир Поліщук

здобувач кафедри адміністративного та господарського права
Запорізький національний університет (Запоріжжя, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-2325-0382

Anotation. У статті досліджено особливості реалізації в положеннях національного законодавства України й інших країн права на доступ до правосуддя та заборони зловживати процесуальними правами учасниками судового процесу під час розгляду публічних спорів. Визначено сучасні теоретико-правові підходи до з’ясування поняття зловживання процесуальними правами учасниками судового процесу й основних елементів механізму запобігання такому. За різним ступенем деталізації закріплених у національному законодавстві елементів меха- нізму запобігання зловживанню процесуальними правами учасниками розгляду публічного спору судами визна- чено такі групи країн: у законодавстві яких не передбачено норм, які б визначали обов’язок сторін добросовісно користуватись своїми правами, не зловживати ними, не закріплено відповідальність за такі дії; країни, законо- давство яких не використовує термін «зловживання процесуальними правами», проте містить загальні положен- ня дотримання принципу добросовісного використання процесуальних прав, передбачає заходи процесуального примусу, санкції за його недотримання; держави, які не встановлюють заборони на зловживання процесуальними правами, проте законодавство яких передбачає покарання за недобросовісне використання процесуальних прав; країни, якими задекларовано відповідні принципи, встановлено обов’язки та передбачено санкції за зловживання процесуальними правами й інші. Визначено перспективи вдосконалення Кодексу адміністративного судочинства України шляхом доповнення критеріями зловживання процесуальними правами як гарантії мінімізації розсуду адміністративних судів під час розгляду публічних спорів.
Keywords: У статті досліджено особливості реалізації в положеннях національного законодавства України й інших країн права на доступ до правосуддя та заборони зловживати процесуальними правами учасниками судового процесу під час розгляду публічних спорів. Визначено сучасні теоретико-правові підходи до з’ясування поняття зловживання процесуальними правами учасниками судового процесу й основних елементів механізму запобігання такому. За різним ступенем деталізації закріплених у національному законодавстві елементів меха- нізму запобігання зловживанню процесуальними правами учасниками розгляду публічного спору судами визна- чено такі групи країн: у законодавстві яких не передбачено норм, які б визначали обов’язок сторін добросовісно користуватись своїми правами, не зловживати ними, не закріплено відповідальність за такі дії; країни, законо- давство яких не використовує термін «зловживання процесуальними правами», проте містить загальні положен- ня дотримання принципу добросовісного використання процесуальних прав, передбачає заходи процесуального примусу, санкції за його недотримання; держави, які не встановлюють заборони на зловживання процесуальними правами, проте законодавство яких передбачає покарання за недобросовісне використання процесуальних прав; країни, якими задекларовано відповідні принципи, встановлено обов’язки та передбачено санкції за зловживання процесуальними правами й інші. Визначено перспективи вдосконалення Кодексу адміністративного судочинства України шляхом доповнення критеріями зловживання процесуальними правами як гарантії мінімізації розсуду адміністративних судів під час розгляду публічних спорів.

ПРОБЛЕМАТИКА СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КІНЕМАТОГРАФІЧНИЙ ТВІР ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Катерина Потурай

аспірантка
Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-4670-4295

Anotation. Стаття присвячена дослідженню визначення предметного складу права інтелектуальної власності на кінематографічний твір відповідно до законодавства України та держав Європейського Союзу. Автор звертає увагу на те, що національне законодавство базується на принципі визнання суб’єктами авторського права за кінематогра- фічним твором осіб, які роблять творчий внесок у створення відповідного об’єкта авторського права. З аналізу норм законодавства України та країн Європейського Союзу щодо кінематографічного твору можна виділити підходи до з’ясування кола осіб, які вважаються авторами цієї роботи, зокрема: 1) встановлення системи, у якій фільм розгляда- ється як спільна робота кількох авторів, які роблять свій художній внесок у його створення (Україна); 2) створення групи авторів та творців, які можуть претендувати на авторство, а також передача законних прав на кінематографіч- ний твір. Кінематографічна робота за такого підходу визнається спільною роботою таких спільних авторів, проте закон передбачає договір між продюсером і авторами, у якому зазначено передання права на використання фільму (Франція). Автор звертає увагу на те, що залишається доцільним створити нову правову структуру, яка б збалан- сувала інтереси безпосередніх авторів фільму, його організаторів та продюсерів. Також залишається дискусійним визнання авторство аудіовізуального твору лише однією людиною – режисером твору.
Keywords: Стаття присвячена дослідженню визначення предметного складу права інтелектуальної власності на кінематографічний твір відповідно до законодавства України та держав Європейського Союзу. Автор звертає увагу на те, що національне законодавство базується на принципі визнання суб’єктами авторського права за кінематогра- фічним твором осіб, які роблять творчий внесок у створення відповідного об’єкта авторського права. З аналізу норм законодавства України та країн Європейського Союзу щодо кінематографічного твору можна виділити підходи до з’ясування кола осіб, які вважаються авторами цієї роботи, зокрема: 1) встановлення системи, у якій фільм розгляда- ється як спільна робота кількох авторів, які роблять свій художній внесок у його створення (Україна); 2) створення групи авторів та творців, які можуть претендувати на авторство, а також передача законних прав на кінематографіч- ний твір. Кінематографічна робота за такого підходу визнається спільною роботою таких спільних авторів, проте закон передбачає договір між продюсером і авторами, у якому зазначено передання права на використання фільму (Франція). Автор звертає увагу на те, що залишається доцільним створити нову правову структуру, яка б збалан- сувала інтереси безпосередніх авторів фільму, його організаторів та продюсерів. Також залишається дискусійним визнання авторство аудіовізуального твору лише однією людиною – режисером твору.

ПОДГОТОВИТЕЛЬНЫЙ ЭТАП ПРОВЕДЕНИЯ ОДНОВРЕМЕННОГО ДОПРОСА ПРИ РАССЛЕДОВАНИИ ВОВЛЕЧЕНИЯ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ В ПРОТИВОПРАВНУЮ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ

Владимир Приловский

соискатель
Научно-исследовательский институт публичного права (Киев, Украина)

ORCID ID: 0000-0002-1183-4348

Anotation. Научная статья посвящена некоторым аспектам расследования вовлечения несовершеннолетних в противоправную деятельность. Рассматривается подготовительный этап проведения одновременного допроса в исследуемой категории уголовных производств. Отмечается, что подготовительный этап к проведению отдель- ных следственных (разыскных) действий имеет значение для их эффективной организации. Проведение одно- временного допроса ранее допрошенных лиц при расследовании вовлечения несовершеннолетних в противо- правную деятельность также требует проведения ряда организационно-подготовительных мероприятий. Их осуществление обеспечит максимальный результат проведения исследуемого процессуального действия. Про- веденное исследование позволило сделать вывод, что большинство одновременных допросов (89%) с участием подозреваемых и несовершеннолетних проводятся в конфликтных ситуациях. Учитывая конфликтный характер одновременного допроса, необходимым условием для получения достоверных и полных показаний является тща- тельная и всесторонняя подготовка к его проведению. Определяется, что потребность в проведении одновремен- ного допроса при расследовании вовлечения несовершеннолетних в противоправную деятельность возникает, как правило, на последующих этапах уголовных производств исследуемой категории. Тщательное, детальное исследование всей информационной базы расследования позволяет выявить направления и прогнозировать ее результаты. Не исключена возможность отказа одним из участников одновременного допроса от дачи ложных, выгодных для себя показаний. Кроме того, преждевременное ознакомление участников процессуального действия с собранными в ходе следствия доказательствами может привести к негативным последствиям. Определено, что среди обязательных мероприятий подготовительного этапа необходимо выделить: изучение ранее полученных показаний; выяснение содержания противоречий; изучение личности допрашиваемых; выяснение обстоятельств, которые предстоит установить; определение последовательности допроса; выбор места и времени проведения; подбор и систематизацию доказательств; формулировку вопросов, определение их последовательности.
Keywords: Научная статья посвящена некоторым аспектам расследования вовлечения несовершеннолетних в противоправную деятельность. Рассматривается подготовительный этап проведения одновременного допроса в исследуемой категории уголовных производств. Отмечается, что подготовительный этап к проведению отдель- ных следственных (разыскных) действий имеет значение для их эффективной организации. Проведение одно- временного допроса ранее допрошенных лиц при расследовании вовлечения несовершеннолетних в противо- правную деятельность также требует проведения ряда организационно-подготовительных мероприятий. Их осуществление обеспечит максимальный результат проведения исследуемого процессуального действия. Про- веденное исследование позволило сделать вывод, что большинство одновременных допросов (89%) с участием подозреваемых и несовершеннолетних проводятся в конфликтных ситуациях. Учитывая конфликтный характер одновременного допроса, необходимым условием для получения достоверных и полных показаний является тща- тельная и всесторонняя подготовка к его проведению. Определяется, что потребность в проведении одновремен- ного допроса при расследовании вовлечения несовершеннолетних в противоправную деятельность возникает, как правило, на последующих этапах уголовных производств исследуемой категории. Тщательное, детальное исследование всей информационной базы расследования позволяет выявить направления и прогнозировать ее результаты. Не исключена возможность отказа одним из участников одновременного допроса от дачи ложных, выгодных для себя показаний. Кроме того, преждевременное ознакомление участников процессуального действия с собранными в ходе следствия доказательствами может привести к негативным последствиям. Определено, что среди обязательных мероприятий подготовительного этапа необходимо выделить: изучение ранее полученных показаний; выяснение содержания противоречий; изучение личности допрашиваемых; выяснение обстоятельств, которые предстоит установить; определение последовательности допроса; выбор места и времени проведения; подбор и систематизацию доказательств; формулировку вопросов, определение их последовательности.

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В СИСТЕМІ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ В УМОВАХ БОРОТЬБИ ПОЛІТИЧНИХ КУРСІВ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ЇХ РЕЗУЛЬТАТІВ (БЕРЕЗЕНЬ 1953 РОКУ – БЕРЕЗЕНЬ 1954 РОКУ)

Олена Пристайко

здобувач кафедри історії держави і права
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-6866-612X

Anotation. Актуальність статті полягає в тому, що життя будь-якого суспільства на всіх етапах історії його розвитку складається з багатьох взаємопов’язаних елементів, серед яких чільне місце належить системі гаранту- вання порядку і безпеки. За часів свого існування структури державного механізму, на які покладалося виконання вказаних завдань, пережили численні перетворення: від реорганізації, ліквідації окремих органів та створення нових, до організації колосального за своїми розмірами й обсягом функцій відомства, яке функціонувало на тере- нах Радянського Союзу протягом усього часу панування тоталітаризму. У статті розглянуто організаційно-струк- турні зміни в системі Міністерства внутрішніх справ протягом 1953–1954 років, в умовах боротьби політичних курсів за владу і встановлення цілковитого політичного та державного контролю за правоохоронною системою. Висвітлені окремі аспекти діяльності Міністерства внутрішніх справ Української Радянської Соціалістичної Рес- публіки на території західних областей України як доказ формального пом’якшення карально-репресивної полі- тики радянської держави в боротьбі з націоналістично-повстанським рухом.
Keywords: Актуальність статті полягає в тому, що життя будь-якого суспільства на всіх етапах історії його розвитку складається з багатьох взаємопов’язаних елементів, серед яких чільне місце належить системі гаранту- вання порядку і безпеки. За часів свого існування структури державного механізму, на які покладалося виконання вказаних завдань, пережили численні перетворення: від реорганізації, ліквідації окремих органів та створення нових, до організації колосального за своїми розмірами й обсягом функцій відомства, яке функціонувало на тере- нах Радянського Союзу протягом усього часу панування тоталітаризму. У статті розглянуто організаційно-струк- турні зміни в системі Міністерства внутрішніх справ протягом 1953–1954 років, в умовах боротьби політичних курсів за владу і встановлення цілковитого політичного та державного контролю за правоохоронною системою. Висвітлені окремі аспекти діяльності Міністерства внутрішніх справ Української Радянської Соціалістичної Рес- публіки на території західних областей України як доказ формального пом’якшення карально-репресивної полі- тики радянської держави в боротьбі з націоналістично-повстанським рухом.

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Валерій Пчолкін, Олена Федосова

Валерій Пчолкін, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального процесу, криміналістики та експертології Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)
Олена Федосова, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, головний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з проблем протидії злочинності Харківського національного університету внутрішніх справ (Харків, Україна)

ORCID ID: 0000-0002-3379-5036, ORCID ID: 0000-0002-5577-8333

Anotation. Розглянуто питання інтеграції та диференціації кримінально-правових наук в сучасних умовах. Обгрунтовано їх вплив на формування структури методики розслідування злочинів. Визнавчено, що важливу роль оперативно-розшукове забезпечення кримінального провадження відіграє в ході подолання протидії роз- слідуванню і під час організації безпеки працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомо- гу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб. Цілком природно, що для успішної реалізації цих питань слідчий та опера- тивні підрозділи застосовують весь арсенал сил та засобів оперативно-розшукової діяльності. Наголошено, що криміналістична методика повинна відображати особливості (специфіку) отримання доказів із застосуванням сил та засобів оперативно-розшукової діяльності, зокрема в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Це дозволяє зробити висновок про необхідність його включення у якості окремого елементу до структури методики розслідування злочинів.
Keywords: Розглянуто питання інтеграції та диференціації кримінально-правових наук в сучасних умовах. Обгрунтовано їх вплив на формування структури методики розслідування злочинів. Визнавчено, що важливу роль оперативно-розшукове забезпечення кримінального провадження відіграє в ході подолання протидії роз- слідуванню і під час організації безпеки працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомо- гу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб. Цілком природно, що для успішної реалізації цих питань слідчий та опера- тивні підрозділи застосовують весь арсенал сил та засобів оперативно-розшукової діяльності. Наголошено, що криміналістична методика повинна відображати особливості (специфіку) отримання доказів із застосуванням сил та засобів оперативно-розшукової діяльності, зокрема в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Це дозволяє зробити висновок про необхідність його включення у якості окремого елементу до структури методики розслідування злочинів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУДДІ ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Олександр Савицький

здобувач кафедри кримінального процесу
Національна академія внутрішніх справ (Київ, Україна)

ORCID ID: 0000-0001-5632-1338

Anotation. Статтю присвячено розгляду сутності процесуальних гарантій діяльності судді Вищого антико- рупційного суду (далі – ВАС). З позиції системного підходу сформульовано визначення кримінально-процесу- альної гарантії діяльності судді, в тому числі судді ВАС, як єдності елементів: права і обов’язки судді, слідчого судді ВАС; кримінально-процесуальна форма кримінального судочинства; засади здійснення судового розгляду кримінального провадження; інститут відводу та самовідводу судді ВАС; інститут заходів кримінально-процесу- ального примусу; юридична відповідальність судді ВАС. Комплексно охарактеризовано деякі з них. З’ясовано, що кримінально-процесуальна форма, як гарантія діяльності судді ВАС у кримінальному провадженні, охоплює: загальний порядок судової діяльності для всіх суддів, що передбачений Законом України «Про судоустрій та ста- тус суддів» та КПК України; порядок прийняття конкретних процесуальних рішень у судових стадіях; порядок постановлення і звернення рішень до виконання. Визначено, що система засад як гарантія здійснення справед- ливого правосуддя в кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів охоплює принципи верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень, зма- гальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, без- посередності дослідження показань, речей і документів, гласності і відкритості судового провадження та повне фіксування технічними засобами судового засідання і процесуальних дій, мови, якою здійснюється кримінальне провадження, усності судового розгляду та ін. Особливу увагу сфокусовано на засаді кримінального проваджен- ня, що встановлює право на оскарження прийнятих судовий рішень. Відзначено інститут заходів процесуального примусу як гарантію діяльності судді в кримінальному провадженні, що полягає в тому, що заходи забезпечення кримінального провадження (зокрема судовий виклик учасників кримінального провадження, привід, накладення грошового стягнення тощо) є способами примусового впливу на учасників кримінального провадження з метою повного, об’єктивного, неупередженого здійснення судового розгляду, а також встановлення об’єктивної істини у кримінальному провадження під час здійснення правосуддя. Розкрито процесуальне значення інституту відводу та самовідводу як гарантії незалежності суддів ВАС при розгляді підсудним їм кримінальних проваджень.
Keywords: Статтю присвячено розгляду сутності процесуальних гарантій діяльності судді Вищого антико- рупційного суду (далі – ВАС). З позиції системного підходу сформульовано визначення кримінально-процесу- альної гарантії діяльності судді, в тому числі судді ВАС, як єдності елементів: права і обов’язки судді, слідчого судді ВАС; кримінально-процесуальна форма кримінального судочинства; засади здійснення судового розгляду кримінального провадження; інститут відводу та самовідводу судді ВАС; інститут заходів кримінально-процесу- ального примусу; юридична відповідальність судді ВАС. Комплексно охарактеризовано деякі з них. З’ясовано, що кримінально-процесуальна форма, як гарантія діяльності судді ВАС у кримінальному провадженні, охоплює: загальний порядок судової діяльності для всіх суддів, що передбачений Законом України «Про судоустрій та ста- тус суддів» та КПК України; порядок прийняття конкретних процесуальних рішень у судових стадіях; порядок постановлення і звернення рішень до виконання. Визначено, що система засад як гарантія здійснення справед- ливого правосуддя в кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів охоплює принципи верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, доступу до правосуддя та обов’язковості судових рішень, зма- гальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, без- посередності дослідження показань, речей і документів, гласності і відкритості судового провадження та повне фіксування технічними засобами судового засідання і процесуальних дій, мови, якою здійснюється кримінальне провадження, усності судового розгляду та ін. Особливу увагу сфокусовано на засаді кримінального проваджен- ня, що встановлює право на оскарження прийнятих судовий рішень. Відзначено інститут заходів процесуального примусу як гарантію діяльності судді в кримінальному провадженні, що полягає в тому, що заходи забезпечення кримінального провадження (зокрема судовий виклик учасників кримінального провадження, привід, накладення грошового стягнення тощо) є способами примусового впливу на учасників кримінального провадження з метою повного, об’єктивного, неупередженого здійснення судового розгляду, а також встановлення об’єктивної істини у кримінальному провадження під час здійснення правосуддя. Розкрито процесуальне значення інституту відводу та самовідводу як гарантії незалежності суддів ВАС при розгляді підсудним їм кримінальних проваджень.